Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Ковбій О.В., членів Бурлакова С.Ю., Мельника О.П., розглянувши висновок дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя – доповідача Троня І.В. за результатами попередньої перевірки дисциплінарної скарги,
встановила:
до Вищої ради правосуддя 18 липня 2025 року за вхідним № Б-2588/4/7-25 надійшла дисциплінарна скарга Бойка Володимира Марковича на дії судді Шевченківського районного суду міста Полтави Гольник Лариси Владленівни.
Вимоги дисциплінарної скарги обґрунтовуються тим, що, на думку скаржника, суддя Гольник Л.В. допустила поведінку, яка порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя. Зокрема, Бойко В.М. стверджує про порушення суддею вимог моралі, чесності, неупередженості та доброчесності, недотримання норм суддівської етики й стандартів поведінки, покликаних забезпечувати суспільну довіру до судової влади, а також про використання статусу судді з метою незаконного отримання нею або третіми особами матеріальних благ або іншої вигоди.
Такі дії, на думку скаржника, вчинені суддею Гольник Л.В. шляхом систематичної публікації на своїй персональній сторінці в соціальній мережі Facebook образливих висловлювань та наклепів на його адресу, зокрема, скаржник вказав на допис судді в соціальній мережі Facebook від 12 липня 2025 року та коментарі до нього.
На підставі протоколу передачі справи раніше визначеному дисциплінарному інспектору від 18 липня 2025 року зазначена скарга передана дисциплінарному інспектору Троню І.В. для проведення попередньої перевірки.
За результатами попередньої перевірки дисциплінарної скарги дисциплінарним інспектором Вищої ради правосуддя – доповідачем складено висновок від 6 січня 2026 року з пропозицією про залишення без розгляду та повернення дисциплінарної скарги, оскільки дисциплінарна скарга не містить ознак вчинення суддею дисциплінарного правопорушення (пункт 2 частини першої статті 44 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»).
Розглянувши висновок дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя – доповідача Троня І.В., Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила таке.
Указом Президента України від 19 грудня 2018 року № 429/2018 Гольник Лариса Владленівна призначена на посаду судді Октябрського районного суду міста Полтави (нині – Шевченківський районний суд міста Полтави).
12 липня 2025 року на своїй сторінці в мережі Facebook суддя Гольник Л.В. розмістила посилання на дві статті, а саме на статтю розміщену на сайті інтернет-видання «Українська правда» під назвою «Підозра та обшуки у Віталія Шабуніна є свавіллям та політичною розправою» (https://www.pravda.com.ua/columns/2025/07/12/7521411/) та на статтю розміщену на сайті інтернет-видання «Дзеркало тижня» під назвою «Заява редакції ZN.UA щодо тиску влади на голову ЦПК Віталія Шабуніна» (https://zn.ua/ukr/anticorruption/zajava-redaktsiji-znua-shchodo-tisku-vl...). Посилання на допис судді: https://www.facebook.com/LarysaGolnyk/posts/pfbid02irfaj55VXMo2QhzWMY63o.... Посилання на статті супроводжуються наступним твердженням судді: «Ризик антидемократичного, корупційного розвороту влади — цілком реальний. Від позиції кожного з нас сьогодні залежить — чи станеться такий розворот!». В коментарях до даного допису користувач ОСОБА1 надав оціночну характеристику «журналісту ОСОБА2» без зазначення імені вказавши, що він займається дискредитацією кращих представників українського громадянського суспільства.
Відповідно до пункту 2 частини сьомої статті 56 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» суддя зобов’язаний дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів.
Статтею 58 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» передбачено, що питання етики суддів визначаються Кодексом суддівської етики, що затверджується з’їздом суддів України за пропозицією Ради суддів України.
Відповідно до абзацу 2 статті 1 Кодексу суддівської етики (в редакції від 18 вересня 2024 року затвердженій рішенням ХХ чергового з’їзду суддів України) суддя має усвідомлювати постійну увагу суспільства та демонструвати високі стандарти поведінки з метою зміцнення довіри до судової влади та утвердження авторитету правосуддя.
Абзац 2 статті 3 Кодексу суддівської етики передбачає, що суддя не повинен допускати поведінки, що створює враження про недотримання ним етичних стандартів судді.
Стаття 9 Кодексу суддівської етики вказує на те, що суддя повинен поважати людську гідність, яка є джерелом усіх прав і свобод людини та їх основою.
Відповідно до абзаців 1 та 2 статті 12 Кодексу суддівської етики суддя повинен проявляти стриманість, виваженість, обачність та поміркованість у висловленні своїх поглядів і думок за будь-яких обставин. Суддя не може робити публічних заяв та/або коментарів, які компрометують звання судді або підривають авторитет правосуддя.
Відповідно до статті 21 Кодексу суддівської етики участь судді у соціальних мережах, інтернет-форумах та застосування ним інших форм спілкування в мережі "Інтернет" є допустимою. Користування суддею соціальними мережами має бути стриманим, поміркованим та обережним. Суддя може розміщувати, коментувати лише ту інформацію, використання якої не завдає шкоди авторитету судді та судової влади.
Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27.07.2006 N 2006/23 було затверджено Бангалорські принципи поведінки суддів.
Відповідно до пунктів 4.1 та 4.2. Бангалорських принципів поведінки суддів суддя повинен дотримуватись етичних норм, не допускаючи прояву некоректної поведінки при здійсненні будь-якої діяльності, що пов'язана з його посадою. Постійна увага з боку суспільства покладає на суддю обов'язок прийняти ряд обмежень, і, незважаючи на те, що пересічному громадянину ці обов'язки могли б здатися обтяжливими, суддя приймає їх добровільно та охоче. Поведінка судді має відповідати високому статусу його посади.
29 пунктом висновку № 3 (2002) Консультативної ради європейських суддів передбачено, що судді повинні гідно поводити себе у своєму приватному житті.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження у випадку допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояв неповаги до інших суддів, адвокатів, експертів, свідків чи інших учасників судового процесу.
За результатом розгляду висновку дисциплінарного інспектора Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила, що посилання скаржника на, нібито, порушення суддею Гольник Л.В. вимог моралі, доброчесності, неупередженості, суддівської етики та стандартів поведінки не підтверджуються фактичними обставинами та змістом оприлюдненого нею допису в соціальній мережі Facebook від 12 липня 2025 року.
Зазначений допис містить виключно поширення посилань на публікації у загальнонаціональних засобах масової інформації — «Українська правда» та «Дзеркало тижня (ZN.UA)» — а також загальне оціночне судження щодо суспільно значущої теми, а саме ризиків для демократичних інститутів та антикорупційної інституційної інфраструктури в Україні. При цьому допис не містить жодних згадок про скаржника, не ідентифікує його прямо чи опосередковано, не містить тверджень щодо виконання ним військової служби, не оцінює його дій, мотивів або особистих якостей.
У тексті допису відсутні образливі висловлювання, приниження честі та гідності, наклепницькі твердження чи поширення недостовірної інформації про будь-яких осіб. Також відсутні ознаки агітації, тиску на органи правопорядку або суд, закликів до уникнення будь-якою особою юридичної відповідальності чи втручання у здійснення правосуддя.
Сам по собі факт поширення суддею інформації з відкритих джерел, а також висловлення узагальненої позиції щодо питань, які становлять значний суспільний інтерес, відповідає праву судді на свободу вираження поглядів та не виходить за межі допустимої публічної комунікації, визначеної стандартами суддівської етики.
Твердження скаржника про використання суддею статусу судді з метою незаконного отримання матеріальних благ або іншої вигоди є оціночними, не підтверджені жодними доказами та не кореспондуються зі змістом спірного допису. Так само не підтверджено доводи про ведення суддею наклепницької кампанії, поширення вигаданих тверджень про причетність скаржника до спецслужб іноземної держави чи приниження ветеранів війни, оскільки такі висловлювання у перевіреному дописі відсутні.
Щодо посилання скаржника на коментарі до допису судді від 12 липня 2025 року, то Другою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя встановлено, що коментар про «журналіста ОСОБА2» з оціночним судженням про його діяльність був розміщений не суддею, а іншою особою. Коментар містить особисту думку дописувача без образ на адресу третіх осіб.
З урахуванням викладеного, Другою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя не встановлено жодних фактів, які б свідчили про порушення суддею Гольник Л.В. вимог законодавства про судоустрій і статус суддів, Кодексу суддівської етики або стандартів поведінки, що забезпечують довіру суспільства до судової влади.
Таким чином, у діях судді Гольник Л.В. відсутні ознаки дисциплінарного проступку, а наведені у дисциплінарній скарзі доводи є суб’єктивними, припущеннями та не знайшли свого підтвердження за результатами розгляду скарги.
Згідно з частиною другою статті 107 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» дисциплінарна скарга подається у письмовій формі та повинна містити, зокрема, конкретні відомості про наявність у поведінці судді ознак дисциплінарного проступку, який відповідно до частини першої статті 106 цього Закону може бути підставою для дисциплінарної відповідальності судді.
Дисциплінарну справу щодо судді не може бути порушено за скаргою, що не містить відомостей про наявність ознак дисциплінарного проступку (частина шоста статті 107 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 44 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» дисциплінарна скарга залишається без розгляду та повертається скаржнику якщо вона не містить відомостей про ознаки дисциплінарного проступку судді.
Керуючись статтями 106, 107 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтями 42–44 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя
ухвалила:
дисциплінарну скаргу Бойка Володимира Марковича стосовно судді Шевченківського районного суду міста Полтави Гольник Лариси Владленівни залишити без розгляду та повернути скаржнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий на засіданні
Другої Дисциплінарної палати Вищої
ради правосуддя
Члени Другої Дисциплінарної палати
Вищої ради правосуддя
Олексій МЕЛЬНИК
