Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Маселка Р.А., членів Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Ковбій О.В., Мельника О.П., розглянувши висновок дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя – доповідача Любарець О.С. за результатами попередньої перевірки дисциплінарної скарги Чижик Тетяни Віталіївни стосовно судді Першого апеляційного адміністративного суду Блохіна Анатолія Андрійовича,
встановила:
до Вищої ради правосуддя 16 жовтня 2025 року (вх. № Ч-444/32/7-25) надійшла дисциплінарна скарга Чижик Т.В. стосовно судді Першого апеляційного адміністративного суду Блохіна А.А.
Процедура розгляду дисциплінарної скарги
Протоколом автоматизованого розподілу справи між дисциплінарними інспекторами від 17 жовтня 2025 року дисциплінарна Чижик Т.В. передана для проведення попередньої перевірки дисциплінарному інспектору Вищої ради правосуддя – доповідачу Любарець О.С. (далі – дисциплінарний інспектор).
До Вищої ради правосуддя 12 січня 2026 року (вх. № 74/0/24-26) надійшов висновок дисциплінарного інспектора за результатами попередньої перевірки вказаної дисциплінарної скарги разом із скаргою та матеріалами, що зібрані під час попередньої перевірки, з пропозицією відкрити дисциплінарну справу стосовно судді Першого апеляційного адміністративного суду Блохіна А.А.
Стислий зміст дисциплінарної скарги
Скаржниця зазначає, що 25 березня 2025 року Блохін А.А. як суддя Першого апеляційного адміністративного суду через офіційний вебсайт Національного агентства з питань запобігання корупції (далі – Національне агентство) подав декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2024 рік.
Скаржниця стверджує, що у відкритих джерелах була поширена інформація про наявність у дружини судді громадянства російської федерації, нерухомості, розташованої на території тимчасово окупованої Автономної Республіки Крим, та грошових активів в іноземній валюті (російських рублях), про які суддя не вказав у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2024 рік.
У скарзі зазначається, що відповідно до даних пошукового сервісу («ИНН физического лица») на офіційному сайті «ФСН россии» ОСОБА1, ____ року народження, отримала російський ідентифікаційний податковий номер ____, використовуючи паспорт громадянина російської федерації серії ___ номер ____.
Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру платників податків, сформованої за допомогою офіційного сервісу «фнс россии» в мережі Інтернет, ОСОБА1, ____ року народження, володіє ідентифікаційним номером платника податків 911008111393.
Відповідно до відомостей офіційного сервісу «электронные услуги и сервисы социального фонда россии» в мережі Інтернет ОСОБА1, ____ року народження, зареєстрована як платник страхових внесків − страховий номер індивідуального особового рахунку «СНИЛС» ____. Датою реєстрації в системі індивідуального обліку вказано 31 жовтня 2017 року.
З відомостей, наявних на вебсайті соціального фонду росії, вбачається, що страховий номер видається особам під час звернення до територіальних органів соціального фонду росії із заявою, до якої додається паспорт чи інший документ, що посвідчує особу, а також анкета відповідної форми. Наявність відомостей щодо присвоєння такого номера дружині судді вказує на її добровільні, активні дії з метою отримання для себе вигод / послуг на підставі відповідних документів, виданих окупаційною владою.
Скаржниця стверджує, що зазначена інформація є публічно доступною та може бути перевірена через інтегровані чи функціональні VPN-клієнти. Неспівпадіння хоча б одного із зазначених параметрів не дозволить сформувати виписку, що свідчить про достовірність зазначених даних.
На переконання скаржниці, сукупність цих даних, отриманих із офіційних державних ресурсів російської федерації, дає підстави для обґрунтованого висновку, що дружина судді є громадянкою російської федерації.
Крім того, у відкритих джерелах була поширена інформація про наявність у дружини судді грошових активів в іноземній валюті. Зокрема, про наявність вкладів у російському банку «российский национальный коммерческий банк» в іноземній валюті (російських рублях):
Також наявна інформація про проживання дружини судді на території тимчасово окупованого півострова, що підтверджується зверненням за медичними послугами та ймовірним навчанням синів у Євпаторії. Водночас з огляду на обмеженість ресурсів та відсутність доступу до відповідних баз даних скаржниці не вдалося ані підтвердити, ані спростувати такі відомості.
Інформація про проживання дружини судді на тимчасово окупованій території, наявність у неї банківських рахунків та коштів на них, можливих доходів, отриманих на тимчасового окупованому півострові чи у державі-агресорі може свідчити про отримання членом сім’ї судді доходів з джерел, пов’язаних із російською федерацією, що підлягають обов’язковому декларуванню відповідно до статті 46 Закону України «Про запобігання корупції».
Таким чином, суддя Блохін А.А. у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2024 рік всупереч вимог частини першої статті 46 Закону України «Про запобігання корупції» не відобразив інформацію про проживання дружини та користування нею нерухомим майном, розташованим на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим; наявність у дружини банківських рахунків і грошових активів, розміщених у російському банку «российский национальный коммерческий банк», що діє на тимчасово окупованій території.
Також у декларації судді вказано недостовірні відомості щодо документів для ідентифікації особи члена сім’ї (дружини) за межами України, що може свідчити про порушення обов’язку повного та достовірного декларування.
Скаржниця зауважує, що приховування суддею інформації про місце проживання членів сім’ї, їхнє майно чи фінансові зобов’язання на тимчасово окупованій території може бути розцінене не лише як порушення вимог статті 46 Закону України «Про запобігання корупції», а й Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Скаржниця стверджує, що положення міжнародних документів та законодавства України визначають, що суддя має дотримуватись високих стандартів поведінки та не вчиняти дій, які підривають авторитет правосуддя. Суддя Блохін А.А, проігнорував етичні норми та вимоги високих стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, та вчинив дисциплінарний проступок, несумісний зі статусом судді. Суддя не міг не знати змісту статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», що свідчить про невиконання свідомо обов’язку щодо подання достовірних відомостей в декларації і про надання недостовірної інформації внаслідок недбалості. Суддя не міг не усвідомлювати наслідків невиконання ним обов’язку щодо подання достовірних відомостей у декларації.
У зв’язку з викладеним, скаржниця просить притягнути суддю Блохіна А.А. до дисциплінарної відповідальності, оскільки в його діях наявні ознаки дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 3, 10 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Пояснення судді
У письмових поясненнях суддя Блохін А.А. зазначив, що декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2024 рік він подав 25 березня 2025 року відповідно до Порядку заповнення та подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого наказом Національного агентства з питань запобігання корупції від 8 листопада 2023 року № 252/23 (далі – Порядок № 252/23).
У тексті декларації у блоці «Для ідентифікації за межами України», зазначено, що «Дані відсутні» стосовно дружини судді. Це свідчить саме про відсутність у декларанта таких даних, але жодним чином свідчить про факт, що у дружини відсутні документи, видані за межами України.
Інформація, яку зазначив скаржник, покликаючись на відкриті і анонімні джерела, а саме, про наявність у дружини вкладів у російському банку «российский национальньй коммерческий банк», про проживання дружини на території тимчасово окупованого Кримського півострова, відкриття персонального кабінету у федеральній податковій службі та реєстрація на порталі «госуслуги.ру», судді стала відома на початку вересня 2025 року із вказаної скарги.
Суддя стверджує, що під час подання декларації за 2024 рік, а саме 25 березня 2025 року, такою інформацією не володів.
Суддя Блохін А.А. інформує, що у нього немає доступу до інформаційних баз даних російської федерації, тому він не може перевірити достовірність наданих скаржником відомостей.
На переконання судді, доводи скарги ґрунтуються на припущеннях. Скаржник також зазначає про неможливість ані підтвердити, ані спростувати наведені відомості.
Зазначені скаржником відомості з вебсайтів російської федерації не є офіційною інформацією, що викликає обґрунтовані сумніви щодо достовірності таких відомостей.
Держава Україна не визнає правових наслідків вчинення будь-якого правочину щодо нерухомого майна, оскільки такий правочин вважається недійсним з моменту вчинення і не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
На переконання судді, встановлення фактів у дисциплінарному провадженні на основі припущень є недопустимим та посилається на ухвалу Вищої ради правосуддя від 7 травня 2025 року № 955/2дп/12-25.
У скарзі лише у загальній формі викладено припущення скаржника стосовно порушення суддею вимог пунктів 3, 10 статті 106 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», пунктів 2 та 6 частини сьомої статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Таким чином, у дисциплінарній скарзі відсутні конкретні відомості, що свідчать про наявність ознак зазначених дисциплінарних проступків, та посилання на фактичні дані (свідчення, докази), що підтверджують зазначені скаржником відомості.
Суддя Блохін А.А. стверджує, що не допустив порушення вимог Закону України «Про судоустрій та статус суддів». Декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2024 рік він подав 25 березня 2025 року відповідно до Порядку № 252/23.
Обставини, встановлені за результатом розгляду висновку дисциплінарного інспектора та долучених до нього матеріалів
З метою перевірки наведених у дисциплінарній скарзі відомостей дисциплінарний інспектор направила запити до Національного агентства, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, а також витребувала електронну копію суддівського досьє Блохіна А.А. з Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
Національне агентство листом від 28 жовтня 2025 року № 40-11/87938-25 повідомило, що станом на зазначену дату не проводило повні перевірки декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, поданих Блохіним А.А. Також Національне агентство надало копію відповідної декларації, поданої суддею Блохіним А.А. за 2024 рік.
Служба безпеки України листом від 11 грудня 2025 року № 14/5/3-6454 надала інформацію, що відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру платників податків, сформованої за допомогою офіційного сервісу «фнс россии» в мережі Інтернет встановлено інформацію про наявність громадянства рф у особи, персональні дані якої збігаються з даними громадянина України ОСОБА1, ____ року народження (дружина Блохіна А.А.): РНОКПП рф ____, паспорт рф серії ____ № ____ від 18 квітня 2024 року, СНІОР (СНИЛС) ____.
Адміністрація Державної прикордонної служби України листом від 24 листопада 2025 року № 19/92993-25-Вих надала інформацію про перетин державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованою територією України Блохіним А.А. та його дружиною ОСОБА1 у період з 8 листопада 2017 року по 24 листопада 2025 року.
За наданою інформацією Блохін А.А. у період з 2017 по 2021 роки неодноразово виїжджав з території України через пункт пропуску «Чонгар», який є пунктом пропуску через адміністративний кордон України на межі з анексованим російською федерацією Кримським півостровом.
Дружина судді ОСОБА1 за наданою інформацією двічі в’їжджала на підконтрольну Україні територію у 2018 році через пункт пропуску «Чонгар». У червні 2018 року вона виїхала з України на територію тимчасово окупованого Криму, після чого Державна прикордонна служба України не фіксувала її повернення на підконтрольну Україні територію.
Водночас Адміністрація Державної прикордонної служби України повідомила про відсутність у базі даних інформації про перетин державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованою територією України у відповідний період дітьми судді Блохіна А.А.
У суддівському досьє міститься анкета судді Блохіна А.А., датована 28 лютого 2018 року, у якій фактичним місцем проживання дружини та дітей суддя зазначив населений пункт в Автономній Республіці Крим.
Також у досьє наявна інформація Національного антикорупційного бюро України, згідно якої дружина та діти судді Блохіна А.А. у липні 2014 року виїхали з території України і станом на час надання інформації (січень 2018 року) їхнього в’їзду на територію України зафіксовано не було.
Висновки Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя
Щодо наявності у діях судді Блохіна А.А. ознак дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 10 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Відповідно до пункту 10 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій i статус суддів» суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження за зазначення в декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, завідомо неправдивих відомостей або умисне незазначення відомостей, визначених законодавством.
Пунктом 7 частини сьомої статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що суддя зобов’язаний подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Відповідно до частини першої статті 45 Закону України «Про запобігання корупції» суб’єкти декларування зобов’язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному вебсайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.
Зміст інформації, що зазначається у декларації, визначений статтею 46 Закону України «Про запобігання корупції».
Відповідно до частини першої статті 46 Закону України «Про запобігання корупції» у декларації, серед іншого, зазначаються відомості про:
об’єкти нерухомості, що належать суб’єкту декларування та членам його сім’ї на праві приватної власності, включаючи спільну власність, або знаходяться у них в оренді чи на іншому праві користування, незалежно від форми укладення правочину, внаслідок якого набуте таке право (пункт 2);
отримані доходи суб’єкта декларування або членів його сім’ї, у тому числі доходи у вигляді заробітної плати (грошового забезпечення), отримані як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом, гонорари, дивіденди, проценти, роялті, страхові виплати, аліменти, благодійна допомога, пенсія, доходи від відчуження цінних паперів та корпоративних прав, подарунки, а також соціальні виплати та субсидії у разі виплати їх у грошовій формі та інші доходи (пункт 7);
наявні у суб’єкта декларування або членів його сім’ї грошові активи, у тому числі готівкові кошти, кошти, розміщені на банківських рахунках або які зберігаються у банку, внески до кредитних спілок та інших небанківських фінансових установ, кошти, позичені третім особам, поворотна фінансова допомога, надана третім особам, та кошти, які не сплачені третіми особами і строк сплати яких настав відповідно до умов правочину або рішення суду, а також активи у дорогоцінних (банківських) металах (пункт 8);
банківські та інші фінансові установи, у тому числі за кордоном, в яких у суб’єкта декларування або членів його сім’ї відкриті рахунки (незалежно від типу рахунку, а також рахунки, відкриті третіми особами на ім’я суб’єкта декларування або членів його сім’ї, крім рахунків, на яких обліковуються некомпенсовані грошові заощадження громадян України в установах акціонерного товариства "Державний ощадний банк України", поміщені в період до 2 січня 1992 року в установи Ощадного банку СРСР, що діяли на території України) або зберігаються кошти, інше майно (пункт 81).
Дані про об’єкт декларування, що перебуває у володінні або користуванні суб’єкта декларування або членів його сім’ї, зазначаються в декларації, якщо такий об’єкт перебував у володінні або користуванні станом на останній день звітного періоду (за умови що право володіння або користування виникло у суб’єкта декларування не менше ніж за 30 календарних днів, що передували останньому дню звітного періоду) або протягом не менше половини днів протягом звітного періоду (частина друга статті 46 Закону України «Про запобігання корупції».
Національне агентство наказом від 8 листопада 2023 року № 252/23 затвердило форму декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та Порядок заповнення та подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Пункт 1 розділу ІІІ зазначеного Порядку визначає, що у декларації суб’єкт декларування зазначає інформацію про себе, членів своєї сім’ї, інших осіб та об’єкти декларування, визначені частиною першою статті 46 Закону України «Про запобігання корупції».
Форма декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбачає зазначення у розділі 2.2 «Інформація про членів сім’ї суб’єкта декларування» відомостей про прізвище, ім’я, по батькові для ідентифікації за межами України, документ, що посвідчує особу (члена сім’ї суб’єкта декларування).
Під час попередньої перевірки на підставі інформації, наданої уповноваженими державними органами, встановлено, що дружина судді – ОСОБА1 – має паспорт громадянина російської федерації, виданий 18 квітня 2024 року.
Отримана інформація від Адміністрації Державної прикордонної служби України в сукупності з відомостями із суддівського досьє Блохіна А.А., дає обґрунтовані підстави для висновку, що дружина та діти судді тривалий час, принаймні з 2018 року, безперервно проживають на території тимчасово окупованої Автономної Республіки Крим.
Тривале проживання особи на певній території за своєю правовою та фактичною природою не може зводитися до тимчасового перебування. Воно об’єктивно передбачає організацію постійного побуту, що включає, зокрема, наявність місця проживання або користування житлом (на праві власності, оренди, користування); забезпечення життєвих потреб (комунальні послуги, утримання житла, користування інфраструктурою); інтеграцію у соціальне середовище, зокрема навчання дітей, працевлаштування або здійснення іншої діяльності, що забезпечує існування сім’ї.
Аналіз положень Закону України «Про запобігання корупції» свідчить, що саме на Національне агентство покладено обов’язок здійснювати повну перевірку декларацій суддів.
Національне агентство повідомило, що станом на 28 листопада 2025 року не проводило повні перевірки декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, поданих Блохіним А.А.
Таким чином, Національне агентство як орган, уповноважений здійснювати повну перевірку декларацій, не реалізовував функцію контролю, а отже і не встановив недостовірності відомостей у декларації судді Блохіна А.А. за 2024 рік.
Оцінка достовірності відомостей, зазначених у декларації судді, та встановлення факту їх недостовірності є виключною компетенцією Національного агентства. Вища рада правосуддя може надавати дисциплінарну оцінку поведінці судді за пунктом 10 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» лише за наявності належно встановлених у визначеному законом порядку результатів перевірки декларації уповноваженим на це органом, а не шляхом самостійного з’ясування таких обставин.
Такий висновок узгоджується із позицією Вищої ради правосуддя, викладеній в Узагальненні практики розгляду Вищою радою правосуддя та її дисциплінарними органами дисциплінарних справ щодо суддів (за матеріалами справ 2017–2021 років), оприлюдненим Вищою радою правосуддя відповідно до рішення від 14 грудня 2023 року № 1315/0/15-23, де вказано:
«Системний аналіз законодавства свідчить, що повноцінне та всебічне виявлення факту діяння судді, яке містить ознаки дисциплінарного проступку, визначеного пунктом 10 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Вища рада правосуддя може здійснити у взаємодії з НАЗК.
Встановлення фактів зазначення в декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, неправдивих відомостей або незазначення відомостей, визначених законодавством, здійснюється НАЗК за результатами перевірки такої декларації».
Оскільки Національне агентство не здійснювало повну перевірку декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, доводи дисциплінарної скарги наразі не можуть свідчити про наявність у поведінці судді Блохіна А.А. ознак дисциплінарного проступку передбаченого пунктом 10 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій i статус суддів», а оцінка дисциплінарним органом таких обставин в цьому аспекті є передчасною.
Щодо наявності у діях судді Блохіна А.А. ознак дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
В контексті даного дисциплінарного провадження Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає за доцільне зазначити, що відсутність результатів перевірки декларації Національним агентством означає лише те, що у поведінці судді Блохіна А.А. не встановлено порушення Закону України «Про запобігання корупції» та не настала юридична відповідальність у сфері фінансового контролю.
Водночас встановлення дотримання правил суддівської етики має автономний характер. Оцінка етичної поведінки судді здійснюється з позицій підвищених стандартів, а не формальної законності.
Правовий статус судді передбачає як конституційно визначені гарантії незалежності та недоторканності суддів при здійсненні правосуддя, так і правову відповідальність за невиконання своїх обов’язків.
У статті 57 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що особа, призначена на посаду судді, складає присягу судді такого змісту: «Я, (ім’я та прізвище), вступаючи на посаду судді, урочисто присягаю Українському народові об’єктивно, безсторонньо, неупереджено, незалежно, справедливо та кваліфіковано здійснювати правосуддя від імені України, керуючись принципом верховенства права, підкоряючись лише закону, чесно і сумлінно здійснювати повноваження та виконувати обов’язки судді, дотримуватися етичних принципів і правил поведінки судді, не вчиняти дій, що порочать звання судді або підривають авторитет правосуддя».
Згідно із частиною шостою та пунктом 2 частини сьомої статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя повинен додержуватися присяги та зобов’язаний дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів.
Дотримання суддею своїх обов’язків є необхідною умовою довіри до суду та правосуддя з боку суспільства (Рішення Конституційного Суду України від 11 березня 2011 року № 2‑рп/2011 у справі за конституційним поданням 53 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень Закону України «Про Вищу раду юстиції»).
Відповідно до статей 1, 3, 20 Кодексу суддівської етики, затвердженого ХХ черговим з’їздом суддів України 18 вересня 2024 року, суддя як носій судової влади повинен бути прикладом неухильного дотримання принципу верховенства права і вимог закону, присяги судді. Суддя має усвідомлювати постійну увагу суспільства та демонструвати високі стандарти поведінки з метою зміцнення довіри до судової влади та утвердження авторитету правосуддя. Суддя має докладати зусиль, щоб на думку звичайної розсудливої людини (законослухняної людини, яка, будучи достатньою мірою поінформованою про факти та процеси, що відбуваються, об’єктивно сприймає інформацію та обставини зі сторони) його поведінка відповідала високому статусу посади та не викликала обґрунтованих сумнівів у його доброчесності. Суддя не повинен допускати поведінки, що створює враження про недотримання ним етичних стандартів судді. Суддя повинен бути обізнаним про свої майнові інтереси та вживати розумних заходів для того, щоб бути обізнаним про майнові інтереси членів своєї сім'ї.
У Бангалорських принципах поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23, зазначено, що довіра суспільства до судової системи, а також до авторитету судової системи в питаннях моралі, чесності та непідкупності судових органів посідає першочергове місце в сучасному демократичному суспільстві. Дотримання етичних норм, демонстрація дотримання етичних норм є невід’ємною частиною діяльності суддів.
У Висновку № 3 (2002) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи про принципи та правила, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема питання етики, несумісної поведінки та неупередженості, зосереджено увагу на тому, що судді повинні не лише професійно виконувати покладені на них обов’язки, а й гідно поводити себе у приватному житті. Стандарти поведінки, які застосовуються до суддів, випливають із цінностей правосуддя, справедливості та свободи і є передумовами довіри до здійснення правосуддя.
У пункті 29 Висновку № 3 (2002) КРЄС зазначено, що судді повинні гідно поводити себе у своєму приватному житті. Щодо правил поведінки судді КРЄС вважає, що кожний окремий суддя повинен робити все можливе для підтримання судової незалежності на інституційному та особистому рівнях; судді повинні поводитися гідно при виконанні посадових обов’язків та в особистому житті (пункт 50 Висновку КРЄС).
Отже, зазначені обов’язки судді є етичними стандартами, що формують модель поведінки, яку суддя повинен ставити за мету і якої повинен дотримуватися.
Недотримання суддею моральних засад суспільства призводить до зниження його авторитету, робить таку поведінку незрозумілою для суспільства, внаслідок чого можуть виникати сумніви щодо незалежності та справедливості суду.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» датою початку тимчасової окупації російською федерацією окремих територій України є 19 лютого 2014 року. Автономна Республіка Крим та місто Севастополь є тимчасово окупованими російською федерацією з 20 лютого 2014 року.
Події 2014–2026 років свідчать, що російська федерація є воєнним противником України, який здійснює безпринципну та загарбницьку збройну агресію з метою здійснення геноциду українського народу. Цей факт є загальновідомим та не потребує доведення.
Встановлені попередньою перевіркою обставини свідчать про те, що родина судді Блохіна А.А., а саме дружина та діти принаймні з червня 2018 року безперервно проживають на території Автономної Республіки Крим. Суддя Блохін А.А. з грудня 2017 року до червня 2021 року 7 разів перетинав лінію розмежування з тимчасово окупованою територією України через пункт пропуску «Чонгар». Тривалість кожного перебування судді Блохіна А.А. на такій території становила від 10 до 23 днів.
Наведене підтверджується відомостями суддівського досьє та Державної прикордонної служби України.
У письмових поясненнях суддя Блохін А.А. стверджує, що інформація про проживання дружини на території тимчасово окупованого Кримського півострова стала йому відома на початку вересня 2025 року із дисциплінарної скарги.
Водночас такі твердження викликають обґрунтовані сумніви з огляду на встановлені обставини та регулярне відвідування суддею Автономної Республіки Крим до початку повномасштабного вторгнення.
Як вже зазначалося, тривале проживання на такій території об’єктивно передбачає організацію постійного побуту, що включає, зокрема, інтеграцію у соціальне середовище, зокрема навчання дітей, працевлаштування або здійснення іншої діяльності, що забезпечує існування сім’ї. Наведене об’єктивно свідчить про наявність сталих, системних майнових та немайнових відносин.
Особливої уваги потребує факт проживання на окупованій території разом з дітьми, оскільки проживання дітей неможливе без забезпечення навчання або альтернативних форм освіти, що своєю чергою, потребує стабільного місця проживання, соціальних зв’язків та, ймовірно, трудової або іншої діяльності батьків.
Та обставина, що дружина судді має громадянство російської федерації та тривалий час проживає з дітьми на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим створює підвищений конфліктно-етичний ризик, незалежно від того, чи є це формальним порушенням закону.
Для судді як носія публічної влади це може нести потенційну вразливість до зовнішнього впливу та викликати обґрунтовані сумніви у його незалежності з огляду на особисті та сімейні інтереси.
Навіть за відсутності доведеного впливу, етичний стандарт вимагає уникнення самої можливості такого впливу.
В умовах збройної агресії російської федерації проти України суспільство очікує від суддів підвищеної чутливості до питань національної безпеки.
Суспільство має право очікувати, що суддя, який здійснює правосуддя іменем України, не має тісних зв’язків з державою-агресором. Недекларування суддею майна на тимчасово окупованих територіях або наявність у члена сім’ї громадянства держави-агресора може підірвати довіру до всієї судової гілки влади.
Суддя з огляду на свій статус має розуміти ті наслідки і ризики, з якими пов’язується постійне проживання його родини та тимчасово окупованій території.
У цьому випадку йдеться не про встановлені законом обмеження, а про ті добровільні обмеження, які беруть на себе судді з метою підтримання високого статусу судді та авторитету правосуддя загалом. Зрештою, йдеться про підтримку загальнодержавних цінностей. Суддя має не допустити враження у суспільства, що судді у будь-який спосіб визнають юрисдикцію держави-агресора над тимчасово окупованою територією України чи потурають порушенню такою державою прав людини на тимчасово окупованих територіях, або ж думки про те, що окупація території України не змінює звичних правовідносин між державою-агресором та Україною.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження за допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояв неповаги до інших суддів, адвокатів, експертів, свідків чи інших учасників судового процесу.
Ураховуючи викладене, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що обставини, викладені у дисциплінарній скарзі Чижик Т.В., а також встановлені під час попередньої перевірки, можуть свідчити про наявність у поведінці судді Блохіна А.А. ознак дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме допущення суддею поведінки, що порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.
Наявність або відсутність підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності буде встановлено за результатами розгляду дисциплінарної справи щодо судді на підставі оцінки доказів, наданих та отриманих в межах дисциплінарного провадження.
Керуючись статтею 46 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», статтями 106, 108 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя
ухвалила:
відкрити дисциплінарну справу за скаргою Чижик Тетяни Віталіївни стосовно судді Першого апеляційного адміністративного суду Блохіна Анатолія Андрійовича.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий на засіданні
Другої Дисциплінарної палати Вищої
ради правосуддя
Члени Другої Дисциплінарної палати
Вищої ради правосуддя
Олексій МЕЛЬНИК
