Акт ВРП

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Маселка Р.А., членів Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Бурлакова С.Ю., Ковбій О.В. розглянувши висновок дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя – доповідача Ільницького О.В. за результатами попередньої перевірки дисциплінарної скарги адвоката Діденко Наталії Олександрівни, поданої в інтересах Ляшука Костянтина Володимировича, стосовно судді Кам’янського районного суду Запорізької області Гляня Олексія Сергійовича (відряджений до Шевченківського районного суду міста Києва),

встановила:

до Вищої ради правосуддя 27 квітня 2023 року за вхідним № Д-1511/0/7-23 надійшла дисциплінарна скарга адвоката Діденко Н.О., подана в інтересах Ляшука К.В., стосовно рішень і дій судді Кам’янського районного суду Запорізької області Гляня О.С. (відряджений до Шевченківського районного суду міста Києва) щодо наявності у них складів дисциплінарних проступків в частині строку виготовлення та надіслання учасникам копій ухвали слідчого судді від 27 січня 2023 року у справі № 761/3130/23.

Стислий зміст дисциплінарної скарги

1. У дисциплінарній скарзі Скаржник зазначила, що у 16 січня 2023 року звернулася зі скаргою на бездіяльність Головного управління Національної поліції в Київської області щодо неналежного проведення службового розслідування на скаргу адвоката ОСОБА1 у кримінальному провадженні № ____ від 13 травня 2019 року в порядку статті 303 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України).

Однак, жодної інформації від суду щодо розгляду скарги не отримувала навіть на звернення, які скеровувала як на голову суду, так і до слідчого судді Гляня О.С., аж допоки 30 березня 2023 року – через 2 місяці після проголошення – рішення було направлено на електронну пошту.

2. У зв’язку з викладеним, Скаржник просить притягнути суддю Гляня О.С. до дисциплінарної відповідальності, оскільки вважає, що у його поведінці наявні ознаки дисциплінарних проступків, передбачених підпунктами «б», «в», «г» пункту 1 пунктами 2, 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Процедура розгляду дисциплінарної скарги

3. Законами України від 09 серпня 2023 року № 3304-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо негайного відновлення розгляду справ стосовно дисциплінарної відповідальності суддів» (набрав чинності 17 вересня 2023 року) та від 06 вересня 2023 року № 3378-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо зміни статусу та порядку формування служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя» (набрав чинності 19 жовтня 2023 року) внесено зміни до глави 4 «Дисциплінарне провадження» розділу II «Особлива частина» Закону України «Про Вищу раду правосуддя» у частині строків та порядку здійснення дисциплінарного провадження.

Зокрема, запроваджено інститут дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя, до повноважень яких віднесено здійснення попередньої перевірки дисциплінарних скарг та підготовки дисциплінарних справ до розгляду Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя.

4. Пунктом 23⁶ Розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» установлено, що днем початку роботи служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя є день опублікування Вищою радою правосуддя повідомлення про початок роботи служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя у газеті «Голос України».

Рішенням Вищої ради правосуддя від 10 грудня 2024 року № 3582/0/15-24 днем початку роботи служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя визначено 23 грудня 2024 року. Відповідне оголошення розміщено в газеті «Голос України» від 21 грудня 2024 року № 194 (246).

5. На підставі протоколу автоматизованого розподілу справи між дисциплінарними інспекторами Вищої ради правосуддя від 26 грудня 2024 року дисциплінарна скарга передана дисциплінарному інспектору Вищої ради правосуддя Ільницькому О.В. для проведення попередньої перевірки (далі – дисциплінарний інспектор).
6. Згідно з пунктами 1, 4 частини першої статті 43 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» дисциплінарний інспектор Вищої ради правосуддя, визначений автоматизованою системою розподілу справ для попередньої перевірки відповідної дисциплінарної скарги (дисциплінарний інспектор Вищої ради правосуддя – доповідач) вивчає дисциплінарну скаргу і перевіряє її відповідність вимогам закону, за відсутності підстав для залишення без розгляду та повернення дисциплінарної скарги – протягом тридцяти днів з дня отримання такої скарги готує матеріали з пропозицією про відкриття або про відмову у відкритті дисциплінарної справи.
7. До Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя 15 грудня 2025 року (вхідний № 6310/0/24-25) надійшов висновок дисциплінарного інспектора Ільницького О.В. за результатами попередньої перевірки дисциплінарної скарги адвоката Діденко Н.О., поданої в інтересах Ляшука К.В., стосовно судді Кам’янського районного суду Запорізької області Гляня О.С. (відряджений до Шевченківського районного суду міста Києва) з пропозицією залишити без розгляду скаргу та повернути скаржнику.
8. Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя ухвалою від 14 січня 2026 року № 53/2дп/15-26 задовільнила заяву про самовідвід члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Мельника О.П. від розгляду вказаного висновку.

Обставини, встановлені за результатом розгляду висновку дисциплінарного інспектора та долучених до нього матеріалів

Відомості про суддю:

9. Глянь Олексій Сергійович призначений на посаду судді Куйбишевського районного суду Запорізької області Указом Президента України від 2 липня 2020 року № 2658/2020 (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/265/2020#Text). Рішенням Голови Верховного Суду від 17 жовтня 2022 року № 489/0/149-22 суддя Глянь О.С. відряджений до Шевченківського районного суду міста Києва для здійснення правосуддя (https://hcj.gov.ua/_files/node6087/489_0_149-22__17.10.2022.pdf).
10. Законом України від 26 лютого 2025 року № 4273-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо зміни найменувань місцевих судів» найменування Куйбишевського районного суду Запорізької області змінено на Кам’янський районний суд Запорізької області.

За підпунктом 3 пункту 31 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону «Про судоустрій і статус суддів» у відповідній редакції зміна найменування місцевого загального суду не призвела до його реорганізації чи ліквідації або утворення нового суду.

Відомості про обставини розгляду справи:

11. 24 січня 2023 року у провадження слідчого судді Шевченківського районного суду міст Києва Гляня О.С. надійшла скарга адвоката ОСОБА1 на бездіяльність Головного управління Національної поліції в Київської області щодо неналежного проведення службового розслідування на скаргу адвоката ОСОБА1 у кримінальному провадженні № ____ від 13 травня 2019 року (справа № 761/3130/23 (провадження № 1-кс/761/2238/2023)).
12. Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва Гляня О.С. від 27 січня 2023 року відмовлено у відкритті провадження, на підставі частини четвертої статті 304 КПК України, оскільки скарга подана на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, що не підлягає оскарженню (https://reyestr.court.gov.ua/Review/108812893).

Відповідно до відкритої інформації Єдиного державного реєстру судових рішень ухвала надіслана і зареєстрована судом 07 лютого 2023 року та забезпечено надання загального доступу 08 лютого 2023 року.

13. 31 січня, 07 лютого, 01 березня 2023року адвокат ОСОБА1 зверталася із запитами та заявами щодо надання інформації про рух справи та видачу копії ухвали.

Відповідно до листа Шевченківського районного суду міста Києва від 27 березня 2023 року копія затребуваної ухвали 21 лютого 2023 року вже була надіслана на поштову адресу заявниці та повторно була надіслана разом з відповіддю 27 березня 2023 року.

Пояснення судді

14. У письмових поясненнях, які надійшли на адресу Вищої ради правосуддя 14 грудня 2023 року (вхідний № 1437/0/6-23), суддя Кам’янського районного суду Запорізької області Глянь О.С. (відряджений до Шевченківського районного суду міста Києва) вказав, що після розгляду скарги, матеріали справи передано до канцелярії для зберігання та повернення скаржнику. Після цього про жодні заяви не був поінформований, а їх виконання у встановленому законом порядку доручалося працівникам кримінальної канцелярії, оскільки це не входить до повноважень судді.

Висновки Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя

15. Згідно з частинами першою, другою статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди; делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Розуміння змісту права на справедливий суд згідно з частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) передбачає справедливий і публічний розгляд справи кожної особи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо її прав та обов’язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти неї кримінального обвинувачення.

Відповідно частина перша статті 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» розкриває право на справедливий суд в Україні як гарантію кожному захисту його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.

Пунктом 1 частини сьомої статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суддя зобов’язаний своєчасно, справедливо та безсторонньо розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства.

16. Порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України.

Кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, КПК України та інших законів України (частини перша, друга статті 1 КПК України).

Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

17. Відповідно до цього, а також важливої ролі судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні на стадії досудового розслідування, слідчий суддя займає важливе значення, а належне здійснення ним своїх повноважень є однією з гарантій досягнення завдань кримінального провадження (пункт 18 частини першої статті 3 КПК України).
18. Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (справа «Дія 97 проти України», заява № 19164/04, пункт 47, рішення ЄСПЛ від 21 жовтня 2010 року, справа «Олександр Волков проти України», заява № 21722/11, пункт 143, рішення ЄСПЛ від 09 січня 2013 року).
19. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 303 КПК України на досудовому провадженні бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення може бути оскаржена заявником, його представником чи законним представником.

Скарга повертається, якщо: 1) скаргу подала особа, яка не має права подавати скаргу; 2) скарга не підлягає розгляду в цьому суді; 3) скарга подана після закінчення строку, передбаченого частиною першою статті 304 КПК України, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або слідчий суддя за заявою особи не знайде підстав для його поновлення.

Слідчий суддя, суд відмовляє у відкритті провадження лише у разі, якщо скарга подана на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, що не підлягає оскарженню (частини друга, четверта статті 304 КПК України).

Відповідно до частин другої та третьої статті 306 КПК України скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування розглядаються не пізніше сімдесяти двох годин з моменту надходження відповідної скарги, крім скарг на рішення про закриття кримінального провадження, які розглядаються не пізніше п’яти днів з моменту надходження скарги.

За результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора постановляється ухвала згідно з правилами цього Кодексу.

20. Стаття 370 КПК України визначає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, що відповідає нормативному визначенню принципу законності кримінального провадження згідно з пунктом 2 частини першої статті 7 та статті 9 КПК України.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об’єктивно з’ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.

Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

21. Відповідно до цього, обов’язковим елементом форми ухвал суду є мотивувальна частина, яка повинна містити суть питання, що вирішується ухвалою, і за чиєю ініціативою воно розглядається, встановлених судом обставин із посиланням на докази, а також мотивів неврахування окремих доказів, мотивів, з яких суд виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався (пункт 2 частини першої статті 372 КПК України).
22. Ухвала від 27 січня 2023 року про відмову у відкритті провадження за скаргою містить висновки судді та мотиви постановленого ним судового рішення із відповідним обґрунтуванням, за формою відповідає вимогам наведених нормативних процесуальних положень. Наведені в ухвалі мотиви та висновки судді є наслідком добросовісної оцінки фактичних обставин справи, встановлених на підставі досліджених матеріалів, та тлумачення відповідних норм КПК України з урахуванням усталених підходів правозастосування судів вищих інстанцій, є послідовними і логічними, відповідають змісту питання, яке вирішується суддею. При цьому, таке тлумачення суддею фактів та положень закону, з огляду на її обґрунтування, не виходить за межі допустимого суддівського розсуду.
23. Усталена судова практика, як і практика діяльності Вищої ради правосуддя звертає увагу на те, що виключно законами України визначаються судоустрій і судочинство. Порядок здійснення правосуддя регламентується відповідним процесуальним законодавством України. Процесуальні акти і дії суддів, які стосуються вирішення питань підвідомчості судам спорів, порушення і відкриття справ, підготовки їх до розгляду, судовий розгляд справ у першій та апеляційній інстанціях, в касаційному і наглядовому порядку та ухвалення в них судових рішень належать до сфери правосуддя і можуть бути оскаржені лише в судовому порядку відповідно до процесуального законодавства України.

Відповідно до повноважень, визначених статтею 131 Конституції України та статтею 3 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», Вища рада правосуддя не наділена повноваженнями оцінювати судове рішення та надавати оцінку його змісту. Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Рішення суддів не можуть підлягати будь-якому перегляду поза межами апеляційних чи касаційних процедур (пункт 95 постанови Великої Палати Верховного Суду 13 червня 2024 року у справі № 990SCGC/2/24).

Орган, що здійснює дисциплінарне провадження щодо судді, не вповноважений перевіряти законність судового рішення, а зобов’язаний перевірити дії судді під час ухвалення такого рішення в частині наявності порушень, які є підставою для застосування дисциплінарної відповідальності (правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 січня 2022 року у справі № 11-132сап21).

У Висновках № 3 (2002), № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи зазначено, що є неприйнятною можливість притягнення судді до відповідальності за здійснення своїх обов’язків, крім випадку умисного правопорушення при здійсненні судових функцій. Консультативна рада європейських суддів наголошує, що зміст конкретних судових рішень контролюється головним чином за допомогою процедур апеляції або перегляду рішень у національних судах та за допомогою права на звернення до Європейського суду з прав людини.

Жоден суддя не повинен притягатися до дисциплінарної відповідальності чи звільнятися за винесені ним судові рішення, окрім як у разі грубої недбалості чи навмисного порушення закону (пункт 22 Декларації щодо принципів незалежності судової влади, прийнятої Конференцією голів верховних судів країн Центральної та Східної Європи 14 жовтня 2015 року).

Тлумачення закону, оцінювання фактів та доказів, які здійснюють судді для вирішення справи, не повинні бути приводом для цивільної або дисциплінарної відповідальності, за винятком випадків злочинного наміру або грубої недбалості (пункт 66 Рекомендації СМ/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов’язки).

Дисциплінарне провадження щодо судді має здійснюватися з урахуванням конституційного принципу незалежності суддівської діяльності, відповідно до якого дисциплінарне провадження не може бути спрямоване на оцінку судових рішень суддів, які можуть піддаватися критиці лише шляхом оскарження відповідно до закону.

Частиною четвертою статті 126 Конституції України серед гарантій незалежності суддів визначається, що суддю не може бути притягнуто до відповідальності за ухвалене ним судове рішення, за винятком вчинення злочину або дисциплінарного проступку.

Притягнення до дисциплінарної відповідальності у зв’язку з винесенням судового рішення має розглядатися як винятковий захід і підлягати обмежувальному тлумаченню з урахуванням принципу незалежності суддів (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ющишин проти Польщі», заява № 35599/20, від 6 жовтня 2022 року, пункт 276).

24. Таким чином, в межах дисциплінарної процедури не оцінюються з процесуальної точки зору мотиви судового рішення. Водночас, зважаючи на критерії його законності та обґрунтованості, наводячи мотиви його ухвалення суддя не може виходити за межі власних процесуальних повноважень та ігнорувати наведені критерії оцінки власної діяльності, оскільки мотиви повинні ґрунтуватися на законі та фактичних обставинах справи – бути належними і достатніми. А тому, предметом дослідження є саме поведінка судді щодо вмотивованості, яка свідчить про добросовісність виконання власних обов’язків.
25. Таким чином, вказані доводи Скаржника не можуть свідчити про процесуальне порушення суддею прийнятого ним судового рішення, умисне або внаслідок недбалості створення перешкод у реалізації процесуальних прав учасників процесу, оскільки судом наведено мотиви прийняття такого рішення, але доводи скарги ґрунтуються на власному уявленні скаржника про рівень вмотивованості, порядок оцінки судом доказів і їхнє застосування щодо вирішення справи у спірних правовідносинах, що перебуває у сфері повноважень саме суду.
26. Базовим елементом процедури є визначені у частині першій статті 7 КПК України засади кримінального провадження, які розкриваються через приписи процесуальних гарантій, недодержання яких через умисел або внаслідок недбалості може свідчити про дисциплінарний проступок з боку судді та є, відповідно, нормативною та фактичною підставами дисциплінарної відповідальності суддів.

Згідно з пунктами 1, 3, 6 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, гласність і відкритість судового провадження та його повне фіксування технічними засобами.

На цих же засадах наголошується у пунктах 3, 13, 20 частини першої статті 7 КПК України.

27. Основним аспектом права на справедливий судовий розгляд у кримінальному провадженні, включаючи елементи такого провадження, що відноситься до процедури, має бути змагальним і що між обвинуваченням та захистом має бути рівність сторін. Право на змагальний судовий процес у кримінальній справі означає, що і обвинувачення, і захист повинні мати можливість ознайомитись із матеріалами і прокоментувати зауваження та докази, подані іншою стороною (Брандштеттер проти Австрії, 28 серпня 1991 року, пункти 66-67) (пункт 77 рішення ЄСПЛ у справі «Леас проти Естонії» від 06 березня 2012 року (заява № 59577/08)).

ЄСПЛ визначає, що принцип рівності сторін – один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду – передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (див., серед інших рішень та mutatis mutandis, «Кресс проти Франції», [ВП], № 39594/98, пункт 72; «Ф.С.Б. проти Італії», рішення від 28 серпня 1991 року, пункт 33; «Т. проти Італії», рішення від 12 жовтня 1992 року, пункт 26; та «Кайя проти Австрії», № 54698/00, пункт 28, від 08 червня 2006 року) (пункт 26 рішення у справі «Надточій проти України» від 15 травня 2008 року (заява № 7460/03)).

Згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «Мала проти України» від 03 липня 2014 року (заява № 4436/07, пункти 48–49) ключовим для концепції справедливого розгляду справи як у цивільному, так і кримінальному провадженні є те, щоб скаржник не був позбавлений можливості ефективно представляти свою справу в суді та мав змогу нарівні із протилежною стороною користуватися правами, передбаченими принципом рівності сторін (див. рішення у справі «Стіл та Морріс проти Сполученого Королівства», заява № 68416/01, пункт 59). Принцип рівності сторін вимагає «справедливого балансу між сторонами», і кожній стороні має бути надано відповідну можливість для представлення своєї справи в умовах, що не ставлять її у суттєво невигідне становище порівняно з її опонентом (див. рішення від 26 травня 2009 року у справі «Бацаніна проти Росії», заява № 3932/02, пункт 22). Більше того, принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (див. рішення у справах «Проніна проти України», заява № 63566/00, пункт 25, від 18 липня 2006 року, та «Нечипорук і Йонкало проти України», заява № 42310/04, пункт 280, від 21 квітня 2011 року).

Насамкінець, згідно з практикою Суду, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов’язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи (див. вищенаведене рішення у справі «Гарсія Руїс проти Іспанії», пункт 26 із подальшими посиланнями).

Принцип рівності сторін вимагає «справедливого балансу між сторонами», і кожній стороні має бути надано відповідну можливість для представлення своєї справи в умовах, що не ставлять її у суттєво невигідне становище порівняно з її опонентом (див. рішення у справі «Волошин проти України» від 10 жовтня 2013 року (заява № 15853/08, пункт 31), «Лазаренко та інші проти України» від 27 червня 2017 року (заява № 70329/12, пункт 36)).

В цій частині дослідження процесуальної поведінки судді Гляня О.С. не свідчить про перешкоду в реалізації Скаржником процесуальних прав у визначений законом спосіб, однак фактична реалізація залежить від самої сторони, завданням же суду є необхідність забезпечити рівні умови здійснення процесуальних прав і виконання обов’язків, а не ставати на позиції підтримки одного з учасників, сприяти їх використанню у неправомірний спосіб.

28. Частина перша статті 27 КПК України розкриває визначення засад гласності як вимогу за якою учасники судового провадження, а також особи, які не брали участі у кримінальному провадженні, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов’язки, не можуть бути обмежені у праві на отримання в суді як усної, так і письмової інформації щодо результатів судового розгляду та у праві на ознайомлення з процесуальними рішеннями й отримання їх копій. Ніхто не може бути обмежений у праві на отримання в суді інформації про дату, час і місце судового розгляду та про ухвалені в ньому судові рішення, крім випадків, установлених законом.
29. Доводами, які на думку Скаржника підтверджують порушення засад гласності і відкритості є порушення строків надіслання ухвали від 27 січня 2023 року судом, що разом із тим кваліфікується Скаржником додатково за пунктом 2 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Однак досліджуючи доводи скарги в цій частині слід звернути увагу, що елементом правового статусу є обов’язки, які суддя зобов’язаний виконувати належним чином, визначені у частині сьомій статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Дисциплінарна відповідальність суддів за своєю сутністю є внутрішньо-судовим видом юридичною відповідальності, до якої притягується суддя в установленому порядку в межах дисциплінарного провадження в разі неналежного виконання професійних обов’язків або порушення норм спеціального законодавства та внутрішньо-етичних регламентованих вимог, у результаті чого до судді застосовується дисциплінарне стягнення як до суб’єкта дисциплінарного проступку.

30. За наведених обставин вимоги Скаржника, що порушені ним в дисциплінарній скарзі питання не відносяться до питань дисциплінарного провадження стосовно судді і відповідно не охоплюється компетенцією Вищої ради правосуддя, зважаючи на наступне.
31. Згідно зі статтею 371 КПК України суд ухвалює вирок іменем України безпосередньо після закінчення судового розгляду.

У випадках, передбачених цим Кодексом, ухвала постановляється в нарадчій кімнаті складом суду, який здійснював судовий розгляд.

Усі судові рішення викладаються письмово у паперовій та електронній формах.

Судові рішення в електронній формі оформляються згідно з вимогами законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».

Судове рішення проголошується прилюдно негайно після виходу суду з нарадчої кімнати. Головуючий у судовому засіданні роз’яснює зміст рішення, порядок і строк його оскарження.

Якщо складання судового рішення у формі ухвали (постанови) вимагає значного часу, суд має право обмежитися складанням і оголошенням його резолютивної частини, яку підписують всі судді. Повний текст ухвали (постанови) повинен бути складений не пізніше п’яти діб з дня оголошення резолютивної частини і оголошений учасникам судового провадження. Про час оголошення повного тексту ухвали (постанови) має бути зазначено у раніше складеній її резолютивній частині.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку чи ухвали (постанови) суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому, представнику юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, та прокурору.

Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні. (частини перша, друга, сьома, восьма статті 376 КПК України).

32. Поруч із тим, згідно з частиною другою статті 2 та частиною третьою статті 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання, крім випадків, визначених цим Законом; суд загальної юрисдикції вносить до Реєстру всі судові рішення і окремі думки суддів, викладені у письмовій формі, не пізніше наступного дня після їх ухвалення або виготовлення повного тексту.

Аналогічно пункт 1 розділу ІІ Положення про ЄДРСР, затвердженого рішення Вищої ради правосуддя від 19 квітня 2018 № 1200/0/15-18 визначає, що електронний примірник судового рішення або окремої думки судді виготовляється судом в АСДС у день ухвалення судового рішення або виготовлення його повного тексту в паперовій формі, підписується КЕП судді, який ухвалив таке судове рішення, а в разі колегіального розгляду – КЕП усіх суддів, що входять до складу колегії, та зберігається у стані, що унеможливлює його подальше коригування.

33. Досліджуючи хід розгляду скарги, суддею Глянем О.С. не було істотним чином порушено а ні строк розгляду скарги, а ні повноваження щодо змісту і порядку прийнятого рішення, а його надіслання до реєстру 07 лютого 2023 року хоча й свідчить про певне недотримання нормативного строку, однак таке не є значним.
34. Важливим елементом для встановлення відомостей про ознаки дисциплінарного проступку є очевидна безпідставність недотримання строків розгляду справи (заяви, скарги). Сам лише факт недотримання строку розгляду справи (заяви, скарги), встановленого законом, не може автоматично вказувати на наявність підстав для дисциплінарної відповідальності судді.

Самі по собі строки поза зв’язком із конкретною правовою ситуацією, набором фактів, умов та обставин, за яких розгорталися події, не мають жодного значення. Сплив чи настання строку набувають (можуть набути) правового сенсу в сукупності з подіями або діями, для здійснення чи утримання від яких встановлюється цей строк.

Обов’язковою умовою для встановлення у діях судді ознак вказаного дисциплінарного проступку є встановлення обставин, які свідчать, що таке мало місце у зв’язку із безпідставним невчиненням суддею дій, спрямованих на забезпечення розгляду справи протягом строку, встановленого законом або умисним вчиненням дій, що мали наслідком затягування строків розгляду справи. Ознака безпідставності передбачає не просто порушення строку, але й відсутність встановлених об’єктивних причин, які здатні виправдати вихід процесуальної діяльності суду поза межі строків, встановлених законом.

Наведені підходи до проведення оцінки при кваліфікації недотримання строків судом неодноразово підтверджені практикою Великої Палати Верховного Суду у постановах від 10 лютого 2022 року (провадження № 11-442сап20) (пункт 156), від 13 червня 2024 року у справі № 990SCGC/5/24 (провадження № 11-64сап24) (пункт 11), від 13 червня 2024 року у справі № 990SCGC/8/24 (провадження № 11-75сап24) (пункти 139-140) та є релевантним в контексті досліджуваних обставин.

35. Повертаючись до кваліфікації діянь як безпідставного затягування чи невжиття заходів щодо розгляду справи, слід зазначити, що критеріями оцінки належності поведінки судді у цьому аспекті можуть слугувати: своєчасність призначення справи до розгляду; величина інтервалів між судовими засіданнями; обґрунтованість відкладення розгляду справи чи оголошення перерв у судовому засіданні; повнота підготовки справ до розгляду; повнота вжитих суддею заходів щодо усунення обставин, які унеможливлюють розгляд справи чи спричиняють його затягування; належність та дієвість контролю з боку судді за виконанням службових обов’язків працівниками суду, у тому числі щодо формування та надіслання судових повісток/кореспонденції, за своєчасністю виконання запитів суду іншими органами тощо (пункт 102 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2024 року у справі № 990SCGC/20/24).
36. Водночас, показники діяльності судді стосуються не лише кількісних, але і якісних характеристик діяльності судді. Забезпечення сторонам у справі можливості бути присутніми в судовому засіданні та висловити свої міркування щодо предмета спору, забезпечення ретельного дослідження доводів сторін з метою ухвалення справедливого судового рішення, як того вимагає Конвенція та національне законодавство, унеможливлює скорочення часу розгляду судових справ з метою збільшення обсягу розглянутих справ.

Так, у пункті 26 Висновку № 11(2008) Консультативної ради європейський суддів (надалі – КРЄС) до уваги Комітету Міністрів Ради Європи про якість судових рішень зазначено, що ухвалення рішення в розумні строки відповідно до статті 6 Конвенції також можна вважати важливим елементом його якості. Проте можливе виникнення суперечностей між швидкістю проведення судового слухання та іншими факторами щодо якості, пов’язаними з правом на справедливий суд, яке гарантується статтею 6 Конвенції. Оскільки важливо забезпечувати соціальну злагоду та правову визначеність, то, попри очевидну необхідність враховувати строки розгляду справ, слід також зважати й на інші фактори. КРЄС вважає доречним звернутися до Висновку № 6(2004), у якому підкреслюється, що «якість» судочинства не можна ототожнювати з простою «продуктивністю». Якісний підхід повинен також брати до уваги здатність судової системи відповідати вимогам, які до неї висуваються, з урахуванням загальних цілей системи, серед яких швидкість судової процедури є лише одним з елементів.

37. Дотримання розумних строків наголошено окремим пунктом серед засад кримінального провадження (пункт 21 частини першої статті 7 КПК України).

Під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об’єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень.

Згідно з частиною третьою статті 28 КПК України критеріями для визначення розумності строків кримінального провадження є: 1) складність кримінального провадження, яка визначається з урахуванням кількості підозрюваних, обвинувачуваних та кримінальних правопорушень, щодо яких здійснюється провадження, обсягу та специфіки процесуальних дій, необхідних для здійснення досудового розслідування тощо; 2) поведінка учасників кримінального провадження; 3) спосіб здійснення слідчим, прокурором і судом своїх повноважень.

Продовжуючи дослідження критеріїв розумності строків, важливе значення має і позиція Європейського суду з прав людини, відносячи до таких правову та фактичну складність справи; поведінку заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінку органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (рішення у справах «Федіна проти України» від 2 вересня 2010 року, «Смірнова проти України» від 8 листопада 2005 року, «Матіка проти Румунії» від 2 листопада 2006 року, «Літоселітіс проти Греції» від 5 лютого 2004 року). У рішеннях у справах «Бараона проти Португалії» (1987 рік), «Хосце проти Нідерландів» (1998 рік), «Бухкольц проти Німеччини» (1981 рік), «Бочан проти України» (2007 рік) Європейський суд окремо відзначає, що при оцінці розумних строків розгляду справ врахуванню підлягає перевантаження судової системи.

У Висновку № 2 (2001) до уваги Комітету Міністрів Ради Європи про фінансування та управління судами в контексті ефективності судової влади та статті 6 Конвенції КРЄС вказувала, що існує очевидний зв’язок між фінансуванням та управлінням судами, з одного боку, та принципами Конвенції – з другого: доступ до правосуддя та право на справедливий суд не забезпечуються належним чином, якщо справа не розглядається впродовж розумного строку судом, у якого є необхідне фінансування та ресурси для ефективного виконання своїх обов’язків.

Відповідно до пункту 1.6 Європейської хартії про статус суддів 1998 року на державу покладається обов’язок забезпечувати суддів всіма засобами, необхідними для належного виконання їхніх завдань і, зокрема, для розгляду справ у межах розумного періоду часу.

У Спільному висновку Європейської комісії «За демократію через право» (Венеціанської комісії) щодо законопроєкту «Про судоустрій та статус суддів в Україні» від 16 березня 2010 року CDL-AD(2010)003 було зауважено, що в усіх випадках, коли ЄСПЛ розглядав твердження про те, що провадження не відбулося впродовж розумного строку в розумінні статті 6 Конвенції, цей орган неодмінно наголошував, що Конвенція зобов’язує держави «організувати свої судові системи в такий спосіб, щоб суди могли дотримуватись усіх вимог, включно із зобов’язанням розглядати справи впродовж розумного строку» (наприклад, рішення у справі «Зюссманн проти Німеччини» від 16 вересня 1996 року, пункт 55).

Здійснення суддями правосуддя в умовах надмірного навантаження призводить до логічних і очікуваних наслідків щодо недотримання вимог процесуального закону в частині строків розгляду судових справ.

38. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 3 жовтня 2019 року в справі № 11-638сап19 наголосила, що під час кваліфікації дій судді як безпідставне затягування або невжиття суддею заходів щодо розгляду заяви Вища рада правосуддя та її дисциплінарний орган мають проаналізувати доводи судді про те, що з урахуванням кількості справ, які перебувають у його провадженні, навіть за найменших витрат робочого часу (одна година на кожну справу), він об’єктивно не мав можливості дотриматися цих строків.
39. Отже, крім оцінки суб’єктивних факторів, необхідним є й дослідження об’єктивних обставин здійснення правосуддя суддею під час перебування справи у його провадженні.
40. Відповідно до відомостей офіційного веб-сайту Ради суддів України Шевченківський районний суд міста Києва у І кварталі 2023 році займав 1 місце серед 586 інших загальних судів України за кількістю надходження нових справ і матеріалів – 12 282, нормативний час, необхідний для їх розгляду, становив 29 011 годин, чисельність суддів суду становила – 32 суддів, в той час як чисельність суддів за нормативами – 71, що свідчить про високий рівень навантаження. Навантаження на одного суддю цього суду становило 222 %.
41. За період з 23 січня по 07 лютого 2023 року суддею Глянем О.С. внесено до Єдиного державного реєстру судових рішень 121 судове рішення у справах, які перебували у його провадженні, з них: 5 вироків у кримінальних справах, 18 постанов у справах про адміністративні правопорушення та 98 ухвал постановлених слідчим суддею.

Порівняння вказаних показників із рекомендованими Вищою радою правосуддя рішенням від 24 листопада 2020 року №3237/0/15-20 Державній судовій адміністрації України та Раді суддів України показниками середньої тривалості розгляду судових справ при ухваленні рішень та здійсненні заходів з питань організаційного забезпечення діяльності судів (середній час, необхідний для розгляду місцевими загальними судами судових справ становить: кримінальні провадження – 547 хв., досудового розслідування (слідчі судді) – 91 хв., адміністративні правопорушення – 130 хв.), вбачається, суддя виконав навантаження, яке щонайменше втричі (!) вище від нормативного розрахункового, а тому суддя був об’єктивно неспроможний дотриматись строків розгляду справи та забезпечити своєчасність виконання інших процесуальних обов’язків.

42. Отже, хоча і мало місце порушення строків розгляду цієї справи, проте їх причиною стали об’єктивні чинники, які унеможливлювали додержання суддею Глянем О.С. процесуальних строків, а отже це свідчить про відсутність ознак безпідставності недодержання строків та виключає елемент об’єктивної сторони складу проступку у формі бездіяльності, оскільки відсутність можливості вчинити відповідну дію у особи впливає на можливість відповідної кваліфікації. Натомість, загальна тривалість розгляду та вирішення скарги, зважаючи на процесуальну поведінку судді, може бути визначена як розумний строк.
43. Натомість, щодо ненадіслання тривалий час копії ухвали учасникам (першочергово Скаржнику) слід звернути увагу, що згідно з розділом ХІ Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України 20 серпня 2019 року № 814 (у редакції наказу Державної судової адміністрації України від 17 жовтня 2023 року № 485) (далі – Інструкція) учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено в порядку письмового провадження чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення у паперовій формі, засвідчена відповідно до вимог Інструкції, надсилається у порядку, визначеному законом.

Копія судового рішення, ухваленого за результатами розгляду кримінального провадження, засвідчується належним чином та не пізніше наступного дня після ухвалення, надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Копія судового рішення, виготовлена апаратом суду у паперовій формі, засвідчується відповідальною особою апарату суду та відповідною печаткою суду із зазначенням дати.

Види судових рішень та відповідальні працівники суду, які їх засвідчують, визначаються розпорядчим документом голови суду.

Копії судових рішень можуть бути видані повторно за заявою особи у порядку, встановленому законодавством. Такі копії виготовляються апаратом суду лише після внесення встановленої законодавством суми судового збору за виготовлення копії судового рішення.

Копії документів, долучених до судової справи, можуть видаватися за письмовою заявою відповідальними працівниками суду, відповідно до резолюції судді в провадженні якого знаходиться справа, або голови суду, у разі зберігання справи в архіві. Копія такого документа засвідчується як така, що відповідає матеріалам справи, та скріплюється печаткою суду.

Заява про повторну видачу копій судових рішень з відміткою заявника про їх отримання та документ, який підтверджує сплату судового збору за надання копій судових рішень, підшивається до матеріалів судової справи.

44. Організація діловодства в суді покладається на канцелярію. Загальне керівництво канцелярією в суді здійснює керівник апарату суду (пункт 9 розділу І Інструкції).
45. За наведених обставин частина аргументів вимог Скаржника, що порушені ним в дисциплінарній скарзі, не відносяться до питань дисциплінарного провадження стосовно судді і відповідно не охоплюється компетенцією Вищої ради правосуддя, оскільки за статтею 73 КПК України виконання інших доручень головуючого в судовому засіданні покладено на секретаря судового засідання (пункт 6), а згідно з абзацом 4 пункту 20 Положення про помічника судді, затвердженого рішенням Ради суддів України від 18 травня 2018 року № 21 помічник судді здійснює оформлення копій судових рішень для направлення сторонам у справі та іншим учасникам справи, які беруть участь у справі відповідно до вимог процесуального законодавства, контролює своєчасність надсилання копій судових рішень.
46. Більше того, за частиною першою статті 155 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» організаційне забезпечення роботи суду здійснює його апарат, який очолює керівник апарату. Обов’язки і повноваження керівника апарату суду визначені Типовим положенням про апарат суду, затвердженого Наказом Державної судової адміністрації України від 08 лютого 2019 року № 131, яким (але не виключно) є забезпечення організації роботи структурних підрозділів суду, працівників апарату суду, їх взаємодію у виконанні завдань, покладених на апарат суду; організація діловодства в суді.
47. Таким чином, суддя не здійснює виготовлення копій рішень і не відповідає за їх надіслання, оскільки це належить до сфери функціональної компетенції апарату суду. Це додатково підтверджується доданими доказами як з боку Скаржниці, так і судді, які засвідчують факт передачі матеріалів справи в канцелярію та виконання відповідних запитів і звернень працівниками канцелярії Шевченківського районного суду міста Києва, відсутність у судді обов’язку та можливості здійснювати контроль за їх надісланням.

Отож, відсутність відповідного обов’язку, покладеного на суддю поза межами його процесуальних професійних обов’язків не може свідчити про будь-які порушення з боку судді, оскільки дисциплінарна відповідальність суддів за своєю сутністю є внутрішньо-судовим видом юридичною відповідальності, до якої притягується суддя в установленому порядку в межах дисциплінарного провадження в разі неналежного виконання професійних обов’язків або порушення норм спеціального законодавства та внутрішньо-етичних регламентованих вимог, у результаті чого до судді застосовується дисциплінарне стягнення як до суб’єкта дисциплінарного проступку.

48. А тому, вказані питання не можуть становити зміст проступку судді, оскільки відсутність відповідного обов’язку виключає елемент об’єктивної сторони складу проступку у формі бездіяльності в разі незабезпечення виконання. А дослідження змісту матеріалів за скаргою свідчить про те, що Скаржник мав можливість безперешкодно реалізувала своє право на ознайомлення з рішенням, а тому, в межах професійних повноважень судді, він виконав свої завдання.
49. Порушення строків розгляду справ є спеціальним складом дисциплінарного проступку, який виокремлений з решти порушень процесу за об’єктивною стороною і з урахуванням наслідків для учасників справи. У зв’язку із цим не можна зробити висновок про порушення права Скаржника на справедливий судовий розгляд, що могло б поставити під серйозний сумнів законність діяльності суду саме з цих підстав, які наведені у дисциплінарній скарзі. Не зважаючи на тривалість виготовлення та надіслання рішення, Скаржник мав можливість реалізувати власні права в частині апеляційного перегляду. Крім того, остаточне вирішення його скарги дозволяє погодитися з виконанням слідчим суддею завдань кримінального провадження на цій його стадії, оскільки скарга, подана адвокатом ОСОБА1, не підлягала розгляду за нормами КПК України.
50. Скарга не містить доводів про те, що в основі констатованих, на думку Скаржника, порушень лежать інші суттєві процедурні помилки чи недоліки, які б ставили під серйозний сумнів результати провадження або що їх було спричинено стосовно Скаржника рішенням, котрі й надалі зумовлюють негативні наслідки для нього, його прав, свобод чи інтересів, зумовлюють істотне порушення, яке стосується тих вимог процесуального закону, які є вагомими для забезпечення правосуддя та які не викликають складності у їх застосуванні з умислу або внаслідок недбалості, що у судовій дисциплінарній практиці тлумачиться як істотне (синонімічно - «грубе») порушення норм процесуального права та може бути кваліфіковане як проступок за підпунктом «а» пункту 1 та пункту 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (пункти 141-144 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2025 року у справі № 990SCGC/22/24 (провадження № 11-246сап24), пункти 5.10-5.11 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2025 року у справі № 990SCGC/1/25 (провадження № 11-24сап25), пункти 5.12, 5.13 постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 лютого 2025 року у справі № 990SCGC/25/24 (провадження № 11-263сап24)).
51. Так само не встановлено інших ознак умисного або внаслідок грубої недбалості порушення прав людини і основоположних свобод або інших грубих порушень, що призвели до істотних негативних наслідків. Додатково слід звернути увагу, що кваліфікація одних і тих же рішень та дій суддів за підпунктом «а» пункту 1 в частині порушень судового процесу та пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є суперечливою з позицій змісту дисциплінарної скарги, подвійного інкримінування відповідних порушень та не відповідає наявності усіх конститутивних ознак складів відповідних проступків.

При конкуренції загальної та спеціальної норм одна з них (загальна) охоплює визначене коло діянь, а інша (спеціальна) – частину цього кола, тобто різновиди діянь, передбачених загальною нормою. Співставлення загальних та спеціальних норм показує, що загальна норма ширша за об’ємом, тобто охоплює більше коло діянь, ніж спеціальна, але остання містить більше ознак, за рахунок яких вона і виділяється із загальної.

Тому, існування конструкції окремого складу дисциплінарного проступку судді щодо виконання обов’язків у сфері здійснення правосуддя чи інших професійних обов’язків, визначених законодавством, виключає за правилами недопустимості подвійного інкримінування, а також загальними принципами подолання конкуренції норм (lex speciale derogat generale – спеціальний закон виключає [у даній справі] дію загального; judicis est pronuntiando sequi regulam, exceptione non probata – якщо підстави для винятку не доведені, то суддя зобов’язаний слідувати правилу) виключало б можливість одночасного відкриття справи додатково за пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» за одне й теж діяння, описане у скаргах.

52. Одним із основних принципів належного застосування дисциплінарної відповідальності суддів є те, що (f) легітимне здійснення суддею своїх прав не повинно бути підставою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

Підстави для дисциплінарної відповідальності суддів повинні стосуватися поведінки судді, яка суперечить одній із основних цінностей, закріплених у Конвенції: незалежності, безсторонності, доброчесності, цілісності, рівності, недискримінації, компетентності та сумлінності (пункти 10, 13, 28 Висновку № 27 (2024) КРЄС).

Водночас, у цьому самому Висновку № 27 (2024) звертається увага, що дисциплінарна відповідальність є засобом забезпечення дотримання суддями своїх обов’язків. Тим самим вона сприяє підтримці суспільної довіри до здійснення правосуддя (пункт 10). Рішення судді, включаючи тлумачення закону, оцінку фактів або зважування доказів та/або відступ від усталеної судової практики, не повинно призводити до дисциплінарної відповідальності, за винятком випадків злого умислу, умисного невиконання обов’язків або серйозних проступків (пункт 28). Безпідставні скарги, або скарги, які стосуються виключно рішення або поведінки судді під час розгляду справи (тобто, щодо помилок в судовому рішенні, процесуальному, матеріальному праві), повинні відхилятися як неприйнятні та розглядатися в найкоротші строки (пункт 32).

53. У пункті 5 Резолюції Європейської асоціації суддів стосовно ситуації в Україні в сфері дисциплінарної відповідальності суддів (Тронхейм 27 вересня 2007 року) наголошено, що відповідна дисциплінарна справа щодо судді може бути відкрита тільки у випадках, коли мала місце не гідна звання судді поведінка і її наслідки є такими серйозними і жахливими, що потребують накладання дисциплінарних стягнень.
54. Відповідно до пунктів 2, 3 частини першої статті 44 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» дисциплінарна скарга залишається без розгляду та повертається скаржнику, якщо дисциплінарна скарга не містить відомостей та про ознаки дисциплінарного проступку судді та посилання на фактичні дані (свідчення, докази) щодо дисциплінарного проступку судді. В цьому випадку дисциплінарний інспектор передає скаргу на розгляд Дисциплінарної палати для ухвалення рішення (пункт 3 частини першої статті 43 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»).
55. Розглянувши висновок дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя Ільницького О.В. за результатами попередньої перевірки дисциплінарної скарги адвоката Діденко Н.О., поданої в інтересах Ляшука К.В., Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що ця скарга не містить відомостей та про ознаки дисциплінарного проступку судді та посилання на фактичні дані (свідчення, докази) щодо дисциплінарного проступку судді.
56. З огляду на зазначене, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку про наявність підстав для залишення без розгляду та повернення дисциплінарної скарги адвоката Діденко Н.О., поданої в інтересах Ляшука К.В. стосовно судді Кам’янського районного суду Запорізької області Гляня О.С. (відряджений до Шевченківського районного суду міста Києва).

Керуючись статтею 44 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», пунктом 13.13 Регламенту Вищої ради правосуддя, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя,

ухвалила:

дисциплінарну скаргу адвоката Діденко Наталії Олександрівни, подану в інтересах Ляшука Костянтина Володимировича, стосовно судді Кам’янського районного суду Запорізької області Гляня Олексія Сергійовича (відряджений до Шевченківського районного суду міста Києва) залишити без розгляду та повернути скаржнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий на засіданні

Другої Дисциплінарної палати Вищої

ради правосуддя

Члени Другої Дисциплінарної палати

Вищої ради правосуддя