Акт ВРП

Вища рада правосуддя, розглянувши рекомендацію Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, викладену в рішенні від 19 грудня 2023 року № 59/дс-23, матеріали особової справи (досьє) кандидата на посаду судді (далі – кандидатка) щодо призначення Савчук Ірини Олександрівни на посаду судді Житомирського районного суду Житомирської області, висновок члена Вищої ради правосуддя Маселка Р.А.,

встановила:

2 січня 2024 року до Вищої ради правосуддя надійшло рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі – ВККСУ) від 19 грудня 2023 року № 59/дс-23, яким Савчук І.О. рекомендовано для призначення на посаду судді Житомирського районного суду Житомирської області.

ПРОЦЕДУРА

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя від 2 січня 2024 року рекомендацію ВККСУ щодо Савчук І.О. передано для попереднього розгляду члену Вищої ради правосуддя Маселку Р.А. (далі – доповідач).

Починаючи із 4 квітня 2024 року, доповідач здійснив низку запитів із метою отримання та перевірки інформації, необхідної для визначення відповідності кандидатки вимогам щодо судді та відсутності обґрунтованих сумнівів, визначених частиною девятою статті 69 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (далі – Закон).

На підставі попереднього розгляду рекомендації ВККСУ, аналізу доданих до неї матеріалів та зібраної щодо кандидата інформації 13 листопада 2024 року доповідач підготував висновок із пропозицією відмовити у внесенні Президентові України подання про призначення Савчук І.О. на посаду судді Житомирського районного суду Житомирської області.

21 листопада 2024 року відбулося засідання, у якому кандидатка Савчук І.О. брала участь особисто, надала пояснення та відповіді на поставлені запитання. Під час засідання кандидатка повідомила про наявність додаткових документів, які підтверджують її пояснення. У засіданні було оголошено перерву для надання кандидатці можливості подати докази, про які вона повідомляла під час засідання, та додаткових запитів (https://youtu.be/OoSSxy4ZPeE?t=32666).

23 січня 2025 року на засіданні була присутня кандидатка Савчук І.О., однак у питаннях щодо розгляду матеріалів щодо внесення подання Президентові України про призначення суддів на посади до місцевих судів щодо усіх кандидатів, які мали розглядатися у цей день, зокрема Савчук І.О., було оголошено перерву (https://youtu.be/Iy9Xc5_oSCE?t=17136).

15 квітня 2025 року та 15 липня 2025 року за клопотанням кандидатки Савчук І.О. розгляд питання було відкладено у зв’язку з її тимчасовою непрацездатністю та висловленим бажанням особисто брати участь у засіданні (https://youtu.be/M_W5d6ZbDhw?t=3175, https://youtu.be/8ooDwxKydWw?t=11606).

29 серпня 2025 року на адресу Вищої ради правосуддя надійшов лист від кандидатки Савчук І.О., у якому вона повідомила, що залучила адвоката для представництва її інтересів під час розгляду Вищою радою правосуддя питання про внесення подання щодо неї. Кандидатка не зазначила жодної інформації про адвоката, якого залучила, та не повідомила його прізвище.

1 вересня 2025 року на адресу Вищої ради правосуддя надійшло звернення від громадянина Рибалка В.О. Звернення було надіслано не як від адвоката, а як від громадянина, який представляє інтереси Савчук І.О. на підставі довіреності. Громадянин Рибалко В.О. долучив до звернення лише відскановану копію довіреності, оригіналу довіреності долучено не було.

Із 2020 року Рибалко В.О. обіймав посаду головного спеціаліста відділу з питань реалізації повноважень щодо незалежності суддів управління забезпечення діяльності керівництва та членів Вищої ради правосуддя секретаріату Вищої ради правосуддя, а з 2022 року був закріплений за членом Вищої ради правосуддя Маселком Р.А.

Відтоді й до 25 березня 2025 року Рибалко В.О. безпосередньо брав участь в опрацюванні матеріалів, розподілених Маселку Р.А. Він не здійснював опрацювання матеріалів кандидатки Савчук І.О., однак мав доступ до них і згідно з інформацією комп’ютерної програми «Д-3» 30 травня 2024 року ознайомлювався з поясненнями кандидатки Савчук І.О., які вона надіслала до Вищої ради правосуддя 6 травня 2024 року.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 26 Закону України «Про запобігання корупції» особам, які припинили виконання функцій держави або місцевого самоврядування, заборонено протягом року представляти інтереси будь-якої особи у справах, в яких іншою стороною є орган, у якому вони працювали на момент припинення діяльності.

Зважаючи на те, що Рибалко В.О. був закріплений за доповідачем протягом 2 років 6 місяців, член Вищої ради правосуддя Маселко Р.А., діючи відповідно до статей 28, 35¹ Закону України «Про запобігання корупції», Порядку розкриття приватного інтересу посадовими особами Вищої ради правосуддя під час здійснення відповідних повноважень, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 3 серпня 2023 року № 803/0/15-23, звернувся до Вищої ради правосуддя з повідомленням про врегулювання потенційного конфлікту інтересів. Звернення обумовлено тим, що Рибалко В.О. просив надати для ознайомлення матеріали справи кандидатки Савчук І.О., а тому доповідач мав вирішувати організаційне питання щодо надання чи ненадання дозволу Рибалку В.О. на ознайомлення з матеріалами справи.

У вказаному повідомленні про врегулювання потенційного конфлікту інтересів зазначалося, що з моменту звільнення Рибалки В.О. з Вищої ради правосуддя доповідач – член Вищої ради правосуддя Маселко Р.А. не підтримує з ним жодних відносин. У доповідача відсутній будь-який майновий чи немайновий інтерес щодо нього, зокрема зумовлений особистими, сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими зв’язками, участю в громадських, політичних, релігійних чи інших організаціях Вказане врегулювання необхідне для усунення будь-яких ризиків, пов’язаних із ухвалення процедурного питання щодо Рибалка В.О.

9 вересня 2025 року за результатами розгляду зазначеного повідомлення Вища рада правосуддя ухвалила рішення, яким відмовила у вжитті заходів щодо врегулювання конфлікту інтересів у діяльності члена Вищої ради правосуддя Маселка Р.А. Вища рада правосуддя не отримала доказів наявності у члена Вищої ради правосуддя Маселка Р.А. приватного інтересу під час розгляду матеріалів про призначення Савчук І.О. на посаду судді Житомирського районного суду Житомирської області. На думку Вищої ради правосуддя, заява Рибалка В.О. стосується виключно ознайомлення з матеріалами справи, а тому член Вищої ради правосуддя Маселко Р.А. повинен діяти в межах повноважень, визначених главою 27 Регламенту Вищої ради правосуддя, тобто надати резолюцію щодо надання або відмови в наданні матеріалів заявнику. Безпосереднє ознайомлення має забезпечити секретаріат Вищої ради правосуддя.

16 вересня 2025 року секретаріат Вищої ради правосуддя поінформовав Рибалка В.О. був про можливість ознайомитися з матеріалами справи кандидатки Савчук І.О. через модуль «Електронний кабінет» у Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, а також надав доступ, за спеціальним посиланням, до копії матеріалів справи кандидатки Савчук І.О., які розміщенні у хмарному сховищі.

Отже, Вища рада правосуддя 16 вересня 2025 року належним чином забезпечила право Савчук І.О. та її представника – Рибалка В.О. на ознайомлення з матеріалами справи.

18 вересня 2025 року відбулося засідання Вищої ради правосуддя, на якому кандидатка заявила два відводи доповідачу, які мотивувала недопуском її захисника до матеріалів справи та ймовірною упередженість.

Вища рада правосуддя ухвалами від 18 вересня 2025 року № 1977/0/15-25 (https://hcj.gov.ua/doc/doc/54591) та № 1978/0/15-25 (https://hcj.gov.ua/doc/doc/54704) відмовила в задоволенні заяви Савчук І.О. про відвід члена Вищої ради правосуддя Маселка Р.А. Вища рада правосуддя не встановила, що член Вищої ради правосуддя Маселко Р.А. особисто, прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи, або інших обставин, що викликають сумнів у його неупередженості.

Після розгляду відводів кандидатка Савчук І.О. заявила клопотання про оголошення перерви для отримання відповідей на адвокатські запити. Вища рада правосуддя задовольнила вказане клопотання та продовжила перерву до 14 жовтня 2025 року (https://youtu.be/6N1gwMWYuPU?t=2163).

14 жовтня 2025 року кандидатка особисто взяла участь у засіданні та надала усні пояснення. У засіданні було оголошено перерву для отримання висновків експертизи, яку кандидатка замовила з метою підтвердження вартості будинку (https://youtu.be/Kbai2DjIkVc?t=830).

15 січня 2026 року відбулось останнє засідання Вищої ради правосуддя, у якому Савчук І.О. особисто взяла участь. Кандидатка заявила клопотання про відкладення розгляду до вирішення її адміністративних позовів проти члена Вищої ради правосуддя та Вищої ради правосуддя, а також через неготовність ретроспективної оцінки майна (термін виконання якої змістився на другий квартал 2026 року). Вища рада правосуддя відхилила вказані клопотання у через їх безпідставність. (https://youtu.be/sD9SZ3A2f7E?t=1012).

Під час вказаного засідання доповідач запропонував ухвалити рішення про відмову у внесенні Президентові України подання про призначення Савчук І.О. на посаду судді Житомирського районного суду Житомирської області.

Заслухавши кандидатку на посаду судді Савчук І.О., пропозицію доповідача, обговоривши її в установленому законом порядку, за результатами голосування пропозицію доповідача підтримали 8 членів Вищої ради правосуддя із 14, які брали участь у засіданні. Вища рада правосуддя ухвалила рішення про відмову у внесенні Президентові України подання про призначення Савчук І.О. на посаду судді Житомирського районного суду Житомирської області з огляду на таке.

ОСОБА КАНДИДАТА

Савчук Ірина Олександрівна, громадянка України, ____ року народження. У 2008 році закінчила Одеську національну юридичну академію, отримала повну вищу освіту за спеціальністю «Правознавство», кваліфікаційний рівень спеціаліста. Має стаж професійної діяльності у сфері права після здобуття вищої юридичної освіти щонайменше п’ять років, є компетентною та володіє державною мовою.

Трудовий шлях Савчук І.О. характеризується тривалою кар’єрою в апаратах вищих судових інстанцій (понад 14 років у Верховному Суді України та робота в Конституційному Суді України), яка після кількарічної перерви змінилася діяльністю в Міністерстві юстиції на посаді помічника Міністра юстиції України та завідувача Сектору нормативно-правового забезпечення архівної справи Міністерства юстиції України. Трудових шлях кандидатки свідчить про комплектність та досвід у сфері права.

КОНКУРСНА ПРОЦЕДУРА

Савчук І.О. кандидує на посаду судді із 2012 року. ВККСУ рішенням від 6 листопада 2013 року рекомендувала Савчук І.О. для призначення на посаду судді Чуднівського районного суду Житомирської області. Подання та відповідні матеріали не були розглянуті Президентом України до дня набрання чинності Законом України від 2 червня 2016 року № 1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)».

З огляду на зазначене Вища рада правосуддя рішенням від 23 лютого 2017 року № 320/0/15-17 передала до ВККСУ матеріали кандидатів, які станом на 28 листопада 2016 року відповідають вимогам для призначення на посаду судді, керуючись пунктом 13 розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Вищу раду правосуддя». Серед указаних документів також була рекомендація ВККСУ щодо Савчук І.О.

ВККСУ рішенням від 3 квітня 2017 року № 28/зп-17 оголосила добір кандидатів на посаду судді місцевого суду з урахуванням 600 прогнозованих вакантних посад суддів місцевого суду (далі – добір).

До ВККСУ із заявою про допуск до участі в доборі звернулася, зокрема Савчук І.О. Керуючись пунктом 4 частини першої статті 70 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», за результатами перевірки відповідності установленим цим Законом вимогам до кандидата на посаду судді на основі поданих документів ВККСУ у складі колегії 29 вересня 2017 року постановила рішення № 233/дс-17, згідно з яким Савчук І.О. допущено до участі в доборі.

26 жовтня 2017 року ВККСУ змінила власне рішення від 27 вересня 2017 року № 233/дс-17 в частині допуску Савчук І.О. до участі в доборі кандидатів на посаду судді місцевого суду та складенні відбіркового іспиту як особи, яка має трирічний стаж роботи на посаді помічника судді, та допустила Савчук І.О. до участі в доборі кандидатів на посаду судді місцевого суду без складання відбіркового іспиту та проходження спеціальної підготовки як особу, яка відповідає пункту 29 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

ВККСУ рішенням від 5 серпня 2019 року № 145/зп-19 оголосила конкурс на зайняття 35 вакантних посад суддів у місцевих судах для кандидатів на посаду судді, які відповідають вимогам абзацу третього пункту 13 розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Вищу раду правосуддя» та набрали більше 75 відсотків максимально можливого бала кваліфікаційного іспиту, складеного до набрання чинності Законом України від 2 червня 2016 року № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів».

До ВККСУ 9 вересня 2019 року звернулася Савчук І.О. із заявою про допуск її до участі в зазначеному конкурсі як особа, яка відповідає вимогам абзацу третього пункту 13 розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Вищу раду правосуддя» та набрала більше 75 відсотків максимально можливого бала кваліфікаційного іспиту, складеного до набрання чинності Законом України від 2 червня 2016 року № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів». У заяві Савчук І.О. просила рекомендувати її за результатами конкурсу для призначення на посаду судді Житомирського районного суду Житомирської області.

ВККСУ рішенням від 25 вересня 2019 року № 648/дс-19 визнала Савчук І.О. такою, що в установлені спосіб та строки подала всі необхідні документи, а також відповідає вимогам абзацу третього пункту 13 розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Вищу раду правосуддя», допустила до проходження спеціальної перевірки.

ВККСУ рішенням від 6 грудня 2023 року № 157/зп-23 визначила рейтинг учасників конкурсу на зайняття вакантних посад суддів, оголошеного рішенням ВККСУ від 5 серпня 2019 року № 145/зп-19. Зокрема, визначено рейтинг кандидатів на посаду судді Житомирського районного суду Житомирської області, у якому Савчук І.О. зайняла переможну позицію.

ВККСУ рішенням від 19 грудня 2023 року № 59/дс-23 рекомендувала Савчук І.О. для призначення на посаду судді Житомирського районного суду Житомирської області.

НОРМИ ПРАВА ТА ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

Відповідно до частини першої статті 128 Конституції України призначення на посаду судді здійснюється Президентом України за поданням Вищої ради правосуддя в порядку, встановленому законом.

Вища рада правосуддя є колегіальним, незалежним конституційним органом державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів (стаття 1 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»).

З огляду на наведене, що саме Вища рада правосуддя відповідає за формування якісного суддівського корпусу з осіб, які мають необхідну професійну кваліфікацію, високі особисті та моральні якості, бездоганну репутацію, що є головною запорукою незалежності, функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, належного здійснення правосуддя відповідно до вимог Конституції та законів України, до якого є довіра у суспільства. Це засадниче завдання Вищої ради правосуддя обумовлює її обов’язок забезпечити ретельне виконання процедури перевірки кандидатів у судді, що виключає будь‑які обґрунтовані сумніви у їх повній відповідності всім вимогам, які передбачені для кандидатів у судді.

На посаду судді може бути призначений громадянин України, не молодший тридцяти та не старший шістдесяти п’яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж професійної діяльності у сфері права щонайменше п’ять років, є компетентним, доброчесним та володіє державною мовою (частина третя статті 127 Конституції України).

Відповідно до частин першої, дев’ятої статті 69 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» на посаду судді може бути призначений громадянин України, який є доброчесним. Кандидат на посаду судді відповідає критерію доброчесності, якщо відсутні обґрунтовані сумніви у його чесності, а також щодо законності джерел походження його майна, відповідності рівня життя кандидата на посаду судді або членів його сім’ї задекларованим доходам, відповідності способу життя кандидата на посаду судді його попередньому статусу.

Критерій доброчесності є надзвичайно важливим з огляду на те, яку роль відіграє судова влада у становленні правової держави. Саме доброчесність є ключовою категорією у формуванні морально-етичного образу суддів, запорукою формування довіри народу до суддів та судової влади загалом.

Доброчесність – це необхідний морально-етичний складник діяльності судді, який, серед іншого, визначає межу і спосіб його поведінки, що базується на принципах об’єктивного ставлення до сторін у справах та чесності у способі власного життя, виконанні своїх обов’язків і здійсненні правосуддя.

У пункті 141 рішення Великої Палати Верховного Суду від 27 лютого 2025 року у справі № 990/99/24 висловлено правову позицію, що доброчесність є морально-етичною, а не правовою категорією, обставини, які свідчать про недоброчесність, оцінюються насамперед з морально-етичного погляду. Навіть зовні правомірні і законні дії кандидата можуть оцінюватися як такі, що не узгоджуються з поняттям доброчесності.

Перевірка кандидата на посаду судді за критерієм доброчесності містить з’ясування та оцінку всіх аспектів життя і діяльності такого кандидата не лише професійного характеру, а й морально-етичного.

Перевірка кандидата на посаду судді на відповідність критерію доброчесності відбувається на підставі Єдиних показників для оцінки доброчесності та професійної етики судді (кандидата на посаду судді), які затверджені рішенням Вищої ради правосуддя від 17 грудня 2024 року № 3659/0/15-24 (далі – Показники доброчесності, Показники).

Пунктом 2 Показників доброчесності визначено, що вони застосовуються при розгляді Вищою радою правосуддя рекомендації Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про призначення судді на посаду. Показники застосовуються до процедур оцінювання, що виникли до їх затвердження, але не були завершені, та до процедур, що розпочинаються після їх затвердження (пункт 3 Показників доброчесності). З огляду на те, що на момент затвердження Показників доброчесності процедуру розгляду кандидатки Савчук І.О. ще не було завершено, вказані Показники підлягають застосуванню під час оцінюванні відповідності кандидатки критерію доброчесності.

Велика Палата Верховного Суду переконана, що особа, яка претендує зайняти цю посаду, має демонструвати високі стандарти поведінки – дотримуватися вимог законодавства та загальноприйнятих в українському суспільстві норм моралі як на етапі перебування у статусі кандидата, так і до набуття такого статусу, а їх порушення має враховуватися при оцінці доброчесності кандидата на посаду судді (рішення Великої Палати Верховного суду від 11 грудня 2025 року у справі № 990/410/24).

Під час встановлення наявності фактів, які свідчать про невідповідність кандидата критеріям доброчесності, Вища рада правосуддя керується пунктом 1 Показників доброчесності, згідно з яким обґрунтований сумнів – наявність відповідних та достатніх фактичних даних, які є переконливими для звичайної розсудливої людини щодо того, що суддя (кандидат на посаду судді) може не відповідати критеріям доброчесності та професійної етики.

Отже, фактичні дані мають стосуватись об’єкта перевірки, а їх обсяг, зміст та якість мають бути достатніми для того, щоб переконати звичайну розсудливу людину. Оскільки під час призначення судді важливо забезпечити суспільну довіру до судової влади, то під час встановлені обґрунтованого сумніву орієнтиром є не розсуд членів ВККСУ чи Вищої ради правосуддя, а думки саме звичайної розсудливої людини, тобто законослухняної людини, яка, достатньою мірою поінформована про факти та процеси, що відбуваються, об’єктивно сприймає інформацію та обставини зовні.

Розділ 2 Показників доброчесності визначає, що під час оцінювання відповідності кандидата на посаду судді Показникам використовуються інформаційні та довідкові системи, реєстри, бази даних та інші джерела інформації, зокрема суддівське досьє (досьє кандидата), та декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, подані відповідно до Закону України «Про запобігання корупції». Під час оцінювання відповідності кандидата на посаду судді Показникам може використовуватись інформація із кримінальних, адміністративних, цивільних справ, справ про адміністративні правопорушення або дисциплінарних проваджень.

Кандидат на посаду судді відповідає Показникам у разі відсутності невідповідності або обґрунтованого сумніву в його відповідності хоча б одному показнику.

Сумнів не може ґрунтуватися лише на припущеннях або суб’єктивній думці. Це означає, що сумніви не можуть бути просто суб’єктивними, вони повинні мати об’єктивну основу (підтверджені фактичними даними, опиратися на достовірні перевірені відомості), яка може бути перевірена й оцінена суб’єктами перевірки, але саме з погляду звичайної розсудливої людини.

Щодо припущень, то Вища рада правосуддя звертає увагу, що словосполучення «лише на припущеннях» свідчить, що висновки не можуть базуватися виключно на припущеннях. Також враховує позицію Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ), який неодноразово вказував, що доказ може витікати із співіснування досить сильних, чітких і погоджених припущень чи подібних неспростованих презумпцій щодо фактів (див. «Єрохіна проти України», рішення від 15 листопада 2012 року, п. 52, «Валерій Фуклєв проти України», рішення від 16 січня 2014 року, п. 93). Зокрема очевидними є презумпції про необхідність витрат на звичайну життєдіяльність, сплату податків, продаж товарів за ринковими цінами за відсутності обставин, що свідчать про інше, тощо.

Обставини також можуть встановлюватися на підставі сукупності непрямих доказів, які хоча безпосередньо й не вказують на відповідну обставину, але підтверджують її на основі логічного аналізу їх сукупності та взаємозв’язку.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2024 року № 990/71/24 колегія суду виснувала, що підстави для сумнівів у відповідності кандидата критеріям доброчесності повинні бути об’єктивними, реальними, вагомими (істотними), дієвими і негативними настільки, щоб засумніватися у відповідності кандидата критерію доброчесності чи професійної етики або містити в собі властивості (ознаки), які можуть негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади у зв’язку з таким призначенням. Такими підставами можуть бути будь-які фактори, явища, події об’єктивної дійсності, що містять ознаки (властивості), які характеризують чи виділяють кандидата на посаду судді як постать, що не відповідає якимось певним «еталонним» критеріям доброчесності та професійної етики, яким повинен відповідати суддя як носій влади, або, інакше кажучи, неофіційній, ментальній, що ґрунтується на традиціях (звичаях), системі уявлень, норм та оцінок, що регулює поведінку людей у суспільстві, на колективно підсвідомому рівні схвалюється більшістю суспільства, практична реалізація якої забезпечується громадським осудом.

Для оцінки наявності обґрунтованого сумніву щодо відповідності кандидата критерію доброчесності чи професійної етики або інших обставин, які можуть негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади у зв’язку з таким призначенням, достатньо конкретної інформації, яка з урахуванням наданих кандидатом пояснень та аргументів (які не сприймаються як переконливі) не спростовує переконань (сприйняття) Вищої ради правосуддя щодо достатньої відповідності кандидата на посаду судді цим критеріям.

Кандидат на посаду судді претендує на одержання повноважень посадової особи, уповноваженої на виконання функцій держави, – здійснення правосуддя, тому під час вирішення питання про можливість рекомендування кандидата на посаду судді Вища рада правосуддя зобов’язана врахувати всі обставини, які перешкоджають кандидату на посаду судді обійняти таку посаду, зокрема ті, що негативно характеризують кандидата.

Для перевірки відповідності кандидата критеріям доброчесності Вища рада правосуддя керується правом на отримання інформації відповідно до статті 31 Закону України «Про Вищу раду правосуддя». Водночас у процедурі оцінювання також важливе, якщо не вирішальне, значення має позиція кандидата на посаду судді, який повинен надати правдиві пояснення та необхідні переконливі докази на підтвердження його відповідності вимогам щодо судді та спростування обґрунтованого сумніву щодо його кандидатури.

Такий висновок узгоджується як із практикою ВККСУ, Вищої ради правосуддя, так зі сталою правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, яка зазначила, що «саме по собі призначення (ціль) конкурсу покладає на кандидата, який зацікавлений в отриманні посади судді, обов’язок надати переконливі пояснення (за потреби й відповідні докази), які усувають сумнів у його доброчесності» (пункт 157 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 лютого 2025 року у справі № 990/99/24, пункт 7.37 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 лютого 2025 року у справі № 9901/110/19).

Велика Палата Верховного Суду у рішенні від 11 грудня 2025 року за результатами розгляду справи № 990/410/24 зазначила, що від особи, яка прагне зайняти посаду судді, очікується уважність щодо розкриття інформації про себе під час участі у відповідному конкурсі, а також чітка, логічна та послідовна позиція в дотриманні правових норм при заповненні документів, які передбачені процедурою конкурсу.

ЄСПЛ також зауважує, що покладення тягаря доведення джерел походження статків під час процедури перевірки судді не є свавільним для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (з протоколами) (Європейська конвенція з прав людини) (пункт 352 рішення ЄСПЛ «Джоджай проти Албанії» від 9 лютого 2021 року, https://hcj.gov.ua/sites/default/files/field/dzhodzhay_against_albania.pdf).

Суспільна довіра та повага до судової влади є гарантіями ефективної судової системи: поведінка суддів у їхній професійній діяльності, зрозуміло, розглядається громадськістю як необхідна складова довіри до судів (пункт 22 Висновку № 3(2002) Консультативної ради європейських суддів (далі – КРЄС) від 19 листопада 2002 року).

Згідно з абзацом другим частини четвертої статті 37 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Вища рада правосуддя може ухвалити рішення про відмову у внесенні Президентові України подання про призначення судді на посаду відповідно до пункту 1 частини дев’ятнадцятої статті 79 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» тільки на підставі обґрунтованих відомостей, які були отримані Вищою радою правосуддя в передбаченому законом порядку, якщо: 1) такі відомості не були предметом розгляду Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 2) Вища кваліфікаційна комісія суддів України не дала належної оцінки таким відомостям в межах процедури кваліфікаційного оцінювання щодо відповідного кандидата.

Законом України від 9 грудня 2023 року № 3511-IX «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедур суддівської кар’єри» розділ ІV Порядок зайняття посади судді» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» викладено в новій редакції.

Відповідно до частини другої статті 79⁶ Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Вища рада правосуддя відмовляє у внесенні Президентові України подання про призначення судді на посаду виключно з таких підстав:

1) наявність обґрунтованого сумніву щодо відповідності кандидата критеріям доброчесності чи професійної етики або інших обставин, які можуть негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади у зв’язку з таким призначенням;

2) порушення визначеного законом порядку призначення на посаду судді.

Підстави, зазначені у пункті 1 цієї частини, Вища рада правосуддя визначає, керуючись власною оцінкою обставин, пов’язаних із кандидатом на посаду судді, та його особистих якостей.

УСТАНОВЛЕНІ ОБСТАВИНИ ТА ЇХ ОЦІНКА

Під час розгляду рекомендації ВККСУ щодо Савчук І.О. встановлено відомості, які не були предметом розгляду ВККСУ та яким ВККСУ не дала належної оцінки в межах процедури конкурсу щодо кандидатки.

ВККСУ не проводила співбесіди з кандидаткою Савчук І.О., а тому обставини, які установлені Вищої радою правосуддя, не були предметом публічного обговорення членів ВККСУ. Пояснення, надані кандидаткою ВККСУ, значною мірою розходяться з відомостями, які установила Вища рада правосуддя, що вимагає надання таким фактам окремої оцінки.

Вища рада правосуддя за результатами ретельного дослідження усіх матеріалів щодо кандидатки, отриманих від ВККСУ, самостійно зібраної інформації та пояснень і доказів, наданих кандидаткою, встановила таке.

Наявність обґрунтованих сумнівів у законності джерел походження майна та відповідності рівня життя задекларованим доходам

Відповідно до пункту 21 Показників доброчесності кандидат на посаду судді відповідає показнику законності джерел походження прав на об’єкти цивільних прав, якщо джерела походження прав на об’єкти цивільних прав кандидата на посаду судді та членів його сім’ї не викликають обґрунтованого сумніву в їх законності.

Законність джерел походження прав на об’єкти цивільних прав не викликає обґрунтованого сумніву, якщо, зокрема, але не виключно:

• дії кандидата на посаду судді, спрямовані на набуття прав на об’єкти цивільних прав, не суперечать вимогам законодавства, правилам професійної етики та є добросовісними (підпункт 1);
• вартість об’єктів цивільних прав, набутих кандидатом на посаду судді та / або членами його сім’ї, відповідає розміру їхніх доходів, отриманих із законних джерел у періоди, що передують набуттю відповідних об’єктів цивільних прав (підпункт 2);
• набуте суддею (кандидатом на посаду судді) та членами його сім’ї право власності / користування на об’єкт цивільних прав безоплатно або від пов’язаної із суддею (кандидатом на посаду судді) та членами його сім’ї особи було набуте попереднім власником / власником із законних джерел за ринковою вартістю (підпункт 3);
• право на об’єкт цивільних прав за оплатним договором набуте суддею (кандидатом на посаду судді) або членами його сім’ї за ціною, що істотно не відрізняється від ринкової вартості (підпункт 5);
• підстави та порядок набуття кандидатом на посаду судді та членами його сім’ї права на об’єкт цивільних прав не мають очевидних ознак невідповідності вимогам законодавства, про які кандидат на посаду судді та члени його сім’ї не могли не знати (підпункт 6);
• під час набуття або відчуження прав на об’єкт цивільних прав кандидатом на посаду судді та членами його сім’ї дотримано вимоги антикорупційного законодавства, законодавства про оцінку та оціночну діяльність, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, податкового законодавства, нормативних актів Національного банку України, інших нормативно-правових актів (підпункт 7).

Пункт 22 Показників доброчесності визначає, що рівень життя кандидата на посаду судді відповідає задекларованим доходам, якщо рівень його майнового стану не викликає у звичайної розсудливої людини обґрунтованого сумніву в можливості правомірного його формування за рахунок задекларованих доходів, отриманих із законних джерел, якщо, зокрема, але не виключно:

• у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування зазначено все майно судді (кандидата на посаду судді), що має бути внесено до декларації згідно із Законом України «Про запобігання корупції», а задекларована вартість такого майна відповідає вартості набуття чи останній грошовій оцінці (підпункт 1);
• суддя (кандидат на посаду судді) здійснював витрати, розмір яких відповідає його рівню життя, задекларованим доходам (підпункт 3).

Отже, Показники доброчесності прямо передбачають, що під час визначення відповідності кандидата критеріям доброчесності в майнових питаннях беруть до уваги саме задекларовані доходи, отримані із законних джерел, відповідно до вимог, зокрема, податкового законодавства, а також ринкову вартість об’єктів цивільних прав.

Виявлення інформації про доходи

З метою оцінки законності та відповідності доходів кандидатки Савчук І.О. та членів її сім’ї їхньому майну доповідач отримав дані про офіційні доходи, які наявні в офіційних реєстрах та базах даних Державної податкової служби України (далі – ДПС), інформацію про доходи, які вказані кандидаткою під час заповнення декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, а також відомості, які надала кандидатка.

Крім того, кандидатці були поставлені письмові та усні запитання щодо розміру та джерел походження доходів для придбання відповідного майна. У своїх поясненнях кандидатка стверджувала, що майно вона придбавала за ціною, яка вказана в договорі, та надала докази для підтвердження цього (які вважала за необхідне).

На підтвердження доходу для придбання квартири за адресою: АДРЕСА1, кандидатка повідомила, що у 2009 році отримала дохід від продажу іншої квартири, яка належала їй та її батькові на підставі приватизації. У своїх поясненнях Савчук І.О. також зазначила, що придбання автомобілів «Hyundai Sonata», «Toyota Prado», «Hyundai i30» здійснював її колишнім чоловік, вона не знала джерел походження коштів, за які їх було придбано, оскільки чоловік не ділився фінансовою інформацією. Кандидатка Савчук І.О. повідомила, що не має зв’язку з колишнім чоловіком, оскільки вони офіційно розлучні. Саме цю обставину вона навела як аргумент для залучення адвоката, сподіваючись, що через офіційні адвокатські запити вдасться отримати відповіді, які їй особисто колишній чоловік не надає.

Попри таку заяву Савчук І.О. не надала Вищій раді правосуддя будь-яких доказів звернення до колишнього чоловіка ОСОБА4 чи спроби встановити джерела походження коштів у інший спосіб, зокрема направлення адвокатських запитів.

Щодо доходів співмешканця кандидатки ОСОБА1 Вища рада правосуддя отримала офіційні відомості, а також пояснення кандидатки, зокрема, що викуп частки квартири за 710 400 грн у колишнього чоловіка здійснено за рахунок коштів, наданих їй ОСОБА1.

Кандидатка Савчук І.О. неодноразово надавала Вищій раді правосуддя пояснення, банківські та інші документи ОСОБА1, що свідчить про підтримання комунікації та наявність близьких довірчих стосунків, попри припинення сімейних відносин. Незважаючи на це, кандидатка жодного разу не надала інформацію про джерело походження коштів ОСОБА1, які, як вона сама ж зазначила, використовувала для покриття власних фінансових витрат.

Водночас ненадання кандидаткою інформації щодо доходів колишнього чоловіка та ОСОБА1 не створює перешкод для належного оцінювання, оскільки такі дані Вищою радою правосуддя отримала з офіційних джерел.

Стосовно залучення будь-яких коштів для придбання будинку в селі ІНФОРМАЦІЯ1 кандидатка Савчук І.О. підтвердила отримання позики готівкою в розмірі 675 000 грн, проте зауважила, що ці кошти отримувала для ремонту будинку. Додатково пояснила, що оскільки ремонт не було розпочато, кошти не витратила і повернула їх позикодавцю однією сумою у травні 2019 року.

Упродовж 2019–2023 років, коли Савчук І.О. не працювала, джерелом коштів для проживання, за її поясненнями, були заощадження із зарплати у Верховному Суді, аліменти, соціальні виплати на народження доньки, а також повне фінансове утримання з боку ОСОБА1.

Отже, з метою повної перевірки наявності у кандидатки та членів її сім’ї будь-яких доходів для придбання наявного майна, Вища рада правосуддя провела оцінку відповідності майна доходам з урахуванням не лише офіційних даних ДПС, але й з урахуванням усіх даних про доходи, які надала кандидатка.

Позиція кандидатки

Кандидатці неодноразово направляли запити та задавали запитання щодо джерел походження коштів, за які було придбано будинок, земельну ділянку, транспортні засоби та збудовано будівлі на орендованій земельній ділянці.

Савчук І.О. впевнено та послідовно заперечувала обґрунтований сумнів щодо того, що ринкова вартість належного їй майна не відповідає ринковим цінам. Також кандидатка до останнього засідання, яке відбулося 15 січня 2026 року, заперечувала факт наявності недобудованих об’єктів на орендованій земельній ділянці, пояснюючи, що фактичним користувачем ділянки з моменту укладання договору був її колишній співмешканець ОСОБА1, а на неї лише оформлено договір.

Керуючись такою позицією, кандидатка залишила запитання щодо джерел походження коштів без відповідей та не надала підтвердження наявності інших джерел доходу, про які її запитував доповідач.

Ураховуючи відсутність доказів на підтвердження доходів, яких було б достатньо для придбання будинку, земельної ділянки, транспортних засобів і будівництва двох будівель, Вища рада правосуддя керувалася виключно офіційними даними про доходи кандидатки, членів її сім’ї та ОСОБА1, а також інформацією, наявною в матеріалах щодо кандидатки.

У кандидатки Савчук І.О. було достатньо часу для збору доказів та надання підтвердження походження коштів, кандидатка не була обмежена в можливості подати усні чи письмові пояснення, які б дали змогу позбутися сумнівів щодо наявності у кандидатки та членів її сім’ї коштів для придбання наявного майна з урахуванням їх дійсної ринкової вартості, а тому Вища рада правосуддя вважає, що кандидатка свідомо не скористалася такою можливістю.

Оцінюючи значний час, який минув із моменту отримання доходів та набуття майна Вища рада правосуддя виходить із того, що відповідно до пункту 9 Показників доброчесності оцінювання відповідності Показникам доброчесності кандидата на посаду судді може ґрунтуватися на інформації без часових обмежень, з урахуванням давності та подальшої поведінки кандидата на посаду судді.

Під час оцінювання кандидатки Вищою радою правосуддя бралося до уваги виключно коштовне майно Савчук І.О. та членів її сім’ї, яке придбавалося безпосередньо перед набуттям і вже після набуття нею статусу кандидата на посаду судді і щодо законності джерел набуття якого є обґрунтовані сумніви. Йдеться про майно та доходи, які згідно із законодавством були документально оформленні та зафіксовані у відповідних базах даних державних органів, а також виявлені на публічних інформаційних ресурсах та в мережі Інтернет. А тому отримання інформації про це майно та джерела доходів не повязано для кандидатки непереборними труднощами. З огляду на це Вища рада правосуддя вважає важливим вжити заходів для спростування цих сумнівів, а сам факт тривалості часу, що минув не є підставою для ігнорування чи спростування таких сумнівів.

Вища рада правосуддя також опирається на позицію ЄСПЛ у схожих ситуаціях. Зокрема у справі «Джоджай проти Албанії» заявниця (колишня суддя Конституційного Суду, яка була звільнення за результатом у т.ч. перевірки її майнового стану) стверджувала, що «зіткнулася з об’єктивною неможливістю показати законні джерела доходу, який її партнер заробив понад двадцять років тому» (пункт 394 рішення ЄСПЛ від 9 лютого 2021 року: https://hcj.gov.ua/sites/default/files/field/dzhodzhay_against_albania.pdf). ЄСПЛ не встановив, що рішення національних судів про звільнення заявниці у зв’язку з тим, що заявниця не змогла підтвердити законність джерел доходу за таких умов є свавільним чи явно необґрунтованим (пункти 406 – 409).

ЄСПЛ окремо зазначив, що «варто також враховувати особливості широко застосовних процесів аудиту активів. На думку Суду, з урахуванням того, що особисті або сімейні статки зазвичай накопичуються протягом трудового життя, встановлення жорстких часових обмежень для оцінювання статків значно обмежило б і вплинуло на здатність органів влади оцінювати законність усіх статків, набутих протягом професійної кар’єри особою, яка проходить перевірку. У зв’язку з цим оцінювання статків має певні особливості на відміну від звичайних дисциплінарних розслідувань, які потребують надання державі-відповідачу більшої гнучкості в застосуванні встановлених законом обмежень, сумісних із метою відновлення та зміцнення довіри суспільства до системи правосуддя та забезпечення високого рівня доброчесності, якого очікують від представників судової системи» (пункт 349).

Такої ж позиції ЄСПЛ притримується у рішенні від 4 липня 2023 року у справі «THANZA v. ALBANIA», де заявник стверджував, що був поставлений у складне становище у зв’язку з необхідністю надання обґрунтування законності фінансових джерел після спливу понад 20 років за відсутності підтвердних документів (пункт 104). У цьому рішенні ЄСПЛ виснував, що метою оцінки активів є перевірка законності джерела придбання активів та перевірка правдивості перевірочної декларації активів порівняно з попередніми щорічними деклараціями. Саме із цієї причини органи перевірки використовували як доказ попередні щорічні декларації про активи, щоб переконатися, що всі активи, включаючи законні фінансові джерела, які були використані для придбання майна, були точно розкриті та обґрунтовані.

З огляду на викладене за результатами оцінки відповідності наявного в кандидатки та членів її сім’ї майна одержаним ними доходам установлено таке.

Нерухоме майно. Будинок та земельна ділянка

21 лютого 2018 року кандидатка Савчук І.О. (покупець) та ОСОБА2 (продавець) уклали два договори купівлі продажу, предметом яких були житловий будинок площею 181,2 кв. м та земельна ділянка під ним, кадастровий номер ____. Обидва об’єкти нерухомого майна знаходяться за адресою: АДРЕСА2.

Відповідно до пунктів 1.5 договорів від 21 лютого 2018 року, учинених на бланках серії ННА № 221881 (далі – Договір № 221881) та ННА № 221885 (далі – Договір № 221885), вартість будинку становила 99 000 грн, а вартість земельної ділянки – 49 000 гривень.

Отже, кандидатка Савчук І.О. придбала новий будинок у котеджному містечку та земельну ділянку в ОСОБА2 за 148 000 грн, що станом на 21 лютого 2018 року за курсом Національного банку України становило 5 467,30 долара США.

За даними інтернет сайту «OLX» (https://www.olx.ua/uk/nedvizhimost/kryachki/q-будинок/) вартість будинків подібної площі в цьому населеному пункті становила від 2 600 000 гривень.

За даними офіційного ресурсу Фонду державного майна України «Єдина база даних звітів про оцінку» (https://evaluation.spfu.gov.ua) оціночна вартість будинку кандидатки станом на 27 березня 2024 року становила 6 859 267,98 гривні.

Під час визначення ринкової вартості будинку Вища рада правосуддя опирається на затверджені показники опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України. Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України (далі – Мінрегіонбуд) упродовж багатьох років, зокрема із 6 листопада 2017 року, періодично затверджує Показники опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України.

Відповідно до вказаних показників опосередкована вартість спорудження 1 кв. м житлового будинку в Київській області станом на 1 жовтня 2017 року становила 10 756 гривень. Опосередкована вартість житлового будинку в селі ІНФОРМАЦІЯ1 площею 181,2 кв. м становила щонайменше 1 948 987 гривень.

У пунктах 1.8 договорів № 221881 та № 221885 міститься інформація про наявність Звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки (ідентифікатор за базою ФДМУ 2675671_19022018_KR001) та будинку (ідентифікатор за базою ФДМУ 2675584 19022018_КК001). Згідно із вказаними звітами оціночна вартість будинку становила 90 378 грн, а земельної ділянки – 48 987 гривень.

На запит члена Вищої ради правосуддя Маселка Р.А. Фондом державного майна України (далі – ФДМУ) надав інформацію про оціночну вартість вказаних будинку та земельної ділянки, яку встановлювали перед їх продажем.

На виконання умов Порядку проведення оцінки для цілей оподаткування та нарахування і сплати інших обов’язкових платежів, які справляються відповідно до законодавства, суб’єкт оціночної діяльності Товариство з обмеженою відповідальністю «Консалтингова компанія «Центр Оцінки» дійсно проводив оцінку вартості будинку та земельної ділянки, проте не 21 лютого 2018 року (дата продажу), а напередодні – 19 лютого 2018 року.

До відповіді ФДМУ долучено два звіти про оціночну вартість будинку. Обидва звіти датовані 19 лютого 2018 року та були замовлені з метою укладення Договору № 221881. У базі даних ФДМУ дійсно міститься звіт № 2675584 19022018_КК001, згідно з яким вартість будинку становила 90 378 гривень.

Водночас того самого дня замовлено та підготовлено ще один звіт за № 2675359_19022018_KR001, у якому вказано втричі більшу оціночну вартість будинку, а саме 297 214 гривень.

Зазначена розбіжність у висновках, які підготовлені одним суб’єктом оцінювання, одним оцінщиком – ОСОБА3 (свідоцтво МФ № 128 від 2 липня 2016 року), в один день щодо одного і того самого об’єкта із застосуванням ідентичних методів оцінювання, ставить під сумнів належність обох оцінок та є доказом того, що реальна вартість будинку, який придбала кандидатка Савчук І.О., суттєво відрізняється від вартості, що вказана в Договорі № 221881.

Вища рада правосуддя вважає наведений факт свідомим незазначенням кандидаткою Савчук І.О. в договорах дійсної вартості придбаного нерухомого майна, що явно суперечить критеріям, визначеним пунктом 21 Показників доброчесності.

Крім розрахунку опосередкованої вартості, наявності двох звітів щодо оцінки будинку, Вища рада правосуддя отримала достатньо інших чітких і переконливих доказів, які, на думку звичайної розсудливої людини, обґрунтовують сумнів щодо відповідності вартості придбаних будинку та земельної ділянки ринковим цінам на аналогічні об’єкти цивільних прав.

Будинки на вулиці Прорізній в селі ІНФОРМАЦІЯ1 є новими котеджними будинками, які рекламували як «Котеджний городок «Скіфський» (далі – КГ «Скіфський»).

Станом на 24 січня 2018 року на сайті (http://cottage-class.com) розміщувалися оголошення про продаж будинків у КГ «Скіфський». Вартість будинку такого самого планування (тип «Розалія»), як у кандидатки Савчук І.О., становила 52 000 доларів США, що за офіційним курсом гривні до долара США за даними Національного банку України (далі – НБУ) на 24 січня 2018 року становило 1 500 970,77 гривні (https://web.archive.org/web/20180124135640/http://www.cottage-class.com:80/).

Оголошення про продаж будинків у КГ «Скіфський» також було розміщено й на інших сайтах: https://lun.ua/uk/км-скіфський-крячки/типові-проєкти/1953, https://vsekottedzhi.com.ua/complex/kg-skifskij, https://bild.ua/uk/km-skifskiy-kryachki (вказано вартість від 1 400 000 гривень), https://meget.kiev.ua/kottedzhnie-gorodki/201-kg-skifskiy/karta/ (вказано вартість від 50 000 доларів США), https://vsekottedzhi.com.ua/complex/kg-skifskij тощо.

На офіційному сайті КГ «Скіфський» http://cottage-class.com зазначено контактні номери телефонів, за який можна було зв’язатися з продавцем: (050) ____, (050) ____, (050) ____. За даними мобільного застосунку Viber встановлено, що за номером телефону (050) ____ відображається ім’я «ОСОБА2».

Під час попереднього розгляду матеріалів справи щодо Савчук І.О. встановлено, що продавець ОСОБА2 здійснював також продаж інших будинків та земельних ділянок в селі АДРЕСА1. Згідно з відомостями на сайті «YouControl» та інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у власності ОСОБА2 перебувало щонайменше 14 будинків за вказаною адресою (будинки №№ 7, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 17, 19, 21, 23, 25, 27).

Зазначені обставини доводять, що основним власником КГ «Скіфський» був саме ОСОБА2, який і здійснював продаж будинків, що були вказані на офіційному сайті: http://cottage-class.com.

Обґрунтований сумнів щодо дійсної вартості будинку породжує також факт, що одразу після укладення договорів № 221881 та № 221885 кандидатка Савчук І.О. уклала із продавцем ОСОБА2 ще два договори: договір позики та договір іпотеки для забезпечення вказаної позики. Згідно з договором іпотеки № 221896 (далі - Договір іпотеки № 221896) кандидатка Савчук І.О. отримала від ОСОБА2 позику в розмірі 675 000 гривень.

Договір іпотеки, учинений на бланку серії ННА № 221896. Усі договори посвідчував приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шевчук З.М. Згідно з відомостями з Єдиного реєстру спеціальних бланків нотаріальних документів (https://rnb.nais.gov.ua/index.php/rnb/result), бланки ННА №№ 221881, 221885 № 221896 використані приватним нотаріусом Шевчук З.М. 21 лютого 2018 року.

14 травня 2019 року ОСОБА2 з метою вилучення з ДРРП обтяжень щодо будинку та земельної ділянки Савчук І.О. подав державному реєстратору заяву, в якій повідомив, що зобов’язання за договором позики від 21 травня 2019 року повністю виконані. Кандидатка Савчук І.О. підтвердила факт отримання позики та її повернення у травні 2019 року.

Кандидатка пояснила, що позика була нею отримана з метою здійснення ремонту у придбаному будинку.

На думку звичайної розсудливої людини, сума зазначеної позика доводить, що дійсна вартість будинку та земельної ділянки відрізняється від тієї, яка вказана в договорах № 221881 та № 221885.

Позиція кандидатки

Кандидатка Савчук І.О. надала розгорнуті пояснення щодо низької вартості будинку та земельної ділянки. Кандидатка наполягала, що ціна відповідала реальному стану будинку на момент купівлі у 2018 році. Будинок було придбано у стані «коробки» (стіни, вікна, дах), але без будь-яких внутрішніх перестінків на другому поверсі та без ремонту. Були відсутні всі комунікації: не було підведено електрики, газу, води, не було септика чи вигрібної ями. Територію не було огороджено парканом, був відсутній ландшафтний дизайн.

За поясненнями кандидатки, будинок мав суттєві будівельні дефекти (проблеми з фундаментом, тріщини через важку черепицю, помилки в інженерних конструкціях), усунення яких потребували значних капіталовкладень. Кандидатка Савчук І.О. також долучила фотографії придбаного нею будинку.

Щоб довести правдивість своїх слів, кандидатка Савчук І.О. замовила будівельно-технічну експертизу для фіксації дефектів і стану будинку, а також ретроспективну оцінку майна станом на 2018 рік, щоб підтвердити ринкову вартість саме того об’єкта в тому стані.

Кандидатка також надала пояснення стосовно аварійного стану будинку, зумовленого зсувом ґрунту, повідомила, що сусідні будинки взагалі дешевше знести ніж виправити будівельні недоліки, земельна ділянка, на якій розміщено її будинок, декілька разів зазнавала впливу вогню внаслідок спалювання листя сусідами, поруч нафтобаза та асфальтовий завод. Доказів на підтвердження повідомлених фактів кандидатка не надала.

У листі, який Вища рада правосуддя отримала з метою перевірки обставин, про які повідомила кандидатка, Глевахівської селищної ради від 24 січня 2025 року №0163/02‑22, селищний голова повідомив про відсутність інформації щодо фактів зсувів, звернень мешканців щодо руйнувань будинків, випадків займання будинків внаслідок спалювання листя, а також щодо впливу нафтобази чи асфальтового заводу.

Отже, припущення кандидатки щодо можливих факторів, які призвели до заниження ринкової ціни, не можна вважати належним обґрунтуванням низької вартості будинку та земельної ділянки. Твердження кандидатки, що об’єкт коштував дешево через незадовільний стан будинку спростовується тим, що вартість лише самої земельної ділянки в селі ІНФОРМАЦІЯ1 без будь-якої забудови є значно вищою ніж сумарна вартість будинку та земельної ділянки, які придбала кандидатка. На думку звичайної розсудливої людини, продавець міг лише саму земельну ділянку продати дорожче, а тому недоцільно продавати все разом за ціною нижчою, ніж ринкова вартість земельної ділянки.

До матеріалів справи долучено поданий кандидаткою висновок експертів № С2237/11-2025 від 26 листопада 2025, у якому визначено технічний стан будинку кандидатки станом на дату проведення експертизи, вказано низку виявлених дефектів і пошкоджень. Водночас Вища рада правосуддя зауважує, що будинок було збудовано у 2008 році, однак у висновку йдеться про порушення Державних будівельних норм під час його спорудження вимог, які впроваджені вже після його будівництва: В.2.5‑67:2013, В.2.6-98:2009, В.2.6-146:2010, В.2.6.-79:2009, В.2.6.-212:2016.

Окрім того, у пункті 2.3 договору купівлі-продажу цього будинку від 21 лютого 2018 року вказано, що беззастережених недоліків, які значно знижують цінність або можливість використання за цільовим призначенням зазначеного у цьому договорі об’єкта, немає, усі інженерні комунікації перебувають у робочому стані, функціонують за призначенням, об’єкт не є аварійним та не підлягає зносу. Відповідно до пункту 1.13.2 зазначеного у цьому договорі звіту про експертну грошову оцінку будинку (ідентифікатор за базою ФДМУ 2675584 19022018_КК001) фізичний стан будинку – задовільний. Тому вказаний висновок не дає змоги спростувати сумніви щодо заниженої вартості будинку станом на 21 лютого 2018 року.

Щодо ретроспективної експертизи вартості будинку кандидатка повідомила, що листом від 18 грудня 2025 року «Гільдія Оцінювачів України» повідомила, що вони не зможуть провести оцінку в 2025 році або першому кварталі 2026 року.

Кандидатка вперше повідомила про замовлення вказаної експертизи ще під час засідання Вищої ради правосуддя 14 жовтня 2025 року. Зазначила, що результати очікує наприкінці листопада (орієнтовно 25–27 числа). У зв’язку з такою заявою Вища рада правосуддя оголосила перерву, щоб кандидатка змогла провести експертизу.

Вища рада правосуддя критично оцінює пояснення кандидатки Савчук І.О. щодо неможливості проведення експертизи навіть в I кварталі 2026 року. Згідно з даними Реєстру атестованих судових експертів (https://rase.minjust.gov.ua) за класом ІІ «Інженерно-технічна експертиза» «10.10 Визначення оціночної вартості будівельних об’єктів та споруд» в реєстрі налічується понад 700 записів про судових експертів. Відповідно до абзацу другого пункту 1 yаказу Міністерства юстиції України від 10 грудня 2024 року № 3565/5 «Деякі питання у сфері судово-експертної діяльності» видані до набрання чинності Законом України від 10 жовтня 2024 року № 4017-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку із прийняттям Закону України «Про адміністративну процедуру» свідоцтва про присвоєння кваліфікації судового експерта, стосовно яких в установленому законодавством порядку не було прийнято рішення про їх анулювання, є дійсними та вважаються безстроковими.

Вища рада правосуддя не вважає заявлені кандидаткою прогнозовані строки проведення експертизи розумними. Наявних матеріалів достатньо для визначення істотної невідповідності вартості придбаного майна ринковим цінам. Вища рада правосуддя також наголошує на відсутності проблеми у виборі судових експертів. Кандидатка Савчук І.О. було поінформовано про неможливість проведення експертизи ще 18 грудня 2025 року, проте не вжила жодних заходів для укладення договору з іншою експертною установою чи експертом. Зрештою про наявність сумнівів щодо дійсної вартості будинку та земельної ділянки доповідач поінформовав кандидатку ще на початку 2024 року. З огляду на це замовлення експертизи у експерта, який зможе її виконати лише у II кварталі 2026 року, є сумнівною поведінкою та має ознаки створення штучних підстав для відкладення розгляду питання щодо призначення кандидатки на посаду судді.

Вища рада правосуддя також урахувала неодноразові повідомлення кандидатки Савчук І.О. про затягування розгляду питання щодо рекомендації її для призначення на посаду судді. Тривалий розгляд питання вона вважала психологічним тиском.

Під час засідання Вищої ради правосуддя, яке відбулося 21 листопада 2024 року, кандидатка Савчук І.О. спробувала пояснити низьку вартість будинку та земельної ділянки тим, що у період придбання будинку та земельної ділянки вона перебувала у особистих стосунках з певною особою, але вони не проживали разом. Кандидатка не назвала імені такої особи та не надала будь-яких доказів на підтвердження сказаного.

Кандидатка Савчук І.О. пояснила: «...можливо у них [зазначає про продавця та особу, з якою у кандидатки були стосунки] були якісь домовленості саме тому була така вартість». Згідно з поясненнями кандидатки, ця особа надавала рекламні послуги компанії, яка продавала будинки в КГ «Скіфський», а тому ціна була нижча ніж ринкова ціна продажу. Попри зазначені пояснення та повідомлення, що в неї є копія договору між вказаною нею особою та компанією-продавцем – КГ «Скіфський», кандидатка Савчук І.О. не надала Вищій раді правосуддя таких документів. Крім того, згодом кандидатка пояснювала низьку ціну виключно технічним станом будинку, а отже, цю версію очевидно відкинула сама кандидатка. Водночас наявність декількох версій породжує додаткові сумніви, що дійсно були реальні причини для такої різниці між вартістю майна та ринковими цінами.

Згідно з абзацом другим пункту 13 Показників набуття об’єктів цивільних прав за ціною, що істотно відрізняється від ринкових, не свідчить про невідповідність судді (кандидата на посаду судді) Показникам за умови наявності переконливих пояснень, які виключають обґрунтований сумнів у достовірності, розумності, правомірності такої ціни, та відсутності обставин, які свідчать про приховування реальних доходів чи витрат, уникнення дотримання вимог закону, ухилення від оподаткування чи іншу недоброчесну мету.

Вища рада правосуддя вважає, що надані кандидаткою пояснення не є переконливими та не виключають обґрунтованого сумніву в достовірності, розумності, правомірності такої ціни та відсутності обставин, які свідчать про приховування реальних доходів чи витрат, уникнення дотримання вимог закону, ухилення від оподаткування чи іншу недоброчесну мету. З огляду на це підлягає застосуванню правило абзацу першого пункту 13 Показників, відповідно до якого якщо об’єкт цивільних прав набутий за ціною, що істотно відрізняється від ринкової, то під час оцінки відповідності витрат на його набуття законним доходам ураховуються ринкова ціна на аналогічні об’єкти на момент набуття.

Листом від 15 лютого 2024 року ДПС надала інформацію про доходи кандидатки Савчук І.О. та її колишнього чоловіка ОСОБА4 за період із 2008 до 2023 року. Шлюб із ОСОБА4 було розірвано ____ року, а тому його доходи не повинні враховуватися під час визначення відповідності доходів кандидатки та членів її сім’ї під час придбання будинку та земельної ділянки в КГ «Скіфський».

Кандидатка Савчук І.О. у 2017 році подавала декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2016 рік, оскільки у вказаний період кандидувала на посаду судді (https://public.nazk.gov.ua/documents/74efdbd8-6d03-46d8-bc6e-bc47aa6fd103).

Згідно із вказаною декларацією на кінець 2016 року в Савчук І.О. відсутні будь-які готівкові кошти, а також кошти на рахунках в банківських чи інших фінансових установах. Кандидатка Савчук І.О. також не повідомляла про наявність будь-яких коштів на кінець 2016 року ВККСУ чи Вищій раді правосуддя, а тому Вища рада правосуддя вважає факт щодо відсутності заощаджень доведеним.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 46 Закону України «Про запобігання корупції» (у редакції, чинній на момент заповнення декларації) у декларації зазначаються відомості про наявні грошові активи, вартість яких не перевищує 50 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня звітного року (68 900 гривень).

Ураховуючи відсутність у кандидатки Савчук І.О. станом на кінець 2016 року будь-яких грошових активів за виключенням суми в розмірі, що не перевищує 50 прожиткових мінімумів, для визначення відповідності доходів кандидатки Савчук І.О. вартості придбаного будинку взято за основу її доходи за 2017 та початок 2018 року.

Згідно з наданою ДПС інформацією, починаючи з 1 січня 2017 року до 31 січня 2018 року загальний дохід ОСОБА4 становив 349 320 гривень. Загальна ринкова вартість будинку та земельної ділянки, за якою здійснювався ОСОБА2 здійснював продав будинку типу «Розалія» становив понад 1,5 млн гривень.

Отже, для придбання будинку в кандидатки Савчук І.О. не вистачало понад 1 млн гривень. Відповідно до анкети кандидатки свій трудовий шлях вона розпочала 19 липня 2004 року на посаді провідного спеціаліста Державної судової адміністрації України, згодом працювала у Верховному Суді України. У період придбання будинку та земельної ділянки кандидатка Савчук І.О. працювала на посаді помічника секретаря судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України.

Весь її трудовий шлях зводиться до роботи на посадах у державних органах, а тому Вища рада правосуддя не виявила в кандидатки Савчук І.О. будь-яких інших законних джерела доходів, які могли бути не відображені в деклараціях особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та інформації ДПС. Кандидатка також не надала доказів і пояснень на підтвердження наявності в неї коштів для придбання будинку та земельної ділянки за ціною, яку зазначав продавець на офіційному сайті.

Вища рада правосуддя також зауважує, що загальний розмір усіх доходів Савчук І.О. за увесь період її трудової діяльності до моменту придбання будинку становить приблизно 1,3 млн грн, чого вочевидь не вистачило б на придбання вказаного будинку та земельної ділянки.

Наведені обставини доводять, що рівень доходу кандидатки Савчук І.О. не відповідає тому майну, яке вона придбавала в 2018 році.

Вища рада правосуддя вважає, що вказані обставини породжують обґрунтований сумнів щодо відповідності кандидатки Савчук І.О. критеріям доброчесності, визначеним пунктом 21 Показників доброчесності, а саме: підпункт 2 – вартість об’єктів цивільних прав, набутих кандидатом на посаду судді, відповідає розміру його доходів, отриманих із законних джерел у періоди, що передують набуттю відповідних об’єктів цивільних прав; підпункт 5 – право на об’єкт цивільних прав за оплатним договором, набуте кандидатом на посаду судді за ціною, що істотно не відрізняється від ринкової вартості. Такий обґрунтований сумнів є достатньою підставою для встановлення невідповідності кандидатки Показникам.

Транспортні засоби

Під час дослідження матеріалів щодо кандидатки Савчук І.О. установлено, що в декларації про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру за 2012 рік, яку Савчук І.О. подавала під час кандидування на посаду судді Чуднівського районного суду Житомирської області, вказано наявність на праві власності, оренди чи іншому праві користування автомобілем марки «Suzuki», модель «Swift», 2008 року випуску.

Стосовно свого колишнього чоловіка ОСОБА4 кандидатка повідомила про наявність у нього в 2012 році таких автомобілів: 1) марки «Hundai», модель «i30», 1,6 куб. см, 2008 р.в.; 2) марки «Hyundai», модель «Sonata», 2,4 куб. см, 2009 р.в.; 3) марки «Toyota», модель «Prado», 4,0 куб. см, 2006 року випуску.

У відповідь на запит доповідача кандидатка Савчук І.О. підтвердила, що вказані транспортні засоби придбав її колишнім чоловік ОСОБА4, вона використовувала їх на підставі зазначення її в технічному паспорті як особи, яка має право користуватися ними. Щодо автомобіля «Toyota Prado» кандидатка зазначила, що не користувалася ним взагалі.

Також кандидатка Савчук І.О. повідомила, що їй не відомо вартість та джерела походження коштів, за які було придбано вказані транспортні засоби. Вона пояснила це специфікою стосунків з чоловіком, зазначивши, що фінансові питання не обговорювалися, і він не надавав їй таких відомостей.

За інформацією з відкритих джерел, що ринкова вартість автомобіля «Hyundai i30» могла становити від 225 368 грн (від 19 700 доларів США за курсом Національного банку України станом на 31 грудня 2009 року) (https://hyundai.autoportal.ua/newcars/hyundai-i30.html, http://web.archive.org/web/20090207143935/https://hyundai.autoportal.ua/...). Ринкова вартість автомобіля «Hyundai Sonata» могла складати приблизно 190 752 грн (http://autoconsulting.ua/article.php?sid=12898, стаття станом на 19 травня 2012 року), а автомобіля «Toyota Prado» - 747 600 гривень (https://carat.org.ua/product/toyota-land-cruiser-prado-2006-2, стаття від 30 квітня 2008 року). Загальна орієнтовна вартість усіх транспортних засобів становить понад 1 млн гривень.

Загальний дохід Савчук І.О. та її чоловіка починаючи із 2008 року по 2012 року становив приблизно 443 020 грн, що породжує обґрунтований сумнів щодо відповідності рівня життя кандидата на посаду судді та членів її сім’ї задекларованим доходам.

Надана ДПС інформація про доходи Савчук І.О. та її чоловіка свідчить про те, що транспортні засоби придбано за кошти, походження яких не було підтверджено кандидаткою. Пояснення кандидатки Савчук І.О. не дають змоги встановити, що рівень її життя та членів її сім’ї відповідає задекларованим доходам і статусу кандидата на посадах держслужбовця категорії «в» та працівника патронатної служби.

Враховуючи той факт, що Савчук І.О. не надала належних пояснень, які могли б спростувати обґрунтовані сумніви у походженні грошових коштів, виявлені факти породжують обґрунтовані сумніви щодо спроможності кандидатки відповідати вказаним етичним правилам.

Вища рада правосуддя врахувала давність правовідносин, пояснення кандидатки про припинення стосунків з колишнім чоловіком, а тому вказані обставини не вважає самостійною підставою для ухвалення рішення про відмову у внесенні подання щодо Савчук І.О. Водночас такі обставини в сукупності з іншою поведінкою кандидати щодо приховування певних фактів, випадки неналежного декларування та невідповідність іншого коштовного майна ринковій вартості, породжують обґрунтований сумнів щодо відповідності кандидатки критерію, визначеному пунктом 21 Показників доброчесності, а саме: підпункт 2 – вартість об’єктів цивільних прав, набутих кандидатом на посаду судді відповідає розміру його доходів, отриманих із законних джерел у періоди, що передують набуттю відповідних об’єктів цивільних прав.

Невідповідність кандидата показникам чесності

Чесність – правдивість, принциповість, щирість кандидата на посаду судді у професійній діяльності та особистому житті.

Згідно з підпунктом 2 абзацу першого пункту 18 Показників доброчесності кандидат на посаду судді відповідає показнику чесності, якщо надав достовірну та відому йому інформацію в деклараціях особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, про яку має бути обізнаний.

Кандидат також відповідає цьому показнику, якщо надав правдиві усні та / або письмові відомості під час участі в конкурсі, не приховував таких відомостей за наявності підстав вважати, що вони були йому відомі, крім випадків, коли законодавство дозволяє відмовлятись від надання інформації.

Вказаний показник дає змогу встановити, чи спроможний кандидат бути відкритим перед суспільством та державою, які мають делегувати йому право здійснювати правосуддя.

Оцінювання чесності кандидата має відбуватися безвідносно наявності підстав для притягнення до адміністративної чи кримінальної відповідальності, безвідносно того, чи вживали у зв’язку із цим інші уповноважені органи заходи реагування щодо фактів неналежного декларування.

Національне агентство з питань запобігання корупції (далі – Національне агентство) виснувало, що відсутність попередньо встановлених фактів порушення антикорупційного законодавства з боку Національного агентства не є перешкодою іншим органам у встановленні відповідних обставин у межах здійснюваних ними процедур. Чинним законодавством передбачено повноваження інших суб’єктів публічного права щодо перевірки факту подання кандидатами на відповідну посаду судді декларацій та відомостей, що містяться в них (пункт 1.2 роз’яснення від 1 жовтня 2021 року № 9, далі – Роз’яснення № 9).

Пунктом 2 Роз’яснення № 9 визначено, що висновки Національного агентства, у яких зафіксовано факт порушення особою вимог, заборон чи обмежень, встановлених законом, мають бути враховані під час проведення кваліфікаційного оцінювання суддів, кандидатів на відповідні посади.

Водночас Національне агентство окремо наголошує, що висновки, у яких не зафіксовано факту порушення особою вимог, заборон чи обмежень, встановлених законом, можуть враховуватись суб’єктами, які проводять відповідні процедури, за умови, якщо у таких суб’єктів (органів, комісій тощо) відсутні додаткові відомості та/або документи, які не були предметом аналізу під час підготовки Національним агентством зазначених висновків.

Зазначена позиція також підтверджується рішенням Великої Палати Верховного Суду від 27 лютого 2025 року у справі № 990/99/24 щодо оскарження рішення ВККСУ. Верховний Суд виснував, що у межах процедури оцінювання кандидата на посаду судді не реалізуються повноваження антикорупційного чи правоохоронного органу, не здійснюється перевірка висновків цих органів, однак надає їм оцінку в контексті здійснення своїх повноважень щодо перевірки відповідності кандидата вимогам і стандартам професійної етики та доброчесності в сукупності з іншою інформацією, яка є в суддівському досьє, та поясненнями кандидата на посаду судді з приводу такої інформації.

Отже, Вища рада правосуддя має право та повинна здійснювати аналіз декларацій кандидата з метою встановлення достовірності та повноти декларування відомої йому інформації щодо нього та членів його сім’ї, яка підлягає декларуванню.

Під час аналізу наданих кандидаткою декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, Вища рада правосуддя встановила обставини, які свідчать про невідповідність кандидатки Савчук І.О. критерію чесності на підставі такого.

Недекларування отриманої позики

21 лютого 2018 року (в день купівлі будинку) Савчук І.О. уклала договір позики № 187, згідно з яким отримала від продавця будинку та земельної ділянки ОСОБА2 675 000 гривень. Виконання зобов’язання забезпечувалося іпотекою тих самих будинку та земельної ділянки.

Позику було повернуто в травні 2019 року, після чого іпотеку було припинено.

За твердженням кандидатки, позику вона брала для проведення ремонту у придбаному будинку та ландшафтного облаштування території. Кошти були отримані готівкою, позика була безвідсотковою. Пояснила, що отримані кошти не були витрачені, оскільки ремонтні роботи так і не розпочалися., а тому вона повернула готівкою ту саму суму, яку і брала, без залучення додаткових джерел фінансування.

Це означає, що станом на кінець 2018 року в кандидатки були фінансові зобов’язання та готівкові кошти в розмірі 675 000 гривень. Однак ці фінансові зобов’язання, наявна готівка та правочин щодо її повернення не були відображені в деклараціях кандидатки як особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2018 та 2019 роки.

Кандидатка Савчук І.О. визнала факт невнесення відомостей, пояснивши це тим, що кошти не були витрачені й просто зберігалися в неї для майбутнього ремонту, вона суб’єктивно не вважала їх своїми активами. Кандидатка послалася на те, що на той час (2018–2019 роки) це були перші роки подання електронних декларацій, і вона, працюючи в патронатній службі, не мала достатнього досвіду та знань усіх нюансів їх заповнення. Вона назвала це «несвідомою помилкою». Наголошувала, що договір позики та іпотеки був нотаріально посвідчений і внесений до державних реєстрів, тому вона не мала наміру приховувати ці кошти, адже інформація про них була публічно доступною.

Вища рада правосуддя звернула увагу на економічну нелогічність транзакції. Продавець продав будинок за 148 000 грн, але водночас надав покупцю безвідсоткову позику в розмірі 675 000 грн (що в 4 рази перевищує ціну продажу) під заставу цього самого будинку. З точки зору звичайної розсудливої людини, іпотека не могла забезпечити виконання зобов’язання за договором позики, адже, якщо вірити поясненням кандидатки щодо дійсної вартості будинку, позикодавець не зміг би повною мірою стягнути заборгованість за рахунок будинку та земельної ділянки.

Кандидатка не змогла пояснити логіку позикодавця, зазначивши лише, що такі були умови домовленості. Водночас кандидатка не пояснила, чому незнайома людина надала їй безпроцентну позику в розмірі 675 000 грн, що еквівалентно 25 000 дол. США.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 46 Закону України «Про запобігання корупції» в декларації зазначаються грошові активи, наявні у суб’єкта декларування або членів його сім’ї, якщо сукупна вартість всіх грошових активів на кінець звітного періоду перевищує 50 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня звітного року. Станом на 2018 рік прожитковий мінімум становив 1 762 грн, а тому порогова сума для декларування становила 88 100 гривень.

За таких обставин кандидатка Савчук І.О. зобов’язана була відобразити в декларації за 2018 рік в розділ XII «Грошові активи» суму позики, яку, як вона сама зазначає, вона не використовувала.

В деклараціях за 2018 рік в розділі XIII «Фінансові зобов’язання» кандидатка мала б відобразити вказану суму як зобов’язання перед ОСОБА2.

Правочин щодо повернення позики, яку, як зазначає кандидатка, вона повернула готівкою однією сумою, підлягає відображенню в декларації в розділі XVІІ «Видатки та правочини суб’єкта декларування» (підпункт 2–9 частини першої статті 46 Закону України «Про запобігання корупції»).

Крім того, абзацом першим частини четвертої статті 52 Закону України «Про запобігання корупції» визначено обов’язок особисто у 10-денний строк з моменту здійснення видатку шляхом заповнення та подання повідомлення про суттєві зміни в майновому стані.

Отже, у кандидатки Савчук І.О. виник беззаперечний обов’язок відобразити суму позики в розмірі 675 000 грн та її повернення в декларації за 2018, 2019 роки, а також окремо подати повідомлення про суттєві зміни в майновому стані у 10-денний строк з моменту повернення позики.

Кандидатка Савчук І.О. тричі подавала декларацію за 2018 рік – двічі як кандидатка на посаду судді та головний спеціаліст - державний інспектор з охорони навколишнього природного середовища Столичного округу сектору державного екологічного нагляду (контролю) надр Управління державного екологічного нагляду (контролю) у м. Києві, а також як діючий помічник секретаря Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду. Крім того, вона подавала виправлену декларацію за 2018 рік і декларацію після звільнення за 2019 рік. У жодній із цих декларацій кандидатка не вказала відомостей щодо наявного активу, позики чи її повернення.

Вища рада правосуддя критично оцінює твердження кандидатки про те, що договір було укладено нотаріально, він наявний в усіх реєстрах, умислу приховати сам договір або суму коштів, отриману за цим договором, у кандидатки не було. Держава запровадила інструмент декларування не лише з тією метою, щоб надати прозорості фінансовим відносинам суб’єктів публічного права, а й тому, що договори, зокрема нотаріальні, не є публічними для суспільства. Попри наявність у відповідному реєстрі інформації про обтяження у вигляді іпотеки, сторонній спостерігач не має змоги дізнатися інформацію про основне зобов’язання, яке було забезпечено такою іпотекою. Допоки суб’єкт декларування не розкриє ці відомості вони перебувають у площині недоступності для стороннього спостерігача.

Бангалорські принципи поведінки суддів визначають доброчесність та фінансову прозорість як фундаментальні основи для підтримки довіри суспільства до судової гілки влади. Принципи 3.1, 3.2 вимагають від судді бездоганної поведінки, що включає відкритість фінансових справ для уникнення конфлікту інтересів та забезпечення непідкупності, що підтримує впевненість суспільства в чесності.

Вказаний факт очевидно свідчить про невідповідність кандидатки вимогам пункту 18 Показників доброчесності (не надав достовірної та відомої їй інформації в деклараціях особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, про яку вона була обізнана).

Надання неправдивої інформації щодо незавершеного будівництва

31 серпня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпровська Рив’єра» та Савчук І.О. укладено договір суборенди земельної ділянки площею 0,2113 га (кадастровий номер ____) (далі – Договір суборенди). Ця земельна ділянка розташована в межа житлового комплексу «Італійський квартал» (далі – ЖК «Італійський квартал»). Відповідно до відомостей з офіційного сайту ЖК «Італійський квартал» (http://ital‑kvartal.com.ua/ua/about-us) вказана забудова є відокремленим житловим комплексом з понад трьох сотень будинків різного формату (таунхауси, вілли, віллети). Замовником комплексу є ТОВ «Дніпровська Рив’єра». Земельна ділянка кадастровий номер ____ розташована в зоні розміщення віллет. Віллети розташовані на прибережній зоні довкола затоки «Верблюд» і належать до преміального класу будинків вказаного житлового комплексу (http://ital-kvartal.com.ua/ua/villeta/).

У деклараціях Савчук І.О. як особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, які вона подавала за 2022 - 2024 роки, в розділі ІІІ «Об’єкти нерухомості» відображено право оренди вказаної земельної ділянки, кадастровий номер і вартість на дату набуття права, яка становила 2 146 467 гривень.

Кандидатка пояснила, що вказана земельна ділянка була оформлена на неї, коли вона перебувала у фактичних шлюбних відносинах із ОСОБА1. Вона призначалася для сімейного користування і оплачувалася із сімейного бюджету. На земельній ділянці планували побудувати будинок для їхньої спільної доньки. Після початку повномасштабного вторгнення шлюбні відносини припинилися, але договір суборенди не переукладали, він так і залишився на її ім’я. Вказану земельну ділянку вона ніколи не вважала своєю власністю, оскільки вона завжди була у фактичному користуванні її колишнього чоловіка.

Під час співбесіди 14 жовтня 2015 року кандидатці було поставлено запитання, чи на цій земельній ділянці ведеться будівництво. У відповідь кандидатка відповіла, що ні. На уточнююче питання чи точно вона знає це, кандидатка відповіла ствердно (https://youtu.be/Kbai2DjIkVc?t=2771). Тобто вона не повідомляла, що їй ця інформація невідома, а чітко та недвозначно дала відповідь про відсутність будівництва на цій земельній ділянці.

У розділі IV «Об’єкти незавершеного будівництва» декларацій кандидатки за 2022 - 2024 роки також не зазначено про наявність об’єктів незавершеного будівництва на цій земельній ділянці.

Водночас на сайті «Google Планета Земля» (https://earth.google.com) містяться аерокосмічні знімки вказаної земельної ділянки починаючи з березня 2000 року до серпня 2024 року. Під час перегляду міток на сайті «Гугл мапи» виявлено численну кількість фотографій (зокрема панорамних аерофотоознімків), які зробили мешканці сусідніх будинків і забудовники сусідніх житлових комплексів.

Ці знімки засвідчують, що на орендованій земельній ділянці кандидатки наявне незавершене будівництво. Фундамент першої будівлі є на знімку від березня 2021 року. Із відеозапису на сайті в соціальній мережі Facebook, датованого 22 березня 2024 року, чітко простежується наявність на земельній ділянці збудованих споруд без виконання покрівельних робіт (https://www.facebook.com/volodymyr.grynenko/videos/632713002945386), а на сайті «Гугл мапи» виявлено фотографію, датовану листопадом 2025 року, на якій зафіксовано наявність повністю споруджених будівель із виконаними покрівельними роботами.

Отже, Вища рада правосуддя установила, що на земельній ділянці (кадастровий номер ____) починаючи із березня 2021 року розпочато будівельні роботи, які тривають і до цього часу. Станом на березень 2021 року на земельній ділянці був уже наявний фундамент однієї будівлі, станом на 22 березня 2024 року збудовано стіни та перекриття двох будівель, а станом на листопад 2025 року виконано покрівельні роботи.

Доповідач неодноразово намагався з’ясувати обставини, які свідчили про наявність забудови на земельній ділянці кадастровий номер ____, у зв’язку з цим кандидатці задавалися запитання щодо усіх обставин такої забудови, укладених договорів, вартості будівництва, джерел походження коштів.

16 грудня 2025 року доповідач надіслав кандидатці Савчук І.О. запит та надав доступ до фото та відеоматеріалів, на яких зафіксовано вказані факт, з проханням надати пояснення, підтвердити або спростувати наявність будівель на належній їй земельній ділянці, а також повідомити причини недекларування в деклараціях за 2022–2024 роки в розділі 4 «Об’єкти незавершеного будівництва» будь-яких об’єктів.

У відповідь на запит кандидатка Савчук І.О. повідомила, що вона не будує та не фінансує будь-яких об’єктів будівництва, зокрема незавершеного, вона не є набувачем права на будь-які об’єкти, відповідно, у неї відсутній предмет декларування у деклараціях як в розділі 4 «Об’єкти незавершеного будівництва», так і в розділі 11 «Доходи, у тому числі подарунки».

На засіданні Вищої ради правосуддя, яке відбулося 15 січня 2026 року, кандидатка надала письмові пояснення, у яких чітко вказала, що про наявність будь-яких об’єктів нерухомого майна чи незавершеного будівництва на вказаній ділянці їй не відомо. Водночас на цьому засіданні на пряме запитання доповідача та після інформування про наявність у Вищої ради правосуддя доказів забудови на цій ділянці кандидатка все-таки визнала факт будівель, стверджуючи, що про це їй стало відомо вже після отримання запитів доповідача, тобто після 16 грудня 2025 року (https://youtu.be/sD9SZ3A2f7E?t=2199).

Отже, щонайменше письмові пояснення, які надала кандидатка цього дня, є завідомо неправдивими, бо на день їх подання їй вже було достеменно відомо про наявність на земельній ділянці об’єктів незавершеного будівництва. Вища рада правосуддя також критично оцінює позицію кандидатки Савчук І.О. щодо того, що їй не було відомо про здійснення будівництва до отримання запиту доповідача.

Зібрані матеріали свідчать, що будівництво на ділянці розпочалось у 2021 році, коли кандидатка перебувала у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА1 і вочевидь мала знати про початок такого будівництва. Крім того, на думку звичайної розсудливої людини, кандидат у судді як орендар земельної ділянки має проявляти обізнаність і прагнення дізнатися щодо усіх фактів використання земельної ділянки поза його волею, особливо коли таку земельну ділянку набували в інтересах сім’ї під конкретні цілі – будівництво житла.

Така поведінка кандидатки може свідчити про її бажання приховати інформацію про здійснення будівництва з огляду на виникнення питання щодо декларування об’єктів незавершеного будівництва, а також джерел походження коштів для такого будівництва, яке очевидно є коштовним.

Вища рада правосуддя констатує, що отримана інформація не дає можливості зробити однозначний висновок щодо того, кому належить об’єкт незавершеного будівництва та яка участь у ньому кандидатки, а отже, дати відповідь на питання щодо обов’язку декларування та участі у фінансуванні. Однак сам факт приховання інформації про наявність забудови на орендованій нею земельній ділянці, надання недостовірної інформації та намагання ухилитись від надання достовірної викликає обґрунтований сумнів щодо відповідності кандидатки таким показникам доброчесності, як чесність (пункт 18 Показників доброчесності: підпункт 3 – надав правдиві усні та / або письмові відомості під час участі в доборі, конкурсі, кваліфікаційному оцінюванні, дисциплінарному провадженні, інших юридичних процедурах, у яких такий суддя (кандидат на посаду судді) брав та / або бере участь; не приховував таких відомостей за наявності підстав вважати, що вони були йому відомі, крім випадків, коли законодавство дозволяє відмовлятись від надання інформації).

Недекларування членів сім’ї, отриманих коштів і фактів фінансового утримання

У письмових поясненнях кандидатка зазначила, що з листопада 2019 року до груденя 2021 року вона перебувала з ОСОБА1 у фактичних шлюбних відносинах, вони вели спільне господарство та проживали однією сім’єю, вони є батьками спільної доньки. Повідомила, що у період з 2019 до червеня 2023 року (до працевлаштування в Конституційний Суд) вона не працювала і перебувала на повному фінансовому утриманні ОСОБА1.

17 грудня 2023 року кандидатка Савчук І.О. долучила пояснення ОСОБА1, у яких він підтвердив факт перебування у фактичних шлюбних відносинах із кандидаткою у вказаний період.

Кандидатка Савчук І.О. не надала жодних пояснень із приводу розміру фінансового утримання до червня 2023 року. Водночас повідомила, що 28 серпня 2021 року ОСОБА1 надав кошти для викупу у колишнього чоловіка, ОСОБА4, належні йому 3/10 частки квартири за адресою: АДРЕСА1. Вартість частки за договором становила 710 400 гривень. Кандидатка також зазначила, що потреба викупити частку виникла у 2021 році, і оскільки на той момент вони мали спільний бюджет, ОСОБА1 надав необхідну суму.

У декларації кандидатки Савчук І.О. за 2019 рік, яка подавалась нею у зв’язку зі звільненням не вказано, що вона перебувала у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА1 (https://public.nazk.gov.ua/documents/e2e14c9f-06c4-4990-85ba-83f803ff5dee), хоча декларацію було подано 24 березня 2020 року.

У деклараціях за 2022 - 2023 роки не зазначено жодної інформації про будь-які доходи, отримані від ОСОБА1 в якості фінансового утримання. За 2022 та 2023 роки кандидатка подавала декларацію як діючий державний службовець (https://public.nazk.gov.ua/documents/e2e14c9f-06c4-4990-85ba-83f803ff5dee), а також як кандидат на посаду судді (https://public.nazk.gov.ua/documents/a4706847-ccd9-4a45-8f2f-840201ba289f), що вочевидь свідчить про усвідомлення необхідності надання правдивої інформації та важливість такої інформації для конкурсної процедури.

Відповідно до примітки до статті 46 Закону України «Про запобігання корупції» у редакції, яка була чинною станом на день подання декларації, членами сім’ї суб’єкта декларування, які не є його подружжям або неповнолітніми дітьми станом на останній день звітного періоду, вважаються особи, що спільно проживали із суб’єктом декларування станом на останній день звітного періоду або сукупно протягом не менше 183 днів протягом року, що передує року подання декларації.

Згідно із частиною першою статті 74 Сімейного кодексу України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

У письмових поясненнях кандидатка Савчук І.О. повідомила, що після початку повномасштабного вторгнення вона з дітьми виїхала за кордон і шлюбні відносини з ОСОБА1 припинилися. Вказані пояснення свідчать про те, що кандидатка не проживала разом з ОСОБА1, а тому фінансове утримання могло здійснюватися лише шляхом надання коштів. У зв’язку із цим починаючи з 2022 - 2023 років фінансове утримання, яке кандидатка Савчук І.О. отримувала від ОСОБА1, вважається її доходом, що підлягав зазначенню в деклараціях особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Отже, кандидатка Савчук І.О. повинна була зазначити у декларації за 2019 рік про ОСОБА1 як члена своєї сім’ї, а також доходи, які вона отримала в як фінансове утримання, однак не зробила цього.

Під час засідання Вищої ради правосуддя, яке відбулося 14 жовтня 2025 року, кандидатка пояснила, що перед заповненням декларації вона проаналізувала періоди їхнього фактичного проживання. За її словами, у 2019 році вона проживала з ОСОБА1 менше, ніж той період, який вимагається законодавством для зазначення в декларації особи як члена сім’ї.

У письмових поясненнях до ВККСУ Савчук І.О. та ОСОБА1 вказували, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах і ведуть спільне господарство з листопада 2019 року, проте під час надання пояснень Вищій раді правосуддя кандидатка Савчук І.О. повідомила, що в письмових поясненнях вона вказала загальний термін початку стосунків (листопад 2019 року), щоб пояснити джерела походження коштів та фінансову допомогу з боку ОСОБА1. Фактично, за її словами, пропозицію переїхати вона отримала в листопаді, але фізично вони почали жити разом пізніше.

Кандидатка Савчук І.О. визнала, що надаючи для ВККСУ письмові пояснення щодо статків, для неї було прийнятним написати, що вони проживали разом, тоді під час внесення відомостей до декларації вона керувалася формальними вимогами щодо кількості днів, у які вони спільно проживали.

Вища рада правосуддя розцінює такі дії кандидатки як свідому спробу надати різну інформацію щодо одних і тих самих обставин залежно від вигідності викладеної нею позиції. Якщо б вона надала ВККСУ поясненя, що сімейні відносини з ОСОБА1 розпочалися пізніше, у ВККСУ могли виникнути сумніви щодо джерел походження коштів, а свідоме надання викривленої інформації дало змогу їй уникнути додаткових запитань. Ураховуючи розходження у відповідях, які кандидатка надала ВККСУ та Вищій раді правосуддя, вказаний факт є таким, що не досліджувався ВККСУ.

Отже, надання кандидаткою Савчук І.О. різних пояснень, незазначення в декларації за 2019 рік інформації про ОСОБА1 та недекларування отриманої від нього фінансової допомоги породжують обґрунтований сумнів щодо відповідності кандидатки критерію «чесність» (пункт 18 Показників доброчесності), в частині:

• надав достовірну та відому йому інформацію в деклараціях доброчесності судді (декларації доброчесності кандидата на посаду судді), деклараціях родинних зв’язків судді (декларації родинних зв’язків кандидата на посаду судді), деклараціях особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, про яку має бути обізнаний;
• надав правдиві усні та / або письмові відомості під час участі в доборі, конкурсі, кваліфікаційному оцінюванні, дисциплінарному провадженні, інших юридичних процедурах, у яких такий суддя (кандидат на посаду судді) брав та / або бере участь; не приховував таких відомостей за наявності підстав вважати, що вони були йому відомі, крім випадків, коли законодавство дозволяє відмовлятись від надання інформації.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ

Кандидатка на посаду судді претендує на одержання повноважень посадової особи, уповноваженої на виконання функцій держави, – здійснення правосуддя. Посада судді вимагає як максимальної концентрації професійних знань, так і високого рівня моральних якостей особи. Тому особисті й моральні якості кандидата на посаду судді поряд із професійними якостями є визначальними характеристиками для вирішення питання про призначення на цю посаду.

Отже, Вища рада правосуддя зобов’язана врахувати всі обставини, які перешкоджають кандидату на посаду судді зайняти таку посаду, зокрема й ті, що негативно його характеризують (пункт 72 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 серпня 2022 року у справі № 9901/388/20)

Вища рада правосуддя має на меті виключити будь-які сумнівні факти щодо походження майна кандидата, добросовісного декларування кандидатом своїх статків та статків членів сім’ї або публічної поведінки кандидата не лише з точки зору вимог законодавства, а й із метою зміцнення переконання суспільства у чесності, незалежності, неупередженості та справедливості суддівського корпусу та з огляду на те, щоб на думку розсудливої, законослухняної та проінформованої людини поведінка та репутація судді були бездоганними (пункт 156 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 лютого 2025 року у справі № 990/99/24)

Під час розгляду рекомендації ВККСУ щодо кандидатки Савчук І.О. Вища рада правосуддя виявила численні факти, які доводять наявність обґрунтованого сумніву щодо відповідності кандидатки Савчук І.О. критеріям доброчесності, які можуть негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади у зв’язку з таким призначенням, і, попри значну кількість досліджених доказів та пояснень кандидата, вказані сумніви залишилися.

Установлені обставини свідчать про обґрунтовані сумніви щодо наявності в кандидатки та членів її сім’ї доходу, необхідного для придбання будинку, земельної ділянки та транспортних засобів.

У процесі оцінювання тверджень кандидатки про відсутність у неї інформації про доходи колишнього чоловіка – ОСОБА4, ненадання конкретних доказів на підтвердження доходів ОСОБА1 та інформації про будівлі, які розміщені на орендованій земельній ділянці, Вища рада правосуддя керується, зокрема, правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у рішенні від 11 грудня 2025 року за результатами розгляду справи № 990/410/24.

Велика Палата Верховного Суду виснувала, що пояснення позивачки про причини недекларування доходів її чоловіка та спосіб недекларування свідчать про її недостатню сумлінність та неготовність докладати достатніх зусиль для того, щоб виконувати обов’язок судді бути поінформованим щодо майнового стану членів своєї сім’ї, адже вона повинна була розуміти зміст належно оприлюднених і доступних для ознайомлення правових норм, які регламентують відносини у сфері запобігання корупції, а також не могла не усвідомлювати наслідків, пов’язаних з їх порушенням (недотриманням), у тому числі й тих, які можуть настати в межах проведення конкурсної процедури, у якій вона виявила свідоме та добровільне бажання взяти участь.

Велика Палата Верховного Суду також ураховувала, що під час заповнення декларації можуть виникати ситуації, за яких суб’єкт декларування не зазначає певних відомостей. Для прикладу, згідно з пунктом 7 розділу ІІІ Порядку заповнення та подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого наказом НАЗК від 8 листопада 2023 року № 252/23, у разі відмови члена сім’ї суб’єкта декларування надати будь-які відомості чи їх частину для заповнення декларації суб’єкт декларування зобов’язаний зазначити про це в декларації, обравши позначку «Член сім’ї не надав інформацію» та відобразивши в ній всю відому йому інформацію про такого члена сім’ї та об’єкти декларування, які належать йому на будь-якому праві.

На переконання Вищої ради правосуддя, пояснення кандидатки Савчук І.О. були нещирими, але водночас усвідомленими, послідовними та попередньо продуманими. Кандидатка мала чітку позицію не визнати неправдивість чи помилковість своїх пояснень, попри їх спростування переконливими доказами. Більше того, кандидат послідовно докладала зусиль, щоб створити докази на підтвердження її позиції, очевидно усвідомлюючи її неправдивість. Савчук І.О. також не могла не усвідомлювати наслідків установлення факту надання під час конкурсної процедури неправдивої інформації та приховання певних фактів, а тому явно намагалася ухилитися від настання цих наслідків, продовжуючи надавати інформацію, яка не може відповідати дійсності.

Очевидною метою таких дій було довести наявність розумних підстав для купівлі будинку та земельної ділянки за ціною, яка вказана в договорі, та переконати Вищу раду правосуддя у тому, що перевірка відповідності майна доходам має здійснюватися з урахуванням ціни, зазначеної в договорах і деклараціях, а не реальної вартості будинку та земельної ділянки в селі ІНФОРМАЦІЯ1.

Указані обставини переконливо доводять, що кандидатка свідомо повідомила неправдиву інформацію у власних інтересах з недобросовісною метою введення в оману суспільства, членів ВККСУ та Вищої ради правосуддя. Це породжує обґрунтований сумнів щодо чесності кандидатки.

Вища рада правосуддя вважає, що свідоме та послідовне надання кандидатом на посаду судді навіть незначної, але неправдивої інформації під час вирішення питання про її відповідність вимогам до судді є грубим порушенням, несумісним зі статусом судді. Слушно зазначила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16 вересня 2021 року у справі № 9901/395/20, Вища рада правосуддя має стояти на захисті щирості, адже, хто нещирий (фальшивий, брехливий) в одному, нещирий (фальшивий, брехливий) у всьому (falsus in uno, falsus in omnibus). (https://reyestr.court.gov.ua/Review/101424456).

Авторитет і довіра до судової влади формуються залежно від персонального складу судів, від осіб, які обіймають посади суддів та формують суддівський корпус. Саме тому важливо, щоб кандидат на посаду судді, як і суддя, не допускав будь-якої неналежної (недоброчесної, неетичної) поведінки як у професійній діяльності, так і в особистому житті, яка може поставити під сумнів відповідність кандидата критерію доброчесності, що негативно вплине на суспільну довіру до судової влади у зв’язку з таким призначенням.

Не викликає сумніву, що звичайна розсудлива людина не матиме довіри до судової влади, якщо серед її представників будуть особи, які не дотримуються вимог законодавства щодо декларування власних доходів та наявного майна, не можуть підтвердити законність джерел походження коштів, за які було придбано коштовне нерухоме майно та транспортні засоби, а також проявляють неприйнятну поведінку щодо приховування факту існування такого майна.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 79⁶ Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Вища рада правосуддя відмовляє у внесенні Президентові України подання про призначення судді на посаду з підстав наявності обґрунтованого сумніву щодо відповідності кандидата критеріям доброчесності чи професійної етики або інших обставин, які можуть негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади у зв’язку з таким призначенням.

Підстави, зазначені в пункті 1 частини другої статті 79⁶ Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Вища рада правосуддя визначає, керуючись власною оцінкою обставин, пов’язаних із кандидатом на посаду судді, та його особистих якостей.

Отже, вирішальним під час ухвалення зазначеного рішення є особисте переконання кожного із членів Вищої ради правосуддя, які брали участь у розгляді питання про призначення кандидата на посаду судді, яке, зрештою, і визначає характер їх голосування.

Велика Палата Верховного Суду сформувала сталу правову позицію, що Вища рада правосуддя відповідно до свого статусу, повноважень, установленого законом порядку, мети і завдань, які перед нею стоять, вільна у виборі будь-яких об’єктивно спроможних підстав для відмови внести Президентові України подання про призначення кандидата на посаду судді.

Керуючись власною оцінкою цих підстав, Вища рада правосуддя має право засумніватися у відповідності судді чи кандидата на посаду судді критеріям та умовам, за яких можливе внесення подання про призначення на посаду судді (пункт 22 постанови від 10 листопада 2022 року у справі № 9901/355/21).

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 37 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» рішення щодо внесення Президентові України подання про призначення судді на посаду вважається ухваленим, якщо за нього проголосувало не менше чотирнадцяти членів Вищої ради правосуддя.

Вища рада правосуддя погоджується із пропозицією доповідача – члена Вищої ради правосуддя Маселка Р.А. щодо невідповідності кандидатки Савчук І.О. вимогам статті 127 Конституції України та статті 69 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Керуючись оцінкою обставин, пов’язаних із кандидаткою на посаду судді Савчук І.О., її особистих якостей, необхідністю відбору на посаду судді осіб із високими моральними та особистими характеристиками, ураховуючи наявність обґрунтованого сумніву щодо відповідності кандидатки Савчук І.О. критеріям доброчесності, наявність обставин, які можуть негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади у зв’язку з таким призначенням, Вища рада правосуддя, усвідомлюючи свою відповідальність за формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, вважає, що наявні достатні підстави для відмови у внесенні Президентові України подання про призначення Савчук І.О. на посаду судді Житомирського районного суду Житомирської області.

З огляду на встановлене Вища рада правосуддя на підставі статей 127, 131 Конституції України, статей 69, 70, 79 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статей 3, 30, 34, 36, 37 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»

вирішила:

відмовити у внесенні Президентові України подання про призначення Савчук Ірини Олександрівни на посаду судді Житомирського районного суду Житомирської області.

 

В. о. Голови Вищої ради правосуддя