Вища рада правосуддя, розглянувши висновок члена Вищої ради правосуддя Сасевича О.М. за результатами перевірки відомостей, викладених у повідомленні судді Козелецького районного суду Чернігівської області Анохіна Андрія Миколайовича (відряджений до Шевченківського районного суду міста Києва) про втручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя,
встановила:
до Вищої ради правосуддя 1 вересня 2025 року (вх. № 3354/0/6-25) надійшло повідомлення судді Козелецького районного суду Чернігівської області Анохіна А.М. (відрядженого до Шевченківського районного суду міста Києва) про втручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя вказане повідомлення передано члену Вищої ради правосуддя Сасевичу О.М. для перевірки.
Дослідивши матеріали перевірки та заслухавши доповідача – члена Вищої ради правосуддя Сасевича О.М., Вища рада правосуддя встановила таке.
У повідомленні зазначено, що 22 серпня 2025 року керівник апарату Шевченківського районного суду міста Києва вручив судді Анохіну А.М. копію дисциплінарної скарги ОСОБА_1 стосовно судді Анохіна А.М., яка обґрунтована поданням Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою (далі – САП) цивільного позову до Анохіна А.М., Будзан Л.Д., ОСОБА_2 про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави. Скаржник стверджував, що для суддів Будзан Л.Д. та Анохіна А.М. є властивою поведінка, направлена на приховування активів з метою уникнення фінансового моніторингу, що не лише порушує норми чинного законодавства України, а й порочить почесне звання судді та є прямим порушенням Кодексу суддівської етики. Скаржник також наголошував, що про події, які розгортаються навколо судді Анохіна А.М., ідеться в безлічі статей у медіа, які фактично висвітлюють усю судову систему України дуже негативно. З огляду на зазначене скаржник просив притягнути суддю Анохіна А.М. до дисциплінарної відповідальності.
Суддя Анохін А.М. повідомив, що у провадженні колегії суддів Шевченківського районного суду міста Києва (судді Слободянюк П.Л., Анохін А.М., Аббасова Н.В.) із жовтня 2024 року перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3, ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 255, частиною третьою статті 27, частиною першою статті 111 Кримінального кодексу України (далі – КК України), ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 255 КК України, ОСОБА_1, ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 255, частиною першою статті 111 КК України (справа № НОМЕР провадження № НОМЕР).
У межах зазначеного кримінального провадження до обвинуваченого ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Востаннє Шевченківський районний суд міста Києва ухвалою від 6 серпня 2025 року такий запобіжний захід ОСОБА_1 продовжив до 3 жовтня 2025 року.
ОСОБА_1 в Telegram-каналі «Dubinsky.pro», YouTube-каналі «Дубинский» постійно погрожує звільненням із посад складу суду та членам їхніх сімей, подає безпідставні скарги та розміщує інформацію, яка дискредитує як колегію суддів, що розглядають справу щодо Дубінського О.І., так і членів їхніх сімей.
З огляду на наведене суддя Анохін А.М. вважає, що подання ОСОБА_1 скарги є тиском на нього як на суддю, що входить до складу колегії суддів, яка здійснює розгляд кримінального провадження щодо нього, з метою дискредитації, залякування та спонукання його напередодні закінчення строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 ухвалити бажане для нього рішення, а саме змінити запобіжний захід із тримання під вартою на інший, більш м’який, запобіжний захід. На думку судді, вказана дисциплінарна скарга ОСОБА_1 є незаконним впливом, тиском і втручанням у виконання суддею повноважень та підриває авторитет не лише судді, а й судової влади загалом. Він також наголошує, що ОСОБА_1 аналогічно звернувся до Вищої ради правосуддя з дисциплінарною скаргою на дії його дружини – судді Подільського районного суду міста Києва Будзан Л.Д.
Крім того, суддя Анохін А.М. повідомив, що ОСОБА_1 систематично подає численні скарги, зокрема на Президента України, Офіс Президента України, Генерального прокурора, керівництво Вищої ради правосуддя, Голову Служби безпеки України, депутатів Верховної Ради України, керівництво Міністерства внутрішніх справ України, керівництво Державного бюро розслідувань, керівництво Збройних Сил України, Державної судової адміністрації України, голів і суддів столичних районних та апеляційних судів. Telegram-канал «ОСОБА_1.pro», YouTube-канал «ОСОБА_1» містять інформацію, яка дискредитиує посадових і державних осіб, критику державного устрою України, судової влади України, заклики до громадянських заколотів і страйків.
Суддя зазначив, що обвинувачений ОСОБА_1 також неодноразово звертався до Вищої ради правосуддя зі скаргами щодо розгляду суддями Слободянюком П.Л., Анохіним А.М. та Аббасовою Н.В. кримінального провадження стосовно нього з метою вчинення тиску на суддів, залякування та отримання бажаного рішення. Дисциплінарні інспектори Вищої ради правосуддя відмовили у відкритті провадження за цими скаргами.
Крім того, суддя Анохін А.М. вказав, що ОСОБА_1 раніше працював журналістом, ведучим телепередачі «Гроші» на телеканалі «1+1», вміє отримувати з незаконних джерел будь-яку інформацію та вдало маніпулювати нею, перетворюючи на скандальну. Саме з ним суддя пов’язує публікації в медіа, які дискредитують його та його дружину – суддю Будзан Л.Д. (https://pogliad.com/investigations/shykarne-bezkarne-zhyttia-suddi-podil..., https://resonance.ua/shikarne-bezkarne-zhittya-suddi-podils/), що передували поданню САП цивільного позову, оскільки ОСОБА_1 в Telegram-каналі прямо погрожував «розібратися та знищити» членів колегії суддів Шевченківського районного суду міста Києва Слободянюка П.Л., Анохіна А.М., Аббасову Н.В. та членів їхніх сімей.
Суддя Анохін А.М. наголосив, що протягом останніх тижнів у мережі Інтернет і Telegram-каналах з’явилася численна кількість публікацій, які спрямовані на підрив як репутації судді, так і авторитету судової системи загалом. Зокрема, у публікаціях у ствердній формі йдеться про вчинення суддею та його дружиною корупційних дій, набуття незаконного майна, яке вже конфісковують (https://mykyivregion.com.ua/news/sap-iniciyuje-konfiskaciyu-aktiviv-podr..., https://190.today/u-podruzhzhya-stolychnyh-suddiv-hochut-konfiskuvaty-ma..., https://igs.org.ua/suddivske-majno-na-miljony-sap-vymagaye-konfiskatsiyu..., https://businessua.com/neruhomist/108024sap-hoche-vidibrati-maino-v-kiiv..., https://sudreporter.org/u-podruzhzhya-stolychnyh-suddiv-hochut-konfiskuv... тощо).
Суддя Анохін А.М. вважає, що резонанс у публікаціях є штучно створеним, має замовний характер, спрямований на здійснення тиску на нього та його дружину як діючих суддів. Замовний характер публікацій підтверджує також розміщення 31 липня 2025 року на сторінці аналітичного видання «Слово діло» (https://www.slovoidilo.ua/2025/07/31/novyna/polityka/sap-prosyt-konfisku...) статті під назвою «САП просить конфіскувати активи подружжя столичних суддів». Проте САП оприлюднила у своєму офіційному Telegram-каналі повідомлення щодо подання цивільного позову до судді Анохіна А.М. та його дружини Будзан Л.Д. лише 1 серпня 2025 року, після того, як Вищий антикорупційний суд (далі – ВАКС) постановив ухвалу про відкриття провадження у справі.
На виконання вимог частини четвертої статті 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя Анохін А.М. звернувся до Вищої ради правосуддя та до Офісу Генерального прокурора з повідомленням про втручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя із проханням вжити відповідних заходів реагування.
Під час перевірки повідомлення судді Козелецького районного суду Чернігівської області Анохіна А.М. (відряджений до Шевченківського районного суду міста Києва) про втручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя член Вищої ради правосуддя надіслав запит до Офісу Генерального прокурора із проханням надати відомості щодо дій, учинених за результатами розгляду повідомлення судді.
Офіс Генерального прокурора в листі від 25 листопада 2025 року № 09/1/1-111501ВИХ-25 поінформував, що повідомлення судді Анохіна А.М. надіслано до Київської міської прокуратури для перевірки та прийняття рішення згідно з вимогами закону.
Київська міська прокуратура в листі від 10 грудня 2025 року № 09/2-10279ВИХ-25 зазначила, що зі змісту повідомлення судді Подільського районного суду міста Києва Анохіна А.М. та додатків до нього не вбачається наявності ознак втручання у його діяльність як судді щодо здійснення правосуддя. З огляду на викладене підстав для внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі – ЄРДР), передбачених статтею 214 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України), не встановлено.
Згідно з інформацією, яка міститься в автоматизованій системі документообігу «Д-3», до Вищої ради правосуддя 19 серпня 2025 року (вх. № Д-891/7/7-25) надійшла дисциплінарна скарга ОСОБА_1 на дії судді Козелецького районного суду Чернігівської області Анохіна А.М. (відряджений до Шевченківського районного суду міста Києва), яку на підставі протоколу автоматизованого розподілу справи між дисциплінарними інспекторами Вищої ради правосуддя передано дисциплінарному інспектору Вищої ради правосуддя – доповідачу для проведення перевірки.
30 жовтня 2025 року до Вищої ради правосуддя стосовно повідомлення судді Анохіна А.М. про втручання в його діяльність щодо здійснення правосуддя надійшли пояснення ОСОБА_1 (вх. № Д-891/11/7-25 від 30 жовтня 2025 року), у яких зазначено, що ВАКС ухвалою від 25 липня 2025 року у справі № 991/7578/25 задовольнив заяву Держави Україна в особі САП про забезпечення позову про визнання необґрунтованими активів і стягнення їх вартості в дохід держави. Зазначену ухвалу 29 липня 2025 року оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень, вона перебуває у відкритому доступі.
ОСОБА_1 зауважив, що після оприлюднення рішення суду, яке набрало законної сили, з 1 серпня 2025 року до 4 серпня 2025 року в медіа почали з’являтися публікації про наявність вказаного судового процесу. ОСОБА_1 вважає, що публікації в медіа інформації про факт накладення арешту на майно, належне Анохіну А.М. та Будзан Л.Д., передувало оприлюднення цієї інформації в Єдиному державному реєстрі судових рішень, яка є відкритою. На думку ОСОБА_1, твердження судді Анохіна А.М. про причетність його до цих публікацій є абсолютно необґрунтованим і демонструє упереджене ставлення до нього.
Крім того, ОСОБА_1 зазначив, що зі змісту ухвали ВАКС від 25 липня 2025 року у справі № 991/7578/25 вбачаються відомості, що можуть бути підставою для притягнення суддів Анохіна А.М. та Будзан Л.Д. до дисциплінарної відповідальності, а тому скористався своїм конституційним правом на звернення до Вищої ради правосуддя з відповідною скаргою. ОСОБА_1 вважає, що факт звернення до Вищої ради правосуддя з дисциплінарними скаргами на дії суддів Анохіна А.М. та Будзан Л.Д. не був спробою здійснення впливу на них чи втручанням в їхню діяльність як суддів.
Пунктами 1, 2 Основних принципів незалежності судових органів, схвалених резолюціями 40/32, 40/146 Генеральної Асамблеї ООН від 29 листопада та 13 грудня 1985 року, передбачено, що незалежність судових органів гарантується державою і закріплюється в конституції або законах країни. Судові органи вирішують передані їм справи безсторонньо, на основі фактів та відповідно до закону, без будь-яких обмежень, неправомірного впливу, спонукання, тиску, погроз або втручання, прямого чи непрямого, з будь-якого боку і з будь-яких би то не було причин.
Незалежність і недоторканність суддів в Україні гарантуються статтями 126, 129 Конституції України, якими визначено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права, вплив на суддю у будь-який спосіб забороняється.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року № 19-рп/2004 положення частини другої статті 126 Конституції України «вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється» треба розуміти як забезпечення незалежності суддів у зв’язку із здійсненням ними правосуддя, а також як заборону щодо суддів будь-яких дій незалежно від форми їх прояву з боку державних органів, установ та організацій, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, фізичних та юридичних осіб з метою перешкодити виконанню суддями професійних обов’язків або схилити їх до винесення неправосудного рішення тощо.
У Рішенні Конституційного Суду України від 27 жовтня 2020 року № 13-р/2020 зазначено, що незалежність суддів є основною передумовою функціонування самостійної й авторитетної судової влади, здатної забезпечити об’єктивне та безстороннє правосуддя, ефективно захистити права і свободи людини і громадянина. Принцип незалежності суддів означає процесуальну діяльність під час здійснення правосуддя в умовах, що виключають сторонній вплив на суддів. Гарантії незалежності суддів – це передбачені належні засоби мінімізації та усунення негативних впливів на суддів під час відправлення ними правосуддя, спрямовані на ухвалення законного й обґрунтованого рішення.
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Подібну норму закріплено у статті 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», відповідно до якої кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.
Незалежність судової влади є однією з необхідних передумов належного виконання суддями своїх конституційних функцій із забезпечення дії принципу верховенства права, захисту прав і свобод людини та громадянина, утвердження і забезпечення яких є головним обов’язком держави. Гарантії незалежності та недоторканності суддів, закріплені у Конституції та законах України, є запорукою справедливого, об’єктивного та неупередженого вирішення судових спорів та ухвалення судових рішень відповідно до визначених засад і правил судочинства та норм права без будь-якого стороннього впливу на підставі власної оцінки фактів і доказів згідно із внутрішнім переконанням судді (суддів).
Статтею 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» установлено, що суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Незалежність судді забезпечується, в тому числі, особливим порядком його призначення, притягнення до відповідальності, звільнення та припинення повноважень; недоторканністю та імунітетом судді; незмінюваністю судді; порядком здійснення правосуддя, визначеним процесуальним законом, таємницею ухвалення судового рішення; забороною втручання у здійснення правосуддя; відповідальністю за неповагу до суду чи судді.
Отже, втручанням у діяльність судді є вплив на суддю, який проявляється у протиправній поведінці будь-яких інших осіб та створює реальні загрози його незалежності, перешкоди для справедливого, безстороннього, своєчасного виконання суддею своїх обов’язків відповідно до закону, з дотриманням засад і правил судочинства з метою перешкодити виконанню суддею професійних обов’язків, схилити його до винесення незаконного чи необґрунтованого рішення, порушити процесуальні норми, відмовитися від здійснення правосуддя, проявити упередженість тощо.
Суддя Анохін А.М. пов’язує втручання в його діяльність як судді щодо здійснення правосуддя зі зверненням ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя з дисциплінарною скаргою на дії судді, поширенням у Telegram-каналах, YouTube-каналі, медіа численних публікацій щодо судді та його дружини, зокрема про вчинення ними корупційних дій, набуття незаконного майна.
Щодо звернення до Вищої ради правосуддя з дисциплінарною скаргою на дії судді
Статтею 40 Конституції України передбачено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових осіб цих органів, що зобов’язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Відповідно до частини першої статті 107 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» право на звернення із скаргою щодо дисциплінарного проступку судді, з повідомленням про вчинення дисциплінарного проступку суддею (дисциплінарною скаргою) має будь-яка особа. Громадяни здійснюють зазначене право особисто або через адвоката, юридичні особи – через адвоката, органи державної влади та органи місцевого самоврядування – через своїх керівників або представників.
Отже, чинним законодавством не передбачено жодних обмежень щодо права будь-якої особи на звернення до Вищої ради правосуддя з дисциплінарною скаргою на дії судді.
Звернення з дисциплінарною скаргою до Вищої ради правосуддя не є ознакою впливу на суд чи втручання в діяльність суду, крім випадку, коли це здійснюється як тиск на суддів з метою, зокрема, перешкодити виконанню суддями професійних обов’язків або схилити їх до ухвалення неправосудного рішення, що може мати ознаки кримінального правопорушення, передбаченого статтею 376 КК України.
Вища рада правосуддя дотримується правової позиції, згідно з якою реалізацію особами передбачених законом прав, за відсутності ознак зловживання ними, не може бути розцінено як втручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя.
Статтею 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» встановлено, що дисциплінарне провадження розпочинається після отримання Вищою радою правосуддя скарги щодо дисциплінарного проступку судді, з повідомленням про вчинення дисциплінарного проступку суддею (дисциплінарної скарги), поданої відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», або за ініціативою Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя чи за зверненням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у випадках, визначених законом.
Відповідно до пункту 1 частини третьої цієї статті дисциплінарне провадження включає попередню перевірку дисциплінарної скарги, вивчення матеріалів для встановлення ознак вчинення суддею дисциплінарного проступку, ухвалення рішення про залишення без розгляду та повернення дисциплінарної скарги, відмову у відкритті дисциплінарної справи або відкриття дисциплінарної справи.
Статтею 43 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» передбачено, що дисциплінарний інспектор Вищої ради правосуддя, визначений автоматизованою системою розподілу справ для попередньої перевірки відповідної дисциплінарної скарги (дисциплінарний інспектор Вищої ради правосуддя − доповідач): 1) вивчає дисциплінарну скаргу і перевіряє її відповідність вимогам закону; 2) за наявності підстав, визначених пунктами 1, 4 і 5 частини першої статті 44 цього Закону, − залишає без розгляду та повертає дисциплінарну скаргу скаржнику; 3) за наявності підстав, визначених пунктами 2, 3 і 6 частини першої статті 44 цього Закону, − передає скаргу на розгляд Дисциплінарної палати для ухвалення рішення щодо залишення без розгляду та повернення її скаржнику або відкриття дисциплінарної справи; 4) за відсутності підстав для залишення без розгляду та повернення дисциплінарної скарги − протягом тридцяти днів з дня отримання такої скарги готує матеріали з пропозицією про відкриття або про відмову у відкритті дисциплінарної справи. Цей строк може бути продовжений дисциплінарним інспектором, але у разі обґрунтованої потреби додаткової перевірки дисциплінарної скарги не більш як на п’ятнадцять днів. Висновок дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя − доповідача разом із дисциплінарною скаргою та зібраними у процесі попередньої перевірки матеріалами передається на розгляд Дисциплінарної палати.
Водночас лише в межах дисциплінарного провадження може бути надано оцінку обставинам, викладеним у дисциплінарних скаргах стосовно дій суддів, зокрема, чи подані вони з очевидною метою спонукати суддів до ухвалення конкретних судових рішень.
Таким чином, оцінку обґрунтованості дисциплінарної скарги здійснює Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя на підставі умотивованого висновку дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя, складеного за результатами перевірки, проведеної під час дисциплінарного провадження.
Отже, висловлення намірів чи звернення зі скаргою щодо дисциплінарного проступку судді не є доказом спроби незаконного впливу на безсторонність судді, не може свідчити про тиск і втручання в діяльність суду під час розгляду конкретної справи.
Щодо публікацій у медіа
Статтею 34 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.
Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб – на свій вибір.
Згідно з частинами першою, другою статті 30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
Статтею 10 Конвенції передбачено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Гарантії вказаної статті Конвенції поширюються і на висловлення поглядів чи критики, озвучення певних припущень, особливо якщо такі висловлювання стосуються публічної особи або посадової особи рівня суспільного значення, діяльність якої викликає суспільний інтерес.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лінґенс проти Австрії» (§ 46) визначено, що слід уважно розрізняти факти та оціночні судження. Наявність фактів можна довести, а правдивість оціночних суджень не можна.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «“Українська Прес-Група” проти України» (§ 40) стаття 10 Конвенції захищає не лише суть висвітлених ідей та інформації, але також і форму, в якій вони надані. Журналістська свобода передбачає також використання висловлювань, деякою мірою перебільшених або навіть провокаційних. При дотриманні умов параграфа 2 статті 10 Конвенції право вільно передавати інформацію поширюється не лише на «інформацію» та «ідеї», які сприймаються сприятливо або вважаються необразливими чи нейтральними, але й такі, які ображають, шокують чи викликають стурбованість. Такі є вимоги плюралізму, толерантності і лібералізму, без яких немає «демократичного суспільства».
У пункті 63 Висновку № 1 (2001) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судової влади та незмінюваності суддів зазначено, що судді мають погодитися з тим, що вони є публічними особами й не повинні бути занадто чутливими або занадто вразливими.
Судді, які ухвалюють рішення іменем України та є публічними особами, під час виконання своїх обов’язків повинні враховувати інтерес до них з боку суспільства та право інших осіб висловлювати свої оціночні судження стосовно здійснення правосуддя, а також розрізняти спроби втручання в їхню діяльність та вираження іншими особами своїх думок, припущень, критики на адресу суддів.
Межа допустимої критики щодо судді як публічної особи визначається з урахуванням конкретних обставин і може бути ширшою, ніж до приватної особи, а тому суддя має бути готовим виявляти більшу толерантність до висловлювань громадян.
Зі змісту публікацій, розміщених у мережі Інтернет, убачається, що в них висвітлено інформацію щодо судді Козелецького районного суду Чернігівської області Анохіна А.М. (відряджений до Шевченківського районного суду міста Києва) та його дружини – судді Подільського районного суду міста Києва Будзан Л.Д., серед іншого досліджено відомості з поданих суддями декларацій, родинні зв’язки, зазначено про звернення САП до ВАКС із цивільним позовом про визнання необґрунтованими активів, якими користується родина суддів, та стягнення їх у дохід держави.
Зазначені в публікаціях висловлювання хоча і є частково провокаційними та мають негативний відтінок, проте є оціночними судженнями особи. Такі судження висвітлюють особисту точку зору авторів публікацій та не містять ознак переслідування з метою втручання у здійснення суддями правосуддя.
Водночас системність таких публікацій може бути спрямована на порушення гарантій незалежності судді Анохіна А.М., а також мати ознаки інформаційної кампанії, направленої на підрив авторитету правосуддя з метою створення у громадськості хибного та негативного уявлення про роботу суду та суддів, що завдає шкоди авторитету судової влади загалом.
Довіра та повага до судової влади – гарантія ефективності системи правосуддя. Повага до авторитету судів – вимога європейських стандартів для демократичних держав, невід’ємна умова публічної довіри до судової влади, а в більш широкому значенні – довіри до норм права та держави загалом. У разі виникнення того чи іншого правового конфлікту особа звертається за його вирішенням до суду, спираючись на авторитет правосуддя.
У пункті 8 Висновку № 7 (2005) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету міністрів Ради Європи про правосуддя та суспільство зазначено, що суди існують та сприймаються загалом громадськістю як належне місце для встановлення юридичних прав і обов’язків та вирішення пов’язаних з цим спорів. Суспільство ставиться з повагою та вірить у здатність судів здійснювати цю функцію.
Авторитет судової влади слугує загальному зміцненню авторитету державної влади.
Статтею 376 КК України передбачено кримінальну відповідальність за втручання в будь-якій формі в діяльність судді з метою перешкодити виконанню ним службових обов’язків або добитися винесення неправосудного рішення.
Київська міська прокуратура в листі від 10 грудня 2025 року № 09/2-10279ВИХ-25 повідомила, що згідно з обставинами, викладеними в повідомленні судді Козелецького районного суду Чернігівської області Анохіна А.М. (відряджений до Шевченківського районного суду міста Києва), відомості до ЄРДР не внесено, а отже, уповноважений орган не перевіряє повідомлені суддею Анохіним А.М. обставини на наявність ознак втручання в діяльність судді.
Згідно зі статтею 131 Конституції України та статтею 3 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» до повноважень Вищої ради правосуддя належить вжиття заходів щодо забезпечення авторитету правосуддя та незалежності суддів.
Водночас Вища рада правосуддя не має повноважень здійснювати кримінально-правову кваліфікацію протиправних дій, які порушують конституційний принцип незалежності суддів, та визначати міру відповідальності за них. Кваліфікацію дій, що містять ознаки кримінального правопорушення, здійснюють правоохоронні органи, які є суб’єктами безпосереднього реагування на протиправні дії, які вчиняються щодо суддів.
Відповідно до частини четвертої статті 48, пункту 9 частини сьомої статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя зобов’язаний звернутися з повідомленням про втручання в його діяльність як судді щодо здійснення правосуддя до Вищої ради правосуддя та до Генерального прокурора упродовж п’яти днів після того, як йому стало відомо про таке втручання.
Отже, повідомлення судді про втручання в його діяльність щодо здійснення правосуддя є повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Статтею 214 КПК України визначено, що слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов’язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається.
За повідомленням судді Анохіна А.М. відповідні відомості мають бути внесені до ЄРДР у строки, визначені статтею 214 КПК України, та має бути розпочато досудове розслідування обставин вчинення кримінального правопорушення.
Згідно з пунктом 8 частини першої статті 73 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» Вища рада правосуддя з метою забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя вживає інших заходів, які є необхідними для забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя.
Беручи до уваги обставини, про які повідомив суддя Анохін А.М. щодо дотримання гарантій незалежності, Вища рада правосуддя дійшла висновку, що наявні підстави для вжиття заходів щодо забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя, визначених статтею 73 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».
Вища рада правосуддя, керуючись статтею 131 Конституції України, статтями 3, 73 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»,
вирішила:
звернутися до Офісу Генерального прокурора щодо перевірки в порядку, установленому Кримінальним процесуальним кодексом України, обставин, викладених у повідомленні судді Козелецького районного суду Чернігівської області Анохіна Андрія Миколайовича (відряджений до Шевченківського районного суду міста Києва), на наявність ознак вчинення кримінального правопорушення, передбаченого статтею 376 Кримінального кодексу України.
В. о. Голови Вищої ради правосуддя
