Акт ВРП

Вища рада правосуддя, заслухавши дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя Пилипенка С.М., розглянувши скаргу судді Господарського суду Херсонської області Немченко Любові Миколаївни, відрядженої до Господарського суду Одеської області, на рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 23 квітня 2025 року № 847/2дп/15-25 про притягнення її до дисциплінарної відповідальності,

 

 

встановила:

І. Процедура розгляду

До Вищої ради правосуддя 19 травня 2025 року (вх. № 2175/0/6-25) надійшла скарга судді Господарського суду Херсонської області Немченко Любові Миколаївни, відрядженої до Господарського суду Одеської області, (далі – суддя, Немченко Л.М.) на рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 23 квітня 2025 року № 847/2дп/15-25 про притягнення її до дисциплінарної відповідальності.

Протоколом передачі справи раніше визначеному дисциплінарному інспектору від 19 травня 2025 року скаргу судді Немченко Л.М. передано дисциплінарному інспектору Вищої ради правосуддя – доповідачу Пилипенку С.М. (далі – дисциплінарний інспектор – доповідач) для аналізу матеріалів за скаргою на рішення Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, ухваленого за результатами розгляду дисциплінарної справи стосовно судді.

26 травня 2025 року дисциплінарний інспектор Вищої ради правосуддя –доповідач звернувся до Вищої ради правосуддя з пропозицією про залишення цієї скарги без розгляду та повернення її особі, яка її подала.

Протоколом автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя від 26 травня 2025 року зазначені матеріали передано члену Вищої ради правосуддя Морозу М.В.

Вища рада правосуддя ухвалою від 15 липня 2025 року № 1489/0/15-25 залишила без розгляду та повернула судді Господарського суду Херсонської області Немченко Л.М., відрядженої до Господарського суду Одеської області, скаргу на рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 23 квітня 2025 року № 847/2дп/15-25 про притягнення її до дисциплінарної відповідальності.

21 липня 2025 року до Вищої ради правосуддя надійшла скарга (вх. № 2175/3/6-25) судді Господарського суду Херсонської області Немченко Л.М., відрядженої до Господарського суду Одеської області, на рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 23 квітня 2025 року № 847/2дп/15-25 про її притягнення до дисциплінарної відповідальності. До скарги додано клопотання про поновлення строку на оскарження рішення.

Протоколом передачі справи раніше визначеному дисциплінарному інспектору від 21 липня 2025 року скаргу судді Немченко Л.М. передано дисциплінарному інспектору Вищої ради правосуддя – доповідачу Пилипенку С.М. для аналізу матеріалів за скаргою на рішення Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, ухваленого за результатами розгляду дисциплінарної справи стосовно судді.

28 липня 2025 року дисциплінарний інспектор Вищої ради правосуддя –доповідач службовою запискою (вх. № 1048/0/10-25) передав члену Вищої ради правосуддя – доповідачу Морозу М.В. проєкт ухвали із пропозицією про задоволення клопотання судді Немченко Л.М. про поновлення строку на оскарження рішення та поновлення їй такого строку.

Вища рада правосуддя ухвалою від 16 вересня 2025 року № 1952/0/15-25 задовольнила клопотання судді Господарського суду Херсонської області Немченко Л.М., відрядженої до Господарського суду Одеської області, про поновлення строку на оскарження рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 23 квітня 2025 року № 847/2дп/15-25 про притягнення її до дисциплінарної відповідальності та поновила строк на оскарження цього рішення.

Таким чином, скаргу подано з дотриманням вимог, встановлених Законом України «Про Вищу раду правосуддя».

За результатами перевірки зазначеної скарги дисциплінарний інспектор – доповідач підготував висновок про залишення без змін рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 23 квітня 2025 року № 847/2дп/15-25, який службовою запискою від 23 жовтня 2025 року переданий 24 жовтня 2025 року (вх. № 2597/0/24-25) члену Вищої ради правосуддя – доповідачу Морозу М.В.

Вища рада правосуддя своєчасно та в належний спосіб повідомила суддю Немченко Л.М. та скаржника Головне управління з протидії системним загрозам управлінню державою Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України про час засідання 25 листопада 2025 року, 23 грудня 2025 року шляхом надіслання письмових повідомлень засобами електронного зв’язку та розміщення відповідної інформації на офіційному вебсайті Вищої ради правосуддя.

Крім того, у зв’язку із введенням в Україні воєнного стану, з метою забезпечення реалізації прав судді та скаржника, визначених пунктом 13.22 Регламенту Вищої ради правосуддя, їм запропоновано взяти участь у засіданнях у режимі відеоконференції.

25 листопада 2025 року скаржник та суддя не з’явилися у засідання Вищої ради правосуддя. Скаржник заяв і клопотань щодо причин його відсутності та неможливості взяти участь у засіданні не подав.

На електронну адресу Вищої ради правосуддя засобами підсистеми «Електронний суд» 24 листопада 2025 року надійшла заява судді Немченко Л.М., у якій вона повідомила про бажання взяти участь у засіданні Вищої ради правосуддя у режимі відеоконференції, однак, не змогла авторизуватися у системі з огляду на наявність технічних проблем. Суддя не порушувала питання щодо відкладення розгляду справи.

З огляду на першу неявку судді та забезпечення реалізації її прав як учасника дисциплінарної справи, Вища рада правосуддя ухвалила відкласти розгляд справи.

23 грудня 2025 року скаржник та суддя не з’явилися у засідання Вищої ради правосуддя. Ані скаржник, ані суддя заяв і клопотань щодо причин їх відсутності та неможливості взяти участь у засіданні не подали.

Зважаючи на те, що відповідно до частини п’ятої статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» неявка скаржника не перешкоджає розгляду дисциплінарної справи, а відповідно до частини другої статті 47 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» суддя може брати участь у розгляді справи самостійно та/або через свого представника, тобто на власний розсуд користується своїми процесуальними правами у дисциплінарному провадженні, Вища рада правосуддя вирішила продовжити розгляд скарги за відсутності судді та скаржника.

 

ІІ. Відомості про суддю

Указом Президента України від 12 червня 2003 року № 525/2003 Немченко Л.М. призначена на посаду судді Господарського суду Херсонської області строком на п’ять років. Постановою Верховної Ради України від 11 грудня 2008 року № 647-VI Немченко Л.М. обрана безстроково на посаду судді Господарського суду Херсонської області.

Згідно з матеріалами суддівського досьє суддя Немченко Л.М. склала присягу судді 23 червня 2003 року.

Господарський суд Херсонської області надав характеристику судді Немченко Л.М.

За час роботи в Господарському суді Херсонської області суддя Немченко Л.М. зарекомендувала себе професійним, кваліфікованим юристом, дисциплінованим та ініціативним працівником. Сумлінно ставилася до виконання посадових обов’язків, вміло поєднувала принциповість із високою кваліфікацією, вживала заходів для професійного зростання та удосконалення практичних навичок. Під час роботи виявляла високий рівень теоретичних знань. Вимоглива до себе та принципова, з оточенням та колегами доброзичлива та урівноважена. У колективі виявляла ефективну взаємодію, повагу та докладала ефективних зусиль для розуміння інших точок зору, не провокувала сама та не допускала виникнення міжособистісних конфліктів.

Суддя Господарського суду Херсонської області Немченко Л.М., відряджена до Господарського суду Одеської області, має понад 20 років досвіду роботи на посаді судді, за період професійної діяльності ефективно здійснювала правосуддя, має низький рівень скасованих рішень, до 2021 року періодично проходила підвищення кваліфікації в Національній школі суддів України.

За наявними в суддівському досьє та оприлюдненими на офіційному вебсайті Вищої ради правосуддя відомостями, суддя Господарського суду Херсонської області Немченко Л.М., відряджена до Господарського суду Одеської області, до дисциплінарної відповідальності не притягувалася.

 

ІІІ. Стислий зміст дисциплінарної скарги. Підстави відкриття дисциплінарної справи та результати її розгляду

8 січня 2024 року до Вищої ради правосуддя надійшла дисциплінарна скарга (вх. № 10/7/13-24) Головного управління з протидії системним загрозам управлінню державою Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України стосовно судді Господарського суду Херсонської області Немченко Л.М., відрядженої до Господарського суду Одеської області.

Дисциплінарна скарга обґрунтована тим, що Голова Верховного Суду рішенням від 29 липня 2022 року № 327/0/149-22 відрядив суддю Господарського суду Херсонської області Немченко Л.М. до Господарського суду Одеської області для здійснення правосуддя з 1 серпня 2022 року.

Суддя Немченко Л.М. мала приступити до здійснення правосуддя в Господарському суді Одеської області 8 серпня 2022 року.

Голова Господарського суду Одеської області наказом від 8 серпня 2022 року № 32-к зарахував суддю Немченко Л.М. до штату Господарського суду Одеської області у порядку відрядження.

У листопаді 2022 року після деокупації частини Херсонської області та міста Херсон суддя Немченко Л.М. не прибула до Господарського суду Одеської області, натомість 8 листопада 2022 року евакуювалася на лівий берег річки Дніпро та перебуває на окупованій території.

Станом на 8 грудня 2023 року суддя Немченко Л.М. не здійснювала правосуддя в Господарському суді Одеської області, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру судових рішень та офіційного вебпорталу «Судова влада України».

На думку скаржника, у діях судді наявні ознаки дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях дотримання норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояв неповаги до інших суддів).

З огляду на викладене скаржник просив притягнути суддю Немченко Л.М. до дисциплінарної відповідальності.

На підставі протоколу автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя від 8 січня 2024 року скарга передана члену Вищої ради правосуддя Бурлакову С.Ю. для проведення попередньої перевірки, який відповідно до пункту 23⁷розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Вищу раду правосуддя» тимчасово здійснював повноваження дисциплінарного інспектора.

На підставі протоколу автоматизованого розподілу справи між дисциплінарними інспекторами від 9 січня 2025 року скарга передана дисциплінарному інспектору Пилипенку С.М. для проведення попередньої перевірки.

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя (далі – Дисциплінарна палата) ухвалою від 26 лютого 2025 року № 342/2дп/15-25 відкрила дисциплінарну справу стосовно судді Немченко Л.М.

Підставою для відкриття дисциплінарної справи слугували відомості, установлені під час попередньої перевірки дисциплінарної скарги, які могли свідчити про наявність у діях судді Господарського суду Херсонської області Немченко Л.М. (відряджена до Господарського суду Одеської області) ознак складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

 

ІV. Фактичні обставини, встановлені під час розгляду дисциплінарної справи

Інформація щодо відрядження судді до Господарського суду Одеської області

24 лютого 2022 року збройні сили російської федерації здійснили відкрите військове вторгнення на територію України та окупували частину її територій, у тому числі Херсонської області. Це є загальновідомою обставиною та доказуванню не підлягає.

Кабінет Міністрів України постановою від 6 грудня 2022 року № 1364 «Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» визначив, що перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій за формою згідно з додатком за погодженням з Міністерством оборони з урахуванням пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій. У переліку визначаються дата початку та дата завершення бойових дій (дата виникнення та припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації.

Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій наказом від 22 грудня 2022 року № 309 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» затвердило Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, до якого, зокрема, увійшла Херсонська міська територіальна громада.

Голова Верховного Суду розпорядженням від 18 березня 2022 року № 11/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану» змінив територіальну підсудність судових справ Господарського суду Херсонської області шляхом передачі їх до Господарського суду Одеської області.

18 липня 2022 року суддя Немченко Л.М. подала до Верховного Суду заяву, у якій надала згоду на переведення до Господарського суду Одеської області та повідомила, що знаходиться на окупованій території. За наявності можливості виїхати на підконтрольну територію зобов’язалася приступити до роботи.

Голова Верховного Суду рішенням від 29 липня 2022 року № 327/0/149-22 відрядив суддю Немченко Л.М. до Господарського суду Одеської області для здійснення правосуддя з 1 серпня 2022 року. Суддя Господарського суду Херсонської області Немченко Л.М. до 8 серпня 2022 року мала приступити до здійснення правосуддя в Господарському суді Одеської області.

8 серпня 2022 року на електронну пошту Господарського суду Одеської області надійшло фото заяви судді Немченко Л.М., у якій вона просила вважати її такою, що приступила до виконання повноважень судді Господарського суду Одеської області.

Суддя Немченко Л.М. повідомила, що на електронну адресу Господарського суду Одеської області та Верховного Суду 6 серпня 2022 року вона надіслала заяву з поясненнями причин неможливості прибуття до Господарського суду Одеської області 8 серпня 2022 року. У разі встановлення «зеленого коридору» для виїзду з міста Херсона зобов’язалася прибути до міста Одеси та приступити до роботи.

На підставі рішення Голови Верховного Суду від 29 липня 2022 року № 327/0/149-22 та заяви Немченко Л.М. від 8 серпня 2022 року голова Господарського суду Одеської області наказом від 8 серпня 2022 року «Про зарахування до штату суду в порядку відрядження судді Немченко Л.М.» суддю Немченко Л.М., відряджену із Господарського суду Херсонської області, зарахував до штату суду. Немченко Л.М. вважалася такою, що приступила до виконання повноважень судді Господарського суду Одеської області з 8 серпня 2022 року до прийняття рішення про закінчення відрядження судді.

Інформація щодо відпусток судді

Голова Господарського суду Одеської області наказом від 8 серпня 2022 року № 84-в «Про надання відпустки Немченко Л.М.» надав судді Немченко Л.М.:

– щорічну відпустку за період роботи з 5 травня 2021 року до 4 травня 2022 року тривалістю 30 робочих днів (42 календарних дні) з 8 серпня 2022 року до 19 вересня 2022 року включно без урахування при визначенні відпустки святкового неробочого дня 24 серпня – Дня Незалежності України;

– додаткову оплачувану відпустку за період роботи з 5 травня 2021 року до 4 травня 2022 року тривалістю 15 календарних днів із 20 вересня 2022 року до 4 жовтня 2022 року включно;

– частину основної щорічної відпустки за період роботи з 5 травня 2022 року до 4 травня 2023 року тривалістю 7 робочих днів (9 календарних днів) із 5 жовтня 2022 року до 13 жовтня 2022 року включно;

– додаткову оплачувану відпустку за період роботи з 5 травня 2022 року до 4 травня 2023 року тривалістю 4 календарних дні із 14 жовтня 2022 року до 18 жовтня 2022 року включно без урахування при визначенні відпустки святкового неробочого дня 14 жовтня – Дня захисників і захисниць України.

Голова Господарського суду Одеської області наказом від 23 серпня 2022 року № 84-в «Про внесення змін до наказів «Про надання відпустки» вніс зміни до пункту 1 наказу від 8 серпня 2022 року № 84-в «Про надання відпустки Немченко Л.М.» та надав судді Немченко Л.М. щорічну відпустку за період роботи з 5 травня 2021 року до 4 травня 2022 року тривалістю 30 робочих днів (40 календарних днів) з 8 серпня 2022 року до 16 вересня 2022 року включно; додаткову оплачувану відпустку за період роботи з 5 травня 2021 року до 4 травня 2022 року тривалістю 15 календарних днів з 17 вересня 2022 року до 1 жовтня 2022 року включно; частину основної щорічної відпустки за період роботи з 5 травня 2022 року до 4 травня 2023 року тривалістю 7 робочих днів (9 календарних днів) з 3 жовтня 2022 року до 11 жовтня 2022 року включно; додаткову оплачувану відпустку за період роботи з 5 травня 2022 року до 1 серпня 2022 року тривалістю 4 календарних дні з 12 жовтня 2022 року до 15 жовтня 2022 року включно.

Голова Господарського суду Одеської області наказом від 18 жовтня 2022 року № 115-в надав судді Немченко Л.М. додаткову оплачувану відпустку за період роботи з 5 травня 2022 року до 4 травня 2023 року тривалістю 11 календарних днів із 19 жовтня 2022 року до 29 жовтня 2022 року; частину основної щорічної відпустки за період роботи з 5 травня 2022 року до 4 травня 2023 року тривалістю 22 робочих дні (30 календарних днів) із 31 жовтня 2022 року до 29 листопада 2022 року включно.

Голова Господарського суду Одеської області наказом від 16 березня 2023 року № 20-в «Про надання відпустки Немченко Л.М.» судді Немченко Л.М. надав невикористану частину основної щорічної відпустки за період роботи з 5 травня 2022 року до 4 травня 2023 року тривалістю 1 робочий день (1 календарний день) – 17 березня 2023 року.

Таким чином, із 8 серпня 2022 року до 29 листопада 2022 року включно та 17 березня 2023 року суддя Немченко Л.М. перебувала у відпустці.

Інформація Господарського суду Одеської області щодо обліку робочого часу судді

Господарський суд Одеської області листом від 23 січня 2024 року № 06-29/425/2024 повідомив, що в листопаді 2022 року після звільнення міста Херсона від російських окупантів суддя Немченко Л.М. не з’явилася на робоче місце. За інформацією, що міститься в заяві судді Немченко Л.М., яку переслав на офіційну пошту Господарського суду Одеської області керівник апарату Господарського суду Херсонської області, суддя Немченко Л.М. 8 листопада 2022 року евакуювалася на лівий берег річки Дніпро та знаходиться на окупованій території.

З огляду на зазначені обставини у табелі обліку робочого часу судді Немченко Л.М. з 30 листопада 2022 року проставляється «Ін» («Інші причини неявки») відповідно до рішення Ради суддів України від 5 серпня 2022 року № 22.

Суддя Господарського суду Херсонської області Немченко Л.М., відряджена до Господарського суду Одеської області, станом на сьогодні не з’явилася на робочому місці. За останньою повідомленою інформацією, 8 листопада 2022 року вона евакуювалася на лівий берег річки Дніпро.

Трудова книжка Немченко Л.М. серії __ № ____ зберігається у відділі управління персоналом Господарського суду Одеської області.

З 18 березня 2023 року і дотепер судді Немченко Л.М. суддівська винагорода не нараховується.

Господарський суд Одеської області листом від 22 січня 2025 року № 06-29/434/2025 повідомив, що Немченко Л.М. не прибула до Господарського суду Одеської області у строки, визначені рішенням Голови Верховного Суду, та не приступила до виконання обов’язків.

Суддя Немченко Л.М. надавала пояснення щодо причини неприбуття до Господарського суду Одеської області.

У листопаді 2022 року після звільнення міста Херсона від російських окупантів у табелі обліку робочого часу судді Немченко Л.М. з 30 листопада 2022 року проставляється «Ін» («Інші причини неявки») відповідно до рішення Ради суддів України від 5 серпня 2022 року № 22.

Аналогічну інформацію повідомлено і в листі Господарського суду Одеської області від 5 березня 2025 року № 06-29/1473/2025.

Інформація щодо здійснення суддею Немченко Л.М. правосуддя в Господарському суді Одеської області

Господарський суд Одеської області листом від 5 березня 2025 року № 06-29/1473/2025 повідомив, що станом на 5 березня 2025 року Немченко Л.М. не приступила до виконання обов’язків судді Господарського суду Одеської області відповідно до рішення Голови Верховного Суду. Суддя Немченко Л.М. у 2022–2025 роках не здійснювала правосуддя.

Факт нездійснення суддею Немченко Л.М. правосуддя в Господарському суді Одеської області підтверджується, зокрема, відсутністю в Єдиному державному реєстрі судових рішень ухвалених нею судових рішень із 25 лютого 2022 року.

Суддя Немченко Л.М. ухвалила останнє судове рішення 24 лютого 2022 року, перебуваючи на посаді судді Господарського суду Херсонської області.

За час перебування Немченко Л.М. на посаді судді Господарського суду Одеської області вона не ухвалила жодного судового рішення.

Інформація про заяви судді з поясненнями поважності причин неявки до Господарського суду Одеської області для виконання обов’язків щодо здійснення правосуддя

Суддя Немченко Л.М. неодноразово зверталася до Господарського суду Одеської області із заявами, у яких викладала обставини, які, на її переконання, свідчать про неможливість її прибуття до Господарського суду Одеської області.

У заяві від 6 серпня 2022 року на адресу Голови Верховного Суду суддя повідомила про неможливість фізичного прибуття до Господарського суду Одеської області у зв’язку з проведенням активних бойових дій на території Херсонської області та відсутністю гуманітарних коридорів.

У заяві від 8 серпня 2022 року на адресу голови Господарського суду Одеської області суддя повідомила про неможливість фізичного прибуття до Господарського суду Одеської області у зв’язку з небезпечним виїздом з міста Херсона та просила надати їй відпустку.

У заяві від 17 жовтня 2022 року на адресу голови Господарського суду Одеської області суддя Немченко Л.М. повідомила про неможливість фізичного прибуття до Господарського суду Одеської області у зв’язку з небезпечним виїздом з міста Херсона та просила надати їй відпустку.

У заяві від 18 листопада 2022 року на адресу голови Господарського суду Одеської області суддя просила надати відпустку без збереження заробітної плати до закінчення дії воєнного стану.

У доповнення до цієї заяви суддя стверджувала, що змушена була евакуюватися на лівий берег річки Дніпро, де зараз перебуває. На сьогодні повернення з лівого берега є неможливим, оскільки відсутній міст через річку Дніпро та діє заборона в’їзду в місто Херсон. Крім того, повідомила про наявність у неї на утриманні __-річної матері, а також про погіршення стану здоров’я у зв’язку із гуманітарною катастрофою в місті Херсоні.

У заяві від 24 січня 2023 року на адресу голови Господарського суду Одеської області суддя повідомила про неможливість фізичного прибуття до Господарського суду Одеської області та просила надати відпустку.

У заяві від 13 березня 2023 року на адресу голови Господарського суду Одеської області суддя повідомила про неможливість фізичного прибуття до Господарського суду Одеської області, оскільки вона перебуває на окупованій території лівобережжя річки Дніпро. Зазначила, що ця обставина пов’язана з перебуванням на її догляді матері похилого віку, яка потребує стороннього догляду. Повідомила, що у зв’язку з відсутністю власних засобів пересування (автомобіль залишився в місті Херсоні) вона не має можливості вирішити питання безперешкодного прибуття до міста Одеси.

У заяві від 16 березня 2023 року суддя повідомила про неможливість фізичного прибуття до Господарського суду Одеської області та просила їй надати відпустку.

Інформація щодо звернень судді про евакуацію з тимчасово окупованої території

Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Херсонській області листом від 25 січня 2024 року № 03-164/24 повідомило, що заходів щодо евакуації та забезпечення безпеки суддів місцевих судів області, у тому числі й судді Господарського суду Херсонської області Немченко Л.М., та членів їхніх родин під час окупації Херсонської області Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Херсонській області не здійснювало.

Служба судової охорони листом від 29 січня 2024 року № 30/01.30-07.1-161 повідомила, що за інформацією Територіального управління Служби судової охорони у Херсонській області, а також за результатами перегляду зареєстрованої в системі електронного документообігу центрального органу управління Служби судової охорони вхідної кореспонденції, інформація (постанова) про необхідність вжиття заходів щодо евакуації та забезпечення безпеки судді Господарського суду Херсонської області Немченко Л.М. та членів її сім’ї не надходила.

Також, з огляду на ведення бойових дій та відсутність безпечних шляхів руху на тимчасово окупованій території України провести евакуаційні й безпекові заходи щодо суддів та членів їхніх сімей на тимчасово окупованій території України наразі неможливо.

Державна судова адміністрація України листом від 5 березня 2025 року № 21-4380/5 повідомила, що суддя Господарського суду Херсонської області (відряджена до Господарського суду Одеської області) Немченко Л.М. не зверталася до Державної судової адміністрації України із заявами про вжиття заходів щодо її евакуації з тимчасово окупованих територій Херсонської області, у зв’язку із чим Державна судова адміністрація не вживала відповідних заходів.

Служба судової охорони листом від 5 березня 2025 року № 30/01.30-07.2-297 повідомила, що, згідно з інформацією Територіального управління Служби судової охорони (лист від 4 березня 2025 року № 52.17-49/ССО), у період з 24 лютого 2022 року до 3 березня 2025 року звернень щодо евакуації суддів Херсонської області з тимчасово окупованих територій, зокрема судді Господарського суду Херсонської області Немченко Л.М., не надходило, відповідно, заходів щодо евакуації не здійснювалося.

Херсонська обласна державна адміністрація листом від 12 березня 2025 року № 01-01-65-2788/0/25/46 повідомила, що звернень від судді Господарського суду Херсонської області Немченко Л.М., ____ року народження, щодо вжиття заходів та евакуації з тимчасово окупованих територій Херсонської області, у тому числі Херсонської міської територіальної громади, не зареєстровано.

Інформація щодо перетинання Немченко Л.М. державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованою територією

Державна прикордонна служба України листом від 17 січня 2025 року № 19/4941-25-Вих повідомила, що відомостей про перетинання державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованою територією України із 24 лютого 2022 року до 17 січня 2025 року Немченко Л.М., ____ року народження, у базі даних не виявлено.

Інформація щодо наявності кримінальних проваджень

Державне бюро розслідувань листом від 24 січня 2025 року № 1687-25/10-2-04-01-986/25 повідомило про відсутність в органах досудового розслідування Державного бюро розслідувань відомостей щодо судді Немченко Л.М.

Інформація щодо наявності в судді Немченко Л.М. ідентифікаційного номера платника податків російської федерації та громадянства російської федерації

Служба безпеки України листом від 11 червня 2024 року № 14/5/3-4131 повідомила, що відповідно до виписки з єдиного державного реєстру платників податків, сформованої за допомогою офіційного сервісу «фнс россии» в мережі Інтернет, Немченко Л.М., ____ року народження, присвоєно ідентифікаційний номер платника податків ____.

Служба безпеки України листом від 24 січня 2025 року № 14/5/3-649 повідомила, що за результатами перевірки не встановлено наявності в Немченко Л.М. громадянства іноземної держави, у тому числі громадянства рф, а також інформації про її причетність до кримінальних правопорушень.

Інформація щодо одержання суддею Немченко Л.М. кваліфікованого електронного підпису та його використання

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЧАСНО СЕРВІС» листом від 14 квітня 2025 року № 14/04/VCH-697 повідомило, що користувачу Немченко Л.М. 6 березня 2025 року виданий кваліфікований електронний підпис строком на один рік.

У попередні роки Немченко Л.М. електронні довірчі послуги не надавалися.

Господарський суд Одеської області листом від 16 квітня 2025 року № 06-29/2411/2025 повідомив, що на офіційну пошту Господарського суду Одеської області керівник Господарського суду Херсонської області Бабіжаєвий К.В. із накладенням кваліфікованого електронного підпису надсилав написані суддею Немченко Л.М. такі документи: фото заяви про зарахування до штату суду, пояснення щодо неприбуття до суду, фото заяв про надання відпусток, фото заяви про надання копії трудової книжки.

Заяви судді Немченко Л.М. були опрацьовані, на їх підставі видано накази.

Зокрема, до листа додано лист Господарського суду Одеської області від 6 березня 2023 року № 06-31/1337/2023, у якому розглянуто заяву судді про надання відпустки та виплату матеріальної допомоги на оздоровлення.

У цьому листі судді запропоновано надати заяву в письмовому вигляді особисто або засобами електронного зв’язку з накладенням особистого кваліфікованого електронного підпису.

Інформація щодо допиту свідка Литвинової В.В. (посилання: https://www.youtube.com/watch?v=HfU580SnN5A&t=15516s, проміжок часу відео з 52:20 до 01:06:07).

Свідок Литвинова В.В. повідомила, що станом на 24 лютого 2022 року була головою Господарського суду Херсонської області.

На запитання щодо того, чи відбувалася евакуації суддів та працівників апарату Господарського суду Херсонської області та в якому порядку, свідок повідомила таке.

24 лютого 2022 року о 5:30 вона особисто здійснила вивезення трудових книжок та особових справ суддів і працівників апарату Господарського суду Херсонської області, які за допомогою свого чоловіка заховала в резервній вигрібній ямі в себе вдома.

Повідомила, що була на зв’язку з головою апеляційного суду щодо питання евакуації.

Свідок зазначила, що в неї були відсутні зв’язок та електроенергія.

Литвинова В.В. повідомила, що питання евакуації не поставало, вирішував кожен його окремо на власний ризик.

На запитання щодо того, чи зверталася до неї суддя Немченко Л.М. та чи контактували вони, свідок повідомила таке.

Суддя Немченко Л.М. зверталася до неї лише один раз стосовно видачі трудової книжки та особової справи.

29 червня та 29 липня 2022 року суддя Немченко Л.М. зверталася із письмовими заявами щодо видачі трудової книжки та особової справи, за результатами розгляду яких було надано відповіді.

Під час окупації у травні та червні суддя Немченко Л.М. приїздила до батьків Литвинової В.В. для того, щоб отримати особову справу та трудову книжку.

На запитання щодо того, чи надходили до Господарського суду Херсонської області пропозиції від уповноважених органів Херсонської області щодо сприяння в евакуації працівників суду, свідок повідомила, що таких пропозицій не надходило, а гуманітарних коридорів не було.

Свідок зазначила, що за посередництва керівника апарату суду було складено примірний перелік працівників з метою з’ясування їхнього перебування.

Суддя Немченко Л.М. повідомила, що згодна переїхати на підконтрольну Україні територію лише за умови безпечного виїзду через «зелений коридор».

На запитання щодо штатної чисельності Господарського суду Херсонської області свідок повідомила, що штатна чисельність суду становила 12 суддів, із них фактична чисельність – 10 суддів.

На уточнююче запитання про те, скільки суддів виїхали на підконтрольну Україні територію, свідок зазначила, що такий виїзд здійснювався поступово.

Зокрема, суддя Павленко виїхала у березні, Литвинова та Нікітенко – у квітні, Ярошенко – у травні, Закурін – у серпні.

Водночас судді Соловйов та Немченко не прибули до Господарського суду Одеської області.

Судді Сулімовська та Пінтеліна прибули до Господарського суду Одеської області після звільнення міста Херсона.

На запитання про те, чи застосовувалися до тих суддів, які прибули до Господарського суду Одеської області із запізненням, заходи дисциплінарного характеру, свідок повідомила, що не застосовувалися.

На уточнююче запитання про те чи, була фактична можливість виїхати з окупованої території та чи прибули більшість суддів до судів, до яких вони були відряджені, свідок зазначила, що так, прибули своєчасно.

На уточнююче запитання про те, чи зверталася Немченко Л.М. щодо організації евакуації її та її матері, свідок зазначила, що Немченко Л.М. говорила про те, що її матір хворіла, але не критично.

Вони спілкувалися за допомогою смс-повідомлень, у яких Немченко Л.М. наполягала на видачі трудової книжки.

Крім того, Литвинова В.В. повідомила, що зі змісту спілкування із Немченко Л.М. вона дійшла висновку, шо суддя начебто планувала виїзд на підконтрольну Україні територію, але конкретики не було.

На запитання про мету отримання Немченко Л.М. трудової книжки свідок повідомила, що такі документи вона планувала надати до пенсійного фонду через 8 місяців.

На запитання про те, чи зв’язувалася з нею Немченко Л.М. після звільнення міста Херсона, свідок відповіла, що ні. Востаннє вони спілкувалися в липні 2022 року.

На запитання про те, яка дійсна причина неявки судді Немченко Л.М., свідок повідомила, що їй складно відповісти.

У розрізі цього питання Литвинова В.В., посилаючись на Положення про авторозподіл, також пояснила, що відповідальна особа апарату суду вносить відомості до автоматизованої системи документообігу суду на підставі табеля обліку робочого часу суддів.

Зважаючи на те, що суддя Немченко Л.М. не прибула до Господарського суду Одеської області, справи їй не розподілялися.

Щодо поведінки Немченко Л.М. свідок повідомила, що вона не може коментувати ці питання з етичних міркувань.

На запитання щодо того, хто спілкувався та підтримував відносини із суддею Немченко Л.М., свідок відповіла, що це була Пінтеліна Тетяна Георгіївна, яка разом із суддею Немченко Л.М. приїздила до батьків Литвинової В.В. у травні та червні для того, щоб одержати трудову книжку.

Щодо надання пояснень суддею Немченко Л.М.

15 січня 2024 року на електронну пошту Вищої ради правосуддя надійшли письмові пояснення судді Немченко Л.М. на запит члена Вищої ради правосуддя Бурлакова С.Ю.

У поясненнях суддя повідомила, що з 1 серпня 2022 року вона відряджена до Господарського суду Одеської області, однак через воєнні дії, які почалися у місті Херсоні, не змогла прибути до міста Одеси з таких причин.

Суддя зазначила, що на її утриманні перебуває матір ОСОБА1, ____ року народження, яка є малорухливою, хворіє на ІНФОРМАЦІЯ1, потребує стороннього догляду. Ця обставина перешкодила судді прибути до Господарського суду Одеської області до 1 серпня 2022 року. Повідомила, що залишити матір не має морального права, вивезти її з тимчасово окупованої території не мала можливості через стан здоров’я матері.

Суддя наголосила, що жодного дня до звільнення міста Херсона не працювали гуманітарні коридори. Інші шляхи виїзду були небезпечними через ведення бойових дій, не були забезпечені санітарно-гігієнічні умови переїзду.

Звернула увагу, що потребувала допомоги у транспортуванні її матері, але звернутися по таку допомогу не було до кого. За весь час перебування в окупації з нею не зв’язувалися жодні фахівці та не з’ясовувалася потреба в допомозі щодо переїзду.

Повідомила, що на початку листопада 2022 року погіршився стан здоров’я у неї та її матері через гуманітарну катастрофу в місті Херсоні, психологічний тиск із боку російської військової влади.

Зазначила, що в листопаді 2022 року на запрошення своєї знайомої виїхала на лівий берег річки Дніпро, але після звільнення Збройними Силами України міста Херсона повернутися до міста не мала змоги, оскільки була закрита переправа через річку Дніпро.

Суддя звернула увагу, що повідомляла про причини неявки на робоче місце протягом 2022–2023 років.

Розуміючи об’єктивну неможливість протягом тривалого часу прибути до місця роботи, подала до Вищої ради правосуддя заяву про звільнення, однак таку заяву не призначили до розгляду.

Насамкінець суддя заперечила інформацію, викладену в дисциплінарній скарзі, щодо її евакуації із представниками окупаційної влади російської федерації.

25 січня 2024 року на електронну пошту Вищої ради правосуддя надійшли додаткові пояснення судді Немченко Л.М., до яких суддя додала документи щодо стану здоров’я її матері.

6 березня 2024 року на електронну пошту Вищої ради правосуддя надійшли додаткові пояснення судді Немченко Л.М. на запит дисциплінарного інспектора Пилипенка С.М.

У цих поясненнях суддя повідомила, що до Служби судової охорони по допомогу в переїзді до місця відрядження влітку 2022 року не зверталася, оскільки не мала інформації, до кого із цього питання звертатися. Судова охорона в місті Херсоні завершила свою роботу 1 травня 2022 року, а фахівці служби відряджені до різних судів України для подальшої роботи.

Зазначила, що наразі допомоги в переїзді із селища міського типу Асканія Нова Чаплинського району Херсонської області, де вона перебуває, до України не потребує, оскільки переїзд є безпечним, але довготривалим.

Зважаючи на стан здоров’я матері, суддя вважала такий переїзд для себе є неможливим, оскільки вона не може залишити матір, яка потребує стороннього догляду.

Крім цього, суддя повідомляє про відсутність у неї та її матері закордонних паспортів.

10 березня 2025 року на електронну пошту Вищої ради правосуддя надійшли додаткові пояснення судді Немченко Л.М. на запит дисциплінарного інспектора Пилипенка С.М.

Суддя пояснила, що з нею проживає її матір ОСОБА1, ____ року народження, яка у 2022 році мала багато хвороб, була малорухливою, що стало перешкодою для вирішення питання щодо евакуації через небезпечні місця перетину лінії фронту за відсутності гуманітарних коридорів з окупованої частини на вільну територію України.

На той час місцями перетину лінії фронту були переїзд Берислав–Кривий Ріг та село Василівка Запорізької області, де цілодобово з невеликими перервами тривали бойові дії.

У жовтні–листопаді 2022 року склалася критична ситуація в місті Херсоні, оскільки місто залишилося без світла, зв’язку, медичної допомоги, із поганою подачею води в багатоповерхові будинки, відсутністю тепла.

Зазначені обставини негативно позначалися на її фізичному та психосоматичному стані.

Також через стрес украй погіршився стан здоров’я її матері.

Суддя зазначила, що на запрошення своєї знайомої виїхала на лівий берег річки Дніпро до селища міського типу Асканія Нова Чаплинського району, де змушена була залишитися, оскільки після звільнення Збройними Силами України міста Херсона повернутися до міста не мала змоги.

Суддя повідомила, що отримала інформацію про комерційні перевезення до України через Білорусь та Польщу, однак через стан здоров’я матері вона не могла ними скористатися.

Суддя зазначила, що в липні 2024 року її матір зламала шийку стегна.

Медичне обслуговування в Чаплинському районі вкрай погане, тому її матір направили до міста Сімферополя для надання первинної допомоги та проведення операції.

Суддя повідомила, що вона змушена тимчасово залишатися в місті Сімферополі у зв’язку з таким станом здоров’я її матері.

Повідомила, що Херсонська область із перших днів війни перебуває в окупації, а ворожі війська 2 березня 2022 року зайшли в місто Херсон. У місті була відсутня українська влада, а евакуацією мирного населення ніхто не займався, питання погодження та відкриття гуманітарних коридорів ніхто не вирішував, велися бойові дії на території області, населення виїжджало самотужки з великим ризиком для життя.

Суддя зазначила, що через фізичний стан її матері тривала подорож є неможливою. Крім того, повідомила про відсутність у неї та її матері закордонних паспортів. Суддя очікує режиму припинення вогню для того, щоб розглянути варіанти та прийняти рішення про виїзд на вільні території України.

Просила зупинити розгляд справи до закінчення бойових дій або їх припинення, надати їй можливість приступити до здійснення правосуддя.

8 квітня 2025 року на електронну пошту Вищої ради правосуддя надійшли додаткові пояснення судді Немченко Л.М. на запит члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Ковбій О.В.

Суддя пояснила, що змушена була звертатися до фнс рф за отриманням ідентифікаційного номера платника податків для отримання ключа електронного підпису для листування – підписання заяв та звернень до Господарського суду Одеської області та Вищої ради правосуддя.

Суддя повідомила, що Господарський суд Одеської області її заяв без накладення електронного підпису до уваги не брав, а ключ електронного підпису, яким вона користувалася раніше, залишився на робочому місці в місті Херсоні.

Однак, як стверджує суддя, до російських органів для отримання ключа вона так і не звернулася, оскільки отримала інформацію про можливість його оформлення через український електронний сервіс «Дія». Водночас реєстрація платника податків в фнс рф залишилася. Намірів працювати в організаціях рф не мала. Повідомила, що має намір повернутися до міста Херсона за найближчої для цього можливості.

 

V. Стислий зміст висновків Дисциплінарної палати в оскаржуваному рішенні у частині встановлення підстав для дисциплінарної відповідальності

Дисциплінарна палата рішенням від 23 квітня 2025 року № 847/2дп/15-25 притягнула суддю Господарського суду Херсонської області Немченко Л.М. (відряджену до Господарського суду Одеської області) до дисциплінарної відповідальності та застосувала до неї дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.

Дисциплінарна палата констатувала, що відрядження судді Немченко Л.М. та зарахування її до штату Господарського суду Одеської області здійснювалися на підставі її добровільного волевиявлення (згоди), що підтверджується змістом її заяв, суддя не висловлювала бажання звільнитися з посади судді через неможливість прибути до міста Одеси.

Відрядження судді Немченко Л.М. до Господарського суду Одеської області не обмежувалося певним строком.

Під час аналізу матеріалів суддівського досьє та відомостей з офіційного вебсайту Вищої ради правосуддя («Акти ВРП») Дисциплінарна палата не встановила факту дострокового закінчення відрядження судді Немченко Л.М. до Господарського суду Одеської області.

Таким чином, Дисциплінарна палата дійшла висновку, що суддя мала обов’язок прибути до Господарського суду Одеської області та приступити до здійснення правосуддя до 8 серпня 2022 року.

Дисциплінарна палата установила факт нездійснення суддею Немченко Л.М. правосуддя в Господарському суді Одеської області, що, зокрема, підтверджується відсутністю в Єдиному державному реєстрі судових рішень ухвалених нею судових рішень.

Немченко Л.М. ухвалила останнє судове рішення 24 лютого 2022 року, перебуваючи на посаді судді Господарського суду Херсонської області.

Таким чином, Немченко Л.М. після закінчення відпустки 30 листопада 2022 року не приступила до виконання обов’язків судді Господарського суду Одеської області із здійснення правосуддя на виконання рішення Голови Верховного Суду від 29 липня 2022 року № 327/0/149-22.

Дисциплінарна палата урахувала, що з 1 березня 2022 року до 11 листопада 2022 року, тобто в період, коли Немченко Л.М. перебувала в місті Херсоні, Херсонська міська територіальна громада належала до тимчасово окупованих російською федерацією територій України, з 11 листопада 2022 року була віднесена до території можливих бойових дій, з 1 травня і дотепер територія належить до територій активних бойових дій, на яких функціонують державні інформаційні ресурси.

Перебування міста Херсона в окупації до 11 листопада 2022 року, відсутність офіційних гуманітарних коридорів справді створювали обґрунтовані перешкоди для прибуття судді до Господарського суду Одеської області.

Водночас з 11 листопада 2022 року Збройні Сили України звільнили місто Херсон, на його території більше не здійснювалися активні бойові дії, що давало змогу вільно пересуватися територією України, у тому числі, уможливлювало прибуття судді до міста Одеси для здійснення правосуддя в Господарському суді Одеської області.

Однак суддя зазначила, що в листопаді 2022 року на запрошення своєї знайомої (не зазначила конкретних відомостей, які давали б змогу ідентифікувати знайому) виїхала на лівий берег річки Дніпро до селища міського типу Асканія Нова Чаплинського району Херсонської області.

Суддя не надала свідчень про те, що її примусово доставили на лівий берег річки Дніпро, тобто на тимчасово окуповану територію.

Дисциплінарна палата дійшла висновку, що після деокупації міста Херсона суддя Немченко Л.М. мала змогу виїхати до міста Одеси для здійснення правосуддя в Господарському суді Одеської області, проте за кілька днів до деокупації (8 листопада 2022 року) вона добровільно виїхала до селища міського типу Асканія Нова Чаплинського району, яке перебуває на тимчасово окупованій території, на запрошення своєї знайомої (відомостей щодо якої суддя не надала).

Направляючись до селища міського типу Асканія Нова Чаплинського району Херсонської області, яке розташоване на лівому березі річки Дніпро та з 24 лютого 2022 року перебуває в окупації, суддя повинна була усвідомлювати, що такі дії можуть призвести до неможливості повернення до міста Херсона.

Дисциплінарна палата наголосила, що більшість суддів Господарського суду Херсонської області все-таки поступово виїхали на підконтрольну Україні територію та приступили до здійснення правосуддя в судах, до яких їх було відряджено, що підтверджується показаннями свідка Литвинової В.В., яка станом на 24 лютого 2022 року виконувала повноваження голови Господарського суду Херсонської області.

На переконання Дисциплінарної палати, наведені обставини свідчили про можливість виїхати з тимчасово окупованої на підконтрольну Україні територію, і більшість суддів нею скористалися.

Водночас лише судді Господарського суду Херсонської області Соловйов К.В. та Немченко Л.М. не прибули до Господарського суду Одеської області.

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя рішенням від 28 жовтня 2024 року № 3121/1дп/15-24 притягнула суддю Господарського суду Херсонської області Соловйова К.В. (відряджений до Господарського суду Одеської області) до дисциплінарної відповідальності та застосувала до нього дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.

Згодом, Вища рада правосуддя рішенням від 26 листопада 2024 року № 3427/0/15-24 звільнила Соловйова К.В. з посади судді Господарського суду Херсонської області (відряджений до Господарського суду Одеської області) на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України.

Тому Дисциплінарна палата вважала, що доводи судді щодо наявності воєнних дій та відсутність гуманітарних коридорів, що перешкоджали їй своєчасно прибути до Господарського суду Одеської області, не є переконливими в контексті обґрунтування поважності такого неприбуття.

Дисциплінарна палата, ґрунтуючи власні висновки на інформації, отриманої від Територіального управління Державної судової адміністрації України в Херсонській області, Служби судової охорони, Державної судової адміністрації України, Херсонської обласної державної адміністрації, констатувала, що суддя Немченко Л.М. за три роки проживання на тимчасово окупованих територіях не вживала заходів щодо звернення до будь-яких органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, інших підприємств, установ, організацій з приводу сприяння її евакуації на територію, яка контролюється Україною.

Більше того, у своїх поясненнях суддя визнала, що наразі допомоги щодо вивезення її із селища міського типу Асканія Нова Чаплинського району Херсонської області, де вона перебуває, до України не потребує, оскільки переїзд є безпечним, але довготривалим.

Тобто суддя не заперечувала можливості виїзду з тимчасово окупованої території України, проте не вчиняла таких дій з огляду на стан здоров’я матері та відсутність паспортів громадянина України для виїзду за кордон.

У контексті оцінки доводів судді щодо відсутності паспортів громадянина України для виїзду за кордон Дисциплінарна палата зауважила, що суддя не надала доказів того, що вона намагалася перетнути державний кордон інших країн, однак їй було відмовлено в перетині у зв’язку з відсутністю таких документів.

Дисциплінарна палата урахувала, що Немченко Л.М. має статус судді, який покладає на неї більш істотні обтяження, аніж для пересічного громадянина.

Суддя, окрім звичайних обов’язків, які має кожен громадянин, у зв’язку зі присягою та приписами закону має обов’язок здійснювати правосуддя від імені України.

Не заперечуючи можливості виникнення в судді Немченко Л.М. складних життєвих обставин, розуміючи складний стан здоров’я її матері, Дисциплінарна палата зважила на те, що за наявності конфлікту між кількома обов’язками (утримання матері та здійснення правосуддя) суддя як носій судової влади та особа, яка перебуває під постійною увагою суспільства, має демонструвати високі стандарти поведінки з метою зміцнення довіри до судової влади та утвердження авторитету правосуддя, надавати пріоритет здійсненню правосуддя над усіма іншими видами діяльності та враховувати, що має більш істотні обмеження, які вона взяла на себе у зв’язку зі здійсненням правосуддя, ніж пересічний громадянин.

Натомість надання пріоритету іншим обов’язкам та видам діяльності над здійсненням правосуддя дискредитує судову владу, підриває її авторитет та довіру до неї з боку суспільства.

З огляду на це, Дисциплінарна палата критично оцінила доводи судді щодо перебування на її утриманні матері, яка потребує стороннього догляду, в контексті поважності причин неявки до Господарського суду Одеської області для виконання функцій щодо здійснення правосуддя.

Під час розгляду справи Дисциплінарна палата дослідила медичні документи, які надала Немченко Л.М. на підтвердження стану здоров’я її матері.

Дисциплінарна палата звернула увагу, що Немченко Л.М. надала медичні документи щодо стану здоров’я її матері, які датовані виключно 2024 роком. Відомостей щодо стану здоров’я її матері за 2022, 2023 та 2025 роки суддя не надала, що не дає змоги підтвердити достовірність тверджень судді щодо стану здоров’я матері за ці роки.

Зміст цих документів не свідчить, що ОСОБА1 перебувала у лежачому стані та не могла пересуватися.

Крім того, Дисциплінарна палата взяла до уваги показання свідка Литвинової В.В., яка повідомила, що суддя Немченко Л.М. у липні 2022 року говорила їй про те, що її матір хворіє, але «не критично».

Суддя не надала доказів, що вживала заходів щодо організації транспортування своєї матері на підконтрольну Україні територію під час перебування на тимчасово окупованій території.

Суддя в поясненнях посилалася на те, що в листопаді 2022 року вона переїхала на лівий берег річки Дніпро до селища міського типу Асканія Нова Чаплинського району Херсонської області.

Дисциплінарна палата презюмувала, що станом на листопад 2022 року суддя Немченко Л.М. та її матір проживали за однією адресою, та зробила висновок, що суддя переїхала до селища міського типу Асканія Нова Чаплинського району Херсонської області разом зі своєю матір’ю.

Згідно з відкритими джерелами (карта Google maps) орієнтовна відстань від місця проживання судді до селища міського типу Асканія Нова Чаплинського району Херсонської області становить близько 150 кілометрів.

Суддя також пояснила, що в липні 2024 року через погіршення стану здоров’я матері вона змушена була переїхати до міста Сімферополя.

Із відкритих джерел (карта Google maps) установлено, що орієнтовна відстань від селища міського типу Асканія Нова Чаплинського району Херсонської області до міста Сімферополя (АРК) становить близько 235 км (скриншоти додаються).

Дисциплінарна палата, взявши до уваги ці відомості, констатувала, що суддя здійснювала перевезення своєї матері на значні відстані, що потрібно врахувати під час оцінки її доводів про неможливість перевезення матері на значні відстані.

Дисциплінарна палата наголосила, що факт подання заяви про звільнення у відставку не виключає обов’язку судді відвідувати суд, у якому вона обіймає штатну посаду, а також виконувати функції щодо здійснення правосуддя до дня ухвалення Вищою радою правосуддя відповідного рішення про її звільнення.

Суддя не була позбавлена права і можливості подати заяву про звільнення, якщо вважала, що через певні життєві обставини не може в подальшому здійснювати правосуддя.

Суддя добровільно подала заяву про надання згоди на відрядження до Господарського суду Одеської області та зарахування до штату цього суду в серпні 2022 року, маючи при цьому можливість подати заяву про звільнення з посади.

Тобто суддя висловила волевиявлення на продовження здійснення правосуддя.

Проте звернулася із заявою про звільнення з посади судді до Вищої ради правосуддя лише 2 червня 2023 року, тобто через понад пів року після того, як мала приступити до здійснення правосуддя в Господарському суді Одеської області.

Дисциплінарна палата виснувала, що наведені в поясненнях судді обставини не є переконливими та достатніми для висновку про наявність поважних причин її неприбуття до Господарського суду Одеської області для виконання обов’язків судді щодо здійснення правосуддя поважними.

Дисциплінарна палата зазначила, що суддя Немченко Л.М. добровільно залишилася на не підконтрольній Україні території та отримала ідентифікаційний номер платника податків російської федерації.

Неприбуття Немченко Л.М. до Господарського суду Одеської області протягом тривалого часу свідчить про порушення нею обов’язків та морально-етичних принципів поведінки судді.

Суддя свідомо не повернулася на підконтрольну Україні територію та відмовляється виконувати покладений на неї обов’язок здійснювати правосуддя від імені України. Установлені обставини свідчать про грубе і систематичне нехтування Немченко Л.М. обов’язками судді та морально-етичними принципами поведінки судді.

В умовах збройної агресії російської федерації, особливо з огляду на правовий статус Немченко Л.М. як судді та взяті нею зобов’язання, дії, пов’язані з неприбуттям до Господарського суду Одеської області, у який вона була відряджена для здійснення правосуддя за рішенням Голови Верховного Суду та на відрядження до якого надала добровільну згоду, можуть свідчити про порушення присяги судді, яку вона склала Українському народові, допущення поведінки, що порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя.

Станом на день розгляду дисциплінарної справи суддя Немченко Л.М. так і не приступила до виконання своїх обов’язків щодо здійснення правосуддя, що підтверджується як листами Господарського суду Одеської області, так і відомостями з Єдиного державного реєстру судових рішень.

Суддя Немченко Л.М. свідомо відмовилася виконувати покладений на неї обов’язок щодо здійснення правосуддя від імені України, не повернулася на підконтрольну Україні територію, тривалий час не розвиває професійних навичок, не підтримує своєї кваліфікації на належному рівні, необхідному для виконання повноважень у суді, у якому вона обіймає посаду, наслідком чого є невиконання суддею обов’язків, передбачених законодавством.

Дисциплінарна палата вважала, що отримано чіткі та переконливі докази, які з точки зору звичайної розсудливої людини у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність у діях судді Господарського суду Херсонської області Немченко Л.М. (відряджена до Господарського суду Одеської області) дисциплінарного проступку, визначеного пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях дотримання норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояв неповаги до інших суддів).

 

VI. Узагальнені доводи скарги судді Немченко Л.М. щодо суті оскаржуваного рішення

Скарга мотивована тим, що Дисциплінарна палата не врахувала у повному обсязі обставин непереборної сили, які змусили Немченко Л.М. передчасно залишити місто Херсон, не дочекавшись звільнення міста Збройними Силами України, та які досі перешкоджають до цього часу повернутися на підконтрольну Україні територію.

Немченко Л.М. уважає, що Дисциплінарна палата безпідставно відхилила її клопотання про зупинення дисциплінарного провадження.

На думку судді, зупинення дисциплінарного провадження дало б їй змогу повернутися на підконтрольну Україні територію та взяти участь у розгляді дисциплінарної справи.

Однак її такої можливості позбавили та порушили права, гарантовані статтею 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

Суддя вважає, що Дисциплінарна палата безпідставно відхилила її клопотання про відкладення розгляду справи для надання їй можливості бути присутньою на засіданні особисто або уповноважити відповідного представника.

Немченко Л.М. не погоджується із висновком Дисциплінарної палати про те, що вона мала змогу взяти участь в засіданні у режимі відеоконференції, та зазначає, що комп’ютера або ноутбука не має. Має лише смартфон. Електронний підпис отримала через банківську установу та Дію. Повідомила, що має електронний ключ на флешці, яку передали друзі з підконтрольної Україні території, та який вона застосовує для накладення електронного підпису на комп’ютері сервісного центру з використанням ВПН на платній основі.

Суддя звернула увагу, що не є достатньо технічно обізнаною у використанні засобів електронного зв’язку, а тому їй знадобився був час для консультації щодо можливості використання смартфона, щоб активувати відеозв’язок та взяти участь у засіданні. Саме для цього суддя просила відкласти розгляд справи. Однак їй не надали такої можливості, що призвело до порушення права на захист.

Немченко Л.М. зауважила, що під час розгляду дисциплінарної справи Дисциплінарна палата не взяла до уваги факт вимушеності виїзду з міста Херсона в листопаді 2022 року з метою збереження свого життя та її родини.

Суддя посилалася на:

1) гуманітарну катастрофу в місті Херсоні, зокрема відсутність води, електроенергії, зв’язку, медичної допомоги;

2) погіршення її стану здоров’я та стану здоров’я її матері;

3) постійні обстріли міста Херсона;

4) активні бойові дії в районі, де вона фактично мешкала в місті Херсоні;

5) відсутність гуманітарних коридорів.

Ці обставини зумовили те, що суддя в листопаді 2022 року переїхала з міста Херсона на лівий берег річки Дніпро до своєї знайомої у селище Асканія Нова.

Суддя зазначила, що виїздила тимчасово й не знала про те, що Збройні Сили України так швидко звільнять місто Херсон.

Після звільнення міста Херсона змоги повернутися до міста вже не було з огляду на реальну загрозу для життя та здоров’я.

Немченко Л.М. зауважила, що після 24 лютого 2022 року в місті Херсоні української влади не було, звертатися за допомогою не було до кого. Будь-якої інформації з приводу евакуації суддя не мала, під час спілкування з посадовими особами суду (голова та керівник апарату) їй такої інформації теж не надали.

Суддя зазначила, що під час перебування на тимчасово окупованій території звертатися до органів влади з приводу евакуації є недоцільним. Вона не бачила публікацій українських органів влади про допомогу в евакуації громадян України, які вимушено перебувають на тимчасово окупованих територіях.

Немченко Л.М. звернула увагу, що Дисциплінарна палата не врахувала фізичного стану її матері, складності переміщення на значну відстань через наявність вікових хвороб і того, що ця обставина перешкодила їй повернутися в Україну через територію інших країн.

На думку судді, загальновідомою інформацією є те, що людина у віці __ років має вікові хвороби, які перешкоджають повноцінному життю, а тому її матір потребує постійного догляду.

Суддя зазначила, що підвищити рівень своєї кваліфікації протягом 2022–2025 років не мала фізичної можливості, оскільки не мала електронного доступу до Національної школи суддів України. На її думку, відсутність підвищення кваліфікації протягом цього періоду не порочить звання судді, не порушує суддівської етики та не є підставою для застосування пункту 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Суддя зазначає, що виконує обов’язок доньки щодо догляду за матір’ю, яка є непрацездатною та потребує стороннього догляду.

Суддя вважає, що не вчиняла дій, які порочать звання судді та підривають авторитет правосуддя, оскільки була відсутня на робочому місці через поважні причини, які наведено вище.

Господарський суд Одеської області забезпечує безперервність правосуддя, її відсутність не позначилися негативно на роботі суду, оскільки в її провадження не розподілялися судові справи.

З огляду на викладені, суддя вважає, що відсутні підстави для її притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Немченко Л.М. звертає увагу, що має досвід роботи на посаді судді понад 20 років, жодного разу не притягувалася до дисциплінарної відповідальності.

Суддя подала заяву про відставку, однак, у членів Вищої ради правосуддя виникли сумніви щодо її співпраці з органами рф, тому її розгляд зупинений до розгляду дисциплінарної скарги.

Суддя зазначає, що фактів співпраці з органами рф під час розгляду дисциплінарної справи не встановлено. Має намір повернутися до України за першої можливості та приступити до виконання обов’язків щодо здійснення правосуддя.

Скаржниця просила Вищу раду правосуддя:

1) скасувати повністю оскаржуване рішення від 23 квітня 2025 року;

2) розглянути та задовольнити її заяву про відставку;

3) розглянути клопотання про можливість допомоги в організації її повернення із хворою матір’ю до України або надати відповідні роз’яснення щодо порядку отримання такої допомоги.

 

VII. Висновки Вищої ради правосуддя за результатами розгляду скарги

Перевіривши доводи скарги судді Немченко Л.М., проаналізувавши зміст оскаржуваного рішення від 23 квітня 2025 року № 847/2дп/15-25, матеріали дисциплінарної справи, Вища рада правосуддя дійшла до таких висновків.

 

Щодо доводів судді Немченко Л.М. про безпідставність відмови у задоволенні її клопотань про зупинення розгляду дисциплінарної справи та відкладання розгляду дисциплінарної справи

У аспекті дотримання Дисциплінарною палатою прав судді під час розгляду дисциплінарної справи, Вища рада правосуддя наголошує, що Дисциплінарна палата своєчасно й у належний спосіб повідомила суддю Немченко Л.М. та скаржника – Головне управління з протидії системним загрозам управлінню державою Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України – про дату та час засідання шляхом надіслання письмових повідомлень засобами електронного поштового зв’язку та розміщення відповідної інформації на офіційному вебсайті Вищої ради правосуддя. Крім того, у зв’язку із введенням в Україні правового режиму воєнного стану, з метою забезпечення реалізації прав судді та скаржника, визначених пунктом 13.22 Регламенту Вищої ради правосуддя, судді та скаржнику запропоновано взяти участь у засіданні в режимі відеоконференції.

На засідання Дисциплінарної палати, призначене на 9 квітня 2025 року, суддя Немченко Л.М. та скаржник не з’явилися, у зв’язку із чим розгляд дисциплінарної справи відкладено на 23 квітня 2025 року.

Дисциплінарна палата відклала засідання, призначене на 9 квітня 2025 року, з метою забезпечення реалізації прав судді.

На засідання, призначене на 23 квітня 2025 року, суддя Немченко Л.М. та скаржник не прибули.

17 квітня 2025 року на електронну пошту Вищої ради правосуддя надійшло клопотання судді Немченко Л.М., у якому суддя просила зупинити розгляд дисциплінарної справи до часу її повернення на підконтрольну Україні територію.

Дисциплінарна палата відмовила у задоволенні клопотання судді Немченко Л.М. про зупинення розгляду дисциплінарної справи.

У разі повторної відсутності судді розгляд дисциплінарної справи здійснюється Дисциплінарною палатою без його участі, крім випадків, якщо суддя не був повідомлений або повідомлений з порушенням частини п’ятої статті 48 цього Закону (частина четверта статті 47 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»).

Отже, Дисциплінарна палата дійшла висновку про можливість розгляду дисциплінарної справи за відсутності скаржника та судді. Повторна неявка судді на засідання Дисциплінарної палати без поважних причин не перешкоджає розгляду справи.

Аналізуючи доводи судді про безпідставність відмови у задоволенні клопотання про зупинення розгляду дисциплінарної справи, необхідно врахувати таке.

Клопотання мотивоване тим, що чинне законодавство надає судді право бути присутньою на засіданні Дисциплінарної палати та користуватися правами, передбаченими частиною восьмою статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

Суддя повідомила, що має намір бути присутньою на засіданні Дисциплінарної палати та надавати усні пояснення по суті скарги.

Однак унаслідок настання форс-мажорних обставин вона опинилась на окупованій російською федерацією території з малорухливою матір’ю через що не має можливості бути присутньою на засіданні Дисциплінарної палати 23 квітня 2025 року особисто .

Суддя вважала, що її неможливість особисто прибути на засідання Дисциплінарної палати є тією обставиною, що унеможливлює розгляд скарги по суті.

Немченко Л.М. зазначила, що має намір повернутися до міста Херсона, а потім і до міста Одеса, після закінчення активних бойових дій та відкриття гуманітарних коридорів. На сьогодні вона не має можливості повернутися на підконтрольну Україні територію, оскільки здійснює догляд за малорухливою матір’ю.

Суддя повідомила, що не має технічних засобів для участі в засіданні Дисциплінарної палати в режимі відеоконференції.

Дисциплінарна палата може зупинити розгляд дисциплінарної справи в разі: 1) перебування судді у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до безпосередньої участі у бойових діях чи здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення); 2) тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці; 3) існування інших обставин, які унеможливлюють розгляд такої справи (частина чотирнадцята статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»).

Законодавець передбачив, що Дисциплінарна палата може зупинити розгляд дисциплінарної справи у разі існування інших обставин, які унеможливлюють розгляд такої справи.

Це повинні бути виняткові та надзвичайні обставини, які повністю виключають можливість розглядати дисциплінарну справу.

Сам по собі факт перебування судді на тимчасово окупованій території, догляд за малорухливою матір’ю не є обставинами, які унеможливлюють розгляд справи, адже не мають непереборного характеру, що повністю позбавляє суддю можливості участі у розгляді справи.

Суддя повідомила, що на день розгляду дисциплінарної справи перебувала в місті Сімферополі, де не ведуться активні бойові дії, тобто це не перешкоджало її участі в розгляді справи.

Доводи судді щодо неможливості участі в розгляді справи з наведених обставин ґрунтуються виключно на її суб’єктивній оцінці фактів, зокрема можливого припинення бойових дій у найближчому майбутньому.

Вища рада правосуддя зауважує, що зупинення розгляду дисциплінарної справи є правом, а не обов’язком Дисциплінарної палати, тобто вирішується з урахуванням конкретних обставин та фактів, які свідчать про неможливість розгляду справи.

Більше того, наведені суддею обставини не перешкоджають розгляду дисциплінарної справи, позаяк суддя має право брати участь у розгляді справи через представника або ж у режимі відеоконференції.

Суддя неодноразово користувалася правом на подання пояснень як під час попередньої перевірки, так і під час підготовки справи до розгляду.

Засідання Ради або Дисциплінарної палати можуть проводитися в режимі відеоконференції за наявності технічної можливості (пункт 5.27 Регламенту Вищої ради правосуддя, що затверджений рішенням Вищої ради правосуддя від 24 січня 2017 року № 52/0/15-17 (у редакції рішення Вищої ради правосуддя від 21 листопада 2023 року № 1068/0/15-23).

Отже, суддя не була позбавлена права брати участь у засіданні Дисциплінарної палати та користуватися правами, передбаченими частиною восьмою статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», у режимі відеоконференції.

Посилання судді на відсутність у неї технічних засобів для участі у засіданні Дисциплінарної палати в режимі відеоконференції викликають обґрунтовані сумніви, адже суддя неодноразово надавала пояснення в електронній формі, які були підписані кваліфікованим електронним підписом та надіслані на електронну пошту Вищої ради правосуддя.

Зазначені пояснення надруковані механічним способом, а не написані суддею власноручно.

Тобто, наведені обставини свідчать, що суддя має:

1) технічний засіб (ноутбук чи персональний комп’ютер), за допомогою якого було створено пояснення;

2) кваліфікований електронний підпис, який забезпечив електронну ідентифікацію підписувача;

3) доступ до мережі Інтернет, адже пояснення на електронну пошту Вищої ради правосуддя надійшли з особистої електронної пошти судді.

Більше того, технічні характеристики відеоконференції дають можливість брати участь у засіданні з будь яких пристроїв, які обладнані камерою та мікрофоном, зокрема й мобільних телефонів, планшетів тощо.

Суддя стверджує, що не має комп’ютера або ноутбука, однак не пояснює, яким чином вона формує та подає до Вищої ради правосуддя процесуальні документи друкованим способом, зокрема і цю скаргу.

Крім того, у цьому ж абзаці скарги суддя зазначає, що має електронний ключ на флешці, яку передали друзі з підконтрольної Україні території, який вона застосовує для накладення електронного підпису на комп’ютері сервісного центру з використанням ВПН на платній основі.

Отже, пояснення судді мають суперечливий та непослідовний характер, а тому не можуть бути взяті до уваги.

Необхідно звернути увагу, що суддя 12 вересня 2025 року зверталася до Вищої ради правосуддя із заявою, у які повідомила, що мала намір узяти участь в засіданні Вищої ради правосуддя в режимі відеоконференції для чого зареєструвалася в особистому кабінеті, використовуючи смартфон та vpn, однак, не змогла авторизуватися, оскільки система вказує на помилку, водночас не надала відповідних доказів на підтвердження цих аргументів.

Посилання судді на відсутність у неї технічних знань щодо використання засобів електронного зв’язу слід оцінювати критично, оскільки вона могла ознайомитися із інструкцією з використання підсистеми відеоконференцзв’язку Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, що розміщена на вебсайті (https://vkz.court.gov.ua/site/manual), або ж звернутися за допомогою до служби технічної підтримки ресурсу, однак таких дій суддя не вчинила.

Таким чином, посилання судді на відсутність у неї технічних засобів для участі в засіданні Дисциплінарної палати в режимі відеоконференції є безпідставними та не доводять факту порушення процедури розгляду дисциплінарної справи.

Суддя, скаржник можуть брати участь у розгляді справи самостійно та/або через свого представника (частина перша статті 47 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»).

Суддя була обізнана про розгляд дисциплінарної справи, оскільки дисциплінарний інспектор надсилав їй на адресу електронної пошти:

1) 20 березня 2025 року висновок із пропозицією про притягнення до дисциплінарної відповідальності;

2) 28 березня 2025 року та 11 квітня 2025 року запрошення на засідання Дисциплінарної палати.

Отже, суддя мала достатньо часу для обрання представника з метою представництва її інтересів під час розгляду дисциплінарної справи, однак не скористалася цим правом.

Участь у засіданні Дисциплінарної палати є безумовним правом судді, яке вона повинна здійснювати добросовісно, не зловживаючи ним.

Наведені суддею обставини на обґрунтування клопотання не є достатніми та переконливими для висновку про наявність підстав для зупинення розгляду справи.

Дисциплінарна палата врахувала ці обставини та аргументовано відмовила в задоволенні клопотання судді.

Крім того, суддя заявляє, що подавала клопотання про відкладення розгляду дисциплінарної справи.

Вища рада правосуддя, дослідивши матеріали дисциплінарної справи у паперовій формі та відповідні електронні матеріали у інформаційній системі документообігу Вищої ради правосуддя КП «Д3», не установив, з 21 березня 2025 року (дата надходження висновку дисциплінарного інспектора до Вищої ради правосуддя для реєстрації) до 23 квітня 2025 року (дата ухвалення рішення) суддя зверталася із клопотанням про відкладення розгляду дисциплінарної справи.

З огляду на викладене, Дисциплінарна палата не розглядала та не вирішувала такого клопотання на засіданні 23 квітня 2025 року, що спростовує доводи судді про безпідставність відхилення такого клопотання та, відповідно, порушення її прав як учасника дисциплінарної справи.

Повідомлені суддею обставини не свідчать про порушення Дисциплінарною палатою процедури розгляду справи та, відповідно, права судді на захист у процесі її розгляду.

Судді надавалася можливість узяти участь у засіданні Дисциплінарної палати та бути вислуханою, однак вона цим правом не скористалася.

Суддя не повідомила інших обставин, які свідчили б про порушення процедури розгляду справи.

Отже, Вища рада правосуддя дійшла до висновку, що Дисциплінарна палата розглянула дисциплінарну справу з дотриманням вимог статей 47, 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», зокрема і надала оцінку клопотанню судді про зупинення розгляду справи.

 

 

Щодо доводів судді Немченко Л.М. по суті скарги

Правовий аспект

Суддя повинен додержуватися присяги (частина шоста статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Станом на дату складення Немченко Л.М. присяги судді (23 червня 2003 року) діяв Закон України «Про статус суддів», за змістом статті 10 якого вперше призначений суддя в урочистій обстановці складає присягу такого змісту:

«Урочисто присягаю чесно і сумлінно виконувати обов’язки судді, здійснювати правосуддя, підкоряючись тільки закону, бути об’єктивним і справедливим».

Наразі текст присяги судді визначено у статті 57 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», за змістом якої особа, призначена на посаду судді, складає присягу судді такого змісту:

«Я, (ім’я та прізвище), вступаючи на посаду судді, урочисто присягаю Українському народові об’єктивно, безсторонньо, неупереджено, незалежно, справедливо та кваліфіковано здійснювати правосуддя від імені України, керуючись принципом верховенства права, підкоряючись лише закону, чесно і сумлінно здійснювати повноваження та виконувати обов’язки судді, дотримуватися етичних принципів і правил поведінки судді, не вчиняти дій, що порочать звання судді або підривають авторитет правосуддя».

Суддя зобов’язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства; дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів; систематично розвивати професійні навички (уміння), підтримувати свою кваліфікацію на належному рівні, необхідному для виконання повноважень у суді, де він обіймає посаду, тощо (пункти 1, 2, 8 частини сьомої частини сьомої статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Статтею 58 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що питання етики суддів визначаються Кодексом суддівської етики, що затверджується з’їздом суддів України за пропозицією Ради суддів України.

У преамбулі до Кодексу суддівської етики, затвердженого ХІ черговим з’їздом суддів України 22 лютого 2013 року (у редакції, що була чинною до 18 вересня 2024 року) (далі – Кодекс), зазначено, що, усвідомлюючи значимість своєї місії, з метою зміцнення та підтримки довіри суспільства до судової влади судді України вважають, що зобов’язані демонструвати і пропагувати високі стандарти поведінки, у зв’язку з чим добровільно беруть на себе більш істотні обмеження, пов’язані з дотриманням етичних норм як у поведінці під час здійснення правосуддя, так і в позасудовій поведінці.

Суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду. Суддя має докладати всіх зусиль до того, щоб на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини його поведінка була бездоганною (статті 1, 3 Кодексу (у редакції, що була чинною до 18 вересня 2024 року)).

Суддя повинен надавати пріоритет здійсненню правосуддя над усіма іншими видами діяльності (стаття 16 Кодексу (у редакції, що була чинною до 18 вересня 2024 року)).

Суддя повинен враховувати, що сімейні, соціальні взаємовідносини чи будь-які інші стосунки та втручання з боку органів державної влади не мають впливати на поведінку судді чи ухвалення судових рішень (стаття 18 Кодексу (у редакції, що була чинною до 18 вересня 2024 року)).

18 вересня 2024 року ХХ черговий з’їзд суддів України рішенням затвердив нову редакцію Кодексу суддівської етики.

Суддя як носій судової влади повинен бути прикладом неухильного дотримання принципу верховенства права і вимог закону, присяги судді. Суддя має усвідомлювати постійну увагу суспільства та демонструвати високі стандарти поведінки з метою зміцнення довіри до судової влади та утвердження авторитету правосуддя.

Суддя має докладати зусиль, щоб на думку звичайної розсудливої людини (законослухняної людини, яка, будучи достатньою мірою поінформованою про факти та процеси, що відбуваються, об’єктивно сприймає інформацію та обставини зі сторони) його поведінка відповідала високому статусу посади та не викликала обґрунтованих сумнівів у його доброчесності.

Суддя не повинен допускати поведінки, що створює враження про недотримання ним етичних стандартів судді (статті 1, 3 Кодексу (у редакції, що була чинною після 18 вересня 2024 року)).

Суддя повинен сумлінно і компетентно виконувати покладені на нього обов’язки, вживати заходів для професійного зростання та удосконалення практичних навичок (стаття 7 Кодексу (у редакції, що була чинною після 18 вересня 2024 року)).

Суддя повинен надавати пріоритет здійсненню правосуддя над усіма іншими видами діяльності (стаття 18 Кодексу).

Бангалорськими принципами поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схваленими Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23 (далі – Бангалорські принципи), передбачено, що довіра суспільства до судової системи, а також до авторитету судової системи в питаннях моралі, чесності та непідкупності судових органів посідає першочергове місце в сучасному демократичному суспільстві.

Суддя виявляє та підтримує високі стандарти поведінки суддів з метою укріплення суспільної довіри до судових органів, що має першочергове значення для підтримки незалежності судових органів (пункт 1.6 Бангалорських принципів).

Суддя демонструє поведінку, бездоганну навіть з точки зору стороннього спостерігача. Спосіб дій та поведінка судді мають підтримувати впевненість суспільства в чесності та непідкупності судових органів. Недостатньо просто чинити правосуддя, потрібно робити це відкрито для суспільства (пункти 3.1, 3.2 Бангалорських принципів).

Дотримання етичних норм, демонстрація дотримання етичних норм є невід’ємною частиною діяльності суддів. Суддя дотримується етичних норм, не допускаючи прояву некоректної поведінки при здійсненні будь-якої діяльності, що пов’язана з його посадою.

Постійна увага з боку суспільства покладає на суддю обов’язок прийняти на себе ряд обмежень, і незважаючи на те, що пересічному громадянину ці обов’язки могли б здатися обтяжливими, суддя приймає їх добровільно та охоче. Поведінка судді має відповідати високому статусу його посади (пункт 4.2 Бангалорських принципів).

Судові функції судді мають пріоритет над усіма іншими видами діяльності.

Суддя присвячує свою професійну діяльність виконанню судових функцій, до яких належать не тільки виконання судових та посадових обов'язків у судовому розгляді справи та винесення рішень, а й інші завдання, що стосуються судової посади та діяльності суду (пункти 6.1, 6.2 Бангалорських принципів).

У Висновку № 3 (2002) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що суспільна довіра та повага до судової влади є гарантіями ефективності системи правосуддя: поведінка суддів у їхній професійній діяльності, зрозуміло, розглядається громадськістю як необхідна складова довіри до судів.

Повноваження, що надані суддям, тісно пов’язані із цінностями правосуддя, справедливості та свободи. Стандарти поведінки, які застосовуються до суддів, випливають із цих цінностей і є передумовами довіри до здійснення правосуддя (пункт 8 Висновку № 3 (2002) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема питання етики, несумісної поведінки та безсторонності).

Рада суддів України в Коментарі до Кодексу суддівської етики, затвердженому рішенням Ради суддів України від 4 лютого 2016 року № 1, наголосила, високі стандарти поведінки полягають у тому, що суддя як на роботі, так і поза її межами, у повсякденному житті, має демонструвати таку поведінку, щоб оточуючі люди бачили в ньому еталон порядності і справедливості – високоморальну, чесну, стриману, врівноважену людину. При цьому суддя має не лише подавати особистий приклад, а і пропагувати етичну поведінку серед оточуючих, вимагати етичної поведінки від інших.

Підтримання високих стандартів поведінки вимагає від суддів уникнення створення враження неналежної поведінки – як професійної, так і особистої. Суддя має усвідомлювати, що він представляє судову гілку влади, та не допускати зі свого боку поведінки, що може зашкодити авторитету правосуддя.

Бездоганна поведінка суддів означає уникнення порушень норм етики та недопущення створення враження їх порушення не лише під час виконання професійних обов’язків, а й в особистому житті.

Недотримання суддею моральних засад суспільства призводить до зниження його авторитету, робить таку поведінку незрозумілою для суспільства, внаслідок чого можуть виникати сумніви щодо незалежності та справедливості суду.

Узагальнивши підходи, Велика Палата Верховного Суду у пунктах 80-81 постанови від 12 вересня 2024 року у справі № 990SCGC/12/24 (провадження № 11-138сап24) виснувала, що аналіз суб’єктивних та об’єктивних ознак дисциплінарного правопорушення дає підстави визначити дисциплінарний проступок судді як винне, протиправне порушення професійних обов’язків або загальновизнаних морально-етичних вимог, які ставляться до судді, що призвело чи могло призвести до негативних наслідків, а об’єктивна сторона дисциплінарного проступку передбачає наявність умислу в діях судді, свідомого порушення ним встановлених законом вимог та настання/можливість настання негативних наслідків.

Під суддівською етикою треба розуміти певну систему базових принципів регламентації поведінки суддів у судовому засіданні, в суді та позасудової поведінки, які побудовані з урахуванням особливостей професійної діяльності судді та створені для підтримки суддівських стандартів, діють об’єктивно і незалежно з метою збільшення значущості існуючих правових норм та правил поведінки для суддів.

Суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження за допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояв неповаги до інших суддів, адвокатів, експертів, свідків чи інших учасників судового процесу (пункт 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Пункт 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» стосується поведінки судді, яка порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя і складається з таких аспектів:

– питання моралі, чесності, непідкупності;

– відповідність способу життя судді його статусу;

– дотримання норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду;

– прояв неповаги до інших суддів, адвокатів, експертів, свідків чи інших учасників судового процесу.

Про наявність у поведінці судді складу дисцип лінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», можуть свідчити дії чи бездіяльність судді, що демонструють відверте нехтування нормами моралі і права, неповагу до інших громадян та суспільства в цілому, недобросовісне використання власного соціального статусу і зумовлених посадою можливостей, поведінка, що викликає негативний суспільний резонанс, компрометує весь суддівський корпус, здатна поставити під сумнів незалежність, неупередженість, об’єктивність правосуддя і підірвати довіру до суду як інституції, покликаної стояти на варті законності і справедливості.

Отже, підставою для дисциплінарної відповідальності судді може бути не будь-яка поведінка, яка свідчить про недотримання суддею норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, а лише та, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя. Саме така поведінка становить об’єктивну сторону зазначеного дисциплінарного проступку.

На національному рівні «авторитет правосуддя» розуміється як сукупність об’єктивних і суб’єктивних ознак, які характеризують діяльність з відправлення правосуддя, таких як справедливість провадження, незалежність правосуддя, безсторонність, публічність, моральність, та які мають вселяти повагу до суду у громадськості в демократичному суспільстві. Під авторитетом судової влади потрібно розуміти як визнання за судовою владою видатних досягнень, здібностей, особливого становища та статусу в державі, так і значення її впливу на довіру осіб до неї. Схожою термінологією наділено і поняття «авторитет судді», який виступає як представник судової влади та є зовнішнім втіленням і подальшою демонстрацією її авторитету.

У пунктах 128–130 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Моріс проти Франції» від 23 квітня 2015 року [ВП] (заява № 29369/10) при характеристиці авторитету правосуддя зазначено, що питання стосовно функціонування судової системи, а саме інституції, яка є необхідною для демократичного суспільства, відносяться до сфери суспільного інтересу. У зв’язку з цим, слід брати до уваги особливу роль судової влади в суспільстві. Як гарант правосуддя, основоположної цінності в державі, яка керується законом, судова влада повинна користуватися довірою суспільства для успішного виконання своїх обов’язків. Тому може виникнути необхідність захистити таку довіру від нападів, які завдають серйозної шкоди і які по суті є необґрунтованими, особливо зважаючи на той факт, що на суддях, які піддаються критиці, лежить обов’язок проявляти обачність, яка заважає їм відповісти (див. Prager and Oberschlick v. Austria, 26 April 1995, § 34; Karpetas v. Greece, № 6086/10, § 68, 30 October 2012; та Di Giovanni v. Italy, № 51160/06, § 71, 9 July 2013).

Вираз «авторитет судової влади» включає в себе, зокрема, поняття того, що суди є, і здебільшого сприймаються суспільством як належний майданчик для вирішення правових спорів та встановлення винуватості чи невинуватості особи у кримінальному обвинуваченні, а також ідею, що суспільство в цілому поважає суди і впевнене в їх можливості виконувати зазначені функції (див. Worm v. Austria, 29 August 1997, § 40, та Prager and Oberschlick, зазначене вище).

Йдеться про впевненість, яку повинні викликати суди в демократичному суспільстві не тільки у обвинувачених в кримінальних справах (див. Kyprianou, зазначене вище, § 172), але також у громадськості в цілому.

Оцінка обставин

Суддя Немченко Л.М. відряджена для здійснення правосуддя до Господарського суду Одеської області з 1 серпня 2022 року. Суддя Господарського суду Херсонської області Немченко Л.М. мала приступити до здійснення правосуддя в Господарському суді Одеської області до 8 серпня 2022 року.

Голова Господарського суду Одеської області наказом від 8 серпня 2022 року зарахував суддю Немченко Л.М. до штату Господарського суду Одеської області з 8 серпня 2022 року до прийняття рішення про закінчення відрядження судді.

Відрядження судді Немченко Л.М. та зарахування її до штату Господарського суду Одеської області здійснювалися на підставі її добровільного волевиявлення (згоди), що підтверджується змістом її заяв, суддя не висловлювала бажання звільнитися з посади судді через неможливість прибути до міста Одеси.

Аналіз змісту рішення Голови Верховного Суду від 29 липня 2022 року № 327/0/149-22 свідчить, що відрядження судді Немченко Л.М. до Господарського суду Одеської області не обмежувалося певним строком.

Під час аналізу матеріалів суддівського досьє та відомостей з офіційного вебсайту Вищої ради правосуддя («Акти ВРП») Вища рада правосуддя не установила факту дострокового закінчення відрядження судді Немченко Л.М. до Господарського суду Одеської області.

Таким чином, суддя Немченко Л.М. мала обов’язок прибути до Господарського суду Одеської області та приступити до здійснення правосуддя до 8 серпня 2022 року.

З 8 серпня 2022 року до 29 листопада 2022 року включно та 17 березня 2023 року суддя Немченко Л.М. перебувала у відпустці.

Отже, з 8 серпня 2022 року по 29 листопада 2022 року та 17 березня 2023 року суддя Немченко Л.М. була відсутня на робочому місці у зв’язку з відпусткою.

У рішенні від 5 серпня 2022 року № 22 Рада суддів України зазначила, що суддя, серед іншого, зобов’язаний дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів, а тому систематична та безпідставна відсутність на робочому місці під час робочого часу, що має наслідком незабезпечення розгляду судових справ у розумні строки або має ознаки умисного ухилення суддею від здійснення правосуддя, може бути підставою для застосування заходів дисциплінарного впливу.

Це означає, що у випадках, коли суддя систематично та безпідставно відсутній на робочому місці під час робочого часу, що має наслідком незабезпечення розгляду судових справ у розумні строки або має ознаки умисного ухилення суддею від здійснення правосуддя, розпорядники бюджетних коштів, збори суддів відповідного суду вправі ухвалювати відповідні рішення (розпорядчі акти), якими фіксувати відповідну поведінку.

На підставі таких розпорядчих актів відсутність судді або працівника необхідно відмічати в табелі умовним позначенням «НЗ» («Відсутність з нез'ясованих причин») або «І» («Інші причини неявки»). Після з’ясування обставин та виявлення, що причини відсутності були поважні, або ж, що раніше надана інформація не підтвердилась, табель обліку використання робочого часу можна скорегувати.

Господарський суд Одеської області листами від 23 січня 2024 року № 06-29/425/2024, від 22 січня 2025 року № 06-29/434/2025 повідомив, що у листопаді 2022 року після звільнення міста Херсона від російських окупантів суддя Немченко Л.М. не з’явилася на робочому місці. За інформацією, що міститься в заяві судді Немченко Л.М., яку переслав на офіційну пошту Господарського суду Одеської області керівник апарату Господарського суду Херсонської області, суддя 8 листопада 2022 року евакуювалася на лівий берег річки Дніпро та перебуває на окупованій території.

З огляду на зазначені обставини, у табелі обліку робочого часу судді Немченко Л.М. з 30 листопада 2022 року проставляється «Ін» («Інші причини неявки») відповідно до рішення Ради суддів України від 5 серпня 2022 року № 22.

Суддя Господарського суду Херсонської області Немченко Л.М., відряджена до Господарського суду Одеської області, дотепер не з’явилася на робочому місці.

Факт нездійснення суддею Немченко Л.М. правосуддя в Господарському суді Одеської області, зокрема підтверджується відсутністю в Єдиному державному реєстрі судових рішень ухвалених нею судових рішень.

Немченко Л.М. ухвалила останнє судове рішення 24 лютого 2024 року, перебуваючи на посаді судді Господарського суду Херсонської області.

Таким чином, Вища рада правосуддя установила, що Немченко Л.М. після закінчення відпустки 30 листопада 2022 року не приступила до виконання обов’язків судді Господарського суду Одеської області із здійснення правосуддя на виконання рішення Голови Верховного Суду від 29 липня 2022 року № 327/0/149-22.

Немченко Л.М. зауважила, що під час розгляду дисциплінарної справи Дисциплінарна палата не взяла до уваги факт вимушеності виїзду з міста Херсона у листопаді 2022 року з метою збереження життя своєї родини.

Суддя посилалася на:

1) гуманітарну катастрофу в місті Херсоні, зокрема відсутність води, електроенергії, зв’язку, медичної допомоги, а також на загрозу для життя та здоров’я її родини та її самої;

2) погіршення стану її здоров’я та стану здоров’я її матері;

3) постійні обстріли міста Херсона;

4) активні бойові дії у районі, де вона фактично мешкала в місті Херсоні;

5) відсутність гуманітарних коридорів.

Ці обставини зумовили те, що суддя у листопаді 2022 року переїхала з міста Херсона на лівий берег річки Дніпро до своєї знайомої у селище Асканія Нова.

Суддя зазначила, що виїздила тимчасово та не знала про те, що Збройні Сили України так швидко звільнять місто Херсон.

Після звільнення міста Херсона змоги повернутися до міста вже не було з огляду на реальну загрозу для життя та здоров’я.

Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій наказом від 22 грудня 2022 року № 309 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» затвердило Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11 грудня 2024 року в справі № 755/11021/22 зазначила, що суди можуть використовувати дані, зокрема з наказу № 309, для визначення часових характеристик ведення воєнних дій на конкретній території України.

З 1 березня 2022 року до 11 листопада 2022 року Херсонська міська територіальна громада належала до тимчасово окупованих російською федерацією територій України.

З 11 листопада 2022 року до 1 травня 2023 року Херсонська міська територіальна громада належала до територій можливих бойових дій.

З 1 травня 2023 року і станом на сьогодні Херсонська міська територіальна громада належить до територій активних бойових дій, на яких функціонують державні інформаційні ресурси.

Водночас Чаплинська селищна територіальна громада належить до тимчасово окупованих російською федерацією територій України з 24 лютого 2022 року.

Автономна Республіка Крим з 20 лютого 2014 року є тимчасово окупованою територією.

Таким чином, з 1 березня 2022 року до 11 листопада 2022 року, тобто в період, коли Немченко Л.М. перебувала в місті Херсоні, Херсонська міська територіальна громада належала до тимчасово окупованих російською федерацією територій України, з 11 листопада 2022 року була віднесена до території можливих бойових дій, з 1 травня і дотепер належить до територій активних бойових дій, на яких функціонують державні інформаційні ресурси.

Херсонська обласна державна адміністрація листом від 12 березня 2025 року № 01-01-65-2788/0/25/46 підтвердила, що з 24 лютого 2022 року на тимчасово окупованій території Херсонської області жодного підтвердженого офіційного «зеленого коридору» на в’їзд і виїзд з міста та області не було створено.

Населення в період окупації виїздило самостійно, на власний ризик, через численні блокпости військових рф.

Після деокупації території Херсонської міської територіальної громади та станом на сьогодні евакуація населення громади здійснюється в порядку та на умовах, визначених чинним законодавством.

Отже, перебування міста Херсона в окупації до 11 листопада 2022 року, відсутність офіційних гуманітарних коридорів справді створювала обґрунтовані перешкоди для прибуття судді до Господарського суду Одеської області.

Водночас з 11 листопада 2022 року місто Херсон звільнене Збройними Силами України.

Відтоді на його території не здійснювалися активні бойові дії, що надавало змогу вільно пересуватися територією України, у тому числі, уможливлювало прибуття судді до міста Одеси для здійснення правосуддя в Господарському суді Одеської області.

Однак суддя зазначає, що у листопаді 2022 року на запрошення своєї знайомої виїхала на лівий берег річки Дніпро до селища міського типу Асканія Нова Чаплинського району Херсонської області.

Аналіз заяви судді від 18 листопада 2022 року свідчить, що вона виїхала на лівий берег річки Дніпро 8 листопада 2022 року.

Суддя не надала свідчень про те, що її примусово доставили на лівий берег річки Дніпро, тобто на тимчасово окуповану територію, що дає змогу зробити висновок про її свідомий вибір та добровільність цих дій.

Доводи судді про те, що це був вимушений захід у зв’язку з гуманітарною катастрофою, є безпідставними та викликають обгрунтований сумнів, оскільки загальновідомим фактом є те, що гуманітарна криза настала у місті Херсоні уже після початку окупації у березні 2022 року, однак, суддя прийняла рішення переїхати на лівий берег річки Дніпро лише у листопаді 2022 року за декілька днів до звільнення міста Херсона Збройними Силами України.

Суддя не надала жодних доказів, що у листопаді 2022 року істотно погіршився стан її здоров’я та стан здоров’я її матері.

За таких обставин Вища рада правосуддя дійшла висновку, що після деокупації міста Херсона суддя Немченко Л.М. мала змогу виїхати до міста Одеси для здійснення правосуддя в Господарському суді Одеської області, проте за декілька днів до деокупації (8 листопада 2022 року) добровільно виїхала до селища міського типу Асканія Нова Чаплинського району, яке перебуває на тимчасово окупованій території, на запрошення своєї знайомої.

Направляючись до селища міського типу Асканія Нова Чаплинського району Херсонської області, яке розташоване на лівому березі річки Дніпро та з 24 лютого 2022 року перебуває в окупації, суддя з огляду на власний життєвий досвід, мала усвідомлювати, що такі дії можуть призвести до неможливості повернення до міста Херсона.

У контексті цих доводів Вища рада правосуддя звертає увагу, що більшість суддів Господарського суду Херсонської області все-таки поступово виїхали на підконтрольну Україні територію та приступили до здійснення правосуддя в судах, до яких їх було відряджено, що підтверджується показаннями свідка Литвинової В.В., яка станом на 24 лютого 2022 року виконувала повноваження голови Господарського суду Херсонської області.

Зокрема, суддя Павленко Н.А. виїхала у березні, Литвинова В.В. та Нікітенко С.В. – у квітні, Ярошенко В.П. – у травні, Закурін М.К. – у серпні.

Водночас судді Соловйов К.В. та Немченко Л.М. не прибули до Господарського суду Одеської області.

Судді Сулімовська М.Б. та Пінтеліна Т.Г. прибули до Господарського суду Одеської області після звільнення міста Херсона.

Також, свідок Литвинова В.В. повідомила, що окремі судді Господарського суду Херсонської області прибули до Господарського суду Одеської області вже після звільнення міста Херсона, до них не було застосовано заходів дисциплінарної відповідальності.

Наведені обставини свідчать про те, що можливість виїхати з тимчасово окупованої території на підконтрольну Україні територію все ж таки була, і більшість суддів нею скористалися.

Водночас лише судді Господарського суду Херсонської області Соловйов К.В. та Немченко Л.М. не прибули до Господарського суду Одеської області.

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя рішенням від 28 жовтня 2024 року № 3121/1дп/15-24 притягнула суддю Господарського суду Херсонської області Соловйова К.В. (відряджений до Господарського суду Одеської області) до дисциплінарної відповідальності та застосувала до нього дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.

Згодом, Вища рада правосуддя рішенням від 26 листопада 2024 року № 3427/0/15-24 Соловйова К.В. звільнила з посади судді Господарського суду Херсонської області (відряджений до Господарського суду Одеської області) на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України.

Отже, доводи судді щодо наявності воєнних дій та відсутності гуманітарних коридорів, що перешкодило їй своєчасно прибути до Господарського суду Одеської області, не є переконливими в контексті обґрунтування поважності такого неприбуття.

Немченко Л.М. зауважила, що після 24 лютого 2022 року у місті Херсоні української влади не було, звертатися за допомогою не було до кого. Будь-якої інформації з приводу евакуації суддя не мала, під час спілкування з посадовими особами суду (голова та керівник апарату) вони такої інформації також не надали.

Суддя зазначила, що під час перебування на тимчасово окупованій території звертатися до органів влади з приводу евакуації є недоцільним. Вона не бачила публікацій українських органів влади про допомогу в евакуації громадян України, які вимушено перебувають на тимчасово окупованих територіях.

Спростовуючи зазначені доводи судді, варто наголосити, що ані в період перебування в місті Херсоні, ані в селищі міського типу Асканія Нова Чаплинського району Херсонської області Немченко Л.М. не вживала заходів щодо звернення до будь-яких органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, інших підприємств, установ, організацій з приводу сприяння її евакуації на територію, яка контролюється Україною.

Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Херсонській області листом від 25 січня 2024 року № 03-164/24 повідомило, що заходів щодо евакуації та забезпечення безпеки суддів місцевих судів області, у тому числі й судді Господарського суду Херсонської області Немченко Л.М., та членів їхніх родин під час окупації Херсонської області Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Херсонській області не здійснювало.

Служба судової охорони листом від 29 січня 2024 року № 30/01.30-07.1-161 повідомила, що за інформацією Територіального управління Служби судової охорони у Херсонській області, а також за результатами перегляду зареєстрованої в системі електронного документообігу центрального органу управління Служби судової охорони вхідної кореспонденції, інформація (постанова) про необхідність вжиття заходів щодо евакуації та забезпечення безпеки судді Господарського суду Херсонської області Немченко Л.М. та членів її сім’ї не надходила.

З огляду на ведення бойових дій та відсутність безпечних шляхів руху на тимчасово окупованій території України провести евакуаційні й безпекові заходи щодо суддів та членів їхніх сімей на тимчасово окупованій території України наразі неможливо.

Державна судова адміністрація України листом від 5 березня 2025 року № 21-4380/5 повідомила, що суддя Господарського суду Херсонської області (відряджена до Господарського суду Одеської області) Немченко Л.М. не зверталася до Державної судової адміністрації України із заявами про вжиття заходів щодо її евакуації з тимчасово окупованих територій Херсонської області, у зв’язку із чим Державною судовою адміністрацією не вживалися відповідні заходи.

Служба судової охорони листом від 5 березня 2025 року № 30/01.30-07.2-297 повідомила, що, за інформацією Територіального управління Служби (від 4 березня 2025 року № 52.17-49/ССО), у період з 24 лютого 2022 року до 3 березня 2025 року звернень щодо евакуації суддів Херсонської області з тимчасово окупованих територій, зокрема судді Господарського суду Херсонської області Немченко Л.М., не надходило, відповідно, заходи щодо евакуації не здійснювалися.

Херсонська обласна державна адміністрація листом від 12 березня 2025 року № 01-01-65-2788/0/25/46 повідомила, що звернень від судді Господарського суду Херсонської області Немченко Л.М., ____ року народження, щодо вжиття заходів та евакуації із тимчасово окупованих територій Херсонської області, у тому числі Херсонської міської територіальної громади, не зареєстровано.

Зміст наведених документів свідчить, що суддя Немченко Л.М. за три роки проживання на тимчасово окупованих територіях не вживала заходів щодо звернення до будь-яких органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, інших підприємств, установ, організацій з приводу сприяння її евакуації на підконтрольну Україні територію.

Суддя зазначає, що звертатися до таких органів було недоцільно, оскільки вона не бачила публікацій про допомогу громадянам України у питанні евакуації.

Зазначене судження судді тільки підсилює висновок про її пасивну поведінку у контексті вжиття усіх можливих заходів для повернення на підконтрольну Україні територію.

Суддя визнає, що наразі допомоги щодо вивезення її із селища міського типу Асканія Нова Чаплинського району Херсонської області, де вона перебуває, до України не потребує, оскільки переїзд є безпечним, але довготривалим.

Тобто суддя не заперечує можливості виїзду з тимчасово окупованої території України, однак не вчиняє таких дій з огляду на стан здоров’я матері та відсутність паспортів громадянина України для виїзду за кордон.

У контексті оцінки доводів судді щодо відсутності паспортів громадянина України для виїзду за кордон необхідно зауважити, що вона не надає доказів того, що намагалася перетнути державний кордон інших країн, однак їй було відмовлено в перетині у зв’язку з відсутністю таких документів.

Отже, такі доводи є непереконливими, тому їх необхідно оцінювати критично.

Суддя зазначає, що на її утриманні перебуває матір ОСОБА1, ____ року народження, яка є малорухливою, хворіє на гіпертонію, цукровий діабет, має захворювання опорно-рухового апарату, потребує стороннього догляду. Ця обставина перешкодила судді прибути до Господарського суду Одеської області до 1 серпня 2022 року. Повідомляє, що залишити матір не має морального права, вивезти її з тимчасово окупованої території не має можливості через стан здоров’я матері.

Під час розгляду дисциплінарної справи Дисциплінарна палата дослідила декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, яку подала суддя Немченко Л.М. за 2024 рік (посилання: https://public.nazk.gov.ua/documents/749a9141-22a8-485a-b397-792e7d3eca99).

Зі змісту розділу 2 «Інформація про членів сім’ї суб’єкта декларування» встановлено, що суддя зазначила ОСОБА1 як члена сім’ї.

Аналогічні відомості містяться в суддівському досьє Немченко Л.М.

Повнолітні діти зобов’язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків (стаття 51 Конституції України).

Дитина, повнолітні дочка, син зобов’язані піклуватися про батьків, проявляти про них турботу та надавати їм допомогу (частина перша статті 172 Сімейного кодексу України).

Повнолітні дочка, син зобов’язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги (частина перша статті 202 Сімейного кодексу України).

Аналіз цих приписів свідчить, що повнолітні діти мають не тільки моральний, а й конституційний обов’язок піклуватися про своїх непрацездатних батьків.

Немченко Л.М. має статус судді, який покладає на неї більш істотні обтяження, аніж для пересічного громадянина.

Суддя, окрім звичайних обов’язків, які має кожен громадянин, відповідно до своєї присяги та приписів закону має обов’язок здійснювати правосуддя від імені України.

Не заперечуючи можливості виникнення в судді Немченко Л.М. складних життєвих обставин, розуміючи складний стан здоров’я її матері, варто зважати на те, що за наявності конфлікту між декількома обов’язками (утримання матері та здійснення правосуддя) суддя як носій судової влади та особа, яка перебуває під постійною увагою суспільства, має демонструвати високі стандарти поведінки з метою зміцнення довіри до судової влади та утвердження авторитету правосуддя, надавати пріоритет здійсненню правосуддя над усіма іншими видами діяльності та враховувати, що має більш істотні обмеження, які вона взяла на себе у зв’язку зі здійсненням правосуддя, ніж пересічний громадянин.

Натомість надання пріоритету іншим обов’язкам та видам діяльності над здійсненням правосуддя дискредитує судову владу, підриває її авторитет та довіру до неї з боку суспільства.

Отже, доводи судді щодо перебування на її утриманні матері, яка потребує стороннього догляду, потрібно оцінювати критично в контексті поважності причин неявки до Господарського суду Одеської області для виконання функцій щодо здійснення правосуддя, адже суддя як носій судової влади має надавати пріоритет здійсненню правосуддя над усіма іншими видами діяльності та враховувати, що має більш істотні обмеження, які вона взяла на себе у зв’язку зі здійсненням правосуддя, ніж пересічний громадянин.

Під час розгляду справи Дисциплінарна палата дослідила медичні документи, які надала Немченко Л.М. на підтвердження стану здоров’я її матері.

Зміст документа (складений російською мовою): «Справка выдана 24.01.2024 врачебно-консультационной комиссией ГБУЗ ХО «Чаплинской районной больницы» свідчить, що ОСОБА1 потребує стороннього догляду.

Відповідно до документа (російською мовою): «Справка № 8397» (без дати) ОСОБА1 звернулася у 2024 році за медичною допомогою до травматолога у зв’язку із травмою: «ІНФОРМАЦІЯ2». У цьому документі зазначено: «больная от госпитализации отказалась, взят письменный отказ». Рекомедовано: «Постельный режим до 3 недель с момента травмы, иммобилизация нижней конечности деротационной гипсовой повязкой, затем по стиханию болей садиться в постели, вставать с ходунками, обучение ходьбе при помощи ходунков».

Отже, зміст цього документа свідчить, що ОСОБА1 отримала травму, але від госпіталізації відмовилася. Крім того, рекомендації лікаря зводилися до необхідності ходити, що свідчить про те, що ОСОБА1 не була повністю знерухомлена.

Зміст документа (російською мовою): «Выписка из медицинсокй карты стационарного больного № 5822» свідчить, що ОСОБА1 перебувала на стаціонарному лікуванні з 1 до 12 липня 2024 року в «ГБУЗ РК «Симферопольськая ЦРКБ» із діагнозом: «Атеросклеротический кардиосклероз, атеросклероз аорты. Гипертоническая болезнь 2 ст. 2 ст. Риск 4 (очень высокий). Осложнение основного диагноза: застойная двухстороння нижнедолевая пневмония, разрешена. Гипертонический криз от 01.07.2024, купирован. Фибриляция предсердий постоянная форма, нормосистолия. Сопуствующие заболевания: ожирение 3 ст., перелом шейки бедра слева, вестибулопатия».

Варто наголосити, що Немченко Л.М. надала медичні документи щодо стану здоров’я її матері, датовані виключно 2024 роком. Відомостей щодо стану здоров’я її матері за 2022, 2023 та 2025 роки суддя не наданла, що не дає змоги підтвердити достовірність тверджень судді щодо стану здоров’я матері за ці роки.

Зміст цих документів не свідчить, що ОСОБА1 перебуває у лежачому стані та не може пересуватися.

Крім того, необхідно взяти до уваги показання свідка Литвинової В.В., яка повідомила, що суддя Немченко Л.М. у липні 2022 року говорила їй про те, що її матір хворіє, але «не критично».

До скарги на рішення Дисциплінарної палати суддя не надала жодних медичних документів про стан здоров’я матері станом на зараз, що підтверджували факт неможливості матері вільно пересуватися, як і не надала медичних документів за 2022, 2023 роки.

Суддя посилається на загальновідомість інформації про те, що людина у 87 років має багато вікових хвороб, які перешкоджають повноцінному життю, тому підтверджувати довідкою стан її здоров’я немає необхідності. До терапевта суддя звертається тільки за необхідності. Питанням встановлення інвалідності для матері суддя не займалася, оскільки вважала це недоцільним.

Суддя наголошує, що через поганий стан здоров’я її матір потребувала допомоги у транспортуванні.

Однак, суддя не надала доказів, що вживала заходів щодо організації транспортування її матері на підконтрольну Україні територію під час перебування на тимчасово окупованій території.

Натомість у поясненнях суддя посилається на те, що в листопаді 2022 року вона переїхала на лівий берег річки Дніпро до селища міського типу Асканія Нова Чаплинського району Херсонської області.

Згідно з матеріалами суддівського досьє Немченко Л.М. адресою місця її проживання є: АДРЕСА1.

В анкеті судді зазначено, що разом з нею проживає її матір ОСОБА1.

У суддівському досьє відсутні будь-які заяви судді щодо зміни місця її проживання та місця проживання її матері.

Отже, презюмується, що станом на листопад 2022 року суддя Немченко Л.М. та її матір ОСОБА1 проживали за однією адресою.

Тобто можна зробити висновок, що суддя переїхала до селища міського типу Асканія Нова Чаплинського району Херсонської області разом зі своєю матір’ю.

Згідно з відкритими джерелами (карта Google maps) орієнтовна відстань від місця проживання судді до селища міського типу Асканія Нова Чаплинського району Херсонської області становить близько 150 кілометрів.

Також, суддя пояснила, що у липні 2024 року через погіршення стану здоров’я матері вона змушена була переїхати до міста Сімферополя.

Із відкритих джерел (карта Google maps) установлено, що орієнтовна відстань від селища міського типу Асканія Нова Чаплинського району Херсонської області до міста Сімферополя (Автономна Республіка Крим) становить близько 235 кілометрів.

Отже, наведені обставини свідчать про те, що суддя здійснювала перевезення своєї матері на значні відстані, що потрібно врахувати під час оцінки доводів судді про неможливість перевезення матері на значні відстані.

У своїх поясненнях суддя стверджує, що подала заяву про звільнення з посади судді Господарського суду Херсонської області.

З офіційного вебсайту Вищої ради правосуддя встановлено, що із заявою про звільнення судді у відставку Немченко Л.М. звернулася лише 2 червня 2023 року, тобто майже через рік після виникнення її обов’язку приступити до здійснення правосуддя в Господарському суді Одеської області відповідно до рішення Голови Верховного Суду від 29 липня 2022 року № 327/0/149-22 (8 серпня 2022 року).

Вища рада правосуддя ухвалою від 27 лютого 2024 року № 567/0/15-24 зупинила розгляд заяви Немченко Л.М. про звільнення з посади судді Господарського суду Херсонської області у відставку.

Суддя здійснює свої повноваження до ухвалення рішення про його звільнення.

Факт подання заяви про звільнення у відставку не виключає обов’язку судді відвідувати суд, у якому вона обіймає штатну посаду, а також виконувати функції щодо здійснення правосуддя до дня ухвалення Вищою радою правосуддя відповідного рішення про її звільнення (частина четверта статті 116 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Забороняється примусова праця. Суддя не була позбавлена права і можливості подати заяву про звільнення, якщо вважала, що через певні життєві обставини не може надалі здійснювати правосуддя (стаття 43 Конституції України).

Варто врахувати, що суддя добровільно подала заяву про надання згоди на відрядження до Господарського суду Одеської області та зарахування до штату цього суду в серпні 2022 року, маючи можливість подати заяву про звільнення з посади.

Тобто суддя висловила волевиявлення на продовження здійснення правосуддя.

Однак звернулася із заявою про звільнення з посади судді до Вищої ради правосуддя лише 2 червня 2023 року, тобто через понад пів року після того, як мала приступити до здійснення правосуддя в Господарському суді Одеської області.

Підсумовуючи викладене, можна виснувати, що наведені в поясненнях судді обставини не є переконливими та достатніми для висновку про наявність поважних причин неприбуття до Господарського суду Одеської області для виконання обов’язків судді щодо здійснення правосуддя.

Найважливішим обов’язком судді є здійснення правосуддя. Ухилення від цього обов’язку чи безпідставне нездійснення є очевидно грубим порушенням, що несумісне зі статусом судді та підриває авторитет правосуддя.

Обставини, установлені під час розгляду дисциплінарної справи, дають підстави для висновку, що суддя Немченко Л.М. добровільно залишилася на непідконтрольній Україні території та отримала ідентифікаційний номер платника податків російської федерації.

Неприбуття Немченко Л.М. до Господарського суду Одеської області протягом тривалого часу свідчить про порушення нею обов’язків та морально-етичних принципів поведінки судді.

Суддя свідомо не повернулася на підконтрольну Україні територію та відмовляється виконувати покладений на неї обов’язок здійснювати правосуддя від імені України. Установлені обставини свідчать про грубе і систематичне нехтування Немченко Л.М. обов’язками судді та морально-етичними принципами поведінки судді.

В умовах збройної агресії російської федерації, особливо з огляду на правовий статус Немченко Л.М. як судді та взяті нею зобов’язання, дії, пов’язані з неприбуттям до Господарського суду Одеської області, у який її було відряджено для здійснення правосуддя за рішенням голови Верховного Суду та на відрядження до якого надала добровільну згоду, можуть свідчити про порушення присяги судді, яку вона склала Українському народові, допущення поведінки, що порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя.

Немченко Л.М. так і не приступила до виконання своїх обов’язків щодо здійснення правосуддя, що підтверджується як листами Господарського суду Одеської області, так і відомостями з Єдиного державного реєстру судових рішень.

Отже, суддя вже понад три роки перебуває на тимчасово окупованій території та не здійснює правосуддя.

Положеннями частини восьмої статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено обов’язок судді проходити підготовку в Національній школі суддів України не менше ніж раз на три роки.

Належна професійна підготовка кандидатів на посаду судді та суддів є неодмінною умовою здійснення компетентного судочинства. Така підготовка є також гарантією незалежності та безсторонності суддів, важливою умовою поважного ставлення суспільства до судової влади.

Отже, постійне вдосконалення своїх професійних знань та навичок входить до обов’язків судді нарівні зі здійсненням правосуддя.

За змістом положень статті 89 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя зобов’язаний проходити підготовку для підтримання кваліфікації в Національній школі суддів України не рідше одного разу на три роки.

Національна школа суддів України проводить підготовку суддів для підтримання кваліфікації з метою вдосконалення їхніх знань, умінь і навичок залежно від досвіду роботи суддів, рівня і спеціалізації суду, у якому вони працюють, а також з урахуванням їхніх індивідуальних потреб.

Національна школа суддів України організовує тренінги, що є обов’язковими в межах підготовки, а також тренінги, які суддя має право обрати залежно від своїх потреб.

Листом від 6 березня 2025 року № 09-05/532 Національна школа суддів України повідомила, що суддя Немченко Л.М. проходила останню підготовку суддів місцевих господарських судів із 27 вересня до 1 жовтня 2021 року в онлайн-форматі, а протягом 2022-2025 років підготовки та періодичного навчання в Національній школі суддів України не проходила.

Суддя зазначає, що не має електронного доступу до Національної школи суддів України, однак не надає доказів на підтвердження того, що зверталася до цієї установи з метою проходження навчання.

З огляду на викладене, суддя Немченко Л.М. свідомо відмовилася виконувати покладений на неї обов’язок щодо здійснення правосуддя від імені України, не повернулася на підконтрольну Україні територію, тривалий час не розвиває професійних навичок, не підтримує своєї кваліфікації на належному рівні, необхідному для виконання повноважень у суді, у якому вона обіймає посаду, наслідком чого є невиконання суддею обов’язків, передбачених законодавством.

Та обставина, що у провадженні судді відсутні судові справи, жодним чином не спростовує висновку Дисциплінарної палати про наявність у діях судді складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», оскільки тривала бездіяльність судді щодо прибуття до суду, до якого її відрядили на підставі добровільної згоди, викликає у розумного спостерігача уявлення про ухилення судді від здійснення основної функції – здійснення правосуддя.

Інші доводи судді не є достатніми та переконливими для висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення Дисциплінарної палати.

Відповідно до частини шістнадцятої статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» підстава для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності вважається встановленою Дисциплінарною палатою (Вищою радою правосуддя) за результатами розгляду дисциплінарної справи, якщо докази, надані та отримані в межах дисциплінарного провадження, є чіткими та переконливими для підтвердження існування такої підстави.

Чіткими та переконливими є докази, які з точки зору звичайної розсудливої людини у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про

наявність або відсутність обставин, що є підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

Вища рада правосуддя констатує, що суддя Немченко Л.М. допустила порушення:

1) частини шостої статті 56, пункту 2, 8 частини сьомої статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо обов’язку дотримуватися Присяги судді та правил суддівської етики, систематично розвивати професійні навички (уміння), підтримувати свою кваліфікацію на належному рівні, необхідному для виконання повноважень у суді, де вона обіймає посаду;

2) статей 1, 3, 16, 18 Кодексу суддівської етики (у редакції, що була чинною до 18 вересня 2024 року), статей 1, 3, 7, 18 Кодексу суддівської етики (у редакції, що була чинною після 18 вересня 2024 року).

Поведінка судді Немченко Л.М., яка добровільно залишилась на окупованій території; одержала ідентифікаційний номер платника податків російської федерації; не виконувала та не виконує свій основний обов’язок з відправленню правосуддя понад три роки; не вживала і не вживає заходів щодо підвищення кваліфікації свідчить про порушення визначених стандартів етичної поведінки суддів та підриває авторитет правосуддя.

Така поведінка відповідає ознакам об’єктивної сторони складу дисциплінарного проступку, визначеного пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме – допущення суддею поведінки, що підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях дотримання інших етичних норм та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояв неповаги до інших суддів.

З огляду на це, Вища рада правосуддя дійшла висновку, що Дисциплінарна палата дійшла правильного висновку про наявність у діях судді Господарського суду Херсонської області Немченко Л.М. (відряджена до Господарського суду Одеської області) складу дисциплінарного проступку, визначеного пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Також, Дисциплінарна палата правильно визначила стосовно судді вид дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення судді з посади з огляду на:

1) характер та зміст допущеного суддею Немченко Л.М. дисциплінарного проступку, який є істотним;

2) наслідки дисциплінарного проступку, що призвели до підриву авторитету правосуддя.

Такий вид дисциплінарного стягнення є пропорційним вчиненому дисциплінарному проступку та відповідає вимогам статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

Таким чином, Вища рада правосуддя вважає, що зібрані матеріали дисциплінарної справи оцінені з достатньою повнотою і підтверджують вчинення суддею Немченко Л.М. дисциплінарного проступку, а наведені суддею у скарзі доводи не спростовують висновків, зазначених у рішенні Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя 23 квітня 2025 року № 847/2дп/15-25 про притягнення його до дисциплінарної відповідальності, і не дають підстав для скасування цього рішення.

Пунктом 5 частини першої статті 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» визначено, що за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати Вища рада правосуддя має право залишити рішення Дисциплінарної палати без змін.

З огляду на викладене Вища рада правосуддя, керуючись статтею 131 Конституції України, статтею 111 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»,

вирішила:

 

залишити без змін рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 23 квітня 2025 року № 847/2дп/15-25 про притягнення судді Господарського суду Херсонської області Немченко Любові Миколаївни (відряджена до Господарського суду Одеської області) до дисциплінарної відповідальності.

Рішення Вищої ради правосуддя може бути оскаржене в порядку, передбаченому статтею 52 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

 

Заступник Голови

Вищої ради правосуддя

 

Члени Вищої ради правосуддя