Акт ВРП

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Маселка Р.А., членів Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Бурлакова С.Ю., Ковбій О.В., Мельника О.П., заслухавши висновок доповідача – дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя Троня І.В., розглянувши дисциплінарну справу, відкриту за скаргою Державного бюро розслідувань стосовно судді Мар’їнського районного суду Донецької області (відряджений до Апостолівського районного суду Дніпропетровської області) Ліпчанського Сергія Миколайовича та доданих до неї матеріалів,

 

встановила:

 

до Вищої ради правосуддя надійшла дисциплінарна скарга Державного бюро розслідувань від 16 квітня 2025 року стосовно судді Мар’їнського районного суду Донецької області (відряджений до Апостолівського районного суду Дніпропетровської області) Ліпчанського С.М. (вх. № 69/1/13-25).

 

1. Процедура. Хід розгляду дисциплінарної скарги

На підставі протоколу автоматизованого розподілу справи між дисциплінарними інспекторами від 16 квітня 2025 року зазначену скаргу передано дисциплінарному інспектору Троню І.В. для проведення попередньої перевірки.

За результатами попередньої перевірки дисциплінарної скарги дисциплінарним інспектором Вищої ради правосуддя Тронем І.В. складено висновок із пропозицією про відкриття дисциплінарної справи.

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя ухвалою від 25 червня 2025 року № 1349/2дп/15-25 відкрила дисциплінарну справу стосовно судді Мар’їнського районного суду Донецької області (відряджений до Апостолівського районного суду Дніпропетровської області) Ліпчанського С.М., оскільки зазначені в дисциплінарній скарзі Державного бюро розслідувань обставини можуть свідчити про наявність у діях судді ознак складу дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «а» пункту 1, пунктами 3, 4, 6 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме: умисне або внаслідок недбалості інше істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків або призвело до порушення правил щодо юрисдикції або складу суду; допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема, в питаннях моралі, чесності, непідкупності, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду; умисне або внаслідок грубої недбалості допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод або інше грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків; неповідомлення суддею Вищої ради правосуддя та Генерального прокурора про випадок втручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя, у тому числі про звернення до нього учасників судового процесу чи інших осіб, з приводу конкретних справ, що перебувають у провадженні судді, якщо таке звернення здійснено в інший, ніж передбачено процесуальним законодавством, спосіб упродовж п’яти днів після того, як йому стало відомо про такий випадок.

Розгляд дисциплінарної справи Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя призначала на 29 жовтня 2025 року, проте розгляд справи не відбувся через неявку судді та його представника, яка обґрунтована незадовільним станом здоров’я представника судді.

Наступний розгляд дисциплінарної справи Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя призначала на 12 листопада 2025 року.

12 листопада 2025 року в засідання Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя прибули: суддя Ліпчанський С.М., представник судді – адвокат Никифоров Д.О., представник Державного бюро розслідувань (далі – ДБР) Шевчук Т.О.

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, заслухавши доповідача – дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя Троня І.В., суддю Ліпчанського С.М., представника судді – адвоката Никифорова Д.О., представника заявника дисциплінарної скарги Шевчука Т.О., дослідивши матеріали дисциплінарної справи, із застосуванням стандарту доказування, визначеного положеннями частини шістнадцятої статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» (наявність чітких та переконливих доказів) дійшла висновку про наявність підстав для притягнення судді Ліпчанського С.М. до дисциплінарної відповідальності з огляду на таке.

 

2. Стислий зміст дисциплінарної скарги та її доводів

У дисциплінарній скарзі ДБР зазначило, що в межах кримінального провадження № ____ від 12 вересня 2024 року за підозрою ОСОБА1 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених частиною третьою статті 332 Кримінального кодексу України (далі – КК України), та за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 376¹, частиною третьою статті 436² КК України установлено, що помічник судді Мар’їнського районного суду Донецької області (наразі звільнений) ОСОБА1, діючи з корисливих мотивів за попередньою змовою з працівниками Мар’їнського районного суду Донецької області, за неправомірну вигоду забезпечував ухвалення суддею Мар’їнського районного суду Донецької області Ліпчанським С.М. судових рішень, які дають підстави для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, а також виїзд за кордон під час дії в Україні воєнного стану.

У зв’язку з цим ДБР також стверджувало про наявність ознак штучного характеру розглянутих спорів суддею Ліпчанським С.М., формального розгляду спорів та замовний характер рішень у них, розгляд справ у нетипово швидкий для такої категорії справ строк без перевірки їх фактичних обставин та без дотримання вимог процесуального законодавства.

 

3. Стислий зміст пояснень представника судді Ліпчанського С.М. – адвоката Никифорова Д.О. щодо обставин дисциплінарної скарги та її доводів

11 червня 2025 року до Вищої ради правосуддя надійшли письмові пояснення представника судді Ліпчанського С.М. – адвоката Никифорова Д.О. (вх. № Н-2217/4/7-25), у яких він повідомив, що не погоджується з викладеними обставинами в дисциплінарній скарзі з огляду на таке.

Адвокат Никифоров Д.О. повідомив, що зібрані скаржником матеріали стосуються протиправних дій інших посадових осіб, до вчинення яких суддя Ліпчанський С.М. не мав відношення.

Представник судді стверджував, що матеріали кримінального провадження, у тому числі протоколи негласних слідчих (розшукових) дій не містять доказів причетності Ліпчанського С.М. до вчинення дисциплінарних правопорушень.

Адвокат Никифоров Д.О. наголосив, що в дисциплінарній скарзі Державне бюро розслідувань посилається лише на матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні № ____ від 12 вересня 2024 року за підозрою ОСОБА1 (колишній помічник судді Мар’їнського районного суду Донецької області) за частиною третьою статті 332 КК України.

Представник судді звернув увагу, що досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА1 діючи з корисливих мотивів, сприяв у незаконному переправленні осіб через державний кордон України, зокрема надавав поради, вказівки, засоби, забезпечував нібито за неправомірну вигоду ухвалення суддею Мар’їнського районного суду Донецької області Ліпчанським С.М. судових рішень у цивільних справах, які дають підстави для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Адвокат Никифоров Д.О. також зауважив, що в жодному з наданих скаржником доказів немає відомостей про те, що суддя Ліпчанський С.М. дійсно був причетний до вчинення наведених вище протиправних дій, що надалі стали підставою для звернення зі скаргою.

Протоколи допитів та результати аудіо-, відеоконтролю особи не містять будь-яких згадок про Ліпчанського С.М. у контексті отримання незаконних судових рішень для подальшої можливості виїзду за кордон.

Те, що ОСОБА1 чи інші посадові особи Мар’їнського районного суду Донецької області, які потенційно можуть бути причетними до таких незаконних схем, мали домовленості з Ліпчанським С.М. про винесення цим суддею незаконних рішень, наданими матеріалами кримінального провадження також не підтверджується.

Крім того, Никифоров Д.О. зазначив, що зібрані під час досудового розслідування докази перевіряються й оцінюються судом під час розгляду справи по суті. До винесення рішення такі матеріали не можуть розцінюватись Вищою радою правосуддя як докази.

Представник судді Ліпчанського С.М. також повідомив, що після проведення обшуку приміщення архіву Мар’їнського районного суду Донецької області від 12 листопада 2024 року орган досудового розслідування незаконно вилучив різні судові справи, точний перелік яких встановити неможливо.

Адвокат Никифоров Д.О. стверджував, що не виключено, що скаржник, описуючи обставини нібито формального розгляду цивільних справ суддею Ліпчанським C.М. без наявності позову і додатків до нього, насправді без опису вилучив судові справи під час обшуку 12 листопада 2024 року і тепер описує це у скарзі як підставу для притягнення до відповідальності судді.

Слід зауважити, що після проведення обшуку справи № 237/3699/24 та № 237/3818/24, які є предметом розгляду цієї скарги в суді, виявлені не були.

Підтвердити вилучення за протоколом обшуку точного переліку матеріалів судових справ згідно із зазначеним в описі вилученого майна переліком не є можливим, оскільки всупереч частині третій статті 165 Кримінального процесуального кодексу України у володільця майна – т. в. о. завідувача архіву Мар’їнського районного суду Донецької області Бойко Л.В. не було можливості скористатися правовою допомогою адвоката для проведення звірки вилучених справ з фактично вилученими та перевірити кількість сторінок кожної справи.

Неможливо і самостійно провести таку перевірку, оскільки учасників обшуку було багато, і справи виносили цілими ящиками. Група, яка прибула на процесуальну дію, була розосереджена по приміщенню, і безперервна відеофіксація не велася. Це також може істотно вплинути на оцінку протоколу обшуку під час судового розгляду у справі за підозрою ОСОБА1.

Відповідно до доповідної записки завідувача архіву Бойко Л.В. від 22 січня 2025 року під час перевірки наявності матеріалів справ у Мар’їнському районному суді Донецької області виявлено відсутність 24 справ, у тому числі № 237/3699/24 та № 237/3818/24.

25 березня 2025 року Ліпчанський С.М., перебуваючи на посаді в. о. голови Мар’їнського районного суду Донецької області, звернувся до Кременчуцького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області із заявою про кримінальне правопорушення за фактом зникнення / відсутності справ і матеріалів Мар’їнського районного суду Донецької області, які були евакуйовані до Автозаводського районного суду м. Кременчука, після фактичного доступу сторонніх осіб до цього приміщення.

Таким чином, відсутність опису вилучених судових справ, зокрема їх вмісту, позбавляє можливості робити висновки про відсутність чи наявність у цих справах доказів на підтвердження вказаних у позовній заяві обставин, а також про необґрунтованість винесених судових рішень, про що зазначає скаржник.

Адвокат Никифоров Д.О. стверджував, що суддя Ліпчанський С.М. розглянув справи № 237/3699/24 та № 237/3818/24 відповідно до вимог Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України), рішення за вказаними справами набрали законної сили та жодною зі сторін не оспорювались в апеляційному порядку.

Крім того, представник судді зазначив, що на підтвердження фактів вчинення дисциплінарних порушень Ліпчанським С.М. під час розгляду справ скаржник надав низку протоколів допитів свідків, протоколів проведених слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій.

Однак адвокат Никифоров Д.О. звернув увагу, що свідки можуть змінювати версії подій, інакше трактувати і згадувати факти, що своєю чергою, може ставити під сумнів попередню версію обставин сторони обвинувачення.

Таким чином, Никифоров Д.О. вважає, що Державне бюро розслідувань не може обґрунтовувати викладені в дисциплінарній скарзі факти виключно тими матеріалами, що зібрані протягом досудового розслідування, оскільки допустимість цих доказів та можливість їх використання має вирішуватись судом під час розгляду справи по суті.

Представник судді наголосив також на тому, що розподіл судових справ є автоматизованим, тому обрання відповідного судді для розгляду конкретної судової справи є неможливим. Оскільки Ліпчанський С.М. визначений для розгляду цих справ через автоматизовану систему, то це виключає можливість будь-яких попередніх домовленостей про їх розгляд саме ним.

Водночас, адвокат Никифоров Д.О. зазначив, що позивачі подали позовні заяви за останнім відомим місцем перебування відповідачів, що не є порушенням правил підсудності відповідно до статті 28 ЦПК України, а тому дії Ліпчанського С.М. як судді в частині визначення підсудності справ свідчать про дотримання ним норм процесуального права.

Крім того, Никифоров Д.О. стверджував, що суддя Ліпчанський С.М. дотримався встановлених ЦПК України розумних строків під час розгляду справ і винесення рішень.

Суддя Ліпчанський С.М. виніс рішення в межах встановленого ЦПК України строку для розгляду справи, що вказує на відсутність порушень процесуальних норм щодо дотримання розумних строків.

Розумні строки розгляду справи, у тому числі швидший порівняно з іншими аналогічними справами розгляд не може бути підставою для відповідальності та підтверджувати зазначені у скарзі підстави для притягнення до відповідальності.

Швидкий розгляд справ відбувався через невисоке навантаження судді, а також через розуміння необхідності оперативного розгляду справ позивачів у ситуації, коли підсудність розгляду справ могла бути змінена у зв’язку з безпековою ситуацією, що негативно вплинуло б на строки розгляду цивільних справ.

Адвокат Никифоров Д.О. зазначив, що суддя Ліпчанський С.М. здійснював надані йому повноваження відповідно до норм ЦПК України. Ухвала про відкриття провадження, рішення у справі винесені з дотриманням строків та вимог, установлених процесуальним законодавством для судових рішень.

У зв’язку з тим, що технічна робота здійснюється іншими працівниками, посилання скаржника на невиконання саме суддею таких дій як на підставу для притягнення до дисциплінарної відповідальності є безпідставною.

Представник судді Ліпчанського С.М. наголосив, що твердження скаржника про необґрунтований розгляд та необізнаність позивачів про розгляд справ суперечить інформації з автоматизованої системи документообігу суду, адже ОСОБА6 (справа № 237/3818/24) та ОСОБА7 (справа № 237/3699/24) не могли не знати про ініційовані ними судові процеси, оскільки особисто зверталися із заявами про отримання копій судових рішень.

Зазначені особи здійснювали листування із судом засобами електронної пошти, через Укрпошту та Нову пошту, скан-копії їхніх заяв відображаються в реєстраційній картці системи «Д-3». До цієї системи також унесено й дані позивачів та відповідачів (номер телефону, РНОКПП). Після заповнення електронної картки відбувається автоматичне надсилання судових повісток у вигляді SMS-повідомлень учасникам судового процесу.

Адвокат Никифоров Д.О. звернув увагу, що на момент розгляду усіх справ суддя Ліпчанський С.М. мав доступ до матеріалів справи у тій чи іншій формі. Позови та додатки, інші заяви у справах надходили до суду в паперовій формі поштою або в електронній формі на електронну адресу суду. Далі ці матеріали або сканувались та долучалися працівниками канцелярії до електронних матеріалів судових справ, або в разі високої завантаженості працівники канцелярії передавали фотокопії справи Ліпчанському С.М. у месенджер на телефоні.

Не було жодного випадку, коли Ліпчанський С.М. без позову чи додатків до нього проводив розгляд справ, інакше неможливо було встановити обставини справи і описати їх в судовому рішенні.

Представник судді також наголосив, що під час винесення судових рішень Ліпчанський С.М. керувався безпосередньо внутрішнім переконанням, сформованим на підставі викладених у позовних заявах обставин, зокрема, щодо самостійного виховання та утримання дитини батьком, наявності у батька власного житла, в якому створено належні умови для проживання та розвитку дитини, невиконання матір’ю батьківських обов’язків.

Можливі приховані мотиви сторін справи Ліпчанському С.М. не були відомі. Більше того, відмова у задоволенні позовів за наведених у позовах обставин могла б призвести до порушення прав та інтересів малолітніх дітей, зокрема, створити перешкоди для забезпечення їх нормального розвитку та належного виховання.

Крім того, питання змісту та мотивів судових рішень вирішується судами апеляційної та касаційної інстанцій. Під час дисциплінарного провадження Вища рада правосуддя не наділена повноваженнями переглядати судові рішення на предмет їх обґрунтованості.

Таким чином, адвокат Никифоров Д.О. вважає, що дисциплінарна скарга не містить доказів того, що учасники судового процесу дійсно не змогли реалізувати свої процесуальні права та обов’язки саме через порушення Ліпчанським С.М. норм процесуального права. Більше того, скаржник не зазначає, яких саме процесуальних прав та обов’язків були позбавлені сторони внаслідок неправомірних дій Ліпчанського С.М.

В ухвалах про відкриття проваджень суддя встановлював строк для подання відзиву, доказів, висновків експертів та заяв свідків на підтвердження заперечень проти позову. Неподання процесуальних документів сторонами є відповідальністю лише тієї сторони, яка не скористалась наданими їй процесуальними правами.

Відсутні судові рішення судів апеляційної інстанції щодо цих справ, що додатково вказує на згоду учасників судового процесу із такими рішеннями та відсутність будь-яких ознак позбавлення осіб права на апеляційне оскарження, зокрема.

З огляду на відсутність причинно-наслідкового зв’язку та незазначення того, яких саме процесуальних прав та обов’язків були позбавлені учасники судового процесу, вважає, що немає підстав для притягнення судді Ліпчанського С.М. до дисциплінарної відповідальності за підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Представник судді наголосив, що суддя Ліпчанський С.М. здійснював розгляд справ дистанційно у зв’язку з активною фазою бойових дій у місті Курахове, де суд фактично здійснював діяльність, а тому передислокація суду та працівників до Дніпропетровської області, віддалене перебування працівників суду, секретаря та помічника судді в різних регіонах, унеможливлювали контроль за сплатою судового збору позивачем. Зокрема через те, що відповідальні працівники апарату суду, які фактично фотографували справи і передавали судді в електронній формі у месенджерах, могли не сфотографувати увесь комплект документів, а проконтролювати чи іншим чином організувати роботу апарату суду суддя не міг.

Ураховуючи вищевикладене, адвокат Никифоров Д.О. вважає, що в діях Ліпчанського С.М. відсутні ознаки умисного порушення прав людини чи основоположних свобод, а також грубої недбалості під час здійснення правосуддя. Жодних істотних негативних наслідків, що могли б бути наслідком прийнятих Ліпчанським С.М. рішень, матеріалами дисциплінарного провадження не встановлено, а також зважаючи на обставини здійснення правосуддя в умовах збройної військової агресії Російської Федерації, складність роботи Мар’їнського районного суду Донецької області, принцип пропорційності немає підстав для застосування до Ліпчанського С.М. дисциплінарного стягнення, у зв’язку з чим адвокат просить відмовити у задоволенні дисциплінарної скарги.

14 липня 2025 року до Вищої ради правосуддя надійшли додаткові пояснення судді Ліпчанського С.М., у яких він дав відповіді на запитання, поставлені йому дисциплінарним інспектором у запиті, а саме: суддя зазначив, що впродовж 2023 – 2024 років перебував в місті Києві та періодично приїздив до міста Курахового для здійснення правосуддя; перевірку факту підпису позовних заяв у разі відсутності підпису здійснював шляхом виклику підписанта; факт прийняття рішень швидше, ніж закінчення наданого відповідачу на подання відзиву строку суддя пояснив воєнним станом; матеріали справ, за словами судді, передавались йому, у тому числі, за допомогою месенджерів; перевірка інформування учасників справи здійснювалася шляхом перегляду бази даних Комп’ютерної програми «Д-3» щодо створення повісток учасникам справи та отриманням інформації від секретаря судових засідань; перевірка факту сплати судового збору, за твердженням судді, здійснювалася канцелярією суду та додатково його помічниками; стосовно знайомства з ОСОБА1 суддя надав пояснення, що знайомий з ним, як із колишнім працівником Мар’їнського районного суду Донецької області.

 

4. Фактичні обставини, встановлені Другою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя під час розгляду дисциплінарної справи

Ліпчанський Сергій Миколайович Указом Президента України від 31 серпня 2007 року № 804/2007 призначений на посаду судді Мар’їнського районного суду Донецької області строком на п’ять років, обраний Постановою Верховної Ради України від 5 липня 2012 року № 5120-VI на посаду судді Мар’їнського районного суду Донецької області безстроково (відряджений рішенням Вищої ради правосуддя від 15 квітня 2025 року на посаду судді Апостолівського районного суду Дніпропетровської області).

 

Щодо вручення повідомлення про підозру ОСОБА4

15 серпня 2025 року на підставі матеріалів кримінального провадження № ____ від 12 вересня 2024 року судді ОСОБА4 вручено повідомлення про підозру:

y вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого частиною третьою статті 332 КК України, а саме у сприянні незаконному переправленню осіб через державний кордон України наданням засобів, вчиненому службовою особою з використанням службового становища, за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів;

y вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених частиною другою статті 376¹ КК України, а саме в умисному внесенні неправдивих відомостей до іншої автоматизованої системи, що функціонує в суді, вчиненому службовою особою, яка має право доступу до цієї системи, вчинене за попередньою змовою групою осіб;

у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених частиною другою статті 28, частиною першою статті 366 КК України, а саме у складанні, видачі службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, вчинених за попередньою змовою групою осіб;

у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого частиною третьою статі 332 КК України, а саме у сприянні незаконного переправлення осіб через державний кордон України наданням засобів, вчиненому службовою особою з використанням службового становища, вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів;

у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого частиною другою статті 28, частиною першою статті 114¹ КК України, а саме у перешкоджанні законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, вчиненому за попередньою змовою групою осіб.

 

Щодо справи № 237/3699/24

Учасниками справи № 237/3699/24 є: позивач – ОСОБА7, відповідач – ОСОБА10. Третя особа: орган опіки і піклування Курахівської міської ради Покровського району Донецької області. Предмет спору: розірвання шлюбу та позбавлення батьківських прав ОСОБА10 відносно ОСОБА11.

Суддя Ліпчанський С.М. 25 вересня 2024 року задовольнив позовні вимоги. Шлюб між ОСОБА7 та ОСОБА10 розірвано. ОСОБА10 позбавлено батьківських прав відносно ОСОБА11. Встановлено факт самостійного виховання та утримання неповнолітньої дитини її батьком – ОСОБА7.

Відповідно до листа Мар’їнського районного суду Донецької області від 8 липня 2025 року № 237/232/25 матеріали справи в суді відсутні.

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила, що в травні 2025 року ОСОБА10 оскаржила рішення Мар’їнського районного суду Донецької області про розірвання шлюбу та позбавлення її батьківських прав. Дніпровський апеляційний суд ухвалою від 23 липня 2025 року зобов’язав Апостолівський районний суд Дніпропетровської області відновити втрачене провадження у справі № 237/3699/24.

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дослідила протоколи допиту свідків ОСОБА7 та ОСОБА10 від 16 липня 2025 року, складені під час допиту свідків у межах кримінального провадження № ____ від 12 вересня 2024 року та встановила, що свідки заперечують як факт звернення з позовною заявою до суду з приводу розірвання шлюбу та позбавлення ОСОБА10 батьківських прав, так і отримання будь-яких повісток про розгляд цієї справи.

Досліджено також протокол огляду від 13 лютого 2025 року обліково - статистичної картки справи № 237/3699/24, складений у межах кримінального провадження № ____ від 12 вересня 2024 року. Встановлено, що огляд здійснено старшим слідчим Державного бюро розслідувань Тарасом Шевчуком за участі начальника відділу електронної взаємодії та обміну даними Департаменту централізованого адміністрування мереж та системного супроводу Державного підприємства «Інформаційні судові системи» Коваля В.Е. на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду у м. Києві від 9 грудня 2024 року (справа №757/57825/24-к). Під час дослідження розділу «Вартісні показники», в якому фіксуються, зокрема, відомості про сплату судового збору, протоколом виявлено відсутність унесення будь-яких даних. Під час дослідження розділу «Передача до архіву», в якому зазначаються відомості щодо передачі справи до архіву суду, виявлено відсутність внесення будь-яких відомостей. Згідно із протоколом огляду позовна заява зареєстрована користувачем «ОСОБА12» Позивачем зазначений ОСОБА7. Досліджуючи реєстри відправлення повідомлень та відомості про доставку смс-повідомлень, протоколом встановлено, що користувачем ОСОБА13 здійснено 19 вересня 2024 року відправлення повідомлення про дату та час розгляду справи на номери, які вказані як номери позивача та відповідача. Відомості про відправлення смс-повідомлення про дату та час судового засідання Органу опіки і піклування Курахівської військової адміністрації Покровського району Донецької області відсутні. Протоколом огляду встановлено, що серед відомостей, які унесені до обліково-статистичної картки по справі № 237/3699/24, відсутні відомості щодо адреси позивача, відповідача та заінтересованої особи.

 

Щодо справи № 237/3818/24

Учасниками справи № 237/3818/24 є: позивач – ОСОБА6 (батько), відповідач – ОСОБА8 (матір). Третя особа: Служба у справах дітей Мар’їнської військової адміністрації Покровського району Донецької області. Предмет спору: розірвання шлюбу та позбавлення ОСОБА8 батьківських прав відносно ОСОБА9 (дитина).

Суддя Ліпчанський С.М. 8 жовтня 2024 року задовольнив позовні вимоги. Шлюб між позивачем та відповідачем розірвано. ОСОБА8 позбавлено батьківських прав щодо ОСОБА9. Встановлено факт самостійного виховання та утримання неповнолітньої дитини батьком – ОСОБА6.

Відповідно до листа Мар’їнського районного суду Донецької області від 8 липня 2025 року № 237/232/25 матеріали справи в суді відсутні.

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила, що в травні 2025 року ОСОБА8 оскаржила рішення Мар’їнського районного суду Донецької області про розірвання шлюбу та позбавлення її батьківських прав. Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 24 липня 2025 року справу направлено до Апостолівського районного суду Дніпропетровської області для вирішення питання про відновлення втраченого судового провадження.

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дослідила протокол допиту ОСОБА6 від 24 жовтня 2024 року, складений за результатом допиту свідка в межах кримінального провадження № ____ від 12 вересня 2024 року та встановила, що ОСОБА6 заперечує факт звернення до суду із заявою про розірвання шлюбу та позбавлення ОСОБА8 батьківських прав.

 

Щодо справи № 237/3928/22

Учасниками справи № 237/3928/22 були: позивач – ОСОБА1 (батько), відповідач – ОСОБА2 (матір). Органи опіки та піклування судом не залучались. Предмет спору: розірвання шлюбу та визначення місця проживання малолітньої дитини – ОСОБА3.

Суддя Ліпчанський С.М. 11 січня 2023 року ухвалив рішення про задоволення позовних вимог. Шлюб між позивачем та відповідачем розірвано. Визначено місце проживання малолітньої дитини (в тому числі відібрано дитину у матері без позбавлення батьківських прав) разом з батьком – ОСОБА1, залишено її на його повному утриманні та вихованні.

 

Щодо справи № 237/3934/22

Учасниками справи № 237/3934/22 були: позивач – ОСОБА14 (батько), відповідач – ОСОБА15 (матір). Органи опіки та піклування судом не залучались. Предмет спору: розірвання шлюбу та визначення місця проживання малолітньої дитини – ОСОБА16.

Суддя Ліпчанський С.М. рішенням від 11 січня 2023 року задовольнив позовні вимоги. Шлюб між позивачем та відповідачем розірвано. Визначено місце проживання малолітньої дитини (в тому числі відібрано дитину у матері без позбавлення батьківських прав) разом з батьком – ОСОБА14 залишено її на його повному утриманні та вихованні.

 

Щодо справи № 237/3636/22

Учасниками справи були: позивач – ОСОБА17 (батько), відповідач – ОСОБА18 (матір). Органи опіки та піклування судом не залучались. Предмет спору: розірвання шлюбу та визначення місця проживання малолітньої дитини – ОСОБА19. Підстави розірвання шлюбу, заявлені позивачем: «Після фактичного припинення шлюбних відносин діти залишились на утриманні відповідачки. За домовленістю з нею позивач постійно піклується про дитину. З моменту роз’їзду з відповідачкою вона приділяє більшість часу та уваги старшій дитині, їй бракує часу, щоб займатись обома дітьми, бо вона хоче налаштувати своє власне життя. Гроші, які отримує, ОСОБА18 витрачає на власний розсуд та відпочинок».

Суддя Ліпчанський С.М. рішенням від 11 січня 2023 року задовольнив позовні вимоги. Шлюб між позивачем та відповідачем розірвано. Визначено місце проживання неповнолітньої ОСОБА19 з її батьком ОСОБА17 (у тому числі відібрано дитину у матері без позбавлення батьківських прав), залишено її на його повному утриманні та вихованні.

 

Щодо справи № 237/449/23

Учасниками справи № 237/449/23 були: позивач – ОСОБА20 (батько), відповідач – ОСОБА21 (матір). Органи опіки та піклування судом не залучались. Предмет спору: визначення місця проживання малолітньої дитини – ОСОБА22.

Суддя Ліпчанський С.М. 10 березня 2023 року ухвалив рішення про задоволення позову. Визначено місце проживання малолітньої дитини разом з позивачем, залишено її на його повному утриманні та вихованні. Допущено негайне виконання рішення для запобігання загрози життю та здоров’ю сторін у справі в період воєнного стану.

 

Щодо справи № 237/1885/23

Учасниками справи № 237/1885/23 були: позивач – ОСОБА23 (батько), відповідач – ОСОБА24 (матір). Органи опіки та піклування судом не залучались. Предмет спору: про розірвання шлюбу та визначення місця проживання малолітніх дітей – ОСОБА25, ОСОБА26.

Суддя Ліпчанським С.М. 19 квітня 2023 року ухвалив рішення про задоволення позовних вимог. Шлюб між позивачем та відповідачем розірвано. Визначено місце проживання малолітніх дітей (у тому числі відібрано дітей у матері без позбавлення батьківських прав) разом з позивачем, залишено їх на його повному утриманні та вихованні.

 

Щодо справи № 237/1879/24

Учасниками справи № 237/1879/24 були: заявник – ОСОБА27, заінтересована особа: Управління соціального захисту населення Мар’їнської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області. Предмет справи: про визнання ОСОБА28 недієздатною, встановлення над нею опіки та призначення ОСОБА27 її опікуном.

Рішенням від 10 червня 2024 року суддя Ліпчанський С.М. задовольнив заяву ОСОБА27. ОСОБА28 визнано недієздатною, встановлено над нею опіку строком на два роки. Опікуном призначено ОСОБА27.

 

 

Щодо справи № 237/2501/24

Учасниками справи № 237/2501/24 були: заявник – ОСОБА17 (батько), заінтересована особа: Управління соціального захисту населення Мар’їнської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області. Предмет справи: про встановлення факту самостійного виховання та утримання ОСОБА17 його малолітньої дитини – ОСОБА19.

Суддя Ліпчанський С.М. рішенням від 14 червня 2024 року встановив факт самостійного виховання та утримання ОСОБА17 його малолітньої дитини ОСОБА19.

Водночас, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила, що 6 березня 2024 року суддя Ліпчанський С.М. ухвалив рішення за позовом ОСОБА18 (мати) до ОСОБА17 (батько) (справа № 237/756/24) про надання дозволу на виїзд малолітній дитині ОСОБА19 до досягнення повноліття за кордон / на тимчасово окуповану територію України в супроводі її матері ОСОБА18 без нотаріально посвідченої згоди та супроводу батька дитини ОСОБА17. Позов, зокрема, ґрунтувався на тому, що малолітня дитина проживає разом з матір’ю, а батько ОСОБА17 участі у вихованні дитини не бере.

 

Щодо справи № 237/7132/23

Учасниками справи № 237/7132/23 були: заявник – ОСОБА29, заінтересована особа: Управління соціального захисту населення Курахівської міської ради Покровського району Донецької області. Предмет справи: визнання ОСОБА30 недієздатним, встановлення над ним опіки та призначення його опікуном ОСОБА29.

Суддя Ліпчанський С.М. рішенням від 2 липня 2024 року ОСОБА30 визнав недієздатним, встановив над ним опіку строком на два роки.

Відповідно до листа Мар’їнського районного суду Донецької області від 8 липня 2025 року № 237/232/25 матеріали справи в суді відсутні.

 

Щодо показань свідків та підозрюваного, наданих під час досудового розслідування кримінального провадження № ____ від 12 вересня 2024 року

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дослідила матеріали кримінального провадження № ____від 12 вересня 2024 року, які містяться в дисциплінарному провадженні, та встановила, що відповідно до протоколу допиту, допитаний 24 жовтня 2024 року як свідок ОСОБА7 повідомив, що через безпекову ситуацію, яка склалася, його постійно не покидали думки про те, щоб виїхати за кордон і він постійно шукав різні варіанти для того, щоб це зробити. Приблизно в середині вересня 2024 року ОСОБА7 зустрівся зі своїм старим знайомим, який повідомив, що в нього є знайомий на ім’я ОСОБА1, який через суддів Мар’їнського районного суду Донецької області робить судові рішення щодо розірвання шлюбу, позбавлення батьківських прав матері та визначення місця мешкання дитини разом з батьком, що надає змогу безперешкодно виїхати за кордон. Свідок ОСОБА7 також повідомив, що, отримавши таку інформацію, він дуже зрадів та запитав, що для цього потрібно, на що його знайомий, після обговорення цього питання з ОСОБА1, 18 вересня 2024 року повідомив, що може надіслати список документів, необхідних для отримання судового рішення. Згідно з цим списком ОСОБА7 за допомогою свого мобільного телефону зробив фото сторінок паспорта та картки платника податків, фото сторінок паспорта та картки платника податків своєї дружини, свідоцтва про шлюб, свідоцтва про народження та картки платника податків його дитини, які надалі через месенджер надіслав своєму знайомому. Далі знайомий ОСОБА7 перетелефонував йому та повідомив, що послуги Романа коштуватимуть 3000 дол. США. ОСОБА7 зазначив, що через деякий час він вирішив звернутись до правоохоронних органів та повідомити ці обставини. Пізніше, 21 вересня 2024 року, перебуваючи у місті Чернівці, він добровільно надав співробітникам правоохоронного органу свої грошові кошти в сумі 3000 дол. США, які були оглянуті в його присутності, для подальшого їх передавання ОСОБА1 за отримання судових рішень. ОСОБА7 також повідомив, що 29 вересня 2024 року у місті Хмільник Хмельницького району Вінницької області його знайомий передав йому три судових рішення за позовом ОСОБА7 до його дружини, судові рішення були винесені головуючим суддею Ліпчанським С.М.

Водночас допитаний як свідок ОСОБА7 окремо зазначив, що ні він, ні адвокати ніяких позовів від його імені не готували, до суду не звертались, ніяких судових зборів він не сплачував та до суду не приходив, у відеоконференціях участі не брав, до органів у справах дітей ні він, ні його дружина не зверталися.

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя також встановила, що відповідно до протоколу допиту свідка ОСОБА6 від 24 жовтня 2024 року свідок повідомив, що у зв’язку зі складною ситуацією, яка склалася в місті Покровськ Донецької області та в Україні в цілому, він почав шукати законні шляхи виїзду з України. Приблизно в середині вересня 2024 року під час телефонної розмови ОСОБА7 повідомив ОСОБА6, що в нього є знайомий, який може допомогти отримати судові рішення Мар’їнського районного суду Донецької області про розірвання шлюбу, позбавлення батьківських прав дружини та визначення місця мешкання дитини, на підставі якого можна в законний спосіб офіційно виїхати за межі країни. За свідченням ОСОБА6, ОСОБА7 йому повідомив, що позов до суду подавати не потрібно, в суд з’являтися також не потрібно, проте такі послуги необхідно буде сплатити 3000 дол. США для передачі їх судді Мар’їнського районного суду Донецької області за ухвалення такого рішення. Після отримання цієї інформації ОСОБА6 вирішив звернутися до правоохоронних органів та повідомити про зазначені.

Надалі, а саме 29 вересня 2024 року ОСОБА6 разом із ОСОБА7 у місті Хмільник Хмельницького району Вінницької області зустрілися зі знайомим ОСОБА7 та спілкувалися на різні теми, зокрема щодо судових рішень про розірвання шлюбу, позбавлення батьківських прав матері дитини та встановлення місця проживання дитини разом із батьком. Під час розмови знайомий ОСОБА7 повідомив, що такі судові рішення робляться через Мар’їнський районний суд Донецької області, та що в нього є знайомий на ім’я ОСОБА1, який займається цим питанням, та додав, що послуги Романа за отримання такого судового рішення коштують 3000 дол. США.

Через деякий час ОСОБА6 перетелефонував знайомому ОСОБА7 та попросив надати йому список необхідних документів для отримання позитивного судового рішення, який надалі був йому наданий. Після цього ОСОБА6 за допомогою свого мобільного терміналу зробив фотознімки таких документів: власного паспорту та паспорта дружини, довідок про присвоєння ідентифікаційного номера – його, дружини та дитини, свідоцтва про шлюб – та переслав їх знайомому ОСОБА7.

Свідок ОСОБА6 також повідомив, що 2 жовтня 2024 року, в присутності понятих він добровільно надав власні готівкові кошти у сумі 3000 дол. США співробітникам правоохоронного органу для документування незаконної діяльності суддів та інших пов’язаних причетних осіб та подальшого передавання їх ОСОБА1 за отримання рішення суду. Надалі, 9 жовтня 2024 року ОСОБА6 зателефонував знайомий ОСОБА7 та повідомив, що судові рішення за позовом ОСОБА6 уже готові та перебувають у нього. 10 жовтня 2024 року ОСОБА6 зустрівся зі знайомим ОСОБА7 у місті Києві, де останній передав ОСОБА6 судові рішення Мар’їнського районного суду Донецької області в кількості трьох примірників.

При цьому допитаний як свідок ОСОБА6 окремо зазначив, що ні він, ні адвокати ніяких позовів від його імені не готували, до суду не звертались, ніяких судових зборів він не сплачував та до суду не приходив, у відеоконференціях участі не брав, до органів у справах дітей ні він, ні його дружина не зверталися.

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дослідила матеріали кримінального провадження № ____ від 12 вересня 2024 року, які містяться в дисциплінарному провадженні, та встановила, що відповідно до протоколу допиту свідка ОСОБА31 від 14 вересня 2024 року ОСОБА1 під час зустрічі з ОСОБА31 20 серпня 2024 року в місті Покровськ Донецької області запевнив його, що в нього є можливість через Мар’їнський районний суд Донецької області робити судові рішення про розірвання шлюбу, позбавлення батьківських прав матері та встановлення факту самостійного виховання батьком дітей, що своєю чергою, надає змогу уникнути мобілізації та виїхати безперешкодно за межі України. Для цього ОСОБА1 потрібно 3000 дол. США та 10 робочих днів.

Крім того, ОСОБА31 повідомив слідству, що під час інших його зустрічей з ОСОБА1 останній повідомив його, що всі питання, пов’язані з прийняттям судових рішень, він вирішує, у тому числі, через голову цього суду ОСОБА4.

Свідок ОСОБА32 підтвердив свідчення ОСОБА31, надані ним 14 вересня 2024 року, оскільки був разом із ним під час зустрічі та розмови з ОСОБА1, що підтверджується протоколом допиту свідка ОСОБА32 від 14 вересня 2024 року.

Відповідно до протоколу допиту свідка ОСОБА31 від 18 вересня 2024 року після розмови з ОСОБА1 свідок 17 вересня 2024 року поділився зазначеною інформацією з іншим його знайомим, а саме ОСОБА7 Після цього ОСОБА7 попросив ОСОБА31 звернутись до ОСОБА1 та дізнатись, чи можливо для нього оформити відповідне рішення суду. Надалі ОСОБА31 зателефонував ОСОБА1 та запитав, чи зможе він організувати виготовлення потрібного судового рішення для його знайомого, на що ОСОБА1 відповів, що потрібно надіслати йому копії документів згідно із раніше наданим ним списком.

18 вересня 2024 року ОСОБА31 зателефонував ОСОБА7 і повідомив, що ОСОБА1 організує винесення судового рішення про розірвання шлюбу, позбавлення батьківських прав матері та встановлення факту самостійного виховання батьком дітей подружжя, а для цього потрібно надіслати йому копії документів ОСОБА7 Через кілька хвилин ОСОБА7 надіслав ОСОБА31 фото документів за наданим списком, які ОСОБА31 цього ж дня надіслав ОСОБА1.

Відповідно до протоколу допиту свідка ОСОБА31 від 28 вересня 2024 року 28 вересня 2024 року свідок прибув до оперативних співробітників Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорськ, де в присутності понятих йому було надано для огляду отримані раніше готівкові кошти від ОСОБА7 в сумі 3000 дол. США. Цього ж дня ОСОБА31 у місті Дніпро зустрівся із ОСОБА1, під час зустрічі ОСОБА1 передав ОСОБА31 три ідентичних заочних рішення Мар’їнського районного суду Донецької області від 25 вересня 2024 року, ухвалені головуючим суддею ОСОБА4 у справі за позовом ОСОБА7 У двох рішеннях було зазначено, що вони набрали законної сили 26 жовтня 2024 року. Після цього ОСОБА31 передав ОСОБА1 готівкові кошти в сумі 3000 дол. США, поклавши їх на заднє сидіння автомобіля ОСОБА1 за його вказівкою.

Дослідивши протокол огляду від 28 вересня 2024 року, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила, що слідчим Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого в місті Краматорськ, було проведено огляд трьох примірників рішення Мар’їнського районного суду Донецької області, кожен з яких – на 3 арк., які ОСОБА31 одержав від громадянина ОСОБА1 28 вересня 2024 року в місті Дніпро. Проведеним оглядом встановлено, що в рішеннях, які розглядаються, зазначено, що вони є заочними, справа № 237/3699/24, провадження № 2/237/840/24, від 25 вересня 2024 року, прийняте в місті Курахове. Головуючим суддею визначено ОСОБА4, секретар ОСОБА33, про розгляд у відкритому судовому засіданні цивільної справи за позовом ОСОБА7 до ОСОБА10, третя особа: Орган опіки і піклування Курахівської міської ради Покровського району Донецької області, про розірвання шлюбу та позбавлення батьківських прав. У двох із трьох примірників наявні підписи біля надрукованого напису «Суддя ОСОБА4» та «Секретар ОСОБА33». У цих вказаних примірниках рішень над підписами надруковано такий текст: «Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду. Оригінал зберігається в матеріалах справи № 237/3699/24. Рішення набрало законної сили 26 жовтня 2024 року».

Згідно з протоколом допиту свідка ОСОБА31 від 8 жовтня 2024 року 29 вересня 2024 року свідок зустрівся з ОСОБА7 та передав йому раніше отримані від ОСОБА1 судові рішення Мар’їнського районного суду Донецької області щодо розірвання шлюбу ОСОБА7, позбавлення батьківських прав його дружини та визначення місця проживання дитини. Крім того, ОСОБА31 повідомив, що на цій зустрічі був присутній ОСОБА6, який також виявив бажання отримати такі документи. ОСОБА31 повідомив ОСОБА6 перелік документів, які йому сказав надати ОСОБА1 у процесі спілкування з метою отримання судового рішення Мар’їнського районного суду Донецької області щодо розірвання шлюбу, позбавлення батьківських прав дружини та визначення місця проживання дитини, а також озвучив, що за ухвалення цього судового рішення потрібно передати ОСОБА1 готівкові кошти в сумі 3000 дол. США. ОСОБА31 зазначив, що через деякий час йому зателефонував ОСОБА6 і повідомив, що бажає ухвалення відповідного судового рішення Мар’їнського районного суду Донецької області у власних інтересах, щоб надалі мати можливість виїхати за кордон. Пізніше, 2 жовтня 2024 року ОСОБА6 за допомогою месенджера надіслав на мобільний телефон ОСОБА31 фото таких документів: власного паспорта та паспорта дружини, довідок про присвоєння ідентифікаційного номера – його, дружини та дитини; свідоцтва про шлюб. Отримані від ОСОБА6 документи ОСОБА31 переслав ОСОБА1 через месенджер, на що ОСОБА1 перетелефонував ОСОБА31 та повідомив, що організує ухвалення бажаного судового рішення. Приблизно через пів години, ОСОБА1 знову зателефонував ОСОБА31 та попросив передати готівкові кошти за рішення суду не в доларах США, а у гривневому еквіваленті за відповідним курсом, оскільки у судді змінилися вимоги.

Згідно з протоколом додаткового допиту свідка від 8 жовтня 2024 року ОСОБА31 повідомив, що 8 жовтня 2024 року на усне прохання ОСОБА1, який наголошував, щоб ОСОБА31 віддав готівкові кошти за рішення суду на користь ОСОБА6 у гривневому еквіваленті в загальній сумі 3000 дол. США, здійснив обмін грошових коштів за курсом обміну валют 41 грн за 1 долар США, загальна сума грошових коштів у нього вийшла 124 500 грн купюрами по 500 гривень.

Відповідно до протоколу допиту свідка ОСОБА31 від 9 жовтня 2024 року свідок 9 жовтня 2024 року прибув до оперативних співробітників Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого в місті Краматорськ, де в присутності понятих йому було надано для огляду та надалі вручено готівкові кошти в сумі 124 500 грн, які попередньо були ним обміняні з доларів США у сумі 3000. У цей же день ОСОБА31 зустрівся з ОСОБА1 у місті Дніпро. Під час зустрічі ОСОБА31 передав ОСОБА1 обумовлено раніше суму коштів за винесення судового рішення в розмірі 124 500 грн. ОСОБА1 своєю чергою передав ОСОБА31 судові рішення Мар’їнського районного суду Донецької області, ухвалені головою суду ОСОБА4 в інтересах ОСОБА6 щодо розірвання його шлюбу від 8 жовтня 2024 року.

Дослідивши протокол огляду від 9 жовтня 2024 року, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила, що слідчим Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорськ, було проведено огляд трьох примірників рішення Мар’їнського районного суду Донецької області, кожен з яких надруковано на 2 арк., які ОСОБА31 одержав від громадянина ОСОБА1 9 жовтня 2024 року у місті Дніпро. Проведеним оглядом встановлено, що у вказаних рішеннях зазначено, що вони є заочними, справа № 237/3818/24, провадження № 2/237/863/24, від 8 жовтня 2024 року, прийняті у м. Курахове. Головуючим суддею значиться ОСОБА4, при секретарі ОСОБА33, про розгляд у відкритому судовому засіданні цивільної справи за позовом ОСОБА6 до ОСОБА8, третя особа: Служба у справах дітей Мар’їнської військової адміністрації Покровського району Донецької області, про розірвання шлюбу та позбавлення батьківських прав. У двох із трьох примірників наявні підписи біля надрукованого напису «Суддя ОСОБА4» та «Секретар ОСОБА33». Також у зазначених примірниках рішень над підписами надруковано такий текст: «Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду. Оригінал зберігається в матеріалах справи №237/3818/24. Рішення набрало законної сили 8 листопада 2024 року».

Під час дослідження протоколу допиту підозрюваного ОСОБА1 від 15 вересня 2025 року Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила, що ОСОБА1 повідомив слідству про те, що приблизно 17 вересня 2024 року до нього зателефонував ОСОБА31 і повідомив, що в нього є знайомий ОСОБА7, який хоче отримати судове рішення про розірвання шлюбу, позбавлення батьківських прав матері та встановлення факту самостійного виховання та утримання батьком неповнолітньої дитини, на що ОСОБА1 сказав, що має уточнити. Після цієї розмови, цього ж дня ОСОБА1 зателефонував ОСОБА4 і сказав, що знайшов особу, яка готова надати 1500 дол. США, і запитав чи зможе він ухвалити відповіде судове рішення про розірвання шлюбу, позбавлення батьківських прав матері та встановлення факту самостійного виховання та утримання батьком неповнолітньої дитини, на що ОСОБА4 відповів, що зможе без проблем, однак йому потрібно передати не 1500 дол. США, а 3000 дол. США, і що ОСОБА1 потрібно написати позов і скинути його ОСОБА1, яка займається реєстрацією позовів в Мар’їнському районному суді Донецької області. Після розмови з ОСОБА4, ОСОБА1 зателефонував ОСОБА31 і сказав, що зможе організувати ухвалення відповідного рішення в інтересах ОСОБА7, а для цього йому потрібні фотокопії документів ОСОБА7, його дружини та дитини.

Уранці 18 вересня 2024 року ОСОБА31 через месенджер надіслав ОСОБА1 фотокопії документів ОСОБА7, його дружини та дитини. Після цього ОСОБА1, маючи бланк позовної заяви, вніс у позов анкетні дані ОСОБА7 та членів його сім’ї, роздрукував позов та його фото без будь-якого підпису і скинув ОСОБА1 за допомогою месенджера.

Надалі 25 вересня 2024 року до ОСОБА1 зателефонувала секретар судових засідань Мар’їнського районного суду Донецької області ОСОБА33, яка була секретарем судових засідань при судді ОСОБА4, і сказала, що судове рішення за позовом ОСОБА7 готове і запитала, куди відправляти паперові примірники судового рішення, на що ОСОБА1 повідомив їй адресу відправки і вже 27 вересня 2024 року отримав відправлені ОСОБА33 три примірники копії судового рішення Мар’їнського районного суду Донецької області від 25 вересня 2024 року у справі № 237/3699/24 за позовом ОСОБА7, після чого написав ОСОБА31 через месенджер повідомлення про необхідність зустрічі 28 вересня 2024 року з метою передачі йому примірників судового рішення Мар’їнського районного суду Донецької області та одержання від нього грошової винагороди в сумі 3000 дол. США.

Далі ОСОБА1 повідомив, що 28 вересня 2024 року зустрівся з ОСОБА31 у місті Дніпро та передав йому три паперових примірники копії судового рішення Мар’їнського районного суду Донецької області від 25 вересня 2024 року у справі № 237/3699/24, ухваленого суддею ОСОБА4, про розгляд у відкритому судовому засіданні цивільної справи за позовом ОСОБА7 до ОСОБА10, третя особа: Орган опіки і піклування Курахівської міської ради Покровського району Донецької області, про розірвання шлюбу та позбавлення батьківських прав. Своєю чергою, ОСОБА31 передав ОСОБА1 готівкові кошти в розмірі 3000 дол. США, поклавши їх на прохання ОСОБА1 на заднє сидіння автомобіля, на якому ОСОБА1 прибув на зустріч.

Після завершення розмови з ОСОБА31 ОСОБА1 зателефонував ОСОБА4 і сказав, що гроші за судове рішення ОСОБА7 у нього, на що ОСОБА4 відповів, щоб 61 000 грн ОСОБА1 переслав ОСОБА33, а 61 000 грн – на банківську картку, номер якої ОСОБА4 надішле згодом. Після завершення розмови ОСОБА4 надіслав ОСОБА1 номер банківської картки для переказу на неї коштів.

Далі ОСОБА1 зазначив, що після зустрічі з ОСОБА31 він одразу поїхав у м. Запоріжжя та цього ж дня – 28 вересня 2024 року обміняв одержані від ОСОБА31 готівкові кошти у сумі 3000 дол. США на гривні за курсом обміну валют 42,8 грн, отримавши 128 400 грн, та частиною обміняних готівкових коштів за допомогою терміналу самообслуговування здійснив поповнення власної банківської картки на загальну суму 60 000 гривень. Надалі, 29 вересня 2024 року ОСОБА1 з власної банківської картки здійснив перерахунок готівкових коштів у сумі 61 000 грн на банківську карту ОСОБА33. Після того, 5 жовтня 2024 року отриманими готівковими коштами від ОСОБА31, за допомогою терміналу самообслуговування ОСОБА1 здійснив поповнення власної банківської картки на загальну суму 70 000 грн, після чого, діючи на виконання вказівки ОСОБА4, цього ж дня – 5 жовтня 2024 року здійснив перерахунок готівкових коштів у сумі 61 000 грн зі своєї картки на зазначену ОСОБА4 банківську карту.

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя також встановила, що відповідно до показань ОСОБА1, які він надав, перебуваючи у статусі підозрюваного, на початку жовтня 2024 року йому зателефонував ОСОБА31 і повідомив, що в нього є знайомий ОСОБА6, який також хоче отримати судове рішення про розірвання шлюбу, позбавлення батьківських прав матері та встановлення факту самостійного виховання та утримання батьком неповнолітньої дитини. Після цієї розмови, цього ж дня ОСОБА1 зателефонував ОСОБА4 і сказав, що до нього звернулася особа, яка готова надати 3000 дол. США, і запитав, чи зможе він ухвалити відповідне судове рішення про розірвання шлюбу, позбавлення батьківських прав матері та встановлення факту самостійного виховання та утримання батьком неповнолітньої дитини, на що ОСОБА4 сказав, що зможе без проблем, однак йому – ОСОБА1, необхідно написати позов і надіслати його ОСОБА1, яка займається реєстрацією позовів в Мар’їнському районному суді Донецької області. Під час цієї розмови ОСОБА4 сказав, що якщо сьогодні зареєструється справа, то рішення він ухвалить 8 жовтня 2024 року. Після розмови з ОСОБА4 ОСОБА1 зателефонував ОСОБА31 і сказав, що зможе організувати ухвалення відповідного рішення в інтересах ОСОБА6, а для цього йому потрібні фотокопії документів ОСОБА6, його дружини та дитини, а саме рішення коштуватиме 3000 дол. США.

ОСОБА1 повідомив, що 2 жовтня 2024 року ОСОБА31 через месенджер надіслав йому фотокопії документів ОСОБА6, його дружини та дитини. Після цього ОСОБА1, маючи стандартний бланк позовної заяви, вніс у позов анкетні дані ОСОБА6 та членів його сім’ї, роздрукував позов та його фото без будь-якого підпису скинув ОСОБА1 за допомогою месенджера.

Передбачаючи, що готівкові кошти ОСОБА4 потрібно буде знову перераховувати на банківські карткові рахунки, 2 жовтня 2024 року ОСОБА1 зателефонував ОСОБА31 і сказав, щоб він передав обумовлену суму у гривневому еквіваленті, щоб самостійно не здійснювати обмін доларів США, що орієнтовно дорівнювало 124 500 грн.

ОСОБА1 зазначив, що надалі, 8 жовтня 2024 року до нього зателефонувала ОСОБА33 і сказала, що судове рішення за позовом ОСОБА6 готове, а також запитала куди відправляти паперові примірники судового рішення, на що він повідомив їй адресу відправки і вже 9 жовтня 2024 року отримав відправлені ОСОБА33 три примірники копії судового рішення Мар’їнського районного суду Донецької області від 8 жовтня 2024 року у справі № 237/3818/24 за позовом ОСОБА6, після чого повідомив ОСОБА31 про необхідність зустрічі з метою передачі йому примірників судового рішення та одержання від нього грошової винагороди в сумі 124 500 гривень.

9 жовтня 2024 року ОСОБА1 у місті Дніпро зустрівся із ОСОБА31 та передав йому три паперових примірники копії судового рішення Мар’їнського районного суду Донецької області від 8 жовтня 2024 року у справі № 237/3818/24, ухваленого суддею ОСОБА4. Своєю чергою, ОСОБА31 передав ОСОБА1 готівкові кошти в сумі 124 500 грн, поклавши їх на виконання вказівки останнього в «бардачок» автомобіля, на якому ОСОБА1 приїхав на зустріч.

Після завершення розмови з ОСОБА31, ОСОБА1 одразу зателефонував ОСОБА4 і сказав, що гроші за судове рішення ОСОБА6 у нього, на що ОСОБА4 відповів, щоб 61 000 грн ОСОБА1 переслав ОСОБА33, а 61 000 грн переслав на банківську картку, номер якої ОСОБА4 уже надав раніше та яка належить його батьку.

Відповідно до показів ОСОБА1 10 жовтня 2024 року одержаними від ОСОБА31 грошовими коштами за допомогою терміналу самообслуговування він здійснив поповнення двох власних банківських карток на загальну суму 61 000 грн. Цього ж дня ОСОБА1 з власних банківських карток здійснив перерахунок готівкових коштів у сумі 61 000 грн на банківську карту батька ОСОБА4 – ОСОБА5. Надалі частиною отриманих готівкових коштів від ОСОБА31 за організацію ухвалення судового рішення, ОСОБА1 за допомогою терміналу самообслуговування здійснив поповнення власних банківських рахунків на 63 000 грн, та цього ж дня здійснив перерахунок грошових коштів у сумі 61 000 грн на банківську картку, відкриту на ім’я ОСОБА27, що є чоловіком ОСОБА33. Номер цієї банківської картки ОСОБА1 надала ОСОБА33.

 

Щодо фінансових операцій, здійснених за банківськими рахунками батька судді Ліпчанського С.М., до яких суддя мав доступ

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила, що відповідно до актового запису про народження № ____ від ____ року, складеного Міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Горлівського міського управління юстиції Донецької області, батьком судді Ліпчанського С.М. є ОСОБА5.

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дослідила протокол огляду документів від 29 квітня 2025 року (кримінальне провадження № ____ від 12 вересня 2024 року) та встановила, що протоколом зафіксовано огляд електронних документів, вилучених 29 квітня 2025 року в АТ «ОЩАДБАНК» на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 4 березня 2025 року (справа № 757/9897/25-к) про тимчасовий доступ до речей і документів.

Протокол огляду підтверджує належність банківського рахунку UA ____ (картковий рахунок ____) батькові судді ОСОБА4 – ОСОБА5 та надходження на цей рахунок 5 жовтня 2024 року грошових коштів від колишнього працівника Мар’їнського районного суду Донецької області ОСОБА1 трьома транзакціями на загальну суму 61 000 гривень.

Також цим протоколом встановлено належність іншого банківського рахунку UA ____ (картковий рахунок ____) батькові судді ОСОБА4 – ОСОБА5 та надходження на цей рахунок 10 жовтня 2024 року готівкових коштів від колишнього працівника Мар’їнського районного суду Донецької області ОСОБА1 трьома транзакціями на загальну суму 61 000 гривень.

 

Щодо повідомлень про втручання в діяльність судді

Відповідно до частини четвертої статті 48 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» суддя зобов’язаний звернутися з повідомленням про втручання в його діяльність як судді щодо здійснення правосуддя до Вищої ради правосуддя та до Генерального прокурора.

Згідно з до листом Офісу Генерального прокурора (вх. № 8010/0/8-25 від 22 липня 2025 року) повідомлення від судді Ліпчанського С.М. про втручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя серед зареєстрованих немає.

За результатом аналізу Реєстру повідомлень суддів про втручання в діяльність, розміщеного на офіційному вебсайті Вищої ради правосуддя (https://hcj.gov.ua/intervention), інформації про звернення судді Ліпчанського С.М. із заявами про втручання немає.

Отже, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя не встановила фактів звернення судді Ліпчанського С.М. з повідомленнями про втручання в його діяльність.

 

5. Норми права, що підлягають застосуванню відповідно до встановлених обставин

Пунктами 1, 2 частини сьомої статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що суддя зобов’язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства; дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів.

Згідно із частиною першою статті 57 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» особа, вступаючи на посаду судді, присягає Українському народові об’єктивно, безсторонньо, неупереджено, незалежно, справедливо та кваліфіковано здійснювати правосуддя від імені України, керуватись принципом верховенства права, підкорятись лише закону, чесно і сумлінно здійснювати повноваження та виконувати обов’язки судді, дотримуватися етичних принципів і правил поведінки судді, не вчиняти дій, що порочать звання судді або підривають авторитет правосуддя.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до частин першої, другої статті 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов’язані керуватися завданнями цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частиною першою статті 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред’являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Частиною другою статті 28 ЦПК України встановлено, що позови про розірвання шлюбу можуть пред’являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача також у разі, якщо на його утриманні є малолітні або неповнолітні діти або якщо він не може за станом здоров’я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача. За домовленістю подружжя справа може розглядатися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування будь-кого з них.

Відповідно до частини дев’ятої статті 28 ЦПК України позови до відповідача, місце реєстрації, проживання або перебування якого невідоме, пред’являються за місцезнаходженням майна відповідача чи за останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання або перебування чи постійного його заняття (роботи).

Згідно з вимогами статті 128 ЦПК України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов’язковою; суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов’язковою. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п’ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення – завчасно.

Пунктом 5 частини третьої статті 175 ЦПК України визначено, що позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Згідно із частиною четвертою статті 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до частини п’ятої статті 177 ЦПК України позивач зобов’язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази, позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Згідно з приписами частини першої статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п’яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Частинами шостою – восьмою статті 187 ЦПК України встановлено, що у разі, якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є суб’єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи. Інформація про місце проживання (перебування) фізичної особи має бути надана протягом п’яти днів з моменту отримання відповідним органом реєстрації місця проживання та перебування особи відповідного звернення суду. Суддя з метою визначення підсудності може також користуватися даними Єдиного державного демографічного реєстру.

Якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 ЦПК України (частина дев’ята статті 187 ЦПК України).

Відповідно до приписів частини десятої статті 187 ЦПК України, якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи, то суд вирішує питання про відкриття провадження у справі.

Частиною одинадцятою статті 187 ЦПК України унормовано, що суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175, 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п’яти днів із дня вручення позивачу ухвали.

Згідно зі статтею 190 ЦПК України, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, у порядку, встановленому статтею 272 цього Кодексу.

Одночасно з копією ухвали про відкриття провадження у справі учасникам справи надсилається копія позовної заяви з копіями доданих до неї документів, крім випадків, якщо позов подано в електронній формі через електронний кабінет.

Відповідно до статті 191 ЦПК України у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідач має право надіслати:

1) суду – відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову;

2) позивачу, іншим відповідачам, а також третім особам – копію відзиву та доданих до нього документів.

Згідно із частиною п’ятою статті 272 ЦПК України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету – рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Частиною третьою статті 293 ЦПК України визначено, що в порядку окремого провадження розглядаються також справи про надання права на шлюб, про розірвання шлюбу за заявою подружжя, яке має дітей, за заявою будь-кого з подружжя, якщо один з нього засуджений до позбавлення волі, про встановлення режиму окремого проживання за заявою подружжя та інші справи у випадках, встановлених законом.

Абзацом п’ятим частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію» в редакції, що діяла з 15 серпня 2014 року до 17 травня 2024 року було встановлено, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов’язані жінки та чоловіки, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років (такі особи можуть бути призвані на військову службу у разі їх згоди і тільки за місцем проживання).

Законом України від 11 квітня 2024 року № 3633-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», що набрав чинності 18 травня 2024 року, внесено зміни, зокрема, до статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію».

Згідно із пунктом 4 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію» в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11 квітня 2024 року № 3633- IX не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов’язані жінки та чоловіки, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо другий з батьків такої дитини (дітей) помер, позбавлений батьківських прав, визнаний зниклим безвісти або безвісно відсутнім, оголошений померлим, відбуває покарання у місцях позбавлення волі, а також коли особа самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду або запис про батька такої дитини в Книзі реєстрації народжень здійснений на підставі частини першої статті 135 Сімейного кодексу України (далі – СК України).

Порядок звернення до суду за судовим захистом урегульований ЦПК України. Подання позовної заяви має відбуватися з дотриманням певних умов.

Відповідно до частини восьмої статті 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Частиною четвертою статті 19 СК України встановлено, що при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов’язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.

Частиною п’ятою статті 19 СК України передбачено, що орган опіки та піклування подає до суду письмовий висновок щодо розв’язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Згідно зі статтею 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду. Суддя не має права використовувати своє посадове становище в особистих інтересах чи в інтересах інших осіб та не повинен дозволяти цього іншим (статті 1, 2 Кодексу суддівської етики).

Зазначені положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та Кодексу суддівської етики визначають, що авторитет судової влади має вселяти суспільству довіру до здійснення правосуддя.

У пункті 20 Рекомендації CM/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов’язки вказано, що судді не можуть ефективно здійснювати правосуддя без довіри громадськості, адже вони є частиною суспільства, якому служать. Їм слід бути обізнаними щодо очікувань громадськості від судової системи та скарг на її функціонування.

У преамбулі Бангалорських принципів поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради Організації Об’єднаних Націй від 27 липня 2006 року № 2006/23 (далі – Бангалорські принципи), йдеться про те, що довіра суспільства до судової системи, а також до авторитету судової системи в питаннях моралі, чесності та непідкупності судових органів посідає першочергове місце в сучасному демократичному суспільстві.

Відповідно до пунктів 4.2, 4.3 Бангалорських принципів постійна увага з боку суспільства покладає на суддю обов’язок прийняти низку обмежень, і, незважаючи на те, що пересічному громадянину ці обов’язки могли б здатися обтяжливими, суддя приймає їх добровільно та охоче. Поведінка судді має відповідати високому статусу його посади.

У пункті 4.9 Бангалорських принципів установлено, що суддя не має права використовувати чи дозволяти використовувати авторитет власної посади для досягнення особистих інтересів судді, членів його сім’ї чи інших осіб.

Пунктом 33 Висновку № 18 (2015) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи про місце судової влади та її відносини з іншими гілками влади в сучасних демократіях визначено, що судді повинні поводитися доброчесно як під час виконання своїх функцій, так і в особистому житті, відповідати за свою поведінку, якщо це входить до загальноприйнятих норм.

 

6. Висновки Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя за результатами розгляду дисциплінарної справи

За результатом розгляду дисциплінарної справи за скаргою Державного бюро розслідувань стосовно судді Мар’їнського районного суду Донецької області (відряджений до Апостолівського районного суду Дніпропетровської області) Ліпчанського С.М. Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя доходить висновку про наявність в діях судді Ліпчанського С.М. дисциплінарних проступків, передбачених підпунктом «а» пункту 1, пунктами 3, 4, 6 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій та статус суддів».

 

6.1. Згідно з підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя кваліфікує такі дії судді Ліпчанського С.М.:

Під час розгляду справи № 237/3928/22 суддя:

1) не дотримався вимог статей 43, 121, 178 ЦПК України (не забезпечив дотримання розумних строків, тобто часу, достатнього, з урахуванням обставин справи, для вчинення сторонами процесуальних дій). Відповідно до ухвали про відкриття провадження від 3 січня 2023 року відповідачу було надано 15 днів на подачу відзиву, тобто останнім днем на подачу відзиву було 18 січня 2023 року, проте, рішення було ухвалене вже 11 січня 2023 року;

2) не дотримався вимог частини шостої статті 187 ЦПК України (не здійснив перевірку місця проживання (перебування) відповідача у справі);

3) допустив порушення статті 190 ЦПК України (не забезпечив направлення сторонам копії ухвали про відкриття провадження, а відповідачу - копії позовної заяви);

4) допустив порушення частин п’ятої та десятої статті 272 ЦПК України (не забезпечив направлення відповідачу копії судового рішення (довідка в матеріалах судової справи від 11 січня 2023 року).

 

Під час розгляду справи № 237/3934/22 суддя:

1. не дотримався вимог статей 43, 121, частини сьомої статті 178 ЦПК України (не забезпечив дотримання розумних строків, тобто часу, достатнього, з урахуванням обставин справи, для вчинення сторонами процесуальних дій). Згідно з ухвалою про відкриття провадження від 29 грудня 2022 року відповідачу було надано 15 днів на подачу відзиву, тобто останнім днем на подачу відзиву було 13 січня 2023 року, однак рішення ухвалено вже 11 січня 2023 року;
2. не дотримався вимог частини шостої статті 187 ЦПК України (не здійснив перевірку місця проживання (перебування) відповідача у справі);
3. допустив порушення статті 190 ЦПК України (не забезпечив направлення сторонам копії ухвали про відкриття провадження, а відповідачу – копії позовної заяви);
4. допустив порушення частин п’ятої та десятої статті 272 ЦПК України (не забезпечив направлення відповідачу копії судового рішення (довідка в матеріалах судової справи від 11 січня 2023 року).

 

Під час розгляду справи № 237/3636/22 суддя:

1. не дотримався вимог статей 43, 121, частини сьомої статті 178 ЦПК України (не забезпечив дотримання розумних строків тобто часу, достатнього, з урахуванням обставин справи, для вчинення сторонами процесуальних дій. Відповідно до ухвали про відкриття провадження від 3 січня 2023 року відповідачу було надано 15 днів на подачу відзиву, тобто останнім днем на подачу відзиву було 18 січня 2023 року, проте рішення ухвалено вже 11 січня 2023 року;
2. не дотримався вимог частини шостої статті 187 ЦПК України (не здійснив перевірку місця проживання (перебування) відповідача справі). Дата надходження позовної заяви та дата відкриття провадження у справі тотожні – 29 грудня 2022 року, що виключає факт перевірки суддею місця проживання відповідача. Згідно з листом Державного підприємства «Інформаційні судові системи» (вх. 7546/0/8-25 від 9 липня 2025) можливість формувати запити в підсистемі «Електронний суд» була реалізована лише 27 березня 2023 року;
3. допустив порушення статті 190 ЦПК України (не забезпечив направлення сторонам копії ухвали про відкриття провадження, а відповідачу – копії позовної заяви);
4. допустив порушення частин п’ятої та десятої статті 272 ЦПК України (не забезпечив направлення сторонам копії судового рішення).

 

Під час розгляду справи № 237/449/23 суддя:

1) не дотримався вимог частини шостої статті 187 ЦПК України (не здійснив перевірку місця проживання (перебування) відповідача у справі);

2) допустив порушення статті 190 ЦПК України (не забезпечив направлення сторонам копії ухвали про відкриття провадження, а відповідачу – копії позовної заяви);

3) допустив порушення частин п’ятої та десятої статті 272 ЦПК України (не забезпечив направлення сторонам копії судового рішення).

 

Під час розгляду справи № 237/1885/23 суддя:

1) не дотримався вимог статей 43, 121, частини сьомої статті 178 ЦПК України (не забезпечив встановлення розумних строків, тобто часу, достатнього, з урахуванням обставин справи, для вчинення сторонами процесуальних дій). Відповідно до ухвали про відкриття провадження від 6 квітня 2023 року відповідачу було надано 15 днів на подачу відзиву, тобто останнім днем на подачу відзиву було 21 квітня 2023 року, однак рішення ухвалено вже 19 квітня 2023 року;

2) не дотримався вимог частини шостої статті 187 ЦПК України (не здійснив перевірку місця проживання (перебування) відповідача у справі);

3) допустив порушення статті 190 ЦПК України (не забезпечив направлення сторонам копії ухвали про відкриття провадження, а відповідачу – копії позовної заяви);

4) допустив порушення частин п’ятої та десятої статті 272 ЦПК України (не забезпечив направлення сторонам копії судового рішення).

 

Під час розгляду справи № 237/2501/24 суддя:

1) не дотримався вимог статті 190 ЦПК України (не забезпечив направлення заінтересованій особі – Управлінню соціального захисту населення Мар’їнської міської військово-цивільної адміністрації Покровського району Донецької області ухвали про відкриття провадження з копією заяви про встановлення факту, який має юридичне значення);

2) допустив порушення частини першої статті 319 ЦПК України (у рішенні не зазначено на підставі яких доказів, якщо орган опіки і піклування не надавав свій висновок, судом було встановлено факт самостійного виховання ОСОБА17 своєї малолітньої дитини, відсутність участі матері ОСОБА18 у вихованні дитини, забезпечення ОСОБА17 комфортних умов проживання дитини включно з окремою кімнатою, високий та стабільний рівень доходу ОСОБА17, любов і прихильність дитини до нього).

 

6.2. Згідно з пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя кваліфікує такі дії судді Ліпчанського С.М.:

За результатом розгляду дисциплінарної справи Другою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя встановлено, що як позивач у справі № 237/3699/24 ОСОБА7, так і позивач у справі № 237/3818/24 ОСОБА6 ні самостійно, ні через своїх представників до Мар’їнського районного суду Донецької області з позовними заявами про розірвання шлюбу, позбавлення батьківських прав матері дитини та визначення місця проживання дитини разом з батьком, не зверталися. Ні ОСОБА7, ні ОСОБА6 не мали спорів з їх дружинами із цих питань, бажання та підстав для реального припинення шлюбу шляхом його розірвання в судовому порядку вони не мали, так само, як і не мали реального наміру та підстав для позбавлення батьківських прав матері і визначення місця проживання дитини разом з батьком, а тому була відсутня будь-яка необхідність вирішення таких спорів у судовому порядку.

Як ОСОБА7, так і ОСОБА6, вирішивши скористатися пропозицією їх знайомого отримати за винагороду рішення Мар’їнського районного суду Донецької області про розірвання шлюбу, позбавлення батьківських прав матері дитини та визначення місця проживання дитини разом з батьком, не потребували захисту своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а переслідували зовсім іншу мету, а саме мали намір отримати і використати таке рішення суду як офіційний документ, що надає право безперешкодного виїзду за кордон під час дії воєнного стану.

Згідно з показаннями ОСОБА1, наданими під час допиту у кримінальному провадженні № ____, він ще до подання відповідних позовів погоджував із суддею ОСОБА4 можливість ухвалення ним судових рішень про розірвання шлюбу, позбавлення батьківських прав матері дитини та встановлення факту самостійного виховання та утримання батьком неповнолітньої дитини на користь ОСОБА7 та ОСОБА6 Отримавши від судді схвальну відповідь, ОСОБА1 за вказівкою ОСОБА4 готував позовні заяви за позовами ОСОБА7, ОСОБА6 та надсилав фото таких позовних заяв без підписів працівникові апарату Мар’їнського районного суду Донецької області.

Хоча відповідні показання щодо обставин відкриття провадження та розгляду цивільних справ № 237/3699/24, №237/3818/24 ОСОБА1 надав, перебуваючи у статусі підозрюваного, надані ним показання повністю узгоджуються з показаннями допитаних у кримінальному провадженні № ____ як свідки ОСОБА7 та ОСОБА6, а також ОСОБА31, який фактично виконував роль посередника між ОСОБА1 та ОСОБА7, ОСОБА6.

Таким чином, показання ОСОБА7, ОСОБА6, ОСОБА31 та ОСОБА1, надані ними у кримінальному провадженні № ____, у сукупності з іншими встановленими під час розгляду дисциплінарної справи обставинами, зокрема нетипово швидким розглядом та ухваленням рішень у справах № 237/3699/24, № 237/3818/24, відкриттям провадження у цих справах за умов несплаченого судового збору, відсутністю в Мар’їнському районному суді Донецької області матеріалів зазначених справ, виготовленням та наданням ОСОБА7, ОСОБА6 рішень у зазначених справах із приміткою про набрання ними чинності у певний момент у часі, зробленою задовго до настання такого часу, здійснення перерахунку ОСОБА1 готівкових коштів на банківські карткові рахунки батька судді ОСОБА4 – ОСОБА5, наданим судді ОСОБА4 правом на підставі довіреності розпоряджатися банківськими рахунками його батька та безпосереднім зняттям суддею готівкових коштів з цих банківських карткових рахунків через банкомати, на думку Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя переконливо свідчать про обізнаність судді у фіктивному характері спорів у справах № 237/3699/24, № 237/3818/24.

Конституцією України визначено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди (частина перша статті 124). Правосуддя здійснюють судді (частина перша статті 127). Суд ухвалює рішення іменем України (частина перша статті 129¹).

Частинами першою, другою статті 15 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що справи в судах розглядаються суддею одноособово, а у випадках, визначених процесуальним законом, – колегією суддів, а також за участю присяжних. Суддя, який розглядає справу одноособово, діє як суд.

Відповідно до частини першої статті 23 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя місцевого суду здійснює правосуддя в порядку, встановленому процесуальним законом, а також інші повноваження, визначені законом.

Пункт 1 частини сьомої статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» покладає на суддю обов’язок справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства.

Згідно з частиною першою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України.

Частиною першою статті 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що, розглядаючи та ухвалюючи рішення у справах № 237/3699/24, № 237/3818/24, суддя Ліпчанський С.М. діяв усупереч наведеним вище законодавчим приписам, а розгляд суддею цих справ мав імітаційний характер та не був спрямований на забезпечення виконання завдань цивільного судочинства. Надане судді Ліпчанському С.М. право ухвалювати рішення іменем України було використане ним як інструмент для досягнення мети, не пов’язаної із здійсненням правосуддя, а для досягнення у цивільних справах № 237/3699/24, № 237/3818/24 особистих інтересів позивачів, які мали на меті не вирішення їх сімейних спорів у судовому порядку, а отримання відповідних рішень як формальної підстави, що надає право безперешкодного виїзду за кордон під час дії правового режиму воєнного стану.

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що такі дії судді Ліпчанського С.М. мають безпосередній вплив на формування авторитету правосуддя, довіру громадськості та кожного окремого громадянина до суду. Унаслідок таких дій судді в пересічного громадянина формується стійке упереджене негативне ставлення до суддів та правосуддя в цілому.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності, зокрема, з підстав допущення ним поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.

Статтею 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 2 ЦПК України основною засадою (принципом) цивільного судочинства є верховенство права.

Частиною шостою статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суддя повинен додержуватися присяги.

Відповідно до частини сьомої статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя зобов’язаний, зокрема, справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону із дотриманням засад і правил судочинства; дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів.

Особа, призначена на посаду судді, урочисто присягає Українському народові «об’єктивно, безсторонньо, неупереджено, незалежно, справедливо та кваліфіковано здійснювати правосуддя від імені України, керуючись принципом верховенства права, підкоряючись лише закону, чесно і сумлінно здійснювати повноваження та виконувати обов’язки судді, дотримуватися етичних принципів і правил поведінки судді, не вчиняти дій, що порочать звання судді або підривають авторитет правосуддя» (стаття 57 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Згідно зі статтями 1–3, 6 Кодексу суддівської етики в редакції, затвердженій XI черговим з’їздом суддів України 22 лютого 2013 року, суддя:

повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду;

має уникати будь-якого незаконного впливу на його діяльність, пов’язану зі здійсненням правосуддя, та бути незалежним від своїх колег у процесі прийняття рішень. Він не має права використовувати своє посадове становище в особистих інтересах чи в інтересах інших осіб та не повинен дозволяти цього іншим;

має докладати всіх зусиль до того, щоб на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини його поведінка була бездоганною;

повинен виконувати свої професійні обов’язки незалежно, виходячи виключно з фактів, установлених на підставі власної оцінки доказів, розуміння закону, верховенства права, що є гарантією справедливого розгляду справи в суді, не зважаючи на будь-які зовнішні впливи, стимули, загрози, втручання або публічну критику.

Відповідно до статей 1–3, 6, 14 Кодексу суддівської етики в редакції, затвердженій XХ черговим з’їздом суддів України 18 вересня 2024 року, суддя:

а) як носій судової влади повинен бути прикладом неухильного дотримання принципу верховенства права і вимог закону, присяги судді, має усвідомлювати постійну увагу суспільства та демонструвати високі стандарти поведінки з метою зміцнення довіри до судової влади та утвердження авторитету правосуддя. У ситуаціях, коли незалежність та авторитет судової влади під загрозою, судді мають право виступати на їх захист як на національному, так і на міжнародному рівнях;

б) має уникати конфлікту інтересів, проявляти стійкість до будь-якого тиску або втручання у діяльність, пов’язану зі здійсненням правосуддя, та бути незалежним у процесі прийняття рішень, не може використовувати своє посадове становище в особистих інтересах чи в інтересах третіх осіб;

в) має докладати зусиль, щоб на думку звичайної розсудливої людини (законослухняної людини, яка, будучи достатньою мірою поінформованою про факти та процеси, що відбуваються, об’єктивно сприймає інформацію та обставини зі сторони) його поведінка відповідала високому статусу посади та не викликала обґрунтованих сумнівів у його доброчесності, не повинен допускати поведінки, що створює враження про недотримання ним етичних стандартів судді;

г) повинен здійснювати правосуддя незалежно, виходячи виключно з обставин, установлених під час розгляду справи, за своїм внутрішнім переконанням, керуючись верховенством права, що є гарантією справедливого розгляду справи в суді, незважаючи на будь-які зовнішні втручання, впливи, стимули, загрози або публічну критику;

ґ) не має допускати позапроцесуальних взаємовідносин з учасниками судового процесу у справі, що перебуває у його / її провадженні, має уникати поведінки, що може викликати сумнів чи створити враження про наявність у судді прихильності чи упередженого ставлення до учасників справи чи їх представників.

Відповідно до пункту 4.9 Бангалорських принципів суддя не має права використовувати чи дозволяти використовувати авторитет власної посади для досягнення особистих інтересів судді, членів його сім’ї чи інших осіб.

У Висновку № 3 (2002) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема питання етики, несумісної поведінки та безсторонності, зауважено, що суспільна довіра та повага до судової влади є гарантіями ефективності системи правосуддя: поведінка суддів у їхній професійній діяльності, зрозуміло, розглядається громадськістю як необхідна складова довіри до судів.

Установлені Другою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя обставини розгляду та ухвалення суддею Ліпчанським С.М. рішень у справах № 237/3699/24, № 237/3818/24 свідчать про невиконання суддею завдання цивільного судочинства, визначеного статтею 2 ЦПК України. Дії судді Ліпчанського С.М. під час розгляду цих справ не були здійсненням правосуддя за змістом, а лише його імітацією, чого не повинен допускати суддя.

Використання суддею Ліпчанським С.М. власної посади для досягнення особистих інтересів позивачів у цивільних справах № 237/3699/24, № 237/3818/24, що полягало в ухваленні рішень на їх користь, за обставин конкретної дисциплінарної справи, нівелювало високі стандарти суддівства та правосуддя в цілому. Такі дії судді Ліпчанського С.М. фактично породжують зневіру громадян у справедливість, чесність, неупередженість суду, сприяють формуванню суспільної думки про допустимість незаконного впливу на суддів та можливість використання ними власної посади для досягнення особистих інтересів чи інтересів інших осіб, що завдає істотної шкоди авторитету правосуддя і порочить звання судді.

Ураховуючи викладене, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила наявність у діях судді Ліпчанського С.М. складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме: допущення суддею поведінки, що порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.

 

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя кваліфікує такі дії судді Ліпчанського С.М.:

 

Під час розгляду справи № 237/3928/22 суддя:

1) не дотримався вимог частин четвертої, п’ятої статті 19 СК України – не залучив органи опіки і піклування для ухвалення рішення про відібрання дитини у матері та визначення її місця проживання, розглянув справу без висновку органу опіки та піклування (матеріали справи не містять даних про залучення органів опіки та піклування);

2) не дотримався вимог частини другої статті 175, частини першої статті 185 ЦПК України (відкрив провадження у справі за непідписаною позивачем позовною заявою).

 

Під час розгляду справи № 237/3934/22 суддя:

1) не дотримався вимог частин четвертої, п’ятої статті 19 СК України – не залучив органи опіки і піклування для ухвалення рішення про відібрання дитини у матері та визначення її місця проживання, розглянув справу без висновку органу опіки та піклування (матеріали справи не містять даних про залучення органів опіки та піклування).

 

Під час розгляду справи № 237/449/23 суддя:

1) не дотримався вимог частин четвертої, п’ятої статті 19 СК України – не залучив органи опіки і піклування до розгляду справи, розглянув справу без висновку органів опіки та піклування (матеріали справи не містять даних про залучення органів опіки та піклування).

 

Під час розгляду справи № 237/1885/23 суддя:

1)не дотримався вимог частин четвертої, п’ятої статті 19 СК України – не залучив органи опіки і піклування до розгляду справи, розглянув справу без висновку органів опіки та піклування (матеріали справи не містять даних про залучення органів опіки та піклування).

 

Під час розгляду справи № 237/1879/24 суддя:

1) не дотримався вимог частини першої статті 298 ЦПК України (задовольнив заяву про визнання особи недієздатною без призначення та висновку судово-психіатричної експертизи);

2) не дотримався вимог частини першої статті 299 ЦПК України (не забезпечив участі представника органу опіки та піклування в розгляді заяви про визнання особи недієздатною);

3) допустив порушення вимог частини першої статті 300 ЦПК України (призначив опікуна недієздатній особі без подання органів опіки та піклування. Відповідно до листа Управління соціального захисту населення Мар’їнської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області (вих. № 352 від 4 липня 2025) ОСОБА27 не звертався з відповідними заявами про призначення його опікуном ОСОБА28).

 

Під час розгляду справи № 237/2501/24 суддя:

1) не дотримався вимог частини другої статті 175, частини першої статті 185 ЦПК України (відкрив провадження у справі за відсутності підпису заявника на заяві про встановлення юридичного факту);

2) допустив порушення частини четвертої статті 177 та частини першої статті 185 ЦПК України (відкрив провадження у справі без сплати позивачем судового збору). Відповідно до листа Апостолівського районного суду Дніпропетровської області (вих. № ЕП-466/25-вих від 7 липня 2025 року) в картці Комп’ютерної програми «Д-3» інформації про сплату судового збору у справі № 237/2501/24 немає;

3) ухвалив рішення щодо встановлення юридичного факту самостійного виховання батьком малолітньої дитини, що прямо суперечить встановленим ним же обставинам у справі № 237/754/24.

 

Під час розгляду справи № 237/7132/23 суддя:

1) не дотримався вимог частини першої статті 298 ЦПК України (задовольнив заяву про визнання особи недієздатною без наявності висновку судово-психіатричної експертизи);

2) не дотримався вимог частини першої статті 299 ЦПК України (розглянув справу про визнання особи недієздатною без участі представника органу опіки та піклування);

3) допустив порушення частини першої статті 300 ЦПК України (призначив опікуна недієздатній особі без висновку органів опіки та піклування. Відповідно до листа Управління соціального захисту населення Курахівської міської ради Покровського району Донецької області (вих. № 276/01-14 від 11 липня 2025) управління не отримувало жодних повідомлень про розгляд справи № 237/7132/23, до опікунської ради при Курахівській міській раді заява про призначення опікуна не надходила, відповідно така справа на опікунській раді не розглядалась, подання до Мар’їнського районного суду про можливість призначення ОСОБА29 опікуном ОСОБА30 не надсилалось).

 

6.4. Згідно з пунктом 6 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя кваліфікує такі дії судді Ліпчанського С.М.

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя на підставі матеріалів досудового розслідування (кримінальне провадження № ____ від 12 вересня 2024 року) встановила наявність показань ОСОБА1 про його спілкування (17 вересня 2024 року, 28 вересня 2024 року, на початку жовтня 2024 року, 9 жовтня 2024 року) з ОСОБА4 щодо ухвалення рішення в інтересах ОСОБА7 та ОСОБА6 з метою отримання неправомірної вигоди. Показання ОСОБА1 повністю узгоджуються з установленими Другою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя фактами ухвалення суддею рішень у справі № 237/3699/24 в інтересах ОСОБА7 і справі № 237/3818/24, в інтересах ОСОБА6 Крім того, показання ОСОБА1 узгоджуються із зафіксованими досудовим розслідуванням фактами грошових переказів ОСОБА1 на банківські рахунки батька судді ОСОБА4. Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя враховує той факт, що суддя відмовився пояснити причини, які спонукали ОСОБА1 здійснювати грошові перекази на рахунки батька судді ОСОБА4.

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя доходить висновку, що з позиції обізнаного стороннього спостерігача ситуація, наведена в показаннях ОСОБА1 щодо втручання в діяльність судді Ліпчанського С.М., мала місце, а отже, неповідомлення суддею про цей факт є дисциплінарним проступком судді, передбаченим пунктом 6 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

 

7. Обґрунтування застосування дисциплінарного стягнення

Відповідно до частини другої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та частини п’ятої статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» під час обрання виду дисциплінарного стягнення стосовно судді враховуються характер дисциплінарного проступку, його наслідки, особа судді, ступінь його вини, наявність інших дисциплінарних стягнень, інші обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Дисциплінарне стягнення застосовується з урахуванням принципу пропорційності.

Пунктом 1 частини восьмої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади застосовується у разі вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку, грубого чи систематичного нехтування обов’язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді.

Істотним дисциплінарним проступком або грубим нехтуванням обов’язками судді, що є несумісним зі статусом судді або виявляє його невідповідність займаній посаді, може бути визнано допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, у тому числі в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших етичних норм та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду (пункт 1 частини дев’ятої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»), та допущення іншого грубого порушення закону, що підриває суспільну довіру до суду (пункт 7 частини дев’ятої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Стосовно вини судді, то Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, ураховуючи значний стаж роботи судді (на момент зазначених у скарзі діянь суддя здійснював правосуддя не менше ніж 15 років), відповіді, які надавав суддя під час розгляду дисциплінарної справи, доходить висновку, що судді Ліпчанському С.М. добре відомі норми ЦПК України щодо порядку розгляду справ у цивільному процесі, а тому дії судді щодо порушення порядку розгляду позовних заяв про позбавлення батьківських прав, визначення місця проживання дитини, заяв про визнання осіб недієздатними вчинялись суддею Ліпчанським С.М. умисно.

Суддя добре усвідомлював невідповідність своїх дій вимогам ЦПК України, проте продовжував допускати грубі порушення закону під час розгляду судових справ. Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя відкидає посилання судді на воєнний стан, оскільки законодавець не передбачив можливості відступу від чітких та однозначних процесуальних норм у цій частині.

Дії судді Ліпчанського С.М. призвели до необґрунтованого позбавлення осіб батьківських прав, визначення місця проживання малолітніх та неповнолітніх дітей без перевірки умов, у яких вони проживатимуть, необґрунтованого позбавлення повнолітніх осіб дієздатності та призначення опікуна без встановлення можливості такої особи здійснювати опіку.

Ситуація, яка виникла в Мар’їнському районному суді Донецької області, зокрема, через дії судді Ліпчанського С.М., викликала значний суспільний резонанс та призвела до підриву авторитету правосуддя.

Урахувавши факти, установлені під час здійснення дисциплінарного провадження, та ступінь вини судді, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що поведінка судді Ліпчанського С.М. відповідає поняттю «істотний дисциплінарний проступок».

Таким чином, вирішуючи питання про притягнення судді Ліпчанського С.М. до дисциплінарної відповідальності, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що вчинені суддею дії підривають авторитет судової влади в суспільстві та негативно впливають на сприйняття цієї гілки влади такою мірою, що особа, яка допустила таку поведінку, не може здійснювати правосуддя іменем України.

З огляду на зазначене Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що за результатами розгляду дисциплінарної справи пропорційним та необхідним є застосування до судді Мар’їнського районного суду Донецької області (відряджений до Апостолівського районного суду Дніпропетровської області) Ліпчанського С.М. дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.

На підставі викладеного, керуючись статтями 106, 108, 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтями 34, 49, 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя

 

вирішила:

 

притягнути суддю Мар’їнського районного суду Донецької області (відряджений до Апостолівського районного суду Дніпропетровської області) Ліпчанського Сергія Миколайовича до дисциплінарної відповідальності та застосувати до нього дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.

Рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя може бути оскаржене до Вищої ради правосуддя в порядку і строки, встановлені статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

 

Головуючий на засіданні

Другої Дисциплінарної палати Вищої

ради правосуддя

 

Члени Другої Дисциплінарної палати

Вищої ради правосуддя