Акт ВРП

Вища рада правосуддя, розглянувши скаргу судді Хаджибейського районного суду міста Одеси Старікова Олексія Олександровича на рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 3 вересня 2025 року № 1833/3дп/15-25 про притягнення його до дисциплінарної відповідальності,

встановила:

до Вищої ради правосуддя 15 вересня 2025 року (вх. № 3506/0/6-25) надійшла скарга судді Хаджибейського районного суду міста Одеси Старікова О.О. на рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 3 вересня 2025 року № 1833/3дп/15-25 про притягнення його до дисциплінарної відповідальності та застосування до нього дисциплінарного стягнення у виді попередження.

Скаргу подано з дотриманням вимог та у строки, що визначені Законом України «Про Вищу раду правосуддя».

Суддю Старікова О.О. повідомлено про дату, час і місце розгляду скарги. Зазначену інформацію оприлюднено на офіційному вебсайті Вищої ради правосуддя.

У засіданні Вищої ради правосуддя взяли участь суддя Хаджибейського районного суду міста Одеси Старіков О.О., інші учасники дисциплінарної справи в засідання не з’явилися.

Вища рада правосуддя, заслухавши доповідача – дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя Черепа В.Ю., суддю Хаджибейського районного суду міста Одеси Старікова О.О., встановила таке.

Інформація щодо судді

Старіков Олексій Олександрович Указом Президента України від 12 січня 2007 року № 12/2007 призначений строком на п’ять років на посаду судді Малиновського районного суду міста Одеси, Постановою Верховної Ради України від 12 січня 2012 року № 4322-VI обраний на посаду судді Малиновського районного суду міста Одеси безстроково.

Законом України від 26 лютого 2025 року № 4273-ІХ «Про внесення змін до Закону України “Про судоустрій і статус суддів” щодо зміни найменувань місцевих загальних судів», який набрав чинності 25 квітня 2025 року, змінено найменування місцевих загальних судів, перелік яких визначено додатком до цього Закону. Зокрема, змінено найменування Малиновського районного суду міста Одеси на Хаджибейський районний суд міста Одеси.

Стислий зміст дисциплінарної скарги

До Вищої ради правосуддя 24 червня 2021 року (вх. № В-3237/18/7-21) надійшла дисциплінарна скарга Владіческу О.В. щодо дій судді Малиновського № 521/2214/15-к.

Крім того, до Вищої ради правосуддя 18 жовтня 2022 року (вх. № В-62/15/7-22) надійшла дисциплінарна скарга Владіческу С.П. щодо дій судді Малиновського районного суду міста Одеси Старікова О.О. під час розгляду судової справи № 521/2214/15-к.

У дисциплінарних скаргах зазначалося, що суддя Старіков О.О. допустив безпідставне затягування розгляду кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № ____ від 23 листопада 2012 року за обвинуваченням ОСОБА1 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 291 Кримінального кодексу України (далі – КК України) (справа № 521/2214/15-к), розглядаючи справу протягом семи років.

На думку скаржників, суддю Малиновського районного суду міста Одеси Старікова О.О. необхідно було притягнути до дисциплінарної відповідальності.

Стислий зміст оскаржуваного рішення

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя кваліфікувала дії судді як невжиття суддею заходів щодо розгляду справи протягом строку, встановленого законом. З огляду на це дисциплінарний орган зауважив, що зазначені дії судді утворюють склад дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 2 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», та є підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що, неодноразово відкладаючи судові засідання у справі через неявку обвинуваченої, захисника, перекладача, повідомлених про виклик у судове засідання у встановленому порядку, за відсутності поважних причин їх неприбуття або в разі неповідомлення ними про причини неприбуття, суддя Старіков О.О. повною мірою не вживав (не ініціював вжиття) передбачених процесуальним законом заходів, зокрема відповідно до статей 323, 324 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України), спрямованих на забезпечення належної процесуальної поведінки вказаних вище учасників, недопущення ними повторних порушень надалі.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила, що суддя Старіков О.О. відповідно до статті 324 КПК України мав право порушити питання про відповідальність захисників перед органами, що згідно із законом уповноважені притягати їх до дисциплінарної відповідальності.

Встановила також, що згідно з наданими суддею Старіковим О.О. матеріалами обвинувачена ОСОБА1 систематично не прибувала в судові засідання щодо судового розгляду кримінального провадження, не повідомляла суд про причини своєї неявки, її місце перебування не було відомо також її захисникам, проте ці обставини тривалий час залишалися поза увагою судді Старікова О.О., який не вжив належних заходів для забезпечення прибуття обвинуваченої до суду. Зокрема, своєчасно не порушував та не розглядав питання про розшук обвинуваченої, застосування щодо неї заходів грошового стягнення чи приводу тощо з метою забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченої у кримінальному провадженні.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила, що 4 травня 2023 року ОСОБА1 ухвалою суду оголошено в розшук, а провадження у справі – зупинено. Однак 6 листопада 2023 року суд відновив провадження у справі у зв’язку з тим, що обвинувачену розшукано. Водночас матеріали справи, які надав суддя, не містять відомостей про стан виконання судового рішення, зокрема інформації про заведення оперативно-розшукової справи відповідно до Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність». Очевидним є те, що відсутність цих відомостей мала б змусити суд перевірити належне виконання прокурором покладених на нього обов’язків, проте суд цього не здійснив.

Ще у травні 2023 року органи поліції повідомили суд, що ОСОБА1, починаючи з травня 2022 року, не проживає за адресою: АДРЕСА1. Утім, незважаючи на зазначену інформацію, суд не вжив заходів для з’ясування дійсного місця проживання обвинуваченої, ураховуючи тривалість перебування справи у провадженні.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила, що суд ігнорує той факт, що обвинувачена громадянка Республіки Молдова, територія якої межує з Одеською областю, де розташований суд. Суд не використав власних повноважень із метою з’ясування передумов для звернення з міжнародною правовою допомогою в порядку глави 43 КПК України.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя зауважила, що наступне зупинення провадження у справі відбулося 2 травня 2025 року, тобто вже після відкриття дисциплінарної справи стосовно судді Старікова О.О.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що черговим свідченням відсутності належного контролю з боку суду виконанням свого рішення є відсутність відомостей про розшук ОСОБА1 на вебсайті Міністерства внутрішніх справ України (https://wanted.mvs.gov.ua/searchperson).

На переконання Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, у питанні щодо здійснення організації судового процесу суддя Старіков О.О. зайняв позицію пасивного спостерігача, що не узгоджується із приписами статей 318, 321 КПК України.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що ураховуючи встановлені під час розгляду дисциплінарної справи обставини, зокрема: характер дисциплінарного проступку та його наслідки, які полягають у порушенні суддею розумних строків розгляду справи, що ставить під загрозу

досягнення завдань кримінального провадження; потенційне настання невідворотних наслідків, а саме закінчення строків давності; неможливість протягом тривалого строку вирішення спору щодо прав та обов’язків цивільного характеру (заявлений прокурором цивільний позов) та встановлення обґрунтованості висунутого проти обвинуваченої кримінального обвинувачення такі дії судді призвели до дисциплінарного проступку і є наслідком недбалості.

Поведінка судді Старікова О.О. під час розгляду справи № 521/2214/15-к неодноразово була предметом розгляду дисциплінарного органу.

Зокрема, 10 травня 2017 року та 5 вересня 2017 року до Вищої ради правосуддя надійшли дисциплінарні скарги Владіческу О.В. (вх. № В-2328/4/7-17, № В-2328/5/7-17) та Мангира В.О. (вх. № М-524/1/7-17), у яких порушувалося питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Старікова О.О. за дії, учинені під час розгляду кримінальної справи № 521/2214/15-к.

У дисциплінарній скарзі Мангира В.О. порушувалося питання про притягнення судді Старікова О.О. до дисциплінарної відповідальності за те, що протягом трьох років у справі № 521/2214/15-к не відбулося жодного судового засідання.

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя ухвалою від 27 квітня 2018 року № 1291/1дп/15-18 (https://hcj.gov.ua/doc/doc/26690) відмовила у відкритті дисциплінарної справи щодо судді Старікова О.О.

Відмовляючи у відкритті дисциплінарної справи, дисциплінарний орган встановив, що суддя Старіков О.О. справу № 521/2214/15-к дійсно не розглянув протягом 2016–2017 років, однак установлені попередньою перевіркою обставини не давали підстав для висновку про безпідставне затягування або невжиття суддею заходів щодо розгляду справи протягом строку, встановленого законом, а отже, про вчинення суддею дисциплінарного проступку. Оскільки за результатами попередньої перевірки дисциплінарних скарг Владіческу О.В. і Мангира В.О. встановлено, що в діях судді Малиновського районного суду міста Одеси Старікова О.О. відсутні ознаки дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 2 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку про відмову у відкритті дисциплінарної справи щодо судді Старікова О.О.

Крім того, до Вищої ради правосуддя 29 жовтня 2018 року (вх. № В-11/6/7-18, № В-511/7/7-18) та 30 жовтня 2018 року (вх. № В-511/8/7-18) надійшли скарги Владіческу О.В. із проханням притягнути до дисциплінарної відповідальності суддю Малиновського районного суду міста Одеси Старікова О.О. за дії, вчинені під час розгляду справи №521/2214/15-к.

За результатами попередньої перевірки дисциплінарних скарг доповідач – член Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Швецова Л.А. складено висновок від 2 вересня 2019 року про відсутність підстав для відкриття дисциплінарної справи, оскільки доводи скарг зводяться до незгоди із судовим рішенням (пункт 4 частини першої статті 45 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»).

У висновку від 2 вересня 2019 року зазначено, що кримінальну справу №521/2214/15-к не розглянуто протягом 2016 – 2019 років, однак установлені попередньою перевіркою обставини не давали підстав для висновку про безпідставне затягування або невжиття суддею Старіковим О.О. заходів щодо розгляду справи протягом строку, встановленого законом.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя ухвалою від 11 вересня 2019 року № 2401/3дп/15-19 (https://hcj.gov.ua/doc/doc/7030) відмовила у відкритті дисциплінарної справи щодо судді Старікова О.О.

До Вищої ради правосуддя 3, 9, 10, 22, 25 березня, 21, 22 квітня, 6, 13, 25 травня 2021 року надійшли скарги Владіческу О.В. (вх. №№ В-442/19/7-21, В-442/20/7-21, В-442/21/7-21, В-442/22/7-21, В-442/25/7-21, В-442/27/7-21, В-442/33/7-21, В-442/36/7-21, В-442/37/7-21, В-442/41/7-21) та Мангира В.О. (вх. № М-2308/7-21) щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Малиновського районного суду міста Одеси Старікова О.О. за дії, вчинені під час розгляду справи № 521/2214/15-к.

За результатами попередньої перевірки скарги доповідач – член Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Говоруха В.І. склав висновок від 26 травня 2021 року про відмову у відкритті дисциплінарної справи, оскільки в діях судді не встановлено ознак дисциплінарного проступку (частина шоста статті 107 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

У висновку від 26 травня 2021 року зазначено, що суддя не дотримався строку розгляду кримінального провадження, проте з його пояснень убачалося, що тривалий розгляд справи зумовлений об’єктивними факторами і не є проявом безпідставного затягування або невжиття ним заходів щодо розгляду справи протягом строку, встановленого законом. Для тривалого розгляду справи були об’єктивні причини, а саме неявка учасників судового провадження, їхні клопотання, поведінка учасників судового провадження, подання численних заяв про відвід судді Старікова О.О., захисника, прокурора та перекладача. У висновку надано оцінку відомостям щодо призначення розгляду справи № 521/2214/15-к до травня 2021 року та наголошено, що суддя Старіков О.О. вживав усіх можливих заходів для розгляду справи протягом «розумного строку», однак у зв’язку з наявністю об’єктивних причин розгляд справи відбувається поза межами строку, передбаченого законом.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя ухвалою від 9 червня 2021 року № 1274/3дп/15-21 (https://hcj.gov.ua/doc/doc/1881) відмовила у відкритті дисциплінарної справи щодо судді Старікова О.О.

Таким чином, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя зауважує, що обставини поведінки судді Старікова О.О., про які повідомляли скаржники Владіческу О.В. та Владіческу С.П. у дисциплінарних скаргах, зокрема щодо недотримання судом розумного строку розгляду справи № 521/2214/15-к, уже були предметом перевірки та розгляду і щодо них Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя ухвалою від 27 квітня 2018 року № 1291/1дп/15-18, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя ухвалами від 11 вересня 2019 року № 2401/3дп/15-19 та від 9 червня 2021 року № 1274/3дп/15-21 відмовили у відкритті дисциплінарної справи.

Отже, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що обставинам щодо розгляду справи № 521/2214/15-к із квітня 2016 року до травня 2021 року дисциплінарний орган не може надавати повторну оцінку через призму наявності чи відсутності підстав для притягнення судді Хаджибейського районного суду міста Одеси Старікова О.О. у зв’язку з допущенням ним дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 2 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», адже в такому випадку будуть порушені принципи правової визначеності, non bis in idem, гарантії незалежності судді, визначені статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Стислий зміст скарги судді на рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя

Суддя Старіков О.О. зазначив, що рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя є передчасним, не ґрунтується на повному та всебічному розгляді справи, а тому просить його скасувати.

Скаржник також зауважив, що судові засідання щодо розгляду кримінального провадження стосовно ОСОБА1 призначалися неодноразово. Під час визначення дат судового засідання суд призначав їх з урахуванням надіслання обвинуваченій судового виклику та отримання повідомлення про його вручення обвинуваченій. Суд не міг призначити кримінальне провадження частіше з тих підстав, що в розпорядженні суду були б відсутні докази отримання обвинуваченою судового виклику.

Під час судового розгляду ОСОБА1 зазначила, що розуміє лише молдовську мову (з кириличними літерами), яка в Республіці Молдова на цей час не використовується. Суд констатував, що для обвинуваченої під час досудового розслідування був залучений перекладач, і обвинувальний акт також був перекладений. Під час судового розгляду суд встановив, що обвинувачена розуміє українську мову, проте її рівень володіння українською мовою, який був недостатній для участі в судових засіданнях. Крім того, перекладач був залучений у кримінальному провадженні ще на стадії досудового розслідування, що вбачається з поданого до суду обвинувального акта з перекладом. При цьому кримінальний процесуальний закон не містить порядку усунення перекладача у кримінальному провадженні, якщо він уже був залучений. Отже, щоб порушувати права обвинуваченої, суд продовжив залучати перекладача для участі в судових засіданнях.

До того ж, участь захисника в судовому засіданні є правом обвинуваченої у разі встановлення підстав не володіння українською мовою, яке повинен гарантувати суд. Суд не може не залучати перекладача в судові засідання, де він необхідний, лише з тих підстав, що будуть витрачені державні кошти. Держава гарантує обвинуваченому згідно із кримінальним процесуальним законом участь перекладача.

Суддя Старіков О.О. зауважив, що судові засідання 24 січня, 12 та 25 квітня, 18 травня, 15 червня 2022 року не відбулися у зв’язку з неявкою захисника та в рішенні дисциплінарного органу зазначено, що доказів з’ясування поважності причин неявки захисника матеріали справи не містять і суд відповідно не реагував, що не відповідає матеріалам кримінального провадження, які були надіслані до Вищої ради правосуддя. 14 червня 2022 року суд надіслав лист до Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги в Одеській області щодо сприяння у виклику захисника в наступне судове засідання.

Суддя також врахував, що 25 квітня 2022 року в судове засідання не з’явився не тільки захисник, а й обвинувачена, що вбачається з відеозапису та журналу судового засідання. 18 травня 2022 року в судове засідання не з’явилися не тільки захисник, а й перекладач, що підтверджується відеозаписом і журналом судового засідання. 26 липня 2022 року захисник у судове засідання фактично з’явилася, проте судове засідання було відкладено у зв’язку з поганим зв’язком під час відеоконференції. У рішенні Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя вказано, що суддя відповідно до статті 324 КПК України, мав право порушити питання про відповідальність захисників перед органами, що згідно із законом уповноважені притягати їх до дисциплінарної відповідальності.

Інші неявки захисника, а саме 26 листопада та 19 грудня 2024 року, були пов’язані з отриманням нею поранення після ракетної атаки на місто Одеса та перебуванням на стаціонарному лікуванні, що є загальновідомим фактом.

У рішенні Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя зазначено, що своєчасне повідомлення дисциплінарних органів щодо неналежної поведінки захисників у зв’язку з неприбуттям у судові засідання мало б позитивний вплив на їхню подальшу процесуальну поведінку та зменшило б ризик повторення подібних випадків надалі, не відповідає, матеріалам кримінального провадження, оскільки суд обрав ефективний спосіб здійснення судового розгляду. У будь-якому випадку з огляду на тривалість усього кримінального провадження невжиття судом заходів реагування на неявку захисника в судові засідання 24 січня, 12 квітня 2022 року жодним чином не вплинуло б на загалом на розгляд кримінального провадження.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя посилається на те, що в судовому засіданні 26 липня 2022 року суддя зазначив, що звернеться до дисциплінарного органу для притягнення захисника до відповідальності, але під час підготовки ухвали було встановлено, що відеоконференцію було перервано через технічні несправності мережі суду, тому суд не звертався з ухвалою до дисциплінарного органу.

Суддя зауважив, що він обрав ефективний спосіб здійснення судового розгляду для забезпечення явки захисника в судове засідання та не вважав за необхідне звертатися до дисциплінарного органу для притягнення захисника до відповідальності.

Стосовно неявки обвинуваченої та дій судді щодо забезпечення її явки в судове засідання суддя Старіков О.О. зазначив таке.

Кримінальний процесуальний закон передбачає заходи впливу на обвинуваченого під час розгляду кримінального провадження, а саме постановити ухвалу про привід обвинуваченого та/або ухвалу про накладення на нього грошового стягнення (частина перша статті 323 КПК України). Так, судом 5 разів застосував до обвинуваченої грошове стягнення, 10 разів – привід, а також оголошув обвинувачену в розшук.

Отже, суд під час розгляду кримінального провадження вживав заходів реагування у вигляді накладення на обвинувачену грошового стягнення, проте зазначені заходи реагування не дали позитивних результатів, оскільки обвинувачена все одно в судові засідання не з’являлася.

Щодо доводів дисциплінарного органу про ненадання судом критичної оцінки причинам невиконання приводу, то суддя зауважив, що він ухвалював рішення щодо застосування приводу обвинуваченої та орган досудового розслідування, якому було доручено виконувати привід, повинен був провести оперативні заходи для встановлення місцезнаходження обвинуваченої та доставити її в судове засідання. КПК України не містить будь-яких заходів реагування з боку судді на невиконання приводу. Співробітники поліції повідомляли суд про причини невиконання приводу. Крім того, відповідно до наявного в матеріалах кримінального провадження повідомлення про вручення поштового відправлення обвинувачена отримувала судові виклики за адресою, яку було вказано в ухвалі суду про привід, тому суд не вбачав підстав для з’ясування місця проживання обвинуваченої.

Щодо доводів Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя про нездійснення судом запитів до реєстрів для з’ясування місця проживання обвинуваченої, суддя зауважив, що вказані реєстри містять інформацію лише стосовно місця реєстрації обвинуваченої та не можуть містити інформацію щодо її фактичного місця проживання. Саме фактичне місце проживання повинні були встановити працівники поліції під час виконання приводу та доставити обвинувачену в судове засідання.

Самостійне здійснення судом запитів не передбачено кримінальним процесуальним законом та не відповідатиме принципам кримінального провадження, а саме принципам змагальності та диспозитивності (статті 22, 26 КПК України).

Владіческу О.В. скаржилася на тривалий розгляд судом кримінального провадження, проте ОСОБА1 в судові засідання не з’являється щоразу зазначаючи нові обставини.

Відповідно до матеріалів кримінального провадження до 24 лютого 2022 року вона не з’являлася в судові засідання посилаючись, на коронавірусну хворобу, згодом на повномасштабне вторгнення російської федерації на територію України. Фактично ОСОБА1 відшукувала будь-які підстави для неприбуття в судові засідання, що затягує розгляд кримінального провадження.

Суддя зауважив, що саме кримінальне провадження не складне та для його розгляду не потрібно проводити багато судових засідань, проте обвинувачена

не бажає брати будь-яку участь у розгляді кримінального провадження та виконувати свої процесуальні обов’язки.

Під час засідання Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя суддя вказав, що на веб-сайті Хаджибейського районного суду міста Одеси розміщено інформацію про дати розгляду кримінального провадження до розгляду, які відображаються на вебсайті в автоматичному режимі після внесення відповідних відомостей до автоматизованої системи документообігу суду, всупереч висновкам дисциплінарного органу.

Згідно із записами судових засідань чоловік обвинуваченої, ОСОБА2, був присутній у кожному судовому засіданні, тому суд впевнений, що обвинувачена обізнана про час і дату судових засідань.

Крім того, обвинувачена ОСОБА1 подала до суду майже 1000 безпідставних заяв про відвід судді, у задоволенні яких було відмовлено (рішення за вказаними заявами наявні в Єдиному державному реєстрі судових рішень за номером справи 521/2214/15-к). Зазначені заяви про відвід ОСОБА1 подавала безпосередньо за день або у день, на який було призначено судове засідання.

З огляду на численні заяви ОСОБА1 щодо небажання брати участь у розгляді кримінального провадження з різних підстав, заявлення відводу судді, секретарю судового засідання, прокурору та захиснику суддя вважає, що поведінка обвинуваченої свідчить не про бажання якнайшвидше розглянути кримінальне провадження, а про умисне затягування розгляду кримінального провадження.

Щодо посилання Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя під час розгляду скарги на те, що суд не здійснив міжнародного доручення, то суддя зазначає, що не вбачав підстав для його здійснення, а Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя зазначила які саме обставини необхідно було встановити міжнародним дорученням.

Само лише посилання на здійснення міжнародного доручення не може бути беззаперечною обставиною щодо нездійснення судом заходів для розгляду кримінального провадження. У рішенні Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя не зазначено, які саме обставини необхідно було встановити міжнародним дорученням та як це допомогло би під час розгляду кримінального провадження. До того ж, суду не було жодних підстав для звернення з міжнародним дорученням. Усі інші засоби для розгляду кримінального провадження, які передбачені КПК України, суддя здійснив, у межах своїх повноважень.

Крім того, у рішенні Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя вказано, що фактично суд допустив умови, за яких особа, якщо і буде визнана винною, однак не понесе жодної відповідальності. Суддя зазначив, що справа надійшла до його провадження вже після закінчення строку притягнення обвинуваченої до кримінальної відповідальності, оскільки кримінальне правопорушення вчинено 8 липня 2010 року, а обвинувальний акт надійшов до суду 18 квітня 2016 року.

Суддя також зазначив, що на недотримання строків розгляду кримінального провадження вплинуло й надмірне судове навантаження, яке дисциплінарний орган неповною мірою взяв до уваги.

На переконання судді, за встановлених обставин відсутні підстави для твердження, що невиконання вимог процесуального законодавства в частині строків розгляду судової справи мало місце через безпідставне невчинення суддею дій, спрямованих на розгляд справи у визначені законом строки чи через умисне вчинення дій, спрямованих на затягування строків розгляду цієї справи.

Суддя також зазначив, що дисциплінарний орган ставить у провину судді обставини, які ще не настали, але можуть наступити в майбутньому, що призведе до звернення особи з відповідним позовом про відшкодування шкоди. Сам факт звернення з позовом до суду не призводить до його автоматичного задоволення. На думку судді, дисциплінарний орган не може ставити у провину судді обставини, які ще не настали та можливо відбудуться в майбутньому.

Фактично дисциплінарний орган у своєму рішенні обмежився лише посиланням на заходи, які суд уже застосував, але не зазначив, за яких саме обставин можливо було розглянути кримінальне провадження у якому обвинувачена не з’являється в судові засідання. Саме лише посилання на те, що, на думку Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, суд порушив процедуру примусу обвинуваченої прибути в судове засідання, не може бути підставою для твердження, що суд жодним чином не реагував на неявку обвинуваченої.

Висновки за результатами розгляду скарги судді Старікова О.О.

Вища рада правосуддя перевірила доводи скарги судді, матеріали дисциплінарної справи та дійшла висновку про необхідність скасування рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 3 вересня 2025 року № 1833/3дп/15-25 про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Хаджибейського районного суду міста Одеси Старікова О.О. та закриття дисциплінарного провадження стосовно нього з огляду на таке.

Частиною сьомою статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суддя зобов’язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства.

Розумність строків є однією з основних конституційних засад судочинства (пункт 7 частини другої статті 129 Конституції України).

Відповідно до частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно зі змістом частини першої статті 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Частиною першою статті 7 КПК України встановлено, що зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відносяться розумність строків.

Відповідно до частини першої статті 28 КПК України під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об’єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень.

Згідно із частиною першою статті 314 КПК України після отримання обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру або клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності суд не пізніше п’яти днів з дня його надходження призначає підготовче судове засідання, в яке викликає учасників судового провадження.

Згідного з частиною першою статті 318 КПК України встановлено, що судовий розгляд має бути проведений і завершений протягом розумного строку.

Поняття розумних строків розкрите у статті 28 КПК України, зокрема, під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об’єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень. Проведення досудового розслідування у розумні строки забезпечує прокурор, слідчий суддя (в частині строків розгляду питань, віднесених до його компетенції), а судового провадження – суд.

Згідно із частиною третьою статті 28 КПК України критеріями для визначення розумності строків кримінального провадження є: складність кримінального провадження, яка визначається з урахуванням кількості підозрюваних, обвинувачуваних та кримінальних правопорушень, щодо яких здійснюється провадження, обсягу та специфіки процесуальних дій, необхідних для здійснення досудового розслідування тощо; поведінка учасників кримінального провадження; спосіб здійснення слідчим, прокурором і судом своїх повноважень.

Статтею 321 КПК України передбачено, що головуючий у судовому засіданні керує ходом судового засідання, забезпечує додержання послідовності та порядку вчинення процесуальних дій, здійснення учасниками кримінального провадження їхніх процесуальних прав і виконання ними обов’язків, спрямовує судовий розгляд на забезпечення з’ясування всіх обставин кримінального провадження, усуваючи з судового розгляду все, що не має значення для кримінального провадження. Головуючий у судовому засіданні вживає необхідних заходів для забезпечення в судовому засіданні належного порядку.

Відповідно до частини першої статті 323 КПК України, що якщо обвинувачений, до якого не застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, не прибув за викликом у судове засідання, суд відкладає судовий розгляд, призначає дату нового засідання і вживає заходів до забезпечення його прибуття до суду. Суд також має право постановити ухвалу про привід обвинуваченого та/або ухвалу про накладення на нього грошового стягнення в порядку, передбаченому главами 11 та 12 цього Кодексу.

Статтею 324 КПК України визначено, що якщо в судове засідання не прибув за повідомленням прокурор або захисник у кримінальному провадженні, де участь захисника є обов’язковою, суд відкладає судовий розгляд, визначає дату, час та місце проведення нового засідання і вживає заходів до прибуття їх до суду. Одночасно, якщо причина неприбуття є неповажною, суд порушує питання про відповідальність прокурора або адвоката, які не прибули, перед органами, що згідно із законом уповноважені притягати їх до дисциплінарної відповідальності.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 14 листопада 2024 року у справі № 990SCGC/11/24 зазначила, що обов’язковою умовою для встановлення у діях судді ознак дисциплінарного проступку у виді затягування розгляду справи є наявність обставин, які свідчать, що таке мало місце у зв’язку з безпідставним невчиненням суддею дій, спрямованих на забезпечення розгляду справи (заяви, скарги) у строк, визначений законом, або умисним вчиненням дій (бездіяльності), що призвело до затягування строків розгляду справи (заяви, скарги). Сам факт порушення строку розгляду справи (заяви, скарги) без встановлення вказаних обставин не може бути підставою для дисциплінарної відповідальності судді.

Велика Палата Верховного Суду зазначає, що критеріями оцінки належної поведінки судді в аспекті дисциплінарного проступку, який ставиться за провину судді, можуть бути: своєчасне призначення справи до розгляду; розумні часові інтервали між судовими засіданнями; обґрунтованість відкладення судових засідань чи оголошення в них перерв; обґрунтованість та своєчасність повернення матеріалів на доопрацювання чи повернення додаткових матеріалів; повнота підготовки справ до розгляду; повнота вжитих суддею заходів щодо усунення обставин, які унеможливлюють розгляд справи чи спричиняють його затягування; належність та дієвість контролю з боку судді за виконанням службових обов’язків відповідальними працівниками суду,

у тому числі щодо формування та надсилання судових повісток (іншої кореспонденції), за своєчасністю виконання запитів суду іншими органами тощо.

Якщо йдеться про безпідставне затягування розгляду справи, то таке може бути вчинено лише умисно. Суддя усвідомлює, що не має об’єктивних перешкод для розгляду справи (заяви, скарги) у строки, установлені законом, однак цього не виконує, а спрямовує свої дії чи бездіяльність на затягування розгляду.

Натомість суб’єктивна сторона дисциплінарного проступку «невжиття суддею заходів щодо розгляду справи (заяви, скарги) у строки, передбачені законом» характеризується недбалістю як формою вини. Суддя через погану організацію своєї роботи, недостатню компетентність тощо, не маючи об’єктивно непереборних перешкод, не вжив відповідних процесуальних заходів для своєчасного розгляду справи (заяви, скарги), хоча повинен був і міг усвідомлювати можливість у результаті цього порушення строків розгляду справи (заяви, скарги) та інших негативних наслідків.

Обов’язковою умовою для встановлення в діях судді ознак вказаного дисциплінарного проступку, зокрема невжиття суддею заходів щодо розгляду заяви, скарги чи справи протягом строку, встановленого законом, чи безпідставного її затягування, є встановлення обставин, які свідчать, що це мало місце у зв’язку саме з безпідставним невчиненням суддею дій, спрямованих на забезпечення розгляду справи протягом строку, встановленого законом, або умисним вчиненням дій, що мали наслідком затягування строків розгляду справи.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вказала, що ОСОБА1 є однією обвинуваченою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 291 КК України, яке відповідно до статті 12 КК України згідно зі своєю санкцією належало до категорії злочинів середньої тяжкості, а тому кримінальне провадження по суті не належить до категорії складних.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дослідила поведінку учасників кримінального провадження та спосіб здійснення судом своїх повноважень.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя під час розгляду дисциплінарної справи, дійшла висновку, що суддя не вжив заходів для розгляду справи протягом строку, передбаченого законом. Суддя не здійснив свої повноваження щодо забезпечення виконання учасниками кримінального провадження покладених на них процесуальних обов’язків, які вони неодноразово або систематично не виконували, а також щодо унеможливлення зловживання наданими процесуальними правами. Понад 30 судових засідань, які призначені після травня 2021 року, у справі не мали жодного результату для судового розгляду кримінального провадження.

Суддя Старіков О.О. повною мірою не вживав (не ініціював вжиття) передбачених процесуальним законом заходів, зокрема відповідно до статей 323, 324 КПК України, скерованих на забезпечення належної процесуальної поведінки зазначених вище учасників, недопущення ними повторних порушень надалі.

Суддя Старіков О.О. відповідно до статті 324 КПК України мав право порушити питання про відповідальність захисників перед органами, що згідно із законом уповноважені притягати їх до дисциплінарної відповідальності.

Суддя Старіков О.О. не звернув уваги на неприбуття обвинуваченої в судові засідання, на відсутність відомостей про її місце перебування та оголосив розшук обвинуваченої лише двічі за 5 років.

Крім того, суд, усупереч вимогам статті 129¹ Конституції України, самоусунувся від здійснення контролю за виконанням судового рішення про розшук обвинуваченої, переклавши це на прокурора та зобов’язавши його «контролювати виконання ухвали», а не, як визначено у статті 335 КПК України, «організувати виконання».

З огляду на таку поведінку суду матеріали справи не містять жодних відомостей про стан виконання судового рішення, зокрема інформації про заведення оперативно-розшукової справи відповідно до Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність».

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя зауважила, що хоча суд і застосовував неодноразовий привід обвинуваченої, однак не здійснював належного аналізу причин невиконання такого приводу.

Ще у травні 2023 року органи поліції повідомили суду, що ОСОБА1 із травня 2022 року не проживає за адресою, яку вказав суд. Утім, незважаючи на зазначену інформацію, суд не вжив жодних заходів, щоб з’ясувати дійсне місце проживання обвинуваченої, ураховуючи тривалі строки перебування справи у провадженні. Запити до Єдиного державного демографічного реєстру чи то до органу місцевого самоврядування (за останніми відомими місцями проживання) суд не здійснював, що підтверджують матеріали справи.

З огляду на зазначене суд не намагався достатньою мірою забезпечити виконання свого обов’язку, передбаченого частиною другою статті 134 та частиною другою статті 318 КПК України, щодо належного судового виклику ОСОБА1.

Зокрема, суд ігнорує той факт, що обвинувачена є громадянкою Республіки Молдова, яка межує з Одеською областю де розташований суд. Суд не використовував власних повноважень з метою з’ясування передумов для звернення з міжнародною правовою допомогою в порядку глави 43 КПК України.

Наступне зупинення провадження у справі відбулося 2 травня 2025 року, тобто вже після відкриття дисциплінарної справи стосовно судді Старікова О.О.

Крім того, черговим свідченням відсутності належного контролю з боку суду за виконанням свого рішення є те, що відомості про розшук ОСОБА1 на сайті МВС України (https://wanted.mvs.gov.ua/searchperson/) відсутні.

На переконання дисциплінарного органу, у питанні щодо здійснення організації судового процесу суддя Старіков О.О. зайняв позицію пасивного спостерігача, що не узгоджується із приписами статей 318, 321 КПК України.

Згідно із приписами пункту 2 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Вища рада правосуддя дійшла висновку, що безпідставним затягуванням є усвідомлене порушення суддею процесуальних строків, вчинення / невчинення процесуальних дій, що вплинули на можливість розгляду заяви, скарги чи справи протягом строку, встановленого законом (є свідченням наявності вини у формі умислу), невжиття заходів полягає в необґрунтованому невиконанні передбачених процесуальним законодавством заходів, які були обов’язковими до виконання відповідно до закону (форма вини не впливає на кваліфікацію дій судді).

Виявлення факту недотримання передбаченого законом строку розгляду справи не є безумовним свідченням наявності підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, оскільки самі по собі строки поза зв’язком із конкретною правовою ситуацією, набором фактів, умов та обставин, за яких розгорталися події, не мають жодного значення. Закінчення чи настання строку набуває (може набути) правового сенсу в сукупності з подіями або діями, для здійснення чи утримання від яких встановлюється цей строк.

У своїй практиці Європейський суд з прав людини сформував усталений підхід до визначення критеріїв розумності тривалості судового провадження, серед яких урахуванню підлягають такі обставини: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (наприклад, рішення у справах «Юртаєв проти України» від 31 січня 2006 року, «Смірнова проти України» від 8 листопада 2005 року, «Матіка проти Румунії» від 2 листопада 2006 року, «Літоселітіс проти Греції» від 5 лютого 2004 року, «Вергельський проти України» від 12 березня 2009 року).

Обов’язковою умовою для встановлення в діях судді ознак указаного дисциплінарного проступку, зокрема невжиття суддею заходів щодо розгляду заяви, скарги чи справи протягом строку, встановленого законом, чи безпідставного її затягування, є встановлення обставин, які свідчать, що це мало місце у зв’язку саме з безпідставним невчиненням суддею дій, спрямованих на забезпечення розгляду справи протягом строку, встановленого законом, або умисним вчиненням дій, що мали наслідком затягування строків розгляду справи.

Сам факт порушення строку розгляду скарги чи справи без встановлення вказаних обставин не може бути підставою для дисциплінарної відповідальності судді. Наведене узгоджується з висновком, сформульованим Великою Палатою Верховного Суду в пункті 156 постанови від 10 лютого 2022 року (провадження № 11-442сап20).

Із довідки Хаджибейського районного суду міста Одеси щодо розгляду справи № 521/2214/15-к під час підготовки дисциплінарної справи до розгляду встановлено таке.

Відповідно до наданих відомостей щодо руху справи судовий розгляд кримінального провадження розпочато в січні 2018 року.

У період із травня 2021 року до цього часу кримінальне провадження щодо ОСОБА1 призначались до розгляду:

у 2021 році судові засідання щодо розгляду кримінального провадження було призначено шість разів (12 травня, 20 липня, 19 серпня, 24 вересня, 16 листопада, 10 грудня), інтервал між призначеними судовими засіданнями становив один – два місяці;

у 2022 році судові засідання щодо розгляду кримінального провадження було призначено одинадцять разів (24 лютого, 10 березня, 12 квітня, 25 квітня, 18 травня, 15 червня, 26 липня, 16 вересня, 14 жовтня, 28 листопада, 13 грудня), інтервал між призначеними судовими засіданнями становив майже один місяць;

у 2023 році судові засідання щодо розгляду кримінального провадження було призначено сім разів (17 січня, 6 лютого, 6 березня, 14 березня, 4 травня, 6 листопада, 18 грудня), інтервал між призначеними судовими засіданнями становив один місяць. Водночас із 4 травня 2023 року до 6 листопада 2023 року обвинувачена перебувала в розшуку;

у 2024 році судові засідання щодо розгляду кримінального провадження було призначено десять разів (29 січня, 27 лютого, 2 квітня, 14 травня, 25 липня, 20 серпня, 19 вересня, 31 жовтня, 26 листопада, 19 грудня), інтервал між призначеним судовими засіданнями становив майже один місяць;

у 2025 році судові засідання щодо розгляду кримінального провадження було призначено чотири рази (27 січня, 11 березня, 2 травня та 28 листопада) інтервал між призначеними судовими засіданнями становив до двох місяців. Водночас установлено, що ухвалою суду від 2 травня 2025 року обвинувачену, ОСОБА1 оголошено у розшук, а провадження по справі зупинено. Ухвалою від 25 листопада 2025 року провадження відновлено, у зв’язку із поданням прокурором клопотання про дозвіл на затримання з метою приводу обвинуваченої для участі в розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Ухвалою від 28 листопада 2025 року в задоволенні клопотання прокурора про надання дозволу на затримання обвинуваченої з метою її приводу для розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відмовлено, судове провадження за кримінальним провадженням зупинено до розшуку обвинуваченої. Оголошено розшук ОСОБА1.

Таким чином у період розгляду справи суд вирішував питання, пов’язані з залученням захисника та перекладача та за клопотанням ОСОБА1 їх заміни, з неявкою учасників судового процесу, зокрема переважно підсудної, адвоката в тому числі з поважних причин.

Щодо дій судді Старікова О.О., які полягали у невжитті заходів для забезпечення участі захисника в судових засіданнях

Дисциплінарний орган вказав, що судові засідання 24 січня, 12 та 25 квітня, 18 травня, 15 червня 2022 року не відбулися у зв’язку з неявкою захисника. У рішенні дисциплінарний орган зазначив, що матеріали справи не містять доказів з’ясування поважності причин неявки захисника та суду відповідної реакції суду.

Однак, як убачається з матеріалів дисциплінарної справи, 14 червня 2022 року суд надіслав лист до Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги в Одеській області щодо сприяння у виклику захисника в наступне судове засідання. Після надсилання цього листа захисник з’являвся в судові засідання, а у разі неприбуття повідомляв про поважність причин своєї відсутності (наприклад лікування після ракетного обстрілу).

Ініціювати питання про надіслання скарги щодо адвоката до дисциплінарного органу відповідно до положень частини першої статті 324 КПК України є правом, а не обов’язком суду тому реалізація суддею цього права не може бути підставою для дисциплінарної відповідальності судді.

Щодо дій судді Старікова О.О., які полягали у невжитті заходів для забезпечення участі обвинуваченої в судових засіданнях

Із матеріалів кримінальної справи вбачається, що обвинувачена систематично не прибувала в судові засідання щодо розгляду кримінального провадження, водночас надсилала заяви про відкладення розгляду справи з різних підстав: введення на території України карантинних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та, відповідно, відсутності у неї даних про вакцинацію працівників апарату суду, у тому числі судді Старікова О.О.; неможливість узгодити процесуальну позицію із захисником через відсутність особистого спілкування; введення воєнного стану в Україні, а також у зв’язку з поданням заяв про відвід судді.

Із копій матеріалів кримінального провадження вбачається, що суд надсилав повістки про виклик до суду на кожне судове засідання у кримінальному провадженні № 521/2214/15-к, які обвинувачена отримувала нею, що підтверджено рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Суддя Старіков О.О. ухвалами від 10 грудня 2021 року, від 28 листопада 2022 року, від 17 січня 2023 року, від 6 березня 2023 року, від 2 квітня 2024 року, від 14 травня 2024 року, від 20 серпня 2024 року застосовувався привід обвинуваченої, та ухвалами від 17 січня 2023 року, від 17 січня 2023 року, від 6 березня 2023 року, від 15 березня 2023 року, від 15 травня 2023 року, від 20 серпня 2024 року накладав на обвинувачену ОСОБА1 грошове стягнення.

Вища рада правосуддя установила, що ухвалами судді від 4 травня 2023 року, від 2 травня 2025 року та від 28 листопада 2025 року судове провадження у кримінальному провадженні зупинено до розшуку обвинуваченої. Станом на сьогодні час ОСОБА1 оголошена в розшук, що вбачається з відомостей з офіційного вебсайту Міністерства внутрішніх справ України.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя зазначала, що хоча суд і застосовував неодноразово привід обвинуваченої, однак не здійснював належного аналізу причин невиконання такого приводу.

Згідно із частинами першою, четвертою статті 143 КПК України виконання ухвали про здійснення приводу може бути доручене відповідним підрозділам органів Національної поліції, органів безпеки, органів Бюро економічної безпеки України, Національного антикорупційного бюро України або Державного бюро розслідувань. У разі неможливості здійснення приводу особа, яка виконує ухвалу про здійснення приводу, повертає її до суду з письмовим поясненням причин невиконання.

Відповідно до копій матеріалів щодо виконання доставки в судове засідання обвинуваченої ОСОБА1, зокрема рапортів ст. ДОП Одеського РУП № 2 ГУ НП в Одеській області капітана поліції Валерія Гриценка від 3 травня 2023 року, ст. ДОП Одеського РУП № 1 ГУ НП в Одеській області Краснопьорова О.С., ДОП СП ВП №1 ОРУП № 1 ГУ НП в Одеській області капітана поліції Олександра Бачинського, повідомлення СПД № 1 ОРУП № 2 ГУ НП в Одеській області від 19 вересня 2024 року № 61.6/1115, громадянка ОСОБА1 не мешкає за адресою: АДРЕСА1, та її місцезнаходження не відомо.

Варто відзначити, що закон не визначає важелів впливу на органи, що здійснюють привід обвинуваченої до суду.

Дисциплінарний орган зазначив, що суддя міг здійснити запити до Єдиного державного демографічного реєстру чи до органу місцевого самоврядування (за останніми відомими місцями проживання), які надали б інформацію щодо місця проживання обвинуваченої. Однак інформація, яку надав орган досудового розслідування, щодо місця проживання ОСОБА1 була в розпорядженні суду, а в разі відсутності за місцем проживання обвинуваченої відповідний підрозділ органу Національної поліції, якому доручено виконання приводу чи розшуку, має установити фактичне місце проживання обвинуваченої.

Крім того, обвинувачена отримувала повідомлення про вручення поштового відправлення за адресою, яку було вказано в ухвалі суду про привід, що спростовує твердження дисциплінарного органу про те, що суд достатньою мірою не намагався забезпечити виконання свого обов’язку, передбаченого частиною другою статті 134 та частиною другою статті 318 КПК України, щодо належного судового виклику ОСОБА1.

Суддею зазначалось, що ним, з метою недопущення безпідставного затягування розгляду справи, постановлялась ухвала від 6 листопада 2023 року про відновлення провадження у справі щодо ОСОБА1, у зв’язку з надходженням до суду клопотань сторони захисту. Такі дії сторони захисту суддя розцінював, як готовність ОСОБА1 брати участь у судових засіданнях у справі № 521/2214/15-к.

Згідно наданих копій матеріалів справи № 521/2214/15-к ОСОБА1 подала до суду процесуальні документи: 17 травня 2023 року (вх. №28523, №28518) (а.с.193-195, том 5); 21 травня 2023 року (вх.№29512); 22 травня 2023 року (вх.№29519) та 14 червня 2023 року (вх №34758); 8 червня 2023 року (вх.№ 334496) (вх.№43616), 7 липня 2023 року (вх. №40562 та №40566); 7 липня 2023 року (вх. №40570) ( а.с. 18-39, том 6); 9 жовтня 2023 року

(вх.№57073) (а.с.51, том 5); 30 жовтня 2023 року (вх.№ 60368) (а.с. 130-133, том 6), в яких повідомляла про необхідність явки потерпілого, щодо направлення їй копії ухвали про її розшук, копії звернення до Президента України щодо порушення її прав, директору Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги в Одеській області Клішиній С. щодо неналежного надання фахової правової допомоги, наголошувала на необхідність виконання вимог КПК України, щодо уточнення інформації в судді стосовно її місця проживання та клопотання про повернення обвинувального акту прокуророві, що розцінювалося судом, як зацікавленість підсудної в пришвидшенні розгляду справи, у зв’язку з чим дії судді під час постановлення ухвали від 6 листопада 2025 року не свідчать про порушення, яке може бути підставою для відповідальності.

З огляду на приписи пункту 2 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» безпідставним затягуванням є усвідомлене порушення суддею процесуальних строків, вчинення / невчинення процесуальних дій, що вплинули на можливість розгляду заяви, скарги чи справи протягом строку, встановленого законом (є свідченням наявності вини у формі умислу), невжиття заходів полягає в необґрунтованому невиконанні передбачених процесуальним законодавством заходів, які були обов’язковими до виконання відповідно до закону (форма вини не впливає на кваліфікацію дій судді). Наведене узгоджується з висновком, сформульованим Великою Палатою Верховного Суду в пункті 311 постанови від 13 червня 2024 року (провадження № 11-32сап24).

Вища рада правосуддя вважає, що за встановлених під час розгляду скарги судді Старікова О.О. обставин сама лише тривалість розгляду справи не є безпідставним затягуванням /або невжиттям/ суддею заходів щодо розгляду скарги протягом строку, встановленого законом, оскільки не свідчить про усвідомлене вчинення суддею дій або бездіяльності, спрямованих саме на затягування процесу.

Щодо нездійснення суддею Старіковим О.В. міжнародного доручення для розшуку обвинуваченої

У главі 43 КПК України врегульовано питання про міжнародну правову допомогу при проведенні процесуальних дій.

Статтею 551 КПК України передбачено, що суд, прокурор або слідчий за погодженням з прокурором надсилає до уповноваженого (центрального) органу України запит про міжнародну правову допомогу у кримінальному провадженні, яке він здійснює. Уповноважений (центральний) орган України розглядає запит на предмет обґрунтованості і відповідності вимогам законів та міжнародних договорів України. У разі прийняття рішення про направлення запиту уповноважений (центральний) орган України протягом десяти днів надсилає запит уповноваженому (центральному) органу запитуваної сторони безпосередньо або дипломатичним шляхом. У разі відмови у направленні запиту всі матеріали протягом десяти днів повертаються відповідному органу України з викладом недоліків, які потрібно усунути, або з поясненням причин неможливості направлення запиту.

Отже, КПК України передбачено можливість надання суддею міжнародного доручення щодо розшуку обвинуваченої. Однак вказана норма передбачає, що суд має право це зробити в разі обґрунтованості запиту, проте зазначене не є обов’язком суду та є обов’язковим до виконання лише в разі наявності підстав для обґрунтування такої процесуальної дії.

Як пояснив суддя, обвинувачена ОСОБА1 отримувала повідомлення про судові засідання, але навмисно їх ігнорувала, що вказує на її перебування на території України.

Дискреційні повноваження суду визнає Європейський суд з прав людини (зокрема рішення у справі «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях наголошує на необхідності визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи з відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.

Доводи дисциплінарного органу про те, що суд проігнорував факт, що обвинувачена є громадянкою Республіки Молдова, яка межує з Одеською областю, де розташований суд, є непереконливими, оскільки за встановлених обставин сама по собі наявність у ОСОБА1 громадянства Республіки Молдова не може беззаперечно свідчити про її виїзд за межі території України. Суддя слушно зазначив, що ОСОБА1 отримувала повідомлення про судові засідання, однак ігнорувала їх, що підтверджує її перебування на території України.

Вища рада правосуддя не погоджується з доводами дисциплінарного органу, що в питанні здійснення організації судового процесу суддя Старіков О.О. зайняв позицію пасивного спостерігача, оскільки протягом тривалого часу перебування кримінального провадження у його провадженні суддя Старіков О.О. вживав усіх можливих заходів визначених кримінальним процесуальним законом для забезпечення участі обвинуваченої в судових засіданнях і для її повідомлення. Саме поведінка обвинуваченої, яка і на сьогодні продовжує зловживати своїми процесуальними правами та подавати відводи судді, впливає на тривалість розгляду справи.

Крім того, заслуговує на увагу і той факт, що переважно саме неявка обвинуваченої в судові засідання та заявлення нею відводів судді, секретарю, прокурору, захиснику перед судовими засіданнями були причинами відкладення цих судових засідань. Звернення обвинуваченої з дисциплінарною скаргою на безпідставне затягування або невжиття суддею заходів щодо розгляду заяви, скарги чи справи протягом строку, встановленого законом, виглядає як спосіб відведення судді від розгляду справи.

Дисциплінарний орган також указав, що слідство щодо ОСОБА1 є занадто триваючим, і в разі її звернення до Європейського Суду з прав людини наслідком для держави може бути виплата компенсації за тривалий розгляд справи.

Однак такі висновки дисциплінарного органу ґрунтуються на припущеннях та не враховують поведінки заявниці, її впливу на тривалість розгляду справи.

Прикладом, коли поведінка заявників стала однією із причин тривалого розгляду спору, є рішення Європейського суду з прав людини у справі «Чірікоста і Віола проти Італії», у якому 15-річний строк розгляду було визнано виправданим, оскільки самі заявники 17 разів зверталися із проханням про відстрочення процесу та не заперечували щодо 6 перенесень розгляду, здійснених на підставі заяви іншої сторони у справі.

Стосовно доводів дисциплінарного органу, що з огляду на залучення перекладача до участі в кримінальній справі організація відповідного судового процесу вимагає значних витрат за рахунок коштів державного бюджету, Вища рада правосуддя виходить з того, що КПК України не містить механізму відкликання перекладача у кримінальному провадженні, а встановлення в судових засіданнях певного рівня володіння обвинуваченою українською мовою не дає можливості суду однозначно визначити здатність ОСОБА1 щодо реалізації нею в повній мірі своїх процесуальних прав.

Дисциплінарний орган вказував, що судом унаслідок тривалого розгляду справи допущено умови, за яких особа, якщо і буде визнана винною, однак не понесе жодної відповідальності. Водночас кримінальна справа №521/2214/15-к надійшла до провадження судді Старікова О.О. 18 квітня 2016 року, тобто, відповідно до статті 49 КК України, вже після закінчення строку притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА1.

Вища рада правосуддя дійшла висновку, що в діях судді Старікова О.О. відсутня суб’єктивна сторона дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 2 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», оскільки не встановлено саме «безпідставність не вчинення суддею дій, спрямованих на забезпечення розгляду справи протягом строку, встановленого законом, або умисним вчиненням дій, що мали наслідком затягування строків розгляду справи».

Згідно із характеристикою, яку надав голова Малиновського районного суду міста Одеси Гуревський В.К., суддя Старіков О.О. «зарекомендував себе виключно з позитивного боку як висококваліфікований юрист, досвідчений суддя, який володіє фаховими знаннями та високим рівнем теоретичної підготовки. Свої службові обов’язки виконує професійно, в роботі проявляє принциповість та наполегливість. Чинне законодавство вірно застосовує на практиці. У роботі показує глибокі знання, розвинуті професійні вміння та навички, наполегливий. Досконало вивчає матеріали справ, повноцінно досліджує докази, дає їм належну правову оцінку, складає вмотивоване рішення. Чесний, порядний, доброзичливий, об’єктивний та неупереджений. Обіймаючи адміністративну посаду заступника голови Малиновського районного суду міста Одеси Старіков О.О. характеризується здібностями аналізувати факти та оперативно приймати вірні рішення з організаційних питань роботи суду. В критичних ситуаціях завжди зберігає витримку, здатний до розумного компромісу, запобігає виникненню конфліктних ситуацій,

кваліфіковано та стримано відстоює свою точку зору. Ініціативний, особисто дисциплінований, об’єктивний, врівноважений, вимогливий до себе та підлеглих, при цьому вимогливість завжди розумна та обґрунтована, уважний до людей та доброзичливий. Старіков О.О. є суддею, який усвідомлює свої обов’язки і відповідальність перед суспільством та державою за дотримання законності при здійсненні правосуддя. Систематично та результативно працює над підвищенням свого професійного рівня, глибоко вивчає питання теорії і практики професійної справи, постійно розширює свої знання з метою набуття нових навичок та досвіду. Велику увагу приділяє питанням вдосконалення судочинства відповідно до вимог сьогодення. Дотримується правил суддівської етики та високої культури спілкування. За період роботи на посаді судді не допускав дій та вчинків, що могли дискредитувати звання судді, або викликати сумніви в його об’єктивності, неупередженості та незалежності. Користується повагою серед колег по роботі. До дисциплінарної відповідальності не притягувався».

Ураховуючи характеристику судді Старікова О.О., дотримання ним норм процесуального права під час розгляду цієї кримінальної справи (численні призначення судових засідань, застосування приводу та грошових стягнень, розшук обвинуваченої), вчинення обвинуваченою дій (заявлення численних відводів, неявка в судові засідання попри належне повідомлення про судові засідання), які вплинули на строки розгляду справи, Вища рада правосуддя дійшла висновку, що в діях судді Старікова О.О. відсутній склад дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 2 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Пунктом 1 частини десятої статті 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» встановлено, що за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати Вища рада правосуддя має право скасувати повністю рішення Дисциплінарної палати про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді та закрити дисциплінарне провадження.

З огляду на викладене Вища рада правосуддя дійшла висновку, що за результатами розгляду скарги судді Старікова О.О., на підставі пункту 1 частини десятої статті 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 3 вересня 2025 року № 1833/3дп/15-25 про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Хаджибейського районного суду міста Одеси Старікова О.О. підлягає скасуванню повністю із закриттям дисциплінарного провадження стосовно нього.

Вища рада правосуддя, керуючись статтею 131 Конституції України, статтею 111 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»,

вирішила:

скасувати повністю рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 3 вересня 2025 року № 1833/3дп/15-25 про притягнення судді Хаджибейського районного суду міста Одеси Старікова Олексія Олександровича до дисциплінарної відповідальності та закрити дисциплінарне провадження.

Рішення Вищої ради правосуддя може бути оскаржене в порядку, передбаченому статтею 52 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

Голова Вищої ради правосуддя

Члени Вищої ради правосуддя