Акт ВРП

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Котелевець А.В., членів Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Бокової Ю.В., Махінчука В.М., Мороза М.В., Сав’юка М.І., заслухавши доповідача – члена Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Бондаренко Т.З., розглянувши дисциплінарну справу, відкриту за дисциплінарною скаргою Пилип’як Марії Олегівни стосовно судді Господарського суду Чернівецької області Байталюка Володимира Дмитровича,

 

встановила:

 

до Вищої ради правосуддя 9 жовтня 2024 року (вх. № П-4810/0/7-24) надійшла дисциплінарна скарга Пилип’як М.О. щодо дій судді Господарського суду Чернівецької області Байталюка В.Д.

Зміст дисциплінарної скарги

Пилип’як М.О. у скарзі зазначила, що вона перебувала на посаді керівника апарату Господарського суду Чернівецької області. Протягом тривалого часу, ІНФОРМАЦІЯ, ЯКА ПІДЛЯГАЄ ЗАХИСТУ ВІД РОЗГОЛОШЕННЯ відповідно до частини першої статті 30, частини другої статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» та пункту 5.3 Регламенту Вищої ради правосуддя, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 24 січня 2017 року № 52/0/15-17 з відповідними змінами.

Скаржниця повідомила також, що суддя Байталюк В.Д., ІНФОРМАЦІЯ, ЯКА ПІДЛЯГАЄ ЗАХИСТУ ВІД РОЗГОЛОШЕННЯ відповідно до частини першої статті 30, частини другої статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» та пункту 5.3 Регламенту Вищої ради правосуддя, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 24 січня 2017 року № 52/0/15-17 з відповідними змінами попередив, що зробить усе, щоб її «знищити», почав вчиняти дії, які свідчили про намір перешкодити її професійній діяльності, залишити її без засобів існування. Водночас суддя Байталюк В.Д. всіляко наголошував, що ІНФОРМАЦІЯ, ЯКА ПІДЛЯГАЄ ЗАХИСТУ ВІД РОЗГОЛОШЕННЯ відповідно до частини першої статті 30, частини другої статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» та пункту 5.3 Регламенту Вищої ради правосуддя, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 24 січня 2017 року № 52/0/15-17 з відповідними змінами і звертався до суду із позовами про захист честі, гідності і ділової репутації, намагаючись довести, що Пилип’як М.О. поширює стосовно нього неправдиву / недостовірну інформацію.

У березні 2023 року суддя Байталюк В.Д. ініціював оголошення зборами суддів недовіри Пилип’як М.О. через «відсутність особистої скромності», що підтверджується протоколом зборів суддів від 17 березня 2023 року № 2. Щоб переконати колег – суддів Господарського суду Чернівецької області – ухвалити рішення про оголошення їй недовіри, суддя Байталюк В.Д. заявляв, ІНФОРМАЦІЯ, ЯКА ПІДЛЯГАЄ ЗАХИСТУ ВІД РОЗГОЛОШЕННЯ відповідно до частини першої статті 30, частини другої статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» та пункту 5.3 Регламенту Вищої ради правосуддя, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 24 січня 2017 року № 52/0/15-17 з відповідними змінами.

Крім того, скаржниця вважає, що саме за ініціативи судді Байталюка В.Д. їй відмовили в наданні відпустки ІНФОРМАЦІЯ, ЯКА ПІДЛЯГАЄ ЗАХИСТУ ВІД РОЗГОЛОШЕННЯ відповідно до частини першої статті 30, частини другої статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» та пункту 5.3 Регламенту Вищої ради правосуддя, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 24 січня 2017 року № 52/0/15-17 з відповідними змінами та звільнили з роботи у зв’язку з оголошенням недовіри. Таким чином, її – ІНФОРМАЦІЯ, ЯКА ПІДЛЯГАЄ ЗАХИСТУ ВІД РОЗГОЛОШЕННЯ відповідно до частини першої статті 30, частини другої статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» та пункту 5.3 Регламенту Вищої ради правосуддя, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 24 січня 2017 року № 52/0/15-17 з відповідними змінами – було позбавлено як засобів існування, так і взагалі права на працю за фахом.

Скаржниця зазначила також, що Шевченківський районний суд ІНФОРМАЦІЯ, ЯКА ПІДЛЯГАЄ ЗАХИСТУ ВІД РОЗГОЛОШЕННЯ відповідно до частини першої статті 30, частини другої статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» та пункту 5.3 Регламенту Вищої ради правосуддя, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 24 січня 2017 року № 52/0/15-17 з відповідними змінами. У зв’язку із цим скаржниця була змушена звернутися до поліції із заявою про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого статтею 382 Кримінального кодексу України (далі – КК України), за результатами розгляду якої було відкрито кримінальне провадження.

Згодом, згідно з ухвалою Шевченківського ІНФОРМАЦІЯ, ЯКА ПІДЛЯГАЄ ЗАХИСТУ ВІД РОЗГОЛОШЕННЯ відповідно до частини першої статті 30, частини другої статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» та пункту 5.3 Регламенту Вищої ради правосуддя, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 24 січня 2017 року № 52/0/15-17 з відповідними змінами.

Скаржниця Пилип’як М.О. також зазначила, що суддя Байталюк В.Д. чинить психологічний тиск не тільки на неї. Переслідувань зазнали також її батьки. За цим фактом органи поліції здійснювали перевірку. Під час випадкових зустрічей із нею самою або з її матір’ю суддя Байталюк В.Д. поводиться зухвало, обзиває її саму та її батьків нецензурними словами.

З огляду на викладене скаржниця просить притягнути суддю Господарського суду Чернівецької області Байталюка В.Д. до дисциплінарної відповідальності з підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.

 

Попередня перевірка дисциплінарної скарги

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 43 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» дисциплінарний інспектор Вищої ради правосуддя, визначений автоматизованою системою розподілу справ для попередньої перевірки відповідної дисциплінарної скарги (дисциплінарний інспектор Вищої ради правосуддя – доповідач), вивчає дисциплінарну скаргу і перевіряє її відповідність вимогам закону.

Пунктом 23⁷ розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Вищу раду правосуддя» встановлено, що тимчасово, до дня початку роботи служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя, повноваження дисциплінарного інспектора здійснює член Дисциплінарної палати (доповідач), визначений автоматизованою системою розподілу справ.

Відповідно до пункту 23⁹ розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Вищу раду правосуддя» дисциплінарні провадження, у яких на день початку роботи служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя Дисциплінарною палатою ухвалено рішення про відкриття дисциплінарної справи, завершуються Дисциплінарною палатою за участю члена Дисциплінарної палати (доповідача), визначеного відповідно до пункту 23⁷ цього розділу. Такі дисциплінарні провадження не підлягають передачі дисциплінарним інспекторам Вищої ради правосуддя.

На підставі протоколу автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя від 9 жовтня 2024 року скаргу Пилип’як М.О. передано для попередньої перевірки члену Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Бондаренко Т.З.

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя ухвалою від 16 грудня 2024 року № 3639/1дп/15-24 відкрила дисциплінарну справу стосовно судді Господарського суду Чернівецької області Байталюка В.Д., оскільки в його діях убачались ознаки дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 3, 7 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а також істотного дисциплінарного проступку, визначеного пунктом 1 частини дев’ятої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

 

Рух дисциплінарної справи

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя своєчасно і належним чином повідомляла суддю Байталюка В.Д., скаржницю Пилип’як М.О., їхніх представників – адвокатів Софяк В.В., Лежух Т.І., Кравця Р.Ю. – про дату і час розгляду дисциплінарної справи шляхом надсилання письмових запрошень для участі в засіданні дисциплінарного органу на адреси, які містяться в матеріалах дисциплінарної справи, та розміщення відповідних запрошень на офіційному вебсайті Вищої ради правосуддя.

Розгляд дисциплінарної справи призначався на 26 травня, 16 червня, 28 липня, 10 листопада, 1 і 22 грудня 2025 року, 19 січня 2026 року.

У засіданні Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя 26 травня 2025 року скаржниця Пилип’як М.О. та адвокат Софяк В.В. брали участь у режимі відеоконференції. Суддя Байталюк В.Д. не прибув, просив відкласти розгляд справи з підстав тимчасової непрацездатності, а також необхідності укласти договір про надання правничої допомоги, надання додаткових пояснень.

16 червня 2025 року розгляд дисциплінарної справи не включено до Порядку денного засідання Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя.

У засіданні Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя 28 липня 2025 року брали участь адвокат Кравець Р.Ю. як представник судді Байталюка В.Д., скаржниця Пилип’як М.О., адвокат Лежух Т.І.

Суддя Байталюк В.Д. у засідання Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя не прибув.

Адвокат Кравець Р.Ю. надав письмові пояснення, повідомив про призначення апеляційним судом повторної експертизи ІНФОРМАЦІЯ, ЯКА ПІДЛЯГАЄ ЗАХИСТУ ВІД РОЗГОЛОШЕННЯ відповідно до частини першої статті 30, частини другої статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» та пункту 5.3 Регламенту Вищої ради правосуддя, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 24 січня 2017 року № 52/0/15-17 з відповідними змінами.

На запитання головуючого щодо можливості проведення відеотрансляції засідання Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя скаржниця Пилип’як М.О. та адвокат Лежух Т.І. відповіли ствердно, вважали, що розгляд справи має відбуватися у відкритому засіданні; адвокат Кравець Р.Ю. заперечував щодо проведення відеотрансляції, заявив клопотання щодо проведення засідання в закритому режимі з огляду на те, що обставини дисциплінарної справи стосуються особистого життя, а також інтересів дитини.

Обговоривши зазначене вище клопотання, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя протокольною ухвалою постановила проводити розгляд дисциплінарної справи стосовно судді Господарського суду Чернівецької області Байталюка В.Д. у закритому режимі.

У засіданні Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя 10 листопада 2025 року брали участь скаржниця Пилип’як М.О. (у режимі відеоконференції), адвокат Кравець Р.Ю. як представник судді Байталюка В.Д.

Адвокат Кравець Р.Ю. надав документи на підтвердження тимчасової непрацездатності судді Байталюка В.Д.

У засіданні Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя 1 грудня 2025 року брали участь скаржниця Пилип’як М.О. (у режимі відеоконференції), адвокат Кравець Р.Ю. як представник судді Байталюка В.Д.

Скаржниця Пилип’як М.О. надіслала до Вищої ради правосуддя заяву, в якій просила долучити до матеріалів дисциплінарної справи рішення Ради суддів України від 13 листопада 2025 року. Адвокат Кравець Р.Ю. повторно надав письмові пояснення.

У засіданні Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя 22 грудня 2025 року взяв участь адвокат Кравець Р.Ю. як представник судді Байталюка В.Д. Скаржниця Пилип’як М.О. надіслала заяву, в якій повідомила про неможливість взяти участь у розгляді дисциплінарної справи з огляду на стан здоров’я. Скаржниця зазначила також про бажання брати особисту участь у засіданні Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя.

Крім того, скаржниця Пилип’як М.О. надіслала додаткові пояснення.

У засіданні Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя 19 січня 2026 року взяв участь адвокат Кравець Р.Ю. як представник судді Байталюка В.Д. Скаржниця Пилип’як М.О. надіслала заяву, в якій повідомила про неможливість взяти участь у розгляді дисциплінарної справи у режимі відеоконференції з огляду на стан енергосистеми та неможливість придбати квитки на потяг до міста Києва. Водночас скаржниця зазначила про бажання брати особисту участь у засіданні Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, просила відкласти розгляд дисциплінарної прави на іншу дату.

Обговоривши зазначене клопотання, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя протокольною ухвалою відмовила в його задоволенні, з огляду на те, що неявка скаржника не перешкоджає розгляду справи.

Адвокат Кравець Р.Ю. заявив відводи членам Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Бондаренко Т.З., Котелевець А.В., Морозу М.В., Сав’юку М.І., кожному окремо, посилаючись на те, що 13 січня 2026 року на адміністративному ресурсі Вищої ради правосуддя була опублікована заява / стаття за авторством 11 членів Вищої ради правосуддя щодо завідомо незаконного, на думку адвоката, використання членами Вищої ради правосуддя матеріалів кримінальних проваджень, зокрема результатів негласних слідчих (розшукових) дій, як доказів у дисциплінарних провадженнях щодо суддів.

На думку адвоката Кравця Р.Ю., сформована у цій статті публічна позиція членів Вищої ради правосуддя, у тому числі членів Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Бондаренко Т.З., Котелевець А.В., Мороза М.В., Сав’юка М.І., є проявом упередженості як під час розгляду дисциплінарних справ, так і під час судового розгляду у Великій Палаті Верховного Суду, де Вища рада правосуддя є стороною у справі.

У заяві також зазначено, що наведені обставини створюють у стороннього спостерігача обґрунтовані сумніви щодо неупередженості, зокрема, членів Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Бондаренко Т.З., Котелевець А.В., Мороза М.В., Сав’юка М.І.

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя ухвалами від 19 січня 2026 року № 67/1дп-15-26, № 68/1дп-15-26, № 69/1дп-15-26, № 70/1дп-15-26 відмовила у задоволенні заявлених відводів, посилаючись на їх безпідставність, необґрунтованість та відсутність причинно-наслідкових зв’язків між прийняттям рішення членами Великої Палати Верховного Суду в рамках узагальнення своєї практики та дисциплінарною справою стосовно судді Господарського суду Чернівецької області Байталюка В.Д., яка розглядається у Вищій раді правосуддя.

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя обговорила також можливість розгляду справи за відсутності судді Байталюка В.Д.

З огляду на те, що суддя Байталюк В.Д. поінформований про розгляд дисциплінарної справи стосовно нього за скаргою Пилип’як М.О., його представник адвокат Кравець Р.Ю. присутній і бере участь в засіданні дисциплінарного органу, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку про можливість розгляду вказаної дисциплінарної справи за відсутності судді Байталюка В.Д.

Адвокат Кравець Р.Ю. у засіданні надав додаткові пояснення.

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, заслухавши доповідача – члена Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Бондаренко Т.З., скаржницю Пилип’як М.О., адвоката Кравця Р.Ю., дослідивши матеріали дисциплінарної справи, письмові пояснення судді Байталюка В.Д., адвоката Кравця Р.Ю., скаржниці Пилип’як М.О. встановила такі факти та відповідні їм обставини.

 

Пояснення судді Байталюка В.Д.

1 січня 2025 року від судді Байталюка В.Д. до Вищої ради правосуддя надійшли письмові пояснення, в яких суддя висловив свою позицію щодо обставин, викладених у дисциплінарній скарзі, долучив документи на підтвердження своїх доводів.

1. Байталюк В.Д. вказував, що викладені в тексті скарги відомості стосовно нього не відповідають дійсності. Він також не погодився з висновком, викладеним у рішенні Ради суддів України від 9 грудня 2024 року № 46, про те, що «приватний немайновий інтерес судді Байталюка В.Д. у цій ситуації полягав у захисті своїх особистих і репутаційних інтересів, а також у вирішенні неприязних стосунків із керівником апарату суду способом звільнення її з посади».

Суддя Байталюк В.Д. повідомив, що наприкінці жовтня 2022 року він чотири рази звертався із заявами на ім’я керівника апарату суду Пилип’як М.О. щодо відповідних організаційних питань роботи суду, та наголосив, що ці заяви він подавав у зв’язку з неналежним виконанням Пилип’як М.О. своїх посадових обов’язків. На зазначені заяви він отримав відповіді, в яких Пилип’як М.О. визнала неналежне виконання посадових обов’язків. Звернув увагу, що із зазначеними заявами та відповідями на них усі судді Господарського суду Чернівецької області були ознайомлені ще до зборів суддів, які відбулися 10 березня 2023 року.

Щодо зборів суддів Господарського суду Чернівецької області, проведених 10 березня 2023 року (на яких було заслухано звіт керівника апарату суду Пилип’як М.О. про роботу суду за 2022 рік), суддя Байталюк В.Д. зазначив, що його запитання на зборах суддів стосувалися лише звіту керівника апарату суду та її відповідей на подані ним чотири заяви. Суддя Байталюк В.Д. звернув увагу, що з часу надання відповідей на його заяви до дня проведення зборів суддів минуло чотири місяці, проте Пилип’як М.О. не вжила жодних заходів для усунення недоліків своєї роботи.

Суддя Байталюк В.Д. наполягає в поясненнях, що під час зборів суддів він не пропонував запитання особистого характеру чи такого, яке свідчило б про його упередженість або мало би принизливий характер у ставленні до Пилип’як М.О. Суддя стверджує, що висловив на зборах суддів свою суб’єктивну думку щодо відхилення звіту керівника апарату суду.

Крім того, суддя Байталюк В.Д. звернув увагу, що станом на день проведення зборів суддів 10 березня 2023 року Пилип’як М.О. не робила жодних заяв щодо наявності потенційного чи реального конфлікту інтересів між ним і Пилип’як М.О., а також щодо ІНФОРМАЦІЯ, ЯКА ПІДЛЯГАЄ ЗАХИСТУ ВІД РОЗГОЛОШЕННЯ відповідно до частини першої статті 30, частини другої статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» та пункту 5.3 Регламенту Вищої ради правосуддя, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 24 січня 2017 року № 52/0/15-17 з відповідними змінами.

Суддя вважає, що це підтверджується текстом протоколу зборів суддів, відповідно до якого «після обговорення судді внесли пропозицію відхилити звіт керівниці апарату суду Пилип’як М.О. та призначити збори суддів, на яких розглянути питання про висловлення їй недовіри».

Суддя Байталюк В.Д. зазначив також, що відповідно до пункту 3.1 Положення про збори суддів Господарського суду Чернівецької області він не має повноважень ініціювати проведення зборів суддів. Отже, висновок Ради суддів України в рішенні про відсутність у судді Байталюка В.Д. права ініціювати особисто проведення зборів суддів, оскільки він перебував у реальному конфлікті інтересів із керівником апарату суду Пилип’як М.О. та мав упереджене ставлення до неї, є, на думку судді, незрозумілим.

Суддя Байталюк В.Д. наполягає, що не мав і не має особистих майнових чи немайнових взаємин із Пилип’як М.О., відсутні також неприязні стосунки з нею.

Байталюк В.Д. стверджує, що про його ІНФОРМАЦІЯ, ЯКА ПІДЛЯГАЄ ЗАХИСТУ ВІД РОЗГОЛОШЕННЯ відповідно до частини першої статті 30, частини другої статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» та пункту 5.3 Регламенту Вищої ради правосуддя, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 24 січня 2017 року № 52/0/15-17 з відповідними змінами та, як наслідок, наявність потенційного або реального конфлікту інтересів він, як і всі судді Господарського суду Чернівецької області, дізнався із тексту заяви Пилип’як М.О., з якою вона звернулася до зборів суддів 13 березня 2023 року. Водночас, оскільки він перебував у відпустці з 13 до 14 березня 2023 року, про заяву Пилип’як М.О. дізнався та ознайомився з її змістом 15 березня 2023 року. У зв’язку із цим 16 березня 2023 року він звернувся до Ради суддів України за роз’ясненням щодо наявності або відсутності конфлікту інтересів, а також шляхів його врегулювання.

Суддя Байталюк В.Д. також не згоден із висновком Ради суддів України, наведеним у рішенні від 9 грудня 2024 року № 46, щодо участі судді Байталюка В.Д. у зборах суддів 17 березня 2023 року та голосуванні за висловлення недовіри керівнику апарату суду. Суддя стверджує, що питання оголошення недовіри на зборах суддів не обговорював, участі в голосуванні не брав, посилаючись при цьому на протокол № 2 зборів суддів Господарського суду Чернівецької області від 17 березня 2023 року, в якому зазначено, що суддя Байталюк В.Д. перед початком голосування «залишив збори».

Додатково суддя Байталюк В.Д. повідомив, що в Шевченківському районному суді ІНФОРМАЦІЯ, ЯКА ПІДЛЯГАЄ ЗАХИСТУ ВІД РОЗГОЛОШЕННЯ відповідно до частини першої статті 30, частини другої статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» та пункту 5.3 Регламенту Вищої ради правосуддя, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 24 січня 2017 року № 52/0/15-17 з відповідними змінами. У межах розгляду справи було отримано висновок експерта від 17 червня 2024 року, згідно з яким ІНФОРМАЦІЯ, ЯКА ПІДЛЯГАЄ ЗАХИСТУ ВІД РОЗГОЛОШЕННЯ відповідно до частини першої статті 30, частини другої статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» та пункту 5.3 Регламенту Вищої ради правосуддя, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 24 січня 2017 року № 52/0/15-17 з відповідними змінами. У зв’язку із цим суддя Байталюк В.Д. повторно 8 липня 2024 року звернувся до Ради суддів України із повідомленням про конфлікт інтересів.

Суддя Байталюк В.Д. вважає, що вжив усіх необхідних та передбачених законодавством України заходів і вчинив усі необхідні та передбачені законодавством України дії для запобігання виникненню потенційного чи реального конфлікту інтересів, а також його врегулювання, однак під час розгляду цього питання Рада суддів України не дослідила всіх доказів цього випадку. Суддя зауважив, що, оскільки викладені у тексті рішення Ради суддів України від 9 грудня 2024 року № 46 твердження можуть стати підставою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, він звернувся до Ради суддів України з проханням скликати позачергове засідання Ради суддів України, переглянути та скасувати зазначене рішення Ради суддів України.

2. У письмових поясненнях суддя стверджує також, що ІНФОРМАЦІЯ, ЯКА ПІДЛЯГАЄ ЗАХИСТУ ВІД РОЗГОЛОШЕННЯ відповідно до частини першої статті 30, частини другої статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» та пункту 5.3 Регламенту Вищої ради правосуддя, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 24 січня 2017 року № 52/0/15-17 з відповідними змінами не сплачував судового збору за подання такої заяви; за весь період знайомства з Пилип’як М.О. не передавав їй документи, які стосувалися б його особистого чи сімейного життя.

Суддя зазначив також, що викладена Пилип’як М.О. у заяві від 13 березня 2023 року інформація до зборів суддів про те, що він ІНФОРМАЦІЯ, ЯКА ПІДЛЯГАЄ ЗАХИСТУ ВІД РОЗГОЛОШЕННЯ відповідно до частини першої статті 30, частини другої статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» та пункту 5.3 Регламенту Вищої ради правосуддя, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 24 січня 2017 року № 52/0/15-17 з відповідними змінами «збирав компромат на колег», не відповідає дійсності, тому він звернувся до суду з позовом про захист честі, гідності та ділової репутації. Суддя Байталюк В.Д. вважає, що скаржниця маніпулювала ІНФОРМАЦІЯ, ЯКА ПІДЛЯГАЄ ЗАХИСТУ ВІД РОЗГОЛОШЕННЯ відповідно до частини першої статті 30, частини другої статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» та пункту 5.3 Регламенту Вищої ради правосуддя, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 24 січня 2017 року № 52/0/15-17 з відповідними змінами з метою поновлення її на роботі і водночас звільнення з роботи самого судді.

3. Щодо доводів скаржниці, що саме за ініціативою судді Байталюка В.Д. їй було відмовлено в наданні відпустки ІНФОРМАЦІЯ, ЯКА ПІДЛЯГАЄ ЗАХИСТУ ВІД РОЗГОЛОШЕННЯ відповідно до частини першої статті 30, частини другої статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» та пункту 5.3 Регламенту Вищої ради правосуддя, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 24 січня 2017 року № 52/0/15-17 з відповідними змінами та звільнено з роботи через оголошення недовіри, суддя зазначив, що за законодавством України в нього відсутні повноваження щодо вирішення будь-яких питань надання / ненадання відпусток працівникам апарату суду.

4. Щодо заяв Пилип’як М.О. до правоохоронних органів і нібито переслідування ним її самої та членів її сім’ї суддя Байталюк В.Д. зазначив, що він не причетний до смс-повідомлень непристойного характеру з різних телефонних номерів на адресу Пилип’як М.О. чи її батьків. Натомість суддя стверджує, що саме Пилип’як М.О. та її батьки надсилали на його телефонний номер і телефонні номери інших суддів велику кількість повідомлень щодо професійної діяльності судді Байталюка В.Д. із нецензурними висловлюваннями щодо нього та членів його сім’ї.

Суддя Байталюк В.Д. підтвердив, що неодноразово зустрічав Пилип’як М.О. разом із її батьками в громадських місцях, ці «зустрічі» мали випадковий характер, майже щоразу супроводжувалися істерикою Пилип’як М.О. та фіксувалися на відео, після чого Пилип’як М.О. викликала працівників поліції та зверталася до поліції з безглуздими та надуманими заявами щодо його нібито неправомірної поведінки.

Байталюк В.Д. наголосив, що жодного разу працівники поліції не встановили в його діях будь-яких ознак протиправної поведінки.

5. Щодо справи № ІНФОРМАЦІЯ, ЯКА ПІДЛЯГАЄ ЗАХИСТУ ВІД РОЗГОЛОШЕННЯ відповідно до частини першої статті 30, частини другої статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» та пункту 5.3 Регламенту Вищої ради правосуддя, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 24 січня 2017 року № 52/0/15-17 з відповідними змінами, суддя Байталюк В.Д. зазначив, що сумнівається у правильності проведення експертизи ІНФОРМАЦІЯ, ЯКА ПІДЛЯГАЄ ЗАХИСТУ ВІД РОЗГОЛОШЕННЯ відповідно до частини першої статті 30, частини другої статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» та пункту 5.3 Регламенту Вищої ради правосуддя, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 24 січня 2017 року № 52/0/15-17 з відповідними змінами.

З огляду на вказане він звернувся до суду з клопотанням про призначення повторної експертизи. Станом на день надання пояснень провадження у справі № ІНФОРМАЦІЯ, ЯКА ПІДЛЯГАЄ ЗАХИСТУ ВІД РОЗГОЛОШЕННЯ відповідно до частини першої статті 30, частини другої статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» та пункту 5.3 Регламенту Вищої ради правосуддя, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 24 січня 2017 року № 52/0/15-17 з відповідними змінами триває.

Суддя Байталюк В.Д. у письмових поясненнях запевняє, що хоча він ІНФОРМАЦІЯ, ЯКА ПІДЛЯГАЄ ЗАХИСТУ ВІД РОЗГОЛОШЕННЯ відповідно до частини першої статті 30, частини другої статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» та пункту 5.3 Регламенту Вищої ради правосуддя, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 24 січня 2017 року № 52/0/15-17 з відповідними змінами.

6. Щодо справи № ІНФОРМАЦІЯ, ЯКА ПІДЛЯГАЄ ЗАХИСТУ ВІД РОЗГОЛОШЕННЯ відповідно до частини першої статті 30, частини другої статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» та пункту 5.3 Регламенту Вищої ради правосуддя, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 24 січня 2017 року № 52/0/15-17 з відповідними змінами, суддя зазначив таке.

Зокрема, щодо ухилення ІНФОРМАЦІЯ, ЯКА ПІДЛЯГАЄ ЗАХИСТУ ВІД РОЗГОЛОШЕННЯ відповідно до частини першої статті 30, частини другої статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» та пункту 5.3 Регламенту Вищої ради правосуддя, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 24 січня 2017 року № 52/0/15-17 з відповідними змінами повернута без виконання».

Крім того, суддя зазначив, що інформація Пилип’як М.О. про відкриття кримінального провадження стосовно нього за начебто ігнорування ним ухвали суду не відповідає дійсності, оскільки відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі – ЄРДР) «11.01.24 о 11:44:12 на підставі ухвали слідчого судді Солом’янського районного суду міста Києва від 22.12.2023 (справа № 760/29709) зареєстровано кримінальне провадження № ___40 за статтею 356 Кримінального кодексу України про те, що невстановлена особа вчинила самоправство, а саме самовільно, всупереч установленому законом порядку, вчинила дії, правомірність яких оспорюється заявницею, в результаті дій невстановленої особи заподіяно значну шкоду інтересам заявниці».

Отже, як вважає суддя Байталюк В.Д., зазначене кримінальне провадження не має до нього жодного стосунку.

Щодо інформації скаржниці про дарування їй суддею Байталюком В.Д. коштовних подарунків суддя зауважив, що справді дарував Пилип’як М.О. незначні подарунки з нагоди дня народження або інших дат, але це було здійснено в межах професійних приязних відносин. Водночас суддя Байталюк В.Д. уточнив, що так само вітав і інших працівників Господарського суду Чернівецької області.

7. Щодо справи № 727/9422/24 за ОСОБА1 позовом до ОСОБА2 про захист честі, гідності та ділової репутації суддя Байталюк В.Д. зазначив, що розгляд справи у Шевченківському районному суді міста Чернівці триває.

8. Стосовно скарги Пилип’як М.О. та доповнень до неї, поданих до Ради суддів України, суддя Байталюк В.Д. зазначив, що під час вирішення питання про затвердження звіту керівника апарату суду Пилип’як М.О. збори суддів виявили безліч недоліків у її роботі. Як наслідок, збори суддів вирішили призначити на 17 березня 2023 року повторні збори для розгляду питання щодо висловлення недовіри керівнику апарату суду Пилип’як М.О.

Суддя Байталюк В.Д. зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ, ЯКА ПІДЛЯГАЄ ЗАХИСТУ ВІД РОЗГОЛОШЕННЯ відповідно до частини першої статті 30, частини другої статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» та пункту 5.3 Регламенту Вищої ради правосуддя, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 24 січня 2017 року № 52/0/15-17 з відповідними змінами на зборах суддів не обговорювалося і ніяк не могло вплинути на оголошення недовіри керівнику апарату суду, оскільки це питання не мало стосунку до виконання Пилип’як М.О. покладених на неї службових обов’язків.

Водночас збори суддів дійшли висновку, що внаслідок дій і заяв Пилип’як М.О. в суді виникла напружена обстановка, яка перешкоджає нормальному процесу здійснення судочинства як через невиконання керівником апарату суду певних посадових обов’язків, так і через виникнення й посилення конфліктної ситуації між самими суддями та у відносинах із головою суду. Отже, як зазначив суддя Байталюк В.Д., «офіційно визначеною причиною оголошення недовіри» є конфліктність самої Пилип’як М.О., недобросовісне виконання нею своїх функціональних обов’язків, створення напружених ситуацій, відсутність професійної етики й особистої скромності.

Водночас суддя Байталюк В.Д. зауважив, що за ініціативою Пилип’як М.О. через соціальні мережі, зокрема, Facebook-сторінку «Офіс очищення судової влади» й Телеграм-канал «Окрема думка», на нього здійснюється психологічний тиск, публічне цькування і поширення дезінформації, ганьблять не тільки його як суддю і людину, а й Господарський суд Чернівецької області та загалом судову систему України, прикриваючись гаслами про «справедливість та очищення».

Ураховуючи викладене вище, суддя Байталюк В.Д. вважає, що надана інформація повністю спростовує викладені у скарзі Пилип’як М.О. факти та обставини й підтверджує абсурдність викладених у скарзі тверджень, є бажанням самої Пилип’як М.О. завдати йому шкоди та приниження професійного характеру шляхом звільнення його з посади судді.

 

Пояснення адвоката Кравця Р.Ю.

У засіданні Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя 28 липня 2025 року адвокат Кравець Р.Ю., який діє в інтересах судді Байталюка В.Д., надав письмові пояснення, в яких зазначив таке.

Щодо кваліфікації дисциплінарних проступків

Адвокат Кравець Р.Ю. зазначив, що в дисциплінарній скарзі скаржниця Пилип’як М.О. просила притягнути суддю Байталюка В.Д. до дисциплінарної відповідальності з підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Посилаючись на положення частини десятої статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», адвокат Кравець Р.Ю. вважає, що Дисциплінарна палата має право самостійно здійснювати кваліфікацію дій судді лише за умови, якщо після відкриття дисциплінарної справи та в процесі її розгляду Дисциплінарна палата дійде висновку про наявність у діях судді іншого дисциплінарного проступку, ніж той, на підставі якого було відкрито дисциплінарну справу. Лише в такому разі Дисциплінарна палата повноважна самостійно кваліфікувати дії судді за іншим складом дисциплінарного проступку, визначеним частиною першою статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Проте Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя відкрила дисциплінарну справу стосовно судді з підстав, передбачених пунктами 3, 7 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», чим, на думку адвоката, перебрала на себе функцію скаржника.

Щодо наявності конфлікту інтересів, своєчасного повідомлення про потенційний / реальний конфлікт інтересів

Адвокат Кравець Р.Ю. заперечує факт, що суддя Байталюк В.Д. на зборах суддів Господарського суду Чернівецької області діяв в умовах реального конфлікту інтересів, а також, що суддя був обізнаний про наявність реального конфлікту інтересів ще в жовтні 2022 року, з огляду на таке.

Скаржниця Пилип’як М.О. не перебувала у прямому підпорядкуванні судді Байталюка В.Д., отже, суддя не мав можливості приймати рішення чи вчиняти дії стосовно Пилип’як М.О. Ефективність діяльності апарату суду та керівника апарату суду контролює лише голова суду.

Відсутні будь-які докази, що Байталюк В.Д. знав ІНФОРМАЦІЯ, ЯКА ПІДЛЯГАЄ ЗАХИСТУ ВІД РОЗГОЛОШЕННЯ відповідно до частини першої статті 30, частини другої статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» та пункту 5.3 Регламенту Вищої ради правосуддя, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 24 січня 2017 року № 52/0/15-17 з відповідними змінами саме з жовтня 2022 року. Це твердження ґрунтується лише на словах самої скаржниці. Підтвердженням обізнаності судді Байталюка В.Д. ІНФОРМАЦІЯ, ЯКА ПІДЛЯГАЄ ЗАХИСТУ ВІД РОЗГОЛОШЕННЯ відповідно до частини першої статті 30, частини другої статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» та пункту 5.3 Регламенту Вищої ради правосуддя, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 24 січня 2017 року № 52/0/15-17 з відповідними змінами є лише заява Пилип’як М.О. від 13 березня 2023 року до зборів суддів. Після ознайомлення із цією заявою суддя Байталюк В.Д. 15 березня 2023 року повідомив Раду суддів України про можливий конфлікт інтересів.

Отже, суддя Байталюк В.Д. своєчасно повідомив Раду суддів України про ймовірний конфлікт інтересів.

Адвокат зазначив, що збори суддів є органом суддівського самоврядування, отже, суддя має право брати в них участь. Суддя Байталюк В.Д. скористався своїм правом на участь у суддівському самоврядуванні, а тому мав право ставити запитання керівнику апарату щодо поданого нею звіту, висловлювати власну думку щодо питання, внесеного до порядку денного зборів, вносити пропозиції про висловлення недовіри керівнику апарату суду.

Водночас жодним положенням чинного законодавства не заборонено судді отримувати інформацію щодо певних питань організації роботи суду. Отже, подання суддею Байталюком В.Д. низки заяв та отримання відповідної інформації з питань організації роботи суду не може бути підтвердженням вчинення суддею дій в умовах реального конфлікту інтересів під час проведення зборів суддів.

Адвокат Кравець Р.Ю. зауважив, що винесення на голосування зборами суддів відповідної пропозиції може відбутися лише після колегіального її обговорення. Тобто вирішення питання про відхилення звіту керівника апарату суду або висловлення їй недовіри не належить до компетенції окремого судді чи навіть голови відповідного суду, адже такі рішення можуть бути ухвалені лише колегіально.

Адвокат Кравець Р.Ю. наголосив, що суддя Байталюк В.Д. лише висловив свою думку та вніс пропозицію зборам суддів. Водночас 17 березня 2023 року на повторних зборах суддів, надавши пояснення щодо особистих обставин, суддя Байталюк В.Д. самоусунувся від голосування.

Отже, адвокат Кравець Р.Ю. вважає, що в діях судді Байталюка В.Д. відсутній склад дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 7 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», оскільки: відсутній конфлікт інтересів у розумінні Закону України «Про запобігання корупції»; суддя своєчасно повідомив Раду суддів України про потенційний конфлікт інтересів; дії судді на зборах суддів є реалізацією його законного права на участь у суддівському самоврядуванні.

Щодо порушення суддівської етики

Адвокат Кравець Р.Ю. зазначив, що порушення правил поведінки, установлених Кодексом суддівської етики, не можуть самі по собі застосовуватися як підстава для притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності та визначати ступінь їхньої вини.

Підставою дисциплінарної відповідальності судді може бути не будь-яка поведінка, що свідчить про недотримання суддею норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують довіру до суду, а лише та, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя.

Адвокат Кравець Р.Ю. звернув увагу, що до дисциплінарної скарги не було долучено жодних доказів на підтвердження наявності ІНФОРМАЦІЯ, ЯКА ПІДЛЯГАЄ ЗАХИСТУ ВІД РОЗГОЛОШЕННЯ відповідно до частини першої статті 30, частини другої статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» та пункту 5.3 Регламенту Вищої ради правосуддя, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 24 січня 2017 року № 52/0/15-17 з відповідними змінами між суддею Байталюком В.Д. та Пилип’як М.О.

На думку адвоката, долучені скаржницею Пилип’як М.О. спільні фотографії не є належним доказом ІНФОРМАЦІЯ, ЯКА ПІДЛЯГАЄ ЗАХИСТУ ВІД РОЗГОЛОШЕННЯ відповідно до частини першої статті 30, частини другої статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» та пункту 5.3 Регламенту Вищої ради правосуддя, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 24 січня 2017 року № 52/0/15-17 з відповідними змінами, оскільки на фотографіях відсутня дата їх створення.

Адвокат вважає, що також не є належним доказом ІНФОРМАЦІЯ, ЯКА ПІДЛЯГАЄ ЗАХИСТУ ВІД РОЗГОЛОШЕННЯ відповідно до частини першої статті 30, частини другої статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» та пункту 5.3 Регламенту Вищої ради правосуддя, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 24 січня 2017 року № 52/0/15-17 з відповідними змінами долучений до дисциплінарної скарги висновок ІНФОРМАЦІЯ, ЯКА ПІДЛЯГАЄ ЗАХИСТУ ВІД РОЗГОЛОШЕННЯ відповідно до частини першої статті 30, частини другої статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» та пункту 5.3 Регламенту Вищої ради правосуддя, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 24 січня 2017 року № 52/0/15-17 з відповідними змінами через істотне порушення норм процесуального права, які регламентують порядок призначення експертизи, направлення експерту матеріалів, необхідних для проведення експертизи, що ставить під сумнів висновок експерта.

Адвокат Кравець Р.Ю. наголосив, що саме на основі зазначеного експертного висновку ґрунтується позиція скаржниці Пилип’як М.О. щодо наявності в діях судді Байталюка В.Д. дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Саме цим висновком скаржниця підтверджує начебто наявність ІНФОРМАЦІЯ, ЯКА ПІДЛЯГАЄ ЗАХИСТУ ВІД РОЗГОЛОШЕННЯ відповідно до частини першої статті 30, частини другої статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» та пункту 5.3 Регламенту Вищої ради правосуддя, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 24 січня 2017 року № 52/0/15-17 з відповідними змінами а також аргументує свої доводи, що суддя Байталюк В.Д. почав вчиняти дії, спрямовані на усунення її з посади, саме після того, як вона повідомила йому про намір ІНФОРМАЦІЯ, ЯКА ПІДЛЯГАЄ ЗАХИСТУ ВІД РОЗГОЛОШЕННЯ відповідно до частини першої статті 30, частини другої статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» та пункту 5.3 Регламенту Вищої ради правосуддя, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 24 січня 2017 року № 52/0/15-17 з відповідними змінами.

Водночас адвокат Кравець Р.Ю. зауважив, що жодною нормою Кодексу суддівської етики прямо не заборонено та не виокремлено як самостійну підставу наявність ІНФОРМАЦІЯ, ЯКА ПІДЛЯГАЄ ЗАХИСТУ ВІД РОЗГОЛОШЕННЯ відповідно до частини першої статті 30, частини другої статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» та пункту 5.3 Регламенту Вищої ради правосуддя, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 24 січня 2017 року № 52/0/15-17 з відповідними змінами для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, оскільки це жодним чином не впливає на здатність судді здійснювати правосуддя на основі критеріїв незалежності, неупередженості та об’єктивності.

Адвокат Кравець Р.Ю. заперечив також порушення суддею Байталюком В.Д. норм Сімейного кодексу України в частині «охорони материнства і дитинства в державі» з огляду на те, що ІНФОРМАЦІЯ, ЯКА ПІДЛЯГАЄ ЗАХИСТУ ВІД РОЗГОЛОШЕННЯ відповідно до частини першої статті 30, частини другої статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» та пункту 5.3 Регламенту Вищої ради правосуддя, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 24 січня 2017 року № 52/0/15-17 з відповідними змінами належить до сфери цивільно-правових відносин.

Ураховуючи викладене, адвокат Кравець Р.Ю. вважає передчасним висновок про порушення суддею Байталюком В.Д. норм і правил Кодексу суддівської етики з огляду на відсутність остаточного судового рішення ІНФОРМАЦІЯ, ЯКА ПІДЛЯГАЄ ЗАХИСТУ ВІД РОЗГОЛОШЕННЯ відповідно до частини першої статті 30, частини другої статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» та пункту 5.3 Регламенту Вищої ради правосуддя, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 24 січня 2017 року № 52/0/15-17 з відповідними змінами та використання експертного висновку, щодо якого за судовим рішенням було встановлено сумніви у його правильності, як єдиного доказу нібито порушення суддею норм моралі та суддівської етики.

Водночас адвокат зауважив, що гіпотетичне порушення суддею норм суддівської етики не може бути самодостатньою та безумовною підставою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

Щодо захисту честі, гідності та ділової репутації

Адвокат Кравець Р.Ю. у письмових поясненнях зазначив, що особа має право на: повагу до гідності та честі; захист свого особистого немайнового права; відповідь і спростування недостовірної інформації.

Отже, суддя Байталюк В.Д. скористався правом на захист своїх честі, гідності та ділової репутації. Адвокат наполягає, що дії судді Байталюка В.Д. були спрямовані на захист його професійної репутації як судді та авторитету правосуддя, оскільки поширення недостовірної інформації про суддю потенційно може вплинути на довіру суспільства до судової системи загалом.

Адвокат стверджує, що використання суддею Байталюком В.Д. законних способів захисту своїх особистих немайнових прав [звернення з позовами до суду] свідчить про «турботу судді щодо збереження високих стандартів судової гілки влади та недопущення підриву авторитету правосуддя».

Крім того, реалізація конкретною особою права ІНФОРМАЦІЯ, ЯКА ПІДЛЯГАЄ ЗАХИСТУ ВІД РОЗГОЛОШЕННЯ відповідно до частини першої статті 30, частини другої статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» та пункту 5.3 Регламенту Вищої ради правосуддя, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 24 січня 2017 року № 52/0/15-17 з відповідними змінами не тільки не суперечить положенням чинного сімейного законодавства України, а навпаки – гарантується.

 

Щодо позиції судді Байталюка В.Д. на зборах суддів

Адвокат Кравець Р.Ю. вважає, що участь судді в суддівському самоврядуванні та його нібито активна та наполеглива позиція на зборах суддів 10 і 17 березня 2023 року під час вирішення питання про висловлення недовіри керівнику апарату суду не може вважатися неетичною поведінкою. Висловлення суддею власної думки щодо звіту керівника апарату суду, а також запитання щодо суті звіту, на думку адвоката, не можна вважати активністю та наполегливістю судді під час вирішення питання про висловлення недовіри керівнику апарату суду (наслідком чого є її звільнення), оскільки на зборах суддів 10 березня 2023 року суддя Байталюк В.Д. висловлював лише особисту думку, присутні на зборах судді спільно обговорили звіт, доводи судді Байталюка В.Д. та колегіально ухвалили рішення про відхилення звіту.

Адвокат наголосив, що на повторних зборах суддів 17 березня 2023 року суддя Байталюк В.Д. висловив лише свою позицію щодо заяви Пилип’як М.О. від 13 березня 2023 року, натомість і обговорення суддями питання висловлення недовіри керівнику апарату суду, і голосування щодо цього питання відбувалися без участі судді Байталюка В.Д.

Ураховуючи викладене, адвокат Кравець Р.Ю. виснував, що в діях судді Байталюка В.Д. відсутній склад дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», оскільки:

- відсутні докази на підтвердження ІНФОРМАЦІЯ, ЯКА ПІДЛЯГАЄ ЗАХИСТУ ВІД РОЗГОЛОШЕННЯ відповідно до частини першої статті 30, частини другої статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» та пункту 5.3 Регламенту Вищої ради правосуддя, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 24 січня 2017 року № 52/0/15-17 з відповідними змінами;

- висновок експерта ІНФОРМАЦІЯ, ЯКА ПІДЛЯГАЄ ЗАХИСТУ ВІД РОЗГОЛОШЕННЯ відповідно до частини першої статті 30, частини другої статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» та пункту 5.3 Регламенту Вищої ради правосуддя, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 24 січня 2017 року № 52/0/15-17 з відповідними змінами не є належним доказом ІНФОРМАЦІЯ, ЯКА ПІДЛЯГАЄ ЗАХИСТУ ВІД РОЗГОЛОШЕННЯ відповідно до частини першої статті 30, частини другої статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» та пункту 5.3 Регламенту Вищої ради правосуддя, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 24 січня 2017 року № 52/0/15-17 з відповідними змінами оскільки суд встановив його сумнівність і призначив повторну експертизу;

- норми Кодексу суддівської етики прямо не забороняють ІНФОРМАЦІЯ, ЯКА ПІДЛЯГАЄ ЗАХИСТУ ВІД РОЗГОЛОШЕННЯ відповідно до частини першої статті 30, частини другої статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» та пункту 5.3 Регламенту Вищої ради правосуддя, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 24 січня 2017 року № 52/0/15-17 з відповідними змінами такі обставини особистого життя не впливають на здатність судді здійснювати правосуддя на засадах незалежності, неупередженості та об’єктивності;

- використання суддею ОСОБА1 законного права на захист честі, гідності та ділової репутації шляхом звернення до суду із позовами про спростування недостовірної інформації не може кваліфікуватися як дисциплінарний проступок, а навпаки свідчить, що суддя турбується про збереження авторитету правосуддя;

- участь судді в суддівському самоврядуванні, висловлення власної позиції під час зборів суддів, запитання щодо звіту керівника апарату суду є не лише правом, а й обов’язком судді і не може вважатися неетичною поведінкою, враховуючи, зокрема, і те, що остаточне рішення про висловлення недовіри керівнику апарату суду ухвалювали колегіально інші судді без участі судді Байталюка В.Д. в голосуванні.

На підставі викладеного вище адвокат Кравець Р.Ю. просив дисциплінарну скаргу Пилип’як М.О. стосовно судді Господарського суду Чернівецької області Байталюка В.Д. залишити без розгляду, дисциплінарну справу стосовно судді Господарського суду Чернівецької області Байталюка В.Д. закрити.

У засіданні Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя 1 грудня 2025 року адвокат Кравець Р.Ю. надав аналогічні письмові пояснення.

 

Правове регулювання

Закон України «Про судоустрій і статус суддів»

Статтею 57 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що особа, призначена на посаду судді, складає присягу та урочисто присягає Українському народові об’єктивно, безсторонньо, неупереджено, незалежно, справедливо та кваліфіковано здійснювати правосуддя від імені України, керуючись принципом верховенства права, підкоряючись лише закону, чесно і сумлінно здійснювати повноваження та виконувати обов’язки судді, дотримуватися етичних принципів і правил поведінки судді, не вчиняти дій, що порочать звання судді або підривають авторитет правосуддя.

Суддя повинен додержуватися присяги; суддя зобов’язаний дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів (частина шоста, пункт 2 частини сьомої статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Частиною дев’ятою статті 69 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що кандидат на посаду судді відповідає критерію доброчесності, якщо відсутні обґрунтовані сумніви у… дотриманні ним етичних норм, у його бездоганній поведінці у професійній діяльності та особистому житті.

Закон України «Про запобігання корупції»

Суддя є особою, на яку поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції (пункт 1 статті 3 цього закону).

Відповідно до статті 38 Закону України «Про запобігання корупції» особи, зазначені у пункті 1, підпункті «а» пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону під час виконання своїх службових повноважень зобов’язані неухильно додержуватися вимог закону та загальновизнаних етичних норм поведінки, бути ввічливими у стосунках з громадянами, керівниками, колегами і підлеглими.

Особи, зазначені у пункті 1, підпункті «а» пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, діють неупереджено, незважаючи на приватні інтереси, особисте ставлення до будь-яких осіб, на свої політичні погляди, ідеологічні, релігійні або інші особисті погляди чи переконання.

Частиною першою статті 35¹ Закону України «Про запобігання корупції» встановлено, що правила врегулювання конфлікту інтересів у діяльності, зокрема, суддів, визначаються законами, які регулюють статус відповідних осіб та засади організації відповідних органів.

4 лютого 2016 року Рада суддів України ухвалила рішення, яким затвердила Порядок здійснення контролю за дотриманням законодавства щодо конфлікту інтересів в діяльності суддів та інших представників судової системи та його врегулювання (далі – Порядок).

Згідно із частиною першою статті 3 зазначеного Порядку суб’єкти конфлікту інтересів повинні прагнути самостійно та своєчасно вживати заходи із запобігання виникненню конфлікту інтересів та його врегулювання (в тому числі, в порядку, передбаченому процесуальним законодавством).

У статті 15 цього Порядку визначені заходи самостійного врегулювання конфлікту інтересів, зокрема, з метою самостійного врегулювання конфлікту інтересів суб’єкт зобов’язаний усунутись від виконання завдання, вчинення дій, прийняття рішення, не пов’язаних зі здійсненням правосуддя, чи участі в його прийнятті в умовах реального чи потенційного конфлікту інтересів.

Висновки Консультативної ради європейських суддів (далі – КРЄС)

У Висновку № 3 (2002) КРЄС до уваги Комітету міністрів Ради Європи щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема питання етики, несумісної поведінки та безсторонності, зазначено, що суспільна довіра та повага до судової влади є гарантіями ефективності системи правосуддя: поведінка суддів у їхній професійній діяльності, зрозуміло, розглядається громадськістю як необхідна складова довіри до судів. Судді повинні гідно поводити себе у приватному житті.

Відповідно до пункту 8 Висновку № 3 (2002) КРЄС до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема питання етики, несумісної поведінки та безсторонності, повноваження, що надані суддям, тісно пов’язані з цінностями правосуддя, справедливості та свободи. Стандарти поведінки, які застосовуються до суддів, випливають з цих цінностей і є передумовами довіри до здійснення правосуддя. У пункті 29 цього Висновку зазначено, що судді повинні гідно поводитися у своєму приватному житті. У пункті 37 КРЄС зазначає, що специфічний характер суддівської діяльності та необхідність збереження гідності посади і захисту суддів від усіляких видів тиску означає, що судді повинні поводитися у такий спосіб, щоб уникати конфлікту інтересів або перевищення службових повноважень.

Пунктом 33 Висновку № 18 (2015) КРЄС до уваги Комітету міністрів Ради Європи про місце судової влади та її відносини з іншими гілками влади в сучасних демократіях визначено, що судді повинні поводитися бездоганно і під час виконання своїх функцій, і в їх особистому житті, та бути відповідальними за свою поведінку, якщо вона виходить за межі загальноприйнятих норм.

Бангалорські принципи поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалені Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23 (далі – Бангалорські принципи поведінки суддів)

Бангалорськими принципами поведінки суддів передбачено, що довіра суспільства до судової системи, а також до авторитету судової системи в питаннях моралі, чесності та непідкупності судових органів посідає першочергове місце в сучасному демократичному суспільстві.

Відповідно до пунктів 4.1, 4.2 Бангалорських принципів поведінки суддів суддя дотримується етичних норм, не допускаючи прояву некоректної поведінки при здійсненні будь-якої діяльності, що пов’язана з його посадою. Постійна увага з боку суспільства покладає на суддю обов’язок прийняти ряд обмежень, і, незважаючи на те, що пересічному громадянину ці обов’язки могли б здатися обтяжливими, суддя приймає їх добровільно та охоче. Поведінка судді має відповідати високому статусу його посади.

Аналіз зазначених приписів міжнародних документів та законодавства України також свідчить, що дотримання етичних норм, високих стандартів поведінки, недопущення прояву некоректної поведінки під час будь-якої діяльності, пов’язаної з посадою судді, є невід’ємною частиною діяльності судді незалежно від настання чи ненастання негативних наслідків такої поведінки.

Кодекс суддівської етики, затверджений ХІ черговим з’їздом суддів України 22 лютого 2013 року (чинний на час досліджуваних обставин)

Стандарти етичної поведінки суддів визначаються Кодексом суддівської етики відповідно до статті 58 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а також актами структурних органів міжнародних організацій (Економічна і Соціальна Рада ООН, Консультативна рада європейських суддів як дорадчий орган Ради Європи тощо). Один із таких стандартів закріплює необхідність дотримання суддею належної поведінки не лише під час здійснення правосуддя, а й поза виконанням своїх суддівських обов’язків, тобто у приватному житті.

У Преамбулі Кодексу суддівської етики зазначено, що, усвідомлюючи значущість своєї місії, з метою зміцнення та підтримки довіри суспільства до судової влади судді України вважають, що зобов’язані демонструвати і пропагувати високі стандарти поведінки, у зв’язку із чим добровільно беруть на себе більш істотні обмеження, пов’язані з дотриманням етичних норм як у поведінці під час здійснення правосуддя, так і в позасудовій поведінці.

Згідно зі статтями 1, 3 розділу I Кодексу суддівської етики суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду. Суддя має докладати всіх зусиль для того, щоб, на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини, його поведінка була бездоганною.

XХ черговий з’їзд суддів України рішенням від 18 вересня 2024 року затвердив Кодекс суддівської етики в новій редакції. За змістом статей 1, 3 розділу І Кодексу суддівської етики, суддя як носій судової влади повинен бути прикладом неухильного дотримання принципу верховенства права і вимог закону, присяги судді. Суддя має усвідомлювати постійну увагу суспільства та демонструвати високі стандарти поведінки з метою зміцнення довіри до судової влади та утвердження авторитету правосуддя. Суддя має докладати зусиль, щоб на думку звичайної розсудливої людини (законослухняної людини, яка, будучи достатньою мірою поінформованою про факти та процеси, що відбуваються, об’єктивно сприймає інформацію та обставини зі сторони) його поведінка відповідала високому статусу посади та не викликала обґрунтованих сумнівів у його доброчесності. Суддя не повинен допускати поведінки, що створює враження про недотримання ним етичних стандартів судді.

Загальні визначення

Етика (грец. «звичай, характер») – розділ філософії або філософська наука, що вивчає мораль, суспільні норми поведінки й концепції «правильної та неправильної поведінки». Термін «етика» також уживається як визначення норм поведінки, сукупності моральних правил певної суспільної та професійної групи – професійна етика (https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%95%D1%82%D0%B8%D0%BA%D0%B0).

Мораль (лат.) – система неофіційних уявлень, норм та оцінок, що регулюють поведінку людей у суспільстві, практична реалізація положень якої забезпечується громадським схваленням чи осудом. Мораль – це один зі способів соціальної неформальної регуляції дій людини. Мораль і право тісно переплітаються. Моральні норми суспільства, яке домінує в державі, втілюються в законодавчих актах. І моральні, і правові норми є соціальними. Спільним для них є те, що обидва види слугують для регулювання та оцінки вчинків індивіда. До відмінностей можна віднести: 1) право розробляється державою, мораль – суспільством; 2) право закріплене в державних актах, мораль – ні; 3) за порушення норми права передбачаються санкції держави, за порушення норм моралі – суспільний осуд та критика (https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D0%BE%D1%80%D0%B0%D0%BB%D1%8C).

Тлумачний словник української мови визначає мораль як систему норм і принципів поведінки людей у ставленні один до одного та до суспільства (Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні Національної академії наук України https://www.inmo.org.ua/sum.html?wrd=%D0%9C%D0%BE%D1%80%D0%B0%D0%BB%D1%8C).

 

Встановлені фактичні обставини та висновки

Байталюк Володимир Дмитрович Указом Президента України від 19 листопада 2010 року № 1046/2010 призначений на посаду судді господарського суду Чернівецької області строком на п’ять років. Указом Президента України від 2 листопада 2017 року № 349/2017 призначений на посаду судді Господарського суду Чернівецької області.

Відповідно до наказу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Чернівецькій області від 11 грудня 2017 року № 34-ОС Пилип’як М.О. призначена на посаду керівника апарату Господарського суду Чернівецької області з 12 грудня 2017 року за результатами конкурсного відбору.

Згідно з наказом Територіального управління Державної судової адміністрації в Чернівецькій області від 5 вересня 2023 року № 21-ОС Пилип’як М.О. звільнена із займаної посади.

 

Стосовно кваліфікації дій судді Байталюка В.Д. за пунктом 7 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»

Відповідно до протоколу зборів суддів Господарського суду Чернівецької області від 10 березня 2023 року № 1 (копію додано до дисциплінарної скарги) до порядку денного цих зборів внесено розгляд звітів голови Господарського суду Чернівецької області та керівника апарату цього суду за 2022 рік.

За результатами розгляду цього питання збори суддів відхилили звіт керівника апарату суду Пилип’як М.О. щодо організаційного забезпечення роботи суду за 2022 рік, призначили на 17 березня 2023 року збори суддів для розгляду питання щодо висловлення недовіри керівнику апарату суду Пилип’як М.О.

13 березня 2023 року Пилип’як М.О. звернулася до зборів суддів із заявою, в якій зазначила про конфлікт інтересів між нею як керівником апарату суду та суддею Байталюком В.Д., який, на її думку, виник через те, що ІНФОРМАЦІЯ, ЯКА ПІДЛЯГАЄ ЗАХИСТУ ВІД РОЗГОЛОШЕННЯ відповідно до частини першої статті 30, частини другої статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» та пункту 5.3 Регламенту Вищої ради правосуддя, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 24 січня 2017 року № 52/0/15-17 з відповідними змінами.

Відповідно до протоколу зборів суддів Господарського суду Чернівецької області від 17 березня 2023 року № 2 (копію додано до дисциплінарної скарги) до порядку денного було внесено питання про висловлення недовіри керівнику апарату Господарського суду Чернівецької області Пилип’як М.О.

За результатами розгляду цього питання збори суддів вирішили висловити недовіру керівнику апарату Господарського суду Чернівецької області Пилип’як М.О. через конфліктність самої Пилип’як М.О., недобросовісне виконання нею функціональних обов’язків, створення напружених ситуацій, відсутність професійної етики й особистої скромності, що створює ризики перебування Пилип’як М.О. на посаді керівника апарату суду, відсутність підстав сподіватися, що в подальшому керівник апарату суду буде чесно й сумлінно виконувати свої обов’язки та підтримувати ділову, спокійну атмосферу в суді.

У дисциплінарній скарзі від 9 жовтня 2024 року та у скарзі до Ради суддів України від 2 вересня 2024 року скаржниця Пилип’як М.О. зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ, ЯКА ПІДЛЯГАЄ ЗАХИСТУ ВІД РОЗГОЛОШЕННЯ відповідно до частини першої статті 30, частини другої статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» та пункту 5.3 Регламенту Вищої ради правосуддя, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 24 січня 2017 року № 52/0/15-17 з відповідними змінами.

Із досліджених копій документів, письмових пояснень судді, які містяться в матеріалах дисциплінарної справи, вбачається, що суддя Байталюк В.Д. заперечує твердження Пилип’як М.О. щодо існування ІНФОРМАЦІЯ, ЯКА ПІДЛЯГАЄ ЗАХИСТУ ВІД РОЗГОЛОШЕННЯ відповідно до частини першої статті 30, частини другої статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» та пункту 5.3 Регламенту Вищої ради правосуддя, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 24 січня 2017 року № 52/0/15-17 з відповідними змінами.

Проте обставини, на які посилається Пилип’як М.О., підтверджуються наявними в дисциплінарній справі документами.

Скаржниця Пилип’як М.О. долучила до дисциплінарної скарги копії фотознімків, на яких вона зображена разом із суддею Байталюком В.Д. у неробочій обстановці. Наведені фото ІНФОРМАЦІЯ, ЯКА ПІДЛЯГАЄ ЗАХИСТУ ВІД РОЗГОЛОШЕННЯ відповідно до частини першої статті 30, частини другої статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» та пункту 5.3 Регламенту Вищої ради правосуддя, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 24 січня 2017 року № 52/0/15-17 з відповідними змінами.

Крім того, скаржниця додала також фото прикраси із золота (відповідно до паспорта на ювелірний виріб – сережки з діамантами), яку, як стверджує Пилип’як М.О., їй подарував суддя Байталюк В.Д.

Суддя Байталюк В.Д. не заперечував своє зображення на цих фото, а також факт дарування прикраси, однак зазначав, що їхні спільні з Пилип’як М.О. фото було зроблено на корпоративі, а дарувати прикраси є звичайною практикою в його роботі, оскільки іншим працівникам він теж робив подарунки.

Проте фактів дарування аналогічних подарунків іншим працівникам суду суддя Байталюк В.Д. не навів і відповідних доказів не надав.

У жовтні 2022 року суддя Байталюк В.Д. почав звертатися із запитами до Пилип’як М.О. як до керівника апарату суду щодо її роботи.

Під час розгляду справи встановлено, що 27, 28, 31 жовтня 2022 року суддя Байталюк В.Д. через канцелярію суду на ім’я керівника апарату суду Пилип’як М.О. подав такі заяви:

- про надання копій наказів про встановлення надбавок за інтенсивність праці державним службовцям та преміювання працівників апаратів суду;

- про надання прав користувачів Автоматизованої системи документообігу суду (далі – АСДС) низці працівників апарату суду;

- про надання копій положень про структурні підрозділи апарату суду та посадових інструкцій працівників апарату суду;

- про організацію та контроль за станом ведення діловодства, складанням, оформленням, проходженням, зберіганням документів у структурних підрозділах апарату суду.

На ці заяви судді Байталюка В.Д. керівник апарату Господарського суду Чернівецької області Пилип’як М.О. надала відповіді та долучила відповідні запитувані суддею документи.

10 березня 2023 року в Господарському суді Чернівецької області було призначено збори суддів. Відповідно до порядку денного цих зборів розгляду підлягали питання: 1) звіт голови Господарського суду Чернівецької області; 2) звіт керівника апарату цього суду за 2022 рік.

Відповідно до протоколу зборів суддів Господарського суду Чернівецької області від 10 березня 2023 року № 1 під час розгляду та обговорення другого питання порядку денного слово взяв суддя Байталюк В.Д. Він зазначив, «що, на його думку, звіт керівниці апарату суду частково дублює звіт голови суду та містить інформацію про роботу структурних підрозділів апарату суду, проте не відображає роботу самої Пилип’як М.О. щодо організаційного забезпечення діяльності суду протягом звітного періоду».

У протоколі зазначено також, що Байталюк В.Д., заслухавши звіт керівника апарату суду Пилип’як М.О., поставив їй низку запитань стосовно виконання посадових обов’язків, а саме щодо:

- ведення письмових реєстрів справ, переданих на розгляд суддям;

- невиконання його прохання щодо обліку протокольних ухвал і відображення їх у суддівському досьє та надання незаконних розпоряджень секретарю судового засідання щодо підрахунку таких ухвал;

- нездійснення перевірки його справи перед направленням її за межі суду на предмет належного оформлення (у справі був відсутній підпис судді на ухвалі);

- організації роботи структурних підрозділів суду;

- наявності актуальних положень про апарат, відділи і сектори суду, посадових інструкцій керівника і заступника керівника апарату суду, структурних підрозділів суду та посадових інструкцій працівників, встановлення надбавок за інтенсивність праці державним службовцям;

- здійснення контролю за оформленням його особової справи.

За результатами відповідей на ці запитання суддя Байталюк В.Д., продовжуючи свій виступ на зборах, виснував, що відповіді Пилип’як М.О. свідчать про невиконання у 2022 році керівником апарату суду окремих її прямих обов’язків, у зв’язку із чим запропонував зборам суддів відхилити звіт керівника апарату суду Пилип’як М.О. та висловити їй недовіру.

За результатами розгляду цього питання збори суддів вирішили відхилити звіт керівника апарату суду Пилип’як М.О. щодо організаційного забезпечення роботи суду за 2022 рік та призначити збори суддів на 17 березня 2023 року для розгляду питання щодо висловлення недовіри керівнику апарату суду Пилип’як М.О.

Отже, під час зборів суддів Господарського суду Чернівецької області щодо розгляду питання затвердження звіту керівника апарату цього суду саме суддя Байталюк В.Д. брав активну участь в обговоренні цього питання, надавав свою негативну оцінку роботі керівника апарату суду, і саме суддя Байталюк В.Д. вніс пропозицію зборам суддів відхилити звіт керівника апарату суду та ініціював висловити їй недовіру за результатами розгляду звіту.

Згідно із протоколом зборів суддів інші судді не висловлювали зауважень ні щодо роботи Пилип’як М.О., ні стосовно пропозицій щодо оцінки її звіту.

Відповідно до частин першої, другої статті 128 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» збори суддів – зібрання суддів відповідного суду, на якому вони обговорюють питання внутрішньої діяльності цього суду та приймають колективні рішення з обговорюваних питань. Збори суддів скликаються головою відповідного суду за власною ініціативою або на вимогу не менше третини загальної кількості суддів цього суду.

Частиною п’ятою статті 128 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що збори суддів, зокрема, обговорюють питання щодо внутрішньої діяльності суду чи роботи конкретних суддів або працівників апарату суду та приймають з цих питань рішення, що є обов’язковими для суддів та працівників цього суду; заслуховують звіти суддів, які обіймають адміністративні посади в цьому суді, та керівника апарату суду.

Згідно із частиною першою статті 155 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» організаційне забезпечення роботи суду здійснює його апарат, який очолює керівник апарату.

Відповідно до пункту 9 розділу ІІІ Типового положення про апарат суду, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17 січня 2019 року № 140/0/15-19, апарат суду очолює керівник апарату суду. Керівника апарату місцевого суду, його заступників за погодженням з головою відповідного суду призначає на посаду та звільняє з посади начальник відповідного територіального управління Державної судової адміністрації України.

Статтею 24 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що голова місцевого суду, серед іншого, контролює ефективність діяльності апарату суду, погоджує призначення на посаду керівника апарату суду, заступника керівника апарату суду, а також вносить подання про застосування до керівника апарату суду, його заступника заохочення або накладення дисциплінарного стягнення відповідно до законодавства.

Суддя місцевого суду здійснює правосуддя в порядку, встановленому процесуальним законом, а також інші повноваження, визначені законом (частина перша статті 23 Закон України «Про судоустрій і статус суддів»).

З огляду на зазначені вище норми законодавства, що визначають повноваження судді місцевого загального суду, голови суду та керівника апарату суду, саме голова місцевого суду є особою, яка здійснює координацію та контроль за діяльністю керівника апарату суду, вирішує питання заохочень та/або дисциплінарних стягнень керівника апарату суду, тобто керівник апарату суду підпорядковується безпосередньо голові відповідного суду, а не конкретному судді цього суду.

Так, вчинення активних офіційних дій, спрямованих на перевірку виконання Пилип’як М.О. своїх службових обов’язків: подання особистих заяв на ім’я керівника апарату суду із витребуванням певних посадових інструкцій, положень, наказів щодо призначення працівників апарату суду та встановлення їм надбавок і премій, прохання надати документи щодо стану діловодства в суді, тоді як до жовтня 2022 року такі офіційні звернення не були притаманні їхнім взаєминам (докази такого листування до жовтня 2022 року відсутні), – свідчить про прискіпливе ставлення судді Байталюка В.Д. до Пилип’як М.О.

Крім того, згодом ці питання суддя Байталюк В.Д. виніс на розгляд зборів суддів від 10 березня 2023 року.

Відповідно до протоколу зборів суддів Господарського суду Чернівецької області від 10 березня 2023 року ні голова суду, ні інші судді не наводили випадків невиконання керівником апарату суду своїх службових обов’язків і не висловлювалися негативно щодо її роботи.

У протоколі не зафіксовано також відповідного обговорення іншими суддями роботи керівника апарату суду, відсутні посилання на будь-які службові перевірки її роботи. Натомість у протоколі відображено лише виступ судді Байталюка В.Д., його запитання керівнику апарату суду Пилип’як М.О., пропозицію судді Байталюка В.Д. про відхилення звіту керівника апарату суду та призначення наступних зборів суддів для висловлення їй недовіри, наслідком чого мало бути звільнення її з посади.

Таким чином, саме суддя Байталюк В.Д. проявив ініціативу щодо з’ясування окремих питань організації роботи апарату суду, ставив керівнику апарату суду Пилип’як М.О. запитання, висловив свою оцінку щодо незадовільної роботи керівника апарату суду та запропонував відхилити поданий нею звіт і висловити їй недовіру. Інші судді не брали участі в обговоренні та не висловлювали свого ставлення до діяльності керівника апарату суду Пилип’як М.О.

Отже, виключно за пропозицією судді Байталюка В.Д. за результатами розгляду звіту керівника апарату суду Пилип’як М.О. щодо організаційного забезпечення роботи суду за 2022 рік збори суддів Господарського суду Чернівецької області вирішили відхилити наданий звіт та за ініціативи судді Байталюка В.Д. призначити на 17 березня 2023 року збори суддів цього суду для розгляду питання щодо висловлення недовіри Пилип’як М.О.

Під час дисциплінарного провадження не встановлено, що суддя Байталюк В.Д., маючи визначений Законом України «Про запобігання корупції» алгоритм дій, прагнув самостійно та своєчасно вживати заходів із запобігання виникненню конфлікту інтересів та його врегулювання.

13 березня 2023 року Пилип’як М.О. звернулася до зборів суддів із заявою, в якій зазначила про наявність між нею як керівником апарату суду та суддею Байталюком В.Д. конфлікту інтересів, звернула увагу на безпідставні заяви та звинувачення, які виникли в результаті особистих взаємин, від судді Байталюка В.Д. на її адресу щодо нібито неналежного виконання посадових обов’язків. Зазначила також, що суддя Байталюк В.Д. із метою звільнення її з роботи та уникнення власної відповідальності здійснює спроби створити навколо неї напружену, ворожу, образливу та зневажливу атмосферу. У цій заяві керівник апарату суду Пилип’як М.О. також повідомляла про те, що суддя Байталюк В.Д. чинить тиск на неї і просила не розглядати питання щодо висловлення їй недовіри. Висловила також переконання, що збори суддів 17 березня 2023 року дадуть їй можливість відповісти на кожне запитання щодо виконання роботи і не допустять «свавільної та несправедливої розправи судді Байталюка В.Д. над нею».

Відповідно до протоколу зборів суддів Господарського суду Чернівецької області від 17 березня 2023 року № 2 до порядку денного було винесено питання про висловлення недовіри керівнику апарату Господарського суду Чернівецької області Пилип’як М.О. Серед присутніх на зборах суддів також зазначено суддю Байталюка В.Д.

Із наведеного вище протоколу вбачається, що 15 березня 2023 року Пилип’як М.О. звернулася до зборів суддів із заявою, в якій просила відкласти розгляд її питання у зв’язку із тимчасовою непрацездатністю.

Зміст заяв Пилип’як М.О. від 13 та від 15 березня 2023 року голова суду Проскурняк О.Г. проголосив зборам суддів та зазначив, що 15 березня 2023 року він звернувся до Національного агентства з питань запобігання корупції, Ради суддів України, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Чернівецькій області щодо надання роз’яснення про наявність конфлікту інтересів між суддею Байталюком В.Д. та керівником апарату суду Пилип’як М.О.

Водночас суддя Байталюк В.Д. повідомив, що у зв’язку з поданням Пилип’як М.О. заяви (від 13 березня 2023 року) він також звернувся до Ради суддів України щодо надання роз’яснення про наявність конфлікту інтересів між ним і керівником апарату суду, шляхи його врегулювання з огляду на те, ІНФОРМАЦІЯ, ЯКА ПІДЛЯГАЄ ЗАХИСТУ ВІД РОЗГОЛОШЕННЯ відповідно до частини першої статті 30, частини другої статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» та пункту 5.3 Регламенту Вищої ради правосуддя, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 24 січня 2017 року № 52/0/15-17 з відповідними змінами.

Водночас суддя Байталюк В.Д. поінформував збори суддів про ІНФОРМАЦІЯ, ЯКА ПІДЛЯГАЄ ЗАХИСТУ ВІД РОЗГОЛОШЕННЯ відповідно до частини першої статті 30, частини другої статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» та пункту 5.3 Регламенту Вищої ради правосуддя, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 24 січня 2017 року № 52/0/15-17 з відповідними змінами не збирав і не має компромату на суддів (як заявляє керівник апарату суду), у заяві керівника апарату суду вбачає маніпулювання, спробу тиску на збори суддів та особисто на нього з метою унеможливлення розгляду питання щодо висловлення недовіри у зв’язку з виявленими недоліками в роботі Пилип’як М.О. Суддя Байталюк В.Д. також зауважив, що Пилип’як М.О. не була позбавлена можливості взяти участь у зборах у режимі відеоконференції. Суддя також однозначно висловив свою думку стосовно того, що її неявка не перешкоджає зборам суддів розглянути питання про висловлення недовіри.

У протоколі зборів суддів від 17 березня 2023 року зазначено, що під час обміну думками судді дійшли переконання, що внаслідок дій і заяв Пилип’як М.О. у суді виникла напружена обстановка, яка перешкоджає нормальному процесу здійснення судочинства як через невиконання керівником апарату суду Пилип’як М.О. певних посадових обов’язків, так і через виникнення та посилення конфліктної ситуації між самими суддями, у відносинах із головою суду у зв’язку зі звинуваченнями, які судді Байталюку В.Д. висунула Пилип’як М.О.

Крім того, у цьому протоколі наголошено, що судді вважали таку ситуацію неприпустимою, її врегулювання через конфліктність самої Пилип’як М.О. – неможливим; «недобросовісне виконання Пилип’як М.О. своїх функціональних обов’язків, створення напружених ситуацій, відсутність професійної етики та особистої скромності створюють ризики перебування Пилип’як М.О. на посаді керівника апарату суду; відсутні також підстави сподіватися, що в подальшому керівник апарату суду буде чесно та сумлінно виконувати свої обов’язки та підтримувати ділову, спокійну атмосферу в суді».

На підставі викладеного голова суду вніс пропозицію щодо висловлення недовіри керівнику апарату суду Пилип’як М.О. та поставив її на голосування.

Суддя Байталюк В.Д. повідомив збори, що з метою уникнення звинувачення його в упередженості та ухвалення рішення в умовах можливого конфлікту інтересів він не братиме участі в голосуванні з питання висловлення недовіри Пилип’як М.О.

У зборах оголошувалася перерва з метою приєднання до них суддів Ніколаєва М.І. та Марущака І.В. Після перерви саме суддя Байталюк В.Д. разом із головою суду Проскурняком О.Г. повідомили цим суддям зміст заяв керівника апарату суду Пилип’як М.О. від 13 та 15 березня 2023 року та суть своїх виступів і повідомлень на зборах до оголошення перерви.

У протоколі зазначено, що перед початком голосування суддя Байталюк В.Д. залишив збори, щоб не впливати на ухвалення суддями рішення.

За результатами розгляду цього питання збори суддів ухвалили висловити недовіру керівнику апарату Господарського суду Чернівецької області Пилип’як М.О. Причиною висловлення недовіри у протоколі зборів суддів зазначено «конфліктність самої Пилип’як М.О., недобросовісне виконання нею функціональних обов’язків, створення напружених ситуацій, відсутність професійної етики й особистої скромності, що створює ризики перебування Пилип’як М.О. на посаді керівника апарату суду, відсутність підстав сподіватися, що в подальшому керівник апарату суду буде чесно і сумлінно виконувати сої обов’язки та підтримувати ділову, спокійну атмосферу в суді».

Аналіз протоколу зборів суддів від 17 березня 2023 року дає підстави вважати, що суддя Байталюк В.Д. брав активну участь в обговоренні питання порядку денного щодо висловлення недовіри керівнику апарату суду на цих зборах, у своїх виступах переконував суддів, що ІНФОРМАЦІЯ, ЯКА ПІДЛЯГАЄ ЗАХИСТУ ВІД РОЗГОЛОШЕННЯ відповідно до частини першої статті 30, частини другої статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» та пункту 5.3 Регламенту Вищої ради правосуддя, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 24 січня 2017 року № 52/0/15-17 з відповідними змінами, а дії Пилип’як М.О. охарактеризував як спробу маніпулювання та тиску на збори суддів з метою унеможливлення розгляду питання про висловлення їй недовіри у зв’язку з виявленими недоліками в роботі.

Суддя також наполягав на затвердженні порядку денного цих зборів, наголошував, що неявка керівника апарату суду Пилип’як М.О. не перешкоджає зборам суддів розглянути питання про висловлення їй недовіри.

У протоколі не зафіксовано виступів інших суддів з питань зазначеного порядку денного, висловлювання ними своїх думок чи міркувань, участі в обговоренні порядку денного, а також обговорення можливості проведення зборів за відсутності Пилип’як М.О. З огляду на зазначене, саме позиція судді Байталюка В.Д. стала переконливою для всіх учасників зборів, зокрема й тих, що долучилися до участі у зборах після перерви.

Суддя Байталюк В.Д. залишив збори суддів безпосередньо перед голосуванням, проте він не утримався від участі в обговоренні винесеного на розгляд зборів питання, а навпаки, зайняв активну та наполегливу позицію, його виступи свідчать про надмірний інтерес до питання висловлення недовіри керівнику апарату суду і намагання переконати суддів, які брали участь у цих зборах, у необхідності ухвалення такого рішення.

Згідно з копією листа, надісланого на електронну пошту Ради суддів України, 16 березня 2023 року суддя Байталюк В.Д. звернувся до Ради суддів України за роз’ясненням щодо наявності або відсутності конфлікту інтересів, а також шляхів його врегулювання, долучивши до звернення копію заяви керівника апарату суду Пилип’як М.О. від 13 березня 2023 року.

Водночас суддя Байталюк В.Д. повідомив Раду суддів України про те, що ІНФОРМАЦІЯ, ЯКА ПІДЛЯГАЄ ЗАХИСТУ ВІД РОЗГОЛОШЕННЯ відповідно до частини першої статті 30, частини другої статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» та пункту 5.3 Регламенту Вищої ради правосуддя, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 24 січня 2017 року № 52/0/15-17 з відповідними змінами крім тих, що зумовлені виконанням його професійних обов’язків. Зазначив, що між ними також ІНФОРМАЦІЯ, ЯКА ПІДЛЯГАЄ ЗАХИСТУ ВІД РОЗГОЛОШЕННЯ відповідно до частини першої статті 30, частини другої статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» та пункту 5.3 Регламенту Вищої ради правосуддя, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 24 січня 2017 року № 52/0/15-17 з відповідними змінами.

Як зазначив суддя Байталюк В.Д. у письмових поясненнях, 16 березня 2023 року він звернувся до Ради суддів України саме за роз’ясненням щодо наявності або відсутності конфлікту інтересів. Водночас, надіслання суддею Байталюком В.Д. цього звернення до Ради суддів України не завадило йому, не зважаючи на сумніви, взяти участь у зборах суддів Господарського суду Чернівецької області 17 березня 2023 року.

Рада суддів України 13 листопада 2025 року ухвалила остаточне рішення: «вважати, що суддя Господарського суду Чернівецької області Байталюк Володимир Дмитрович, виступаючи одноособово 10.03.2023 на зборах суддів Господарського суду Чернівецької області щодо недоліків звіту керівниці апарату суду Пилип’як Марії Олегівни, вносячи на цих зборах пропозицію відхилити звіт керівниці апарату Пилип’як Марії Олегівни та за результатами розгляду звіту висловити їй недовіру, голосуючи на зборах суддів Господарського суду Чернівецької області 10.03.2023 за відхилення звіту керівника апарату, а 17.03.2023 – беручи участь в обговоренні на зборах суддів питання щодо висловлення недовіри керівниці апарату названого суду Пилип’як Марії Олегівні, діяв в умовах реального конфлікту інтересів».

Рада суддів України, ухвалюючи рішення, виходила з того, що «суддя Господарського суду Чернівецької області Байталюк В.Д. не мав права ініціювати проведення зборів суддів названого суду 17.03.2023 з питання висловлення недовіри керівнику апарату суду, оскільки перебував в реальному конфлікті інтересів з керівницею апарату суду Пилип’як М.О. з огляду на упереджене ставлення до неї та наявність особистих неприязних стосунків. Приватний немайновий інтерес судді Байталюка В.Д. у цій ситуації полягав у захисті своїх особистих і репутаційних інтересів, а також у вирішенні неприязних стосунків із керівницею апарату суду способом звільнення її з посади» …У рішенні зазначено про наявність «очевидної суперечності між приватним інтересом судді Байталюка В.Д. та його службовими повноваженнями, що є самостійною та достатньою підставою для твердження про дії судді Байталюка В.Д. в умовах реального конфлікту інтересів».

Із копій документів, наданих головою Господарського суду Чернівецької області Проскурняком О.Г. на запит члена Вищої ради правосуддя, вбачається також, що голова суду також особисто звертався за роз’ясненнями щодо наявності конфлікту інтересів між суддею Байталюком В.Д. та керівником апарату суду Пилип’як М.О. 15 березня 2023 року – до уповноваженого підрозділу (особи) з питань запобігання та виявлення корупції Національного агентства з питань запобігання корупції, Ради суддів України, Територіального управління Державної судової адміністрації в Чернівецькій області.

У цьому зверненні голова суду Проскурняк О.Г. просив надати роз’яснення, чи вбачається конфлікт інтересів між суддею Байталюком В.Д. та керівником апарату суду Пилип’як М.О. з огляду на те, що Пилип’як М.О. 13 березня 2023 року надала до зборів суду заяву, в якій просила під час винесення рішення врахувати наявність реального конфлікту інтересів між нею та суддею Байталюком В.Д., який виник ІНФОРМАЦІЯ, ЯКА ПІДЛЯГАЄ ЗАХИСТУ ВІД РОЗГОЛОШЕННЯ відповідно до частини першої статті 30, частини другої статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» та пункту 5.3 Регламенту Вищої ради правосуддя, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 24 січня 2017 року № 52/0/15-17 з відповідними змінами.

На зазначене повідомлення голови суду Проскурняка О.Г. керівник управління допомоги у досягненні доброчесності Національного агентства з питань запобігання корупції І.Катушинська 23 березня 2023 року дала відповідь, в якій рекомендувала ознайомитися з онлайн-курсом «Зрозуміло про конфлікт інтересів», який розміщений на навчальній платформі Study.NAZK. Додатково роз’яснила, що конфлікт інтересів може існувати в особи в ситуації, коли у неї наявний приватний інтерес (зумовлений, зокрема, неприязними стосунками), який може вплинути на її об’єктивність і неупередженість під час вчинення дії, прийняття рішення з питання, у якому в неї наявний приватний інтерес.

Відповідно до копії ІНФОРМАЦІЯ, ЯКА ПІДЛЯГАЄ ЗАХИСТУ ВІД РОЗГОЛОШЕННЯ відповідно до частини першої статті 30, частини другої статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» та пункту 5.3 Регламенту Вищої ради правосуддя, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 24 січня 2017 року № 52/0/15-17 з відповідними змінами.

Водночас установлено, що згідно з рішенням Шевченківського ІНФОРМАЦІЯ, ЯКА ПІДЛЯГАЄ ЗАХИСТУ ВІД РОЗГОЛОШЕННЯ відповідно до частини першої статті 30, частини другої статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» та пункту 5.3 Регламенту Вищої ради правосуддя, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 24 січня 2017 року № 52/0/15-17 з відповідними змінами.

Зазначені судові рішення ґрунтуються на висновку ІНФОРМАЦІЯ, ЯКА ПІДЛЯГАЄ ЗАХИСТУ ВІД РОЗГОЛОШЕННЯ відповідно до частини першої статті 30, частини другої статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» та пункту 5.3 Регламенту Вищої ради правосуддя, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 24 січня 2017 року № 52/0/15-17 з відповідними змінами.

Оцінюючи зазначені фактичні обставини та докази, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя доходить висновку про доведеність факту наявності ІНФОРМАЦІЯ, ЯКА ПІДЛЯГАЄ ЗАХИСТУ ВІД РОЗГОЛОШЕННЯ відповідно до частини першої статті 30, частини другої статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» та пункту 5.3 Регламенту Вищої ради правосуддя, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 24 січня 2017 року № 52/0/15-17 з відповідними змінами. Таким чином, факт участі судді Байталюка В.Д. у зборах суддів, на яких розглядався звіт керівника апарату суду, висловлення своєї думки про роботу керівника апарату суду за наявності особистих взаємовідносин є діями, вчиненими суддею Байталюком В.Д. в умовах конфлікту інтересів.

Відповідно до вимог статті 28 Закону України «Про запобігання корупції» особи, зазначені у пунктах 1, 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов’язані:

1) вживати заходів щодо недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів;

2) повідомляти не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про наявність у неї реального чи потенційного конфлікту інтересів, безпосереднього керівника, а у випадку перебування особи на посаді, яка не передбачає наявності у неї безпосереднього керівника, або в колегіальному органі – Національне агентство чи інший визначений законом орган або колегіальний орган, під час виконання повноважень у якому виник конфлікт інтересів, відповідно;

3) не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів;

4) вжити заходів щодо врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів.

Згідно з пунктом 6 частини восьмої статті 133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Рада суддів України здійснює контроль за додержанням вимог законодавства щодо врегулювання конфлікту інтересів у діяльності суддів, Голови чи членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Голови Державної судової адміністрації України чи його заступників; приймає рішення про врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів у діяльності зазначених осіб (у разі якщо такий конфлікт не може бути врегульований у порядку, визначеному процесуальним законом).

У разі виникнення у судді (крім випадків, коли конфлікт інтересів врегульовується в порядку, визначеному процесуальним законом), Голови чи члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Голови Державної судової адміністрації України, його заступника реального чи потенційного конфлікту інтересів вони зобов’язані не пізніше наступного робочого дня з моменту виникнення такого конфлікту інтересів у письмовій формі повідомити про це Раду суддів України (частина десята статті 133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Отже, з огляду на ІНФОРМАЦІЯ, ЯКА ПІДЛЯГАЄ ЗАХИСТУ ВІД РОЗГОЛОШЕННЯ відповідно до частини першої статті 30, частини другої статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» та пункту 5.3 Регламенту Вищої ради правосуддя, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 24 січня 2017 року № 52/0/15-17 з відповідними змінами суддя Байталюк В.Д. мав повідомити Раду суддів України про конфлікт інтересів з моменту ІНФОРМАЦІЯ, ЯКА ПІДЛЯГАЄ ЗАХИСТУ ВІД РОЗГОЛОШЕННЯ відповідно до частини першої статті 30, частини другої статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» та пункту 5.3 Регламенту Вищої ради правосуддя, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 24 січня 2017 року № 52/0/15-17 з відповідними змінами.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження з підстав неповідомлення або несвоєчасного повідомлення Ради суддів України про реальний чи потенційний конфлікт інтересів судді (крім випадків, коли конфлікт інтересів врегульовується в порядку, визначеному процесуальним законом).

Поняття потенційного / реального конфлікту інтересів, а також приватного інтересу визначено Законом України «Про запобігання корупції». Зокрема:

потенційний конфлікт інтересів – наявність у особи приватного інтересу у сфері, в якій вона виконує свої службові чи представницькі повноваження, що може вплинути на об’єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень;

реальний конфлікт інтересів – суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об’єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень;

приватний інтерес – будь-який майновий чи немайновий інтерес особи, у тому числі зумовлений особистими, сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними чи юридичними особами, у тому числі ті, що виникають у зв’язку з членством або діяльністю в громадських, політичних, релігійних чи інших організаціях.

Ураховуючи викладене, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя доходить висновку, що суддя Байталюк В.Д. усвідомлював наявність реального конфлікту інтересів у зв’язку з ІНФОРМАЦІЯ, ЯКА ПІДЛЯГАЄ ЗАХИСТУ ВІД РОЗГОЛОШЕННЯ відповідно до частини першої статті 30, частини другої статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» та пункту 5.3 Регламенту Вищої ради правосуддя, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 24 січня 2017 року № 52/0/15-17 з відповідними змінами. Водночас суддя Байталюк В.Д., ІНФОРМАЦІЯ, ЯКА ПІДЛЯГАЄ ЗАХИСТУ ВІД РОЗГОЛОШЕННЯ відповідно до частини першої статті 30, частини другої статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» та пункту 5.3 Регламенту Вищої ради правосуддя, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 24 січня 2017 року № 52/0/15-17 з відповідними змінами вчиняв активні дії щодо перевірки виконання Пилип’як М.О. посадових обов’язків, а саме звертався з листами до керівника апарату суду щодо організації роботи суду, ініціював висловлення їй недовіри, висловлював свою позицію щодо роботи Пилип’як М.О. на зборах суддів, доводив до відома інших суддів інформацію про неналежне виконання керівником апарату суду посадових обов’язків тощо.

Такі дії судді Байталюка В.Д. свідчать про його приватний інтерес, особистий мотив судді, спрямований на прийняття негативного рішення стосовно керівника апарату суду.

Подальші події, а саме ІНФОРМАЦІЯ, ЯКА ПІДЛЯГАЄ ЗАХИСТУ ВІД РОЗГОЛОШЕННЯ відповідно до частини першої статті 30, частини другої статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» та пункту 5.3 Регламенту Вищої ради правосуддя, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 24 січня 2017 року № 52/0/15-17 з відповідними змінами свідчать, що суддя Байталюк В.Д. на час проведення зборів суддів Господарського суду Чернівецької області 10 березня 2023 року вже перебував у реальному конфлікті інтересів із Пилип’як М.О. під час вирішення питання щодо оцінювання її роботи та подальшого звільнення.

У порушення вимог статті 28 Закону України «Про запобігання корупції» суддя Байталюк В.Д. не вжив заходів щодо недопущення виникнення конфлікту інтересів, не вчинив дій, спрямованих на його усунення чи врегулювання, не відмовився від реалізації свого права на участь у суддівському самоврядуванні, участі у прийнятті рішення на зборах суддів 10 березня 2023 року, обговоренні питання порядку денного на зборах суддів 17 березня 2023 року та не повідомив Раду Суддів України про наявний конфлікт інтересів.

Отже, на виконання вимог частини десятої статті 133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статті 28 Закону України «Про запобігання корупції», з огляду на існування між ним та керівником апарату суду Пилип’як М.О. конфлікту інтересів, суддя Байталюк В.Д. не пізніше наступного робочого дня з моменту виникнення ІНФОРМАЦІЯ, ЯКА ПІДЛЯГАЄ ЗАХИСТУ ВІД РОЗГОЛОШЕННЯ відповідно до частини першої статті 30, частини другої статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» та пункту 5.3 Регламенту Вищої ради правосуддя, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 24 січня 2017 року № 52/0/15-17 з відповідними змінами, в якому він працює, був зобов’язаний повідомити Раду суддів України про наявність потенційного конфлікту інтересів та отримати роз’яснення щодо його усунення і лише після отримання відповіді діяти відповідно до роз’яснень компетентного органу.

Під час дисциплінарного провадження Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що конфлікт інтересів, який виник між суддею та керівником апарату суду не є таким, що може бути врегульованим в порядку, визначеному процесуальним законом, а тому відповідно до частини десятої статті 133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статті 28 Закону України «Про запобігання корупції» суддя Байталюк В.Д. мав повідомити Раду суддів України про наявність такого конфлікту інтересів.

Під час дисциплінарного провадження встановлено також, що суддя Байталюк В.Д. 16 березня 2023 року звертався до відповідних органів щодо надання роз’яснень про наявність конфлікту інтересів, однак, зважаючи на зміст такого повідомлення, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя не вважає його повідомленням про конфлікт інтересів.

Враховуючи викладене, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що вказані дії судді Господарського суду Чернівецької області Байталюка В.Д. містять склад дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 7 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме неповідомлення Ради суддів України про реальний конфлікт інтересів судді (крім випадків, коли конфлікт інтересів врегульовується в порядку, визначеному процесуальним законом).

За таких обставин посилання судді Байталюка В.Д. на те, що він та голова Господарського суду Чернівецької області Проскурняк О.Г. 16 березня 2023 року зверталися до відповідних органів з приводу надання роз’яснень щодо наявності конфлікту інтересів, не мають вирішального значення для кваліфікації дій судді у цьому дисциплінарному провадженні, оскільки такі дії мали місце вже після того, як суддя Байталюк В.Д. реалізував свої права щодо участі в суддівському самоврядуванні та вирішенні питання порядку денного зборів суддів усупереч наявному конфлікту інтересів, та за змістом таке звернення не є повідомленням про конфлікт інтересів.

Відхиленню підлягають також доводи судді Байталюка В.Д. про те, що саме збори суддів виявили безліч недоліків у роботі керівника апарату суду Пилип’як М.О. та вирішили призначити повторні збори суддів, оскільки такі доводи не підтверджуються встановленими під час розгляду справи фактичними обставинами.

Доводи адвоката Кравця Р.Ю. щодо відсутності конфлікту інтересів, своєчасного повідомлення про потенційний / реальний конфлікт інтересів також є неспроможними та такими, що суперечать викладеним фактичним обставинам у цій дисциплінарній справі.

 

Стосовно кваліфікації дій судді за пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження за допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.

Установлені вище обставини, а саме наявність ІНФОРМАЦІЯ, ЯКА ПІДЛЯГАЄ ЗАХИСТУ ВІД РОЗГОЛОШЕННЯ відповідно до частини першої статті 30, частини другої статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» та пункту 5.3 Регламенту Вищої ради правосуддя, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 24 січня 2017 року № 52/0/15-17 з відповідними змінами стали причиною подальших неприязних відносин між ними.

Наведені фактичні обставини, а саме неприязне ставлення до Пилип’як М.О., зумовили активні дії судді Байталюка В.Д., а саме подання особистих офіційних заяв до керівника апарату суду із витребуванням певних посадових інструкцій, положень, наказів про призначення керівника апарату суду і заступника керівника апарату суду, наказів стосовно інших працівників суду, встановлення надбавок і премій працівникам суду, документів про перевірку стану діловодства в Господарському суді Чернівецької області з подальшим висвітленням цих питань на зборах суддів 10 березня 2023 року.

Із протоколів зборів суддів Господарського суду Чернівецької області від 10 і 17 березня 2023 року Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила, що саме Байталюк В.Д. був єдиним суддею на зборах, хто запропонував зборам суддів відхилити звіт керівника апарату суду, ініціював проведення зборів суддів 17 березня 2023 року та за результатами такого розгляду запропонував висловити недовіру Пилип’як М.О. При цьому суддя Байталюк В.Д. діяв в умовах конфлікту інтересів.

Із протоколів зборів суддів вбачається, що саме на промовах судді Байталюка В.Д. на зборах ґрунтувався висновок про негативну оцінку звіту керівника апарату суду Пилип’як М.О. та висловлення їй недовіри. Інші судді публічно не оцінювали на зборах діяльність керівника апарату суду Пилип’як М.О.

Наведене свідчить про наявність особистої зацікавленості та спрямування зусиль на створення серед суддів негативної думки про роботу керівника апарату суду, її можливу професійну некомпетентність, оскільки суддя Байталюк В.Д. під час обговорення звіту керівника апарату суду зазначив, що саме він виявив недоліки в роботі Пилип’як М.О.

Проголошуючи на зборах суддів свої пропозиції стосовно Пилип’як М.О., суддя Байталюк В.Д. посилався на незадовільне виконання нею як керівником апарату суду професійних обов’язків, проте суддя Байталюк В.Д. не звертався до голови Господарського суду Чернівецької області з метою проведення службових перевірок чи дисциплінарних проваджень з цього питання і такі в суді не проводилися.

Пилип’як М.О. також не притягувалася до дисциплінарної відповідальності за результатами дисциплінарного провадження, яке було порушено Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Чернівецькій області.

Із наданої на запит члена Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя відповіді Територіального управління Державної судової адміністрації України в Чернівецькій області (вх. № 3881/0/8-25 від 16 квітня 2025 року) вбачається, що стосовно керівника апарату Господарського суду Чернівецької області Пилип’як М.О. було порушено дисциплінарне провадження на підставі листа Господарського суду Чернівецької області від 21 червня 2023 року та заяви судді Байталюка В.Д. від 20 червня 2023 року.

Зазначене дисциплінарне провадження було закрито без застосування до Пилип’як М.О. дисциплінарного стягнення у зв’язку з відсутністю в її діях ознак дисциплінарного проступку, а саме через відсутність належним чином обґрунтованих доказів – пояснень, документів і матеріалів, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку.

Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Чернівецькій області поінформувало, що зазначене дисциплінарне провадження, здійснене стосовно Пилип’як М.О., не стало причиною звільнення її з посади. Звільнення відбулося у зв’язку з висловленням зборами суддів Господарського суду Чернівецької області недовіри керівнику апарату суду Пилип’як М.О. відповідно до частини третьої статті 155 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Отже, негативна оцінка роботи керівника апарату суду ґрунтувалася не на підставі об’єктивних чинників, а лише на особистісних оцінках судді Байталюка В.Д., який, діючи в умовах конфлікту інтересів, використовуючи свою посаду та статус судді, керуючись особистими мотивами, надав негативну оцінку роботі керівника апарату суду, що згодом стало підставою для висловлення їй недовіри зборами суддів та звільнення її з посади.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду постановою від 16 жовтня 2025 року (справа № 600/6374/23-а про поновлення на посаді) визнав протиправним та скасував наказ Територіального управління Державної судової адміністрації України в Чернівецькій області від 5 вересня 2023 року № 21-ОС про звільнення ОСОБА2 з посади керівника апарату Господарського суду Чернівецької області; поновив ОСОБА2 на посаді керівника апарату Господарського суду Чернівецької області; визнав протиправною бездіяльність Господарського суду Чернівецької області щодо ненадання керівнику апарату суду ОСОБА2 соціальної відпустки; зобов’язав Господарський суд Чернівецької області надати керівнику апарату суду ОСОБА2 відпустку без збереження заробітної плати ІНФОРМАЦІЯ, ЯКА ПІДЛЯГАЄ ЗАХИСТУ ВІД РОЗГОЛОШЕННЯ відповідно до частини першої статті 30, частини другої статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» та пункту 5.3 Регламенту Вищої ради правосуддя, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 24 січня 2017 року № 52/0/15-17 з відповідними змінами.

Окрім наведеного, поведінка судді Байталюка В.Д., спрямована на досягнення звільнення Пилип’як М.О., призвела до того, що зазначений конфлікт одразу набув розголосу та вийшов за межі Господарського суду Чернівецької області.

27 березня 2023 року суддя ОСОБА1 звернувся до Шевченківського районного суду ІНФОРМАЦІЯ, ЯКА ПІДЛЯГАЄ ЗАХИСТУ ВІД РОЗГОЛОШЕННЯ відповідно до частини першої статті 30, частини другої статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» та пункту 5.3 Регламенту Вищої ради правосуддя, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 24 січня 2017 року № 52/0/15-17 з відповідними змінами.

У вересні 2024 року ОСОБА1 вдруге звернувся до Шевченківського районного суду ІНФОРМАЦІЯ, ЯКА ПІДЛЯГАЄ ЗАХИСТУ ВІД РОЗГОЛОШЕННЯ відповідно до частини першої статті 30, частини другої статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» та пункту 5.3 Регламенту Вищої ради правосуддя, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 24 січня 2017 року № 52/0/15-17 з відповідними змінами у якому просив визнати недостовірною інформацію, поширену ОСОБА2 у листі від 2 вересня 2024 року, наданому суддям Господарського суду Чернівецької області, а саме: щодо ініціювання суддею ОСОБА1 її звільнення з роботи ІНФОРМАЦІЯ, ЯКА ПІДЛЯГАЄ ЗАХИСТУ ВІД РОЗГОЛОШЕННЯ відповідно до частини першої статті 30, частини другої статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» та пункту 5.3 Регламенту Вищої ради правосуддя, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 24 січня 2017 року № 52/0/15-17 з відповідними змінами; щодо переслідування суддею ОСОБА1 її та членів її родини, вчинення тиску та публічних принижень; що рішення зборів суддів Господарського суду Чернівецької області від 17 березня 2023 року було ухвалено на основі неправдивої інформації судді ОСОБА1.

Суддя ОСОБА1 просив зобов’язати відповідачку спростувати таку інформацію, стягнути з ОСОБА2 моральну шкоду в розмірі 201 000 гривень.

Згідно з інформацією, розміщеною на офіційному вебпорталі «Судова влада України» та в Єдиному державному реєстрі судових рішень, цю справу не розглянуто, Шевченківський районний суд ІНФОРМАЦІЯ, ЯКА ПІДЛЯГАЄ ЗАХИСТУ ВІД РОЗГОЛОШЕННЯ відповідно до частини першої статті 30, частини другої статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» та пункту 5.3 Регламенту Вищої ради правосуддя, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 24 січня 2017 року № 52/0/15-17 з відповідними змінами зупинив до набрання законної сили судовим рішенням Чернівецького ІНФОРМАЦІЯ, ЯКА ПІДЛЯГАЄ ЗАХИСТУ ВІД РОЗГОЛОШЕННЯ відповідно до частини першої статті 30, частини другої статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» та пункту 5.3 Регламенту Вищої ради правосуддя, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 24 січня 2017 року № 52/0/15-17 з відповідними змінами.

У вересні 2023 року ОСОБА2 звернулася до адміністративного суду з позовом про поновлення її на роботі (справа № 600/6374/23-а).

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду 16 жовтня 2025 року ухвалив постанову, якою скасував рішення судів попередніх інстанцій та ухвалив нове рішення, яким визнав протиправним та скасував наказ Територіального управління Державної судової адміністрації України в Чернівецькій області про звільнення ОСОБА2 з посади; поновив ОСОБА2 на посаді керівника апарату Господарського суду Чернівецької області.

У листопаді 2023 року ОСОБА2 звернулася до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ, ЯКА ПІДЛЯГАЄ ЗАХИСТУ ВІД РОЗГОЛОШЕННЯ відповідно до частини першої статті 30, частини другої статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» та пункту 5.3 Регламенту Вищої ради правосуддя, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 24 січня 2017 року № 52/0/15-17 з відповідними змінами.

Шевченківський районний суд ІНФОРМАЦІЯ, ЯКА ПІДЛЯГАЄ ЗАХИСТУ ВІД РОЗГОЛОШЕННЯ відповідно до частини першої статті 30, частини другої статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» та пункту 5.3 Регламенту Вищої ради правосуддя, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 24 січня 2017 року № 52/0/15-17 з відповідними змінами, позовні вимоги ОСОБА2 задовольнив: визнав ІНФОРМАЦІЯ, ЯКА ПІДЛЯГАЄ ЗАХИСТУ ВІД РОЗГОЛОШЕННЯ відповідно до частини першої статті 30, частини другої статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» та пункту 5.3 Регламенту Вищої ради правосуддя, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 24 січня 2017 року № 52/0/15-17 з відповідними змінами.

Крім зазначеного, неприязні стосунки судді Байталюка В.Д. із Пилип’як М.О. стали також предметом дослідження правоохоронних органів.

Солом’янське управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві (далі – Солом’янське УП ГУ НП у місті Києві) на запит члена Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя повідомило, що 10 січня 2025 року до відділу дізнання Солом’янського УП ГУ НП у місті Києві надійшла ухвала слідчого судді Солом’янського районного суду міста Києва від 22 грудня 2023 року (справа № 760/29709/23, провадження 1-кс/760/12299/23) за скаргою адвоката ОСОБА3, яка діє в інтересах ОСОБА2, про внесення відомостей до ЄРДР на підставі повідомлень ОСОБА2. Відомості за зазначеною ухвалою Солом’янське УП ГУ НП у місті Києві зареєструвало в журналі єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події 10 січня 2024 року за № 1741.

За результатами опрацювання повідомлення ОСОБА2 внесено відомості до ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого статтею 356 КК України.

Зазначено також, що на момент формування відповіді на запит члена Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя досудове розслідування у зазначеному кримінальному провадженні триває, вживаються заходи, спрямовані на повне, всебічне та об’єктивне дослідження всіх обставин справи.

До вирішення конфлікту судді та керівника апарату суду також були залучені органи поліції міста Чернівців.

Відповідно до довідки Чернівецького РУП ГУ НП в Чернівецькій області від 21 липня 2023 року громадянка ОСОБА2 зверталася до Чернівецького РУП ГУ НП в Чернівецькій області 26 та 30 червня 2023 року із приводу вчинення громадянином ОСОБА1 протиправних дій щодо неї.

Згідно із довідкою, яку видало Чернівецьке РУП ГУ НП в Чернівецькій області 16 серпня 2023 року, до Чернівецького РУП ГУ НП в Чернівецькій області 1 серпня 2023 року надійшли звернення громадян ОСОБА1 і ОСОБА2 щодо вчинення стосовно кожного з них протиправних дій. Зокрема, обидві сторони конфлікту заявляли, що інша сторона під час випадкової зустрічі вчинила сварку зі словесними образами, що і стало підставою для виклику працівників поліції.

Відповідно до іншої довідки, яку видало Чернівецьке РУП ГУ НП в Чернівецькій області 16 серпня 2023 року, до Чернівецького РУП ГУ НП в Чернівецькій області цього дня надійшли звернення громадянок ОСОБА2 та ОСОБА4 щодо вчинення ОСОБА1 стосовно них протиправних дій, а саме: у них виник конфлікт із громадянином ОСОБА1, під час якого ОСОБА1 висловлювався словами неприємного змісту.

Наведене свідчить, що і Пилип’як М.О., і суддя Байталюк В.Д. під час випадкових зустрічей намагалися з’ясувати стосунки, що призводило до подальшого конфлікту, для врегулювання якого доводилося залучати органи поліції.

Суддя Байталюк В.Д. не навів доказів вжиття ним іншого (альтернативного) способу врегулювання конфлікту, що припинило б його існування, хоча мав усвідомлювати, що це відповідало б високому статусу його посади та демонструвало б іншим людям еталон порядності та справедливості – високоморальну, чесну, стриману, врівноважену людину, і як наслідок, сприяло б зміцненню суспільної довіри до судових органів.

Натомість суддя Байталюк В.Д., керуючись особистими мотивами, використовуючи свою посаду та статус судді, в умовах конфлікту інтересів узяв активну участь у зборах суддів, за результатами яких керівник апарату суду Пилип’як М.О. була звільнена. Зазначені події набули розголосу та не сприяли авторитету правосуддя.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28 січня 2021 року (справа № 11-255сап20) звернула увагу, що за приписами Закону України «Про судоустрій і статус суддів» обов’язковим наслідком допущення суддею неетичної поведінки, за яку його можна притягнути до дисциплінарної відповідальності, є те, що така поведінка має підривати авторитет правосуддя.

Саме демонстрація суддею Байталюком В.Д. неетичної поведінки, яка проявилася у використанні його посади та статусу судді з метою вирішення особистого конфлікту із працівником суду, призвела до численних негативних публікацій щодо поведінки судді Байталюка В.Д. на сторінках соціальної мережі «Фейсбук» (https://www.facebook.com/permalink.php/?story_fbid=434860042201423&id=10..., https://www.facebook.com/permalink.php/?story_fbid=644088687945223&id=10...), у відповідних телеграм-каналах, в обговоренні яких бере участь частина суспільства. Такі публікації викликають у громадськості сумніви щодо наявності моральних цінностей і моральних якостей не тільки в конкретного судді Байталюка В.Д., а й в судовій системі загалом.

У коментарі до Преамбули Кодексу суддівської етики (затверджений рішенням Ради суддів України від 4 лютого 2016 року № 1) визначено, що, усвідомлюючи важливість своєї місії, з метою зміцнення та підтримки довіри суспільства до судової влади судді України вважають, що зобов’язані демонструвати й пропагувати високі стандарти поведінки, у зв’язку із чим добровільно беруть на себе більш істотні обмеження, пов’язані з дотриманням етичних норм як у поведінці під час здійснення правосуддя, так і в позасудовій поведінці.

Довіра з формуванням суспільної думки націлена на правомірні очікування з боку громадськості певної моделі поведінки від суддів, що втілюється у ефективному відправленні судочинства та виступає мірою реалізації завдань справедливого суду. Моральна складова суддівської етики (стосунки судді з учасниками судового процесу, з колегами, з відвідувачами суду та з будь-ким поза межами службової діяльності) вимагає від суддів дотримання правил поведінки, які включають в себе як загальновизнані норми моралі, що існують в суспільстві, так і стандарти, що регулюють службову діяльність, тобто вимоги, встановлені законодавством до професії, та стандарти, що стосуються позаслужбової поведінки й іншої дозволеної діяльності. Лише високопрофесійна, моральна, етична поведінка судді здатна викликати повагу до суду та забезпечити впевненість учасників судового процесу і відвідувачів суду в неупереджених результатах розгляду справи. При цьому суддя повинен проявляти такі моральні якості, як чесність, об’єктивність, безсторонність, неупередженість, толерантність, добросовісність, справедливість, збалансованість, розумність, розсудливість, стриманість, уважність, ввічливість, повагу до оточуючих.

Аналізуючи походження поняття суддівської етики, варто зазначити, що вона є різновидом професійної етики, однієї із галузей етичної науки, науки про мораль. Етичні норми являють собою систему ідей і уявлень про правильну і неправильну поведінку, які вимагають виконання одних дій і забороняють інші. Етичні вимоги до поведінки судді закріплені саме в Кодексі професійної етики судді і являють собою сукупність моральних правил поведінки судді, за допомогою яких можна оцінити його дії з погляду таких цінностей, як справедливість, сумлінність, гідність, людяність тощо.

За останні роки найбільшої уваги суспільства прикуто саме до позасудової поведінки судді, його дозвілля, майнового стану. Непоодинокі випадки порушення окремими суддями морально-етичних принципів позасудової поведінки привертають увагу громадськості, знаходять своє постійне висвітлення та обговорення в засобах масової інформації.

Водночас мають місце спірні питання належності чи недопустимості тієї чи іншої позасудової поведінки професійного судді. Така ситуація виникає з огляду на суб’єктивний, оціночний характер деяких обставин, за настання яких розпочинають свою дію відповідні обмеження. Дотримання етичних норм передбачає утримання суддею від дій, що можуть бути розцінені як використання посадового становища в особистих цілях чи можуть викликати сумнів у його неупередженості, незалежності і справедливості винесених рішень.

Особливості поведінки судді мають прояв у тому, що суддя зобов’язаний не допускати будь-яких дій, що можуть заподіяти шкоду, порушити нормальну діяльність суду чи дискредитувати судову владу в цілому. Недотримання суддею моральних засад суспільства, його неетична поведінка щодо учасників процесу тощо веде до зниження його авторитету, робить таку поведінку незрозумілою для суспільства, внаслідок чого у учасників процесу виникають сумніви щодо незалежності і справедливості суду (Коментар до Преамбули Кодексу суддівської етики).

Оцінюючи встановлені фактичні обставини, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що суддя Байталюк В.Д. не доклав зусиль, щоб інформація про конфлікт, який виник між ним та керівником апарату суду на ґрунті особистих взаємин, та подальше звільнення її з посади об’єктивно сприймалися звичайною розсудливою людиною, а поведінка самого судді відповідала високому статусу його посади та не викликала обґрунтованих сумнівів у його доброчесності.

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя зауважує, що право на звернення до суду та правоохоронних органів є безумовним правом кожної людини, проте активна участь судді Байталюка В.Д. у конфлікті, що пов’язано з намаганням вирішити особисті проблеми, активне обговорення питання її роботи на зборах суддів та створення ним передумов для висловлення зборами суддів недовіри керівнику апарату суду, а також факти звернення до суду та правоохоронних органів у сукупності вказують на те, що суддя Байталюк В.Д. допустив поведінку, що створила у громадськості враження про недотримання ним етичних стандартів поведінки судді.

Суддя як особа, на яку розповсюджується дія Закону України «Про запобігання корупції», під час виконання своїх службових повноважень зобов’язаний неухильно дотримуватися вимог закону та загальновизнаних етичних норм поведінки, бути ввічливим у стосунках з громадянами, керівниками, колегами і підлеглими.

Натомість суддя Байталюк В.Д., маючи статус судді та обіймаючи відповідальну посаду, не дотримав вимог визначального для суддів Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо обов’язку підтримувати високі стандарти поведінки в будь-якій діяльності, вчинив дії, що порочать звання судді та підривають авторитет правосуддя, грубо знехтував обов’язком судді дотримуватися правил суддівської етики та норм моралі не лише під час здійснення правосуддя, а й під час виконання повноважень судді поза межами здійснення правосуддя (зокрема під час участі у зборах суддів).

Намагання судді на ґрунті особистого конфлікту «звести рахунки» із керівником апарату суду Пилип’як М.О. шляхом звільнення її з посади через висловлення недовіри зборами суддів свідчать про те, що суддя Байталюк В.Д. не виконав обов’язків, визначених статтями 56, 57 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме щодо дотримання правил суддівської етики, підтримання високих стандартів поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, невчинення дій, що порочать звання судді та підривають авторитет правосуддя.

Ураховуючи викладене, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя доходить висновку, що встановлені фактичні обставини безперечно свідчать про те, що суддя Байталюк В.Д., використовуючи свою посаду та статус судді, усвідомлено діяв в умовах конфлікту інтересів для вирішення особистого конфлікту з керівником апарату суду. Такі дії судді негативно впливають на авторитет судової влади, оскільки суддя є уособленням судової системи загалом, і громадяни, які звертаються до суду з метою вирішення відповідних конфліктів, «віднайдення» справедливості, мають обґрунтовані очікування, що суддя є не тільки високопрофесійною, а й високоморальною особистістю, дотримується етичних норм, не допускаючи прояву некоректної поведінки у будь-якій діяльності, що пов’язана з його посадою.

Наведене викликає обґрунтовані сумніви в доброчесності (добропорядності) судді з огляду на те, що його поведінка не є бездоганною з точки зору стороннього спостерігача, не відповідає загальноприйнятим нормам суспільної моралі.

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя наголошує, що до поведінки та дій суддів, які вони вчиняють як під час здійснення правосуддя, так і в позасудовій поведінці, прикута посилена увага з боку окремих громадян та суспільства загалом. Діяльність суддів, їхнє приватне життя, коло їхнього спілкування – як робоче, так і особисте – перебувають під пильною увагою громадськості. Тому за однакових обставин саме до судді висуваються більш суворі вимоги дотримання як законодавчих норм, так і норм моралі. Суддя – це особа, яка має професійні знання у сфері законодавства, розуміє наслідки недотримання норм закону, чітко усвідомлює відповідальність, яка настає в разі вчинення правопорушень. Отже, поведінка судді, діяльність якого пов’язана з вирішенням долі людей (зокрема, сімейних спорів), має бути взірцем для цих людей, і саме на цьому базуються суспільна довіра до суду й авторитет правосуддя.

Не може вважатися гідною поведінка судді, який, усвідомлюючи можливі наслідки використання свого статусу для вирішення особистого конфлікту на тлі неприязних стосунків з працівником суду, в якому він працює, та використовуючи професійні знання у сфері законодавства з метою усунення керівника апарату суду із займаної посади, спровокував загострення конфлікту, який згодом вийшов за межі суду і став предметом суспільної уваги.

Ураховуючи встановлені фактичні обставини, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що неетична поведінка судді Байталюка В.Д. полягає в тому, що він використав свою посаду і статус судді для тиску на іншу сторону конфлікту – керівника апарату суду Пилип’як М.О., – та зайняв проактивну позицію на зборах суддів.

Зокрема, суддя Байталюк В.Д., керуючись особистими мотивами, діючи в умовах конфлікту інтересів, одноосібно висловлювався на зборах суддів з питання оцінки роботи керівника апарату суду Пилип’як М.О., особисто вносив на цих зборах пропозицію його відхилення, ініціював проведення наступних зборів 17 березня 2023 року для висловлення недовіри керівнику апарату суду Пилип’як М.О. за результатами розгляду її звіту, наполегливо доносив свою думку до інших суддів.

Такі дії судді Байталюка В.Д. свідчать про порушення ним вимог основного закону, що визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, – Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме статей 56, 57 щодо обов’язку судді дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів; присяги судді, якою він, зокрема, присягає дотримуватися етичних принципів і правил поведінки судді, не вчиняти дій, що порочать звання судді або підривають авторитет правосуддя.

Крім того, поведінка судді Байталюка В.Д. свідчить про порушення ним норм статті 1 Кодексу суддівської етики стосовно того, що суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду.

Установлені фактичні обставини справи дають підстави вважати, що суддя Байталюк В.Д. свідомо знехтував стандартами поведінки, які забезпечують суспільну довіру до судді особисто і до суду загалом.

Зазначена ситуація набула в суспільстві широкого розголосу негативного характеру, що свідчить про те, що поведінка судді Байталюка В.Д. прямо вплинула на авторитет правосуддя в питаннях моралі, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.

Ураховуючи встановлені фактичні обставини, за результатами розгляду цієї дисциплінарної справи Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що дії судді Байталюка В.Д., спрямовані на звільнення Пилип’як М.О. з посади, які він вчиняв, використовуючи свою посаду та статус судді, містять склад дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», який полягає в допущенні суддею поведінки, що порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, дотримання норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.

Щодо доводів адвоката Кравця Р.Ю. про наявність у Дисциплінарної палати повноважень самостійно кваліфікувати дії судді лише під час розгляду дисциплінарної справи Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя зауважує, що, ураховуючи зміст дисциплінарної скарги та оцінюючи дії судді, на які посилалася скаржник Пилип’як М.О. в дисциплінарній скарзі, Дисциплінарна палата не обмежена законом самостійно визначати підстави відкриття дисциплінарного провадження стосовно судді.

Доводи адвоката Кравця Р.Ю. про відсутність у поведінці судді Байталюка В.Д. порушення правил, визначених Кодексом суддівської етики, а також про те, що гіпотетичне порушення суддею норм суддівської етики не може бути самодостатньою та безумовною підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, не спростовують наведених висновків Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, оскільки встановлені дії судді Байталюка В.Д. прямо впливають на авторитет правосуддя в питаннях моралі й не забезпечують суспільну довіру до суду.

Доводи щодо права судді Байталюка В.Д. на звернення з позовами до суду про захист честі, гідності та ділової репутації як способу прояву ним турботи про недопущення підриву авторитету правосуддя не можна вважати спроможними з огляду на таке.

Кожна особа, яка вважає свої права порушеними, має право звернутися за їхнім захистом до суду.

Проте такі дії судді Байталюка В.Д. свідчать про прагнення убезпечити власну репутацію у зв’язку з ІНФОРМАЦІЯ, ЯКА ПІДЛЯГАЄ ЗАХИСТУ ВІД РОЗГОЛОШЕННЯ відповідно до частини першої статті 30, частини другої статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» та пункту 5.3 Регламенту Вищої ради правосуддя, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 24 січня 2017 року № 52/0/15-17 з відповідними змінами, що не можна вважати засобом підтримання авторитету правосуддя, оскільки турбота про авторитет правосуддя полягає передусім у дотриманні моральних та етичних норм поведінки судді.

Доводам адвоката Кравця Р.Ю. щодо участі судді Байталюка В.Д. у зборах суддів Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя надала оцінку вище у тексті рішення.

Доводи судді Байталюка В.Д., наведені в його поясненнях від 1 січня 2025 року, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає за необхідне відхилити з огляду на те, що у процесі розгляду дисциплінарної справи вони не підтвердилися і спростовуються встановленими фактичними обставинами.

 

Відповідно до пункту 1 частини восьмої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади застосовується, зокрема, у разі вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку, грубого чи систематичного нехтування обов’язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді.

Згідно з пунктом 1 частини дев’ятої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» істотним дисциплінарним проступком або грубим нехтуванням обов’язками судді, що є несумісним зі статусом судді, може бути визнаний, зокрема, факт допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, у тому числі в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших етичних норм та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що зазначені вище дії судді Байталюка В.Д. становлять істотний дисциплінарний проступок у розумінні пункту 1 частини дев’ятої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме допущення суддею поведінки, що підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, дотримання інших етичних норм та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.

Види дисциплінарних стягнень, що можуть застосовуватися до судді, передбачено в частині першій статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Частиною другою статті 109 цього Закону, частиною п’ятою статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» визначено, що під час обрання виду дисциплінарного стягнення стосовно судді враховуються характер дисциплінарного проступку, його наслідки, особа судді, ступінь його вини, наявність інших дисциплінарних стягнень, інші обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Дисциплінарне стягнення застосовується з урахуванням принципу пропорційності.

Відповідно до частини четвертої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» дисциплінарні стягнення, визначені пунктами 1–3 частини першої цієї статті, не застосовуються у разі вчинення суддею проступків, визначених пунктами 3, 10–12, 14, 15 частини першої статті 106 цього Закону.

 

Згідно з характеристикою, яку надав голова Господарського суду Чернівецької області Проскурняк О.Г., Байталюк В.Д. з вересня 2006 року працював у Господарському суді Чернівецької області на посадах секретаря судових засідань, помічника судді. Із січня 2011 року Байталюк В.Д. обіймає посаду судді.

«Суддя Байталюк В.Д. – відповідальний і дисциплінований, приймає правильні рішення в питаннях, що стосуються його професійної діяльності та знаходяться в межах його компетенції. Ініціативний, постійно підвищує свій професійний рівень, має авторитет серед колег по роботі. У спілкуванні з колегами відкритий та товариський, працелюбний, самостійний. Має характер витриманий, урівноважений. Духовно розвинений. Критично ставиться до власних вчинків. Суддя Байталюк В.Д. не порушував правил внутрішнього трудового розпорядку, до дисциплінарної відповідальності не притягувався».

Також підлягає врахуванню подальша поведінка судді Байталюка В.Д., про яку зазначає Пилип’як М.О. у додаткових письмових поясненнях від 21 грудня 2025 року, долучивши документи на підтвердження, а саме: щодо заборгованості зі сплати ІНФОРМАЦІЯ, ЯКА ПІДЛЯГАЄ ЗАХИСТУ ВІД РОЗГОЛОШЕННЯ відповідно до частини першої статті 30, частини другої статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» та пункту 5.3 Регламенту Вищої ради правосуддя, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 24 січня 2017 року № 52/0/15-17 з відповідними змінами; щодо неодноразових звернень судді Байталюка В.Д. до Пенсійного фонду України, органів поліції із заявами про перевірку виданих Пилип’як М.О. листків непрацездатності (що свідчить про здійснення морального тиску); щодо невчасного виконання суддею Байталюком В.Д. обов’язку подання декларації (що свідчить, на думку Пилип’як М.О., про недбале ставлення судді Байталюка В.Д. до вимог закону).

Крім наведеного, Пилип’як М.О. у додаткових письмових поясненнях поінформувала, що Шевченківський районний суд ІНФОРМАЦІЯ, ЯКА ПІДЛЯГАЄ ЗАХИСТУ ВІД РОЗГОЛОШЕННЯ відповідно до частини першої статті 30, частини другої статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» та пункту 5.3 Регламенту Вищої ради правосуддя, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 24 січня 2017 року № 52/0/15-17 з відповідними змінами, яким відмовив у задоволенні позову Байталюка В.Д., що, на її думку, підтверджує достовірність викладених у заяві обставин.

Згідно з оприлюдненими на офіційному вебсайті Вищої ради правосуддя відомостями суддя Господарського суду Чернівецької області Байталюк В.Д. до дисциплінарної відповідальності не притягувався.

Отже, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, розглянувши дисциплінарну справу стосовно судді Господарського суду Чернівецької області Байталюка В.Д., заслухавши пояснення скаржниці, узявши до уваги письмові пояснення судді та скаржниці, письмові та усні пояснення адвоката Кравця Р.Ю., дослідивши матеріали дисциплінарної справи, дійшла висновку про наявність у діях судді Байталюка В.Д. складів дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 3, 7 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, дотримання норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду; неповідомлення Ради суддів України про реальний конфлікт інтересів судді.

Відповідно до статті 115 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов’язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді, є підставою для звільнення судді.

Пунктом 3 частини шостої статті 126 Конституції України передбачено, що підставами для звільнення судді є вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов’язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді.

Ураховуючи наведене, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що характер і зміст допущеного суддею Байталюком В.Д. дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (а саме вчинення дій в умовах конфлікту інтересів з використанням займаної посади судді, свідоме спрямування своїх дій для вирішення особистого репутаційного інтересу з метою настання негативних наслідків для іншої сторони конфлікту), свідчать про те, що такий дисциплінарний проступок є істотним, зважаючи на його наслідки (а саме невиважена поведінка самого судді, звільнення за активних дій судді керівника апарату суду з посади, негативний розголос щодо цього конфлікту у суспільстві), а також про те, що такі дії судді Байталюка В.Д. порочать звання судді та підривають авторитет правосуддя в питаннях моралі, дотримання етичних норм та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.

На підставі викладеного, враховуючи встановлені фактичні обставини, член Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя – доповідач Бондаренко Т.З. внесла пропозицію притягнути суддю Господарського суду Чернівецької області Байталюка В.Д. до дисциплінарної відповідальності та застосувати до нього дисциплінарне стягнення у виді подання про тимчасове (шість місяців) відсторонення від здійснення правосуддя - з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді та обов’язковим направленням судді до Національної школи суддів України для проходження курсу підвищення кваліфікації з питань суддівської етики та доброчесності та подальшим кваліфікаційним оцінюванням для підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді.

За результатами голосування зазначена пропозиція не була підтримана членами Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя.

Член Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Сав’юк М.І. вніс іншу пропозицію щодо виду дисциплінарного стягнення, яке слід застосувати до судді Господарського суду Чернівецької області Байталюка В.Д., а саме притягнути суддю Господарського суду Чернівецької області Байталюка В.Д. до дисциплінарної відповідальності та застосувати до нього дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.

Зазначена пропозиція члена Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Сав’юка М.І. була підтримана більшістю членів Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя.

Отже, з урахуванням наведеного Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що застосування до судді Господарського суду Чернівецької області Байталюка В.Д. дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення судді з посади є пропорційним вчиненому дисциплінарному проступку, передбаченому пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», та відповідає вимогам статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

На підставі викладеного, керуючись статтею 126 Конституції України, статтями 49, 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», статтями 106, 108, 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя

 

вирішила:

 

притягнути суддю Господарського суду Чернівецької області Байталюка Володимира Дмитровича до дисциплінарної відповідальності та застосувати до нього дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.

Рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя може бути оскаржене до Вищої ради правосуддя в порядку і строки, встановлені статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

 

 

Головуючий на засіданні

Першої Дисциплінарної

палати Вищої ради правосуддя

 

 

 

Члени Першої Дисциплінарної

палати Вищої ради правосуддя