Акт ВРП

Вища рада правосуддя, розглянувши скаргу судді Херсонського міського суду Херсонської області Арчакова Дмитра Валерійовича від 1 жовтня 2025 року на рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 17 вересня 2025 року № 1962/2дп/15-25 про притягнення його до дисциплінарної відповідальності,

встановила:

1. Процедурні питання

28 січня 2025 року до Вищої ради правосуддя (вх. № 26/1/13-25) надійшла дисциплінарна скарга Приватного підприємства «УКАН» (далі – ПП «УКАН») в особі адвоката Данильця Л.В. на дії судді Херсонського міського суду Херсонської області Арчакова Д.В.

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя ухвалою від 7 травня 2025 року № 952/2дп/15-25 відкрила дисциплінарну справу стосовно судді Херсонського міського суду Херсонської області Арчакова Д.В., оскільки зазначені в дисциплінарній скарзі ПП «УКАН» обставини свідчили про наявність у діях судді ознак дисциплінарних проступків, передбачених підпунктами «а» та «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме: інше істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків, незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору.

Рішенням Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 17 вересня 2025 року № 1962/2дп/15-25 суддю Херсонського міського суду Херсонської області Арчакова Д.В. притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано до нього дисциплінарне стягнення у виді попередження.

1 жовтня 2025 року до Вищої ради правосуддя звернувся суддя Арчаков Д.В. (вх. № 3707/0/6-25) зі скаргою на згадане рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, в якій також містилося клопотання про поновлення строку на його оскарження.

Скаргу судді Арчакова Д.В. подано з дотриманням вимог, визначених статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», за винятком строку на оскарження рішення Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя.

Ухвалою Вищої ради правосуддя від 21 жовтня 2025 року № 2174/0/15-25 згадане клопотання судді Арчакова Д.В. задоволено, поновлено йому строк на оскарження рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 17 вересня 2025 року № 1962/2дп/15-25.

Про засідання Вищої ради правосуддя, призначене на 18 грудня 2025 року, суддю Арчакова Д.В., його представника – адвоката Железняк Н.М., представника скаржника у дисциплінарній справі ПП «УКАН» – адвоката Данильця Л.В. повідомлено своєчасно та належним чином шляхом надіслання письмових повідомлень засобами електронного зв’язку та розміщення відповідної інформації на офіційному вебсайті Вищої ради правосуддя.

У засіданні Вищої ради правосуддя 18 грудня 2025 року взяли участь суддя Арчаков Д.В. (в режимі відеоконференції), його представник – адвокат Железняк Н.М., скаржник у дисциплінарній справі – ПП «УКАН» в особі директора Повода А.А., представник ПП «УКАН» – адвокат Данилець Л.В.

Вища рада правосуддя, вивчивши скаргу судді Арчакова Д.В., матеріали дисциплінарної справи, заслухавши доповідача – дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя Троня І.В., суддю Арчакова Д.В., його представника – адвоката Железняк Н.М., яка підтримала подані нею письмові пояснення, скаржника у дисциплінарній скарзі ПП «УКАН» в особі директора Повода А.А., представника ПП «УКАН» – адвоката Данильця Л.В. установила таке.

2. Відомості про суддю

Арчаков Дмитро Валерійович Указом Президента України від 8 травня 2024 року № 295/2024 призначений на посаду судді Херсонського міського суду Херсонської області.

3. Стислий зміст дисциплінарної скарги

У дисциплінарній скарзі представник скаржника ПП «УКАН» - адвокат Данилець Л.В. зазначав, що суддя Арчаков Д.В. під час розгляду справи № 766/15049/24 про обвинувачення ОСОБА1 за частиною п’ятою статті 185, частиною третьою статті 289 Кримінального кодексу України (далі – КК України) демонстрував упереджене ставлення до судового процесу з явним наміром покращити становище обвинуваченого.

Автор скарги наголошував, що суддя допустив істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, яке полягало в тому, що на день розгляду клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу стосовно ОСОБА1, тобто 24 вересня 2024 року, діяв запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначеною ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 23 липня 2024 року заставою в розмірі 7 570 000 (сім мільйонів п’ятсот сімдесят тисяч) грн, однак, усупереч таким обставинам суддя Арчаков Д.В. з власної ініціативи безпідставно зменшив розмір визначеної застави, що, на думку скаржника, свідчило про упереджене ставлення до обвинуваченого.

Крім того, автор скарги стверджував, що в обґрунтування зменшення розміру застави суддя Арчаков Д.В. не навів жодного мотиву для ухвалення такого рішення та допускав обговорення зазначеного рішення з учасниками розгляду клопотання.

У скарзі звернуто увагу, що під час повторного розгляду клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу для обвинуваченого ОСОБА1 суддя Арчаков Д.В. проігнорував ухвалу Херсонського апеляційного суду від 4 листопада 2024 року, якою було підтверджено встановлений раніше розмір застави в розмірі 7 570 000 гривень.

На переконання скаржника, суддя піддав сумніву рішення вищої інстанції, порушив норми Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України), зменшивши розмір застави відповідно до клопотання сторони захисту, яка просила змінити запобіжний захід на домашній арешт і лише в разі відмови – зменшити розмір застави, а тому, на думку скаржника, суддя знову вдався до самостійного визначення питання про зменшення розміру застави та намагався віднайти аргументи на користь обвинуваченого ОСОБА1, ігноруючи доводи прокурора та представника потерпілого, чим порушив принцип безсторонності та об’єктивності у своєму ставленні до учасників справи.

Автор скарги наголошує, що суддя Арчаков Д.В. вийшов за межі повноважень суду першої інстанції, водночас не навів жодних підстав та мотивів саме для зменшення розміру застави на цій стадії судового процесу, не навів жодного мотиву в підтвердження висновку про визначення саме такого розміру застави, не навів обставин, які врахував в обґрунтування того, що саме такий розмір застави, з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про особу та ризиків інкримінованого розміру заподіяної шкоди, може бути достатнім для запобігання встановленим ризикам, а також вийшов за межі доводів клопотання сторони захисту.

4. Фактичні обставини, встановлені під час здійснення дисциплінарного провадження

Під час здійснення дисциплінарного провадження встановлено, що 18 квітня 2023 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про кримінальне провадження № ____ за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною п’ятою статті 185 та частиною третьою статті 289 КК України.

Після вручення ОСОБА1 повідомлення про підозру у вчиненні згаданих кримінальних правопорушень слідчий відділу Слідчого управління Головного управління національної поліції в Херсонській області Хоменко Т.В. звернувся до слідчого судді з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА1 строком на 60 днів із можливістю внесення застави в розмірі трьох тисяч прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 9 084 000 гривень.

11 липня 2024 року ухвалою слідчого судді Заводського районного суду міста Миколаєва у справі № 487/8221/23 в задоволенні клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відмовлено. Цією ухвалою до підозрюваного ОСОБА1 застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту строком на два місяці, до 27 серпня 2024 року.

Не погодившись із таким рішенням слідчого судді, прокурор Каховської окружної прокуратури Херсонської області Ткаченко Р.Є. оскаржив його до суду апеляційної інстанції.

23 липня 2024 року ухвалою Миколаївського апеляційного суду апеляційну скаргу прокурора задоволено частково. Ухвалу слідчого судді Заводського районного суду міста Миколаєва від 11 липня 2024 року скасовано. Постановлено нову ухвалу, якою клопотання слідчого Слідчого управління Головного управління Національної поліції в Херсонській області Хоменко Т.В. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА1 задоволено частково. Застосовано до підозрюваного ОСОБА1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 25 серпня 2024 року. Цією ухвалою визначено заставу в розмірі двох тисяч п’ятисот прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 7 570 000 (сім мільйонів п’ятсот сімдесят тисяч) грн, з покладенням на підозрюваного обов’язків, передбачених частиною п’ятою статті 194 КПК України.

25 липня 2024 року у Єдиний державний реєстр судових рішень забезпечено загальний доступ до повного тексту ухвали Миколаївського апеляційного суду від 23 липня 2024 року.

21 серпня 2024 року ухвалою слідчого судді Заводського районного суду міста Миколаєва продовжено строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА1 до 27 вересня 2024 року (включно).

6 вересня 2024 року Херсонська обласна прокуратура до Херсонського міського суду Херсонської області спрямувала обвинувальний акт у кримінальному провадженні за № ____ від 18 квітня 2023 року за обвинуваченням ОСОБА1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною п’ятою статті 185 та частиною третьою статті 289 КК України. Разом із обвинувальним актом до суду надіслано реєстр заходів забезпечення кримінального провадження, застосованих під час досудового розслідування, включно з посиланням на ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 23 липня 2024 року про обрання ОСОБА1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, якою, зокрема, визначено заставу в розмірі двох тисяч п’ятисот прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 7 570 000 (сім мільйонів п’ятсот сімдесят тисяч) гривень.

20 вересня 2024 року Херсонський міський суд Херсонської області зареєстрував клопотання Херсонської обласної прокуратури про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА1.

Того ж дня Херсонський міський суд Херсонської області у складі головуючого судді Арчакова Д.В., ознайомившись із обвинувальним актом, постановив ухвалу про призначення підготовчого судового засідання у справі № 766/15049/24 на 24 вересня 2024 року.

24 вересня 2024 року ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області (головуючий – суддя Арчаков Д.В.) клопотання прокурора про продовження строку застосування запобіжного заходу стосовно ОСОБА1 у вигляді тримання під вартою задоволено частково. Продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА1 до 15 листопада 2024 року включно. Визначено обвинуваченому ОСОБА1 заставу в розмірі 200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 605 600 (шістсот п’ять тисяч шістсот) гривень.

Прокурор оскаржив ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 24 вересня 2024 року до Херсонського апеляційного суду з тих підстав, що під час її постановлення судом першої інстанції не враховано ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 23 липня 2024 року, яка відповідно до вимог кримінального процесуального законодавства не підлягає оскарженню в касаційному порядку.

4 листопада 2024 року ухвалою Херсонського апеляційного суду апеляційну скаргу прокурора задоволено частково. Скасовано ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 24 вересня 2024 року, якою продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА1 до «10 листопада 2024 року» включно та визначено заставу в розмірі 200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 605 600 гривень. Постановлено нову ухвалу, якою обвинуваченому ОСОБА1 продовжено строк тримання під вартою до 10 листопада 2024 року включно із заставою в розмірі 7 570 000 грн, визначеному ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 23 липня 2024 року.

5 листопада 2024 року Каховська окружна прокуратура Херсонської області звернулася до Херсонського міського суду Херсонської області з клопотанням про продовження застосування до ОСОБА1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. До клопотання було долучено додаток у вигляді копії ухвали Херсонського апеляційного суду від 4 листопада 2024 року (вступна і резолютивна частини).

Сторона захисту подала до суду клопотання про зміну запобіжного заходу на домашній арешт з носінням електронного засобу контролю. У разі відмови у задоволенні такого клопотання сторона захисту просила зменшити розмір застави до 200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

7 листопада 2024 року ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області (головуючий - суддя Арчакова Д.В.) клопотання прокурора про продовження строку застосування запобіжного заходу стосовно ОСОБА1 у вигляді тримання під вартою задоволено частково. Продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА1 до 25 грудня 2024 року включно. Клопотання захисника обвинуваченого в частині зменшення розміру застави задоволено. Зменшено обвинуваченому ОСОБА1 розмір застави до 200 (двохсот) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 605 600 (шістсот п’ять тисяч шістсот) гривень. У решті вимог клопотання захисника відмовлено.

Прокурор та представник ОСОБА1 подали апеляційні скарги на ухвалу суду від 7 листопада 2024 року.

3 грудня 2024 року ухвалою Херсонського апеляційного суду апеляційну скаргу представника ОСОБА1 залишено без задоволення. Апеляційну скаргу прокурора задоволено частково. Скасовано ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 7 листопада 2024 року. Постановлено нову ухвалу, якою обвинуваченому ОСОБА1 продовжено строк тримання під вартою до 25 грудня 2024 року включно із заставою в розмірі 7 570 000 грн, визначеною ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 23 липня 2024 року.

5. Пояснення судді з приводу обставин, зазначених у дисциплінарній скарзі

До Вищої ради правосуддя 18 лютого 2025 року надійшли письмові пояснення судді Херсонського міського суду Херсонської області Арчакова Д.В. (вх. № 775/0/6-25), у яких він не погоджувався з викладеними в дисциплінарній скарзі обставинами з огляду на таке.

Суддя зазначав, що жодного рішення по суті, яке вплинуло б чи могло б вплинути на можливість реалізації сторонами судового процесу своїх процесуальних прав, не ухвалювалось.

Під час судового розгляду клопотання сторони захисту про зменшення розміру застави Арчаков Д.В. намагався з’ясувати, якими доказами прокурор підтверджує розмір застави в 7 570 000 грн, з метою визначення, чи є така застава надмірною для обвинуваченого, та не обговорював, не аналізував на судовому засіданні рішення суддів апеляційної інстанції.

Ураховуючи зазначене вище, суддя вважав, що оцінка обставин, викладена заявником дисциплінарної скарги, упереджена й однобічна, спрямована на зміну ставлення суду до обвинуваченого на шкоду безсторонності та є способом тиску на суд з метою ухвалення позитивного для потерпілого рішення.

До Вищої ради правосуддя 29 травня та 24 червня 2025 року надійшли однакові письмові пояснення судді Херсонського міського суду Херсонської області Арчакова Д.В. (вх. № 775/1/6-25 та вх. № 775/2/6-25 відповідно), у яких він не погоджується із викладеними в дисциплінарній скарзі обставинами, зважаючи на таке.

Суддя акцентував увагу на тому, що під час розгляду клопотання прокурора та постановлення ухвали від 24 вересня 2024 року доказів того, що обвинуваченому вже було визначено заставу, клопотання прокурора не містило, і зі змісту клопотання це не випливало.

Суддя Арчаков Д.В. наголошував, що під час ведення судового засідання він намагався дотримуватись основних засад кримінального провадження, перелічених у частині першій статті 7 КПК України, тобто принципів змагальності і диспозитивності сторін кримінального провадження.

Відповідно до статті 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, визначеними КПК України. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених КПК України.

Суддя Арчаков Д.В. посилався на приписи частини шостої статті 22 КПК України, якими передбачено, що суд, зберігаючи об’єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків. Наведене, на думку судді, означає, що суд не має права втручатися в процес доведення стороною процесу тих обставин, на які вона посилається з метою досягнення необхідного для неї процесуального результату. Вона ж (сторона) і несе ризики ненадання відповідних доказів.

Крім того, суддя звернув увагу на частину третю статті 26 КПК України, відповідно до якої суд, зберігаючи об’єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання обов’язків. На думку судді, наведене означає, що суд не має права втручатися в процес доведення стороною процесу тих обставин, на які вона посилається з метою досягнення необхідного для неї процесуального результату. Вона ж (сторона) і несе ризики ненадання відповідних доказів.

На переконання судді, суд не має права проявляти ініціативу, якщо це прямо не передбачено КПК, у вирішенні будь-яких питань, пов’язаних із кримінальним провадженням, у разі відсутності відповідного волевиявлення сторони процесу у вигляді заяви, клопотання тощо.

Суддя наголошував, що 24 вересня 2024 року під час розгляду в судовому засіданні клопотання питання наявності вже встановленої застави не порушувалося. Ні зміст клопотання прокурора, ні прохальна частина клопотання, ні реєстр матеріалів досудового розслідування, доданий до обвинувального акта, ні супровідний лист не містили інформації про наявність рішення про визначення обвинуваченому розміру застави.

Щодо засідання 7 листопада 2024 року, то на ньому розглядалося клопотання прокурора про продовження обвинуваченому запобіжного заходу. Клопотання містило інформацію про те, що ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 23 липня 2024 року вже було визначено розмір застави обвинуваченому – близько 7,5 млн гривень. Проте до клопотання було додано лише резолютивну частину рішення Херсонського апеляційного суду від 4 листопада 2024 року, яким скасовано ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 24 вересня 2024 року.

Суддя зауважив, що клопотання прокурора не містило аргументів визначення такого розміру застави, до клопотання не було приєднано зазначеної вище ухвали Миколаївського апеляційного суду, проаналізувавши яку можна було б порівняти встановлені судом апеляційної інстанції обставини і зробити висновок, чи змінилися вони з часом. Справа з Херсонського апеляційного суду, в якій містилася ця ухвала, на той час також ще до суду не надійшла. Натомість зі сторони захисту було подано клопотання про зменшення застави до того розміру, який було вже винесено і який дав би змогу обвинуваченому знову отримати свободу.

Таким чином, суддя зазначив, що 7 листопада 2024 року він прийняв рішення про задоволення клопотання сторони захисту щодо зменшення розміру застави, оскільки для нього було очевидним, що більший розмір застави стане надмірним фінансовим тягарем для обвинуваченого й не забезпечить альтернативності застави як виду запобіжного заходу, оскільки необхідну суму вносив заставодавець, а не обвинувачений.

6. Стислий зміст оскаржуваного рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя

Оцінюючи поведінку судді Арчакова Д.В., дисциплінарний орган встановив таке.

За змістом ухвали Херсонського міського суду Херсонської області від 24 вересня 2024 року суддя Арчаков Д.В., установлюючи обвинуваченому ОСОБА1 заставу, послався на частину третю статті 183 КПК України, яка передбачає обов’язок судді при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов’язків, передбачених КПК України. Водночас 24 вересня 2024 року постановлялася не ухвала про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а ухвала про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Порядок продовження строку тримання під вартою врегульовано статтею 199 КПК України. Ця стаття КПК України не передбачає права суду при продовженні строку тримання особи під вартою визначати альтернативний запобіжний захід у вигляді застави. Тому посилання судді Арчакова Д.В. на застосування вимог частини третьої статті 183 КПК України, суперечить фактичним обставинам справи, оскільки суддя розглядав не клопотання про обрання запобіжного заходу, а клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя також відхилила доводи судді про те, що клопотання сторони обвинувачення не містило інформації про те, що ОСОБА1 вже було визначено заставу, оскільки КПК України не передбачає такої вимоги до клопотання про продовження строку тримання під вартою. Частина третя статті 199 КПК України містить перелік відомостей, які має бути викладено в клопотанні про продовження тримання особи під вартою, і серед переліку обов’язкових відомостей немає інформації про застосування чи незастосування застави як альтернативного виду запобіжного заходу на етапі досудового слідства.

Крім того, з матеріалів дисциплінарного провадження, встановлено, що 6 вересня 2024 року перший заступник керівника Херсонської обласної прокуратури направив на адресу Херсонського міського суду Херсонської області обвинувальний акт стосовно ОСОБА1 з реєстром матеріалів досудового розслідування. Цей реєстр містив, зокрема, опис заходів забезпечення кримінального провадження, застосованих під час досудового розслідування. У пункті 8 серед таких заходів зазначено ухвалу Миколаївського апеляційного суду про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання від вартою від 23 липня 2024 року.

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила, що внаслідок дій судді Арчакова Д.В. обвинувачений ОСОБА1, скориставшись зменшеним розміром застави, встановленим всупереч рішенню суду апеляційної інстанції, був звільнений з-під варти і з 28 вересня 2024 року до 4 листопада 2024 року перебував на волі.

Частково задовольняючи клопотання сторони захисту та зменшуючи розмір застави, суддя Арчаков Д.В. 7 листопада 2024 року обґрунтував своє рішення так:

«Суд, під час судового засідання, шляхом опитування учасників кримінального провадження, не зміг встановити підстави визначення застави ОСОБА1 в у розмірі 7 570 000,00 гривень, а саме без аргументів сторін залишилися відповіді на питання:

в чому полягає виключність випадку визначення розміру застави;

чи є докази, що у обвинуваченого зберігається така сума чи є майно такої вартості;

на підставі яких доказів Миколаївським апеляційним судом було ухвалено рішення щодо визначення застави саме в такому розмірі, тобто в розмірі вищому, ніж передбачено пунктом 3 частини п’ятої ст. 182 КПК України».

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що такими діями суддя Арчаков Д.В. фактично вдався до аналізу та ревізії рішення про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з альтернативним запобіжним заходом у вигляді застави, а саме ухвали Миколаївського апеляційного суду від 23 липня 2024 року, що виходить за межі компетенції суду першої інстанції. Водночас суддя не навів жодної підстави та мотиву саме для зменшення розміру застави на цій стадії судового розгляду, не навів жодного мотиву в підтвердження висновку про визначення саме такого розміру застави, не навів обставин, які врахував, як це передбачено частиною четвертою статті 182 КПК України, та не надав обґрунтування того, що саме такий розмір застави з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених пунктами 1, 3 частини першої статті 177 КПК України, інкримінованого розміру заподіяної шкоди може бути достатнім для запобігання встановленим ризикам, які, як зазначив суд, не зменшилися на цій стадії кримінального провадження.

Отже, за результатами розгляду дисциплінарної справи Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила, що суддя Арчаков Д.В. поставив під сумнів висновки Миколаївського апеляційного суду, зроблені в ухвалі від 23 липня 2024 року, не навів переконливих доводів у цій частині та фактично переглянув визначений цією ухвалою на стадії застосування запобіжного заходу розмір застави.

Наведене вище свідчить про те, що суддя Арчаков Д.В. допустив істотне порушення вимог кримінального процесуального закону під час вирішення питання щодо зменшення розміру застави, що перешкодило йому ухвалити законне і обґрунтоване судове рішення.

Рішенням Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 17 вересня 2025 року № 1962/2дп/15-25 суддю Херсонського міського суду Херсонської області Арчакова Д.В. притягнуто до дисциплінарної відповідальності за вчинення ним дисциплінарних проступків, передбачених підпунктами «а» та «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» та застосовано до нього дисциплінарне стягнення у виді попередження.

7. Стислий зміст скарги судді Арчакова Д.В. на рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя

Суддя Арчаков Д.В. у скарзі від 1 жовтня 2025 року просить скасувати рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя 17 вересня 2025 року № 1962/2дп/15-25 з огляду на таке.

Відповідно до частини третьої статті 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, у тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

Приписами частини четвертої статті 199 КПК України передбачено, що слідчий суддя зобов’язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

У контексті тлумачення вищенаведених норм суддя Арчаков Д.В. вважає, що слід звернутися до висновків Конституційного Суду України, зокрема такого: «Конституційний Суд України зазначає, що висновки слідчого судді щодо будь-яких обставин, які стосувалися суті підозри, обвинувачення та були взяті до уваги при обґрунтуванні запобіжного заходу, обраного під час досудового розслідування, для суду на стадії судового провадження не є преюдиційними. У підготовчому провадженні суд має перевірити обґрунтованість застосування запобіжного заходу щодо обвинуваченого, пов’язаного з обмеженням його права на свободу та особисту недоторканність, та прийняти вмотивоване рішення, незважаючи на те, чи закінчився строк дії ухвали слідчого судді, постановленої на стадії досудового розслідування про обрання такого запобіжного заходу». (абзац 20 пункту 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 23.11.2017 № 1-р/2017 у справі № 1-28/2017).

Схожа позиція викладена в листі Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 14 березня 2025 року № 128/0/158-25, адресованому до Херсонського апеляційного суду в рамках методичної допомоги.

Водночас суддя Арчаков Д.В. зауважує, що положення статті 197 КПК України передбачають встановлення строку дії ухвали про тримання під вартою і продовження строку тримання під вартою. Приписи частини четвертої статті 199 КПК України передбачають обов’язок суду розглянути відповідне клопотання прокурора до закінчення строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Суддя Арчаков Д.В. зазначає, що ухвала про застосування або продовження запобіжного заходу має строк дії. Тобто це рішення суду втрачає законну силу після закінчення строку дії.

Також суддя наголошує, що своєю ухвалою від 24 вересня 2024 року він продовжував запобіжний захід, установлений не ухвалою Миколаївського апеляційного суду, яка припинила свою дію 21 серпня 2024 року, а ухвалою слідчого судді Заводського районного суду міста Миколаєва від 21 серпня 2024 року, якою обвинуваченому було продовжено строк тримання під вартою, але без визначення застави.

Щодо порушення права потерпілого на забезпечення безпеки щодо себе, близьких родичів чи членів своєї сім’ї, майна та житла, то суддя зазначає, що положення статті 56 КПК України не містять таких прав.

Крім того, приписи частини першої статті 193 КПК України передбачають, що розгляд клопотання про застосування запобіжного заходу здійснюється за участю прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, його захисника, крім випадків, передбачених частиною шостою цієї статті. Закон не передбачає участі потерпілого у вирішенні питання щодо застосування стосовно обвинуваченого запобіжних заходів. Отже, право потерпілого не може бути порушене.

Стосовно того, що постановлена суддею ухвала від 24 вересня 2024 року унеможливила реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків, суддя вважає, що таке твердження суперечить змісту оскаржуваного рішення, оскільки обвинувачений реалізував своє право на внесення застави, а прокурор реалізував своє право на оскарження рішення. Крім того, суд апеляційної інстанції виправив допущені ним процесуальні помилки (вирішення питання про заставу без клопотання сторін провадження), жодних негативних наслідків для учасників судового процесу не настало.

Суддя Арчаков Д.В. уважає за доцільне також звернути увагу на те, що строк дії ухвали Миколаївського апеляційного суду закінчився 21 серпня 2024 року, а тому посилатися, враховувати чи відхиляти висновки, зроблені апеляційним судом у цій ухвалі, є необґрунтованим.

У своїй скарзі суддя наголошує, що питання аргументів, оцінки обставин та мотивів рішення належать виключно до судового розсуду.

Щодо розумово-вольового аспекту прийняття суддею рішень суддя звертає увагу на такий інструмент здійснення правосуддя, як суддівський розсуд, визначений деякими науковцями як «засіб, який суддя використовує з метою реалізувати свою волю, зробити вибір, прийняти рішення «власними силами» незалежно від будь-якого стороннього впливу чи дії».

Отже, на переконання судді Арчакова Д.В., суть суддівського розсуду передусім означає свободу прийняття рішення, яка необхідна для ефективного здійснення правосуддя, самостійного пошуку варіанта застосування закону, що був би найбільш правильним для досягнення легітимної мети кримінального провадження, сформульованої у статті 2 КПК України, а саме: охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, щоб жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу, а також щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Ураховуючи наведене, суддя просить застосувати до зазначених обставин приписи частини другої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», відповідно до яких скасування або зміна судового рішення не має наслідком дисциплінарної відповідальності судді, який брав участь у його ухваленні, крім випадків, коли скасоване або змінене рішення ухвалено внаслідок умисного порушення норм права чи неналежного ставлення до службових обов’язків.

8. Висновки за результатами розгляду скарги на рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя

8.1. Щодо посилання судді на статті 199, 315 КПК України та висновки Конституційного Суду України, відповідно до яких, на думку судді, він мав право змінити запобіжний захід

У контексті твердження судді про те, що він мав право обирати та змінювати заходи забезпечення кримінального провадження, зокрема в цьому випадку – розмір застави, Вища рада правосуддя звертає увагу на таке.

Відповідно до частини третьої статті 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження виключно за клопотанням учасників судового провадження. Як було встановлено під час розгляду дисциплінарної справи та не заперечується суддею, жодного клопотання про зміну встановленого розміру застави учасники судового провадження не подавали, а отже, правових підстав для зміни розміру застави 24 вересня 2024 року не існувало. Крім того, стаття 315 КПК України передбачає право суду обрати або змінити заходи забезпечення кримінального провадження, тоді як суддя Арчаков Д.В. своєю ухвалою від 24 вересня 2024 року не обрав та не змінив розміру застави, а встановив новий (менший) розмір застави без жодного обґрунтування необхідності такого встановлення та необхідних дій учасників кримінального провадження, враховуючи наявність чинного розміру застави, встановленого ухвалою Миколаївського апеляційного суду 23 липня 2024 року.

Рішення Конституційного Суду України, на які посилається суддя, не надають судді права ігнорувати норми чинного КПК України в частині обов’язкової наявності клопотання сторони кримінального провадження для зміни запобіжного заходу та не наділяють суддю першої інстанції повноваженнями переглядати рішення апеляційної інстанції. Крім того, Конституційний Суд України у своєму рішенні від 23 листопада 2017 року № 1-28/2017 наголошує на обов’язковій вмотивованості рішення суду за результатом підготовчого провадження, чого не було дотримано суддею Арчаковим Д.В., оскільки він в ухвалі від 24 вересня 2024 року не навів мотивів своїх дій.

8.2. Щодо строку дії застави як альтернативного запобіжного заходу

Суддя Арчаков Д.В. у скарзі стверджує, що строк дії ухвали Миколаївського апеляційного суду від 23 липня 2024 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням застави в розмірі 7 570 000 гривень закінчився 21 серпня 2024 року.

Вища рада правосуддя зазначає, що 21 серпня 2024 року ухвалою Заводського районного суду міста Миколаєва продовжено дію запобіжного заходу стосовно ОСОБА1 у вигляді тримання під вартою до 27 вересня 2024 року, на що посилається сам же суддя у своїй ухвалі від 24 вересня 2024 року. Таким чином строк дії запобіжного заходу, застосований Миколаївським апеляційним судом, був продовжений.

Відповідно до статті 182 КПК України запобіжний захід у вигляді застави не має граничного строку дії.

Тримання під вартою є продовжуваним запобіжним заходом, а тому позиція судді про те, що він продовжував дію запобіжного заходу, застосованого ухвалою не Миколаївського апеляційного суду від 23 липня 2024 року, а Заводського районного суду міста Миколаєва від 21 серпня 2024 року, Вища рада правосуддя сприймає критично і розцінює як спробу надати легітимності своїм діям, що не відповідали нормам КПК України.

Отже, як сам запобіжний захід у вигляді тримання особи під вартою, так і альтернативний у вигляді застави в розмірі 7 570 000 грн на 24 вересня 2024 року діяли і не були скасовані, а аргументи судді Арчакова Д.В. про втрату законної сили рішенням суду про обрання запобіжного заходу у вигляді застави як альтернативного запобіжного заходу є такими, що не відповідають нормам КПК України.

8.3. Стосовно суддівського розсуду в мотивації рішення суду

Обґрунтовуючи свої дії щодо встановлення нового (додаткового) розміру застави до вже визначеного, а також подальшого зменшення розміру застави, уже встановленого вищою інстанцією, суддя Арчаков Д.В. посилається на свободу суддівського розсуду.

Дії судді Арчакова Д.В. щодо ігнорування вже встановленого ухвалою Миколаївського апеляційного суду 23 липня 2024 року альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави Вища рада правосуддя розцінює як такі, що явно виходять за межі суддівського розсуду.

Під час постановлення ухвали від 24 вересня 2024 року суддя проігнорував частину третю статті 315 КПК України, а саме вчинив дії стосовно запобіжного заходу за відсутності відповідних клопотань учасників справи.

Вища рада правосуддя звертає увагу на те, що Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила, що 6 вересня 2024 року перший заступник керівника Херсонської обласної прокуратури направив на адресу Херсонського міського суду Херсонської області обвинувальний акт стосовно ОСОБА1 з реєстром матеріалів досудового розслідування. Цей реєстр містить, зокрема, опис заходів забезпечення кримінального провадження, застосованих під час досудового розслідування. У пункті 8 серед таких заходів зазначено ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 23 липня 2024 року про обрання ОСОБА1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Тобто суддя Арчаков Д.В. був поінформований про наявність вже обраного запобіжного заходу.

Дії судді щодо ігнорування однозначних процесуальних норм та рішень вищої інстанції, про які судді було відомо або які він у силу своїх посадових обов’язків був зобов’язаний перевірити, не можуть трактуватись як суддівський розсуд, а є діями, які містять склад дисциплінарного проступку.

Стосовно зменшення розміру застави Вища рада правосуддя звертає увагу на таке.

Під час постановлення ухвали від 7 листопада 2024 року суддя Арчаков Д.В. частково задовольнив клопотання сторони захисту та зменшив розмір застави.

Частково задовольняючи клопотання сторони захисту та зменшуючи розмір застави, суддя Арчаков Д.В. так обґрунтував своє рішення:

«Суд, під час судового засідання, шляхом опитування учасників кримінального провадження, не зміг встановити підстави визначення застави ОСОБА1 в у розмірі 7 570 000,00 гривень, а саме без аргументів сторін залишилися відповіді на питання:

в чому полягає виключність випадку визначення розміру застави;

чи є докази, що у обвинуваченого зберігається така сума чи є майно такої вартості;

на підставі яких доказів Миколаївським апеляційним судом було ухвалено рішення щодо визначення застави саме в такому розмірі, тобто в розмірі вищому, ніж передбачено пунктом 3 частини п’ятої ст. 182 КПК України».

Вища рада правосуддя вважає, що такі дії судді Арчакова Д.В. не можуть розцінюватись як суддівський розсуд, оскільки він фактично вдався до аналізу та ревізії рішення про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з альтернативним запобіжним заходом у вигляді застави, а саме ухвали Миколаївського апеляційного суду від 23 липня 2024 року, що виходить за межі компетенції суду першої інстанції.

Крім того суддя не навів жодної підстави та мотиву саме для зменшення розміру застави на цій стадії судового розгляду, не навів жодного мотиву у підтвердження висновку про визначення саме такого розміру застави, не навів обставин, які врахував, як це передбачено частиною четвертою статті 182 КПК України, та не надав обґрунтування того, що саме такий розмір застави, з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених пунктами 1, 3 частини першої статті 177 КПК України, інкримінованого розміру заподіяної шкоди може бути достатнім для запобігання встановленим ризикам.

Вища рада правосуддя погоджується з позицією Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя про те, що суддя Арчаков Д.В. своїми діями поставив під сумнів висновки Миколаївського апеляційного суду, висловлені в ухвалі від 23 липня 2024 року, не навів переконливих доводів у цій частині та фактично переглянув визначений цією ухвалою на стадії застосування запобіжного заходу розмір застави.

8.4. Стосовно реалізації прав учасниками судового процесу

Суддя Арчаков Д.В. у своїй скарзі від 1 жовтня 2025 року стверджує, що стаття 56 КПК України не містить гарантії прав потерпілого на забезпечення його безпеки, близьких родичів чи членів його сім’ї, майна ти житла.

Вища рада правосуддя не погоджується із цим твердженням судді, оскільки відповідно до пункту 5 частини першої статті 56 КПК України протягом кримінального провадження потерпілий має право за наявності відповідних підстав на забезпечення безпеки щодо себе, близьких родичів чи членів своєї сім’ї, майна та житла.

Установлюючи для підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, Миколаївський апеляційний суд 23 липня 2024 року за результатами перегляду рішення першої інстанції зазначив, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як наголошує Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень суспільних цінностей.

Оцінюючи рішення суду першої інстанції, апеляційна інстанція також відзначила, що слідчий суддя, приймаючи рішення про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, належним чином не врахував зазначені вище принципи, норми національного законодавства та практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням має забезпечити не лише права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, не оцінив ступеня порушення цінностей у кримінальному провадженні, не зіставив наявних ризиків, характеру і тяжкості кримінальних правопорушень із реальною можливістю забезпечити запобіжним заходом у вигляді домашнього арешту впевненість у тому, що ОСОБА1 не порушуватиме покладених на нього процесуальних обов’язків.

Вища рада правосуддя погоджується з Другою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя в тому, що дії судді Арчакова Д.В., які мали наслідком тимчасовий вихід обвинуваченого з-під варти, призвели до порушення високих стандартів охорони загальносуспільних прав та інтересів і права потерпілого на забезпечення безпеки його майна.

Вища рада правосуддя виснує, що Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя обґрунтовано встановила наявність у діях судді Арчакова Д.В. складу дисциплінарних проступків, передбачених підпунктами «а» та «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме: істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків; не зазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору.

Ураховуючи, що суддя Арчаков Д.В. допустив дисциплінарні проступки внаслідок недбалості, позитивну характеристику судді, відсутність відомостей щодо притягнення його до дисциплінарної відповідальності, Вища рада правосуддя погоджується з висновком Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, що пропорційним та достатнім було застосування до судді дисциплінарного стягнення у виді попередження.

Під час розгляду скарги на рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 17 вересня 2025 року № 1962/2дп/15-25 Вища рада правосуддя встановила, що зібрані матеріали дисциплінарної справи оцінені дисциплінарним органом достатньо повно, підтверджують вчинення суддею Арчаковим Д.В. згаданих вище дисциплінарних проступків, а доводи зазначені суддею Арчаковим Д.В. в скарзі не спростовують висновків, зазначених у рішенні Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 17 вересня 2025 року № 1962/2дп/15-25 про притягнення його до дисциплінарної відповідальності, і не дають підстав для скасування цього рішення.

Пунктом 5 частини десятої статті 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» визначено, що за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати Вища рада правосуддя має право залишити рішення Дисциплінарної палати без змін.

Керуючись статтею 131 Конституції України, статтею 111 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», пунктами 14.1–14.15 Регламенту Вищої ради правосуддя, Вища рада правосуддя

вирішила:

залишити без змін рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 17 вересня 2025 року № 1962/2дп/15-25 про притягнення судді Херсонського міського суду Херсонської області Арчакова Дмитра Валерійовича до дисциплінарної відповідальності.

Рішення Вищої ради правосуддя може бути оскаржене в порядку, визначеному статтею 52 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

Голова Вищої ради правосуддя

Члени Вищої ради правосуддя