Акт ВРП

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Маселка Р.А., членів Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Бурлакова С.Ю., Ковбій О.В., Мельника О.П., заслухавши дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя Ільницького О.В., розглянувши об’єднану дисциплінарну справу, відкриту за скаргами голови Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська (нині – Шевченківський районний суд міста Дніпра) Татарчук Лариси Олексіївни та Буртник Христини Василівни стосовно судді Шевченківського районного суду міста Дніпра Кондрашова Ігоря Альбертовича,

 

встановила:

 

до Вищої ради правосуддя 3 березня 2025 року (вх. № 928/1/6-25 та № 928/2/6-25) надійшли пояснення голови Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська (нині – Шевченківський районний суд міста Дніпра) Татарчук Л.О., які містили відомості, що можуть слугувати підставою для притягнення судді цього суду Кондрашова І.А. до дисциплінарної відповідальності та бути предметом розгляду виключно в межах дисциплінарного провадження.

21 квітня 2025 року (вх. № Б-190/13/7-25) до Вищої ради правосуддя надійшла дисциплінарна скарга Буртник Х.В. щодо дисциплінарного проступку судді Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська (нині – Шевченківський районний суд міста Дніпра) Кондрашова І.А. та судді Кіровського районного суду міста Дніпропетровська (нині – Центральний районний суд міста Дніпра) Єдаменка С.В.

 

Стислий зміст дисциплінарних скарг

Скарга голови Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська (нині – Шевченківський районний суд міста Дніпра) Татарчук Л.О.

1. У своєму зверненні Татарчук Л.О. вказала, що 12 лютого 2025 року їй стало відомо про розгляд 11 лютого 2025 року Вищою радою правосуддя повідомлення судді Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська Кондрашова І.А. про втручання в його діяльність із боку Державного бюро розслідувань (далі – ДБР) та Управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області (далі – Управління СБУ у Дніпропетровській області), яке відбувається у зв’язку з тим, що голова суду Татарчук Л.О. з мотивів особистої неприязні та помсти, використовуючи надані владу, повноваження, вплив на правоохоронні органи в місті Дніпрі, надала вказівку усунути його з посади шляхом провокації підкупу. Це стало причиною проведення незаконних дій стосовно нього з боку ДБР та Управління СБУ у Дніпропетровській області, зокрема відкриття щодо нього низки кримінальних проваджень за статтями 190, 382 Кримінального кодексу України (далі – КК України) за вказівкою Татарчук Л.О. та її колишнього чоловіка.

Кондрашов І.А. також повідомляв, що за зверненням Татарчук Л.О. Національне агентство з питань запобігання корупції (далі – НАЗК) 30 грудня 2024 року розпочало повну перевірку його декларацій за 2022 рік, звинувачує її у спекуляції на фоні війни, що вона, реалізовуючи адміністративні повноваження та владу, вирішила усунути «незручного» суддю, оскільки на зборах суддів у 2022 році він запропонував іншого кандидата на посаду голови цього суду.

У зв’язку із цим у своїх поясненнях голова суду Татарчук Л.О. вважає звернення судді Кондрашова І.А. «відвертою та цинічною брехнею», не підтвердженою жодними доказами, якою він демонструє відверту зневагу не лише до неї особисто, а й до судової та правоохоронної системи загалом, принижує та дискредитує професійну діяльність.

2. Вона поінформувала, що з офіційних повідомлень Офісу Генерального прокурора, ДБР, СБУ від 21 лютого 2025 року їй стало відомо, що судді ОСОБА1 було повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених частиною п’ятою статті 190, частиною другою статті 384 КК України у зв’язку з незаконним привласненням квартири в історичному центрі міста Дніпра. Свою причетність до цього кримінального провадження та до перевірки декларацій НАЗК, а також особистісну неприязнь до судді Кондрашова І.А., голова суду Татарчук Л.О. заперечила.
3. Натомість послалася на те, що 25 лютого 2025 року на сайті Вищої ради правосуддя розміщено повідомлення про надання згоди на утримання під вартою судді Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська Кондрашова І.А. за результатами розгляду подання заступника Генерального прокурора Войтенка А.Б. за підозрою у вчиненні злочинів, передбачених частиною п’ятою статті 190, частиною другою статті 384 КК України, під час розгляду якого Кондрашов І.А. повторював попередньо озвучені ним звинувачення в тиску.
4. Татарчук Л.О. вважає незаконні звернення Кондрашова І.А. підставою для перевірок її діяльності як голови суду в межах кримінального провадження, внесеного 6 січня 2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі – ЄРДР), та Вищою радою правосуддя, а також мають за мету тиск на правоохоронні, контролюючі органи та суди з метою вирішення питань щодо наявних кримінальних проваджень, перевірок, скарг на його користь. Це свідчить про порушення ним Конституції України, Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Кодексу суддівської етики.
5. З огляду на викладене, Татарчук Л.О. просить притягнути суддю Шевченківського районного суду міста Дніпра Кондрашова І.А. до дисциплінарної відповідальності, оскільки, на її думку, у діяннях судді наявні склади дисциплінарних проступків, передбачених частиною першою статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Дисциплінарна скарга Буртник Х.В.

6. У дисциплінарній скарзі Буртник Х.В. зазначила, що з офіційних вебсайтів ДБР, СБУ та Офісу Генерального прокурора їй стало відомо, що судді Бабушкінського районного суду міста Дніпра ОСОБА1 повідомлено про підозру в незаконному привласненні квартири. Його підозрюють у вчиненні злочинів, передбачених частиною п’ятою статті 190, частиною другою статті 384 КК України, а саме шахрайство в особливо великих розмірах та введення в оману суду. За даними слідства, суддя орендував житло, однак вже за два місяці припинив сплачувати орендну плату та під вигаданими приводами не допускав до квартири її власницю.

Згодом він подав позов до іншого районного суду міста Дніпра з вимогою визнати за ним право власності на цю нерухомість. Із відкритих відомостей вебпорталу «Судова влада України» щодо стану розгляду судових справ та Єдиного державного реєстру судових рішень (далі – ЄДРСР) скаржниці стало відомо, що 22 грудня 2023 року суддя ОСОБА1 звернувся до Кіровського районного суду міста Дніпропетровська з позовом до ОСОБА2 про визнання договору дійсним, визнання права власності та припинення права власності. Суд рішенням від 31 липня 2024 року позовні вимоги повністю задовольнив, договір визнав дійсним, а за суддею ОСОБА1 визнав право власності на вказаний об’єкт нерухомості на підставі розписки від 7 жовтня 2023 року.

7. Водночас у рішенні Вищої ради правосуддя від 25 лютого 2025 року № 310/0/15-25 про надання згоди на утримання під вартою судді Кондрашова І.А. вказано, що під час розслідування було проведено судову почеркознавчу експертизу. Відповідно до висновку цієї експертизи від 7 лютого 2025 року № 19 рукописний текст і підпис від імені ОСОБА2, зображений у копії розписки від 7 жовтня 2023 року, виконані не ОСОБА2, а іншою особою.

Пояснення Кондрашова І.А., надані в засіданні Вищої ради правосуддя, скаржниця вважає суперечливими, непослідовними й такими, що можуть свідчити про намагання ввести в оману членів Вищої ради правосуддя з метою виправдання власних незаконних дій.

8. Крім того, Кондрашов І.А., обіймаючи посаду судді Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська, 31 березня 2024 року о 13:24 подав на офіційному вебсайті НАЗК щорічну електронну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі – Декларація) за 2023 рік.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 46 Закону України «Про запобігання корупції» суб’єкт декларування повинен задекларувати усі об’єкти нерухомості незалежно від їх вартості, що належать йому на праві власності, знаходяться у нього на праві оренди чи іншого права користування станом на останній день звітного періоду.

З рішення Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 31 липня 2024 року, пояснень судді та рішення Вищої ради правосуддя від 25 лютого 2025 року вбачається, що між суддею ОСОБА1 та ОСОБА2 було укладено договір оренди від 7 червня 2023 року. У позовній заяві та письмових поясненнях від 11 червня 2024 року суддя ОСОБА1 вказав, що проживав у квартирі з липня 2023 року до 30 травня 2024 року, тобто майже рік. Відповідно до висновку судової оціночно-будівельної експертизи від 22 січня 2025 року № 3467-24 ринкова вартість цієї квартири станом на 7 жовтня 2024 року становить 986 695,00 грн.

Водночас у розділі 3 Декларації за 2023 рік «Об’єкти нерухомості» суддя Кондрашов І.А., порушивши пункт 2 частини першої статті 46 Закону України «Про запобігання корупції», не відобразив відомостей про вказаний об’єкт нерухомого майна, що перебував у його користуванні. Отже, на переконання скаржниці, суддя Кондрашов І.А. у Декларації за 2023 рік вніс завідомо недостовірні відомості, не зазначивши інформації про квартиру, що перебувала в його користуванні.

9. З огляду на викладене Буртник Х.В. просить притягнути суддю Шевченківського районного суду міста Дніпра Кондрашова І.А. до дисциплінарної відповідальності, оскільки, на її думку, у діяннях судді наявні склади дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 3, 10 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

 

Рух дисциплінарної справи, відомості щодо етапів дисциплінарного провадження

10. Законом України від 9 серпня 2023 року № 3304-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо негайного відновлення розгляду справ стосовно дисциплінарної відповідальності суддів» (набрав чинності 17 вересня 2023 року) та Законом України від 6 вересня 2023 року № 3378-ІХ «Про внесення змін до Закону України ‟Про судоустрій і статус суддів” та деяких законів України щодо зміни статусу та порядку формування служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя» (набрав чинності 19 жовтня 2023 року) внесено зміни до глави 4 «Дисциплінарне провадження» розділу II «Особлива частина» Закону України «Про Вищу раду правосуддя» в частині строків та порядку здійснення дисциплінарного провадження.

Зокрема, запроваджено інститут дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя, до повноважень яких належить здійснення попередньої перевірки дисциплінарних скарг та підготовки дисциплінарних справ до розгляду Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя.

Щодо скарг голови Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська (нині – Шевченківського районного суду міста Дніпра) Татарчук Л.О.

11. На підставі протоколу автоматизованого розподілу справи між дисциплінарними інспекторами від 13 березня 2025 року дисциплінарні скарги голови суду Татарчук Л.О. передано для проведення попередньої перевірки дисциплінарному інспектору Вищої ради правосуддя – доповідачу Ільницькому О.В. (далі – дисциплінарний інспектор).
12. Повідомлення містили відомості з приводу можливих дисциплінарних порушень, склади яких передбачені пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», що мають ознаки істотного дисциплінарного проступку (пункт 1 частини дев’ятої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»), а також пунктами 10, 12 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (зокрема, у частині порушення обов’язку підтвердити законність джерела походження майна) наслідком встановлення яких може бути звільнення судді з посади з підстав, визначених пунктами 3, 6 частини шостої статті 126 Конституції України.

На цій підставі дисциплінарний інспектор згідно з абзацом другим пункту 13.7 Регламенту Вищої ради правосуддя, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 24 січня 2017 року № 52/0/15-17 (у редакції рішення Вищої ради правосуддя від 21 листопада 2023 року № 1068/0/15-23), визначив пріоритетність відповідного дисциплінарного провадження.

13. Дисциплінарний інспектор продовжив ухвалою від 7 квітня 2025 року № 1627/0/18-25 строк попередньої перевірки за скаргою з метою повного встановлення обставин та підготовки обґрунтованого і вмотивованого висновку.
14. Старшим групи прокурорів у кримінальному провадженні листом вих. № 31/1/1-46683ВИХ-25 від 29 травня 2025 року (вх. № 5686/0/8-25 від 2 червня 2025 року) в порядку частини першої статті 222 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України) надав дисциплінарному інспектору Ільницькому О.В. дозвіл на розголошення відомостей досудового розслідування у кримінальному провадженні № ____ від 3 жовтня 2024 року за підозрою ОСОБА1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною п’ятою статті 190, частиною другою статті 384 КК України, у межах розгляду дисциплінарних скарг голови Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська стосовно дисциплінарного проступку судді Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська Кондрашова І.А., із можливістю надання вказаних відомостей на запит учасникам дисциплінарного провадження та відображення їх у рішеннях, які ухвалюються за результатами здійснення дисциплінарного провадження.
15. Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя ухвалою від 13 серпня 2025 року № 1702/2дп/15-25 відкрила дисциплінарну справу стосовно судді Шевченківського районного суду міста Дніпра Кондрашова І.А., оскільки в його діях можуть убачатися ознаки дисциплінарних проступків, визначених пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояв неповаги до інших суддів, адвокатів, експертів, свідків чи інших учасників судового процесу, пунктом 10 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме зазначення в декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, завідомо неправдивих відомостей або умисне незазначення відомостей, визначених законодавством, пунктом 12 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме допущення суддею недоброчесної поведінки, у тому числі здійснення суддею або членами його сім’ї витрат, що перевищують доходи такого судді та доходи членів його сім’ї; встановлення невідповідності рівня життя судді задекларованим доходам; непідтвердження суддею законності джерела походження майна.
16. Під час підготовки справи до розгляду Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя ухвалою від 10 вересня 2025 року № 1903/2дп/15-25 відмовила в задоволенні заяви судді Шевченківського районного суду міста Дніпра Кондрашова І.А. про відвід дисциплінарного інспектора – доповідача Ільницького О.В. від підготовки та розгляду дисциплінарної справи стосовно судді Шевченківського районного суду міста Дніпра Кондрашова І.А., відкритої за скаргою голови Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська (нині – Шевченківський районний суд міста Дніпра) Татарчук Л.О., оскільки не встановила в його діях ознак особистої, прямої чи побічної заінтересованості в результаті розгляду справи або інших обставин, що викликають сумнів у його неупередженості.

Щодо скарги Буртник Х.В.

17. На підставі протоколу автоматизованого розподілу справи між дисциплінарними інспекторами від 21 квітня 2025 року дисциплінарну скаргу Буртник Х.В. передано для проведення попередньої перевірки дисциплінарному інспектору – доповідачу Черепу В.Ю.
18. Дисциплінарний інспектор продовжив ухвалою від 20 травня 2025 року № 2126/0/18-25 строк попередньої перевірки за скаргою з метою повного встановлення обставин та підготовки обґрунтованого і вмотивованого висновку.
19. Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя ухвалою від 15 жовтня 2025 року № 2125/3дп/15-25 відкрила дисциплінарну справу стосовно судді Шевченківського районного суду міста Дніпра Кондрашова І.А., оскільки в його діях можуть убачатися ознаки дисциплінарних проступків, визначених пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояв неповаги до інших суддів, адвокатів, експертів, свідків чи інших учасників судового процесу, пунктом 10 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме зазначення в декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, завідомо неправдивих відомостей або умисне незазначення відомостей, визначених законодавством.

Водночас за дисциплінарною скаргою Буртник Х.В. в частині стосовно судді Центрального районного суду міста Дніпра Єдаменка С.В. Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя ухвалою від 15 жовтня 2025 року № 2126/3дп/15-25 відмовила у відкритті дисциплінарної справи, оскільки суть скарги зводиться лише до незгоди із судовим рішенням (пункт 4 частини першої статті 45 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»).

Розгляд об’єднаної дисциплінарної справи

20. Вища рада правосуддя ухвалою від 13 листопада 2025 року № 2452/0/15-25 об’єднала дисциплінарну справу стосовно судді Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська (нині – Шевченківський районний суд міста Дніпра) Кондрашова І.А., відкриту за дисциплінарною скаргою Буртник Х.В. (вх. № Б-190/13/7-25 від 21 квітня 2025 року), із дисциплінарною справою, відкритою за скаргами голови Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська (нині – Шевченківський районний суд міста Дніпра) Татарчук Л.О. (вх. № 928/1/6-25 та № 928/2/6-25 від 3 березня 2025 року), в одну дисциплінарну справу і передала її на розгляд Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя; проведення підготовки до розгляду об’єднаної дисциплінарної справи доручила дисциплінарному інспектору – доповідачу Ільницькому О.В.
21. Постановою від 1 січня 2026 року (вх. № 132/0/8-26 від 7 січня 2026 року) в порядку частини першої статті 222 КПК України слідчий у кримінальному провадженні надав за запитом дисциплінарного інспектора дозвіл Вищій раді правосуддя на розголошення даних досудового розслідування у кримінальному провадженні № ____ від 6 січня 2025 року за частиною першою статті 376 КК України, а саме відомостей, що містяться у протоколі допиту ОСОБА3.
22. Відповідно до частини першої статті 48 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» за результатами підготовки до розгляду об’єднаної дисциплінарної справи стосовно судді Шевченківського районного суду міста Дніпра Кондрашова І.А. дисциплінарний інспектор підготував висновок, який передав на розгляд Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя (вих. № 45/0/10-26 від 13 січня 2026 року).

Суддя та скаржники були поінформовані про наявність висновку разом із долученою його копією та можливість ознайомитися з матеріалами справи шляхом надіслання письмових повідомлень засобами електронного поштового зв’язку та в персональний кабінет у підсистемі «Електронний суд» (вих. № 171/0/19-26 від 12 січня 2026 року).

23. У засідання Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя 28 січня 2026 року скаржники та суддя не з’явилися. Скаржники та суддя заяв і клопотань щодо причин їх відсутності та неможливості взяти участь у засіданні не подали. На підставі частини четвертої статті 48 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя перенесла розгляд справи через неявку судді.

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя своєчасно й у належний спосіб повідомила суддю Кондрашова І.А. та скаржників – голову суду Татарчук Л.О. та Буртник Х.В., про час засідання 11 лютого 2026 року шляхом надіслання письмових повідомлень засобами електронного поштового зв’язку, у персональний кабінет у підсистемі «Електронний суд» та розміщення відповідної інформації на офіційному вебсайті Вищої ради правосуддя.

Крім того, у зв’язку із введенням в Україні воєнного стану, з метою забезпечення реалізації визначених пунктом 13.22 Регламенту Вищої ради правосуддя прав судді Кондрашова І.А. та скаржників, судді та скаржникам запропоновано взяти участь у засіданнях у режимі відеоконференції.

У засідання Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя 28 січня 2026 року скаржники та суддя не з’явилися. Скаржники та суддя заяв і клопотань щодо причин їх відсутності та неможливості взяти участь у засіданні не подали.

Зважаючи на те, що відповідно до частини п’ятої статті 46 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» неявка скаржника не перешкоджає розгляду дисциплінарної справи, а відповідно до абзацу другого частини четвертої статті 47 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» у разі повторної відсутності судді розгляд дисциплінарної справи здійснюється Дисциплінарною палатою без його участі, крім випадків, якщо суддя не був повідомлений або повідомлений з порушенням частини п’ятої статті 48 цього Закону, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вирішила продовжити розгляд дисциплінарної справи.

24. Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, заслухавши доповідача – дисциплінарного інспектора, який запропонував притягнути суддю Шевченківського районного суду міста Дніпра Кондрашова І.А. до дисциплінарної відповідальності із застосуванням стандарту доказування, визначеного положеннями частини шістнадцятої статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» (наявність чітких та переконливих доказів), дійшла висновку про наявність підстав для притягнення судді Кондрашова І.А. до дисциплінарної відповідальності.

 

Щодо надання пояснень суддею Кондрашовим І.А.

25. На стадії попередньої перевірки дисциплінарної скарги Буртник Х.В. суддя Кондрашов І.А. надав письмові пояснення, які надійшли до Вищої ради правосуддя 2 червня 2025 року (вх. № 2380/0/6-25), у яких:
    1. Зазначив, що влітку 2022 року через сімейні обставини змушений був шукати житло в місті Дніпрі та за посередництва ріелтора уклав договір оренди з ОСОБА2 щодо винайму її квартири строком на 6 місяців за 10 000,00 грн щомісячної орендної плати та оплату комунальних послуг. Згодом завдяки дружнім стосункам із ОСОБА2, Кондрашов А.І. отримав дозвіл проживати безкоштовно у квартирі.

З огляду на скрутне матеріальне становище ОСОБА2 погодилася продати квартиру в жовтні 2023 року за 400 000,00 грн, які Кондрашов І.А. передав їй у готівковій формі під час особистої зустрічі за її місцем проживання, після телефонного дзвінка з його номера 7 жовтня 2023 року (додатково 2000,00 грн за комунальні послуги та 10 000,00 грн за останній місяць оренди). Про одержання коштів ОСОБА2 видала розписку (винесла з дому, а не написала при ньому); від нотаріального посвідчення договору вона відмовилася.

18 жовтня 2023 року ОСОБА2 звернулася до Кондрашова І.А. з агресивними вимогами і звинуваченнями щодо безпідставного користування квартирою (що інколи траплялося через її психологічний стан і до того), однак після тривалого листування, неадекватних реакцій ОСОБА2 на пропозиції судді завершити оформлення продажу – із грудня 2023 року спілкування між ними припинилося. Щоб убезпечити себе, ОСОБА1 звернувся до суду, підготувавши самостійно позовну заяву, та долучив до неї всі наявні у нього документи (зокрема на квартиру, паспорт орендодавця, до того надані йому особисто ОСОБА2).

Розгляд справи відбувався у визначеному законом порядку, але прийняття заочного рішення зумовлене неявкою ОСОБА2 на її розгляд. Після отримання рішення факт переходу власності ОСОБА1 не реєстрував, щоб не загострювати спірної ситуації. На момент надання пояснень у спірній квартирі не проживає, право власності належить ОСОБА2 за реєстром речових прав на нерухоме майно і вона вільна розпоряджатися квартирою на власний розсуд.

За весь час ОСОБА2 не зверталася із заявами про злочин, не оскаржувала заочного рішення, претензій та позовів до ОСОБА1 не подавала, що свідчить про згоду відповідачки з рішенням та надуманість звинувачень проти ОСОБА1.

Через деякий час Кондрашов І.А. дізнався, що стосовно нього готують провокації з боку Управління СБУ у Дніпропетровській області. Вважає подану дисциплінарну скаргу підтвердженим інструментом тиску на нього як на суддю, оскільки не вдалося спровокувати його на інші правопорушення, використовують ОСОБА2, що вона підтверджує під час спілкування з Кондрашовим І.А.

У телефонній розмові з третьою особою ОСОБА2 пропонує повернути їй квартиру шляхом оформлення договору дарування або в інший спосіб, розуміючи добросовісність дій Кондрашова І.А., оскільки вона передумала продавати квартиру, будучи обізнаною та погоджуючись із законною силою рішення суду.

1. 2. Заперечив право Буртник Х.В. подавати відповідну дисциплінарну скаргу як незацікавленої особи, яка фактично не погоджується з рішенням суду. Зі змісту самої дисциплінарної скарги, на його думку, вбачається тиск, який продовжують вчиняти працівники правоохоронних органів.
   3. Кондрашов І.А. також зазначив, що порушення декларування у 2023 році відсутні, оскільки проживав в орендованій квартирі за договором 6 місяців, фактичне проживання у ній не перевищувало 183 дні, що виключало обов’язок декларування права користування.

А оскільки видаток у розмірі 412 000,00 грн здійснювався не з власних коштів, а з кредитного ліміту картки, відомості про нього були задекларовані за підсумками 2024 року, коли на підставі рішення суду було підтверджено дійсність договору, перехід права власності на придбану квартиру.

26. Правом надати додаткові пояснення під час підготовки справи до розгляду за запитом дисциплінарного інспектора від 3 жовтня 2025 року (вих. № 7943/0/19-25) суддя Кондрашов І.А. не скористався.
27. Додаткових заяв, клопотань чи інших звернень щодо розгляду дисциплінарної справи, крім наведених вище, від судді Кондрашова І.А. не надходило.

 

Висновки дисциплінарного інспектора щодо наявності підстав для притягнення судді Кондрашова І.А. до дисциплінарної відповідальності

28. Дисциплінарний інспектор установив факт вчинення суддею Кондрашовим І.А. численних порушень під час набуття права власності на квартиру громадянки ОСОБА2 за адресою: АДРЕСА1, шляхом визнання переходу права за рішенням суду (використання розписки, яка є неналежною формою укладення відповідного договору, справжність якої викликає сумнів, підтверджений експертним дослідженням, недодержання порядку нотаріального оформлення договорів купівлі-продажу нерухомого майна та державної реєстрації переходу права власності, антикорупційного законодавства в частині декларування відповідних майнових операцій, законодавства у сфері запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або незаконного протиправного використання в частині порогових операцій, а також обмеження граничної суми готівкових розрахунків між фізичними особами).

Такі порушення, а також подальша поведінка судді щодо протидії у встановленні істини під час розгляду справи та використання неправомірних методів доведення власної позиції не лише дискредитують суддю Кондрашова І.А. з професійного погляду, а й розкривають його негативні особисті якості, як-от схильність до використання здобутого досвіду в юриспруденції та судовій системі для задоволення власних цілей із метою приховування і надання їм видимості законності.

Зазначені дії судді Кондрашова І.А. містять склад дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Дисциплінарний інспектор установив факти декларування в деклараціях особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за звітні 2023–2024 роки неправдивих відомостей у частині статусу об’єктів нерухомості вартістю 986 695,00 грн та видатків і правочинів на суму 412 000,00 грн, вчинених у цей період, які з урахуванням поведінки судді, на думку дисциплінарного інспектора, характеризуються завідомістю.

Вказані дії судді Кондрашова І.А. містять склад дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 10 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Водночас дисциплінарний інспектор не встановив у діях судді Кондрашова І.А. ознак дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 12 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

 

Обставини, встановлені Другою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя під час здійснення дисциплінарного провадження, а також мотиви, доводи та нормативно-правове обґрунтування рішення, ухваленого Другою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя

Відомості про суддю

29. Кондрашов Ігор Альбертович призначений на посаду судді Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська Указом Президента України від 5 серпня 2020 року № 313/2020.

Законом України «Про внесення змін до Закону України “Про судоустрій і статус суддів” щодо зміни найменувань місцевих загальних судів» від 26 лютого 2025 року № 4273-ІХ найменування Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська змінено на Шевченківський районний суд міста Дніпра.

Згідно з підпунктом 3 пункту 3¹ розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» зміна найменування місцевого загального суду не призвела до його реорганізації чи ліквідації або утворення нового суду.

30. Вища рада правосуддя рішенням від 9 червня 2025 року № 1229/0/15-25 задовольнила клопотання заступника Генерального прокурора Войтенка А.Б. і тимчасово відсторонила суддю Кондрашова І.А. від здійснення правосуддя у зв’язку з притягненням до кримінальної відповідальності до набрання законної сили вироком суду або закриття кримінального провадження № ____ за обвинуваченням ОСОБА1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною п’ятою статті 190, частиною другою статті 384 КК України.

Встановлені обставини щодо суті скарги

Повідомлення про втручання в діяльність судді Кондрашова І.А.

31. 9 грудня 2024 року до Вищої ради правосуддя (вх. № 3962/0/6-24) надійшло повідомлення судді Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська Кондрашова І.А. про втручання в його діяльність як судді щодо здійснення правосуддя службовцями правоохоронних органів за наданою на початку жовтня 2024 року «невстановленою особою в місті Дніпро, яка займає керівну посаду» вказівкою окремим працівникам Управління СБУ у Дніпропетровській області розпочати підготовку створення умов для вчинення тяжких злочинів стосовно Кондрашова І.А. як судді.
32. Під час розгляду цього повідомлення Територіальне управління ДБР, розташоване у місті Полтаві, листом від 8 січня 2025 року № 996-25/15-02-3/40635-24/п (вх. № 788/0/8-25 від 22 січня 2025 року) повідомило, що за результатами розгляду заяви судді Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська Кондрашова І.А. щодо можливих неправомірних дій окремих співробітників Управління СБУ у Дніпропетровській області та повідомлення про втручання в його діяльність як судді щодо здійснення правосуддя слідчий Третього слідчого відділу (з дислокацією у місті Дніпрі) Територіального управління ДБР, розташованого у місті Полтаві, Захарченко А.О. 6 січня 2025 року вніс до ЄРДР відомості за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 376 КК України.
33. Вища ради правосуддя рішенням від 11 лютого 2025 року № 214/0/15-25 дійшла висновку, що наявні підстави для вжиття заходів щодо забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя, визначених статтею 73 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», та вирішила звернутися до Офісу Генерального прокурора щодо надання інформації про розкриття та розслідування кримінального правопорушення у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР 6 січня 2025 року за № ____ за частиною першою статті 376 КК України за фактами, повідомленими суддею Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська Кондрашовим І.А..
34. Листом від 27 грудня 2025 року вих. № 64720-25/15-02-3/62525-25/п (вх. № 13947/0/8-25 від 29 грудня 2025 року) Третій слідчий відділ (з дислокацією у місті Дніпрі) Територіального управління ДБР, розташованого у місті Полтаві, поінформував, що досудове розслідування триває, та додав протокол допиту свідка ОСОБА3, проведеного 3 грудня 2025 року, у якому свідок ОСОБА3 заперечила вчинення нею дій, спрямованих на здійснення тиску на Кондрашова І.А.

Обставини кримінального провадження № ____ від 3 жовтня 2024 року

35. 20 лютого 2025 року в межах кримінального провадження, внесеного до ЄРДР № ____ 3 жовтня 2024 року, заступник Генерального прокурора Войтенко А.Б. повідомив судді ОСОБА1 про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною п’ятою статті 190, частиною другою статті 384 КК України; повідомлення про підозру того самого дня вручено судді ОСОБА1.
36. До Вищої ради правосуддя 21 лютого 2025 року (вх. № 1842/0/8-25) надійшло подання заступника Генерального прокурора Войтенка А.Б. від 20 лютого 2025 року про надання згоди на утримання під вартою судді Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська Кондрашова І.А., підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною п’ятою статті 190, частиною другою статті 384 КК України.

З обставин, викладених у поданні заступника Генерального прокурора Войтенка А.Б., а також установлених під час досудового розслідування у кримінальному провадженні, Вища рада правосуддя встановила те, що відповідало змісту повідомленої підозри:

36. 1. ОСОБА1, тимчасово володіючи нерухомим майном ОСОБА2 –квартирою АДРЕСА1 – на підставі договору оренди від 7 червня 2023 року, укладеного між ним і ОСОБА2 як орендарем та орендодавцем, скористався тим, що за своєю професійною діяльністю він обізнаний із правовою процедурою переходу права власності на об’єкти нерухомості, а також володіє точними відомостями про орендовану квартиру (адреса, інформація про власника), має копію технічної документації на цей об’єкт нерухомості, анкетні дані та зразок підпису власниці квартири, та вирішив заволодіти зазначеним майном шляхом шахрайства, використовуючи завідомо підроблений доказ – розписку від імені ОСОБА2, для визнання за ним права власності на квартиру потерпілої в судовому порядку.
    2. Із метою реалізації зазначеного умислу ОСОБА1 у не встановлений слідством час, але не пізніше 22 грудня 2023 року, отримав від невстановленої особи завідомо підроблений для нього документ, а саме розписку від 7 жовтня 2023 року, складену від імені ОСОБА2, що нібито засвідчувала факт передання ОСОБА1 коштів у розмірі 412 000 грн ОСОБА2 за продаж квартири за адресою: АДРЕСА1, та домовленість про укладання між ними договору купівлі-продажу вказаного житлового приміщення, тобто завідомо підроблений документ, який спричиняє наслідки правового характеру.
    3. Крім того, за версією слідства, для реалізації злочинного плану протиправного заволодіння чужим майном шляхом шахрайства та подання до суду завідомо підроблених доказів (уведення в оману суду) із корисливих мотивів у не встановлений досудовим розслідуванням час ОСОБА1 обрав із числа своїх знайомих адвоката ОСОБА4, не обізнану з його злочинними намірами, з якою підписав договір про надання правничої допомоги для представлення його інтересів у суді та, маючи статус судді і використовуючи особисті довірливі стосунки, що склалися між ними, створив видимість законності своїх дій.
    4. Надалі, 22 грудня 2023 року, ОСОБА1 звернувся до Кіровського районного суду міста Дніпропетровська з позовною заявою про визнання договору дійсним і визнання права власності на нерухоме майно, а саме на квартиру за адресою: АДРЕСА1. Водночас, ОСОБА1 власноручно підписав указану позовну заяву та долучив до неї, зокрема, завідомо підроблений доказ – копію розписки від імені ОСОБА2 від 7 жовтня 2023 року.
    5. Кіровський районний суд міста Дніпропетровська ухвалою від 25 грудня 2023 року в цивільній справі № 203/7651/23 (провадження № 2/0203/540/2024) позовну заяву ОСОБА1 про визнання договору дійсним і визнання права власності на нерухоме майно залишив без руху та надав строк для усунення недоліків – надання документів, що підтверджують сплату судового збору в розмірі 1073 грн та 4120 грн за вимоги майнового та немайнового характеру.
    6. На виконання зазначеної ухвали суду ОСОБА1, розуміючи та усвідомлюючи протиправність своїх дій, із метою введення в оману суду стосовно своїх дійсних намірів, 27 грудня 2023 року додатково надав до Кіровського районного суду міста Дніпропетровська підписану ним заяву про долучення до матеріалів цивільної справи № 203/7651/23 оригіналів квитанцій про сплату судового збору в розмірі 1073 грн та 4120 грн.
    7. 31 липня 2024 року з 15:00 до 15:40 адвокат ОСОБА4 за дорученням ОСОБА1, представляючи його інтереси в суді, перебуваючи у приміщенні Кіровського районного суду міста Дніпропетровська, не будучи обізнаною зі злочинними намірами ОСОБА1, у відкритому судовому засіданні під час розгляду цивільної справи № 203/7651/23 за позовом ОСОБА1 до ОСОБА2 про визнання договору дійсним і визнання права власності на нерухоме майно, повністю підтримала вимоги, заявлені ОСОБА1 у позовній заяві, та надала оригінал підробленої розписки від 7 жовтня 2023 року, складеної від імені ОСОБА2, для ознайомлення суду, створюючи враження, що ОСОБА1 є добросовісним набувачем спірного житлового приміщення.
    8. За результатами судового розгляду цивільної справи № 203/7651/23 на підставі поданих ОСОБА1 підроблених доказів Кіровський районний суд міста Дніпропетровська заочним рішенням від 31 липня 2024 року, яке набрало законної сили 6 вересня 2024 року, задовольнив позов ОСОБА1 до ОСОБА2 про визнання договору дійсним, визнання права власності на нерухоме майно та припинення права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА1, та визнав за ОСОБА1 право власності на вказаний об’єкт нерухомості.
    9. Зазначене дало органам досудового слідства підстави для висновку, що ОСОБА1, який належним чином ознайомлений із заочним рішенням Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 31 липня 2024 року у справі № 203/7651/23 та знав про виникнення у нього права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА1, з моменту набрання цим рішенням суду законної сили, унаслідок своїх злочинних дій незаконно, шляхом шахрайства заволодів об’єктом нерухомого майна, належним ОСОБА2, вартістю 986 695 грн, чим заподіяв їй майнову шкоду у розмірі, що на час вчинення кримінального правопорушення в шістсот разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, тобто в особливо великому розмірі.
    10. Отже, ОСОБА1 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), а саме: у заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайства), вчиненому в умовах воєнного стану, в особливо великих розмірах, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною п’ятою статті 190 КК України; у поданні завідомо підроблених доказів, вчиненому з корисливих мотивів (введення в оману суду), тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 384 КК України.
37. До подання про надання згоди на утримання судді Кондрашова І.А. під вартою заступник Генерального прокурора Войтенко А.Б. долучив копії документів, що, на переконання сторони обвинувачення, підтверджують обґрунтованість підозри ОСОБА1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною п’ятою статті 190, частиною другою статті 384 КК України, на рівні, достатньому для можливості вирішення питання про застосування до ОСОБА1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а саме:
    1. протокол допиту свідка ОСОБА2 від 17 жовтня 2024 року, протокол допиту потерпілої ОСОБА2 від 16 грудня 2024 року, відповідно до яких ОСОБА2 повідомила, що ОСОБА1 винаймав належне їй на праві власності житлове приміщення за адресою: АДРЕСА1, згідно з укладеним між ними договором оренди від 7 червня 2023 року; після низки негативних моментів вимагала від ОСОБА1 виселитися і повернути їй квартиру, на що він не реагував та припинив оплачувати орендну плату, у зв’язку із чим неодноразово зверталася до правоохоронних органів; не мала наміру продавати вказане майно, жодних домовленостей про продаж квартири між нею та ОСОБА1 також не було, грошових коштів від ОСОБА1 вона не отримувала, розписки щодо продажу зазначеного об’єкта нерухомості не писала і не підписувала; про звернення ОСОБА1 до суду із цивільним позовом про визнання за ним права власності на вказану квартиру їй нічого не відомо;
    2. протокол допиту свідка ОСОБА4 від 3 грудня 2024 року, яка підтвердила, що дійсно представляла інтереси ОСОБА1 в суді за його позовом до ОСОБА2 про визнання договору дійсним і визнання права власності на нерухоме майно, факт подання до суду ОСОБА1 особисто підготовленої ним позовної заяви та доказів, доданих до неї; однак про факт підроблення розписки про продаж квартири, як і про фактичні обставини вчинення такого правочину обізнана не була, розписку отримала від ОСОБА1 для пред’явлення в одному із засідань, після чого повернула йому оригінал;
    3. договір оренди квартири від 7 червня 2023 року, укладений між ОСОБА1 і ОСОБА2 як між орендарем та орендодавцем, відповідно до умов якого сторони досягли згоди про тимчасове володіння та користування ОСОБА1 квартирою за адресою: АДРЕСА1, строком на шість місяців (із правом пролонгації) з оплатою в розмірі 10 000 грн щомісяця;
    4. окремі матеріали цивільної справи № 203/7651/23, зокрема позовну заяву ОСОБА1, його письмові пояснення та засвідчену розписку від 07 жовтня 2023 року; усі вказані документи – за особистим підписом ОСОБА1;
    5. заочне рішення Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 31 липня 2024 року у справі № 203/7651/23;
    6. висновок судової оціночно-будівельної експертизи від 22 січня 2025 року № 3467-24, відповідно до якого ринкова вартість квартири за адресою: АДРЕСА1, станом на 7 жовтня 2024 року становила 986 695,00 грн;
    7. висновок судової почеркознавчої експертизи від 29 січня 2025 року № 18, відповідно до якого підписи в документах, поданих до Кіровського районного суду міста Дніпропетровська у справі № 203/7651/23, та в договорі оренди квартири від 7 червня 2023 року виконані ОСОБА1;
    8. висновок судової почеркознавчої експертизи від 7 лютого 2025 року № 19, відповідно до якого рукописний текст і підпис від імені ОСОБА2, зображення якого наявне в копії розписки від 7 жовтня 2023 року, виконаний не ОСОБА2, а іншою особою;
    9. протокол огляду відомостей про телефонні з’єднання ОСОБА1 від 16 грудня 2024 року, які надано на підставі ухвали слідчого судді, згідно з якими протягом 7 жовтня 2023 року збігів місцеперебування ОСОБА1 та ОСОБА2 не виявлено.
38. Подання містило обґрунтування необхідності надання згоди Вищої ради правосуддя на утримання судді Кондрашова І.А. під вартою як одного із запобіжних заходів у кримінальному провадженні, отже Вища рада правосуддя рішенням від 25 лютого 2025 року № 310/0/15-25 задовольнила подання та надала згоду на утримання під вартою судді Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська (нині – Шевченківський районний суд міста Дніпра) Кондрашова І.А.
39. Вища рада правосуддя рішенням від 3 березня 2025 року № 358/0/15-25 за тако самою фабулою фактичних обставин частково задовольнила клопотання заступника Генерального прокурора Войтенка А.Б., тимчасово, до 20 квітня 2025 року, відсторонила суддю Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська Кондрашова І.А. від здійснення правосуддя у зв’язку з притягненням до кримінальної відповідальності.
40. Слідчий суддя Печерського районного суду міста Києва ухвалою від 22 березня 2025 року застосував до ОСОБА1 запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту до 20 квітня 2025 року включно, який було продовжено ухвалами від 18 квітня 2025 року – до 20 травня 2025 року, від 19 травня 2025 року – до 18 липня 2025 року, яку залишив без змін Київський апеляційний суд постановою від 25 червня 2025 року, а Верховний Суд ухвалою від 17 липня 2025 року відмовив у відкритті касаційного провадження.
41. 28 квітня 2025 року прокурор Фомченков В.М. за дорученням заступника Генерального прокурора Войтенка А.Б. письмово повідомив про підозру судді ОСОБА1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною п’ятою статті 190, частиною другою статті 384 КК України, суть якої залишилася незмінною; повідомлення про підозру того самого дня вручено судді.
42. 8 травня 2025 року обвинувальний акт у кримінальному провадженні № ____ скеровано до Центрального районного суду міста Дніпра, однак Дніпровський апеляційний суд ухвалою від 12 червня 2025 року задовольнив подання Центрального районного суду міста Дніпра від 16 травня 2025 року про направлення до іншого суду для розгляду матеріалів кримінального провадження № ____ від 3 жовтня 2024 року стосовно ОСОБА1, а матеріалів кримінального провадження (справа № 203/3202/25) – до Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра для здійснення судового розгляду.
43. Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра ухвалою від 9 липня 2025 року відмовив у задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА1 про повернення прокурору обвинувального акта в межах кримінального провадження № ____, внесеного до ЄРДР 3 жовтня 2024 року, та про зміну запобіжного заходу; задовольнив частково клопотання прокурора Колєснікової Ю.С. про продовження строку запобіжного заходу у виді домашнього арешту та продовжив строк його дії із забороною цілодобово залишати місце проживання, за виключенням необхідності отримання медичної допомоги та прослідування в укриття цивільного захисту до 5 вересня 2025 року включно.

Дніпровський апеляційний суд ухвалою від 11 липня 2025 року та Верховний Суд ухвалою від 21 липня 2025 року відмовили у відкритті проваджень щодо перегляду рішень в частині продовження строку дії запобіжного заходу за скаргами захисника.

44. Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра ухвалою від 25 липня 2025 року призначив судовий розгляд у кримінальному провадженні № ____, внесеному до ЄРДР 3 жовтня 2024 року, стосовно ОСОБА1, у відкритому судовому засіданні на 31 липня 2025 року.
45. Під час розгляду суд задовольняв клопотання сторони обвинувачення про застосування та продовження строку дії запобіжних заходів (ухвали від 26 серпня 2025 року, від 15 жовтня 2025 року, від 11 грудня 2025 року.
46. Відповідно до відомостей вебпорталу «Судова влада України» розгляд кримінального провадження триває.
47. Орган досудового розслідування додатково надав відомості, які, на думку слідства, підтверджують обставини повідомленої підозри та містять відомості про можливе вчинення дисциплінарного проступку:
    1. протоколи допиту свідка ОСОБА5 від 21 жовтня 2024 року та свідка ОСОБА6 від 21 грудня 2024 року, які повідомили, що зі слів ОСОБА2 їм відомо про обставини конфлікту між нею та орендарем її квартири на ім’я ОСОБА7;
    2. протокол огляду образу з інформаційного наповнення терміналу мобільного зв’язку ОСОБА1 від 6 січня 2025 року, під час якого встановлено спілкування ОСОБА1 з ОСОБА2, негативні стосунки з нею, демонстрування проєкту розписки від 7 жовтня 2023 року власниці квартири, висловлення наміру щодо заволодіння її квартирою, ігнорування дзвінків і повідомлень від неї тощо;
    3. протокол огляду образу з інформаційного наповнення терміналу мобільного зв’язку ОСОБА4 від 8 січня 2025 року, під час якого встановлено наявність листування з ОСОБА1 щодо обставин, пов’язаних із судовим розглядом цивільної справи № 203/7651/23, поданням документів до суду під час її розгляду, отриманням рішення в цій справі та можливості реєстрації права власності на житло;
    4. протокол огляду флешнакопичувача від 6 січня 2025 року, вилученого під час проведення обшуку робочого кабінету ОСОБА1, на якому міститься електронний файл із позовною заявою до ОСОБА2;
    5. відомості УОАЗОР ГУНП щодо звернень ОСОБА2 та ОСОБА1 на спецлінію «102» ГУНП протягом 2023–2024 років щодо незаконних дій;
    6. висновок судової оціночно-будівельної експертизи від 18 квітня 2025 року № 916-25, відповідно до якого ринкова вартість квартири за адресою: АДРЕСА1, площею 30,4 кв. м станом на 6 вересня 2024 року становила 1 029 758,00 грн (у резервній валюті 25 062,00 долари США).

Щодо додержання правил декларування суддею Кондрашовим І.А. як особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування

48. НАЗК повідомило Вищу раду правосуддя листом від 9 травня 2025 року вих. № 41-01/40661-25 (вх. № 4884/0/8-25 від 12 травня 2025 року), що за результатами повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, поданої 30 березня 2023 року суддею Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська Кондрашовим І.А., щорічної за 2022 рік (https://public.nazk.gov.ua/documents/3706ac24-6755-42fc-9ed7-c6e43cdeead4) установлено, що суб’єкт декларування вказав у Декларації відомості, які відрізняються від достовірних на суму, розмір якої становить від 500 до 2000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, установлених на дату подання декларації, чим не дотримав вимог пунктів 2, 2¹, 7 частини першої статті 46 Закону України «Про запобігання корупції».

Отже, у діях суб’єкта декларування встановлено ознаки правопорушення, за яке передбачено кримінальну відповідальність за частиною першою статті 366² КК України.

49. 9 травня 2025 року НАЗК затвердило обґрунтований висновок щодо виявлення ознак корупційного або пов’язаного з корупцією правопорушення, за яке передбачено кримінальну відповідальність.
50. Довідкою від 2 травня 2025 року № 325/25 за результатами повної перевірки Декларації, щорічної за 2022 рік (далі – Довідка), унікальний ідентифікатор документа – 3706ac24-6755-42fc-9ed7-c6e43cdeead4, поданої Кондрашовим І.А., суддею Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська, встановлено, що суб’єкт декларування під час складання та подання Декларації вказав недостовірні відомості, про що зазначено в підпункті 1.1 пункту 1, підпункті 2.1 пункту 2, підпункті 3.1 пункту 3, пункті 4, підпункті 5.2 пункту 5 розділу 3.1 цієї Довідки, та неточні відомості, про що зазначено в підпунктах 1.2, 1.3 пункту 1, підпункті 2.2 пункту 2, підпунктах 3.2–3.4 пункту 3, підпунктах 5.1, 5.3–5.5 пункту 5, підпунктах 6.1, 6.2 пункту 6, підпунктах 7.1, 7.2 пункту 7, пункті 8 розділу 3.1 цієї Довідки, чим не дотримав вимог пунктів 1, 2, 2¹, 7, 8, 8¹, 10 частини першої статті 46 Закону України «Про запобігання корупції».

Недостовірні відомості, зазначені в декларації, відрізняються від достовірних на загальну суму 2 659 361,44 гривні:

1. 1. Суб’єкт декларування в розділі 3 «Об’єкти нерухомості» Декларації не зазначив відомостей про квартиру загальною площею 46,6 кв. м, яку станом на кінець звітного періоду (зокрема, упродовж 30 календарних днів, що передували останньому дню звітного періоду) він використовував із червня–липня 2022 року як місце фактичного проживання, що підтверджується поясненнями суб’єкта декларування та призвело до зазначення відомостей, які не відповідають дійсності на суму 1 278 000,00 грн вартості такої квартири.
   2. У розділі 4 «Об’єкти незавершеного будівництва» Декларації суб’єкт декларування зазначив відомості, які не відповідають дійсності, про відсутність об’єктів для декларування в цьому розділі Декларації, обравши позначку «Дані відсутні». Під час перевірки встановлено, що суб’єкт декларування не зазначив даних про об’єкт незавершеного будівництва, який належить члену сім’ї (дружині) на праві власності із 4 жовтня 2022 року у вигляді майнових прав на квартиру, яка станом на кінець звітного періоду будувалася у багатоповерховому будинку, на підставі договору про пайову участь від 4 жовтня 2022 року, укладеного між дружиною (учасник, асоційований член кооперативу) та ОК «ЖБК “Хюгге Стайл”, код ЄДРПОУ 44642281 (Організатор будівництва).

Таким чином, суб’єкт декларування у розділі 4 Декларації зазначив відомості, які не відповідають дійсності на суму 1 371 322,50 грн

Крім того, у підпункті 5.6 пункту 5 Довідки НАЗК акцентує, що суб’єкт декларування не зазначив відомостей про отриманий членом сім’ї (дружиною) дохід у розмірі 1 371 322,50 грн, витрачений на придбання 4 жовтня 2022 року вказаних вище майнових прав на об’єкт незавершеного будівництва.

Результати проведеного за методологією оцінки НАЗК дослідження фактичних даних та пояснень суб’єкта декларування вказують на те, що сума незадекларованого доходу, витраченого дружиною на придбання 4 жовтня 2022 року майнових прав на об’єкт незавершеного будівництва могла становити загальний розмір сплаченого пайового внеску – 1 371 322,50 грн, оскільки, з урахуванням отриманих нею доходів, наявних у суб’єкта декларування грошових активів на початок звітного періоду, які ймовірно вона використала для сплати пайового внеску, та здійснених нею витрат, дружині не вистачало грошових коштів для сплати зазначеного внеску.

50. 3. Суб’єкт декларування не зазначив у розділі 12 Декларації «Грошові активи» відомостей про грошовий актив члена сім’ї (дружини) в розмірі 37 500,00 доларів США, що у гривневому еквіваленті (з урахуванням офіційного курсу, встановленого Національним банком України й АТ КБ «ПриватБанк» станом на 4 жовтня 2022 року: 1 долар США – 36,5686 грн) становить 1 371 322,50 грн, у вигляді сплаченого 4 жовтня 2022 року дружиною пайового внеску на виконання договору про пайову участь від 4 жовтня 2022 року, укладеного між нею та ОК «ЖБК “Хюгге Стайл” (код ЄДРПОУ 44642281).
51. НАБУ листом від 7 серпня 2025 року вих. № 544-303/23578 (вх. № 8511/0/8-25 від 7 серпня 2025 року) повідомило, що 19 травня 2025 року за результатами розгляду описаних матеріалів НАЗК внесло відомості за № ____ за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 366² КК України. 5 серпня 2025 року за результатами досудового розслідування вказаного кримінального провадження прийнято рішення про його закриття на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України, а саме через відсутність складу кримінального правопорушення (за результатами вжитих заходів досудового розслідування не встановлено суб’єктивної сторони складу кримінального правопорушення).
52. Згідно із щорічною декларацією особи, уповноваженої на виконання функцій держави та місцевого самоврядування за 2023 рік, поданою суддею Шевченківського районного суду міста Дніпра Кондрашовим І.А. 31 березня 2024 року о 13:24 шляхом заповнення на сайті НАЗК, у розділі 3 «Об’єкти нерухомості» відсутня інформація про право користування (оренди) квартирою ОСОБА2 у 2023 році, а в розділі 14 «Видатки та правочини» – про використання коштів у розмірі 400 000,00 грн чи 412 000,00 грн на оплату вартості придбаної квартири (https://public.nazk.gov.ua/documents/70817088-de41-4971-b385-72aebca1401f ).
53. Відповідно до щорічної декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави та місцевого самоврядування за 2024 рік, поданої суддею Шевченківського районного суду міста Дніпра Кондрашовим І.А. 30 березня 2025 року о 22:54 год, шляхом заповнення на сайті НАЗК, у розділі 3 «Об’єкти нерухомості» задекларовано право власності на квартиру площею 30,4 кв. м вартістю 986 695,00 грн, яке він набув 6 вересня 2024 року, а в розділі 14 «Видатки та правочини» задекларовано видаток здійснений 16 вересня 2024 року, на 412 000,00 грн (купівля-продаж (міна) за результатами якого суб’єкт декларування набув право власності (у тому числі спільної), володіння чи користування нерухомим майном (https://public.nazk.gov.ua/documents/7be8d05e-5597-4d3b-9897-39da5756d5e8).
54. Повні перевірки Декларацій за 2023–2024 роки, відповідно до відкритих відомостей вебсайту НАЗК, не проводилися.
55. Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо суб’єкта (номер інформаційної довідки 459668668 від 8 січня 2025 року) методом часткового співпадіння за фізичною особою «Кондрашов Ігор Альбертович (реєстраційний номер облікової картки платника податків ____)» зареєстровано квартиру, розташовану в АДРЕСА2, загальною площею 41,7 кв. м, вартістю – 64 000,00 грн.
56. Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо об’єкта нерухомого майна (номер інформаційної довідки 459669362 від 8 січня 2025 року) – квартира АДРЕСА1 загальною площею 30,4 кв. м, вартістю 26 431,00 грн – зареєстроване право власності ОСОБА2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків ____) із 8 квітня 2011 року і станом на момент видачі довідки.

 

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя погоджується із пропозицією, яку дисциплінарний інспектор висловив у засіданні, з огляду на таке

Щодо загальної характеристики нормативних підстав дисциплінарної відповідальності

57. Згідно із частиною сьомою статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя зобов’язаний: 1) справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства; 2) дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів; 3) подавати декларацію доброчесності судді та декларацію родинних зв’язків судді; 4) виявляти повагу до учасників процесу; 5) не розголошувати відомості, які становлять таємницю, що охороняється законом, у тому числі таємницю нарадчої кімнати і закритого судового засідання; 6) виконувати вимоги та дотримуватися обмежень, установлених законодавством у сфері запобігання корупції; 7) подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування; 8) систематично розвивати професійні навички (уміння), підтримувати свою кваліфікацію на належному рівні, необхідному для виконання повноважень у суді, де він обіймає посаду; 9) звертатися з повідомленням про втручання в його діяльність як судді щодо здійснення правосуддя до Вищої ради правосуддя та до Генерального прокурора упродовж п’яти днів після того, як йому стало відомо про таке втручання; 10) підтверджувати законність джерела походження майна у зв’язку з проходженням кваліфікаційного оцінювання або в порядку дисциплінарного провадження щодо судді, якщо обставини, що можуть мати наслідком притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, викликають сумнів у законності джерела походження майна або доброчесності поведінки судді.

Отже за змістом цього переліку, законодавець чітко виокремлює обов’язки судді, які стосуються професійної діяльності щодо належного відправлення правосуддя (пункти 1, 5), та зобов’язання щодо дотримання правил етики (пункти 2, 4) та доброчесності (пункти 3, 6, 7, 9, 10).

Наведеним положенням частини сьомої статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» кореспондують відповідні склади дисциплінарних правопорушень, передбачених частиною першою статті 106 цього Закону.

Відповідно до зазначених положень порушення суддею певного обов’язку є конкретно визначеною законом підставою для його дисциплінарної відповідальності.

58. Велика Палата Верховного Суду в пунктах 80 – 82 постанови від 12 вересня 2024 року у справі № 990SCGC/12/24 (провадження № 11-138сап24) виснувала, що аналіз суб’єктивних та об’єктивних ознак дисциплінарного правопорушення дає підстави визначити дисциплінарний проступок судді як винне, протиправне порушення професійних обов’язків або загальновизнаних морально-етичних вимог, які ставляться до судді, що призвело чи могло призвести до негативних наслідків, а об’єктивна сторона дисциплінарного проступку передбачає наявність умислу в діях судді, свідомого порушення ним встановлених законом вимог та настання / можливість настання негативних наслідків.

Кваліфікація діяння – це точна правова оцінка конкретного діяння, яка полягає у встановленні точної відповідності між ознаками вчиненого діяння та ознаками, визначеними законом. Юридичною підставою кваліфікації діяння є його склад. Наслідки вчинення певних дій у кожному конкретному випадку мають бути встановлені й поставлені у вину суб’єктові дисциплінарного правопорушення, якщо між його діянням і наслідками існує причинний зв’язок. Настання описаних у законі наслідків є свідченням того, що вони виконують роль обставин, які надають проступку кваліфікованого виду.

59. Тому обґрунтування підстав відповідальності в поведінці суддів вимагає встановлення нормативного змісту кожного зі складів дисциплінарних проступків, щодо яких відбувається інкримінування протиправності відповідних дій.
60. Особа, призначена на посаду судді, складаючи присягу судді, присягає Українському народові, зокрема, дотримуватися етичних принципів і правил поведінки судді, не вчиняти дій, що порочать звання судді або підривають авторитет правосуддя (стаття 57 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
61. Згідно зі статтями 1, 3 Кодексу суддівської етики у редакції, затвердженій рішенням XI чергового з’їзду суддів України від 22 лютого 2013 року, суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду. Суддя має докладати всіх зусиль до того, щоб на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини його поведінка була бездоганною.
62. У контексті продовження та розвитку відповідних положень, статтями 1–3 Кодексу суддівської етики, затвердженого рішенням XX чергового з’їзду суддів України від 18 вересня 2024 року визначено, що суддя як носій судової влади повинен бути прикладом неухильного дотримання принципу верховенства права і вимог закону, присяги судді. Суддя має усвідомлювати постійну увагу суспільства та демонструвати високі стандарти поведінки з метою зміцнення довіри до судової влади та утвердження авторитету правосуддя.

У ситуаціях, коли незалежність та авторитет судової влади під загрозою, судді мають право виступати на їх захист як на національному, так і на міжнародному рівнях.

Суддя має уникати конфлікту інтересів, проявляти стійкість до будь-якого тиску або втручання у діяльність, пов’язану зі здійсненням правосуддя, та бути незалежним у процесі прийняття рішень.

Суддя не може використовувати своє посадове становище в особистих інтересах чи в інтересах третіх осіб.

Суддя має докладати зусиль, щоб на думку звичайної розсудливої людини (законослухняної людини, яка, будучи достатньою мірою поінформованою про факти та процеси, що відбуваються, об’єктивно сприймає інформацію та обставини зі сторони) його поведінка відповідала високому статусу посади та не викликала обґрунтованих сумнівів у його доброчесності.

Суддя не повинен допускати поведінки, що створює враження про недотримання ним етичних стандартів судді.

63. У пункті 29 Висновку № 3 (2002) Консультативної ради європейських суддів (надалі – КРЄС) зазначено, що судді повинні гідно поводити себе у своєму приватному житті.

Щодо правил поведінки судді КРЄС вважає, що кожний окремий суддя повинен робити все можливе для підтримання судової незалежності на інституційному та особистому рівнях; судді повинні поводитися гідно при виконанні посадових обов’язків та в особистому житті (пункт 50 цього Висновку).

64. Відповідно до Бангалорських принципів поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27 липня 2006 року № 2006/23, дотримання етичних норм, демонстрація дотримання етичних норм є невід’ємною частиною діяльності суддів.

Згідно із третім показником чесність та непідкупність є необхідними умовами для належного виконання суддею своїх обов’язків. Суддя демонструє поведінку, бездоганну навіть на думку стороннього спостерігача. Спосіб дій та поведінка судді мають підтримувати впевненість суспільства в чесності та непідкупності судових органів. Недостатньо просто чинити правосуддя, потрібно робити це відкрито для суспільства.

Показник четвертий – «Дотримання етичних норм» – розкривається зокрема через категоричну вимогу заборони допускати прояв некоректної поведінки при здійсненні будь-якої діяльності, що пов’язана з посадою судді (пункт 4.1), суддя не має права використовувати чи дозволяти використовувати авторитет власної посади для досягнення особистих інтересів судді, членів його сім’ї чи інших осіб. Суддя не повинен діяти чи дозволяти іншим діяти у такий спосіб, щоб можна було зробити висновок, що будь-хто неналежно впливає на здійснення суддею його повноважень (пункт 4.9), суддя та члени його родини не мають права вимагати чи приймати будь-які подарунки, позики, заповіти чи допомогу в іншій формі, якщо це викликано діями, які суддя скоїв, планує скоїти, чи бездіяльністю у зв’язку з виконанням ним своїх посадових обов’язків.

65. Постійна увага з боку суспільства покладає на суддю обов’язок прийняти низку обмежень, і хоч пересічному громадянину ці обов’язки могли б здатися обтяжливими, суддя приймає їх добровільно та охоче. Поведінка судді має відповідати високому статусу його посади.
66. Парламентська Асамблея Ради Європи у своїй Резолюції від 25 грудня 2008 року № 1165 (1998) вказала, що публічні особи повинні усвідомлювати, що особливий статус, який вони мають у суспільстві, автоматично збільшує рівень тиску на приватність їхнього життя (пункт 6).
67. Отже, посада судді покладає на нього додаткові обмеження та обов’язки, які водночас є етичними стандартами, що формують модель поведінки, яку суддя повинен ставити за мету і якої повинен дотримуватися. Зокрема, запорукою утвердження довіри до суду має бути законослухняна і добропорядна поведінка суддів у повсякденному житті.
68. У параграфах 3, 6 Висновків першої експертної комісії Міжнародної асоціації суддів «Правила етичної поведінки суддів, їх застосування та дотримання» (2004 року) зазначено, що професійні стандарти відображають ту модель поведінки, до якої судді мають прагнути, та підкреслено необхідність розмежовувати поняття порушення професійних стандартів і дисциплінарних проступків.
69. Під суддівською етикою потрібно розуміти певну систему базових принципів регламентації поведінки суддів у судовому засіданні, у суді та позасудової поведінки, які побудовані з урахуванням особливостей професійної діяльності судді та створені для підтримки суддівських стандартів, діють об’єктивно і незалежно з метою збільшення значущості наявних правових норм та правил поведінки для суддів. Із метою зміцнення довіри суспільства до судової влади судді мають усвідомлювати значущість своєї місії в утвердженні верховенства права і забезпеченні захисту прав людини та основоположних свобод. Постійна увага з боку суспільства до дій представників судової влади, бажання громадян мати в державі справедливе правосуддя для отримання належного захисту своїх прав покладає на суддю обов’язок бути не лише представником влади, який неухильно дотримується Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, а й людиною з високими стандартами поведінки.

Високі стандарти поведінки полягають у тому, що суддя як на роботі, так і поза її межами, у повсякденному житті, має демонструвати таку поведінку, щоб учасники процесу та оточуючі люди бачили в ньому еталон порядності і справедливості – високоморальну, чесну, стриману, врівноважену людину. Водночас, суддя має не лише подавати особистий приклад, а й пропагувати етичну поведінку серед учасників процесу та оточуючих, вимагати етичної поведінки від інших.

70. Зміст Кодексу суддівської етики свідчить про те, що в ньому окреслені стандарти поведінки судді як під час здійснення правосуддя (розділ ІІ), так і визначено, якою має бути його позасудова поведінка (розділ ІІІ) (пункт 140 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 червня 2024 року у справі № 990SCGC/2/24).

Таким чином, пункт 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» стосується поведінки судді, яка порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя і складається з таких аспектів:

– питання моралі, чесності, непідкупності;

– відповідність способу життя судді його статусу;

– дотримання норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду;

– прояв неповаги до інших суддів, адвокатів, експертів, свідків чи інших учасників судового процесу.

71. Про наявність у поведінці судді складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» можуть свідчити дії чи бездіяльність судді, що демонструють відверте нехтування нормами моралі і права, неповагу до інших громадян та суспільства в цілому, недобросовісне використання власного соціального статусу і зумовлених посадою можливостей, поведінка, що викликає негативний суспільний резонанс, компрометує весь суддівський корпус, здатна поставити під сумнів незалежність, неупередженість, об’єктивність правосуддя і підірвати довіру до суду як інституції, покликаної стояти на варті законності і справедливості.

Порушення правил суддівської етики, пов’язане зі здійсненням суддею правосуддя, вчиняється суддею у процесі розгляду певної справи та може проявлятися в одній із таких форм: вияв неповаги чи образа когось з учасників судового провадження, розголошення конфіденційної інформації, що стала відома судді у зв’язку з розглядом судової справи, позапроцесуальне спілкування з учасниками процесу, ухилення від здійснення правосуддя тощо.

Тобто, суддя може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності за пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» лише за вчинення «етичного проступку», зокрема, під час виконання функцій судді зі здійснення правосуддя. У такому разі діяння судді повинні оцінюватися виключно через призму моральних та етичних принципів і якостей особи судді, який від імені України уповноважений владою здійснювати правосуддя, та не повинні пов’язуватися із застосуванням суддею норм матеріального та процесуального права під час ухвалення судових рішень.

Таким чином, пункт 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» стосується поведінки судді, яка порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, в тому числі, в аспекті питання моралі, чесності, непідкупності, дотримання норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.

Отже, підставою дисциплінарної відповідальності судді може бути не будь-яка поведінка, яка свідчить про недотримання суддею норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, а лише та, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя. Саме така поведінка становить об’єктивну сторону зазначеного дисциплінарного проступку.

72. На національному рівні сформовано усталений підхід до розуміння поняття «авторитет правосуддя» як сукупності об’єктивних і суб’єктивних ознак, які характеризують діяльність зі здійснення правосуддя, таких як справедливість провадження, незалежність правосуддя, безсторонність, публічність, моральність, та які мають вселяти повагу громадськості до суду в демократичному суспільстві. Під авторитетом судової влади потрібно розуміти як визнання за судовою владою видатних досягнень, здібностей, особливого становища та статусу в державі, так і значення її впливу на довіру осіб до неї. Схожим є і поняття «авторитет судді», який виступає як представник судової влади та є зовнішнім втіленням і подальшою демонстрацією її авторитету.
73. У пункті 55 рішення Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ) від 26 квітня 1979 року у справі «Санді Таймс» проти Об’єднаного Королівства» (заява № 6538/74) вираз «авторитет судової влади» (authority of the judiciary) означає, що суди – це органи, покликані підтверджувати юридичні права та обов’язки й вирішувати спори; широка публіка повинна сприймати їх так і з повагою та довірою ставитися до спроможності судів виконувати ці функції.

У пунктах 128–130 рішення ЄСПЛ у справі «Моріс проти Франції» (23 квітня 2015 року [ВП], заява № 29369/10) щодо авторитету правосуддя зазначено, що питання стосовно функціонування судової системи, а саме інституції, яка є необхідною для демократичного суспільства, належать до сфери суспільного інтересу. У зв’язку із цим потрібно брати до уваги особливу роль судової влади в суспільстві. Як гарант правосуддя, основоположної цінності в державі, яка керується законом, судова влада повинна користуватися довірою суспільства для успішного виконання своїх обов’язків, тому може виникнути необхідність захистити таку довіру від нападів, які завдають серйозної шкоди і які по суті є необґрунтованими, особливо зважаючи на той факт, що на суддях, які піддаються критиці, лежить обов’язок проявляти обачність, яка заважає їм відповісти (див. «Прагер і Обершлік проти Австрії», № 15974/90, 26 квітня 1995 року, пункт 34; «Карпетас проти Греції», № 6086/10, 30 жовтня 2012 року, пункт 68; «Ді Джованні проти Італії», № 51160/06, 9 липня 2013 року, пункт 71).

Вираз «авторитет судової влади» означає також і те, що суди є, і здебільшого сприймаються суспільством як належний майданчик для вирішення правових спорів та встановлення винуватості чи невинуватості особи у кримінальному обвинуваченні, а також ідею, що суспільство загалом поважає суди і впевнене в їх можливості виконувати зазначені функції (див. «Ворм проти Австрії», № 22714/93, 29 серпня 1997 року, пункт 40, та «Прагер і Обершлік проти Австрії», згадане вище).

Ідеться про впевненість, яку повинні викликати суди в демократичному суспільстві не тільки в обвинувачених у кримінальних справах (див. «Кипріану проти Кіпру» № 73797/01, 15 грудня 2005 року [ВП], пункт 172), але й у громадськості загалом (див. «Кудешкіна проти Російської Федерації», № 29492/05, 26 лютого 2009 року, пункт 86, згадане вище).

74. Рішення, вчинки кожного судді впливають на формування суспільної думки про всю судову систему, на рівень довіри громадян до судів загалом. Кожен суддя має бути відповідальним, усіляко запобігати порушенням закону, із честю і гідністю нести високе звання судді.
75. Пункти 7, 10 частини сьомої статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначають елементом правового статусу судді обов’язок подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, а також підтверджувати законність джерела походження майна у зв’язку з проходженням кваліфікаційного оцінювання або в порядку дисциплінарного провадження щодо судді, якщо обставини, що можуть мати наслідком притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, викликають сумнів у законності джерела походження майна або доброчесності поведінки судді.
76. У системному взаємозв’язку необхідно звернути увагу, що доброчесність судді як один із трьох критеріїв кваліфікаційного оцінювання за частиною другою статті 83 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у контексті пункту 12 частини першої статті 106 цього Закону означає насамперед дотримання визначених законодавством правил і норм у сфері декларування доходів, майна та майнових прав, а також виключення корупційних дій і практик у цій сфері.
77. Вказана вимога знаходить своє відображення і в загальних стандартах професійної суддівської етики, визначаючи чесність та непідкупність судді необхідною умовою для належного виконання суддею своїх обов’язків, про що зазначено в цитованих нормах Бангалорських принципів та в Кодексі суддівської етики, у приписах статей 1, 20 (суддя повинен бути обізнаним про свої майнові інтереси та вживати розумних заходів для того, щоб бути обізнаним про майнові інтереси членів своєї сім’ї).
78. На забезпечення виконання цього обов’язку статті 59, 60 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» регламентують застосування механізмів моніторингу способу життя судді, який може бути проведений на вимогу Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Вищої ради правосуддя та в інших випадках, визначених законом (результати моніторингу способу життя судді можуть також використовуватися для оцінки дотримання суддею правил суддівської етики; інформація, отримана за результатами моніторингу способу життя судді, включається до суддівського досьє), та повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, яка подається суддею, що полягає у з’ясуванні достовірності задекларованих відомостей, точності оцінки задекларованих активів, перевірці на наявність конфлікту інтересів та ознак незаконного збагачення.
79. Водночас відповідно до статті 52² Закону України «Про запобігання корупції» порядок здійснення повної перевірки декларації, поданої суддею, суддею Конституційного Суду України, моніторингу способу життя судді, судді Конституційного Суду України визначається Національним агентством за погодженням відповідно Вищої ради правосуддя або зборів суддів Конституційного Суду України.

Довідку за результатами повної перевірки декларації, поданої суддею, суддею Конституційного Суду України, моніторингу способу життя судді, судді Конституційного Суду України погоджує Голова Національного агентства або його заступник.

80. Центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який забезпечує формування та реалізує державну антикорупційну політику, є НАЗК, до повноважень якого належать, зокрема, здійснення контролю та перевірки декларацій суб’єктів декларування, проведення моніторингу способу життя суб’єктів декларування (частина перша статті 4, пункт 7¹ частини першої статті 11 Закону України «Про запобігання корупції»).
81. Частина четверта статті 52 Закону України «Про запобігання корупції» покладає на суддів як суб’єктів декларування – службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище (згідно з приміткою до статті 51³ до цього Закону), обов’язок у разі суттєвої зміни у майновому стані суб’єкта декларування, а саме отримання доходу, придбання майна або здійснення видатку на суму, яка перевищує 50 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня відповідного року, зазначений суб’єкт у десятиденний строк з моменту отримання доходу, придбання майна або здійснення видатку зобов’язаний повідомити про це Національне агентство. Зазначена інформація вноситься до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та оприлюднюється на офіційному веб-сайті Національного агентства.
82. З огляду на автономність дисциплінарного провадження, зокрема в питаннях оцінки та встановлення ознак дисциплінарного проступку, дисциплінарні органи Вищої ради правосуддя можуть ураховувати та використовувати як інформацію і документи, надані спеціально уповноваженими суб’єктами у сфері протидії корупції (приписи, протоколи, постанови, довідки тощо), так і відомості, отримані ними самостійно – під час реалізації дисциплінарних повноважень у дисциплінарному провадженні (зокрема дані з відкритих джерел). Суддя зі свого боку зобов’язаний надати дисциплінарним органам Вищої ради правосуддя вичерпні пояснення та документи, які спростовують підозру в допущенні ним недоброчесної поведінки. Ухилення судді від виконання цього обов’язку або подання необґрунтованих, недостовірних або недостатніх підтверджень власної майнової доброчесності потрібно тлумачити не на користь судді.
83. ЄСПЛ у пунктах 352–353 рішення «Джоджай проти Албанії» від 9 лютого 2021 року (заява № 15227/19) також вказав на те, що для цілей «цивільно-правової» частини пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод те, що тягар доведення перейшов на заявницю під час процедури перевірки після того, як НКК надала доступ до попередніх висновків, отриманих у результаті завершення розслідування та доказів у матеріалах справи, саме собою не було свавільним (див. рішення у справі «Гогітідзе та інші проти Грузії», № 36862/05, пункт 122, 12 травня 2015 року в контексті провадження про конфіскацію майна; з відповідними змінами справу «Грейсон і Барнхем проти Сполученого Королівства», № 19955/05 і 15085/06, пункти 37–49, 23 вересня 2008 року, у контексті постанови про конфіскацію у справах про торгівлю наркотиками).

ЄСПЛ вважає, що, беручи до уваги процес оцінювання особистих або сімейних статків, накопичених протягом професійного життя судді, пом’якшувальні обставини, передбачені в Законі про перевірку, неподання заявницею документів, що підтверджують об’єктивну неможливість продемонструвати законний характер доходу її партнера та її власне неповідомлення про майно в момент його придбання, порушення пункту 1 статті 6 Конвенції щодо стверджуваного порушення принципу правової визначеності не було.

84. Отже, усунення будь-яких сумнівів щодо законності джерел походження майна суддею під час здійснення щодо судді дисциплінарного провадження у зв’язку із врахуванням стандартів доказування – за допомогою чітких та переконливих доказів – є професійним обов’язком судді, з урахуванням його службового статусу та вимог професійної етики та доброчесності.
85. Зважаючи на те, що формулювання компетенції суб’єкта владних повноважень із застосуванням загальних оцінних понять є формою встановлення дискреції, для визначення порядку її реалізації, який відповідає засадам правової визначеності як складника верховенства права, потрібно звертати увагу, що вибір рішення органом здійснюється без відступлення від попередніх рішень, прийнятих тим самим адміністративним органом в однакових чи подібних справах, крім обґрунтованих випадків.
86. Вища рада правосуддя рішенням від 17 грудня 2024 року № 3659/0/15-24 затвердила Єдині показники для оцінки доброчесності та професійної етики судді (кандидата на посаду судді) (далі – Єдині показники).

У пункті 14 розділу ІІІ Єдиних показників зазначено, що оцінка доброчесності та професійної етики судді (кандидата на посаду судді) полягає в оцінюванні відповідності судді (кандидата на посаду судді) таким показникам: незалежність; неупередженість; дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті; чесність; сумлінність; непідкупність; законність джерел походження майна, відповідність рівня життя судді (кандидата на посаду судді) або членів його сім’ї задекларованим доходам, відповідність способу життя судді (кандидата на посаду судді) його статусу.

Деталізуючи поняття «відповідність критеріям», Єдині показники орієнтують на те, що:

дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті як неухильне дотримання суддею (кандидатом на посаду судді) професійних етичних та загальновизнаних моральних правил поведінки у професійній діяльності та особистому житті, якщо він, зокрема, але не виключно: перебуваючи в нинішньому або будь-якому попередньому статусі, діяв відповідно до правил професійної етики та інших етичних норм, не вчиняв будь-яких дій, що могли / можуть завдати шкоди авторитету правосуддя або відповідному органу, установі, організації; дотримувався етичних норм, не допускаючи поведінки, яка могла викликати обґрунтований сумнів у звичайної розсудливої людини, зокрема, що він здатний виконувати свої обов’язки чесно, неупереджено, незалежно й компетентно (підпункти 1, 2 пункту 17);

чесність–правдивість, принциповість, щирість судді (кандидата на посаду судді) у професійній діяльності та особистому житті, якщо, зокрема, але не виключно: завжди, а не лише під час виконання своїх посадових обов’язків, поводився відповідно до свого статусу, проявляв гідність і добропорядність, діяв згідно з вимогами законодавства, правилами професійної етики, вимогами академічної доброчесності, іншими етичними нормами щодо чесності; надав достовірну та відому йому інформацію в деклараціях доброчесності судді (декларації доброчесності кандидата на посаду судді), деклараціях родинних зв’язків судді (декларації родинних зв’язків кандидата на посаду судді), деклараціях особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, про яку має бути обізнаний; надав правдиві усні та / або письмові відомості під час участі в доборі, конкурсі, кваліфікаційному оцінюванні, дисциплінарному провадженні, інших юридичних процедурах, у яких такий суддя (кандидат на посаду судді) брав та / або бере участь; не приховував таких відомостей за наявності підстав вважати, що вони були йому відомі, крім випадків, коли законодавство дозволяє відмовлятись від надання інформації; під час досягнення професійних цілей та успіхів дотримувався етичних принципів щодо себе чи членів своєї сім’ї; під час набуття права на об’єкти цивільних прав, отримання інших благ, переваг, пільг чи статусу, виконання обов’язків, вирішення спорів не допускав поведінки, яка на думку звичайної розсудливої людини може завдати шкоди авторитету правосуддя чи знизити рівень суспільної довіри до суду; в особистому та професійному житті поводився так, щоб його поведінка на думку звичайної розсудливої людини була прикладом неухильного додержання принципу верховенства права, вимог законодавства та присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки (підпункти 1–6 пункту 18);

законність джерел походження прав на об’єкти цивільних прав, якщо джерела походження прав на об’єкти цивільних прав судді (кандидата на посаду судді) та членів його сім’ї не викликають обґрунтованого сумніву в їх законності, якщо, зокрема, але не виключно: дії судді (кандидата на посаду судді), спрямовані на набуття прав на об’єкти цивільних прав, не суперечать вимогам законодавства, правилам професійної етики та є добросовісними; право на об’єкт цивільних прав оформлено без ознак приховування особи судді (кандидата на посаду судді) як власника або користувача; право на об’єкт цивільних прав за оплатним договором набуте суддею (кандидатом на посаду судді) або членами його сім’ї за ціною, що істотно не відрізняється від ринкової вартості; підстави та порядок набуття суддею (кандидатом на посаду судді) та членами його сім’ї права на об’єкт цивільних прав не мають очевидних ознак невідповідності вимогам законодавства, про які суддя (кандидат на посаду судді) та члени його сім’ї не могли не знати; під час набуття або відчуження прав на об’єкт цивільних прав суддею (кандидатом на посаду судді) та членами його сім’ї дотримано вимоги антикорупційного законодавства, законодавства про оцінку та оціночну діяльність, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, податкового законодавства, нормативних актів Національного банку України, інших нормативно-правових актів (підпункти 1, 2, 5, 7 пункту 21).

87. Хоча згідно з пунктом 2 розділу І Єдині показники прийняті не з метою застосування в межах оцінки поведінки судді під час дисциплінарного провадження, однак, зважаючи на природу діяльності Вищої ради правосуддя, її статус та конституційний порядок реалізації компетенції як єдиного органу державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів (стаття 1 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»), але їх використання щодо подібних правовідносин, які вимагають оцінки додержання суддею професійних обов’язків, є правомірним і виправданим.

У контексті нормативно визначених процесуальних стандартів, кожен суддя повинен так поводитися в будь-яких умовах, на думку звичайної розсудливої людини, щоб його поведінка не викликала сумнівів у його загальній та професійній етичності, а навіть більше – припущень щодо наявності обставин, які є підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

Щодо характеристики фактичних підстав дисциплінарної відповідальності судді

Кваліфікація за пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»

88. Суддя, як і будь-яка інша особа, користується повним обсягом прав, зокрема має право на укладення відповідних правочинів для забезпечення власних інтересів, а також на їх подальший захист із використанням способів захисту, визначених главою 3 Цивільного кодексу України (далі–ЦК України).

Водночас, володіючи високим рівнем професійної компетентності у сфері правозастосування, суддя однозначно усвідомлює зміст відповідного нормативно-правового регулювання, має необхідні досвід, уміння та навички, аби розуміти права та обов’язки і правові наслідки відповідної поведінки.

89. Установлено під час дисциплінарного провадження сукупність перелічених вище доказів факту використання в судовому провадженні, ініційованому суддею ОСОБА1, розписки від імені ОСОБА2 За результатами почеркознавчої експертизи було встановлено, що зазначена розписка, яка виконана не особою, від імені якої видана, є одним з основних доказів переходу права власності на квартиру, яка належить іншій особі, про що суддя був поінформований, а обставини надання такої розписки повинні були викликати в судді Кондрашова І.А. відповідні сумніви.
90. До того ж такий перехід права власності на спірну квартиру, у якому суддя брав участь, мав підвищений рівень ризикованості та був очевидно дефектним з юридичної точки зору.

Доводи та пояснення судді Кондрашова І.А. щодо законності його дій у цій частині спростовуються тим фактом, що йому як фаховому юристу повинні були бути відомі вимоги цивільного законодавства України щодо порядку нотаріального оформлення договорів купівлі-продажу нерухомого майна та державної реєстрації переходу права власності, антикорупційного законодавства в частині декларування відповідних майнових операцій в результаті набуття у власність нерухомості у відповідному звітному періоду, та здійснених у зв’язку із цим видатків, повідомлення про суттєві зміни майнового стану протягом 10 днів, законодавства у сфері запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом або незаконного протиправного використання, обмеження граничної суми готівкових розрахунків між фізичними особами згідно з пунктом 7 розділу ІІ Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29 грудня 2017 року № 148 зі змінами та доповненнями.

Кондрашов І.А. стверджує про реальність здійснення майнової операції з ОСОБА2 7 жовтня 2023 року, за фактом якої було видано відповідну розписку. Однак якщо такий факт справді мав місце, Кондрашов І.А. порушив би усі зазначені норми й обмеження, що свідчило б про свідоме ігнорування нормативних засад правопорядку чинним суддею, демонструвало нівелювання ним вимог законності або свідоме використання схем ухилення від оформлення договірних відносин із метою приховання і легалізації відповідних майнових операцій.

Проте за результатами дослідження наведених доказів у сукупності можна дійти висновку, що очевидно несправедлива вартість купівлі-продажу, що більш ніж удвічі нижча за реальну вартість майна, підтверджує факт умислу Кондрашова І.А. стосовно використання незаконних методів із метою заволодіння майном ОСОБА2, а відсутність інформації в декларації за звітний 2023 рік свідчить про те, що, знаючи про нереальний незаконний характер операції, дефектність набуття ним права власності, відсутність проведеного видатку, суддя свідомо не відображав відомості про правочин у звітних формах декларування.

91. Кричущого характеру порушенням додає той факт, що надалі суддя ОСОБА1 з метою узаконення свого задуму ініціював судовий розгляд із використанням спеціальних юридичних знань для отримання, усупереч запереченням власниці ОСОБА2 щодо факту підробки документа, рішення суду, яким було визнано дійсність операції купівлі-продажу та переходу права власності на житлову квартиру.
92. Така поведінка судді, на думку звичайної розсудливої людини, очевидно буде сприйнята не як законний спосіб набуття та захисту майнових прав, а як використання спеціальних знань і досвіду функціонування системи правосуддя з метою узаконення позбавлення майна особи–її права на квартиру, що орендував суддя, використавши соціально вразливий статус особи-власника, її проблемами і скрутним матеріальним становищем, використовуючи власні професійні знання, уміння і можливості, вдаючись до обману через підробку, створюючи докази і застосовуючи їх у межах судового провадження.
93. Допущені перелічені порушення дискредитують суддю Кондрашова І.А. як із професійного погляду, так і розкривають його негативні особисті якості, схильність до використання здобутого в юриспруденції та судовій системі досвіду для задоволення власних корисливих цілей з метою приховування і створення видимості публічної законності відповідного корисливого результату.

Поширення відомостей про таку поведінку дискредитує судову систему в очах суспільства, оскільки схильність до вказаної поведінки визначається насамперед як наслідок наявності внутрішнього дозволу та толерування, ставить під сумнів законність функціонування судової системи, наявність спільників серед суддів і професійної поруки колег, використовуючи яких в обманний спосіб, суддя реалізував свій задум. Отже, своїми діями Кондрашов І.А. завдав істотної шкоди авторитету правосуддя, не лише сам втративши в очах широкої громадськості право на здійснення справедливого і чесного правосуддя, демонструючи очевидну зневагу до правових і моральних норм українського суспільства, а й зумовив сумніви та зашкодив загальному сприйняттю судової гілки влади.

94. Оцінюючи подальшу поведінку судді з приводу виявлених обставин, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя звертає увагу, що надаючи відповідні пояснення в межах дисциплінарного провадження, суддя не намагається спростувати сумніви, які виникають на підставі доказів, а наводить нічим не обґрунтовані і не підтверджені голослівні звинувачення проти третіх осіб, зокрема про організовані переслідування з боку правоохоронних органів, органів суддівського врядування, наводить суперечливі доводи щодо характеру взаємин і умов користування майном, посилається на фактичні дані (докази), яких не додає, створюючи видимість їх наявності, що суперечить наданим матеріалам у дисциплінарній справі, додає матеріали, які самі по собі жодним чином не виправдовують і не підтверджують доводів його пояснень, але містять ознаки порушення конституційних прав і свобод людини (записи телефонних розмов між третіми особами, зроблені без підтвердження повідомлення учасників про запис).

Це свідчить про те, що суддя не змінив власного ставлення до своєї поведінки, не надав критичної оцінки обставинам і їхнім наслідкам, натомість він застосовує методи, зумовлені, зокрема професійним статусом і посадою судді, з метою задоволення власних незаконних інтересів.

95. Зазначені дії судді Кондрашова І.А. містять склад дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Кваліфікація за пунктом 10 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»

96. Оцінюючи відомості Довідки НАЗК від 2 травня 2025 року № 325/25 за результатами повної перевірки Декларації за 2022 рік (унікальний ідентифікатор документа – 3706ac24-6755-42fc-9ed7-c6e43cdeead4), поданої суддею Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська Кондрашовим І.А. необхідно зазначити, що ті самі факти неправдивості відомостей цієї декларації були предметом розслідування НАБУ у кримінальному провадженні за статтею 366² КК України № ____, яке 5 серпня 2025 року було закрито на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України у зв’язку з відсутністю суб’єктивної сторони складу кримінального правопорушення – вини у формі умислу.
97. Пункт 10 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», формулюючи склад дисциплінарного проступку щодо зазначення в декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, завідомо неправдивих відомостей або умисне незазначення відомостей, визначених законодавством, також встановлює суб’єктивну сторону у формі умислу, що є тотожним формулюванню ознаки завідомості.
98. Незважаючи на принцип автономності дисциплінарного провадження, фактична переоцінка висновків остаточного рішення, ухваленого в межах кримінально-правової процедури з найвищим рівнем гарантій прав особи, щодо психічного ставлення цієї особи до тих самих обставин і дій, які становлять об’єктивну сторону складу правопорушень для притягнення до різних видів відповідальності, потенційно загрожує порушенням принципу правової визначеності як елементу верховенства права (стаття 3, 8 Конституції України) з боку держави в особі різних органів.

Це виключає можливість кваліфікації зазначених обставин у межах дисциплінарного провадження.

99. Недекларування фактичного користування права користування спірною квартирою за звітний період – 2023 рік, а також нерухомого майна, розташованого на тимчасово окупованій території, відповідає роз’ясненням НАЗК щодо порядку відображення інформації про відповідні об’єкти і права на них з огляду на фактичне володіння і строки користування у звітному періоді, що виключає наявність об’єктивної сторони, а також свідчить про відсутність у цій частині умисного свідомого ставлення щодо надання неправдивої інформації.
100. Водночас, оцінюючи декларування Кондрашовим І.А. відповідно до Закону України «Про запобігання корупції» за звітні 2023-2024 роки, Друга Дисциплінарна палат Вищої ради правосуддя звертає увагу, що він вніс неправдиві відомості до відповідних декларацій у частині заповнення розділу ІІІ «Об’єкти нерухомості» щодо квартири площею 30,4 кв. м у місті Дніпрі.

Заповнюючи щорічну декларацію за 2024 рік про наявність у його власності квартири площею 30,4 кв. м вартістю 986 695,00 грн, яку він набув 6 вересня 2024 року (спірна квартира), він вніс відомості, що не відповідають інформації з Державного реєстру речових прав.

Декларуючи спірну квартиру, суддя Кондрашов І.А. безсумнівно знав, що згідно з частиною четвертою статті 334 ЦК України право власності на нерухоме майно, яке підлягає державній реєстрації, виникає з дня такої реєстрації відповідно до закону. Однак він використовує факт декларування та результати судової будівельно-оціночної експертизи для створення видимості законності цієї майнової операції та легалізації набуття ним права з додержанням антикорупційного законодавства і водночас намагається виправдовувати відсутність складу кримінального правопорушення відсутністю формального набуття права власності, яке завершується державною реєстрацією.

Зазначене додатково підтверджується суперечливістю декларування суми операції з набуття права, не відображеної в Декларації за звітний період – 2023 рік, коли фактично була вчинена, ані у розділі 3 відповідної Декларації як набуття права на нерухоме майно, ані у розділі 14 як правочин щодо здійснення відповідного видатку. Натомість, така інформація безпідставно і всупереч законодавчому регулюванню з’являється у Декларації за 2024 рік (після пред’явлення підозри ОСОБА1).

На офіційному вебсайті НАЗК відсутня інформація і про подання суддею Кондрашовим І.А. повідомлень про суттєві зміни майнового стану, які б відображали набуття відповідного майна та видатки на його придбання.

101. Згідно з роз’ясненнями НАЗК недостовірні відомості – це відомості в декларації, які відрізняються від достовірних на суму, що перевищує 100 прожиткових мінімумів, та/або відомості, які не дають змоги ідентифікувати члена сім’ї суб’єкта декларування чи об’єкт декларування.

Відомості, зазначені в декларації, які відрізняються від достовірних на суму, що не перевищує 100 прожиткових мінімумів, та/або відомості, які не відповідають дійсності, але за сукупністю інших відомостей дають змогу ідентифікувати члена сім’ї суб’єкта декларування чи об’єкт декларування, є неточними.

102. З огляду на зазначене внесення до декларації спірної квартири є поданням неправдивих відомостей. Такі дії створюють підстави для юридичної відповідальності за розміром вартості квартири.

Оскільки станом на дату подання зазначеної Декларації – 31 березня 2025 року – суддя Кондрашов І.А. вже знав про факт і обставини кримінального провадження № ____ від 3 жовтня 2024 року, внесення ним відомостей до Декларації лише після початку розслідування схоже на своєрідний спосіб захисту. Суддя Кондрашов І.А. використав декларування майна з метою створення обставин для власного захисту в межах провадження з притягнення до кримінальної відповідальності.

Наявність такого мотиву, підтвердженого сукупними обставинами, дає змогу стверджувати, що в цій частині можна встановити завідомість внесення неправдивих відомостей, оскільки суддя Кондрашов І.А. знав про формальне незавершення набуття ним права власності, однак вказав це майно з визначеною протиправною метою.

103. Зазначені дії судді Кондрашова І.А. містять склад дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 10 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Кваліфікація за пунктом 12 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»

104. Під час відкриття дисциплінарної справи кваліфікація за пунктом 12 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» перебувала у взаємозв’язку з визначенням неправдивості декларування, зафіксованої в Довідці НАЗК від 2 травня 2025 року № 325/25 (за пунктом 10 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій та статус суддів»). З приводу цих обставин, згідно з постановою НАБУ від 5 серпня 2025 року у кримінальному провадженні № ____ відсутні ознаки, що мають значення для встановлення повного складу дисциплінарного проступку, оскільки пояснення, надані суб’єктом декларування, оцінені органом досудового розслідування як достатні для виправдання недостовірності декларування, встановленого НАЗК, як помилкового, а не протиправного.
105. Зв огляду на те, що за змістом частини четвертої статті 344 ЦК України суддя Кондрашов І.А. станом на цей момент не набув права власності на спірну квартиру, у цій частині його дії також не можуть бути кваліфіковані за пунктом 12 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» як непідтверження законності джерел походження майна. Первинним фактом у структурі юридичного складу набуття ним права є рішення суду, яке на сьогодні чинне і ніким не оскаржене.

Щодо способу, у який суддя Кондрашов І.А. забезпечив ухвалення рішення про перехід до ОСОБА1 права власності на спірний об’єкт нерухомості, наявні обґрунтовані сумніви в його законності, суперечність вимогам законодавства, правилам професійної етики, добросовісності, повністю охоплюються кваліфікацією за пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Ця норма визначає загальний склад проступку, а наслідки враховуються під час надання йому характеристики та призначення стягнення, оскільки вони не відповідають конститутивним елементам спеціального складу пункту 12 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Щодо характеристики процесуальних підстав дисциплінарної відповідальності суддів

106. Посилаючись на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постановах від 4 квітня 2019 року (провадження № 11-945сап18), від 19 травня 2021 року у справі № 9901/997/18 (провадження № 11-291заі20), від 30 травня 2024 року (провадження № 11-22сап24) варто зауважити, що дисциплінарна і кримінальна відповідальності належать до різних видів юридичної відповідальності, а тому їх застосування з огляду на положення статті 4 Протоколу № 7 до Конвенції, частини першої статті 61 Конституції України не є взаємовиключним. Питання про вину особи у вчиненні злочину (кримінального правопорушення), безумовно, може вирішити лише суд. Водночас виключні повноваження встановлювати відсутність або наявність у діях судді складу дисциплінарного проступку надані дисциплінарному органу – Дисциплінарним палатам Вищої ради правосуддя (стаття 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»). Водночас дисциплінарний орган не може бути обмежений у здійсненні своїх повноважень щодо дисциплінарного провадження через відсутність рішення компетентного органу в іншій процедурі, зокрема через відсутність вироку суду за фактами, які можуть бути одночасно підставами притягнення особи до кримінальної та дисциплінарної відповідальності. Під час дисциплінарного провадження надається оцінка лише фактам, які можуть свідчити про наявність або відсутність у поведінці судді складу дисциплінарного проступку та про ступінь його вини.
107. Велика Палата Верховного Суду враховує, що згідно з практикою ЄСПЛ не є порушенням статті 6 Конвенції притягнення до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися в контексті правил службової етики, навіть якщо особа була у кримінальному провадженні виправданою (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 6 жовтня 1982 року у справі «X. Проти Австрії» про неприйнятність заяви № 9295/81) або таке провадження було закрите (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 7 жовтня 1987 року у справі «C. проти Об’єднаного Королівства» про неприйнятність заяви № 11882/85).
108. У дисциплінарному провадженні діє принцип автономності, відповідно до якого дисциплінарне провадження розглядається незалежно від розгляду кримінального провадження.

Під час розгляду дисциплінарної справи дисциплінарний орган самостійно надає оцінку допустимості, належності та обґрунтованості наявним у матеріалах дисциплінарної справи доказам, встановлює в діях судді ознаки дисциплінарного проступку й ухвалює рішення про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

Установлені в ході дисциплінарного провадження факти і з’ясовані обставини мають значення виключно для прийняття дисциплінарним органом рішення у межах його компетенції та жодним чином не свідчать про доведеність вини особи у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення (пункти 103–106 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 вересня 2024 року у справі № 990SCGC/12/24 (провадження № 11-138сап24)).

109. Такий висновок зробила і Європейська Комісія «За демократію через право» (Венеційська комісія), яка 13 березня 2017 року на 110-й пленарній сесії прийняла Висновок № 880/2017 щодо кримінальної відповідальності суддів, відповідно до пункту 53 якого: «Кримінальна і дисциплінарна відповідальності не є взаємовиключними: дисциплінарні санкції можуть так само застосовуватися у кримінальній справі з виправдувальним вироком, крім того, той факт, що кримінальну справу не порушено через неможливість встановити кримінальну провину або факти, не означає, що відповідним суддею не було скоєно ніяких дисциплінарних порушень, саме через різний характер обох типів відповідальності»; «важливість незалежності суддів під час виконання ними суддівських функцій не означає, що судді не повинні нести відповідальності. Необхідно забезпечити баланс між їхньою недоторканністю як засобом захисту від тиску і неправомірних дій з боку органів влади та приватних осіб (функціональна недоторканність) і тим фактом, що вони не повинні бути над законом (відповідальність)»; «якщо неправомірна поведінка судді здатна підірвати суспільну довіру до судової влади, в інтересах суспільства порушити дисциплінарне провадження щодо цього судді».

Це засвідчує, що факти, встановлені під час розслідування кримінального провадження, не лише можуть, а й мають бути використані для дисциплінарної відповідальності, навіть якщо у кримінальному провадженні недостатньо доказів для доведення вини або ж воно не завершене.

110. ЄСПЛ наголошує: стаття 6 Конвенції не встановлює жодних правил стосовно допустимості доказів або способів їх оцінки, що є предметом регулювання національного законодавства та оцінки національними судами (рішення у справі «Мачарік проти Чехії» від 13 лютого 2025 року, пункт 51, рішення у справі «Трофимчук проти України» від 28 жовтня 2010 року, пункт 50).
111. Чинна редакція частини шістнадцятої статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» встановлює, що підстава для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності вважається встановленою Дисциплінарною палатою (Вищою радою правосуддя) за результатами розгляду дисциплінарної справи, якщо докази, надані та отримані в межах дисциплінарного провадження, є чіткими та переконливими для підтвердження існування такої підстави.

Чіткими та переконливими є докази, які з точки зору звичайної розсудливої людини у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин, що є підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

112. Законодавство не передбачає обов’язку Дисциплінарного органу встановлювати ті чи інші обставини на підставі лише прямих доказів. Судова практика свідчить, що навіть у кримінальному провадженні при дотриманні стандарту «поза розумним сумнівом» обставини можуть встановлюватись на підставі сукупності непрямих доказів, які хоча безпосередньо й не вказують на відповідну обставину, але підтверджують її на основі логічного аналізу їх сукупності та взаємозв’язку (постанова Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 7 грудня 2021 року у справі № 728/578/19).

Така позиція узгоджується і з практикою ЄСПЛ. Зокрема, відповідно до пункту 93 рішення ЄСПЛ у справі «Валерій Фуклєв проти України» від 16 січня 2015 року (заява № 6318/03) «при оцінці доказів Суд, як правило, застосовував стандарт доведення «поза розумним сумнівом». Проте такий доказ може витікати із співіснування досить сильних, чітких і погоджених припущень чи подібних неспростованих презумпцій щодо фактів» (рішення у справі «Єрохіна проти України» від 15 листопада 2012 року, заява № 12167/04, пункт 52, з подальшими посиланнями).

113. Надані та отримані в межах дисциплінарного провадження докази є чіткими та переконливими, які з точки зору звичайної розсудливої людини у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність обставин, що є підставою для притягнення судді Кондрашова І.А. до дисциплінарної відповідальності відповідно до зазначених вище кваліфікацій його дій.

Водночас, суддя з багаторічним професійним стажем вочевидь був обізнаний з установленими законом вимогами щодо стандартів етичної поведінки, покладеними на нього обов’язками судді, його дії були спрямовані на особисте збагачення, з огляду на що можна дійти висновку, що він умисно допустив відповідну протиправну поведінку у формі встановлених порушень за пунктами 3, 10 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

114. Надані пояснення судді Кондрашова І.А. враховано під час складання цього висновку, а в частині основних доводів кваліфікації відображено та проаналізовано, але вони не спростовують і не виправдовують допущену ним поведінку.
115. Додатково Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя зауважує: з огляду на викладені факти, що свідчать про наявність у поведінці судді складу дисциплінарного проступку, обставини допущення такого проступку та ступінь вини судді, можна дійти висновку про істотний характер допущеного Кондрашовим І.А. порушення.
116. Згідно з пунктом 1 частини дев’ятої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» істотним дисциплінарним проступком або грубим нехтуванням обов’язками судді, що є несумісним зі статусом судді або виявляє його невідповідність займаній посаді, може бути визнаний, зокрема, факт допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, у тому числі в питаннях моралі, дотримання інших етичних норм та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.

Інші процедурні питання, досліджені Другою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя

117. Частиною одинадцятою статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше трьох років із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці чи здійснення відповідного дисциплінарного провадження.

Відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» (у редакції, чинній на день звернення з дисциплінарною скаргою) дисциплінарне провадження розпочалося після отримання скарги щодо дисциплінарного проступку судді (дисциплінарної скарги), поданої відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», включало попереднє вивчення матеріалів, що мають ознаки вчинення суддею дисциплінарного проступку, та прийняття рішення про відкриття дисциплінарної справи або відмову в її відкритті (пункт 1 частини третьої статті 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»).

З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду вважає, що норму, закріплену в частині одинадцятій статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» варто розуміти так, що трирічний строк притягнення до дисциплінарної відповідальності судді обчислюється з дати вчинення дисциплінарного проступку по дату накладення дисциплінарного стягнення (включно) з урахуванням того, що час тимчасової непрацездатності, перебування судді у відпустці чи здійснення відповідного дисциплінарного провадження до такого трирічного строку не враховується.

Це означає, що в разі виникнення будь-якої із цих обставин перебіг зазначеного трирічного строку переривається.

Аналогічні підходи щодо регулювання порядку застосування строків у дисциплінарному провадженні простежуються в постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 червня 2018 року (провадження № 11-78сап18), від 29 листопада 2018 року у справі № 800/553/17 (провадження № 11-7сап18), від 31 січня 2019 року (провадження № 11-988сап18), від 11 квітня 2019 року у справі № 11-121сап19, від 23 травня 2024 року у справі № 990/75/24 (провадження № 11-57сап24), від 14 листопада 2024 року у справі № 990SCGC/11/24 (провадження № 11-134сап24).

118. Зважаючи на те, що поведінка, яка є підставою для інкримінування судді допущених порушень, мала місце у 2024 році під час розгляду справи Центральним районним судом міста Дніпра, а скаржники звернулися з дисциплінарними скаргами до Вищої ради правосуддя 3 березня та 21 квітня 2025 року, що зумовило переривання строку, відсутні нормативні та фактичні підстави вважати, що строк притягнення до дисциплінарної відповідальності пропущено.
119. Згідно із частиною п’ятнадцятою статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» загальна тривалість здійснення дисциплінарного провадження не може перевищувати 18 місяців з дня отримання Вищою радою правосуддя відповідної дисциплінарної скарги або з дня ухвалення Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя рішення про відкриття відповідної дисциплінарної справи за власною ініціативою чи з дня отримання Вищою радою правосуддя відповідного звернення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України до дня ухвалення Дисциплінарною палатою рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді або про відмову в притягненні судді до дисциплінарної відповідальності, без урахування часу зупинення розгляду дисциплінарної справи. У разі порушення зазначеного строку дисциплінарне провадження підлягає закриттю за рішенням Дисциплінарної палати.

Отже, зважаючи на викладене вище, відсутні підстави для закриття дисциплінарного провадження за рішенням Дисциплінарної палати у зв’язку із закінченням строку дисциплінарного провадження.

120. Водночас законодавство, на підставі якого здійснюється дисциплінарне провадження за скаргою, не надає іншим строкам присікального (преклюзивного) характеру та не пов’язує з їх закінченням настання правових наслідків.

Висновки та мотиви наданих пропозицій щодо виду дисциплінарного стягнення

121. Частиною другою статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», частиною п’ятою статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» встановлено, що під час обрання виду дисциплінарного стягнення стосовно судді враховуються характер дисциплінарного проступку, його наслідки, особа судді, ступінь його вини, наявність інших дисциплінарних стягнень, інші обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Дисциплінарне стягнення застосовується з урахуванням принципу пропорційності.
122. Згідно з характеристикою, наданою в.о. голови Шевченківського районного суду міста Дніпра (вх. № 11060/0/8-25 від 16 жовтня 2025 року) вказані основні етапи освітньо-професійної діяльності на посаду судді.

За час роботи суддя Кондрашов І.А. зарекомендував себе «кваліфікованим та грамотним юристом. Кондрашов І.А. розвиває професійні навички та уміння, підтримує свою кваліфікацію на належному рівні, вимогливий до себе, самокритичний, відповідальний. У спілкуванні з працівниками та відвідувачами суду толерантний і тактовний.»

123. Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя рішенням від 19 лютого 2025 року № 288/2дп/15-25 притягнула суддю Кондрашова І.А. до дисциплінарної відповідальності із застосуванням дисциплінарного стягнення у виді догани з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом одного місяця у зв’язку із вчиненням дисциплінарного проступку за підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (внаслідок недбалості інше істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що призвело до порушення правил щодо юрисдикції суду).
124. Для обрання виду дисциплінарного стягнення судді Кондрашову І.А. враховано:

встановлені під час підготовки справи до розгляду обставини вчинення дисциплінарних проступків, які: 1) свідчать про умисний характер грубих і кричущих порушень (вчиненні у спосіб, що стосується не лише зневажання суддею Кондрашовим І.А. професійної етики судді, а й основоположних засад загальнолюдської моральності, чесності, добросовісності як охоронюваних суспільство цінностей на рівні сумнівів у додержанні ним загальноправових заборон публічного порядку); 2) призвели до опорочення звання судді та підриву авторитет правосуддя (свідоме використання спеціальних знань, умінь і навичок); 3) негативно впливають на сприйняття судової гілки влади такою мірою, що особа, яка допустила таку поведінку, не може продовжувати здійснювати правосуддя;

відсутність свідчень усвідомлення протиправності поведінки і висновків з попередніх дій;

стаж роботи на посаді судді (5 років);

загалом позитивну характеристику за місцем роботи.

Проте зазначене не спростовує доведеності та негативної оцінки вчинених ним порушень.

125. Відповідно до наведеного вище, на підставі пункту 1 частини дев’ятої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» дії судді Кондрашова І.А. відповідають поняттю істотного дисциплінарного проступку в частині того, що суддя допустив поведінку, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, у тому числі в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших етичних норм і стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.
126. Відповідно до пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України та статті 115 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» підставами для звільнення судді є вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов’язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді.
127. За приписами пункту 1 частини восьмої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади застосовується у разі вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку, грубого чи систематичного нехтування обов’язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді.
128. Ураховуючи наведені фактичні обставини та зміст нормативно-правового регулювання в системному застосуванні, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає пропорційним і достатнім застосування до судді Кондрашова І.А. подання про звільнення з посади судді.

 

На підставі викладеного, керуючись статтями 34, 49, 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», статтями 106, 108 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», пунктами 13.40–13.44 Регламенту Вищої ради правосуддя, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя

 

вирішила:

 

притягнути суддю Шевченківського районного суду міста Дніпра Кондрашова Ігоря Альбертовича до дисциплінарної відповідальності та застосувати до нього дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення з посади судді.

Рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя може бути оскаржено до Вищої ради правосуддя в порядку і строки, установлені статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

 

Головуючий на засіданні

Другої Дисциплінарної палати Вищої

ради правосуддя

 

Члени Другої Дисциплінарної палати

Вищої ради правосуддя