Акт ВРП

Вища рада правосуддя, розглянувши скаргу представника судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Заверюхи Валентина Олексійовича – адвоката Заверюхи Вячеслава Олексійовича, на рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 13 січня 2025 року № 17/1дп/15-25 про притягнення судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Заверюхи Валентина Олексійовича до дисциплінарної відповідальності,

 

встановила:

 

до Вищої ради правосуддя 21 січня 2025 року (вх. № З-198/10/7-25) надійшла скарга представника судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Заверюхи В.О. – адвоката Заверюхи В.О., на рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 13 січня 2025 року № 17/1дп/15-25 про притягнення судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Заверюхи В.О. до дисциплінарної відповідальності у виді подання про звільнення судді з посади.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя від 21 січня 2025 року доповідачем щодо вказаних матеріалів визначено члена Вищої ради правосуддя Кандзюбу О.В.

Скаргу подано з дотриманням вимог та у строки, встановлені Законом України «Про Вищу раду правосуддя».

Про засідання Вищої ради правосуддя, призначене на 18 листопада 2025 року, суддю Заверюху В.О., представника судді Заверюхи В.О. – адвоката Заверюху В.О. (далі – адвокат Заверюха В.О.), Національне антикорупційне бюро України (далі – НАБУ) повідомлено своєчасно й у належний спосіб шляхом надіслання письмових запрошень на адреси, які містяться в матеріалах дисциплінарної справи, та оприлюднення відповідної інформації на офіційному вебсайті Вищої ради правосуддя.

14 листопада 2025 року до Вищої ради правосуддя через підсистему «Електронний суд» надійшло клопотання адвоката Заверюхи В.О. про відкладення розгляду справи у зв’язку з його обов’язковою участю в судових засіданнях Пересипського районного суду міста Одеси та неможливістю особисто взяти участь у засіданні Вищої ради правосуддя.

Суддя Заверюха В.О. про причини неявки на засідання Вищої ради правосуддя, призначене на 18 листопада 2025 року, не повідомив.

Член Вищої ради правосуддя Маселко Р.А. заявив самовідвід від участі в розгляді скарги представника судді Заверюхи В.О. – адвоката Заверюхи В.О. на рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 13 січня 2025 року № 17/1дп/15-25, оскільки 11 червня 2023 року він звернувся до НАБУ із заявою про корупційні правопорушення, які, на його думку, були допущені суддями Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області, зокрема, суддею Заверюхою В.О., під час розгляду суддями заяв про визначення місця проживання дитини з батьком, у зв’язку з самостійним вихованням дитини без участі матері.

Ухвалою Вищої ради правосуддя від 18 листопада 2025 року № 2486/0/15-25 задоволено заяву члена Вищої ради правосуддя Маселка Р.А. про самовідвід від участі в розгляді скарги представника судді Заверюхи В.О. – адвоката Заверюхи В.О. на рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 13 січня 2025 року № 17/1дп/15-25 про притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

Вища рада правосуддя 18 листопада 2025 року ухвалила відкласти розгляд скарги представника судді Заверюхи В.О. – адвоката Заверюхи В.О. на 2 грудня 2025 року.

Про засідання Вищої ради правосуддя, призначене на 2 грудня 2025 року, суддю Заверюху В.О., адвоката Заверюху В.О., НАБУ повідомлено своєчасно й у належний спосіб шляхом надіслання письмових запрошень на адреси, які містяться в матеріалах дисциплінарної справи, та оприлюднення відповідної інформації на офіційному вебсайті Вищої ради правосуддя.

1 грудня 2025 року до Вищої ради правосуддя через підсистему «Електронний суд» надійшла заява адвоката Заверюхи В.О. про відвід члена Вищої ради правосуддя Сав’юка М.І. (вх. № З -198/13/7-25).

2 грудня 2025 року до Вищої ради правосуддя через підсистему «Електронний суд» надійшло клопотання адвоката Заверюхи В.О. про виклик та допит свідків – ОСОБА1, ОСОБА2, ОСОБА3, ОСОБА4, ОСОБА5 (вх. № З-198/14/7-25), яких не було допитано у засіданні Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя.

У засіданні Вищої ради правосуддя, призначеному на 2 грудня 2025 року, розгляд скарги не відбувся у зв’язку з відсутністю кворуму.

Вища рада правосуддя 2 грудня 2025 року ухвалила відкласти розгляд скарги представника судді Заверюхи В.О. – адвоката Заверюхи В.О. на 16 грудня 2025 року.

Про засідання Вищої ради правосуддя, призначене на 16 грудня 2025 року, суддю Заверюху В.О., адвоката Заверюху В.О., НАБУ повідомлено своєчасно й у належний спосіб шляхом надіслання письмових запрошень на адреси, які містяться в матеріалах дисциплінарної справи, та оприлюднення відповідної інформації на офіційному вебсайті Вищої ради правосуддя.

15 грудня 2025 року до Вищої ради правосуддя через підсистему «Електронний суд» надійшло клопотання адвоката Заверюхи В.О. про участь в засіданні Вищої ради правосуддя в режимі відеоконференції. Крім того, у клопотанні зазначено про відкладення розгляду скарги у зв’язку з відсутністю електроенергії у місті Одеса, «у випадку відсутності судді Заверюхи В.О. та /або його представника адвоката Заверюхи В.О. на засіданні Вищої ради правосуддя, яке призначене на 16 грудня 2025 року, в режимі відеоконференції».

Суддя Заверюха В.О. про причини неявки на засідання Вищої ради правосуддя, призначене на 16 грудня 2025 року, не повідомив.

У засіданні Вищої ради правосуддя, призначеному на 16 грудня 2025 року, розгляд скарги не відбувся у зв’язку з відсутністю кворуму.

Про засідання Вищої ради правосуддя, призначене на 24 березня 2026 року, суддю Заверюху В.О., адвоката Заверюху В.О., НАБУ повідомлено своєчасно й у належний спосіб шляхом надіслання письмових запрошень на адреси, які містяться в матеріалах дисциплінарної справи, та оприлюднення відповідної інформації на офіційному вебсайті Вищої ради правосуддя.

24 березня 2026 року у засідання Вищої ради правосуддя суддя Заверюха В.О. вдруге не з’явився. Про причини неявки на засідання Вищої ради правосуддя, призначене на 24 березня 2026 року, не повідомив.

24 березня 2026 року у засіданні Вищої ради правосуддя представник НАБУ Чуприна О.О. та адвокат Заверюха В.О. взяли участь в режимі відеоконференції.

Відповідно до частин другої, четвертої статті 47 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» суддя може брати участь у розгляді справи самостійно та/або через свого представника. У разі повторної відсутності судді розгляд дисциплінарної справи здійснюється Дисциплінарною палатою без його участі, крім випадків, якщо суддя не був повідомлений або повідомлений з порушенням частини п’ятої статті 48 цього Закону.

Оскільки у засіданні Вищої ради правосуддя забезпечуватиме процесуальні гарантії та права судді Заверюхи В.О. його представник – адвокат Заверюха В.О., у Вищої ради правосуддя відсутні поважні причини для перенесення засідання.

У засіданні Вищої ради правосуддя 24 березня 2026 року було розглянуто заяву адвоката Заверюхи В.О. від 1 грудня 2025 року про відвід члена Вищої ради правосуддя Сав’юка М.І. та клопотання від 2 грудня 2025 року про виклик та допит свідків – ОСОБА1, ОСОБА2, ОСОБА3, ОСОБА4, ОСОБА5.

Крім того, під час засідання Вищої ради правосуддя 24 березня 2026 року адвокат Заверюха В.О. заявив усне клопотання про відкладення розгляду скарги, оскільки на розгляді Великої Палати Верховного Суду знаходиться справа № 990SCGC/51/25 за скаргою Савицького С.І. на рішення Вищої ради правосуддя від 25 листопада 2025 року № 2537/0/15-25, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 25 листопада 2024 року № 3408/1дп/15-25 про притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Адвокат Заверюха В.О. вважає, що означені рішення Вищої ради правосуддя аналогічні за своїм змістом та підставами з поданою ним скаргою. У зв’язку з цим, адвокат Заверюха В.О. просить відкласти розгляд скарги до ухвалення Великою Палатою Верховного Суду рішення по суті у справі № 990SCGC/51/25.

Ухвалою Вищої ради правосуддя від 24 березня 2026 року № 483/0/15-26 у задоволенні зазначеної заяви про відвід члена Вищої ради правосуддя Сав’юка М.І. було відмовлено.

Протокольною ухвалою Вищої ради правосуддя від 24 березня 2026 року, за результатами голосування, відмовлено в задоволенні клопотання адвоката Заверюхи В.О. про відкладення розгляду скарги.

Протокольною ухвалою Вищої ради правосуддя від 24 березня 2026 року, за результатами голосування, відмовлено в задоволенні клопотання адвоката Заверюхи В.О. про виклик та допит свідків.

Вища рада правосуддя, вивчивши скаргу представника судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Заверюхи В.О. – адвоката Заверюхи В.О., матеріали дисциплінарної справи, заслухавши доповідача – члена Вищої ради правосуддя Кандзюбу О.В., адвоката Заверюху В.О., представника НАБУ Чуприну О.О. установила таке.

Стислий зміст дисциплінарної скарги. Підстави відкриття дисциплінарної справи

Заверюха Валентин Олексійович, громадянин України, Указом Президента України від 22 січня 2010 року № 59/2010 призначений на посаду судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області строком на п’ять років. Указом Президента України від 13 березня 2013 року № 133/2013 переведений у межах п’ятирічного строку на посаду судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області, Постановою Верховної Ради України від 21 травня 2015 року № 479-VIII обраний на посаду судді цього суду безстроково.

Рішенням зборів суддів Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 1 лютого 2023 року № 1 Заверюху В.О. обрано на посаду голови Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області.

До Вищої ради правосуддя 28 серпня 2024 року надійшла дисциплінарна скарга директора НАБУ стосовно дій судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Заверюхи В.О. під час здійснення правосуддя у справах №№ 495/2284/23, 495/9643/22, 495/1426/23, 495/8702/22, 495/3746/24.

Старший слідчий групи у кримінальному провадженні № ____ від 9 травня 2023 року – старший детектив НАБУ Підгрушний А.В. 23 серпня 2024 року надав Вищій раді правосуддя відповідно до статті 222 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України) письмовий дозвіл на розголошення відомостей, отриманих під час досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні, у частині, необхідній для розгляду наведеної дисциплінарної скарги.

Згідно з дисциплінарною скаргою НАБУ здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні № ____ від 9 травня 2023 року за підозрою судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 368, частиною п’ятою статті 27, частиною третьою статті 332 Кримінального кодексу України (далі – КК України); секретаря Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 369 КК України; консультанта суду в Білгород-Дністровському міськрайонному суді Одеської області ОСОБА8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 376¹ КК України; адвоката ОСОБА9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 369, частиною третьою статті 332, частиною третьою статті 369 КК України; помічника адвоката – ОСОБА10, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною п’ятою статті 27, частиною третьою статті 332 КК України; ОСОБА11 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною п’ятою статті 27, частиною третьою статті 369, частиною третьою статті 369 КК України.

Під час досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні встановлено обставини, які можуть свідчити, що судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА12, ОСОБА5, ОСОБА6 за попередньою змовою із працівниками апарату цього суду та адвокатами, за неправомірну вигоду, у тому числі шляхом незаконного втручання в роботу автоматизованої системи діловодства суду, сприяють ухиленню військовозобов’язаних від мобілізації. Сприяння полягає в ухваленні зазначеними суддями судових рішень, ймовірно з ознаками фіктивності, у справах, у яких предметами спору є: визначення місця проживання дитини (віком до 18 років) разом із батьком (військовозобов’язаним), відібрання неповнолітньої дитини у матері для проживання неповнолітньої дитини з батьком у зв’язку із фактом самостійного виховання дитини батьком без участі матері із розірванням шлюбу або без такого, без позбавлення матері батьківських прав або з позбавленням матері батьківських прав.

Звертаючись до Вищої ради правосуддя з дисциплінарною скаргою в частині щодо дій судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Заверюхи В.О., скаржник викладає обставини розгляду судом справ №№ 495/2284/23, 495/9643/22, 495/1426/23, 495/8702/22, 495/3746/24, зазначає про вчинення суддею Заверюхою В.О. дисциплінарних проступків, передбачених підпунктами «а», «б» пункту 1, пунктами 3, 4, 6, 8 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», та висловлює прохання притягнути зазначеного суддю до дисциплінарної відповідальності.

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя ухвалою від 28 жовтня 2024 року № 9125/1дп/15-24 відкрила дисциплінарну справу стосовно судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Заверюхи В.О. у зв’язку з наявністю в діях судді Заверюхи В.О. ознак дисциплінарних проступків, передбачених частиною першою статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», зокрема:

– підпунктом «а» пункту 1 (умисне або внаслідок недбалості інше істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків або призвело до порушення правил щодо юрисдикції або складу суду);

– пунктом 3 (допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояв неповаги до інших суддів, адвокатів чи інших учасників судового процесу);

– пунктом 4 (умисне або внаслідок грубої недбалості допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод або інше грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків);

– пунктом 6 (неповідомлення суддею Вищої ради правосуддя та Генерального прокурора про випадок втручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя, у тому числі про звернення до нього учасників судового процесу чи інших осіб, з приводу конкретних справ, що перебувають у провадженні судді, якщо таке звернення здійснено в інший, ніж передбачено процесуальним законодавством спосіб, упродовж п’яти днів після того, як йому стало відомо про такий випадок);

– пунктом 8 (втручання у процес здійснення правосуддя іншими суддями).

Фактичні обставини, встановлені Першою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя під час розгляду дисциплінарної справи

Предметом перевірки Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя були дії судді Заверюхи В.О. під час здійснення правосуддя у справах №№ 495/2284/23, 495/9643/22, 495/1426/23, 495/8702/22, 495/3746/24 та інші обставини, у тому числі встановлені НАБУ під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № ____ від 9 травня 2023 року.

Суддя ОСОБА6 під час допиту 5 лютого 2024 року у кримінальному провадженні № ____ від 9 травня 2023 року повідомив, що із 2017 року до лютого 2023 року обіймав адміністративну посаду голови Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області, його заступником був Заверюха В.О.

У лютому 2023 року головою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області обрано суддю Заверюху В.О.

Згідно з показаннями ОСОБА6 суддя ОСОБА12 спільно з адвокатом ОСОБА9 «організували протиправний механізм ухвалення фіктивних рішень, які є підставою для відстрочки від мобілізації, згідно зі статтею 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”».

Суддя ОСОБА6 пояснив, що особисто брав участь «у вказаному механізмі» як виконавець, та зазначив, що «ОСОБА12 особисто визначив суму неправомірної вигоди, яку необхідно отримувати суддям за ухвалення позитивного рішення у розмірі 500 $ та забороняв піднімати вказану суму», «ОСОБА12 особисто контролював усі вказані судові справи та вів їх облік, можливо останній додатково отримував неправомірну вигоду від адвоката за організацію та контроль процесу в суді».

Згідно з викладеними у протоколі допиту від 2 серпня 2024 року показаннями консультанта Білгород-Дністровського міськрайонного суду ОСОБА8 до її посадових обов’язків належать реєстрація та розподіл судових справ шляхом внесення відповідної позовної заяви до автоматизованої системи діловодства суду (далі – АСДС). Автоматизований розподіл справи відповідному судді фактично залежить від категорії справи та його спеціалізації.

ОСОБА8 зазначила, що з початку серпня 2022 року до неї на постійній основі почали звертатися помічники суддів ОСОБА6, ОСОБА5, ОСОБА12 із проханням здійснити втручання в АСДС з метою розподілу відповідної цивільної справи певному судді.

Втручання в автоматизовану систему відбувалося шляхом внесення до системи недостовірних відомостей про виключення всіх суддів із розподілу та залишення в ньому лише одного судді, якому згідно з домовленістю повинна була «впасти» справа.

Відповідно до показань ОСОБА8 в суді існувала ще одна «схема» розподілу справ. Помічник зацікавленого судді, якому потрібно було розподілити певну справу, приносив копію зареєстрованої позовної заяви без оригінального підпису позивача та без додатків. Позов реєстрували в АСДС, здійснювали розподіл. Якщо позовна заява була розподілена іншому судді, не за домовленістю, помічник судді надавав ОСОБА8 копію тієї самої позовної заяви без оригінального підпису позивача для здійснення подальшої реєстрації справи та організації розподілу. Такі маніпуляції здійснювали по кілька разів, поки справа не «випадала» «потрібному» судді, після чого копію позовної заяви замінювали в матеріалах справи на оригінал. Попередньо подані позовні заяви повертали позивачу.

На запитання під час допиту, чи відомо їй, хто із суддів Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області був залучений до протиправного «механізму» ухвалення судових рішень про начебто самостійне виховання батьком неповнолітньої дитини за надуманих обставин, ОСОБА8 назвала суддів ОСОБА12, ОСОБА5, ОСОБА6 та повідомила, що вартість одного ухваленого рішення в наведених справах становила 500 доларів США.

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя зазначила, що згідно з висновком експертів за результатами проведення комісійної судової комп’ютерно-технічної експертизи (від 11 липня 2024 року № 1638/24-35) у Білгород-Дністровському міськрайонному суді Одеської області має місце порушення вимог Положення про автоматизовану систему документообігу суду в редакції, затвердженій рішенням Ради суддів України від 2 квітня 2015 року № 25 та погодженій наказом Державної судової адміністрації України від 2 квітня 2015 року № 45, яке тривало до підключення судів до модуля автоматизованого розподілу справ. Указане порушення, зокрема, полягало в тому, що під час реєстрації низки судових справ в АСДС було зазначено спеціалізацію, що не відповідає суті (категорії) справи. Додатково в таких справах відбувалося виключення конкретних суддів через спеціалізований блок в обліково-статистичній картці. Отже, такі дії робили можливою участь у розподілі справи лише одного судді, якому справа й розподілялася.

Під час проведення експертизи було встановлено випадки, коли до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області одна і та сама особа подавала кілька позовних заяв «однакового реєстраційного типу (змісту)». Усі ці заяви реєструвалися в суді та підлягали автоматизованому розподілу. За результатами автоматизованого розподілу позови у справах, що були розподілені «непотрібним» суддям, залишали без розгляду, або ж повертали заявнику, або ж їх вважали неподаними. Справу, розподілену «потрібному» судді, розглядали.

Згідно з експертним висновком зазначені вище дії в АСДС здійснювалися під логіном користувача системи, що відповідає обліковому запису співробітника «ОСОБА8».

Копії окремих матеріалів досудового розслідування, надані НАБУ як додаток до дисциплінарної скарги, містять протокол допиту підозрюваного ОСОБА11 від 18 серпня 2024 року. Відповідно до показань ОСОБА11 в Білгород-Дністровському міськрайонному суді Одеської області три судді, зокрема ОСОБА12, ОСОБА6, ОСОБА5, із весни 2022 року ухвалювали рішення про визначення місця проживання дитини разом із батьком шляхом відібрання дитини у матері без позбавлення або з позбавленням матері батьківських прав. ОСОБА11 вказав, що йому відомо, що такі рішення ухвалювалися за неправомірну вигоду в сумі приблизно 500 доларів США, які передавали через адвокатів. ОСОБА11 також повідомив, що «близько товаришує», зокрема, із суддею Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА12, який, «маючи вагомий авторитет у суді, налагодив процес масового ухвалення судових рішень про самостійне виховання батьком дитини», що є підставою для відстрочки від мобілізації та виїзду чоловіків за кордон під час дії правового режиму воєнного стану. «До вказаного процесу ОСОБА12 залучив суддю ОСОБА6 та суддю ОСОБА5, інші судді не бажали ухвалювати такі рішення, а у разі потрапляння справи на них, відмовляли в позовних вимогах. За таких умов, учасники вказаного процесу організували механізм розподілу позовних заяв на зазначених трьох суддів».

Справа № 495/2284/23

Згідно із протоколом допиту підозрюваного від 20 серпня 2024 року у кримінальному провадженні № ____ щодо обставин розгляду справи № 495/2284/23 суддя ОСОБА6 пояснив, що із 1 до 8 березня 2023 року до його службового кабінету зайшов голова Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА12 і попросив розглянути та ухвалити «позитивне» рішення у справі за позовом ОСОБА13 до ОСОБА1 про визначення місця проживання дитини. За такі дії ОСОБА12 запропонував йому грошову винагороду «як завжди», тобто 500 доларів США.

ОСОБА6 погодився на пропозицію ОСОБА12.

Ухвалою від 7 березня 2023 року у справі № 495/2284/23 за вказаним позовом було відкрито провадження, підготовче судове засідання призначено на 10:00 20 березня 2023 року.

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя зазначила, що відповідно до протоколу огляду мобільного телефона ОСОБА12 від 17 липня 2024 року у телефоні виявлено переписку ОСОБА12 в месенджері WhatsApp з абонентом «ІНФОРМАЦІЯ1» (ОСОБА2) від 19 березня 2023 року такого змісту:

«ІНФОРМАЦІЯ1», 12:46:13: «Мой друг, у людей вопрос ОСОБА1 завтра должна быть у тебя? Если да во сколько? Это ОСОБА13 жена».

ОСОБА12, 12:46:17: «Я их видел в центре и все сказал».

«ІНФОРМАЦІЯ1», 12:51:59: «ОСОБА15 плачет не может обязанности, ОСОБА1 не может до тебя дозвониться, звонит мне».

ОСОБА12, 12:52:27: «Пусть подъедет так же как в прошлый раз».

«ІНФОРМАЦІЯ1», 12:52:40: «Завтра в 11».

ОСОБА12, 12:53:10: «Добресенько».

«ІНФОРМАЦІЯ1», 12:53:28: «Ок спасибо».

У протоколі допиту ОСОБА6 зазначено, що 20 березня 2023 року відповідачка ОСОБА1 зайшла до кабінету, що слугував приймальнею судді ОСОБА6. Оскільки суддя ОСОБА6 перебував у залі судового засідання, ОСОБА1 звернулася до помічниці судді ОСОБА6 – ОСОБА16, із проханням перенести вказане судове засідання у справі «на декілька днів» у зв’язку з тим, що у справі не вистачає «якогось» документа.

Після того, як ОСОБА16 відмовила їй у вирішенні цього питання, відповідачка звернулася до голови суду ОСОБА12. Удруге до кабінету (приймальня судді ОСОБА6) ОСОБА1 прийшла із ОСОБА12, який попросив ОСОБА16 перенести судове засідання у справі № 495/2284/23 на 22 березня 2023 року. ОСОБА16 передала це прохання судді ОСОБА6, і він погодив призначення судового засідання у справі № 495/2284/23 на 22 березня 2023 року.

22 березня 2023 року суддя Боярський О.О. ухвалив рішення у справі № 495/2284/23, згідно з яким: позов задоволено, розірвано шлюб між ОСОБА13 та ОСОБА1; визначено місце проживання малолітнього сина ОСОБА14, ____ року народження, із батьком ОСОБА13; відібрано малолітнього сина у матері (ОСОБА1), у зв’язку із фактом самостійного виховання дитини батьком без участі матері; з ОСОБА1 стягнуто аліменти на користь ОСОБА13 на утримання ОСОБА14 у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу) щомісяця, починаючи із дня подання позову до суду та до досягнення дитиною повноліття.

Судове засідання 22 березня 2023 року відбулося за відсутності сторін у справі і представника органу опіки та піклування як третьої особи, що не заявляє самостійних вимог.

Підставою для ухвалення вказаного судового рішення суддя Боярський О.О. зазначив наявність заяви відповідачки ОСОБА1 від 22 березня 2023 року про розгляд справи без її участі, згідно з якою вона повністю визнає позовні вимоги ОСОБА13, не заперечує щодо розірвання шлюбу, стягнення аліментів та визначення місця проживання малолітнього сина з батьком, відібрання у неї сина без позбавлення її батьківських прав.

Під час допиту 20 серпня 2024 року суддя ОСОБА6 повідомив: «У період часу з 22.03.2023 по 27.03.2023 включно, більш точний час не пам’ятаю, ОСОБА12 зайшов до мого службового кабінету та особисто надав мені неправомірну вигоду за ухвалення позитивного рішення у справі № 495/2284/23 за позовом ОСОБА13 до ОСОБА1 у розмірі 500 дол. США, шляхом потискання руки».

Згідно із протоколом огляду мобільного телефона ОСОБА12 від 17 липня 2024 року у месенджері WhatsApр виявлено повідомлення від 21 квітня 2023 року від абонента «ІНФОРМАЦІЯ1» такого змісту: «Мой друг извини, что отвлекают от дел государства, ОСОБА13 он же (ОСОБА13) стесняется тебя набрать, чтобы спросить решение набрало силу, если не трудно. С низким поклоном к вам».

Одеський апеляційний суд постановою від 7 листопада 2023 року, ухваленою за результатами розгляду апеляційної скарги військової частини ____ (як особи, прав та обов’язків якої стосується питання щодо звільнення ОСОБА13 з військової служби, на якій ОСОБА13 перебував під час розгляду справи № 495/2284/23), скасував рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 22 березня 2023 року в частині визначення місця проживання дитини з батьком та в частині стягнення з матері аліментів на користь дитини та ухвалив в цій частині нове рішення, яким у задоволенні вимог відмовив.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду постановою від 13 березня 2024 року за результатами розгляду відповідної касаційної скарги ОСОБА13 постанову Одеського апеляційного суду від 7 листопада 2023 року у справі № 495/2284/23 залишив без змін.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду окремою ухвалою від 13 березня 2024 року повідомив Вищу раду правосуддя про виявлені касаційним судом порушення суддею Боярським О.О. норм матеріального та процесуального права під час розгляду справи № 495/2284/23. Зокрема, Верховний Суд звернув увагу на наданий військовою частиною ____ кількісний критерій справ, розглянутих Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області за позовами чоловіків про визначення місця проживання (самостійного виховання дитини) (близько 676 судових рішень).

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя наголосила, що суддя Боярський О.О. під час допиту 20 серпня 2024 року зазначив, що про статус позивача у справі № 495/2284/23 ОСОБА13 як військовослужбовця дізнався приблизно в серпні 2023 року, під час апеляційного оскарження ухваленого ним рішення.

За наведених обставин суддя Боярський О.О. звернувся до голови суду ОСОБА12, який останній відповів, що його самого ввели в оману, йому не було відомо про зазначений факт і повідомив про «надання» ним ОСОБА13 «свого адвоката ОСОБА3».

За інформацією з Єдиного державного реєстру судових рішень (далі – ЄДРСР), інтереси відповідачки ОСОБА1 у справі № 495/2284/23 під час апеляційного провадження представляв саме адвокат ОСОБА3 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/113281298).

 

Справа № 495/9643/22

Наявний у матеріалах досудового розслідування додаток до протоколу огляду мобільного телефона ОСОБА9 від 23 березня 2024 року містить переписку в месенджері Viber між адвокатом ОСОБА9 та ОСОБА17 (від 7 листопада 2022 року), зміст якої вказує на наявність домовленості між ними щодо вирішення питання про можливість виїзду чоловіка ОСОБА17 – ОСОБА18 ОСОБА18 (військовозобов’язаного) за кордон. Зокрема, вказане підтверджується повідомленнями абонента «ОСОБА30 от ОСОБА31» до ОСОБА9 від 7 листопада 2022 року (13:50:39 та 13:51:31): «Нужно сделать так, чтобы муж (военнообязанный) мог выезжать с ребенком за границу», «Ребенку 7 лет. Дарина сказала, что вы как-то сделали это без развода и лишения матери родительских прав». ОСОБА9 відповів (14:24:38 та 14:24:42): «Да есть такое», «Наберите меня».

Позов ОСОБА18 до ОСОБА17 про визначення місця проживання дитини (____ року народження) з батьком, відібрання малолітньої дитини від матері без позбавлення її батьківських прав надійшов до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області 1 грудня 2022 року (справа № 495/9643/22).

Згідно з копією протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 1 грудня 2022 року (за підписом Кудакової Н.В.) справу № 495/9643/22 було передано до провадження судді Заверюхи В.О.

У розподілі справи брав участь лише суддя Заверюха В.О. Інші судді були виключені з розподілу переважно з підстави «відсутність спеціалізації».

Відповідно до квитанції до платіжної інструкції про переказ готівки від 24 листопада 2022 року, що міститься в матеріалах справи, позивач ОСОБА18 сплатив судовий збір у сумі 992,40 грн, тобто за одну позовну вимогу, за наявності двох позовних вимог – визначення місця проживання дитини та відібрання дитини від матері.

Матеріали судової справи містять копію договору оренди будинку від 15 жовтня 2022 року, згідно з яким ОСОБА17 (відповідачка) орендує житло в ОСОБА23 за адресою: АДРЕСА1. Термін дії договору – до 31 грудня 2022 року. Згідно з довідками про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (далі – довідка ВПО), фактичне місце проживання / перебування ОСОБА17 та ОСОБА18: АДРЕСА2, квартира 162. Відповідно до довідки ВПО місце реєстрації відповідачки ОСОБА17: АДРЕСА3.

Ухвалою від 2 грудня 2022 року суддя Заверюха В.О. відкрив загальне позовне провадження у справі, призначивши підготовче судове засідання на 12 грудня 2022 року.

Суддя Заверюха В.О. не залучав до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, – орган опіки та піклування Білгород-Дністровської міської ради Одеської області. Відповідно, орган опіки та піклування не складав висновку щодо розв’язання спору на підставі відомостей, одержаних за результатами обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні.

Матеріали судової справи містять лист суду від 5 грудня 2022 року про надсилання ОСОБА18, ОСОБА17 копій ухвали про відкриття провадження у справі. Водночас відсутні докази на підтвердження факту вручення вказаного судового рішення учасникам справи.

Матеріали справи № 495/9643/22 не містять документів на підтвердження надсилання учасникам справи повісток про виклик у судове засідання на 12 грудня 2022 року.

Матеріали справи містять запит суду від 5 грудня 2022 року до відділу адресно-довідкової роботи Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області (далі – ГУ ДМС України в Одеській області) про надання відомостей про реєстрацію місця проживання та інших персональних даних, що містяться в реєстрі адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України в Одеській області, щодо ОСОБА17. Відповіді на зазначений запит матеріали справи не містять.

12 грудня 2022 року в суді зареєстровано заяву від імені ОСОБА17 (надрукована) із проханням розглянути справу № 495/9643/22 без її участі та вказано, що позовну заяву та обставини, на які посилається позивач, ОСОБА17 визнає повністю, щодо задоволення позовних вимог не заперечує, а саме визнає визначення місця проживання її малолітньої доньки, ОСОБА19, ____ року народження, з батьком, ОСОБА18, та відібрання від неї доньки для проживання разом із батьком у зв’язку із самостійним вихованням ним дитини. Водночас у прохальній частині вказаної заяви неправильно зазначено місце проживання ОСОБА18 (АДРЕСА2 замість АДРЕСА2).

12 грудня 2022 року суддя Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Заверюха В.О. ухвалив рішення, яким задовольнив позов ОСОБА18 до ОСОБА17, визначив місце проживання малолітньої дитини разом із батьком (ОСОБА18) за адресою: АДРЕСА2, відібрав малолітню дитину від матері (ОСОБА17), без позбавлення її батьківських прав, для проживання малолітньої дитини з батьком, за вказаною адресою у зв’язку із самостійним вихованням дитини батьком без участі матері.

Судове засідання 12 грудня 2022 року відбулося за відсутності сторін у справі. Незважаючи на той факт, що, як убачається з матеріалів справи, від ОСОБА18 не надходило окремої заяви про розгляд справи за його відсутності з проханням задовольнити позов у повному обсязі, у рішенні від 12 грудня 2022 року зазначено: «Позивач в підготовче судове засідання не з’явився, але надав заяву про розгляд справи у його відсутність, вимоги позову підтримав в повному обсязі посилаючись на обставини які зазначені в позові та просив задовольнити».

Матеріали судової справи містять лист суду від 13 грудня 2022 року про надсилання ОСОБА18, ОСОБА17 копій судового рішення від 12 грудня 2022 року. Водночас відсутні докази на підтвердження факту вручення копії рішення учасникам справи.

За інформацією з ЄДРСР, рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 12 грудня 2022 року у справі № 495/9643/22 в апеляційному порядку оскаржено не було.

Відповідно до сформованої в системі «Аркан» довідки про перетин ОСОБА18 кордону України із 24 лютого 2022 року до 20 серпня 2024 року ОСОБА18 25 березня 2023 року виїхав з України шляхом перетину кордону з Молдовою через пункт пропуску «Старокозаче».

 

Справа № 495/1426/23

Позов ОСОБА20 до ОСОБА21 про визначення місця проживання дитини з батьком, відібрання малолітньої дитини від матері без позбавлення її батьківських прав, надійшов до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області 13 лютого 2023 року.

Згідно із протоколом допиту свідка у кримінальному провадженні № ____ ОСОБА20 від 9 липня 2024 року ОСОБА20 не подавав до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області жодних документів, а також не підписував жодних документів, окрім договору з адвокатом ОСОБА9, відомості про надання послуг яким він віднайшов у мережі Google. ОСОБА20 зазначив, що надіслав адвокату ОСОБА9. Новою поштою копії свого паспорта, свідоцтва про народження дитини разом із підписаним примірником договору про надання юридичних послуг, можливо, і копії документів дружини, про що точно не пам’ятає. Доказів невиконання ОСОБА21 її батьківських обов’язків адвокату ОСОБА9 не надавав. Адвокат ОСОБА9 також не питав його про те, чи проживає він спільно з дружиною. ОСОБА20 здійснив перерахунок коштів в сумі 102 000 гривень через ПриватБанк на рахунок фізичної особи – підприємця ОСОБА9.

На запитання детектива під час допиту, де він мешкає і з ким, ОСОБА20 зазначив, що вони з дружиною ОСОБА21 мають спільну дитину ОСОБА22, ____ року народження, проживають за адресою: АДРЕСА4.

Згідно з копією протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 13 лютого 2023 року (за підписом Кудакової Н.В.) справу № 495/1426/23 було передано до провадження судді Заверюхи В.О. У розподілі справи брав участь лише суддя Заверюха В.О. Інші судді були виключені з розподілу переважно з підстави «відсутність спеціалізації».

Відповідно до квитанції до платіжної інструкції про переказ готівки від 8 лютого 2023 року, що міститься в матеріалах справи, позивач ОСОБА20 сплатив судовий збір у сумі 1073,60 грн, тобто за одну позовну вимогу, за наявності двох позовних вимог – визначення місця проживання дитини та відібрання дитини від матері.

До дисциплінарної скарги додано копію договору оренди будинку від 21 липня 2022 року, згідно з яким ОСОБА21 (відповідачка) орендує у ОСОБА23 житло за адресою: АДРЕСА1. Термін дії договору – до 21 липня 2023 року.

Як було встановлено, договір оренди з ОСОБА23 цього самого будинку за адресою: АДРЕСА1, було укладено із відповідачкою у справі № 495/9643/22 ОСОБА17 (зазначено вище), строк дії договору – з 15 жовтня 2022 року до 31 грудня 2022 року. Отже, періоди оренди одного й того самого будинку відповідачкою у справі № 495/1426/23 ОСОБА21 та відповідачкою у справі № 495/9643/22 ОСОБА17 накладаються у часі (період із 15 жовтня 2022 року до 31 грудня 2022 року), що фактично свідчить про фіктивність вказаних договорів оренди у справах № 495/9643/22 та № 495/1426/23.

За даними паспорта відповідачки ОСОБА21, зареєстроване місце її проживання: АДРЕСА4. Місце реєстрації позивача ОСОБА20: АДРЕСА5.

Ухвалою від 14 лютого 2023 року суддя Заверюха В.О. відкрив загальне позовне провадження у справі, призначивши підготовче судове засідання на 23 лютого 2023 року. Суддя Заверюха В.О. ухвалою від 14 лютого 2023 року залучив до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, – орган опіки та піклування Білгород-Дністровської міської ради Одеської області. Проте висновок органу опіки та піклування в матеріалах справи відсутній.

Матеріали судової справи містять лист суду від 14 лютого 2023 року про надсилання ОСОБА20 та ОСОБА21 копій ухвали про відкриття провадження у справі. Водночас матеріали справи не містять доказів на підтвердження факту вручення зазначеного судового рішення учасникам справи. Замість місця проживання адресата ОСОБА20: АДРЕСА5, зазначено: «ІНФОРМАЦІЯ2».

Матеріали справи містять лист суду від 14 лютого 2023 року про надсилання копії ухвали про відкриття провадження у справі й органу опіки та піклування Білгород-Дністровської міської ради. Водночас доказів на підтвердження вручення цієї ухвали органу опіки та піклування матеріали справи не містять. Справа не містить документів на підтвердження надсилання учасникам судового провадження (позивачеві, відповідачеві, третій стороні) повісток про виклик у судове засідання на 23 лютого 2023 року.

Матеріали справи містять запит суду від 14 лютого 2023 року до відділу адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України в Одеській області про надання відомостей про реєстрацію місця проживання та інших персональних даних, що наявні в реєстрі адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України в Одеській області, щодо ОСОБА21. Водночас відповідь на вказаний запит у матеріалах справи не міститься.

23 лютого 2023 року в суді зареєстровано заяву від імені ОСОБА21 (надрукована), в якій висловлюється прохання розглянути справу № 495/1426/23 без її участі. ОСОБА21 зазначає, що позовну заяву та обставини, на які посилається позивач, визнає повністю, щодо задоволення позовних вимог не заперечує, а саме визнає визначення місця проживання її малолітньої доньки, ОСОБА22, ____ року народження, із батьком ОСОБА20 та відібрання від неї доньки для проживання разом із батьком у зв’язку із самостійним вихованням ним дитини.

23 лютого 2023 року суддя Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Заверюха В.О. ухвалив рішення, яким задовольнив позов ОСОБА20 до ОСОБА21, визначив місце проживання малолітньої дитини разом із батьком (ОСОБА20) за адресою: АДРЕСА5, відібрав малолітню дитину від матері (ОСОБА21), без позбавлення її батьківських прав, для проживання малолітньої дитини з батьком за відповідною адресою у зв’язку із самостійним вихованням дитини батьком без участі матері.

Судове засідання 23 лютого 2023 року відбулося за відсутності учасників судового провадження, яких, не було повідомлено про вказане судове засідання в порядку, визначеному процесуальним законодавством. Водночас згідно із судовим рішенням «представник третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору у підготовче судове засідання не з’явився, повідомлявся, причини неявки суду не відомі».

Незважаючи на те, що від ОСОБА20 не надходило окремої заяви про розгляд справи за його відсутності із проханням задовольнити позов у повному обсязі, у рішенні від 23 лютого 2023 року вказано: «Позивач в підготовче судове засідання не з’явився, але надав заяву про розгляд справи у його відсутність, вимоги позову підтримав в повному обсязі посилаючись на обставини які зазначені в позові та просив задовольнити».

Матеріали судової справи містять лист суду від 2 березня 2023 року про надсилання ОСОБА20, ОСОБА21, органу опіки та піклування Білгород-Дністровської міської ради копій судового рішення від 23 лютого 2023 року. Водночас відсутні докази на підтвердження факту вручення копій рішення учасникам судового провадження.

До того ж у зазначеному листі замість місця проживання адресата ОСОБА20 «АДРЕСА5» знову вказано «ІНФОРМАЦІЯ2».

За даними ЄДРСР, рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 23 лютого 2023 року у справі № 495/1426/23 в апеляційному порядку оскаржено не було.

 

Справа № 495/8702/22

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила, що, надаючи показання у кримінальному провадженні № ____ як свідок (протокол допиту від 19 серпня 2024 року), ОСОБА24 зазначив, що з метою забезпечення легального виїзду за межі України в умовах правового режиму воєнного стану він звернувся до батька своєї дівчини ОСОБА26 –ОСОБА11, із проханням допомогти в отриманні рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду про визначення місця проживання дитини.

ОСОБА24 повідомив, що наприкінці жовтня 2022 року передав ОСОБА11 пакет документів, через деякий час ОСОБА11 надав йому на підпис позовну заяву, яку він підписав та з якою, за вказівкою ОСОБА11, звернувся до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області.

Згодом він надав суду заяву про розгляд справи без його участі, 21 листопада 2022 року суддя ОСОБА12 ухвалив рішення у справі. Після набрання судовим рішенням законної сили ОСОБА24 забрав рішення в помічника судді ОСОБА12.

ОСОБА24 вказав, що зазначене судове рішення використовував «під час виїздів як підставу для перетину державного кордону».

Згідно із протоколом допиту підозрюваного ОСОБА11 від 18 серпня 2024 року у кримінальному провадженні № ____, ОСОБА11 зазначив, що ОСОБА24 є неофіційним чоловіком його доньки – ОСОБА26. Вказав, що ОСОБА24 та його донька – ОСОБА26, разом з їхньою спільною дитиною – ОСОБА25, ____ року народження, спільно проживали та проживають однією сім’єю в місті Білгород-Дністровському.

Ураховуючи прохання ОСОБА24 та відомий в місті «механізм» ухвалення фіктивних судових рішень для отримання відстрочки від мобілізації, користуючись дружніми стосунками із ОСОБА12, ОСОБА11 у жовтні 2022 року звернувся до вказаного судді, який пообіцяв безоплатно організувати в Білгород-Дністровському міськрайонному суді Одеської області ухвалення «позитивного рішення ОСОБА24 для отримання відстрочки від мобілізації та можливості виїзду за кордон в умовах воєнного стану».

За показаннями ОСОБА11, ОСОБА12 особисто навів йому перелік документів, які необхідно зібрати ОСОБА24 для подання позову, а саме: паспорти, ідентифікаційні коди, свідоцтво про народження дитини, витяг із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що підтверджує наявність у ОСОБА24 власного житла. Жодних інших документів ОСОБА12 не запитував.

ОСОБА11 вказав, що з його слів ОСОБА12 було відомо про факт спільного проживання ОСОБА26 з її неофіційним чоловіком ОСОБА24 та їхньою спільною двомісячною дитиною. Зібраний ОСОБА24 пакет документів він віддав особисто ОСОБА12, після чого через адвоката ОСОБА27 йому передали сформовану позовну заяву від імені ОСОБА24. ОСОБА24 підписав позов та особисто подав до суду через канцелярію.

Під час спілкування ОСОБА12 повідомив ОСОБА11, що справа розподілена йому, запевняв, що він ухвалить «позитивне» рішення. За вказівкою ОСОБА12 ОСОБА24 та ОСОБА26 написали та подали до суду заяви про розгляд судової справи без їхньої участі. 21 листопада 2022 року ОСОБА12 ухвалив рішення про визначення місця проживання дитини з батьком – ОСОБА24, шляхом відібрання дитини в матері – ОСОБА26.

За наданими НАБУ копіями матеріалів справи № 495/8702/22, позов ОСОБА24 до ОСОБА26 про визначення місця проживання дитини з батьком, відібрання малолітньої дитини від матері без позбавлення її батьківських прав надійшов до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області 2 листопада 2022 року.

Згідно з копією протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 2 листопада 2022 року (за підписом Кудакової Н.В.) справу № 495/8702/22 було передано до провадження судді Заверюхи В.О.

У розподілі справи брав участь лише суддя Заверюха В.О. Інших суддів було виключено з розподілу переважно через «відсутність спеціалізації». Важливо також зауважити, що всупереч змісту позовних вимог ОСОБА24 у протоколі розподілу вказано про суть та категорію судової справи – розірвання шлюбу.

Ухвалою від 3 листопада 2022 року суддя Заверюха В.О. відкрив загальне позовне провадження у справі, призначивши підготовче судове засідання на 15 листопада 2022 року. Суддя Заверюха В.О. не залучав до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, – орган опіки та піклування Білгород-Дністровської міської ради Одеської області. Відповідно, орган опіки та піклування не складав висновку щодо розв’язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні.

Матеріали судової справи містять лист суду від 3 листопада 2022 року про надсилання ОСОБА24, ОСОБА26 копій ухвали про відкриття провадження у справі. Разом із тим відсутні докази на підтвердження факту вручення вказаного судового рішення учасникам справи. Матеріали справи № 495/8702/22 не містять документів на підтвердження надсилання учасникам справи повісток про виклик у судове засідання на 15 листопада 2022 року.

Матеріали справи містять запит суду від 7 листопада 2022 року до відділу адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України в Одеській області про надання відомостей про реєстрацію місця проживання та інших персональних даних, що містяться в реєстрі адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України в Одеській області, щодо ОСОБА26 Водночас відповідь на вказаний запит у матеріалах справи відсутня.

15 листопада 2022 року в суді зареєстровано заяву ОСОБА26, в якій вона висловлює прохання розглянути справу № 495/8702/22 без її участі, зазначає, що позовні вимоги та обставини, на які посилається позивач, визнає повністю, проти задоволення позовних вимог не заперечує, а саме визнає визначення місця проживання її сина, ОСОБА25, ____ року народження, із батьком, ОСОБА24, та відібрання від неї сина для проживання разом із батьком у зв’язку із самостійним вихованням ним дитини.

У Білгород-Дністровському міськрайонному суді Одеської області того самого дня, 15 листопада 2022 року, зареєстровано заяву ОСОБА24, який висловив прохання розглядати справу № 495/8702/22 без його участі.

Матеріали справи містять довідку за підписом секретаря судового засідання Червинської І.В. від 16 листопада 2022 року (всупереч заявленій попередньо даті підготовчого судового засідання – 15 листопада 2022 року), що згідно із частиною другою статті 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі –ЦПК України) «судове засідання не здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу».

Згідно з довідкою секретаря судового засідання Червинської І.В. від 21 листопада 2022 року за допомогою звукозаписувального технічного засобу «судове засідання не здійснювалося». 21 листопада 2022 року суддя Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Заверюха В.О. ухвалив рішення, яким задовольнив позов ОСОБА24 до ОСОБА26, визначив місце проживання малолітньої дитини разом із батьком (ОСОБА24), відібрав малолітню дитину від матері (ОСОБА26) без позбавлення її батьківських прав.

За даними ЄДРСР, рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 21 листопада 2022 року у справі № 495/8702/22 в апеляційному порядку оскаржено не було.

Попередньою перевіркою встановлено, що 9 лютого 2023 року ОСОБА24 звернувся до Білгород-Дністровського міськрайонного суду із заявою, в якій просив роз’яснити, чи є рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 21 листопада 2022 року у справі № 495/8702/22 «підтвердженням факту самостійного виховання малолітнього сина ОСОБА25, ____ р.н., батьком ОСОБА24, ____ р.н., без участі матері».

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 13 лютого 2023 року вказану заяву передано судді Заверюсі В.О.

Ухвалою судді Заверюхи В.О. від 15 лютого 2023 року рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 21 листопада 2022 року у справі № 495/8702/22 роз’яснено, зазначено, що воно є підтвердженням того, що ОСОБА24 самостійно займається вихованням малолітньої дитини без участі матері – ОСОБА26

В ухвалі від 15 лютого 2023 року суддя Заверюха В.О. вказав, що «в судове засідання сторони по справі не з’явились, повідомлялись, причини неявки суду не відомі». Водночас наведені суддею в ухвалі обставини не відповідають дійсності, оскільки матеріали справи не містять будь-якого підтвердження повідомлення сторін у справі про судове засідання 15 лютого 2023 року.

Відповідно до отриманої із системи «Аркан» довідки ОСОБА24 з 18 березня 2023 року до 13 липня 2024 року перетинав державний кордон України (на в’їзд та на виїзд) більше ніж 40 разів, із періодичністю від двох місяців до кількох днів.

 

Справи №№ 495/3099/24, 495/3345/24, 495/3650/24, 495/3710/24, 495/3746/24

Згідно із протоколом допиту свідка ОСОБА24 від 19 серпня 2024 року у кримінальному провадженні № ____ ОСОБА24 з ухваленим суддею ОСОБА12 рішенням від 21 листопада 2022 року у справі № 495/8702/22 звернувся до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки з метою отримання відстрочки від мобілізації, однак йому було відмовлено з посиланням на те, що для отримання відстрочки «мати має бути позбавлена батьківських прав».

ОСОБА24 повідомив, що з метою отримання рішення суду про позбавлення ОСОБА26 батьківських прав знову звернувся до ОСОБА11 За вказівкою ОСОБА11 ОСОБА24 надав йому копії відповідних документів, через деякий час ОСОБА11 надав йому на підпис позовну заяву. ОСОБА24 не відомо, «яка особа занесла цю позовну заяву в суд».

ОСОБА24 зазначив, що йому також не відомо, що вказаний позов надходив до суду п’ять разів, чотири рази до суду надходили заяви від його імені про залишення позову без розгляду. Він перебував за кордоном на момент ухвалення відповідного рішення суддею ОСОБА5.

На запитання, чи його підпис міститься в наданих йому для ознайомлення заявах (від 8 квітня 2024 року на ім’я судді Мишка В.В., від 15 квітня 2024 року на ім’я судді ОСОБА6, від 23 квітня 2024 року на ім’я судді ОСОБА6, від 23 квітня 2024 року на ім’я судді Волкової Ю.Ф.) свідок ОСОБА24 зазначив: «Вказані заяви я бачу вперше, підпис у них мені не належить, до суду я їх не подавав».

У протоколі допиту від 18 серпня 2024 року підозрюваного ОСОБА11 у кримінальному провадженні № ____ зазначено, що зятю ОСОБА11 – ОСОБА24, ураховуючи зміни в законодавстві України у 2024 році, для отримання відстрочки необхідно було отримати рішення про позбавлення матері батьківських прав.

Приблизно у березні 2024 року ОСОБА11 звернувся до ОСОБА12 із проханням забезпечити ухвалення такого судового рішення. ОСОБА12 пообіцяв безоплатно організувати «позитивне» рішення, оголосивши ОСОБА11 перелік необхідних для цього документів.

ОСОБА11 зазначив, що після подання позовної заяви до суду позов декілька разів потрапляв на розгляд суддів, які відмовляють в ухваленні фіктивних рішень. З метою розподілу справи «потрібному» судді голова суду ОСОБА12 організував підлеглих йому працівників. Зокрема, помічниця судді ОСОБА12 ОСОБА4 контролювала процес обрання судді та організовувала написання заяв від імені ОСОБА24 про повернення позову. Позов розподілявся також судді ОСОБА6, проте ОСОБА11 зазначає, що оскільки ОСОБА6 в січні 2024 року «було задокументовано на отриманні неправомірної вигоди», судового рішення за підписом зазначеного судді він «не захотів».

Згідно з показаннями ОСОБА11 за результатами втручання в автоматизований розподіл справи позов ОСОБА24 був розподілений судді ОСОБА5, який 4 червня 2024 року ухвалив рішення про позбавлення його доньки батьківських прав.

Із наданих НАБУ копій матеріалів справ №№ 495/3099/24, 495/3345/24, 495/3650/24, 495/3710/24, 495/3746/24 убачається факт п’ятиразового подання до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області позову ОСОБА24 до ОСОБА26 щодо позбавлення її батьківських прав. При цьому позовні заяви у справах: № 495/3099/24 (головуючий суддя – Мишко В.В., позовну заяву, на якій відсутній підпис позивача, зареєстровано в суді 8 квітня 2024 року); № 495/3345/24 (головуючий суддя – Боярський О.О., позовну заяву, на якій відсутній підпис позивача, зареєстровано 12 квітня 2024 року); № 495/3650/24 (головуючий суддя – Боярський О.О., позовну заяву зареєстровано 23 квітня 2024 року, на ній закреслено перелік додатків); № 495/3710/24 (головуючий суддя – Волкова Ю.Ф., позовну заяву зареєстровано 24 квітня 2024 року, на ній закреслено перелік додатків), – були повернуті позивачеві з підстав їх відкликання до постановлення ухвал про відкриття провадження у вказаних справах (заяви позивача від 8 квітня 2024 року, 15 квітня 2024 року, 23 квітня 2024 року, 24 квітня 2024 року відповідно).

25 квітня 2024 року у Білгород-Дністровському міськрайонному суді Одеської області було зареєстровано чергову позовну заяву ОСОБА24 до ОСОБА26 про позбавлення ОСОБА26 батьківських прав стосовно малолітньої дитини – ОСОБА25, ____ року народження.

Вказана позовна заява є аналогічною за змістом позовним заявам у наведених справах №№ 495/3099/24, 495/3345/24, 495/3650/24, 495/3710/24, підписана, до неї долучено додатки.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25 квітня 2024 року (за підписом керівника апарату Беспрозванних О.Г.) справі за вказаним позовом присвоєно № 495/3746/24, головуючим суддею у справі визначено суддю Савицького С.І.

Ухвалою від 26 квітня 2024 року суддя Савицький С.І. відкрив загальне позовне провадження. 3 червня 2024 року в суді зареєстровано заяву відповідачки – ОСОБА26, в якій вона висловила прохання розглянути справу № 495/3746/24 без її участі та зазначила про відсутність заперечень щодо задоволення позову.

4 червня 2024 року суддя Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Савицький С.І. ухвалив рішення, яким задовольнив позов ОСОБА24 до ОСОБА26, позбавивши ОСОБА26 батьківських прав стосовно її дитини – ОСОБА25, ____ року народження.

За інформацією з ЄДРСР, рішення від 4 червня 2024 року не було оскаржено в апеляційному порядку.

ОСОБА24, маючи намір безперешкодно перетинати кордон України, 12 серпня 2024 року з ухваленим суддею Савицьким С.І. рішенням від 4 червня 2024 року звертався до відповідного територіального центру комплектації та соціальної підтримки для отримання відстрочки від мобілізації (протокол допиту свідка ОСОБА24 від 19 серпня 2024 року).

Стислий зміст висновків Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, наведених в оскаржуваному рішенні

Щодо справ №№ 495/9643/22, 495/1426/23, 495/8702/22

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила, що у справах №№ 495/9643/22, 495/1426/23, 495/8702/22, які надійшли у провадження судді Заверюхи В.О., було сплачено судовий збір за одну позовну вимогу за наявності декількох. Отже, зазначені справи розглядалися суддею Заверюхою В.О. в умовах невідповідності позовних заяв вимогам частини четвертої статті 177 ЦПК України, частини третьої статті 6 Закону України «Про судовий збір».

Відповідно до Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2022 року № 265 в редакції, чинній на день звернення до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА18 та ОСОБА20 із позовами у справах № 495/9643/22 та № 495/1426/23 відповідно, декларування / реєстрація місця проживання (перебування), зняття із задекларованого / зареєстрованого місця проживання (перебування), зміна місця проживання (перебування), скасування декларування / реєстрації місця проживання (перебування) особи здійснюється органом реєстрації на території територіальної громади, на яку поширюються повноваження відповідної ради.

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила, що позов у справі № 495/9643/22 було подано за обставин зареєстрованого місця проживання відповідачки ОСОБА17 за адресою: АДРЕСА3; позов у справі № 495/1426/23 був поданий за обставин зареєстрованого місця проживання відповідачки ОСОБА21 за адресою: АДРЕСА4.

Водночас підставою для розгляду вказаних справ Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області була заявлена наявність договорів оренди (найму) відповідачками будинку за адресою: АДРЕСА1, що суперечить вимогам частини першої статті 27, статей 31, 187 ЦПК України.

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя звернула увагу на збіг у термінах оренди вказаного (одного й того самого) будинку відповідачками у справах № 495/9643/22 та № 495/1426/23 – із 15 жовтня 2022 року до 31 грудня 2022 року, що фактично свідчить про фіктивність вказаних договорів.

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя констатувала, що справи № 495/9643/22 та № 495/1426/23 розглядалися без підтвердження в установлений законом спосіб інформації щодо зареєстрованого місця проживання (перебування) відповідачок у вказаних справах, з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності).

У справах №№ 495/9643/22, 495/1426/23, 495/8702/22 Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила, що суддя Заверюха В.О. відкрив загальне позовне провадження. Водночас у матеріалах вказаних справ відсутні відомості про надіслання та вручення позивачам і відповідачам у встановлений законодавством спосіб копій ухвал і рішень у них, судових повісток про їх виклики в судові засідання, а також інформація про їх вручення за п’ять днів до судових засідань, що свідчить про порушення суддею Заверюхою В.О. вимог статей 8, 128, 190, 272 ЦПК України.

За результатами вивчення обставин розгляду справ №№ 495/9643/22, 495/1426/23, 495/8702/22 Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя констатувала не тільки відсутність доказів вручення судових рішень учасникам справи, а й відсутність належного підтвердження їх надсилання (в електронній формі у порядку, визначеному законом або рекомендованим листом з повідомленням про вручення).

Крім того, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила, що згідно з матеріалами справи № 495/1426/23 орган опіки та піклування Білгород-Дністровської міської ради Одеської області ухвалою суду від 14 лютого 2023 року було залучено до участі у вказаній справі, проте суд не дотримався приписів статей 8, 128, 190, 272 ЦПК України, не надіслав зазначеному органу опіки та піклування копію ухвали про відкриття загального позовного провадження у справі, повістку про виклик у підготовче судове засідання, копію рішення, ухваленого за результатами розгляду вказаної справи. Зазначеними діями суддя Заверюха В.О. фактично перешкодив органу опіки та піклування у здійсненні діяльності, пов’язаної із захистом прав дитини, зокрема, щодо дотримання принципів забезпечення її найкращих інтересів. Справу № 495/1426/23 на порушення вимог статті 19 Сімейного кодексу України (далі – СК України) суддя Заверюха В.О. розглянув за відсутності відповідного висновку органу опіки та піклування. З урахуванням обставин розгляду справи № 495/1426/23 та відомостей із кримінального провадження № ____ Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що вказані дії суддя Заверюха В.О. вчиняв свідомо, з метою ухвалення фіктивного судового рішення.

З огляду на викладене Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя зазначила, що суддя Заверюха В.О. допустив умисне істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасником судового процесу, у цьому випадку – органом опіки та піклування Білгород-Дністровської міської ради Одеської області, наданих йому процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків.

Зважаючи на ці обставини, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку про вчинення суддею Заверюхою В.О. дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (інше істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків та призвело до порушення правил щодо юрисдикції).

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила, що позови у справах №№ 495/9643/22, 495/1426/23, 495/8702/22, які розглядав безпосередньо суддя Заверюха В.О., стосувалися прав та інтересів малолітніх дітей: у справі № 495/9643/22 – ОСОБА19, віком 7 років; у справі № 495/1426/23 – ОСОБА22, віком 3 роки; у справі № 495/8702/22 – ОСОБА25, віком 3 місяці, у чутливій категорії справ – визначення місця проживання дитини з батьком, відібрання дитини від матері.

До участі у справах № 495/9643/22, № 495/8702/22 суддя Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Заверюха В.О. не залучав відповідний орган опіки та піклування, а у справі № 495/1426/23 таке залучення було винятково фіктивним, оскільки орган опіки та піклування висновку не складав.

Згідно зі встановленими Першою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя обставинами позови у справах №№ 495/9643/22, 495/8702/22, 495/1426/23 про визначення проживання малолітньої дитини з батьком, відібрання малолітньої дитини від матері, у вирішенні яких брав участь безпосередньо суддя Заверюха В.О., мали фіктивний характер. Водночас навіть за умови фіктивності наведених позовних вимог ухвалені в зазначених судових справах рішення створили певний юридичний факт, через що діти позивачів та відповідачів у вказаних справах набули статусу дитини, позбавленої материнської опіки, що, може вплинути на подальше формування самооцінки дітей, створити в їхній свідомості викривлене уявлення про сімейні цінності, призвести до реального невиконання матір’ю дитини батьківських обов’язків або зловживання батьком дитини фактом самостійного її виховання.

Інтереси малолітніх дітей у справах про визначення місця їх проживання з батьком та відібрання у матері не були представлені органом опіки та піклування, який, керуючись принципом забезпечення якнайкраще інтересів дитини, уповноважений оцінювати ризики та реальні обставини виникнення спору між батьками дитини.

На переконання Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, вказані дії судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Заверюхи В.О. у справах №№ 495/9643/22, 495/8702/22, 495/1426/23 свідчать про порушення передбачених статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статтями 3, 8, 9, 16, 18 Конвенції про права дитини прав та законних інтересів малолітніх дітей, які, хоч і не є учасниками справи в розумінні статті 65 ЦПК України, проте є суб’єктами судового захисту, чиї права мають бути дотримані як на державному, так і на міжнародному рівнях.

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила факти порушення суддею Заверюхою В.О. правил територіальної юрисдикції (підсудності); незалучення до справ щодо вирішення питання визначення місця проживання дитини з батьком і відібрання дитини від матері органу опіки та піклування, розгляду справ без передбаченого законом висновку органу опіки та піклування щодо розв’язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, а також на підставі інших документів, які стосуються справи; вирішення суддею Заверюхою В.О. спорів на підставі заяв відповідачок про визнання позовних вимог, за умов незаконних домовленостей щодо результатів вирішення справ.

Зазначене, як вказала Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, свідчить про порушення суддею Заверюхою В.О. не лише приписів статей 7, 19 СК України, статей 128, 185, 187, 206, 272 ЦПК України, а й загалом завдань цивільного судочинства, визначених статтею 2 ЦПК України, у частині забезпечення неупередженого розгляду справи з дотриманням принципу верховенства права.

З огляду на окремі відомості досудового розслідування у кримінальному провадженні № ____, ураховуючи факти недотримання суддею Заверюхою В.О. низки норм процесуального права за імперативності викладених у них приписів, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку про наявність у діях судді Заверюхи В.О. умислу, спрямованого на ухвалення ним рішень у справах №№ 495/9643/22, 495/1426/23, 495/8702/22 шляхом задоволення позовних вимог, які мали фіктивний характер.

На наявність умислу в діях судді Заверюхи В.О., зокрема, вказує й швидкість розгляду справ №№ 495/9643/22, 495/1426/23, 495/8702/22 (справу № 495/9643/22 суддя Заверюха В.О. розглянув за 12 днів, справу № 495/1426/23 – за 11 днів, справу № 495/8702/22 – за 20 днів), а також те, що в автоматизованому розподілі зазначених справ участь брав лише суддя Заверюха В.О., інших суддів було виключено з розподілу переважно з підстави «відсутність спеціалізації».

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила, що внаслідок ухвалення суддею Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Заверюхою В.О. рішення від 12 грудня 2022 року у справі № 495/9643/22, яким було визначено місце проживання малолітньої дитини ОСОБА19 разом із батьком ОСОБА18, відібрання малолітньої дитини ОСОБА19 від матері ОСОБА17 без позбавлення її батьківських прав для проживання малолітньої дитини з батьком у зв’язку із самостійним вихованням дитини батьком без участі матері, 25 березня 2023 року ОСОБА18 виїхав за межі України.

Позивач у справі № 495/8702/22 ОСОБА24, користуючись ухваленими суддею Заверюхою В.О. у справі № 495/8702/22 рішенням від 21 листопада 2022 року (яким встановлено місце проживання малолітньої дитини з батьком і відібрано дитину від матері без позбавлення її батьківських прав) та рішенням від 15 лютого 2023 року, яким роз’яснено рішення від 21 листопада 2022 року як підтвердження факту самостійного виховання дитини батьком, здійснював регулярні виїзди за кордон із 18 березня 2023 року до 13 липня 2024 року.

Отже, як встановила Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, зазначені дії позивачів підтверджують кінцеву мету (зокрема зафіксовану в матеріалах кримінального провадження № ____ [в показаннях підозрюваних, свідків, протоколах негласних слідчих (розшукових) дій (далі – НСРД]) ухвалення вказаних судових рішень, а саме ухилення військовозобов’язаних від мобілізації з метою виїзду з України під час дії правового режиму воєнного стану.

З урахуванням встановлених у дисциплінарному провадженні та наведених вище обставин Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що суддя Заверюха В.О. вчинив дисциплінарний проступок, передбачений пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме умисне порушення прав людини і основоположних свобод, інше грубе порушення вимог закону, що призвело до істотних негативних наслідків.

Щодо справ № 495/3746/24, № 495/2284/23

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя визнала підтвердженими факти допущення суддею Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Заверюхою В.О. позапроцесуальної поведінки у справах №№ 495/9643/22, 495/1426/23, 495/8702/22 та втручання судді Заверюхи В.О. в діяльність суддів Боярського О.О. й Савицького С.І. у справах № 495/2284/23 та № 495/3746/24 відповідно.

На переконання Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, суддя Заверюха В.О. не дотримався етичних норм щодо незалежності, неупередженості та справедливості суду, принципу верховенства права, а його поведінка, зокрема в частині втручання в процес здійснення правосуддя іншими суддями з метою реалізації мети щодо ухвалення «замовних» рішень, є такою, що порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя.

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що суддя Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Заверюха В.О. вчинив дисциплінарні проступки, передбачені пунктами 3, 8 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (допущення суддею поведінки, що порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду; втручання у процес здійснення правосуддя іншими суддями).

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя щодо розгляду Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області позовів ОСОБА24 до ОСОБА26 (про встановлення місця проживання дитини з батьком, про позбавлення матері батьківських прав) встановила, що зазначені позови надійшли до суду після звернення батька ОСОБА26 – ОСОБА11, до судді ОСОБА12 із проханням забезпечити ОСОБА24 відстрочку від мобілізації шляхом ухвалення відповідних судових рішень.

У справі за позовом ОСОБА13 до ОСОБА1 суддя ОСОБА12 діяв на прохання вказаних учасників справи, про що свідчать матеріали кримінального провадження № ____, зокрема, протоколи НСРД.

Зазначені обставини, на переконання Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, фактично свідчать про втручання в діяльність судді Заверюхи В.О. з боку зазначених осіб.

З інформації, розміщеної в системі документообігу Вищої ради правосуддя «Д-3» та на офіційному вебсайті Вищої ради правосуддя не виявлено повідомлень судді Заверюхи В.О. про втручання в його діяльність як судді за зазначеними фактами, що свідчить про невиконання суддею обов’язку, передбаченого частиною четвертою статті 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

З огляду на викладене Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку про наявність у діях судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Заверюхи В.О. складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 6 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Узагальнені доводи скарги представника судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Заверюхи В.О. – адвоката Заверюхи В.О., на рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 13 січня 2025 року № 17/1дп/15-25

У скарзі адвокат Заверюха В.О. зазначив, що Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку про вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку винятково на підставі пояснення осіб (обвинувачених та свідків), які надані в межах розслідування кримінального провадження, у якому не ухвалено вирок.

Крім того, адвокат Заверюха В.О. ставить під сумнів обставини виникнення кримінального провадження № ____, а також обставини, за яких певні особи надали відповідні пояснення.

Адвокат Заверюха В.О. вважає, що означене підтверджує «штучність» скарги НАБУ, а також тиск на суддю Заверюху В.О.

Щодо справ №№ 495/9643/22, 495/1426/23, 495/8702/22, 495/2284/23, 495/3746/24 адвокат Заверюха В.О. заперечує обставини будь-якого позапроцесуального спілкування судді Заверюхи В.О. з будь-ким щодо розгляду цих справ.

Адвокат Заверюха В.О. щодо справ № 495/8702/22, № 495/3746/24 звертає увагу, що матеріали скарги не містять жодних належних, допустимих та переконливих доказів (протоколів НСРД аудіо-, відеофіксації), які свідчили б, що суддя Заверюха В.О. спілкувався з будь-якими особами з приводу розгляду цих справ.

Щодо справ № 495/2284/23, № 495/3746/24 адвокат Заверюха В.О. також зазначає, що у справах суддею Заверюхою В.О. не було здійснено втручання в діяльність суддів Боярського О.О., Савицького С.І. відповідно.

Щодо порушення норм процесуального права у справах №№ 495/9643/22, 495/1426/23, 495/8702/22 адвокат Заверюха В.О. вказує, що рішення в цих справах набрали законної сили, в апеляційному та касаційному порядку їх не було переглянуто, скасовано / змінено, станом на сьогодні вони є чинними.

Адвокат Заверюха В.О. зазначає про відсутність у дисциплінарного органу Вищої ради правосуддя повноважень оцінювати обставини залучення / незалучення до участі у справах органу опіки та піклування, визначення підсудності справ тощо, загалом надавати оцінку діям судді на предмет дотримання ним норм процесуального права, прав людини та основоположних свобод.

Крім того, як вважає адвокат Заверюха В.О., відсутні докази настання негативних наслідків у результаті ухвалення суддею Заверюхою В.О. рішень у справах №№ 495/9643/22, 495/1426/23, 495/8702/22. Суддя Заверюха В.О. розглядав спори винятково із сімейних правовідносин, а не ті, що стосуються питань застосування законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Адвокат Заверюха В.О. зазначив, що чинний ЦПК України не передбачає обов’язку суду здійснювати перевірку особи щодо наявності статусу військовозобов’язаного та обставин виконання ним обов’язків, передбачених законами України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», «Про військовий обов’язок і військову службу».

Адвокат Заверюха В.О. вважає, що Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя не зазначила та не обґрунтувала в оскаржуваному рішенні існування прямого, неминучого причинового зв’язку між порушенням суддею Заверюхою В.О. норм процесуального права під час розгляду справ та послабленням обороноздатності держави в умовах воєнного стану, сприянням військовозобов’язаним особам у перетині державного кордону України в умовах воєнного стану, наданням можливості звільнення з лав Збройних Сил України.

Адвокат Заверюха В.О. зауважив, що поза увагою Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя залишився факт, що заяви позивачів про розгляд справ за їх відсутності містилися безпосередньо у самих позовних заявах, які надійшли до суду, що підтверджено доказами у матеріалах дисциплінарної справи.

Адвокат Заверюха В.О. вказав, що розгляд справ без залучення органу опіки та піклування та без його відповідного висновку не свідчить про порушення суддею Заверюхою В.О. прав дитини, оскільки ухвалені суддею Заверюхою В.О. судові рішення органом опіки та піклування не були оскаржені.

На переконання адвоката Заверюхи В.О., рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя є необґрунтованим та не підтвердженим реальними, належними, допустимими та переконливими доказами, які, б з точки зору звичайної розсудливої людини, свідчили би про вчинення суддею Заверюхою В.О. дисциплінарних проступків, зазначених у рішенні Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя.

Адвокат Заверюха В.О. вважає, що Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя необґрунтовано, упереджено та безпідставно відмовила в задоволенні клопотання про виклик і допит як свідків ОСОБА1, ОСОБА2, ОСОБА3, ОСОБА4, ОСОБА5.

На переконання адвоката Заверюхи В.О., Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя під час розгляду дисциплінарної справи допустила низку процедурних порушень, чим грубо порушила його права, а саме:

– головуючий зупинив його промову на 5 хвилин раніше, ніж передбачено Регламентом Вищої ради правосуддя;

– головуючий не надав можливості поставити питання представнику НАБУ, чим порушив права учасників справи, передбачені статтею 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»;

– два члени Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя одночасно вийшли із залу засідання під час його промови приблизно на п’ять хвилин.

За наведених обставин адвокат Заверюха В.О. висловив прохання скасувати рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 13 січня 2025 року № 17/1дп/15-25 про притягнення судді Заверюхи В.О. до дисциплінарної відповідальності у виді подання про звільнення судді з посади.

Висновки Вищої ради правосуддя за результатами розгляду скарги на рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 13 січня 2025 року № 17/1дп/15-25

Перевіривши доводи скарги, зміст рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 13 січня 2025 року № 17/1дп/15-25, матеріали дисциплінарної справи, заслухавши адвоката Заверюху В.О., представника НАБУ Чуприну О.О. Вища рада правосуддя дійшла таких висновків.

Згідно з положеннями статті 131 Конституції України в Україні діє Вища рада правосуддя, яка, зокрема, розглядає скарги на рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді чи прокурора.

Статтею 1 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» визначено, що Вища рада правосуддя є колегіальним, незалежним конституційним органом державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів.

Відповідно до частини другої статті 26 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» для розгляду справ щодо дисциплінарної відповідальності суддів Вища рада правосуддя утворює Дисциплінарні палати з числа членів Вищої ради правосуддя.

Частиною другою статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» установлено, що за результатами розгляду дисциплінарної справи Дисциплінарна палата ухвалює рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді або про відмову у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді.

Порядок розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді встановлено статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», відповідно до частини першої якої право оскаржити таке рішення до Вищої ради правосуддя має суддя, щодо якого ухвалено відповідне рішення.

За частиною першою статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди при розгляді справ застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ) як джерело права.

У пункті 123 рішення від 9 січня 2013 року у справі «Олександр Волков проти України» ЄСПЛ зазначив, що згідно з його практикою навіть у разі, коли судовий орган, що виносить рішення у спорах щодо «прав та обов’язків цивільного характеру», у певному відношенні не відповідає пункту 1 статті 6 Конвенції, порушення Конвенції не констатується за умови, якщо провадження у зазначеному органі «згодом є предметом контролю, здійснюваного судовим органом, що має повну юрисдикцію та насправді забезпечує гарантії пункту 1 статті 6 Конвенції» (рішення від 10 лютого 1983 року у справі «Альбер і Ле Конт проти Бельгії», пункт 29 рішення від 14 листопада 2006 року у справі «Цфайо проти Сполученого Королівства», заява № 60860/00, пункт 42). У межах скарги за статтею 6 Конвенції, щоб визначити, чи мав суд другої інстанції «повну юрисдикцію» або чи забезпечував «достатність перегляду» для виправлення відсутності незалежності в суді першої інстанції, необхідно врахувати такі чинники, як предмет оскаржуваного рішення, спосіб, у який було винесено рішення, та зміст спору, включаючи бажані та дійсні підстави для оскарження (рішення від 22 листопада 1995 року у справі «Брайян проти Сполученого Королівства», пункти 44–47 та рішення від 14 листопада 2006 року у справі «Цфайо проти Сполученого Королівства», заява № 60860/00, пункт 43).

Вища рада правосуддя та її дисциплінарні органи (палати) стосовно суддів фактично є квазісудом у розумінні статті 6 Конвенції.

Дисциплінарна відповідальність за юридичною природою істотно відрізняється від кримінальної за підставами, процедурою реалізації, колом суб’єктів, а також характером і наслідками стягнень.

Згідно з висновками Верховного Суду, викладеними в постановах Великої Палати Верховного Суду від 4 квітня 2019 року (провадження № 11-945сап18), від 19 травня 2021 року у справі № 9901/997/18 (провадження № 11-291заі20), від 12 вересня 2024 року (провадження № 11-138сап24), дисциплінарна і кримінальна відповідальність належать до різних видів юридичної відповідальності, а тому їх застосування з огляду на положення статті 4 Протоколу № 7 до Конвенції, частини першої статті 61 Конституції України не є взаємовиключним.

Питання про вину особи у вчиненні злочину (кримінального правопорушення), безумовно, може вирішити лише суд. Водночас виключні повноваження встановлювати відсутність або наявність у діях судді складу дисциплінарного проступку надані дисциплінарному органу – Дисциплінарним палатам Вищої ради правосуддя (стаття 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»). Відповідно, рішення будь-яких органів, у тому числі вирок суду, не можуть бути обов’язковими для дисциплінарного органу, який вправі і водночас зобов’язаний самостійно визначити наявність у діях особи складу дисциплінарного проступку. Тим паче, дисциплінарний орган не може бути обмежений у здійсненні своїх повноважень щодо дисциплінарного провадження через відсутність рішення компетентного органу в іншій процедурі, зокрема через відсутність вироку суду за фактами, які можуть бути одночасно підставами притягнення особи до кримінальної та дисциплінарної відповідальності. Так само рішення дисциплінарного органу не має жодного правового значення і для суду при розгляді кримінального провадження чи справи про адміністративне правопорушення.

Під час дисциплінарного провадження надається оцінка лише фактам, які можуть свідчити про наявність або відсутність у поведінці судді складу дисциплінарного проступку та про ступінь його вини. Встановлені під час дисциплінарного провадження факти та обставини мають значення тільки для ухвалення рішення в межах своєї компетенції та жодним чином не свідчать про доведеність вини особи у вчиненні адміністративних або кримінальних правопорушень.

Вища рада правосуддя звертає увагу, що доводи адвоката Заверюхи В.О., наведені у скарзі на рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, аналогічні доводам у його поясненнях до дисциплінарної скарги, та Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя надала їм відповідну оцінку під час розгляду дисциплінарної справи.

Щодо доводів адвоката Заверюхи В.О. про відсутність у дисциплінарного органу Вищої ради правосуддя повноважень оцінювати обставини залучення / незалучення до участі у справах органу опіки та піклування, визначення підсудності справ тощо, загалом надавати оцінку діям судді на предмет дотримання ним норм процесуального права, дотримання прав людини та основоположних свобод.

Вища рада правосуддя звертає увагу, що порушення суддею норм процесуального права, прав людини і основоположних свобод є окремими складами дисциплінарних проступків, зокрема передбачених підпунктом «а» пункту 1, пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Виключні повноваження встановлювати відсутність або наявність у діях судді складу дисциплінарного проступку надані дисциплінарному органу – Дисциплінарним палатам Вищої ради правосуддя (стаття 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»), і під час дисциплінарного провадження надається оцінка лише фактам, які можуть свідчити про наявність або відсутність у поведінці судді складу дисциплінарного проступку та про ступінь його вини.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 7 листопада 2019 року у справі № 11-482сап19 зазначила, що орган, який здійснює дисциплінарне провадження щодо судді, не уповноважений перевіряти законність судового рішення, а зобов’язаний перевірити дії судді під час ухвалення такого рішення в частині наявності порушень, які є підставою для застосування дисциплінарної відповідальності, та оцінити наслідки саме цих дій. Це означає, що вирішення питання щодо наявності або відсутності підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, у тому числі оцінка наслідків його дій, не може ставитися у залежність від того, чи було оскаржено ухвалене ним рішення, а також результатів перегляду такого рішення судами вищих інстанцій, оскільки саме собою залишення без змін судового рішення або його скасування не є доказом належного або неналежного виконання суддею своїх професійних обов’язків у контексті вирішення питання про дисциплінарну відповідальність, хоч це й може бути враховано дисциплінарним органом.

Доводи адвоката Заверюхи В.О. про те, що Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя фактично перевірила судові рішення у справах №№ 495/9643/22, 495/1426/23, 495/8702/22, 495/2284/23, 495/3746/24 на предмет дотримання вимог процесуального законодавства, хоча не мала на це повноважень, є безпідставними, оскільки дисциплінарний орган перевіряє дії судді під час розгляду справ, у тому числі дотримання норм процесуального закону, в межах його компетенції, визначеної Конституцією України та Законом України «Про Вищу раду правосуддя». Водночас дисциплінарний орган не втручається у зміст судових рішень, тобто не перевіряє законності чи обґрунтованості судових висновків по суті справи, оскільки це є прерогативою судів вищих інстанцій, про що зазначила в рішенні Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя.

Вища рада правосуддя вважає необґрунтованими доводи адвоката Заверюхи В.О. про відсутність порушень норм процесуального права під час розгляду справ №№ 495/9643/22, 495/1426/23, 495/8702/22, оскільки рішення у них набрали законної сили, в апеляційному та касаційному порядку їх не було переглянуто, не скасовано / не змінено і станом на сьогодні вони є чинними. Вища рада правосуддя погоджується з висновками Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, оскільки під час здійснення дисциплінарного провадження було встановлено недобросовісну мету звернення осіб до суду з «фіктивними» позовними вимогами, а задоволення позовних вимог фактично відповідало інтересам як позивача, так і відповідача, тому ухвалені судові рішення апріорі не могли бути оскаржені.

Вища рада правосуддя наголошує, що Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя не надавала оцінки рішенням у справах №№ 495/9643/22, 495/1426/23, 495/8702/22, проте проаналізувала дії судді Заверюхи В.О. під час здійснення правосуддя в цих справах та інші обставини, зокрема встановлені НАБУ під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № ____.

Статтями 55, 124 Конституції України, статтею 4 ЦПК України визначено, що кожній особі гарантується право на звернення до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, однак реалізація цього права має здійснюватися в порядку, встановленому ЦПК України.

Згідно зі статтею 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 175 ЦПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Позивач зобов’язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів) (частина п’ята статті 177 ЦПК України).

Згідно із частиною четвертою статті 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

За статтею 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір за подання позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, справляється у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про судовий збір» у разі, коли в позовній заяві об’єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

За приписами частини першої статті 185, частини одинадцятої статті 187 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п’яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху; суддя, встановивши, після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п’яти днів з дня вручення позивачу ухвали.

З огляду на викладене Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя правильно встановила, що справи №№ 495/9643/22, 495/1426/23, 495/8702/22 розглядав суддя Заверюха В.О. з порушенням вимог частини четвертої статті 177 ЦПК України, частини третьої статті 6 Закону України «Про судовий збір», оскільки при поданні позовних заяв позивачі сплатили судовий збір за одну позовну вимогу за наявності кількох.

Підсудність цивільних справ у спорах, вирішення яких належить до повноважень конкретного суду першої інстанції, визначається статтями 26–32 ЦПК України.

Відповідно до частини першої статті 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред’являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Згідно з вимогами частини першої статті 4 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» особа одночасно може мати лише одне задеклароване або одне зареєстроване місце проживання (перебування).

За пунктом 1 частини першої статті 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Згідно з висновками Об’єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладеними в постанові від 24 червня 2024 року у справі № 554/7669/21, сформованими з метою забезпечення єдності судової практики, особа може мати декілька місць проживання / перебування. Водночас законодавством визначено необхідність проведення реєстрації (декларування) місця проживання / перебування особи, яка може бути здійснена тільки за однією адресою за її власним вибором, у тому числі й на підставі договору оренди житлового приміщення. Верховний Суд зазначив, що реєстрація (декларування) місця проживання / перебування у встановленому порядку має значення для реалізації окремих прав особи, зокрема, під час вибору суду, якому підсудна справа.

Положення частини першої статті 27, частини першої статті 28 ЦПК України імперативно встановлюють, що визначення територіальної юрисдикції (підсудності) здійснюється з урахуванням зареєстрованого місця проживання або перебування фізичної особи – сторони у справі, якщо інше не передбачено законом.

Зазначена вимога процесуального закону унеможливлює зловживання процесуальними правами при визначенні підсудності.

Отже, нормами ЦПК України передбачено використання лише зареєстрованого місця проживання, фактичне місце проживання фізичної особи не має правового значення.

З огляду на викладене Верховний Суд констатував, що використання для встановлення конкретного суду за визначеною територіальною підсудністю фактичної адреси проживання матиме наслідком невизначеність при вчиненні окремих процесуальних дій, адже фактичне місце проживання може змінюватись чи не щодня. Крім того, особа може мати більше ніж одне фактичне місце проживання, але зареєстроване може бути лише одне місце проживання.

Під час підготовки дисциплінарної справи до розгляду Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила, що позов у справі № 495/9643/22 було подано за обставин зареєстрованого місця проживання відповідачки ОСОБА17 за адресою: АДРЕСА3; позов у справі № 495/1426/23 було подано за обставин зареєстрованого місця проживання відповідачки ОСОБА21 за адресою: АДРЕСА4.

Водночас підставою для розгляду зазначених справ Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області заявив наявність договорів оренди (найму) відповідачками будинку за адресою: АДРЕСА1, що суперечить вимогам частини першої статті 27, статей 31, 187 ЦПК України.

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя звернула увагу на збіг у термінах оренди зазначеного (одного й того самого) будинку відповідачками у справах № 495/9643/22 та № 495/1426/23 – із 15 жовтня 2022 року до 31 грудня 2022 року, що фактично може свідчити про фіктивність цих договорів.

Відповідно до вимог статті 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом (стаття 78 ЦПК України).

Частинами шостою – восьмою статті 187 ЦПК України встановлено, що у разі, якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є суб’єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи. Інформація про місце проживання (перебування) фізичної особи має бути надана протягом п’яти днів з моменту отримання відповідним органом реєстрації місця проживання та перебування особи відповідного звернення суду. Суддя з метою визначення підсудності може також користуватися даними Єдиного державного демографічного реєстру.

Якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 ЦПК України (частина дев’ята статті 187 ЦПК України).

Згідно з приписами частини десятої статті 187 ЦПК України, якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи, суд вирішує питання про відкриття провадження у справі.

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила, що матеріали справ № 495/9643/22 та № 495/1426/23 містять запити суду до відділу адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України в Одеській області про надання відомостей про реєстрацію місця проживання та інших персональних даних, що містяться в реєстрі адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України в Одеській області, щодо ОСОБА17 та ОСОБА21, проте відповіді на ці запити до суду не надходили.

З огляду на викладене Вища рада правосуддя вважає, що Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла правильного висновку про те, що справи № 495/9643/22, № 495/1426/23 розглядав суддя Заверюха В.О. без підтвердження у встановлений законом спосіб інформації щодо зареєстрованого місця проживання (перебування) відповідачок у вказаних справах, з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності).

Згідно з вимогами статті 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи.

Відповідно до вимог статті 128 ЦПК України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов’язковою; суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов’язковою. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п’ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення – завчасно.

Стороні чи її представникові за їхньою згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам судового процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про дату, час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку.

Згідно із частиною шостою статті 128 ЦПК України в редакції, чинній до 18 жовтня 2023 року, судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур’єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Відповідно до частини шостої статті 128 ЦПК України в редакції Закону України від 29 червня 2023 року № 3200-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов’язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами» (введений в дію 18 жовтня 2023 року) (далі – Закон № 3200-IX) судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, – разом з копіями відповідних документів, надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності – разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур’єром за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

За частиною восьмою статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є:

1) день вручення судової повістки під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Судова повістка юридичній особі направляється за її місцезнаходженням або за місцезнаходженням її представництва, філії, якщо позов виник у зв’язку з їхньою діяльністю (частина десята статті 128 ЦПК України).

Згідно із частиною шостою статті 128 ЦПК України в редакції, чинній до 18 жовтня 2023 року, у випадку відсутності в адресата офіційної електронної адреси судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку, а юридичним особам – відповідній службовій особі, яка розписується про одержання повістки.

Частиною шостою статті 128 ЦПК України в редакції введеного в дію 18 жовтня 2023 року Закону № 3200-IX установлено, що у разі відсутності в адресата електронного кабінету судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку, а юридичним особам – відповідній службовій особі, яка розписується про одержання повістки.

Розписка про одержання судової повістки з поміткою про дату вручення в той самий день особами, які її вручали, повертається до суду (частина друга статті 130 ЦПК України).

Частиною п’ятою статті 272 ЦПК України в редакції, чинній до 18 жовтня 2023 року, визначено, що учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, – у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення – якщо така адреса відсутня.

Відповідно до приписів частини п’ятої статті 272 ЦПК України в редакції Закону № 3200-IX учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету – рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 272 цього Кодексу (частина перша статті 190 ЦПК України).

Згідно із частиною шостою статті 272 ЦПК України днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого ЦПК України строку, зокрема, з підстав неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання (пункт 1 частини другої статті 223 ЦПК України).

З огляду на викладене Вища рада правосуддя вважає обґрунтованими висновки Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя про порушення суддею Заверюхою В.О. вимог статей 8, 128, 190, 272 ЦПК України під час розгляду справ №№ 495/9643/22, 495/1426/23, 495/8702/22, оскільки в матеріалах вказаних справ відсутні відомості про надіслання та вручення позивачам і відповідачам у зазначених справах у встановлений законодавством спосіб копій ухвал і рішень у цих справах, судових повісток про їх виклики в судові засідання, а також інформація про їх вручення за п’ять днів до судових засідань. При цьому суддя Заверюха В.О. відкрив загальне позовне провадження в цих справах.

Вища рада правосуддя погоджується з висновком Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, що в разі добросовісної поведінки позивачів та відповідачів та за умови «справжності» позовних вимог у вказаних справах наведені вище дії (бездіяльність) судді Заверюхи В.О. унеможливили б реалізацію наданих їм процесуальних прав і виконання процесуальних обов’язків.

Означене також свідчить про відсутність у суду наміру надсилати учасникам справи судові рішення, оскільки в листах, які містяться в матеріалах справи № 495/1426/23 (щодо надіслання учасникам справи копії ухвали про відкриття провадження у справі, копії рішення за результатами її розгляду), зазначено неправильну адресу позивача ОСОБА20 («ІНФОРМАЦІЯ2» замість «АДРЕСА5» [згідно з позовною заявою]).

Водночас за результатами вивчення обставин розгляду справ №№ 495/9643/22, 495/1426/23, 495/8702/22 Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у своєму рішенні правильно вказала про відсутність не тільки доказів вручення судових рішень учасникам справи, а й відсутність належного підтвердження їх надсилання (в електронній формі у порядку, визначеному законом або рекомендованим листом з повідомленням про вручення).

Крім того, відповідно до частини четвертої статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов’язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.

Частиною п’ятою статті 19 СК України передбачено, що орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв’язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Відповідно до Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов’язаної із захистом прав дитини (зі змінами), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866 (зі змінами) (далі – Порядок), органи опіки та піклування провадять свою діяльність, пов’язану із захистом прав дитини, зокрема, з дотриманням принципів забезпечення найкращих інтересів дитини, недопущення дискримінації дітей. Під час розв’язання спорів між батьками щодо визначення місця проживання (перебування) дитини служба у справах дітей повинна керуватися найкращими інтересами дитини з урахуванням рівних прав та обов’язків матері та батька щодо дитини.

Зокрема, працівник служби у справах дітей за місцем проживання (перебування) дитини проводить бесіду з батьками та відвідує дитину за місцем проживання, про що складає акт обстеження умов проживання. Під час розгляду питання про визначення місця проживання дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання батьківських обов’язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, стан здоров’я дитини, факти вчинення домашнього насильства стосовно дитини або за її присутності та інші вагомі обставини.

Згідно з Порядком місце проживання дитини не може бути визначене з тим із батьків, який не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або вживає наркотичні засоби, своєю поведінкою може зашкодити здоров’ю та розвитку дитини. Після обстеження житлово-побутових умов, проведення бесіди з батьками та дитиною служба у справах дітей складає висновок про визначення місця проживання дитини.

Оскільки згідно із приписами статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків, висновок органу опіки та піклування, в разі їх недобросовісної поведінки, має вагоме доказове значення в судовому процесі.

Своєю чергою, участь у справі органу опіки та піклування, складання ним висновку фактично є гарантією дотримання прав та інтересів дитини, у цьому конкретному випадку – ОСОБА22, ____ року народження.

Як встановлено Першою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя та підтверджується матеріалами справи № 495/1426/23 орган опіки та піклування Білгород-Дністровської міської ради Одеської області ухвалою суду від 14 лютого 2023 року був залучений до участі у вказаній справі.

Проте суд не дотримався приписів статей 8, 128, 190, 272 ЦПК України, не надіслав зазначеному органу опіки та піклування копію ухвали про відкриття загального позовного провадження у справі, повістку про виклик у підготовче судове засідання, копію рішення, ухваленого за результатами розгляду вказаної справи.

Вища рада правосуддя погоджується, що такими діями суддя Заверюха В.О. фактично перешкодив органу опіки та піклування у здійсненні діяльності, пов’язаної із захистом прав дитини, зокрема, щодо дотримання принципів забезпечення її найкращих інтересів та розглянув справу № 495/1426/23 з порушенням вимог статті 19 СК України за відсутності відповідного висновку органу опіки та піклування.

Отже, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, з урахуванням обставин розгляду справи № 495/1426/23 та інформації досудового розслідування кримінального провадження № ____, дійшла правильного висновку, що вказані дії суддя Заверюха В.О. вчиняв свідомо, з метою ухвалення фіктивного судового рішення.

З огляду на зазначене Вища рада правосуддя погоджується, що суддя Заверюха В.О. допустив умисне істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасником судового процесу, у цьому випадку органом опіки та піклування Білгород-Дністровської міської ради Одеської області, наданих йому процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків.

Зважаючи на викладені вище обставини, Вища рада правосуддя вважає, що Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла правильного висновку про вчинення суддею Заверюхою В.О. дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (інше істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків та призвело до порушення правил щодо юрисдикції).

Щодо доводів адвоката Заверюхи В.О. про відсутність доказів настання негативних наслідків за результатами ухвалення суддею Заверюхою В.О. рішень у справах №№ 495/9643/22, 495/1426/23, 495/8702/22.

Згідно з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові Об’єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 11 грудня 2023 року у справі № 607/20787/19 про визначення місця проживання дитини разом із батьком, судам слід пам’ятати, що основним суб’єктом, на якого має вплив ухвалене рішення у сімейних спорах цієї категорії, є саме дитина.

Позови у справах №№ 495/9643/22, 495/1426/23, 495/8702/22, які розглядав безпосередньо суддя Заверюха В.О., стосувалися прав та інтересів малолітніх дітей: у справі № 495/9643/22 – ОСОБА19, віком 7 років; у справі № 495/1426/23 – ОСОБА22, віком 3 роки; у справі № 495/8702/22 – ОСОБА25, віком 3 місяці, у чутливій категорії справ – визначення місця проживання дитини з батьком, відібрання дитини від матері.

До участі у справах № 495/9643/22, № 495/8702/22 суддя Заверюха В.О. не залучав відповідний орган опіки та піклування, а у справі № 495/1426/23 таке залучення мало фіктивний характер, оскільки орган опіки та піклування висновку не складав.

Згідно з рішенням ЄСПЛ «Хант проти України» від 7 грудня 2006 року (заява № 31111/04) між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров’ю чи розвитку дитини.

За статтею 1 Закону України «Про захист прав дитини» забезпечення найкращих інтересів дитини – дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров’я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити.

Аналіз наведених норм права та практики ЄСПЛ дає підстави вважати, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, і насамперед повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи з об’єктивних обставин спору, а вже потім – права батьків.

Вища рада правосуддя погоджується з висновками Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, що позови у справах №№ 495/9643/22, 495/8702/22, 495/1426/22 про визначення проживання малолітньої дитини з батьком, відібрання малолітньої дитини від матері, у вирішенні яких брав участь безпосередньо суддя Заверюха В.О., мали ознаки фіктивності. Водночас навіть за умови фіктивності наведених позовних вимог ухвалені у зазначених судових справах рішення створили певний юридичний факт, коли діти позивачів та відповідачів у вказаних справах були позбавлені материнської опіки, що, зі свого боку, може вплинути на подальше формування самооцінки дітей, створити в їхній свідомості викривлене уявлення про сімейні цінності, призвести до реального невиконання матір’ю дитини батьківських обов’язків або зловживання батьком дитини фактом самостійного її виховання.

При цьому інтереси малолітніх дітей у справах про визначення місця їх проживання з батьком та відібрання у матері не були представлені органом опіки та піклування, який, керуючись принципом забезпечення якнайкращих інтересів дитини, уповноважений оцінювати ризики та реальні обставини виникнення спору між батьками дитини.

Доводи адвоката Заверюхи В.О. про те, що розгляд справ без залучення органу опіки та піклування та без складання органом опіки та піклування відповідного висновку не свідчить про порушення суддею Заверюхою В.О. прав дитини, оскільки ухвалені ним судові рішення не були оскаржені органом опіки та піклування, є безпідставними. Як правильно зауважила Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, згідно з показаннями, наданими начальником Служби у справах дітей Білгород-Дністровської міської ради Лавроневич С.А. як свідком у кримінальному провадженні № ____, в органу опіки та піклування немає повноважень оскаржувати судові рішення з відповідними позовними вимогами, в яких офіційними представниками дитини є батьки.

Статтею 9 Конвенції про права дитини передбачений обов’язок держави забезпечити те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Конвенцією про права дитини дитині гарантовані права на захист і піклування, необхідні для її благополуччя, зокрема право на піклування батьків, забезпечення у максимально можливій мірі здорового розвитку, право на сімейні зв’язки (статті 6, 8 Конвенції про права дитини). Згідно зі статтями 16, 18 Конвенції про права дитини жодна дитина не може бути об’єктом свавільного або незаконного втручання в здійснення її права на особисте і сімейне життя; держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини.

У Конвенції проголошено принцип верховенства права і зобов’язання договірних сторін дотримуватися прав людини. Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення прав дітей, посилається на приписи статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод як базового документа, згідно з яким кожному встановлено право на повагу до свого приватного і сімейного життя, а також наголошено, що органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров’я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

У справах «Н.Ц. та інші проти Грузії», «М.С. проти України» ЄСПЛ, констатуючи порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зазначив, що будь-які серйозні питання, які стосуються дотримання прав дитини, повинні бути вивчені; при визначенні найкращих інтересів дитини в конкретній справі слід брати до уваги два міркування: по-перше, в найкращих інтересах дитини зберегти її зв’язки з сім’єю, окрім випадків, коли доведено, що сім’я непридатна для цього, і, по-друге, в найкращих інтересах дитини забезпечити її розвиток в безпечному, надійному і стабільному середовищі.

З огляду на викладене Вища рада правосуддя вважає правильним висновок Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, що вказані вище дії судді Заверюхи В.О. у справах №№ 495/9643/22, 495/1426/23, 495/8702/22 свідчать про порушення передбачених статтею 8 Конвенції, статтями 3, 8, 9, 16, 18 Конвенції про права дитини прав та законних інтересів малолітніх дітей, які, хоч і не є учасниками справи в розумінні статті 65 ЦПК України, проте є суб’єктами судового захисту, права яких мають бути дотримані як на державному, так і на міжнародному рівнях.

Згідно з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в постанові від 3 лютого 2022 року (провадження № 11-40сап21), допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення правил людини і основоположних свобод є самостійним складом дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», та не передбачає настання негативних наслідків, оскільки порушення правил людини і основоположних свобод за своєю суттю і є такими негативними наслідками.

Зі змісту постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2023 року (провадження № 11/228/сап21) убачається, що у разі допущення суддею порушення прав людини і основоположних свобод відсутність негативних наслідків не може бути підставою для звільнення судді від дисциплінарної відповідальності.

За статтею 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов’язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до пункту 1 частини сьомої статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя зобов’язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону із дотриманням засад і правил судочинства.

Вища рада правосуддя вважає, що Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя правильно встановила факти порушення суддею Заверюхою В.О. правил територіальної юрисдикції (підсудності); незалучення до справ щодо вирішення питання визначення місця проживання дитини з батьком і відібрання дитини від матері органу опіки та піклування, розгляду справ без передбаченого законом висновку органу опіки та піклування щодо розв’язання спору на підставі відомостей, одержаних за результатами обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, а також на підставі інших документів, які стосуються справи; вирішення суддею Заверюхою В.О. спорів на підставі заяв відповідачок про визнання позовних вимог за умов незаконних домовленостей щодо результатів вирішення справ.

У зв’язку із зазначеним, Вища рада правосуддя погоджується, що суддя Заверюха В.О. порушив не лише приписи статей 7, 19 СК України, статей 128, 185, 187, 206, 272 ЦПК України, а й загалом завдань цивільного судочинства, визначених статтею 2 ЦПК України, у частині забезпечення неупередженого розгляду справи з дотриманням принципу верховенства права.

З огляду на відомості, встановлені досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні № ____, ураховуючи факти недотримання суддею Заверюхою В.О. низки норм процесуального права, Вища рада правосуддя вважає, що Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла правильного висновку про наявність у діях судді Заверюхи В.О. умислу, спрямованого на ухвалення ним рішень у справах №№ 495/9643/22, 495/1426/23, 495/8702/22 шляхом задоволення позовних вимог, які мали ознаки фіктивності.

Крім того, на наявність умислу в діях судді Заверюхи В.О., зокрема, вказує й швидкість розгляду справ №№ 495/9643/22, 495/1426/23, 495/8702/22 (справу № 495/9643/22 суддя Заверюха В.О. розглянув за 12 днів, справу № 495/1426/23 – за 11 днів, справу № 495/8702/22 – за 20 днів), а також те, що в автоматизованому розподілі зазначених справ участь брав лише суддя Заверюха В.О., інших суддів було виключено з розподілу переважно з підстави «відсутність спеціалізації».

Дії позивачів підтверджують кінцеву мету (зокрема, зафіксовану в матеріалах кримінального провадження № ____ [в показаннях підозрюваних, свідків, протоколах НСРД]) ухвалення вказаних судових рішень, а саме ухилення військовозобов’язаних від мобілізації з метою виїзду з України під час дії правового режиму воєнного стану з огляду на таке.

Згідно з абзацом п’ятим частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію» в редакції, що діяла з 15 серпня 2014 року до 17 травня 2024 року, не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов’язані жінки та чоловіки, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років (такі особи можуть бути призвані на військову службу у разі їх згоди і тільки за місцем проживання).

Факт самостійного виховання не може бути встановлений у позасудовому порядку.

Унаслідок ухвалення суддею Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Заверюхою В.О. рішення від 12 грудня 2022 року у справі № 495/9643/22, яким було визначено місце проживання малолітньої дитини ОСОБА19 разом із батьком ОСОБА18, відібрання малолітньої дитини ОСОБА19 від матері ОСОБА17 без позбавлення її батьківських прав для проживання малолітньої дитини з батьком у зв’язку із самостійним вихованням дитини батьком без участі матері, 25 березня 2023 року ОСОБА18 виїхав за межі України.

Позивач у справі № 495/8702/22 ОСОБА24, користуючись ухваленими суддею Заверюхою В.О. у справі № 495/8702/22 рішенням від 21 листопада 2022 року (яким встановлено місце проживання малолітньої дитини з батьком та відібрано дитину від матері без позбавлення її батьківських прав) та рішенням від 15 лютого 2023 року, яким роз’яснено рішення від 21 листопада 2022 року як підтвердження факту самостійного виховання дитини батьком, регулярно виїжджав за кордон із 18 березня 2023 року до 13 липня 2024 року.

У період дії правового режиму воєнного стану перетин державного кордону чоловіками віком від 18 до 60 років є обмеженим. Виїжджати за кордон мають право лише особи, які мають підстави для відстрочки від призову на військову службу. Однією з підстав для виїзду є самостійне виховання батьком дитини, а в даному конкретному випадку – рішення суду про встановлення факту самостійного виховання дитини.

Згідно із затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року № 57 Правилами перетинання державного кордону громадянами України пропуск через державний кордон жінки (у тому числі тієї, яка є усиновлювачем, опікуном, піклувальником, однією з прийомних батьків або однією з батьків-вихователів) та/або чоловіка, який є одиноким батьком, одиноким усиновлювачем або опікуном, піклувальником, прийомним батьком чи батьком-вихователем (за умови, що він не перебуває у шлюбі та самостійно виховує та утримує дитину без участі матері), із числа зазначених у цьому пункті осіб, які мають або виховують дитину / дітей віком до 18 років, під час їх виїзду за межі України з метою відвідування таких дітей, які перебувають за межами України, або для супроводження таких дітей для виїзду за межі України здійснюється уповноваженими особами Держприкордонслужби за наявності відповідних підтвердних документів.

Отже, Вища рада правосуддя вважає, що з урахуванням встановлених у дисциплінарному провадженні та наведених вище обставин Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла правильного висновку, що суддя Заверюха В.О. вчинив дисциплінарний проступок, передбачений пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме умисне порушення прав людини і основоположних свобод, інше грубе порушення вимог закону, що призвело до істотних негативних наслідків.

Щодо доводів адвоката Заверюхи В.О. стосовно обставин виникнення кримінального провадження № ____ від 9 травня 2023 року за підозрою ОСОБА6 (суддя Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області), обставин, за яких певні особи надали відповідні пояснення, а також законності доказів, на підставі яких Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку про вчинення суддею Заверюхою В.О. істотного дисциплінарного проступку.

Вища рада правосуддя погоджується з висновками Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя про відсутність у Вищої ради правосуддя повноважень оцінювати дії НАБУ під час здійснення досудового розслідування у кримінальних провадженнях та втручатися у процес проведення відповідних слідчих дій, виконання ними інших завдань досудового розслідування.

Процедура здобуття того чи іншого доказу у кримінальному провадженні та його подальша правова оцінка відповідно до вимог кримінального процесуального закону не охоплюється компетенцією дисциплінарного органу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23 вересня 2021 року у справі № 9901/501/19).

Крім того, Вища рада правосуддя, оцінюючи дії судді Заверюхи В.О. під час розгляду дисциплінарної справи, а також досліджуючи окремі матеріали кримінального провадження, зокрема надані підозрюваними ОСОБА6, ОСОБА11, свідком ОСОБА24 у кримінальному провадженні № ____ показання, їх зміст, як і зміст показань, наданих головним консультантом суду ОСОБА8 (щодо правдивості яких адвокат Заверюха В.О. не висловив зауважень), враховує правові позиції Вищої ради правосуддя, висловлені в рішеннях Вищої ради правосуддя від 3 червня 2025 року № 1192/0/15-25, від 11 лютого 2025 року № 221/0/15-25, від 26 листопада 2024 року № 3423/0/15-24, від 17 жовтня 2024 року № 3051/0/15-24, від 27 червня 2024 року № 1995/0/15-24, від 26 грудня 2023 року № 1400/0/15-23, від 1 квітня 2021 року № 759/0/15-21, від 22 жовтня 2020 року № 2932/0/15-20, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17, від 22 січня 2019 року у справі № 800/454/17, від 8 квітня 2021 року (провадження № 11-238сап20), від 30 травня 2024 року (провадження № 11-22сап24), від 12 вересня 2024 року (провадження № 11-138сап24), від 12 грудня 2024 року (провадження № 11-168сап24), згідно з якими: матеріали кримінального провадження можуть бути використані при вирішенні питання про наявність у діях судді дисциплінарного проступку; відсутність вироку, яким було би визнано особу винною у вчиненні кримінального правопорушення, склад якого передбачав би відповідні діяння, не є перешкодою для притягнення цієї особи до дисциплінарної відповідальності; у дисциплінарному провадженні діє принцип автономності, відповідно до якого дисциплінарне провадження розглядається незалежно від розгляду кримінального провадження.

Водночас Велика Палата Верховного Суду в постановах від 12 грудня 2024 року (провадження № 11-168сап24), від 30 травня 2024 року (провадження № 11-22сап24), від 14 березня 2019 року у справі № 9901/789/18 дійшла висновку щодо можливості використання таких доказів, як протоколи НСРД, під час дисциплінарного провадження щодо судді, пославшись, зокрема, на постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 та 29 січня 2019 року (справи № 800/454/17 та № 9901/728/18 відповідно), від 13 травня 2021 року (провадження № 11-197сап20).

Окрім того, Вища рада правосуддя зазначає, що рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя про притягнення судді Заверюхи О.В. до дисциплінарної відповідальності хоча й прийнято на підставі, зокрема, відомостей, здобутих в результаті НСРД, проте ґрунтується на самостійних правових підставах та висновках.

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя проаналізувала зміст актів опитування ОСОБА3 від 6 січня 2025 року, ОСОБА1 від 7 січня 2025 року, ОСОБА2 від 6 січня 2025 року, ОСОБА4 від 6 січня 2025 року, ОСОБА5 від 6 січня 2025 року, долучених до матеріалів дисциплінарної справи, на предмет правдивості та переконливості, відсутності особистих мотивів і пов’язаності з кримінальним провадженням № ____ та зазначила таке.

Адвокат ОСОБА3, про якого йдеться у кримінальному провадженні № ____ як про особу, яку порекомендував суддя ОСОБА12 сім’ї ОСОБА1,ОСОБА13 як свого адвоката, надав адвокату Заверюсі О.В. пояснення, у яких, зокрема, вказав, що має відносини із суддею Заверюхою В.О. винятково у рамках здійснення ним адвокатської діяльності.

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила, що за даними ЄДРСР, адвокат ОСОБА3 діяв як представник учасників справ, головуючим суддею в яких був суддя Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Заверюха В.О. (зокрема, справи про позбавлення матері батьківських прав стосовно малолітньої дитини, позови в яких було задоволено [рішення у справах № 495/13547/23 від 21 грудня 2023 року, № 495/12989/23 від 13 грудня 2023 року, № 495/9886/23 від 26 вересня 2023 року, № 495/9768/23 від 21 вересня 2023 року, № 495/9581/23 від 19 вересня 2023 року, № 495/8213/23 від 22 серпня 2023 року, № 495/7817/23 від 21 серпня 2023 року]).

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила за даними ЄДРСР факти, що пов’язують суддю ОСОБА12 із адвокатом ОСОБА3 за інших обставин, про які адвокат ОСОБА3 у своїх поясненнях не зазначив.

У провадженні судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Заверюхи В.О. перебувала справа № 495/2026/23 за позовом ОСОБА3 до ОСОБА28, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, – орган опіки та піклування Білгород-Дністровської міської ради Одеської області, про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини, визначення місця проживання малолітньої дитини разом з батьком та відібрання малолітньої дитини у матері без позбавлення її батьківських прав для проживання малолітньої дитини із батьком у зв’язку із фактом самостійного виховання дитини батьком без участі матері.

Ухвалою від 2 березня 2023 року суддя Заверюха В.О. відкрив провадження у справі № 495/2026/23 за позовом ОСОБА28 до ОСОБА3 про стягнення на її користь аліментів на утримання малолітньої дитини – ОСОБА29, ____ року народження, у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу) ОСОБА3, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня пред’явлення позову і до досягнення дитиною повноліття.

Ухвалою від 2 березня 2023 року суддя Заверюха В.О. прийняв до розгляду зустрічний позов ОСОБА3 до ОСОБА28, у якому ОСОБА3 просив стягнути на його користь аліменти на утримання малолітнього сина – ОСОБА29, якого самостійно виховує батько – ОСОБА3, без участі матері – ОСОБА28, у розмірі 1 000 грн щомісячно, починаючи з дня пред’явлення зустрічного позову і до досягнення дитиною повноліття; визначити місце проживання малолітньої дитини – ОСОБА29, разом із батьком за відповідною адресою та відібрати малолітню дитину в матері, без позбавлення її батьківських прав, для проживання малолітньої дитини з батьком у зв’язку з фактом самостійного виховання дитини батьком без участі матері. Позови ОСОБА28 та ОСОБА3 були об’єднані в одне провадження.

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області ухвалою від 2 березня 2023 року до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, залучив орган опіки та піклування Білгород-Дністровської міської ради Одеської області.

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області ухвалою від 16 березня 2023 року прийняв відмову ОСОБА28 від позову, провадження у справі за позовом ОСОБА28 до ОСОБА3 про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини закрив.

У судове засідання з розгляду справи № 495/2026/23 16 березня 2023 року позивач не з’явився, але надав заяву про розгляд справи за його відсутності, вимоги зустрічного позову підтримав у повному обсязі, посилаючись на обставини, які зазначені в позові, та просив задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідачка в судове засідання не з’явилась, але надала заяву про розгляд справи за її відсутності, визнання вимог зустрічного позову та незаперечення щодо їх задоволення.

Представник органу опіки та піклування в судове засідання не з’явився, відповідного висновку не надавав.

Рішенням від 16 березня 2023 року суддя Заверюха В.О. задовольнив позов ОСОБА3, визначивши місце проживання малолітньої дитини разом із батьком за відповідною адресою. Вказаним рішенням відібрано малолітню дитину від матері для проживання разом із батьком у зв’язку із фактом самостійного виховання малолітньої дитини батьком. Із ОСОБА28 стягнуто аліменти на утримання батьком малолітньої дитини в розмірі 1000 грн щомісячно до досягнення дитиною повноліття.

Ухвалою від 18 липня 2023 року за заявою ОСОБА3 суддя Заверюха В.О. роз’яснив рішення від 16 березня 2023 року у справі № 495/2026/23, зазначивши, що вказане рішення є підтвердженням факту, що ОСОБА3 самостійно займається вихованням та матеріальним утриманням малолітньої дитини ОСОБА29, ____ року народження, без участі матері ОСОБА28.

З огляду на викладене Вища рада правосуддя погоджується з висновками Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, що за вказаних обставин пояснення адвоката ОСОБА3, надані адвокату Заверюсі В.О., не можна вважати об’єктивними та неупередженими, наданими незаінтересованою особою.

Щодо показань, наданих ОСОБА1, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя зазначила, що справа за позовом ОСОБА13 до ОСОБА1 була предметом перевірки судів як апеляційної, так і касаційної інстанцій, і факт фіктивності та відсутності предмета спору в цій справі був встановлений судами апеляційної та касаційної інстанцій.

Вища рада правосуддя також вважає, що за вказаних обставин не можуть бути взяті до уваги як належні та об’єктивні пояснення ОСОБА1, яка є відповідачкою у справі № 495/2284/23, ОСОБА2, зокрема, про те, що переписка (зафіксована під час НСРД) ОСОБА2 з суддею ОСОБА12 стосувалася винятково питань, порушених матір’ю колишнього чоловіка ОСОБА1 – ОСОБА15, про надання суддею ОСОБА12 консультації ОСОБА15 щодо розподілу майна після розірвання шлюбу ОСОБА1 із ОСОБА13.

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя наголосила, що за результатами моніторингу інформації, розміщеної на офіційному вебсайті «Судова влада України», відсутні справи за позовом про розподіл майна між ОСОБА13 та ОСОБА1.

Крім того, як зазначила Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, важливим є те, що адвокат Заверюха В.О. не відібрав у ОСОБА2 пояснень щодо переписки із суддею ОСОБА12: «жена ОСОБА13 он же (ОСОБА13) стесняется тебя набрать, чтобы спросить решение набрало силу, если не трудно» (міститься у протоколі НСРД). Адвокат Заверюха В.О. заперечив, що хоча зі змісту переписки не зрозуміло, яким саме рішенням та в якій справі цікавився ОСОБА2, проте він не поставив ОСОБА2 відповідного запитання під час опитування «з метою недопущення розголошення відомостей досудового розслідування».

Вища рада правосуддя погоджується із фактом, що зі змісту переписки, зокрема зі звернення ОСОБА2 до ОСОБА12 «мой друг», безпосередньо з пояснень ОСОБА2 та ОСОБА1, убачається наявність дружніх стосунків між ОСОБА2 та Заверюхою В.О., ОСОБА1 та Заверюхою В.О., що також є фактором, за наявності якого пояснення зазначених осіб не можуть сприйматися як такі, що мають об’єктивний та нейтральний (неупереджений) характер.

Вища рада правосуддя також погоджується з висновком Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя про те, що пояснення судді Савицького С.І. та ОСОБА4 не можуть бути оцінені дисциплінарним органом як об’єктивні та належні, оскільки саме про дії цих осіб йдеться у показаннях підозрюваних і свідків у кримінальному провадженні № ____ та, зокрема, показаннях підозрюваної ОСОБА8.

НАБУ додало до дисциплінарної скарги копії окремих матеріалів кримінального провадження № ____, згідно з якими суддя ОСОБА6 5 лютого 2024 року під час допиту його як свідка повідомив, що суддя ОСОБА12 як голова Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області спільно з адвокатом ОСОБА9 організували протиправний механізм ухвалення фіктивних рішень, які є підставою для надання військовозобов’язаним чоловікам відстрочки від мобілізації в умовах правового режиму воєнного стану. Про вказану обставину йдеться і в показаннях підозрюваних ОСОБА8 (протокол допиту від 2 серпня 2024 року), ОСОБА11 (протокол допиту від 18 серпня 2024 року).

Про факти вчинення суддею Заверюхою В.О. дисциплінарних проступків також свідчать, протоколи огляду мобільного телефона адвоката ОСОБА9 (від 23 березня 2024 року), допиту свідка ОСОБА20 (від 9 липня 2024 року), допиту підозрюваного судді ОСОБА6 (від 20 серпня 2024 року).

З огляду на викладене Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя з урахуванням постанови Одеського апеляційного суду від 7 листопада 2023 року, ухваленої за результатами розгляду апеляційної скарги військової частини ____, встановила такий «хронометраж» подій у справі № 495/2284/23:

1) 7 березня 2023 року – суддя Боярський О.О. відкрив провадження у справі та призначив підготовче судове засідання на 20 березня 2023 року;

2) 19 березня 2023 року – переписка між ОСОБА2 (абонент «ІНФОРМАЦІЯ1») та суддею ОСОБА12 з приводу візиту 20 березня 2023 року до суду ОСОБА1, відповідачки у справі;

3) 20 березня 2023 року – розмови в кабінеті судді ОСОБА6: між його помічницею ОСОБА16 та ОСОБА1 (предмет розмови – «у справі не вистачає якогось документа», прохання перенести розгляд справи на декілька днів); між ОСОБА16, ОСОБА1 та суддею ОСОБА12 (суддя ОСОБА12 просить перенести засідання у справі на 22 березня 2023 року);

4) 22 березня 2023 року – в суді зареєстровані заяви: від імені позивача у справі № 495/2284/23 ОСОБА13 про розгляд справи без його участі, від імені відповідачки у справі ОСОБА1 щодо визнання позовних вимог;

5) 22 березня 2023 року – суддя Боярський О.О. ухвалив рішення у справі, яким задовольнив вимоги ОСОБА13 Апеляційний суд констатував, що жодного документа про призначення / відкладення судового засідання на 22 березня 2023 року матеріали справи не містять;

6) 21 квітня 2023 року, тобто фактично станом на дату ймовірного набрання законної сили рішенням суду від 22 березня 2023 року, відбулася розмова між абонентом «ІНФОРМАЦІЯ1» та суддею ОСОБА12 з приводу того, що «ОСОБА13 стесняется набрать» з метою отримання інформації, чи рішення «набрало силу».

Відповідно до протоколу допиту підозрюваного від 20 серпня 2024 року суддя ОСОБА6 повідомив ОСОБА12, що рішення від 22 березня 2023 року у справі № 495/2284/23 оскаржується в апеляційному порядку, зазначивши, що позивач ОСОБА13 виявився військовослужбовцем. ОСОБА12 відповів, що також не знав про таку обставину.

Згідно з показаннями ОСОБА6 під час зазначеної розмови ОСОБА12 запевнив про «надання» ним ОСОБА13 «свого адвоката ОСОБА3».

Цю обставину підтверджено під час моніторингу ЄДРСР, оскільки представництво інтересів ОСОБА1 під час апеляційного провадження у справі № 495/2284/23 здійснював адвокат ОСОБА3 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/113281298).

Крім того, Верховний Суд постановив окрему ухвалу від 13 березня 2024 року у справі № 495/2284/23.

Верховний Суд вважав, що наявні підстави для постановлення у справі, що переглядається у касаційному порядку, окремої ухвали стосовно судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Боярського О.О. та повідомлення Вищої ради правосуддя про виявлені порушення норм матеріального та процесуального права, допущені під час розгляду справи № 495/2284/23 судом першої інстанції.

За таких обставин Вища рада правосуддя вважає, що Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла правильного висновку про те, що факти допущення суддею Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Заверюхою В.О. позапроцесуальної поведінки у справах №№ 495/9643/22, 495/1426/23, 495/8702/22 та втручання судді Заверюхи В.О. в діяльність суддів Боярського О.О. та Савицького С.І. у справах № 495/2284/23 та № 495/3746/24 відповідно є підтвердженими.

Водночас Вища рада правосуддя враховує також інформацію, надану старшим детективом НАБУ Підгрушним А.В. у листі від 24 лютого 2025 року.

Зокрема, 19 лютого 2025 року заступник Генерального прокурора – керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Клименко О.В., розглянувши матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні № ____ від 10 березня 2023 року, повідомив судді ОСОБА12, що його підозрюють у вчиненні злочинів, передбачених частиною другою статті 332, частиною третьою статті 332, частиною третьою статті 27 частиною другою статті 28 частиною першою статті 114¹, частиною третьою статті 27 частиною третьою статті 332, частиною третьою статті 27 частиною третьою статті 28 частиною третьою статті 368, частиною третьою статті 27 частиною третьою статті 28 частиною другою статті 376¹ КК України.

Відповідно до цієї підозри суддю ОСОБА12 підозрюють у вчиненні кримінальних правопорушень, обставини яких, зокрема, досліджувала Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, а саме, справи № 495/9643/22 (за позовом ОСОБА18 до ОСОБА17), № 495/8702/22 (за позовом ОСОБА24 до ОСОБА26), № 495/2284/23 (за позовом ОСОБА13 до ОСОБА1), № 495/3746/24 (за позовом ОСОБА24 до ОСОБА26).

Крім того, 26 березня 2025 року до Вищої ради правосуддя (вх. № 3068/0/8-25) надійшло подання заступника Генерального прокурора – керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Клименка О.В. про надання згоди на утримання під вартою судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Заверюхи В.О., підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 332, частиною третьою статті 332, частиною третьою статті 27, частиною другою статті 28, частиною першою статті 1141, частиною третьою статті 27, частиною третьою статті 332, частиною третьою статті 27, частиною третьою статті 28, частиною третьою статті 368, частиною третьою статті 27, частиною третьою статті 28, частиною другою статті 3761 КК України. До подання долучено копії матеріалів, якими обґрунтовано його доводи, а також розписку судді Заверюхи В.О. від 25 березня 2025 року про отримання примірника цього подання.

Вища рада правосуддя рішенням від 28 березня 2025 року № 659/0/15-25 задовольнила подання заступника Генерального прокурора – керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Клименка О.В. про надання згоди на утримання під вартою судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Заверюхи В.О. та надала згоду на утримання під вартою судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Заверюхи В.О.

Отже, Вища рада правосуддя погоджується з Першою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя, що суддя Заверюха В.О. не дотримався етичних норм щодо незалежності, неупередженості та справедливості суду, принципу верховенства права, а його поведінка, зокрема в частині його втручання у процес здійснення правосуддя іншими суддями з метою реалізації мети щодо ухвалення «замовних» рішень, є такою, що порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя.

За таких обставин Вища рада правосуддя вважає, що доводи адвоката Заверюхи В.О. про те, що у справах № 495/2284/23, № 495/3746/24 суддя Заверюха В.О. не здійснював втручання в діяльність суддів Боярського О.О., Савицького С.І., на увагу не заслуговують.

З огляду на наведене Вища рада правосуддя вважає, що Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла правильного висновку, що суддя Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Заверюха В.О. вчинив дисциплінарні проступки, передбачені пунктами 3, 8 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (допущення суддею поведінки, що порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду; втручання у процес здійснення правосуддя іншими суддями).

Щодо доводів адвоката Заверюхи В.О. про те, що у судді Заверюхи В.О. були відсутні передбачені законом підстави для повідомлення про втручання в його діяльність як судді

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження за неповідомлення суддею Вищої ради правосуддя та Генерального прокурора про випадок втручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя, у тому числі про звернення до нього учасників судового процесу чи інших осіб, включаючи осіб, уповноважених на виконання функцій держави, з приводу конкретних справ, що перебувають у провадженні судді, якщо таке звернення здійснено в інший, ніж передбачено процесуальним законодавством спосіб, упродовж п’яти днів після того, як йому стало відомо про такий випадок.

Суддя зобов’язаний звернутися з повідомленням про втручання в його діяльність як судді щодо здійснення правосуддя до Вищої ради правосуддя та до Генерального прокурора упродовж п’яти днів після того, як йому стало відомо про таке втручання (частина четверта статті 48, пункт 9 частини сьомої статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Відповідно, моментом вчинення дисциплінарного проступку суддею є шостий день з моменту, коли суддя дізнався чи повинен був дізнатися про втручання в його діяльність як судді щодо здійснення правосуддя.

Під втручанням у діяльність судових органів слід розуміти вплив на суддю в будь-якій формі (прохання, вимога, вказівка, погроза, підкуп, насильство, критика судді в засобах масової інформації до вирішення справи у зв’язку з її розглядом тощо) з боку будь-якої особи з метою схилити його до вчинення чи невчинення певних процесуальних дій або ухвалення певного судового рішення.

Вища рада правосуддя вважає, що Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя щодо розгляду Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області позовів ОСОБА24 до ОСОБА26 (про встановлення місця проживання дитини з батьком, про позбавлення матері батьківських прав) правильно встановила, що зазначені позови надійшли до суду після звернення батька ОСОБА26 – ОСОБА11, до судді ОСОБА12 із проханням забезпечити ОСОБА24 відстрочку від мобілізації шляхом ухвалення відповідних судових рішень.

У справі за позовом ОСОБА13 до ОСОБА1 суддя ОСОБА12 діяв на прохання вказаних учасників справи, про що свідчать матеріали кримінального провадження № ____, зокрема, протоколи НСРД, протоколи допитів.

Отже, Вища рада правосуддя погоджується, що Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя правильно встановила, що зазначені обставини фактично свідчать про втручання в діяльність судді Заверюхи В.О. з боку зазначених осіб.

Крім того, наведене підтверджено інформацією, розміщеною в системі документообігу Вищої ради правосуддя «Д-3» та на офіційному вебсайті Вищої ради правосуддя, де не виявлено повідомлень судді Заверюхи В.О. про втручання в його діяльність як судді за зазначеними фактами, що свідчить про невиконання суддею обов’язку, передбаченого частиною четвертою статті 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

З огляду на викладене Вища рада правосуддя вважає, що Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла правильного висновку про наявність у діях судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Заверюхи В.О. складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 6 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Щодо доводів адвоката Заверюхи В.О. про те, що Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя необґрунтовано, упереджено та безпідставно відмовила в задоволенні клопотання про виклик і допит як свідків ОСОБА1, ОСОБА2, ОСОБА3, ОСОБА4, ОСОБА5.

Із матеріалів дисциплінарної справи вбачається, що 13 січня 2025 року в засіданні Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя адвокат Заверюха В.О. заявив клопотання про долучення до матеріалів дисциплінарної справи актів опитування ОСОБА1, ОСОБА2, ОСОБА3, ОСОБА4, ОСОБА5, яке було задоволено.

Крім того, із матеріалів дисциплінарної справи вбачається, що 13 січня 2025 року в засіданні Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя адвокат Заверюха В.О. заявив клопотання про виклик та допит у засіданні Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя свідків – ОСОБА1, ОСОБА2, ОСОБА3, ОСОБА4, ОСОБА5.

Заяву адвокат Заверюха О.В. обґрунтував тим, що «на його переконання допит вказаних осіб є необхідним, оскільки безпосередньо з такими особами пов’язуються дисциплінарні проступки, які ставляться у провину судді, тобто без допиту вказаних осіб неможливо встановити об’єктивну істину у дисциплінарній справі».

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя відмовила у задоволенні клопотання про виклик на засідання та допит як свідків – ОСОБА1, ОСОБА2, ОСОБА3, ОСОБА4, ОСОБА5.

Згідно з пунктом 10.1 Регламенту Вищої ради правосуддя, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 24 січня 2017 року № 52/0/15-17 (зі змінами) (далі – Регламент), результатом розгляду питань діяльності Вищої ради правосуддя та її органів, віднесених Законом до їх компетенції, є рішення, які ухвалюють у таких формах: а) рішення; б) ухвала; в) протокольна ухвала.

Розгляд справи (питання порядку денного) закінчується ухваленням рішення (постановленням ухвали).

Ухвали про відкриття, зупинення, поновлення розгляду, залишення без розгляду та повернення, об’єднання, а також в інших випадках, визначених Регламентом, оформлюються постановленням окремого документа.

Із процедурних питань, зокрема про відкладення розгляду справи (питання порядку денного), відмову в зупиненні розгляду, оголошення перерви в розгляді, постановляється протокольна ухвала.

Згідно з пунктом 13.44 Регламенту рішення Дисциплінарної палати ухвалюється в порядку, визначеному пунктом 5.23 Регламенту.

Рішення ухвалюється відкритим поіменним голосуванням простою більшістю голосів у порядку, визначеному пунктом 10.4 Регламенту.

Рішення Дисциплінарної палати викладається у письмовій формі, підписується членами Дисциплінарної палати, які брали участь у його ухваленні.

У пункті 10.4 Регламенту зазначено, рішення Вищої ради правосуддя, її органів ухвалюється на засіданні Ради, її органів, якщо інше не встановлено Законом.

У випадках, визначених Законом, рішення Вищої ради правосуддя, її органів ухвалюється у нарадчій кімнаті, бути присутніми у якій іншим особам, крім членів Ради чи Дисциплінарної палати, які мають право голосу при ухваленні рішення, забороняється.

Рішення ухвалюється відкритим голосуванням, якщо інше не встановлено Законом, за допомогою електронної системи в такий спосіб, що унеможливлює голосування іншої особи замість члена Вищої ради правосуддя.

Після закінчення кожного голосування за допомогою електронної системи його результати висвітлюються на інформаційному табло електронної системи в залі засідань та оголошуються головуючим на засіданні.

У разі відсутності технічної можливості здійснювати голосування за допомогою електронної системи голосування здійснюється шляхом фіксування волевиявлення члена Ради – «За» або «Проти» у протоколі (відомості про голосування) згідно з формою, яка є додатком 5 до Регламенту.

Рішення із процедурних або організаційних питань порядку денного може ухвалюватися з голосу (підняттям руки).

Голосування, яке здійснюється у спеціальному приміщенні (нарадчій кімнаті) фіксується у протоколі згідно з формою, яка є додатком 6 до Регламенту.

Результати голосування оголошуються головуючим на засіданні.

З онлайн-трансляції засідання Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, яке відбулося 13 січня 2025 року, убачається, що за результатами розгляду клопотання адвоката Заверюхи В.О. про виклик на засідання та допит як свідків ОСОБА1, ОСОБА2, ОСОБА3, ОСОБА4 та ОСОБА5 Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вирішила відмовити в задоволенні цього клопотання. За відмову в задоволенні вказаного клопотання одноголосно проголосували всі присутні на засіданні члени Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя.

Водночас із зазначеної вище онлайн-трансляції засідання Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя встановлено, що доповідач у дисциплінарній справі, на противагу доводам адвоката Заверюхи В.О., що викладені в його клопотанні, наводив власні аргументи щодо недоцільності його задоволення, оскільки уже задоволено клопотання адвоката про долучення до матеріалів дисциплінарної справи актів опитування ОСОБА1, ОСОБА2, ОСОБА3, ОСОБА4, ОСОБА5, яким була надана належна оцінка.

За наведених обставин Вища рада правосуддя дійшла висновку, що, ухвалюючи 13 січня 2025 року рішення про відмову в задоволенні клопотання адвоката Заверюхи В.О. про виклик і допит свідків, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя діяла у визначеному законодавством порядку.

Щодо доводів адвоката Заверюхи В.О. про допущене Першою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя порушення процедури під час розгляду дисциплінарної справи, а саме: головуючий зупинив його промову на 5 хвилин раніше, ніж передбачено Регламентом; головуючий суддя не надала йому можливості поставити питання представнику НАБУ, чим порушила права учасників справи, передбачені статтею 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»; два члени Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя одночасно покинули засідання під час його промови приблизно на п’ять хвилин.

Пунктом 9.1 Регламенту визначено, що учасники засідання, учасники дисциплінарної справи надають пояснення, відповідають на запитання лише після надання їм слова головуючим на засіданні Ради чи Дисциплінарної палати.

Вища рада правосуддя звертає увагу, що абзацом другим пункту 9.1 Регламенту встановлено, що для надання пояснень по суті питання кожному учаснику надається не більше 20 хвилин.

Час надання пояснень щодо заявленого клопотання, заяви з процедурних питань, заяви про відвід становить не більше 3 хвилин.

У зв’язку із цим доводи адвоката Заверюхи В.О. про те, що «головуюча зупинила його промову на 5 хвилин раніше, ніж передбачено Регламентом Вищої ради правосуддя», не заслуговують на увагу.

Пунктом 10.4 Регламенту визначено порядок ухвалення рішення Вищою радою правосуддя, її органів, зокрема, у випадках, визначених Законом, рішення Вищої ради правосуддя, її органів ухвалюється у нарадчій кімнаті, бути присутніми у якій іншим особам, крім членів Вищої ради правосуддя чи Дисциплінарної палати, які мають право голосу при ухваленні рішення, забороняється.

Рішення ухвалюється відкритим голосуванням, якщо інше не встановлено Законом, за допомогою електронної системи в такий спосіб, що унеможливлює голосування іншої особи замість члена Вищої ради правосуддя.

Після закінчення кожного голосування за допомогою електронної системи його результати висвітлюються на інформаційному табло електронної системи в залі засідань та оголошуються головуючим на засіданні.

Результати голосування оголошуються головуючим на засіданні.

Адвокат Заверюха В.О. також вважає, що головуючий не надав йому можливості поставити запитання представнику НАБУ, чим порушила права учасників справи.

Вища рада правосуддя вважає означені доводи безпідставними, оскільки з онлайн-трансляції засідання Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 13 січня 2025 року вбачається, що доповідач після оголошення доповіді запропонувала надати слово для пояснень учасникам дисциплінарного провадження.

Головуючий надав слово учасникам дисциплінарного провадження. Зокрема, пояснення надав представник НАБУ. Запитань до нього не було.

У скарзі на рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя адвокат Заверюха В.О. вказує, що два члени Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя одночасно покинули засідання під час його промови, приблизно на п’ять хвилин.

Вища рада правосуддя вважає, що ці доводи також не заслуговують на увагу з огляду на таке.

Як убачається з онлайн-трансляції засідання Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 13 січня 2025 року, два члени Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя покинули засідання під час надання пояснень адвокатом Заверюхою В.О. на короткий час, вони залишили зал засідання до моменту обговорення в нарадчій кімнаті.

На відеозаписі засідання Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 13 січня 2025 року зафіксовано, що всі присутні члени Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя виходять до нарадчої кімнати та повертаються.

Головуючий у засіданні поставила на поіменне голосування пропозицію доповідача про притягнення до дисциплінарної відповідальності суддю Заверюху В.О. та застосування до нього дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення з посади. Чотири члени Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, присутні на засіданні, окрім доповідача, проголосували за його пропозицію.

Інші доводи адвоката Заверюхи В.О., викладені в його скарзі на рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, не спростовували висновків Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя щодо вчинення суддею Заверюхою В.О. дисциплінарних проступків.

Крім того, майже всі доводи, наведені у скарзі адвоката Заверюхи В.О., були оцінені під час розгляду дисциплінарної справи.

За результатами розгляду скарги представника судді Заверюхи В.О. – адвоката Заверюхи В.О., на рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 13 січня 2025 року № 17/1дп/15-25 про притягнення судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Заверюхи В.О. до дисциплінарної відповідальності Вища рада правосуддя дійшла висновку, що доводи, викладені у скарзі, не спростовують правильності викладених у цьому рішенні висновків про наявність у діях судді Заверюхи В.О. складу дисциплінарних проступків, передбачених підпунктом «а» пункту 1, пунктами 3, 4, 6, 8 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Відповідно до пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України та статті 115 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» підставами для звільнення судді є вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов’язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді.

Згідно з пунктом 1 частини дев’ятої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» істотним дисциплінарним проступком або грубим нехтуванням обов’язками судді, що є несумісним зі статусом судді або виявляє його невідповідність займаній посаді, може бути визнаний, зокрема, факт допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, у тому числі в питаннях дотримання інших етичних норм та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.

Частиною другою статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що під час обрання виду дисциплінарного стягнення стосовно судді враховуються характер дисциплінарного проступку, його наслідки, особа судді, ступінь його вини, наявність інших дисциплінарних стягнень, інші обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Дисциплінарне стягнення застосовується з урахуванням принципу пропорційності.

Вища рада правосуддя за результатами розгляду скарги дійшла висновку, що Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя правильно кваліфікувала дії судді Заверюхи В.О. як істотний дисциплінарний проступок, доводи скарги не спростовують правильності встановлених дисциплінарним органом обставин та наведених в оскаржуваному рішенні висновків.

Застосоване з урахуванням принципу пропорційності дисциплінарне стягнення у виді звільнення судді з посади є таким, що відповідає вчиненим суддею дисциплінарним проступкам, оскільки Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя врахувала їх характер, негативні наслідки для авторитету судової влади, ступінь вини судді та інші обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, а отже, рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 13 січня 2025 року № 17/1дп/15-25 про притягнення судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Заверюхи В.О. до дисциплінарної відповідальності підлягає залишенню без змін.

Вища рада правосуддя, керуючись статтею 131 Конституції України, статтею 111 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»,

 

вирішила:

 

залишити без змін рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 13 січня 2025 року № 17/1дп/15-25 про притягнення судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Заверюхи Валентина Олексійовича до дисциплінарної відповідальності.

Рішення Вищої ради правосуддя може бути оскаржене в порядку, передбаченому статтею 52 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

 

 

Голова Вищої ради правосуддя

 

Члени Вищої ради правосуддя