Акт ВРП

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Сасевича О.М., членів Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Лук’янова Д.В., Попікової О.В., заслухавши доповідача – члена Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Кандзюбу О.В., розглянувши дисциплінарну справу, відкриту за скаргою Маселка Романа Анатолійовича щодо судді Окружного адміністративного суду міста Києва Аблова Євгенія Валерійовича,

 

встановила:

 

до Вищої ради правосуддя 12 травня 2022 року (вх. № М-6/16/7-22) надійшла дисциплінарна скарга Маселка Р.А. щодо дисциплінарного проступку судді Окружного адміністративного суду міста Києва Аблова Є.В.

Як зазначив у дисциплінарній скарзі Маселко Р.А., Вища кваліфікаційна комісія суддів України (далі – ВККСУ) рішенням від 26 березня 2019 року № 39/зп-19 призначила проведення 17 квітня 2019 року іспиту для 44 суддів місцевих судів (адміністративна спеціалізація) під час процедури кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді.

В іспиті взяли участь 10 суддів Окружного адміністративного суду міста Києва (далі – ОАСК), інші судді цього суду не з’явились, зокрема суддя цього суду Аблов Є.В. За інформацією ВККСУ, причиною неявки цих суддів стала їх тимчасова короткострокова непрацездатність через хворобу. Відтак ВККСУ рішенням від 8 травня 2019 року оцінювання цих суддів призначила на 21 травня 2019 року. Однак і на це засідання суддя Аблов Є.В. не з’явився. Цей факт, що двічі поспіль практично всі судді вказаного суду майже одночасно захворіли та не прийшли на оцінювання, викликав значний суспільний резонанс.

26 липня 2019 року Національне антикорупційне бюро України (далі – НАБУ) на своєму офіційному YouТube-каналі оприлюднило відео з назвою «Роз’яснення щодо обшуків в Окружному адмінсуді Києва». Це відео містить аудіозаписи частини розмов, з яких випливає, що неявка суддів на оцінювання була не випадковою, а спланованою і заздалегідь узгодженою. Задовго до дати іспитів судді між собою обговорювали, чи з’являтись на оцінювання до ВККСУ, і за вказівкою голови суду ОСОБА1 вони всі вирішили не йти на іспити начебто через хворобу.

На переконання скаржника, неявка судді Аблова Є.В. на оцінювання, яке мало відбутися 17 квітня та 21 травня 2019 року, було зумовлене не хворобою, а його умислом на ухилення від проходження такого оцінювання.

На думку скаржника, суддя ОАСК Аблов Є.В. допустив поведінку, що підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, у зв’язку із чим його необхідно притягнути до дисциплінарної відповідальності.

На підставі зазначених обставин Маселко Р.А. просив притягнути суддю Аблова Є.В. до дисциплінарної відповідальності та застосувати до нього стягнення у виді подання про звільнення з посади.

5 серпня 2021 року набрав чинності Закон України від 14 липня 2021 року № 1635-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо порядку обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя та діяльності дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя», яким внесено зміни до Закону України «Про Вищу раду правосуддя», зокрема в частині здійснення дисциплінарних проваджень щодо суддів. Із дня набрання чинності цим Законом дисциплінарні скарги розподіляються дисциплінарному інспектору Вищої ради правосуддя, який є також учасником дисциплінарної справи.

Із дня набрання чинності цим Законом здійснення дисциплінарних проваджень щодо суддів було зупинено.

У зв’язку з ухваленням законів України від 6 вересня 2023 року № 3378-IX «Про внесення змін до Закону України “Про судоустрій і статус суддів” та деяких законів України щодо зміни статусу та порядку формування служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя», від 9 серпня 2023 року № 3304-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо негайного відновлення розгляду справ стосовно дисциплінарної відповідальності суддів» із 19 жовтня 2023 року відновлено дисциплінарну функцію Вищої ради правосуддя.

На підставі протоколу автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя від 15 листопада 2023 року вказану скаргу передано члену Вищої ради правосуддя Кандзюбі О.В. для попередньої перевірки.

Згідно зі статтею 108 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» дисциплінарне провадження щодо судді здійснюють дисциплінарні палати Вищої ради правосуддя у порядку, визначеному Законом України «Про Вищу раду правосуддя», з урахуванням вимог цього Закону.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя ухвалою від 17 квітня 2024 року № 1135/3дп/15-24 відкрила дисциплінарну справу щодо судді Окружного адміністративного суду міста Києва Аблова Є.В. з підстав можливої наявності в його діях ознак дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду).

Розгляд цієї дисциплінарної справи призначено на 4 березня 2026 року.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя своєчасно та належним чином повідомила суддю Аблова Є.В., скаржника Маселка Р.А. про дату і час розгляду дисциплінарної справи шляхом надіслання їм письмових повідомлень засобами електронного зв’язку та розміщення відповідної інформації на офіційному вебсайті Вищої ради правосуддя.

У засіданні Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя 4 березня 2026 року взяв участь суддя Аблов Є.В. в режимі відеоконференцзв’язку.

Скаржник Маселко Р.А. у засідання Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя 4 березня 2026 року не з’явився. Відповідно до частини п’ятої статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» неявка скаржника не перешкоджає розгляду дисциплінарної справи.

3 березня 2026 року до Вищої ради правосуддя надійшли заяви судді ОАСК Аблова Є.В. про відвід членів Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Кандзюби О.В., Лук’янова Д.В. від розгляду вказаної дисциплінарної справи.

Суддя Аблов Є.В. у засіданні Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя 4 березня 2026 року підтримав подані заяви та просив їх задовольнити.

До початку розгляду дисциплінарної справи Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя розглянула заяви судді ОАСК Аблова Є.В. про відвід членів Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Кандзюби О.В., Лук’янова Д.В. від розгляду зазначеної дисциплінарної справи.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя ухвалами від 4 березня 2026 року відмовила в задоволенні заяв судді ОАСК Аблова Є.В. про відвід членів Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Кандзюби О.В., Лук’янова Д.В. від розгляду дисциплінарної справи стосовно судді ОАСК Аблова Є.В.

Під час дисциплінарного провадження суддя ОАСК Аблов Є.В. подав низку клопотань і заяв, які підтримав у засіданні Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя 4 березня 2026 року, а саме:

1) 2 березня 2026 року – клопотання про відмову у притягненні до дисциплінарної відповідальності у звʼязку із закінченням строку притягнення до дисциплінарної відповідальності та закриття дисциплінарного провадження у звʼязку із закінченням трирічного строку притягнення судді до дисциплінарної відповідальності – Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя залишила вказане клопотання без розгляду, оскільки оцінку доводам буде надано під час прийняття рішення у справі;

2) 2 березня 2026 року – клопотання про закриття дисциплінарного провадження у звʼязку із закінченням 90-денного строку та трирічного строку притягнення судді до дисциплінарної відповідальності та відмову у притягненні до дисциплінарної відповідальності у звʼязку із закінченням строку притягнення до дисциплінарної відповідальності – Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя залишила вказане клопотання без розгляду, оскільки оцінку доводам буде надано під час прийняття рішення у справі;

3) 2 березня 2026 року – про долучення до дисциплінарної справи додаткових пояснень – Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя задовольнила вказане клопотання;

4) 3 березня 2026 року – клопотання про неналежність і недопустимість врахування використаної інформації негласних слідчих (розшукових) дій (далі – НСРД) – Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя залишила вказане клопотання без розгляду, оскільки оцінку доводам буде надано під час прийняття рішення у справі;

5) 3 березня 2026 року – про долучення до дисциплінарної справи додаткових пояснень – Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя задовольнила вказане клопотання;

6) 3 березня 2026 року – клопотання про розгляд дисциплінарної справи у закритому режимі під час необхідності дослідження медичних документів – Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя задовольнила вказане клопотання;

7) 2 березня 2026 року – клопотання про надання доступу через електронний кабінет до паперових носіїв дисциплінарної справи – Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя залишила вказане клопотання без розгляду, оскільки секретаріат Вищої ради правосуддя неодноразово такий доступ надавав та буде надавати в подальшому;

8) 2 березня 2026 року – клопотання про:

– долучення до матеріалів дисциплінарної справи: копії окремої думки суддів Великої Палати Верховного Суду Ткачука О.С., Воробьйової I.A., Шевцової Н.В. щодо постанови від 3 липня 2025 року у справі № 990SCGC/14/25; копії окремої думки суддів Великої Палати Верховного Суду Ступак О.В., Булейко О.Л., Воробйової І.А., Єленіної Ж.М., Железного І.В., Мартєва С.Ю., Погрібного С.О., Шевцової Н.В. щодо постанови від 30 травня 2024 року справі № 990SCGC/3/24; копії окремої думки судді Великої Палати Верховного Суду Короля В.В. щодо постанови від 30 травня 2024 року у справі № 990SCGC/3/24; копії обвинувального акта від 21 червня 2022 року у кримінальному провадженню № ____ від 21 червня 2022 року у справі № 991/2030/22 на 866 аркушах – Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вказане клопотання в цій частині задовольнила;

– про недопустимість урахування використаної інформації НСРД – Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя залишила у вказаній частині клопотання без розгляду, оскільки оцінку доводам буде надано під час прийняття рішення у справі;

– про вжиття заходів щодо усунення порушення статей 6, 8 Європейської Конвенції з прав людини, статей 14, 255, 257, 222 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України) та незаконного поширення дисциплінарними інспекторами Вищої ради правосуддя та членами Дисциплінарних палат Вищої ради правосуддя матеріалів НСРД, що є частиною матеріалів кримінального провадження № ____ від 21 червня 2022 року незаконно отриманих від детектива НАБУ, – Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя відмовила в задоволенні вказаної частини клопотання;

– про долучення до матеріалів справи статті члена Вищої ради правосуддя Бурлакова С.Ю. щодо використання НСРД в дисциплінарних процедурах стосовно суддів – Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вказане клопотання в цій частині задовольнила;

9) 2 березня 2026 року – клопотання про надання доступу через електронний кабінет до паперових носіїв дисциплінарної справи – Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя залишила вказане клопотання без розгляду, оскільки секретаріат Вищої ради правосуддя неодноразово такий доступ надавав та буде надавати в подальшому.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, заслухавши доповідача – члена Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Кандзюбу О.В., суддю Аблова Є.В., дослідивши та оцінивши матеріали дисциплінарної справи, зокрема письмові пояснення судді Аблова Є.В., копії протоколів проведення НСРД, огляду, допиту ОСОБА2, ОСОБА3 та ОСОБА4, а також інші матеріали в їх сукупності, із застосуванням стандарту доказування, визначеного частиною шістнадцятою статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» (наявність чітких і переконливих доказів), дійшла висновку про наявність підстав для притягнення судді ОАСК Аблова Є.В. до дисциплінарної відповідальності з огляду на таке.

 

За результатами розгляду дисциплінарної справи Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила таке.

Аблов Євгеній Валерійович Указом Президента України від 21 травня 2007 року № 432/2007 призначений на посаду судді Одеського окружного адміністративного суду строком на п’ять років, Указом Президента України від 16 липня 2010 року № 769/2010 переведений на посаду судді Окружного адміністративного суду міста Києва в межах п’ятирічного строку, Постановою Верховної Ради України від 17 травня 2012 року № 4737-VI обраний суддею Окружного адміністративного суду міста Києва безстроково.

ВККСУ рішенням від 26 березня 2019 року № 39/зп-19 призначила проведення іспитів у межах процедури кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді відповідно до графіка, зокрема 17 квітня 2019 року – для суддів місцевих судів (адміністративна спеціалізація), згідно з додатком № 3.

У додатку № 3 до рішення ВККСУ від 26 березня 2019 року № 39/зп-19 визначено список суддів місцевих суддів (адміністративна спеціалізація), стосовно яких на 17 квітня 2019 року призначено іспит у межах кваліфікаційного оцінювання суддів на відповідність займаній посаді. У зазначеному списку під номером 1 вказано суддю ОАСК Аблова Є.В.

17 квітня 2019 року у визначені час і місце суддя Аблов Є.В. не з’явився для проходження кваліфікаційного оцінювання.

У листі, який надійшов на адресу ВККСУ 24 квітня 2019 року, суддя Аблов Є.В. повідомив причини своєї неявки, долучивши копію листка непрацездатності, а також висловив прохання вирішити питання щодо нових строків кваліфікаційного оцінювання стосовно нього.

Згідно з листком непрацездатності, серія АДХ № 024285, суддя Аблов Є.В. перебував на амбулаторному лікуванні із 4 квітня 2019 року і мав стати до роботи 20 квітня 2019 року.

ВККСУ рішенням від 8 травня 2019 року № 67/зп-19 визнала поважними причини неявки 34 суддів, у тому числі судді Аблова Є.В., для складення іспиту в межах процедури кваліфікаційного оцінювання суддів на відповідність займаній посаді та призначила новий графік складення іспиту в межах кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді на 21 травня 2019 року.

21 травня 2019 року у визначені час і місце суддя Аблов Є.В. не з’явився для проходження кваліфікаційного оцінювання.

22 травня 2019 року ВККСУ (вих. № 21-2880/19) надіслала судді Аблову Є.В. запит для з’ясування причин його неявки.

28 травня 2019 року на адресу ВККСУ надійшов лист судді Аблова Є.В., у якому він повідомив причини своєї неявки, долучивши копію листка непрацездатності.

Відповідно до листка непрацездатності, серія АДЖ № 577967, суддя Аблов Є.В. перебував на стаціонарному лікуванні із 6 до 22 травня 2019 року.

Процедура кваліфікаційного оцінювання стосовно судді Аблова Є.В. на цей час триває.

26 липня 2019 року на офіційному YouTube-каналі НАБУ було оприлюднено відео з назвою «Роз’яснення щодо обшуків в Окружному адмінсуді Києва», на яке, обґрунтовуючи свою скаргу, посилався скаржник.

Зазначене відео відображає проведення НСРД у межах досудового розслідування у кримінальному провадженні № ____ від 21 червня 2019 року (об’єднаному із кримінальним провадженням № ____ від 17 липня 2020 року, раніше виділеному із кримінального провадження № ____ від 25 лютого 2014 року), під час яких було зафіксовано розмови суддів ОАСК, у тому числі судді ОСОБА5.

До Вищої ради правосуддя на запит члена Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Кандзюби О.В. від 29 січня 2024 року надійшов лист Головного підрозділу детективів НАБУ від 13 лютого 2024 року № 0412-303/4190 за підписом старшого детектива – заступника керівника Другого відділу детективів Першого підрозділу детективів – Шмітька В.В., з якого вбачається таке.

17 березня 2021 року детективи НАБУ під процесуальним керівництвом прокурорів Офісу Генерального прокурора, у тому числі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі – САП), завершили досудове розслідування у кримінальному провадженні № ____ (об’єднаному із кримінальним провадженням № ____, раніше виділеному із кримінального провадження № ____) за підозрою голови ОАСК ОСОБА1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 255, частиною третьою статті 27, частиною першою статті 109, частиною другою статті 369², частиною другою статті 344 Кримінального кодексу України (далі – КК України), та інших осіб, у тому числі судді ОАСК ОСОБА5, за частиною першою статті 255, частиною першою статті 109, частиною п’ятою статті 27, статтею 351² КК України.

17 червня 2022 року прокурор САП згідно зі статтею 291 КПК України скерував до Вищого антикорупційного суду (далі – ВАКС) для розгляду по суті обвинувальний акт у кримінальному провадженні № ____ за обвинуваченням судді ОАСК ОСОБА1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 255, частиною третьою статті 27, частиною першою статті 109, частиною другою статті 369², частиною другою статті 344 КК України; судді ОАСК ОСОБА5 – частиною першою статті 255, частиною першою статті 109 КК України; судді ОАСК ОСОБА6 – частиною першою статті 255, частиною першою статті 109, частиною п’ятою статті 27, статтею 351² КК України; судді ОАСК ОСОБА7 – частиною першою статті 255, частиною першою статті 109, частиною п’ятою статті 27, статтею 351² КК України; судді ОАСК ОСОБА8 – частиною першою статті 255, частиною першою статті 109, статтею 351² КК України; судді ОАСК ОСОБА9 – частиною першою статті 255, частиною першою статті 109, частиною п’ятою статті 27, статтею 351² КК України; колишнього голови ДСА України ОСОБА10 – частиною першою статті 369² КК України; колишнього члена ВККСУ ОСОБА11 – частиною першою статті 255, частиною першою статті 109, статтею 351² КК України; колишнього члена ВККСУ ОСОБА12 – частиною першою статті 255, частиною першою статті 109, статтею 351² КК України; адвоката ОСОБА13 – статтею 351² КК України.

ВАКС ухвалою від 15 квітня 2024 року призначив судовий розгляд обвинувального акта у кримінальному провадженні № ____ за обвинуваченням, зокрема, судді ОСОБА5.

Наразі судовий розгляд триває (справа № 991/2030/22, провадження № 1-кп/991/31/22).

У межах здійснення досудового розслідування у кримінальних провадженнях за підозрою ОСОБА5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 255, частиною першою статті 109, частиною п’ятою статті 27, статтями 351², 376 КК України, та інших осіб, у тому числі за фактами, за версією слідства, втручання в діяльність державних діячів (членів ВККСУ), захоплення державної влади, зокрема у ВККСУ, Вищій раді правосуддя, а також перешкоджання діяльності ВККСУ та її членів тощо, під час проведення у 2019 році детективами НАБУ НСРД стосовно суддів ОАСК ОСОБА1, ОСОБА5 на підставі відповідних судових рішень у встановленому законом порядку зафіксовано на носіях інформації низку розмов ОСОБА1, ОСОБА5 та інших осіб у їхніх службових кабінетах ОАСК та інших місцях, зі змісту яких вбачається планування та подальше вчинення певних неправомірних дій і відповідних кримінальних правопорушень.

Під час досудового розслідування зазначених кримінальних проваджень детективи НАБУ в порядку статей 266, 237 КПК України здійснили дослідження, огляд матеріалів НСРД (розсекречених носіїв інформації – карток пам’яті з аудіозаписами) та за результатами встановлення важливих розмов склали відповідні протоколи оглядів.

Зокрема, у наведених протоколах оглядів відображено стенограми розмов суддів, зокрема заступника голови ОАСК ОСОБА5, а також інших осіб – відвідувачів службових кабінетів ОАСК, у 2019 році, яким повідомлено про фактичні обставини неправомірних дій керівництва ОАСК.

Водночас слідство зазначає, що відсутність монтажу та автентичність розмов, зокрема ОСОБА5 (приналежність та відповідність його голосу), зафіксованих у 2019 році під час проведення НСРД у службових кабінетах, у тому числі ОСОБА5, підтверджують численні судові експертизи звукозаписів, проведені під час досудового розслідування зазначених вище кримінальних проваджень за підозрою ОСОБА1, ОСОБА5 та інших осіб.

За інформацією НАБУ, досудове розслідування у кримінальному провадженні № ____ (об’єднаному із кримінальним провадженням № ____, яке до цього виділено із кримінального провадження № ____ за підозрою ОСОБА1, ОСОБА5 та інших суддів ОАСК) на сьогодні триває.

Під час досудового розслідування вказаних кримінальних проваджень з урахуванням зібраних доказів здобуто відомості, які мають значний суспільний інтерес і свідчать про системні факти можливого втручання, зокрема заступника голови ОАСК ОСОБА5, у діяльність судових органів та окремих суддів, службових осіб, а так само можливого вчинення зазначеним суддею як кримінальних, так і дисциплінарних правопорушень, які потребують належного реагування та надання відповідної правової оцінки з боку Вищої ради правосуддя.

Старший детектив – заступник керівника Другого відділу детективів Першого підрозділу детективів Шмітько В.В. зазначив, що вказаний лист надіслано на адресу Вищої ради правосуддя для використання під час подальшого розгляду дисциплінарних скарг, зокрема, стосовно судді Аблова Є.В.

У листі також зазначено, що розголошення таких відомостей досудового розслідування, наявних у відповідних документах кримінального провадження і наданих на адресу Вищої ради правосуддя, не зашкодить досудовому розслідуванню.

Статтею 222 КПК України «Недопустимість розголошення відомостей досудового розслідування» передбачено, що відомості досудового розслідування можна розголошувати лише з письмового дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим. Слідчий, прокурор попереджає осіб, яким стали відомі відомості досудового розслідування, у зв’язку з участю в ньому, про їх обов’язок не розголошувати такі відомості без його дозволу. Незаконне розголошення відомостей досудового розслідування тягне за собою кримінальну відповідальність, встановлену законом.

На підставі статей 40, 222 КПК України НАБУ надано дозвіл на розголошення (використання) таких відомостей досудового розслідування вказаних вище кримінальних проваджень (інформація та всі копії документів), надісланих на адресу Вищої ради правосуддя у межах відповідних процедур у Вищій раді правосуддя.

У зазначеному листі до Вищої ради правосуддя надіслано копії окремих матеріалів досудового розслідування кримінального провадження № ____, зокрема протоколи зі стенограмами зафіксованих під час проведення в 2019 році НСРД розмов суддів ОАСК та інших осіб, копії матеріалів судових експертиз звукозапису, карти пам’яті з наявними копіями таких розсекречених матеріалів НСРД тощо.

Крім того, до Вищої ради правосуддя на запит члена Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Кандзюби О.В. з Офісу Генерального прокурора надійшов лист від 9 грудня 2024 року № 14/1-37017 за підписом прокурора у кримінальному провадженні – заступника начальника першого відділу процесуального керівництва Департаменту організації, процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях про злочини, вчинені у зв’язку із масовими протестами у 2013–2014 роках, Гаркуші О.М., з якого вбачається таке.

22 квітня 2024 року прокурор Офісу Генерального прокурора скерував до Печерського районного суду міста Києва для розгляду по суті обвинувальний акт у кримінальному провадженні № ____ від 5 серпня 2019 року за обвинуваченням ОСОБА1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 376, частиною третьою статті 27, частиною першою статті 351² КК України; ОСОБА5 – частиною п’ятою статті 27, частиною другою статті 376, частиною третьою статті 27, частиною першою статті 351² КК України; ОСОБА14 – частиною першою статті 351² КК України; ОСОБА15 – частиною першою статті 351² КК України (справа № 757/21651/24-к).

У цьому листі на адресу Вищої ради правосуддя також надіслано окремі матеріали досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні у 2 томах (копії обвинувального акта, висновки судових експертиз, протоколи оглядів аудіо-відеозаписів розмов між ОСОБА1 та іншими особами, допитів свідків і потерпілих, судових рішень).

Прокурор у кримінальному провадженні – заступник начальника відділу Офісу Генерального прокурора відповідно до вимог статті 222 КПК України надав членам Вищої ради правосуддя дозвіл на розголошення відомостей досудового розслідування, які містяться у цьому листі і доданих до нього документах у частині, необхідній для розгляду дисциплінарної справи.

Згідно з інформацією на офіційному вебпорталі «Судова влада України» справу № 757/21651/24-к призначено до розгляду на 26 березня 2026 року.

Відповідно до обвинувального акта в цьому кримінальному провадженні 7 червня 2018 року ВККСУ призначила кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді суддів різних судів України, у тому числі заступника голови ОАСК ОСОБА5 та більшості суддів цього суду, визначила дати проведення іспиту – 16 та 27 липня 2018 року.

Не бажаючи брати участь у кваліфікаційному оцінюванні, побоюючись бути визнаним ВККСУ таким, що не відповідає займаній посаді (не підтвердив здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді), та в подальшому бути звільненим з посади судді, у тому числі у звʼязку з отриманням висновку Громадської ради доброчесності, затвердженого 12 квітня 2017 року під час конкурсу на вакантну посаду судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, який обґрунтовував невідповідність кандидата на посаду критеріям доброчесності та професійної етики, а також у звʼязку із численними негативними публікаціями в медіа, можливого встановлення під час кваліфікаційного оцінювання невідповідності майнового стану офіційним доходам та з інших обʼєктивних причин, у червні 2018 року та лютому 2019 року (більш точні дату та час досудовим розслідуванням не встановлено), голова ОАСК ОСОБА1, перебуваючи у невстановленому місці, діючи умисно, використовуючи своє службове становище в особистих інтересах, з метою уникнути проведення ВККСУ оцінювання та залишитись на посаді голови ОАСК, достовірно усвідомлюючи, що ВККСУ складається із шістнадцяти осіб, рішення приймає більшістю голосів від її складу, вирішив незаконно перешкодити діяльності ВККСУ шляхом створення штучних перешкод у роботі ВККСУ та її членів. Для реалізації злочинного наміру ОСОБА1 планував використати своє службове становище голови ОАСК, процесуальні можливості суддів цього суду, позаслужбові відносини з адвокатами та іншими особами.

До реалізації цього злочинного плану голова ОАСК ОСОБА1, діючи умисно, в особистих інтересах, використовуючи своє службове становище, в лютому 2019 року (більш точні дату та час досудовим розслідуванням не встановлено), залучив заступника голови ОАСК ОСОБА5, суддів ОСОБА14, ОСОБА8 та інших осіб, яким під час особистих розмов у своєму службовому кабінеті, розташованому за адресою: м. Київ, вул. Болбочана, буд. 8, корп. 1, а так само у службовому кабінеті заступника голови ОАСК ОСОБА5, розташованому у приміщенні цього суду за цією самою адресою, упродовж лютого – березня 2019 року (більш точні дата і час досудовим розслідуванням не встановлено) довів свій злочинний план перешкоджання роботі ВККСУ, який полягав у створенні штучних перешкод у діяльності ВККСУ шляхом організації подання та розгляду позовних заяв до членів ВККСУ і винесення судових рішень про встановлення факту відсутності повноважень у членів ВККСУ, призначених та обраних у 2014 році.

Своєю чергою, заступник голови ОАСК ОСОБА5, судді ОСОБА14, ОСОБА8, ОСОБА6, діючи умисно, з метою уникнення особистого кваліфікаційного оцінювання та кваліфікаційного оцінювання інших суддів ОАСК, упродовж лютого – березня 2019 року (більш точний час орган досудового розслідування не встановив) погодилися із запропонованим ОСОБА1 планом вчинення кримінального правопорушення, надавши згоду винести відповідні судові рішення в разі розподілу їм зазначених позовних заяв.

На виконання спільного злочинного плану суддя ОСОБА5, з відома та за згодою ОСОБА1, на початку лютого 2019 року залучив адвоката, матеріали щодо якого виділені в окреме кримінальне провадження, для пошуку учасників, які брали участь у конкурсах, організованих ВККСУ, та залишились незадоволені їх результатами, з метою оскарження ними в судовому порядку до ОАСК рішень і дій членів ВККСУ, а також встановлення факту відсутності повноважень у членів ВККСУ ОСОБА2, ОСОБА4 та ОСОБА16.

Установлено, що у протоколі від 5–6 березня 2021 року зафіксовано проведення старшим детективом НАБУ Шмітьком В.В. у межах досудового розслідування у кримінальному провадженні № ____ огляду речей і документів (у тому числі електронних, інформації), що містяться на матеріальних носіях інформації – розсекречених наведених нижче картах пам’яті (оригінали), які є додатками до зазначених нижче протоколів НСРД – аудіоконтролю особи: карта пам’яті Silicon Power microSD 64 Gb № 3860т від 13 травня 2019 року, яка є додатком до протоколу про результати проведення НСРД – аудіоконтролю особи № 19/3341т від 27 травня 2019 року; карта пам’яті Kingston microSD 128 Gb № 3900г від 6 червня 2019 року, яка є додатком до протоколу про результати проведення НСРД – аудіоконтролю особи № 19/4178т від 25 червня 2019 року (далі – карти пам’яті), які отримані за результатами проведення НСРД під час досудового розслідування кримінального провадження № ____ та які містяться в матеріалах кримінального провадження № ____.

Під час проведення огляду у хронологічній послідовності за період із 13 лютого 2019 року до 16 травня 2019 року (включно) обрано окремі розмови осіб або їх частини, стенограми яких попередньо складено, тобто відображено в текстовому варіанті з максимальним наближенням до дослівного (пряма мова) звукозаписи розмов, які мають доказове значення для досудового розслідування у кримінальному провадженні. Інші відомості, що мають значення для досудового розслідування та містяться на картах пам’яті, не відображено в цьому протоколі.

Згідно із зазначеними вище протоколами щодо результатів проведення НСРД з додатками та іншими матеріалами досудового розслідування кримінального провадження № ____, на підставі відповідних ухвал слідчих суддів апеляційної інстанції проводились НСРД стосовно заступника голови ОАСК ОСОБА5, а саме аудіоконтроль особи в приміщенні його службового кабінету, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Болбочана Петра, буд. 8, корп 1.

Зафіксовані під час проведення аудіоконтролю ОСОБА5 розмови осіб (зокрема суддів ОАСК ОСОБА5, ОСОБА1 та інших осіб) відбувались у приміщенні службового кабінету заступника голови ОАСК ОСОБА5 за адресою: м. Київ, вул. Болбочана Петра, буд. 8, корп. 1, та записані у вигляді відповідних аудіофайлів, наявних на картах пам’яті, що є додатками до зазначених протоколів за результатами проведення НСРД.

Особи, розмови яких зафіксовано, встановлені (ідентифіковані) під час проведення НСРД, а також на підставі даних досудового розслідування, здобутих доказів і матеріалів кримінального провадження в сукупності. У стенограмах використовувались умовні скорочення (прізвища) для розмежування учасників розмов.

Крім того, протоколом огляду від 7–8 березня 2021 року зафіксовано проведення старшим детективом НАБУ Шмітьком В.В. огляду речей і документів (у тому числі електронних, інформації), що містяться на матеріальних носіях інформації – розсекречених наведених нижче картах пам’яті (оригінали), які є додатками до зазначених нижче протоколів НСРД – аудіоконтролю особи: карта пам’яті Samsung EVO Plus microSD 128 Gb № 3859 від 13 травня 2019 року, яка є додатком до протоколу про результати проведення НСРД – аудіоконтролю особи № 19/3342 від 27 травня 2019 року; карта пам’яті SP microSD 8 Gb № 3892т від 27 травня 2019 року, яка є додатком до протоколу про результати проведення НСРД – аудіоконтролю особи № 19/4179т від 25 червня 2019 року; карта пам’яті Kingston microSD 128 Gb № 3899т від 6 червня 2019 року, яка є додатком до протоколу про результати проведення НСРД – аудіоконтролю особи № 19/4179т від 25 червня 2019 року, – які отримані за результатами проведення НСРД під час досудового розслідування кримінального провадження № ____ та які на сьогодні містяться в матеріалах кримінального провадження № ____.

Під час проведення огляду у хронологічній послідовності за період із 21 березня 2019 року до 28 травня 2019 року (включно) обрано окремі розмови осіб або їх частини, стенограми яких попередньо складено, тобто відображено в текстовому варіанті з максимальним наближенням до дослівного (пряма мова) звукозаписи розмов, які мають доказове значення для досудового розслідування у кримінальному провадженні.

Згідно із зазначеними вище протоколами про результати проведення НСРД з додатками та іншими матеріалами досудового розслідування у кримінальному провадженні № ____, на підставі відповідних ухвал слідчих суддів апеляційної інстанції проведено НСРД стосовно голови ОАСК ОСОБА1, а саме аудіоконтроль особи у приміщеннях його службового кабінету, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Болбочана Петра, буд. 8, корп 1.

Зафіксовані під час проведення аудіоконтролю ОСОБА1 розмови осіб (зокрема голови ОАСК ОСОБА1, ОСОБА5 та інших осіб відбувались у приміщеннях службового кабінету голови ОАСК ОСОБА1 за адресою: м. Київ, вул. Болбочана Петра, буд. 8, корп. 1, та записані у вигляді відповідних аудіофайлів, які наявні на картах пам’яті, що є додатками до зазначених вище протоколів, складених за результатами проведення НСРД.

Особи, розмови яких зафіксовано, встановлені (ідентифіковані) під час проведення НСРД, а також на підставі отриманих даних досудового розслідування, здобутих доказів і матеріалів кримінального провадження в сукупності. У стенограмах використовувались умовні скорочення (прізвища) для розмежування учасників розмов.

Із зафіксованих розмов, які мали місце у березні – травні 2019 року, вбачається, що суддя ОСОБА5 обговорював з іншими суддями ОАСК та іншими особами можливість ухилення від проходження кваліфікаційного оцінювання.

Зафіксовано такі розмови:

«1»

21 березня 2019 року у період із 13:04:17 до 13:05:00 зафіксовано розмову між суддями ОАСК ОСОБА5 та ОСОБА6 (викладено максимально наближено до дослівного (прямої мови), для стенограми використовувались прізвища суддів):

«<…˃

ОСОБА5: – А вон ОСОБА17, [ненормативна лексика], во дворе стоит.

ОСОБА6: – [ненормативна лексика], а чего он стоит во дворе? Он же «официально болеет».

ОСОБА5: – А чего, кстати, болеет?

ОСОБА6: – Потому что вчера ж заседание было, чтоб не пойти на заседание, он взял больничный.

ОСОБА5: – Его сняли из-за больничного, или сама ВККС так решила?

ОСОБА6: – Не, он, он направил, что он больничной, потому что потом он не придет.

ОСОБА5: – А-а.

ОСОБА6: – А сегодня пришёл на работу, [ненормативна лексика] было так делать?

ОСОБА5: – [ненормативна лексика], что мне с этой Радой правосуддя, [ненормативна лексика], делать? В понедельник заседание, [ненормативна лексика]. Мне, честно говоря, надоело, эти больничные какие-то, отпуска, [ненормативна лексика], и сходить чувствую [ненормативна лексика] там.

<…˃».

«2»

25 березня 2019 року у період із 13:03 до 13:13 зафіксовано розмови між суддями ОАСК ОСОБА5, ОСОБА18, ОСОБА14, ОСОБА19 (викладено максимально наближено до дослівного (прямої мови), для стенограми використовувались прізвища суддів):

«<...>

ОСОБА5: – Нет, ну, это, [ненормативна лексика], надо быть [ненормативна лексика]. Взял запорол, [ненормативна лексика], всю [ненормативна лексика], смысл в этом всем? Сейчас у них руки развязаны, они нас сейчас на квалифоценивании, [ненормативна лексика], будут прессовать, [ненормативна лексика] там. Я в принципе туда не собирался, если честно, мне там делать [ненормативна лексика] (сміється). Ну, после последнего дня рождения мне там вообще делать нечего (сміються). Зато я, зато я в Гугле посмотрел, уже там, когда-то я с ОСОБА26 выносил одинаковое по Титановому, типа, приватизация.

<...>».

«3»

25 березня 2019 року у період із 14:28 до 16:59 зафіксовано розмову між суддями ОАСК ОСОБА1 та ОСОБА5 (викладено максимально наближено до дослівного (прямої мови), для стенограми використовувались прізвища суддів):

«<...>

ОСОБА5: – Я думаю, может ще мне больничный взять? Я там…

ОСОБА1: – Ну на всякий пожарный возьми, а че… во время пребывания в отпуске взял больничный.

ОСОБА5: – Потому что [ненормативна лексика] я чуствую, что он хочет выписать, что 5 раз вызывали [ненормативна лексика], не пришел. Отпуск, ето не… не причина, мог бы прийти [ненормативна лексика].

ОСОБА1: – Ну ето … оно уже все одно в подвешенном (нрзб.).

ОСОБА5: – Ну так (нрзб.), ну я возьму все-таки [ненормативна лексика] больничный на пару дней, восьмого, потому что… Слышишь, ето, может мне завтра (нрзб.).

<…˃».

«4»

1 квітня 2019 року зафіксовано розмову між суддями ОАСК ОСОБА1 та ОСОБА5 (викладено максимально наближено до дослівного (прямої мови), для стенограми використовувались прізвища суддів):

«<...>

ОСОБА1: – Не, я думаю что она должна это передать в понедельник с утра отвезти и сдать. Я думаю, что она должна официально к тебе приехать в больницу, и ты ей говоришь, что [ненормативна лексика] у меня...

ОСОБА5: – Куда ко мне прийти?

ОСОБА1: – И ты говоришь, шо такая ситуация, гипертонический кризис, вот я написал от руки письмо, отвези, и там должно быть сказано: Я отозвался с... с отпуска, я хотел…

ОСОБА5: – Может я в Одессу поеду [ненормативна лексика], что я тут буду в больнице лежать, как...?

ОСОБА1: – Тебе надо красиво это сделать, ну что значит ты поехал в Одессу, как так? Лучше сделай это здесь.

ОСОБА5: – Ну как, тут с гипертоническим кризисом, тут с (нрзб.) [ненормативна лексика] это. Меня ОСОБА20 этот друг блядь с гипертоничным... он [ненормативна лексика] с клизмой [ненормативна лексика] два дня (нрзб.).

ОСОБА1: – Ну так в эту клинику (нрзб.) которая частная.

ОСОБА5: – Да, ОСОБА27, освободился, да? (пауза). Поставил.

ОСОБА1: – Просто может такая ситуация быть, то они могут например... смотри, они могут, такая ситуация быть что потом ОСОБА21 [ненормативна лексика], говорит, кто привез заявление? Вот. Помощник, давайте дернем помощника, а где ты взяла? Та в клинике (нрзб.) ну почему, такие мелочи, оно на них можно прогореть. Я бы видел так: что ты от руки написал заявление, что я отозвался с отпуска, я хотел принять участие. Раз вы проигнорировали мое желание, я уже уведомлял о том, что я буду (нрзб.), вы проигнорировали мое желание, я отозвался с отпуска, хотел принять участие. Э... по состоянию здоровья, случился такой-то гипертонический криз, поднялось давление, нахожусь в больнице, не могу принять участие. Прошу отложить.

<...>».

Автентичність цієї розмови (фрагмент фонограми № 43 – 20190401_123540_09С7_ACCC8EA9B080.mkv), підтверджується висновком експертів Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса» № 23078/3434-3436 від 14 лютого 2020 року за результатами проведення комплексної судової експертизи відео-, звукозапису у кримінальному провадженні № ____ від 5 серпня 2019 року. Вказаним висновком підтверджено, що слова (фрази, репліки) в розмові, на фрагменті фонограми № 35 позначені як «Невід. 1» належать ОСОБА1, «Невід.2» належать ОСОБА5.

«5»

3 квітня 2019 року у період із 16:21:24 до 16:23:02 зафіксовано розмову у службовому кабінеті голови ОАСК ОСОБА1 між суддями ОАСК ОСОБА5, ОСОБА1, ОСОБА18 (викладено максимально наближено до дослівного (прямої мови), для стенограми використовувались прізвища суддів):

«<...>

ОСОБА1 (говорить по телефону): = Алло, да. = Да, да. = Смотри, смотри, смотри, смотри, секондучу. = Мне надо с понедельника, 8-го до 18-го – десять дней. = Когда мне надо приехать? = Хорошо, хорошо. Я в понедельник приеду, я в понедельник, давай с одинадцати, если не сложно. – Все. И мы с понедельника открываемся, правильно? = Понятно, но никакого там сифилиса, чтоб никакого страшного ничего такого, что? = Чтоб, да, чтоб не психиатрическое заболевание ж, хорошо? = Чуешь, я только действительно, что я не знаю, где они находятся, ты мне как-то поможешь с этим, хорошо? = Да, все, спасибо. = Да, понедельник, на одипадцать, да, спасибо, давай (телефонну розмову завершено).

<...>».

«6»

4 квітня 2019 року у період із 11:57 до 12:09 зафіксовано розмову між суддями ОАСК ОСОБА5, невстановленим чоловіком – суддею ОАСК (умовно «Ч») та екссуддею ВАСУ ОСОБА12 (викладено максимально наближено до дослівного (прямої мови), для стенограми використовувались прізвища суддів):

«<...>

ОСОБА5: – Я «болею», [ненормативна лексика], мне тяжело!

Ч.: – [ненормативна лексика]. Я вот тоже себя так чувствовать стал, состояние такое болезненное. Думаю, что может не пойду? Поболею.

ОСОБА5: – Я посмотрю, я ещё не знаю. Мне ж девятого числа это психологические тесты. Девятого, [ненормативна лексика].

Ч.: – Слушай, ну, по тому, что нам давали ответы, но, [ненормативна лексика], элементарно.

ОСОБА5: – По чем?

Ч.: – Ну, то, что ОСОБА22 давал.

ОСОБА5: – Та я вообще не переживаю ни за теорию, слушай, ни за психологию. Меня это просто, ну принято решение всеми вместе, ну, такое, поэтому я, [ненормативна лексика] не хочу просто 20 раз там. Так бы, [ненормативна лексика], я бы наоборот пошёл бы просто. Я ещё что ето вот, торможу. Я думал, пройдешь оценивание и потом можешь уже, допустим, там через 5 лет, твоя особова справа и есть, там прошел тестування, то-то-то и ето, ну.

Ч.: – Чуєш? А тебе не могут тупо засчитать, ты ж когда там шел?

ОСОБА5: - Та нет, то [ненормативна лексика], причем здесь? Нет, то вот ето нужно, а оно оказуется, год на год, [ненормативна лексика]. У нас год, понял?

<...>».

«7»

4 квітня 2019 року у період із 12:09:35 до 12:12:51 зафіксовано розмову між суддями ОАСК ОСОБА1 та ОСОБА5 (викладено максимально наближено до дослівного (прямої мови), для стенограми використовувались прізвища суддів):

«<...>

ОСОБА5: – Говорю ОСОБА19, что видите, что появляется у Вас скоро хорошая работа, и начали снова появляться? (сміється). А он: «Да-да, я-я-я». Ладно, шеф. Давай что-то примем, решение какое-то. Значит, что мне делать? Потому что я так договорюсь до того, что завтра можно в больницу по-любому ложиться, правильно же?

ОСОБА1: – Да.

ОСОБА5: – По-любому. Ну, как бы там чтобы не сказали, и чтобы не развивали. Я думаю, что мне там в больнице, там это есть, там это?

ОСОБА1: – Что, что?

ОСОБА5: – На стационар, да?

ОСОБА1: – Ну, ложись. У тебя есть куда, что?

ОСОБА5: – Нет.

ОСОБА1: – А что ты до последнего дня держал?

ОСОБА5: – не, так я могу договориться, консчно, завтра пойти, конечно, в «Феофанию» поехать лечь.

ОСОБА1: – Ну, так ложись. Пусть у тебя гипертонический криз (1 сл.).

ОСОБА5: – Ну, гипертонический криз они мне, наверное, не сделают. Ну, я сейчас узнаю, что они могут сделать. Вот.

ОСОБА1: – Потом.

ОСОБА5: – К кому ещё поехать?

ОСОБА1: – Потом помощников вызываешь.

ОСОБА5: – Я сейчас поеду.

ОСОБА1: – Потом вызываешь помощника к себе, от руки заявление туда, что хотел принять участие, слышал это, но вы меня не уведомили, не оповещали.

ОСОБА5: – Ну, я сейчас текст напишу, ты затвердиш текст, [ненормативна лексика].

ОСОБА1: – Вот.

ОСОБА5: – Потому что они по-любому в понедельник [ненормативна лексика].

ОСОБА1: – Вот, поэтому перенести, да и всё.

ОСОБА5: – Смотри, может к ОСОБА23 (пошепки)?

ОСОБА1: – Я сам поеду сейчас спрошу.

ОСОБА5: – Поедешь?

ОСОБА1: – Да.

<...>».

«8»

4 квітня 2019 року у період із 14:23:04 до 14:23:30 зафіксовано розмову між суддями ОАСК ОСОБА5, ОСОБА14, ОСОБА18, помічником заступника голови ОАСК ОСОБА24 (викладено максимально наближено до дослівного (прямої мови), для стенограми використовувались прізвища суддів):

«<...>

ОСОБА5: – ...А що ж я маю відповісти? Ааа, лікарняний. Треба поїхати домовитись ще ж... <...>

ОСОБА5: – ОСОБА24!

ОСОБА24: – А.

ОСОБА5: – Ты сейчас будешь на работе?

ОСОБА24: – Надо чтобы я не была на работе? Я с удовольствием уйду. Ну где ж я буду?

ОСОБА5: – Нет, я сейчас, ОСОБА24, чуть-чуть выпью вино, а тут надо будет в поликлинику подьехать, мне там за больничный договориться. Просто я с тобой подъеду, да? Ну, а что делать? У тебя выхода другого нет.

ОСОБА24: – А чего вы меня тогда вообще спрашивали? У меня ж выхода нет.

ОСОБА5: – Нет, думаю может ты сейчас скажешь, мне надо поехать к зубному.

ОСОБА24: – Нет, нет.

<...>».

«9»

28 травня 2019 року у період із 18:26 до 18:28 зафіксовано розмову між суддями ОАСК ОСОБА5 та ОСОБА17 (викладено максимально наближено до дослівного (прямої мови), для стенограми використовувались прізвища суддів):

«<...>

ОСОБА5: – ОСОБА25, я не знаю, что там за новости. И но я так чуствую, что еще придется болеть [ненормативна лексика].

ОСОБА17: – Да. Я тебе говорю…

ОСОБА5: – …. Ты понимаеш, что можно взять отпуск. Но пойдет какая-то команда от того же ОСОБА2. Возьмут визнають неявку неповажною, [ненормативна лексика]. И потом мені обьяснять смоковичу, в судебном заседании, что вона була поважною, да?

ОСОБА17: – Тут надо брать отпуск, надо тулить. Т. е. не просто.

<...>».

Зміст вказаних розмов підтверджено та відповідає прослуханим у засіданні Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя аудіофайлам:

20190321_130129_DAE7_ACCC8E9FAFC6;

20190325_130727_41DA_ACCC8E9FAFC6;

20190325_154833_3693_ACCC8EA9B080;

20190401_123540_09C7_ACCC8EA9B080;

20190403_162107_F8C8_ACCC8E9FAFC6;

20190404_115619_E92D_ACCC8E9FAFC6;

20190404_120752_BC81_ACCC8EA9B080;

20190404_142121_F426_ACCC8E9FAFC6;

20190528_182335_6CFA_ACCC8E9FAFC6.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя також дослідила протоколи допитів ОСОБА2, ОСОБА3, ОСОБА4.

Зокрема, у межах проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні 1 серпня 2019 року слідчий в особливо важливих справах управління спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України Достатній Р.Ю. за участю старшого слідчого в особливо важливих справах управління спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України Слісаренка Я.А. провів допит ОСОБА2 (на той час Голова ВККСУ) як потерпілого, який із приводу кваліфікаційного оцінювання суддів ОАСК повідомив таке: «На початку 2014 року, після відомих подій на Майдані, величезна кількість громадян України і політиків хотіли звільнити всіх суддів в один день. Для того, щоб не привести до колапсу судової системи України, була запропонована саме ця процедура, тому комісія відповідно до вимоги закону і до своїх повноважень розпочала свою роботу. Це надзвичайно складна, величезна робота як для секретаріату комісії, де працює більше двохсот працівників, так і для самих членів комісії, яких на момент початку цієї роботи було шістнадцять. Потрібно було організувати цю роботу. Наприклад, іспит, тести, практичне завдання – основна робота проводиться секретаріатом Наприклад, до тестування члени комісії взагалі не мають відношення, окрім затвердження (нерозбірливо) програми і списку питань, тестових питань, які виносяться для тестування, а також ми затверджуємо текст практичного завдання. Потім члени комісії, потім комп’ютер фактично перевіряє тести, хто, як правильно написав чи ні, і виставляє бал, а далі члени комісії перевіряють практичне завдання. Це надзвичайно тяжка праця, ніколи не можна розрахувати коли завершиться, а тому іспит майже всі судді України завершили здавати в кінці серпня 2018 року. Тобто майже рік тому, і вони трохи швидше. Після цього члени комісії мали перевіряти практичні завдання. Можу сказати, що ми не встигли перевірити таку кількість, це декілька тисяч робіт. Не встигли перевірити тому, що після серпня у нас розпочалася робота по організації та проведенні двох конкурсів. А саме другого конкурсу до Верховного Суду, а також конкурсу до Вищого антикорупційного суду та до апеляційної палати цього суду. І ми змогли завершити перевірку робіт лише в кінці березня, можливо початку квітня. У кінці серпня до мене як до голови комісії надійшов лист від голови ОАСК ОСОБА1, який просив перенести здачу іспиту на більш пізній термін, незважаючи на те, що частина суддів цього суду здала його. Ми погодились із цим, дату ми не призначили тому, що лист надійшов в кінці серпня, а ми увійшли в конкурс, скажемо так, у нас була більш, на наш погляд, важлива процедура і ми вирішили повернутися до цього одразу після конкурсу. Як тільки ми оголосили рейтинг конкурсу, тобто переможців, передали документи до Вищої ради правосуддя, тому що комісія не приймає рішення остаточно по кандидатурах, ми готуємо тільки рекомендації до Вищої ради правосуддя. Як тільки передали, ми продовжили процедуру кваліфікаційного оцінювання, в тому числі секретаріат мав би проводити іспит для тих суддів, які не встигли. Ми оприлюднили запрошення для суддів, тих, хто не здавав іспит і вийшло так, що знов до нас надходили листи від ОАСК про перенесення іспиту. Ну, скажу відверто, це викликало дещо здивування, тому що майже всі судді здали тести і практичні завдання були підготовлені таким чином щоб ті судді, які мають досвід і, у тому числі, не мають багато часу, щоб готувати тести, лише на своєму досвіді могли їх здати – хто краще, хто гірше. Можу сказати, що саме іспит не здали одиниці буквально, навіть не сотні суддів. Після цього, здається, тридцять суддів не прийшло з ОАСК на іспит, декілька суддів все таки прийшли, успішно здали всі до одного. Можу сказати, що спочатку не звернули увагу, тому що завершили конкурс у Вищий адміністративний суд, вибачте, ми завершили конкурс в антикорупційний суд, у Верховний Суд, але 15 лютого ми дізналися про перші позови до ОАСК, де піддавалося сумніву наше перебування на посадах, у тому числі мене особисто».

ОСОБА2 також зазначив: «Статистично це відбулося вперше, ну, і сподіваюся, в останній раз. У нас інколи судді не з’являються для проходження кваліфікаційного іспиту, ну, так само, як і на співбесіду можуть не з’явитися. Вони дають пояснення, це може бути хвороба, це може бути завантаження роботою і так далі. Завжди це були поодинокі випадки. Ніколи в практиці комісії не було випадку, коли одразу 30, або 20, або навіть 10 суддів з одного суду не з’являються через хворобу. Оскільки нам пізніше були надані копії лікарняних, то ми їм повірили, тому що вони були правильно оформлені».

Крім того, повідомив: «…в залежності від завантаження комісії, але ми маємо повідомити за 10 днів. Це вимога закону, до події, до дати події».

Слідчий Слісаренко Я.А. запитав: «Ще в цьому ж напрямку питання, трішечки повернемося назад. Вони писали листа, Ви це казали, про відтермінування проведення оцінювання. Скажіть, будь ласка, чому Ви погодилися на це, ну не Ви конкретно, комісія чому прийняла рішення?».

На запитання слідчого Слісаренка Я.А. потерпілий ОСОБА2 відповів: «Тому що, ну, якщо говорити про минулий рік, тому що не було такої терміновості, більше половини, може навіть три четверті суддів на той момент не прийшло і у нас було чим займатися. У нас такого немає, якщо хтось не з’явився, то це вже цивілізаційна катастрофа. Завжди, ну, там інші судді будуть, ті, хто хоче, чи інші судді. У нас немає такого, що ми там до понеділка маємо зробити все, щоб всі пройшли кваліфікаційне оцінювання. Це не було таким, у нас були інші прохання, таке відбувалося. Тобто такого немає, що просто зобов’язані, от якщо призначили, то цей проходить. Якщо нас своєчасно повідомили, ми можемо заповнити робочий день іншими справами, змістовними справами, які призводять до рішень, кадрових рішень».

Стосовно листків непрацездатності зауважив: «… мені здається, що колеги, хто знайомився, сказали мені, що вісім, здається, лікарняних було видано одним лікарем. Інші лікарняні видавалися різними лікарями. Не можу сказати, що кожен перший видавався одним лікарем, а інший знову іншим, а от з приводу восьми, здається, я зараз говорю так, як було»; «ну, ми ж не одразу отримали лікарняні. Ми зразу побачили, що не прийшли, потім зробили запит, надайте пояснення, потім ми отримали лікарняні. Скажу ще одне. Оскільки у нас кожен день – це дванадцятигодинний і більше робочий день, то члени комісії не обов’язково пам’ятають навіть такі події. У них кожен день події. Якщо треба сидіти, і трансляція іде в ЮТУБ у прямому ефірі фактично там, з 9 ранку до 8, 9, а буває і більше часу. Ще треба готуватися напередодні, а потім виписувати рішення, а потім знов готуватися, знов засідання, знову у прямому ефірі. Ну, це надзвичайно психологічно важко. І якщо доручаємо секретаріату щось перевірити, секретаріат перевірив, навіть якщо вони показують результати якісь, треба ще знайти час, щоб це подивитись, а потім, щоб члени комісії ознайомилися, а потім знову відбувається ця колотнеча, позови, виклики на допити, ДБР, поліція, ОАСК, адвокати. Це все – безліч подій, тобто ми, звичайно, здивувалися».

Суддя Аблов Є.В. 12 червня 2024 року надав письмові пояснення, у яких по суті скарги зазначив таке.

Щодо питань, викладених у скарзі Маселка Р.А., Аблов Є.В., зокрема, зазначив, що відповідно до виписки з історії хвороби № 2262 від 22 травня 2019 року та листка непрацездатності серії АДЖ № 577967 від 6 травня 2019 року із 6 травня до 22 травня 2019 року він перебував на стаціонарному лікуванні в лікарні в місті Одесі, діагноз зазначено у виписці № 2262. Згідно з інформацією, зазначеною в ухвалі Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 17 квітня 2024 року, оцінювання було призначено на 8 травня 2019 року, і він фізично не міг знати про оцінювання, навіть не міг перебувати в місті Києві, де проводились, як зазначає колишній член правління ГО «Автомайдан» Маселко Р.А., оперативні заходи, оскільки 6 травня 2019 року був госпіталізований в Одеську клінічну лікарню ЗТ Філія «Центр Охорони Здоровʼя» ПАТ «Укрзалізниця» (вул. Шклярука, буд. 4-А, м. Одеса), проходив стаціонарне лікування до 22 травня 2019 року включно, перебуваючи в лікарні, та не міг прибути 21 травня 2019 року для кваліфікаційного оцінювання до міста Києва у звʼязку з відсутністю інформації про оцінювання та через поганий стан здоровʼя.

Щодо неявки для проходження оцінювання 17 квітня 2019 року Аблов Є.В. зазначив, що ще 5 квітня 2019 року він звернувся до Клініки сімейної медицини «Здравиця», що розташована в місті Києві на вул. Старонаводницькій, буд. 13, у звʼязку із захворюванням. 5 квітня 2019 року лікар встановив йому діагноз та відкрив листок непрацездатності серії АДХ № 024285 від 5 квітня 2019 року.

Зауважив, що з 5 до 19 квітня 2019 року він проходив лікування, систематично відвідував лікарів, не порушував режиму лікування, тому фізично не міг 17 квітня та 21 травня 2019 року прибути для проходження кваліфікаційного оцінювання, оскільки перебував у лікарні на стаціонарному лікуванні.

У поясненнях Аблов Є.В. також зазначив, що у звʼязку з очевидною протиправною бездіяльністю Вищої ради правосуддя він із 12 травня 2023 року не має нормального життя, постійно страждає від ІНФОРМАЦІЯ1.

Крім того, наголосив, що стосовно нього ВККСУ не ухвалювала рішення щодо неявки на оцінювання без поважних причин. На його думку, за наявності листків непрацездатності серії АДХ № 024285 від 5 квітня 2019 року, серії АДЖ № 577967 від 6 травня 2019 року, поставивши під сумнів проходження ним лікування, використавши невідомі для нього записи стосовно начебто домовленості інших осіб щодо кваліфікаційного оцінювання, яким, за його інформацією, навіть не надано оцінки судом, відкривши провадження 17 квітня 2024 року, члени Дисциплінарної палати з метою дискредитації його, звільнили з посади судді з надуманих підстав, з метою помститися йому за ініціювання питання про його звернення з позовною заявою до Верховного Суду (справа № 990/146/23) та до Одеського окружного адміністративного суду (справа № 420/31125/23), до Голови Вищої ради правосуддя, а також за ініціювання питання щодо притягнення до кримінальної відповідальності членів Вищої ради правосуддя, які вчинили моральний проступок, що погіршує стан його здоровʼя, та порушили присягу члена Вищої ради правосуддя.

У наданих додаткових поясненнях і в засіданні Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Аблов Є.В. зазначив, що матеріали кримінального провадження та матеріали НСРД не можуть бути джерелом доказів у дисциплінарному провадженні до моменту їх розгляду та оцінки судом у процесуальному порядку. У межах кримінального провадження було проведено експертне дослідження, котре не підтверджує його голос на записах, які є додатками протоколів НСРД. Неявка у дні, призначені для проходження кваліфікаційного оцінювання, зумовлена тимчасовою непрацездатністю, виникнення якої не залежить від його волі. Про ці обставини Аблов Є.В. повідомив ВККСУ як орган, до повноважень якого належало вирішення питання оцінки поважності причин неявки. Висновок доповідача ґрунтується винятково на матеріалах кримінального провадження, без урахування документів, які він подавав до матеріалів дисциплінарної справи. Крім того, наголосив, що минули строки притягнення його як судді до дисциплінарної відповідальності. У зв’язку з наведеним просив відмовити у притягненні його до дисциплінарної відповідальності та припинити дисциплінарне провадження.

 

Висновки за результатами розгляду дисциплінарної справи

Оцінюючи дії судді Аблова Є.В. під час розгляду дисциплінарної справи, а також досліджуючи окремі матеріали кримінальних проваджень, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя враховує правові позиції Вищої ради правосуддя, висловлені в рішеннях Вищої ради правосуддя від 3 червня 2025 року № 1192/0/15-25, від 20 травня 2025 року № 1069/0/15-25, від 4 березня 2025 року № 396/0/15-25, від 17 жовтня 2024 року № 3051/0/15-24, від 27 червня 2024 року № 1995/0/15-24, від 26 грудня 2023 року № 1400/0/15-23, від 1 квітня 2021 року № 759/0/15-21, від 22 жовтня 2020 року № 2932/0/15-20, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17, від 22 січня 2019 року у справі № 800/454/17, від 8 квітня 2021 року (провадження № 11-238сап20), від 30 травня 2024 року (провадження № 11-22сап24), від 12 вересня 2024 року (провадження № 11-138сап24), від 12 грудня 2024 року (провадження № 11-168сап24), згідно з якими: матеріали кримінального провадження можуть бути використані під час вирішення питання про наявність у діях судді дисциплінарного проступку; відсутність вироку, яким було би визнано особу винною у вчиненні кримінального правопорушення, склад якого передбачав би відповідні діяння, не є перешкодою для притягнення цієї особи до дисциплінарної відповідальності; у дисциплінарному провадженні діє принцип автономності, відповідно до якого дисциплінарне провадження розглядається незалежно від розгляду кримінального провадження.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ) не є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) притягнення до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися в контексті правил службової етики, навіть якщо особа була у кримінальному провадженні виправданою (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 6 жовтня 1982 року у справі «X. v. Austria» про неприйнятність заяви № 9295/81) чи таке провадження було закрите (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 7 жовтня 1987 року у справі «C. v. the United Kingdom» про неприйнятність заяви № 11882/85). Більше того, гарантована пунктом 2 статті 6 Конвенції презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі (рішення від 11 лютого 2003 року у справі «Ringvold v. Norway», заява № 34964/97). Отже, зазначену гарантію не може бути поширено на дисциплінарні й інші провадження, які згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції охоплюються поняттям спору щодо прав та обов’язків цивільного характеру.

Європейська Комісія «За демократію через право» (Венеційська комісія) 13 березня 2017 року на 110-й пленарній сесії прийняла Висновок № 880/2017 щодо кримінальної відповідальності суддів, у пункті 53 якого зазначено: «Кримінальна і дисциплінарна відповідальності не є взаємовиключними: дисциплінарні санкції можуть так само застосовуватися у кримінальній справі з виправдувальним вироком, крім того, той факт, що кримінальну справу не порушено через неможливість встановити кримінальну провину або факти, не означає, що відповідним суддею не було скоєно ніяких дисциплінарних порушень, саме через різний характер обох типів відповідальності»; «важливість незалежності суддів під час виконання ними суддівських функцій не означає, що судді не повинні нести відповідальності. Необхідно забезпечити баланс між їхньою недоторканністю як засобом захисту від тиску і неправомірних дій з боку органів влади та приватних осіб (функціональна недоторканність) і тим фактом, що вони не повинні бути над законом (відповідальність)»; «якщо неправомірна поведінка судді здатна підірвати суспільну довіру до судової влади, в інтересах суспільства порушити дисциплінарне провадження щодо цього судді».

Це свідчить про те, що факти, встановлені під час розслідування кримінального провадження, можуть і навіть повинні використовуватися для дисциплінарної відповідальності, навіть у разі, коли у кримінальному провадженні недостатньо доказів для доведення вини.

Отже, з огляду на наведені вище сталі правові висновки Вищої ради правосуддя та Великої Палати Верховного Суду Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає за можливе використання матеріалів кримінальних проваджень № ____ та № ____ для встановлення обставин вчинення суддею Абловим Є.В. дисциплінарного проступку.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя наголошує, що під час розгляду дисциплінарної справи не досліджувалося питання наявності або відсутності вини судді Аблова Є.В. у вчиненні кримінальних правопорушень, оскільки перебіг кримінального провадження не має значення для розгляду питання про дисциплінарну відповідальність судді, крім випадків, прямо передбачених Законом України «Про судоустрій і статус суддів».

«Дисциплінарний проступок» та «кримінальне правопорушення» не є тотожними поняттями. Цілком можливим є притягнення особи за одні й ті самі дії і до дисциплінарної, і до кримінальної або адміністративної відповідальності. Це не суперечить Основному Закону України, який забороняє двічі притягати до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення (частина перша статті 61). Питання про вину особи у вчиненні злочину (кримінального правопорушення), безумовно, може вирішити лише суд. Водночас виключні повноваження встановлювати відсутність або наявність у діях судді складу дисциплінарного проступку надані дисциплінарному органу – Дисциплінарним палатам Вищої ради правосуддя (стаття 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»).

Під час дисциплінарного провадження надається оцінка лише фактам, які можуть свідчити про наявність або відсутність у поведінці судді складу дисциплінарного проступку та про ступінь його вини. Встановлені під час дисциплінарного провадження факти та обставини мають значення тільки для ухвалення рішення в рамках своєї компетенції та жодним чином не свідчать про доведеність вини особи у вчиненні адміністративних або кримінальних правопорушень.

Рішення будь-яких органів, у тому числі вирок суду, не можуть бути обов’язковими для дисциплінарного органу, який має право і водночас зобов’язаний самостійно визначити наявність у діях особи складу дисциплінарного проступку. До того ж дисциплінарний орган не може бути обмежений у здійсненні своїх повноважень щодо дисциплінарного провадження через відсутність рішення компетентного органу в іншій процедурі, зокрема через відсутність вироку суду за фактами, які можуть бути одночасно підставами притягнення особи до кримінальної та дисциплінарної відповідальності. Так само рішення дисциплінарного органу не має жодного правового значення і для суду під час розгляду кримінального провадження чи справи про адміністративне правопорушення.

Саме таку правову позицію наведено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 800/454/17, від 22 січня 2019 року у справі № 800/454/17, від 30 травня 2024 року (провадження № 11-22сап24), у яких Велика Палата зазначила, що обов’язкова наявність судового рішення, яким би було визнано особу винною у вчиненні кримінального правопорушення, склад якого передбачав би відповідні діяння, не є умовою для притягнення цієї особи до дисциплінарної відповідальності.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 11 жовтня 2021 року у справі № 554/5163/17 залишив у силі вирок Вищого антикорупційного суду від 11 листопада 2020 року в зазначеній справі, у якому суд дійшов висновку, що коли стороною обвинувачення з дозволу суду проводяться НСРД та здійснюється втручання у спілкування конкретних осіб, визначених в ухвалі суду, то фіксування всіх бесід, які проводяться такими особами, є санкціонованими. Під час здійснення таких дій неможливо передбачити коло всіх учасників розмов і вчасно отримати дозвіл слідчого судді. Отже, наведені захистом обставини не є підставою для визнання протоколів НСРД та додатків до них недопустимими доказами.

Верховний Суд в постанові від 9 лютого 2023 року у справі № 640/7008/20, оцінюючи близькі за змістом правовідносини (дисциплінарна відповідальність прокурора під час вчинення дисциплінарного проступку), наголосив, що оскаржуване рішення комісії про притягнення позивачки до дисциплінарної відповідальності хоч і ухвалено з використанням відомостей із матеріалів кримінального провадження, порушеного не стосовно позивачки, однак воно ґрунтується на самостійних правових підставах. Комісія не вирішувала питань у межах кримінального провадження, а лише перевірила відповідність поведінки прокурора, щодо якого здійснюється дисциплінарне провадження, вимогам Закону України від 14 жовтин 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру» та Кодексу професійної етики, а тому немає підстав вважати, що вказані матеріали використані комісією у спосіб, не передбачений законом.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя керується тим, що дисциплінарний орган не оцінює доказів, які використовує сторона обвинувачення в межах кримінального провадження, а самостійно надає правову оцінку допустимості, належності та обґрунтованості зібраних доказів у дисциплінарному провадженні.

Водночас Велика Палата Верховного Суду в постановах від 12 грудня 2024 року (провадження № 11-168сап24), від 30 травня 2024 року (провадження № 11-22сап24), від 14 березня 2019 року у справі № 9901/789/18 дійшла висновку щодо можливості використання таких доказів, як протоколи НСРД, під час дисциплінарного провадження щодо судді, пославшись, зокрема, на постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 та 29 січня 2019 року (справи № 800/454/17, № 9901/728/18 відповідно), від 13 травня 2021 року (провадження № 11-197сап20).

Дисциплінарна палата не може досліджувати правомірності пред’явленої судді підозри або надавати оцінку висунутому судді обвинуваченню, зокрема не досліджує питання наявності або відсутності вини судді ОАСК ОСОБА5 у вчиненні кримінальних правопорушень.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя під час розгляду дисциплінарної справи врахувала та надала оцінку доводам судді Аблова Є.В. у клопотаннях щодо визнання доказів у дисциплінарній справі недопустимими та зазначає, що суддя Аблов Є.В. не надав і Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя не встановила доказів та обставин, які компрометували б достовірність, належність матеріалів, наданих НАБУ, свідчили про наявність будь-яких ознак фальсифікації, фабрикації їхнього змісту, внесення до цих матеріалів, протоколів НСРД недостовірних відомостей.

Зокрема, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя враховує, що відсутні будь-які факти притягнення посадових осіб НАБУ й інших осіб до кримінальної чи іншої відповідальності за фактами підробки матеріалів згаданих вище кримінальних проваджень, про які стверджує суддя Аблов Є.В.

Відсутність експертного підтвердження належності голосу на записах НСРД відповідній особі не є визначальним фактором у межах цієї дисциплінарної справи. Необхідно зауважити, що проведення фоноскопічного дослідження не є обов’язковим у всіх без винятку провадженнях, у яких використовуються НСРД. Якщо сторона обвинувачення не вбачала доцільності у проведенні такої експертизи та вважала, що зібраних у цьому провадженні достатньо, то сторона захисту не була позбавлена можливості самостійно ініціювати проведення відповідної експертизи з метою підтвердження своєї позиції. Саме таких висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 21 січня 2025 року під час касаційного перегляду судових рішень у справі № 233/4222/17. Тотожну позицію висловлено й у постанові Верховного Суду від 20 листопада 2023 року у справі № 359/10291/19.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя звертає увагу, що під час підготовки та розгляду дисциплінарної справи суддя Аблов Є.В. також не надав відповідних висновків експертів на підтвердження своїх доводів про те, що на цих записах не його голос та протоколи огляду підроблено.

ЄСПЛ наголошує, що стаття 6 Конвенції не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або способів їх оцінки, що є предметом регулювання національного законодавства та оцінки національними судами. Суд повинен встановити, чи було провадження в цілому справедливим та чи відповідали Конвенції наслідки оцінки доказів і застосування правових норм (рішення у справі «Трофимчук проти України» від 28 жовтня 2010 року, пункти 50, 51).

ЄСПЛ зауважує, що не можна в принципі виключати, що докази, отримані з порушеннями національного законодавства, можуть бути прийняті до розгляду. Національний суд має оцінити представлені йому докази і вагомість будь-яких доказів, які сторона хоче долучити до справи. Однак Суд має пересвідчитися, чи провадження в цілому, включаючи спосіб збирання доказів, було справедливим, як того вимагає пункт 1 статті 6 Конвенції (рішення ЄСПЛ у справі «Шенк проти Швейцарії» від 12 липня 1988 року).

Під час вирішення питання, чи можна застосовувати до доказів вимоги, що передбачені кримінально-процесуальним законодавством, потрібно керуватися «критеріями Енгеля», які широко застосовуються ЄСПЛ (у рішенні «Енгель та інші проти Нідерландів» від 8 червня 1976 року, § 82, серія A, № 22). Перший критерій – це юридична класифікація правопорушення згідно з національним законодавством, другий – сама природа правопорушення, а третій – ступінь суворості покарання, яке ризикує понести відповідна особа. Дисциплінарне провадження, внаслідок якого суддя може отримати максимальне покарання у вигляді звільнення з посади, вочевидь не є кримінальним. Такого самого висновку дійшов і ЄСПЛ (рішення у справі «CAVCA проти Республіки Молдова» від 9 січня 2025 року, пункти 31–36).

Крім того, практика ЄСПЛ свідчить, що навіть встановлення ним порушення статті 8 Конвенції під час збору доказів під час негласних слідчих дій автоматично не може свідчити про їх неприйнятність. Якщо обставини, за яких їх було отримано, не викликають сумнівів щодо їх надійності та точності, а особі було забезпечено право на захист і надано можливість оскаржити достовірність доказів і заперечити щодо їх використання, то використання таких доказів не свідчить про порушення статті 6 Конвенції (рішення у справі «Мачарік проти Чехії» від 13 лютого 2025 року, пункти 52–58).

Ураховуючи зазначене, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя констатує, що в цій дисциплінарній справі судді надано можливість реалізувати своє право на захист, а спосіб отримання та представлення доказів відповідає національному законодавству і є справедливим у розумінні статті 6 Конвенції. У зв’язку з цим докази, які отримано з матеріалів кримінального провадження та перевірено під час дисциплінарного провадження, можуть бути використані у процесі доказування.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає за доцільне наголосити, що під час перевірки було досліджено лише викладені в дисциплінарній скарзі Маселка Р.А. обставини на предмет дотримання вимог, що висуваються до суддів, та наявності в діях судді складу дисциплінарного проступку, і не вирішено питання про обґрунтованість обвинувачень щодо нього.

Таким чином, за результатами дослідження зібраних під час здійснення дисциплінарного провадження доказів Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що суддя Аблов Є.В. допустив поведінку, що порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що відповідні аудіозаписи розмов, окремі матеріали кримінального провадження, а також інші матеріали дисциплінарного провадження в сукупності свідчать про умисні дії судді Аблова Є.В., спрямовані на ухилення від проходження кваліфікаційного оцінювання, а також здійснення розробки та узгодження плану дій щодо штучної протидії заходам ВККСУ під час проведення такого оцінювання.

Зі спілкування суддів убачається, що оформлення листків непрацездатності є одним із засобів для ухилення від кваліфікаційного іспиту та протидії ВККСУ в організації цієї процедури. Контекст зазначених розмов свідчить про те, що такі розмови не мають характеру лише приватних, а є такими, що, на думку звичайної розсудливої людини, свідчать про зацікавленість судді Аблова Є.В. у створенні обставин для умисного ухилення від проходження такого кваліфікаційного оцінювання.

Наведене породжує розумний сумнів у достовірності обставин, повідомлених суддею про хворобу, а також наводить на висновок про можливу безпідставність виданих на ім’я судді окремих листків непрацездатності.

Велика Палата Верховного Суду в рішенні від 17 січня 2019 року (справа № 11-1010сап18) зауважила, що за приписами Закону України «Про судоустрій і статус суддів» обов’язковим наслідком допущення суддею неетичної поведінки, за яку його можна притягнути до дисциплінарної відповідальності, є те, що така поведінка має підривати авторитет правосуддя.

На національному рівні «авторитет правосуддя» розуміється як сукупність об’єктивних і суб’єктивних ознак, які характеризують діяльність з відправлення правосуддя, таких як справедливість провадження, незалежність правосуддя, безсторонність, публічність, моральність, та які мають вселяти повагу до суду у громадськості в демократичному суспільстві. Під авторитетом судової влади потрібно розуміти як визнання за судовою владою видатних досягнень, здібностей, особливого становища та статусу в державі, так і значення її впливу на довіру осіб до неї. Схожою термінологією наділено і поняття «авторитет судді», який виступає як представник судової влади та є зовнішнім втіленням і подальшою демонстрацією її авторитету (Коментар до Кодексу суддівської етики, затвердженого рішенням Ради суддів України від 4 лютого 2016 року № 1 (у редакції, чинній у 2019 році), постанова Пленуму Верховного Суду від 18 вересня 2020 року № 13).

У постанові Пленуму Верховного Суду від 18 вересня 2020 року № 13 «Про деякі аспекти незалежності та підзвітності судової гілки влади» зазначено: «Авторитет судової влади залежить від дій кожного судді.

Компетентність, етичність, доброчесність, нульова толерантність до корупції, недопущення зовнішнього або внутрішнього втручання, відмова від особистих зв’язків, непрозорих процедур та телефонного права – це стовпи, на яких будується справедливий суд.

Тільки для захисту прав і свобод людини суддя може і повинен використовувати свої повноваження. І саме для цього судді отримують свою незалежність, яка не є ані привілеєм, ані шляхом до збагачення.

Незалежний суд є основою вільної, демократичної та правової держави. І для судді немає і не може бути ніякої іншої мети, окрім верховенства права та захисту прав людини. Саме цими цінностями керується Верховний Суд у своїй діяльності.

Суди відіграють ключову роль у питанні боротьби зі злочинністю, оскільки закон покладає на них обов’язок з відправлення правосуддя, починаючи від судового контролю за здійсненням досудового розслідування і завершуючи розглядом справ по суті в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій.

Верховний Суд як найвищий суд у системі судоустрою, реалізовуючи повноваження із забезпечення незалежності та відповідальності судової влади, вважає за необхідне висловити свою позапроцесуальну позицію щодо ситуації з публікацією НАБУ записів, зроблених, за інформацією НАБУ, у кабінеті голови Окружного адміністративного суду міста Києва.

Правову оцінку цим записам може бути надано тільки в процесуальний спосіб під час розгляду кримінального провадження по суті в разі надходження його до суду.

Однак Пленум Верховного Суду змушений констатувати, що судовій владі завдано значної шкоди від змісту зазначених записів. Це несе в собі ризик серйозного порушення цінностей, на яких будується незалежний і справедливий суд, та зводить нанівець щоденні зусилля тисяч суддів з підвищення довіри громадян до суду.

У ситуації, що склалася, Пленум Верховного Суду закликає всіх суддів усіма своїми діями та вчинками як у судовому процесі, так і поза його межами демонструвати високі стандарти правосуддя та етичної поведінки, незалежність і неупередженість у прийнятті рішень, підтверджуючи таким чином вірність присязі судді».

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя зауважує, що у 2020 році понад 25 000 громадян підписали петицію до Президента України про ліквідацію ОАСК (https://petition.president.gov.ua/petition/102742).

Президент України, реагуючи на петицію, вніс до Парламенту як невідкладний проєкт Закону «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва». Пояснюючи причину внесення цього законопроєкту, Президент України зазначив: «Сьогодні я вношу до Парламенту законопроєкт про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва. Суду, який так і не зміг повернути довіру до себе, але впорався з поверненням скандалів і дивних рішень, далеких від розуміння справедливості. Досить сейфів, набитих мільйонами готівки, у пов’язаних із керівництвом суду осіб або очікування чергових записів скандальних розмов з кабінетів суддів, які думають, що переважують усе в нашій країні. Суд, одним рішенням якого може бути поставлений хрест на будь-якому досягненні держави, будь-якій реформі, буде ліквідований. Сприймайте це як сигнал до будь-якого суду, який зрадив повазі до закону» (доступно за посиланням: https://bit.ly/3y1MuBi).

13 грудня 2022 року Верховна Рада України ухвалила Закон України № 2825-ІХ «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду».

Отже, можна констатувати, що на події довкола поведінки суддів ОАСК, зокрема судді Аблова Є.В., критично відреагували представники майже всіх гілок державної влади в Україні, а також суспільство шляхом підтримання відповідної електронної петиції.

Вказані події набули значного негативного резонансу, інформацію про них було поширено в низці медіа, зокрема в таких публікаціях:

https://www.slidstvo.info/news/suddi-okruzhnoho-adminsudu-kyjeva-znovu-n...

https://www.radiosvoboda.org/a/news-okruzhnyy-adminsud/29956291.html;

https://www.pravda.com.ua/news/2019/05/10/7214683/;

https://tsn.ua/ukrayina/suddi-okruzhnogo-adminsudu-kiyeva-znovu-proignor...

https://unn.ua/news/odrazu-34-suddi-okruzhnogo-adminsudu-kiyeva-ne-priys...

https://tyzhden.ua/bilshist-suddiv-okruzhnoho-adminsudu-kyieva-ne-pryjsh....

З огляду на наведене Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя ввжає, що встановлені під час розгляду дисциплінарної справи обставини мали великий суспільний резонанс та набули широкого розголосу в медіа, викликали негативну оцінку з боку громадськості щодо моральних та етичних принципів і якостей особи судді, який від імені України уповноважений владою здійснювати правосуддя, що, своєю чергою, негативно вплинуло на авторитет судової гілки влади, а отже, з-поміж іншого, свідчить про те, що суддя Аблов Є.В. допустив поведінку, яка призвела до настання негативних наслідків, зокрема до підриву авторитету судової влади.

Велика Палата Верховного Суду в рішенні від 17 січня 2019 року (справа № 11-1010сап18) звернула увагу на те, що за приписами Закону України «Про судоустрій і статус суддів» обов’язковим наслідком допущення суддею неетичної поведінки, за яку його можна притягнути до дисциплінарної відповідальності, є те, що така поведінка має підривати авторитет правосуддя.

Гарантії судової незалежності та безсторонності суду вимагають, щоб окремі судді були незалежними від надмірного впливу не лише ззовні, а й зсередини самої судової влади. Така внутрішня незалежність суддів вимагає, щоб вони були вільними від вказівок і тиску їхніх колег-суддів або тих, хто здійснює в суді адміністративні повноваження, наприклад, голови суду. Відсутність достатніх гарантій, що забезпечують незалежність суддів усередині судової системи, може бути достатньою підставою, щоб дійти висновку, що сумніви щодо незалежності і безсторонності суду можна вважати об’єктивно обґрунтованими (пункт 137 рішення ЄСПЛ від 6 жовтня 2011 року у справі «Агрокомплекс проти України», заява № 23465/03).

За результатами розгляду дисциплінарної справи Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку про порушення суддею Абловим Є.В. норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, що порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя.

Зазначені дії судді Аблова Є.В. містять склад дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (допущення суддею поведінки, що порочить звання судді, підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, дотримання норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду). Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що суддя Аблов Є.В. умисно допустив таку поведінку.

Урахувавши факти, які свідчать про наявність у поведінці судді складу дисциплінарного проступку, обставини допущення такого проступку та ступінь вини судді, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що такі дії судді Аблова Є.В. свідчать про грубий характер допущеного ним порушення.

У засіданні Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, а також у письмових клопотаннях, суддя Аблов Є.В. зазначав про наявність підстав для закриття дисциплінарного провадження відповідно до положень частини одинадцятої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і частини п’ятнадцятої статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя відхиляє ці доводи і зазначає таке.

Відповідно до частини одинадцятої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше трьох років із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці чи здійснення відповідного дисциплінарного провадження.

Вища рада правосуддя вже неодноразово вирішувала питання щодо застосування частини одинадцятої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» під час розгляду дисциплінарних справ, зокрема в рішеннях Вищої ради правосуддя від 6 березня 2025 року № 452/0/15-25 та від 18 березня 2025 року № 559/0/15-25.

Вказаною нормою Закону України «Про судоустрій і статус суддів» чітко визначено строк, протягом якого до судді може бути застосовано дисциплінарне стягнення, а саме не пізніше трьох років із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці чи здійснення відповідного дисциплінарного провадження. Це означає, що в разі виникнення будь-якої із цих обставин перебіг зазначеного трирічного строку переривається.

З огляду на викладене Вища рада правосуддя в зазначених рішеннях вважала, що норму, закріплену в частині одинадцятій статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», варто розуміти так, що трирічний строк притягнення до дисциплінарної відповідальності судді обчислюється з дати вчинення дисциплінарного проступку по дату накладення дисциплінарного стягнення (включно) з урахуванням того, що час тимчасової непрацездатності, перебування судді у відпустці чи здійснення відповідного дисциплінарного провадження до такого трирічного строку не враховується.

Вища рада правосуддя зазначила, що згідно із цими положеннями статті 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», зі змінами, внесеними у 2021–2023 роках, у разі відкриття дисциплінарної справи за дисциплінарною скаргою щодо судді часові межі дисциплінарного провадження визначаються датою надходження скарги до Вищої ради правосуддя та датою ухвалення Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя рішення за такою скаргою. Водночас строки здійснення дисциплінарного провадження щодо судді і перебування судді у відпустці, період його тимчасової непрацездатності не враховуються до такого трирічного строку притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Хоча законодавець у частині четвертій статті 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» (у редакції станом на 28 квітня 2021 року) і визначив, що строк здійснення дисциплінарного провадження не повинен перевищувати більше ніж шістдесят днів з моменту отримання дисциплінарної скарги, це не означає, що в силу фактичних передумов цей строк не може бути не дотриманий. Порушення цих строків саме по собі не означає, що «здійснення дисциплінарного провадження» припиняється з їх спливом.

Такі висновки Вищої ради правосуддя згодом підтримала Велика Палата Верховного Суду в пунктах 59–77 постанови від 21 липня 2025 року у справі № 990SCGC/19/25.

Суддя Аблов Є.В. із 4 квітня 2019 року до 28 серпня 2025 року перебував у відпустці та був тимчасово непрацездатним 781 календарний день і ці дні також не враховуються до строку для накладення дисциплінарного стягнення.

Отже, оскільки дії Аблова Є.В., які є дисциплінарним проступком, вчинені в березні – травні 2019 року, а дисциплінарна скарга Маселка Р.А. надійшла до Вищої ради правосуддя 12 травня 2022 року, строк, встановлений частиною одинадцятою статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», не закінчився.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя також відхиляє посилання судді Аблова Є.В. на сплив строків, встановлених частиною п’ятнадцятою статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», оскільки відповідно до пункту 23¹³ розділу ІІІ цього Закону до дисциплінарних проваджень, розпочатих до дня початку роботи служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя, не застосовуються положення частини п’ятнадцятої статті 49 цього Закону.

Норма частини п’ятнадцятої статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» не скасовує дисциплінарної відповідальності судді, не пом’якшує її, оскільки сплив встановленого нею строку передбачає закриття дисциплінарного провадження – тобто вчинення процесуальної дії, яка ні засвідчує відсутність допущення суддею дисциплінарного проступку, ані перешкоджає відкриттю стосовно судді нової дисциплінарної справи.

Статті 44, 45 і 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» не передбачають такої підстави для відмови у відкритті дисциплінарної справи, залишення без розгляду дисциплінарної скарги чи ухвалення рішення про відмову у притягненні судді до дисциплінарної відповідальності, як наявність рішення дисциплінарного органу Вищої ради правосуддя про закриття дисциплінарного провадження на підставі частини п’ятнадцятої статті 49 цього Закону.

У силу визначених законодавцем наслідків спливу строку, встановленого нормою частини п’ятнадцятої статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», вона є нормою процесуального, а не матеріального характеру.

Частина друга статті 58 Конституції України передбачає зворотну дію в часі саме законів, які пом’якшують або скасовують відповідальність особи, а не взагалі будь-яких законів, які певним чином покращують процесуальне становище відповідних категорій осіб.

Зокрема, відповідно до висновків Верховного Суду України у постановах від 17 грудня 2015 року у справі № 5-205кс15, від 30 листопада 2016 року у справі № 2-3664/1998 та від 5 березня 2012 року у справі № 21-441а11 процесуальний закон не має зворотної дії навіть у тих випадках, коли його правила є більш сприятливі для учасників провадження.

Вища рада правосуддя в рішенні від 28 березня 2024 року № 940/0/15-24 також зазначала, що норми Закону України «Про Вищу раду правосуддя», які є процесуальними, застосовуються, зокрема до подій, що передували набранню ними чинності, оскільки за загальним правилом дії процесуального закону в часі провадження у справах здійснюється відповідно до законів, чинних на момент учинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Ураховуючи викладене вище, строк притягнення Аблова Є.В. до дисциплінарної відповідальності не закінчився.

Крім того, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосудді вважає за доцільне наголосити на такому.

Відповідно до пункту 2 частини сьомої статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя зобов’язаний дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів.

Згідно зі статтями 1, 3 розділу I Кодексу суддівської етики, затвердженого ХІ черговим з’їздом суддів України 22 лютого 2013 року (чинного на день вчинення суддею дисциплінарних проступків), суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду. Суддя має докладати всіх зусиль для того, щоб, на думку звичайної розсудливої, законослухняної та поінформованої людини, його поведінка була бездоганною.

Складаючи присягу згідно зі статтею 57 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», суддя урочисто присягає об’єктивно, безсторонньо, неупереджено, незалежно, справедливо та кваліфіковано здійснювати правосуддя від імені України, керуючись принципом верховенства права, підкоряючись лише закону, чесно і сумлінно здійснювати повноваження та виконувати обов’язки судді, дотримуватися етичних принципів і правил поведінки судді, не вчиняти дій, що порочать звання судді або підривають авторитет правосуддя.

Конституційний Суд України в Рішенні від 11 березня 2011 року № 2-рп/2011 зазначив: «Додержання присяги є обов’язком судді, що передбачено пунктом 4 частини четвертої статті 54 Закону про судоустрій та кореспондується з пунктом 5 частини п’ятої статті 126 Конституції України. Вказане дає підстави вважати, що дотримання суддею присяги – його конституційно визначений обов’язок. Таким чином, присяга судді має правову природу одностороннього, індивідуального, публічно-правового, конституційного зобов’язання судді».

Особливості посади професійного судді полягають в уособленні державної влади шляхом здійснення правосуддя на засадах верховенства права, законності та справедливості, а статус судді передбачає найвищий рівень правової свідомості та професійної відповідальності перед суспільством, що повинно стверджуватися суддями у спосіб неухильного дотримання норм законодавства під час розгляду справ з метою забезпечення права на справедливий суд та захисту прав та свобод особи.

Наведене дає підстави для висновку, що етичними нормами і стандартами професійної поведінки судді охоплюється заборона дій або бездіяльності у професійній або інших сферах життя, які, на думку поінформованого та розсудливого стороннього спостерігача, можуть викликати сумніви в незалежності, неупередженості, безсторонності суду й завдати шкоди авторитету судової влади.

Суддя має дотримуватися високих стандартів поведінки та не вчиняти дій, які підривають авторитет правосуддя, та за будь-яких обставин дбати, щоб його дії сприяли зміцненню суспільної довіри до судових органів, його поведінка має відповідати високому статусу його посади.

Бангалорськими принципами поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схваленими Резолюцією Економічної та Соціальної ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23, передбачено, що довіра суспільства до судової системи, а також до авторитету судової системи в питаннях моралі, чесності та непідкупності судових органів посідає першочергове місце в сучасному демократичному суспільстві. Дотримання етичних норм, демонстрація дотримання етичних норм є невід’ємною частиною діяльності суддів. Суддя дотримується етичних норм, не допускаючи прояву некоректної поведінки при здійсненні будь-якої діяльності, що пов’язана з його посадою.

Суддя не має права використовувати чи дозволяти використовувати авторитет власної посади для досягнення особистих інтересів судді, членів його сім’ї чи інших осіб. Суддя не повинен діяти чи дозволяти іншим діяти у такий спосіб, щоб можна було зробити висновок, що будь-хто неналежно впливає на здійснення суддею його повноважень (пункт 4.9 Бангалорських принципів поведінки суддів).

У Коментарі до Бангалорських принципів поведінки суддів зазначено, що не слід використовувати чи намагатись використовувати своє становище для здобуття будь-якої особистої вигоди чи привілейованого ставлення.

У пункті 29 Висновку № 3 (2002) Консультативної ради європейських суддів (далі – КРЄС) до уваги Комітету міністрів Ради Європи щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема питання етики, несумісної поведінки та безсторонності, зазначено, що судді повинні гідно поводити себе у своєму приватному житті.

Щодо правил поведінки судді КРЄС вважає, що кожний окремий суддя повинен робити все можливе для підтримання судової незалежності на інституційному та особистому рівнях; судді повинні поводитися гідно при виконанні посадових обов’язків та в особистому житті (пункт 50 Висновку № 3 (2002) КРЄС).

Суддя повинен поважати закон, додержуватися його та за будь-яких обставин дбати, щоб його дії сприяли зміцненню суспільної довіри до судових органів.

Постійна увага з боку суспільства покладає на суддю обов’язок прийняти окремі обмеження і, незважаючи на те, що пересічному громадянину ці обов’язки могли б здатися обтяжливими, суддя приймає їх добровільно та охоче. Поведінка судді має відповідати високому статусу його посади.

Бездоганна поведінка суддів означає уникнення порушень норм етики та недопущення створення враження їх порушення не лише під час виконання професійних обов’язків, а також в особистому житті.

Високі стандарти поведінки полягають у тому, що суддя як на роботі, так і поза її межами, в повсякденному житті, має демонструвати таку поведінку, щоб оточуючі люди бачили в ньому еталон порядності і справедливості – високоморальну, чесну, стриману, врівноважену людину. При цьому суддя має не лише подавати особистий приклад, але й пропагувати етичну поведінку серед оточуючих (Коментар до Кодексу суддівської етики, затверджений рішенням Ради суддів України від 4 лютого 2016 року № 1, чинний на день вчинення суддею дисциплінарного проступку).

Зазначені обов’язки судді є етичними стандартами, що формують модель поведінки, яку суддя повинен ставити за мету і якої повинен дотримуватися.

Парламентська Асамблея Ради Європи у своїй Резолюції від 25 грудня 2008 року № 1165 (1998) вказала, що публічні особи повинні усвідомлювати, що особливий статус, який вони мають у суспільстві, автоматично збільшує рівень тиску на приватність їхнього життя (пункт 6).

Отже, посада судді покладає на нього додаткові обмеження та обов’язки, які водночас є етичними стандартами, що формують модель поведінки, яку суддя повинен ставити за мету і якої повинен дотримуватися. Зокрема, запорукою утвердження довіри до суду має бути законослухняна і добропорядна поведінка суддів у повсякденному житті.

Європейська асоціація суддів у пункті 2 Резолюції (Тронхейм, 27 вересня 2007 року) наголошує, що суддя може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності лише у випадках, коли мала місце не гідна його звання поведінка, наслідки якої є настільки серйозними і жахливими, що потребують накладення дисциплінарних стягнень.

У параграфах 3, 6 Висновків першої експертної комісії Міжнародної асоціації суддів «Правила етичної поведінки суддів, їх застосування та дотримання» (2004 рік) зазначено, що професійні стандарти відображають ту модель поведінки, до якої судді мають прагнути, та наголошено на необхідності розмежовувати поняття порушення професійних стандартів та дисциплінарних проступків.

Аналіз суб’єктивних та об’єктивних ознак дисциплінарного правопорушення дає підстави визначити дисциплінарний проступок судді як винне, протиправне порушення професійних обов’язків або загальновизнаних морально-етичних вимог, які ставляться до судді, що призвело чи могло призвести до негативних наслідків.

Об’єктивна сторона дисциплінарного проступку передбачає наявність умислу в діях судді, свідомого порушення ним встановлених законом вимог та настання / можливість настання негативних наслідків.

Кваліфікація діяння – це точна правова оцінка конкретного діяння, яка полягає у встановленні точної відповідності між ознаками вчиненого діяння та ознаками, визначеними законом. Юридичною підставою кваліфікації діяння є його склад. Наслідки вчинення певних дій у кожному конкретному випадку мають бути встановлені й поставлені у вину суб’єктові дисциплінарного правопорушення, якщо між його діянням і наслідками існує причинний зв’язок. Настання описаних у законі наслідків є свідченням того, що вони виконують роль обставин, які надають проступку кваліфікованого виду.

Частиною шістнадцятою статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» визначено, що підстава для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності вважається встановленою Дисциплінарною палатою (Вищою радою правосуддя) за результатами розгляду дисциплінарної справи, якщо докази, надані та отримані в межах дисциплінарного провадження, є чіткими та переконливими для підтвердження існування такої підстави.

Чіткими та переконливими є докази, які, на думку звичайної розсудливої людини, у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин, що є підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

На переконання Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, суддя Аблов Є.В. грубо порушив норми суддівської етики та стандарти поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, що порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя, чим допустив істотний дисциплінарний проступок у розумінні частини дев’ятої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Згідно з пунктом 1 частини дев’ятої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» істотним дисциплінарним проступком або грубим нехтуванням обов’язками судді, що є несумісним зі статусом судді або виявляє його невідповідність займаній посаді, може бути визнаний, зокрема, факт допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, у тому числі в питаннях моралі, чесності, непідкупності, дотримання інших етичних норм та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.

Відповідно до пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України та статті 115 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» підставами для звільнення судді є вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов’язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що дії судді Аблова Є.В. відповідають поняттю істотного дисциплінарного проступку.

Відповідно до частини другої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», частини п’ятої статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» під час обрання виду дисциплінарного стягнення стосовно судді враховуються характер дисциплінарного проступку, його наслідки, особа судді, ступінь його вини, наявність інших дисциплінарних стягнень, інші обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Дисциплінарне стягнення застосовується з урахуванням принципу пропорційності.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя рішенням від 25 лютого 2026 року № 279/3дп/15-26 застосувала до судді Аблова Є.В. дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади. Наразі Вища рада правосуддя не розглядала це подання.

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя рішенням від 3 лютого 2025 року № 170/1дп/15-25 застосувала до судді Аблова Є.В. дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади. Наразі Вища рада правосуддя не розглянула це подання.

Суддю Аблов Є.В. згідно з рішенням Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 8 квітня 2019 року № 1067/2дп/15-19 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано стягнення у виді подання про звільнення його з посади судді. Вища рада правосуддя рішенням від 10 грудня 2019 року № 3402/0/15-19 змінила рішення Другої Дисциплінарної Палати Вищої ради правосуддя та застосувала дисциплінарне стягнення у виді суворої догани з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом трьох місяців.

Частиною шостою статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що за наявності непогашених дисциплінарних стягнень до судді має бути застосовано більш суворе дисциплінарне стягнення.

Тому суворість застосовуваного до судді дисциплінарного стягнення має перебувати у пропорційному взаємозв’язку із рівнем завданої суспільній довірі до судової влади шкоди і ступенем компрометації здатності судді здійснювати правосуддя внаслідок допущеного ним дисциплінарного проступку.

Однак характер допущеного суддею Абловим Є.В. дисциплінарного проступку свідчить про недоцільність і неможливість виправлення, коригування його поведінки та професійних якостей як судді за допомогою інституту дисциплінарного провадження.

Відповідно до пункту 1 частини восьмої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади застосовується у разі вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку, грубого чи систематичного нехтування обов’язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя також ураховує висновки Великої Палати Верховного Суду в постанові від 11 вересня 2025 року у справі № 990SCGC/22/24, у пункті 280 якої Велика Палата Верховного Суду вказала, що надмірна тривалість дисциплінарного провадження потенційно несе в собі ризики порушення не лише прав окремо взятого судді, але й посягання на принцип незалежності суду в цілому (оскільки перебування судді протягом багатьох років у стані невизначеності у зв’язку з триваючим дисциплінарним провадженням має великі шанси стати або інструментом для прямого чи опосередкованого тиску на суддю, або фактором, який суддя, навіть за відсутності прямого зовнішнього тиску, братиме до уваги при ухваленні рішення, керуючись не стільки бажанням правильно вирішити справу, скільки прагненням «сподобатися» комусь, від кого залежить його доля). І чим більшою є тривалість такого дисциплінарного провадження, тим більшою є невизначеність і тим вищими є зазначені ризики.

Велика Палата Верховного Суду наголосила, що надмірна тривалість дисциплінарного провадження має бути окремою обставиною, яку Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя і Вища рада правосуддя повинні ураховувати під час ухвалення рішення, зокрема під час визначення виду та розміру дисциплінарного стягнення.

У цьому контексті Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя враховує, по-перше, що суддя Аблов Є.В. із 4 квітня 2019 року до 28 серпня 2025 року перебував у відпустці та був тимчасово непрацездатним 781 календарний день. Крім того, Аблов Є.В. звертався до Вищої ради правосуддя 13 листопада 2025 року із заявою, у якій просив не призначати розгляд дисциплінарної справи до кінця 2025 року через його санаторно-курортне лікування.

Законом України від 13 грудня 2022 року № 2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду», який набрав чинності 15 грудня 2022 року, фактично припинено процесуальну діяльність ОАСК.

Отже, хоча тривалість дисциплінарного провадження стосовно судді Аблова Є.В. могла створювати для нього певну юридичну невизначеність, проте фактично суддя протягом тривалого часу, починаючи із 4 квітня 2019 року не здійснював правосуддя, що істотно позбавляло гіпотетичних перспектив використання дисциплінарного провадження як способу порушення його гарантій незалежності судді, тиску з метою ухвалення тих чи інших рішень.

Крім того, тривалість дисциплінарного провадження за скаргою № М-6/16/7-22 не спричинила для судді Аблова Є.В. інших істотних негативних наслідків, як-от недоотримання суддівської винагороди тощо.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя ураховує, що законодавство України передбачає пожиттєву заборону для особи обіймати посаду судді у випадку вчинення нею таких дій, які не лише сягають порогу дисциплінарної відповідальності, а є також істотним дисциплінарним проступком чи можуть бути підставою для звільнення із цієї посади з інших підстав, та припинення повноважень судді.

Відповідно до частини п’ятої статті 69 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» не може претендувати на посаду судді особа, яку було звільнено з посади судді за вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов’язками, що є несумісним із статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді, порушення вимог щодо несумісності, порушення обов’язку підтвердити законність джерела походження майна або у зв’язку із набранням законної сили обвинувальним вироком стосовно такої особи, крім випадків визнання в судовому порядку протиправним рішення про звільнення із зазначених підстав або скасування обвинувального вироку суду.

Частиною шостою статті 69 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що не може претендувати на посаду судді особа, яку було звільнено з посади судді за результатами кваліфікаційного оцінювання.

Тому за умови дотримання в дисциплінарному провадженні строку, передбаченого частиною одинадцятою статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», сама лише тривалість такого провадження не може бути підставою для «зниження ваги» істотного дисциплінарного проступку такою мірою, щоб це зумовлювало застосування до особи, яка своїми діями і поведінкою навіть разово досягла порогу застосування дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення судді з посади, більш м’якого дисциплінарного стягнення.

Отже, вирішуючи питання про притягнення судді Аблова Є.В. до дисциплінарної відповідальності, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя враховує позитивну характеристику судді, стаж роботи на посаді судді, характер дисциплінарного проступку та обставини його вчинення, ступінь вини судді, однак вважає, що допущення суддею відповідних дій підриває авторитет судової влади в суспільстві та негативно впливає на сприйняття цієї гілки влади такою мірою, що особа, яка допустила таку поведінку, не може здійснювати правосуддя іменем України.

За сукупності зазначених обставин Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що єдиним пропорційним дисциплінарним стягненням, яке буде досягати ціль і завдання дисциплінарного провадження щодо судді Аблова Є.В., є стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.

На підставі викладеного, керуючись статтями 106, 108, 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтями 34, 49, 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя

 

вирішила:

 

притягнути суддю Окружного адміністративного суду міста Києва Аблова Євгенія Валерійовича до дисциплінарної відповідальності та застосувати до нього дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.

Рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя може бути оскаржене до Вищої ради правосуддя в порядку і строки, встановлені статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

 

 

Головуючий на засіданні

Третьої Дисциплінарної палати

Вищої ради правосуддя

 

Члени Третьої Дисциплінарної палати

Вищої ради правосуддя