Акт ВРП

Вища рада правосуддя, розглянувши скарги судді Приморського районного суду міста Одеси Кічмаренка Сергія Миколайовича на рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 7 липня 2025 року № 1411/1дп/15-25 про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності,

встановила:

15 липня 2025 року (вх. № 2911/0/6-25) та 16 липня 2025 року (вх. № 2911/1/6-25) до Вищої ради правосуддя надійшли скарги судді Приморського районного суду міста Одеси Кічмаренка С.М. на рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 7 липня 2025 року № 1411/1дп/15-25 про притягнення його до дисциплінарної відповідальності та застосування дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення з посади.

Скарги подано з дотриманням вимог та у строки, що визначені Законом України «Про Вищу раду правосуддя».

Пунктом 14.6 Регламету Вищої ради правосуддя встановлено, що аналіз матеріалів за скаргою на рішення Дисциплінарної палати, ухвалене до початку роботи служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя, а також у відкритій дисциплінарній справі, рішення в якій не ухвалене до початку роботи служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя, здійснює член Вищої ради правосуддя – доповідач, визначений автоматизованою системою розподілу справ, який не брав участі в ухваленні оскаржуваного рішення Дисциплінарної палати.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя від 15 липня 2025 року зазначені скарги передано члену Вищої ради правосуддя Лук’янову Д.В. для перевірки.

Про розгляд скарг на рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя суддю та скаржника поінформовано шляхом надіслання відповідних повідомлень засобами поштового зв’язку, на електронні поштові адреси, а також шляхом розміщення на офіційному вебсайті Вищої ради правосуддя повідомлень про засідання Вищої ради правосуддя.

24 лютого 2025 року суддя Кічмаренко С.М. та його представник – адвокат Ільченко К.Р. взяли участь у засіданні Вищої ради правосуддя особисто. Представники скаржника – Одеської обласної прокуратури Книжник В.О. та Рекедя Д.Ю. взяли участь в засіданні Вищої ради правосуддя в режимі відеоконференції.

Вища рада правосуддя, вивчивши скарги, дослідивши матеріали дисциплінарної справи стосовно судді Кічмаренка С.М., заслухавши доповідача, суддю Кічмаренка С.М., адвоката Ільченко К.Р., представників Одеської обласної прокуратури Книжника В.О. та Рекедю Д.Ю. дійшла висновку про зміну оскаржуваного рішення в частині обраного виду дисциплінарного стягнення, з огляду на таке.

Стислий зміст дисциплінарної скарги. Підстави відкриття дисциплінарної справи та результати її розгляду

До Вищої ради правосуддя 20 лютого 2024 року (вх. № 125/0/13-24) надійшла дисциплінарна скарга Одеської обласної прокуратури на дії судді Приморського районного суду міста Одеси Кічмаренка С.М. під час розгляду справи № 522/10665/19.

У дисциплінарній скарзі зазначено, що суддя Кічмаренко С.М. під час розгляду кримінальної справи № 522/10665/19 допустив зневажливе ставлення до сторони обвинувачення – прокурорів Чечітка О.А., Тіліка Р.Г., Столяренка Ю.С. та Занька Я.А., демонструючи дискримінаційне ставлення до них та їхньої правової позиції, що, на переконання скаржника, є порушенням етики та стандартів поведінки, які забезпечують довіру до суду.

Скаржник вказує, що ігноруючи дискреційні повноваження прокурора на вільний вибір тактики подання доказів та способу доказування обставин, суд неодноразово своїми діями примушував сторону обвинувачення до зміни тактики на більш сприятливу для сторони захисту.

У дисциплінарній скарзі скаржник акцентує на неетичній поведінці судді Кічмаренка С.М. під час судового засідання 26 червня 2020 року, та зазначає, що під час подання доказів стороною обвинувачення суддя Кічмаренко С.М., знаючи, що обсяг письмових доказів і документів є достатньо значним (близько 300 томів), і одночасна наявність усіх цих матеріалів у судовому засіданні є неможливою, неодноразово наголошував на тому, які докази сторона обвинувачення має подати, а які суд не цікавлять.

Крім того, суддя Кічмаренко С.М. висловлював позицію щодо непотрібності долучення до матеріалів справи та дослідження в судовому засіданні деяких із ключових доказів у справі, а саме актів виконаних робіт форм КБ-2 та КБ-3, мотивуючи це тим, що в такому разі дослідження доказів триватиме понад 5 місяців. Під час спроби сторони обвинувачення надати як доказ акт контрольно-ревізійного управління, у якому також викладено та зафіксовано обставини заволодіння бюджетними коштами, суддя Кічмаренко С.М. зазначив, що «він йому не потрібний та не цікавий».

На думку скаржника, зазначені дії судді явно виходять за межі керування ходом судового засідання, а висловлювання судді, проголошені в судовому засіданні, порушують принципи змагальності, диспозитивності та свідчать про неповагу судді до прокурорів і перешкоджання у вільному та самостійному обстоюванню стороною обвинувачення своєї правової позиції.

У дисциплінарній скарзі також зазначено, що згодом, не змінюючи свого негативного та упередженого ставлення до сторони обвинувачення, під час судового засідання 25 жовтня 2021 року суддя Кічмаренко С.М., незважаючи на долучення під час судових засідань до обвинувального акта та оголошення частини матеріалів кримінального провадження обсягом 134 томи на підтвердження висунутого обвинувачення, категорично стверджував, що суд жодного документа від сторони обвинувачення не отримав і такі докази суду не потрібні.

Скаржник зазначає, що такі висловлювання суддя використовував під час безпосереднього оголошення прокурорами суті досліджуваних письмових доказів, тобто суддя Кічмаренко С.М. прямо, відкрито та прилюдно заявив, що не має наміру досліджувати докази сторони обвинувачення в судових засіданнях і наявні у сторони обвинувачення докази суд не цікавлять, що свідчить про вже сформовану суб’єктивну думку судді щодо наявності або відсутності в діях обвинувачених складу інкримінованих правопорушень та про порушення суддею засад кримінального провадження.

Крім того, під час судового засідання 25 жовтня 2021 року суддя Кічмаренко С.М. звинуватив прокурорів в умисній публікації в медіа інформації щодо стану розгляду зазначеної справи без будь-якої конкретизації, у чому саме полягає «претензія» до прокурорів. На слова прокурора стосовно того, що сторона обвинувачення нічого не публікує, суддя Кічмаренко С.М. категорично наголосив, що такі публікації з’являються зі згоди сторони обвинувачення.

Скаржник стверджує, що наведене свідчить про дискредитаційний характер ставлення до сторони обвинувачення, оскільки вказані заяви суддя Кічмаренко С.М. довів до присутніх у залі категорично, як констатацію факту вчинення певних, на його погляд, негативних дій саме стороною обвинувачення. Тобто суддя звинуватив прокурорів у вчиненні дії без установлення будь-яких фактів.

Скаржник також зазначив, що подібні дискредитаційні висловлювання від судді Кічмаренка С.М. пролунали під час судового засідання 8 лютого 2023 року. Зокрема, під час дослідження письмових доказів сторони обвинувачення суддя Кічмаренко С.М. запитав обвинуваченого ОСОБА5, чи давав він свідчення під час досудового розслідування, чи це був лише «обвинувальний нахил» з боку слідчих органів. На заяви прокурора стосовно демонстрації явної упередженості у зазначеному засіданні суддя Кічмаренко С.М. повідомив, що процес є змагальним, і якщо він не спроможний змагатись у процесі, то може заявити самовідвід.

Крім того, скаржник зауважив, що суддя Кічмаренко С.М. після відхиленого 7 лютого 2023 року відводу, заявленого стороною обвинувачення, виявляючи нестриманість, неповагу до сторони обвинувачення, акцентував увагу присутніх у залі судового засідання на тому, що відомості, дані, показання сторони захисту мають пріоритет для суду в цьому провадженні, вказуючи прокурору, що йому належить прислухатися до «роз’яснень спеціаліста – інженера», а також обвинуваченого, чим явно дискредитував прокурорів.

Скаржник вказав також на те, що під час узгодження дати наступного судового засідання, за об’єктивної, підтвердженої документально, неможливості прокурорів прибути в таке засідання, суддя Кічмаренко С.М. попередив сторону обвинувачення, що неприбуття їх у судове засідання буде вважатися вчиненням стороною обвинувачення злочину та зловживанням службовим становищем, водночас запропонувавши відмовитися від підтримання обвинувачення.

На переконання автора скарги, суддя Кічмаренко С.М. безпідставно, знайшовши привід для вираження стороні обвинувачення свого явного упередженого ставлення, використав найбільш принизливий для будь-якої законослухняної людини спосіб – прилюдного, публічного, без дотримання правової процедури звинувачення у вчиненні правопорушення.

Такі висловлювання, на думку скаржника, явно дискредитують одну зі сторін, оскільки за майже аналогічних обставин, коли сторона захисту неодноразово заявляла про неможливість узяти участь у судовому засіданні через зайнятість у іншому провадженні, у слідчих діях у місті Києві тощо, суддя чогось подібного стороні захисту не висловлював, не зважаючи на те, що у кримінальному провадженні брали участь декілька адвокатів одного адвокатського об’єднання, у яких була можливість замінювати один одного.

Крім того, скаржник зазначив, що під час допиту свідка ОСОБА1, який говорив про те, що не повністю пам’ятає обставини, свідком яких був, суддя Кічмаренко С.М., звертаючись до нього, зауважив, що справді минуло багато часу, водночас звернувши увагу, що це вина не суду, а органу обвинувачення, який неспроможний протягом тривалого часу (близько 15 років) закінчити розгляд справи.

Скаржник стверджує, що такими висловлюваннями суддя, очевидно, мав на меті підірвати довіру до органу обвинувачення як в очах учасників судового провадження, так і будь-якого стороннього спостерігача, указуючи, що винятково прокурори винні в тривалому розслідуванні та розгляді справи.

Указані дії, на переконання скаржника, суддя Кічмаренко С.М. вчинив свідомо, користуючись правами головуючого в судовому засіданні та маючи на меті принизити прокурорів через створення у неупередженого спостерігача уявлення щодо непрофесійності прокурорів. Автор скарги зауважив, що зазначені обставини зафіксовано на відповідних матеріальних носіях інформації за допомогою технічної фіксації судового процесу.

Ухвалою Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 24 червня 2024 року № 1935/1дп/15-24 відкрито дисциплінарну справу стосовно судді Приморського районного суду міста Одеси Кічмаренка С.М. у зв’язку з наявністю в його діях під час розгляду справи № 522/10665/19 ознак дисциплінарних проступків, передбачених підпунктом «г» пункту 1, пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Фактичні обставини, установлені під час розгляду дисциплінарної справи

26 червня 2019 року до провадження колегії суддів Приморського районного суду міста Одеси у складі головуючого судді Кічмаренка С.М., суддів Науменка А.В., Абухіна Р.Д. надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні за № ____ від 12 березня 2014 року стосовно ОСОБА2, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною п’ятою статті 27, частиною п’ятої статті 191, частиною другою статті 358 Кримінального кодексу України (далі – КК України), ОСОБА3, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною п’ятою статті 27, частиною п’ятою статті 191, частиною другою статті 27, частиною четвертою статті 358, частиною другою статті 28, частиною першою статті 366 КК України; ОСОБА4, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною п’ятою статті 191, частиною третьою статті 28, частиною першою статті 366, частиною третьою статті 28, частиною третьою статті 358, частиною третьою статті 28, частиною четвертою статті 358, частиною третьою статті 209, частиною другою статті 15, частиною п’ятою статті 191 КК України; ОСОБА5, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною п’ятою статті 191, частиною третьою статті 28, частиною першою статті 366, частиною третьою статті 28, частиною третьою статті 358, частиною третьою статті 28, частиною четвертою статті 358, частиною третьою статті 209, частиною другою статті 15, частиною п’ятою статті 191 КК України; ОСОБА6, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною п’ятою статті 191, частиною третьою статті 28, частиною першою статті 366, частиною третьою статті 28, частиною третьою статті 358, частиною третьою статті 28, частиною четвертою статті 358, частиною третьою статті 209, частиною другою статті 15, частиною п’ятою статті 191 КК України; ОСОБА7, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною п’ятою статті 191, частиною другою статті 28, частиною першою статті 366, частиною другою статті 28, частиною третьою статті 358, частиною другою статті 28, частиною четвертою статті 358, частиною третьою статті 209, частиною другою статті 15, частиною п’ятою статті 191 КК України; ОСОБА8, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною п’ятою статті 191, частиною другою статті 28, частиною першою статті 366, частиною другою статті 28, частиною третьою статті 358, частиною другою статті 28, частиною четвертою статті 358, частиною третьою статті 209, частиною другою статті 15, частиною п’ятою статті 191 КК України.

29 грудня 2023 року у справі ухвалено вирок, яким зазначених осіб визнано невинуватими у пред’явленому обвинуваченні за вказаними статтями.

Також 29 грудня 2023 року у цій справі Приморським районним судом міста Одеси постановлено окрему ухвалу, якою визначено довести до відома керівника Одеської обласної прокуратури про порушення, допущені посадовими особами, у провадженні яких на досудовому розслідуванні перебувало кримінальне провадження № ____ від 12 березня 2014 року, з метою їх недопущення в майбутньому та вжиття із цього приводу відповідних заходів.

Наразі справа перебуває на розгляді в Миколаївському апеляційному суді за апеляційними скаргами представників потерпілого та прокурорів Одеської обласної прокуратури Столяренка Ю.С., Занька Я.С. на вирок Приморського районного суду міста Одеси від 29 грудня 2023 року.

На підтвердження обставин неетичної поведінки судді Кічмаренка С.М. та порушення ним засад рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом до скарги долучено оптичний диск DVD-R із копіями результатів технічної фіксації судових засідань 26 червня 2020 року, 25 жовтня 2021 року, 8 лютого, 23 лютого, 5 червня та 21 липня 2023 року.

Виходячи з положень частини другої статті 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» Перша Дисциплінарна палата Вищої рада правосуддя в оскаржуваному рішенні зазначила, що початком дисциплінарного провадження щодо судді Кічмаренка С.М. варто вважати дату надходження до Вищої ради правосуддя скарги Одеської обласної прокуратури – 20 лютого 2024 року, а предметом цього дисциплінарного провадження – дії судді Кічмаренка С.М. під час судових засідань 26 червня 2020 року, 25 жовтня 2021 року, 8 та 23 лютого 2023 року, 21 липня 2023 року. З наданої Приморським районним судом міста Одеси інформації про перебування судді Кічмаренка С.М. у відпустках та тимчасову непрацездатність установлено, що суддя був відсутній на робочому місці 98 календарних днів.

Згідно частини одинадцятої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше трьох років із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці чи здійснення відповідного дисциплінарного провадження.

Оцінюючи дії судді Кічмаренка С.М. в судовому засіданні 26 червня 2020 року, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя не врахувала їх під час застосування дисциплінарного стягнення. Водночас вважала за необхідне зазначити, що предметом цього дисциплінарного провадження є допущена суддею Кічмаренком С.М. в судових засіданнях упередженість до сторони обвинувачення, яка охоплюється єдиним умислом, спрямованим на порушення засад рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Отже, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що порушення, допущене суддею Кічмаренком С.М. під час розгляду справи № 522/10669/19, має характер триваючого, починаючи з 26 червня 2020 року та мало місце у діях судді Кічмаренка С.М. під час судових засідань 25 жовтня 2021 року, 8 та 23 лютого 2023 року, 21 липня 2023 року.

Щодо строку притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Кічмаренка С.М. за дії, вчинені під час судових засідань 25 жовтня 2021 року, 8 та 23 лютого 2023 року, 21 липня 2023 року, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя зазначила, що такий строк не закінчився.

Вища рада правосуддя, дослідивши технічні записи судових засідань від 25 жовтня 2021 року, 8 лютого, 23 лютого, 5 червня та 21 липня 2023 року в межах обставин, що стали підставою для відкриття дисциплінарної справи, встановила таке.

У судовому засіданні 25 жовтня 2021 року щодо неможливості участі прокурорів у судовому засіданні наступного дня, оскільки вже призначено інше судове засідання, суддя Кічмаренко С.М. відповів: «…це нас не цікавить».

Прокурор: «Зрозуміло, ми Вас попереджуємо».

Суддя Кічмаренко С.М.: «Ви не можете попереджувати, відмовтесь від обвинувачення. Ви що одолженіє робите? Запам’ятайте, є процесуальний порядок. Ви не хочете подавати докази, ми вбачаємо це так, 2 роки, шановні, я вам так скажу, за три засідання тут можна було подати докази, якби ви були готові. Ми сидимо тут, вибачте, слухаємо ваші клопотання, ми про це говорили вам давно».

Прокурор: «Ми розуміємо позицію суду».

Суддя Кічмаренко С.М.: «Успокойтесь, яка позиція суду? Виконуйте обов’язки, позиція суду. Ви що, вибачте, це не в публічній сфері там розпространятись, якісь плітки, а давайте тут в засіданні».

Прокурор: «Це було звинувачення?».

Суддя Кічмаренко С.М.: «Це було не звинувачення, а попередження. Да, я читаю он Думську і інші, де з вашої згоди он даються всякі свідчення. Я чому кажу, давайте докази, шановні. Це ваше попередження про подачу доказів, Ви давайте виступайте в цьому клопотанні, якщо ви готові».

Прокурор: «Шановний суд…».

Суддя Кічмаренко С.М. перебиває: «Скільки вам треба часу і що ви хочете подати, ще за цей час – 2 роки слухання…».

Прокурор: «Шановний суд, ми коли підготуємо заперечення на вказане клопотання…».

Суддя Кічмаренко С.М. перебиває: «Ні, сьогодні давайте, шановний… Ви що, не готові до справи?».

Прокурор заявив клопотання про надання часу, на що суддя Кічмаренко С.М. зазначив: «То ви не готові на завтра? Так, скільки засідань вам ще треба дати, щоб ви подали докази, хоч один, ви ні одного доказу поки не подали, 2 роки йде засідання…».

Прокурор: «А матеріали, які були надані суду?».

Суддя Кічмаренко С.М.: «Так вони не вивчалися в судовому засіданні. Ви ж не дали на вивчення суду їх, ви ними заявляєте клопотання».

Прокурор: «Шановний суд, ми користуємось своїми повноваженнями».

Суддя Кічмаренко С.М.: «В повноваженнях вас цього немає, є повноваження подавати докази».

Прокурор: «Зрозуміло».

Суддя Кічмаренко С.М.: «Якщо вам зрозуміло, то чого ви цього не робите? Чому скоюєте злочин? Якщо так виходить? Будь ласка, давайте, ну що ви мовчите? Скільки часу треба, щоб ви подали докази? Хоч один відкрили в засіданні?».

Прокурор: «А ці докази не відкриті?».

Суддя Кічмаренко С.М.: «Ні, звичайно, вони ж не вивчалися стороною, ви ж не сказали, і я не зрозумів. Ви не одного доказу і перед нами не відкрили, шановні».

Прокурор: «А клопотання, які надавалися і надавались письмові документи, це що не доказ, на думку суду?».

Суддя Кічмаренко С.М.: «Ну я їх не бачив».

Прокурор: «Так вони долучені до справи».

Суддя Кічмаренко С.М.: «Подождіть, так це Ви повинні відкрити їх тут в суді і кожний пункт доказати. Що ж Ви думаєте собі? Мені вони не потрібні. Це Ви повинні…».

Прокурор: «Зрозуміло, в наступне судове засідання буде надано заперечення».

Суддя Кічмаренко С.М.: «…Я не хочу, щоб Ви думали, що суд підтримує тільки захист, змагальність, але змагальності нема, читаєте лише Ви, захист нічого не висказує, ми сидимо, слухаємо і не розуміємо, що Ви хочете сказати. Тому завтра ми засідаємо, ніяких зривів, Ви не дали списку щодо засідання. Якщо Вас не буде, будь ласка, це Ваші проблеми, ми будемо вважати, що Ви скоюєте злочин, тому що це злочин, не підтримувати обвинувачення, це зловживання службовим становищем і все прокурори, розумієте чи ні? Тому продивились супер важкі злочини, де не ходите в засідання, розумієте чи ні? Я Вас попереджаю про це, завтра засідання, будь ласка, давайте свої заперечення, сьогодні вирішувати не будемо і дайте нам графік, коли подасте докази, хоч один доказ відкрийте в залі. Не читанням оцим, ці томи, я не знаю, Ваша думка, приймати чи ні суду, вони не відкриті перед нами… Я попереджаю зривати засідання недопустимо, якість розповіді про супер з під вартою, зрозумійте правильно, це все видумки і нам вони не потрібні ці видумки…».

На це прокурор зазначив: «Що нам забороняє зараз вивчати, от ми надали два томи і вивчили».

Суддя Кічмаренко С.М.: «А ми не повинні. Це Ви повинні давати. Суд по своїй ініціативі може вивчати, Ви повинні відкривати, прокурор, і показувати. Відкрийте КПК, якщо Ви розумієте, тут так указано: по своїй ініціативі може, але нас не цікавить. Відкрийте ви, шановні пани, ви забулися, що у вас змагальність, ми не ваші опоненти, пани Чечітко і Тілік, вивчіть подачу доказів, вже антикорупційний суд показує приклад по великим томам, і інші суди вже показують приклад, а вибачте, називайте доказ і доказуйте… комусь війна потрібна з вами? А тиск на суд – недопустимий. Он, де не відкрию пресу: “славно відома справа”, “славна відома справа то”, Ви що собі дозволяєте там публікувати?... ці публікації з вашої згоди проводяться… я застерігаю вас від тиску на суд».

У судовому засіданні 8 лютого 2023 року під час дослідження письмових доказів суддя Кічмаренко С.М., коментуючи оголошені прокурором докази, звернувся до обвинуваченого ОСОБА5: «А Ви давали ці свідчення під час досудового розслідування?».

На відповідь обвинуваченого ОСОБА5, що обвинувачених ніхто про це не запитував, суддя Кічмаренко С.М. запитав: «Обвинувальний уклон був і все, да?».

На зауваження прокурора, що зараз «не ця стадія», суддя Кічмаренко С.М. відповів: «Якщо Ви не спосібні змагатись, заявіть самовідвід, будь ласка. Це ж змагальний процес. Я щось не розумію Вас. Суд хоче вияснить, ну от дивіться. Людина говорить, а ви її не слухали на досудовому слідстві. Чому, я Вас питаю? Він же ж каже про документи. Він же ж Вам, Ви що краще понімаєте інженера чи що? Чи Ви можете вже технічні документи трактувати, прокурор? Є ж спеціалісти, фахівці. Він каже, мене не слухали».

Згодом, (53 хв 46 с аудіозапису судового засідання) відбувся діалог такого змісту:

Прокурор запитав обвинуваченого: «В разі зміни проєктних рішень, чи має проєкт щонайменше перезатверджуватись в Кабміні?».

Обвинувачений ОСОБА5: «В мене одне питання до Вас…».

На зауваження прокурора, що йому питань не можна ставити, суддя Кічмаренко С.М. прокоментував, що «можливо, сьогодні можливо, змагальний процес».

У судовому засіданні 23 лютого 2023 року під час дослідження письмових матеріалів (6 хв 38 с аудіозапису судового засідання) суддя Кічмаренко С.М., перебиваючи прокурора, зазначив: «Скажіть, будь ласка, як тоді, яка сума повинна бути витрат на побудову цього випуску, Ви так кажете, що завищена вартість? От я скажу одне і єдине, чи вправі влазити в цю ситуацію, при тому, що бізнес структура виграла тендер, оговорила договори, загальні витрати, вони повинні без прибутку працювати? Чи як бізнес-структура, чи в убиток собі? Як Ви скажете, Ваша загальна думка? От дивіться, мій колега мені підказав, ми це слухали ото, що Ви говорите, дуже добре по цьому поводу виступав Чечітко, навіть не гірше Вас… от я задаю питання, бізнес-структура, вона працює для чого? Щоб убитки мати чи прибуток, і платити з цього податки. От яка Ваша думка, тут розумієте в чому питання, міровозрєнчеська позиція має бути, конкретика. І вправі чи ні влазити правоохоронні органи в цю конкретику, як бізнес-структура працює, не є це втручанням в бізнес-діяльність, де люди роблять прибуток? А може їм подарували цю трубу, то що Ви… от на шару дали? От просто дали, гуманітарку? То що вони повинні ці кошти повернути, чи як? От просто об’ясніть зараз цю ситуацію, і ми дальше підемо… Щоб ми зрозуміли, от дивіться, у нас є дві ісходні цифри 500 там з чимось 80 млн, … є там держава повинна виплатить бізнес-структурі кошти, якусь суму, і скільки вони самі затратили, і ми сьогодні, вибачте мене, яка шкода державі, чиї інтереси Ви відстоюєте, держави чи що? Я от не можу зрозуміти, якщо є об’єкт який нам відомий, і зіграє дуже важливу роль, у Хаджибеї упав рівень води, захистив греблю, і сьогодні в нас цих даних взагалі немає, і це вивчення не проводилось, фахівці не залучались для вивчення цієї ситуації, тут вдруг прокуратура щось рахує скільки людей тут працює, вправі Ви це робити чи ні? А може він сам по ночам працював? Що важливо, як? Розумієте? Це питання, і дайте відповідь. Плюс, вибачте, без кінця публікації у пресі, де создавався такий імідж крадія, не маючи вироку, який роками, за 10, 12 років немає вироку. Ця інформація певно виходила від слідчого, ця інформація, чи є, хто її ще дасть? Публікувалася кругом у масмедія, ми прийшли, ми думали, Ви нам дійсно щось покажете, що страшне робиться, а сьогодні ми слухаємо знову ціна труби… а якби їм подарували цю трубу, то що вони повинні від цих коштів відмовитись? Чи як?».

Прокурор: «В попередньому судовому засіданні я сім раз наголошував, що тендеру не було. Тендеру не було. Це перше питання, яке ми відповідаємо суду. Не було конкуренції. Не було нормальних ринкових відносин».

На 40 хв 35 с аудіозапису судового засідання на звернення прокурора до головуючого судді Кічмаренка С.М. зробити зауваження стороні захисту, яка коментувала його виступ, суддя Кічмаренко С.М. сказав: «Зауваження вам перш за все йде, бо ви не способні подати і дати відповідь на ті документи, де вони у вас взялися і як ви їх там трактуєте. Що ви нам тут розповідаєте? Перш за все ви з цього повинні починати, кожний документ і казати, де він у вас взявся, яким чином він у вас опинився, це ж загальні засади кримінального судочинства…».

У судовому засіданні 21 липня 2023 року під час допиту одного з обвинувачених (6 хв 58 с аудіозапису судового засідання) суддя Кічмаренко С.М. перепитав: «Обвинувачені, от вам зрозуміло, від чого ви захищаєтесь?».

Обвинувачений відповів: «Нет мне до сих пор не ясно, от чего я страдаю. Не смог спасти внука, еле вытащил от смерти невесту, потому что сидел и был арестован и так далее».

Суддя Кічмаренко С.М.: «А скільки Ви сиділи?».

Обвинувачений відповів: «Два месяца, потом еще два месяца, ну домашній арешт».

Суддя Кічмаренко С.М.: «Харашо, все ж таки, дивіться, колись ця стаття була способна на вищу міру покарання, сьогодні найвищої міри покарання немає, але достатньо важка стаття, Вам ставиться у вину і це ж не іграшки, це своєрідний орган – орган обвинувачення. От ви кажете, що вони так бездумно, безпідставно знайшли людей, от ми не віримо…».

Обвинувачений: «Я не просто не верю, так как я проработал не один год в КРУ, и еще в главном управлении… и у мене нет доверия к органам и прокуратуре…».

Суддя Кічмаренко С.М.: «Ви розумієте, тут не стоїть питання в довірі, Вам стоїть сьогодні питання про одне із самих тяжчих обвинувачень, які тільки можуть бути… дивіться, нова Україна якоби через чесні правоохоронні органи бореться зі злочинністю, саме так, і вона якоби має право, і Ви дивіться, скільки в публічній сфері, і мабуть це не Ви висказувались, а висказувались з шпальтів органів обвинувачення, слідчий має чи прокурор розголошувати деякі дані, до сир пір виходять, значить щось таки є…».

В засіданні Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя 7 липня 2025 року представник скаржника долучив до матеріалів дисциплінарної справи лист Одеської обласної прокуратури від 18 березня 2024 року, адресований Приморському районному суду міста Одеси, щодо розгляду окремої ухвали від 29 грудня 2023 року.

Стислий зміст висновків, наведених у оскаржуваному рішенні Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя за результатами розгляду дисциплінарної справи дійшла висновку, що з огляду на досвід судді Кічмаренка С.М., який понад 30 років обіймає посаду судді та здійснює функцію правосуддя, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що він, беззаперечно, був обізнаний із вимогами законодавства, зокрема щодо загальних засад здійснення судочинства, порядку судового розгляду та оцінки доказів, поданих сторонами. Водночас, аудіозапис судових засідань, досліджених під час засідання дисциплінарного органу, свідчить про наявність усвідомлених та цілеспрямованих висловлювань судді, що підтверджують його упередженість та викликають обґрунтовані сумніви в об’єктивності і неупередженості суду під час розгляду справи № 522/10665/19.

У сукупності такі дії судді Кічмаренка С.М. порушують загальні засади кримінального провадження, визначені статтею 22 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України), та утворюють склад дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «г» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», – порушення засад рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Крім того, на переконання Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, дії судді Кічмаренка С.М. не узгоджуються із загальними засадами кримінального провадження, підривають авторитет правосуддя та утворюють склад дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», – допущення суддею поведінки, що порочить звання судді, підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях дотримання норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояв неповаги до учасників судового процесу.

Отже, за результатами розгляду дисциплінарної справи Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що зафіксовані в аудіозаписах судових засідань висловлювання судді Кічмаренка С.М. свідчать про неодноразові факти допущення ним порушень засад рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Поведінка судді під час спілкування з учасниками кримінального провадження була нетактовною та неввічливою. Неодноразова констатація ним неможливості органу обвинувачення виконати вимоги суду свідчать про умисел як форму вини судді Кічмаренка С.М., оскільки суддя не міг не розуміти змісту своїх висловлювань, а також того, що такі дії підривають суспільну довіру до суду та завдають шкоди авторитету правосуддя загалом.

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя визнала поведінку судді Кічмаренка С.М. такою, що підриває авторитет правосуддя у питаннях дотримання етичних норм та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, що відповідно до пункту 1 частини дев’ятої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є істотним дисциплінарним проступком.

На переконання Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, вчинення суддею таких дій відповідно до частини восьмої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» має наслідком застосування до судді дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.

З огляду на викладене Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя рішенням від 7 липня 2025 року № 1411/1дп/15-25 притягнула суддю Приморського районного суду міста Одеси Кічмаренка С.М. до дисциплінарної відповідальності та застосувала до нього дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.

Узагальнені доводи скарги судді Кічмаренка С.М.

Не погоджуючись із рішенням Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 7 липня 2025 року № 1411/1дп/15-25, суддя Кічмаренко С.М. звернувся до Вищої ради правосуддя зі скаргою, у якій просив скасувати зазначене рішення та закрити дисциплінарне провадження.

Суддя Кічмаренко С.М. зазначив, що в його діях під час розгляду кримінальної справи № 522/10665/19 відсутні будь-які ознаки дискредитації органів прокуратури або будь-якої неетичної поведінки.

Крім того, суддя Кічмаренко С.М. звернув увагу на те, що розгляд даного кримінального провадження був колегіальним, та зауважив, що дотримуючись положень статті 321 КПК України під час розгляду справи № 522/10665/19, він як головуючий та судді, які входили до колегії з розгляду цієї кримінальної справи, неодноразово наголошували стороні обвинувачення на дотриманні порядку та строків подання доказів, однак органи обвинувачення вимог колегії суддів належним чином не виконували. Такі дії сторони обвинувачення призвели до затягування розгляду кримінального провадження, про що зазначено в ухвалах Приморського районного суду міста Одеси у справі № 522/10665/19 від 4 листопада 2021 року, від 7 квітня та 13 червня 2023 року.

З урахуванням зазначених дискреційних повноважень суду, колегія суддів, яка розглядала цю кримінальну справу, мала об’єктивні підстави для контролю за поданням доказів у межах, визначених процесуальним законом.

Стосовно висловлених прокурором зауважень щодо обсягу письмових доказів, то саме сторона обвинувачення має забезпечити їх подання у формі, яка не ускладнює розгляду справи, проте орган обвинувачення позбавив як суд, так і інших учасників процесу можливості оцінки досліджуваних доказів у порядку статей 89, 94 КПК України.

Суддя також зауважив, що всі докази сторони обвинувачення були долучені до матеріалів кримінального провадження, в долученні жодного доказу не було відмовлено.

Суддя Кічмаренко С.М. зазначив, що колегія суддів встановила, що під час досудового розслідування було проведено дії щодо забезпечення кримінального провадження (тимчасові доступи) з грубим порушенням положень КПК України: 54 тимчасових доступи здійснено поза межами строку дії відповідних ухвал слідчих суддів, 73 тимчасових доступи здійснили неуповноважені особи, обшуки провели неуповноважені суб`єкти. Крім того, неодноразово на стадії досудового розслідування формально змінювалася підслідність, здійснення розслідування доручали різноманітним слідчим підрозділам Національної поліції та прокуратури без встановлення факту здійснення неефективного розслідування, водночас залишались ті самі слідчі та процесуальні керівники.

Саме з цих підстав для перевірки можливого зловживання процесуальними правами посадовими особами, у провадженні яких на досудовому розслідуванні перебувало кримінальне провадження, колегією суддів Кічмаренком С.М., Абухіним Р.Д., Науменком А.В. було постановлено окрему ухвалу Приморського районного суду міста Одеси від 29 грудня 2023 року, якою доведено до відома керівника Одеської обласної прокуратури про ці порушення з метою їх недопущення в майбутньому та вжиття із цього приводу відповідних заходів.

На переконання судді Кічмаренка С.М., подання дисциплінарної скарги Одеської обласної прокуратури є спробою у позапроцесуальний спосіб поставити під сумнів законність окремої ухвали суду від 29 грудня 2023 року у кримінальному провадженні. У такий спосіб орган обвинувачення фактично ухиляється від здійснення покладених на нього чинним законодавством зобов’язань, та намагається у позапроцесуальний спосіб не виконувати окремої ухвали суду, яка містить відомості про недоліки в роботі органів слідства та обвинувачення. Після направлення на адресу Одеської обласної прокуратури окремої ухвали для виконання суд отримав формальну відписку щодо її виконання. Після цього на адресу керівника Одеської обласної прокуратури від суду повторно надіслано лист С-01 № 522/10665/19 від 1 квітня 2024 року щодо надання документів та відомостей стосовно виконання окремої ухвали, на який відповіді не отримано. Ініціювання дисциплінарного провадження є способом уникнення дисциплінарного провадження стосовно представників прокуратури, які брали участь в розслідуванні та підтриманні обвинувачення у кримінальному провадженні, а також у засіданні дисциплінарного органу стосовно невиконання вимог суду щодо неналежного виконання окремої ухвали.

Суддя Кічмаренко С.М. також зауважив, що в судових засіданнях 25 жовтня 2021 року, 8 та 23 лютого 2023 року і 21 липня 2023 року під час розгляду кримінальної справи № 522/10665/19 суд створив усі належні умови, передбачені статтею 22 КПК України, для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків. Проте сторона обвинувачення належним чином не дотримала вимог закону в частині надання доказів суду, зокрема статті 349 КПК України щодо дослідження та долучення письмових доказів сторони обвинувачення, оскільки прокурор надавав пояснення щодо обставин справи, але документи не надавались або надавались без розкриття їх у судовому засіданні, що суперечить вимогам статей 84, 85 КПК України. Крім того, не було наведено обставин щодо їх належності та допустимості.

Суд неодноразово звертав увагу сторони обвинувачення на недопустимість такого залучення письмових доказів у справі та давав час для підготовки та передання письмових доказів саме в судових засіданнях. Проте зазначені вимоги суду орган обвинувачення проігнорував. Протягом усього судового процесу органи прокуратури затягували розгляд справи, докази вчасно не надавали, за їх ініціативи розгляд справи відкладався.

Суддя зауважив, що орган обвинувачення подавав докази суду протягом 4 років, унаслідок чого на виконання вимог статті 321 КПК України суд висловив прохання до сторін у справі належним чином користуватися своїми процесуальними правами.

На переконання судді Кічмаренка С.М. Дисциплінарна палата перебрала на себе функції суду апеляційної інстанції та надала оцінку порядку дослідження та долучення доказів у межах кримінального провадження, що є недопустимим, оскільки дисциплінарне провадження не має передбачати жодних оцінок судових рішень. Вказана судова справа є предметом апеляційного розгляду, висновки в цій дисциплінарній справі можуть тлумачитись як висновки щодо законності та обґрунтованості вироку суду.

Суддя Кічмаренко С.М. зазначив, що під час розгляду кримінального провадження головуючий не допускав проявів неповаги до прокурорів, проте вимагав дотримуватися процесуальних норм, зокрема виконувати свої процесуальні обов’язки. У межах керування судовим процесом, з урахуванням позиції інших учасників судового провадження та з метою повного та всебічного з’ясування обставин справи було озвучено вимоги щодо необхідності виконання стороною обвинувачення своїх обов’язків та необхідності надання у спосіб, передбачений КПК України, доказів.

Суддя Кічмаренко С.М. зауважив, що уточнювальні запитання під час допиту обвинуваченого є правомірними, оскільки відповідно до статті 351 КПК України головуючий має право протягом усього допиту обвинуваченого ставити йому запитання для уточнення і доповнення його відповідей. Якщо обвинувачений висловлюється нечітко або з його слів не можна дійти висновку, чи визнає він обставини чи заперечує їх, суд має право запитати у нього конкретну відповідь - "так" чи "ні". На виконання зазначених вимог він, як головуючим поставив запитання обвинуваченому, щоб з’ясувати всі обставини кримінального провадження.

Стосовно зауважень стороні обвинувачення в судовому засіданні щодо публікації інформації про розгляд кримінального провадження, суддя Кічмаренко С.М. наголосив, що в пункті 41 Висновку № 3 (2008) «Про завдання прокурорів поза межами кримінального провадження» Консультативна рада європейських суддів зазначила, що прокурори мають утримуватися від публічних коментарів та заяв для медіа, щоб не створювати враження прямого чи опосередкованого тиску на суд з метою ухвалення ним певного рішення та не перешкоджати справедливому відправленню правосуддя.

Висловлюючись щодо недопустимості публікацій за вказівками сторони обвинувачення, суддя мав намір звернути увагу прокурорів на необхідність дотримання стандартів поведінки, зазначених вище. Суддя Кічмаренко С.М. зауважив, що під час судового засідання він не вживав слів «умисна публікація». Зауваження стороні обвинувачення щодо публікації інформації про розгляд кримінального провадження мали форму нагадувань про важливість дотримання презумпції невинуватості і застерігали від тиску на суд. Висловлювання судді означали, що він не буде вагатися під впливом суспільного тиску і вважає за необхідне захистити судовий процес від перекручень та тиску.

Суддя Кічмаренко С.М. зауважив, що з аналізу судових засідань, не вбачається будь-якого порушення вимог чинного законодавства. Фрази у судових засіданнях, які наведено у рішенні Дисциплінарної палати вирвані з контексту та не відображають справжньої картини.

Суддя зауважив, що його голос під час судових засідань був рівний, без крику та будь-яких підвищених емоційних тонів при зверненні до учасників судового процесу.

Суддя Кічмаренко С.М. зазначив, що він ніколи не дозволяв собі принижувати учасників судового процесу, не допускав будь-яких порушень стосовно рівності всіх учасників судового процесу перед законом та судом та не допускав дискредитації органів державної влади.

Натомість під час розгляду цього кримінального провадження суд здійснював заходи щодо дотримання засад змагальності судового процесу, поваги учасників справи до суду та сторін, головуючий наголошував на дотриманні процесуальних строків під час виступу в судових засіданнях.

Крім того, суддя намагався у порядку статті 94 КПК України з’ясувати, які правовідносини виникли між сторонами кримінально-процесуальні чи цивільно-правові, адже вбачається наявність договірних зобов’язань, що виникли на підставі договору між підрядником та замовником.

На переконання судді Кічмаренка С.М. жодні його висловлювання не підривають авторитету правосуддя, він ніколи не вчиняв дій, що порочать звання судді, натомість під час розгляду справи дотримувався норм чинного законодавства.

Суддя також зауважив, що Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя помилково не врахувала висновку науково-правової експертизи від 22 квітня 2025 року, яку виконала Державна наукова установа «Інститут інформації, безпеки і права Національної академії правових наук України».

У цьому висновку зазначено, що досліджені матеріали аудіозаписів судових засідань 25 жовтня 2021 року, 8 та 23 лютого 2023 року та 21 липня 2023 року з розгляду кримінальної справи № 522/10665/19 не підтверджують в діях головуючого в судовому засіданні дискредитації органів обвинувачення, порушення рівності учасників судового процесу перед законом та судом, не містять зневаги до учасників судового процесу та не підривають авторитет правосуддя.

Тобто експерт в галузі права не встановив будь-яких дискримінаційних складових у словах судді.

У скарзі суддя Кічмаренко С.М. також зазначає, що під час обрання виду дисциплінарного стягнення Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя не дотримала принципу пропорційності та застосувала найсуворіший вид дисциплінарного стягнення, не врахувавши позитивну характеристику судді, його стаж роботи на посаді судді понад 30 років та відсутність будь-яких фактів неналежної поведінки.

Висновки Вищої ради правосуддя за результатами розгляду скарги на рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 7 липня 2025 року № 1411/1дп/15-25

Щодо наявності в діях судді Кічмаренка С.М. складу дисциплінарного проступку, визначеного підпунктом «г» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»

Відповідно до підпункту «г» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження з підстав умисного або внаслідок недбалості порушення засад рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 2 КПК України визначено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відносяться змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (стаття 7 КПК України).

Відповідно до статті 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, яка передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Реалізація цих принципів здійснюється, зокрема, через відсутність привілеїв чи обмежень у правах учасників процесу, самостійному обстоюванні стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими КПК України, а також через свободу сторін кримінального провадження у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених кримінальним процесуальним законом. При цьому, суд зобов`язаний, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створити необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Отже, суд, зберігаючи об’єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків (частина шоста статті 22 КПК України).

Частиною першою статті 26 КПК України визначено, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.

Стаття 36 КПК України встановлює, що прокурор, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові та інші фізичні особи зобов’язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення прокурора.

Згідно зі статтею 321 КПК України головуючий у судовому засіданні керує ходом судового засідання, забезпечує додержання послідовності та порядку вчинення процесуальних дій, здійснення учасниками кримінального провадження їхніх процесуальних прав і виконання ними обов’язків, спрямовує судовий розгляд на забезпечення з’ясування всіх обставин кримінального провадження, усуваючи з судового розгляду все, що не має значення для кримінального провадження. Головуючий у судовому засіданні вживає необхідних заходів для забезпечення в судовому засіданні належного порядку.

Визначення обсягу доказів, що підлягають дослідженню, та порядок їх дослідження регламентовані статтею 349 КПК України, у якій зазначено, що після виконання дій, передбачених статтею 348 цього Кодексу, головуючий надає стороні обвинувачення та стороні захисту право проголосити вступні промови.

У вступній промові зазначається, якими доказами сторона підтверджуватиме наведені нею обставини, порядок дослідження доказів, а також може бути зазначена позиція сторони.

Сторона обвинувачення, сторона захисту має право відмовитися від проголошення вступної промови.

Право проголосити вступну промову першою надається стороні обвинувачення, після чого вступну промову проголошує сторона захисту.

Вступні промови проголошуються з дотриманням розумних строків залежно від обсягу обвинувачення. Якщо проголошення вступної промови має ознаки зловживання правом з метою затягування судового розгляду, суд після усного попередження зупиняє проголошення промови.

Стаття 358 КПК України регламентує дослідження документів. Зокрема, протоколи слідчих (розшукових) дій та інші долучені до матеріалів кримінального провадження документи, якщо в них викладені чи посвідчені відомості, що мають значення для встановлення фактів і обставин кримінального провадження, повинні бути оголошені в судовому засіданні за ініціативою суду або за клопотанням учасників судового провадження та пред’явлені для ознайомлення учасникам судового провадження, а в разі необхідності – також іншим учасникам кримінального провадження. Учасники судового провадження мають право ставити запитання щодо документів свідкам, експертам, спеціалістам.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею 9 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що суд створює такі умови, за яких кожному учаснику судового процесу гарантується рівність у реалізації наданих процесуальних прав та у виконанні процесуальних обов’язків, визначених процесуальним законом.

У пункті 30 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи «Щодо якості судових рішень» міститься положення, згідно з яким дотримання принципів змагальності та рівності сторін є необхідними передумовами сприйняття судового рішення як належного сторонами, а також громадськістю. Європейський Суд з прав людини у рішенні від 6 вересня 2005 року у справі «Салов проти України» (№ 65518/01) дійшов висновку, що принцип рівності сторін у процесі є лише одним з елементів більш широкого поняття справедливого судового розгляду, яке також включає фундаментальний принцип змагальності процесу. Більш того, принцип рівності сторін у процесі – у розумінні «справедливого балансу» між сторонами – вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони. Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них.

У справі «Лазаренко та інші проти України» від 27 червня 2017 року (№ 70329/12) Європейський суд з прав людини вказував, що принцип змагальності та принцип рівності сторін, які тісно пов’язані між собою, є основоположними компонентами концепції «справедливого судового розгляду» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Статтями 22, 290, 349 КПК України визначено право сторони обвинувачення обґрунтовувати свою позицію про доведеність винуватості особи доказами, зібраними під час проведення досудового розслідування, обсягу яких, напереконання сторони обвинувачення, буде достатньо для доведення винуватості особи та притягнення її до кримінальної відповідальності заінкримінований їй злочин. При цьому законодавець не встановив до прокурора вимоги долучати під час судового розгляду абсолютно всі зібрані під час досудового розслідування докази.

Згідно з принципом змагальності сторін та свободи в поданні ними до суду своїх доказів, закріпленим у статті 22 КПК України, прокурор, підтримуючи публічне обвинувачення в суді, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, зокрема щодо визначення обсягу доказів, які сторона обвинувачення буде долучати в суді та на підставі яких доводитиме винуватість особи.

Аналогічну позицію висловив Верховний Суд в постановах від 20 січня 2025 року у справі № 357/12623/21 (провадження № 51-2720 км 23), 18 лютого 2021 року у справі № 193/375/19 (провадження № 51-4204 км 20), 12 серпня 2021 року у справі № 648/434/18 (провадження № 51-1059 км 21), 10 лютого 2022 року у справі № 643/583/19 (провадження № 51-3904 км 21), 26 травня 2022 року у справі № 755/20311/15-к (провадження № 51-5354 км 21).

Водночас, під час розгляду справи № 522/10665/19 у судових засіданнях 25 жовтня 2021 року, 8 та 23 лютого 2023 року, 21 липня 2023 року суддя Кічмаренко С.М., маючи повноваження головуючого судді та керуючи ходом судових засідань, вступав у суперечки із представниками органу обвинувачення та після висловлення прокурорами чіткої позиції щодо порядку дослідження доказів неодноразово наполягав на іншому порядку дослідження доказів, який, на його думку, був би зручнішим для всіх, та за результатами дискусії в засіданнях робив висновки про неможливість прокурорів виконувати їхні повноваження і пропонував їм заявити самовідвід, відмовитися від обвинувачення.

Разом з тим, суддя Кічмаренко С.М. мав би спрямовувати судовий розгляд на забезпечення з’ясування всіх обставин кримінального провадження, усуваючи із судового розгляду все, що не має значення для кримінального провадження. Натомість дії судді, а саме його висловлювання у судових засіданнях перед іншими учасниками кримінального провадження щодо якості проведеного органом досудового розслідування слідства у справі, строків його проведення, доказів, якими прокурори обґрунтовували обвинувачення, та строку їх подання, коментування тактики прокуратури щодо ведення справи в суді, оцінка готовності прокурорів до судових засідань не сприяли завданням кримінального провадження, визначеним статтею 2 КПК України, та свідчать про допущення ним порушень засад рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Положеннями кримінального процесуального закону визначено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом (частина перша статті 22 КПК України). Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом (частина друга статті 22 КПК України). Захист здійснюється підозрюваним або обвинуваченим, його захисником або законним представником (частина п’ята статті 22 КПК України). Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків (частина шоста статті 22 КПК України).

Вища рада правосуддя зауважує, що принцип змагальності полягає в свободі надати суду свої докази і у доведенні перед судом їх переконливості. Водночас, закон не наділяє суд повноваженнями вимагати у сторони подання доказів, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Такі докази подаються на розсуд сторони, а суддя, зберігаючи об’єктивність та неупередженість, лише зобов’язаний створити необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків. Надання власної оцінки доказам, а саме їх належності та допустимості, суд здійснює в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.

Завдання судді полягає не в підтримці чи обстоюванні інтересів однієї зі сторін, а в забезпеченні справедливого, об’єктивного й неупередженого розгляду справи на основі закону та фактів. Суддя повинен дотримуватися принципу рівності всіх учасників судового процесу, проявляти повагу до гідності кожної особи, що бере участь у справі, і при цьому зберігати стриманість, спокій та професіоналізм. Така поведінка сприяє збереженню довіри суспільства до правосуддя, що прямо передбачено Кодексом суддівської етики.

Суддя із тривалим досвідом роботи не може не володіти ґрунтовними знаннями як загальних принципів здійснення правосуддя, так і норм, що визначають поняття, належність і допустимість доказів.

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя в оскаржуваному рішенні зауважила, що викликають сумнів пояснення судді Кічмаренка С.М. щодо того, що орган обвинувачення начебто не подав (не відкрив) перед судом докази, на яких ґрунтується обвинувачення, ураховуючи, що Приморський районний суд міста Одеси 22 листопада 2022 року вже надав оцінку доказам, долученим на підставі численних клопотань прокурорів, поданих із листопада 2019 року до травня 2022 року.

Відповідно до змісту положень статті 358 КПК України, якою визначено порядок дослідження документів під час судового розгляду, документи можуть досліджуватися в судовому розгляді як за ініціативою суду, так і за клопотанням учасників судового провадження. Суд повинен оголосити не тільки документи, зібрані слідчим в стадії досудового розслідування, але і ті документи, які були представлені сторонами судового провадження, або які витребувані судом за їхніми клопотаннями.

Дослідження документів в судовому засіданні проводиться шляхом їх оголошення та пред’явлення для ознайомлення учасникам судового провадження, а в разі необхідності – також іншим учасникам кримінального провадження. Оголошує документи суд або сторона судового провадження, яка подає ці документи. Після цього оголошені документи надаються для ознайомлення всім учасникам кримінального провадження, які виявили бажання з ними ознайомитися. Така процедура дозволяє кожному учаснику судового розгляду ознайомитися на слух зі змістом документа, а також висловити свою думку щодо його оформлення та змісту. Зазначені особи під час огляду можуть звернути увагу суду на обставини, які, на їхню думку, заслуговують на увагу суду та мають значення для кримінального провадження.

Виходячи зі змісту частин першої та другої статті 22 КПК України подання суду доказів і, відповідно, забезпечення такого способу їх подання, який забезпечить потреби суду і права інших учасників провадження, покладається на сторону, яка надає такі докази або посилається на них. У певних випадках, ураховуючи особливі потреби сторони, суд може прийняти цей обов’язок на себе.

Разом з цим, положеннями частини першої статті 358 КПК України не визначено певної особи, яка має оголосити в судовому засіданні письмові докази,

які по вказаному кримінальному провадженні були оголошені прокурором.

З огляду на досвід судді Кічмаренка С.М., який понад 30 років обіймає посаду судді та здійснює функцію правосуддя, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла правильного висновку, що він беззаперечно був обізнаний із вимогами законодавства, зокрема щодо загальних засад здійснення судочинства, порядку судового розгляду та оцінки доказів, поданих сторонами.

На підставі викладеного Вища рада правосуддя вважає, що Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла правильного висновку, що в сукупності такі дії судді Кічмаренка С.М. порушують загальні засади кримінального провадження, визначені статтею 22 КПК України, та утворюють склад дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «г» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Щодо наявності в діях судді Кічмаренка С.М. складу дисциплінарного проступку, визначеного пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»

Підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності за пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус судів» є допущення поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояв неповаги до інших суддів, адвокатів, експертів, свідків чи інших учасників судового процесу.

Відповідно до положень частини сьомої статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя зобов`язаний: 1) справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства; 2) дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів; 3) подавати декларацію доброчесності судді та декларацію родинних зв’язків судді; 4) виявляти повагу до учасників процесу; 5) не розголошувати відомості, які становлять таємницю, що охороняється законом, у тому числі таємницю ухвалення судового рішення і закритого судового засідання; 6) виконувати вимоги та дотримуватися обмежень, установлених законодавством у сфері запобігання корупції; 7) подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування; 8) систематично розвивати професійні навички (уміння), підтримувати свою кваліфікацію на належному рівні, необхідному для виконання повноважень у суді, де він обіймає посаду; 9) звертатися з повідомленням про втручання в його діяльність як судді щодо здійснення правосуддя до Вищої ради правосуддя та до Генерального прокурора упродовж п’яти днів після того, як йому стало відомо про таке втручання; 10) підтверджувати законність джерела походження майна у зв’язку з проходженням кваліфікаційного оцінювання або в порядку дисциплінарного провадження щодо судді, якщо обставини, що можуть мати наслідком притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, викликають сумнів у законності джерела походження майна або доброчесності поведінки судді.

Отже, за змістом цього переліку законодавець чітко виокремлює обов`язки судді, які стосуються професійної діяльності щодо належного відправлення правосуддя (пункти 1, 5), та зобов`язання щодо дотримання правил етики (пункти 2, 4) та доброчесності (пункти 3, 6, 7, 9, 10).

Наведеним положенням частини сьомої статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» кореспондують відповідні склади дисциплінарних правопорушень, передбачених частиною першою статті 106 цього Закону.

Аналіз зазначених положень дає підстави для висновку, що за порушення суддею певного обов`язку передбачена конкретна визначена законом підстава для його дисциплінарної відповідальності.

Зокрема, в разі порушення обов’язку «справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства» (пункт 1 частини сьомої статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»), суддя може бути притягнутий за кількома пунктами, а саме пунктами 1 (із підпунктами), 2, 4 частини першої статті 106 цього Закону, які містять доволі широкий перелік відповідних дисциплінарних проступків.

На відміну від цього, положення пункту 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» кореспондують не із зобов`язанням судді «розглядати і вирішувати судові справи», а його обов`язкам дотримуватися високих стандартів етичної поведінки, що пов`язано із його високим статусом (пункти 2, 4 частини сьомої статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»), про що вказує буквальний зміст цієї норми: допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояв неповаги до інших суддів, адвокатів, експертів, свідків чи інших учасників судового процесу.

Стандарти етики суддів викладені в Кодексі суддівської етики, затвердженому ХІ черговим з`їздом суддів України 22 лютого 2013 року. Цей документ має обов`язкову для суддів силу, оскільки до нього відсилає стаття 58 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Статтями 1, 3 Кодексу суддівської етики визначено, що суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду. Суддя має докладати всіх зусиль до того, щоб, на думку розсудливої законослухняної та поінформованої людини, його поведінка була бездоганною.

Зміст Кодексу суддівської етики свідчить про те, що в ньому окреслені стандарти поведінки судді як під час здійснення правосуддя (розділ ІІ), так і визначено, якою має бути його позасудова поведінка (розділ ІІІ).

Порушення правил суддівської етики, пов`язане зі здійсненням суддею правосуддя, вчиняється суддею у процесі розгляду певної справи та може проявлятися в одній із таких форм: вияв неповаги чи образа когось з учасників судового провадження, розголошення конфіденційної інформації, що стала відома судді у зв`язку з розглядом судової справи, позапроцесуальне спілкування з учасниками процесу, ухилення від здійснення правосуддя тощо.

Таким чином, пункт 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» стосується поведінки судді, яка порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя і складається з таких аспектів:

питання моралі, чесності, непідкупності;

відповідність способу життя судді його статусу;

дотримання норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду;

прояв неповаги до інших суддів, адвокатів, експертів, свідків чи інших учасників судового процесу.

Отже, охоплюючи етичні аспекти поведінки судді, цей дисциплінарний проступок не може тлумачитись як такий, що стосується питання оцінки правильності або неправильності застосування суддею норм матеріального і процесуального права під час здійснення правосуддя та ухвалення судових рішень (у тому числі через невиправдане розширення змісту «стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду»).

Позасудова поведінка судді, яка може містити ознаки дисциплінарного проступку за пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», пов`язана із вчиненням діянь, які мають ознаки інших правопорушень та/або демонстративного порушення норм суспільного співжиття чи загальноприйнятих правил поведінки (дрібне хуліганство, залишення місця дорожньо-транспортної пригоди, керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції тощо).

Про наявність у поведінці судді складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», можуть свідчити дії чи бездіяльність судді, що демонструють відверте нехтування нормами моралі і права, неповагу до інших громадян та суспільства в цілому, недобросовісне використання власного соціального статусу і зумовлених посадою можливостей, поведінка, що викликає негативний суспільний резонанс, компрометує весь суддівський корпус, здатна поставити під сумнів незалежність, неупередженість, об`єктивність правосуддя і підірвати довіру до суду як інституції, покликаної стояти на варті законності і справедливості.

Тобто суддя може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності за пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» лише за вчинення «етичного проступку», зокрема, під час виконання функцій судді зі здійснення правосуддя. У такому разі діяння судді повинні оцінюватися виключно через призму моральних та етичних принципів і якостей особи судді, який від імені України уповноважений владою здійснювати правосуддя, та не повинні пов`язуватися із застосуванням суддею норм матеріального та процесуального права під час ухвалення судових рішень.

За відсутності обставин, які свідчать, що дії судді під час виконання функцій правосуддя порочать звання судді й підривають авторитет правосуддя, а становлять лише порушення (істотне порушення) норм процесуального права, такі дії судді не можуть кваліфікуватись за пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Саме такий висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 червня 2024 року у справі № 990SCGC/2/24.

Оцінивши дії судді Кічмаренка С.М. як наведений вище дисциплінарний проступок, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя не конкретизувала, яким чином порушення чи неправильне застосування норм процесуального права, допущені суддею Кічмаренком С.М. під час виконання ним повноважень головуючого судді відповідно до статті 321 КПК України в судових засіданнях 25 жовтня 2021 року, 8 та 23 лютого 2023 року та 27 липня 2023 року під час розгляду справи № 522/10665/19 порушує етичні стандарти поведінки судді, оскільки є очевидним, що діяння, поставлені йому у провину, не стосуються питань моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, проявів неповаги до колег та учасників судового процесу.

Європейська асоціація суддів у пункті 2 Резолюції стосовно ситуації в Україні в сфері дисциплінарної відповідальності суддів (Тронхейм, 27 вересня 2007 року) наголошує, що суддя може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності лише у випадках, коли мала місце не гідна його звання поведінка, наслідки якої є настільки серйозними і жахливими, що потребують накладення дисциплінарних стягнень.

Відповідно до статті 321 КПК України головуючий у судовому засіданні керує ходом судового засідання, забезпечує додержання послідовності та порядку вчинення процесуальних дій, здійснення учасниками кримінального провадження їхніх процесуальних прав і виконання ними обов’язків, спрямовує судовий розгляд на забезпечення з’ясування всіх обставин кримінального провадження, усуваючи з судового розгляду все, що не має значення для кримінального провадження. Головуючий у судовому засіданні вживає необхідних заходів для забезпечення в судовому засіданні належного порядку.

Під час розгляду дисциплінарної справи встановлено, що суддя Кічмаренко С.М. допустив висловлювання, зафіксовані під час судових засідань, зокрема 25 жовтня 2021 року – щодо клопотання прокурорів про перенесення судового засідання на іншу дату: «Ви не можете попереджувати, відмовтесь від обвинувачення. Ви що одолженіє робите? Запам’ятайте, є процесуальний порядок. Ви не хочете подавати докази, ми вбачаємо це так…».

Стосовно зазначеного висловлювання у своїй скарзі на рішення Дисциплінарної палати суддя Кічмаренко С.М. зауважив, що судове засідання 25 жовтня 2021 року розпочалось зачитуванням стороною обвинувачення клопотання про необхідність дослідження доказів, які не були надані суду не були відкриті стороні захисту. Захисник заявив клопотання про часове обмеження прокурорів в наданні доказів. З цього приводу прокурори заявили клопотання про відкладення слухання справи для підготовки відповідних заперечень.

Водночас станом на жовтень 2021 року кримінальна справа перебувала на розгляді понад 2 роки, однак орган обвинувачення не відкрив доказів у судовому засіданні, а сторона захисту не була з ними ознайомлена. Слухання перенесли на наступний день, проте прокурор повідомив про неможливість участі в судовому засіданні, у зв’язку з чим головуючий звернув увагу на існування процесуального порядку та обов’язків прокурора, а також запитав, чи готові прокурори до розгляду справи, та чи підтримують вони обвинувачення. Після цього головуючий запропонував представникам прокуратури «відмовитись від обвинувачення», якщо прокурори неналежним чином виконують свої процесуальні обов’язки.

На переконання судді, у зазначеному висловлюванні відсутні дискредитаційні наративити щодо органу обвинувачення, а дії суду були спрямовані на забезпечення дотримання учасниками справи принципу змагальності судового процесу, поваги учасників справи до суду та сторін.

Суддя Кічмаренко С.М. також допустив висловлювання, зафіксовані в судовому засіданні 25 жовтня 2021 року щодо порушення рівності сторін: «Успокойтесь, яка позиція суду? Виконуйте обов’язки, позиція суду. Ви що, вибачте, це не в публічній сфері там розпространятись, якісь плітки, а давайте тут в засідання».

У своїй скарзі на рішення дисциплінарного органу суддя Кічмаренко С.М. зазначив, що це висловлювання містить звернення головуючого до сторони обвинувачення щодо необхідності подання доказів у встановленому процесуальним законом порядку, а не розголошення відомостей кримінального провадження. На переконання судді, у цій фразі відсутні будь-які ознаки дискредитації органу обвинувачення або порушення принципу рівності сторін. Навпаки, головуючий просить виступати в судових засіданнях із дотриманням процесуальних строків.

Крім того, суддя Кічмаренко С.М. допустив висловлювання зафіксовані в судовому засіданні 25 жовтня 2021 року щодо дослідження доказів: «Це було не звинувачення, а попередження. Да, я читаю он Думську і інші, де з Вашої згоди он даються всякі свідчення. Я чому кажу, давайте докази, он шановні. Це Ваше попередження про подачу доказів, Ви давайте виступайте в цьому клопотанні, якщо Ви готові».

Стосовно зазначеного висловлювання суддя Кічмаренко С.М. у своїй скарзі на рішення Дисциплінарної палати зауважив, що суд неодноразово з метою дотримання вимог статті 321 КПК України, просив надати докази у справі. На переконання судді, у цих висловлюваннях відсутні ознаки порушень в частині дискредитації органу обвинувачення, порушення принципу рівності учасників і прояву будь-якої зневаги до учасників процесу.

Крім того, суддя Кічмаренко С.М. допустив висловлювання, зафіксовані в судовому засіданні 25 жовтня 2021 року щодо наступного судового засідання і повідомлення прокурорами про неможливість участі в ньому: «Якщо Вас не буде, будь ласка, це Ваші проблеми, ми будемо вважати, що Ви скоюєте злочин, тому що це злочин – не підтримувати обвинувачення, це зловживання службовим становищем і все прокурори, розумієте чи ні?..».

У своїй скарзі на рішення Дисциплінарної палати суддя Кічмаренко С.М. зауважив, що ця фраза мала на меті наголосити на необхідності дотримання органом обвинувачення свої прямих законодавчо встановлених обов’язків, а саме щодо підтримання обвинувачення та участі у судовому засіданні. Тому, фраза головуючого не містить будь-яких ознак дискредитації або порушення принципу рівності учасників судового процесу.

Крім того, суддя Кічмаренко С.М. допустив висловлювання, зафіксовані в судовому засіданні 25 жовтня 2021 року щодо подання доказів: «…Ви повинні відкривати, прокурор, і показувати. Відкрийте, КПК якщо Ви розумієте, тут так указано: по своїй ініціативі може, але нас не цікавить. Відкрийте ви, шановні пани, ви забулися, що у вас змагальність, ми не ваші опоненти, пани Чечітко і Тілік, вивчіть подачу доказів…»;

Стосовно цієї фрази суддя Кічмаренко С.М. у скарзі на рішення Дисциплінарної палати суддя пояснив, що суд повторно наголосив на необхідності подання доказів у відповідності до вимог КПК України. За твердженням судді, наведена фраза не містить ознак дискредитації або прояву зневаги до учасників судового провадження.

У судовому засіданні 8 лютого 2023 року під час дослідження письмових доказів суддя Кічмаренко С.М., коментуючи оголошені прокурором докази, звернувся до обвинуваченого ОСОБА5: «А Ви давали ці свідчення під час досудового розслідування?».

На відповідь обвинуваченого ОСОБА5, що обвинувачених ніхто про це не питав, суддя Кічмаренко С.М. запитав: «Обвинувальний уклон був і все, да?».

На зауваження прокурора, що зараз не ця стадія, суддя Кічмаренко С.М. відповів: «Якщо Ви не спосібні змагатись, заявіть самовідвід, будь ласка. Це ж змагальний процес. Я щось не розумію Вас. Суд хоче вияснить, ну от дивіться. Людина говорить, а ви її не слухали на досудовому слідстві. Чому, я Вас питаю? Він же ж каже про документи. Він же ж Вам, Ви що краще понімаєте інженера чи що? Чи Ви можете вже технічні документи трактувати, прокурор? Є ж спеціалісти, фахівці. Він каже, мене не слухали».

Щодо цих висловлювань у своїй скарзі на рішення Дисциплінарної палати суддя Кічмаренко С.М. пояснив, що під час оголошення прокурором доказів, суд діючи відповідно до статті 94 КПК України, намагався з’ясувати у обвинуваченого як особи, яка має відповідну освіту, стаж роботи інженера, обставини, пов’язані з порядком затвердження проєктних рішень. Фрази головуючого до органів обвинувачення не мають дискредитаційного характеру. Навпаки, з метою дотримання вимог статті 2 КПК України головуючий намагався з’ясувати фактичні обставини кримінального правопорушення.

Крім того, суддя Кічмаренко С.М. допустив висловлювання, зафіксовані в судовому засіданні 23 лютого 2023 року, під час долучення до матеріалів справи доказів органу обвинувачення: «…І вправі чи ні влазити правоохоронні органи в цю конкретику, як бізнес-структура працює, не є це втручанням в бізнес-діяльність, де люди роблять прибуток? А може їм подарували цю трубу, то що Ви… от на шару дали? От просто дали, гуманітарку? То що вони повинні ці кошти повернути, чи як?...... Плюс, вибачте, без кінця публікації у пресі...».

У скарзі на рішення Дисциплінарної палати суддя Кічмаренко С.М. зауважив, що під час долучення до матеріалів справи доказів органу обвинувачення, він запитував: «щодо суми витрат, яка мала б бути витрачена на добудову цього виписку та питає вправі чи ні влазити правоохоронні органи в цю конкретику, якщо бізнеструктура виграла тендер, як бізнес-структура працює, не є це втручанням в бізнес діяльність, де люди роблять прибуток? А може їм подарували цю трубу, то що Ви... от на шару дали? От просто дали, гуманітарку? То що вони повинні ці кошти повернути, чи як?... Плюс, вибачте, без кінця публікації у пресі...».

Суддя Кічмаренко С.М. наголосив, що його фрази в судовому засіданні 23 лютого 2023 року не мають ознак дискредитації органів прокуратури, відсутності поваги до учасників справи або порушення рівності учасників судового процесу. Більше того, суддя намагався в порядку статті 94 КПК України з’ясувати, які правовідносини виникли між сторонами – кримінально-процесуальні чи цивільно-правові, адже вбачалося наявність договірних зобов’язань, що виникли на підставі договору між підрядником та замовником.

На переконання судді Кічмаренка С.М., його фрази як головуючого в судовому засіданні не містять ознак підриву авторитету правосуддя, а метою його висловлювання було з’ясування всіх обставин кримінальної справи.

Крім того, суддя Кічмаренко С.М. допустив висловлювання, які були зафіксовані в судовому засіданні 21 липня 2023 року під час допиту одного із обвинувачених: «…дивіться, нова Україна якоби через чесні правоохоронні органи бореться зі злочинністю, саме так, і вона якоби має право, і Ви дивіться скільки в публічній сфері, і мабуть це не Ви висказувались, а висказувались зі шпальтів органів обвинувачення, слідчий має чи прокурор розголошувати деякі дані, до сих пір виходять, значить щось таки є…».

У скарзі на рішення Дисциплінарної палати щодо вказаного висловлювання суддя Кічмаренко С.М. зазначив, що під час допиту одного із обвинувачених, а саме ОСОБА4, головуючий поставив запитання: чи розуміє обвинувачений в чому його звинувачують. ОСОБА4 відповів, що йому інкримінують крадіжку у великих розмірах, що він не вірить в чесність правоохоронних органів, оскільки не один рік пропрацював в КРУ і вважає, що всі справи сфальсифіковані, на що суддя Кічмаренко С.М. запитує його з урахуванням ствердження обвинуваченого ОСОБА4 – що «нова Україна через якоби чесні правоохоронні органи бореться зі злочинністю (як вважає обвинувачений ОСОБА4), то чому ж все-таки ОСОБА4 притягується до кримінальної відповідальності по одному із тяжких обвинувачень, значить щось таки є чи ні ?».

На переконання судді, він наголосив, що в новій Україні правоохоронні органи борються зі злочинністю, так і є. Далі звучить запитання: «Чи є щось в діях обвинуваченого ОСОБА4, чи ні?», тобто ця фраза не містить стверджувальних наративів, а містить запитання до обвинуваченого щодо наявності в його діях складу кримінального правопорушення.

Суддя Кічмаренко С.М. наголосив, що не ставив під сумнів чесність правоохоронних органів та не дискредитував правоохоронну систему України, а поставив запитання обвинуваченому ОСОБА4, виходячи з його тверджень про нечесну систему правоохоронних органів в Україні. Суть питання зводиться до того, чому ОСОБА4 в такому випадку притягують до кримінальної відповідальності за одне із самих тяжких обвинувачень, значить щось в його діях є.

Отже, фраза щодо боротьби нової України зі злочинністю була адресована обвинуваченому і жодним чином не є спробою дискредитувати органи прокуратури чи правоохоронні органи, не містить також ознак порушення прав учасників судового процесу, рівності перед законом та судом, і взагалі була складовою допиту, адже головуючий з її допомогою намагався з’ясувати ставлення обвинуваченого до кримінального правопорушення.

Крім того, справа розглядалась колегією суддів під головуванням судді Кічмаренка С.М. більше чотирьох років, а доводи дисциплінарної скарги стосуються поведінки судді лише в чотирьох судових засіданнях, в яких вирішувалось питання щодо порядку подання суду доказів стороною обвинувачення.

З огляду на викладене, Вища рада правосуддя дійшла висновку, що не можна погодитись з висновком Дисциплінарної палати про те, що суддя Кічмаренко С.М., здійснюючи правосуддя у справі № 522/10665/19 виявляв нетактовність, неповагу та неввічливість до учасників судового процесу – прокурорів, які підтримували державне обвинувачення в суді, не дотримав високих стандартів поведінки, не доклав усіх зусиль для того, щоб на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини його поведінка була бездоганною, чим порушив статті 1, 3, 8 Кодексу суддівської етики та допустив висловлювання, які ставлять під сумнів законність не лише діяльності органів обвинувачення під час досудового розслідування та судового розгляду справи, а й функціонування правоохоронної системи загалом.

Вища рада правосуддя вважає, що не можна також погодитися з висновком Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя про те, що під час розгляду справи № 522/10665/19 суддя Кічмаренко С.М. допустив висловлювання, через які у стороннього спостерігача може скластися враження про заздалегідь сформовану думку суду щодо результатів розгляду справи та виникнути сумнів щодо законності проведеного стороною обвинувачення досудового розслідування та пред’явленого обвинувачення, та вчинив дії, які підривають авторитет правосуддя й утворюють склад дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Водночас, оцінюючи твердження судді Кічмаренка С.М. щодо того, що скарга обґрунтована «вирваними із контексту фразами» Вища рада правосуддя зазначає, що Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя безпосередньо в засіданні за участю учасників дисциплінарної справи дослідила аудіозаписи судових засідань та надала їм оцінку. Висновки щодо наявності складу дисциплінарного проступку в діях судді Кічмаренка С.М. ґрунтуються на дослідженні висловлювань не лише головуючого судді у справі, а й всіх учасників кримінального провадження.

Непідтвердженими також є доводи судді Кічмаренка С.М. про втручання Дисциплінарною палатою в дискреційні повноваження судді та надання в оскаржуваному рішенні оцінки порядку дослідження та долучення доказів у справі, оскільки з оскаржуваним рішенням під час дисциплінарного провадження Дисциплінарна палата надана оцінку лише тим фактам, які можуть свідчити про наявність або відсутність у поведінці судді складу дисциплінарного проступку та про ступінь його вини, зокрема оцінила поведінку судді Кічмаренка С.М. та його висловлювання в судових засіданнях під час розгляду справи № 522/10665/19.

Стосовно тверджень судді Кічмаренка С.М., що Дисциплінарна палата помилково не врахувала висновку науково-правової експертизи від 22 квітня 2025 року, яку виконала Державна наукова установа «Інститут інформації, безпеки і права Національної академії правових наук України», Вища рада правосуддя зазначає, що в оскаржуваному рішенні Дисциплінарна палата навела мотивування та підстави, з яких не врахувала вказаний висновок як доказ, що підтверджує або спростовує будь-які обставини в цьому дисциплінарному провадженні. Зокрема Дисциплінарна палата зауважила, що експертиза призначається у випадках, якщо для з’ясування обставин, що мають значення для справи необхідні наукові, технічні або інші спеціальні знання, без яких встановити відповідні обставини неможливо, тоді як встановлення наявності або відсутності складу дисциплінарного проступку в діях судді Кічмаренка С.М. під час розгляду вказаної справи, не потребує застосування таких спеціальних знань. Здійснення дисциплінарним органом дисциплінарного провадження щодо судді безпосередньо належить до повноважень Вищої ради правосуддя, чіткість та переконливість доказів оцінюються з точки зору звичайної розсудливої людини, саме тому вказана юридична процедура є дискрецією Дисциплінарної палати.

Стосовно доводів судді Кічмаренка С.М. про порушення першою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя строку розгляду дисциплінарної справи, встановленого частиною тринадцятою статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», варто зауважити, що вказаний строк не є присічним.

На підставі викладеного Вища рада правосуддя наголошує на тому, що доводи судді Кічмаренка С.М. не спростовують зафіксованих в аудіозаписах судових засідань його висловлювань, які свідчать про неодноразові факти допущення ним порушень засад рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Разом з тим, неодноразова констатація, на думку судді Кічмаренка С.М., неможливості органу обвинувачення виконати вимоги суду свідчать, що вчинене суддею порушення не мають характеру простої суддівської помилки, а вчинені внаслідок недбалості.

Отже, перевіривши доводи скарги судді Кічмаренка С.М., зміст оскаржуваного рішення та матеріали дисциплінарної справи, Вища рада правосуддя дійшла висновку про вчинення суддею Кічмаренком С.М. дисциплінарного проступку, передбаченого підпунком «г» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»: внаслідок недбалості порушення засад рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною другою статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та частиною п’ятою статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» передбачено, що під час обрання виду дисциплінарного стягнення стосовно судді враховуються характер дисциплінарного проступку, його наслідки, особа судді, ступінь його вини, наявність інших дисциплінарних стягнень, інші обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Дисциплінарне стягнення застосовується з урахуванням принципу пропорційності.

Згідно із характеристикою, затвердженою рішенням зборів суддів Приморського районного суду міста Одеси, суддя Кічмаренко С.М. у листопаді 1991 року обраний народним суддею Іллічівського районного народного суду міста Одеси. У листопаді 2001 року обраний суддею цього суду безстроково. У січні 2003 року у зв’язку з реорганізацією адміністративно-територіального поділу міста Одеси переведений на посаду судді новоутвореного Малиновського районного суду міста Одеси. З липня 2004 року до січня 2006 року працював заступником голови цього суду. У січні 2006 року переведений на посаду судді Приморського районного суду міста Одеси. Із травня 2006 року до вересня 2024 року обіймав адміністративну посаду голови Приморського районного суду міста Одеси.

За час роботи на посаді судді Кічмаренко С.М. зарекомендував себе грамотним, висококваліфікованим юристом, досвідченим суддею, сумлінним працівником, який володіє фаховими знаннями, має високий рівень теоретичної підготовки, добре знає чинне законодавство та правильно застосовує його на практиці. Чесна, справедлива людина, яка усвідомлює свій обов’язок і відповідальність за дотримання законності під час здійснення правосуддя. У спілкуванні із громадянами стриманий, тактовний, має високий рівень культури поведінки.

Під час підготовки дисциплінарної справи до розгляду встановлено, що суддя Кічмаренко С.М. до дисциплінарної відповідальності не притягувався.

Пунктом 4 частини десятої статті 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» передбачено, що за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати Вища рада правосуддя має право змінити рішення Дисциплінарної палати, застосувавши інший вид дисциплінарного стягнення.

Ураховуючи наведене, за результатами розгляду скарги судді Кічмаренка С.М. Вища рада правосуддя вважає, що саме дисциплінарне стягнення у виді попередження є пропорційним і достатнім за наведених обставин і таким, що має бути застосоване до судді Кічмаренка С.М.

Вища рада правосуддя керуючись статтею 131 Конституції України, статтею 111 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»,

вирішила:

змінити рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 7 липня 2025 року № 1411/1дп/15-25 про притягнення судді Приморського районного суду міста Одеси Кічмаренка Сергія Миколайовича до дисциплінарної відповідальності.

Застосувати до судді Приморського районного суду міста Одеси Кічмаренка Сергія Миколайовича дисциплінарне стягнення у виді попередження.

Рішення Вищої ради правосуддя може бути оскаржене в порядку, передбаченому статтею 52 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

 

Голова Вищої ради правосуддя

 

Члени Вищої ради правосуддя