Акт ВРП

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Маселка Р.А., членів Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Бурлакова С.Ю., Ковбій О.В., Мельника О.П., розглянувши висновок дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя – доповідача Дробчак Н.В. за результатами попередньої перевірки дисциплінарної скарги Чижик Тетяни Віталіївни стосовно судді Іванківського районного суду Київської області Ткаченка Юрія В’ячеславовича,

встановила:

до Вищої ради правосуддя 22 липня 2025 року за вхідним № Ч-444/17/7-25 надійшла дисциплінарна скарга Чижик Тетяни Віталіївни стосовно дій судді Іванківського районного суду Київської області Ткаченка Юрія В’ячеславовича під час розгляду ним справ про адміністративні правопорушення.

Стислий зміст дисциплінарної скарги

Скаржниця зазначає, що за результатами аналізу інформації в Єдиному державному реєстрі судових рішень вона виявила, що у провадженні судді Іванківського районного суду Київської області Ткаченка Ю.В. перебували справи про адміністративні правопорушення № 366/199/25, № 366/2327/24, № 366/2714/23, № 366/1622/23, № 366/1093/23, № 366/694/23.

За результатами розгляду вказаних справ суддя Ткаченко Ю.В. ухвалив постанови про накладення на правопорушників адміністративних стягнень у виді штрафу без позбавлення права керування транспортними засобами.

Скаржниця зауважує, що суддя Ткаченко Ю.В. врахував стан здоров’я осіб, які притягаються до адміністративної відповідальності, факт перебування на їх утриманні членів родини, призначивши покарання, яке є меншим, ніж передбачено санкцією статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП).

Скаржниця стверджує, що недостатньо обґрунтовані рішення негативно впливають на авторитет судової влади. Суспільство очікує від суддів не лише формального застосування права, а й ухвалення рішень, що сприяють підтриманню справедливості.

У зв’язку з викладеним, Скаржниця просить притягнути суддю Ткаченка Ю.В. до дисциплінарної відповідальності, оскільки в його діях наявні ознаки дисциплінарних проступків, передбачених підпунктом «б» пункту 1, пунктами 3, 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Процедура розгляду дисциплінарної скарги

Законами України від 9 серпня 2023 року № 3304-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо негайного відновлення розгляду справ стосовно дисциплінарної відповідальності суддів» (набрав чинності 17 вересня 2023 року) та від 6 вересня 2023 року № 3378-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо зміни статусу та порядку формування служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя» (набрав чинності 19 жовтня 2023 року) внесено зміни до глави 4 «Дисциплінарне провадження» розділу II «Особлива частина» Закону України «Про Вищу раду правосуддя» у частині строків та порядку здійснення дисциплінарного провадження.

Зокрема, запроваджено інститут дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя, до повноважень яких віднесено здійснення попередньої перевірки дисциплінарних скарг та підготовки дисциплінарних справ до розгляду Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя.

Пунктом 23⁶ Розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» установлено, що днем початку роботи служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя є день опублікування Вищою радою правосуддя повідомлення про початок роботи служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя у газеті «Голос України».

Рішенням Вищої ради правосуддя від 10 грудня 2024 року № 3582/0/15-24 днем початку роботи служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя визначено 23 грудня 2024 року. Відповідне оголошення розміщено в газеті «Голос України» від 21 грудня 2024 року № 194 (246).

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між дисциплінарними інспекторами Вищої ради правосуддя від 21 липня 2025 року зазначену дисциплінарну скаргу передано дисциплінарному інспектору Дробчак Наталії Володимирівні для проведення перевірки.

Згідно з пунктами 1, 4 частини першої статті 43 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» дисциплінарний інспектор Вищої ради правосуддя, визначений автоматизованою системою розподілу справ для попередньої перевірки відповідної дисциплінарної скарги (дисциплінарний інспектор Вищої ради правосуддя – доповідач) вивчає дисциплінарну скаргу і перевіряє її відповідність вимогам закону, за відсутності підстав для залишення без розгляду та повернення дисциплінарної скарги – протягом тридцяти днів з дня отримання такої скарги готує матеріали з пропозицією про відкриття або про відмову у відкритті дисциплінарної справи.

До Вищої ради правосуддя від 12 січня 2026 року № 79/0/24-26 надійшов висновок дисциплінарного інспектора Дробчак Н.В. за результатами попередньої перевірки дисциплінарної скарги з пропозицією відкрити дисциплінарну справу стосовно судді Іванківського районного суду Київської області Ткаченка Юрія В’ячеславовича.

Обставини, встановлені за результатом розгляду висновку дисциплінарного інспектора та долучених до нього матеріалів

1.Інформація про призначення судді

Указом Президента України від 24 квітня 2012 року № 286/2012 призначений на посаду судді Іванківського районного суду Київської області строком на п’ять років.

Указом Президента України від 17 вересня 2019 року № 698/2019 призначений на посаду судді Іванківського районного суду Київської області безстроково.

2.Інформація про рух судових справ

Справа № 366/694/23

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №183583 від 9 березня 2023 року: ОСОБА1 9 березня 2023 року о 15 год. 14 хв. в смт. Іванків по вул. Поліська керував т.з. BYD, F3 н.з ____ в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння проводився в встановленому законом порядку на приладі «Drager» відповідно до тесту №843, результат огляду позитивний 0,55 проміле.

Постановою Іванківського районного суду Київської області від 15 червня 2023 року ОСОБА1 притягнутий до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП. Суд вирішив накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень (сімнадцять тисяч гривень) без позбавлення права керувати транспортними засобами.

Справа № 366/2714/23

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №183963 від 28 серпня 2023 року: ОСОБА2 28 серпня 2023 року о 18 год. 11 хв. по а/д між с. Оране та с. Фрузинівка керував автомобілем Volkswagen Passat д.н.з. ____ з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах з порожнини рота та нестійка хода. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився. Своїми діями порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Постановою Іванківського районного суду Київської області від 4 жовтня 2023 року ОСОБА2 притягнутий до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП. Суд вирішив накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень (сімнадцять тисяч гривень) без позбавлення права керувати транспортними засобами.

Справа № 366/1622/23

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ №041568 від 31 травня 2023 року: ОСОБА3 31 травня 2023 року о 21 год. 11 хв. а/д Київ Овруч 79 км. + 500 м. керував т/з DAEWOO LANOS д.н.з. ____ в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння проводився у встановленому законом порядку зі згоди водія на місці зупинки т/з за допомогою приладу газоаналізатор DRAGER ALKOTEST 6810 ARBL 0630. Проба позитивна 1,36 проміле.

Постановою Іванківського районного суду Київської області від 16 серпня 2023 року ОСОБА3 притягнутий до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП. Суд вирішив накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень (сімнадцять тисяч гривень) без позбавлення права керувати транспортними засобами.

Справа № 366/1093/23

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №183759 від 30 березня 2023 року: ОСОБА4 30 березня 2023 року о 17 год. 01 хв. в смт. Іванків по вул. Поліська керував т/з ВАЗ 2108 д.н.з. ____ в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння проводився в встановленому законом порядку зі згоди водія на місці зупинки т/з за допомогою приладу газоанаізатор «Drager ALKOTEST» 6810 ARBL 0630. Проба позитивна 0,70 проміле.

Постановою Іванківського районного суду Київської області від 8 серпня 2023 року ОСОБА4 притягнутий до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП. Суд вирішив накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень (сімнадцять тисяч гривень) без позбавлення права керувати транспортними засобами.

Справа № 366/2327/24

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ №079998 від 28 липня 2024 року: ОСОБА5 28 липня 2024 року о 09 год. 17 хв. в м. Чорнобиль по вул. Новій, біля будинку № 1, керував автомобілем Volkswagen Passat д.н.з. ____ в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння проводився за допомогою алкотест Драгер 6810. Проба позитивна 0,54 проміле.

Постановою Іванківського районного суду Київської області від 8 квітня 2025 року ОСОБА5 притягнутий до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП. Суд вирішив накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень (сімнадцять тисяч гривень) без позбавлення права керувати транспортними засобами.

Справа № 366/199/25

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ №285976 від 20 січня 2025 року: ОСОБА6 20.01.2025 року о 14 год. 00 хв. на а/д Київ-Овруч, 92 км., керувала автомобілем Chevrolet Aveo д.н.з. ____, з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота. На вимогу поліцейського пройти в установленому законом порядку медичний огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою приладу «Drager» або в медичному закладі водій відмовилася під запис на боді камеру. Своїми діями порушила вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Постановою Іванківського районного суду Київської області від 16 червня 2025 року ОСОБА6, притягнута до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП. Суд вирішив накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень (сімнадцять тисяч гривень) без позбавлення права керувати транспортними засобами.

Висновки Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя

Статтями 48, 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» установлено, що суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права; суддя зобов’язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства.

Стаття 1 КУпАП визначає, що завданням цього Кодексу є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов’язків, відповідальності перед суспільством.

Адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самою особою, що притягується до адміністративної відповідальності, так і іншими особами (стаття 23 КУпАП).

Відповідно до підпункту «а» пункту 2.9 Правил дорожнього руху водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (пункт 2.5 Правил дорожнього руху).

Згідно із частиною першою статті 130 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп’яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб – накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

1.Щодо доводів дисциплінарної скарги про вчинення суддею Ткаченко Ю.В. дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору слід зазначити таке.

Вмотивованість – це вимога до суду наводити письмово у рішенні судження, пояснення про наявність чи відсутність фактів, які є основою висновку суду. Це також пояснення суду, чому він виніс саме таке рішення, погодився з одними та відкинув інші доводи.

Право особи на справедливий судовий розгляд забезпечується і конкретизується, зокрема, через право на мотивоване судове рішення, що також роз’яснено у рішеннях ЄСПЛ.

У рішенні у справі «Бендерський проти України» (пункт 42) Суд нагадує, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають достатньою мірою висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов’язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/974_313#Text).

Відповідно до Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 34–36, 40) судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованими. Виклад підстав прийняття рішення не лише полегшує розуміння та сприяє визнанню сторонами суті рішення, а насамперед є гарантією проти свавілля. Суддя зобов’язаний вказати на доводи, що лежать в основі рішення й забезпечують його правомірність. Підстави прийняття рішення повинні бути узгодженими, чіткими, недвозначними й несуперечливими. Вони повинні давати можливість читачеві простежити логіку міркувань, які привели суддю до ухваленого ним рішення. Виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення (https://hcj.gov.ua/sites/default/files/field/r_11_2008_.pdf).

У постановах, прийнятих суддею за результатами розгляду відповідних справ про адміністративні правопорушення, наведені мотиви ухвалених ним рішень з посиланнями на практику ЄСПЛ, норми чинного законодавства та рішення Конституційного Суду України.

У постановах судді Ткаченка Ю.В. зазначено про те, що позбавлення прав на управління транспортним засобом розглядається ЄСПЛ кримінально-правовою санкцією, а також вказано про принцип індивідуалізації відповідальності, згідно якого при призначенні покарання (стягнення) мають враховуватися всі особливості та обставини справи, характер правопорушення, ступінь здійснення винною особою протиправного наміру, ступінь вини, властиві їй індивідуальні риси, спосіб життя, мотиви скоєння правопорушення тощо.

Водночас зміст постанов у справах № 366/199/25, № 366/2327/24, № 366/2714/23, № 366/1622/23, № 366/1093/23, № 366/694/23 є ідентичним та містить дослівне відтворення мотивувальної частини. Відмінності між зазначеними судовими рішеннями зводяться виключно до викладення фактичних відомостей про особу, притягнуту до адміністративної відповідальності, та обставин виявлення правопорушення.

При цьому у справах № 366/1622/23, № 366/2714/23, № 366/694/23 у постановах не наведено жодних індивідуалізованих обставин, які, на переконання судді, могли б слугувати підставою для пом’якшення відповідальності конкретних осіб. Суд обмежився використанням загальної, шаблонної формули такого змісту: «…суддя враховує, що дії, вчинені особою, не спричинили істотної шкоди громадським або державним інтересам, а також воєнний стан. Крім того, будь-яких обставин, що обтяжують відповідальність правопорушника, не встановлено», без наведення будь-якої оцінки індивідуальних особливостей правопорушення та особи правопорушника.

За таких обставин наведені судові рішення не відповідають вимогам щодо належного мотивування. Фактично суддя формально констатує наявність пом’якшувальних обставин, однак у жодній із зазначених постанов не конкретизує, які саме обставини були встановлені у кожній окремій справі, у чому полягає їх пом’якшувальний характер та яким чином вони пов’язані з особою правопорушника або обставинами вчинення адміністративного правопорушення.

Використання загальних, універсальних формулювань без наведення індивідуалізованої оцінки фактичних даних справи позбавляє можливості перевірити логіку судових висновків та свідчить про відсутність належного обґрунтування застосування пом’якшення відповідальності. За своєю суттю такі постанови є невмотивованими, оскільки не містять аргументів, які б дозволяли дійти висновку про реальне врахування суддею конкретних обставин кожної справи, а не формальне їх декларування.

2.Щодо наявності у діях судді Ткаченка Ю.В. ознак дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояв неповаги до інших суддів, адвокатів, експертів, свідків чи інших учасників судового процесу), про які зазначає скаржник в дисциплінарній скарзі, необхідно зазначити, що охоплюючи етичні аспекти поведінки судді, цей дисциплінарний проступок не може тлумачитись як такий, що стосується питання оцінки правильності або неправильності застосування суддею норм матеріального і процесуального права під час здійснення правосуддя та ухвалення судових рішень (у тому числі через невиправдане розширення змісту «стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду»).

Про наявність у поведінці судді складу такого дисциплінарного проступку можуть свідчити дії чи бездіяльність судді, що демонструють відверте нехтування нормами моралі і права, неповагу до інших громадян та суспільства в цілому, недобросовісне використання власного соціального статусу і зумовлених посадою можливостей, поведінка, що викликає негативний суспільний резонанс, компрометує весь суддівський корпус, здатна поставити під сумнів незалежність, неупередженість, об’єктивність правосуддя і підірвати довіру до суду як інституції, покликаної стояти на варті законності і справедливості.

Тобто суддя може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності за пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» лише за вчинення «етичного проступку», зокрема, під час виконання функцій судді зі здійснення правосуддя. У такому разі діяння судді повинні оцінюватися виключно через призму моральних та етичних принципів і якостей особи судді, який від імені України уповноважений владою здійснювати правосуддя, та не повинні пов'язуватися із застосуванням суддею норм матеріального та процесуального права під час ухвалення судових рішень.

За відсутності обставин, які свідчать, що дії судді під час виконання функцій правосуддя порочать звання судді й підривають авторитет правосуддя, а становлять лише порушення (істотне порушення) норм процесуального права, такі дії судді не можуть кваліфікуватись за пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Саме така правова позиція міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 червня 2024 року у справі № 990SCGC/2/24.

З урахуванням викладеного, Другою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя не встановлено у діях судді Ткаченка Ю.В. ознак дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

3.Пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження з підстав умисного або внаслідок грубої недбалості допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод або інше грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків.

Здійснюючи правосуддя, суддя повинен застосовувати закон так, щоб не порушувати довіри громадян до справедливого судового розгляду незалежним і неупередженим судом.

Адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, передбачене частиною першою статті 130 КУпАП, характеризується значною, порівняно з іншими адміністративними правопорушеннями, які визначені приписами КУпАП, суспільною небезпечністю, а отже, санкція частини першої цієї статті передбачає застосування до правопорушника більш суворого адміністративного стягнення, ніж в інших випадках, передбачених КУпАП.

Характер суспільної небезпечності (суспільної шкідливості) відмежовує адміністративне правопорушення, передбачене статтею 130 КУпАП, від кримінального правопорушення.

Адміністративне правопорушення, передбачене статтею 130 КУпАП, за своїм складом є формальним, а диспозиція вказаної статті не містить вказівок на настання шкідливих наслідків протиправного діяння, фізичної шкоди, яка могла бути завдана об’єкту посягання, тобто відповідальність настає лише за факт вчинення діяння. Відсутність шкідливих наслідків для охоронюваних законом прав та інтересів не впливає на наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 130 КУпАП.

За приписами статті 7 КУпАП, яка визначає питання забезпечення законності під час застосування заходів впливу за адміністративні правопорушення, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв’язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Розгляд суддями справ про адміністративні правопорушення, у тому числі передбачених частиною першою статті 130 КУпАП, з дотриманням визначених КУпАП положень покликаний забезпечити виконання завдань, для яких цей Кодекс прийнятий.

Частина друга статті 33 КУпАП, серед іншого, визначає, що при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, та за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису).

Тобто, санкція частини першої статті 130 КУпАП безальтернативно у виді основного стягнення встановлює штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, при цьому стаття 33 КУпАП містить заборону при накладенні стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху враховувати характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність.

Вочевидь, таке стягнення свідчить про підвищену суспільну небезпеку діяння, визначеного частиною першою статті 130 КУпАП, а тому законодавець установив, що виховання особи, яка вчинила таке правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як правопорушником, так і іншими особами, неможливе в інший спосіб, незалежно від наявності чи відсутності обставин, що пом’якшують чи обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення.

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила, що у справах про адміністративні правопорушення, які стали підставою для звернення із дисциплінарною скаргою, суддя не застосував вимоги статті 33 КУпАП, а також пом’якшив безальтернативну санкцію, передбачену статтею 130 КУпАП, внаслідок чого особи, визнані винуватими у вчиненні адміністративного правопорушення, не понесли обов’язкового покарання, встановленого законом, у виді позбавлення права керування транспортними засобами.

Ураховуючи викладене Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що наведені в дисциплінарній скарзі та встановлені фактичні обставини свідчать про наявність у діях судді Ткаченка Ю.В. ознак дисциплінарних проступків, передбачених підпунктом «б» пункту 1 та пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме:

- умисне або внаслідок недбалості незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору;

- умисне або внаслідок грубої недбалості допущення суддею іншого грубого порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків.

Наявність або відсутність підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності буде встановлено за результатами розгляду дисциплінарної справи щодо судді на підставі оцінки доказів, наданих та отриманих в межах дисциплінарного провадження.

Керуючись статтею 46 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», статтями 106, 108 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя

ухвалила:

відкрити дисциплінарну справу за дисциплінарною скаргою Чижик Тетяни Віталіївни стосовно судді Іванківського районного суду Київської області Ткаченка Юрія В’ячеславовича

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий на засіданні

Другої Дисциплінарної палати Вищої

ради правосуддя

 Члени Другої Дисциплінарної палати

Вищої ради правосуддя