Акт ВРП

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Бондаренко Т.З., членів Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Бокової Ю.В., Махінчука В.М., Мороза М.В., Сав’юка М.І., розглянувши висновок дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя – доповідача Тегляєвої О.Є. за результатами попередньої перевірки дисциплінарної скарги Цись Олесі Сергіївни стосовно судді Рівненського міського суду Рівненської області Діонісьєвої Наталії Миколаївни,

 

встановила:

 

до Вищої ради правосуддя 15 квітня 2025 року (вх. № Ц-2039/0/7-25) надійшла дисциплінарна скарга Цись О.С. щодо дій судді Рівненського міського суду Рівненської області Діонісьєвої Н.М. під час розгляду справи про притягнення ОСОБА1 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 472 Митного кодексу України (далі – МК України) (справа № 569/15768/22).

Автор скарги зазначає, що постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 21 лютого 2025 року за результатами розгляду протоколу про порушення митних правил № 0107/20400/22 від 20 вересня 2022 року її визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 472 МК України та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 100 відсотків вартості, що були предметами порушення митних правил, а саме – 44 667 грн, з конфіскацією товарів – предметів правопорушення в дохід держави.

Скаржник вказує, що 16 січня 2025 року через електронний кабінет у підсистемі «Електронний суд» їй надійшла судова повістка про призначене судове засідання щодо розгляду зазначеного протоколу на 21 лютого 2025 року.

5 лютого 2025 року її представник ОСОБА2, повноваження якого підтверджуються довіреністю, оформленою відповідно до вимог статті 499 МК України, звернувся до суду з клопотанням про проведення призначеного судового засідання в режимі відеоконференції.

Однак, як зазначає скаржник, суддя Діонісьєва Н.М. проігнорувала зазначене клопотання, рішення щодо проведення судового засідання в режимі відеоконференції не ухвалено та учасників справи у визначений час до відеоконференції не приєднано, причин неможливості проведення відеоконференції не повідомлено.

Також Цись О.С. зазначає, що 11 лютого 2025 року до суду була подана заява про розгляд справи без ОСОБА1 участі, але за участі ОСОБА1 представника ОСОБА2 на підставі виданої довіреності.

Водночас, як наголошує автор скарги, суддя на порушення вимог статті 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП) та статті 499 МК України, здійснила розгляд вказаної справи без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА1, та без участі її представника, чим порушила право її представника на участь у судовому засіданні та позбавила можливості надавати пояснення, докази та клопотання.

Окрім цього, як стверджує скаржник, суддя позбавила права приймати участь у розгляді зазначеної справи власника товарів – Товариство з обмеженою відповідальність «ЛАЙТКОМ ПРОДАКШН» (далі – ТОВ «ЛАЙТКОМ ПРОДАКШН»), щодо яких у подальшому було прийняте рішення про конфіскацію їх майна в дохід держави, чим, на думку скаржника, порушила вимоги статті 498 МК України, оскільки матеріали справи не містять інформацію щодо створення судової повістки про виклик в призначене судове засідання та направлення її останньому.

Автор скарги наголошує, що текст постанови суду, ухвалений 21 лютого 2025 року, оприлюднено у Єдиному державному реєстрі судових рішень (далі – ЄДРСР) та надіслано у підсистему «Електронний суд» лише 6 квітня 2025 року, тобто більше ніж через 1,5 місяці після ухвалення, що свідчить про зволікання суддею з виготовленням мотивованого судового рішення та підтверджує факт несвоєчасного надання суддею копії судового рішення для її внесення до ЄДРСР.

Крім того скаржник стверджує, що зазначена постанова суду у строк, визначений статтею 285 КУпАП, їй та її представнику направлена не була, що, на її думку, суттєво ускладнило апеляційне оскарження зазначеного судового рішення.

Як наголошує Цись О.С., вказаний протокол про притягнення ОСОБА1 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 472 МК України суддя Діонісьєва Н.М. отримала 26 жовтня 2022 року, а постанову суду ухвалила 21 лютого 2025 року, при цьому жодного судового засідання в період з 1 січня 2023 року по 21 лютого 2025 року суддею не призначалось, що свідчить про порушення суддею строку розгляду справи, встановленого статтею 525 МК України.

Окрім цього скаржник зазначає, що 28 липня 2023 року нею до суду подано письмові пояснення, до яких було долучено письмові докази, які свідчили про відсутність події та складу адміністративного правопорушення, порушення її процесуальних прав при складанні протоколу про порушення митних правил та при здійсненні провадження у справі, а також щодо недостовірності інформації, які містилася у висновку Служби лабораторного та експертного дослідження Державної митної служби України.

Однак, як стверджує автор скарги, суддя Діонісьєва Н.М. у зазначеній постанові суду мотивів відхилення всіх доречних та важливих доводів відповідача, які, на думку скаржника, безперечно мають юридичне значення для ухвалення законного та обґрунтованого рішення, не наведено.

Окрім цього скаржник наголошує, що зазначена постанова не відповідає критеріям вмотивованості судового рішення, встановленим постановою Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 756/6984/16-а на підставі теоретичних підходів, зроблених на основі аналізу прецедентної практики Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ), що свідчить про умисне порушення судом під час розгляду справи порушення прав людини та основоположних свобод.

Автор скарги вважає, що зазначеними діями суддя Діонісьєва Н.М. допустила істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків, порушила засади рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, не забезпечила права на захист та перешкодила реалізації прав інших учасників судового процесу, вчинила дії, щодо безпідставного затягування або невжиття суддею заходів щодо розгляду справи протягом строку, встановленого законом, зволікала з виготовленням вмотивованого судового рішення, несвоєчасно надала копії судового рішення для її внесення до ЄДРСР та умисно або у зв’язку з очевидною недбалістю допустила в ухваленні судового рішення порушення прав людини і основоположних свобод, чим, на думку скаржника, позбавила її права на справедливий розгляд справи судом, що є порушенням параграфу 1 статті 6 Європейської Конвенції з прав людини та порушила її право мирно володіти своїм майном, що гарантоване положенням частини першої статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

3 огляду на викладене, Цись О.С. просила притягнути суддю Діонісьєву Н.М. до дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до пунктів 1, 4 частини першої статті 43 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» дисциплінарний інспектор Вищої ради правосуддя, визначений автоматизованою системою розподілу справ для попередньої перевірки відповідної дисциплінарної скарги (дисциплінарний інспектор Вищої ради правосуддя – доповідач) вивчає дисциплінарну скаргу і перевіряє її відповідність вимогам закону; за відсутності підстав для залишення без розгляду та повернення дисциплінарної скарги – протягом тридцяти днів з дня отримання такої скарги готує матеріали з пропозицією про відкриття або про відмову у відкритті дисциплінарної справи.

Протоколом автоматизованого розподілу справи між дисциплінарними інспекторами від 15 квітня 2025 року вказану дисциплінарну скаргу передано мені для проведення попередньої перевірки.

До Вищої ради правосуддя 24 грудня 2025 року (вх. № 6475/0/24-25) надійшов висновок дисциплінарного інспектора Тегляєвої О.Є. за результатами попередньої перевірки дисциплінарної скарги Цись О.С. разом із скаргою та матеріалами, що зібрані під час попередньої перевірки, з пропозицією відкрити дисциплінарну справу стосовно судді Рівненського міського суду Рівненської області Діонісьєвої Н.М.

 

Інформація стосовно судді

Діонісьєва Наталія Миколаївна Указом Президента України від 20 липня 2007 року № 654/2007 призначена на посаду судді Рівненського міського суду Рівненської області строком на п’ять років, Постановою Верховної Ради України від 21 червня 2012 року № 5009-VІ обрана на посаду судді цього суду безстроково.

 

Обставини, встановлені за результатом розгляду висновку дисциплінарного інспектора та долучених до нього матеріалів

25 жовтня 2022 року до Рівненського міського суду Рівненської області надійшли матеріали адміністративної справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА1 за частиною першою статті 472 МК України.

Вказані матеріали у цей же день, відповідно до звіту про автоматизований розподіл судових справ між суддями, розподілено судді Діонісьєвій Н.М.

Постановою Рівненського міського суду Рівненської області (суддя Діонісьєва Н.М.) від 21 лютого 2025 року ОСОБА1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 472 МК України та накладено на неї штраф в розмірі сто відсотків вартості товарів безпосередніх предметів порушення митних правил, що становить 44 667 грн, з конфіскацією товару в дохід держави. Стягнуто з ОСОБА1 судовий збір в сумі 605,60 грн в дохід держави та витрати, пов`язанні із зберіганням вилученого товару в розмірі 507,89 грн на користь Рівненської митниці Державної митної служби.

Не погоджуючись із вказаною постановою ОСОБА1 подала апеляційну скаргу і одночасно просила поновити строк на апеляційне оскарження постанови.

Постановою Рівненського апеляційного суду від 28 травня 2025 року клопотання ОСОБА1 про поновлення строку на апеляційне оскарження задоволено. Поновлено ОСОБА1 строк апеляційного оскарження постанови Рівненського міського суду Рівненської області від 21 лютого 2025 року. Апеляційну скаргу ОСОБА1 задоволено частково. Постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 21 лютого 2025 року скасовано. Матеріали справи повернуто до Рівненської митниці для додаткової перевірки.

У подальшому постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 3 жовтня 2025 року провадження у справі про притягнення ОСОБА1 до адміністративної відповідальності за статтею 472 МК України закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

У дисциплінарній скарзі Цись О.С. просить притягнути суддю до дисциплінарної відповідальності з підстав недопущення ОСОБА1 представника за дорученням до участі у справі, ухвалення постанови без ОСОБА1 участі та участі ОСОБА1 представника, а також без участі власника майна – ТОВ ««ЛАЙТКОМ ПРОДАКШН», порушення строків розгляду справи, зволікання з виготовленням вмотивованого судового рішення та несвоєчасне внесення копії такого рішення до ЄДРСР.

Дисциплінарним інспектором було запропоновано судді Діонісьєвій Н.М. надати пояснення щодо викладених у скарзі обставин.

У поясненнях на скаргу суддя Діонісьєвій Н.М. зазначила, що дійсно у неї на розгляді перебували матеріали щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА1 за частиною першою статті 472 МК України.

Як пояснила суддя, протокол про порушення митних правил № 0107/20400/22 від 20 вересня 2022 року стосовно ОСОБА1 надійшов до суду 25 жовтня 2022 року. Справа неодноразово призначалася до розгляду, однак через неявку особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, судові засідання відкладались.

20 липня 2023 року від фізичної особи ОСОБА2 через систему «Електронний суд» надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи. До даної заяви була надана довіреність від ОСОБА1 на представництво її інтересів в судах України.

Суддя вказала, що як було з’ясовано судом, ОСОБА2 не є особою, яка має свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, та не має право бути представником в суді особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Окрім цього, від ОСОБА1 також надійшла заява про надання дозволу ОСОБА2 ознайомитись з матеріалами адміністративної справи.

Суддя зазначила, що 28 липня 2023 року надійшли письмові пояснення у справі з додатками, які прийнято судом та долучено до матеріалів адміністративної справи.

11 лютого 2025 року від особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА1 через систему «Електронний суд» надійшла заява про розгляд справи без її участі , але за участю її представника.

Як повідомила суддя, судом роз’яснювалось, що ОСОБА2 не може бути представником особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, оскільки не має свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, а суд при розгляді даної категорії справ керується КУПАП, інший уповноважений представник так і не з’явився в судове засідання, яке було призначено на 21 лютого 2025 року.

Суддя Діонісьєва Н.М. зауважила, що оскільки ОСОБА1 подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, суд здійснив розгляд вказаної справи лише з участю уповноваженого представника Рівненської митниці – ОСОБА3.

Станом на день подання пояснень суддею справа перебувала на розгляді в апеляційному суді.

Щодо доводів скаржника про розгляд зазначеної справи та ухвалення постанови суду першої інстанції без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА1 та без участі її представника, слід зазначити таке.

Статтею 487 МК України встановлено, що провадження у справі про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, – відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до статті 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. За відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Згідно з частиною четвертою статті 526 МК України справа про порушення митних правил може бути розглянута за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про перенесення розгляду справи.

ОСОБА1 не заперечує, що нею до суду подана заява про розгляд справи за її відсутності. Тобто ОСОБА1 належним чином була повідомлена про розгляд справи, тому суд здійсним розгляд справи за її відсутності, тому доводи скарги в цій частині є безпідставними.

Щодо розгляду справи за відсутності її представника за довіреністю ОСОБА2, слід зазначити таке.

Відповідно до частин першої та другої статті 271 КУпАП у розгляді справи про адміністративне правопорушення можуть брати участь адвокат, інший фахівець у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. Ці особи мають право знайомитися з матеріалами справи; заявляти клопотання; за дорученням особи, яка його запросила, від її імені подавати скарги на рішення органу (посадової особи), який розглядає справу, а також мають інші права, передбачені законами України.

Повноваження адвоката на участь у розгляді справи підтверджуються довіреністю на ведення справи, посвідченою нотаріусом або посадовою особою, якій відповідно до закону надано право посвідчувати довіреності, або ордером чи дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги, або договором про надання правової допомоги. До ордера обов’язково додається витяг з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката або обмеження його прав на вчинення окремих дій як захисника. Витяг засвідчується підписами сторін.

Згідно з частиною першою статті 499 МК України представниками осіб, які притягуються до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, а також власників товарів, транспортних засобів, зазначених у пункті 3 статті 461 цього Кодексу (заінтересованих осіб), можуть бути, зокрема, інші особи – на підставі нотаріально посвідченої довіреності. Довіреність громадянина на участь у справі може бути посвідчена посадовою особою організації, в якій довіритель працює, перебуває на стаціонарному лікуванні, або за місцем його проживання; військовослужбовця – командиром військової частини; особи, яка проживає в населеному пункті, де немає нотаріусів, – уповноваженою на це посадовою особою органу місцевого самоврядування.

Як вбачається з копії довіреності, доданої до скарги, довіреність видана від імені фізичної особи – підприємця (ФОП) ОСОБА1. Водночас ФОП не є нотаріусом, не є посадовою особою організації у розумінні цієї норми, не включена до переліку суб’єктів, яким законом надано повноваження посвідчувати такі довіреності.

Таким чином, суддею Донісьєвою Н.М. не було допущено представника за такою довіреністю до участі у справі, тому, відповідно, і не вирішувалось клопотання щодо проведення відеоконференцзв’язку з таким представником.

Щодо посилання ОСОБА1 на неповідомлення власника майна про розгляд справи, слід зазначити, таке.

Згідно зі статтею 277-2 КУпАП повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи. Інші особи, які беруть участь у провадженні по справі про адміністративні правопорушення, повідомляються про день розгляду справи в той же строк.

Відповідно до частини першої статті 526 МК України справа про порушення митних правил розглядається в присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, та/або її представника.

Частиною третьою цієї статті визначено, що у разі розгляду справи про порушення митних правил у суді про час та місце розгляду справи суд повідомляє особу, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, а також відповідний митний орган.

З копії тексту постанови від 21 лютого 2025 року вбачається, що в судовому засіданні приймав участь представник Рівненської митниці Державної митної служби – ОСОБА3, а ОСОБА1, як вже було зазначено, просила розглянути справу без її участі.

При цьому, як вже було встановлено, за результатами розгляду апеляційної скарги ОСОБА1 судом апеляційної інстанції скасовано постанову суду першої інстанції від 21 лютого 2025 року.

Щодо доводів скарги в частині незазначення, на думку Цись О.С., усіх мотивів відхилення доречних та важливих доводів судом, слід зазначити таке.

Вмотивованість – це вимога до суду наводити письмово у рішенні судження, пояснення про наявність чи відсутність фактів, які є основою висновку суду. Це також пояснення суду, чому він виніс саме таке рішення, погодився з одними та відкинув інші доводи.

Європейський суд з прав людини з цього питання виробив практику пошуку відповідного балансу. Так, у низці його рішень міститься вказівка на те, що вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов’язок суду детально відповідати на кожен аргумент заявника; стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінювання, що є предметом регулювання, насамперед, національного законодавства та оцінювання національними судами (рішення № 37801/97 у справі «Суомінеен проти Фінляндії»).

Так, у справі «Салов проти України» (заява № 65518/01 від 6 вересня 2005 року; пункт 89) ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно статті 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99 від 27 вересня 2001 року, пункт 30). Разом з тим, у рішенні звертається увага, що статтю 6 параграф 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення, може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи (рішення у справі «Ruiz Torija v. Spain», заява серія A № 303-A; від 9 грудня 1994 року; пункт 29).

У іншому рішенні, зокрема, у справі «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58) зазначено, що національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає у тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99, пункт 30, від 27 вересня 2001 року).

Отже, у рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто вмотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.

У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень (пункти 32–41), з-поміж іншого, звертається увага, що усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов’язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов’язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов’язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов’язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов’язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України»).

Баланс між вмотивованістю судового рішення як гарантією реалізації принципу верховенства права та часом, витраченим на пошук відповідей на всі, без винятку, аргументи сторін, досягається шляхом: виключення необхідності надавати відповіді абсолютно на всі доводи учасників справи; мотивування судового рішення з урахуванням судової інстанції, на розгляді якої перебуває справа: відсутність, за загальним правилом, потреби повторного повного оцінювання судами першої та/чи апеляційної та/або касаційної інстанцій аргументів учасників справи, якщо таким була надана належна правова оцінка та відповідь судами попередніх інстанцій.

Як встановлено попередньою перевіркою, посилання автора скарги на невмотивованість постанови суду від 21 лютого 2025 року спростовується текстом самого судового рішення, з якого вбачається з чого саме виходив суд, ухвалюючи таку постанову. При цьому, як вже було зазначено, вказана постанова була предметом розгляду суду апеляційної інстанції, яка, за результатами перевірки апеляційної скарги ОСОБА1, була скасована.

Щодо доводів скарги в частині безпідставного затягування розгляду справи, слід зазначити таке.

Згідно з частиною першою статті 277 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається у п’ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.

Статтею 525 МК України визначено, що справа про порушення митних правил розглядається у п’ятнадцятиденний строк з дня отримання посадовою особою митного органу або судом матеріалів, необхідних для вирішення справи.

Як вже було встановлено, матеріали справи № 569/15768/22 надійшли в провадження судді Діонісьєвої Н.М. 25 жовтня 2022 року, проте постанова суду у справі ухвалена 21 лютого 2025 року, що свідчить про порушення суддею строків розгляду справи.

З довідки про рух справи, наданої на запит дисциплінарного інспектора головою Рівненського міського суду Рівненської області П. Денисюком № 1/244/25-вих. від 13 травня 2025 року, вбачається таке.

25 жовтня 2022 року до суду надійшов протокол про правопорушення митних правил стосовно ОСОБА1 за частиною першою статті 472 МК України.

Судове засідання призначено на 12 листопада 2022 року.

12 листопада 2022 року відкладено розгляд справи на 16 грудня 2022 року у зв’язку з неявкою особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

16 грудня 2022 року відкладено розгляд справи на 10 лютого 2023 року у зв’язку з неявкою особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та представника митниці.

10 лютого 2023 року відкладено розгляд справи на 24 березня 2023 року у зв’язку з неявкою особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

24 березня 2023 року відкладено розгляд справи на 12 травня 2023 року у зв’язку з неявкою особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

12 травня 2023 року відкладено розгляд справи на 23 червня 2023 року у зв’язку з неявкою особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

23 червня 2023 року відкладено розгляд справи на 28 липня 2023 року у зв’язку з неявкою особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та представника митниці.

28 липня 2023 року відкладено розгляд справи на 15 вересня 2023 року у зв’язку з неявкою особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

15 вересня 2023 року відкладено розгляд справи на 10 листопада 2023 року у зв’язку з неявкою особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

10 листопада 2023 року відкладено розгляд справи на 26 січня 2024 року у зв’язку з неявкою особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

26 січня 2024 року відкладено розгляд справи на 15 березня 2024 року у зв’язку з неявкою особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та представника митниці.

15 березня 2024 року відкладено розгляд справи на 17 травня 2024 року у зв’язку з неявкою особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

17 травня 2024 року відкладено розгляд справи на 30 серпня 2024 року у зв’язку з неявкою особи, яка притягається до адміністративної відповідальності

30 серпня 2024 року відкладено розгляд справи на 25 жовтня 2024 року у зв’язку з неявкою особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та представника митниці.

25 жовтня 2024 року відкладено розгляд справи на 13 грудня 2024 року у зв’язку з неявкою особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

13 грудня 2024 року відкладено розгляд справи на 21 лютого 2025 року у зв’язку з неявкою особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та представника митниці.

21 лютого 2025 року ухвалено постанову.

Однак, слід звернути увагу, що відповідно до інформації зі скриншоту обліково-статистичної картки із автоматизованої системи документообігу суду комп’ютерної програми «Д-3» (далі – КП «Д-3»), наданої головою Рівненського міського суду Рівненської області П. Денисюком на запит дисциплінарного інспектора, щодо електронних документів у справі № 569/15768/22 встановлено таке:

25 жовтня 2022 року у Рівненському міському суді Рівненської області створено реєстраційну картку документу на справу про адміністративне правопорушення;

25 жовтня 2022 року протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями визначено суддю доповідача Діонісьєву Н.М.;

26 жовтня 2022 року внесено інформацію про дату слухання;

26 жовтня 2022 року створено два документи «судова повістка»;

28 липня 2023 року створено реєстраційну картку документа «заява»;

16 січня 2025 року внесено інформацію про дату слухання (статус документа «оригінал»);

16 січня 2025 року створено документ «судова повістка»;

6 лютого 2025 року створено реєстраційну картку на документ «клопотання»;

11 лютого 2025 року створено реєстраційну картку на документ «заява»;

27 лютого 2025 року створено реєстраційну картку на документ «заява»;

11 березня 2025 року створено реєстраційну картку на документ «заява»;

14 березня 2025 року створено документ «постанова», дата документа «21.02.2025», дата переведення у статус «оригінал» 6 квітня 2025 року;

16 квітня 2025 року створено реєстраційну картку на документ «апеляція по справам про адміністративні правопорушення»;

24 квітня 2025 року створено реєстраційну картку вихідної номенклатури «справа про адміністративне правопорушення».

Витребувана дисциплінарним інспектором копія матеріалів справи не містить будь-яких доказів належного повідомлення учасників провадження про час і місце судового розгляду, зокрема особи, яка притягувалася до адміністративної відповідальності. Водночас із довідки про рух справи вбачається, що її розгляд призначався п’ятнадцять разів, однак встановити, на підставі яких саме процесуальних документів формувалася така довідка, неможливо. Це підтверджується й відомостями автоматизованої системи документообігу суду КП «Д-3», згідно з якими документи з назвою «судова повістка» були створені лише 26 жовтня 2022 року та 16 січня 2025 року.

Таким чином, справа про адміністративне правопорушення перебувала у провадженні судді з 25 жовтня 2022 року по 21 лютого 2025 року, тобто її розгляд тривав два роки і чотири місяці, що може свідчити про невжиття суддею належних заходів для розгляду справи у строки, встановлені законом або безпідставне затягування суддею розгляду справи.

Щодо зволікання з виготовленням вмотивованого судового рішення та несвоєчасне внесення його копії до ЄДРСР, слід зазначити таке.

Як вбачається зі скриншоту обліково-статистичної картки автоматизованої системи документообігу суду КП «Д-3» судове рішення від 21 лютого 2025 року створено 14 березня 2025 року, в ЄДРСР надіслано – 6 квітня 2025 року.

Відповідно до частини першої статті 285 КУпАП постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Це право забезпечується офіційним оприлюдненням судових рішень на офіційному вебпорталі судової влади України в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно із частиною другою статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Відповідно до частини третьої статті 3 цього Закону суд загальної юрисдикції вносить до ЄДРСР усі судові рішення і окремі думки, викладені у письмовій формі, не пізніше наступного дня після їх ухвалення або виготовлення повного тексту.

Відповідно до пункту 1 розділу X Порядку ведення Єдиного державного реєстру судових рішень, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 19 квітня 2018 року № 1200/0/15-18, обов’язок щодо своєчасного надсилання електронних примірників судового рішення та окремої думки судді для їх внесення до ЄДРСР шляхом формування та підписання відповідного електронного примірника в автоматизованій системі документообігу суду покладається на суддю (суддю-доповідача), який ухвалив таке рішення.

Як вже було зазначено, суддею Діонісьєвою Н.М. прийнято постанову 21 лютого 2025 року, проте її повний текст до ЄДРСР, а також ОСОБА1 було відправлено 6 квітня 2025 року, тобто суддею не дотримано встановленого строку надання копії судового рішення для її внесення до ЄДРСР.

 

Висновки Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя

Пунктом 1 частини сьомої статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суддя зобов’язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства.

Необхідно зазначити, що судді повинні усвідомлювати особисту відповідальність за розгляд справ у встановлені законом строки, за якість розгляду справ, не допускати фактів зволікання, вживати всіх необхідних заходів з метою неухильного дотримання процесуальних строків.

Згідно з пунктом 7 частини другої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є розумні строки розгляду справи судом.

Згідно з частиною першою статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Ця вимога спрямована на швидкий захист судом порушених прав особи, оскільки будь-яке зволікання може негативно відобразитися на правах, які підлягають захисту. А відсутність своєчасного судового захисту може призводити до ситуацій, коли наступні дії суду вже не матимуть значення для особи та її прав.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що «правосуддя повинно не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться» (рішення у справі «Де Куббер проти Бельгії» від 26 жовтня 1984 року, рішення у справі «Білуха проти України» від 9 листопада 2006 року).

У Бангалорських принципах поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23, зазначено, що об’єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов’язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження з підстав безпідставного затягування або невжиття суддею заходів щодо розгляду заяви, скарги чи справи протягом строку, встановленого законом, зволікання з виготовленням вмотивованого судового рішення, несвоєчасне надання суддею копії судового рішення для її внесення до Єдиного державного реєстру судових рішень.

Розглянувши висновок дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя Тегляєвої О.Є. за результатами попередньої перевірки дисциплінарної скарги Цись О.С., Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що обставини, викладені у скарзі, можуть свідчити про наявність у діях судді Рівненського міського суду Рівненської області Діонісьєвої Н.М. ознак дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 2 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (безпідставне затягування або невжиття суддею заходів щодо розгляду справи протягом строку, встановленого законом, зволікання з виготовленням вмотивованого судового рішення, несвоєчасне надання суддею копії судового рішення для її внесення до ЄДРСР).

З огляду на зазначене Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку про наявність підстав для відкриття дисциплінарної справи стосовно судді Рівненського міського суду Рівненської області Діонісьєвої Н.М. за ознаками вказаного дисциплінарного проступку.

Наявність або відсутність підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності буде встановлено за результатами розгляду дисциплінарної справи щодо судді на підставі оцінки доказів, наданих та отриманих в межах дисциплінарного провадження.

Керуючись статтею 46 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», статтями 106, 108 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя

 

ухвалила:

 

відкрити дисциплінарну справу за скаргою Цись Олесі Сергіївни стосовно судді Рівненського міського суду Рівненської області Діонісьєвої Наталії Миколаївни.

Ухвала оскарженню не підлягає.

 

Головуючий на засіданні

Першої Дисциплінарної

палати Вищої ради правосуддя

 

Члени Першої Дисциплінарної

палати Вищої ради правосуддя