Акт ВРП

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Котелевець А.В., членів Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя – Бокової Ю.В., Махінчука В.М., Мороза М.В., Сав’юка М.І., заслухавши висновок дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя – доповідача Ковальчук А.В., розглянувши дисциплінарну справу, відкриту за дисциплінарною скаргою Нісаїлової Ольги Петрівни стосовно судді Подільського районного суду міста Кропивницького Іванової Лілії Андріївни,

встановила:

до Вищої ради правосуддя 13 березня 2023 року надійшла дисциплінарна скарга Нісаїлової О.П. (№ Н-928/0/7-23) на дії судді Ленінського районного суду міста Кіровограда (нині Подільський районний суд міста Кропивницького) Іванової Л.А. під час розгляду справи № 405/2519/17.

У дисциплінарній скарзі Нісаїлова О.П. зазначає, що 18 грудня 2018 року суддя Іванова Л.А. у справі № 405/2519/17 проголосила вступну та резолютивну частини рішення, яким із Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» (далі – ПАТ «КБ «Хрещатик») стягнуто на ОСОБА1 користь 8960,28 гривні компенсації за невикористану додаткову щорічну відпустку та 3000 гривень витрат на правничу допомогу адвоката.

У судовому засіданні суддя Іванова Л.А. оголосила, що повний текст зазначеного рішення буде виготовлено 28 грудня 2018 року, проте на час звернення із дисциплінарною скаргою (13 березня 2023 року), незважаючи на звернення ОСОБА1 представника до суду 18 грудня 2018 року, а також 27 лютого, 15 березня, 23 квітня 2019 року, повного тексту судового рішення суддя не виготовила та не надала копії такого судового рішення для внесення її до Єдиного державного реєстру судових рішень (далі – ЄДРСР).

Нісаїлова О.П. у скарзі зауважила, що зволікання з виготовленням повного тексту рішення від 18 грудня 2018 року у встановлений строк позбавило ОСОБА1 можливості реалізувати право на оскарження його в апеляційному порядку та можливості отримати у справі виконавчий лист.

Ухвалою Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 7 липня 2025 року № 1412/1дп/15-25 відкрито дисциплінарну справу стосовно судді Подільського районного суду міста Кропивницького Іванової Л.А. у зв’язку з наявністю в її діях ознак дисциплінарних проступків, передбачених підпунктом «а» пункту 1, пунктом 2 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (умисне або внаслідок недбалості інше істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав; безпідставне зволікання з виготовленням вмотивованого судового рішення, а також несвоєчасне надання суддею копії судового рішення для її внесення до Єдиного державного реєстру судових рішень).

До Вищої ради правосуддя за результатами підготовки вказаної дисциплінарної справи до розгляду 29 жовтня 2025 року (вх. № 2949/1/24-25) надійшов висновок доповідача – дисциплінарного інспектора Ковальчук А.В., у якому запропоновано притягнути суддю Іванову Л.А. до дисциплінарної відповідальності у зв’язку з наявністю в її діях складу дисциплінарних проступків, передбачених підпунктом «а» пункту 1, пунктом 2 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (умисне або внаслідок недбалості інше істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав; безпідставне зволікання з виготовленням вмотивованого судового рішення, а також несвоєчасне надання суддею копії судового рішення для її внесення до Єдиного державного реєстру судових рішень) та, з урахуванням того, що суддя має непогашене стягнення у виді попередження, застосувати до неї дисциплінарне стягнення у виді догани – з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом одного місяця.

Про засідання Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, призначені на 1 та 15 грудня 2025 року, 26 січня 2026 року, суддю Іванову Л.А. та скаржника Нісаїлову О.П. повідомлено своєчасно й належним чином шляхом надіслання їм письмових повідомлень засобами електронного зв’язку та розміщення відповідної інформації на офіційному вебсайті Вищої ради правосуддя.

Крім того, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вжила всіх можливих заходів із метою забезпечення процесуальних гарантій і права судді Іванової Л.А. ефективно формувати позицію свого захисту. Зокрема, копію ухвали про відкриття дисциплінарної справи надіслано на адресу суду, у якому працює суддя, та оприлюднено на офіційному вебсайті Вищої ради правосуддя.

1 грудня 2025 року розгляд вказаної дисциплінарної справи відкладено у зв’язку із клопотанням судді Іванової Л.А.

У засіданні Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя 15 грудня 2025 року, у тому числі щодо розгляду вказаної дисциплінарної справи, оголошено перерву до 10 години 19 грудня 2025 року.

19 грудня 2025 року розгляд дисциплінарної справи відкладено у зв’язку із клопотанням доповідача – дисциплінарного інспектора Ковальчук А.В.

26 січня 2026 року в засіданні Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя в режимі відеоконференції взяла участь суддя Іванова Л.А., яка підтримала надані нею письмові пояснення. Просила відмовити у притягненні її до дисциплінарної відповідальності, дисциплінарне провадження припинити, оскільки закінчився строк застосування до неї дисциплінарного стягнення.

Скаржник Нісаїлова О.П. у засідання Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя 26 січня 2026 року не прибула, причин неявки не повідомила.

Відповідно до частини п’ятої статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» неявка скаржника не перешкоджає розгляду дисциплінарної справи.

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, заслухавши дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя – доповідача Ковальчук А.В., дослідивши матеріали дисциплінарної справи, урахувавши пояснення судді Іванової Л.А., пропозицію члена Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Бокової Ю.В., яка пропонує притягнути суддю Іванову Л.А. до дисциплінарної відповідальності за безпідставне зволікання з виготовленням вмотивованого судового рішення від 18 грудня 2018 року у справі № 405/2519/17 (пункт 2 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»), вважає, що в діях цієї судді відсутній склад таких дисциплінарних проступків як, умисне або внаслідок недбалості інше істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав, а також несвоєчасне надання суддею копії судового рішення для її внесення до Єдиного державного реєстру судових рішень, дійшла таких висновків.

Фактичні обставини, встановлені під час розгляду дисциплінарної справи

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила, що у провадженні судді Іванової Л.А. перебувала цивільна справа № 405/2519/17, у якій 18 грудня 2018 року суддя проголосила вступну та резолютивну частини рішення про стягнення з ПАТ «КБ «Хрещатик» на користь ОСОБА1 8 960,28 гривні компенсації за невикористану додаткову щорічну відпустку та витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 3 000 гривень.

З матеріалів дисциплінарної справи та за даними ЄДРСР установлено, що на день звернення скаржника до Вищої ради правосуддя із дисциплінарною скаргою (13 березня 2023 року) в ЄДРСР оприлюднено лише копію вступної та резолютивної частин вказаного судового рішення. Повний текст такого рішення виготовлено та надіслано до ЄДРСР 27 травня 2025 року.

Стислий зміст пояснень судді Іванової Л.А.

Суддя Іванова Л.А. пояснила, що 18 грудня 2018 року за результатами судового розгляду справи № 405/2519/17 ухвалила рішення про часткове задоволення позову ОСОБА1.

У зв’язку з необхідністю обґрунтування доводів сторін, аналізу наданих учасниками справи доказів, мотивування ухваленого судом рішення та з метою процесуальної економії часу, а також із необхідністю участі в інших судових засіданнях у справах, які були призначені на 18 грудня 2018 року, в судовому засіданні того ж дня відповідно до положень частини першої статті 268 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) вона проголосила вступну та резолютивну частини рішення, яке було підписано складом суду, приєднано до матеріалів справи та копію якого зазначеного дня отримав представник позивача ОСОБА1 – адвокат ОСОБА2.

Відповідно до частини шостої статті 268 ЦПК України повідомлено про виготовлення повного судового рішення у строк до 28 грудня 2018 року.

Щодо зволікання з виготовленням вмотивованого судового рішення, несвоєчасного надання його копії для внесення до ЄДРСР суддя Іванова Л.А. просила врахувати надмірне протягом тривалого часу судове навантаження, зумовлене, зокрема, неукомплектованістю суддівського корпусу Подільського районного суду міста Кропивницького.

Окрім того, суддя також просила врахувати її участь у судових засіданнях в складі колегій із розгляду кримінальних проваджень, безпосереднє проведення судових засідань за участю учасників справи з розгляду цивільних, адміністративних справ, справ про адміністративні правопорушення, необхідність виготовлення та оголошення процесуальних рішень у цих справах та у справах з розгляду клопотань слідчих на стадії досудового розслідування про призначення експертиз та надання дозволу на тимчасовий доступ до речей і документів.

Суддя Іванова Л.А. вважає, що під час розгляду справи № 405/2519/17 вона дотрималася принципу обґрунтованості судового рішення, надала відповідь на аргументи сторін у справі, здійснила аналіз та оцінку зібраних у справі доказів у порядку статті 89 ЦПК України та виготовила вмотивований текст судового рішення.

Суддя Іванова Л.А. звернула увагу, що проєкт повного судового рішення у вказаній справі виготовила в паперовій формі, однак повідомити причини та обставини неотримання позивачем ОСОБА1 його копії у 2019 році та підтвердити це документально вона не має об’єктивної можливості через те, що з дня ухвалення судового рішення минуло багато часу.

За даними «ОСК», копію повного судового рішення від 18 грудня 2018 року надіслано позивачу ОСОБА1 29 травня 2025 року та отримано нею 6 червня 2025 року.

Суддя Іванова Л.А. вважає, що, оскільки повний текст судового рішення від 18 грудня 2018 року мав бути виготовлений 28 грудня 2018 року, відповідно до вимог статті 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», частини одинадцятої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», із врахуванням часу її тимчасової непрацездатності та перебування її у відпустці 23 червня 2022 року сплинув трирічний строк застосування до неї дисциплінарного стягнення.

Суддя Іванова Л.А. також вважає, що відсутні підстави для притягнення її до дисциплінарної відповідальності, передбаченої підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», оскільки розгляд справи № 405/2519/17 вона здійснила відповідно до вимог ЦПК України, з дотриманням основних засад (принципів) цивільного судочинства, визначених статтею 2 цього Кодексу, зокрема змагальності сторін та диспозитивності цивільного судочинства, забезпечення права позивача у справі № 405/2519/17 на правничу допомогу, інтереси якої під час судового розгляду справи представляв адвокат ОСОБА2.

Висновки Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя

Щодо безпідставного зволікання з виготовленням вмотивованого судового рішення (пункт 2 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»)

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Частинами першою та шостою статті 259 ЦПК України визначено, що суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. У виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як на десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження – не більш як на п’ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила, що рішення у справі № 405/2519/17 суд ухвалив 18 грудня 2018 року. Отже, з урахуванням вимог статті 259 ЦПК України його повний текст мав бути виготовлений не пізніше ніж 28 грудня 2018 року.

Відповідно до скриншота автоматизованої системи документообігу суду, наданого Подільським районним судом міста Кропивницького, вбачається, що електронний примірник повного тексту судового рішення у справі № 405/2519/17 від 18 грудня 2018 року створено користувачем «ІVANOVA» – 26 травня 2025 року о 18:15:15, дата останньої зміни – 27 травня 2025 року о 18:11:04.

За даними ЄДРСР встановлено, що копію повного тексту судового рішення у згаданій справі надіслано судом: 27.05.2025, зареєстровано: 27.05.2025, забезпечено надання загального доступу: 29.05.2025, що свідчить про значне (понад шість років) недотримання строку виготовлення повного тексту судового рішення, визначеного наведеними вище приписами законодавства.

Суддя Іванова Л.А. вказані обставини належним чином не спростовувала.

Оцінюючи твердження судді Іванової Л.А. про те, що об’єктивна потреба в додатковому часі для виготовлення вмотивованого судового рішення зумовлена необхідністю виконання вимог частини п’ятої статті 263 ЦПК України, за змістом якої обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підстави своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя зауважує таке.

Складність судової справи може оцінюватися через призму різних чинників, як-от складність фактів / правового питання, які необхідно дослідити та вирішити; складність процедурних питань, які виникають під час розгляду справи. Складність вирішення правових питань може бути пов’язана з кількістю та характером висунутих особі звинувачень, необхідністю залучення спеціалістів / експертів для вирішення комплексних досліджень, необхідністю фіксації подій та перевірки різних версій подій, давністю фактичних обставин справи, кількістю доказів, які потрібно було дослідити, питанням визначення юрисдикції спору, наявністю прогалин і колізій у матеріальному та процесуальному праві. Складність вирішення процедурних питань може бути пов’язана з кількістю учасників провадження, кількістю свідків, яких необхідно допитати, кількістю заяв / клопотань, поданих учасниками судового процесу, кількістю позовних вимог та, відповідно, зустрічних вимог, необхідністю надання судових доручень тощо.

Повний текст рішення від 18 грудня 2018 року у справі № 405/2519/17, викладений суддею Івановою Л.А. на 12 аркушах (інформацію проаналізовано з ЄДРСР, оригінал судового рішення враховуючи тип шрифту та його розмір може складатись з іншої кількості аркушів), містить покликання на норми права, які суд застосував, оцінку доказів, долучених до матеріалів справи, обставин, які суд установив, що не може свідчити про його невмотивованість чи необґрунтованість.

Однак аналіз наданих сторонами доказів, ураховуючи предмет спору – стягнення компенсації за невикористану додаткову відпустку та середнього заробітку за час затримки розрахунку, з метою з’ясування фактичних обставин, встановлення змісту спірних правовідносин, чи були і ким були порушені, не визнані або оспорювані права, свободи чи інтереси, щодо захисту яких мало місце звернення до суду, не мав становити і не становив для Іванової Л.А. як досвідченої судді (стаж роботи на посаді судді на день ухвалення судового рішення від 18 грудня 2018 року − 11 років) значних труднощів, а виклад мотивів не потребував від неї настільки значного часу – понад 6 років.

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя зауважує, що суддя Іванова Л.А., з покликанням на матеріали справи, розуміла підстави, з яких вона дійшла висновку про часткове задоволення позову, тобто результат вирішення спору та зміст ухваленого нею рішення для неї був очевидним на день проголошення вступної та резолютивної частин судового рішення 18 грудня 2018 року.

Отже, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя доходить висновку, що складність справи, необхідність деталізації викладу обставин, установлених судом, відповідних мотивів на обґрунтування задоволення позовних вимог в окремій частині не потребували від судді Іванової Л.А. такого значного строку (понад 6 років) для виготовлення повного тексту судового рішення, а пояснення судді Іванової Л.А., з покликанням на необхідність дотримання вимог щодо умотивованості судового рішення, не виправдовують значну тривалість його виготовлення.

Оцінюючи твердження судді Іванової Л.А., що несвоєчасне виготовлення повного тексту судового рішення у цій справі зумовлено значним навантаженням у суді, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя зауважує, що за результатами детального опрацювання Інтерактивної мапи судів України про показники часу, необхідного для розгляду справ і матеріалів, які надійшли до місцевих та апеляційних судів, та орієнтовною нормативною чисельністю суддів, установлено, що таке навантаження не створювало істотних перешкод в організації суддею Івановою Л.А. здійснення правосуддя, оскільки наведені нею показники фактично свідчать, що вона розглядала всі справи, які перебували у її провадженні, на постійній основі, не була позбавлена можливості визначати у своєму робочому графіку окремо дні, на які не призначала жодних судових засідань та не ухвалювала будь-яких процесуальних рішень у справах. Зазначене свідчить про невмотивовану вибірковість судді Іванової Л.А. в питанні встановлення пріоритетів у підготовці повних текстів судових рішень у справах.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження, зокрема, з підстав безпідставного зволікання з виготовленням вмотивованого судового рішення.

Оцінивши в сукупності отримані під час розгляду дисциплінарної справи докази, які є чіткими та переконливими, пояснення судді Іванової Л.А., Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що суб’єктивні та об’єктивні фактори, на які суддя покликається у своїх поясненнях, не були визначальними для недотримання строку, передбаченого частиною шостою статті 259 ЦПК України, та не спростовують її тривалої бездіяльності (понад шість років) щодо складення повного тексту судового рішення від 18 грудня 2018 року у справі № 405/2519/17, оскільки така бездіяльність судді Іванової Л.А. залежала саме від її волевиявлення, а не від зовнішніх причин, факторів чи умов, які перебували поза межами її контролю.

Перебування судді Іванової Л.А. у відпустці, відрядженні, період її тимчасової непрацездатності також не виправдовують значної тривалості складення повного тексту судового рішення, зміст якого був для неї очевидним на день його ухвалення, проте свідчать про недоліки в організації здійснення нею правосуддя, неможливість віднайти баланс для неухильного дотримання обов’язків судді, передбачених статтею 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Під час розгляду дисциплінарної справи не встановлено, що зазначену поведінку суддя Іванова Л.А. допустила умисно, що свідчить про недбале ставлення її до службових обов’язків.

Бездіяльність судді Іванової Л.А. щодо зволікання з виготовленням вмотивованого судового рішення від 18 грудня 2018 року у справі № 405/2519/17 охоплюється складом дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 2 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя не бере до уваги доводи судді Іванової Л.А. про те, що повний текст зазначеного судового рішення нею виготовлено ще в 2019 році, оскільки вони нічим не підтверджені.

Про відсутність повного тексту судового рішення свідчать і клопотання представника позивача – адвоката ОСОБА2 від 27 лютого, 15 березня, 23 квітня 2019 року, у яких він просив надати копію повного тексту судового рішення у справі № 405/2519/17.

Щодо несвоєчасного надання копії повного тексту судового рішення для її внесення до ЄДРСР (пункт 2 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»)

Відповідно до частини третьої статті 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» cуд загальної юрисдикції вносить до ЄДРСР всі судові рішення і окремі думки суддів, викладені у письмовій формі, не пізніше наступного дня після їх ухвалення або виготовлення повного тексту.

Згідно з пунктом 1 розділу X Порядку ведення Єдиного державного реєстру судових рішень, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 19 квітня 2018 року№ 1200/0/15-18338, обов’язок щодо своєчасного надсилання електронних примірників судового рішення та окремої думки судді для їх внесення до ЄДРСР шляхом формування та підписання відповідного електронного примірника в автоматизованій системі документообігу суду покладається на суддю (суддю-доповідача), який ухвалив таке рішення.

Під час розгляду дисциплінарної справи встановлено, що надання копії повного тексту судового рішення від 18 грудня 2018 року у справі № 405/2519/17 для її внесення до ЄДРСР відбулося 27 травня 2025 року – у день виготовлення тексту такого рішення.

Отже, правова оцінка несвоєчасного надання копії судового рішення для її внесення до ЄДРСР у конкретній ситуації прямо пов’язана з оцінкою порушення процесуальних строків виготовлення вмотивованого судового рішення. Наведене свідчить про відсутність об’єктивних ознак несвоєчасного надання копії судового рішення від 18 грудня 2018 року у справі № 405/2519/17 для її внесення до ЄДРСР, а тому в діях судді відсутній склад дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 2 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (несвоєчасне надання суддею копії судового рішення для її внесення до ЄДРСР).

Щодо умисного або внаслідок недбалості іншого істотного порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав (підпункт «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»)

Нісаїлова О.П. у дисциплінарній скарзі зазначила, що через зволікання з виготовленням вмотивованого судового рішення їй спричено негативні наслідки, оскільки ОСОБА1 не реалізувала своє право на оскарження судового рішення в апеляційному порядку та не отримала виконавчий лист у справі № 405/2519/17.

Реалізація права на апеляційне чи касаційне оскарження є невід’ємним елементом права особи на справедливий суд, закріпленого у статті 55 Конституції України та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п’ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Такий підхід забезпечує рівність сторін у процесі та гарантує, що кожна з них матиме реальну можливість ознайомитися з мотивами судового акта, оцінити законність і обґрунтованість прийнятого рішення та належним чином сформулювати доводи для його оскарження.

Судова практика Верховного Суду також неодноразово зауважувала, що неналежне вручення судового рішення або відсутність підтвердження його отримання є підставою для поновлення строку на апеляційне чи касаційне оскарження, оскільки сторони не можуть бути поставлені в нерівні умови через процесуальні недоліки суду.

Отримання рішення є юридичною передумовою для початку перебігу строку оскарження, гарантією доступу до правосуддя та важливим інструментом захисту прав і законних інтересів учасників судового процесу, оскільки всі судові рішення повинні забезпечувати реалізацію права на справедливий суд та відповідати принципу правової визначеності.

Під час розгляду дисциплінарної справи встановлено, що ОСОБА1 не скористалася своїм правом на апеляційне оскарження судового рішення від 18 грудня 2018 року в справі № 405/2519/17. За даними ЄДРСР встановлено, що таке рішення 27 червня 2025 року набрало законної сили.

Крім цього, як зазначила суддя Іванова Л.А., скаржник ОСОБА1 не отримувала виконавчий лист у справі № 405/2519/17.

За вказаних вище обставин Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя під час розгляду дисциплінарної справи не встановила умисного або внаслідок недбалості істотного порушення суддею Івановою Л.А. норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав (підпункт «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Щодо строку притягнення судді до дисциплінарної відповідальності

Відповідно до частини одинадцятої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше трьох років із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці чи здійснення відповідного дисциплінарного провадження.

Згідно із частиною другою статті 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» (у редакціях, чинних як на день звернення Нісаїлової О.П. з дисциплінарною скаргою щодо дисциплінарного проступку судді Іванової Л.А. – 13 березня 2023 року, так і на сьогодні) дисциплінарне провадження розпочинається, зокрема, після отримання скарги щодо дисциплінарного проступку судді (дисциплінарної скарги), поданої відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

З огляду на положення частини другої статті 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» дисциплінарне провадження стосовно судді Іванової Л.А. розпочалося після отримання Вищою радою правосуддя скарги щодо дисциплінарного проступку цієї судді, тобто 13 березня 2023 року.

За вказаних обставин відповідно до частини одинадцятої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» трирічний строк застосування до судді Іванової Л.А. дисциплінарного стягнення припинився, зокрема, із дня здійснення відповідного дисциплінарного провадження, тобто з 13 березня 2023 року.

Оскільки суддя Іванова Л.А. вчинила триваючий дисциплінарний проступок, який розпочався 28 грудня 2018 року (день, коли мав бути виготовлений повний текст судового рішення у справі № 405/2519/17) і завершився 27 травня 2025 року (день виготовлення повного тексту судового рішення), а 13 березня 2023 року щодо неї розпочато дисциплінарне провадження, згідно з положеннями частини одинадцятої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» трирічний строк застосування до судді Іванової Л.А. дисциплінарного стягнення не закінчився.

За вказаних вище обставин не заслуговують уваги твердження судді Іванової Л.А., що строк застосування до неї дисциплінарного стягнення сплив 23 червня 2022 року.

Щодо обрання виду дисциплінарного стягнення

Іванова Лілія Андріївна Указом Президента України від 2 червня 2007 року № 485/2007 призначена на посаду судді Ленінського районного суду міста Кіровограда строком на п’ять років. Постановою Верховної Ради України від 24 травня 2012 року № 4856-VI обрана на посаду судді зазначеного суду безстроково. Законом України від 26 лютого 2025 року № 4273-IX «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Ленінський районний суд міста Кіровограда перейменовано на Подільський районний суд міста Кропивницького.

Відповідно до частини другої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» під час обрання виду дисциплінарного стягнення стосовно судді враховуються характер дисциплінарного проступку, його наслідки, особа судді, ступінь його вини, наявність інших дисциплінарних стягнень, інші обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Дисциплінарне стягнення застосовується з урахуванням принципу пропорційності.

Згідно з характеристикою, яку надав в.о. голови Подільського районного суду міста Кропивницького, за час роботи на посаді судді Іванова Л.А. зарекомендувала себе юридично грамотним працівником. Під час здійснення правосуддя забезпечує всебічний, повний та об’єктивний розгляд судових справ різних категорій.

Суддя Іванова Л.А. має добру теоретичну підготовку, досвід роботи за юридичною спеціальністю, добре володіє державною мовою, в роботі проявляє принциповість та об’єктивність, постійно підвищує свій професійний і фаховий рівень шляхом самостійного вивчення чинного законодавства та судової практики, дотримується правил внутрішнього трудового розпорядку суду. У спілкуванні з громадянами виявляє ввічливість та повагу. У побуті врівноважена, скромна та ввічлива.

Дисциплінарний проступок судді Іванової Л.А. у даній справі мав місце в проміжок часу із грудня 2018 року до травня 2025 року.

Згідно з відомостями на офіційному вебсайті Вищої ради правосуддя рішенням Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 4 грудня 2024 року № 3522/3дп/15-24 суддю Іванову Л.А. притягнуто до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарних проступків, передбачених пунктом 2 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (зволікання з виготовленням вмотивованого судового рішення, несвоєчасне надання суддею копій судових рішень для їх внесення до Єдиного державного реєстру судових рішень), та застосовано до неї дисциплінарне стягнення у виді попередження.

Частиною шостою статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що за наявності непогашених дисциплінарних стягнень до судді має бути застосовано більш суворе дисциплінарне стягнення.

Ураховуючи встановлені під час розгляду дисциплінарної справи обставини, позитивну характеристику судді Іванової Л.А., допущення нею проступку внаслідок недбалості, зважаючи на значний стаж роботи Іванової Л.А. на посаді судді (на день розгляду дисциплінарної справи − понад 18 років), те, що суддя має непогашене стягнення у виді попередження, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що застосування до судді дисциплінарного стягнення у виді догани – з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом одного місяця, буде пропорційним і відповідатиме статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

Керуючись статтями 34, 49, 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», статтями 106, 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя

вирішила:

притягнути суддю Подільського районного суду міста Кропивницького Іванову Лілію Андріївну до дисциплінарної відповідальності та застосувати до неї дисциплінарне стягнення у виді догани – з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом одного місяця.

Рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя може бути оскаржене до Вищої ради правосуддя в порядку і строки, встановлені статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

Головуючий на засіданні

Першої Дисциплінарної палати

Вищої ради правосуддя

Члени Першої Дисциплінарної

палати Вищої ради правосуддя