Акт ВРП

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Маселка Р.А., членів Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Бурлакова С.Ю., Ковбій О.В., Мельника О.П., розглянувши висновок дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя – доповідача Ільницького О.В. за результатами попередньої перевірки дисциплінарної скарги Чижик Тетяни Віталіївни стосовно судді Заводського районного суду міста Миколаєва Щербини Сергія Вікторовича,

встановила:

до Вищої ради правосуддя 13 серпня 2025 року (вхідний № Ч-444/24/7-25) надійшла дисциплінарна скарга Чижик Т.В. стосовно судді Заводського районного суду міста Миколаєва Щербини С.В.

І. Стислий зміст дисциплінарної скарги

1. У дисциплінарній скарзі Чижик Т.В. вказала про те, що з офіційного сайту Національного агентства з питань запобігання корупції (далі – НАЗК, Агентство) їй стало відомо, що Агентством проводилася повна перевірка декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, поданої суддею, головою Заводського районного суду міста Миколаєва 01 грудня 2023 року Щербиною С.В. за 2021 рік.

13 червня 2025 року НАЗК затвердило довідку № 428/25 про результати проведення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, щорічної за 2021 рік, поданої суддею Щербиною С.В., за змістом якої суддя допустив низку порушень під час заповнення та подання декларації за 2021 рік, що може свідчити про ознаки правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 172⁶ Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).

2. У зв’язку з викладеним, Чижик Т.В. просить притягнути до дисциплінарної відповідальності суддю Заводського районного суду міста Миколаєва Щербину С.В., оскільки вважає, що у його діях наявні ознаки дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 3, 10 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

ІІ. Процедура розгляду дисциплінарної скарги

3. Законами України від 9 серпня 2023 року № 3304-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо негайного відновлення розгляду справ стосовно дисциплінарної відповідальності суддів» (набрав чинності 17 вересня 2023 року) та від 6 вересня 2023 року № 3378-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо зміни статусу та порядку формування служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя» (набрав чинності 19 жовтня 2023 року) внесено зміни до глави 4 «Дисциплінарне провадження» розділу II «Особлива частина» Закону України «Про Вищу раду правосуддя» у частині строків та порядку здійснення дисциплінарного провадження.

Зокрема, запроваджено інститут дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя, до повноважень яких віднесено здійснення попередньої перевірки дисциплінарних скарг та підготовки дисциплінарних справ до розгляду Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя.

4. Пунктом 23⁶ Розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» установлено, що днем початку роботи служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя є день опублікування Вищою радою правосуддя повідомлення про початок роботи служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя у газеті «Голос України».

Рішенням Вищої ради правосуддя від 10 грудня 2024 року № 3582/0/15-24 днем початку роботи служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя визначено 23 грудня 2024 року. Відповідне оголошення розміщено в газеті «Голос України» від 21 грудня 2024 року № 194 (246).

5. Пунктом 23⁸ розділу III «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Вищу раду правосуддя» установлено, що дисциплінарні провадження, у яких на день початку роботи служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя Дисциплінарною палатою не ухвалено рішення про відкриття дисциплінарної справи, з дня початку роботи служби дисциплінарних інспекторів передаються дисциплінарним інспекторам Вищої ради правосуддя, визначеним автоматизованою системою розподілу справ.
6. Протоколом автоматизованого розподілу справи між дисциплінарними інспекторами від 13 серпня 2025 року дисциплінарна скарга Чижик Т.В. передана для проведення попередньої перевірки дисциплінарному інспектору Вищої ради правосуддя – доповідачу Ільницькому О.В. (далі – дисциплінарний інспектор).
7. Згідно з пунктами 1, 4 частини першої статті 43 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» дисциплінарний інспектор Вищої ради правосуддя, визначений автоматизованою системою розподілу справ для попередньої перевірки відповідної дисциплінарної скарги (дисциплінарний інспектор Вищої ради правосуддя – доповідач) вивчає дисциплінарну скаргу і перевіряє її відповідність вимогам закону, за відсутності підстав для залишення без розгляду та повернення дисциплінарної скарги – протягом тридцяти днів з дня отримання такої скарги готує матеріали з пропозицією про відкриття або про відмову у відкритті дисциплінарної справи.
8. У дисциплінарній скарзі містяться відомості з приводу можливих дисциплінарних порушень, склади яких передбачені пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», що має ознаки істотного дисциплінарного проступку (пункт 1 частини дев’ятої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»), наслідком встановлення яких може бути звільнення судді з посади з підстав, визначених пунктами 3 частини шостої статті 126 Конституції України.

Згідно з абзацом другим пункту 13.7 Регламенту Вищої ради правосуддя, затвердженого Рішення Вищої ради правосуддя 24 січня 2017 року № 52/0/15-17 (у редакції рішення Вищої ради правосуддя від 21 листопада 2023 року № 1068/0/15-23) це вказує на пріоритетність відповідного дисциплінарного провадження, що впливає на визначення черговості його розгляду.

9. До Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя 15 вересня 2025 року (вхідний № 4163/0/24-25) надійшов висновок дисциплінарного інспектора Ільницького О.В. за результатами попередньої перевірки дисциплінарної скарги Чижик Т.В. разом із скаргою та матеріалами, що зібрані під час попередньої перевірки, з пропозицією відкрити дисциплінарну справу стосовно судді Заводського районного суду міста Миколаєва Щербини С.В.

01 жовтня 2025 року Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя за результатами розгляду висновку від 12 вересня 2025 року відхилила пропозицію про відкриття дисциплінарної справи за скаргою Чижик Т.В. стосовно судді Заводського районного суду міста Миколаєва Щербини С.В.

10. До Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя 15 грудня 2025 року (вхідний № 4163/1/24-25) надійшов доопрацьований висновок дисциплінарного інспектора Ільницького О.В. за результатами попередньої перевірки дисциплінарної скарги Чижик Т.В. разом із скаргою та матеріалами, що зібрані під час попередньої перевірки, з пропозицією відкрити дисциплінарну справу стосовно судді Заводського районного суду міста Миколаєва Щербини С.В.

ІІІ. Обставини, встановлені за результатом розгляду висновку дисциплінарного інспектора та долучених до нього матеріалів

Відомості про суддю:

11. Щербина Сергій Вікторович призначений на посаду судді Заводського районного суду міста Миколаєва строком на п’ять років Указом Президента України від 04 серпня 2003 року № 802/2003 (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/802/2003#Text). Постановою Верховної Ради України від 21 травня 2009 року № 1406-VI обраний на цю саму посаду безстроково (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1406-17#Text).

Встановлені обставини щодо суті скарги:

12. 01 грудня 2023 року суддею, головою Заводського районного суду міста Миколаєва Щербиною С.В. було заповнено та подано до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, на офіційному вебсайті НАЗК декларацію за 2021 рік (https://public.nazk.gov.ua/documents/d1051f93-79aa-4df5-a2e0-ee993e5ece3e).
13. У період з 16 грудня 2024 року до 12 червня 2025 року НАЗК провело повну перевірку вказаної декларації, за наслідками якої було складено довідку 13 червня 2025 року № 428/25 (https://nazk.gov.ua/pdfjs/?file=/wp-content/uploads/MonitoringFullcheck/...).
14. У висновках довідки зафіксовано, що за результатами повної перевірки декларації, щорічної за 2021 рік, унікальний ідентифікатор документа - d1051f93-79aa-4df5-a2e0-ee993e5ece3e, поданої Щербиною С.В., суддею, головою Заводського районного суду міста Миколаєва, встановлено, що суб’єкт декларування при поданні декларації вказав недостовірні відомості, про що зазначено у пункті 5 розділу 3.1 цієї Довідки, та неточні відомості, про що зазначено у підпунктах 1-4, 6 розділу 3.1 цієї Довідки, чим не дотримав вимог пунктів 1, 3, 5, 5¹, 8, 8¹ частини першої статті 46 Закону України «Про запобігання корупції»:

Недостовірні відомості, зазначені в декларації (пункті 5 розділу 3.1 цієї Довідки), відрізняються від достовірних на загальну суму 1 004 680,32 грн, що становить від 100 до 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених подання декларації.

У діях суб’єкта декларування встановлено ознаки правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 172⁶ КУпАП:

1. 1. У розділі 6 «Цінне рухоме майно – транспортні засоби» суб’єкт декларування не зазначив відомостей про автомобіль Land Rover Range Rover Sport 2018 року випуску, який з 2020 року належав на праві власності (дружині).

У своїх поясненнях суб’єкт декларування вказав, що відомості про вищезазначений автомобіль він зазначав у декларації за попередній рік. У 2021 році дружина скористалась послугою Trade-in, цей автомобіль був переданий нею Товариству з обмеженою відповідальністю «ВІДІ АВТОМОБІЛІ З ПРОБІГОМ» (Комісіонеру) для реалізації. Зазначений автомобіль був оцінений Комісіонером на суму 1 700 000 грн, а зазначена сума була врахована Товариством з обмеженою відповідальністю «ВІДІ ПАУЕР» (продавцем автомобіля Range Rover Sport 2021 року випуску) як платіж за автомобіль, решту суми у розмірі 1 302 755 грн дружина самостійно доплатила, тому він вважав, що автомобіль станом на останній день звітного періоду вже не належав дружині. Відомості про автомобіль Range Rover Sport 2021 року, придбаний дружиною у 2021 році за послугою Trade-in, зазначені Щербиною С.В. у декларації за 2021 рік.

На підтвердження зазначеного суб’єкт декларування надав копію договору комісії, укладеного між дружиною, Товариством з обмеженою відповідальністю «ВІДІ АВТОМОБІЛІ З ПРОБІГОМ» (Комісіонером) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВІДІ ПАУЕР» (Продавцем автомобіля Range Rover Sport 2021 року випуску).

Згідно з договором комісії автомобіль був прийнятий Комісіонером на реалізацію. Комісіонер здійснив продаж автомобіля, оформив та видав покупцю автомобіля (Range Rover Sport 2018 року випуску) всі необхідні документи для реєстрації автомобіля в органах Державтоінспекції.

Після продажу зазначеного вище автомобіля 2018 року випуску Комісіонер перерахував на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІДІ ПАУЕР» (Продавцю автомобіля Range Rover Sport 2021 року випуску) кошти за автомобіль Range Rover Sport 2018 року випуску.

Відповідно до інформації, наданої Товариством з обмеженою відповідальністю «ВІДІ ПАУЕР», на його рахунок від Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІДІ АВТОМОБІЛІ З ПРОБІГОМ» (Комісіонера) 14 січня 2022 року надійшли грошові кошти у сумі 1 720 000 грн, з призначенням платежу: оплата за автомобіль за ОСОБА1, що підтверджується банківською випискою.

Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру транспортних засобів 08 січня 2022 року автомобіль Range Rover Sport 2018 року випуску, який належав дружині, відповідно до договору купівлі-продажу відчужено третій особі.

НАЗК дійшло висновку, що станом на 31 грудня 2021 року зазначений автомобіль належав дружині на праві власності, а отже, відомості про нього підлягали відображенню у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2021 рік. Тому пояснення судді щодо причин незазначення відомостей про автомобіль були враховані, але не спростували наявності в декларації відомостей, які не відповідають дійсності.

Таким чином, суб’єкт декларування у розділі 6 декларації зазначив відомості, які не відповідають дійсності, чим не дотримав вимоги пункту 3 частини першої статті 46 Закону України «Про запобігання корупції».

1. 2. У розділі 8 «Корпоративні права» суб’єкт декларування не зазначив відомостей про наявність у члена сім’ї (дружини) станом на 31 грудня 2021 року корпоративних прав Товариства з обмеженою відповідальністю «Ейланд» (код ЄДРПОУ 36317208) у загальному розмірі 100 % від статутного капіталу, розмір статутного капіталу у грошовому вираженні становить 60 500 грн, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань дружина з 24 січня 2009 року є одноосібним власником Товариства з обмеженою відповідальністю «Ейланд».

Щербина С.В. пояснив Агентству, що йому не було відомо про існування цього Товариства. Вказане підприємство було зареєстроване дружиною до реєстрації шлюбу, Товариство не працює, а дружина не отримує доходів.

Член сім’ї (дружина) письмово підтвердила, що відомості про Товариство не повідомляла чоловіку, оскільки забула про його існування.

НАЗК врахувало пояснення судді, але зауважило, що вони не спростовують наявності у декларації відомостей, які не відповідають дійсності.

Таким чином, суб’єкт декларування у розділі 8 декларації зазначив відомості, які не відповідають дійсності, чим не дотримав вимоги пункту 5 частини першої статті 46 Закону України «Про запобігання корупції».

1. 3. У розділі 9 «Юридичні особи, трасти або інші подібні правові утворення, кінцевим бенефіціарним власником (контролером) яких є субʼєкт декларування або члени його сімʼї» суб’єкт декларування не зазначив відомостей про юридичну особу «Ейланд» (код ЄДРПОУ 36317208), кінцевим бенефіціарним власником (контролером) якої є його член сім’ї (дружина).

Пояснення та висновки з приводу цього факту відповідають наведеним щодо недоліків декларування у розділі 8 декларації.

Таким чином, суб’єкт декларування у розділі 8 декларації зазначив відомості, які не відповідають дійсності, чим не дотримав вимоги пункту 5¹ частини першої статті 46 Закону України «Про запобігання корупції».

1. 4. У розділі 12 «Грошові активи» суб’єкт декларування зазначив відомості, які не відповідають дійсності, про наявність у нього станом на 31 грудня 2021 року готівки у розмірі 2 340 000 гривень.

Згідно з поясненнями Щербини С.В. зазначена сума заощаджень складається в сукупності з доходів судді та його дружини, а також доходів від відчуження рухомого та нерухомого майна, що відображено у деклараціях за минулі роки.

Втім НАЗК не врахувало пояснення судді з огляду на таке.

У декларації за 2020 рік Щербина С.В. вказав про наявність у нього готівки у розмірі 1 800 000 гривень. Інформація про наявність готівки у дружини, що перевищує 50 прожиткових мінімумів, у декларації як за 2020, так і за 2021 роки, відсутня.

Агентство піддало сумніву можливість судді у 2021 році збільшити заощадження у вигляді готівки на 540 000 грн (2 340 000 грн. – 1 800 000 грн).

Так, за результатами аналізу руху коштів на банківських рахунках (операції розміщення та зняття готівки), а також фактично отриманих суб’єктом декларування готівкових коштів від продажу автомобіля встановлено, що з урахуванням залишку коштів на 31 грудня 2020 року та за рахунок доходів у звітному періоді суддя мав можливість мати в готівковому вигляді коштів не більше ніж 1 112 389,29 гривень.

Проте, за наявною у НАЗК інформацією, суддя протягом 2021 року здійснив такі витрати готівкою: поповнення банківської картки на загальну суму 883 744,92 грн; внесок за автомобіль Land Rover Range Rover Evoque 2021 року випуску – 609 053 грн; погашення кредиту через касу банку – 83 286,00 грн. Загальна сума витрат, здійснених Щербиною С.В. у готівковій формі протягом 2021 року становила 1 576 083,92 гривні. Залишок готівки після цих витрат становив: 1 112 389,29 – 1 576 083,92 = - 463 694,63 грн, тобто фактично готівки витрачено більше, ніж отримано у звітному році.

Збільшення розміру готівкових коштів протягом 2021 року за рахунок дружини не підтверджується рухом коштів на її банківських рахунках, отриманими доходами і можливими заощадженнями.

Зважаючи на вищезазначені операції, з урахуванням залишку готівкових коштів на кінець 2020 року (1 800 000 грн), вирахуванням фактично витрачених готівкових коштів, суддя міг заощадити станом на 31 грудня 2021 року не більше ніж 1 336 305,37 грн готівки (1 800 000 – 463 694,63 = 1 336 305,37 грн).

Агентство зазначило, що суддя фактично задекларував 2 340 000 гривень.

Різниця складає 1 003 694,63 грн, тобто відомості, які не відповідають дійсності.

Суб’єкт декларування не зазначив відомостей про кошти, які розміщені ним на банківських рахунках в Акціонерному товаристві Комерційний банк «Приватбанк» у розмірі 985,69 грн, що підтверджується інформацією банку.

Згідно з вимогами статті 46 Закону України «Про запобігання корупції» в декларації зазначаються грошові активи, наявні у суб’єкта декларування або членів його сім’ї, сукупна вартість яких перевищує 50 прожиткових мінімумів на 01 січня звітного року. Враховуючи те, що суддя Щербина С.В. у декларації зазначив відомості про наявні грошові активи, розмір яких перевищує 50 прожиткових мінімумів на 01 січня звітного року, зазначені вище відомості про залишки грошових коштів на банківському рахунку підлягали декларуванню незалежно від того, де та у якій формі вони розміщенні (готівкова/ безготівкова форма). Отже, суддя зазначив відомості, які не відповідають дійсності на суму 985,69 гривні.

Таким чином, суб’єкт декларування у розділі 12 декларації зазначив відомості, які не відповідають дійсності на загальну суму 1 004 680,32 грн, чим не дотримав вимоги пункту 8 частини першої статті 46 Закону України «Про запобігання корупції».

1. 5. У розділі 12.1 «Банківські та інші фінансові установи, у тому числі за кордоном, у яких у суб’єкта декларування або членів його сім’ї відкриті рахунки або зберігаються кошти, інше майно» суб’єкт декларування не зазначив відомостей про банківську установу Акціонерного товариства «Універсал Банк» (код ЄДРПОУ 21133352), в якому у члена сім’ї (дружини) відкрито рахунки на кінець звітного року, що підтверджується інформацією банку.

Таким чином, суддя у розділі 12.1 декларації зазначив відомості, які не відповідають дійсності, чим не дотримав вимоги пункту 8¹ частини першої статті 46 Закону України «Про запобігання корупції».

15. 02 липня 2025 року, шляхом заповнення на офіційному вебсайті НАЗК, суддею, головою Заводського районного суду міста Миколаєва Щербиною С.В. було заповнено та подано до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, виправлену декларацію за 2021 рік (https://public.nazk.gov.ua/documents/1e817a9b-2bfc-4e34-ab3c-635084a01d75), в якій додатково внесено відомості у розділі 12.1 «Банківські та інші фінансові установи, у тому числі за кордоном, у яких у суб’єкта декларування або членів його сім’ї відкриті рахунки або зберігаються кошти, інше майно» із зазначенням відомостей про банківську установу Акціонерного товариства «Універсал Банк» (код ЄДРПОУ 21133352), в якому у члена сім’ї (дружини) відкрито рахунки на кінець звітного року.
16. Відповідно до повідомлення НАЗК від 20 листопада 2025 року вих. № 404-01/94990-25 (надісланого Вищій раді правосуддя за вхідним № 12389/0/8-25 від 21 листопада 2025 року) 20 листопада 2025 року за результатами повної перевірки декларації судді Заводського районного суду міста Миколаєва Щербини С.В. за 2021 рік направлено у Заводський районний суд міста Миколаєва протокол № 404-01/7-2025 від 26 вересня 2025 року про вчинення суб’єктом декларування адміністративного правопорушення, пов’язаного із корупцією, відповідальність за яке передбачена частиною четвертою статті 172⁶ КУпАП для подальшого розгляду.
17. За відкритою інформацією вебпорталу «Судова влада України» протокол про адміністративне правопорушення та матеріали надійшли у провадження Заводського районного суду міста Миколаєва 26 листопада 2025 року (справа № 487/8888/25), та постановою Миколаївського апеляційного суду від 02 грудня 2025 року матеріали направлені на розгляд до Вітовського районного суд Миколаївської області (https://reyestr.court.gov.ua/Review/132267969).
18. Підстав, визначених статтями 44 та 45 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», які б давали підстави для висновку про залишення без розгляду та повернення дисциплінарної скарги скаржнику або для відмови у відкритті дисциплінарної справи, під час попередньої перевірки матеріалів не встановлено.

IV. Пояснення судді

19. У своїх поясненнях, які надійшли на адресу Вищої ради правосуддя 01 вересня 2025 року (вх. № 3349/0/6-25) суддя Заводського районного суду міста Миколаєва Щербина С.В. зазначив:
    1. що інформація з довідки НАЗК, яку використала Скаржниця при поданні скарги, з приводу підозри у вчиненні відповідного адміністративного правопорушення щодо недостовірності декларування спростовується повними та вичерпними пояснення до НАЗК, копію яких теж додав;
    2. відповідно до них, джерелом збільшення заощаджень могли бути як отримані самим суддею Щербиною С.В. готiвкові кошти, зняті з його банкiвської карти в cyмi 540 000 грн за рахунок нарахованої і не витраченої задекларованої заробітної плати у розмірі 1 738 803 грн, так i за рахунок готiвкових коштiв – доходу дружини, без визначення конкретних часток, оскiльки рiшення щодо витрат сумiсного доходу та заощаджень родини, ними приймалися спiльно, i у спосiб, який для них був зручним;
    3. данi з довiдки, складеної фахiвцями НАЗК про результати проведення повної перевiрки декларації не є конкретними вiдомостями про наявнiсть у поведiнцi суддi ознак дисциплiнарного проступку, а оскiльки вони не пiдтверджуються фактичними даними, то носять характер припущення i не можуть бути пiдставою дисциплiнарної вiдповiдальностi суддi;
    4. так само з даних вказаної довiдки жодним чином не вбачається i допущення суддею Щербиною С.В. поведiнки, що порочить звання суддi або пiдриває авторитет правосуддя, iгнорування етичних норм чи вимог стандартiв поведiнки.
    5. враховуючи викладене та вiдсутнiсть складу дисциплiнарного проступку, просить залишити без розгляду та повернути дисциплінарну скаргу вiдповiдно до пункту 3 частини першої статті 43 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

V. Висновки Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя

20. За змістом частини сьомої статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя зобов’язаний: 1) справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства; 2) дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів; 3) подавати декларацію доброчесності судді та декларацію родинних зв’язків судді; 4) виявляти повагу до учасників процесу; 5) не розголошувати відомості, які становлять таємницю, що охороняється законом, у тому числі таємницю нарадчої кімнати і закритого судового засідання; 6) виконувати вимоги та дотримуватися обмежень, установлених законодавством у сфері запобігання корупції; 7) подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування; 8) систематично розвивати професійні навички (уміння), підтримувати свою кваліфікацію на належному рівні, необхідному для виконання повноважень у суді, де він обіймає посаду; 9) звертатися з повідомленням про втручання в його діяльність як судді щодо здійснення правосуддя до Вищої ради правосуддя та до Генерального прокурора упродовж п’яти днів після того, як йому стало відомо про таке втручання; 10) підтверджувати законність джерела походження майна у зв’язку з проходженням кваліфікаційного оцінювання або в порядку дисциплінарного провадження щодо судді, якщо обставини, що можуть мати наслідком притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, викликають сумнів у законності джерела походження майна або доброчесності поведінки судді.

Отже за змістом цього переліку, законодавець чітко виокремлює обов’язки судді, які стосуються професійної діяльності щодо належного відправлення правосуддя (пункти 1, 5), та зобов’язання щодо дотримання правил етики (пункти 2, 4) та доброчесності (пункти 3, 6, 7, 9, 10).

21. Наведеним положенням частини сьомої статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» кореспондують відповідні склади дисциплінарних правопорушень, передбачених частиною першою статті 106 цього самого Закону.

Аналіз зазначених положень дає підстави для висновку, що за порушення суддею певного обов’язку передбачена конкретна визначена законом підстава для його дисциплінарної відповідальності.

22. Велика Палата Верховного Суду у пунктах 80-82 Постанови від 12 вересня 2024 року у справі № 990SCGC/12/24 (провадження № 11-138сап24) виснувала, що аналіз суб’єктивних та об’єктивних ознак дисциплінарного правопорушення дає підстави визначити дисциплінарний проступок судді як винне, протиправне порушення професійних обов’язків або загальновизнаних морально-етичних вимог, які ставляться до судді, що призвело чи могло призвести до негативних наслідків, а об’єктивна сторона дисциплінарного проступку передбачає наявність умислу в діях судді, свідомого порушення ним встановлених законом вимог та настання/можливість настання негативних наслідків.

Кваліфікація діяння – це точна правова оцінка конкретного діяння, яка полягає у встановленні точної відповідності між ознаками вчиненого діяння та ознаками, визначеними законом. Юридичною підставою кваліфікації діяння є його склад. Наслідки вчинення певних дій у кожному конкретному випадку мають бути встановлені й поставлені у вину суб`єктові дисциплінарного правопорушення, якщо між його діянням і наслідками існує причинний зв’язок. Настання описаних у законі наслідків є свідченням того, що вони виконують роль обставин, які надають проступку кваліфікованого виду.

Тому, обґрунтування підстав відповідальності у поведінці суддів вимагає встановлення нормативного змісту кожного із складу дисциплінарних проступків щодо яких відбувається інкримінування протиправності відповідних дій.

23. Особа, призначена на посаду судді, складаючи присягу судді, присягає Українському народові, зокрема, дотримуватися етичних принципів і правил поведінки судді, не вчиняти дій, що порочать звання судді або підривають авторитет правосуддя (стаття 57 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

У контексті продовження і розвитку відповідних положень, нова редакція Кодексу суддівської етики, затвердженого рішенням XX чергового з’їзду суддів України від 18 вересня 2024 року, у статтях 1, 3 також визначає, що суддя як носій судової влади повинен бути прикладом неухильного дотримання принципу верховенства права і вимог закону, присяги судді. Суддя має усвідомлювати постійну увагу суспільства та демонструвати високі стандарти поведінки з метою зміцнення довіри до судової влади та утвердження авторитету правосуддя.

У ситуаціях, коли незалежність та авторитет судової влади під загрозою, судді мають право виступати на їх захист як на національному, так і на міжнародному рівнях.

Суддя має докладати зусиль, щоб на думку звичайної розсудливої людини (законослухняної людини, яка, будучи достатньою мірою поінформованою про факти та процеси, що відбуваються, об’єктивно сприймає інформацію та обставини зі сторони) його поведінка відповідала високому статусу посади та не викликала обґрунтованих сумнівів у його доброчесності.

Суддя не повинен допускати поведінки, що створює враження про недотримання ним етичних стандартів судді.

У пункті 29 Висновку № 3 (2002) Консультативної ради європейських суддів (надалі – КРЄС) зазначено, що судді повинні гідно поводити себе у своєму приватному житті.

Щодо правил поведінки судді, КРЄС вважає, що кожний окремий суддя повинен робити все можливе для підтримання судової незалежності на інституційному та особистому рівнях; судді повинні поводитися гідно при виконанні посадових обов’язків та в особистому житті (пункт 50 Висновку КРЄС).

Відповідно до Бангалорських принципів поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27 липня 2006 року № 2006/23, дотримання етичних норм, демонстрація дотримання етичних норм є невід’ємною частиною діяльності суддів.

За показником третім визначено, що чесність та непідкупність є необхідними умовами для належного виконання суддею своїх обов’язків. Суддя демонструє поведінку, бездоганну навіть з точки зору стороннього спостерігача. Спосіб дій та поведінка судді мають підтримувати впевненість суспільства в чесності та непідкупності судових органів. Недостатньо просто чинити правосуддя, потрібно робити це відкрито для суспільства.

Постійна увага з боку суспільства покладає на суддю обов’язок прийняти низку обмежень, і хоч пересічному громадянину ці обов’язки могли б здатися обтяжливими, суддя приймає їх добровільно та охоче. Поведінка судді має відповідати високому статусу його посади.

Парламентська Асамблея Ради Європи у своїй Резолюції від 25 грудня 2008 року № 1165 (1998) вказала, що публічні особи повинні усвідомлювати, що особливий статус, який вони мають у суспільстві, автоматично збільшує рівень тиску на приватність їхнього життя (пункт 6).

24. Отже, посада судді покладає на нього додаткові обмеження та обов’язки, які водночас є етичними стандартами, що формують модель поведінки, яку суддя повинен ставити за мету і якої повинен дотримуватися. Зокрема, запорукою утвердження довіри до суду має бути законослухняна і добропорядна поведінка суддів у повсякденному житті.
25. Під суддівською етикою треба розуміти певну систему базових принципів регламентації поведінки суддів у судовому засіданні, в суді та позасудової поведінки, які побудовані з урахуванням особливостей професійної діяльності судді та створені для підтримки суддівських стандартів, діють об’єктивно і незалежно з метою збільшення значущості існуючих правових норм та правил поведінки для суддів. З метою зміцнення довіри суспільства до судової влади судді мають усвідомлювати значущість своєї місії в утвердженні верховенства права і забезпеченні захисту прав людини та основоположних свобод. Постійна увага з боку суспільства за діями представників судової влади, бажання громадян мати у державі справедливе правосуддя для отримання належного захисту своїх прав покладає на суддю обов’язок бути не лише представником влади, який неухильно дотримується Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, а й людиною з високими стандартами поведінки.

Високі стандарти поведінки полягають у тому, що суддя як на роботі, так і поза її межами, в повсякденному житті, має демонструвати таку поведінку, щоб учасники процесу та оточуючі люди бачили в ньому еталон порядності і справедливості – високоморальну, чесну, стриману, врівноважену людину. При цьому суддя має не лише подавати особистий приклад, але й пропагувати етичну поведінку серед учасників процесу та оточуючих, вимагати етичної поведінки від інших.

Зміст Кодексу суддівської етики свідчить про те, що в ньому окреслені стандарти поведінки судді як під час здійснення правосуддя (розділ ІІ), так і визначено, якою має бути його позасудова поведінка (розділ ІІІ) (пункт 140 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 червня 2024року у справі № 990SCGC/2/24).

26. Таким чином, пункт 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» стосується поведінки судді, яка порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя і складається з таких аспектів:

- питання моралі, чесності, непідкупності;

- відповідність способу життя судді його статусу;

- дотримання норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду;

- прояв неповаги до інших суддів, адвокатів, експертів, свідків чи інших учасників судового процесу.

27. Пункти 7 та 10 частини сьомої статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначають елементом правового статусу судді обов’язок подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, а також підтверджувати законність джерела походження майна у зв’язку з проходженням кваліфікаційного оцінювання або в порядку дисциплінарного провадження щодо судді, якщо обставини, що можуть мати наслідком притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, викликають сумнів у законності джерела походження майна або доброчесності поведінки судді.

У системному взаємозв’язку, слід звернути увагу, що доброчесність судді, як один із трьох критеріїв кваліфікаційного оцінювання за частиною другою статті 83 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», в контексті пункту 12 частини першої статті 106 цього ж Закону означає насамперед дотримання визначених законодавством правил і норм у сфері декларування доходів, майна та майнових прав, а також виключення корупційних дій і практик у цій сфері.

Вказана вимога знаходить своє відображення і у загальних стандартах професійної суддівської етики, визначаючи чесність та непідкупність судді необхідною умовою для належного виконання суддею своїх обов’язків, про що визначено у цитованих нормах Бангалорських принципів та у Кодексі суддівської етики, в приписах статей 1 та 20 (суддя повинен бути обізнаним про свої майнові інтереси та вживати розумних заходів для того, щоб бути обізнаним про майнові інтереси членів своєї сім’ї).

На забезпечення виконання цього обов’язку статті 59 та 60 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» регламентують застосування механізмів моніторингу способу життя судді, який може бути проведений на вимогу Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Вищої ради правосуддя та в інших випадках, визначених законом (результати моніторингу способу життя судді можуть також використовуватися для оцінки дотримання суддею правил суддівської етики; інформація, отримана за результатами моніторингу способу життя судді, включається до суддівського досьє) та повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, яка подається суддею, що полягає у з’ясуванні достовірності задекларованих відомостей, точності оцінки задекларованих активів, перевірці на наявність конфлікту інтересів та ознак незаконного збагачення.

При цьому, відповідно до статті 52² Закону України «Про запобігання корупції» порядок здійснення повної перевірки декларації, поданої суддею, суддею Конституційного Суду України, моніторингу способу життя судді, судді Конституційного Суду України визначається Національним агентством за погодженням відповідно Вищої ради правосуддя або зборів суддів Конституційного Суду України.

Довідку за результатами повної перевірки декларації, поданої суддею, суддею Конституційного Суду України, моніторингу способу життя судді, судді Конституційного Суду України погоджує Голова Національного агентства або його заступник.

Центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який забезпечує формування та реалізує державну антикорупційну політику, є Національне агентство з питань запобігання корупції, до повноважень якого належать, зокрема, здійснення контролю та перевірки декларацій суб’єктів декларування, проведення моніторингу способу життя суб’єктів декларування (частина перша статті 4, пункт 7¹ частини першої статті 11 Закону України «Про запобігання корупції»).

28. Враховуючи автономність дисциплінарного провадження, зокрема в питаннях оцінки та встановлення ознак дисциплінарного проступку, дисциплінарні органи Вищої ради правосуддя можуть враховувати, та використовувати інформацію та документи, надані спеціально уповноваженими суб’єктами у сфері протидії корупції (приписи, протоколи, постанови, довідки тощо), так і відомості, отримані ними самостійно – під час реалізації дисциплінарних повноважень у дисциплінарному провадженні (у тому числі дані з відкритих джерел). Суддя зі свого боку зобов’язаний надати дисциплінарним органам Вищої ради правосуддя вичерпні пояснення і документи, які спростовують підозру в допущенні ним недоброчесної поведінки. Ухилення судді від виконання цього обов’язку або подання необґрунтованих, недостовірних або недостатніх підтверджень власної майнової доброчесності слід тлумачити не на користь судді.

Аналогічно, ЄСПЛ у пунктах 352-353 рішення «Джоджай проти Албанії» від 9 лютого 2021 року (заява № 15227/19) вказав на те, що для цілей «цивільно-правової» частини пункту 1 статті 6 Конвенції те, що тягар доведення перейшов на заявницю під час процедури перевірки після того, як НКК надала доступ до попередніх висновків, отриманих у результаті завершення розслідування та доказів у матеріалах справи, саме собою не було свавільним (див. рішення у справі «Гогітідзе та інші проти Грузії», № 36862/05, пункт 122, 12 травня 2015 року в контексті провадження про конфіскацію майна; з відповідними змінами справу «Грейсон і Барнхем проти Сполученого Королівства», № 19955/05 і 15085/06, пункти 37-49, 23 вересня 2008 року, в контексті постанови про конфіскацію в справах про торгівлю наркотиками).

Отже, Суд вважає, що, беручи до уваги процес оцінювання особистих або сімейних статків, накопичених протягом професійного життя судді, пом’якшувальні обставини, передбачені в Законі про перевірку, неподання заявницею документів, що підтверджують об’єктивну неможливість продемонструвати законний характер доходу її партнера та її власне неповідомлення про майно в момент його придбання, порушення пункту 1 статті 6 Конвенції щодо стверджуваного порушення принципу правової визначеності не було.

29. Отож, усунення будь-яких сумнівів щодо законності джерел походження майна суддею під час здійснення щодо судді дисциплінарного провадження у зв’язку із врахуванням стандартів доказування – за допомогою чітких та переконливих доказів – є професійним обов’язком судді, з урахуванням його службового статусу та вимог професійної етики і доброчесності.
30. У контексті нормативно визначених процесуальних стандартів, кожен суддя повинен поводити себе таким чином у будь-яких умовах, які з точки зору звичайної розсудливої людини не викликатимуть сумнівів у його загальній та професійній етичності, а тим більше допускатимуть припущення щодо наявності обставин, що є підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.
31. Водночас, наявність складеної за результатами повної перевірки довідки НАЗК щодо недостовірності декларування у 2021 році на загальну суму 1 004 680,32 грн, що може містити ознаки адміністративного правопорушення, констатовані випадки численних неточностей у відомостях декларування, наявність відповідного протоколу, центрального уповноваженого органу у сфері державної антикорупційної політики, вказує на те, що істотним чином викликає сумнів у доброчесності судді Щербини С.В. та в разі встановлення елементів складу, може бути кваліфіковано за пунктами 10 («зазначення в декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, завідомо неправдивих відомостей або умисне незазначення відомостей, визначених законодавством»). Оскільки надані пояснення суддею в процесі повної перевірки НАЗК хоча й враховані відповідним суб’єктом владних повноважень, але не спростовують зазначення у декларації відомостей, які не відповідають дійсності у встановленому законом порядку.
32. Покликаючись на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 4 квітня 2019 року (провадження № 11-945сап18), від 19 травня 2021 року у справі № 9901/997/18 (провадження № 11-291заі20), від 30 травня 2024 року (провадження № 11-22сап24) слід відзначити, що дисциплінарна і кримінальна відповідальність належать до різних видів юридичної відповідальності, а тому їх застосування з огляду на положення статті 4 Протоколу № 7 до Конвенції, частини першої статті 61 Конституції України не є взаємовиключним. Питання про вину особи у вчиненні злочину (кримінального правопорушення), безумовно, може вирішити лише суд. Водночас виключні повноваження встановлювати відсутність або наявність у діях судді складу дисциплінарного проступку надані дисциплінарному органу – Дисциплінарним палатам Вищої ради правосуддя (статті 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»). При цьому дисциплінарний орган не може бути обмежений у здійсненні своїх повноважень щодо дисциплінарного провадження через відсутність рішення компетентного органу в іншій процедурі, зокрема через відсутність вироку суду за фактами, які можуть бути одночасно підставами притягнення особи до кримінальної та дисциплінарної відповідальності. Під час дисциплінарного провадження надається оцінка лише фактам, які можуть свідчити про наявність або відсутність у поведінці судді складу дисциплінарного проступку та про ступінь його вини.

Велика Палата Верховного Суду враховує, що згідно з практикою ЄСПЛ не є порушенням статті 6 Конвенції притягнення до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися в контексті правил службової етики, навіть якщо особа була у кримінальному провадженні виправданою (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 6 жовтня 1982 року у справі «X. Проти Австрії» про неприйнятність заяви № 9295/81) чи таке провадження було закрите (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 7 жовтня 1987 року у справі «C. проти Об’єднаного Королівства» про неприйнятність заяви № 11882/85).

У дисциплінарному провадженні діє принцип автономності, відповідно до якого дисциплінарне провадження розглядається незалежно від розгляду кримінального провадження.

Під час розгляду дисциплінарної справи дисциплінарний орган самостійно надає оцінку допустимості, належності та обґрунтованості наявним у матеріалах дисциплінарної справи доказам, встановлює в діях судді ознаки дисциплінарного проступку й ухвалює рішення про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

Установлені в ході дисциплінарного провадження факти і з’ясовані обставини мають значення виключно для прийняття дисциплінарним органом рішення у межах його компетенції та жодним чином не свідчать про доведеність вини особи у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення (пункти 103-106 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 вересня 2024 року у справі № 990SCGC/12/24 (провадження № 11-138сап24)).

Такий висновок зробила і Європейська Комісія «За демократію через право» (Венеційська комісія), яка 13 березня 2017 року на 110-й пленарній сесії прийняла Висновок № 880/2017 щодо кримінальної відповідальності суддів, відповідно до пункту 53 якого: «Кримінальна і дисциплінарна відповідальності не є взаємовиключними: дисциплінарні санкції можуть так само застосовуватися у кримінальній справі з виправдувальним вироком, крім того, той факт, що кримінальну справу не порушено через неможливість встановити кримінальну провину або факти, не означає, що відповідним суддею не було скоєно ніяких дисциплінарних порушень, саме через різний характер обох типів відповідальності»; «важливість незалежності суддів під час виконання ними суддівських функцій не означає, що судді не повинні нести відповідальності. Необхідно забезпечити баланс між їхньою недоторканністю як засобом захисту від тиску і неправомірних дій з боку органів влади та приватних осіб (функціональна недоторканність) і тим фактом, що вони не повинні бути над законом (відповідальність)»; «якщо неправомірна поведінка судді здатна підірвати суспільну довіру до судової влади, в інтересах суспільства порушити дисциплінарне провадження щодо цього судді».

Це засвідчує, що факти, які встановлені під час розслідування кримінального провадження, можуть і навіть повинні використовуватись для дисциплінарної відповідальності, навіть у разі, коли у кримінальному провадженні недостатньо доказів для доведення вини або ж воно не завершене.

Очевидно, що за спільністю природи і взаємозв’язків вказаний висновок релевантний для інших деліктних проваджень та передбачає використання відповідних матеріалів у якості доказової бази, але встановлює обов’язок уповноваженого органу щодо здійснення самостійної оцінки фактів і їх застосування до нормативного регулювання.

33. Що ж до порушень, які кваліфіковані за пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», то слід вказати на те, що викладені у ній відомості та фактичні дані (свідчення, докази) стосуються саме порушення поведінки судді його позапроцесуальних обов’язків у сфері декларування як особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, на підставі Закону України «Про запобігання корупції».

У зв’язку із особливою увагою до належного виконання цих обов’язків їхнє порушення визначається як спеціальний склад дисциплінарного проступку за пунктом 10 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Конституцією України незалежність як складова конституційного статусу особи та її професійної діяльності визначена лише стосовно суддів і забезпечується, в тому числі, особливим порядком притягнення їх до дисциплінарної відповідальності (підпункт 1.1 пункту 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України про офіційне тлумачення положень частин першої, другої статті 126 Конституції України та частини другої статті 13 Закону України «Про статус суддів» (справа про незалежність суддів як складову їхнього статусу) від 01 грудня 2004 року № 19-рп/2004; абзац другий, третій підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 2, абзацу другого пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) від 03 червня 2013 року № 3-рп/2013).

Дисциплінарна відповідальність суддів за своєю сутністю є внутрішньо-судовим видом юридичною відповідальності, до якої притягується суддя в установленому порядку в межах дисциплінарного провадження в разі неналежного виконання професійних обов’язків або порушення норм спеціального законодавства та внутрішньо-етичних регламентованих вимог, у результаті чого до судді застосовується дисциплінарне стягнення як до суб’єкта дисциплінарного проступку.

Розділ VI Закону України «Про судоустрій і статус суддів» «Дисциплінарна відповідальність судді» містить основні відмінності правового регулювання питання дисциплінарної відповідальності суддів, а Закон України «Про Вищу раду правосуддя» регламентує порядок здійснення Вищої ради правосуддя власних повноважень, в тому числі, в частині забезпечення здійснення дисциплінарним органом дисциплінарного провадження щодо судді (пункт 3 частини першої статті 3 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»).

Вища рада правосуддя є колегіальним, незалежним конституційним органом державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів (статті 1 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»).

Отож, статус судді в процедурі дисциплінарного провадження ґрунтується на основоположних конституційних нормах правопорядку, серед яких слід відзначити верховенство права в частині першочергового забезпечення прав, свобод та інтересів особи, яка притягується до відповідальності (статті 3, 8 Конституції України) та недопустимість бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення (частина перша статті 61 Конституції України).

34. При конкуренції загальної та спеціальної норм одна з них (загальна) охоплює визначене коло діянь, а інша (спеціальна) – частину цього кола, тобто різновиди діянь, передбачених загальною нормою. Співставлення загальних та спеціальних норм показує, що загальна норма ширша за об’ємом, тобто охоплює більше коло діянь, ніж спеціальна, але остання містить більше ознак, за рахунок яких вона і виділяється з загальної.

Тому, існування конструкції окремого складу дисциплінарного проступку судді щодо виконання його обов’язків у сфері забезпечення доброчесності у формі зазначення в декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, завідомо неправдивих відомостей або умисне незазначення відомостей, визначених законодавством, виключає за правилами недопустимості подвійного інкримінування, а також загальними принципами подолання конкуренції норм (lex speciale derogat generale – спеціальний закон виключає [у даній справі] дію загального; judicis est pronuntiando sequi regulam, exceptione non probata – якщо підстави для винятку не доведені, то суддя зобов’язаний слідувати правилу) виключає можливість одночасного відкриття справи додатково за пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» за одне й теж діяння, описане у скарзі.

Водночас, мета, мотив, порядок, грубість допущених процесуальних порушень встановлюватиметься під час підготовки справи до розгляду по суті, що впливатиме на підсумкову кваліфікацію та призначення стягнення, в разі доведеності відповідних проступків.

35. У Висновку № 27 (2024) Консультативна рада європейський суддів звертає увагу, що дисциплінарна відповідальність є засобом забезпечення дотримання суддями своїх обов’язків. Тим самим вона сприяє підтримці суспільної довіри до здійснення правосуддя (пункт 10). Рішення судді, включаючи тлумачення закону, оцінку фактів або зважування доказів та/або відступ від усталеної судової практики, не повинно призводити до дисциплінарної відповідальності, за винятком випадків злого умислу, умисного невиконання обов’язків або серйозних проступків (пункт 28). Безпідставні скарги, або скарги, які стосуються виключно рішення або поведінки судді під час розгляду справи (тобто, щодо помилок в судовому рішенні, процесуальному, матеріальному праві), повинні відхилятися як неприйнятні та розглядатися в найкоротші строки (пункт 32).

У пункті 5 Резолюції Європейської асоціації суддів стосовно ситуації в Україні в сфері дисциплінарної відповідальності суддів (Тронхейм 27 вересня 2007 року) наголошено, що відповідна дисциплінарна справа щодо судді може бути відкрита тільки у випадках, коли мала місце не гідна звання судді поведінка і її наслідки є такими серйозними і жахливими, що потребують накладання дисциплінарних стягнень.

36. Розглянувши висновок дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя Ільницького О.В. за результатами попередньої перевірки дисциплінарної скарги Чижик Т.В., Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що у поведінці судді Щербини С.В. можуть вбачатися ознаки дисциплінарного проступку, визначеного пунктом 10 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме зазначення в декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, завідомо неправдивих відомостей або умисне незазначення відомостей, визначених законодавством.

З огляду на зазначене, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку про наявність підстав для відкриття дисциплінарної справи стосовно судді Заводського районного суду міста Миколаєва Щербини С.В. за ознаками вказаного дисциплінарного проступку.

37. Наявність або відсутність підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності буде встановлено за результатами розгляду дисциплінарної справи щодо судді на підставі оцінки доказів, наданих та отриманих в межах дисциплінарного провадження.
38. Керуючись статтею 46 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», статтями 106, 108 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя

ухвалила:

відкрити дисциплінарну справу за скаргою Чижик Тетяни Віталіївни стосовно судді Заводського районного суду міста Миколаєва Щербини Сергія Вікторовича.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий на засіданні

Другої Дисциплінарної палати Вищої

ради правосуддя

Члени Другої Дисциплінарної палати

Вищої ради правосуддя