Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Котелевець А.В., членів Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Махінчука В.М., Мороза М.В., розглянувши висновок дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя – доповідача Захарченка М.С., за результатами попередньої перевірки дисциплінарних скарг Буртник Христини Василівни, Крейденкової Вероніки Вікторівни стосовно суддів Окружного адміністративного суду міста Києва Вовка Павла Вячеславовича, Погрібніченка Ігоря Миколайовича,
встановила:
до Вищої ради правосуддя 23 травня 2022 року (вх. № Б-156/2/7-22), 13 червня 2022 року (вх. № К-1083/0/7-22) надійшли дисциплінарні скарги Буртник Х.В. та Крейденкової В.В. стосовно суддів Окружного адміністративного суду міста Києва Вовка П.В., Погрібніченка І.М.
Вища рада правосуддя рішенням від 18 березня 2025 року № 554/0/15-25 звільнили Вовка П.В. з посади судді Окружного адміністративного суду міста Києва на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України.
Ухвалою дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя Захарченка М.С. від 28 березня 2025 року № 2734/0/18-25 дисциплінарні скарги в частині стосовно судді Окружного адміністративного суду міста Києва Вовка В.П. залишено без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 44 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».
Стислий зміст дисциплінарних скарг
Вказані скарги подібні за своїм змістом, стосуються впливу голови Окружного адміністративного суду міста Києва (далі – ОАСК) Вовка П.В. на члена Вищої ради правосуддя (далі – ВРП) ОСОБА1, а також впливу на суддю ОАСК Погрібніченка І.М., який здійснював розгляд справи № 640/6728/19, і обґрунтовані, серед іншого, відомостями, оприлюдненими Національним антикорупційним бюро України (далі – НАБУ, Бюро) на своєму офіційному Youtube-каналі під назвою: «Зловживання в ОАСК: зв’язки з ВРП» (далі – відео).
З відео та пояснень, наданих НАБУ до цього відео, вбачається, що з деякими із членів ВРП голову ОАСК поєднували не лише дружні стосунки та спільне дозвілля, а й вирішення питань з використанням його службового становища та незаконним впливом на суддів ОАСК щодо винесення потрібних судових рішень.
На переконання скаржниць, на відео, зокрема йдеться про вплив голови ОАСК ОСОБА3 на суддю Погрібніченка І.М., який розглядав справу № 640/6728/19, що стосувалась призначення ОСОБА1 членом ВРП.
Автори дисциплінарних скарг стверджують, що на оприлюднених НАБУ записах зафіксовано багато фрагментів розмов, які свідчать про те, що починаючи з квітня 2019 року суддя ОСОБА2, перебуваючи у службовому кабінеті судді ОСОБА3, обговорював обставини справи № 640/6728/19, а також процесуальні рішення, які мають бути прийняті у цій справі.
Крім того, на відео зафіксована телефонна розмова ОСОБА3 та члена ВРП ОСОБА1. Голова ОАСК гарантує рішення у справі співрозмовнику «ОСОБА1» та наголошує, що у нього все під контролем.
Як наголосили скаржниці, на виконання вказівок голови ОАСК ОСОБА3, суддя Погрібніченко І.М. постановив саме те рішення, яке було домовлено напередодні у кабінеті судді ОСОБА3, – ухвалу, якою позов було залишено без руху. Таким чином, було реалізовано обіцянку судді ОСОБА3, що справа № 640/6728/19 не завадить ОСОБА1 обіймати посаду члена ВРП.
Ці факти стали підставою для повідомлення НАБУ про підозру у кримінальному провадженні деяким суддям Окружного адміністративного суду міста Києва, в тому числі судді ОСОБА3 та ОСОБА2.
Скаржниці зауважують, що оприлюднення НАБУ вищевказаних відеозаписів викликало значний суспільний резонанс, а кримінальне провадження стосовно суддів ОАСК одразу отримало істотну суспільну вагу.
На переконання скаржниць описані у дисциплінарних скаргах дії суддів Вовка П.В. та Погрібніченка І.М. були вчиненні свідомо та з метою досягнення особистої корисної мети, що є очевидним, грубим та свідомим порушенням стандартів безсторонності суду та етичних норм поведінки судді, а отже свідчать про вчинення вказаними суддями істотних дисциплінарних проступків.
У зв’язку з викладеним, Буртник Х.В. просила притягнути суддів Вовка П.В. та Погрібніченка І.М. до дисциплінарної відповідальності на підставі пунктів 3, 11 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Крейденкова В.В. висловила прохання притягнути суддів Вовка П.В. та Погрібніченка І.М. до дисциплінарної відповідальності на підставі підпункту «д» пункту 1, пунктів 3, 6, 8, 11 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Стислий зміст письмових пояснень судді Погрібніченка І.М.
Суддя Погрібніченко І.М. зазначив, що зі стенограм оприлюднених розмов, на які посилаються скаржниці Буртник Х.В. та Крейденкова В.В., жодним чином не ідентифіковано прізвища осіб, які брати участь у таких розмовах, а тому відсутні підстави вважати, що саме ОСОБА2 зафіксований на цих записах.
Також суддя вказує на відсутність посилання на будь-які конкретні докази як у скаржниці, так і у матеріалах кримінального провадження (експертні висновки) стосовно належності саме судді ОСОБА2 розмов, які позначені у скарзі як «суддя ОАСК», «голова ОАСК».
Суддя наголосив, що стенограми розмов, наведені у дисциплінарній скарзі, не містять в собі відомостей про будь-який вплив на члена ВРП ОСОБА1.
На переконання судді Погрібніченка І.М. за дисциплінарними скаргами сплив строк притягнення до відповідальності, доводи скарги є необґрунтованими, такими що не вказують на ознаки дисциплінарного проступку судді та скарга не містить посилань на фактичні дані (свідчення, докази) стосовно вчинення дисциплінарного проступку.
Процедура розгляду дисциплінарної скарги
23 травня 2022 року до Вищої ради правосуддя за вх. № Б-156/2/7-22 надійшла скарга Буртник Х.В.
Протоколом автоматизованого розподілу справ між членами Вищої ради правосуддя від 16 листопада 2023 року, здійсненим на підставі рішення Вищої ради правосуддя від 19 жовтня 2023 року № 997/0/15-23, скаргу за вх. № Б-156/2/7-22 передано члену Вищої ради правосуддя Боковій Ю.В.
Протоколом передачі справи раніше визначеному члену Вищої ради правосуддя від 16 листопада 2023 року скаргу за вх. № К-1083/0/7-22 приєднано до скарги за вх. № Б-156/2/7-22 та передано члену Вищої ради правосуддя Боковій Ю.В.
Законами України від 9 серпня 2023 року № 3304-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо негайного відновлення розгляду справ стосовно дисциплінарної відповідальності суддів» (набрав чинності 17 вересня 2023 року) та від 6 вересня 2023 року № 3378-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо зміни статусу та порядку формування служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя» (набрав чинності 19 жовтня 2023 року) внесено зміни до глави 4 «Дисциплінарне провадження» розділу II «Особлива частина» Закону України «Про Вищу раду правосуддя» у частині строків та порядку здійснення дисциплінарного провадження.
Зокрема, запроваджено інститут дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя, до повноважень яких віднесено здійснення попередньої перевірки дисциплінарних скарг та підготовки дисциплінарних справ до розгляду Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя.
Пунктом 236 Розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Вищу раду правосуддя» установлено, що днем початку роботи служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя є день опублікування Вищою радою правосуддя повідомлення про початок роботи служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя у газеті «Голос України».
Рішенням Вищої ради правосуддя від 10 грудня 2024 року № 3582/0/15-24 днем початку роботи служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя визначено 23 грудня 2024 року. Відповідне оголошення розміщено в газеті «Голос України» від 21 грудня 2024 року № 194 (246).
Протоколом автоматизованого розподілу справи між дисциплінарними інспекторами від 23 грудня 2023 року дисциплінарну скаргу № Б-156/2/7-22 передано дисциплінарному інспектору Захарченку М.С. для проведення попередньої перевірки.
Протоколом передачі справи раніше визначеному дисциплінарному інспектору від 23 грудня 2023 року дисциплінарну скаргу № К-1083/0/7-22 передано дисциплінарному інспектору Захарченку М.С. (підстави передачі – об’єднано в одне провадження) для проведення попередньої перевірки.
До Вищої ради правосуддя 14 січня 2026 року (вх. № 146/0/24-26) надійшов висновок дисциплінарного інспектора Захарченка М.С. за результатами попередньої перевірки дисциплінарних скарг Буртник Х.В., Крейденкової В.В. разом із матеріалами, що зібрані під час попередньої перевірки, з пропозицією відкрити дисциплінарну справу стосовно судді Окружного адміністративного суду міста Києва Погрібніченка І.М. за ознаками дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 3, 6 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Фактичні обставини, встановлені під час попередньої перевірки дисциплінарних скарг
Погрібніченко Ігор Миколайович Указом Президента України від 23 січня 2012 року № 29/2012 призначений на посаду суді Окружного адміністративного суду міста Києва строком на п’ять років, Указом Президента України від 19 грудня 2018 року № 431/2018 призначений на посаду судді Окружного адміністративного суду міста Києва.
Відомості про події, що були оприлюднені НАБУ
1 вересня 2019 року на офіційному You-tube каналі Національного антикорупційного бюро України опубліковано відео під назвою «Зловживання в ОАСК: зв’язки з ВРП» (https://www.youtube.com/watch?v=vwQu3evSWec).
Бюро оприлюднило фрагменти розмов, отриманих за результатами негласних слідчих (розшукових) дій, які велися, зокрема головою та окремими суддями Окружного адміністративного суду міста Києва.
В цей же день на офіційному вебсайті НАБУ опубліковано новину під назвою «Зловживання в ОАСК: зв’язки з ВРП (розшифровка відео) (https://nabu.gov.ua/news/novyny-zlovzhyvannya-v-oask-zvyazky-z-vrp-rozsh...).
У вказаній публікації зазначається, що «НАБУ і САП здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні за підозрою суддів Окружного адміністративного суду м. Києва, голови Державної судової адміністрації України, колишніх високопосадовців та інших фізичних осіб у вчиненні низки злочинів, зокрема: створення та участь у злочинній організації; захоплення державної влади; зловживання впливом; втручання у діяльність державних діячів та створення штучних перешкод у діяльності ВККС та її членів».
За висновками НАБУ головою суду та окремим суддями цього суду організовано, серед іншого, штучне подання позовів та використання справ з метою впливу на новообраного члена ВРП ОСОБА1.
Листом від 11 червня 2025 року (вх. № 6115/0/8-25) керівник Другого підрозділу детективів НАБУ Шмітько В.В. повідомив, що 17 березня 2021 року детективами Бюро за процесуального керівництва Офісу Генерального прокурора (далі – ОГП), у тому числі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі – САП), завершено досудове розслідування у кримінальному провадженні № ____ від 21 червня 2019 року (об’єднаного із кримінальним провадженням № ____ від 17 липня 2020 року, раніше виділеного із кримінального провадження № ____ від 25 лютого 2014 року), за підозрою, серед інших, судді ОАСК ОСОБА2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 255, частиною першою статті 109 Кримінального кодексу України (далі – КК України).
У протоколах огляду речей і документів (карт пам’яті) від 7–8 березня 2021 року та від 5-6 березня 2021 року, отриманих за результатами проведення НСРД під час досудового розслідування кримінального провадження № ____ від 25 лютого 2014 року та, які на момент складання протоколу знаходились у матеріалах досудового розслідування кримінального провадження № ____ від 21 червня 2019 року, складеного старшим детективом НАБУ Шмітьком В.В., зафіксований, з-поміж інших, зміст розмов суддів ОАСК, у тому числі судді ОСОБА2.
17 червня 2022 року САП направлено до Вищого антикорупційного суду (далі – ВАКС) для розгляду по суті обвинувальний акт у кримінальному провадженні № ____ від 21 червня 2019 року за обвинуваченням, зокрема судді ОСОБА2, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 255, частиною першою статті 109 КК України. Відтоді вказана судова справа розглядається Вищим антикорупційним судом.
Також повідомляється, що 2 серпня 2019 року в рамках досудового розслідування кримінального провадження № ____ від 25 лютого 2014 року повідомлено про підозру, у тому числі ОСОБА2 за статтею 3512, частиною другою статті 375 КК України, та надалі 5 серпня 2019 року прокурором матеріали досудового розслідування виділено в окреме кримінальне провадження № ____, у якому 22 квітня 2024 року обвинувальний акт скеровано до Печерського районного суду міста Києва.
У межах здійснення досудового розслідування у кримінальних провадженнях № ____ від 25 лютого 2014 року, № ____ від 5 серпня 2019 року, № ____ від 17 липня 2020 року, № ____ від 21 червня 2019 року за підозрою ОСОБА3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 255, частиною третьою статті 27, частиною першою статті 109, частиною другою статті 3692, частиною другою статті 344 КК України та інших осіб, у тому числі за фактами втручання в діяльність державних діячів (членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, далі – ВККС), захоплення державної влади, зокрема у ВККС, ВРП, а також перешкоджання діяльності їх членів, під час проведення у 2019 році детективами НАБУ негласних слідчих (розшукових) дій відносно суддів ОАСК ОСОБА3, ОСОБА4 на підставі відповідних судових рішень, в установленому законом порядку зафіксовано на носіях інформації ряд розмов ОСОБА3, ОСОБА4, інших суддів вказаного суду, зокрема ОСОБА2, та інших осіб у службових кабінетах суддів ОСОБА3, ОСОБА4 та інших місцях, із змісту яких вбачається планування та подальше вчинення неправомірних дій та відповідних кримінальних правопорушень суддями ОАСК.
Під час досудового розслідування згаданих кримінальних проваджень детективами Національного антикорупційного бюро України в порядку статей 266, 237 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України) здійснено дослідження та огляд матеріалів негласних слідчих розшукових дій (розсекречених носіїв інформації – карток пам’яті з аудіозаписами) та за результатами встановлення важливих розмов складено відповідні протоколи оглядів.
Детектив зауважив про відсутність монтажу та автентичність відповідних розмов суддів ОАСК та інших осіб (приналежність та відповідність їх голосів), зафіксованих у 2019 році під час проведення негласних слідчих розшукових дій, підтверджено численними судовими експертизами звукозаписів, проведеними під час досудового розслідування вищевказаних кримінальних проваджень.
Цим листом також повідомлено, що розголошення таких відомостей досудового розслідування, наявних у відповідних документах наведених вище кримінальних проваджень і наданих на адресу ВРП, не зашкодить досудовому розслідуванню.
На підставі статей 40, 222 КПК України НАБУ надало дозвіл на розголошення (використання) таких відомостей досудового розслідування вищевказаних кримінальних проваджень (інформації та всіх копій документів), скерованих на адресу ВРП у рамках відповідних процедур у ВРП, а так само при подальших судових процесах у всіх судових інстанціях України та Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ).
Дисциплінарним інспектором ВРП Захарченком М.С. отримано доступ до окремих матеріалів зазначеного кримінального провадження, а також дозвіл на використання відповідних матеріалів під час дисциплінарного провадження.
Крім того, у листі НАБУ від 13 лютого 2024 року за № 0412-303/4190 зазначено про можливість використання таких матеріалів уповноваженими особами ВРП під час будь-яких дисциплінарних проваджень, в тому числі, стосовно судді ОСОБА2.
Встановлено, що протоколом від 5-6 березня 2021 року зафіксовано проведення старшим детективом НАБУ Шмітьком В.В., у зв’язку з проведенням досудового розслідування у кримінальному провадженні № ____ від 21 червня 2019 року огляду речей та документів (у тому числі електронних, інформації), що містяться на матеріальних носіях інформації – розсекречених нижченаведених картах пам’яті (оригінали), які є додатками до зазначених нижче протоколів НСРД – аудіоконтролю особи: карта пам’яті Silicon Power microSD 64 Gb № 3860т від 13 травня 2019 року, яка є додатком до протоколу про результати проведення НСРД – аудіоконтролю особи № 19/3341т від 27 травня 2019 року; карта пам’яті Kingston microSD 128 Gb № 3900г від 6 червня 2019 року, яка є додатком до протоколу про результати проведення НСРД – аудіоконтролю особи № 19/4178т від 25 червня 2019 року (далі – Карти пам’яті), отриманих за результатами проведення НСРД під час досудового розслідування кримінального провадження № ____ від 25 лютого 2014 року та які та на теперішній час знаходяться при матеріалах досудового розслідування кримінального провадження № ____ від 21 червня 2019 року.
Окрім того, протоколом огляду від 7-8 березня 2021 року, зафіксовано проведення старшим детективом НАБУ Шмітьком В.В. огляду речей та документів (у тому числі електронних, інформації), що містяться на матеріальних носіях інформації – розсекречених нижченаведених картах пам’яті (оригінали), які є додатками до зазначених нижче протоколів НСРД – аудіоконтролю особи: карта пам’яті Samsung EVO Plus microSD 128 Gb № 3859 від 13 травня 2019 року, яка є додатком до протоколу про результати проведення НСРД – аудіоконтролю особи № 19/3342 від 27 травня 2019 року; карта пам’яті SP microSD 8 Gb № 3892т від 27 травня 2019 року, яка є додатком до протоколу про результати проведення НСРД – аудіоконтролю особи № 19/4179т від 25 червня 2019 року; карта пам’яті Kingston microSD 128 Gb № 3899т від 6 червня 2019 року, яка є додатком до протоколу про результати проведення НСРД – аудіоконтролю особи № 19/4179т від 25 червня 2019 року, – отриманих за результатами проведення НСРД під час досудового розслідування кримінального провадження № ____ та які на сьогодні містяться у матеріалах кримінального провадження № ____.
Під час проведення огляду в хронологічній послідовності за період з 13 лютого 2019 року до 16 травня 2019 року (включно) обрано окремі розмови осіб або їх частини, щодо яких попередньо складені їх стенограми, тобто відображено в текстовому варіанті з максимальним наближенням до дослівного (прямої мови) звукозаписи розмов, які мають доказове значення для досудового розслідування у кримінальному провадженні. Інші відомості, що мають значення для досудового розслідування та містяться на Картах пам’яті, не відображалися в цьому протоколі.
Відповідно до зазначених вище протоколів про результати проведення НСРД з додатками та інших матеріалів досудового розслідування кримінального провадження № ____ на підставі відповідних ухвал слідчих суддів апеляційної інстанції проводились негласні слідчі (розшукові) дії відносно голови Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА3, а саме аудіоконтроль особи в приміщеннях службового кабінету голови Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА3.
Зафіксовані під час проведення аудіоконтролю ОСОБА3 розмови осіб (у тому числі суддів ОАСК ОСОБА5, ОСОБА2) відбувались у приміщеннях службового кабінету голови ОАСК ОСОБА3 за адресою: місто Київ, вулиця Петра Болбочана, 8, корпус 1, та записані у вигляді відповідних аудіофайлів, які наявні на картах пам’яті, що є додатками до зазначених вище протоколів, складених за результатами проведення НСРД.
Особи, розмови яких зафіксовано, встановлені (ідентифіковані) під час проведення НСРД, а також на підставі отриманих даних досудового розслідування, здобутих доказів та матеріалів кримінального провадження в їх сукупності.
Також, протоколом огляду від 1-5 березня 2021 року (з перервами) детективом НАБУ Хижняком М.М. проведено огляд речей та документів (у т.ч. електронних, інформації), що містяться на матеріальних носіях інформації - розсекречених оптичних дисках, які є додатками до відповідних протоколів НСРД - зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж відносно ОСОБА6, на яких містяться записи телефонних розмов / sms-листувань за 2019 рік абонентських номерів, якими користувалася ОСОБА6, отриманих за результатами проведення НСРД під час досудового розслідування кримінального провадження № ____.
Особи, розмови яких зафіксовано, встановлені (ідентифіковані) під час проведення НСРД, а також на підставі отриманих даних досудового розслідування, здобутих доказів та матеріалів кримінального провадження в їх сукупності.
Процесуальний рух справи № 640/6728/19
17 квітня 2019 року до Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов адміністративний позов Громадської організації «Центр протидії корупції «Громадська ініціатива» до Голови Вищої ради правосудця ОСОБА8, З’їзду представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ в особі Голови Секретаріату – ректора Київського національного університету імені Т.Г. Шевченка ОСОБА7, Голови З’їзду представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ ОСОБА7, Секретаріату Вищої ради правосуддя, у якому викладено вимоги:
– визнати протиправним та скасування рішення Голови Вищої ради правосуддя ОСОБА8 від 15 січня 2019 року № 89/0/15-19 «Про визначення часу і місця проведення З’їзду представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ»;
– визнати протиправними дії Голови З’їзду представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ щодо поставлення на голосування 14 березня 2019 року питання про допуск до участі в З’їзді представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ представників вищих військових навчальних закладів;
– визнати протиправним та скасування рішення З’їзду представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ від 14 березня 2019 року, яким було визнано обраним членом Вищої ради правосуддя ОСОБА1;
– визнати протиправною бездіяльність Секретаріату Вищої ради правосудця, щодо не проведення належної перевірки документів поданих кандидатом на посаду члена Вищої ради правосудця ОСОБА1;
– визнати протиправним допуск ОСОБА1 до участі в обранні на посаду члена Вищої ради правосуддя;
– визнати відсутність повноважень члена Вищої ради правосуддя у ОСОБА1.
Згідно Протоколу автоматизованого розподілу справи № 640/6728/19 для її розгляду визначено суддю Окружного адміністративного суду міста Києва Погрібніченка І.М. (https://court.gov.ua/log_documents/291815/7126/).
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 квітня 2019 року позов залишено без руху, встановлено позивачу п’ятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання даної ухвали та попереджено позивача про те, що у випадку не усунення недоліків позовної заяви, вона буде повернута йому відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства (https://reyestr.court.gov.ua/Review/81363811).
Згідно відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень копія зазначеної ухвали надана суддею для оприлюднення у Реєстрі – 23 квітня 2019 року.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва під головуванням судді Погрібніченка І.М. від 15 липня 2019 року позовну заяву повернуто (https://reyestr.court.gov.ua/Review/83040124).
Інші відомості, отримані під час попередньої перевірки, що безпосередньо стосуються обставин, наведених у дисциплінарних скаргах
Рішенням Етичної ради від 7 травня 2022 року № 6 «Про невідповідність діючого члена Вищої ради правосуддя ОСОБА1 критеріям професійної етики та доброчесності для зайняття посади члена Вищої ради правосуддя» ухвалено діючого члена Вищої ради правосуддя ОСОБА1 визнати таким, що не відповідає критеріям професійної етики та доброчесності для зайняття посади члена Вищої ради правосуддя (https://ec.court.gov.ua/ec/pres-centr/rishenna_er/rishennj_6_07_05_2022).
Зі змісту зазначеного рішення встановлено, що вивчивши документи, надані ОСОБА1 на запит Етичної ради, його письмові пояснення, інформацію, отриману з відкритих джерел та від громадських організацій, інформацію, отриману від Національного агентства з питань запобігання корупції і Національного антикорупційного бюро України, провівши співбесіду з ним, Етичною радою встановлено наступне.
НАБУ в мережі Інтернет оприлюднений аудіозапис та роздруківка розмови осіб, зокрема від 2 квітня, 20 та 21 червня, 16 липня 2019 року. Вказані роздруківки також надані НАБУ до Етичної ради.
Під час проведення співбесіди член ВРП ОСОБА1 заявив, що йому відомо про наявність записів таких розмов, та підтвердив, що на записах від 2 квітня та 16 липня 2019 року зафіксована його розмова з особою, яка на той час обіймала посаду голови Окружного адміністративного суду міста Києва, а на записі від 21 червня 2019 року зафіксована розмова з працівником секретаріату одного з Комітетів Верховної Ради України.
Також ОСОБА1 пояснив Етичній раді, що 2 квітня 2019 року він телефонував голові вказаного вище суду та лише просив його, як очільника суду, проконтролювати щоб справа, яка перебувала у провадженні суду, за позовом, в якому ставились питання щодо законності обрання ОСОБА1 членом ВРП від з’їзду представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ була розглянута в розумні строки. Він вважає, що контроль за дотриманням строків розгляду справ віднесений до повноважень голови суду.
Етична рада зауважила, що така відповідь є непереконливою, оскільки, як вбачається зі змісту записаної розмови, голова суду повідомляє, що він все контролює, також він інформує ОСОБА1, що у справі поставлене питання про забезпечення позову, однак він запевняє, що цього не буде та що другого травня ОСОБА1 розпочне працювати і щоб він не хвилювався.
Щодо строків розгляду позову, як про це заявляє ОСОБА1, на записі мова не йде. З цього випливає, що справжньою метою розмови ОСОБА1 з головою ОАСК було вплинути через голову суду на суддю, у провадженні якого перебувала справа, ухвалити рішення про відмову у задоволенні позову для того, щоб ОСОБА1 міг приступити до виконання обов’язків члена ВРП. Крім того, відповідно до ст. 24 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» контроль за дотриманням суддею процесуальних строків розгляду справи не відноситься до компетенції голови суду. Про повноваження голови місцевого суду щойно обраний член ВРП ОСОБА1, як фахівець в галузі права з вченим ступенем професора, про що він неодноразово підкреслював під час співбесід, очевидно знав.
Зазначеним рішення Етичної ради також ухвалено внести до З’їзду представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ, що обрав члена Вищої ради правосуддя ОСОБА1, рекомендацію про звільнення члена Вищої ради правосуддя ОСОБА1 з підстав, визначених пунктами 3-5 частини першої статті 24 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».
Події, які розгорнулись довкола Окружного адміністративного суду міста Києва, не залишилися поза увагою найвищого суду у системі судоустрою України.
У постанові Пленуму Верховного Суду «Про деякі аспекти незалежності та підзвітності судової гілки влади» від 18 вересня 2020 року № 13 за результатами розгляду деяких аспектів реалізації гарантій незалежності та підзвітності суддів зазначено, що Верховний Суд як найвищий суд у системі судоустрою, реалізовуючи повноваження із забезпечення незалежності та відповідальності судової влади, вважає за необхідне висловити свою позапроцесуальну позицію щодо ситуації з публікацією Національним антикорупційним бюро України записів, зроблених, за інформацією НАБУ, у кабінеті голови Окружного адміністративного суду міста Києва.
Крім того, Пленуму Верховного Суду зазначив, що правову оцінку цим записам може бути надано тільки в процесуальний спосіб під час розгляду кримінального провадження по суті в разі надходження його до суду та констатував, що судовій владі завдано значної шкоди від змісту зазначених записів.
У 2020 році понад 25 000 громадян підписали петицію до Президента України про ліквідацію ОАСК (https://petition.president.gov.ua/petition/102742).
Президент України, реагуючи на петицію, вніс до парламенту як невідкладний проєкт Закону «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва» (https://bit.ly/3y1MuBi).
13 грудня 2022 року Верховною Радою України було прийнято Закон України № 2825-ІХ «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду».
Висновки Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя
Член Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Мороз М.В. на засіданні Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя 26 січня 2026 року вніс пропозицію про відсутність передбачених пунктом 6 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» підстав для відкриття дисциплінарної справи стосовно судді Погрібніченка І.М.
Перша Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя погодилась із пропозицію члена Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Мороза М.В. в частині відсутності підстав для відкриття дисциплінарної справи стосовно судді Погрібніченка І.М. за ознаками дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 6 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» з огляду на таке.
За приписами частин першої та третьої статті 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу; втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб забороняються і мають наслідком відповідальність, установлену законом.
Статтею 2 Кодексу суддівської етики визначено, що суддя має уникати будь-якого незаконного впливу на його діяльність, пов’язану зі здійсненням правосуддя.
Суддя зобов’язаний звернутися з повідомленням про втручання в його діяльність як судді щодо здійснення правосуддя до Вищої ради правосуддя та до Генерального прокурора упродовж п’яти днів після того, як йому стало відомо про таке втручання (частина четверта статті 48, пункт 9 частини сьомої статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Пунктом 6 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження з підстав неповідомлення суддею Вищої ради правосуддя та Генерального прокурора про випадок втручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя, у тому числі про звернення до нього учасників судового процесу чи інших осіб, включаючи осіб, уповноважених на виконання функцій держави, з приводу конкретних справ, що перебувають у провадженні судді, якщо таке звернення здійснено в інший, ніж передбачено процесуальним законодавством спосіб, упродовж п’яти днів після того, як йому стало відомо про такий випадок.
З наведених у скаргах фактичних даних вбачається, що обговорення обставин справи № 640/6728/19, а також можливих процесуальних рішень у цій справі відбувалося за участю судді Погрібніченка І.М. у службовому кабінеті судді ОСОБА3 до ухвалення відповідних судових рішень. Скаржниці пов’язують такі дії із досягненням заздалегідь узгодженого результату розгляду зазначеної справи.
За таких обставин, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що суддя Погрібніченко І.М. не перебував у становищі судді, щодо якого здійснюється втручання у діяльність із здійснення правосуддя, а був безпосередньо залучений до реалізації відповідної моделі поведінки під час розгляді конкретної судової справи.
Пункт 6 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює дисциплінарну відповідальність судді за неповідомлення Вищої ради правосуддя та Генерального прокурора про факт втручання у діяльність судді щодо здійснення правосуддя.
Водночас викладені у дисциплінарних скаргах та встановлені попередньою перевіркою обставини не свідчать про наявність саме такого факту втручання у діяльність судді Погрібніченка І.М., а, навпаки, характеризують його поведінку як активну участь у взаємодії з іншим суддею щодо розгляду конкретної справи.
Крім того, дисциплінарна скарга не містить посилань на фактичні дані (свідчення, докази) щодо дисциплінарних проступків судді Погрібніченка І.М., які, на думку скаржниць, полягали у порушенні правил щодо відводу (самовідводу), втручанні в здійснення правосуддя іншими суддями та використанні статусу судді з метою незаконного отримання ним або третіми особами матеріальних благ або іншої вигоди, і таке правопорушення не містить складу злочину або кримінального проступку (підпункт «д» пункту 1, пункти 8, 11 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Щодо наявності у діях судді Погрібніченка І.М. ознак дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя погоджується із пропозицією дисциплінарного інспектора – доповідача Захарченка М.С. про відкриття дисциплінарної справи з огляду на таке.
Згідно із частиною шостою та пунктом 2 частини сьомої статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя повинен додержуватися присяги та зобов’язаний дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів.
Особа, призначена на посаду судді, складаючи присягу судді, присягає Українському народові, зокрема, дотримуватися етичних принципів і правил поведінки судді, не вчиняти дій, що порочать звання судді або підривають авторитет правосуддя (стаття 57 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Відповідно до статей 1, 3 розділу I Кодексу суддівської етики, затвердженого ХІ черговим з’їздом суддів України 22 лютого 2013 року (надалі – Кодекс), який діяв на час можливого вчинення суддею дисциплінарного проступку, суддя як носій судової влади повинен бути прикладом неухильного дотримання принципу верховенства права і вимог закону, присяги судді. Суддя має усвідомлювати постійну увагу суспільства та демонструвати високі стандарти поведінки з метою зміцнення довіри до судової влади та утвердження авторитету правосуддя. Суддя має докладати зусиль, щоб на думку звичайної розсудливої людини (законослухняної людини, яка, будучи достатньою мірою поінформованою про факти та процеси, що відбуваються, об'єктивно сприймає інформацію та обставини зі сторони) його поведінка відповідала високому статусу посади та не викликала обґрунтованих сумнівів у його доброчесності. Суддя не повинен допускати поведінки, що створює враження про недотримання ним етичних стандартів судді.
У Висновку № 3 (2002) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що суспільна довіра та повага до судової влади є гарантіями ефективності системи правосуддя: поведінка суддів у їхній професійній діяльності, зрозуміло, розглядається громадськістю як необхідна складова довіри до судів. Судді повинні гідно поводити себе у приватному житті.
Бангалорськими принципами поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схваленими Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23, передбачено, що довіра суспільства до судової системи, а також до авторитету судової системи в питаннях моралі, чесності та непідкупності судових органів посідає першочергове місце в сучасному демократичному суспільстві. Дотримання етичних норм, демонстрація дотримання етичних норм є невід’ємною частиною діяльності суддів. Суддя дотримується етичних норм, не допускаючи прояву некоректної поведінки при здійсненні будь-якої діяльності, що пов’язана з його посадою.
Постійна увага з боку суспільства покладає на суддю обов’язок прийняти окремі обмеження і, незважаючи на те, що пересічному громадянину ці обов’язки могли б здатися обтяжливими, суддя приймає їх добровільно та охоче. Поведінка судді має відповідати високому статусу його посади.
Бездоганна поведінка суддів означає уникнення порушень норм етики та недопущення створення враження їх порушення не лише під час виконання професійних обов’язків, а також в особистому житті.
Високі стандарти поведінки полягають у тому, що суддя як на роботі, так і поза її межами, в повсякденному житті має демонструвати таку поведінку, щоб оточуючі люди бачили в ньому еталон порядності і справедливості – високоморальну, чесну, стриману, врівноважену людину. При цьому суддя має не лише подавати особистий приклад, але й пропагувати етичну поведінку серед оточуючих.
Європейська асоціація суддів у пункті 2 Резолюції (Тронхейм, 27 вересня 2007 року) наголошує, що суддя може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності лише у випадках, коли мала місце не гідна його звання поведінка, наслідки якої є настільки серйозними і жахливими, що потребують накладення дисциплінарних стягнень
Стосовно доводів судді Погрібніченка І.М. про закінчення строку для застосування дисциплінарного стягнення, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя зазначає, що відповідно до частини одинадцятої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше трьох років із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці чи здійснення відповідного дисциплінарного провадження. Зазначені обставини зумовлюють переривання перебігу трирічного строку, протягом якого до судді може бути застосовано дисциплінарне стягнення.
У відповідності до статті 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» (у редакції, чинній на день звернення з дисциплінарною скаргою) дисциплінарне провадження щодо судді Окружного адміністративного суду міста Києва Погрібніченка І.М. розпочалось після отримання Вищою радою правосуддя дисциплінарної скарги щодо дисциплінарного проступку судді, тобто з 23 травня 2022 року.
Аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2024 року у справі № 990/75/24.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження за допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояв неповаги до інших суддів, адвокатів, експертів, свідків чи інших учасників судового процесу.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12 вересня 2024 року у справі № 990SCGC/12/24 (провадження № 11-138сап24) виснувала, що аналіз суб’єктивних та об’єктивних ознак дисциплінарного правопорушення дає підстави визначити дисциплінарний проступок судді як винне, протиправне порушення професійних обов’язків або загальновизнаних морально-етичних вимог, які ставляться до судді, що призвело чи могло призвести до негативних наслідків, а об’єктивна сторона дисциплінарного проступку передбачає наявність умислу в діях судді, свідомого порушення ним встановлених законом вимог та настання/можливість настання негативних наслідків.
Про наявність у поведінці судді складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» можуть свідчити дії чи бездіяльність судді, що демонструють відверте нехтування нормами моралі і права, неповагу до інших громадян та суспільства в цілому, недобросовісне використання власного соціального статусу і зумовлених посадою можливостей, поведінка, що викликає негативний суспільний резонанс, компрометує весь суддівський корпус, здатна поставити під сумнів незалежність, неупередженість, об’єктивність правосуддя і підірвати довіру до суду як інституції, покликаної стояти на варті законності і справедливості.
Отже, підставою дисциплінарної відповідальності судді може бути не будь-яка поведінка, яка свідчить про недотримання суддею норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, а лише та, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя. Саме така поведінка становить об’єктивну сторону зазначеного дисциплінарного проступку.
На національному рівні «авторитет правосуддя» розуміється як сукупність об’єктивних і суб’єктивних ознак, які характеризують діяльність з відправлення правосуддя, таких як справедливість провадження, незалежність правосуддя, безсторонність, публічність, моральність, та які мають вселяти повагу до суду у громадськості в демократичному суспільстві. Під авторитетом судової влади потрібно розуміти як визнання за судовою владою видатних досягнень, здібностей, особливого становища та статусу в державі, так і значення її впливу на довіру осіб до неї. Схожою термінологією наділено і поняття «авторитет судді», який виступає як представник судової влади та є зовнішнім втіленням і подальшою демонстрацією її авторитету (Коментар до Кодексу суддівської етики, затвердженого рішенням Ради суддів України від 4 лютого 2016 року № 1, постанова Пленуму Верховного Суду від 18 вересня 2020 року № 13).
У контексті нормативно визначених процесуальних стандартів, суддя повинен поводити себе таким чином у будь-яких умовах, які з точки зору звичайної розсудливої людини не викликатимуть сумнівів у його загальній та професійній етичності, а тим більше допускатимуть припущення щодо наявності обставин, що є підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.
Розглянувши висновок дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя – доповідача Захарченка М.С., заслухавши пропозицію члена Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Мороза М.В., Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що наведені у дисциплінарній скарзі обставини свідчать про наявність у діях судді Погрібніченка І.М. ознак дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме допущення суддею поведінки, що порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, а отже, із урахуванням наданих суддею письмових пояснень, підлягають з’ясуванню під час розгляду дисциплінарної справи.
Наявність або відсутність підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності буде встановлено за результатами розгляду дисциплінарної справи щодо судді на підставі оцінки доказів, наданих та отриманих в межах дисциплінарного провадження.
Керуючись статтею 46 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», статтями 106, 108 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя
ухвалила:
відкрити дисциплінарну справу стосовно судді Окружного адміністративного суду міста Києва Погрібніченка Ігоря Миколайовича.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий на засіданні
Першої Дисциплінарної палати
Вищої ради правосуддя
Члени Першої Дисциплінарної палати
Вищої ради правосуддя
Микола МОРОЗ
