Вища рада правосуддя, розглянувши заяву та додані до неї документи про звільнення Чернушенка Антона Васильовича з посади судді Апеляційного суду міста Києва у відставку,
встановила:
до Вищої ради правосуддя 1 вересня 2025 року надійшла заява Чернушенка А.В. про звільнення з посади судді Апеляційного суду міста Києва (єдиний унікальний номер справи 3350/0/6-25).
На підставі протоколу автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя від 1 вересня 2025 року зазначену заяву та додані до неї документи передано для розгляду члену Вищої ради правосуддя Бурлакову С.Ю.
Чернушенко Антон Васильович, ____ року народження, з березня 1977 року – суддя Іллічівського районного народного суду міста Одеси, з грудня 1980 року – суддя Одеського обласного суду. Постановою Верховної Ради України від 15 липня 1999 року № 949-XIV обраний суддею Одеського обласного суду безстроково. Із серпня 2001 року – суддя апеляційного суду Одеської області. Указом Президента України від 30 січня 2003 року № 50/2003 переведений на посаду судді апеляційного суду міста Києва.
22 грудня 2015 року до Вищої ради юстиції надійшла заява Чернушенка А.В. про звільнення з посади судді Апеляційного суду міста Києва у відставку.
____ року Чернушенку А.В. виповнилося шістдесят п’ять (65) років, що відповідно до пункту 2 частини п’ятої статті 126 Конституції України в редакції, яка була чинною на день подання заяви про відставку, є підставою для звільнення судді з посади.
31 березня 2016 року Вища рада юстиції ухвалила рішення № 750/0/16-16 про звернення до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі – ВККСУ) із заявою про проведення перевірки щодо наявності в діях судді апеляційного суду міста Києва Чернушенка А.В. дисциплінарного правопорушення та порушення присяги, у зв’язку із чим 31 березня 2016 року на засіданні Вищої ради юстиції було зупинено розгляд його заяви про звільнення у відставку.
14 квітня 2016 року Вища рада юстиції подала до ВККСУ заяву за підписом Голови Вищої ради юстиції Бенедисюка І.М. щодо поведінки судді Чернушенка А.В., який подав заяву про відставку, під час перевірки якої встановлено, що цей суддя із 3 серпня 2015 року відсутній на роботі з невідомих причин та фактично припинив виконувати свої обов’язки щодо здійснення правосуддя, у зв’язку із чим висловлено прохання притягнути його до дисциплінарної відповідальності.
Відповідно до пункту 31 розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» заяви (скарги) щодо поведінки суддів місцевих та апеляційних судів, отримані ВККСУ до набрання чинності цим Законом, передаються для розгляду Вищій раді правосуддя, якщо на день набрання чинності цим Законом ВККСУ не прийнято рішення про відкриття або відмову у відкритті дисциплінарної справи.
11 серпня 2017 року до Вищої ради правосуддя з ВККСУ надійшла зазначена вище заява Вищої ради юстиції за підписом Голови Вищої ради юстиції Бенедисюка І.М. за вх. № 1011/0/20-17 щодо поведінки судді Апеляційного суду міста Києва Чернушенка А.В.
Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя рішенням від 11 квітня 2018 року № 1073/2дп/15-18 притягнула суддю апеляційного суду міста Києва Чернушенка А. В. до дисциплінарної відповідальності та застосувала до нього дисциплінарне стягнення у виді внесення подання про звільнення з посади судді.
Зазначене рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 11 квітня 2018 року суддя Чернушенко А.В. та його адвокат оскаржували до Вищої ради правосуддя із пропуском установленого законом строку, тому Вища рада правосуддя залишила скарги без розгляду та повернула.
10 травня 2018 року до Вищої ради правосуддя надійшло подання Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя про звільнення судді апеляційного суду міста Києва Чернушенка А.В., 29 травня 2018 року Вища рада правосуддя рішенням № 1547/0/15-18 звільнила його з посади судді на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України.
8 лютого 2021 року (вх. № С-805/0/7-21) до Вищої ради правосуддя надійшла скарга Чернушенка А.В., подана адвокатом Сільницьким І.В., на рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 11 квітня 2018 року № 1073/2дп/15-18 «Про притягнення судді апеляційного суду міста Києва Чернушенка А.В. до дисциплінарної відповідальності та застосування дисциплінарного стягнення у виді внесення подання про звільнення його з посади судді».
У скарзі адвокат Сільницький І.В., який діє в інтересах Чернушенка А.В., просив поновити строк для оскарження вказаного рішення Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, оскільки вважав, що причини пропуску строку на оскарження рішення, а саме з підстав незаконного кримінального переслідування, не залежали від Чернушенка А.В., отже, є поважними.
Вища рада правосуддя ухвалою від 27 квітня 2021 року № 940/0/15-21 поновила строк для оскарження зазначеного рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 11 квітня 2018 року з огляду на те, що у період із 10 червня 2015 року до 13 січня 2021 року стосовно Чернушенка А.В. здійснювалося кримінальне провадження, яке закрито постановою Київської міської прокуратури у зв’язку з невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді та вичерпанням можливості їх отримати, що свідчить про поважність причин, за яких скаргу на рішення Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя подано з порушенням строку.
25 травня 2021 року за наслідками розгляду скарги адвоката Сільницького І.В., який діє в інтересах Чернушенка А.В., на рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 11 квітня 2018 року № 1073/2дп/15-18 Вища рада правосуддя ухвалила рішення № 1125/0/15-21, яким залишила рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя без змін.
18 червня 2021 року ОСОБА1 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з адміністративним позовом, у якому просив визнати протиправним і скасувати рішення Вищої ради правосуддя від 25 травня 2021 року № 1125/0/15-21 «Про залишення без змін рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 11 квітня 2018 року № 1073/2дп/15-18 “Про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді апеляційного суду міста Києва ОСОБА1”»; зобов’язати Вищу раду правосуддя скасувати рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 11 квітня 2018 року № 1073/2дп/15-18 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді апеляційного суду міста Києва ОСОБА1 та застосування до нього дисциплінарного стягнення у виді внесення подання про звільнення його з посади судді», а дисциплінарне провадження закрити; скасувати рішення Вищої ради правосуддя від 29 травня 2018 року № 1547/0/15-18 «Про звільнення судді апеляційного суду міста Києва ОСОБА1 з посади судді на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України»; скасувати ухвалу голови Вищої ради правосуддя Бенедисюка І.М. від 5 червня 2018 року про залишення без розгляду заяви ОСОБА1 про звільнення у відставку; зобов’язати Вищу раду правосуддя розглянути питання про звільнення ОСОБА1 у відставку з посади судді апеляційного суду міста Києва згідно із заявою від 22 грудня 2015 року.
Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 22 червня 2021 року відкрито провадження у справі, а ухвалою від 14 липня 2021 року роз’єднано позовні вимоги ОСОБА1 шляхом виділення в самостійне провадження вимог про визнання протиправним і скасування рішення Вищої ради правосуддя від 25 травня 2021 року № 1125/0/15-21 «Про залишення без змін рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 11 квітня 2018 року № 1073/2дп/15/18 “Про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді апеляційного суду міста Києва ОСОБА1”»; зобов’язання ВРП скасувати рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП від 11 квітня 2018 року № 1073/2дп/15-18 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді апеляційного суду міста Києва ОСОБА1 та застосування до нього дисциплінарного стягнення у виді внесення подання про його звільнення з посади судді» та закриття дисциплінарного провадження. Справу в частині цих вимог передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 8 вересня 2022 року скаргу ОСОБА1 задоволено частково. Рішення Вищої ради правосуддя від 25 травня 2021 року № 1125/0/15-21«Про залишення без змін рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 11 квітня 2018 року № 1073/2дп/15-18 “Про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді апеляційного суду міста Києва ОСОБА1”» скасовано. У задоволенні вимог про зобов’язання Вищої ради правосуддя скасувати рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 11 квітня 2018 року № 1073/2дп/15-18 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді апеляційного суду міста Києва ОСОБА1» та закриття дисциплінарного провадження відмовлено у зв’язку з тим, що вирішення вказаних питань належить до виключної компетенції Вищої ради правосуддя.
23 вересня 2022 року до Вищої ради правосуддя надійшла копія постанови Великої Палати Верховного Суду від 8 вересня 2022 року, а відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» у випадку скасування судом рішення Вищої ради правосуддя, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати, Вища рада правосуддя розглядає відповідну дисциплінарну справу повторно.
Вища рада правосуддя рішенням від 6 лютого 2024 року № 330/0/15-24 скасувала повністю рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 11 квітня 2018 року № 1073/2дп/15-18 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді апеляційного суду міста Києва Чернушенка А.В.» та закрила дисциплінарне провадження.
6 листопада 2023 року до Вищої ради правосуддя від Чернушенка А.В. надійшла заява від 4 листопада 2023 року про звільнення з посади судді Апеляційного суду міста Києва у відставку. Вища рада правосуддя ухвалою від 5 грудня 2023 року № 1187/0/15-23 зупинила розгляд питання про звільнення Чернушенка А.В. з посади судді у відставку з підстав, передбачених частиною третьою статті 55 Закону України «Про Вищу раду правосуддя». Після рішення Вищої ради правосуддя від 6 лютого 2024 року № 330/0/15-24 про закриття дисциплінарного провадження, ухвалою від 18 квітня 2024 року Вища рада правосуддя поновила розгляд питання про звільнення Чернушенка А.В. у відставку.
13 серпня 2024 року Вища рада правосуддя ухвалою № 2450/0/15-24 залишила без розгляду заяву Чернушенка А.В. про звільнення з посади судді Апеляційного суду міста Києва у відставку, оскільки рішенням Вищої ради правосуддя від 29 травня 2018 року № 1547/0/15-18 Чернушенка А.В. звільнено з посади судді апеляційного суду міста Києва на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України та на момент розгляду заяви про звільнення у відставку зазначене рішення Вищої ради правосуддя було чинним.
На заяви Чернушенка А.В. про звільнення у відставку від 18 серпня, 6 та 27 жовтня 2024 року Вища рада правосуддя листами від 5 вересня, 18 жовтня та 4 листопада 2024 року відповідно повідомила про відсутність підстав для їх задоволення зважаючи на рішення Вищої ради правосуддя від 29 травня 2018 року № 1547/0/15-18 «Про звільнення Чернушенка А.В. з посади судді апеляційного суду міста Києва на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України» та ухвалу Вищої ради правосуддя від 13 серпня 2024 року № 2450/0/15-24 «Про залишення без розгляду заяви Чернушенка А.В. про звільнення з посади судді Апеляційного суду міста Києва у відставку».
Аналогічного змісту заяви Чернушенко А.В. подавав до Вищої ради правосуддя також 15 листопада, 21 грудня 2024 року та 9 січня 2025 року й отримував повідомлення про надання відповіді на раніше подані заяви, а також про відсутність інформації щодо оскарження в судовому порядку рішення від 29 травня 2018 року та ухвали від 13 серпня 2024 року.
У січні 2025 року ОСОБА1 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з адміністративним позовом до Вищої ради правосуддя, в якому просив визнати протиправним та скасувати:
– рішення від 29 травня 2018 року № 1547/0/15-18 «Про звільнення ОСОБА1 з посади судді апеляційного суду міста Києва на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України»;
– ухвалу від 5 червня 2018 року «Про залишення без розгляду заяви ОСОБА1 від 22 грудня 2015 року про звільнення у відставку» як похідну від рішення Вищої ради правосуддя від 29 травня 2018 року.
Рішенням Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19 серпня 2025 року у справі № 990/14/25 адміністративний позов ОСОБА1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправним та скасування рішення задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Вищої ради правосуддя від 29 травня 2018 року № 1547/0/15-18 «Про звільнення ОСОБА1 з посади судді апеляційного суду міста Києва на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України». У решті позовних вимог відмовлено.
Зокрема, у рішенні зазначено, що оскаржуване рішення Вищої ради правосуддя від 29 травня 2018 року № 1547/0/15-18 після скасування рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 11 квітня 2018 року, на підставі якого воно було ухвалено, втратило юридичну підставу та не може бути перешкодою для розгляду заяви Чернушенка А.В. про звільнення у відставку (у зв’язку зі стажем роботи на посаді судді не менше двадцяти років).
Дії Вищої ради правосуддя в ситуації, що склалася зі звільненням Чернушенка А.В. з посади судді Апеляційного суду міста Києва, мають затяжний характер, що не відповідає принципу справедливості.
За наведеного правового регулювання спірних правовідносин і встановлених у справі обставин Верховний Суд констатував, що оспорюване рішення Вищої ради правосуддя підлягає скасуванню як таке, що не містить належного обґрунтування та підстав.
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2025 року апеляційну скаргу Вищої ради правосуддя залишено без задоволення, а рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19 серпня 2025 року залишено без змін. Постанова набрала законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Європейський суд з прав людини у справі «Гуменюк та інші проти України» (заява № 11423/19) у рішенні фактично зазначив про перебування судді у трудових правовідносинах із державою, а не з конкретним судом, у якому він здійснює правосуддя. Тому в разі припинення існування правової підстави, яка слугувала основою для звільнення судді з посади, трудові правовідносини такого судді з державою відновлюються і продовжують діяти відповідно до первинного акта про призначення його на посаду.
Крім того, у постанові Верховного Суду від 11 червня 2024 року у справі № 380/2696/21 сформулювано правовий висновок, що в разі скасування у судовому порядку акта про звільнення судді з посади, останній відновлює свій статус судді в силу такого рішення суду, а голова відповідного суду в силу пункту 4 частини першої статті 24 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» зобов’язаний видати відповідний наказ про включення цього судді у штат суддів відповідного суду.
Зазначене дає підстави для висновку, що на день ухвалення цього рішення суддя Чернушенко А.В. має статус судді Апеляційного суду міста Києва.
Згідно із частиною першою статті 53 Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції від 9 грудня 2015 року) судді гарантується перебування на посаді судді до досягнення ним шістдесяти п’яти років, крім випадків звільнення судді з посади або припинення його повноважень відповідно до Конституції України та цього Закону.
Подана 22 грудня 2015 року Чернушенком А.В. заява про звільнення з посади судді апеляційного суду міста Києва у відставку не була розглянута Вищою радою юстиції, у строк, встановлений частиною третьою статті 120 Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції від 9 грудня 2015 року) – до досягнення ним шістдесяти п’яти років.
Право судді на відставку є конституційною гарантією незалежності суддів (пункт 4 частини шостої статті 126 Конституції України).
Відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді; наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуттям прав на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (абзац четвертий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19 листопада 2013 року № 10-рп/2013).
Суддя Апеляційного суду міста Києва Чернушенко А.В. мав законні очікування на звільнення з посади судді у відставку у встановлений законом строк і, відповідно, на встановлені законом гарантії судді у відставці.
Під час розгляду питання в межах передбачених Законом України «Про Вищу раду правосуддя» повноважень, зокрема, щодо звільнення судді з підстав, визначених пунктом 4 частини шостої статті 126 Конституції України, дотримуючись принципу обов’язковості виконання судового рішення варто зазначити, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України).
З огляду на зазначене, ураховуючи Рішення Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020, приписи Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Чернушенко А.В. має право на звільнення з посади судді Апеляційного суду міста Києва у відставку.
Статтею 131 Конституції України визначено, що в Україні діє Вища рада правосуддя, яка, зокрема, ухвалює рішення про звільнення судді з посади.
На підставі статті 112 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя може бути звільнений з посади виключно з підстав, визначених частиною шостою статті 126 Конституції України. Рішення про звільнення судді з посади ухвалює Вища рада правосуддя у порядку, встановленому Законом України «Про Вищу раду правосуддя».
Відповідно до частини п’ятої статті 116 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» за суддею, звільненим за його заявою про відставку, зберігається звання судді та гарантії недоторканності, встановлені для судді до його виходу у відставку.
Згідно із частиною першою статті 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
Додані до заяви документи свідчать, що суддя Апеляційного суду міста Києва Чернушенко А.В. має достатній для звільнення у відставку стаж роботи, визначений на підставі статей 116, 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а також абзацу четвертого пункту 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону в редакції Закону України «Про Вищу раду правосуддя».
Вища рада правосуддя зауважує, що на підставі Указу Президента України від 29 грудня 2017 року № 452/2017 «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» ліквідовано Апеляційний суд міста Києва та утворено Київський апеляційний суд.
Частиною першою статті 821 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що переведення судді на посаду судді до іншого суду того самого або нижчого рівня може здійснюватися без конкурсу лише у випадках реорганізації, ліквідації або припинення роботи суду, в якому такий суддя обіймає посаду судді.
З документів, доданих до заяви про звільнення Чернушенка А.В. у відставку, не вбачається, що його переведено до Київського апеляційного суду.
Крім того, з Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що Апеляційний суд міста Києва на даний час перебуває «в стані припинення».
Вища рада правосуддя, керуючись пунктом 4 частини шостої статті 126, статтею 131 Конституції України, статтями 3, 30, 34, 55 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»,
вирішила:
1. Звільнити Чернушенка Антона Васильовича з посади судді Апеляційного суду міста Києва у зв’язку з поданням заяви про відставку.
2. Встановити, що право на нарахування та виплату щомісячного довічного грошового утримання виникло у Чернушенка Антона Васильовича з наступного дня після досягнення ним шістдесяти п’яти років.
В. о. Голови
Вищої ради правосуддя
