Вища рада правосуддя, розглянувши матеріали щодо звільнення Кузнєцової Олени Юріївни з посади судді Полтавського апеляційного суду у зв’язку з поданням заяви про відставку, в частині зарахування їй стажу роботи на посаді судді,
встановила:
до Вищої ради правосуддя 16 грудня 2025 року (вх. № 13359/0/8-25) надійшла копія постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2025 року про залишення без задоволення апеляційної скарги Вищої ради правосуддя на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 28 травня 2025 року у справі № 990/139/25 за позовом Кузнєцової О.Ю. до Вищої ради правосуддя про визнання протиправним рішення Вищої ради правосуддя від 25 березня 2025 року № 611/0/15-25 про звільнення Кузнєцової О.Ю. з посади судді Полтавського апеляційного суду у зв’язку з поданням заяви про відставку.
Вища рада правосуддя рішенням від 25 березня 2025 року № 611/0/15-25 звільнила Кузнєцову О.Ю. з посади судді Полтавського апеляційного суду у зв’язку з поданням заяви про відставку.
Зазначеним рішенням до стажу роботи Кузнєцової О.Ю. на посаді судді, який дає їй право на відставку, зараховано:
стаж роботи на посаді судді – 23 роки 1 місяць 23 дні;
робота на посаді виконувача обов’язків заступника начальника управління юстиції з організаційного забезпечення діяльності судів та судово-правової реформи управління юстиції у Полтавській області Міністерства юстиції України – 1 рік 1 місяць 6 днів;
стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), наявність якого відповідно до вимог закону надавала право для призначення на посаду судді, а саме стаж роботи на посадах заступника начальника управління юстиції – начальника відділу державної виконавчої служби управління юстиції у Полтавській області Міністерства юстиції України, заступника начальника управління – начальника відділу державної виконавчої служби Київського районного управління юстиції м. Полтави, – 3 роки.
Загальний стаж роботи судді Кузнєцової О.Ю., який дає їй право на відставку, станом на дату ухвалення Вищою радою правосуддя рішення від 25 березня 2025 року № 611/0/15-25 становив 27 років 2 місяці 29 днів.
Згідно з наказом голови Полтавського апеляційного суду від 27 березня 2025 року № 47-09/20 Кузнєцову О.Ю. відраховано зі штату Полтавського апеляційного суду із займаної посади судді 28 березня 2025 року у зв’язку зі звільненням за її заявою у відставку.
Не погоджуючись із рішенням Вищої ради правосуддя від 25 березня 2025 року № 611/0/15-25 у частині незарахування до стажу її роботи, що дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання, часу роботи на посаді, безпосередньо пов’язаній із керівництвом та контролем за діяльністю судів у підвідомчих Міністерству юстиції України органах на місцях, зокрема на посаді начальника відділу організаційного забезпечення судової діяльності управління юстиції у Полтавській області Міністерства юстиції України з 11 лютого 1997 року до 4 грудня 1997 року, що становить 9 місяців 23 дні, ОСОБА1 звернулася з адміністративним позовом до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
Рішенням Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 28 травня 2025 року у справі № 990/139/25 адміністративний позов ОСОБА1 задоволено частково. Визнано протиправним і скасовано рішення Вищої ради правосуддя від 25 березня 2025 року № 611/0/15-25 в частині незарахування ОСОБА1 до стажу роботи на посаді судді часу роботи на посаді начальника відділу організаційного забезпечення судової діяльності управління юстиції у Полтавській області Міністерства юстиції України в період з 11 лютого 1997 року до 4 грудня 1997 року. Зобов’язано Вищу раду правосуддя в цій частині повторно розглянути заяву ОСОБА1 про звільнення її з посади судді Полтавського апеляційного суду у зв’язку з поданням заяви про відставку в частині незарахування ОСОБА1 до стажу роботи на посаді судді часу роботи на посаді начальника відділу організаційного забезпечення судової діяльності управління юстиції у Полтавській області Міністерства юстиції України з 11 лютого 1997 року до 4 грудня 1997 року та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої Верховним Судом.
Мотивуючи своє рішення, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду зауважив, що згідно зі статтею 137 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIІІ «Про судоустрій і статус суддів», у редакції, чинній до 5 серпня 2018 року (далі – Закон № 1402-VIІІ) до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; 2) члена ВРП, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
Законом України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя», який набрав чинності 5 січня 2017 року (далі – Закон № 1798-VIII), пункт 34 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII доповнено абзацом четвертим такого змісту: «Судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання)».
Надалі Законом України від 12 липня 2018 року № 2509-VIII «Про внесення змін до Закону України “Про судоустрій і статус суддів” у зв’язку з прийняттям Закону України “Про Вищий антикорупційний суд” (набрав чинності 5 серпня 2018 року) статтю 137 Закону № 1402-VIІІ доповнено частиною другою такого змісту: «До стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді».
Отже, під час обчислення стажу роботи на посаді судді підлягають застосуванню норми законодавства в частині визначення обсягу стажу, які були чинними на день призначення (обрання) відповідного судді. При цьому під час обчислення стажу, який дає право на відставку, окремо потрібно застосовувати положення частини першої статті 137 Закону № 1402-VIІІ, положення частини другої цієї статті, як стаж, який зараховується додатково.
У випадку зайняття посади судді без проведення конкурсних процедур стаж роботи (професійної діяльності), передбачений частиною другою статті 137 Закону № 1402-VIІІ визначається на момент призначення на посаду судді вперше, а у випадку призначення на посаду судді за результатами конкурсу – зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом для участі у конкурсі та надає право для призначення на цю посаду за його результатами.
Крім того, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду в зазначеному рішенні зауважив, що аналогічну правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 17 вересня 2020 року у справі № 9901/302/19 та в постанові від 18 листопада 2021 року у справі № 9901/15/21, що є ключовим у цьому питанні, оскільки вимагає застосування законодавства, чинного на дату призначення ОСОБА1 на посаду судді (2 лютого 2002 року), а також забезпечує передбачуваність її правового статусу та соціальних гарантій.
Такий підхід відповідає принципу правової визначеності, який дозволяє особі, на момент призначення (обрання) на посаду судді, прогнозувати законодавчі гарантії своєї професійної діяльності та убезпечує її від їх погіршення в умовах зміни законодавства. Застосування норм, чинних на день призначення ОСОБА1 на посаду судді, є необхідною умовою дотримання цього принципу, оскільки забезпечує передбачуваність правових наслідків професійного шляху та захищає від дискримінаційного обмеження у сфері пенсійного забезпечення. Будь-яка зміна законодавства, що погіршує це становище, не може мати зворотної дії в часі щодо вже набутого стажу.
Під час розгляду питання в межах передбачених Законом України «Про Вищу раду правосуддя» повноважень, зокрема щодо звільнення судді з підстав, визначених пунктом 4 частини шостої статті 126 Конституції України, та дотримуючись принципу обов’язковості виконання судового рішення необхідно зазначити, що згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, під час обчислення ОСОБА1 суддівського стажу (для пенсії та соціальних гарантій) необхідно застосовувати законодавство, чинне на день її призначення суддею, 2 лютого 2002 року, зважаючи на усталену практику Великої Палати Верховного Суду (справи № 9901/302/19 та № 9901/15/21), що забезпечить передбачуваність і сталість її правового статусу, – норми законів № 1798-VIII та № 1402-VIII.
Під час вирішення питання про звільнення ОСОБА1 з посади судді Полтавського апеляційного суду у відставку Вища рада правосуддя встановила таке.
Кузнєцова Олена Юріївна, ___ року народження, громадянка України, Указом Президента України від 2 лютого 2002 року № 96/2002 призначена на посаду судді Октябрського районного суду міста Полтави строком на п’ять років, Постановою Верховної Ради України від 5 квітня 2007 року № 878-V обрана на посаду судді цього суду безстроково, Постановою Верховної Ради України від 7 липня 2011 року № 3622-VІ обрана на посаду судді Полтавського апеляційного суду.
На день призначення Кузнєцової О.Ю. на посаду судді (2 лютого 2002 року) питання визначення стажу, який давав право на відставку судді, регулювалося частиною четвертою статті 43 Закону України від 15 грудня 1992 року № 2862-ХІІ «Про статус суддів» (далі – Закон № 2862-ХІІ).
Абзацом другим частини четвертої статті 43 Закону № 2862-ХІІ передбачалося, що до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов’язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.
Наведена норма встановлює розширене розуміння категорій посад, час роботи на яких підлягає зарахуванню до суддівського стажу, що дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання. Зокрема, законодавець прямо передбачив, що, крім роботи на посадах суддів, арбітрів та державних арбітрів, до відповідного стажу зараховується також період роботи на посадах, що були безпосередньо пов’язані з керівництвом і контролем за діяльністю судів. Це стосується, серед іншого, і посад у структурі Міністерства юстиції України та його територіальних підрозділів на місцях, у тому числі обласних управлінь юстиції, за умови, що характер обов’язків, покладених на таких посадових осіб, передбачав функціональний зв’язок із діяльністю, що стосувалася контролю за належним функціонуванням судів.
Зазначена норма діяла із 6 квітня 1994 року до 1 січня 2012 року з метою створення додаткових гарантій правового та соціального захисту осіб, які здійснювали професійну діяльність, безпосередньо пов’язану з функціонуванням судової системи, до набрання чинності новим законодавством про судоустрій.
У період дії цієї норми законодавець, визначаючи склад суддівського стажу, що дає право на відставку та щомісячне довічне грошове утримання, не обмежив його лише періодами роботи на суддівських чи арбітражних посадах, а передбачив можливість зарахування також часу роботи на інших посадах у правничих інституціях, якщо така діяльність була безпосередньо пов’язана з організацією, керівництвом або контролем за діяльністю судів. Такий підхід забезпечує об’єктивний і повний облік професійного досвіду суддів, у тому числі того, який був здобутий у межах функціонального сприяння здійсненню правосуддя, що повністю відповідає меті врегулювання порядку реалізації права судді на відставку як одного з ключових елементів гарантії незалежності суддів та їх належного соціального захисту.
Отже, правова мета зарахування до суддівського стажу періодів роботи, передбачених абзацом другим частини четвертої статті 43 Закону № 2862-ХІІ, полягає виключно в забезпеченні реалізації права судді на відставку та визначенні розміру щомісячного довічного грошового утримання, гарантованого державою. Такий порядок обчислення суддівського стажу є особливим за своєю природою та не може бути ототожнений із правилами обрахунку стажу кандидата на посаду судді в контексті кваліфікаційних вимог для призначення (обрання) на посаду.
Указом Президента України від 18 вересня 1996 року № 840/96 затверджено Положення про Міністерство юстиції України (чинне з 18 вересня 1996 року до 30 грудня 1997 року), яке було чинним з 11 лютого 1997 року до 4 грудня 1997 року – період, коли Кузнєцова О.Ю. проходила службу на посаді начальника відділу організаційного забезпечення судової діяльності управління юстиції у Полтавській області Міністерства юстиції України.
Згідно з пунктами 3, 4 зазначеного Положення Міністерство юстиції України та відповідно і його територіальні органи, наділені компетенцією щодо організації та забезпечення діяльності судів загальної юрисдикції, зокрема координації роботи з реалізації судової реформи, заходів щодо організаційного та матеріально-технічного забезпечення судів, забезпеченням ведення судової статистики, діловодства в судах, а також встановленням норм і методів керівної та контрольної діяльності голів судів і перевірки їх виконання.
Отже, компетенція Міністерства юстиції України, відповідно і його обласних управлінь, у зазначений вище період охоплювала ключові аспекти управління та контролю за діяльністю судів. Посада начальника відділу організаційного забезпечення судової діяльності в територіальному управлінні юстиції, яку обіймала Кузнєцова О.Ю., передбачала безпосереднє забезпечення організаційного функціонування судів на регіональному рівні, що за змістом відповідає критеріям, установленим абзацом другим частини четвертої статті 43 Закону № 2862-ХІІ. Фактичне виконання таких обов’язків підтверджується не лише записами у трудовій книжці, а й системним тлумаченням правової природи зазначеної посади в контексті нормативного акта, що регламентував повноваження Міністерства юстиції України в той період.
Відповідно до записів у трудовій книжці серії ____ № ____ Кузнєцова О.Ю. до її призначення на посаду судді працювала в управлінні юстиції у Полтавській області Міністерства юстиції України, зокрема:
з 11 лютого 1997 року до 4 грудня 1997 року – на посаді начальника відділу організаційного забезпечення судової діяльності (під час ухвалення Вищою радою правосуддя рішення від 25 березня 2025 року № 611/0/15-25 не зараховано до стажу);
з 5 грудня 1997 року до 10 січня 1999 року – на посаді виконуючого обов’язки заступника начальника управління юстиції з питань організаційного забезпечення діяльності судів та судово-правової реформи (під час ухвалення Вищою радою правосуддя рішення від 25 березня 2025 року № 611/0/15-25 зараховано до стажу).
При цьому Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду в рішенні від 28 травня 2025 року у справі № 990/139/25 зауважив, що назви цих посад передбачають схожі за змістом і характером функції та повноваження в межах одного і того самого органу – управління юстиції у Полтавській області, яке є територіальним підрозділом Міністерства юстиції України. Згідно із загальновизнаною ієрархією посада начальника відділу за своєю суттю передувала посаді заступника начальника управління, логічно і функціонально була з нею пов’язана та передбачала виконання завдань того самого напряму – організаційного забезпечення діяльності судів.
Наведене свідчить про наявність у Кузнєцової О.Ю. права на зарахування до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання, також періоду з 11 лютого 1997 року до 4 грудня 1997 року (9 місяців 23 дні), протягом якого Кузнєцова О.Ю. обіймала посаду начальника відділу організаційного забезпечення судової діяльності на підставі частини четвертої статті 43 Закону № 2862-ХІІ, який Вища рада правосуддя не зарахувала під час ухвалення рішенням від 25 березня 2025 року № 611/0/15-25.
Отже, до стажу роботи Кузнєцової О.Ю. на посаді судді, що дає право на відставку, відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 25 березня 2025 року № 611/0/15-25 підлягають зарахуванню:
стаж роботи на посаді судді із 2 лютого 2002 року до 25 березня 2025 року – 23 роки 1 місяць 23 дні;
робота на посаді виконувача обов’язків заступника начальника управління юстиції з організаційного забезпечення діяльності судів та судово-правової реформи управління юстиції у Полтавській області Міністерства юстиції України з 5 грудня 1997 року до 11 січня 1999 року – 1 рік 1 місяць 6 днів;
стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді, а саме стаж роботи на посадах заступника начальника управління юстиції – начальника відділу державної виконавчої служби управління юстиції у Полтавській області Міністерства юстиції України, заступника начальника управління – начальника відділу державної виконавчої служби Київського районного управління юстиції м. Полтави із січня 1999 року до лютого 2002 року – 3 роки;
а також підлягає зарахуванню до стажу роботи на посаді судді, зокрема, час роботи на посаді начальника відділу організаційного забезпечення судової діяльності управління юстиції у Полтавській області Міністерства юстиції України, в період з 11 лютого 1997 року до 4 грудня 1997 року – 9 місяців 23 дні, що узгоджується з вимогами чинного законодавства та зазначеними вище висновками Верховного Суду.
Отже, загальний стаж роботи судді Кузнєцової О.Ю., який дає їй право на відставку, становить 28 років 22 дні.
Вища рада правосуддя, керуючись пунктом 4 частини шостої статті 126, статтею 131 Конституції України, статтями 3, 30, 34, 55 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»,
вирішила:
зарахувати Кузнєцовій Олені Юріївні до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку, час роботи на посаді начальника відділу організаційного забезпечення судової діяльності управління юстиції у Полтавській області Міністерства юстиції України у період з 11 лютого 1997 року до 4 грудня 1997 року.
Установити, що право судді Кузнєцової О.Ю. на довічне грошове утримання виникає безпосередньо з моменту ухвалення Вищою радою правосуддя рішення про її відставку, а саме з 25 березня 2025 року.
В.о. Голови
Вищої ради правосуддя
