Дисциплінарний інспектор Вищої ради правосуддя Захарченко Максим Сергійович, здійснивши попередню перевірку дисциплінарної скарги Лисаченко Надії Володимирівни стосовно судді Приморського районного суду міста Одеси Кічмаренка Сергія Миколайовича,
встановив:
до Вищої ради правосуддя 5 травня 2025 року за вхідним № Л-1019/2/7-25 надійшла зазначена дисциплінарна скарга, яка на підставі Протоколу автоматизованого розподілу справи між дисциплінарними інспекторам від 5 травня 2025 року передана мені для проведення попередньої перевірки.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 43 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» дисциплінарний інспектор Вищої ради правосуддя, визначений автоматизованою системою розподілу справ для попередньої перевірки відповідної дисциплінарної скарги (дисциплінарний інспектор Вищої ради правосуддя – доповідач) вивчає дисциплінарну скаргу і перевіряє її відповідність вимогам закону; за наявності підстав, визначених пунктами 1, 4 і 5 частини першої статті 44 цього Закону, – залишає без розгляду та повертає дисциплінарну скаргу скаржнику.
Вимоги щодо звернення з дисциплінарною скаргою встановлені статтею 107 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Частинами першою – третьою статті 107 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що право на звернення із скаргою щодо дисциплінарного проступку судді, з повідомленням про вчинення дисциплінарного проступку суддею (дисциплінарною скаргою) має будь-яка особа. Громадяни здійснюють зазначене право особисто або через адвоката, юридичні особи – через адвоката, органи державної влади та органи місцевого самоврядування – через своїх керівників або представників.
Дисциплінарна скарга подається у письмовій формі та повинна містити такі відомості:
1) прізвище, ім’я, по батькові (найменування) скаржника, його місце проживання (перебування) або місцезнаходження, поштовий індекс, номери засобів зв’язку;
2) прізвище, ім’я, по батькові та посада судді (суддів), щодо якого (яких) подано скаргу;
3) конкретні відомості про наявність у поведінці судді ознак дисциплінарного проступку, який відповідно до частини першої статті 106 цього Закону може бути підставою для дисциплінарної відповідальності судді;
4) посилання на фактичні дані (свідчення, докази), що підтверджують зазначені скаржником відомості.
Дисциплінарна скарга підписується скаржником із зазначенням дати її підписання.
Вища рада правосуддя затверджує та розміщує на офіційному вебпорталі судової влади зразок дисциплінарної скарги.
Рішенням Вищої ради правосуддя від 14 грудня 2023 року № 1313/0/15-23 (з наступними змінами рішенням Вищої ради правосуддя від 19 березня 2024 року № 803/0/15-24) затверджено зразок скарги щодо дисциплінарного проступку судді (суддів) (дисциплінарної скарги), яка розміщена на офіційному вебсайті Вищої ради правосуддя.
Тобто, законом встановлені вимоги до форми та змісту дисциплінарної скарги, а також порядок її подачі до Вищої ради правосуддя.
Здійснюючи попередню перевірку дисциплінарної скарги Лисаченко Н.В. слід звернути увагу на стилістику викладу змісту скарги.
Так, подана дисциплінарна скарга містить сентенції наступного змісту:
«Останню Скаргу до ВРП на Кічмаренко С.М. подав прокурор Одеської області, але ж він досі працює і здійснює правосуддя яке таким за суттю не являється.
Отже ВРП разом з ВККСУ породили та вигодовують корупційне чудовисько у суддівській мантії, яке паразитує у суддівській системі, відміняючи особово всі встановлені Конституцією та чинним законодавством Закони України. Це справжній жах до цього докатилась суддівська система влади України разом з контролюючими органами ВРП, ВККСУ які повинні були давно вичистити суддівську владу шляхом звільнення з посади Кічмаренко С.М. та їм подібним, але чомусь не відбувається.
А що на це можна сказати, добре прилаштувались ВРП та ВККСУ, порушників з метою отримання хабарів не звільняє, а останні вже від безкарності втратили зв'язок з реальністю та продовжують в кращих традиціях корупції здійснювати правосуддя!
Дуже цікаво скільки порушено кримінальних справ за зловживання службовим становищем стосовно членів ВРП за не звільнення суддів з посад за істотні порушення. Скільще це такі судді будуть знущатись з громадян разом з ВРП?
Думаю поки не появляться кримінальні провадження, тому що ні совість, ні честь, ані ні дотримання законів в Приморськом суді м.Одеси та у ВРП не котирується та не знайти взагалі людині».
Конституційний Суд України наголошує, що людську гідність необхідно трактувати як право, гарантоване статтею 28 Конституції України, і як конституційну цінність, яка наповнює сенсом людське буття, є фундаментом для усіх інших конституційних прав, мірилом визначення їх сутності та критерієм допустимості можливих обмежень таких прав.
Наведене опосередковано підтверджується унікальним значенням людської гідності в Конституції України, за якою, зокрема, людина її життя і здоров’я, честь і гідність визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю (частина перша статті 3); усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах (стаття 21); кожен зобов’язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей (частина перша статті 68).
а результатами попередньої перевірки встановлено, що Лисаченко Н.В. у тексті поданої скарги фактично звинувачує суддю Кічмаренка С.М., ВРП, ВККС у злочинній діяльності, застосовуючи образливі та зневажливі епітети останніх.
Звинувачення у кримінальних правопорушеннях інших осіб також є прямим приниженням честі і гідности, оскільки частиною першою статті 62 Конституції України передбачено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
При цьому, такі голослівні звинувачення на адресу судді та судової гілки влади в цілому спрямовані не лише проти їх персональної, але й професійної честі і гідности та за змістом скарги – на дискредитацію правосуддя, яке є формою реалізації державної судової влади під час розгляду конкретної судової справи, на яку посилається скаржник.
Тому Вища рада правосуддя, на підставі норм Закону України «Про Вищу раду правосуддя» не може здійснювати розгляд таких звернень, тим самим як державний орган легітимізувати та підтримувати недопустиме зловживання власними правами однієї особи щодо прав, свобод та інтересів інших осіб.
Аналогічна позиція неодноразово підтримана у практиці Верховного Суду та міжнародних судових інстанцій.
У постановах Великої Палати Верховного Суду виснувано, що нецензурна лексика, образливі та лайливі слова, символи, зокрема, для надання особистих характеристик учасникам справи, іншим учасникам судового процесу, їх представникам і суду не можуть використовуватися ні у заявах по суті справи, заявах з процесуальних питань, інших процесуальних документах, ні у виступах учасників судового процесу та їх представників.
Використання учасниками судового процесу та їх представниками нецензурної лексики, образливих і лайливих слів, символів у поданих до суду документах і у спілкуванні з судом, з іншими учасниками процесу, їхніми представниками, а також вчинення інших аналогічних дій свідчать про очевидну неповагу до честі, гідності цих осіб з боку осіб, які такі дії вчиняють (від 14 березня 2019 року у справі № 9901/34/19 (провадження № 11-82заі19), від 7 листопада 2019 року у справі № 9901/324/19 (провадження № 11-632заі19)).
Образливі висловлювання на адресу суду, використання яких неприпустиме, не можуть бути визначені підставою звернення, оскільки свідчать про зловживання правами.
Обґрунтування позову з використанням наведених висловлювань виходить за межі нормальної, коректної та легітимної критики, що, наприклад, у розумінні Європейського суду з прав людини (далі – Суд, ЄСПЛ) констатується як зловживання правом на подання заяви.
Так, цей Суд, застосовуючи підпункт «а» пункту 3 статті 35 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, оголошує неприйнятною будь-яку індивідуальну заяву, подану згідно зі статтею 34, якщо він вважає, що ця заява є зловживанням правом на її подання. Для прикладу, Суд вказав на зловживання правом на подання заяви, коли заявник під час спілкування з ЄСПЛ вживав образливі, погрозливі або провокативні висловлювання проти уряду-відповідача, його представника, органів влади держави-відповідача, проти ЄСПЛ, його суддів, Секретаріату ЄСПЛ або його працівників (див. ухвали щодо прийнятності у справах «Ржегак проти Чеської Республіки» від 14 травня 2004 року, заява № 67208/01, «Дюрінже та Грандж проти Франції» від 4 лютого 2003 року, заяви № 61164/00 і № 18589/02, «Guntis Apinis проти Латвії» від 20 вересня 2011 року, заява № 46549/06).
Враховуючи встановлені вище обставини дисциплінарний інспектор самостійно залишає без розгляду та повертає дисциплінарну скаргу скаржнику (пункт 2 частини першої статті 43 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»).
Керуючись статтями 107, 108 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтями 42–44 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», пунктом 13.9 Регламенту Вищої ради правосуддя, дисциплінарний інспектор Вищої ради правосуддя,
ухвалив:
дисциплінарну скаргу Лисаченко Надії Володимирівни стосовно судді Приморського районного суду міста Одеси Кічмаренка Сергія Миколайовича залишити без розгляду та повернути скаржнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Дисциплінарний інспектор
Вищої ради правосуддя
