Акт ВРП

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Маселка Р.А., членів Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Бурлакова С.Ю., Ковбій О.В., Мельника О.П., заслухавши дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя – доповідача Ільницького О.В., розглянувши об’єднану дисциплінарну справу, відкриту за дисциплінарними скаргами Камінецької Людмили Михайлівни, Подолянчука Андрія Йосифовича стосовно судді Сокальського районного суду Львівської області Веремчука Олега Анатолійовича,

 

встановила:

 

1. До Вищої ради правосуддя 12 жовтня 2021 року (вх. № К-5093/0/7-21) надійшла дисциплінарна скарга Камінецької Л.М. стосовно судді Сокальського районного суду Львівської області Веремчука О.А.

У дисциплінарній скарзі Камінецька Л.М. зазначає, що 29 серпня 2020 року звернулась до Сокальського районного суду Львівської області зі скаргою на бездіяльність державного виконавця, яка полягала у невідкриті виконавчого провадження за результатами розгляду справи № 454/1940/16-а за її позовом до Сокальського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області про проведення обчислення пенсії. Зауважує, що протягом тривалого часу її скарга на бездіяльність державного виконавця не розглядалася і рішення не приймалося.

У зв’язку з викладеним, скаржниця просила притягнути до дисциплінарної відповідальності суддю Сокальського районного суду Львівської області Веремчука О.А., оскільки вважала, що у його діях наявні ознаки дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 2 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Ухвалою Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 12 березня 2025 року № 503/2дп/15-25 відкрито дисциплінарну справу стосовно судді Сокальського районного суду Львівської області Веремчука О.А., оскільки у його поведінці можуть вбачатися ознаки дисциплінарного проступку, визначеного пунктом 2 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (безпідставне затягування або невжиття суддею заходів щодо розгляду заяви, скарги чи справи протягом строку, встановленого законом, зволікання з виготовленням вмотивованого судового рішення, несвоєчасне надання суддею копії судового рішення для її внесення до Єдиного державного реєстру судових рішень).

 

2. До Вищої ради правосуддя 30 квітня 2021 року (вх. № П-2322/0/7-25) надійшла дисциплінарна скарга Подолянчука А.Й. стосовно судді Сокальського районного суду Львівської області Веремчука О.А.

У дисциплінарній скарзі Подолянчук А.Й. зазначає, що з 29 січня 2020 року суддя Веремчук О.А. безпідставно і невиправдано тривалий час розглядав позов Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» (далі – АТ КБ «Приватбанк») до ОСОБА2, хоча справа за своїми ознаками відноситься до малозначних.

Як вказано у дисциплінарній скарзі, суддею Веремчуком О.А. із невстановлених причин не призначалися судові засідання або ж не проводилися через відсутність судді, на які з’являвся представник відповідача, суддя не задовольняв обґрунтовані клопотання щодо зупинення провадження на час проходження військової служби ОСОБА2, не оприлюднювалися рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень (далі – ЄДРСР), що не дозволяло контролювати хід справи та вимагало вживати додаткових заходів з боку сторони, а в подальшому оскаржити остаточне рішення по суті спору (повний текст з’явився лише через півроку).

У зв’язку з викладеним, Подолянчук А.Й. просив притягнути до дисциплінарної відповідальності суддю Сокальського районного суду Львівської області Веремчука О.А., оскільки вважав, що у його діях наявні ознаки дисциплінарних проступків, передбачених підпунктом «г» пункту 1 та пунктом 2 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Ухвалою Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 9 липня 2025 року № 1434/2дп/15-25 відкрито дисциплінарну справу стосовно судді Сокальського районного суду Львівської області Веремчука О.А., оскільки у його поведінці можуть вбачатися ознаки дисциплінарного проступку, визначеного пунктом 2 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та об’єднано її з дисциплінарною справою, відкритою ухвалою Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 12 березня 2025 року № 503/2дп/15-25 за скаргою Камінецької Л.М. стосовно судді Сокальського районного суду Львівської області Веремчука О.А.

4. Дисциплінарній інспектор Вищої ради правосуддя Ільницький О.В. своєчасно й у належний спосіб повідомляв суддю Сокальського районного суду Львівської області Веремчука О.А. та скаржників Камінецьку Л.М., Подолянчука А.Й. – про дати та час засідань шляхом надіслання письмових повідомлень засобами електронного поштового зв’язку та розміщення відповідної інформації на офіційному вебсайті Вищої ради правосуддя. Крім того, у зв’язку із введенням в Україні правового режиму воєнного стану, з метою забезпечення реалізації прав судді та скаржника, визначених пунктом 13.22 Регламенту Вищої ради правосуддя, судді та скаржникам запропоновано взяти участь у засіданнях в режимі відеоконференції.

У засіданні Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя 22 жовтня 2025 року задоволено клопотання судді Сокальського районного суду Львівської області Веремчука О.А. про відкладення розгляду об’єднаної дисциплінарної справи.

У засіданні Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя 12 листопада 2025 року повторно задоволено клопотання судді Сокальського районного суду Львівської області Веремчука О.А. про відкладення розгляду об’єднаної дисциплінарної справи.

На засідання Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, призначене на 17 грудня 2025 року суддя Сокальського районного суду Львівської області Веремчук О.А. не з’явився. Крім того, Дисциплінарною палатою відмовлено у задоволенні клопотання судді Сокальського районного суду Львівської області Веремчука О.А. про відкладення розгляду об’єднаної дисциплінарної справи.

Відповідно до абзацу 2 частини четвертої статті 47 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» у разі повторної відсутності судді розгляд дисциплінарної справи здійснюється Дисциплінарною палатою без його участі, крім випадків, якщо суддя не був повідомлений або повідомлений з порушенням частини п’ятої статті 48 цього Закону.

Скаржники у засідання Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя не прибули.

Відповідно до частини п’ятої статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» неявка скаржника не перешкоджає розгляду дисциплінарної справи.

 

5. Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, заслухавши пропозицію дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя Ільницького О.В., пропозицію члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Ковбій О.В., дослідивши матеріали об’єднаної дисциплінарної справи, відхилила пропозицію дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя Ільницького О.В., та дійшла висновку про наявність підстав для притягнення судді Сокальського районного суду Львівської області Веремчука О.А. з огляду на таке.

 

 

Відомості, установлені під час розгляду об’єднаної дисциплінарної справи

 

Веремчук Олег Анатолійович призначений на посаду судді Сокальського районного суду Львівської області строком на п’ять років Указом Президента України від 4 квітня 2003 року № 294/2003. Постановою Верховної Ради України від 30 жовтня 2008 року № 625-VI обраний суддею цього суду безстроково.

Згідно з надісланою характеристикою, наданою в.о. голови Сокальського районного суду Львівської області, суддя Веремчук О.А. здійснює правосуддя з 2003 року, хоча професійну юридичну діяльність розпочав ще з 1996 року. За час роботи зарекомендував себе добре, комунікабельний та ввічливий з колегами та у спілкуванні з відвідувачами суду. Тривалий час працює в умовах надмірного навантаження, як і інші судді цього самого суду, що має наслідком випадки розгляду справ з порушенням процесуальних строків. Розглядає різні категорії справ, вміло складає процесуальні документи; у критичних ситуаціях поводиться коректно і, водночас, з розумінням.

Рішенням Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 16 липня 2025 року № 1499/3дп/15-25 суддя Веремчук О.А. притягнутий до дисциплінарної відповідальності із застосуванням до нього дисциплінарного стягнення у виді попередження за пунктом 2 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» з підстав безпідставного затягування розгляду цивільної справи та не вжиття своєчасних заходів для дотримання встановленого законом строку її розгляду, а також несвоєчасного виготовлення копій судових рішень для їх внесення до ЄДРСР (https://hcj.gov.ua/doc/doc/53473 ).

 

Стосовно дисциплінарної скарги Камінецької Л.М.

 

1. У процесі примусового виконання постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2017 року у справі № 454/1940/16-а, 31 серпня 2020 року ОСОБА1 звернулася до Сокальського районного суду Львівської області зі скаргою на бездіяльність державного виконавця, яка полягала в поверненні виконавчого документа без прийняття до виконання.

На підставі протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 31 серпня 2020 року, скарга передана в провадження судді Веремчуку О.А.

Згідно з довідкою секретаря судових засідань від 15 квітня 2021 року розгляд скарги було відкладено у зв’язку з неявкою сторін на 16 листопада 2021 року.

Водночас, матеріали справи не містять відомостей і підтвердження повідомлення учасників належним чином або інші підготовчі дії суду після отримання скарги.

Сокальський районний суд Львівської області в складі головуючого судді Веремчука О.А., розглянувши скаргу без участі сторін, ухвалою від 16 листопада 2021 року задовольнив скаргу ОСОБА1 на бездіяльність державного виконавця: визнав неправомірними дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Львів) Чури С.Т. щодо винесення повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 26 серпня 2020 року про стягнення на підставі виконавчого листа Сокальського районного суду від 12 травня 2020 року у справі № 454/1940/16; зобов’язав державного виконавця головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Львів) Чуру С.Т. прийняти до виконання виконавчий лист у справі № 454/1940/16 від 12 травня 2020 року.

Згідно з відкритою частиною відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень вказана ухвала надіслана судом 7 грудня 2021 року; зареєстрована 7 грудня 2021 року; забезпечено надання загального доступу 8 грудня 2021 року. Це ж підтверджується скриншотом обліково-статистичної картки із системи діловодства суду «Д-З» щодо внесення вказаної ухвали.

Таким чином, відповідно до дати прийнятого судового рішення, скарга розглядалася 444 календарних дні, а рішення у справі було виготовлено та направлено до ЄДРСР через 21 календарний день.

 

2. Ухвалою судді Веремчука О.А. від 5 серпня 2022 року задоволено заяву ОСОБА1 про видачу дубліката виконавчого листа. Зазначене судове рішення надіслано до ЄДРСР 29 грудня 2022 року. Це ж підтверджується скриншотом обліково-статистичної картки із системи діловодства суду «Д-З» щодо внесення вказаної ухвали, тобто через 146 календарних днів.

 

Стосовно дисциплінарної скарги Подолянчука А.Й.

 

1. 29 січня 2020 року Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» (далі – АТ КБ «Приватбанк») звернулося до Сокальського районного суду Львівської області з позовом до ОСОБА2 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 15 907,15 грн та судовий збір.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи № 454/250/20 між суддями від 29 січня 2020 року головуючим суддею з розгляду визначено суддю Веремчука О.А.

Сокальський районний суд Львівської області у складі головуючого судді Веремчука О.А. ухвалою від 31 січня 2020 року відкрив провадження у справі за позовною заявою АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА2 та визначив проводити розгляд справи в порядку загального позовного провадження; підготовче засідання призначив на 10 березня 2020 року (через 39 днів). Згідно з відкритими відомостями ЄДРСР ухвала надіслана судом 4 лютого 2020 року, зареєстрована 5 лютого 2020 року, забезпечено надання загального доступу 6 лютого 2020 року (https://reyestr.court.gov.ua/Review/87366118).

Суд скерував запит до підрозділу Державної міграційної служби України, а також направив повістки сторонам на 10 березня 2020 року.

10 березня 2020 року, у зв’язку із неявкою сторін судом відкладено розгляд справи на 27 квітня 2020 року (через 48 днів).

27 квітня 2020 року засідання не відбулося з огляду на особливості організації роботи установи на час карантину згідно з наказом голови суду від 16 березня 2020 року № 3/з та відкладено розгляд справи за клопотанням представника відповідача на 26 травня 2020 року (через 30 днів).

22 травня 2020 року до суду надійшов відзив ОСОБА2, у зв’язку з отриманням якого від сторони позивача було подане клопотання про відкладення наступного судового засідання для подання відповіді на відзив. На цій підставі засідання 26 травня 2020 року було відкладено на 11 червня 2020 року (через 15 днів). Протягом цього часу 5 та 10 червня 2020 року до суду надійшли відповіді на відзив АТ КБ «Приватбанк».

11 червня 2020 року засідання не відбулося через неявку сторін (відомості про їх належне повідомлення у матеріалах справи відсутні) та було відкладено на 25 серпня 2020 року (через 76 днів). Про дату наступного засідання відповідач повинен був бути повідомлений його представником за розпискою від 12 червня 2020 року.

26 червня 2020 року відповідачем було подано заперечення на відповідь на відзив.

25 серпня 2020 року, у зв’язку з неявкою належним чином повідомлених учасників, за заявою сторони позивача розгляд справи відкладено на 24 вересня 2020 року (через 29 днів).

Сокальський районний суд Львівської області у складі головуючого судді Веремчука О.А. ухвалою від 24 вересня 2020 року закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду 9 листопада 2020 року (через 46 днів), про що постановив повідомити сторони.

У зв’язку із неявкою сторін (щодо яких відсутні відомості про їх належне повідомлення), засідання 09 листопада не відбулося та було перенесено на 14 грудня 2020 року (через 35 днів), а наступне – на 22 січня 2021 року (через 38 днів).

22 січня 2021 року засідання не відбулося через участь судді у розгляді кримінального провадження та з врахуванням клопотання представника позивача про перенесення розгляду справи.

25 січня 2021 року представник позивача подав нові процесуальні клопотання про долучення письмових доказів.

12 березня та 13 квітня 2021 року призначені засідання не відбулися через участь судді у розгляді клопотання в якості слідчого судді та через період тимчасової непрацездатності судді (відомості про непрацездатність судді у цей період – відсутні). Наступне засідання було призначене на 8 липня 2021 року (через 86 днів), яке не відбулося через неявку сторін та було відкладене на 10 вересня 2021 року (через 63 дні), а згодом – 07 жовтня 2021 року з тих самих причин. При цьому, крім повістки позивачу на 07 жовтня 2021 року, матеріали справи не містять відомостей про належне повідомлення сторін про засідання у цей період часу.

7 жовтня 2021 року було надіслано СМС-повідомлення про виклик до суду представника позивача.

18 листопада 2021 року розгляд справи відкладено у зв’язку із неявкою сторін та клопотанням представника відповідача про відкладення на 21 грудня 2021 року, про що було повідомлено представника позивача.

З аналогічних причин засідання 21 грудня 2021 року було перенесено на 21 січня, 4 березня, 8 квітня, 16 травня, 14 червня, 18 липня, 29 серпня, 29 вересня, 28 жовтня 2022 року.

28 жовтня 2022 року розгляд справи не відбувся у зв’язку із участю судді Веремчука О.А. у розгляді іншої справи та засідання відкладено на 14 листопада 2022 року, яке через неявку сторін перенесене на 12 грудня 2022 року, а те, своєю чергою з тих же підстав, на 16 січня 2023 року.

Після відкладення судового засідання 16 січня 2023 року через неяку учасників, наступне засідання проведене 18 жовтня 2024 року (через 632 дні) (щодо проведення якого відповідач був належним чином повідомлений) під час якого, за клопотанням від сторони позивача щодо розгляду справи без його участі, справа була вирішена по суті.

Сокальський районний суд Львівської області рішенням від 18 жовтня 2024 року, за результатами розгляду справи без участі сторін (враховуючи клопотання позивача та неявку відповідача, повідомленого належним чином), позов задовольнив: стягнув з ОСОБА2 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість у розмірі 15 907,15 грн за кредитним договором № б/н від 28 грудня 2017 року. При цьому, суд відклав складання повного тексту рішення на 10 днів.

 

2. Згідно з відомостями ЄДРСР вступна та резолютивна частина надіслана судом 2 січня 2025 року, зареєстрована 3 січня 2025 року та забезпечено надання загального доступу 6 січня 2025 року (через 76 днів) (https://reyestr.court.gov.ua/Review/124198164).

Повний текст рішення надісланий судом до ЄДРСР 07 травня 2025 року, зареєстрований 08 травня 2025 року та забезпечено надання загального доступу 09 травня 2025 року (через 198 днів) (https://reyestr.court.gov.ua/Review/127154634).

Відповідно до скриншоту обліково-статистичної картки із системи діловодства суду «Д-З» у вказані дати надіслання були виготовлені та змінені тексти рішень.

 

Зміст наданих пояснень судді

 

1. У своїх поясненнях, які надійшли до Вищої ради правосуддя 11 березня 2025 року під час попередньої перевірки, суддя Сокальського районного суду Львівської області Веремчук О.А. виклав обставини, що відповідають фактично встановленим в частині розгляду скарги на дії державного виконавця та інших справ за участі скаржниці, та, на підставі аналізу скарги Камінецької Л.М., висловив думку, що така є передчасною і необґрунтованою, про що свідчить заява про відкликання скарги. Також, при прийнятті рішення просив врахувати обставини особистого характеру.

 

2. У подальшому, на наступні запити дисциплінарного інспектора, які надсилалися під час попередньої перевірки за скаргою Подолянчука А.Й. 2 травня 2025 року та під час підготовки об’єднаної дисциплінарної справи до розгляду 28 липня 2025 року, суддя Сокальського районного суду Львівської області пояснень не надав, своїм правом не скористався.

 

Висновки Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя

 

1. Згідно з частинами першою, другою статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди; делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Розуміння змісту права на справедливий суд згідно з частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі –Конвенція) передбачає справедливий і публічний розгляд справи кожної особи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо її прав та обов’язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно частина перша статті 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» розкриває право на справедливий суд в Україні як гарантію кожному захисту його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.

Пунктом 1 частини сьомої статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суддя зобов’язаний своєчасно, справедливо та безсторонньо розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства.

Досліджуючи питання застосування процесуальних норм судом, слід звернути увагу, що Європейський суд з прав людини зазначив, що процесуальні норми створюються для забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності та що сторони провадження повинні мати право очікувати застосування вищезазначених норм. Принцип юридичної визначеності застосовується не тільки щодо сторін провадження, а й до національних судів (пункт 143 рішення у справі «Олександр Волков проти України» (від 9 січня 2013 року, заява № 21722/11), пункт 47 рішення у справі «Дія 97 проти України» (від 21 жовтня 2010 року, заява № 19164/04)).

 

2. Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається Цивільним процесуальним кодексом України (далі – ЦПК України) та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов’язків суб`єктів цивільної процесуальних правовідносин та їх гарантій.

До ознак, що характеризують правосуддя, відноситься, у тому числі, здійснення правосуддя тільки у передбаченому законом порядку (процесуальна форма). При цьому під правосуддям необхідно розуміти не лише діяльність суду щодо вирішення спору про право, але й обов’язкове дотримання процесуальної форми, в якій не просто передбачені порядок і послідовність вчинення процесуальних дій, а й відображено вимоги справедливих (належних) судових процедур.

При цьому, по-перше, цивільна процесуальна форма, завжди обов’язково має нормативний і системний характер. По-друге, вона, по суті, передбачає «алгоритм» поведінки кожного суб’єкта при розгляді та вирішенні цивільної справи (у тому числі і суду). По-третє, становить гарантію дотримання законності, оскільки її недодержання призводить до різних негативних наслідків (постанова Верховного Суду від 4 грудня 2024 року у справі № 227/3059/20 (4-с/227/2/2024)).

У аспекті наведених висновків та змісту права на судовий захист, процесуальні строки розгляду та вирішення справи є важливим елементом процедури з позиції забезпечення своєчасності, а отже – ефективності охорони прав, свобод та законних інтересів учасників цивільного провадження.

 

3. Відповідно до частин другої та третьої статті 189 ЦПК України підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання. Підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.

Згідно з частиною другою статті 196 ЦПК України підготовче засідання має бути розпочате не пізніше ніж через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження – не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку; суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті (частини перша, друга статті 210 ЦПК України).

 

4. Згідно з частиною першою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Зважаючи на те, що справа № 454/1940/16-а була розглянута в порядку адміністративного судочинства, відповідно до частин першої та п’ятої статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Адміністративні справи з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень, ухвалених місцевим загальним судом як адміністративним судом, розглядаються місцевим загальним судом як адміністративним судом, який видав виконавчий лист.

За частиною четвертою цієї ж статті, адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.

 

5. Вказана вище категорія справ у структурі КАС України нормативно відноситься до параграфу 2 Глави 11 «Розгляд окремих категорій термінових адміністративних справ» та згідно зі статтею 268 КАС України при поданні заяв у цих справах щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності – кур’єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв’язку.

Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду.

Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

 

6. Згідно з частиною третьою статті 213 ЦПК України у судовому засіданні можуть бути оголошені перерви, тривалість яких визначається відповідно до обставин розгляду справи, що їх викликали.

Серед причин і підстав таких є відкладення розгляду для забезпечення явки учасників в порядку статті 223 ЦПК України.

Водночас, в порядку забезпечення умов реалізації особою її процесуальних прав, частини перша-четверта статті 128 ЦПК України вказують на обов’язок суду викликати учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов’язковою судовими повістками про виклик, а також повідомляти учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов’язковою судовими повістками-повідомленнями.

Належне повідомлення впливає на зміст відповідного процесуального рішення суду щодо організації здійснення розгляду справи.

 

7. Згідно з частиною першою статті 259 ЦПК України суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

У виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як на десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження – не більш як на п’ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Скорочене (вступна та резолютивна частини) судове рішення має бути підписане всім складом суду і приєднане до справи (частина шоста статті 259 ЦПК України).

Усі судові рішення викладаються письмово у паперовій та електронній формах.

Судові рішення викладаються в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, шляхом заповнення відповідних форм процесуальних документів, у порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів), та оприлюднюються в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). На судове рішення, викладене в електронній формі, накладається кваліфікований електронний підпис судді (у разі колегіального розгляду – кваліфіковані електронні підписи всіх суддів, що входять до складу колегії) (частина восьма статті 259 ЦПК України).

Згідно з частиною другою статті 2 та частиною третьою статті 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання, крім випадків, визначених цим Законом; суд загальної юрисдикції вносить до Реєстру всі судові рішення і окремі думки суддів, викладені у письмовій формі, не пізніше наступного дня після їх ухвалення або виготовлення повного тексту.

Аналогічно пункт 1 розділу ІІ Положення про ЄДРСР, затвердженого рішення Вищої ради правосуддя від 19 квітня 2018 № 1200/0/15-18 визначає, що електронний примірник судового рішення або окремої думки судді виготовляється судом в АСДС у день ухвалення судового рішення або виготовлення його повного тексту в паперовій формі, підписується КЕП судді, який ухвалив таке судове рішення, а в разі колегіального розгляду – КЕП усіх суддів, що входять до складу колегії, та зберігається у стані, що унеможливлює його подальше коригування.

Відповідно до частин першої, четвертої-шостої статті 268 ЦПК України рішення суду (повне або скорочене) проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено – повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

У разі проголошення у судовому засіданні скороченого (вступної та резолютивної частин) рішення суд повідомляє, коли буде складено повне рішення.

У разі проголошення тільки скороченого (вступної та резолютивної частин) судового рішення, учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, за їхньою заявою негайно після його проголошення видаються копії скороченого судового рішення.

У разі проголошення в судовому засіданні скороченого рішення суд надсилає учасникам справи копію повного судового рішення протягом двох днів з дня його складення в електронній формі у порядку, встановленому законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

За заявою учасника справи копія повного судового рішення вручається йому під розписку безпосередньо в суді.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету – рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Судові рішення відповідно до цієї статті вручаються шляхом надсилання (видачі) відповідній особі копії (тексту) повного або скороченого судового рішення, що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у ЄДРСР.

Якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення (частини друга-п’ята, десята-одинадцята статті 272 ЦПК України).

Статті 243, 250, 251 КАС України містять аналогічне правове регулювання щодо складання, проголошення та вручення судових рішень у адміністративному процесі.

 

8. Із встановлених обставин вбачається, що суддею Сокальського районного суду Львівської області Веремчуком О.А. не було забезпечено дотримання загальних процесуальних строків вчинення процесуальних дій та розгляду судових справ № 454/1940/16 (в частині розгляду скарги на дії державного виконавця), № 454/250/20, складання та оприлюднення повного судового рішення, внесення його до Єдиного державного реєстру судових рішень, а отже така поведінка судді Веремчука О.А. містить ознаки складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 2 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (безпідставне затягування або невжиття суддею заходів щодо розгляду заяви, скарги чи справи протягом строку, встановленого законом, зволікання з виготовленням вмотивованого судового рішення, несвоєчасне надання суддею копії судового рішення для її внесення до Єдиного державного реєстру судових рішень).

Важливим елементом для встановлення відомостей про ознаки дисциплінарного проступку за пунктом 2 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є очевидна безпідставність недотримання строків розгляду справи (заяви, скарги). Сам лише факт недотримання строку розгляду справи (заяви, скарги), встановленого законом, не може автоматично вказувати на наявність підстав для дисциплінарної відповідальності судді.

Самі по собі строки поза зв’язком із конкретною правовою ситуацією, набором фактів, умов та обставин, за яких розгорталися події, не мають жодного значення. Сплив чи настання строку набувають (можуть набути) правового сенсу в сукупності з подіями або діями, для здійснення чи утримання від яких встановлюється цей строк.

Обов’язковою умовою для встановлення у діях судді ознак вказаного дисциплінарного проступку є встановлення обставин, які свідчать, що таке мало місце у зв’язку із безпідставним невчиненням суддею дій, спрямованих на забезпечення розгляду справи протягом строку, встановленого законом або умисним вчиненням дій, що мали наслідком затягування строків розгляду справи.

Повертаючись до кваліфікації діянь як безпідставного затягування чи невжиття заходів щодо розгляду справи, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає за потрібне зазначити, що критеріями оцінки належності поведінки судді у цьому аспекті можуть слугувати: своєчасність призначення справи до розгляду; величина інтервалів між судовими засіданнями; обґрунтованість відкладення розгляду справи чи оголошення перерв у судовому засіданні; повнота підготовки справ до розгляду; повнота вжитих суддею заходів щодо усунення обставин, які унеможливлюють розгляд справи чи спричиняють його затягування; належність та дієвість контролю з боку судді за виконанням службових обов’язків працівниками суду, у тому числі щодо формування та надіслання судових повісток/кореспонденції, за своєчасністю виконання запитів суду іншими органами тощо (пункт 102 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2024 року у справі № 990SCGC/20/24).

 

9. Строк розгляду скарги на дії державного виконавця у справі № 454/1940/16 понад 14 місяців (444 календарних дні), протягом яких особа фактично була позбавлена можливості отримати ефективний судових захист визнаного судом права у сфері соціального захисту і забезпечення через протиправні дії в частині примусового виконання, в контексті дослідженої природи складності справи, процесуальної поведінки судді у справі та аналізу відомостей про показники роботи та навантаженості судді за період з 1 липня 2020 року по 31 грудня 2021 року, інформації про періоди відпусток судді та його тимчасової непрацездатності не дозволяють встановити наявність поважності причин такого тривалого порушення строків розгляду.

Відсутність ухвали про відкриття провадження, призначення першого засідання з розгляду скарги після надходження у провадження 31 серпня 2020 року лише 15 квітня 2021 року та його подальше відкладення на 16 листопада 2021 року у зв’язку із неявкою осіб, які беруть участь у справі без підтвердження належного повідомлення, порушення строку внесення та оприлюднення судового рішення у ЄДРСР, розгляд справи за правилами ЦПК України, при тому використання положень, які не є релевантними до розгляду відповідної категорії справ, може свідчити про неналежне недбале ставлення судді до розгляду відповідної справи.

Головною метою судового контролю за виконанням рішень в адміністративних справах є насамперед, реалізація основних завдань адміністративного судочинства при здійсненні адміністративними судами правосуддя, оскільки воно не обмежується ухваленням судового рішення, а також передбачає його виконання (наприклад, в ухвалі Верховного Суду від 7 травня 2024 року у справі № 160/5259/20), а неналежне його забезпечення з боку суду, у аспекті вказаних відносин, є не просто формальним порушенням процесуальної діяльності, а тягне за собою неможливість особи отримати ефективний судовий захист визнаного порушеного права.

Таким чином судом у складі головуючого судді Веремчука О.А. допущено невжиття ним заходів щодо розгляду заяви, скарги чи справи протягом строку, встановленого законом, зволікання з виготовленням вмотивованого судового рішення, несвоєчасне надання суддею копії судового рішення для її внесення до ЄДРСР.

 

10. Другою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя також встановлено факт порушення строків і під час розгляду суддею Веремчуком О.А. справи № 454/250/20, яка понад 4 роки перебувала у його провадженні. Необхідно відзначити, що за характером спірних правовідносин, складом сторін та обсягом доказів така тривалість розгляду не може бути виправдана відповідним процесуальними причинами.

Крім того, позивач з моменту звернення із позовом подав заяву про розгляд справи за його відсутності і судом не приймалося процесуальне рішення з приводу обов’язкової забезпечення явки для надання додаткових пояснень (18 жовтня 2024 року рішення було прийнято без участі сторін).

Протягом листопада 2021 року – січня 2023 року засідання, хоча й призначалися практично щомісячно, проте відкладалися у зв’язку із неявкою сторін та за клопотанням відповідача. При цьому, на думку Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, суд проявляв достатню «пасивність» щодо забезпечення явки і участі, навіть не виконуючи прямий обов’язок щодо повідомлення учасників про розгляд справи, фактично свідомо йдучи на затягування розгляду справи як через власну недбалість, так і через потуранню зловживанням з боку сторони.

Цілком релевантним до аналізованих відносин є правовий висновок Великої Палати Верховного Суду про те, що суддя не може залишатись осторонь процесу контролю діяльності апарату суду щодо справ, які після здійснення автоматизованого розподілу судових справ (процесуальних документів) перебувають у його провадженні (пункт 168 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2025 року у справі № 990SCGC/7/24 (провадження № 11-74сап24)), оскільки здійснення правосуддя є обов’язком саме судді, який деталізовано у статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Обов’язок судді сумлінно виконувати покладені на нього обов’язки регламентований відповідними процесуальними законами та передбачає, зокрема, дотримання суддею порядку і строків розгляду судових справ, виготовлення судових рішень у строки, передбачені чинним законодавством, забезпечення можливості реалізації учасниками судового процесу своїх процесуальних прав, здійснення контролю за перебігом дій працівників апарату у справі, яка перебуває у провадженні судді. Зазначені обов’язки судді є універсальними професійними стандартами, що формують ту модель поведінки, яку суддя повинен ставити собі за взірець і якої повинен дотримуватися.

Відповідно до цитованих завдань головуючого судді у процесі, суддя не може усунутися від контролю за діяльністю працівників апарату суду у справі, яка перебуває у його провадженні, якщо з цим пов’язана здійснення учасниками їхніх процесуальних прав і виконання обов’язків.

Такі обставини можуть і повинні враховуватися під час оцінки вини судді (в частині строків розгляду), проте вони не можуть повною мірою виправдовувати суддю в цілях дисциплінарної відповідальності, адже організація ефективної роботи «офісу судді» є його власними обов’язком і відповідальністю. Суддя несе дисциплінарну та іншу відповідальність за здійснення правосуддя самостійно, і вона не може бути перекладена на інших осіб, як і є неможливим делегування суддею своїх повноважень щодо здійснення правосуддя, оскільки справа перебувала у провадженні судді тривалий час і неодноразово поспіль відкладалися засідання без належного підтвердження повідомлення учасників про їх проведення та забезпечення явки.

Дисциплінарна практика застосовує усталену позицію, за якою судді повинні усвідомлювати особисту відповідальність за розгляд справ у встановлені законом строки, за якість розгляду справ, не допускати фактів зволікання, вживати всіх необхідних заходів з метою неухильного дотримання процесуальних строків.

Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював позицію, згідно з якою відкладення розгляду справи має бути з об’єктивних причин і не суперечити дотриманню розгляду справи у розумні строки. Так, у рішенні у справі «Цихановський проти України» від 6 вересня 2007 року (заява № 3572/03) зазначив, що саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні. Суд нагадує, що він зазвичай визнає порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у справах, які порушують питання, подібні до тих, що порушуються у цій справі. Аналогічну позицію висловлено у рішеннях ЄСПЛ «Смірнова проти України» (заява № 36655/02), «Карнаушенко проти України» (заява № 23853/02).

Якщо відкладення мали формальні передумови (зважаючи в тому числі на те, що причиною клопотань була неможливість протягом початку 2022 року з боку представника відповідача забезпечити явку через об’єктивні складнощі статусу в умовах безпекової ситуації та відкладення не були надмірними), однак, різниця у 632 дні між засіданнями 16 січня 2023 року та 18 жовтня 2024 року, у якому справа була вирішена по суті, а також у 76 днів та 198 днів – між 18 жовтня 2024 року та 2 січня 2025 року (дата надіслання до ЄДРСР вступної та мотивувальної частини) і 7 травня 2025 року (дата надіслання до ЄДРСР повного тексту рішення, після надходження запиту дисциплінарного інспектора про надання пояснення 2 травня 2025 року) може свідчити про очевидну безпідставність порушення строків, а також недбалість до виконання своїх обов’язків з боку судді Веремчука О.А.

 

11. Аналізуючи, процесуальну поведінку судді, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя звертає увагу, що Сокальський районний суд Львівської області, згідно з відомостями Ради суддів України характеризується 2-3 кратним дефіцитом суддів відповідно до кількості справ і матеріалів, які надходять (правосуддя тут здійснюють 4 судді замість необхідних 8-11 суддів по окремих роках).

При цьому, дослідивши показники персонального судового навантаження Веремчука О.А. за 2020-2025 роки, такі не можуть бути однозначним виправданням такого істотного недотримання строків виконання процесуальних обов’язків, особливо якщо зважити, що суддею тривалий час взагалі не призначалися розгляд справ та не оприлюднювалися ані вступна і резолютивна частини рішень, ані повні тексти судових рішень, що створювало перешкоди для можливості їх оскарження, а також виконання завдань цивільного та адміністративного судочинства, оскільки суддею за матеріалами справи не вживалися жодні дії та не існували об’єктивні перешкоди для забезпечення виконання своїх обов’язків.

Оскільки у процесі розгляду об’єднаної дисциплінарної справи поважні підстави недодержання строків не встановлені, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя зазначає, що суддя Веремчук О.А. мав можливість здійснити розгляд справи у значно коротші строки.

У пункті 5 Резолюції Європейської асоціації суддів стосовно ситуації в Україні в сфері дисциплінарної відповідальності суддів (Тронхейм 27 вересня 2007 року) наголошено, що відповідна дисциплінарна справа щодо судді може бути відкрита тільки у випадках, коли мала місце не гідна звання судді поведінка і її наслідки є такими серйозними і жахливими, що потребують накладання дисциплінарних стягнень.

Зважаючи на вищевикладене, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя висновує, що в діях судді Веремчука О.А. за дослідженими фактичними обставинами встановлено склад дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 2 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в частині безпідставного невжиття заходів щодо розгляду справ протягом строку, встановленого законом, зволікання з виготовленням вмотивованого судового рішення, несвоєчасне надання суддею копії судового рішення для її внесення до Єдиного державного реєстру судових рішень.

 

12. Частиною одинадцятою статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше трьох років із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці чи здійснення відповідного дисциплінарного провадження.

Згідно з частиною другою статті 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» (у редакції чинній на день звернення з дисциплінарною скаргою) дисциплінарне провадження розпочиналося, серед іншого, після отримання скарги щодо дисциплінарного проступку судді (дисциплінарної скарги), поданої відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та включало попереднє вивчення матеріалів, що мають ознаки вчинення суддею дисциплінарного проступку, та прийняття рішення про відкриття дисциплінарної справи або відмову у її відкритті (пункт 1 частини третьої статті 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»).

З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду вважає, що норму, закріплену в частині одинадцятій статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» варто розуміти так, що трирічний строк притягнення до дисциплінарної відповідальності судді обчислюється з дати вчинення дисциплінарного проступку по дату накладення дисциплінарного стягнення (включно) з урахуванням того, що час тимчасової непрацездатності, перебування судді у відпустці чи здійснення відповідного дисциплінарного провадження до такого трирічного строку не враховується.

Це означає, що в разі виникнення будь-якої із цих обставин перебіг зазначеного трирічного строку переривається.

Аналогічні підходи щодо регулювання порядку застосування строків у дисциплінарному провадженні прослідковуються у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 червня 2018 року (провадження № 11-78сап18), від 29 листопада 2018 року у справі № 800/553/17 (провадження № 11-7сап18), від 31 січня 2019 року (провадження № 11-988сап18), від 11 квітня 2019 року у справі № 11-121сап19, від 23 травня 2024 року у справі № 990/75/24, від 14 листопада 2024 року у справі № 990SCGC/11/24.

Зважаючи на те, що допущені триваючі порушення відбувалися протягом 2020-2025 років, скаржники звернулися з дисциплінарними скаргами в межах їх тривалості, що зумовило переривання строку, немає нормативних та фактичних підстав вважати, що строк притягнення до дисциплінарної відповідальності пропущений.

 

13. Частиною другою статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», частиною п’ятою статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» встановлено, що під час обрання виду дисциплінарного стягнення стосовно судді враховуються характер дисциплінарного проступку, його наслідки, особа судді, ступінь його вини, наявність інших дисциплінарних стягнень, інші обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Дисциплінарне стягнення застосовується з урахуванням принципу пропорційності.

Таким чином, при обранні дисциплінарного стягнення враховуються встановлені під час розгляду об’єднаної дисциплінарної справи обставини вчинення дисциплінарного проступку, які свідчать про недбалість з боку судді Сокальського районного суду Львівської області Веремчука О.А. в організації розгляду та вирішення справ, що вплинуло на забезпечення виконання завдань судочинства, а також може вплинути на загальне сформоване переконання скаржників та суспільства про ефективність судового захисту, тривалість порушених строків, наслідки бездіяльності судді, значний стаж роботи Веремчука О.А. на посаді судді, відомості щодо навантаження, а також позитивну характеристику, яка водночас не спростовує висновків про допущені порушення.

Як установлено Другою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя, суддя Сокальського районного суду Львівської області Веремчук О.А. має непогашене дисциплінарне стягнення у виді попередження, застосоване до нього згідно з рішенням Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 16 липня 2025 року № 1499/3дп/15-25.

Відповідно до зазначеного рішення підставою для притягнення судді Веремчука О.А. до дисциплінарної відповідальності стало вчинення ним дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 2 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме безпідставного затягування розгляду цивільної справи та не вжиття своєчасних заходів для дотримання встановленого законом строку її розгляду, а також несвоєчасного виготовлення копій судових рішень для їх внесення до ЄДРСР.

Згідно із частиною шостою статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» за наявності непогашених дисциплінарних стягнень до судді має бути застосовано більш суворе дисциплінарне стягнення.

Водночас, як вже було зазначено, частиною другою статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» установлено, що під час обрання виду дисциплінарного стягнення стосовно судді ураховуються, зокрема, інші обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, а також принцип пропорційності.

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя наголошує, що у зв’язку із тривалим нездійсненням дисциплінарної функції Вищою радою правосуддя накопичилася велика кількість дисциплінарних скарг, розгляд яких відбувається практично одночасно.

Встановлено, що як у даній об’єднаній дисциплінарній справі, так і у дисциплінарній справі, що розглядалася Третьою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя, суддя Сокальського районного суду Львівської області Веремчук О.А. допустив вчинення аналогічного дисциплінарного проступку при розгляді судових справ, які розглядалися в один і той же період.

Питання про застосування нового дисциплінарного стягнення вирішується послідовно через незначний проміжок часу після застосування попереднього стягнення за відсутності об’єктивної можливості його погашення.

Ураховуючи наведене вище, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя висновує, що застосування до судді Сокальского районного суду Львівської області Веремчука О.А. дисциплінарного стягнення у виді попередження є пропорційним вчиненому дисциплінарному проступку та відповідає вимогам статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

На підставі викладеного, керуючись статтями 106, 108, 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтями 34, 49, 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя

 

вирішила:

 

притягнути суддю Сокальського районного суду Львівської області Веремчука Олега Анатолійовича до дисциплінарної відповідальності та застосувати до нього дисциплінарне стягнення у виді попередження.

Рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя може бути оскаржене до Вищої ради правосуддя в порядку і строки, встановлені статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

 

 

 

Головуючий на засіданні

Другої Дисциплінарної палати

Вищої ради правосуддя

 

Члени Другої Дисциплінарної палати

Вищої ради правосуддя