Акт ВРП

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Сасевича О.М., членів Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Кандзюби О.В., Попікової О.В., заслухавши доповідача – члена Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Лук’янова Д.В., розглянувши дисциплінарну справу, відкриту за дисциплінарною скаргою Федяєва Сергія Володимировича щодо судді Приморського районного суду міста Одеси Федчишеної Тетяни Юріївни,

встановила:

до Вищої ради правосуддя 20 травня 2024 року (вх. № Ф-2852/0/7-24) надійшла дисциплінарна скарга Федяєва С.В. щодо дій судді Приморського районного суду міста Одеси Федчишеної Т.Ю. під час розгляду справи № 522/9558/14.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя від 20 травня 2024 року зазначену дисциплінарну скаргу передано для проведення перевірки члену Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Лук’янову Д.В.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя ухвалою від 21 серпня 2024 року № 2524/3дп/15-24 відкрила дисциплінарну справу стосовно судді Приморського районного суду міста Одеси Федчишеної Т.Ю., оскільки в її діях наявні ознаки дисциплінарних проступків, передбачених підпунктами «а», «ґ» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (незаконна відмова в доступі до правосуддя (у тому числі незаконна відмова в розгляді по суті позовної заяви, апеляційної, касаційної скарги тощо); перешкоджання реалізації прав інших учасників судового процесу).

Згідно з рішенням Вищої ради правосуддя від 10 грудня 2024 року № 3582/0/15-24 днем початку роботи служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя визначено 23 грудня 2024 року.

Відповідно до пункту 23⁹ розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Вищу раду правосуддя» дисциплінарні провадження, у яких на день початку роботи служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя Дисциплінарною палатою ухвалено рішення про відкриття дисциплінарної справи, завершуються Дисциплінарною палатою за участю члена Дисциплінарної палати (доповідача), визначеного відповідно до пункту 23⁷ цього розділу. Такі дисциплінарні провадження не підлягають передачі дисциплінарним інспекторам Вищої ради правосуддя.

Відповідно до частини першої статті 48 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» після відкриття дисциплінарної справи доповідач, зокрема, здійснює підготовку справи до розгляду Дисциплінарною палатою, визначає свідків чи інших осіб, які підлягають виклику або запрошенню взяти участь у засіданні, та вчиняє інші дії, необхідні для розгляду справи Дисциплінарною палатою.

Про час і місце засідання Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, призначеного на 11 лютого 2026 року, суддю Федчишену Т.Ю. та скаржника Федяєва С.В. повідомлено своєчасно і належним чином, у порядку та строки, що встановлені Законом України «Про Вищу раду правосуддя».

У засідання Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя 11 лютого 2026 року суддя Федчишена Т.Ю. не з’явилася, відповідно до її заяви (вх. № 367/1/6-26 від 10 лютого 2026 року) просила розглядати дисциплінарну справу без її участі.

Скаржник Федяєв С.В. у засідання Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя також не з’явився, що відповідно до частини п’ятої статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» не перешкоджає розгляду дисциплінарної справи.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, заслухавши доповідача – Лук’янова Д.В., дослідивши матеріали дисциплінарної справи, встановила таке.

Відповідно до Єдиного державного реєстру судових рішень Товариство з обмеженою відповідальністю «Компані Фінанс» (далі – ТОВ «Компані Фінанс») звернулося до Приморського районного суду міста Одеси із заявою про заміну сторони у виконавчому провадженні з виконання виконавчого листа № 522/9558/14-ц, виданого Приморським районним судом міста Одеси.

Вказана заява надійшла до провадження судді Приморського районного суду міста Одеси Федчишеної Т.Ю.

Суддя Приморського районного суду міста Одеси Федчишена Т.Ю. ухвалою від 30 січня 2024 року заяву ТОВ «Компані Фінанс» про заміну сторони у виконавчому провадженні прийняла до розгляду.

Ухвалою Приморського районного суду міста Одеси від 15 березня 2024 року задоволено заяву представника ТОВ «Компані Фінанс» - адвоката ОСОБА1, про його участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Згідно з ухвалою Приморського районного суду міста Одеси (головуюча суддя Федчишена Т.Ю.) від 1 квітня 2024 року заяву ТОВ «Компані Фінанс» про заміну сторони у виконавчому провадженні залишено без розгляду.

Залишаючи вказану вище заяву про заміну сторони у виконавчому провадженні без розгляду, суд виходив з того, що зважаючи на перебування в лавах Збройних Сил України, адвокат ОСОБА1 у розумінні чинного законодавства не мав повноважень подавати цю заяву в інтересах ТОВ «Компані Фінанс».

Ухвала вмотивована тим, що відповідно до пункту 2 частини першої статті 7 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» несумісною з діяльністю адвоката є військова або альтернативна (невійськова) служба.

При цьому пунктом 1 рішення Ради адвокатів України від 3 березня 2022 року № 24 «Про особливості проходженнями адвокатами військової або альтернативної (невійськової) служби у період воєнного стану» визначено: в період воєнного стану не вважати порушенням вимог щодо несумісності проходження військової або альтернативної (невійськової) служби адвокатами та не застосовувати таку підставу для притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності.

Водночас, Рада адвокатів України рішенням від 2 серпня 2022 року № 60 затвердила роз’яснення щодо виконання адвокатами вимог, передбачених пунктом 2 частини першої статті 7 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», зокрема такого змісту: «З системного аналізу наведених норм слідує, що несумісною з діяльністю адвоката в розумінні пункту 2 частини 1 статті 7 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” є: 1) військова служба в будь-якому виді з переліку, визначеному в частині 6 статті 2 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу”; 2) альтернативна (невійськова) служба як заміна конкретного виду військової служби строкової військової служби.

Відповідно до частини другої статті 7 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” у разі виникнення обставин несумісності, встановлених частиною першою цієї статті, адвокат у триденний строк з дня виникнення таких обставин подає до ради адвокатів регіону за адресою свого робочого місця заяву про зупинення адвокатської діяльності.

Згідно пункту 1 частини другої статті 34 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” порушення вимог несумісності є дисциплінарним проступком адвоката, та є відповідно підставою для притягнення адвоката до відповідальності згідно частини 1 статті 34 Закону.

З огляду на це та в зв'язку з введенням воєнного стану, при наявності об'єктивних причин несвоєчасного виконання адвокатами вимог частини другої статті 7 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” в зв`язку з проходженням військової або альтернативної (невійськової) служби, Радою адвокатів України і було прийняте рішення № 24 від 3 березня 2022 року: “У період воєнного стану не вважати порушенням вимог щодо несумісності проходження військової або альтернативної (невійськової) служби адвокатами та не застосовувати таку підставу для притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності”. Дане рішення не звільняє адвокатів від виконання вимог статті 7 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” щодо зупинення адвокатської діяльності в зв`язку з виникненням обставин несумісності».

Під час розгляду заяви про заміну сторони у виконавчомуц провадженні суд установив, що адвокат ОСОБА1, звертаючись до суду із клопотанням про його участь у судових засіданнях у режимі відеоконференції зазначив, що він є військовослужбовцем та проходить військову службу, на підтвердження чого долучив довідку начальника групи персоналу штабу військової частини від 18 лютого 2024 року № 1/49/47 та посвідчення на відрядження від 21 грудня 2022 року № 1914.

Згідно із вказаною довідкою молодший сержант ОСОБА1 перебуває на військовій службі із 24 березня 2022 року і по час розгляду справи судом. Приймає безпосередньо участь у виконанні бойових (спеціальних) завдань на території Херсонської області з 1 січня 2023 року і по час розгляду справи судом.

Відповідно до ордера на надання правничої (правової) допомоги серії ВН № 1306564 від 9 січня 2024 року ТОВ «Компані Фінанс» на підставі договору про надання правничої допомоги від 9 січня 2024 року уповноважило адвоката ОСОБА1 на представництво інтересів заявника у Приморському районному суді міста Одеси.

Водночас із заяви про заміну сторони виконавчого провадження вбачається, що її підписав та подав до суду представник позивача – адвокат ОСОБА1 через «Електронний Суд» 10 січня 2024 року, тобто під час перебування адвоката ОСОБА1 на військовій службі, що відповідно до пункту 2 частини першої статті 7 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», є несумісною з діяльністю адвоката.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що відсутні підстави вважати, що адвокат ОСОБА1 подаючи 10 січня 2024 року заяву про заміну сторони виконавчого провадження, мав у розумінні чинного законодавства, повноваження на подання такої заяви від імені ТОВ «Компані Фінанс».

Оскільки обставини перебування адвоката ОСОБА1 на військовій службі встановлено судом із документів, поданих адвокатом після призначення справи до розгляду, на підставі пункту 2 частини першої статті 257 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) заяву ТОВ «Компані Фінанс» судом залишено без розгляду.

У своїй дисциплінарній скарзі Федяєв С.В. зазначив, що здійснення адвокатської діяльності зупиняється за фактом добровільного подання адвокатом заяви щодо зупинення адвокатської діяльності у зв’язку з виникненням обставин несумісності. До подання такої заяви адвокатська діяльність не зупинена. Законодавець не передбачив можливості автоматичного зупинення адвокатської діяльності у зв’язку з виникненням обставин несумісності. Доки відомості про здійснення адвокатом адвокатської діяльності внесені до Єдиного реєстру адвокатів України, адвокат не подав заяву про зупинення адвокатської діяльності та адвокатська діяльність не припинена Радою адвокатів, суд не має підстав вважати, що адвокат не має повноважень на надання правничої допомоги.

На переконання скаржника, суддя Федчишена Т.Ю. фактично перебрала на себе функції Ради адвокатів України, чим позбавила ТОВ «Компані Фінанс» в особі адвоката ОСОБА1 доступу до правосуддя. Водночас скаржник зауважує, що він є керівником ТОВ «Компані Фінанс», ця інформація є у відкритому доступі та у відомостях ресурсу «Електронний суд». Відповідно до частини третьої статті 58 ЦПК України юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника. З огляду на викладене, скаржник просив притягнути суддю Приморського районного суду міста Одеси Федчишену Т.Ю. до дисциплінарної відповідальності.

Суддя Федчишена Т.Ю. у письмових поясненнях вказала на обов’язок суду перевірити повноваження представника. На переконання судді невиконання адвокатом обов’язку щодо зупинення адвокатської діяльності відповідно до положень частини другої статті 7 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та продовження здійснення ним адвокатської діяльності не свідчить про наявність у нього, у розумінні чинного законодавства, повноважень на представництво інтересів заявника. Крім того, із документів, поданих до суду адвокатом ОСОБА1 після прийняття заяви до розгляду, судом установлено, що він є військовослужбовцем та перебуває на військовій службі з 24 березня 2022 року і по час розгляду справи судом.

За таких обставин, суддя вважала, що здійснюючи перевірку повноважень представника на ведення справи, суд не повинен обмежуватися лише формальним встановленням наявності одного із документів, визначених статтею 62 ЦПК України, а має здійснити оцінку документів, що стосуються повноважень представника, з урахуванням як процесуального, так і спеціального закону.

Статтею 7 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено саме обов’язок, а не право адвоката у разі виникнення обставин несумісності, у визначений строк подати до відповідного органу заяву про зупинення адвокатської діяльності.

Наведене, на переконання судді, спростовує викладені у скарзі твердження Федяєва С.В. про те, що подання такої заяви в цьому випадку залежить від його волі, оскільки вони прямо суперечать вимогам спеціального закону. При цьому добросовісність виконання адвокатом свого обов’язку щодо зупинення адвокатської діяльності у разі виникнення обставин несумісності, презюмується. Водночас суд не має обов’язку, встановленого процесуальним законом, перевіряти чи зупинено адвокатом адвокатську діяльність. Тож у суду не має бути сумнівів у добросовісності виконання особою зі статусом адвоката імперативних вимог, передбачених частиною другою статті 7 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», щодо подання у визначений строк у разі виникнення обставин несумісності заяви про зупинення адвокатської діяльності. Тому у судді були підстави вважати, що ураховуючи перебування адвоката на військовій службі ще з березня 2022 року, така діяльність ним станом на 10 січня 2024 року зупинена.

У додаткових поясненнях, які надійшли до Вищої ради правосуддя 10 лютого 2026 року суддя Федчишена Т.Ю. зазначила, що дисциплінарна скарга Федяєва С.В. подана до Вищої ради правосуддя з порушенням порядку, визначеного частиною 1 статті 107 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», оскільки в матеріалах дисциплінарної справи відсутній документ на підтвердження повноважень ОСОБА1 як адвоката на подання дисциплінарної скарги від імені юридичної особи ТОВ «Компані Фінанс», що є підставою для залишення скарги без розгляду та її повернення скаржнику.

Суддя Федчишена Т.Ю. також наголосила, що залишаючи заяву ТОВ «Компані Фінанс» без розгляду, суддя керувалася саме визначеними процесуальним законом підставами (пункт 2 частини першої статті 257 ЦПК України), виходячи із системного аналізу положень ЦПК України та норм Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» в контексті оцінки повноважень представника ТОВ «Компані Фінанс», який подаючи заяву про заміну сторони виконавчого провадження, перебував на військовій службі, яка, відповідно до пункту 2 частини першої статті 7 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», є несумісною з діяльністю адвоката.

Також в наданих поясненнях суддя зауважила, що перевірка правильності застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, оцінка законності та обґрунтованості судового рішення, перевірка його правового змісту, не належить до повноважень органу, що здійснює дисциплінарне провадження щодо судді, а віднесена до компетенції судів апеляційної та касаційної інстанцій. Крім того, жодного висновку про автоматичне зупинення адвокатської діяльності з огляду на перебування адвоката на військовій службі в ухвалі від 1 квітня 2024 року не міститься. Про такий висновок, як про висновок суду першої інстанції, вказав Одеський апеляційний суд у своїй постанові від 4 лютого 2025 року за результатами розгляду апеляційної скарги на вказану ухвалу.

Також суддя наголосила, що особа, заяву якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно (частина друга статті 257 ЦПК України), тому залишення заяви без розгляду не потягло для заявника жодних негативних наслідків.

Суддя зазначила, що відповідно до частини другої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» скасування або зміна судового рішення не має наслідком дисциплінарну відповідальність судді, який брав участь у його ухваленні, крім випадків, коли скасоване або змінене рішення ухвалено внаслідок умисного порушення норм права чи неналежного ставлення до службових обов’язків.

В наданих поясненнях суддя Федчишена Т.Ю. також посилається на рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя № 1607/1дп/15-25 від 4 серпня 2025 року у дисциплінарній справі, відкритій за аналогічними обставинами, в якій було відмовлено у притягнені судді до дисциплінарної відповідальності.

Суддя також зауважила, що звертаючись до Вищої ради правосуддя, Федяєв С.В. не посилався як на підставу притягнення судді до дисциплінарної відповідальності на підпункт «ґ» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (перешкоджання реалізації прав інших учасників судового процесу), за яким Третьою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя було відкрито дисциплінарну справу.

Третьою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя під час розгляду дисциплінарної справи встановлено, що ухвала Приморського районного суду міста Одеси від 1 квітня 2024 року, якою заяву про заміну сторони у виконавчому провадженні було залишено без розгляду, була оскаржена ТОВ «Компані Фінанс» в апеляційному порядку.

Під час апеляційного перегляду, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що оскаржувану ухвалу постановлено без дотримання норм процесуального права.

Апеляційний суд встановив, що за змістом статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» несумісною з діяльністю адвоката є військова або альтернативна (невійськова) служба. Частиною другою цієї статті передбачено, що у разі виникнення обставин несумісності, встановлених частиною першою цієї статті, адвокат у триденний строк з дня виникнення таких обставин подає до ради адвокатів регіону за адресою свого робочого місця заяву про зупинення адвокатської діяльності.

Право на заняття адвокатською діяльністю згідно частини першої статті 31 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» зупиняється у разі подання адвокатом заяви про зупинення адвокатської діяльності, накладення на адвоката дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю тощо.

Протягом строку зупинення права на заняття адвокатською діяльністю адвокат не має права її здійснювати. Такий адвокат також не може брати участь у роботі органів адвокатського самоврядування, крім випадків, коли таке право зупинено у зв`язку з призначенням особи на посаду до органу державної влади з`їздом адвокатів України. Відомості про зупинення права на заняття адвокатською діяльністю вносяться до Єдиного реєстру адвокатів України (частини п’ята, шоста статті 31 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Проте, як зазначив апеляційний суд, матеріали справи не містять відомостей про подання адвокатом ОСОБА1 заяви про зупинення адвокатської діяльності чи прийняття кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури рішення про накладення на нього дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю.

В Єдиному реєстрі адвокатів України відсутні відомості про зупинення права на заняття адвокатською діяльністю адвокатом Федяєвим С.В.

Крім того, у зв`язку з введенням воєнного стану, за наявності об`єктивних причин несвоєчасного виконання адвокатами вимог частини другої статті 7 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» у зв`язку з проходженням військової або альтернативної (невійськової) служби, Рада адвокатів України ухвалила рішення від 3 березня 2022 року № 24 (втратило чинність на підставі рішення Ради адвокатів України від 7 червня 2024 року № 26): «У період воєнного стану не вважати порушенням вимог щодо несумісності проходження військової або альтернативної (невійськової) служби адвокатами та не застосовувати таку підставу для притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності».

Ураховуючи вказане, апеляційний суд дійшов висновку, що безпідставними є посилання суду першої інстанції на те, що перебування адвоката на військовій службі є підставою для автоматичного зупинення його адвокатської діяльності, що унеможливлює його участь у справі як представника заявника.

Водночас колегія суддів апеляційного суду відхилила зауваження скаржника, що, ОСОБА1 є керівником ТОВ «Компані Фінанс», а отже, має право на участь у справі відповідно до положень частини третьої статті 58 ЦПК України, оскільки згідно з матеріалами справи, підписуючи від імені ТОВ «Компані Фінанс» заяву про заміну сторони у виконавчому провадженні, на підтвердження власних повноважень представник ОСОБА1 надав суду ордер на надання правничої допомоги.

З огляду на наведене апеляційний суд погодився з доводами скаржника про те, що суд помилково вважав, що у адвоката ОСОБА1 не було повноважень на подання від імені заявника ТОВ «Компані Фінанс» вказаної заяви, та про наявність підстав для залишення такої заяви без розгляду, наведених в оскаржуваній ухвалі.

На підставі викладеного, постановою Одеського апеляційного суду від 4 лютого 2025 року ухвалу Приморського районного суду міста Одеси від 1 квітня 2024 року скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Вказана постанова апеляційного суду в касаційному порядку оскаржена не була.

Щодо наявності підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає за доцільне зазначити таке.

Відповідно до підпунктів «а», «ґ» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження, зокрема з підстав умисної або внаслідок недбалості: а) незаконної відмови в доступі до правосуддя (у тому числі незаконної відмови в розгляді по суті позовної заяви, апеляційної, касаційної скарги тощо); ґ) перешкоджання реалізації прав інших учасників судового процесу.

Частиною сьомою статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суддя зобов’язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства.

Завдання та основні засади цивільного судочинства визначені статтею 2 ЦПК України, а саме завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 15 ЦПК України).

У випадках, встановлених законом, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до суду із заявами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб або державних чи суспільних інтересів та брати участь у цих справах (частина перша статті 56 ЦПК України).

У загальному розумінні захист цивільних прав слід розуміти як передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Шляхом вчинення провадження у справах суд здійснює захист, в тому числі юридичних осіб, права й охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються. Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором (пункти 51, 52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 923/466/17 (провадження № 12-89гс19).

Водночас, відповідно до пункту 2 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позовну заяву від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи.

Отже, до повноважень суду належить перевіряти як склад учасників справи, зокрема, під час розгляду заяви про заміну сторони виконавчого провадження в порядку статті 442 ЦПК України, так і перевіряти повноваження представників відповідно до параграфа 2 глави 4 розділу І ЦПК України.

Вичерпний перелік документів, які підтверджують повноваження адвоката як представника визначає стаття 62 ЦПК України.

Відповідно до частини четвертої статті 62 ЦПК України повноваження адвоката як представника підтверджуються одним із таких документів: 1) довіреністю; 2) ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»; 3) дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги, виданим відповідно до Закону України «Про безоплатну правничу допомогу».

З наведеного вище вбачається, що під час розгляду заяви про заміну сторони у виконавчому провадженні, яка надійшла до суду 10 січня 2024 року, суддя Федчишена Т.Ю. встановила, що відповідно до ордера на надання правничої (правової) допомоги серії ВН № 1306564 від 9 січня 2024 року, ТОВ «Компані Фінанс» на підставі договору про надання правничої допомоги від 9 січня 2024 року уповноважило адвоката ОСОБА1 на представництво інтересів заявника у Приморському районному суді міста Одеси.

Під час апеляційного розгляду колегією суддів апеляційного суду було встановлено, що подані разом із заявою про заміну сторони у виконавчому провадженні документи цілком підтверджують повноваження адвоката ОСОБА1 звертатися до суду в інтересах ТОВ «Компані Фінанс».

Отже, повноваження адвоката ОСОБА1 на представництво інтересів ТОВ «Компані Фінанс» у Приморському районному суді міста Одеси під час розгляду заяви про заміну сторони виконавчого провадження були підтверджені достатніми доказами.

Під час апеляційного перегляду ухвали Приморського районного суду міста Одеси від 1 квітня 2024 року, якою заяву ТОВ «Компані Фінанс» про заміну сторони у виконавчому провадженні було залишено без розгляду, апеляційний суд дійшов висновку, що вказана ухвала постановлена без дотримання норм процесуального права і суд помилково вважав, що у адвоката ОСОБА1 не було повноважень подавати від імені ТОВ «Компані Фінанс» вказану заяву, та помилково дійшов висновку про наявність підстав для залишення такої без розгляду.

З огляду на наведене, суддя Федчишена Т.Ю. передчасно залишила заяву ТОВ «Компані Фінанс» без розгляду на підставі пункту 2 частини першої статті 257 ЦПК України як таку, яку від імені вказаного товариства подала особа, що не має повноважень на ведення справи.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя зауважує, що повернення заяв за процесуальної можливості пересвідчитись у наявності в особи повноважень на представництво під час розгляду справи ставить під загрозу дотримання завдань і основних засад цивільного судочинства, закріплених у частині першій статті 2 ЦПК України.

Стосовно тверджень судді Федчишеної Т.Ю., що суд мав обов’язок перевірити виконання особою зі статусом адвоката імперативних вимог, передбачених частиною другою статті 7 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», щодо подання у визначений законом строк у разі виникнення обставин несумісності заяви про зупинення адвокатської діяльності та обов’язку надання оцінки поданим адвокатом до суду документам з урахуванням вимог спеціального закону на предмет виконання адвокатом свого обов’язку у зв’язку з виникненням обставин несумісності щодо зупинення адвокатської діяльності, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя зазначає таке.

В ухвалі Приморського районного суду міста Одеси від 1 квітня 2024 року зазначено, що залишаючи заяву про заміну сторони виконавчого провадження без розгляду, суддя Федчишена Т.Ю. керувалась положеннями статті 7 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», якою установлено перелік обмежень щодо несумісності з діяльністю адвоката, та вважала, що рішення Ради адвокатів України від 3 березня 2022 року № 24 не звільняє адвокатів від виконання вимог статті 7 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» щодо зупинення адвокатської діяльності в зв`язку з виникненням обставин несумісності. На підставі викладеного суддя дійшла висновку, що заяву про заміну сторони виконавчого провадження підписав та подав до суду представник позивача - адвокат ОСОБА1, через «Електронний Суд» 10 січня 2024 року, тобто під час його перебування на військовій службі, яка відповідно до пункту 2 частини першої статті 7 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» є несумісною з діяльністю адвоката. З урахуванням наданих адвокатом ОСОБА1 документів на підтвердження своїх повноважень як представника ТОВ «Компані Фінанс» суддя дійшла висновку про відсутність підстав вважати, що, подаючи заяву про заміну сторони виконавчого провадження, адвокат ОСОБА1 у розумінні чинного законодавства мав повноваження на подання такої заяви від імені ТОВ «Компані Фінанс».

Разом з тим, відповідно статті 31 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» право на заняття адвокатською діяльністю зупиняється, зокрема, у разі подання адвокатом заяви про зупинення адвокатської діяльності; накладення на адвоката дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю.

Протягом строку зупинення права на заняття адвокатською діяльністю адвокат не має права її здійснювати. Такий адвокат також не може брати участь у роботі органів адвокатського самоврядування, крім випадків, коли таке право зупинено у зв’язку з призначенням особи на посаду до органу державної влади з’їздом адвокатів України.

Відомості про зупинення права на заняття адвокатською діяльністю вносяться до Єдиного реєстру адвокатів України.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що адвокат ОСОБА1 є військовослужбовцем та проходить військову службу з 24 березня 2022 року. Водночас, матеріали справи № 522/9558/14-ц не містять відомостей про подання адвокатом ОСОБА1 заяви про зупинення адвокатської діяльності чи ухвалення кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури рішення про накладення на нього дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю.

Наведене свідчить про відсутність таких правових наслідків як зупинення права на заняття адвокатською діяльністю.

Отже, суддя Федчишена Т.Ю. на порушення статей 62, 257 ЦПК України, не маючи будь-яких фактичних даних про те, що адвокатську діяльність ОСОБА1 зупинено, постановила ухвалу, якою залишила без розгляду подану адвокатом ОСОБА1 від імені ТОВ «Компані Фінанс» заяву про заміну сторони виконавчого провадження, оскільки вважала, що цей адвокат у розумінні чинного законодавства не мав повноважень на подання такої заяви від імені вказаного товариства.

Водночас статтею 23 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено гарантії адвокатської діяльності, зокрема пунктом 1 частини першої цієї статті передбачено, що забороняються будь-які втручання і перешкоди здійсненню адвокатської діяльності.

Стаття 34 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлює, що підставою для притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, зокрема порушення вимог несумісності.

Рішення про притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку і застосування до нього дисциплінарного стягнення або про закриття дисциплінарної справи приймає дисциплінарна палата кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури за результатами розгляду дисциплінарної справи (частина перша статті 41 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Отже, з метою забезпечення належного здійснення адвокатської діяльності, дотримання гарантій адвокатської діяльності, захисту професійних прав адвокатів, забезпечення високого професійного рівня адвокатів та вирішення питань дисциплінарної відповідальності адвокатів в Україні діє адвокатське самоврядування (частина третя статті 2 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до статті 46 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» організаційною формою адвокатського самоврядування є, зокрема, Рада адвокатів України. Адвокатське самоврядування здійснюється, зокрема, через діяльність кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури, Ради адвокатів України.

Враховуючи вказані положення Закону, вирішення питань про можливість здійснення адвокатом адвокатської діяльності віднесено до компетенції органів адвокатського самоврядування.

Обов’язок суду своєю чергою полягає у перевірці доказів наявності повноважень адвоката як представника учасника справи, а також наявності у представника права вчиняти конкретну процесуальну дію.

Залишаючи заяву про заміну сторони виконавчого провадження без розгляду в цій справі на підставі пункту 2 частини першої статті 257 ЦПК України без урахування положень статті 62 ЦПК України та частини другої статті 7 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» у взаємозв’язку з рішенням Ради адвокатів України № 24 від 3 березня 2022 року (чинне до 7 червня 2024 року) та наданих адвокатом ОСОБА1 документів на підтвердження своїх повноважень представляти інтереси ТОВ «Компані Фінанс» у суді, суд обмежив право цього товариства на розгляд поданої в його інтересах адвокатом ОСОБА1 заяви про заміну сторони виконавчого провадження.

Проте застосування судом правових норм та вчинення дій, що мають юридичне значення, повинно відбуватися з урахуванням обставин конкретної справи та з метою забезпечення ефективного захисту прав, свобод та законних інтересів.

Суд не повинен тлумачити положення пункту 2 частини першої статті 257 ЦПК України так, щоб створювати штучні перешкоди для доступу до правосуддя.

Формальний підхід суду до здійснення своїх повноважень може призвести до порушення права на справедливий судовий розгляд та передбачених статтею 2 ЦПК України завдань та основних засад цивільного судочинства.

Отже, залишаючи заяву про заміну сторони виконавчого провадження без розгляду з формальних підстав, суд унеможливив доступ заявника ТОВ «Компані Фінанс» до правосуддя для повного захисту своїх прав та інтересів шляхом судового розгляду поданої товариством через адвоката ОСОБА1 заяви про заміну сторони виконавчого провадження.

Крім того, відповідно до пункту 2 частини першої статті 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема: представляти і захищати права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб у суді, органах державної влади та органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, громадських об`єднаннях, перед громадянами, посадовими і службовими особами, до повноважень яких належить вирішення відповідних питань в Україні та за її межами.

Згідно з установленими під час розгляду дисциплінарної справи обставинами, залишаючи заяву про заміну сторони виконавчого провадження без розгляду, суддя Федчишена Т.Ю. допустила порушення процесуального характеру під час здійснення правосуддя у справі № 522/9558/14-ц, які перешкодили ОСОБА1 у здійсненні адвокатської діяльності. Суд дійшов неправильного висновку про відсутність у адвоката ОСОБА1 повноважень на подання від імені заявника ТОВ «Компані Фінанс» зазначеної вище заяви з огляду на перебування адвоката на військовій службі, що, на переконання суду, є підставою для автоматичного зупинення його адвокатської діяльності та унеможливлює його участь у справі як представника товариства.

Отже, своїми діями суддя Федчишена Т.Ю. фактично позбавила представника ТОВ «Компані Фінанс» – адвоката ОСОБА1, можливості належним чином користуватися процесуальними правами та виконувати процесуальні обов’язки, передбачені статтею 43 ЦПК України, зокрема захищати права та інтереси товариства, надавати до суду пояснення, клопотання та докази під час вирішення судом питання про заміну сторони виконавчого провадження.

Суддя Федчишена Т.Ю., не розглянувши заяву про заміну сторони у виконавчому провадженні, повернула зазначену заяву без розгляду з не передбачених законом підстав, чим порушила положення статей 2, 62, 257 ЦПК України, що унеможливило реалізацію ТОВ «Компані Фінанс» та його представником – адвокатом ОСОБА1 прав, передбачених статтями 4, 15, 56 ЦПК України, що є порушенням права ТОВ «Компані Фінанс» на судовий захист прав й охоронюваних законом інтересів, які порушені або оспорюються, що в розумінні підпункту «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» свідчить про незаконну відмову ТОВ «Компані Фінанс» в доступі до правосуддя, а саме незаконну відмову в розгляді поданої цим товариством через представника – адвоката ОСОБА1 заяви про заміну сторони виконавчого провадження.

Стосовно наслідків цих дій судді, то як установлено під час розгляду дисциплінарної справи, суддя Федчишена Т.Ю. постановила ухвалу, якою залишила без розгляду заяву про заміну сторони виконавчого провадження з не передбачених законом підстав, наслідком чого стало те, що ТОВ «Компані Фінанс» в особі представника адвоката ОСОБА1 було позбавлено права доступу до суду як складової права на справедливий суд, хоч за положеннями статті 442 ЦПК України, за загальним правилом, розгляд відповідних питань мав здійснюватися за їх участі.

Зумовлені цими порушеннями наслідки настали в момент вчинення порушення, і виправлення судом апеляційної інстанції допущених суддею Федчишеною Т.Ю. помилок не є вирішальною обставиною під час розгляду питання про наявність підстав дисциплінарної відповідальності судді, оскільки апеляційне оскарження ухвали, якою залишено без розгляду заяву про заміну сторони виконавчого провадження, є додатковим механізмом забезпечення прав осіб у цивільному провадженні. Ним не можна підміняти неупереджений та об`єктивний розгляд справи суддею, який відповідає закону та спрямований на досягнення завдань, визначених статтею 2 ЦПК України.

З огляду на викладене, оцінюючи дії судді Федчишеної Т.Ю., Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що суддя мала належну кваліфікацію, яка дозволяла їй правильно тлумачити норми та виконати вимоги статті 62, 257 ЦПК України. У разі сумлінного ставлення до виконання своїх обов’язків суддя могла належним чином перевірити відповідність повноважень представника ТОВ «Компані Фінанс» - адвоката ОСОБА1 передбаченим законом вимогам. Вказані обставини вказують на неналежне ставлення судді до службових обов’язків.

Оскільки в матеріалах дисциплінарної справи відсутні докази, які свідчили б про умисне порушення суддею Федчишеною Т.Ю. закону, за викладених обставин Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що зазначені дії суддя Федчишена Т.Ю. вчинила внаслідок недбалості.

Отже, дії судді Федчишеної Т.Ю. щодо залишення без розгляду заяви про заміну сторони виконавчого провадження у справі № 522/9558/14-ц слід кваліфікувати як дисциплінарний проступок, передбачений підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (внаслідок недбалості: незаконна відмова в доступі до правосуддя (у тому числі незаконна відмова в розгляді по суті позовної заяви, апеляційної, касаційної скарги тощо).

При цьому вказані дії охоплюються складом дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та не потребують додаткової кваліфікації за підпунктом «ґ» пункту 1 частини першої статті 106 вказаного закону.

Надані суддею пояснення не спростовують висновків про наявність у діях судді складу зазначених вище дисциплінарних проступків.

Твердження судді про порушення порядку подання дисциплінарної скарги, встановленого частиною першою статті 107 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», є неспроможними, оскільки частиною першою цієї статті визначено, що право на звернення із скаргою щодо дисциплінарного проступку судді, з повідомленням про вчинення дисциплінарного проступку суддею (дисциплінарною скаргою) має будь-яка особа. Громадяни здійснюють зазначене право особисто або через адвоката, юридичні особи - через адвоката, органи державної влади та органи місцевого самоврядування - через своїх керівників або представників.

Отже, у випадку виникнення визначених Законом України «Про судоустрій і статус суддів» підстав дисциплінарної відповідальності судді будь-яка особа має право на звернення із скаргою щодо дисциплінарного проступку судді, з повідомленням про вчинення дисциплінарного проступку суддею (дисциплінарною скаргою).

Федяєв С.В. реалізував таке право шляхом звернення до Вищої ради правосуддя зі скаргою щодо дисциплінарного проступку судді Приморського районного суду міста Одеси Федчишеної Т.Ю., в якій просив притягти цю суддю до дисциплінарної відповідальності.

Зі змісту дисциплінарної скарги вбачається, що скарга подана та підписана скаржником Федяєвим С.В.

Крім того, відповідно до частини другої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» скасування або зміна судового рішення не має наслідком дисциплінарну відповідальність судді, який брав участь у його ухваленні, крім випадків, коли скасоване або змінене рішення ухвалено внаслідок умисного порушення норм права чи неналежного ставлення до службових обов’язків.

Дисциплінарне провадження стосовно судді Федчишеної Т.Ю. не пов`язане зі скасуванням постановленої нею ухвали Приморського районного суду міста Одеси від 1 квітня 2024 року судом апеляційної інстанції. Дисциплінарна палата не надає оцінку вказаному судовому рішенню, законності чи обґрунтованості цієї ухвали, а лише оцінює дії судді під час розгляду заяви про заміну сторони виконавчого провадження у справі № 522/9558/14-ц, що не виходить за межі повноважень органу, який здійснює дисциплінарне провадження щодо судді. Водночас перегляд судового рішення в апеляційному порядку та усунення апеляційним судом порушень, які допустив суд першої інстанції, не зменшує істотності таких порушень та наслідків для учасників судового провадження.

Орган, що здійснює дисциплінарне провадження щодо судді, не уповноважений перевіряти законність судового рішення, а зобов`язаний перевірити дії судді під час ухвалення такого судового рішення в частині наявності порушень, які є підставою для застосування дисциплінарної відповідальності, та оцінити наслідки саме цих дій.

Це означає, що вирішення питання щодо наявності або відсутності підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, зокрема оцінки наслідкам його дій, не можна ставити у залежність від того, чи було оскаржено ухвалене ним рішення, а також результатів перегляду такого рішення судами вищих інстанцій, оскільки саме по собі залишення без змін судового рішення або його скасування не є доказом належного або неналежного виконання суддею своїх професійних обов`язків у контексті вирішення питання про дисциплінарну відповідальність, хоч дисциплінарний орган може це врахувати.

Під час розгляду дисицплінарної справи було враховано не факт скасування апеляційним судом ухвали Приморського районного суду міста Одеси від 1 квітня 2024 року, а надано обґрунтування того, в чому полягає вчинення суддею Федчишеною Т.Ю. зазначеного вище дисциплінарного проступку під час постановлення ухвали, якою заяву про заміну сторони виконавчого провадження залишено без розгляду з не передбачених законом підстав.

З огляду на викладене, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає за доцільне притягнути суддю Приморського районного суду міста Одеси Федчишену Т.Ю. до дисциплінарної відповідальності із вказаних підстав.

Під час обрання виду дисциплінарного стягнення щодо судді Федчишеної Т.Ю. Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя врахувала таке.

Федчишена Тетяна Юріївна Указом Президента України від 5 серпня 2020 року № 311/2020 призначена на посаду судді Приморського районного суду міста Одеси.

Частиною другою статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», частиною п’ятою статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» передбачено, що під час обрання виду дисциплінарного стягнення стосовно судді враховуються характер дисциплінарного проступку, його наслідки, особа судді, ступінь його вини, наявність інших дисциплінарних стягнень, інші обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Дисциплінарне стягнення застосовується з урахуванням принципу пропорційності.

Згідно з характеристикою, наданою головою Приморського районного суду міста Одеси Кічмаренком С.М., за час роботи на посаді судді Федчишена Т.Ю. зарекомендувала себе висококваліфікованою суддею, яка з відповідальністю ставиться до виконання своїх службових обов’язків, компетентна, володіє фаховими знаннями та високим рівнем теоретичної підготовки. Самокритична, вимоглива до себе та оточуючих, наполеглива, ініціативна, здатна приймати виважені рішення та відстоювати власну думку. У спілкуванні стримана, тактовна. У колективі суду користується повагою та авторитетом.

Відповідно до даних, розміщених на вебсайті Вищої ради правосуддя, Федчишена Т.Ю. за час роботи на посаді судді до дисциплінарної відповідальності не притягувалась.

Строк застосування дисциплінарного стягнення до судді Федчишеної Т.Ю., встановлений частиною одинадцятою статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», не сплив.

Урахувавши обставини, встановлені під час розгляду дисциплінарної справи, положення частини другої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а також позитивну характеристику судді, допущення нею проступку внаслідок недбалості, а також те, що раніше вона не притягувалась до дисциплінарної відповідальності, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що суддю Приморського районного суду міста Одеси Федчишену Т.Ю. слід притягнути до дисциплінарної відповідальності та застосувати до неї дисциплінарне стягнення у виді попередження згідно з пунктом 1 частини першої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

На підставі викладеного, керуючись статтями 106, 108, 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтями 34, 49, 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя

вирішила:

притягнути суддю Приморського районного суду міста Одеси Федчишену Тетяну Юріївну до дисциплінарної відповідальності та застосувати до неї дисциплінарне стягнення у виді попередження.

Рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя може бути оскаржене до Вищої ради правосуддя в порядку та строки, встановлені статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

 

Головуючий на засіданні

Третьої Дисциплінарної палати

Вищої ради правосуддя

 

Члени Третьої Дисциплінарної палати

Вищої ради правосуддя