Акт ВРП

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Маселка Р.А., членів Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Бурлакова С.Ю., Ковбій О.В., Мельника О.П., заслухавши дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя – доповідача Пилипенка С.М., розглянувши дисциплінарну справу, відкриту за дисциплінарною скаргою Чижик Тетяни Віталіївни на дії судді Рожищенського районного суду Волинської області Сіліча Івана Івановича,

 

встановила:

 

І. Стислий зміст дисциплінарної скарги

1.1. 28 серпня 2025 року до Вищої ради правосуддя надійшла дисциплінарна скарга (вх. № Ч-444/28/7-25) Чижик Тетяни Віталіївни (далі – скаржниця, Чижик Т.В.) на дії судді Рожищенського районного суду Волинської області Сіліча Івана Івановича (далі – суддя, Сіліч І.І.).

1.2. Дисциплінарна скарга обґрунтована тим, що 15 липня 2025 року на офіційному сайті Національного антикорупційного бюро України (далі – Національне бюро) оприлюднено новину під назвою «Голову суду на Волині викрито на хабарі», до якої додано фотографію, на якій ймовірно зображений суддя, а також відео переслідування та зупинки працівниками Національного бюро транспортного засобу марки Volvo, за кермом якого ймовірно був суддя.

1.3. Спеціалізована антикорупційна прокуратура на своїй офіційній сторінці у соціальній мережі Facebook повідомила, що голова суду спільно із знайомим підбурив представника позивача надати грошові кошти для нібито передачі судді цього суду, на розгляді якої перебувала цивільна справа про поділ майна подружжя. При цьому голова суду через посередника надавав представнику позивача відомості про хід судового розгляду цієї справи, які йому відомі завдяки службовому становищу. Після отримання під контролем правоохоронних органів відповідних коштів голова суду та посередник заволоділи ними та розподілили між собою.

Скаржниця зазначила, що цим суддею виявився голова Рожищенського районного суду Волинської області Сіліч І.І.

1.4. 21 липня 2025 року слідчий суддя Вищого антикорупційного суду у справі № 991/7408/25 постановив ухвалу, якою застосував до ОСОБА1 запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 200 (двісті) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Слідчий суддя поклав на підозрюваного до 21 вересня 2025 року низку процесуальних обов’язків.

1.5. 25 серпня 2025 року Вища рада правосуддя тимчасово, до 15 вересня 2025 року, відсторонила суддю Сіліча І.І. від здійснення правосуддя у зв’язку з притягненням до кримінальної відповідальності.

1.6. На переконання скаржниці, суддя Сіліч І.І. допускав неодноразове позапроцесуальне спілкування з посередником у справі, яка перебувала у провадженні іншої судді; надавав посереднику вказівки щодо подання позовної заяви про поділ майна подружжя, які йому мали бути відомі завдяки службовому становищу.

У такий спосіб суддя Сіліч І.І. використав надані йому Конституцією України повноваження зі здійснення правосуддя, свій статус і знайомства з іншими суддями. Такі дії завдали шкоди авторитету правосуддя, оскільки, допускаючи позапроцесуальне спілкування з учасниками судових справ з метою отримання особистої вигоди, суддя Сіліч І.І. продемонстрував готовність впливати на інших суддів. Такі дії судді ставлять під сумнів неупередженість та незалежність судової влади, непідкупність інших суддів, оскільки у стороннього спостерігача створюється враження про перебування під впливом судді Сіліча І.І. інших суддів, які готові ухвалювати незаконні рішення у разі досягнення з ним домовленості щодо отримання неправомірної вигоди.

Зазначені події набули розголосу в медіа та викликали негативну оцінку громадськості щодо чесності та непідкупності суддів, що, безумовно, порочить звання судді, має негативний вплив на авторитет не лише суду, а й на судову владу загалом.

1.7. На переконання скаржниці, суддя Сіліч І.І. допустив поведінку, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, а отже, вчинив істотний дисциплінарний проступок, що є несумісним зі статусом судді.

Скаржниця вважала, що у діях судді Сіліча І.І. наявні ознаки дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояв неповаги до інших суддів, адвокатів, експертів, свідків чи інших учасників судового процесу).

На підставі зазначеного вище скаржниця просила відкрити дисциплінарне провадження, перевірити наявність у діях судді Сіліча І.І. ознак дисциплінарного проступку та застосувати до судді дисциплінарне стягнення у вигляді подання про звільнення з посади.

 

ІІ. Рух дисциплінарної справи

2.1. На підставі протоколу автоматизованого розподілу справи між дисциплінарними інспекторами від 28 серпня 2025 року дисциплінарна скарга передана дисциплінарному інспектору Пилипенку С.М. для проведення попередньої перевірки.

2.2. До Вищої ради правосуддя 9 вересня 2025 року (вх. № 4077/0/24-25) надійшов висновок дисциплінарного інспектора Пилипенка С.М. від 8 вересня 2025 року за результатами попередньої перевірки дисциплінарної скарги Чижик Т.В. разом зі скаргою та матеріалами, що зібрані під час попередньої перевірки, з пропозицією відкрити дисциплінарну справу стосовно судді Рожищенського районного суду Волинської області Сіліча І.І.

За результатами автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя для розгляду висновку дисциплінарного інспектора визначено члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Мельника О.П.

2.3. Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя ухвалою від 1 жовтня 2025 року № 2035/2дп/15-25 відкрила дисциплінарну справу.

Підставою для відкриття дисциплінарної справи слугували обставини, що свідчили про те, що в діях судді Сіліча І.І. наявні ознаки дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

2.4. Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя своєчасно й у належний спосіб повідомляла суддю Сіліча І.І. та скаржницю Чижик Т.В. про дату та час засідань 26 листопада 2025 року, 17 грудня 2025 року, 11 березня 2026 року шляхом надіслання письмових повідомлень засобами електронного поштового зв’язку та розміщення відповідної інформації на офіційному вебсайті Вищої ради правосуддя.

Крім того, у зв’язку із введенням в Україні правового режиму воєнного стану, з метою забезпечення реалізації прав судді та скаржника, визначених пунктом 13.22 Регламенту Вищої ради правосуддя, судді та скаржнику запропоновано взяти участь у засіданні в режимі відеоконференції.

2.5. Засідання Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя 26 листопада 2025 року відкладено у зв’язку із поданням суддею Сілічем І.І. клопотання про відкладення розгляду дисциплінарної справи з метою надання йому можливості ознайомитися із матеріалами справи.

Суддя Сіліч І.І. ознайомлений з матеріалами дисциплінарної справи у повному обсязі шляхом надання йому дистанційного доступу до матеріалів у хмарному середовищі, що підтверджується листами від 25 листопада 2025 року № 23095/0/9-25, від 27 листопада 2025 року № 23314/0/9-25.

2.6. Засідання Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя 17 грудня 2025 року відкладено у зв’язку із поданням суддею Сілічем І.І. клопотання про відкладення розгляду дисциплінарної справи, яке мотивоване його перебуванням на стаціонарному лікуванні.

2.7. 10 березня 2026 року до Вищої ради правосуддя надійшла заява судді Сіліча І.І. про відкладення розгляду дисциплінарної справи на невизначений термін.

У заяві суддя повідомив, що з 23 лютого 2026 року перебуває на стаціонарному лікуванні.

До заяви додав:

1) виписку № 749 з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого терапевтичного відділення КП «Рожищенської багатопрофільної лікарні» РМР, за змістом якої Сіліч І.І. з 23 лютого до 6 березня 2026 року перебував на стаціонарному лікуванні;

2) виписку № 1665 з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого, за змістом якої Сіліч І.І. з 9 березня 2026 року перебуває на амбулаторному лікуванні.

У разі відсутності судді з поважних причин розгляд дисциплінарної справи Дисциплінарною палатою переноситься. У разі повторної відсутності судді розгляд дисциплінарної справи здійснюється Дисциплінарною палатою без його участі, крім випадків, якщо суддя не був повідомлений або повідомлений з порушенням частини п'ятої статті 48 цього Закону (частина четверта статті 47 Закону України «Про Вищу ради правосуддя».

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя відмовила у задоволенні клопотання судді Сіліча І.І. про відкладення розгляду дисциплінарної справи 11 березня 2026 року, вважала за можливе слухати справу за відсутності судді.

2.8. Скаржниця на засідання Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, призначене на 11 березня 2026 року, не з’явилася.

Відповідно до частини п’ятої статті 46 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» неявка скаржника не перешкоджає розгляду дисциплінарної справи.

2.9. Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, заслухавши дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя – доповідача Пилипенка С.М., дослідивши матеріали дисциплінарної справи, дійшла висновку про наявність підстав для притягнення судді Рожищенського районного суду Волинської області Сіліча І.І. до дисциплінарної відповідальності з огляду на таке.

 

IІІ. Обставини, встановлені під час розгляду дисциплінарної справи

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя установила такі обставини.

3.1. Відомості про суддю

Указом Президента України від 23 грудня 2005 року № 1824/2005 Сіліч І.І. призначений на посаду судді Рожищенського районного суду Волинської області строком на п’ять років.

Постановою Верховної Ради України від 19 травня 2011 року № 3398-VI Сіліч І.І. обраний безстроково на посаду судді Рожищенського районного суду Волинської області.

Рішенням зборів суддів Рожищенського районного суду Волинської області від 3 квітня 2024 року № 20/01-07-01 Сіліч І.І. обраний головою цього суду.

3.2. Інформація щодо кримінального провадження № ____ від 1 квітня 2024 року

3.2.1. Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила, що детективи Національного бюро здійснювали досудове розслідування, а прокурори Спеціалізованої антикорупційної прокуратури – нагляд за ним у формі процесуального керівництва у кримінальному провадженні № ____ від 1 квітня 2024 року.

3.2.2. Наразі досудове розслідування у кримінальному провадженні № ____ від 1 квітня 2024 року завершено, обвинувальний акт переданий для розгляду до Вищого антикорупційного суду (справа № 991/1550/26).

3.2.3. У межах зазначеного кримінального провадження заступник Генерального прокурора – керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Клименко О.В. 15 липня 2025 року склав та підписав повідомлення про підозру судді Рожищенського районного суду Волинської області ОСОБА1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 27, частиною другою статті 15, частиною третьою статті 369, частиною третьою статті 190 Кримінального кодексу України (далі – КК України), яке того самого дня вручено ОСОБА1.

3.3.4. Зі змісту копії повідомлення про підозру судді ОСОБА1 Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя установила таке.

ОСОБА1, діючи за попередньою змовою із ОСОБА2, з метою особистого збагачення, підбурили ОСОБА3 до надання неправомірної вигоди судді Рожищенського районного суду Волинської області за прийняття рішення про задоволення позову ОСОБА4 до ОСОБА5 про поділ спільного майна подружжя.

Після розлучення із ОСОБА5, яке мало місце 17 жовтня 2022 року, ОСОБА4 опинився у скрутному матеріальному становищі через позбавлення можливості проживати у спільному будинку № __ по вулиці АДРЕСА1.

ОСОБА4 звернувся за порадою до ОСОБА3, яка запропонувала звернутися із позовом до суду про поділ спільного майна подружжя. На вказане ОСОБА4 погодився на це та попросив ОСОБА3 допомогти йому зібрати необхідні для подання позову документи та подати позов.

Під час збирання документів, необхідних для підготовки та подання позову про поділ спільного майна подружжя, ОСОБА3 у 2023 році (точної дати не встановлено) звернулася за допомогою до свого знайомого ОСОБА2, який раніше працював у правоохоронних органах.

ОСОБА2 погодився допомогти ОСОБА3, зауваживши, що йому потрібно з цього приводу проконсультуватися із головою Рожищенського районного суду Волинської області ОСОБА1.

Згодом, ОСОБА2 повідомив ОСОБА3, що говорив з приводу подання позову із суддею ОСОБА1, який повідомив про необхідність отримання звітів про експертну грошову оцінку майна.

Улітку 2023 року під час випадкової зустрічі по вулиці Незалежності у місті Рожище між ОСОБА3 та ОСОБА2, ОСОБА2 запитав чи планує ОСОБА3 подавати позов, оскільки з цього приводу цікавився ОСОБА1, на що ОСОБА3 повідомила, що документи для подання позову не зібрані, тому його подання у найближчий час не планується.

У березні 2024 року збір документів, які, на думку ОСОБА3, були достатніми для подання позову, завершено і 26 березня 2024 року вона зателефонувала ОСОБА2, домовившись про зустріч.

27 березня 2024 року, перебуваючи у місті Рожище, ОСОБА3 зустрілася із ОСОБА2 з метою передачі йому для ознайомлення звітів про експертну грошову оцінку майна, розташованого у селі Кременець Волинської області, що підлягало поділу між ОСОБА4 та ОСОБА5 (житловий будинок, земельні ділянки).

27 березня 2024 року після ознайомлення із зібраними документами у ОСОБА1 та ОСОБА2 виник умисел на підбурювання ОСОБА3 до надання неправомірної вигоди судді Рожищенського районного суду Волинської області, у якого на розгляді перебуватиме справа, за прийняття рішення в інтересах ОСОБА4 про задоволення позову. Цим суддею міг бути як ОСОБА1, так і інший суддя цього суду.

ОСОБА2 цього ж дня повідомив ОСОБА3, що суддя ОСОБА1 забезпечить прийняття рішення про задоволення позову, що подасть ОСОБА4, за умови надання неправомірної вигоди. Водночас розмір неправомірної вигоди, яку необхідно буде надати, залежатиме від вартості майна, що підлягатиме поділу. Разом з тим наголосив на необхідності підготувати перелік усього майна, що знаходиться у спірному будинку із зазначенням його вартості та виокремленням майна на яке безпосередньо претендує ОСОБА4 Після підготовки вищезазначених документів та перед поданням позову потрібно надати документи для ознайомлення ОСОБА1.

Довівши цю інформацію до ОСОБА3, ОСОБА2, діючи спільно із ОСОБА1 підбурив її до надання неправомірної вигоди судді Рожищенського районного суду Волинської області.

ОСОБА3 1 квітня 2024 року звернулася із заявою про злочин до Національного бюро.

19 квітня 2024 року відбулася зустріч між ОСОБА2 та ОСОБА3, під час якої ОСОБА3 надала для ознайомлення ОСОБА2 позов із додатками до нього. Однак ОСОБА2 повідомив, що ОСОБА1 відсутній на робочому місці та запропонував зустрітися з ним 22 липня 2024 року з метою передачі для ознайомлення підготовлених документів.

28 травня 2024 року під час розмови, яка відбулася між ОСОБА2 та ОСОБА3 на перехресті вулиці Незалежності та А. Ліпкана у місті Рожище ОСОБА2 повідомив, що у випадку розгляду позову ОСОБА1, він задовільнить позов на користь ОСОБА4 Після подання позову ОСОБА1 триматиме судовий процес на контролі.

22 липня 2024 року після отримання позову з додатками ОСОБА2 повідомив ОСОБА1 про готовність позову, показавши його ОСОБА1.

ОСОБА1 сказав, щоб позов подали через два тижні.

8 серпня 2024 року відбулася зустріч між ОСОБА2 та ОСОБА1, під час якої ОСОБА1 повідомив, що позов можна подавати.

Після завершення розмови ОСОБА2 зустрівся із ОСОБА3, яка чекала його неподалік приміщення суду, та повідомив їй інформацію від ОСОБА1, зауваживши, що після звернення до суду з позовом він за допомогою судді ОСОБА1 контролюватиме перебіг його розгляду.

Того самого дня ОСОБА3 як представник ОСОБА4 звернулася до Рожищенського районного суду Волинської області з позовною заявою ОСОБА4 до ОСОБА5 про поділ спільного майна подружжя. Справі присвоєно унікальний номер № 167/810/24 та згідно із протоколом автоматизованого розподілу справ передано до провадження судді Гармай І.Т.

30 січня 2025 року поблизу приміщення Рожищенського районного суду Волинської області ОСОБА1 повідомив ОСОБА2 про те, що розмовляв із суддею ОСОБА8, та вона за результатами розгляду судової справи № 167/810/24 ухвалить рішення про поділ спільного майна порівну між ОСОБА4 та ОСОБА5, тобто задовольнить позов.

Одразу після зазначеної розмови, о 9 год 40 хв ОСОБА2 неподалік Рожищенського районного суду Волинської області зустрівся з ОСОБА3 та запевнив її, що за результатами розгляду справи № 167/810/24 судове рішення буде ухвалено на користь позивача, оскільки розгляд зазначеної справи перебуває під контролем судді ОСОБА1.

Під час зустрічей, що відбулися 18 лютого 2025 року та 11 квітня 2025 року біля приміщення Рожищенського районного суду Волинської області, ОСОБА2 та ОСОБА1 обговорили обставини розгляду справи № 167/810/24, узгодили отримання неправомірної вигоди від сторони у справі, зокрема обговорили план розподілу неправомірної вигоди, відповідно до якого неправомірну вигоду мало бути розподілено на три рівні частини, одну з яких мав забрати собі ОСОБА2, а решту він мав передати судді ОСОБА1. З метою запобігання можливості викриття правоохоронними органами, ОСОБА1 повідомив ОСОБА2, щоб він після отримання коштів від ОСОБА3 відразу до нього не йшов.

27 червня 2025 року суддя Гармай І.Т. ухвалила рішення у справі № 197/810/24, яким позов про поділ спільного майна подружжя задовольнила.

1 липня 2025 року, перебуваючи в автомобілі Volkswagen Golf, державний номерний знак ____, неподалік Рожищенського районного суду Волинської області, ОСОБА2 повідомив ОСОБА3 про необхідність передачі йому неправомірної вигоди в сумі 16 000 – 17 000 грн або 400 доларів США для подальшої передачі голові суду ОСОБА1 за ухвалення рішення в інтересах ОСОБА4.

Водночас ОСОБА2 зателефонував ОСОБА1 та уточнив, коли останній перебуватиме на робочому місці. ОСОБА1 повідомив, що 7 липня 2025 року перебуватиме на робочому місці, оскільки наразі знаходиться на лікарняному.

7 липня 2025 року, перебуваючи в автомобілі Volkswagen Golf, д.н.з. ____, ОСОБА2 одержав від ОСОБА3 неправомірну вигоду в розмірі 17 000 грн, після чого відразу наголосив на необхідності передачі додатково 400 доларів США. Цього самого дня, перебуваючи в автомобілі Volkswagen Golf, д.н.з. ____, ОСОБА2 одержав від ОСОБА3 іншу частину неправомірної вигоди в розмірі 400 доларів США за ухвалення суддею ОСОБА8 рішення в інтересах ОСОБА4

7 липня 2025 року ОСОБА2 біля приміщення Рожищенського районного суду Волинської області зустрівся із ОСОБА1, проте, усвідомлюючи можливість виявлення та викриття правоохоронними органами злочинної діяльності, ОСОБА1 просив ОСОБА2 замінити купюри шляхом проведення валютно-обмінних операцій. Цього самого дня, після обміну грошових коштів, ОСОБА2 передав ОСОБА1 неправомірну вигоду в розмірі 16 560 грн, собі залишив другу частину в розмірі 17 000 гривень.

Отримавши неправомірну вигоду, з метою приховання злочинної діяльності та унеможливлення бути викритим правоохоронними органами, ОСОБА1 цього самого дня здійснив обмін грошових коштів, які раніше отримав від ОСОБА2, на таку саму суму купюрами іншого номіналу.

Водночас ОСОБА1 та ОСОБА2 не мали наміру передавати грошові кошти судді ОСОБА8 як неправомірну вигоду, а отримавши їх від ОСОБА3, розділили між собою.

3.3.5. Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дослідила копії окремих матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні № ____ від 1 квітня 2024 року, якими орган досудового розслідування обґрунтовував пред’явлену підозру судді ОСОБА1.

Зазначені матеріали надала детектив Національного бюро Цімарно Оксана листами від 2 вересня 2025 року № 511/303/26289 та від 14 жовтня 2025 року № 511-303/31188 разом з письмовим дозволом на розголошення відомостей досудового розслідування з метою їх використання під час здійснення дисциплінарного провадження стосовно судді Сіліча І.І.

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя бере до уваги такі матеріали досудового розслідування:

Заява ОСОБА3 від 1 квітня 2024 року

У цій заяві ОСОБА3 просила притягнути до кримінальної відповідальності суддю Рожищенського районного суду Волинської області ОСОБА1 та ОСОБА2, які вимагали у неї надання неправомірної вигоди за прийняття позитивного рішення в інтересах ОСОБА4/

Протоколи допиту свідка ОСОБА3 від 1 квітня 2024 року, 8 серпня 2024 року, 4 квітня 2025 року, 1, 7, 11 липня 2025 року

Під час допитів ОСОБА3 повідомила причину звернення до ОСОБА2 за допомогою у вирішенні питання про поділ майна, обставини підготовки позовної заяви, перебігу судового процесу, спілкування із ОСОБА2 та передачі неправомірної вигоди.

Зокрема ОСОБА3 зазначила, що:

1) «…Щодо позову про розподіл майна, то зі слів ОСОБА2 ОСОБА1 зможе забезпечити прийняття позитивного рішення в інтересах ОСОБА4 після підготовки всіх документів, зокрема сказав скласти перелік всього майна, яке є в будинку його вартість та вказати майно не яке безпосередньо претендує ОСОБА4 Також ОСОБА2 сказав, що сума коштів, які потрібно буде надати ОСОБА1 залежатиме від вартості майна, яке підлягатиме поділу. При цьому він наголосив, що перед подачею позову ще раз потрібно буде під’їхати до ОСОБА1 та показати йому увесь перелік документів, щоб у подальшому не виникло ніяких нюансів. На цьому ми попрощалися та розійшлися…».

«…У подальшому розуміючи, що вирішити питання ОСОБА4 та ОСОБА9 без надання коштів ОСОБА2 для подальшої передачі ОСОБА1 та іншим суддям не можливо, не бажаючи надавати кошти в якості хабаря, я вирішила звернутися до правоохоронних органів…» (протокол допиту свідка від 1 квітня 2024 року).

2) «..22.07.2024 я знову приїхала до Рожищенського районного суду, де у мене відбулася зустріч із ОСОБА2 У ході розмови ОСОБА2 повідомив, що він спілкувався із суддею ОСОБА1, який сказав йому, що цивільний позов необхідно буде подати через 2 тижні, оскільки останнього весь цей час не буде на роботі.

08.08.2024 року я в черговий раз зустрілася із ОСОБА2 з метою подачі цивільного позову до Рожищенського районного суду. Цього ж дня ОСОБА2 зустрівся із суддею ОСОБА1. Після їхньої розмови ОСОБА2 повідомив мені, що позов можна подавати до суду, оскільки ОСОБА1 вже на робочому місці та після автоматизованого розподілу справи між суддями вони будуть коригувати розгляд позову. Також ОСОБА2 сказав мені бути на телефоні, він все контролюватиме та в разі чого повідомлятиме мене.

Після нашої розмови я пішла в Рожищенський районний суд та подала цивільний позов на розподіл майна.» (протокол допиту свідка від 8 серпня 2024 року).

3) «..30.01.2025 відбулося чергове засідання у справі за позовною заявою ОСОБА4 до ОСОБА5 про поділ майна подружжя.

Цього ж дня, перед засіданням, неподалік Рожищенського районного суду, у мене відбулася зустріч із ОСОБА2 У ході розмови ОСОБА2 мені повідомив, що зустрічався із ОСОБА1 з метою обговорення обставин розгляду позовної заяви ОСОБА4 Зі слів ОСОБА2 ОСОБА1 розгляд справи контролює та, як я зрозуміла, забезпечить прийняття рішення на користь ОСОБА4.

30.01.2025 під час проведення судового засідання відповідачем ОСОБА5 було запропоновано укладення мирової угоди з розподілу майна та в подальшому винесення судом відповідного рішення.

18.02.2025 неподалік Рожищенського районного суду, у мене відбулася зустріч із ОСОБА2 У ході розмови ОСОБА2 мені повідомив, що зустрічався із ОСОБА1 з метою обговорення обставин розгляду позовної заяви ОСОБА4 Зі слів ОСОБА2 19.02.2025 суддя ОСОБА8 прийме рішення про поділ майна порівну між ОСОБА4 та ОСОБА5 відповідно до запропованої ОСОБА5 мирової угоди. Дана інформація йому стала відома від ОСОБА1. Далі ОСОБА2 повідомив, щоб я відразу його набрала, коли закінчиться судове засідання, яке мало відбутися 19.02.2025, оскільки він мав намір під’їхати та зустрітися зі мною.

19.02.2025 відбулося судове засідання, однак суддею Гармай І.Т. не було прийнято кінцеве рішення за результатами розгляду позовної заяви ОСОБА4 та відповідно не поділено майно порівну між позивачем та відповідачем, оскільки під час судового засідання ОСОБА5 відмовилася від запропонованої нею мирової угоди. Суддя зобов’язала відповідача зробити технічну документацію на другий поверх будинку, який підлягав поділу.

Вийшовши із засідання, я повідомила ОСОБА2, що кінцеве рішення у справі прийнято не було, а наступне засідання призначено на кінець березня. Разом з тим сказала, що відповідач – ОСОБА5 у судовому засіданні поводила себе неадекватно та постійно викрикувала. У відповідь ОСОБА2 повідомив мені, щоб як із відповідачем не спілкувалася, а він дізнається, чому рішення не було прийнято та, що мені потрібно робити далі.

Відразу хочу зазначити, що ініціатором вищевказаних зустрічей був ОСОБА2, останній постійно наполягав, щоб я тримала його в курсі про хід судового розгляду справи ОСОБА4, а він зі своєї сторони інформуватиме ОСОБА1 про перебіг судового розгляду, оскільки останній повинен забезпечити прийняття рішення в інтересах ОСОБА4…» (протокол допиту свідка від 4 квітня 2025 року).

4) «…Також в ході розмови ОСОБА2 сказав, що раніше вже обговорював з ОСОБА1 суму неправомірної вигоди, яку я їм повинна буду надати в разі ухвалення позитивного судового рішення і ОСОБА1 сказав, що нехай дадуть 16-17 тисяч гривнями або 400 доларів США, і все більш нічого з них брати не будемо. Також ОСОБА2 мені сказав, що можливо ОСОБА1 думає, що він вже взяв з мене кошти але йому не приніс.

Пізніше, в ході розмови, ОСОБА2 телефонував при мені до ОСОБА1, та останній повідомив йому, що на даний час ще знаходиться на лікарняному, а в понеділок 07.07.2025 року вже буде на роботі.

Після чого, ми з ОСОБА2 домовилися, що я приїду до нього в м. Рожище, в понеділок 07.07.2025 року та передам йому обумовлені вище грошові кошти, а він в свою чергу, на скільки я зрозуміла з нашої розмови, передасть частину коштів ОСОБА1 та іншим співучасникам» (протокол допиту свідка від 1 липня 2025 року).

5) «…ОСОБА2 повідомив, що ОСОБА1, називаючи його ОСОБА2, окрім 17 000 грн, сказав передати йому також 400 доларів США за прийняте судове рішення за позовом ОСОБА5….».

«… ОСОБА2 у свою чергу сказав, що йде передавати кошти ОСОБА1. При цьому ОСОБА2 говорив, що все буде добре, всі справи за які він береться останній вирішує до кінця… » (протокол допиту свідка від 7 липня 2025 року).

6) «…ОСОБА2 говорив, що кошти буде передавати ОСОБА1, який у подальшому їх має роздати. Яким чином та кому у подальшому буде передавати кошти ОСОБА2 мені не говорив, однак я усвідомлювала, що кошти мала отримати ОСОБА8, оскільки саме вона здійснювала розгляд судової справи № 167/810/24. Крім того, ОСОБА2 мені говорив, що ОСОБА1 контролює процес розгляду судової справи № 167/810/24 та спілкується із даного приводу з ОСОБА8….» (протокол допиту свідка від 11 липня 2025 року).

Протокол за результатами проведення негласних слідчих розшукових дій (далі - НСРД) (аудіо, - відео контроль особи) від 14 червня 2024 року

Процесуальна дія проведена на підставі ухвал слідчого судді Вищого антикорупційного суду Ткаченка О.В. від 4 квітня 2024 року № 823т та слідчого судді Біцюка А.В. від 5 квітня 2024 року № 846т.

28 травня 2024 року зафіксовано розмову між ОСОБА2 (ПОВ) та ОСОБА3 (КОЄ), у ході якої обговорювались обставини подання позовної заяви про поділ майна.

Зокрема зі змісту копії цього протоколу Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила:

«…ПОВ –Якщо справа буде в ОСОБА1, ми ніколи нічого не програємо.

КОЄ – Ну…

ПОВ – Бо я зайшов, 2 слова сказав і все. Хай він там докопується, хай він там шось робить але…

ПОВ – Чуєш, але ще одне … я тіки от не знаю, як воно до ОСОБА1 має попасти, понімаєш?

КОЄ – Угу.

ПОВ – Вот в чьом дєло. Я то канєшно ОСОБА1 скажу шо ми документи подаємо.

КОЄ – Угу.

ПОВ – Документи всьо, хай він там тримає на контролі.

КОЄ – Угу.

ПОВ – Туда сюда, але я вот не знаю, як попаде до когось другого, ОСОБА10 як попаде до когось другого. Чєм Бог не шутить, понімаєш?...».

Протокол за результатами проведення НСРД (аудіо, - відео контроль особи) від 15 серпня 2024 року

Процесуальна дія проведена на підставі ухвал слідчого судді Вищого антикорупційного суду Маслова В.В. від 12 червня 2024 року № 1573т, 1574т.

19 липня 2024 року зафіксовано розмову між ОСОБА2 (ПОВ) та ОСОБА3 (КОЄ), у ході якої ОСОБА2 повідомляє про відсутність ОСОБА1 на робочому місці та необхідність прибути 22 липня 2024 року.

Зокрема зі змісту копії цього протоколу Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила:

«…ПОВ – Голова апарату. Набирала каже Алєг, каже я вже в ОСОБА11, каже в понеділок зранку тебе чекаю…

КОЄ – На скіки годин приїхати?..

ПОВ – Ну на скіки, на скіки? На пів дев’ятої…

ПОВ – Всьо і рішаєм всі вопроси…

ПОВ – Субота, неділя хай оддихає, а в понеділок пів дев’ятої я тута стою.

КОЄ – Угу, то тут з цими документами.

ПОВ – З цими документами, ти мені це вот, ти мені даєш це во все.

КОЄ – Угу.

ПОВ – І ми кароче все рішаєм.

КОЄ – Угу, добренько…».

Протокол за результатами проведення НСРД (аудіо, - відео контроль особи) від 15 серпня 2024 року

Процесуальна дія проведена на підставі ухвал слідчого судді Вищого антикорупційного суду Маслова В.В. від 12 червня 2024 року № 1558т, 1573т.

22 липня 2024 року зафіксовано розмову між ОСОБА2 (ПОВ) та ОСОБА1 (СІІ), у ході якої ОСОБА1 повідомляє про необхідність подання позовної заяви через 2 тижні.

Зокрема зі змісту копії цього протоколу Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила:

«..ПОВ – Так, дальше, дальше … оце позовна заява, вона хоче подавати і добре шоб вона до тебе попала би, до тебе … а там, розподіл майна там, там розподіл майна на міліон, на міліон.

СІІ – Прийдеш до мене через 2 тижні з цим…(нерозбірливо).

ПОВ – Через 2 тижні з цією справою?

СІІ – Да, да, да, да.

ПОВ – Добре, добре … добре, через 2 тижні…».

Протокол за результатами проведення НСРД (аудіо контроль особи) від 15 серпня 2024 року

Процесуальна дія проведена на підставі ухвал слідчого судді Вищого антикорупційного суду Маслова В.В. від 12 червня 2024 року № 1573т, 1574т.

22 липня 2024 року зафіксовано розмову між ОСОБА2 (ПОВ) та ОСОБА3 (КОЄ), в ході якої ОСОБА2 повідомляє про необхідність подання позовної заяви через 2 тижні.

Зокрема зі змісту копії цього протоколу Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила:

«..ПОВ – З цею бумагою…

КОЄ – Угу.

ПОВ - Мені підійти…

КОЄ – Угу.

ПОВ - Через 2 неділі….

КОЄ – Десь буде 7-ме, 8-ме.

ПОВ – 7-ме, 8-ме серпня.

КОЄ - Та й тоді подати?

ПОВ – Оце нє … до нього підійти і він скаже коли подавати, що подавати. ..

КОЄ – Угу.

ПОВ – Шоб там вже всі знали, всі в апараті знали шоб я кажу, я хотів би шоб до тебе справа ця попала і ти з цею справою .. ріши мені справу цеє, шоб вона до тебе попала, от.

КОЄ – Угу.

ПОВ – Так шо він сказав через 2 неділі, то тако щитай 7-ме, 8-ме серпня буде.

ПОВ – Він подивився, цю справу подивився, справу цю подивився…

ПОВ – Всьо, пока отакє шо ми вже знаємо, шознаєм шо робити все…

КОЄ – Угу.

ПОВ – Говорю оце цю справу ти повинен взяти в руки в свої і всьо, і неї сам розглядати короче.

КОЄ – Угу.

ПОВ – Потому шо шо тута міліонний такий зиск, там треба зробити те шо я тобі скажу, треба там буде зробити..».

Протокол за результатами проведення НСРД (аудіо, - відео контроль особи) від 15 серпня 2024 року

Процесуальна дія проведена на підставі ухвал слідчого судді Вищого антикорупційного суду Маслова В.В. від 12 червня 2024 року № 1558т, 1573т.

8 серпня 2024 року зафіксовано розмову між ОСОБА2 (ПОВ) та ОСОБА1 (СІІ), у ході якої ОСОБА2 повідомляє ОСОБА1 про подання позову. Зокрема зі змісту копії цього протоколу Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила:

«..ПОВ – Ну що в мене, саме главне, дивись, подають вони докумєнти подають.

СІІ – Хай подають. Тільки нехай приходить … оцей має подавати.

ПОВ – Оцей ОСОБА4….(нерозбірливо).

СІІ – Да.

ПОВ - Добре, потім ми ше до тебе прийдем … Вся рідня …

СІІ – Ми будем …

ПОВ – Вся рідня, вся рідня, вся рідня просить, вся рідня просить.

СІІ – Чуєш, я тобі кажу ми будем дивитися, хай сьодня подають.

ПОВ – Добре.

СІІ – Да…».

Протокол за результатами проведення НСРД (аудіо контроль особи) від 15 серпня 2024 року

Процесуальна дія проведена на підставі ухвал слідчого судді Вищого антикорупційного суду Маслова В.В. від 12 червня 2024 року № 1573т, 1574т.

8 серпня 2024 року зафіксовано розмову між ОСОБА2 (ПОВ) та ОСОБА3 (КОЄ) щодо подання позову.

Зокрема зі змісту копії цього протоколу Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила:

«..ПОВ – Бо він сказав шоб, він сказав шоб, шоб ОСОБА4, шоб ОСОБА5 здавав документи, шобОСОБА4 здавав документи…

КОЄ – То він може не знає, що в мене доручення?

ПОВ – Він може не знає, шо в тебе доручення, ну якщо в тебе доручення є…

КОЄ – Угу.

ПОВ – То сьодня, сьодня, сьодня всьо здається все…

КОЄ – Угу, угу….

ПОВ – Чекай, тоді підеш, прівєт, тоді ти здаєш документи, здаєш документи, всьо, а там все остальне я контролірую, там все остальне я контролірую, бач він навєрно не знає, ше навєрно не знає…

ПОВ – Добре, добре, добре, він навєрно не знає, бо він каже цей чоловік має має здавати документи сьогодні же, сьогодні же, кажу всьо ясно, всьо питань більш немає в мене…

ПОВ – І підеш в канцелярію, всьо.

КОЄ – Угу.

ПОВ – І набереш мене, скажеш, шо всьо здала, всьо.

КОЄ – Добре.

ПОВ – І я йому маякну, я йому маякну шо вже документи здані, всьо…».

Протокол за результатами проведення НСРД (аудіо контроль особи) від 14 березня 2025 року

Процесуальна дія проведена на підставі ухвал слідчого судді Вищого антикорупційного суду Маслова В.В. від 30 грудня 2024 року № 3589т, 3590т.

30 січня 2025 року зафіксовано розмову між ОСОБА2 (ПОВ) та ОСОБА1 (СІІ), у ході якої ОСОБА1 розповідає про хід розгляду судової справи № 167/810/24.

Зокрема зі змісту копії цього протоколу Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила:

«…СІІ – Ну як я з нею говорив, вона казала зробим на половину, половина на половину…. (нерозбірливо)…половина на половину.

ПОВ – Всьо, супер, супер. Вони готові все, на все готові бл*дь…

СІІ – Там будем…

ПОВ – Добре, воно на пів, на пів, на пів другої там кароче розгляд…

СІІ – Хай буде.

ПОВ – На пів другої розгляд. От…

СІІ – Там експертіза вже вроді би вернулася просто, вроді би.

ПОВ – Вернулася, да?

СІІ – Угу. Бо я пошту розписував, дивився…».

 

Протокол за результатами проведення НСРД (аудіо контроль особи) від 14 березня 2025 року

Процесуальна дія проведена на підставі ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду Маслова В.В. від 30 грудня 2024 року № 3590т.

30 січня 2025 року зафіксовано розмову між ОСОБА2 (ПОВ) та ОСОБА3 (КОЄ), у ході якої вони обговорюють хід розгляду судової справи № 167/810/24.

Зокрема зі змісту копії цього протоколу Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила:

«..ПОВ – То він там бачив цю експертізу бачив цю, бо він розписував бумагі на неї.

КОЄ – Угу.

ПОВ – То він бачив ту експертізу, але він з нею говорив, то каже не переживайте, все буде добре. Коли суд?

КОЄ – В 13.30.

ПОВ – Добре. Я на контролі тримаю, на контролі тримаю. Ти виходиш, я машину не заганяю, я сразу до тебе під’їду кароче.

КОЄ – Угу, угу…

ПОВ – Якщо він… сміємся собі, говоримо, каже нічьо не переживай, не про шо не переживай, каже ОСОБА12. Я ж тобі сказав, значить, там вона дурочка, хай там дурочка вона шо хоче собі там видумує, але ж вона ж не знає ж, вона ж… наші подв’язкі… хай там рішають собі в суді, тута без неї все вирішено…».

Протокол за результатами НСРД (аудіо контроль особи) від 14 березня 2025 року

Процесуальна дія проведена на підставі ухвал слідчого судді Вищого антикорупційного суду Маслова В.В. від 30 грудня 2024 року № 3589т, 3590т.

18 лютого 2025 року зафіксовано розмову між ОСОБА2 (ПОВ) та ОСОБА1 (СІІ), у ході якої ОСОБА1 розповідає про хід розгляду судової справи № 167/810/24.

Зокрема зі змісту копії цього протоколу Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила:

«…ПОВ – Завтра останній день, завтра 10.30…дуже довго...

СІІ – Завтра, там…звели їх на мирову між собою.

ПОВ – Да, да, да, да...

СІІ – Понімаєш?

ПОВ – Я поняв я поняв тебе.

СІІ – Но, но.

ПОВ – Дуже добре, і вона так погодилася, бо та суддя так неї насварила, та суддя неї насварила, неї так поставила там на коліна.. має прийти з грошима…на 10.30.

СІІ – Там потім побачимся.

ПОВ – Добре, добре, то мені просто, я просто тако, я поки ше не на операції, то я ше питання порішаємо з тобою, все порішаємо.

СІІ – Ну то я поняв.

ПОВ – Удачі.

СІІ – Давай.

ПОВ – Удачі…».

Протокол за результатами проведення НСРД (аудіо контроль особи) від 14 березня 2025 року

Процесуальна дія проведена на підставі ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду Маслова В.В. від 30 грудня 2024 року № 3590т.

18 лютого 2025 року зафіксовано розмову між ОСОБА2 (ПОВ) та ОСОБА3 (КОЄ), у ході якої вони обговорюють хід розгляду судової справи № 167/810/24.

Зокрема зі змісту копії цього протоколу Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила:

«…ПОВ – Він ж каже, ти бач що ми їм придложили іти на мирову угоду все, на мирову угоду, кажу я все знаю Вань, все знаю. Бл*дь, як виїжає він…Каже я, каже я…кажу я знаю шо на мирову угоду це все, я все вкурсі дєла. Я ж кажу завтра вже оконьчатєльний результат буде чи не буде, каже має бути, всьо.

ПОВ – Взавтра ждем взавтра і всьо ОСОБА10, більше ми нічого, ми більш нічого не…не двигаємся нічьо, взавтра ти мені все розказуєш, я взавтра буду вже на машині, не я не знаю, якщо машину поставлю, мене хтось підвезе, якщо машину поставлю на ремонт. От, взавтра 10.30, все, заходите і я повинен те все знати, повинен та все знати. Все повинен знати, потім до тебе під’їду і всьо порішаємо, все…

КОЄ – Ага…».

Протокол за результатами НСРД (аудіо контроль особи) від 16 квітня 2025 року

Процесуальна дія проведена на підставі ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду Федорак Л.М. від 10 квітня 2025 року № 1273т.

11 квітня 2025 року зафіксовано розмову між ОСОБА2 (ПОВ) та ОСОБА1 (СІІ), у ході якої вони обговорюють обставини отримання та розподілу неправомірної вигоди від ОСОБА3.

Зокрема зі змісту копії цього протоколу Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила:

«…ПОВ – Сьодні в нас суд на пів одинадцятої.

СІІ – Ну тож вони ж мали були докумєнти поробити трохи, бо ж вони ж, знаєш подали докумєнти, зовсім не так, як воно відповідає дійсності, а ОСОБА8 їм каже, каже …а шо Ви каже, а як Ви далі будете, як от дальше … в Вас каже другий поверх, а по докумєнтах нема другого поверха, каже Ви ж потім будете гризтись і дальше, каже то давайте зразу зробим…

СІІ – Давайте зробим то вони мали би доробити докумєнти…

ПОВ – Ага.

СІІ – І вона їм вальне, як має бути, да й всьо, шоб…

ПОВ – Добре. Бо вона вже там звонить мені, питається шо там, як там, шо там…

СІІ – За відсотки дійсно скажи, я не понімаю про шо Ви говорите, знаєш…

ПОВ – Ага, добре, добре.

СІІ – Ну, ти ж понімаєш, шо може ж.

ПОВ – Я думаю там надьожно, ми з нею постійно так довго працюємо.

СІІ – Ти знаєш…ти знаєш, як служби роблять? Дають замануху таку, пару раз дають, тіпа там я нічьо, знаєш…

ПОВ – Я поняв, я то, я то вкурсі дєла…

СІІ – А потім, вони знаєш…

СІІ – Я просто тобі за шо кажу, знаєш…

ПОВ – Я то все пройшов, да. Ясно.

СІІ – Тут шо хоч може бути…

ПОВ – Нє, то ми так акуратно, ми так акуратно, ми так акуратно, помаленьку, потихеньку, акуратно я так до неї…

СІІ – Якщо даже, якщо там вона тобі шось цево, то ти до мене зразу не їдь, хай воно лежить в тебе.

ПОВ – Канєшно, канєшно.

СІІ – Ну, не треба в той же день…

ПОВ – шо там, скіки шо там, ти скажеш?

СІІ – Я даже не знаю, я не знаю шо понімаєш? Ну, я знаю, ну візьми там дісятку сюда, пятьорку собі візьми. Візьми 15, я думаю нормально буде.

ПОВ – 15 штук.

СІІ – Ну…5-ку віддам.

ПОВ – Добре, 15 то, то получається 15, як то получається 15?

СІІ – Тобі 5, мені 5, і 5.

ПОВ – Гривнухами…

ПОВ – Тобі не мало буде, тобі не мало буде?

СІІ – Я не знаю, я не знаю скіки…

СІІ – Півтори штукі доларів тіпа, да?---ну я не знаю…

ПОВ – Ну карочє…

СІІ – Ти тако їм кажи…і забереш все собі дамой…

ПОВ – Добре, добре. Я поняв».

Протокол за результатами проведення НСРД (аудіо, -відео контроль особи) від 10 липня 2025 року

Процесуальна дія проведена на підставі ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду Маслова В.В. від 10 червня 2025 року № 2081т.

1 липня 2025 року зафіксовано розмову між ОСОБА2 (ПОВ) та ОСОБА3 (КОЄ), у ході якої ОСОБА2 повідомляє про необхідність передачі неправомірної вигоди для подальшої передачі голові суду ОСОБА1 за прийняття рішення в інтересах ОСОБА4.

ОСОБА2 зателефонував ОСОБА1 та уточнив, коли останній перебуватиме на робочому місці, оскільки наразі знаходиться на лікарняному.

Зокрема зі змісту копії цього протоколу Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила:

«....ПОВ – Все нормально, всьо. Ше якісь питання, будуть вирішуватися, будем все рішати, все помаленьку будемо рішати всьо, вот…

КОЄ – Ну а …

ПОВ – Ну шо я тобі скажу, я даже тобі не знаю … бо я ше раніше з ним говорив, я ше раніше з ним говорив…

КОЄ – Угу.

ПОВ – Він каже, ОСОБА12, хай там дадуть десь тако тисяч 16-17 гривнями…

КОЄ – Угу.

ПОВ – І 400 доларів дадуть і всьо.

КОЄ – Угу.

ПОВ – І ми більш брати з них нічьо не будемо, з них брати нічьо не будемо.

КОЄ – Як скажеш, боже тож, не це…

ПОВ – Я просто тобі, я тобі кажу, я вже це говорив десь місяць назад, місяць назад.

КОЄ – Угу.

ПОВ – Я кажу він ше, знаєш…він ше може думає, от добре шо я йому передзвонив, він думає шо я взяв і йому не приніс. Думаю чорт його знає».

Далі ОСОБА2 (ПОВ) телефонує до ОСОБА1 (СІІ) та між ними відбувається розмова.

«СІІ – Альо.

ПОВ – Добрий день ОСОБА1.

СІІ – Добрий день.

ПОВ – Як Ви поживаєте, дорогенький?

СІІ – На лікарняному… в понеділок на роботі.

ПОВ – Ага, понятно, ясно, ясно, добре. Я просто хотів почути, що ви в понеділок будете на роботі, добре, все, все, мені більш…мені більше нічьо не треба, добре, добре, добре».

Розмова між ПОВ та СІІ завершується. Продовжується діалог між КОЄ та ПОВ.

«ПОВ – Він в понеділок буде на це вот, в понеділок буде.

КОЄ – То що, в понеділок?

ПОВ – В понеділок буде він… Зара я подумаю, почекай…То ти кажеш в четвер будеш забирати рішення, будеш в четвер…

КОЄ – Угу.

ПОВ – То давай тако, давай тако… в четвер, а я в понеділок приїду, там все розберуся з ними і все.

КОЄ – То мені під’їхати до тебе в четвер?

ПОВ – В четвер.

КОЄ – Чи в понеділок? Як ти…

ПОВ – Як ти скажеш, можеш і в понеділок.

КОЄ – Да, ну давай….».

Протокол за результатами НСРД (аудіо, -відео контроль особи) від 10 липня 2025 року

Процесуальна дія проведена на підставі ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду Маслова В.В. від 10 червня 2025 року № 2081т.

7 липня 2025 року зафіксовано передачу ОСОБА3 (КОЄ) неправомірної вигоди ОСОБА2 (ПОВ)

Зокрема зі змісту копії цього протоколу Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила:

«…ПОВ – Заре стану з цієї сторони, стану. Я до нього дзвонив, кажу все буде нормально, всі бояться, все це вот, кажу я в тебе десь лучше перекіну в якісь магазин, перекіну ті гроші, перекіну в магазин, шоб ти не боявся.

КОЄ – Угу.

ПОВ – Він каже я тобі все скажу, тобі шо тобі зробити, але він ше має їхати, він побачить мою машину.

ПОВ – Так шо ми з тобою робимо? Їду я…

КОЄ – То ти їдеш до ОСОБА1 чи до себе?

ПОВ – Їду до ОСОБА1, їду навєрно.

КОЄ – Так, дайно я подивлюсь бо ми…

ПОВ – Слухай не там не копійками…

КОЄ – Га?

ПОВ – Може він зара буде їхати то стане, він знає мою машину, він зара може стане, він зара може стане…»

О 8 год 27 хв КОЄ дістає грошові кошти з сумки та розмова між ними продовжується:

«КОЄ – Ну я перещитаю бо мої вчора були на день народженні, так.

ПОВ – Дивися, давай».

КОЄ починає рахувати грошові кошти, купюри номіналом по 1000 (одній тисячі) гривень в подальшому передає їх для ПОВ говорячи:

«КОЄ – Так, раз, два, три, чотири, п’ять, шість, сім, вісім, дев’ять, десять. Так, тримай но, десять».

ПОВ бере грошові кошти в сумі 10000 (десять тисяч) гривень. КОЄ далі рахує грошові кошти продовжуючи розмову з ПОВ.

«КОЄ – Мої діти люблять, знаєш не з теї пачкі взяти, рас…

ПОВ – Панятно.

КОЄ – Рас, два, три, чотири, п’ять, шість, сім … і мені не сказати, нє, то ж гроші общі, але то ці то дівчина дала вже…

ПОВ – Добре».

КОЄ передає грошові кошти для ПОВ в сумі 7000 (сім тисяч) гривень, які останній взяв та розмова між ними продовжилась.

«КОЄ – До отакє, такі то справи. Ну то шо, я йду чи як? Ти вже дальше… ти вже як там в тебе буде з операцією даш вже знати, через шо там в тебе.

ПОВ – Ну дам знати, вже я не знаю.

КОЄ – Хай все буде…все, все буде добре.

ПОВ – Не знаю, ОСОБА10 не знаю, як там шо воно має бути, не знаю, Оля не знаю, шо воно має бути. Тута скіки, тут скіки тута?

КОЄ – Десять і сім … сімнадцять.

ПОВ – Сімнадцять, да?

КОЄ – Так. Угу.

ПОВ – І ше тобі казав, тобі ше шось, тобі я не знаю, я тобі казав ше якісь бакси взяти.

КОЄ – Да? Ну то як скажеш, Боже, там без питань.

ПОВ – Як же ж то його…

КОЄ – Я не так значить поняла.

ПОВ – Як же ж то йому давати…він казав 400 баксів і 15000 (п’ятнадцять тисяч) казав. Тута ми нічьо не можемо взяти в Рожищах?

КОЄ – У-гу-гу, не перезвоню, зараз побачу шо там це во. Угу, то ше треба 400…

ПОВ – Баксів.

КОЄ – 400 доларів.

ПОВ – Так…

ПОВ – Зара прямо їду в суд. ОСОБА10, їду в суд, шоб зара розібратися з ними і всьо.

КОЄ – Угу.

ПОВ – Він її давно вже цю суму таку називав, давно таку суму називав, я понімаєш, я там…

КОЄ – Ага.

ПОВ – Не знаю, шо там, як там, але я вже давно, вже він назвав то я вже не буду передумувати, не буду передумувати…

ПОВ – Завезу, шоб я вже рощитався…

КОЄ – Ну я поняла.

ПОВ – Я тобі казав 400 доларів і десь 17 тисяч, я не знаю кому там шо він має давати..

КОЄ – Ага.

ПОВ – Шо він там має давати там, не знаю, я йому дам, а він там…

КОЄ – Ви самі там…

ПОВ – Хай собі там розбирається, хай там розбирається. А там собі хай розбирається як хоче.».

О 8 год 53 хв КОЄ починає перераховувати грошові кошти, купюрами номіналом по 100 доларів США.

«КОЄ – Зняла, так як ти казав.

ПОВ – Такс… добре.

КОЄ – Рас, два, три, чотири…

ПОВ – Всьо, я пішов».

Далі КОЄ передає для ПОВ грошові кошти в сумі 400 доларів США, а ПОВ бере їх та кладе до інших грошей і продовжує тримати їх в руці.

Протокол за результатами НСРД (аудіо, -відео контроль особи) від 10 липня 2025 року

Процесуальна дія проведена на підставі ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду Маслова В.В. від 10 червня 2025 року № 2081т.

7 липня 2025 року біля приміщення Рожищенського районного суду зафіксовано розмову між ОСОБА2 (ПОВ) та ОСОБА1 (СІІ), у ході якої ОСОБА2 повідомляє про отримання неправомірної вигоди від ОСОБА3.

Зокрема зі змісту копії цього протоколу Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила:

«..ПОВ – Вичухався…сказали водки не будеш, нічьо не їж, ковбаси не їж…п’ю водку так, шо тіки дим іде, (ненормативна лексика). Ну шо, я тобі можу …(нерозбірливо)…об’їздив, все нормально, все…(нерозбірливо)…

СІІ – Я поняв. А сіки взяв?

ПОВ – (нерозбірливо).

СІІ – Я поняв, їдь цей, поміняй.

ПОВ – І до тебе, до тебе … (нерозбірливо).

СІІ – Приїдеш, на охрані тут скажеш.

ПОВ – Скажу, добре, добре, іду…».

Протокол за результатами НСРД (аудіо, -відео контроль особи) від 10 липня 2025 року

Процесуальна дія проведена на підставі ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду Маслова В.В. від 10 червня 2025 року № 2081т.

7 липня 2025 року після отримання та розподілу неправомірної вигоди ОСОБА2 (ПОВ) направився за місцем проживання, де між ним та його дружиною ОСОБА6 (ПОА) відбулася наступна розмова.

Зокрема зі змісту копії цього протоколу Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила:

«..ПОВ – На тобі карточку, купив сігарєт і во, заробив. Хватить нам? Йди сюди пташина…

…ПОВ – Ну так, шоб тако, шоб там зробити вузли, зробити вузли, зробити свої. Карочє (ненормативна лексика) дає мені 17 тисяч. Кажу ОСОБА10, ше 400 доларів треба. Да? Ну поїхали. Поїхали в совбез неї підвіз там, вона пішла бумаги робити, потім в Приват банк, виносить мені 400 баксів.

ПОА – То шо вона не знала, то ж?

ПОВ – То я ж казав їй, я ж їй казав, вона забулась, то ж село, то понімаєш село, сільсікі люди, карочє туди сюди. Карочє, їду я до цього, їду, до ОСОБА1, кажу Вань, транш получив тіки сьодня, не обіжайся, бо я, я, я, тобі, я тебе не забудуся нічого, каже їдь міняй, на гривні, я йому 400 доларів поміняв.

ПОА – А чого на гривні?

ПОВ – Я йому…ну не знаю, я поїхав поміняв йому в ОСОБА13, в нього получилося тисячу шістсот підісят, тисячу…

ПОА – По скіки долар?

ПОВ – Шістнадцить, шістнацить, шістнацить, підісять в нього получилось, в мене получилось 17 бл*дь…(Нерозбірливо)… і кажу цево, ОСОБА13 скіки в мене буде 17 тисяч, він каже 412 чи 413 доларів буде в тебе бл*дь. 17 тисяч це буде чотириста…

ПОА – Треба було тобі дати яких хоч на 200 доларів.

ПОВ – Я не мав часу. Приїжаю, він на вулиці, ідем до ОСОБА14.

ПОА – Цей ОСОБА1?

ПОВ – Да, сідає він до мене в машину, їдем до ОСОБА14.

ПОА – В магазін?

ПОВ – В магазин. З ОСОБА14 там посиділи, з ОСОБА14 поговорили все, ОСОБА14, ще чаю там мав нам зробити, кажу ОСОБА15 я вже їду бл*дь, я вже їду, бо мене немає часу.

ПОВ – Ну давай, давай…».

Протокол за результатами НСРД (контроль за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого екперименту) від 10 липня 2025 року

Процесуальна дія проведена на підставі постанови прокурора від 8 травня 2025 року № 07/3-879т.

Зокрема зі змісту копії цього протоколу Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила:

«..Так, 07.07.2025 близько 08 год 27 хв, перебуваючи в автомобілі VOLKSWAGEN GOLF, д.н.з. ____, який знаходився по вул. Незалежності, 90 в м. Рожище, ОСОБА2 одержав від ОСОБА3 неправомірну вигоду в розмірі 17 000 грн, після чого відразу наголосив на необхідності передачі додатково 400 доларів США.

Цього ж дня, близько 08 год 53 хв, перебуваючи в автомобілі VOLKSWAGEN GOLF, д.н.з. ____, який знаходився по вул. Грушевського в м. Рожище, ОСОБА2 одержав від ОСОБА3 іншу частину неправомірної вигоди в розмірі 400 доларів США (згідно з офіційним курсом гривні щодо іноземних валют НБУ станом на 07.07.2025 складало 16 693,64 грн) за прийняття суддею ОСОБА8 рішення в інтересах ОСОБА4

Після отримання неправомірної вигоди ОСОБА2 біля приміщення Рожищенського районного суду зустрівся із ОСОБА1.

У ході розмови ОСОБА1 сказав ОСОБА2 замінити купюри, які останньому передала в якості неправомірної вигоди ОСОБА3 шляхом проведення валютно-обмінних операцій.

Цього ж дня, об 09 год 07 хв, у приміщенні пункту обміну ваоют операційної каси № 133 ТОВ «ФК «Центрофінанс», що по вул. Героїв УПА, 2 в м. Рожище, ОСОБА2, на виконання вказівки ОСОБА1, здійснив обмін частини грошових коштів, які були предметом неправомірної вигоди в сумі 400 доларів США на 16560 грн.

Далі ОСОБА2 відразу направився на зустріч із ОСОБА1, де неподалік Рожищенського районного суду передав останньому частину неправомірної вигоди в розмірі 16560 грн, при цьому собі залишивши іншу частину в сумі 17000 грн.

Отримавши неправомірну вигоду, ОСОБА1 цього ж дня близько 09 год 30 хв, перебуваючи у приміщенні магазину «М’ясний» по вул. Ліпкана, 1б в м. Рожище, у свого знайомого ОСОБА14 здійснив обмін 16000 грн купюрами номіналом по 500 грн кожна в кількості 32 шт, які попередньо отримав від ОСОБА2, на купюри номіналом номіналом по 1000 грн в кількості 16 шт в сумі 16000 грн..».

Протокол за результатами НСРД (контроль за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого екперименту) від 30 липня 2025 року

Процесуальна дія проведена на підставі постанов прокурора від 4 квітня 2024 року № 09/84т, від 6 червня 2024 року № 09/591т, від 14 серпня 2024 року № 09/1107т, від 26 грудня 2024 року № 09/1995т, від 3 квітня 2025 року № 07/3-621т, від 8 травня 2025 року № 07/3-879т.

У протоколі описуються послідовність обставин щодо підготовки позовної заяви, перебігу судового процесу, спілкування ОСОБА1 із ОСОБА2, ОСОБА2 із ОСОБА3.

Ці обставини більш детально відображені у протоколах за результатами НСРД (аудіо контроль особи), які були досліджені раніше.

Протоколи огляду грошових коштів від 7 липня 2025 року

ОСОБА3 вручено кошти в сумі 17000 грн та 400 доларів США метою документування протиправної діяльності ОСОБА1, ОСОБА2, ОСОБА8, а також інших можливих співучасників злочину.

Протокол огляду від 7 липня 2025 року (пункт обмін валют)

Під час огляду пункту обміну валют по вулиці Героїв УПА, 2 в місті Рожище виявлено та вилучено грошові кошти в сумі 400 доларів США та 9000 грн, які ОСОБА3 були передані для ОСОБА2 в якості неправомірної вигоди.

Протоколи допиту свідка ОСОБА16 від 7, 11 липня 2025 року (в.о. завідувача операційної каси ТОВ «ФК «Центрофінанс»)

ОСОБА16 повідомив, що вилучені 400 доларів США 7 липня 2025 року близько 9 год ОСОБА2 обміняв на національну валюту купюрами по 500 грн.

Цього ж дня дружина ОСОБА2 для проведення операції з обміну валюти та надала 9 купюр номіналом по 1000 гривень на загальну суму 9000 грн, які ОСОБА16 їй обміняв на долари США.

Протокол допиту свідка ОСОБА14 від 7 липня 2025 року

ОСОБА14 повідомив, що 7 липня 2025 року близько 9 год 20 хв зустрівся зі знайомими ОСОБА1 та ОСОБА2, після чого на прохання ОСОБА1 обміняв йому 16000 грн купюрами по 500 грн на 16 000 грн купюрами по 1000 грн.

Заява ОСОБА14 від 7 липня 2025 року

ОСОБА14 добровільно видав 16 000 грн купюрами по 500 грн, які йому для обміну надав ОСОБА1.

Протокол обшуку в автомобілі ОСОБА1 VOLVO XC90, д.н.з. ____ від 7 липня 2025 року

Обшук проведений на підставі ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 9 червня 2025 року у справі № 991/5525/25.

ОСОБА1 повідомив про відсутність у нього речей та документів, зазначених у ухвалі слідчого судді.

Водночас ОСОБА1 добровільно дістав із кишені штанів 16000 грн купюрами по 1000 грн, 400 грн купюрами по 100 грн, 60 грн купюрами по 20 грн, пояснивши, що це особисті кошти, призначені на ремонт авто.

Протокол обшуку за місцем проживання ОСОБА2 від 7 липня 2025 року

Обшук проведений на підставі ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду у справі № 991/5525/25.

У протоколі обшуку зазначено: «..Як пояснив ОСОБА2 ці кошти, а саме 7 тис. грн, номери яких співпали з тими купюрами, які використовувались під час контролю за вчиненням злочину, він знайшов у себе в авто, їх там загубила жінка на ім’я ОСОБА10.

На питання детектива, де ще 10 тис. грн, які використовувалися під час контролю за вчиненням злочину ОСОБА2 відповідав, що 10 тис. грн у квартирі немає…

ОСОБА6 повідомила, що сьогодні купила у обміннику валюти двісті доларів…».

Протокол за результатами проведення НСРД (аудіо, -відео контроль особи) від 10 липня 2025 року

Процесуальна дія проведена на підставі ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду Маслова В.В. від 10 червня 2025 року № 2081т.

15 липня 2025 року після вручення підозри ОСОБА2 між ним та його дружиною ОСОБА6 (ПОА), їх донькою ОСОБА7 (ПОО) відбулася наступна розмова.

Зокрема зі змісту копії цього протоколу Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила:

«..ПОВ – Так, так, так, так, так, так.

ПОО – І шо з обмінника…?

ПОА – Шо з обмінника, бо…

ПОВ – Там мама є ше? Мама тоже там, при…при…це вот.

ПОА – Бо я міняла долари.

ПОВ – (нерозбірливо).

ПОО – Ти міняла долари?

ПОВ – Да, тож не я

ПОА – Але ми написали в поясненні, шо нам дочка оставила на операцію долари.

ПОО – Я поняла. А це шо таке?

ПОВ – А це я…коли я міняв цей міняв.

ПОО – Шо?

ПОВ – Міняв.

ПОА – Долари.

ПОВ – Долари міняв я.

ПОО – Долари? Чиї долари?

ПОВ – Її долари міняв на гривні.

ПОО – Її долари? А вона ше й долари дала?

ПОВ – Да…

ПОО – А чьо ти міняв.

ПОВ – Бо так ОСОБА1 мені сказав, шоб я поміняв».

3.3.6. Відомості щодо тимчасового відсторонення судді Сіліча І.І. від здійснення правосуддя у зв’язку з притягненням до кримінальної відповідальності

19 серпня 2025 року за вхідним № 8802/0/8-25 до Вищої ради правосуддя надійшло клопотання заступника Генерального прокурора – керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Клименка О.В. від 18 серпня 2025 року про тимчасове відсторонення судді Рожищенського районного суду Волинської області Сіліча І.І. від здійснення правосуддя у зв’язку з притягненням до кримінальної відповідальності за підозрою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 27, частиною другою статті 15, частиною третьою статті 369, частиною третьою статті 190 КК України, строком на два місяці.

Вища рада правосуддя рішенням від 25 серпня 2025 року № 1782/0/15-25 тимчасово, до 15 вересня 2025 року, відсторонила суддю Рожищенського районного суду Волинської області Сіліча Івана Івановича від здійснення правосуддя у зв’язку з притягненням до кримінальної відповідальності (https://hcj.gov.ua/doc/doc/54090).

Відомості про продовження строку тимчасового відсторонення судді від здійснення правосуддя на офіційному вебсайті Вищої ради правосуддя відсутні.

3.3.7. Щодо справи № 167/810/24

ОСОБА4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА5 про поділ майна подружжя.

За результатами автоматизованого розподілу справи між суддями справа передана для розгляду судді Гармай І.Т.

Суддя Рожищенського районного суду Волинської області Гармай І.Т. ухвалою від 30 серпня 2024 року прийняла позовну заяву прийнято до розгляду, відкрила провадження у справі (https://reyestr.court.gov.ua/Review/121293545).

27 червня 2025 року суддя Рожищенського районного суду Волинської області Гармай І.Т. ухвалила рішення (https://reyestr.court.gov.ua/Review/128631517), яким позов ОСОБА4 до ОСОБА5 про поділ спільного майна подружжя задовольнила.

Аналіз відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень та офіційного вебпорталу Судової влади України свідчить, що рішення суду від 27 червня 2025 року у справі № 167/810/24 у апеляційному та касаційному порядку не оскаржувалося, а тому набрало законної сили.

 

ІV. Оцінка фактів, установлених за результатами підготовки справи до розгляду

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя виходить із такого.

4.1. Щодо можливості використання матеріалів досудового розслідування у аспекті оцінки дотримання суддею норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя враховує правові позиції висловлені:

1) у рішеннях Вищої ради правосуддя від 3 червня 2025 року № 1192/0/15-25, від 20 травня 2025 року № 1069/0/15-25, від 4 березня 2025 року № 396/0/15-25, від 17 жовтня 2024 року № 3051/0/15-24, від 27 червня 2024 року № 1995/0/15-24, від 26 грудня 2023 року № 1400/0/15-23, від 1 квітня 2021 року № 759/0/15-21, від 22 жовтня 2020 року № 2932/0/15-20;

2) у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17, від 22 січня 2019 року у справі № 800/454/17, від 8 квітня 2021 року (провадження № 11-238сап20), від 30 травня 2024 року (провадження № 11-22сап24), від 12 вересня 2024 року (провадження № 11-138сап24), від 12 грудня 2024 року (провадження № 11-168сап24), згідно з якими матеріали кримінального провадження можуть бути використані при вирішенні питання про наявність у діях судді дисциплінарного проступку; відсутність вироку, яким би було визнано особу винною у вчиненні кримінального правопорушення, склад якого передбачав би відповідні діяння, не є перешкодою для притягнення цієї особи до дисциплінарної відповідальності; у дисциплінарному провадженні діє принцип автономності, відповідно до якого дисциплінарне провадження розглядається незалежно від розгляду кримінального провадження.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ) не є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі – Конвенція) притягнення до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися в контексті правил службової етики, навіть якщо особа була у кримінальному провадженні виправданою (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 6 жовтня 1982 року у справі «X. v. Austria» про неприйнятність заяви № 9295/81) чи таке провадження було закрите (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 7 жовтня 1987 року у справі «C. v. the United Kingdom» про неприйнятність заяви № 11882/85).

Європейська Комісія «За демократію через право» (Венеційська комісія) 13 березня 2017 року на 110-й пленарній сесії прийняла Висновок № 880/2017 щодо кримінальної відповідальності суддів, у пункті 53 якого зазначено: «Кримінальна і дисциплінарна відповідальності не є взаємовиключними: дисциплінарні санкції можуть так само застосовуватися у кримінальній справі з виправдувальним вироком, крім того, той факт, що кримінальну справу не порушено через неможливість встановити кримінальну провину або факти, не означає, що відповідним суддею не було скоєно ніяких дисциплінарних порушень, саме через різний характер обох типів відповідальності»; «важливість незалежності суддів під час виконання ними суддівських функцій не означає, що судді не повинні нести відповідальності. Необхідно забезпечити баланс між їхньою недоторканністю як засобом захисту від тиску і неправомірних дій з боку органів влади та приватних осіб (функціональна недоторканність) і тим фактом, що вони не повинні бути над законом (відповідальність)»; «якщо неправомірна поведінка судді здатна підірвати суспільну довіру до судової влади, в інтересах суспільства порушити дисциплінарне провадження щодо цього судді».

Це свідчить про те, що факти, які встановлені під час розслідування кримінального провадження, можуть використовуватись у контексті з’ясування наявності підстав для дисциплінарної відповідальності судді.

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вчергове наголошує, що не досліджує питання наявності або відсутності вини судді Сіліча І.І. у вчиненні кримінального правопорушення, оскільки перебіг кримінального провадження не має значення для розгляду питання про дисциплінарну відповідальність судді.

«Дисциплінарний проступок» та «кримінальне правопорушення» не є тотожними поняттями. Цілком можливим є притягнення особи за одні й ті самі дії і до дисциплінарної, і до кримінальної або адміністративної відповідальності. Це не суперечить Основному Закону України, який забороняє двічі притягати до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення (частина перша статті 61). Питання про вину особи у вчиненні злочину (кримінального правопорушення), безумовно, може вирішити лише суд. Водночас виключні повноваження встановлювати відсутність або наявність у діях судді складу дисциплінарного проступку надані дисциплінарному органу – Дисциплінарним палатам Вищої ради правосуддя (стаття 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»).

Під час дисциплінарного провадження надається оцінка лише фактам, які можуть свідчити про наявність або відсутність у поведінці судді складу дисциплінарного проступку та про ступінь його вини. Встановлені під час дисциплінарного провадження факти та обставини мають значення тільки для ухвалення рішення в рамках своєї компетенції та жодним чином не свідчать про доведеність вини особи у вчиненні адміністративних або кримінальних правопорушень.

Рішення будь-яких органів, у тому числі вирок суду, не можуть бути обов’язковими для дисциплінарного органу, який має право і водночас зобов’язаний самостійно визначити наявність у діях особи складу дисциплінарного проступку. Тим паче дисциплінарний орган не може бути обмежений у здійсненні своїх повноважень щодо дисциплінарного провадження через відсутність рішення компетентного органу в іншій процедурі, зокрема через відсутність вироку суду за фактами, які можуть бути одночасно підставами притягнення особи до кримінальної та дисциплінарної відповідальності. Так само рішення дисциплінарного органу не має жодного правового значення і для суду під час розгляду кримінального провадження чи справи про адміністративне правопорушення.

Саме таку правову позицію висловлено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 800/454/17, від 22 січня 2019 року у справі № 800/454/17, від 30 травня 2024 року (провадження № 11-22сап24), у яких Велика Палата зазначила, що обов’язкова наявність судового рішення, яким би було визнано особу винною у вчиненні кримінального правопорушення, склад якого передбачав би відповідні діяння, не є умовою для притягнення цієї особи до дисциплінарної відповідальності.

Водночас Велика Палата Верховного Суду в постановах від 12 грудня 2024 року (провадження № 11-168сап24), від 30 травня 2024 року (провадження № 11-22сап24), від 14 березня 2019 року у справі № 9901/789/18 дійшла висновку щодо можливості використання таких доказів, як протоколи НСРД, під час дисциплінарного провадження щодо судді, пославшись, зокрема, на постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 та 29 січня 2019 року (справи № 800/454/17, № 9901/728/18 відповідно), від 13 травня 2021 року (провадження № 11-197сап20).

ЄСПЛ наголошує, що стаття 6 Конвенції не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або способів їх оцінки, що є предметом регулювання національного законодавства та оцінки національними судами. Суд повинен встановити, чи було провадження в цілому справедливим та чи відповідали Конвенції наслідки оцінки доказів і застосування правових норм (рішення у справі «Трофимчук проти України» від 28 жовтня 2010 року, пункти 50, 51).

ЄСПЛ звертає увагу, що не можна, в принципі, виключати, що докази, отримані з порушеннями національного законодавства, можуть бути прийняті до розгляду. Національний суд має оцінити представлені йому докази і вагомість будь-яких доказів, які сторона хоче долучити до справи. Однак Суд має пересвідчитися, чи провадження в цілому, включаючи спосіб збирання доказів, було справедливим, як того вимагає пункт 1 статті 6 Конвенції (рішення ЄСПЛ у справі «Шенк проти Швейцарії» від 12 липня 1988 року).

Отже, з огляду на наведені вище сталі правові висновки Вищої ради правосуддя та Великої Палати Верховного Суду Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає можливим використання матеріалів кримінального провадження № ____ від 1 квітня 2024 року для встановлення обставин вчинення суддею Сілічем І.І. дисциплінарного проступку.

4.2. Щодо допущення суддею Сілічем І.І. поведінки, що порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя

4.2.1. Норми права, які підлягають застосуванню

Велика Палата Верховного Суду у пунктах 80-81 постанови від 12 вересня 2024 року у справі № 990SCGC/12/24 (провадження № 11-138сап24) виснувала, що аналіз суб’єктивних та об’єктивних ознак дисциплінарного правопорушення дає підстави визначити дисциплінарний проступок судді як винне, протиправне порушення професійних обов’язків або загальновизнаних морально-етичних вимог, які ставляться до судді, що призвело чи могло призвести до негативних наслідків, а об’єктивна сторона дисциплінарного проступку передбачає наявність умислу в діях судді, свідомого порушення ним встановлених законом вимог та настання/можливість настання негативних наслідків.

Кваліфікація діяння – це точна правова оцінка конкретного діяння, яка полягає у встановленні точної відповідності між ознаками вчиненого діяння та ознаками, визначеними законом. Юридичною підставою кваліфікації діяння є його склад. Наслідки вчинення певних дій у кожному конкретному випадку мають бути встановлені й поставлені у вину суб`єктові дисциплінарного правопорушення, якщо між його діянням і наслідками існує причинний зв’язок. Настання описаних у законі наслідків є свідченням того, що вони виконують роль обставин, які надають проступку кваліфікованого виду.

Суддя повинен додержуватися присяги (частина шоста статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

З набранням чинності Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VIII текст присяги судді визначено у статті 57 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», за змістом якої особа, призначена на посаду судді, складає присягу судді такого змісту:

«Я, (ім’я та прізвище), вступаючи на посаду судді, урочисто присягаю Українському народові об’єктивно, безсторонньо, неупереджено, незалежно, справедливо та кваліфіковано здійснювати правосуддя від імені України, керуючись принципом верховенства права, підкоряючись лише закону, чесно і сумлінно здійснювати повноваження та виконувати обов’язки судді, дотримуватися етичних принципів і правил поведінки судді, не вчиняти дій, що порочать звання судді або підривають авторитет правосуддя».

Суддя зобов’язаний дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів (пункт 2 частини сьомої статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Питання етики суддів визначаються Кодексом суддівської етики, що затверджується з’їздом суддів України за пропозицією Ради суддів України (стаття 58 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

У преамбулі до Кодексу суддівської етики, затвердженого ХІ черговим з’їздом суддів України 22 лютого 2013 року (у редакції, що була чинною до 18 вересня 2024 року) (далі – КСЕ), вказано, що, усвідомлюючи значимість своєї місії, з метою зміцнення та підтримки довіри суспільства до судової влади судді України вважають, що зобов’язані демонструвати і пропагувати високі стандарти поведінки, у зв’язку з чим добровільно беруть на себе більш істотні обмеження, пов’язані з дотриманням етичних норм як у поведінці під час здійснення правосуддя, так і в позасудовій поведінці.

Статтями 1-4, 13 КСЕ (у редакції, що була чинною до 18 вересня 2024 року) визначено, що суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду.

Суддя має уникати будь-якого незаконного впливу на його діяльність, пов'язану зі здійсненням правосуддя, та бути незалежним від своїх колег у процесі прийняття рішень. Він не має прав використовувати своє посадове становище в особистих інтересах чи в інтересах інших осіб та не повинен дозволяти цього іншим.

Суддя має докладати всіх зусиль до того, щоб на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини його поведінка була бездоганною.

Порушення правил етичної поведінки, встановлених цим Кодексом, не можуть самі по собі застосовуватися як підстави для притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності та визначати ступінь їх вини.

Суддя, що перебуває на адміністративній посаді в суді, повинен утримуватися від поведінки, дій або висловлювань, які можуть призвести до виникнення сумнівів у єдиному статусі суддів і в те, що професійні судді здійснюють колективне вирішення питань організації роботи суду.

Статтями 1-3, 13 КСЕ (у редакції, що є чинною з 18 вересня 2024 року) визначено, що суддя як носій судової влади повинен бути прикладом неухильного дотримання принципу верховенства права і вимог закону, присяги судді. Суддя має усвідомлювати постійну увагу суспільства та демонструвати високі стандарти поведінки з метою зміцнення довіри до судової влади та утвердження авторитету правосуддя.

Суддя не може використовувати своє посадове становище в особистих інтересах чи в інтересах третіх осіб.

Суддя має докладати зусиль, щоб на думку звичайної розсудливої людини (законослухняної людини, яка, будучи достатньою мірою поінформованою про факти та процеси, що відбуваються, об'єктивно сприймає інформацію та обставини зі сторони) його поведінка відповідала високому статусу посади та не викликала обґрунтованих сумнівів у його доброчесності.

Суддя не повинен допускати поведінки, що створює враження про недотримання ним етичних стандартів судді.

Суддя, який виконує адміністративні повноваження, повинен поважати незалежність і неупередженість суду в цілому та кожного судді; не має вдаватися до дій чи вчинків, які можуть бути загрозою суддівської незалежності, безсторонності та рівності.

Зміст цього Кодексу свідчить про те, що в ньому окреслені стандарти поведінки судді як під час здійснення правосуддя (розділ ІІ), так і визначено, якою має бути його позасудова поведінка (розділ ІІІ) (пункт 140 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 червня 2024 року у справі № 990SCGC/2/24).

Бангалорськими принципами поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схваленими Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23, передбачено, що довіра суспільства до судової системи, а також до авторитету судової системи в питаннях моралі, чесності та непідкупності судових органів посідає першочергове місце в сучасному демократичному суспільстві.

Суддя виявляє та підтримує високі стандарти поведінки суддів з метою укріплення суспільної довіри до судових органів, що має першочергове значення для підтримки незалежності судових органів (пункт 1.6).

Суддя демонструє поведінку, бездоганну навіть з точки зору стороннього спостерігача. Спосіб дій та поведінка судді мають підтримувати впевненість суспільства в чесності та непідкупності судових органів. Недостатньо просто чинити правосуддя, потрібно робити це відкрито для суспільства (пункти 3.1, 3.2).

Дотримання етичних норм, демонстрація дотримання етичних норм є невід’ємною частиною діяльності суддів. Суддя дотримується етичних норм, не допускаючи прояву некоректної поведінки при здійсненні будь-якої діяльності, що пов’язана з його посадою.

Постійна увага з боку суспільства покладає на суддю обов’язок прийняти на себе ряд обмежень, і незважаючи на те, що пересічному громадянину ці обов’язки могли б здатися обтяжливими, суддя приймає їх добровільно та охоче. Поведінка судді має відповідати високому статусу його посади (пункт 4.2).

Суддя не має права використовувати чи дозволяти використовувати авторитет власної посади для досягнення особистих інтересів судді, членів його сім'ї чи інших осіб. Суддя не повинен діяти чи дозволяти іншим діяти у такий спосіб, щоб можна було зробити висновок, що будь-хто неналежно впливає на здійснення суддею його повноважень (пункт 4.9).

У Висновку № 3 (2002) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що суспільна довіра та повага до судової влади є гарантіями ефективності системи правосуддя: поведінка суддів у їхній професійній діяльності, зрозуміло, розглядається громадськістю як необхідна складова довіри до судів.

Відповідно до пункту 8 Висновку № 3 (2002) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема питання етики, несумісної поведінки та безсторонності, повноваження, що надані суддям, тісно пов’язані із цінностями правосуддя, справедливості та свободи. Стандарти поведінки, які застосовуються до суддів, випливають із цих цінностей і є передумовами довіри до здійснення правосуддя.

Рада суддів України в Коментарі до Кодексу суддівської етики, затвердженому рішенням Ради суддів України від 4 лютого 2016 року № 1, наголосила, високі стандарти поведінки полягають у тому, що суддя як на роботі, так і поза її межами, у повсякденному житті, має демонструвати таку поведінку, щоб оточуючі люди бачили в ньому еталон порядності і справедливості – високоморальну, чесну, стриману, врівноважену людину. При цьому суддя має не лише подавати особистий приклад, а і пропагувати етичну поведінку серед оточуючих, вимагати етичної поведінки від інших.

Підтримання високих стандартів поведінки вимагає від суддів уникнення створення враження неналежної поведінки – як професійної, так і особистої. Суддя має усвідомлювати, що він представляє судову гілку влади, та не допускати зі свого боку поведінки, що може зашкодити авторитету правосуддя.

Бездоганна поведінка суддів означає уникнення порушень норм етики та недопущення створення враження їх порушення не лише під час виконання професійних обов’язків, а й в особистому житті.

Недотримання суддею моральних засад суспільства призводить до зниження його авторитету, робить таку поведінку незрозумілою для суспільства, внаслідок чого можуть виникати сумніви щодо незалежності та справедливості суду.

Під суддівською етикою треба розуміти певну систему базових принципів регламентації поведінки суддів у судовому засіданні, в суді та позасудової поведінки, які побудовані з урахуванням особливостей професійної діяльності судді та створені для підтримки суддівських стандартів, діють об’єктивно і незалежно з метою збільшення значущості існуючих правових норм та правил поведінки для суддів.

Cуддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояв неповаги до інших суддів, адвокатів, експертів, свідків чи інших учасників судового процесу (пункт 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Тобто, суддя може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності за пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» лише за вчинення «етичного проступку», зокрема, під час виконання функцій судді зі здійснення правосуддя. У такому разі діяння судді повинні оцінюватися виключно через призму моральних та етичних принципів і якостей особи судді, який від імені України уповноважений владою здійснювати правосуддя, та не повинні пов’язуватися із застосуванням суддею норм матеріального та процесуального права під час ухвалення судових рішень.

Отже, підставою дисциплінарної відповідальності судді може бути не будь-яка поведінка, яка свідчить про недотримання суддею норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, а лише та, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя. Саме така поведінка становить об’єктивну сторону зазначеного дисциплінарного проступку.

У пунктах 128-130 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Моріс проти Франції» від 23 квітня 2015 року [ВП] (заява № 29369/10) при характеристиці авторитету правосуддя зазначено, що питання стосовно функціонування судової системи, а саме інституції, яка є необхідною для демократичного суспільства, відносяться до сфери суспільного інтересу. У зв’язку з цим, слід брати до уваги особливу роль судової влади в суспільстві. Як гарант правосуддя, основоположної цінності в державі, яка керується законом, судова влада повинна користуватися довірою суспільства для успішного виконання своїх обов’язків. Тому може виникнути необхідність захистити таку довіру від нападів, які завдають серйозної шкоди і які по суті є необґрунтованими, особливо зважаючи на той факт, що на суддях, які піддаються критиці, лежить обов’язок проявляти обачність, яка заважає їм відповісти (див. Prager and Oberschlick v. Austria, 26 April 1995, § 34; Karpetas v. Greece, № 6086/10, § 68, 30 October 2012; та Di Giovanni v. Italy, № 51160/06, § 71, 9 July 2013).

Вираз «авторитет судової влади» включає в себе, зокрема, поняття того, що суди є, і здебільшого сприймаються суспільством як належний майданчик для вирішення правових спорів та встановлення винуватості чи невинуватості особи у кримінальному обвинуваченні, а також ідею, що суспільство в цілому поважає суди і впевнене в їх можливості виконувати зазначені функції (див. Worm v. Austria, 29 August 1997, § 40, та Prager and Oberschlick, згадане вище).

Йдеться про впевненість, яку повинні викликати суди в демократичному суспільстві не тільки у обвинувачених в кримінальних справах (див. Kyprianou, згадане вище, § 172), але також у громадськості в цілому (див. Kudeshkina v. Russia, № 29492/05, § 86, 26 February 2009, та Di Giovanni, згадане вище).

4.2.2. Оцінка обставин

1. Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила, що детективи Національного бюро здійснювала досудове розслідування, а прокурори Спеціалізованої антикорупційної прокуратури – нагляд за ним у формі процесуального керівництва у кримінальному провадженні № ____ від 1 квітня 2024 року.

У межах зазначеного кримінального провадження заступник Генерального прокурора – керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Клименко О.В. 15 липня 2025 року склав та підписав повідомлення про підозру судді Рожищенського районного суду Волинської області ОСОБА1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 27, частиною другою статті 15, частиною третьою статті 369, частиною третьою статті 190 КК України, яке того самого дня вручено ОСОБА1.

Вища рада правосуддя рішенням від 25 серпня 2025 року № 1782/0/15-25 тимчасово, до 15 вересня 2025 року, відсторонила суддю Рожищенського районного суду Волинської області Сіліча І.І. від здійснення правосуддя у зв’язку з притягненням до кримінальної відповідальності (https://hcj.gov.ua/doc/doc/54090).

Зі змісту рішення Вищої ради правосуддя від 25 серпня 2025 року № 1782/0/15-25 Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, серед іншого установила, що: «..Наявність кримінального провадження за підозрою судді ОСОБА1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 27, частиною другою статті 15, частиною третьою статті 369, частиною третьою статті 190 КК України, суперечить морально-етичним принципам, установленим Кодексом суддівської етики, згідно з якими суддя повинен бути прикладом неухильного дотримання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість і справедливість суду, та з огляду на міжнародні принципи, стандарти поведінки судді і норми національного законодавства може значною мірою зашкодити авторитету судової влади та довірі суспільства до неї…».

2. Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя під час формулювання власних висновків враховує копії окремих матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні № ____ від 1 квітня 2024 року, якими орган досудового розслідування обґрунтовував пред’явлену підозру судді ОСОБА1, зокрема:

1) заяву ОСОБА3 від 1 квітня 2024 року;

2) протоколи допиту свідка ОСОБА3 від 1 квітня 2024 року, 8 серпня 2024 року, 4 квітня 2025 року, 1, 7, 11 липня 2025 року;

3) протокол за результатами проведення НСРД (аудіо, - відео контроль особи) від 14 червня 2024 року;

4) протокол за результатами проведення НСРД (аудіо, - відео контроль особи) від 15 серпня 2024 року;

5) протокол за результатами проведення НСРД (аудіо, - відео контроль особи) від 15 серпня 2024 року;

6) протокол за результатами проведення НСРД (аудіо контроль особи) від 15 серпня 2024 року;

7) протокол за результатами проведення НСРД (аудіо, - відео контроль особи) від 15 серпня 2024 року;

8) протокол за результатами проведення НСРД (аудіо контроль особи) від 15 серпня 2024 року;

9) протокол за результатами проведення НСРД (аудіо контроль особи) від 14 березня 2025 року;

10) протокол за результатами проведення НСРД (аудіо контроль особи) від 14 березня 2025 року;

11) протокол за результатами НСРД (аудіо контроль особи) від 14 березня 2025 року;

12) протокол за результатами проведення НСРД (аудіо контроль особи) від 14 березня 2025 року;

13) протокол за результатами НСРД (аудіо контроль особи) від 16 квітня 2025 року;

14) протокол за результатами проведення НСРД (аудіо, -відео контроль особи) від 10 липня 2025 року;

15) протокол за результатами НСРД (аудіо, -відео контроль особи) від 10 липня 2025 року;

16) протокол за результатами НСРД (аудіо, -відео контроль особи) від 10 липня 2025 року;

17) протокол за результатами НСРД (аудіо, -відео контроль особи) від 10 липня 2025 року;

18) протокол за результатами НСРД (контроль за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого екперименту) від 10 липня 2025 року;

19) протокол за результатами НСРД (контроль за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого екперименту) від 30 липня 2025 року;

20) протоколи огляду грошових коштів від 7 липня 2025 року;

21) протокол огляду від 7 липня 2025 року (пункт обмін валют);

22) протоколи допиту свідка ОСОБА16 від 7, 11 липня 2025 року,(в.о. завідувача операційної каси ТОВ «ФК «Центрофінанс»);

23) протокол допиту свідка ОСОБА14 від 7 липня 2025 року;

24) заяву ОСОБА14 від 7 липня 2025 року;

25) протокол обшуку в автомобілі ОСОБА1 VOLVO XC90, д.н.з. ____ від 7 липня 2025 року;

26) протокол обшуку за місцем проживання ОСОБА2 від 7 липня 2025 року;

27) протокол за результатами проведення НСРД (аудіо, -відео контроль особи) від 10 липня 2025 року.

Зазначені матеріали надала детектив Національного бюро Цімарно Оксана листами від 2 вересня 2025 року № 511/303/26289 та від 14 жовтня 2025 року № 511-303/31188 разом з письмовим дозволом на розголошення відомостей досудового розслідування з метою їх використання під час здійснення дисциплінарного провадження стосовно судді Сіліча І.І.

3. Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя наголошує, що матеріали кримінального провадження оцінені під час дисциплінарного провадження як матеріали дисциплінарної справи, що містять докази саме дисциплінарного проступку судді.

Надаючи оцінку цим доказам, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя також ураховує, що законодавством не передбачено жодних вимог щодо належності та допустимості доказів у дисциплінарному провадженні.

Документами, які підтверджують законність проведення вказаних вище НСРД, є відповідні ухвали слідчих суддів про надання дозволу на проведення НСРД.

Відсутні підстави стверджувати, що докази, які використано в дисциплінарному провадженні, отримані в незаконний спосіб, підроблені чи спотворені.

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя опирається також на практику ЄСПЛ, який наголошує, що стаття 6 Конвенції не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або способів їх оцінки, що є предметом регулювання національного законодавства та оцінки національними судами (рішення у справі «Мачаріка проти Чехії» від 13 лютого 2025 року, пункт 51, рішення у справі «Трофимчук проти України» від 28 жовтня 2010 року, пункт 50).

ЄСПЛ звертає увагу, що не можна, в принципі, виключати, що докази, отримані з порушеннями національного законодавства, можуть бути прийняті до розгляду. Національний суд має оцінити представлені йому докази і вагомість будь-яких доказів, які сторона хоче долучити до справи. Однак Суд має пересвідчитися, чи провадження в цілому, включаючи спосіб збирання доказів, було справедливим, як того вимагає (mutatis mutandis, рішення у справі «Шенк проти Швейцарії» (Schenk v. Switzerland) від 12 липня 1988 року, серія A № 140, с. 29, пункт 46).

При вирішенні питання чи можна застосовувати до доказів вимоги, що передбачені кримінально-процесуальним законодавством Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя керується «критеріями Енгеля», які широко застосовуються ЄСПЛ (Енгель та інші проти Нідерландів, 8 червня 1976 р., § 82, серія A, № 22). Перший критерій – це юридична класифікація правопорушення згідно з національним законодавством, другий – сама природа правопорушення, а третій – ступінь суворості покарання, яке ризикує понести відповідна особа. Дисциплінарне провадження, внаслідок якого суддя може отримати максимальне покарання у вигляді звільнення з посади вочевидь не є кримінальним. До такого ж висновку дійшов і ЄСПЛ (рішення у справі CAVCA проти Республіки Молдова від 9 січня 2025 року, пункти 31-36). Тому немає підстав оцінювати докази з точки зору їх допустимості та належності у кримінально-правовому аспекті.

Окрім того, як свідчить практика ЄСПЛ, навіть встановлення ним порушення статті 8 Конвенції при зборі доказів під час негласних слідчих дій автоматично не може свідчити про їх неприйнятність. Якщо обставини, за яких вони були отримані, не викликають сумніви щодо їх надійності та точності, а особі під час дисциплінарної процедури було забезпечено право на захист і надана можливість спростовувати достовірність доказів, надати пояснення та заперечити проти їх використання, то використання таких доказів не свідчить про порушення статті 6 Конвенції (рішення у справі «Мачаріка проти Чехії» від 13 лютого 2025 року, пункти 52 – 58, Терраццоні проти Франції від 29 червня 2017 року, пункти 57-61).

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя враховує, що суддя Сіліч І.І. за тривалий час здійснення дисциплінарного провадження не скористався правом на подання пояснень та надання доказів на спростування обставин, які слугували підставою для відкриття дисциплінарної справи, зокрема не заперечив їх достовірності та не заявляв про підробку відповідних матеріалів.

При цьому суддя був обізнаний про факт наявності щодо нього дисциплінарної справи, оскільки ознайомлювався із наявними матеріалами та неодноразово подавав клопотання про відкладення розгляду справи.

За таких обставин, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя констатує, що судді Сілічу І.І. створено умови для реалізації прав учасника дисциплінарної справи щодо заперечення відповідних обставин, однак він не скористався таким правом.

4. Зміст досліджених матеріалів дають підстави для висновку, що суддя Сіліч І.І. порушив правила суддівської етики, зокрема вимоги статей 1, 2, 3, 13 Кодексу суддівської етики, дотримання яких є професійним обов’язком судді, та які встановлюються з метою забезпечення суспільної довіри до судової влади.

Зазначені норми Кодексу суддівської етики ґрунтуються на актах «м’якого» права, які запроваджують міжнародні стандарти етичної поведінки суддів, зокрема положеннях Бангалорських принципів поведінки суддів.

Повертаючись до обставин справи, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя бере до уваги, що суддя Сіліч І.І. у досліджуваний період обіймав посаду голови Рожищенського районного суду Волинської області.

Суддя Сіліч І.І. не визначений за результатами автоматизованого розподілу між суддями для розгляду цивільної справи № 167/810/24 за позовом ОСОБА4 до ОСОБА5 про поділ майна подружжя.

Натомість за результатами автоматизованого розподілу між суддями справа № 167/810/24 передана для розгляду судді Гармай І.Т.

Незважаючи на те, що суддя Сіліч І.І. не був визначений як головуючий суддя у справі № 167/810/24, він:

- допускав неодноразове спілкування з ОСОБА2, який був посередником між ОСОБА1 та ОСОБА2, з приводу справи, яка перебувала у провадженні іншої судді (ОСОБА8). При цьому ОСОБА2 не був ані учасником справи № 167/810/24, ані представником будь-якої із сторін спору;

- надавав посереднику вказівки щодо підготовки та подання позовної заяви про поділ майна подружжя, використовуючи інформацію, яка могла бути відома судді лише завдяки службовому становищу;

- надавав запевнення ОСОБА2, що буде контролювати процес розгляду справи.

Попри те, що факт втручання у діяльність судді Гармай І.Т. щодо здійснення правосуддя у справі № 167/810/24 не був встановлений, однак, суддя Сіліч І.І. створив враження у сторонніх осіб, що він у силу свого посадового становища може вплинути на прийняття рішення у цивільній справі іншою суддею, буде контролювати процес розгляду справи.

Такі дії судді Сіліча І.І. очевидно є несумісними із принципом незалежності судді під час здійснення правосуддя, не можуть розцінюватися як приклад неухильного дотримання принципу верховенства права і вимог закону, присяги судді. Суддя має усвідомлювати постійну увагу суспільства та демонструвати високі стандарти поведінки з метою зміцнення довіри до судової влади та утвердження авторитету правосуддя.

Дії судді Сіліча І.І. завдали шкоди авторитету правосуддя, оскільки допускаючи спілкування з іншими особами суддя Сіліч І.І. продемонстрував готовність впливати на інших суддів.

Дії судді ставлять під сумнів неупередженість та незалежність судової влади, чесність та непідкупність суддів, оскільки у стороннього спостерігача створюється враження про перебування під впливом судді Сіліча І.І. інших суддів, які готові ухвалювати незаконні рішення у разі досягнення з ним домовленості щодо отримання неправомірної вигоди.

Суддя Сіліч І.І., який виконує адміністративні повноваження, повинен поважати незалежність кожного судді, не має вдаватися до дій чи вчинків, які можуть бути загрозою суддівської незалежності, безсторонності та рівності.

Зміст та форма спілкування з боку судді Сіліча І.І. є цілком несумісною із наведеними вище нормативними стандартами професійної етики та доброчесності.

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя наголошує, що досліджений зміст зафіксованого спілкування між суддею Сілічем І.І. та ОСОБА2 свідчить про те, що таке виходить поза межі побутового спілкування, не узгоджується із завданнями судочинства, принципом незалежності та статусом судді, що свідчить про недотримання ним норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.

Тривалість, інтенсивність зустрічей та спілкування свідчить про наявність відповідної загальної скоординованої мети неправомірної діяльності, а отже і про умисний грубий характер порушень, які допустив суддя Сіліч І.І.

У результаті подальшого викриття та суспільного резонансу його поведінка очевидно завдала непоправної шкоди авторитету правосуддя, оскільки підірвала суспільну довіру до справедливості здійснення правосуддя не лише окремими суддями, але й відповідними судовими установами.

У цьому аспекті Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя враховує, що поведінка судді мала суспільний розголос та отримала відображення у засобах масової інформації, зокрема про це свідчать такі публікації:

1) https://www.pravda.com.ua/news/2025/07/16/7522050/. Новина на сайті видання Українська правда»: «Взяли хабар і обміняли на валюту: на Волині викрили суддю з поплічником»;

2) https://www.slovoidilo.ua/2025/07/16/novyna/pravo/sap-povidomyla-pro-pid.... Новина на сайті видання «Слово і Діло»: «САП повідомила про підозру голові райсуду на Волині»;

3) https://sud.ua/uk/news/ukraine/336073-na-volyni-predsedatelya-suda-razob.... Новина на сайті видання «Судово-юридична газета»: «На Волині голову суду викрили на хабарі»;

4) https://zaxid.net/golovu_sudu_na_volini_vikrili_na_habari_n1614801. Новина на сайті видання «Zaxid.net»: «На Волині НАБУ викрило голову райсуду зі спільником на хабарі»;

5) https://lb.ua/pravo/2025/07/15/686695_golova_rayonnogo_sudu_volini.html. Новина на сайті видання «LB.ua»: «Голова районного суду на Волині отримав підозру в хабарництві»;

6) https://suspilne.media/lutsk/1067345-golovi-rajonnogo-sudu-volinskoi-obl.... Новина на сайті видання «Суспільне Луцьк»: «Голову районного суду Волинської області підозрюють у хабарництві — САП»;

7) https://sylapravdy.com/golovu-sudu-rajonnogo-na-volyni-vykryly-na-habari/. Новина на сайті центру розслідувань «Сила правди»: «Голову районного суду на Волині викрили на хабарі».

Окрім того, момент переслідування працівниками Національного бюро судді Сіліча І.І. на транспортному засобі опублікований на офіційному вебсайті та на офіційній сторінці у соціальній мережі Facebook Національного бюро (https://nabu.gov.ua/news/golovu-sudu-na-volyni-vykryto-na-khabari/).

Отже, встановлені обставини дають підстави для висновку, що суддя Сіліч І.І. допустив поведінку, яка порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.

4.3. Висновок щодо наявності/відсутності у діях судді Сіліча І.І. складу дисциплінарного проступку

Підстава для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності вважається встановленою Дисциплінарною палатою (Вищою радою правосуддя) за результатами розгляду дисциплінарної справи, якщо докази, надані та отримані в межах дисциплінарного провадження, є чіткими та переконливими для підтвердження існування такої підстави.

Чіткими та переконливими є докази, які з точки зору звичайної розсудливої людини у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин, що є підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності (частина шістнадцята статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»).

Ураховуючи встановлені обставини під час підготовки дисциплінарної справи до розгляду, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що у діях судді Сіліча І.І. наявний склад дисциплінарного проступку, що передбачений пунктом 3 частини першої статті 106 Закону «Про судоустрій і статус суддів» (допущення суддею поведінки, що порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду).

4.4. Щодо строку дисциплінарного стягнення

Дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше трьох років із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці чи здійснення відповідного дисциплінарного провадження (частина одинадцята статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Ураховуючи те, що події, що досліджуються відбувалися у період часу з квітня 2024 року до липня 2025 року, тому строк притягнення судді Сіліча І.І. до дисциплінарної відповідальності не закінчився.

4.5. Щодо обґрунтування виду дисциплінарного стягнення

Під час обрання виду дисциплінарного стягнення стосовно судді враховуються характер дисциплінарного проступку, його наслідки, особа судді, ступінь його вини, наявність інших дисциплінарних стягнень, інші обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Дисциплінарне стягнення застосовується з урахуванням принципу пропорційності (частина друга статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та частина п’ята статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»).

4.6. Форми вини судді

Суддя Сіліч І.І. має багаторічний професійний стаж, зокрема і стаж роботи на адміністративній посаді, тому обізнаний з установленими законом вимогами щодо стандартів етичної поведінки, покладеними на нього обов’язками судді, з огляду на що слід прийти до висновку, що він умисно допустив протиправну поведінку.

Суддя Сіліч І.І. діяв умисно, оскільки не міг не розуміти та не усвідомлювати неправомірності своїх дій, а також того, що така його поведінка порочить звання судді та завдає шкоди авторитету правосуддя.

4.7. Інформація щодо притягнення судді до дисциплінарної відповідальності

За результатами дослідження відомостей із суддівського досьє Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила, що суддя Сіліч І.І. має більше 19 років досвіду роботи на посаді судді, за період діяльності ефективно здійснював правосуддя, має низький рівень скасованих та змінених судових рішень, періодично проходить підвищення кваліфікації в Національній школі суддів України.

Аналіз відомостей із суддівської досьє та відомостей, розміщених на офіційному вебсайті Вищої ради правосуддя, свідчить, що суддя Сіліч І.І. не притягувався до дисциплінарної відповідальності.

4.8. Характеристика судді

Згідно із характеристикою, наданою зборами суддів Рожищенського районного суду Волинської області: «…Рішенням зборів суддів Рожищенського районного суду Волинської області від 03 квітня 2024 року № 20/01-07-01 Івана Івановича СІЛІЧА обрано головою Рожищенського районного суду Волинської області строком на три роки з 03 квітня 2024 року до 02 квітня 2027 року.

За час роботи суддею Іван Іванович СІЛІЧ зарекомендував себе висококваліфікованим юристом із глибокими знаннями чинного законодавства та судової практики, досвідченим та принциповим суддею, хорошим організатором. Характеризується неупередженістю та відповідальністю при розгляді судових справ, дотримується принципів незалежності, об’єктивності та верховенства права. Вміло використовує свої знання для вирішення конкретних судових справ. Своєчасно та якісно розглядає судові справи в межах процесуальних строків.

У своїй діяльності Іван Іванович СІЛІЧ дотримується норм суддівської етики, виявляє повагу до учасників судового процесу, забезпечує дотримання процесуальних прав і гарантій. Володіє високою культурою спілкування, аналітичним мисленням і вмінням приймати виважені рішення.

Іван Іванович СІЛІЧ постійно працює над підвищенням свого фахового рівня, удосконаленням професійних знань та ділової кваліфікації, над вивченням нового законодавства та судової практики, забезпечує участь у цьому суддів та працівників апарату суду. Він бере активну участь у професійних заходах для суддів місцевих судів області.

Івану Івановичу СІЛІЧУ притаманне почуття відповідальності за доручену ділянку роботи, він витриманий, дисциплінований, вимогливий до себе та працівників суду, вміє працювати з людьми, тактовний, ввічливий, користується авторитетом у колективі суду.

За час роботи суддею Іван Іванович СІЛІЧ до дисциплінарної відповідальності не притягувався, дисциплінарні провадження відносно нього не порушувались».

4.9. Обрання виду стягнення

Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).

Необхідність урахування принципу пропорційності при обранні виду дисциплінарного стягнення відповідає принципу верховенства права (стаття 8 Конституції України).

Принцип пропорційності є одним із елементів верховенства права, який означає, зокрема, що заходи, передбачені в нормативно-правових актах, повинні спрямовуватися на досягнення легітимної мети та мають бути співмірними з нею.

Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ для того, щоб втручання було виправданим, воно має бути «встановленим законом», переслідувати одну або більше легітимних цілей та бути «необхідним в демократичному суспільстві», тобто пропорційним переслідуваній меті.

Відповідно до принципу індивідуального підходу в кожному випадку необхідно вирішувати питання пропорційності з урахуванням обставин справи, оскільки в одному випадку обмеження є пропорційним, а в іншому те саме обмеження пропорційним не вважатиметься.

Як зазначено у Висновку № 3 (2002) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи про принципи й правила, що регулюють професійну поведінку суддів, зокрема етичні норми, несумісну з посадою поведінку та неупередженість (пункт 74), шкала дисциплінарних санкцій стосовно судді має відповідати принципу пропорційності.

Будь-яке дисциплінарне стягнення, що накладається на суддю, має бути пропорційним (Висновок № 27 (2024) про дисциплінарну відповідальність суддів Консультативної ради європейських суддів).

З огляду на закріплені в законі особливості статусу Вищої ради правосуддя як колегіального, незалежного конституційного органу державної влади та суддівського врядування, а також на ті завдання, які покладено на нього в силу такого статусу, обрання виду і характеру стягнення за результатами дисциплінарного провадження щодо судді, в тому числі вирішення питання щодо його пропорційності, належить до виключної компетенції цього органу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 3 жовтня 2019 року у справі № 11-638сап19).

Положеннями пункту 5.1 статті 5 Європейської хартії про закон «Про статус суддів» від 10 липня 1998 року, на яку, зокрема, посилався ЄСПЛ у рішенні у справі «Олександр Волков проти України», встановлено, що шкала санкцій, яка може застосовуватися до суддів, визначається в законі та повинна відповідати принципу пропорційності.

Законом України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено шість видів дисциплінарних стягнень, які дають змогу застосовувати до суддів дисциплінарні санкції з урахуванням принципу пропорційності. Застосування цього принципу передбачає також урахування обставин, що пом’якшують або обтяжують відповідальність, перелік яких не є вичерпним.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004, окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину. Категорія справедливості передбачає, що покарання має бути співмірним із тяжкістю злочину. Справедливе застосування норм права – це насамперед недискримінаційний підхід і неупередженість. Це означає не лише відповідність між передбаченим законом складом злочину та межами покарання, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні з тяжкістю й обставинами вчиненого діяння та особою правопорушника.

До критеріїв для застосування найсуворішого дисциплінарного стягнення щодо судді у вигляді подання про звільнення його з посади можна віднести, зокрема, такі обставини:

а) систематичність неправомірних дій судді;

б) наявність у судді непогашених дисциплінарних стягнень;

в) суспільний резонанс справи, що проявився у негативній реакції громадянського суспільства на дії судді;

г) наявність умислу судді на вчинення дисциплінарного проступку, що свідчить про зухвалість його дій;

д) настання негативних наслідків, які перебувають у прямому причинному зв’язку з діянням судді.

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила, що дії судді Сіліча І.І. мають умисний характер кричущих порушень норм суддівської етики та стандартів поведінки, що забезпечують суспільну довіру до судової влади.

Дії судді Сіліча І.І. призвели до настання негативних наслідків, а саме до підриву авторитету правосуддя, негативно вплинули на сприйняття цієї гілки влади такою мірою, що особа, яка допустила таку поведінку, не може надалі продовжувати здійснювати правосуддя іменем України.

Зазначені події набули розголосу в медіа та викликали негативну оцінку громадськості щодо чесності та непідкупності суддів, що, безумовно, порочить звання судді, має негативний вплив на авторитет не лише суду, а й на судову владу загалом.

Суддя Сіліч І.І. має позитивну характеристику від зборів суддів Рожищенського районного суду Волинської області, до дисциплінарної відповідальності не притягувався.

Значний стаж роботи на посаді судді, а також позитивна характеристика судді за місцем його роботи не спростовують негативної оцінки вчинених ним порушень.

Вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов’язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді, є підставою для звільнення судді (стаття 115 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади застосовується, зокрема, у разі вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку, грубого чи систематичного нехтування обов’язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді (пункт 1 частини восьмої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Істотним дисциплінарним проступком або грубим нехтуванням обов’язками судді, що є несумісним зі статусом судді, може бути визнаний, зокрема, факт допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, у тому числі в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших етичних норм та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду (пункт 1 частини дев’ятої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що зазначені вище дії судді Сіліча І.І. становлять істотний дисциплінарний проступок у розумінні пункту 1 частини дев’ятої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме: допущення суддею поведінки, що порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.

Таким чином, при обранні дисциплінарного стягнення враховуються встановлені обставини вчинення дисциплінарних проступків, які свідчать про умисний характер грубих кричущих порушень суддею Сілічем І.І., які призвели до підриву авторитету правосуддя, негативно вплинули на сприйняття цієї гілки влади такою мірою, що особа, яка допустила таку поведінку, не може продовжувати здійснювати правосуддя іменем України.

На переконання Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, застосування до судді Сіліча І.І. дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення судді з посади відповідатиме легітимній меті та буде пропорційним переслідуваній меті. Застосування інших дисциплінарних стягнень, передбачених частиною першою статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», не буде пропорційним характеру дисциплінарного проступку та його наслідкам.

На підставі викладеного, керуючись статтями 106, 108, 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтями 34, 49, 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя

 

вирішила:

 

притягнути суддю Рожищенського районного суду Волинської області Сіліча Івана Івановича до дисциплінарної відповідальності та застосувати до нього дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.

Рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя може бути оскаржене до Вищої ради правосуддя в порядку і строки, установлені статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

 

 

Головуючий на засіданні

Другої Дисциплінарної палати Вищої

ради правосуддя

 

Члени Другої Дисциплінарної палати

Вищої ради правосуддя