Акт ВРП

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Маселка Р.А., членів Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Бурлакова С.Ю., Ковбій О.В., Мельника О.П.,, розглянувши висновок дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя – доповідача Ільницького О.В. за результатами попередньої перевірки дисциплінарної скарги Чижик Тетяни Віталіївни стосовно судді Подільського міськрайонного суду Одеської області Івінського Олега Олеговича,

встановила:

до Вищої ради правосуддя 27 червня 2025 року (вхідний № Ч-444/16/7-25) надійшла дисциплінарна скарга Чижик Т.В. стосовно судді Подільського міськрайонного суду Одеської області Івінського О.О.

І. Стислий зміст дисциплінарної скарги

1. У дисциплінарній скарзі Чижик Т.В. зазначає, що з Єдиного державного реєстру судових рішень (далі – ЄДРСР) їй стало відомо, що в період 2024-2025 р.р. в провадженні судді Подільського (Котовського) міськрайонного суду Одеської області Івінського О.О. перебувала значна кількість справ про притягнення осіб до адміністративної відповідальності за статтями 121, 124, 173, у поєднанні зі статтею 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП).

За результатами розгляду протоколів про адміністративні правопорушення, суддя виносив постанови відносно осіб без застосування обов’язкових передбачених відповідною нормою закону санкцій. Зазначає, що санкція за порушення статті 130 КУпАП передбачає безальтернативне стягнення у виді накладення штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами строком від одного року. Загальні засади призначення адміністративного стягнення не наділяють суд правом вибору однієї з форм реалізації відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення. Ця функція за своєю природою не є дискреційною, оскільки не потребує врахування та оцінки вчиненого правопорушення, особи порушника, ступінь його вини та інші обставини, які б пом’якшували або обтяжували відповідальність.

2. У зв’язку з викладеним, Чижик Т.В. просить притягнути суддю Подільського міськрайонного суду Одеської області Івінського О.О. до дисциплінарної відповідальності, оскільки вважає, що в його діях наявні ознаки дисциплінарних проступків, передбачених підпунктом «б» пункту 1 та пунктами 3, 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

ІІ. Процедура розгляду дисциплінарної скарги

3. Законами України від 09 серпня 2023 року № 3304-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо негайного відновлення розгляду справ стосовно дисциплінарної відповідальності суддів» (набрав чинності 17 вересня 2023 року) та від 06 вересня 2023 року № 3378-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо зміни статусу та порядку формування служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя» (набрав чинності 19 жовтня 2023 року) внесено зміни до глави 4 «Дисциплінарне провадження» розділу II «Особлива частина» Закону України «Про Вищу раду правосуддя» у частині строків та порядку здійснення дисциплінарного провадження.

Зокрема, запроваджено інститут дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя, до повноважень яких віднесено здійснення попередньої перевірки дисциплінарних скарг та підготовки дисциплінарних справ до розгляду Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя.

4. Пунктом 23⁶ Розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» установлено, що днем початку роботи служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя є день опублікування Вищою радою правосуддя повідомлення про початок роботи служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя у газеті «Голос України».

Рішенням Вищої ради правосуддя від 10 грудня 2024 року № 3582/0/15-24 днем початку роботи служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя визначено 23 грудня 2024 року. Відповідне оголошення розміщено в газеті «Голос України» від 21 грудня 2024 року № 194 (246).

5. Пунктом 23⁸ розділу III «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Вищу раду правосуддя» установлено, що дисциплінарні провадження, у яких на день початку роботи служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя Дисциплінарною палатою не ухвалено рішення про відкриття дисциплінарної справи, з дня початку роботи служби дисциплінарних інспекторів передаються дисциплінарним інспекторам Вищої ради правосуддя, визначеним автоматизованою системою розподілу справ.
6. Протоколом автоматизованого розподілу справи між дисциплінарними інспекторами від 27 червня 2025 року дисциплінарна скарга Чижик Т.В. передана для проведення попередньої перевірки дисциплінарному інспектору Вищої ради правосуддя – доповідачу Ільницькому О.В. (далі – дисциплінарний інспектор).
7. Згідно з пунктами 1, 4 частини першої статті 43 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» дисциплінарний інспектор Вищої ради правосуддя, визначений автоматизованою системою розподілу справ для попередньої перевірки відповідної дисциплінарної скарги (дисциплінарний інспектор Вищої ради правосуддя – доповідач) вивчає дисциплінарну скаргу і перевіряє її відповідність вимогам закону, за відсутності підстав для залишення без розгляду та повернення дисциплінарної скарги – протягом тридцяти днів з дня отримання такої скарги готує матеріали з пропозицією про відкриття або про відмову у відкритті дисциплінарної справи.
8. Дисциплінарний інспектор ухвалою від 28 липня 2025 року № 2861/0/18-25 продовжив строк попередньої перевірки за скаргою з метою повного встановлення обставин та підготовки обґрунтованого і вмотивованого висновку.
9. До Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя 15 грудня 2025 року (вхідний № 6304/0/24-25) надійшов висновок дисциплінарного інспектора Ільницького О.В. за результатами попередньої перевірки дисциплінарної скарги Чижик Т.В. разом із скаргою та матеріалами, що зібрані під час попередньої перевірки, з пропозицією відкрити дисциплінарну справу стосовно судді Подільського районного суду Одеської області Івінського О.О.

ІІІ. Обставини, встановлені за результатом розгляду висновку дисциплінарного інспектора та долучених до нього матеріалів

Відомості про суддю:

10. Івінський Олег Олегович призначений на посаду судді Котовського міськрайонного суду Одеської області строком на п’ять років Указом Президента України від 12 січня 2004 року № 32/2004 (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/32/2004#Text). Постановою Верховної Ради України від 04 березня 2010 року № 1943-VI обраний на цю саму посаду безстроково (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1943-17#Text).
11. Законом України від 26 лютого 2025 року № 4273-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо зміни найменувань місцевих судів» найменування Котовського міськрайонного суду Одеської області змінено на Подільський міськрайонний суд Одеської області.

За підпунктом 3 пункту 3-1 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону «Про судоустрій і статус суддів» у відповідній редакції зміна найменування місцевого загального суду не призвела до його реорганізації чи ліквідації або утворення нового суду.

Встановлені обставини щодо суті скарги:

12. У провадженні судді Подільський міськрайонний суд Одеської області Івінського О.О. протягом 2024-2025 р.р. перебували справи про адміністративні правопорушення, у яких суддею винесено постанови про притягнення осіб до адміністративної відповідальності у зв’язку з доведеністю у їхніх діях складу правопорушення за частинами статті 130 КУпАП, з накладенням стягнення без позбавлення права керування транспортним засобом, зокрема:
13.  
14. У справі № 505/3485/23 особа повторно притягувалася до адміністративної відповідальності (попередньо – постановою від 16 листопада 2022 року у справі № 509/4356/22 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/107465853), що не враховано суддею Івінським О.О., а у справі № 505/1747/24 винесено постанову без урахування попередніх допущених цією ж особою порушень цих самих норм, під головуванням судді Івінського О.О., коли особа була звільнена від відповідальності у зв’язку із малозначністю за статтею 22 КУпАП України (постанова від 29 серпня 2023 року у справі № 505/1661/23 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/113132419)).
15. У справі № 505/1957/24 особа не була позбавлена права керування транспортними засобами, а 25 лютого 2025 року цю ж особу постановою Красноокнянського районного суду Одеської області визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 130 КУпАП, та накладено на нього штраф у розмірі 34 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки (справа №506/1278/24 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/125434085)).
16. У справі № 505/1791/24 суд не врахувавши, що напередодні – постановою від 21 червня 2024 року ця сама особа була притягнута за аналогічне правопорушення суддею Котовського міськрайонного суду Одеської області Павловською Г.В. у виді штрафу та позбавлення права керування транспортними засобами на строк один рік (https://reyestr.court.gov.ua/Review/119945852), а в подальшому ця сама особа допустила нові адміністративні правопорушення передбачені статтями 122-4, 124 та частиною першою статті 130 КУпАП, за які суддею Івінським О.О. винесено постанову від 17 жовтня 2025 року у справі № 505/3085/25 особу визнано винною та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 грн із позбавленням права керувати транспортними засобами на строк один рік (https://reyestr.court.gov.ua/Review/131089041).
17. У справі № 505/574/25 судом не враховано, що постановою Валківського районного суду Харківської області від 26 грудня 2024 року у справі № 615/2195/24 особу вже було притягнуто до відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік (https://reyestr.court.gov.ua/Review/124145637).
18. В подальшому Кодимським районним судом Одеської області від 15 квітня 2025 року у справі № 503/422/25, Доброславським районним судом Одеської області від 24 червня 2025 року у справі № 504/5102/24, Подільським районним судом Одеської області від 28 серпня 2025 року у справі № 505/1662/25 ця сама особа притягнута до адміністративної відповідальності за частинами першою, другою статті 130 КУпАП у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами (https://reyestr.court.gov.ua/Review/126629450, https://reyestr.court.gov.ua/Review/128373768, https://reyestr.court.gov.ua/Review/129801347).
19. За відомостями вебпорталу «Судова влада України» в провадженні Кодимського районного суду Одеської області перебуває справа № 503/43/25 про притягнення ОСОБА1 до адміністративної відповідальності за керування транспортним засобом у стані алкогольного сп’яніння, розгляд якої призначено на 12 грудня 2025 року.
20. Підстав, визначених статтями 44 та 45 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», які б давали підстави для висновку про залишення без розгляду та повернення дисциплінарної скарги скаржнику або для відмови у відкритті дисциплінарної справи, під час попередньої перевірки матеріалів не встановлено.

IV. Пояснення судді

21. У своїх поясненнях, які надійшли на адресу Вищої ради правосуддя 20 листопада 2025 року (вхідний № 4247/0/6-25) суддя Подільського міськрайонного суду Одеської області Івінський О.О. зазначив:
    1. що вказані Скаржницею обставини об’єктивно справді мали місце у зазначених нею справах. Підставою для винесення таких постанов у кожному випадку було, визнання особами своєї вини, щире каяття, вчинення даного правопорушення вперше. Враховувався характер вчиненого правопорушення, особа правопорушника та його ставлення до вчиненого ним діяння, майновий та сімейний стан, обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність, те, що адміністративне правопорушення жодних негативних наслідків не спричинило, відсутність реально заподіяної шкоди суспільним чи державним інтересам, правам і свободам громадян або іншим цінностям, які охороняються законом;
    2. рішення про накладення адміністративних стягнень за вчинення правопорушень, передбачених статтею 130 КУпАП без позбавлення прав керування транспортними засобами, приймалися у період дії воєнного стану відносно осіб, які приїжджали з зони бойових дій на ротацію, а також відносно осіб призовного віку. Підтвердив мотивування прийнятого рішення відповідно, до викладеного у постановах;
    3. окремо зазначив, що 14 липня 2025 року Першою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя було розглянуто об’єднану дисциплінарну справу, відкриту за дисциплінарними скаргами Буртник Х.В. від 14 серпня 2023 року – за вхідним № Б-2188/9/7-23 та від 08 січня 2025 року – за вхідним № Б-190/0/7-25, та його було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у виді догани з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом одного місяця за аналогічне порушення, що виключає повторне притягнення за тими ж обставинами;
    4. наголосив на тому, що після ухвалення дисциплінарним органом названого рішення, ним не приймались постанови про притягнення осіб до адміністративної відповідальності за статтею 130 КУпАП про накладення адміністративного стягнення без позбавлення права керування транспортними засобами.

V. Висновки Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя

22. Згідно з частинами першою, другою статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди; делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України (статті 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Розуміння змісту права на справедливий суд згідно з частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод (далі – Конвенція) передбачає справедливий і публічний розгляд справи кожної особи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо її прав та обов’язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно частина перша статті 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» розкриває право на справедливий суд в Україні як гарантію кожному захисту його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.

Пунктом 1 частини сьомої статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суддя зобов’язаний своєчасно, справедливо та безсторонньо розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства.

23. Згідно зі статтею 1 КУпАП завданням цього Кодексу є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов’язків, відповідальності перед суспільством.
24. Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об’єктивне з’ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (стаття 245 КУпАП).
25. Уповноважений орган (посадова особа) під час розгляду справи про адміністративне правопорушення з метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 КУпАП щодо своєчасного, всебічного, повного і об’єктивного з’ясування обставин справи, вирішення її у відповідності із законом згідно з вимогами статті 280 КУпАП зобов’язаний з’ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з’ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При накладенні стягнення уповноважений орган (посадова особа) враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність (частина друга статті 33 КУпАП).
26. Зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених ним доводів.
27. Підпунктом «а» пункту 2.9 Правил дорожнього руху визначено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Згідно з пунктом 2.5 цих Правил водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
28. Згідно із частиною першою статті 130 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп’яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
29. Транспортний засіб законодавцем позиціонується як джерело підвищеної небезпеки (стаття 1187 Цивільного кодексу України), його експлуатація завжди пов’язана з ризиком для життя і здоров’я, безпеки довкілля, а тому особа, яка володіє чи користується транспортним засобом, не може використовувати його на шкоду правам і свободам громадян, інтересам суспільства.
30. Системний аналіз вказаних вище приписів законодавства також свідчить, що адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, передбачене статті 130 КУпАП, характеризується значною, порівняно з іншими адміністративними правопорушеннями, які визначені приписами КУпАП, суспільною небезпечністю, оскільки санкції частин цієї статті передбачають застосування до правопорушника більш суворого адміністративного стягнення, ніж у інших випадках, передбачених КУпАП.

З-поміж іншого, саме характер суспільної небезпеки (суспільної шкідливості) відмежовує адміністративне правопорушення, передбачене статтею 130 КУпАП, від кримінального правопорушення. Адміністративне правопорушення, передбачене статтею 130 КУпАП, за своїм складом є формальним, а диспозиція вказаної статті не містить вказівок на настання шкідливих наслідків протиправного діяння, фізичної шкоди, яка могла бути завдана об’єкту посягання, тобто відповідальність настає лише за сам факт вчинення діяння. Відсутність шкідливих наслідків для охоронюваних законом прав та інтересів не впливає на наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 130 КУпАП. Водночас наслідком вчинення дій, які утворюють склад кримінального правопорушення, може бути реальна шкода охоронюваним суспільним інтересам, зокрема заподіяння тяжкої шкоди здоров’ю потерпілого або його смерті.

31. За приписами статті 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Отже, санкціями статті 130 КУпАП передбачено безальтернативний вид стягнення, а саме штраф у відповідному розмірі із позбавленням права керування транспортними засобами на строк від одного року.

32. Вочевидь, таке стягнення свідчить про підвищену суспільну небезпеку діяння, визначеного частиною першою статті 130 КУпАП, а тому законодавець установив, що виховання особи, яка вчинила таке правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як правопорушником, так і іншими особами, неможливе в інший спосіб, незалежно від наявності чи відсутності обставин, що пом’якшують чи обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення.

У частині другій статті 33 КУпАП зазначено, що при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, та за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису).

Тобто санкція частини першої статті 130 КУпАП безальтернативно у виді основного стягнення встановлює штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, водночас стаття 33 КУпАП містить заборону при накладенні стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху враховувати характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність.

33. Разом із тим статтею 7 КУпАП визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв’язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
34. Натомість, при винесенні проаналізованих постанов у справах № 505/2640/23, 505/2820/23, 505/3485/23, 505/4087/23, 505/4413/23, 505/834/24, 505/1214/24, 505/1359/24, 505/1360/24, 505/1368/24, 505/1665/24, 505/1672/24, 505/1747/24, 505/1791/24, 505/1806/24, 505/1808/24, 505/1957/24, 505/2012/24, 505/2013/24, 505/2014/24, 505/2016/24, 505/3262/24, 505/4476/24, 505/574/25, 505/916/25 мотивом рішень, у яких суд прямо відступив від прямих та однозначних вимог законодавства у сфері адміністративної відповідальності, суддя Івінський О.О. визначив врахування ознак особистих характеристик осіб, які ґрунтувалися на припущеннях щодо можливого вступу на військову службу та/або використання права на керування транспортними засобами для оборони держави, власна незаконна оцінка мети та пропорційності стягнень, що прямо суперечить імперативним приписам законодавства України, висновки щодо виконання цілей і завдань адміністративної відповідальності, які спростовувалися як попередньою поведінкою осіб, що допустили повторення протиправної поведінки або ж призвели до можливості повторного вчинення цими самими особами суспільно шкідливих діянь проти охоронюваних законом суспільних інтересів, під виглядом захисту яких суддя і приймав невмотивовані рішення.
35. У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень зазначено, що чітке обґрунтування та аналіз є базовими вимогами до судових рішень та важливим аспектом права на справедливий суд.

ЄСПЛ у своїх рішеннях послідовно констатує, що пункт 1 статті 6 Конвенції дійсно вимагає, щоб суди мотивували висновки в рішеннях. Хоча ЄСПЛ і наголошує, що ця вимога не означає обов’язку суду надавати детальну відповідь на кожен аргумент; таке питання вирішується виключно у світлі обставин конкретної справи, однак така свобода національних судів у сфері оцінки доказів, аргументації й мотивування судових рішень не повинна сприйматися як дозвіл для суду поводитися з доводами свавільно й на власний розсуд та без наведення відповідних мотивів визначати, чи заслуговує будь-який довід сторони конфлікту того, щоб бути окремо прокоментованим у судовому рішенні. Навпаки, така дискреція зобов’язує суд у кожній конкретній справі надзвичайно ретельно підходити до оцінки всіх, без винятку, доказів і доводів якраз для того, щоб визначити з них ті, що обов’язково потребують особливої уваги та наведення в рішенні відповідних аргументів «за» чи «проти» їх прийняття (рішення у справі «Суомінеен проти Фінляндії», заява № 37801/97, «Проніна проти України», заява № 63566/00).

У рішенні у справі «Бендерський проти України» (заява № 22750/02) ЄСПЛ наголосив, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов’язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлі обставин кожної справи. Конвенція не гарантує захист теоретичних та ілюзорних прав, а гарантує захист прав конкретних та ефективних. Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином вивчені судом (пункт 42).

Під вмотивованістю слід розуміти вимогу до суду наводити письмово у рішенні судження, пояснення про наявність чи відсутність фактів, які є основою висновку суду. Це також пояснення суду, чому він ухвалив (постановив) саме таке рішення, погодився з одними та відкинув інші доводи.

У справі «Салов проти України» (заява № 65518/01, рішення від 6 вересня 2005 року; пункт 89) ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно зі статтею 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією (рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» від 27 вересня 2001 року, заява № 49684/99, пункт 30). Разом з тим, у рішенні звертається увага, що пункт 1 статті 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов’язку обґрунтовувати рішення, може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи (рішення у справі «Руїз Торіа проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, пункт 29).

У справі «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04, рішення від 10 лютого 2010 року, пункт 58) зазначено, що національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін.

Баланс між вмотивованістю судового рішення як гарантією реалізації принципу верховенства права та часом, витраченим на пошук відповідей на всі, без винятку, аргументи сторін, досягається шляхом: виключення необхідності надавати відповіді абсолютно на всі доводи учасників справи; мотивування судового рішення з урахуванням судової інстанції, на розгляді якої перебуває справа: відсутність, за загальним правилом, потреби повторного повного оцінювання судами першої та/чи апеляційної та/або касаційної інстанцій аргументів учасників справи, якщо таким була надана належна правова оцінка та відповідь судами попередніх інстанцій.

Велика Палата Верховного Суду вказує, що для того, щоб судове рішення вважалося належно вмотивованим, недостатньо просто процитувати закон та перерахувати докази, надані сторонами. Важливо навести ті висновки, яких дійшов суд за результатами оцінки доказів, та знайти настільки вагомі й одночасно зрозумілі аргументи на користь прийнятого рішення, щоб вони переконали в законності й справедливості вирішення спору навіть ту сторону, яка в цьому спорі програла (постанова від 16 листопада 2023 року у справі № 11-228сап21).

36. Відповідно до підпункту «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження з підстав умисного або внаслідок недбалості незазначення у судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору.
37. Не втручаючись у оцінку мотивів, які призвели до постановлення відповідних рішень, оскільки це виходить поза межі завдань дисциплінарного провадження і органу, водночас, ознаками складу дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є саме поведінка судді, яка відображена в умотивуванні відповідних судових рішень не лише за формальними, але й змістовними ознаками.

Оскільки поведінка суду не може виходити поза межі визначених законодавством України процесуальних повноважень, оцінка вмотивованості здійснюється не лише у контексті наявності чи відсутності мотивів як формальних елементів змісту рішення та їхньої оцінки, але й те, наскільки вказані судом мотиви відповідають фактичним обставинам, які встановив чи повинен був встановити суд при постановленні рішення, керуючись добросовісністю та ретельністю здійснення своїх процесуальних повноважень, узгоджуються з відповідними норми закону, а тлумачення суддями фактів та положень закону не є очевидно неправильним чи свавільним.

Зважаючи на вказане, відступ від прямих вимог законодавства України, якими фактично обмежено судову дискрецію щодо визначення міри стягнення за вчинення адміністративних правопорушень правопорушень, в тому числі, за статтею 130 КУпАП, не може бути виправдано жодним мотивами, оскільки свідчить про протиправне свавільне розширення сфери своєї процесуальної компетенції суддею, а отже з засадничої точки зору таке рішення не може містити жодних достатніх мотивів для відповідного судового висновку та вважатися вмотивованим.

38. У практиці дисциплінарного органу сформульована правозастосовна позиція, відповідно до якої статтею 245 КУпАП визначено перелік завдань проваджень у справах про адміністративні правопорушення, для вирішення яких статтею 280 цього Кодексу на уповноважений розглядати справи про адміністративні правопорушення орган або посадову особу покладено обов’язок з’ясування всіх необхідних обставин справ. Уповноваженим органом на розгляд справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 130 КУпАП, відповідно до статті 221 КУпАП є суд.

Поєднання статей 245 КУпАП зі статтею 1 КУпАП наділяє суд обов’язком вжити всіх можливих заходів для встановлення істини у справі, усунення можливих сумнівів у справедливості судового розгляду, зміцнення суспільної довіри до суду.

Розгляд суддями справ про адміністративні правопорушення, у тому числі передбачені частиною першою статті 130 КУпАП, з дотриманням визначених КУпАП положень покликаний забезпечити виконання завдань, для яких цей Кодекс прийнятий.

39. Водночас порушення призначення адміністративного стягнення в межах санкції статті 130 КУпАП, недотримання суддею встановлених КУпАП правил щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення (щодо всебічного, повного і об’єктивного з’ясування обставин кожної справи та встановлення істини у справі, зміцнення суспільної довіри до суду) має істотний негативний наслідок, зокрема невиконання завдань КУпАП щодо виховання особи, яка вчинила таке правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. Це формує у громадян відчуття безкарності та уникнення покарання за керування транспортним засобом у стані сп’яніння в разі можливого вчинення правопорушення у майбутньому.
40. Здійснюючи правосуддя, суддя повинен застосовувати закон так, щоб не порушувати довіри громадян до справедливого судового розгляду незалежним і неупередженим судом. Безпідставне звільнення від частини покарання є грубим порушенням закону, що підриває довіру громадян до суду, що свідчить про наявність ознак дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме інше грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків.
41. З аналізу постанов у справах № 505/2640/23, 505/2820/23, 505/3485/23, 505/4087/23, 505/4413/23, 505/834/24, 505/1214/24, 505/1359/24, 505/1360/24, 505/1368/24, 505/1665/24, 505/1672/24, 505/1747/24, 505/1791/24, 505/1806/24, 505/1808/24, 505/1957/24, 505/2012/24, 505/2013/24, 505/2014/24, 505/2016/24, 505/3262/24, 505/4476/24, 505/574/25, 505/916/25 убачається, що на час їх винесення судді Івінському О.О. було достеменно відомо про безальтернативний характер санкції, передбаченої статтею 130 КУпАП, у власних рішеннях він прямо констатував відсутність у КУпАП положень, які дозволяли б призначення більш м’якого виду адміністративного стягнення, ніж передбачено законом. Незважаючи на це суддя, посилаючись на власні висновки і позапроцесуальні критерії, застосував інший підхід та фактично пом’якшив покарання винним особам, що містить ознаки порушення імперативної заборони, встановленої статтею 33 КУпАП.
42. Водночас, поняття «істотне порушення норм процесуального права», як синонімічне до означення «грубе» для кваліфікації дисциплінарного правопорушення у практиці Великої Палати Верховного Суду визначається як оціночне, яке не має формально визначених у законі ознак для його відмежування від інших (неістотних) порушень. Однак, таке порушення повинне стосуватися тих вимог процесуального закону, які є вагомими для забезпечення правосуддя і які не викликають складності у їх застосуванні (пункти 141-144 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2025 року у справі № 990SCGC/22/24 (провадження № 11-246сап24), пункти 5.10-5.11 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2025 року у справі № 990SCGC/1/25 (провадження № 11-24сап25), пункти 5.12, 5.13 постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 лютого 2025 року у справі № 990SCGC/25/24 (провадження № 11-263сап24)).

Таке означення цілком відповідає формулюванню неправильного застосування санкції статті 130 КУпАП у системному взаємозв’язку із приписом статті 33 КУпАП.

43. Щодо кваліфікації описаних у скарзі та встановлених в ході попередньої перевірки фактів щодо поведінки судді Івінського О.О. як таких, що охоплюються пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», слід відзначити, що Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що на відміну від кваліфікації процесуальних порушень положення пункту 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» кореспондують не із зобов’язанням судді «розглядати і вирішувати судові справи», а його обов’язками дотримуватися високих стандартів етичної поведінки, що пов’язано із його високим статусом (пункти 2, 4 частини сьомої статті 56 цього ж Закону), про що вказує буквальний зміст цієї норми.

Таким чином, пункт 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» стосується поведінки судді, яка порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя і складається з таких аспектів: питання моралі, чесності, непідкупності; відповідність способу життя судді його статусу; дотримання норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду; прояв неповаги до інших суддів, адвокатів, експертів, свідків чи інших учасників судового процесу. Отже, охоплюючи етичні аспекти поведінки судді, цей дисциплінарний проступок не може тлумачитись як такий, що стосується питання оцінки правильності або неправильності застосування суддею норм матеріального і процесуального права під час здійснення правосуддя та ухвалення судових рішень (у тому числі через невиправдане розширення змісту «стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду»).

Про наявність у поведінці судді складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» можуть свідчити дії чи бездіяльність судді, що демонструють відверте нехтування нормами моралі і права, неповагу до інших громадян та суспільства в цілому, недобросовісне використання власного соціального статусу і зумовлених посадою можливостей, поведінка, що викликає негативний суспільний резонанс, компрометує весь суддівський корпус, здатна поставити під сумнів незалежність, неупередженість, об`єктивність правосуддя і підірвати довіру до суду як інституції, покликаної стояти на варті законності і справедливості.

Тобто суддя може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності за пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» лише за вчинення «етичного проступку», зокрема, під час виконання функцій судді зі здійснення правосуддя. У такому разі діяння судді повинні оцінюватися виключно через призму моральних та етичних принципів і якостей особи судді, який від імені України уповноважений владою здійснювати правосуддя, та не повинні пов’язуватися із застосуванням суддею норм матеріального та процесуального права під час ухвалення судових рішень.

За відсутності обставин, які свідчать, що дії судді під час виконання функцій правосуддя порочать звання судді й підривають авторитет правосуддя, а становлять лише порушення (істотне порушення) норм процесуального права, такі дії судді не можуть кваліфікуватись за пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (пункти 137, 142-143, 145-147 постанови від 13 червня 2024 року у справі № 990SCGC/2/24 (провадження № 11-14сап24)).

44. Дослідження змісту скарги та встановлених обставин свідчить про релевантність вказаних висновків у контексті оцінки дисциплінарної скарги Чижик Т.В., оскільки наведені відомості та фактичні дані не містять підстав для висновку про кваліфікацію поведінки судді за пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», оскільки всі вони зводяться до аргументів з приводу дослідження порядку додержання норм процесуального права суддею при розгляді справи.
45. Водночас, мета, мотив, порядок, грубість допущених процесуальних порушень встановлюватиметься під час підготовки справи до розгляду по суті, що впливатиме на підсумкову кваліфікацію та призначення стягнення, в разі доведеності наявності складів відповідних проступків у поведінці судді.
46. Критично слід оцінити наведені доводи у поясненнях судді Івінського О.О. з приводу недопустимості подвійного притягнення до дисциплінарної відповідальності з посиланням на встановлені факти проступків, за які його було притягнуто до відповідальності у виді догани з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом одного місяця рішенням Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 14 липня 2025 року № 1455/1дп/15-25 (https://hcj.gov.ua/doc/doc/53393). Дослідження змісту цього рішення вказує на те, що з фактичної та формальної точок зору підставою його постановлення були обставини процесуальної поведінки судді Івінського О.О. у інших судових провадженнях та стосувалися процесуальних порушень щодо вирішення питань про звільнення від адміністративної відповідальності осіб за статтею 130 КУпАП з незаконним використанням статті 22 КУпАП.

За цих обставин, розгляд та вирішення питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності за відомостями на підставі дисциплінарної скарги Чижик Т.В. (вх. № 444/16/7-25) не зумовлює порушення конституційних гарантій основоположних норм правопорядку, серед яких слід відзначити верховенство права в частині першочергового забезпечення прав, свобод та інтересів особи, яка притягується до відповідальності (статті 3, 8 Конституції України) та недопустимість бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення (частина перша статті 61 Конституції України).

47. У Висновку № 27 (2024) Консультативна рада європейський суддів звертає увагу, що дисциплінарна відповідальність є засобом забезпечення дотримання суддями своїх обов’язків. Тим самим вона сприяє підтримці суспільної довіри до здійснення правосуддя (пункт 10). Рішення судді, включаючи тлумачення закону, оцінку фактів або зважування доказів та/або відступ від усталеної судової практики, не повинно призводити до дисциплінарної відповідальності, за винятком випадків злого умислу, умисного невиконання обов’язків або серйозних проступків (пункт 28). Безпідставні скарги, або скарги, які стосуються виключно рішення або поведінки судді під час розгляду справи (тобто, щодо помилок в судовому рішенні, процесуальному, матеріальному праві), повинні відхилятися як неприйнятні та розглядатися в найкоротші строки (пункт 32).

У пункті 5 Резолюції Європейської асоціації суддів стосовно ситуації в Україні в сфері дисциплінарної відповідальності суддів (Тронхейм 27 вересня 2007 року) наголошено, що відповідна дисциплінарна справа щодо судді може бути відкрита тільки у випадках, коли мала місце не гідна звання судді поведінка і її наслідки є такими серйозними і жахливими, що потребують накладання дисциплінарних стягнень.

48. Розглянувши висновок дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя Ільницького О.В. за результатами попередньої перевірки дисциплінарної скарги Чижик Т.В., Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що у поведінці судді Івінського О.О. можуть вбачатися ознаки дисциплінарних проступків, визначених підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме умисне або внаслідок недбалості незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору, а також пункту 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме в частині умисного або внаслідок грубої недбалості допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, іншого грубого порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків.

З огляду на зазначене, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку про наявність підстав для відкриття дисциплінарної справи стосовно судді Подільського районного суду Одеської області Івінського О.О. за ознаками вказаних дисциплінарних проступків.

49. Наявність або відсутність підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності буде встановлено за результатами розгляду дисциплінарної справи щодо судді на підставі оцінки доказів, наданих та отриманих в межах дисциплінарного провадження.
50. Згідно з частиною одинадцятою статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» дисциплінарна палата може своїм рішенням об’єднати в одну дисциплінарну справу кілька дисциплінарних справ, які перебувають у її провадженні.

Відповідно до пункту 13.35 Регламенту Вищої ради правосуддя, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 24 січня 2017 року № 52/0/15-17 (у редакції рішення Вищої ради правосуддя від 21 листопада 2023 року № 1068/0/15-23) (зі змінами і доповненнями) дисциплінарна палата може своїм рішенням об’єднати в одну дисциплінарну справу кілька дисциплінарних справ, які перебувають у її провадженні, в тому числі на підставі висновку дисциплінарного інспектора Ради – доповідача, про що постановляється ухвала, копія якої надсилається учасникам об’єднаної дисциплінарної справи.

Можуть бути об’єднані дисциплінарні справи щодо одного і того самого судді, відкриті за тотожними підставами дисциплінарної відповідальності судді та/або конкретними відомостями про наявність у поведінці судді ознак дисциплінарного проступку.

Підготовку до розгляду об’єднаної дисциплінарної справи здійснює дисциплінарний інспектор Ради – доповідач або член Дисциплінарної палати – доповідач, який був доповідачем у дисциплінарній справі, що відкрита першою.

51. Станом на сьогодні у провадженні Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя перебуває об’єднана дисциплінарна справа, відкрита ухвалою Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 03 вересня 2025 року № 1828/2дп/15-25 за скаргою Департаменту патрульної поліції, в особі представника Радея Олександра Андрійовича (надійшла до Вищої ради правосуддя 05 березня 2024 року (вхідний № 48/1/13-24)) стосовно судді Подільського міськрайонного суду Одеської області Івінського Олега Олеговича.

Ухвалою Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 12 листопада 2025 року № 2426/2дп/15-25 відкрито за власною ініціативою дисциплінарну справу стосовно судді Подільського міськрайонного суду Одеської області Івінського Олега Олеговича та об’єднано її з дисциплінарною справою, відкритою ухвалою Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 03 вересня 2025 року № 1828/2дп/15-25 за скаргою Департаменту патрульної поліції, в особі представника Радея Олександра Андрійовича стосовно судді Подільського міськрайонного суду Одеської області Івінського Олега Олеговича.

Проведення підготовки об’єднаної дисциплінарної справи до розгляду доручено дисциплінарному інспектору Вищої ради правосуддя Дробчак Н.В.

52. Таким чином, після відкриття дисциплінарної справи за скаргою Чижик Т.В. стосовно судді Подільського міськрайонного суду Одеської області Івінського О.О., ці дисциплінарні справи стосуватимуться одного і того самого судді за тотожними підставами дисциплінарної відповідальності в частині розгляду суддею категорій справ про притягнення до адміністративної відповідальності за статтею 130 КУпАП, зумовлюватиме в цьому контексті забезпечення всебічності, повноти оцінки поведінки судді та гарантування за рахунок процесуальної економії ширших можливостей для захисту його прав у межах об’єднаної дисциплінарної справи, що визначає нормативні та фактичні підстави для можливості їхнього спільного розгляду.

Керуючись статтями 46, 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», статтями 106, 108 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя

ухвалила:

відкрити дисциплінарну справу за скаргою Чижик Тетяни Валеріївни стосовно судді Подільського міськрайонного суду Одеської області Івінського Олега Олеговича.

Об’єднати її із об’єднаною дисциплінарною справою стосовно судді Подільського міськрайонного суду Одеської області Івінського Олега Олеговича, відкритою за скаргою Департаменту патрульної поліції, в особі представника Радея Олександра Андрійовича (вхідний № 48/1/13-24 від 05 березня 2024 року), за власною ініціативою Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя (ухвала від 12 листопада 2025 року № 2426/2дп/15-25).

Проведення підготовки об’єднаної дисциплінарної справи до розгляду доручити дисциплінарному інспектору Вищої ради правосуддя Дробчак Наталії Володимирівні.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий на засіданні

Другої Дисциплінарної палати Вищої

ради правосуддя

Члени Другої Дисциплінарної палати

Вищої ради правосуддя