Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Маселка Р.А., членів Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Бурлакова С.Ю., Ковбій О.В., Мельника О.П., розглянувши висновок дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя – доповідача Пилипенка С.М. за результатами попередньої перевірки дисциплінарної скарги Жилки Марії Петрівни стосовно судді Старобільського районного суду Луганської області Пелиха Олександра Олександровича (відрядженого до Воловецького районного суду Закарпатської області),
встановила:
І. Стислий зміст дисциплінарної скарги
1.1. 16 грудня 2025 року до Вищої ради правосуддя надійшла дисциплінарна скарга (вх. № Ж-4029/6/7-25) Жилки Марії Петрівни (далі – скаржниця, Жилка М.П.) стосовно судді Старобільського районного суду Луганської області Пелиха Олександра Олександровича (відрядженого до Воловецького районного суду Закарпатської області) (далі – суддя, Пелих О.О.).
1.2. Дисциплінарна скарга обґрунтована тим, що 1 грудня 2025 року на офіційних сторінках Спеціалізованої антикорупційної прокуратури та Національного антикорупційного бюро України оприлюднено інформацію про викриття на хабарі судді Воловецького районного суду Закарпатської області.
1.3. 4 грудня 2025 року Вища рада правосуддя задовольнила подання заступника Генерального прокурора – керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Клименка О.В. про надання згоди на утримання під вартою судді Старобільського районного суду Луганської області Пелиха О.О. (відрядженого до Воловецького районного суду Закарпатської області). Надала згоду на утримання під вартою судді Пелиха О.О.
1.4. Правоохоронні органи задокументували, що суддя ОСОБА1:
- мав позапроцесуальний контакт із директором ТОВ «Г.В.Ф» та представником товариства у кримінальній справі № 936/1275/25, координуючи час і спосіб подання процесуальних документів, обговорюючи деталі розгляду справи та можливий результат;
- просив директора ТОВ «Г.В.Ф» та представника товариства у справі до надання йому неправомірної вигоди у розмірі 1 300 доларів США за ухвалення рішення в їхніх інтересах;
- залучив представника товариства як посередника у схемі передачі неправомірної вигоди;
- використовував статус судді, щоб переконувати учасників справи у необхідності та вигідності корупційних дій.
1.5. Скаржниця переконана, що такі дії свідчать про позапроцесуальний вплив і використання статусу судді в особистих інтересах у справі № 936/1275/25.
Поведінка судді Пелиха О.О. порушує етичні стандарти, а також, з огляду на її суспільну небезпечність, віднесена законодавцем до злочину.
Висловлення суддею прохання про надання неправомірної вигоди за ухвалення рішення в їхніх інтересах створює у стороннього спостерігача враження, що судові рішення можна «купити», а всі судді є корумпованими, що підриває довіру суспільства до судової влади загалом.
Отже, суддя Пелих О.О. порушив етичні норми поведінки. Обставини, описані у цій скарзі, свідчать про відсутність у нього тих високих моральних якостей, яких суспільство обґрунтовано очікує від судді.
1.6. Скаржниця звернула увагу на практику Вищої ради правосуддя щодо подібних ситуацій.
1.7. Обставини, викладені у скарзі становлять суспільний інтерес та свідчать про вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку.
Про зазначене розслідування повідомляли засоби масової інформації:
1) https://glavcom.ua/country/criminal/suddju-volovetskoho-rajsudu-vikrito-...
2) https://suspilne.media/uzhhorod/1178498-vilucili-1300-dolariv-na-zakarpa...
3) https://pravo.ua/zakarpatskoho-suddiu-pidozriuiut-u-khabarnytstvi/;
4) https://mukachevo.rayon.in.ua/news/853527-suddyu-volovetskogo-rayonnogo-...
5) https://zaholovok.com.ua/na-khabari-spiymaly-suddyu-volovetskoho-rayonno....
1.8. Скаржниця вважала, що у діях судді Пелиха О.О. наявні ознаки дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояв неповаги до інших суддів, адвокатів, експертів, свідків чи інших учасників судового процес).
Скаржниця просила відкрити дисциплінарне провадження з урахуванням пріоритетності розгляду скарги та притягнути суддю Старобільського районного суду Луганської області Пелиха О.О. (відрядженого до Воловецького районного суду Закарпатської області) до дисциплінарної відповідальності.
ІІ. Процедура розгляду дисциплінарної скарги
На підставі протоколу автоматизованого розподілу справи між дисциплінарними інспекторами від 16 грудня 2025 року дисциплінарна скарга передана дисциплінарному інспектору Пилипенку С.М. для проведення попередньої перевірки.
Статтею 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» встановлено, що дисциплінарне провадження розпочинається після отримання Вищою радою правосуддя скарги щодо дисциплінарного проступку судді, з повідомленням про вчинення дисциплінарного проступку суддею (дисциплінарної скарги), поданої відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», або за ініціативою Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя чи за зверненням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у випадках, визначених законом.
Відповідно до пунктів 1, 4 частини першої статті 43 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» дисциплінарний інспектор Вищої ради правосуддя, визначений автоматизованою системою розподілу справ для попередньої перевірки відповідної дисциплінарної скарги (дисциплінарний інспектор Вищої ради правосуддя – доповідач) вивчає дисциплінарну скаргу і перевіряє її відповідність вимогам закону; за відсутності підстав для залишення без розгляду та повернення дисциплінарної скарги – протягом тридцяти днів з дня отримання такої скарги готує матеріали з пропозицією про відкриття або про відмову у відкритті дисциплінарної справи.
До Вищої ради правосуддя 6 січня 2026 року (вх. № 44/0/24-26) надійшов висновок дисциплінарного інспектора Пилипенка С.М. від 5 січня 2026 року за результатами попередньої перевірки дисциплінарної скарги Жилки М.П. разом зі скаргою та матеріалами, що зібрані під час попередньої перевірки, з пропозицією відкрити дисциплінарну справу стосовно судді Старобільського районного суду Луганської області Пелиха О.О. (відрядженого до Воловецького районного суду Закарпатської області)
ІІІ. Обставини, встановлені за результатами розгляду висновку дисциплінарного інспектора та долучених до нього матеріалів
Дослідивши зміст дисциплінарної скарги, а також зібраних під час попередньої перевірки матеріалів, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя установила такі обставини.
3.1. Відомості про суддю
Пелих О.О. Указом Президента України від 27 грудня 2001 року № 1271/2001 призначений на посаду судді Старобільського районного суду Луганської області строком на п’ять років, постановою Верховної Ради України від 22 березня 2007 року № 814-V обраний суддею Старобільського районного суду Луганської області безстроково.
Голова Верховного Суду рішенням від 29 квітня 2022 року № 60/0/149-22 відрядив суддю Старобільського районного суду Луганської області Пелиха О.О. до Воловецького районного суду Закарпатської області із 2 травня 2022 року без зазначення граничного строку відрядження.
3.2. Інформація щодо кримінального провадження № ____ від 16 жовтня 2025 року
Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя установила, що детективи Національного бюро здійснюють досудове розслідування, а прокурори Спеціалізованої антикорупційної прокуратури – нагляд за ним у формі процесуального керівництва у кримінальному провадженні № ____ від 16 жовтня 2025 року.
У межах зазначеного кримінального провадження заступник Генерального прокурора – керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Клименко О.В. 28 листопада 2025 року склав та підписав повідомлення про підозру судді Старобільського районного суду Луганської області ОСОБА1 (відрядженого до Воловецького районного суду Закарпатської області) у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України (далі – КК України), яке вручено ОСОБА1.
Зі змісту копії повідомлення про підозру ОСОБА1 Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя установила таке.
ОСОБА1, будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, у період з 15 вересня 2025 року по 28 листопада 2025 року висловив прохання директору товариству з обмеженою відповідальністю «Г.В.Ф.» (код ЄДРПОУ 43342400) (далі – ТОВ «Г.В.Ф.») ОСОБА2 (далі – ОСОБА) через представника товариства ОСОБА3 (далі – ОСОБА3) надати йому та третім особам неправомірну вигоду за повернення товариству на відповідальне зберігання майна, на яке було накладено арешт у кримінальному провадженні, та скасування арешту майна.
Слідчий відділ відділення поліції № 2 Мукачівського РУП ГУ НП у Закарпатській області здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні № ____ від 15 вересня 2025 року згідно з частиною першою статті 246 КК України.
У цьому кримінальному провадженні слідчий звернувся до Воловецького районного суду Закарпатської області з клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна: вантажного автомобіля марки «Volvo» д.н.з. ____ з напівпричепом марки «Schmitz»» д.н.з. ____ та вантажем – 20 куб. м. круглих лісоматеріалів породи дуб. Зазначені лісоматеріали належать ТОВ «Г.В.Ф.», директором якого є ОСОБА2.
Шляхом автоматизованого розподілу справ у суді для розгляду цього клопотання визначено слідчого суддю Пелиха О.О.
Раніше суддя Пелих О.О. розглядав цивільну справу за позовом ОСОБА3.
ОСОБА1 15 вересня 2025 року в приміщенні Воловецького районного суду Закарпатської області зустрів ОСОБА3 та під час розмови дізнався, що вона знайома з ОСОБА та здійснює з ТОВ «Г.В.Ф.» спільну господарську діяльність. Крім того, ТОВ «Г.В.Ф.» видало ОСОБА3 довіреність на представництво інтересів товариства.
Після цього у ОСОБА1 виник умисел на отримання неправомірної вигоди за вирішення питань, пов’язаних з арештом лісоматеріалів, що належать ТОВ «Г.В.Ф.».
З метою подальшої реалізації злочинного умислу ОСОБА1 висловив прохання директору цього товариства ОСОБА через представника ТОВ «Г.В.Ф.» ОСОБА3 надати йому неправомірну вигоду за ухвалення рішення про повернення ТОВ «Г.В.Ф.» вилученої продукції.
7 жовтня 2025 року Пелих О.О. постановив ухвалу про накладення арешту на тимчасово вилучене майно у кримінальному провадженні № ____, зокрема на 20 куб. м круглих лісоматеріалів породи дуб, які належать ТОВ «Г.В.Ф.», із забороною використання та розпорядження (справа № 936/1275/25).
Згодом, 4 листопада 2025 року, перебуваючи на території АЗС «Маркет», що розташована на трасі Е471 (Чоп – Київ), під час зустрічі з ОСОБА3 повідомив, що може ухвалити рішення про передання арештованого майна на зберігання ТОВ «Г.В.Ф.», та надав поради щодо підготовки відповідного клопотання. З’ясувавши орієнтовну вартість вилучених лісоматеріалів, ОСОБА1 висловив директору ОСОБА через представника ОСОБА3 прохання надати йому неправомірну вигоду в розмірі 1000 доларів США за прийняття відповідного рішення. Із вказаної суми ОСОБА1 запропонував ОСОБА3 залишити для себе грошові кошти в розмірі 500 доларів США за посередництво.
Під час зустрічі 8 листопада 2025 року в ресторані «McDonald’s», який розташований на вул. Лавківській, 1-М у м. Мукачеві Закарпатської області, ОСОБА1 повідомив ОСОБА3, що в разі надходження клопотання про передання майна на відповідальне зберігання ТОВ «Г.В.Ф.» у вівторок, 11 листопада 2025 року, він призначить його до розгляду на четвер або п’ятницю (13, 14 листопада 2025 року), запитав, чи принесла ОСОБА3 йому неправомірну вигоду. Отримавши відповідь, що вона в неї відсутня, ОСОБА1 сказав ОСОБА3 збирати гроші.
Згодом, 11 листопада 2025 року, перебуваючи в автомобілі марки «Dodge» моделі «Journey», д. н. з. ____, ОСОБА1 поцікавився в ОСОБА3, чи підготовлене вже клопотання, та попросив узгодити з ним дату його подання з метою уникнення розподілу клопотання до розгляду іншому слідчому судді, оскільки сам він буде перебувати в нарадчій кімнаті. ОСОБА1 також нагадав про необхідність передання неправомірної вигоди в раніше обумовленому розмірі та повідомив, що можливо ухвалить рішення про скасування арешту майна, а не про повернення його на зберігання.
ТОВ «Г.В.Ф.» 14 листопада 2025 року подало до Воловецького районного суду Закарпатської області клопотання про скасування арешту майна. Шляхом автоматизованого розподілу для розгляду вказаного клопотання визначено слідчого суддю Павлюка С.С., який 18 листопада 2025 року в задоволенні клопотання відмовив.
Під час зустрічі 18 листопада 2025 року, перебуваючи в ресторані «McDonald’s», який розташований на вул. Лавківській, 1-М у місті Мукачеві Закарпатської області, ОСОБА1 сказав ОСОБА3, що клопотання про скасування арешту майна через порушення правил автоматизованого розподілу потрапило до іншого слідчого судді, який у задоволенні клопотання відмовив. ОСОБА1 рекомендував ОСОБА3 24 листопада 2025 року повторно подати клопотання про скасування арешту майна, а за необхідності подавати його декілька разів, до визначення його слідчим суддею, та надав поради щодо підготовки клопотання.
Згодом, 19 листопада 2025 року, ОСОБА1 зателефонував ОСОБА3 та нагадав про необхідність подання до суду клопотання про скасування арешту майна.
24 листопада 2025 року ОСОБА1 попросив ОСОБА3 підвезти його 25 листопада 2025 року з міста Мукачева до селища Воловця Закарпатської області.
Під час поїздки 25 листопада 2025 року, перебуваючи в автомобілі марки «Dodge» моделі «Journey», д. н. з. ____, ОСОБА1 сказав ОСОБА3 очікувати на його вказівку, коли можна подати клопотання про скасування арешту майна. Отримавши таку вказівку, ОСОБА3 того ж дня подала зазначене клопотання до канцелярії суду, про що повідомила ОСОБА1. Він запропонував зачекати його та підвезти до міста Мукачева. Під час поїздки ОСОБА1 повідомив про те, що саме він розглядатиме клопотання ТОВ «Г.В.Ф.» про скасування арешту майна, та про збільшення суми неправомірної вигоди до 1300 доларів США, з них 300 доларів ОСОБА1 запропонував ОСОБА3 залишити собі.
На прохання ОСОБА1 28 листопада 2025 року близько 8 год 00 хв ОСОБА3 забрала його з міста Мукачева Закарпатської області та повезла на своєму автомобілі марки «Dodge» моделі «Journey» д. н. з. ____, до селища Воловця Закарпатської області. Під час руху ОСОБА1 поцікавився в ОСОБА3, чи має вона із собою обумовлену неправомірну вигоду, завуальовано назвавши її «конфетками». Отримавши від ОСОБА3 ствердну відповідь, ОСОБА1 знаками дав їй зрозуміти, що неправомірну вигоду потрібно передати йому. О 9 год 35 хв, перебуваючи в автомобілі марки ««Dodge» моделі «Journey» д. н. з. ____, на в’їзді до селища Воловця поблизу вулиці Карпатської ОСОБА3 передала ОСОБА1 грошові кошти в сумі 1300 доларів США. Отримавши від ОСОБА3 зазначені грошові кошти, ОСОБА1 поцікавився щодо суми та віддав їй 300 доларів.
Таким чином, ОСОБА1 підозрюється у проханні службовою особою, яка займає відповідальне становище, надати та одержанні неправомірної вигоди для себе та третіх осіб за вчинення такою службовою особою в інтересах третьої особи дій з використанням наданої їй влади, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України.
3.3. Інформація щодо надання Вищою радою правосуддя згоди на утримання судді Пелиха О.О. під вартою
1 грудня 2025 року до Вищої ради правосуддя (вх. № 12766/0/8-25) надійшло подання заступника Генерального прокурора – керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Клименка О.В. про надання згоди на утримання під вартою судді Старобільського районного суду Луганської області Пелиха О.О. (відрядженого до Воловецького районного суду Закарпатської області), підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України.
Вища рада правосуддя рішенням від 4 грудня 2025 року № 2605/0/15-25 подання заступника Генерального прокурора – керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Клименка О.В. про надання згоди на утримання під вартою судді Старобільського районного суду Луганської області Пелиха О.О. (відрядженого до Воловецького районного суду Закарпатської області) задовольнила. Надала згоду на утримання під вартою судді Старобільського районного суду Луганської області Пелиха О.О. (відряджений до Воловецького районного суду Закарпатської області) (https://hcj.gov.ua/doc/doc/56148).
3.4. Інформація щодо запобіжного заходу стосовно судді ОСОБА1
До Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України Догойди Р.П., погоджене прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Дроботовою Є.В., про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА1 у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № ____ від 16 жовтня 2025 року.
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду Біцюк А.В. ухвалою від 12 грудня 2025 року (https://reyestr.court.gov.ua/Review/132689405) клопотання задовольнив частково.
Застосував до підозрюваного ОСОБА1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Строк дії ухвали в частині застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначив 60 днів, до 9 лютого 2026 року включно, але у межах строку досудового розслідування.
Визначив підозрюваному ОСОБА1 заставу у сумі 1 000 000 (один мільйон) гривень 00 копійок, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Вищого антикорупційного суду.
У разі внесення застави поклав на підозрюваного ОСОБА1 наступні обов’язки:
1) прибувати за кожною вимогою до слідчого (детектива), прокурора та суду;
2) повідомляти слідчого (детектива), прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи/проходження служби;
3) здати до Центрального міжрегіонального управління ДМС у місті Києві та Київській області на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в’їзд в Україну;
4) утримуватися від спілкування з ОСОБА3, ОСОБА, суддями та працівниками Воловецького районного суду Закарпатської області, слідчими та прокурорами у кримінальному провадженні № ____;
5) носити електронний засіб контролю.
Визначив строк дії ухвали в частині покладених обов’язків два місяці з дня внесення застави, але в межах строку досудового розслідування.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою, захисник ОСОБА4 подав до апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційну скаргу з проханням скасувати ухвалу слідчого судді.
Прокурор у апеляційній скарзі, не оспорюючи висновків суду в частині наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА1 кримінального правопорушення, наявності ризиків, передбачених статтею 177 Кримінального процесуального кодексу України, не погодився лише з розміром визначеної слідчим суддею застави, вважаючи висновок слідчого судді щодо достатності застави у розмірі 1 000 000 грн таким, що не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження та майнового стану підозрюваного.
Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду ухвалою від 18 грудня 2025 року (https://reyestr.court.gov.ua/Review/132927085) апеляційну скаргу захисника залишив без задоволення. Апеляційну скаргу прокурора задовольнив частково. Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 12 грудня 2025 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА1 у частині визначення суми застави – скасував, та в цій частині постановив нову ухвалу, якою визначив підозрюваному заставу в розмірі 4 000 000 (чотири мільйона) грн. В іншій частині ухвалу слідчого судді залишив без змін, а апеляційну скаргу прокурора – без задоволення.
3.5. Щодо справи № 936/1275/25
Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, дослідивши відомості з офіційного вебпорталу Судової влади України та Єдиного державного реєстру судових рішень, установила, що 15 вересня 2025 року до Воловецького районного суду Закарпатської області надійшло клопотання слідчого слідчого відділення відділення поліції № 2 Мукачівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області майора поліції Комар А.В., погодженого з прокурором Воловецького відділу Мукачівської окружної прокуратури Йовбак І.І., у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № ____ від 15 вересня 2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 246 КК України, про арешт тимчасово вилученого майна.
За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа передана для розгляду слідчому судді Пелиху О.О.
Слідчий суддя Пелих О.О. ухвалою від 7 жовтня 2025 року (https://reyestr.court.gov.ua/Review/130881217) клопотання задовольнив частково.
Наклав арешт на тимчасово вилучене майно, із забороною його відчуження, зокрема, на:
- вантажний автомобіль марки «VOLVO» д.н.з. ____, який згідно з свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу належить ОСОБА5 (АДРЕСА1), який вилучено та залишено на зберігання на території пилорами ФОП ОСОБА6 за адресою с. Н. Ворота, вул. Верховинська, 139, Мукачівського району ;
- напівпричіп марки «SCHMITZ» д.н.з. ____, який згідно з свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу належить ОСОБА5 (АДРЕСА1), який вилучено та залишено на зберігання на території пилорами ФОП ОСОБА6 за адресою с. Н.Ворота, вул. Верховинська, 139, Мукачівського району;
- свідоцтво про реєстрацію вантажного автомобіля марки «VOLVO» н.з. ____ серії СТР №052092, свідоцтво про реєстрацію напівпричіпа марки «SCHMITZ» н.з. ____ серії СТР № 052091;
Наклав арешт на тимчасово вилучене майно, із забороною його використання та розпорядження, зокрема, на:
-навантажену лісопродукцію породи «Дуб» в кількості згідно з товарно- транспортними накладними 20 метрів кубічних, яка знаходиться на напівпричепі «SCHMITZ» н.з. ____ та розташована на території пилорами ФОП ОСОБА6 за адресою с. Н.Ворота, вул. Верховинська, 139, Мукачівського району;
- товарно-транспортну накладну № Ф0086498 від 13 вересня 2025 року та видаткову накладну №Ф0086498 від 13 вересня 2025 року, які надав водій ОСОБА8.
Передав транспортний засіб – вантажний автомобіль марки «VOLVO» державний номерний знак ____, напівпричіп марки «SCHMITZ» державний номерний знак ____, свідоцтво про реєстрацію вантажного автомобіля марки «VOLVO» д.н.з. ____ серії СТР № 052092, свідоцтво про реєстрацію напівпричіпа марки «SCHMITZ» д.н.з. ____ серії СТР №052091, на відповідальне зберігання власнику ОСОБА5, мешканцю АДРЕСА1 із правом користування транспортними засобами за призначенням.
Зобов’язав власника ОСОБА5, мешканця АДРЕСА1, зберігати вантажний автомобіль марки «VOLVO» д.н.з. ____, напівпричіп марки «SCHMITZ» д.н.з. ____, свідоцтво про реєстрацію вантажного автомобіля марки «VOLVO» д.н.з. ____ серії СТР № 052092, свідоцтво про реєстрацію напівпричіпа марки «SCHMITZ» д.н.з. ____ серії СТР № 052091, які є речовими доказами у кримінальному провадженні, до набрання законної сили рішенням суду в цій справі.
14 листопада 2025 року до Воловецького районного суду Закарпатської області надійшло клопотання представника власника майна ОСОБА7 про скасування арешту майна, накладеного у межах досудового розслідування кримінального провадження № ____ від 15 вересня 2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 246 КК України.
За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа передана для розгляду слідчому судді Павлюку С.С.
Слідчий суддя Павлюк С.С. ухвалою від 18 листопада 2025 року відмовив у задоволенні клопотання представника власника майна ОСОБА7 про скасування арешту майна, накладеного у межах досудового розслідування кримінального провадження № ____ від 15 вересня 2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 246 КК України (https://reyestr.court.gov.ua/Review/131876096).
25 листопада 2025 року до Воловецького районного суду Закарпатської області надійшло повторне клопотання у межах цієї справи.
За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа передана для розгляду слідчому судді Пелиху О.О.
Судове засідання призначене на 28 листопада 2025 року о 10 год 00 хв.
Інформація щодо розгляду клопотання відсутня.
ІV. Висновки Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя виходить із такого.
4.1. Правовий аспект
Велика Палата Верховного Суду у пунктах 80-81 постанови від 12 вересня 2024 року у справі № 990SCGC/12/24 (провадження № 11-138сап24) виснувала, що аналіз суб’єктивних та об’єктивних ознак дисциплінарного правопорушення дає підстави визначити дисциплінарний проступок судді як винне, протиправне порушення професійних обов’язків або загальновизнаних морально-етичних вимог, які ставляться до судді, що призвело чи могло призвести до негативних наслідків, а об’єктивна сторона дисциплінарного проступку передбачає наявність умислу в діях судді, свідомого порушення ним встановлених законом вимог та настання/можливість настання негативних наслідків.
Кваліфікація діяння – це точна правова оцінка конкретного діяння, яка полягає у встановленні точної відповідності між ознаками вчиненого діяння та ознаками, визначеними законом. Юридичною підставою кваліфікації діяння є його склад. Наслідки вчинення певних дій у кожному конкретному випадку мають бути встановлені й поставлені у вину суб`єктові дисциплінарного правопорушення, якщо між його діянням і наслідками існує причинний зв’язок. Настання описаних у законі наслідків є свідченням того, що вони виконують роль обставин, які надають проступку кваліфікованого виду.
Незалежність судової влади є головною умовою забезпечення верховенства права, ефективного захисту прав і свобод людини і громадянина, юридичних осіб, інтересів суспільства і держави. Незалежність і недоторканність суддів гарантуються статтями 126 та 129 Конституції України, якими визначено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.
Здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права. Звернення до суду громадян, організацій чи посадових осіб, які відповідно до закону не є учасниками судового процесу, щодо розгляду конкретних справ судом не розглядаються, якщо інше не передбачено законом. Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб із метою дискредитації суду або впливу на безсторонність суду, заклики до невиконання судових рішень забороняються і мають наслідком відповідальність, установлену законом. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи повинні утримуватися від заяв та дій, що можуть підірвати незалежність судової влади (частини перша – п’ята статті 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Суддя повинен додержуватися присяги (частина шоста статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
З набранням чинності Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VIII текст присяги судді визначено у статті 57 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», за змістом якої особа, призначена на посаду судді, складає присягу судді такого змісту:
«Я, (ім’я та прізвище), вступаючи на посаду судді, урочисто присягаю Українському народові об’єктивно, безсторонньо, неупереджено, незалежно, справедливо та кваліфіковано здійснювати правосуддя від імені України, керуючись принципом верховенства права, підкоряючись лише закону, чесно і сумлінно здійснювати повноваження та виконувати обов’язки судді, дотримуватися етичних принципів і правил поведінки судді, не вчиняти дій, що порочать звання судді або підривають авторитет правосуддя».
Суддя зобов’язаний дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів (пункт 2 частини сьомої статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Питання етики суддів визначаються Кодексом суддівської етики, що затверджується з’їздом суддів України за пропозицією Ради суддів України (стаття 58 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
У преамбулі до Кодексу суддівської етики, затвердженого ХІ черговим з’їздом суддів України 22 лютого 2013 року (у редакції, що була чинною до 18 вересня 2024 року) (далі – Кодекс), вказано, що, усвідомлюючи значимість своєї місії, з метою зміцнення та підтримки довіри суспільства до судової влади судді України вважають, що зобов’язані демонструвати і пропагувати високі стандарти поведінки, у зв’язку з чим добровільно беруть на себе більш істотні обмеження, пов’язані з дотриманням етичних норм як у поведінці під час здійснення правосуддя, так і в позасудовій поведінці.
Статтями 1-3, 5, 6, 14 Кодексу суддівської етики (у редакції, що є чинною з 18 вересня 2024 року) визначено, що суддя як носій судової влади повинен бути прикладом неухильного дотримання принципу верховенства права і вимог закону, присяги судді. Суддя має усвідомлювати постійну увагу суспільства та демонструвати високі стандарти поведінки з метою зміцнення довіри до судової влади та утвердження авторитету правосуддя.
Суддя не може використовувати своє посадове становище в особистих інтересах чи в інтересах третіх осіб.
Суддя має докладати зусиль, щоб на думку звичайної розсудливої людини (законослухняної людини, яка, будучи достатньою мірою поінформованою про факти та процеси, що відбуваються, об'єктивно сприймає інформацію та обставини зі сторони) його поведінка відповідала високому статусу посади та не викликала обґрунтованих сумнівів у його доброчесності.
Суддя не повинен допускати поведінки, що створює враження про недотримання ним етичних стандартів судді.
Незалежність судді під час здійснення правосуддя є передумовою забезпечення принципу верховенства права та невід'ємною складовою справедливого суду.
Суддя повинен здійснювати правосуддя незалежно, виходячи виключно з обставин, установлених під час розгляду справи, за своїм внутрішнім переконанням, керуючись верховенством права, що є гарантією справедливого розгляду справи в суді, незважаючи на будь-які зовнішні втручання, впливи, стимули, загрози або публічну критику.
Суддя не має допускати позапроцесуальних взаємовідносин з учасниками судового процесу у справі, що перебуває у його / її провадженні.
Суддя має уникати поведінки, що може викликати сумнів чи створити враження про наявність у судді прихильності чи упередженого ставлення до учасників справи чи їх представників.
Зміст Кодексу суддівської етики свідчить про те, що в ньому окреслені стандарти поведінки судді як під час здійснення правосуддя (розділ ІІ), так і визначено, якою має бути його позасудова поведінка (розділ ІІІ) (пункт 140 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 червня 2024року у справі № 990SCGC/2/24).
Бангалорськими принципами поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схваленими Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23, передбачено, що довіра суспільства до судової системи, а також до авторитету судової системи в питаннях моралі, чесності та непідкупності судових органів посідає першочергове місце в сучасному демократичному суспільстві.
Суддя виявляє та підтримує високі стандарти поведінки суддів з метою укріплення суспільної довіри до судових органів, що має першочергове значення для підтримки незалежності судових органів (пункт 1.6).
Суддя демонструє поведінку, бездоганну навіть з точки зору стороннього спостерігача. Спосіб дій та поведінка судді мають підтримувати впевненість суспільства в чесності та непідкупності судових органів. Недостатньо просто чинити правосуддя, потрібно робити це відкрито для суспільства (пункти 3.1, 3.2).
Дотримання етичних норм, демонстрація дотримання етичних норм є невід’ємною частиною діяльності суддів. Суддя дотримується етичних норм, не допускаючи прояву некоректної поведінки при здійсненні будь-якої діяльності, що пов’язана з його посадою.
Постійна увага з боку суспільства покладає на суддю обов’язок прийняти на себе ряд обмежень, і незважаючи на те, що пересічному громадянину ці обов’язки могли б здатися обтяжливими, суддя приймає їх добровільно та охоче. Поведінка судді має відповідати високому статусу його посади (пункт 4.2).
Суддя не має права використовувати чи дозволяти використовувати авторитет власної посади для досягнення особистих інтересів судді, членів його сім'ї чи інших осіб. Суддя не повинен діяти чи дозволяти іншим діяти у такий спосіб, щоб можна було зробити висновок, що будь-хто неналежно впливає на здійснення суддею його повноважень (пункт 4.9).
У Висновку № 3 (2002) Консультативної ради європейських суддів щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема питання етики, несумісної поведінки та безсторонності зазначено, що суспільна довіра та повага до судової влади є гарантіями ефективності системи правосуддя: поведінка суддів у їхній професійній діяльності, зрозуміло, розглядається громадськістю як необхідна складова довіри до судів.
Відповідно до пункту 8 Висновку № 3 (2002) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема питання етики, несумісної поведінки та безсторонності, повноваження, що надані суддям, тісно пов’язані із цінностями правосуддя, справедливості та свободи. Стандарти поведінки, які застосовуються до суддів, випливають із цих цінностей і є передумовами довіри до здійснення правосуддя.
Рада суддів України в Коментарі до Кодексу суддівської етики, затвердженому рішенням Ради суддів України від 4 лютого 2016 року № 1, наголосила, високі стандарти поведінки полягають у тому, що суддя як на роботі, так і поза її межами, у повсякденному житті, має демонструвати таку поведінку, щоб оточуючі люди бачили в ньому еталон порядності і справедливості – високоморальну, чесну, стриману, врівноважену людину. При цьому суддя має не лише подавати особистий приклад, а і пропагувати етичну поведінку серед оточуючих, вимагати етичної поведінки від інших.
Підтримання високих стандартів поведінки вимагає від суддів уникнення створення враження неналежної поведінки – як професійної, так і особистої. Суддя має усвідомлювати, що він представляє судову гілку влади, та не допускати зі свого боку поведінки, що може зашкодити авторитету правосуддя.
Бездоганна поведінка суддів означає уникнення порушень норм етики та недопущення створення враження їх порушення не лише під час виконання професійних обов’язків, а й в особистому житті.
Недотримання суддею моральних засад суспільства призводить до зниження його авторитету, робить таку поведінку незрозумілою для суспільства, внаслідок чого можуть виникати сумніви щодо незалежності та справедливості суду.
Під суддівською етикою треба розуміти певну систему базових принципів регламентації поведінки суддів у судовому засіданні, в суді та позасудової поведінки, які побудовані з урахуванням особливостей професійної діяльності судді та створені для підтримки суддівських стандартів, діють об’єктивно і незалежно з метою збільшення значущості існуючих правових норм та правил поведінки для суддів.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояв неповаги до інших суддів, адвокатів, експертів, свідків чи інших учасників судового процесу.
Пункт 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» стосується поведінки судді, яка порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя і складається з таких аспектів:
- питання моралі, чесності, непідкупності;
- відповідність способу життя судді його статусу;
- дотримання норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду;
- прояв неповаги до інших суддів, адвокатів, експертів, свідків чи інших учасників судового процесу.
Про наявність у поведінці судді складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» можуть свідчити дії чи бездіяльність судді, що демонструють відверте нехтування нормами моралі і права, неповагу до інших громадян та суспільства в цілому, недобросовісне використання власного соціального статусу і зумовлених посадою можливостей, поведінка, що викликає негативний суспільний резонанс, компрометує весь суддівський корпус, здатна поставити під сумнів незалежність, неупередженість, об’єктивність правосуддя і підірвати довіру до суду як інституції, покликаної стояти на варті законності і справедливості.
Тобто, суддя може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності за пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» лише за вчинення «етичного проступку», зокрема, під час виконання функцій судді зі здійснення правосуддя. У такому разі діяння судді повинні оцінюватися виключно через призму моральних та етичних принципів і якостей особи судді, який від імені України уповноважений владою здійснювати правосуддя, та не повинні пов’язуватися із застосуванням суддею норм матеріального та процесуального права під час ухвалення судових рішень.
Отже, підставою дисциплінарної відповідальності судді може бути не будь-яка поведінка, яка свідчить про недотримання суддею норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, а лише та, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя. Саме така поведінка становить об’єктивну сторону зазначеного дисциплінарного проступку.
На національному рівні «авторитет правосуддя» розуміється як сукупність об’єктивних і суб’єктивних ознак, які характеризують діяльність з відправлення правосуддя, таких як справедливість провадження, незалежність правосуддя, безсторонність, публічність, моральність, та які мають вселяти повагу до суду у громадськості в демократичному суспільстві. Під авторитетом судової влади потрібно розуміти як визнання за судовою владою видатних досягнень, здібностей, особливого становища та статусу в державі, так і значення її впливу на довіру осіб до неї. Схожою термінологією наділено і поняття «авторитет судді», який виступає як представник судової влади та є зовнішнім втіленням і подальшою демонстрацією її авторитету.
У пунктах 128-130 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Моріс проти Франції» від 23 квітня 2015 року [ВП] (заява № 29369/10) при характеристиці авторитету правосуддя зазначено, що питання стосовно функціонування судової системи, а саме інституції, яка є необхідною для демократичного суспільства, відносяться до сфери суспільного інтересу. У зв’язку з цим, слід брати до уваги особливу роль судової влади в суспільстві. Як гарант правосуддя, основоположної цінності в державі, яка керується законом, судова влада повинна користуватися довірою суспільства для успішного виконання своїх обов’язків. Тому може виникнути необхідність захистити таку довіру від нападів, які завдають серйозної шкоди і які по суті є необґрунтованими, особливо зважаючи на той факт, що на суддях, які піддаються критиці, лежить обов’язок проявляти обачність, яка заважає їм відповісти (див. Prager and Oberschlick v. Austria, 26 April 1995, § 34; Karpetas v. Greece, № 6086/10, § 68, 30 October 2012; та Di Giovanni v. Italy, № 51160/06, § 71, 9 July 2013).
Вираз «авторитет судової влади» включає в себе, зокрема, поняття того, що суди є, і здебільшого сприймаються суспільством як належний майданчик для вирішення правових спорів та встановлення винуватості чи невинуватості особи у кримінальному обвинуваченні, а також ідею, що суспільство в цілому поважає суди і впевнене в їх можливості виконувати зазначені функції (див. Worm v. Austria, 29 August 1997, § 40, та Prager and Oberschlick, згадане вище).
Йдеться про впевненість, яку повинні викликати суди в демократичному суспільстві не тільки у обвинувачених в кримінальних справах (див. Kyprianou, згадане вище, § 172), але також у громадськості в цілому (див. Kudeshkina v. Russia, № 29492/05, § 86, 26 February 2009, та Di Giovanni, згадане вище).
4.2. Оцінка обставин
4.2.1. Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя враховує правові позиції Вищої ради правосуддя, висловлені в рішеннях Вищої ради правосуддя від 3 червня 2025 року № 1192/0/15-25, від 20 травня 2025 року № 1069/0/15-25, від 4 березня 2025 року № 396/0/15-25, від 17 жовтня 2024 року № 3051/0/15-24, від 27 червня 2024 року № 1995/0/15-24, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17, від 22 січня 2019 року у справі № 800/454/17, від 8 квітня 2021 року (провадження № 11-238сап20), від 30 травня 2024 року (провадження № 11-22сап24), від 12 вересня 2024 року (провадження № 11-138сап24), від 12 грудня 2024 року (провадження № 11-168сап24), згідно з якими матеріали кримінального провадження можуть бути використані при вирішенні питання про наявність у діях судді дисциплінарного проступку; відсутність вироку, яким би було визнано особу винною у вчиненні кримінального правопорушення, склад якого передбачав би відповідні діяння, не є перешкодою для притягнення цієї особи до дисциплінарної відповідальності; у дисциплінарному провадженні діє принцип автономності, відповідно до якого дисциплінарне провадження розглядається незалежно від розгляду кримінального провадження.
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ) не є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі – Конвенція) притягнення до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися в контексті правил службової етики, навіть якщо особа була у кримінальному провадженні виправданою (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 6 жовтня 1982 року у справі «X. v. Austria» про неприйнятність заяви № 9295/81) чи таке провадження було закрите (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 7 жовтня 1987 року у справі «C. v. the United Kingdom» про неприйнятність заяви № 11882/85).
Європейська Комісія «За демократію через право» (Венеційська комісія) 13 березня 2017 року на 110-й пленарній сесії прийняла Висновок № 880/2017 щодо кримінальної відповідальності суддів, у пункті 53 якого зазначено: «Кримінальна і дисциплінарна відповідальності не є взаємовиключними: дисциплінарні санкції можуть так само застосовуватися у кримінальній справі з виправдувальним вироком, крім того, той факт, що кримінальну справу не порушено через неможливість встановити кримінальну провину або факти, не означає, що відповідним суддею не було скоєно ніяких дисциплінарних порушень, саме через різний характер обох типів відповідальності»; «важливість незалежності суддів під час виконання ними суддівських функцій не означає, що судді не повинні нести відповідальності. Необхідно забезпечити баланс між їхньою недоторканністю як засобом захисту від тиску і неправомірних дій з боку органів влади та приватних осіб (функціональна недоторканність) і тим фактом, що вони не повинні бути над законом (відповідальність)»; «якщо неправомірна поведінка судді здатна підірвати суспільну довіру до судової влади, в інтересах суспільства порушити дисциплінарне провадження щодо цього судді».
Це свідчить про те, що факти, які встановлені під час розслідування кримінального провадження, можуть використовуватись у контексті з’ясування наявності підстав для дисциплінарної відповідальності судді.
Отже, з огляду на наведені вище сталі правові висновки Вищої ради правосуддя та Великої Палати Верховного Суду, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає можливим використання матеріалів кримінального провадження № ____ від 16 жовтня 2025 року для встановлення обставин вчинення суддею Пелихом О.О. дисциплінарного проступку.
Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя наголошує, що не досліджує питання наявності або відсутності вини судді Пелиха О.О. у вчиненні кримінального правопорушення, оскільки перебіг кримінального провадження не має значення для розгляду питання про дисциплінарну відповідальність судді.
«Дисциплінарний проступок» та «кримінальне правопорушення» не є тотожними поняттями. Цілком можливим є притягнення особи за одні й ті самі дії і до дисциплінарної, і до кримінальної або адміністративної відповідальності. Це не суперечить Основному Закону України, який забороняє двічі притягати до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення (частина перша статті 61). Питання про вину особи у вчиненні злочину (кримінального правопорушення), безумовно, може вирішити лише суд. Водночас виключні повноваження встановлювати відсутність або наявність у діях судді складу дисциплінарного проступку надані дисциплінарному органу – Дисциплінарним палатам Вищої ради правосуддя (стаття 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»).
Під час дисциплінарного провадження надається оцінка лише фактам, які можуть свідчити про наявність або відсутність у поведінці судді складу дисциплінарного проступку та про ступінь його вини. Встановлені під час дисциплінарного провадження факти та обставини мають значення тільки для ухвалення рішення в рамках своєї компетенції та жодним чином не свідчать про доведеність вини особи у вчиненні адміністративних або кримінальних правопорушень.
Рішення будь-яких органів, у тому числі вирок суду, не можуть бути обов’язковими для дисциплінарного органу, який має право і водночас зобов’язаний самостійно визначити наявність у діях особи складу дисциплінарного проступку. Тим паче дисциплінарний орган не може бути обмежений у здійсненні своїх повноважень щодо дисциплінарного провадження через відсутність рішення компетентного органу в іншій процедурі, зокрема через відсутність вироку суду за фактами, які можуть бути одночасно підставами притягнення особи до кримінальної та дисциплінарної відповідальності. Так само рішення дисциплінарного органу не має жодного правового значення і для суду під час розгляду кримінального провадження чи справи про адміністративне правопорушення.
Саме таку правову позицію висловлено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 800/454/17, від 22 січня 2019 року у справі № 800/454/17, від 30 травня 2024 року (провадження № 11-22сап24), у яких Велика Палата зазначила, що обов’язкова наявність судового рішення, яким би було визнано особу винною у вчиненні кримінального правопорушення, склад якого передбачав би відповідні діяння, не є умовою для притягнення цієї особи до дисциплінарної відповідальності.
Водночас Велика Палата Верховного Суду в постановах від 12 грудня 2024 року (провадження № 11-168сап24), від 30 травня 2024 року (провадження № 11-22сап24), від 14 березня 2019 року у справі № 9901/789/18 дійшла висновку щодо можливості використання таких доказів, як протоколи НСРД, під час дисциплінарного провадження щодо судді, пославшись, зокрема, на постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 та 29 січня 2019 року (справи № 800/454/17, № 9901/728/18 відповідно), від 13 травня 2021 року (провадження № 11-197сап20).
4.2.2. Під час попередньої перевірки дисциплінарний інспектор установив, що детективи Національного бюро здійснюють досудове розслідування, а прокурори Спеціалізованої антикорупційної прокуратури – нагляд за ним у формі процесуального керівництва у кримінальному провадженні № ____ від 16 жовтня 2025 року.
У межах зазначеного кримінального провадження заступник Генерального прокурора – керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Клименко О.В. 28 листопада 2025 року склав та підписав повідомлення про підозру судді Старобільського районного суду Луганської області ОСОБА1 (відрядженого до Воловецького районного суду Закарпатської області) у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України (далі – КК України), яке вручено ОСОБА1.
ОСОБА1 підозрюється у проханні службовою особою, яка займає відповідальне становище, надати та одержанні неправомірної вигоди для себе та третіх осіб за вчинення такою службовою особою в інтересах третьої особи дій з використанням наданої їй влади, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України.
Установлені під час попередньої перевірки обставини можуть свідчити про вчинення суддею Старобільського районного суду Луганської області Пелихом О.О. (відрядженого до Воловецького районного суду Закарпатської області) дій, що порочать звання судді або підривають авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.
Поведінка судді мала суспільний розголос та отримала відображення у засобах масової інформації, зокрема про це свідчать такі публікації:
1) «Суддю Воловецького райсуду викрито на хабарі» (https://glavcom.ua/country/criminal/suddju-volovetskoho-rajsudu-vikrito-...);
2) «Вилучили 1300 доларів: на Закарпатті суддю підозрюють у хабарництві» (https://suspilne.media/uzhhorod/1178498-vilucili-1300-dolariv-na-zakarpatti suddupidozruut-u-habarnictvi/);
3) «Закарпатського суддю підозрюють у хабарництві» (https://pravo.ua/zakarpatskoho-suddiu-pidozriuiut-u-khabarnytstvi/);
4) «Суддю Воловецького районного суду підозрюють в одержані хабаря за «потрібне» рішення» (https://mukachevo.rayon.in.ua/news/853527-suddyu-volovetskogo-rayonnogo-...);
5) «На Закарпатті на хабарі викрили суддю Воловецького райсуду» (https://zaxid.net/na_zakarpatti_na_habari_vikrili_suddyu_volovetskogo_ra...).
4.3. Висновок по суті
Розглянувши висновок дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя Пилипенка С.М. за результатами попередньої перевірки дисциплінарної скарги Жилки М.П., Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що в діях судді Старобільського районного суду Луганської області Пелиха О.О. (відрядженого до Воловецького районного суду Закарпатської області) можуть вбачатися ознаки складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду).
З огляду на наведене, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку про наявність підстав для відкриття дисциплінарної справи стосовно судді Старобільського районного суду Луганської області Пелиха О.О. (відрядженого до Воловецького районного суду Закарпатської області) за ознаками складу дисциплінарного проступку, передбаченого пункту 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Наявність або відсутність підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності буде встановлено за результатами розгляду дисциплінарної справи щодо судді на підставі оцінки доказів, наданих та отриманих в межах дисциплінарного провадження.
Водночас посилання скаржниці на пункт 8 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» не підтверджені конкретними відомостями та посиланнями на фактичні дані, що їх підтверджують.
Скаржниця не повідомила фактів втручання судді Пелиха О.О. у процес здійснення правосуддя іншими суддями (суддею), а Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя не установив таких фактів.
Тому, доводи скарги у цій частині є безпідставними.
Керуючись статтею 46 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», статтями 106, 108 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя
ухвалила:
відкрити дисциплінарну справу стосовно судді Старобільського районного суду Луганської області Пелиха Олександра Олександровича (відряджений до Воловецького районного суду Закарпатської області).
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий на засіданні
Другої Дисциплінарної палати Вищої
ради правосуддя
Члени Другої Дисциплінарної палати
Вищої ради правосуддя
Олена КОВБІЙ
Олексій МЕЛЬНИК
