Акт ВРП

Україна

Вища рада правосуддя

Друга Дисциплінарна палата

Рішення

Київ

25.03.2026

№

498/2дп/15-26

Про притягнення судді Шевченківського районного суду міста Полтави Бугрія В.М. до дисциплінарної відповідальності

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Маселка Р.А., членів Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Ковбій О.В., Мельника О.П., Спірідонової Т.В., заслухавши дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя – доповідача Пилипенка С.М., розглянувши дисциплінарну справу, відкриту за власною ініціативою Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя стосовно судді Шевченківського районного суду міста Полтави Бугрія Володимира Михайловича,

встановила:

І. Вступ

1.1. У дисциплінарній справі постало питання щодо оцінки дій судді Бугрія В.М. у такому аспекті.

Суддя Бугрій В.М. протягом 2022-2024 років розглянув справи № 554/11/24, № 554/1381/23, № 554/1693/23, № 554/2779/22, № 554/2803/22, № 554/2993/22, № 554/5001/23, № 554/5021/23, № 554/6610/23, № 554/6938/22, № 554/6959/23, № 554/7252/23, № 554/9176/22, № 554/9192/22, предметом позову у яких було розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей. Також, суддя Бугрій В.М. розглянув справу № 554/11564/22, предметом позову у якій було позбавлення батьківських прав (усього 15 справ).

1.2. Суддя Бугрій В.М. у максимально скорочені строки, які є нетиповими для діяльності Октябрського (нині Шевченківського) районного суду міста Полтави, який має високий рівень судового навантаження, розглянув цивільні справи про визначення місця проживання дітей (позбавлення батьківських прав) з численними порушеннями норм міжнародного законодавства у сфері захисту прав дітей, Сімейного кодексу України (далі – СК України), Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України), а також без урахування усталених позицій Верховного Суду та Європейського суду з прав людини, а саме:

1) без перевірки у встановленому законом порядку зареєстрованого місця проживання відповідачів;

2) з порушенням правил щодо територіальної юрисдикції;

3) за правилами спрощеного позовного провадження, у той час, як процесуальний закон передбачав імперативну вимогу розглядати такі справи за правилами загального позовного провадження;

4) за відсутності доказів належного повідомлення учасників справи про дату, час та місце судового засідання;

5) за відсутності доказів надіслання та отримання копій ухвал про відкриття провадження у справі учасниками справи;

6) без залучення до участі у справі органу опіки та піклування для надання висновку;

7) за відсутності висновку органу опіки та піклування;

8) без з’ясування думки дитини щодо суті спору;

9) лише на підставі заяви відповідачів про визнання позову, без перевірки фактичних обставин справи, на які посилалися позивачі;

10) у окремих справах визначив місце проживання дітей, які на момент розгляду справи досягли 14 років;

11) за відсутності доказів надіслання учасникам справи копій рішень за результатами розгляду справ.

1.3. Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя мала відповісти на такі ключові питання:

1) чи можна кваліфікувати наведені дії судді Бугрія В.М. за підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (умисне або внаслідок недбалості незаконна відмова в доступі до правосуддя (у тому числі незаконна відмова в розгляді по суті позовної заяви, апеляційної, касаційної скарги тощо) або інше істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків або призвело до порушення правил щодо юрисдикції або складу суду)?

2) Чи можна кваліфікувати наведені дії судді Бугрія В.М. як допущення поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду (пункт 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»)?

3) Чи можна кваліфікувати наведені дії судді Бугрія В.М. як умисне або внаслідок грубої недбалості допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод або інше грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків (пункт 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»)?

4) Якщо будуть встановлені підстави для притягнення судді Бугрія В.М. до дисциплінарної відповідальності, то який вид дисциплінарного стягнення необхідно застосувати до нього з огляду на приписи частини другої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та частини п’ятої статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»?

1.4. Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що у діях судді Бугрія В.М.:

1) наявний склад дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», у аспекті істотного порушення норм процесуального права, що призвело до порушення правил територіальної юрисдикції (підсудності);

2) наявний склад дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», у аспекті істотного порушення норм процесуального права, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків;

3) відсутній склад дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»;

4) наявний склад дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», у аспекті допущення внаслідок грубої недбалості суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод.

1.5. Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя виснувала, що суддя Бугрій В.М. підлягає дисциплінарній відповідальності та до нього належить застосувати дисциплінарне стягнення у виді суворої догани – з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом трьох місяців, що є пропорційним допущеним порушенням.

ІІ. Рух дисциплінарної справи

2.1. 21 березня 2025 року до Вищої ради правосуддя надійшла дисциплінарна скарга (вх. № Б-52/6/7-25) Берези Марти Володимирівни на дії судді Октябрського (нині Шевченківського) районного суду міста Полтави Тімошенко Наталії Володимирівни (далі - Тімошенко Н.В.) під час здійснення правосуддя у справах № 554/1901/22, № 554/4100/22, № 554/7255/22.

На підставі протоколу автоматизованого розподілу справи між дисциплінарними інспекторами від 21 березня 2025 року дисциплінарна скарга передана дисциплінарному інспектору Пилипенку С.М. для проведення попередньої перевірки.

2.2. До Вищої ради правосуддя 30 квітня 2025 року (вх. № 2173/0/24-25) надійшов висновок дисциплінарного інспектора Пилипенка С.М. від 29 квітня 2025 року за результатами попередньої перевірки дисциплінарної скарги Берези М.В. разом зі скаргою та матеріалами, що зібрані під час попередньої перевірки, з пропозицією відкрити дисциплінарну справу стосовно судді Шевченківського районного суду міста Полтави Тімошенко Н.В.

2.3. За результатами автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя для розгляду висновку дисциплінарного інспектора визначено члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Маселка Р.А.

2.4. Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя ухвалою від 14 травня 2025 року № 1020/2дп/15-25 відкрила дисциплінарну справу стосовно судді Тімошенко Н.В.

2.5. До Вищої ради правосуддя 22 серпня 2025 року (вх. № 1167/0/10-25) надійшов висновок дисциплінарного інспектора Пилипенка С.М. від 19 серпня 2025 року, складений за результатами підготовки справи до розгляду, з пропозицією притягнути суддю Шевченківського районного суду міста Полтави Тімошенко Н.В. до дисциплінарної відповідальності та застосувати до неї дисциплінарне стягнення у виді суворої догани – з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом трьох місяців.

2.6. Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя ухвалою від 10 вересня 2025 року № 1881/2дп/15-25 (https://hcj.gov.ua/doc/doc/54427), зокрема:

1) відкрила за власною ініціативою дисциплінарну справу стосовно судді Шевченківського районного суду міста Полтави Бугрія В.М.;

2) проведення підготовки до розгляду дисциплінарної справи стосовно судді Шевченківського районного суду міста Полтави Бугрія В.М. доручила дисциплінарному інспектору Вищої ради правосуддя Пилипенку С.М.

2.7. Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя своєчасно й у належний спосіб повідомила суддю Бугрія В.М. – про дату та час засідання шляхом надіслання письмового повідомлення засобами електронного поштового зв’язку та розміщення відповідної інформації на офіційному вебсайті Вищої ради правосуддя.

Крім того, у зв’язку із введенням в Україні правового режиму воєнного стану, з метою забезпечення реалізації прав судді, визначених пунктом 13.22 Регламенту Вищої ради правосуддя, судді запропоновано взяти участь у засіданні в режимі відеоконференції.

У засіданні Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя 25 березня 2026 року взяв участь суддя Бугрій В.М. та його представник – адвокат Тарасенко М.В. (у режимі відеоконференції), які надали свої пояснення щодо обставин дисциплінарної справи.

2.8. Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, заслухавши дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя – доповідача Пилипенка С.М., дослідивши матеріали дисциплінарної справи, дійшла висновку про наявність підстав для притягнення судді Шевченківського районного суду міста Полтави Бугрія В.М. до дисциплінарної відповідальності з огляду на таке.

ІІІ. Стислий зміст пояснень судді

3.1. 7 жовтня 2025 року до Вищої ради правосуддя надійшли пояснення судді Бугрія В.М.

3.2. Суддя Бугрій В.М. вважав ухвалу Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 10 вересня 2025 року № 1881/2дп/15-25 незаконною та необґрунтованою, оскільки така постановлена із грубими порушеннями вимог Конституції України, Законів України «Про судоустрій і статус суддів», «Про Вищу раду правосуддя» та норм міжнародного права.

3.3. Суддя Бугрій В.М. надав інформацію щодо справ, які є предметом розгляду дисциплінарної справи.

Позовна заява ОСОБА1 до ОСОБА2 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини зареєстрована в канцелярії суду 29 квітня 2022 року (справа № 554/2803/22).

Суддя Бугрій В.М. ухвалою від 29 квітня 2022 року відкрив провадження у справі та призначив підготовче засідання на 19 травня 2022 року.

Цією ж ухвалою суддя Бугрій В.М. залучив до участі у справі орган опіки і піклування в особі виконавчого комітету Шевченківської районної у місті Полтаві ради.

19 травня 2022 року на ім’я судді Бугрія В.М. надійшла заява представника органу опіки і піклування ОСОБА3 з проханням розглядати справу без її участі. Представник, при вирішенні питань, що стосуються справи, покладалась на розсуд суду, та просила ухвалити рішення, яке буде максимально відповідати інтересам дитини. Позовні вимоги підтримала в повному обсязі.

Рішенням Октябрського районного суду міста Полтави від 19 травня 2022 року позовні вимоги ОСОБА1 до ОСОБА2, третя особа – орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Шевченківської районної у місті Полтаві ради про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини задоволено.

Зокрема визначено місце проживання неповнолітньої дитини ОСОБА4 разом з батьком із покладенням на батька обов’язку щодо утримання та виховання неповнолітньої доньки.

Справа розглянута без участі сторін у зв’язку із поданими ними заявами про підтримання та визнання позову та достатністю доказів для прийняття рішення.

Рішення набрало законної сили і ніким оскаржене не було.

3.4. Позовна заява ОСОБА5 до ОСОБА6 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей зареєстрована в канцелярії суду 6 травня 2022 року (справа № 554/2293/22).

Суддя Бугрій В.М. ухвалою від 6 травня 2022 року відкрив провадження у справі та призначив підготовче засідання на 19 травня 2022 року.

18 травня 2022 року на ім’я судді Бугрія В.М. надійшла заява представника органу опіки і піклування ОСОБА3 з проханням розглядати справу без її участі. Представник, при вирішенні питань, що стосуються справи, покладалась на розсуд суду, та просила ухвалити рішення, яке буде максимально відповідати інтересам дитини. Позовні вимоги підтримала в повному обсязі.

Рішенням Октябрського районного суду міста Полтави від 19 травня 2022 року позовні вимоги ОСОБА5 до ОСОБА6, третя особа: орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Шевченківської районної у місті Полтаві ради про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини задоволено.

Зокрема визначено місце проживання неповнолітньої дитини ОСОБА7, разом з батьком; ОСОБА8 – з матір’ю.

Рішення набрало законної сили і ніким оскаржене не було.

3.5. Позовна заява ОСОБА9 до ОСОБА10 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей зареєстрована в канцелярії суду 8 червня 2023 року (справа № 554/5001/23).

Суддя Бугрій В.М. ухвалою від 8 червня 2023 року відкрив провадження у справі та призначив підготовче засідання на 22 червня 2022 року.

9 червня 2023 року на адресу органу опіки і піклування в особі виконавчого комітету Шевченківської районної у місті Полтаві ради направлено копію ухвали від 8 червня 2023 року.

Рішенням Октябрського районного суду міста Полтави від 19 травня 2022 року позовні вимоги ОСОБА9 до ОСОБА10, третя особа: орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Шевченківської районної у місті Полтаві ради про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини задоволено.

Зокрема визначено місце проживання неповнолітньої дитини ОСОБА11 разом з батьком; ОСОБА12 – з матір’ю.

Рішення набрало законної сили і ніким оскаржене не було.

3.6. Позовна заява ОСОБА13 до ОСОБА14 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей зареєстрована в канцелярії суду 8 червня 2023 року (справа № 554/5021/23).

Суддя Бугрій В.М. ухвалою від 8 червня 2023 року відкрив провадження у справі та призначив підготовче засідання на 22 червня 2023 року.

22 червня 2023 року на ім’я судді Бугрія В.М. надійшла заява представника органу опіки і піклування ОСОБА15 з проханням розглядати справу без її участі. Представник, при вирішенні питань, що стосуються справи, покладалась на розсуд суду, та просила ухвалити рішення, яке буде максимально відповідати інтересам дитини. Позовні вимоги підтримала в повному обсязі.

Рішенням Октябрського районного суду міста Полтави від 22 червня 2023 року позовні вимоги ОСОБА13 до ОСОБА14 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини задоволено.

Зокрема визначено місце проживання неповнолітньої дитини ОСОБА16 разом з батьком; ОСОБА17 – з матір’ю.

Рішення набрало законної сили і ніким оскаржене не було.

3.7. Позовна заява ОСОБА18 до ОСОБА19 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей зареєстрована в канцелярії суду 24 липня 2023 року (справа № 554/6610/23).

Суддя Бугрій В.М. ухвалою від 24 липня 2023 року відкрив провадження у справі та призначив підготовче засідання на 23 серпня 2023 року.

23 серпня 2023 року на ім’я судді Бугрія В.М. надійшла заява представника органу опіки та піклування про відкладення розгляду справи

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтава від 24 серпня 2023 року позовні вимоги ОСОБА18 до ОСОБА19, третя особа: орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Шевченківської районної у місті Полтаві ради про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини задоволено.

Зокрема визначено місце проживання неповнолітньої дитини ОСОБА20 разом з батьком; ОСОБА21 – з матір’ю.

Рішення набрало законної сили і ніким оскаржене не було.

3.8. Позовна заява ОСОБА22 до ОСОБА23 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини зареєстрована в канцелярії суду 27 липня 2022 року (справа № 554/6938/22).

Суддя Бугрій В.М. ухвалою від 29 липня 2022 року відкрив провадження у справі та призначив підготовче засідання на 25 серпня 2022 року.

Рішенням Октябрського районного суду міста Полтави від 25 серпня 2022 року позовні вимоги ОСОБА22 до ОСОБА23 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини задоволено.

Зокрема визначено місце проживання неповнолітньої дитини ОСОБА24 разом з батьком із покладенням на батька обов’язку щодо утримання та виховання неповнолітньої доньки.

Рішення набрало законної сили і ніким оскаржене не було.

3.9. Позовна заява ОСОБА25 до ОСОБА26 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей зареєстрована в канцелярії суду 1 серпня 2023 року (справа № 554/6959/23).

Суддя Бугрій В.М. ухвалою від 1 серпня 2023 року відкрив провадження у справі та призначив підготовче засідання на 31 серпня 2022 року.

Рішенням Октябрського районного суду міста Полтави від 31 серпня 2023 року позовні вимоги ОСОБА25 до ОСОБА26, третя особа: орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Шевченківської районної у місті Полтаві ради про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини задоволено.

Зокрема визначено місце проживання неповнолітньої дитини ОСОБА27 разом з батьком; ОСОБА28 – з матір’ю.

Рішення набрало законної сили і ніким оскаржене не було.

3.10. Позовна заява ОСОБА29 до ОСОБА30, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог служба у справах дітей Шевченківської районної у місті Полтаві ради про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей зареєстрована в канцелярії суду 10 серпня 2023 року (справа № 554/7252/23).

Суддя Бугрій В.М. ухвалою від 10 серпня 2023 року відкрив провадження у справі та призначив підготовче засідання на 5 вересня 2022 року.

Судове засідання відбулось 5 вересня 2023 року і в ньому брали участь сторони та представник третьої особи.

У судовому засіданні позивач позов підтримав, відповідач позов визнала.

Представник третьої особи покладалась на розсуд суду.

Рішенням Октябрського районного суду міста Полтави від 5 вересня 2023 року позовні вимоги ОСОБА29 до ОСОБА30, третя особа: орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Шевченківської районної у місті Полтаві ради про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини задоволено.

Зокрема визначено місце проживання неповнолітніх дітей ОСОБА31, ОСОБА32 разом з батьком.

Справа розглянута за участю сторін та з достатністю доказів для прийняття рішення.

Рішення набрало законної сили і ніким оскаржене не було.

3.11. Позовна заява ОСОБА38 до ОСОБА39, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог служба у справах дітей Шевченківської районної у місті Полтаві ради про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей зареєстрована в канцелярії суду 1 січня 2024 року (справа № 554/7252/23).

Суддя Бугрій В.М. ухвалою від 1 січня 2024 року відкрив провадження у справі та призначив підготовче засідання на 25 січня 2024 року.

Судове засідання відбулось 25 січня 2024 року і в ньому брали участь позивач та представник третьої особи.

У судовому засіданні позивач позов підтримав, представник третьої особи покладалась на розсуд суду.

Рішенням Октябрського районного суду міста Полтави від 25 січня 2024 року позовні вимоги ОСОБА38 до ОСОБА39, третя особа: орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Шевченківської районної у місті Полтаві ради про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини задоволено.

Зокрема визначено місце проживання неповнолітньої дитини ОСОБА40 разом з батьком.

Рішення набрало законної сили і ніким оскаржене не було.

3.12. Позовна заява ОСОБА41 до ОСОБА42 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей зареєстрована в канцелярії суду 2 вересня 2022 року (справа № 554/9192/22).

Суддя Бугрій В.М. ухвалою від 2 вересня 2022 року відкрив провадження у справі та призначив підготовче засідання на 27 вересня 2022 року.

Цією ж ухвалою суддя Бугрій В.М. залучив до участі у справі орган опіки і піклування службу у справах дітей Новобаварського району департаменту служби у справах дітей Харківської міської ради.

27 вересня 2022 року до суду надійшло клопотання третьої особи про зміну третьої особи на департамент служб у справах дітей Харківської міської ради.

Рішенням Октябрського районного суду міста Полтави від 27 вересня 2022 року позовні вимоги ОСОБА41 до ОСОБА42, третя особа: служба у справах дітей Новобаварського району департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини задоволено.

Зокрема визначено місце проживання неповнолітньої дитини ОСОБА43 разом з батьком, ОСОБА44 – з матір’ю.

Рішення набрало законної сили і ніким оскаржене не було.

3.13. Позовна заява ОСОБА45 до ОСОБА46 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей зареєстрована в канцелярії суду 2 вересня 2022 року (справа № 554/9176/22).

27 вересня 2022 року до суду надійшло клопотання третьої особи про розгляд справи без участі представника третьої особи.

Рішенням Октябрського районного суду міста Полтави від 27 вересня 2022 року позовні вимоги ОСОБА45 до ОСОБА46, третя особа: орган опіки і піклування в особі виконавчого комітету Шевченківської районної у місті Полтаві ради про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини задоволено.

Зокрема визначено місце проживання неповнолітньої дитини ОСОБА47 разом з батьком.

Рішення набрало законної сили і ніким оскаржене не було.

3.14. Позовна заява ОСОБА48 до ОСОБА49, третя особа: орган опіки та піклування Шевченківської у місті Полтаві ради про позбавлення батьківських прав зареєстрована в канцелярії суду 17 жовтня 2022 року (справа № 554/11564/22).

Суддя Бугрій В.М. ухвалою від 19 жовтня 2022 року позовну заяву залишив без руху.

26 жовтня 2022 року на адресу суду надійшла заява про долучення квитанції про сплату судового збору.

Суддя Бугрій В.М. ухвалою від 28 жовтня 2022 року відкрив провадження у справі та призначив підготовче засідання на 24 листопада 2022 року.

Рішенням Октябрського районного суду міста Полтави від 24 листопада 2022 року позовні вимоги задоволено. Позбавлено ОСОБА49 батьківських прав стосовно неповнолітньої доньки ОСОБА50.

Рішення набрало законної сили і ніким оскаржене не було.

3.15. Позовна заява ОСОБА51 до ОСОБА52 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини зареєстрована в канцелярії суду 15 лютого 2023 року (справа № 554/2803/22).

Суддя Бугрій В.М. ухвалою від 16 лютого 2023 року відкрив провадження у справі та призначив підготовче засідання на 28 лютого 2023 року.

20 лютого 2023 року до суду надійшла уточнена позовна заява, у якій визначено як третю особу службу у справах дій виконавчого комітету Шевченківської у місті Полтаві ради та збільшено позовні вимоги у частині визначення місця проживання дітей.

14 березня 2023 року на ім’я судді Бугрія В.М. надійшла заява представника органу опіки і піклування в особі виконавчого комітету Шевченківської районної у місті Полтаві ради ОСОБА15 з проханням розглядати справу без її участі. Представник, при вирішенні питань, що стосуються даної справи, покладалась на розсуд суду, та просила винести рішення, яке буде максимально відповідати інтересам дитини.

Рішенням Октябрського районного суду міста Полтави від 14 березня 2023 року позовні вимоги задоволено.

Зокрема визначено місце проживання неповнолітньої дитини ОСОБА53 разом з батьком, ОСОБА54 з матір’ю із покладенням на батьків обов’язку щодо утримання та виховання неповнолітніх дітей.

Рішення набрало законної сили і ніким оскаржене не було.

3.16. Позовна заява ОСОБА55 до ОСОБА56 про визначення місця проживання дітей зареєстрована в канцелярії суду 27 лютого 2023 року (справа № 554/1693/23).

Суддя Бугрій В.М. ухвалою від 27 лютого 2023 року відкрив провадження у справі та призначив підготовче засідання на 16 лютого 2023 року.

16 березня 2023 року на ім’я судді Бугрія В.М. надійшла заява представника органу опіки і піклування в особі виконавчого комітету Шевченківської районної у місті Полтаві ради ОСОБА15 із проханням розглядати справу без її участі.

Рішенням Октябрського районного суду міста Полтави від 16 березня 2023 року позовні вимоги задоволені.

Визначено місце проживання неповнолітньої дитини ОСОБА57 з батьком, ОСОБА58 з матір’ю із покладенням на батька обов’язку щодо утримання та виховання неповнолітньої доньки.

Рішення набрало законної сили і ніким оскаржене не було.

3.17. Позовна заява ОСОБА34 до ОСОБА35 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини зареєстрована в канцелярії суду 28 квітня 2022 року (справа № 554/2779/22).

Суддя Бугрій В.М. ухвалою від 28 квітня 2022 року відкрив провадження у справі та призначив підготовче засідання на 19 травня 2022 року.

19 травня 2022 року на ім’я судді Бугрія В.М. надійшла заява представника органу опіки і піклування в особі виконавчого комітету Шевченківської районної у місті Полтаві ради ОСОБА3 з проханням розглядати справу без її участі. Представник, при вирішенні питань, що стосуються даної справи, покладалась на розсуд суду, та просила винести рішення, яке буде максимально відповідати інтересам дитини. Позовні вимоги підтримала в повному обсязі.

Рішенням Октябрського районного суду міста Полтави від 19 травня 2022 року позовні вимоги ОСОБА34 до ОСОБА35, третя особа: орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Шевченківської районної у місті Полтаві ради про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини задоволено.

Зокрема визначено місце проживання неповнолітньої дитини ОСОБА36 разом з батьком із покладенням на батька обов’язку щодо утримання та виховання неповнолітньої доньки.

Рішення набрало законної сили і ніким оскаржене не було.

3.18. Суддя Бугрій В.М. зазначив, що, приймаючи рішення у перелічених вище справах, він діяв відповідно до цивільного процесуального законодавства, сімейного законодавства, Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судової практики Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, інших норм міжнародного та національного законодавства.

Суддя вважав, що не допустив умисних дій, які б створювали умови для ймовірного ухилення військовозобов’язаних чоловіків від мобілізації.

У всіх судових справах, які перебували у його провадженні, і які, як вважає дисциплінарна палата, він розглянув формально, був відсутній спір щодо того з ким з батьків будуть проживати діти. Батьки самостійно вирішували питання виховання спільних дітей, форми участі кожного із них у цьому вихованні, місце їх проживання тощо.

Разом з тим відсутність спору щодо виховання спільних дітей, не позбавляло права одного із батьків звернутись до суду із позовом про визначення місця проживання дитини.

Орган опіки та піклування, в особі виконавчого комітету Шевченківської районної у місті Полтаві ради, діючи від імені держави та в інтересах неповнолітніх дітей, у межах своїх дискреційних повноважень, у кожній із наведених вище справ, надавав заяви, у яких просив прийняти рішення без їх участі та в інтересах дитини. При цьому в кожній із справ, у яких приймав участь орган опіки і піклування, останній не надав висновків, хоча і як зазначено вище, висловив свою позицію щодо предмету позову.

Незаконність дій органу опіки та піклування в особі виконавчого комітету Шевченківської районної у місті Полтаві ради, під час розгляду перелічених вище справ, не встановлена жодним рішенням суду, розпорядчими актами органів державної влади.

3.19. Переважна більшість дітей, стосовно яких вирішувались позовні вимоги не досягли 10 річного віку, тому в принципі не могли бути заслуханими у судовому засіданні.

Суддя під час розгляду зазначених вище судових справ не обмежував право дитини бути заслуханим судом.

Та обставина, що діти не виявили бажання реалізувати це право, не свідчить про порушення законодавства з його боку.

Варто враховувати питання безпеки неповнолітніх дітей, які, не виявляючи бажання бути заслуханими судом, мали б приходити до суду під час повітряних тривог, перебувати у приміщеннях, і піддавати своє життя небезпеці.

3.20. В ухвалі Дисциплінарної палати не зазначається жодних строків розгляду судових справ. Жодна справа не була розглянута у вочевидь дуже стислий строк.

Суддя проаналізував розгляд інших судових справ під його головуванням.

Проведений аналіз виключає питання вибіркового підходу до строків розгляду саме перелічених вище судових справ. Наведені справи, як і багато інших справ, розглядались у розумні строки, які були помірковано необхідними саме для цих справ і кожної окремо, та необхідності призначати їх на більш пізні дати не було.

Суддя наголосив, що діючим цивільним процесуальним законодавством на суддю не покладається обов’язок перевіряти факт перебування сторін в Україні, встановлювати місце з якого подається заява або інші звернення до суду.

Якщо ОСОБА5, звертаючись до суду або під час розгляду справи в суді допустив протиправну поведінку, або надав недостовірні відомості, він має нести відповідальність з цього приводу особисто.

Аналогічним чином пояснюється також поведінка сторін і у судових справах № 554/9192/22, 554/1693/23, 554/1610/23, 554/2779/22.

3.21. Ухвалюючи рішення, суддя діяв не лише із факту визнання позову відповідачем, а врахував усі обставини по справі, які у своїй сукупності і послугували підставою для задоволення позовних вимог.

Суддя врахував принципи рівності батьків стосовно дітей, найкращих інтересів дітей та їх гармонійного розвитку.

За таких обставин, суддя вважав, що наведені вище обставини спростовують висновок Дисциплінарної палати щодо наявності ознак дисциплінарних проступків, передбачених підпунктом «а» пункту 1, пунктами 3, 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

У зв’язку із наведеним, Бугрій В.М. просив дисциплінарну справу відносно нього закрити.

IV. Обставини, установлені Другою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя під час розгляду дисциплінарної справи

Дослідивши матеріали дисциплінарної справи, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя установила такі обставини.

4.1. Відомості про суддю

Указом Президента України від 21 грудня 2009 року № 1085/2009 Бугрій В.М. призначений на посаду судді Новосанжарського районного суду Полтавської області строком на п’ять років (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1085/2009#Text).

Указом Президента України від 9 грудня 2001 року № 1113/2011 Бугрій В.М. переведений на посаду судді Октябрського районного суду міста Полтави (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1113/2011#Text).

Указом Президента України від 29 грудня 2017 року № 441/2017 Бугрій В.М. призначений на посаду судді Октябрського районного суду міста Полтави (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/441/2017#Text).

Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо зміни найменувань місцевих загальних судів» від 26 лютого 2025 року № 4273-ІХ пункт 3¹ розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» доповнено підпунктом 3 такого змісту: «3) змінити найменування місцевих загальних судів, перелік яких визначається додатком до цього Закону. Зміна найменування місцевого загального суду не призведе до його реорганізації чи ліквідації або утворення нового суду».

Згідно з наведеним переліком змінено найменування Октябрського районного суду міста Полтави на Шевченківський районний суд міста Полтави (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4273-20#Text).

4.2. Справи, що розглянуті суддею Бугрієм В.М.

1) Справа № 554/6610/23

24 липня 2023 року до Октябрського районного суду міста Полтави надійшла позовна заява ОСОБА18 до ОСОБА19 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями від 24 липня 2023 року справа розподілена для розгляду судді Бугрію В.М.

У позовній заяві визначено місце фактичного проживання відповідача ОСОБА19: АДРЕСА1, однак відсутні відомості про зареєстроване місце проживання. У доданій до позовної заяви копії паспорта зазначено зареєстроване місце проживання ОСОБА19: АДРЕСА2.

Доказів наявності зареєстрованого місця проживання відповідача на території (Октябрського) Шевченківського району міста Полтави матеріали справи не містять.

Матеріали справи не містять доказів звернення судді до органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача ОСОБА19.

Суддя Бугрій В.М. ухвалою від 24 липня 2023 року відкрив провадження у справі, вирішив розглядати справу за правилами загального позовного провадження. Призначив підготовче судове засідання на 23 серпня 2023 року о 11 год 00 хв. Залучив до участі у справі орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Шевченківської районної у місті Полтаві ради. Зобов’язав орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Шевченківської районної у місті Полтаві ради надати до Октябрського районного суду міста Полтави висновки щодо визначення місця проживання дітей ОСОБА21 та ОСОБА20. Зобов’язав відповідачів у разі заперечення позову подати суду до початку розгляду справи по суті письмові заперечення проти позову із посиланням на докази, якими вони обґрунтовуються (https://reyestr.court.gov.ua/Review/112433185).

У автоматизованій системі документообігу суду 28 липня 2023 року та 1 серпня 2023 року сформовано судові повістки про виклик.

У матеріалах справи відсутні докази надсилання та вручення відповідачу та третій особі копії ухвали про відкриття провадження у справі з копіями позовної заяви та додатками, а також судових повісток про виклик.

Також, у матеріалах справи відсутні докази надіслання та вручення копії ухвали про відкриття провадження у справі разом із судовою повісткою про виклик позивачу.

9 серпня 2023 року до суду надійшов відзив на позовну заяву ОСОБА19, у якому вона визнала позовні вимоги в повному обсязі. Зазначала, що спір про місце проживання дітей між подружжям відсутній, не заперечувала, щоб ОСОБА20 проживав із батьком та перебував на його утриманні (відзив зареєстрований у суді о 14 год 12 хв).

9 серпня 2023 року до суду надійшли:

1) заява ОСОБА19 про розгляд справи без її участі, у якій вона визнавала позов у повному обсязі та просила його задовольнити (заява зареєстрована у суді о 14 год 14 хв);

2) заява ОСОБА18 про розгляд справи без його участі, у якій він підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Головний центр обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби листом від 11 листопада 2025 року № 19/89434-25-Вих повідомив, що згідно з Базою даних інформації щодо перетинання державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованою територією України за період громадянка ОСОБА19 (відповідач у справі), ____ року народження, перетинала державний кордон України у напрямку виїзду 11 липня 2023 року о 20 год 21 хв разом із сином ОСОБА20 та повернулася разом із сином на територію України 1 жовтня 2023 року о 13 год 22 хв.

Тобто, у період з 11 липня до 1 жовтня 2023 року, зокрема і в період розгляду цивільної справи № 554/6610/23, відповідач ОСОБА19 перебувала за межами території України, а тому не могла підписувати та подавати особисто до канцелярії суду будь-які документи.

Підсилює цей висновок і інформація із журналу відвідувачів Октябрського районного суду міста Полтави за 9 серпня 2023 року, за змістом якого ОСОБА19 не відвідувала суд у цей день.

23 серпня 2023 року до суду надійшло клопотання представника виконавчого комітету Шевченківської районної у місті Полтаві ради ОСОБА15, у якому вона просила відкласти розгляд справи. У клопотанні зазначила, що до третьої особи не надійшли ані вищезазначена ухвала, ані копії матеріалів справи, тому орган опіки та піклування не може надати висновок на судове засідання, що призначене на 23 серпня 2023 року.

Відповідно до змісту довідки від 23 серпня 2023 року Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя установила, що справа знята з розгляду у зв’язку з перебуванням судді у іншому судовому засіданні. Судове засідання відкладено на 24 серпня 2023 року о 13 год 00 хв.

У автоматизованій системі документообігу суду 24 серпня 2023 року сформовано судові повістки про виклик.

У матеріалах справи наявні судові повістки про виклик учасників справи у судове засідання, що призначене на 24 серпня 2023 року о 13 год 00 хв, однак відсутні докази їх надсилання та отримання учасниками справи.

Варто звернути увагу, що із інформації з автоматизованої системи документообігу суду, що надана Державним підприємством «Інформаційні судові системи», а також зі змісту судових повісток про виклик можливо встановити, що судові повістки про виклик сформовані у системі документообігу 24 серпня 2023 року о 11:44:37, 11:45:06, 11:45:29.

У судове засідання, що призначене на 24 серпня 2023 року, учасники справи не з’явилися, фіксування судового процесу звукозаписувальними технічними засобами не здійснювалося про що свідчить відповідна довідка, складена секретарем судового засідання.

Суддя Бугрій В.М. ухвалив рішення від 24 серпня 2023 року (https://reyestr.court.gov.ua/Review/113324984), яким позов задовольнив.

Розірвав шлюб між ОСОБА18 та ОСОБА19, що зареєстрований у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану по місту Павлограду реєстраційної служби Павлоградського міськрайонного управління юстиції у Дніпропетровській області, про що 24 лютого 2007 року складено актовий запис № __.

Визначив місце проживання дитини ОСОБА20, ____ року народження, разом з батьком ОСОБА18, як таким, що самостійно його доглядає, виховує та утримує.

Визначив місце проживання дитини ОСОБА21, ____ року народження, разом із матірʼю ОСОБА19, як такою, що самостійно його доглядає, виховує та утримує.

У матеріалах справи відсутні докази надіслання копії рішення від 24 серпня 2023 року учасникам справи. Водночас на обкладинці судової справи міститься напис, що 20 вересня 2023 року відповідач отримала копію рішення від 24 серпня 2023 року. Докази вручення копії рішення іншим учасникам справи відсутні.

Сторони не оскаржували рішення в апеляційному порядку, тому таке рішення набрало законної сили 25 вересня 2023 року, що підтверджується відомостями з ЄДРСР.

Розгляд справи тривав з 24 липня до 24 серпня 2023 року, тобто 31 календарний день.

У матеріалах справи відсутній висновок органу опіки та піклування, складений на виконання повноважень, визначених у статті 19 Сімейного кодексу України.

Головний центр обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби листами від 11 листопада 2025 року № 19/89416-25-Вих, № 19/89434-25-Вих повідомив, що згідно з Базою даних інформації щодо перетинання державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованою територією України за період з 1 березня 2022 року до 11 листопада 2025 року громадянин ОСОБА18 (позивач), ____ року народження, перетнув державний кордон України 4 жовтня 2023 року о 21 год 50 хв у напрямку виїзду разом із сином ОСОБА20. Інформація щодо повернення ОСОБА18 на територію України відсутня.

Відповідно до листа Командування Сухопутних військ Збройних Сил України від 25 листопада 2025 року № 116/2/к/108652 ОСОБА18 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації не мав.

Аналогічна інформація міститься у листах Дніпропетровського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 27 листопада 2025 року № 175/1/ 4660, від 3 грудня 2025 року № 130/4/1069.

Згідно з відомостями, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов’язаних та резервістів, військовозобов’язаний ОСОБА18, з 8 жовтня 2020 року перебуває на військовому обліку в Павлоградському районному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки. З 27 грудня 2024 року є порушником правил військового обліку (лист Дніпропетровського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 3 грудня 2025 року № 130/4/1069).

2) Справа № 554/5021/23

8 червня 2023 року до Октябрського районного суду міста Полтави надійшла позовна заява ОСОБА13 до ОСОБА14 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями від 8 червня 2023 року справа розподілена для розгляду судді Бугрію В.М.

У позовній заяві визначено місце фактичного проживання відповідача ОСОБА14: АДРЕСА3, однак відсутні відомості про зареєстроване місце проживання. До позовної заяви не додано копії паспорта громадянина України або іншого документа, який б засвідчив відомості про зареєстроване місце проживання відповідача.

Суддя Бугрій В.М. ухвалою від 8 червня 2023 року відкрив провадження у справі, вирішив розглядати справу за правилами загального позовного провадження. Призначив підготовче судове засідання на 22 червня 2023 року о 10 год 50 хв. Залучив до участі у справі орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Шевченківської районної у місті Полтаві ради. Зобов’язав орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Шевченківської районної у місті Полтаві ради надати до Октябрського районного суду міста Полтави висновки щодо визначення місця проживання дітей ОСОБА17 та ОСОБА16. Зобов’язав відповідачів у разі заперечення позову подати суду до початку розгляду справи по суті письмові заперечення проти позову із посиланням на докази, якими вони обґрунтовуються (https://reyestr.court.gov.ua/Review/111470713).

У автоматизованій системі документообігу суду 12 червня 2023 року сформовано судові повістки про виклик.

У матеріалах справи відсутні докази надсилання та вручення відповідачу копії ухвали про відкриття провадження у справі з копіями позовної заяви та додатками, а також судових повісток про виклик.

У матеріалах справи наявний супровідний лист про надіслання органу опіки та піклування копії ухвали від 8 червня 2023 року, який вручений 20 червня 2023 року.

16 червня 2023 року до суду надійшло клопотання ОСОБА14 про розгляд справи за її відсутності, у якому вона просила розглядати справу за її відсутності за наявними у матеріалах справи документами. Позовні вимоги визнала в повному обсязі, просила їх задовольнити.

16 червня 2023 року до суду надійшов відзив на позовну заяву ОСОБА14, у якому вона визнала позовні вимоги в повному обсязі. Зазначала, що спір про місце проживання дітей між подружжям відсутній, не заперечувала, щоб ОСОБА16 проживала із батьком та перебувала на його утриманні, а ОСОБА17 разом із нею.

У цей же день до суду надійшла заява ОСОБА13, у якій він просив суд розглядати справу за його відсутності. Позовні вимоги підтримав повністю, просив задовольнити їх.

22 червня 2023 року до суду надійшла заява представника органу опіки та піклування Шевченківської районної у місті Полтаві ради ОСОБА15, яка просила розглянути справу без її участі та ухвалити рішення, яке відповідатиме найкращим інтересам дитини (у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження повноважень ОСОБА15 діяти від імені Шевченківської районної у місті Полтаві ради).

У судове засідання, що призначене на 22 червня 2023 року, учасники справи не з’явилися, фіксування судового процесу звукозаписувальними технічними засобами не здійснювалося про що свідчить відповідна довідка, складена секретарем судового засідання.

Суддя Бугрій В.М. ухвалив рішення від 22 червня 2023 року (https://reyestr.court.gov.ua/Review/111862430), яким позов задовольнив.

Розірвав шлюб між ОСОБА13 та ОСОБА14, що зареєстрований Ленінським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Луганського міського управління юстиції у Луганській області про що 8 червня 2012 року складено актовий запис № ___; свідоцтво про шлюб серії ___ № ____ видано 8 червня 2012 року Ленінським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Луганського міського управління юстиції у Луганській області.

Визначив місце проживання дітей: ОСОБА16, яка народилась ____ року разом з батьком, ОСОБА13, як таким що її самостійно виховує, утримує та доглядає; ОСОБА17, яка народилась ____ року разом з матір’ю, ОСОБА14, як такою що її самостійно виховує, утримує та доглядає.

У матеріалах справи відсутні докази надіслання копії рішення від 22 червня 2023 року учасникам справи. Водночас на обкладинці судової справи міститься напис, що ОСОБА13 отримав дві копії рішення від 22 червня 2023 року. Докази вручення копії рішення іншим учасникам справи відсутні.

Сторони не оскаржували рішення в апеляційному порядку, тому таке рішення набрало законної сили 24 липня 2023 року, що підтверджується відомостями з ЄДРСР.

Розгляд справи тривав з 8 до 22 червня 2023 року, тобто 14 календарних днів.

Головний центр обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби листами від 11 листопада 2025 року № 19/89416-25-Вих, № 19/89434-25-Вих повідомив, що згідно з Базою даних інформації щодо перетинання державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованою територією України за період з 1 березня 2022 року до 11 листопада 2025 року громадянин ОСОБА13 (позивач), ____ року народження, перетинав державний кордон України 22 грудня 2024 року о 21 год 25 хв у напрямку виїзду разом із донькою ОСОБА16. Інформація щодо повернення ОСОБА13 на територію України відсутня.

Відповідно до листа Командування Сухопутних військ Збройних Сил України від 25 листопада 2025 року № 116/2/к/108652 ОСОБА13 має відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 4 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» ((жінки та чоловіки, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо другий з батьків такої дитини (дітей) помер, позбавлений батьківських прав, визнаний зниклим безвісти або безвісно відсутнім, оголошений померлим, відбуває покарання у місцях позбавлення волі, а також коли особа самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду або запис про батька такої дитини в Книзі реєстрації народжень здійснений на підставі частини першої статті 135 Сімейного кодексу України).

3) Справа № 554/5001/23

8 червня 2023 року до Октябрського районного суду міста Полтави надійшла позовна заява ОСОБА9 до ОСОБА10 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей.

У позовній заяві визначено місце фактичного проживання відповідача ОСОБА10: АДРЕСА1, однак відсутні відомості про зареєстроване місце проживання. До позовної заяви не додано копії паспорта громадянина України або іншого документа, який б засвідчив відомості про зареєстроване місце проживання відповідача.

Суддя Бугрій В.М. ухвалою від 8 червня 2023 року відкрив провадження у справі, вирішив розглядати справу за правилами загального позовного провадження. Призначив підготовче судове засідання на 22 червня 2023 року о 16 год 30 хв. Залучив до участі у справі орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Шевченківської районної у місті Полтаві ради. Зобов’язав орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Шевченківської районної у місті Полтаві ради надати до Октябрського районного суду міста Полтави висновки щодо визначення місця проживання дітей ОСОБА11 та ОСОБА12. Зобов’язав відповідачів у разі заперечення позову подати суду до початку розгляду справи по суті письмові заперечення проти позову із посиланням на докази, якими вони обґрунтовуються (https://reyestr.court.gov.ua/Review/111423318).

У автоматизованій системі документообігу суду 9 червня 2023 року сформовано судові повістки про виклик.

16 червня 2023 року до суду надійшло клопотання ОСОБА10 про розгляд справи за її відсутності, у якому вона просила розглядати справу за її відсутності за наявними у матеріалах справи документами. Позовні вимоги визнала в повному обсязі, просила їх задовольнити.

16 червня 2023 року до суду надійшов відзив на позовну заяву ОСОБА10, у якому вона визнала позовні вимоги в повному обсязі. Зазначала, що спір про місце проживання дітей між подружжям відсутній, не заперечувала, щоб ОСОБА11 проживала із батьком та перебувала на його утриманні, а ОСОБА12 разом із нею.

У цей же день до суду надійшла заява ОСОБА9, у якій він просив суд розглядати справу за його відсутності. Позовні вимоги підтримав повністю, просив задовольнити їх.

Суддя Бугрій В.М. ухвалив рішення від 22 червня 2023 року (https://reyestr.court.gov.ua/Review/111862431), яким позов задовольнив.

Розірвав шлюб між ОСОБА9 та ОСОБА10, що зареєстрований Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Індустріальному та Немишлянському районах у місті Харкові Головного територіального управління юстиції у Харківській області; про що 1 вересня 2018 року складено актовий запис № ___.

Визначив місце проживання дитини ОСОБА11, яка народилася ____ року, разом з батьком ОСОБА9, як таким, що самостійно її доглядає, виховує та утримує.

Визначити місце проживання дитини ОСОБА12, яка народилась ____ року, разом із матірʼю ОСОБА10, як такою, що самостійно її доглядає, виховує та утримує.

У матеріалах справи відсутні докази надіслання копії рішення від 22 червня 2023 року учасникам справи. Водночас на обкладинці судової справи міститься напис, що ОСОБА9 отримав дві копії рішення від 22 червня 2023 року. Докази вручення копії рішення іншим учасникам справи відсутні.

Розгляд справи тривав з 8 до 22 червня 2023 року, тобто 14 календарних днів.

Головний центр обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби листами від 11 листопада 2025 року № 19/89416-25-Вих, № 19/89434-25-Вих повідомив, що згідно з Базою даних інформації щодо перетинання державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованою територією України за період з 1 березня 2022 року до 11 листопада 2025 року громадянин ОСОБА9 (позивач), ____ року народження, перетинав державний кордон України 1 серпня 2023 року о 20 год 35 хв у напрямку виїзду разом із донькою ОСОБА11. Інформація щодо повернення ОСОБА9 на територію України відсутня.

Відповідно до листа Командування Сухопутних військ Збройних Сил України від 25 листопада 2025 року № 116/2/к/108652 ОСОБА9 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації не мав.

4) Справа № 554/1693/23

27 лютого 2023 року до Октябрського районного суду міста Полтави надійшла позовна заява ОСОБА55 до ОСОБА56 про визначення місця проживання дітей.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями від 27 лютого 2023 року справа розподілена для розгляду судді Бугрію В.М.

У позовній заяві визначено місце фактичного проживання відповідача ОСОБА56: АДРЕСА4, однак відсутні відомості про зареєстроване місце проживання. До позовної заяви не додано копії паспорта громадянина України або іншого документа, який б засвідчив відомості про зареєстроване місце проживання відповідача.

Суддя Бугрій В.М. ухвалою від 27 лютого 2023 року відкрив провадження у справі, вирішив розглядати справу за правилами загального позовного провадження. Призначив підготовче судове засідання на 16 березня 2023 року о 11 год 30 хв. Залучив до участі у справі як третю особу службу у справах дітей виконавчого комітету Шевченківської районної у місті Полтаві ради. Зобов’язав відповідачів у разі заперечення позову подати суду до початку розгляду справи по суті письмові заперечення проти позову із посиланням на докази, якими вони обґрунтовуються (https://reyestr.court.gov.ua/Review/109243343).

3 березня 2023 року до суду надійшло клопотання ОСОБА56 про розгляд справи за її відсутності, у якому вона просила розглядати справу за її відсутності за наявними у матеріалах справи документами. Позовні вимоги визнала в повному обсязі, просила їх задовольнити (клопотання зареєстроване у суді о 16 год 40 хв).

3 березня 2023 року до суду надійшов відзив на позовну заяву ОСОБА56, у якому вона визнала позовні вимоги в повному обсязі. Зазначала, що спір про місце проживання дітей між подружжям відсутній, не заперечувала, щоб ОСОБА57 проживала із батьком та перебувала на його утриманні, а інша донька ОСОБА58 разом із нею (відзив зареєстрований у суді о 16 год 39 хв).

Варто зауважити, що Головний центр обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби листом від 11 листопада 2025 року № 19/89434-25-Вих повідомив, що згідно з Базою даних інформації щодо перетинання державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованою територією України за період громадянка ОСОБА56 (відповідач у справі), ____ року народження, перетинала державний кордон України у напрямку виїзду 16 березня 2022 року та на територію України повернулася 18 квітня 2023 року.

Тобто, у період з 16 березня 2022 року до 18 квітня 2023 року, зокрема і в період розгляду цивільної справи № 554/1693/23, відповідач ОСОБА56 перебувала за межами території України, а тому не могла підписувати та подавати особисто до канцелярії суду будь-які документи.

Підсилює цей висновок і інформація із журналу відвідувачів Октябрського районного суду міста Полтави за 3 березня 2023 року, за змістом якого ОСОБА56 не відвідувала суд у цей день.

У цей же день до суду надійшла заява ОСОБА55, у якій він просив суд розглядати справу за його відсутності. Позовні вимоги підтримав повністю, просив задовольнити їх.

16 березня 2023 року до суду надійшла заява представника органу опіки та піклування Шевченківської районної у місті Полтаві ради ОСОБА15, яка просила розглянути справу без її участі та ухвалити рішення, яке відповідатиме найкращим інтересам дитини (у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження повноважень ОСОБА15 діяти від імені Шевченківської районної у місті Полтаві ради).

У судове засідання, що призначене на 16 березня 2023 року, учасники справи не з’явилися, фіксування судового процесу звукозаписувальними технічними засобами не здійснювалося про що свідчить відповідна довідка, складена секретарем судового засідання.

Суддя Бугрій В.М. ухвалив рішення від 16 березня 2023 року (https://reyestr.court.gov.ua/Review/110168396), яким позов задовольнив.

Визначив місце проживання дитини ОСОБА57, яка народилася ____ року народження, разом з батьком, ОСОБА55, який самостійно здійснює догляд, утримання та виховання цієї малолітньої дитини.

Визначив місце проживання дитини ОСОБА58, яка народилася ____ року народження, разом з матір’ю ОСОБА56, яка самостійно здійснює догляд, утримання та виховання цієї малолітньої дитини.

У матеріалах справи відсутні докази надіслання копії рішення від 16 березня 2023 року учасникам справи. Сторони не оскаржували рішення в апеляційному порядку, тому таке рішення набрало законної сили 17 квітня 2023 року, що підтверджується відомостями з ЄДРСР.

Розгляд справи тривав з 27 лютого до 16 березня 2023 року, тобто 18 календарних днів.

Головний центр обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби листами від 11 листопада 2025 року № 19/89416-25-Вих, № 19/89434-25-Вих повідомив, що згідно з Базою даних інформації щодо перетинання державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованою територією України за період з 1 березня 2022 року до 11 листопада 2025 року громадянин ОСОБА55 (позивач), ____ року народження, перетинав державний кордон України 5 травня 2023 року о 15 год 09 хв у напрямку виїзду разом із донькою ОСОБА57. Інформація щодо повернення ОСОБА55 на територію України відсутня. Згідно із наведеною інформацію його донька ОСОБА57, ____ року народження, повернулася на територію України 9 липня 2024 року та знову виїхала за її межі 12 серпня 2024 року.

Відповідно до листа Командування Сухопутних військ Збройних Сил України від 25 листопада 2025 року № 116/2/к/108652 ОСОБА55 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації не мав.

5) Справа № 554/1381/23

15 лютого 2023 року до Октябрського районного суду міста Полтави надійшла позовна заява ОСОБА51 до ОСОБА52 про розірвання шлюбу.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями від 16 лютого 2023 року справа розподілена для розгляду судді Бугрію В.М.

Суддя Бугрій В.М. ухвалою від 16 лютого 2023 року відкрив провадження у справі, вирішив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Призначив судове засідання на 28 лютого 2023 року об 11 год 10 хв. Запропонував відповідачу у 15-денний строк з дня вручення ухвали надіслати суду відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову (https://reyestr.court.gov.ua/Review/109313183).

23 лютого 2023 року відповідач ОСОБА52 отримав судову повістку про виклик у судове засідання на 28 лютого 2023 року об 11 год 10 хв.

У матеріалах справи відсутні докази надіслання та вручення копії ухвали від 16 лютого 2023 року разом із судовими повістками про виклик іншим учасникам справи.

20 лютого 2023 року до суду надійшла уточнена позовна заява про визначення місця проживання дітей. Зокрема у позовній заяві зазначено, що позивач та відповідач мають двох дітей – ОСОБА53, ____ року народження; ОСОБА54, ____ року народження. Спору щодо місця проживання дітей сторони не мають. Досягли згоди щодо місця проживання дітей. Ініціювали питання щодо укладення договору про здійснення батьківських прав та визначення місця проживання дітей. Однак відповідач вважає, що це питання до кінця не вирішено, оскільки договором не встановлюється обов’язок кожного подружжя щодо утримання дітей.

21 лютого 2023 року до суду надійшло клопотання ОСОБА52 про розгляд справи без його участі, проти задоволення позовних вимог не заперечував.

У цей же день надійшло клопотання ОСОБА51 про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримала повністю.

У судове засідання, що призначене на 28 лютого 2023 року, учасники справи не з’явилися, фіксування судового процесу звукозаписувальними технічними засобами не здійснювалося про що свідчить відповідна довідка, складена секретарем судового засідання. Судове засідання відкладено на 14 березня 2023 року об 11 год 10 хв про що сформовано судові повістки про виклик.

Докази надсилання та вручення судових повісток про виклик учасникам справи на 14 березня 2023 року об 11 год 10 хв у матеріалах справи відсутні.

У матеріалах справи міститься заява представника органу опіки та піклування Шевченківської районної у місті Полтаві ради ОСОБА15 (не зареєстрована у канцелярії суду), яка просила розглянути справу без її участі та ухвалити рішення, яке відповідатиме найкращим інтересам дитини.

Варто наголосити, що суддя Бугрій В.М. не залучав третьою особою орган опіки та піклування Шевченківської районної у місті Полтаві ради.

У судове засідання, що призначене на 14 березня 2023 року, учасники справи не з’явилися, фіксування судового процесу звукозаписувальними технічними засобами не здійснювалося про що свідчить відповідна довідка, складена секретарем судового засідання.

Суддя Бугрій В.М. ухвалив рішення від 14 березня 2023 року (https://reyestr.court.gov.ua/Review/111222738), яким позов задовольнив.

Розірвав шлюб зареєстрований 9 жовтня 2015 року, який зареєстрований Центрально-Міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Криворізького міського управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис № ___, що постає зі свідоцтва про шлюб серії __ № ____ між ОСОБА51, ____ року народження та ОСОБА52, ____ року народження.

Визначив місце проживання ОСОБА53, ____ року народження, з батьком – ОСОБА52, із покладенням на батька обов’язків щодо утримання та виховання малолітньої дитини – ОСОБА53, ____ року народження.

Визначив місце проживання ОСОБА54, ____ року народження, з матір’ю – ОСОБА52, із покладенням на матір обов’язків щодо утримання та виховання малолітньої дитини – ОСОБА54, ____ року народження.

На обкладинці судової справи міститься напис, що ОСОБА52 17 квітня 2023 року отримав копію рішення. Докази вручення копії рішення іншим учасникам справи відсутні.

Сторони не оскаржували рішення в апеляційному порядку, тому таке рішення набрало законної сили 14 квітня 2023 року, що підтверджується відомостями з ЄДРСР.

Розгляд справи тривав з 16 лютого до 14 березня 2023 року, тобто 27 календарних днів.

Головний центр обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби листами від 11 листопада 2025 року № 19/89416-25-Вих, № 19/89434-25-Вих повідомив, що згідно з Базою даних інформації щодо перетинання державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованою територією України за період з 1 березня 2022 року до 11 листопада 2025 року громадянин ОСОБА52 (відповідач), ____ року народження, після набрання законної сили рішення суду неодноразово виїздив за межі території України (останній раз перетнув державний кордон України 5 жовтня 2025 року у напрямку в’їзду).

Відповідно до листа Командування Сухопутних військ Збройних Сил України від 25 листопада 2025 року № 116/2/к/108652 ОСОБА52 має відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 1 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (бронювання).

6) Справа № 554/11564/22

17 жовтня 2022 року до Октябрського районного суду міста Полтави надійшла позовна заява ОСОБА48 до ОСОБА49, третя особа: орган опіки та піклування виконавчого комітету Шевченківської районної у місті Полтаві ради, про позбавлення батьківських прав.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями від 17 жовтня 2022 року справа розподілена для розгляду судді Бугрію В.М.

У позовній заяві визначено місце проживання відповідача ОСОБА49: АДРЕСА29. Доказів наявності зареєстрованого місця проживання відповідача на території Шевченківського району міста Полтави матеріали справи не містять.

Суддя Бугрій В.М. ухвалою від 19 жовтня 2022 року позовну заяву залишив без руху (https://reyestr.court.gov.ua/Review/106867414).

26 жовтня 2022 року до суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Суддя Бугрій В.М. ухвалою від 28 жовтня 2022 року відкрив провадження у справі, вирішив розглядати справу за правилами загального позовного провадження. Призначив підготовче судове засідання на 24 листопада 2022 року об 11 год 30 хв. Зобов'язав відповідачів у разі заперечення позову подати суду до початку розгляду справи по суті письмові заперечення проти позову із посиланням на докази, якими вони обґрунтовуються (https://reyestr.court.gov.ua/Review/107037192).

У матеріалах справи відсутні докази вручення відповідачу копії ухвали про відкриття провадження у справі разом з копіями позовної заяви та додатками (наявне поштове повідомлення із відміткою установи поштового зв’язку «За закінченням терміну зберігання»).

У матеріалах справи наявне поштове повідомлення про вручення судової повістки органу опіки та піклування.

У матеріалах справи відсутні докази надіслання та вручення копії ухвали від 28 жовтня 2022 року разом із судовими повістками про виклик іншим учасникам справи.

17 листопада 2022 року до суду надійшла заява ОСОБА49, у якій вона не заперечувала проти позовних вимог. Просила розгляд справи здійснювати без її участі, позовні вимоги підтримувала у повному обсязі.

17 листопада 2022 року до суду надійшла заява ОСОБА48, у якій він просив розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

У судове засідання, що призначене на 24 листопада 2022 року, учасники справи не з’явилися, фіксування судового процесу звукозаписувальними технічними засобами не здійснювалося про що свідчить відповідна довідка, складена секретарем судового засідання.

Зокрема у судове засідання не з’явився представник орган опіки та піклування.

Суддя Бугрій В.М. ухвалив рішення від 24 листопада 2022 року (https://reyestr.court.gov.ua/Review/107724436), яким позов задовольнив.

Позбавив батьківських прав ОСОБА49 відносно її малолітньої доньки ОСОБА48, ____ року народження.

У матеріалах справи відсутні докази надіслання копії рішення від 24 листопада 2022 року учасникам справи.

Сторони не оскаржували рішення в апеляційному порядку, тому таке рішення набрало законної сили 26 грудня 2022 року, що підтверджується відомостями з ЄДРСР.

Розгляд справи тривав з 17 жовтня до 24 листопада 2022 року, тобто 39 календарних днів.

Відповідно до листа Командування Сухопутних військ Збройних Сил України від 25 листопада 2025 року № 116/2/к/108652 ОСОБА48 має відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 4 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (жінки та чоловіки, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо другий з батьків такої дитини (дітей) помер, позбавлений батьківських прав, визнаний зниклим безвісти або безвісно відсутнім, оголошений померлим, відбуває покарання у місцях позбавлення волі, а також коли особа самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду або запис про батька такої дитини в Книзі реєстрації народжень здійснений на підставі частини першої статті 135 Сімейного кодексу України).

7) Справа № 554/9192/22

2 вересня 2022 року до Октябрського районного суду міста Полтави надійшла позовна заява ОСОБА41 до ОСОБА42 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями від 2 вересня 2022 року справа розподілена для розгляду судді Бугрію В.М.

У позовній заяві визначено місце фактичного проживання відповідача ОСОБА42: АДРЕСА20, однак відсутні відомості про зареєстроване місце проживання. До позовної заяви не додано копії паспорта громадянина України або іншого документа, який б засвідчив відомості про зареєстроване місце проживання відповідача.

Суддя Бугрій В.М. ухвалою від 2 вересня 2022 року відкрив провадження у справі, вирішив розглядати справу за правилами загального позовного провадження. Призначив судове засідання на 27 вересня 2022 року об 10 год 00 хв. Залучив службу у справах дітей Новобаварського району департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради. Зобов’язав відповідачів у разі заперечення позову подати суду до початку розгляду справи по суті письмові заперечення проти позову із посиланням на докази, якими вони обґрунтовуються (https://reyestr.court.gov.ua/Review/106045907).

Суддя Бугрій В.М. 22 вересня 2022 року звернувся до відділу реєстрації, зняття з реєстрації місця проживання фізичних осіб управління державної реєстрації Полтавської міської ради із запитом щодо зареєстрованого місця проживання (перебування) відповідача ОСОБА42. Відповідь на запит судді надійшла до суду лише 19 жовтня 2022 року, тобто після ухвалення рішення по суті, згідно з якою ОСОБА42 не має місця проживання у місті Полтаві.

14 вересня 2022 року орган опіки та піклування отримав копію ухвали від 2 вересня 2022 року про що свідчить відповідне поштове повідомлення.

5 жовтня 2022 року ОСОБА41 отримав копію ухвали від 2 вересня 2022 року про що свідчить відповідне поштове повідомлення.

7 вересня 2022 року до суду надійшла копія клопотання ОСОБА42 про розгляд справи за її відсутності, у якому вона просила розглядати справу за її відсутності за наявними у матеріалах справи документами. Позовні вимоги визнала в повному обсязі, просила їх задовольнити (клопотання зареєстроване у суді о 16 год 11 хв).

7 вересня 2022 року до суду надійшла копія відзиву на позовну заяву ОСОБА42, у якому вона визнала позовні вимоги в повному обсязі. Зазначала, що спір про місце проживання дітей між подружжям відсутній, не заперечувала, щоб ОСОБА43 проживав із батьком та перебував на його утриманні, а ОСОБА44 разом із нею (відзив зареєстрований у суді о 16 год 10 хв)

Варто зауважити, що Головний центр обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби листом від 11 листопада 2025 року № 19/89434-25-Вих повідомив, що згідно з Базою даних інформації щодо перетинання державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованою територією України за період громадянка ОСОБА42 (відповідач у справі), ____ року народження, перетинала державний кордон України у напрямку виїзду 19 березня 2022 року та на територію України повернулася 26 жовтня 2022 року.

Тобто, у період з 19 березня 2022 року до 26 жовтня 2022 року, зокрема і в період розгляду цивільної справи № 554/9192/22, відповідач ОСОБА42 перебувала за межами території України, а тому не могла підписувати та подавати особисто до канцелярії суду будь-які документи.

Підсилює цей висновок і інформація із журналу відвідувачів Октябрського районного суду міста Полтави за 7 вересня 2022 року, за змістом якого ОСОБА42 не відвідувала суд у цей день.

У цей же день до суду надійшла заява ОСОБА41, у якій він просив суд розглядати справу за його відсутності. Позовні вимоги підтримав повністю, просив задовольнити їх.

27 вересня 2022 року до суду надійшло клопотання служби у справах дітей Новобаварського району департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради про зміну третьої особи на Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради.

У судове засідання, що призначене на 27 вересня 2022 року, учасники справи не з’явилися, фіксування судового процесу звукозаписувальними технічними засобами не здійснювалося про що свідчить відповідна довідка, складена секретарем судового засідання.

Суддя Бугрій В.М. ухвалив рішення від 27 вересня 2022 року (https://reyestr.court.gov.ua/Review/106932060), яким позов задовольнив.

Розірвав шлюб зареєстрований 16 червня 2015 року у Дзержинському відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, актовий запис № ___ між ОСОБА42 (дошлюбне прізвище ОСОБА42) та ОСОБА41.

Визначив місце проживання дітей ОСОБА43, який народився ____ року, разом з батьком, ОСОБА41.

ОСОБА44, яка народилась ____ року, разом з матір'ю ОСОБА42.

У матеріалах справи відсутні докази надіслання копії рішення від 27 вересня 2022 року учасникам справи.

Сторони не оскаржували рішення в апеляційному порядку, тому таке рішення набрало законної сили 28 жовтня 2022 року, що підтверджується відомостями з ЄДРСР.

Розгляд справи тривав з 2 до 27 вересня 2022 року, тобто 25 календарних днів.

Головний центр обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби листами від 11 листопада 2025 року № 19/89416-25-Вих, № 19/89434-25-Вих повідомив, що згідно з Базою даних інформації щодо перетинання державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованою територією України за період з 1 березня 2022 року до 11 листопада 2025 року громадянин ОСОБА41 (позивач), ____ року народження, після набрання законної сили рішення суду виїхав за межі України 1 листопада 2022 року та не повернувся на територію України.

Водночас його син ОСОБА43 ОСОБА57, після того як суд визначив місце його проживання разом із батьком, перетинав державний кордон України 27 жовтня 2024 року разом із матір’ю ОСОБА42.

Відповідно до листа Командування Сухопутних військ Збройних Сил України від 25 листопада 2025 року № 116/2/к/108652 ОСОБА41 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації не мав.

8) Справа № 554/9176/22

2 вересня 2022 року до Октябрського районного суду міста Полтави надійшла позовна заява ОСОБА45 до ОСОБА46 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини.

У позовній заяві визначено зареєстроване місце проживання відповідача ОСОБА46: Харківська область, АДРЕСА17.

Суддя Бугрій В.М. ухвалою від 2 вересня 2022 року відкрив провадження у справі, вирішив розглядати справу за правилами загального позовного провадження. Призначив підготовче судове засідання на 27 вересня 2022 року об 10 год 30 хв. Залучив в якості третьої особи службу у справах дітей виконавчого комітету Шевченківської районної у місті Полтаві ради. Зобов’язав відповідачів у разі заперечення позову подати суду до початку розгляду справи по суті письмові заперечення проти позову із посиланням на докази, якими вони обґрунтовуються (https://reyestr.court.gov.ua/Review/106071915).

Суддя Бугрій В.М. 22 вересня 2022 року звернувся до відділу реєстрації, зняття з реєстрації місця проживання фізичних осіб управління державної реєстрації Полтавської міської ради із запитом щодо зареєстрованого місця проживання (перебування) відповідача ОСОБА46. Відповідь на запит судді надійшла до суду лише 19 жовтня 2022 року, тобто після ухвалення рішення по суті, згідно з якою ОСОБА46 не має місця проживання у місті Полтаві.

У матеріалах справи відсутні докази вручення відповідачу копії ухвали про відкриття провадження у справі разом з копіями позовної заяви з додатками.

13 вересня 2022 року орган опіки та піклування отримав копію ухвали про відкриття провадження.

У матеріалах справи відсутні докази вручення позивачу копії ухвали про відкриття провадження у справі із судовою повісткою про виклик, оскільки конверт повернувся до суду із відміткою АТ «Укрпошта»: «за закінченням терміну зберігання».

19 вересня 2022 року до суду надійшла заява ОСОБА45, у якій просив проводити судове засідання за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

19 вересня 2022 року на електронну пошту суду надійшла заява ОСОБА46 без скріплення її кваліфікованим електронним підписом (19 вересня 2022 року надійшов оригінал заяви), у якій вона просила позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Відповідач не висловлювалася щодо власної участі у судовому засіданні.

Варто зауважити, що Головний центр обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби листом від 11 листопада 2025 року № 19/89434-25-Вих повідомив, що згідно з Базою даних інформації щодо перетинання державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованою територією України за період громадянка ОСОБА46 (відповідач у справі), ____ року народження, перетинала державний кордон України у напрямку виїзду 11 липня 2022 року та на територію України повернулася 2 листопада 2022 року.

Тобто, у період з 11 липня 2022 року до 2 листопада 2022 року, зокрема і в період розгляду цивільної справи № 554/9176/22, відповідач ОСОБА45 перебувала за межами території України, а тому не могла підписувати та подавати особисто до канцелярії суду будь-які документи.

27 вересня 2022 року до суду надійшла заява представника органу опіки та піклування Шевченківської районної у місті Полтаві ради ОСОБА15, яка просила розглянути справу без її участі (у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження повноважень ОСОБА15 діяти від імені Шевченківської районної у місті Полтаві ради).

Суддя Бугрій В.М. ухвалив рішення від 27 вересня 2022 року (https://reyestr.court.gov.ua/Review/106932061), яким позов задовольнив.

Розірвав шлюб зареєстрований 21 вересня 2002 року Андріївською селищною радою Балаклійського району Харківської області, Україна, актовий запис № __, між ОСОБА46 та ОСОБА45.

Визначив місце проживання неповнолітньої дитини ОСОБА47, ____ року народження, разом з батьком ОСОБА45, ____ року народження, із покладенням на батька обов'язку щодо утримання та виховання неповнолітньої дитини.

28 жовтня 2022 року ОСОБА45 отримав два примірники рішення суду про що свідчить напис на супровідному листі, який не зареєстрований у суді.

У матеріалах справи відсутні докази надіслання копії рішення від 27 вересня 2022 року іншим учасникам справи.

Розгляд справи тривав з 2 до 27 вересня 2022 року, тобто 25 календарних днів.

Водночас його донька ОСОБА47, після того як суд визначив місце її проживання разом із батьком, перетинала державний кордон України у одні й ті ж самі дати та час разом із матір’ю ОСОБА46.

Відповідно до листа Командування Сухопутних військ Збройних Сил України від 25 листопада 2025 року № 116/2/к/108652 ОСОБА45 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації не мав.

9) Справа № 554/7252/23

10 серпня 2023 року до Октябрського районного суду міста Полтави надійшла позовна заява ОСОБА29 до ОСОБА30, третя особа: служба у справах дітей виконавчого комітету Шевченківської у місті Полтаві ради, про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями від 10 серпня 2023 року справа розподілена для розгляду судді Бугрію В.М.

У позовній заяві визначено зареєстроване місце проживання відповідача ОСОБА30: АДРЕСА5 (знято з реєстрації 4 липня 2023 року).

Суддя Бугрій В.М. ухвалою від 10 серпня 2023 року відкрив провадження у справі, вирішив розглядати справу за правилами загального позовного провадження. Призначив підготовче судове засідання на 5 вересня 2023 року об 11 год 30 хв. Зобов’язав відповідачів у разі заперечення позову подати суду до початку розгляду справи по суті письмові заперечення проти позову із посиланням на докази, якими вони обґрунтовуються (https://reyestr.court.gov.ua/Review/112936005).

Суддя Бугрій В.М. 21 серпня 2023 року звернувся до відділу реєстрації, зняття з реєстрації місця проживання фізичних осіб управління державної реєстрації Полтавської міської ради із запитом щодо зареєстрованого місця проживання (перебування) відповідача ОСОБА30. Відповідь на запит судді надійшла до суду лише 4 жовтня 2023 року, тобто після ухвалення рішення по суті, згідно з якою ОСОБА33 4 липня 2023 року знята з реєстрації за адресою: АДРЕСА5.

21 серпня 2023 року копію позову з додатками отримав ОСОБА29 для передачі сторонам, що підтверджується написом на обкладинці справи.

5 вересня 2023 року до суду надійшла заява ОСОБА30, у якій вона просила розглянути справу за її відсутності, позовні вимоги визнала, проти їх задоволення не заперечувала.

У цей же день до суду надійшла аналогічна за змістом заява ОСОБА29.

5 вересня 2023 року суддя Бугрій В.М. провів судове засідання за участі позивача ОСОБА29, відповідача ОСОБА30 та представника третьої особи ОСОБА15.

Судове засідання тривало з 11 год 23 хв до 11 год 33 хв, що підтверджується протоколом судового засідання.

Суддя Бугрій В.М. ухвалив рішення від 5 вересня 2023 року (https://reyestr.court.gov.ua/Review/113315369), яким позов задовольнив.

Розірвав шлюб між ОСОБА29 та ОСОБА30, що зареєстрований Октябрським відділом реєстрації актів цивільного стану Полтавського міського управління юстиції, про що 6 червня 2014 року складено актовий запис № ___.

Визначив місце проживання дітей ОСОБА31, ____ року народження, ОСОБА32, ____ року народження, разом з батьком ОСОБА29, як таким, що самостійно їх доглядає, виховує та утримує.

6 жовтня 2023 року ОСОБА29 отримав копію рішення.

У матеріалах справи відсутні докази надіслання копії рішення від 5 вересня 2023 року іншим учасникам справи.

Сторони не оскаржували рішення в апеляційному порядку, тому таке рішення набрало законної сили 6 жовтня 2023 року, що підтверджується відомостями з ЄДРСР.

Розгляд справи тривав з 10 серпня до 5 вересня 2023 року, тобто 26 календарних днів.

Водночас його син ОСОБА29 14 грудня 2023 року в’їхав на територію України разом із матір’ю ОСОБА30 та перебував в Україні до 24 березня 2024 року. Після цього ще неодноразово виїзджав за межі України разом із матір’ю ОСОБА30.

Донька ОСОБА31 на момент виїзду позивача ОСОБА29 з України 2 грудня 2023 року залишилася в Україні. Згодом, неодноразово виїзджала за межі України разом із матір’ю ОСОБА30.

Відповідно до листа Командування Сухопутних військ Збройних Сил України від 25 листопада 2025 року № 116/2/к/108652 ОСОБА29 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації не мав.

10) Справа № 554/2779/22

28 квітня 2022 року до Октябрського районного суду міста Полтави надійшла позовна заява ОСОБА34 до ОСОБА35 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями від 28 квітня 2022 року справа розподілена для розгляду судді Бугрію В.М.

У позовній заяві визначено зареєстроване місце проживання відповідача ОСОБА35: АДРЕСА21.

Суддя Бугрій В.М. ухвалою від 28 квітня 2022 року відкрив провадження у справі, вирішив розглядати справу за правилами загального позовного провадження. Призначив підготовче судове засідання на 19 травня 2022 року о 14 год 10 хв. Залучив до участі у справі орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Шевченківської районної у місті Полтаві ради. Зобов’язав відповідачів у разі заперечення позову подати суду до початку розгляду справи по суті письмові заперечення проти позову із посиланням на докази, якими вони обґрунтовуються (https://reyestr.court.gov.ua/Review/104162709).

Суддя Бугрій В.М. після відкриття провадження у справі звернувся до відділу реєстрації, зняття з реєстрації місця проживання фізичних осіб управління державної реєстрації Полтавської міської ради із запитом щодо зареєстрованого місця проживання (перебування) відповідача ОСОБА35. Відповідь на запит судді надійшла до суду лише 27 травня 2022 року, тобто після ухвалення рішення по суті, згідно з якою ОСОБА35 не має місця проживання у місті Полтаві.

9 травня 2022 року суд надіслав на адресу третьої особи копію ухвали про відкриття провадження разом із копією позовної заяви та додатками, яка отримана органом опіки та піклування 10 травня 2022 року, що підтверджується поштовими документами.

У матеріалах справи міститься примірник позовної заяви на якому наявний напис рукописним текстом про те, що ОСОБА35 позовну заяву з додатками отримала 27 квітня 2022 року.

16 травня 2022 року на електронну пошту суду надійшла заява ОСОБА35 без скріплення її кваліфікованим електронним підписом (оригінал надійшов до суду 20 травня 2023 року засобами поштового зв’язку з міста Харкова), у якій вона просила позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Розгляд справи просила проводити за її відсутності (зареєстрований у суді о 8 год 43 хв).

Варто зауважити, що Головний центр обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби листом від 11 листопада 2025 року № 19/89434-25-Вих повідомив, що згідно з Базою даних інформації щодо перетинання державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованою територією України за період громадянка ОСОБА35 (відповідач у справі), ____ року народження, перетинала державний кордон України у напрямку виїзду 7 березня 2022 року та на територію України повернулася 23 червня 2022 року.

Тобто, у період з 7 березня 2022 року до 23 червня 2022 року, зокрема і в період розгляду цивільної справи № 554/2779/22, відповідач ОСОБА35 перебувала за межами території України, а тому не могла підписувати та подавати особисто до канцелярії суду будь-які документи.

У цей же день на електронну пошту суду надійшла заява ОСОБА34 без скріплення її кваліфікованим електронним підписом (оригінал надійшов до суду 20 травня 2023 року засобами поштового зв’язку з міста Полтави), у якій він просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Розгляд справи просив проводити за його відсутності.

19 травня 2022 року на електронну пошту суду надійшла заява ОСОБА3, яка є представником органу опіки та піклування, без скріплення її кваліфікованим електронним підписом, у якій вона покладалася на розсуд суду та просила ухвалити рішення, яке максимально відповідатиме інтересам дитини. Позовні вимоги підтримала у повному обсязі.

У судове засідання, що призначене на 19 травня 2022 року, учасники справи не з’явилися, фіксування судового процесу звукозаписувальними технічними засобами не здійснювалося про що свідчить відповідна довідка, складена секретарем судового засідання.

Суддя Бугрій В.М. ухвалив рішення від 19 травня 2022 року (https://reyestr.court.gov.ua/Review/104678236), яким позов задовольнив.

Розірвав шлюб зареєстрований 13 листопада 1993 року у відділі реєстрації актів цивільного стану по місту Харкову Харківського міського управління юстиції, актовий запис № ___ від ____ року між ОСОБА35 та ОСОБА34.

Визначив місце проживання неповнолітньої дитини ОСОБА36, ____ року народження, разом з батьком ОСОБА34, із покладенням на батька обов’язку щодо утримання на виховання неповнолітньої дитини.

20 червня 2022 року адвокат ОСОБА37 (повноваження якої представляти інтереси учасників справи не підтверджені) отримала 4 примірники рішення суду про що свідчить напис на супровідному листі, який не зареєстрований у суді.

У матеріалах справи відсутні докази надіслання копії рішення від 19 травня 2022 року учасникам справи.

Сторони не оскаржували рішення в апеляційному порядку, тому таке рішення набрало законної сили 20 червня 2022 року, що підтверджується відомостями з ЄДРСР.

Розгляд справи тривав з 28 квітня до 19 травня 2022 року, тобто 22 календарних днів.

Відповідно до листа Командування Сухопутних військ Збройних Сил України від 25 листопада 2025 року № 116/2/к/108652 ОСОБА34 мав відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації до 3 вересня 2025 року на підставі пункту 2 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (визнані в установленому порядку особами з інвалідністю або відповідно до висновку військово-лікарської комісії тимчасово непридатними до військової служби за станом здоров’я на термін 6-12 місяців (з наступним проходженням військово-лікарської комісії).

11) Справа № 554/2803/22

29 квітня 2022 року до Октябрського районного суду міста Полтави надійшла позовна заява ОСОБА1 до ОСОБА2 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини.

Варто зауважити, що у матеріалах справи міститься копія позовної заяви та доданих до неї документів.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями від 29 квітня 2022 року справа розподілена для розгляду судді Бугрію В.М.

Суддя Бугрій В.М. ухвалою від 29 квітня 2022 року відкрив провадження у справі, вирішив розглядати справу за правилами загального позовного провадження. Призначив підготовче судове засідання на 19 травня 2022 року о 14 год 20 хв. Залучив до участі у справі орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Шевченківської районної у місті Полтаві ради та зобов’язав його надати висновок щодо визначення міця проживання дитини ОСОБА4, ____ року народження. Зобов’язав відповідачів у разі заперечення позову подати суду до початку розгляду справи по суті письмові заперечення проти позову із посиланням на докази, якими вони обґрунтовуються (https://reyestr.court.gov.ua/Review/104154423).

У матеріалах справи міститься розписка про отримання адвокатом ОСОБА37 копії ухвали від 29 квітня 2022 року, повістки про виклик у судове засідання на ім’я ОСОБА1, а також копій ухвали від 29 квітня 2022 року, позовної заяви та додатків до неї, повістки про виклик у судове засідання на ім’я ОСОБА2, органу опіки та піклування (докази наявності повноважень у адвоката ОСОБА37 представляти будь-якого учасника справи у матеріалах справи відсутні).

9 травня 2022 року суд надіслав на адресу третьої особи копію ухвали про відкриття провадження разом із копією позовної заяви з додатками, яка отримана органом опіки та піклування 10 травня 2022 року, що підтверджується поштовими документами.

Суддя Бугрій В.М. після відкриття провадження у справі звернувся до відділу реєстрації, зняття з реєстрації місця проживання фізичних осіб управління державної реєстрації Полтавської міської ради із запитом щодо зареєстрованого місця проживання (перебування) відповідача ОСОБА2. Відповідь на запит судді надійшла до суду лише 27 травня 2022 року, тобто після ухвалення рішення по суті.

16 травня 2022 року на електронну пошту суду надійшла заява ОСОБА2. без скріплення її кваліфікованим електронним підписом, у якій вона просила позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Розгляд справи просила проводити за її відсутності.

У цей же день на електронну пошту суду надійшла заява ОСОБА1 без скріплення її кваліфікованим електронним підписом, у якій він просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Розгляд справи просив проводити за його відсутності.

Суддя Бугрій В.М. ухвалив рішення від 19 травня 2022 року (https://reyestr.court.gov.ua/Review/104678237), яким позов задовольнив.

Розірвав шлюб зареєстрований 16 листопада 2013 року у Центральному відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Полтавського міського управління юстиції, актовий запис № ___ між ОСОБА2 (дошлюбне прізвище ОСОБА2) та ОСОБА1.

Визначив місце проживання неповнолітньої дитини ОСОБА4, ____ року народження, разом з батьком ОСОБА1, із покладенням на батька обов'язку щодо утримання та виховання неповнолітньої доньки.

У матеріалах справи відсутні докази надіслання копії рішення від 19 травня 2022 року учасникам справи.

Розгляд справи тривав з 29 квітня до 19 травня 2022 року, тобто 20 календарних днів.

Головний центр обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби листами від 11 листопада 2025 року № 19/89416-25-Вих, № 19/89434-25-Вих повідомив, що згідно з Базою даних інформації щодо перетинання державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованою територією України за період з 1 березня 2022 року до 11 листопада 2025 року громадянин ОСОБА1 (позивач), ____ року народження, після набрання законної сили рішенням суду здійснював виїзд за межі України 2 липня 2025 року та повернувся в Україну 11 липня 2025 року.

Відповідно до листа Командування Сухопутних військ Збройних Сил України від 25 листопада 2025 року № 116/2/к/108652 ОСОБА1 має відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 4 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (жінки та чоловіки, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо другий з батьків такої дитини (дітей) помер, позбавлений батьківських прав, визнаний зниклим безвісти або безвісно відсутнім, оголошений померлим, відбуває покарання у місцях позбавлення волі, а також коли особа самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду або запис про батька такої дитини в Книзі реєстрації народжень здійснений на підставі частини першої статті 135 Сімейного кодексу України).

Згідно з листом Житомирського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 19 листопада 2025 року № 19/122/2551 ОСОБА1 для підтвердження свого права на відстрочку від призову до заяви додавав рішення Октябрського районного суду міста Полтави у справі № 554/2803.

12) Справа № 554/2993/22

6 травня 2022 року до Октябрського районного суду міста Полтави надійшла позовна заява ОСОБА5 до ОСОБА6 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини.

У позовній заяві визначено зареєстроване місце проживання відповідача ОСОБА6: АДРЕСА6 (це також підтверджується копією паспорта, доданою до позовної заяви).

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями від 6 травня 2022 року справа розподілена для розгляду судді Бугрію В.М.

Суддя Бугрій В.М. ухвалою від 6 травня 2022 року відкрив провадження у справі, вирішив розглядати справу за правилами загального позовного провадження. Призначив підготовче судове засідання на 19 травня 2022 року о 11 год 00 хв. Залучив до участі у справі орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Шевченківської районної у місті Полтаві ради та зобов’язав його надати висновок щодо визначення місця проживання дітей: ОСОБА7, ____ року народження та ОСОБА8, ____ року народження. Зобов’язав відповідачів у разі заперечення позову подати суду до початку розгляду справи по суті письмові заперечення проти позову із посиланням на докази, якими вони обґрунтовуються (https://reyestr.court.gov.ua/Review/104215868).

Суддя Бугрій В.М. після відкриття провадження у справі звернувся до відділу реєстрації, зняття з реєстрації місця проживання фізичних осіб управління державної реєстрації Полтавської міської ради із запитом щодо зареєстрованого місця проживання (перебування) відповідача ОСОБА6. Відповідь на запит судді надійшла до суду лише 27 травня 2022 року, тобто після ухвалення рішення по суті, згідно з якою ОСОБА6 не має місця проживання у місті Полтаві.

10 травня 2022 року до суду надійшла заява ОСОБА5, у якій він просив розглядати позов за його відсутності. Позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

10 травня 2022 року до суду надійшла заява ОСОБА6, у якій вона просила розглядати позов за її відсутності. Визнала позов у повному обсязі (заява зареєстрована у суді 10 травня 2022 року о 13 год 27 хв).

Варто зауважити, що Головний центр обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби листом від 11 листопада 2025 року № 19/89434-25-Вих повідомив, що згідно з Базою даних інформації щодо перетинання державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованою територією України за період громадянка ОСОБА6 (відповідач у справі), ____ року народження, перетинала державний кордон України у напрямку виїзду 7 квітня 2022 року та на територію України повернулася 29 червня 2022 року.

Тобто, у період з 7 квітня 2022 року до 29 червня 2022 року, зокрема і в період розгляду цивільної справи № 554/2993/22, відповідач ОСОБА6 перебувала за межами території України, а тому не могла підписувати та подавати особисто до канцелярії суду будь-які документи.

Підсилює цей висновок і інформація із журналу відвідувачів Октябрського районного суду міста Полтави за 10 травня 2022 року, за змістом якого ОСОБА6 не відвідувала суд у цей день.

18 травня 2022 року на електронну пошту суду надійшла заява ОСОБА3, яка є представником органу опіки та піклування, без скріплення її кваліфікованим електронним підписом, у якій вона покладалася на розсуд суду та просила ухвалити рішення, яке максимально відповідатиме інтересам дитини. Позовні вимоги підтримала у повному обсязі.

Суддя Бугрій В.М. ухвалив рішення від 19 травня 2022 року (https://reyestr.court.gov.ua/Review/104600596), яким позов задовольнив.

Розірвав шлюб між ОСОБА5 та ОСОБА6, що зареєстрований відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Харкову Харківського міського управління юстиції, актовий запис № ___.

Визначив місце проживання дітей:

ОСОБА7, ____ року народження, разом з батьком ОСОБА5.

ОСОБА8 ____ року народження, разом з матір’ю ОСОБА6.

У матеріалах справи відсутні докази надіслання копії рішення від 19 травня 2022 року учасникам справи.

Розгляд справи тривав з 6 травня до 19 травня 2022 року, тобто 13 календарних днів.

Відповідно до листа Командування Сухопутних військ Збройних Сил України від 25 листопада 2025 року № 116/2/к/108652 ОСОБА5 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації не мав.

13) Справа № 554/6959/23

1 серпня 2023 року до Октябрського районного суду міста Полтави надійшла позовна заява ОСОБА25 до ОСОБА26 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини.

У позовній заяві визначено місце фактичного проживання відповідача ОСОБА26: АДРЕСА7, однак відсутні відомості про зареєстроване місце проживання. До позовної заяви додано витяг з Реєстру територіальної громади, за змістом якого ОСОБА26 зареєстрована за адресою: АДРЕСА8.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями від 1 серпня 2023 року справа розподілена для розгляду судді Бугрію В.М.

Суддя Бугрій В.М. ухвалою від 1 серпня 2023 року відкрив провадження у справі, вирішив розглядати справу за правилами загального позовного провадження. Призначив підготовче судове засідання на 31 серпня 2023 року об 11 год 00 хв. Залучив до участі у справі орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Шевченківської районної у місті Полтаві ради та зобов’язав його надати висновок щодо визначення місця проживання дітей ОСОБА27 та ОСОБА28. Зобов’язав відповідачів у разі заперечення позову подати суду до початку розгляду справи по суті письмові заперечення проти позову із посиланням на докази, якими вони обґрунтовуються (https://reyestr.court.gov.ua/Review/112624097).

Суддя Бугрій В.М. 3 серпня 2023 року звернувся до відділу реєстрації, зняття з реєстрації місця проживання фізичних осіб управління державної реєстрації Полтавської міської ради із запитом щодо зареєстрованого місця проживання (перебування) відповідача. Відповідь на запит судді у матеріалах справи відсутня.

22 серпня 2023 року орган опіки та піклування отримав копію ухвали від 1 серпня 2023 року з додатками.

Докази вручення копії ухвали від 1 серпня 2023 року з додатками іншим учасникам справи у матеріалах справи відсутні.

10 серпня 2023 року до суду надійшов відзив на позовну заяву ОСОБА26, у якому вона визнала позовні вимоги в повному обсязі. Зазначала, що спір про місце проживання дітей між подружжям відсутній, не заперечувала, щоб ОСОБА27 проживав із батьком та перебував на його утриманні, а ОСОБА28 разом із нею.

8 серпня 2023 року до суду надійшла заява ОСОБА26, у якій вона позовні вимоги визнала у повному обсязі. Просила проводити судові засідання за її відсутності.

8 серпня 2023 року до суду надійшла заява ОСОБА25, у якій він позовні вимоги визнав у повному обсязі. Просив проводити судові засідання за його відсутності.

У судове засідання, що призначене на 31 серпня 2023 року, учасники справи не з’явилися, фіксування судового процесу звукозаписувальними технічними засобами не здійснювалося про що свідчить відповідна довідка, складена секретарем судового засідання.

Суддя Бугрій В.М. ухвалив рішення від 31 серпня 2023 року (https://reyestr.court.gov.ua/Review/113325022), яким позов задовольнив.

Розірвав шлюб між ОСОБА25 та ОСОБА26, що зареєстрований відділом реєстрації актів цивільного стану Сумського міського управління юстиції, актовий запис № ___.

Визначив місце проживання дитини ОСОБА27, ____ року народження, разом з батьком ОСОБА25, як таким, що самостійно його доглядає, виховує та утримує.

Визначив місце проживання дитини ОСОБА27, ____ року народження, разом із матірʼю ОСОБА26, як такою, що самостійно його доглядає, виховує та утримує.

У матеріалах справи відсутні докази надіслання копії рішення від 31 серпня 2023 року учасникам справи.

Сторони не оскаржували рішення в апеляційному порядку, тому таке рішення набрало законної сили 2 жовтня 2023 року, що підтверджується відомостями з ЄДРСР.

Розгляд справи тривав з 1 серпня до 31 серпня 2023 року, тобто 30 календарний день.

Відповідно до листа Командування Сухопутних військ Збройних Сил України від 25 листопада 2025 року № 116/2/к/108652 ОСОБА25 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації не мав.

Аналогічна інформація підтверджується і Сумським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки.

14) Справа № 554/6938/22

27 липня 2022 року до Октябрського районного суду міста Полтави надійшла позовна заява ОСОБА22 до ОСОБА23 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини.

У позовній заяві визначено місце зареєстрованого проживання відповідача ОСОБА23: АДРЕСА9 (це також підтверджується копією паспорта громадянина України, доданою до позовної заяви).

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями від 27 липня 2022 року справа розподілена для розгляду судді Бугрію В.М.

Суддя Бугрій В.М. ухвалою від 29 липня 2022 року відкрив провадження у справі, вирішив розглядати справу за правилами загального позовного провадження. Призначив підготовче судове засідання на 25 серпня 2022 року об 11 год 30 хв. Зобов’язав відповідачів у разі заперечення позову подати суду до початку розгляду справи по суті письмові заперечення проти позову із посиланням на докази, якими вони обґрунтовуються (https://reyestr.court.gov.ua/Review/105535217).

Суддя Бугрій В.М. 3 серпня 2022 року звернувся до відділу реєстрації, зняття з реєстрації місця проживання фізичних осіб управління державної реєстрації Полтавської міської ради із запитом щодо зареєстрованого місця проживання (перебування) відповідача. Відповідь на запит судді надійшла до суду 30 серпня 2022 року, тобто вже після ухвалення рішення у справі.

25 липня 2022 року (до подання позовної заяви) ОСОБА23 отримала копію позовної заяви про що свідчить напис на примірнику позовної заяви, що міститься у матеріалах справи.

Суд надсилав позивачу та відповідачу копію ухвали з додатками, однак поштове відправлення повернуто до суду з позначкою АТ «Укрпошта»: «за закінченням терміну заберігання».

22 серпня 2022 року на електронну пошту суду надійшла заява ОСОБА22 без скріплення її кваліфікованим електронним підписом, у якій він просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Розгляд справи просив проводити за її відсутності.

У цей же день на електронну пошту суду надійшла заява ОСОБА23 без скріплення її кваліфікованим електронним підписом, у якій вона просила позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Розгляд справи просила проводити за його відсутності.

У судове засідання, що призначене на 25 серпня 2022 року, учасники справи не з’явилися, фіксування судового процесу звукозаписувальними технічними засобами не здійснювалося про що свідчить відповідна довідка, складена секретарем судового засідання.

Суддя Бугрій В.М. ухвалив рішення від 25 серпня 2022 року (https://reyestr.court.gov.ua/Review/106171243), яким позов задовольнив.

Розірвав шлюб зареєстрований 3 серпня 2013 року у Жовтневому відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, актовий запис № ___ між ОСОБА23 (дошлюбне прізвище ОСОБА23) та ОСОБА22.

Визначив місце проживання неповнолітньої дитини ОСОБА24, ____ року народження, разом з батьком ОСОБА22, із покладенням на батька обов'язку щодо утримання та виховання неповнолітньої дитини.

У матеріалах справи відсутні докази надіслання копії рішення від 25 серпня 2022 року учасникам справи.

Сторони не оскаржували рішення в апеляційному порядку, тому таке рішення набрало законної сили 26 вересня 2022 року, що підтверджується відомостями з ЄДРСР.

Розгляд справи тривав з 27 липня до 25 серпня 2022 року, тобто 29 календарних днів.

Відповідно до листа Командування Сухопутних військ Збройних Сил України від 25 листопада 2025 року № 116/2/к/108652 ОСОБА22 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації не мав.

15) Справа № 554/11/24

1 січня 2024 року до Октябрського районного суду міста Полтави надійшла позовна заява ОСОБА38 до ОСОБА39, третя особа: служба у справах дітей в особі виконавчого комітету Шевченківської районної у місті Полтаві ради про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини. У позовній заяві ОСОБА38 просив розглянути справу за його відсутності.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями від 1 січня 2024 року справа розподілена для розгляду судді Бугрію В.М.

У позовній заяві визначено місце зареєстрованого проживання відповідача ОСОБА39: АДРЕСА10.

Суддя Бугрій В.М. ухвалою від 1 січня 2024 року відкрив провадження у справі, вирішив розглядати справу за правилами загального позовного провадження. Призначив підготовче судове засідання на 25 січня 2024 року о 15 год 00 хв. Зобов’язав відповідачів у разі заперечення позову подати суду до початку розгляду справи по суті письмові заперечення проти позову із посиланням на докази, якими вони обґрунтовуються (https://reyestr.court.gov.ua/Review/116101396).

Суддя Бугрій В.М. 3 січня 2024 року звернувся до відділу реєстрації, зняття з реєстрації місця проживання фізичних осіб управління державної реєстрації Полтавської міської ради із запитом щодо зареєстрованого місця проживання (перебування) відповідача. Відповідь на запит судді відсутня у матеріалах справи.

У матеріалах справи міститься незареєстрована у суді заява ОСОБА38 від 3 січня 2024 року, у якій він просив розглядати справу за його відсутності.

8 січня 2024 року до суду через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив ОСОБА39, у якому вона просила розглядати справу за її відсутності, позов визнала у повному обсязі.

25 січня 2024 року до суду через підсистему «Електронний суд» надійшла заява ОСОБА39., у якій вона просила розглядати справу за її відсутності, позов визнала у повному обсязі.

25 січня 2024 року суддя Бугрій В.М. провів судове засідання за участі позивача ОСОБА38 та представника третьої особи ОСОБА15.

Судове засідання тривало з 15 год 09 хв до 15 год 47 хв (з урахуванням того, що суддя перебував у нарадчій кімнаті з 15 год 18 хв до 15 год 45 хв), що підтверджується протоколом судового засідання.

Суддя Бугрій В.М. ухвалив рішення від 25 січня 2024 року (https://reyestr.court.gov.ua/Review/116758999), яким позов задовольнив.

Розірвав шлюб між ОСОБА38 та ОСОБА39, що зареєстрований Октябрським районним у місті Полтаві відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Полтавській області, про що 22 червня 2016 року складено актовий запис № ___;

Визначив місце проживання дитини ОСОБА40, ____ року народження разом з батьком ОСОБА38, як таким, що самостійно її доглядає, виховує та утримує.

7 лютого 2024 року ОСОБА38 отримав копію рішення.

У матеріалах справи відсутні докази надіслання копії рішення відповідачу та третій особі.

Сторони не оскаржували рішення в апеляційному порядку, тому таке рішення набрало законної сили 26 лютого 2024 року, що підтверджується відомостями з ЄДРСР.

Розгляд справи тривав з 1 січня до 25 січня 2024 року, тобто 24 календарних днів.

Відповідно до листа Командування Сухопутних військ Збройних Сил України від 25 листопада 2025 року № 116/2/к/108652 ОСОБА38 має відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 1 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (бронювання).

V. Висновки Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя за результатами розгляду дисциплінарної справи

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя виходить із такого.

5.1. Щодо підпункту «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»

Загальні принципи

Підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження за умисне або внаслідок недбалості незаконна відмова в доступі до правосуддя (у тому числі незаконну відмову в розгляді по суті позовної заяви, апеляційної, касаційної скарги тощо) або інше істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків або призвело до порушення правил щодо юрисдикції або складу суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 лютого 2025 року в справі № 990SCGC/25/24 (провадження № 11-263сап24) зазначено, що норми підпункту «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначають три самостійних склади дисциплінарного проступку:

1) істотне порушення суддею норм процесуального права, наслідком якого є незаконна відмова в доступі до правосуддя;

2) істотне порушення суддею норм процесуального права, наслідком якого є унеможливлення реалізації учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків;

3) істотне порушення суддею норм процесуального права, наслідком якого є порушення правил щодо юрисдикції або складу суду.

Поняття «істотне порушення норм процесуального права» для кваліфікації дисциплінарного правопорушення є оціночним та не має формально визначених у законі ознак для його відмежування від інших (неістотних) порушень. Таке порушення повинне стосуватися тих вимог процесуального закону, які є вагомими для забезпечення правосуддя і які не викликають складності у їх застосуванні, тобто його синонімом є грубе порушення.

У постанові від 30 січня 2020 року Велика Палата Верховного Суду зазначила на необхідність встановлення наявності причинно-наслідкового зв’язку між порушенням норм процесуального права та наслідками діянь судді як необхідної умови кваліфікації дій судді за підпунктом «а»:

«… відповідно до наведеної вище норми підпункту «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII для кваліфікації проступку, за який суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження, необхідно, щоб порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків. Тобто передбачений законодавцем дисциплінарний проступок (підпункт «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII) має пряму вказівку на фактичне настання певного наслідку, який повинен бути встановленим при притягненні судді до дисциплінарної відповідальності (при застосуванні вказаної норми). Наслідки вчинення певних дій у кожному конкретному випадку мають бути встановлені і поставлені у вину суб’єктові дисциплінарного правопорушення, якщо між його діянням і наслідками існує причиновий зв’язок».

Таким чином, аналіз наведених норм з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду свідчить, що умовами для настання дисциплінарної відповідальності за підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є: 1) істотне порушення суддею норм процесуального права під час здійснення правосуддя; 2) неможливість реалізації учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків; 3) причинно-наслідковий зв’язок між істотним порушенням суддею норм процесуального права під час здійснення правосуддя та неможливістю реалізації учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків.

5.1.1. Порушення правил територіальної юрисдикції

Норми права, що підлягають застосуванню

Стаття 125 Конституції України встановлює, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом. Згідно зі статтею 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судоустрій будується за принципами територіальності, спеціалізації та інстанційності.

Принцип територіальності забезпечує територіальне розмежування компетенції судів загальної юрисдикції і зумовлений потребою доступності правосуддя на всій території України.

Принцип територіальності реалізується через правила територіальної юрисдикції (підсудності) справ.

Правила територіальної підсудності визначають розмежування компетенції судів першої інстанції щодо розгляду справ, підвідомчих загальним судам, за територіальною ознакою. Крім того, правила територіальної підсудності дають можливість визначити конкретний місцевий суд, який повинен розглядати справу як суд першої інстанції.

Кожен місцевий чи апеляційний суд має свою територіальну юрисдикцію (підсудність), тобто поширює свою компетенцію на правовідносини, що виникли чи існують на певній території. Це є важливою гарантією для вирішення судових спорів у розумні строки в умовах ускладнення правових відносин і збільшення правових конфліктів.

Позови до фізичної особи пред’являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом (стаття 27 ЦПК України).

Позови про розірвання шлюбу можуть пред’являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача також у разі, якщо на його утриманні є малолітні або неповнолітні діти або якщо він не може за станом здоров’я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача. За домовленістю подружжя справа може розглядатися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування будь-кого з них (частина друга статті 28 ЦПК України).

Суть підсудності за вибором позивача, або альтернативної підсудності, полягає у тому, що за визначеними критеріями цивільних справ позивачу дається можливість обрати з кількох передбачених у законі судів той суд, до якого він пред’являтиме свої позовні вимоги. Законодавець установлює вичерпний перелік позовів, на які поширюються правила цього виду підсудності, а також передбачає конкретні суди, до яких можна з такими вимогами звернутися.

За загальним правилом територіальної підсудності суд є наближеним до місця знаходження відповідача, тобто тієї сторони у спорі, яка презюмується неправою. Правило підсудності за місцем знаходження відповідача стосовно доступності правосуддя є зручним саме для нього, а не для особи, яка звертається до суду за захистом.

Положення частини першої статті 27, частини першої статті 28 ЦПК України імперативно встановлюють, що визначення територіальної юрисдикції (підсудності) здійснюється з урахуванням зареєстрованого місця проживання або перебування фізичної особи – сторони у справі, якщо інше не передбачено законом. Зазначена вимога процесуального закону унеможливлює зловживання процесуальними правами при визначенні підсудності. Отже в нормах ЦПК України передбачено використання лише зареєстрованого місця проживання, фактичне місце проживання фізичної особи не має правового значення.

З огляду на викладене, використання для встановлення конкретного суду за визначеною територіальною підсудністю фактичної адреси проживання матиме наслідком невизначеність при вчиненні окремих процесуальних дій, адже фактичне місце проживання може змінюватись чи не щодня. Крім того, особа може мати більше ніж одне фактичне місце проживання, але зареєстроване може бути лише одне місце проживання.

Суд, встановлений законом (законний суд), є необхідним інституційним елементом справедливого правосуддя в тому розумінні, яке цьому поняттю надає стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Лише такий суд, керуючись правовими засадами та за встановленою законом процедурою, є компетентним здійснювати правосуддя. Такий висновок міститься у постанові Об’єднаної палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 24 червня 2024 року у справі № 554/7669/21.

У постанові від 29 липня 2019 року у справі № 409/2636/17 Верховний Суд вказав на те, що, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, необхідно також враховувати імперативні положення спеціального Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», згідно зі статтею 5 якого довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону. Особи, які залишили або покинули своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації та стали на облік як внутрішньо переміщені особи можуть звертатися з позовами до судів за місцем фактичного проживання/перебування.

Таким чином, якщо особа-переселенець зареєструвалася на новому місці як ВПО (внутрішньо переміщена особа), то маючи відповідну довідку про взяття на облік, переселенець може звертатись з позовом до суду у місці свого тимчасового перебування.

Суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду (пункт 1 частини першої статті 31 ЦПК України).

Частинами шостою – восьмою статті 187 ЦПК України встановлено, що у разі, якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є суб’єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи. Інформація про місце проживання (перебування) фізичної особи має бути надана протягом п’яти днів з моменту отримання відповідним органом реєстрації місця проживання та перебування особи відповідного звернення суду. Суддя з метою визначення підсудності може також користуватися даними Єдиного державного демографічного реєстру.

Оцінка дій судді Бугрія В.М.

Інформація щодо справ

Справа №	Предмет спору	Домовленість сторін щодо підсудності у справах про розірвання шлюбу	Зареєстроване місце проживання позивача	Зареєстроване місце проживання відповідача	Інформація щодо виконання суддею вимог ч. 6 ст. 187 ЦПК України
554/5001/23	Розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини (далі -//-)	Відсутня	У позовній заяві зазначено лише фактичне місце проживання. Інформація про зареєстроване місце проживання відсутня у матеріалах справи	У позовній заяві зазначено лише фактичне місце проживання (АДРЕСА1). Інформація про зареєстроване місце проживання відсутня у матеріалах справи	Запит не надсилався
554/1381/23	-//-	Відсутня	АДРЕСА11	АДРЕСА12	Запит не надсилався
554/2803/22	-//-	Відсутня	АДРЕСА13	АДРЕСА14	Суддя надсилав запит після відкриття провадження. Відповідь надійшла після ухвалення рішення.
554/5021/23	-//-	Відсутня	АДРЕСА15	У позовній заяві зазначено лише фактичне місце проживання (АДРЕСА16). Інформація про зареєстроване місце проживання відсутня	Запит не надсилався
554/9176/22	-//-	Є домовленість	АДРЕСА17; АДРЕСА18 (за цією адресою перебуває на обліку як внутрішньо переміщена особа)	АДРЕСА17	Суддя надсилав запит після відкриття провадження. Відповідь надійшла після ухвалення рішення.
554/9192/22	-//-	Відсутня	АДРЕСА19	У позовній заяві зазначено лише фактичне місце проживання (АДРЕСА20). Інформація про зареєстроване місце проживання відсутня	Суддя надсилав запит після відкриття провадження. Відповідь надійшла після ухвалення рішення.
554/7252/23	-//-	Відсутня	АДРЕСА5	АДРЕСА5 (знята з реєстрації 4.07.2023)	Суддя надсилав запит після відкриття провадження. Відповідь надійшла після ухвалення рішення.
554/1693/23	-//-	Відсутня	АДРЕСА21	У позовній заяві зазначено лише фактичне місце проживання (АДРЕСА4). Інформація про зареєстроване місце проживання відсутня	Запит не надсилався
554/11/24	-//-	Відсутня	АДРЕСА22	АДРЕСА10	Суддя надсилав запит після відкриття провадження. Відповідь у матеріалах справи відсутня.
554/6610/23	-//-	Відсутня	АДРЕСА23	У позовній заяві зазначено лише фактичне місце проживання (АДРЕСА1). До матеріалів справи додано паспорт, де зазначено адресу: АДРЕСА2	Запит не надсилався
554/6938/22	-//-	Є домовленість	АДРЕСА17; АДРЕСА24 (за цією адресою перебуває на обліку як внутрішньо переміщена особа)	АДРЕСА9	Суддя надсилав запит після відкриття провадження. Відповідь надійшла після ухвалення рішення.
554/6959/23	-//-	Відсутня	АДРЕСА25	АДРЕСА8	Запит не надсилався
554/2993/22	-//-	Відсутня	АДРЕСА26	АДРЕСА6 (на той момент підсудність Московського районного суду м. Харкова була визначена за Октябрським районним судом м. Полтави)	Суддя надсилав запит після відкриття провадження. Відповідь надійшла після ухвалення рішення.
554/2779/22	-//-	Є домовленість	АДРЕСА27; АДРЕСА12 (за цією адресою перебуває на обліку як внутрішньо переміщена особа)	АДРЕСА20	Суддя надсилав запит після відкриття провадження. Відповідь надійшла після ухвалення рішення.
554/11564/22	Позбавлення батьківських прав	Відсутня	АДРЕСА28	АДРЕСА29	Запит не надсилався

1. Підсумовуючи викладене, суддя Бугрій В.М. всупереч частині шостій статті 187 ЦПК України не направляв запити до органу реєстрації місця проживання фізичних осіб з метою з’ясування інформації про зареєстроване місце проживання відповідачів, які не мали статусу підприємця, у справах № 554/11564/22, № 554/6959/23, № 554/6610/23, № 554/1693/23, № 554/1381/23, № 554/5021/23. У інших справах суддя надсилав такі запити вже після відкриття провадження у справі, а відповіді отримував після ухвалення рішення, що також не відповідає приписам наведеної норми.

Таким чином, суддя Бугрій В.М. всупереч вимогам наведеної статті не перевірив інформацію про зареєстроване місце проживання відповідачів, які не мали статусу підприємця, та відкрив провадження у справах.

2. У справах № 554/11564/22, № 554/6959/23, № 554/6610/23, № 554/11/24 суддя Бугрій В.М. відкрив провадження у справі та ухвалив рішення, незважаючи на те, що відповідачі мали зареєстроване місце проживання у інших адміністративно-територіальних одиницях, на які не поширювалася юрисдикція Октябрського районного суду міста Полтави.

3. У матеріалах справ № 554/5001/23, № 554/5021/23, № 554/9192/22, № 554/1693/23 містяться відомості лише про фактичне місце проживання відповідачів, однак відсутня будь-яка достовірна інформація про їх зареєстроване місце проживання. При цьому суддя у справах № 554/5001/23, № 554/5021/23, № 554/1693/23 не надсилав запиту до органу реєстрації з метою з метою з’ясування інформації про зареєстроване місце проживання відповідачів, які не мали статусу підприємця.

За таких обставин, суддя Бугрій В.М. розглянув ці справи за відсутності будь-якої перевіреної інформації про зареєстроване місце проживання відповідачів, які не мали статусу підприємця. При цьому фактичне місце проживання відповідача не має правового значення під час вирішення питання про підсутність справи.

Суддя Бугрій В.М. у засіданні Дисциплінарної палати не надав чітких та переконливих пояснень щодо правового підґрунтя розгляду цивільних справ за фактичним місцем проживання відповідачів.

4. У справах № 554/9176/22, № 554/6938/22, № 554/2779/22 підсудність визначалася за фактичним місцем проживання позивачів (адресою, за якою вони перебувають на обліку як внутрішньо переміщені особи). У матеріалах справ наявні згоди відповідача, які не заперечували проти розгляду справ за місцем проживання позивачів. Крім того, позивачі стверджували, що на їх утриманні перебували діти відповідно до укладених договорів, а виїхати за місцем проживання відповідача є неможливим з огляду на ведення бойових дій.

Беручи до уваги позицію Верховного Суду у постанові від 29 липня 2019 року у справі № 409/2636/17 про те, що внутрішньо переміщена особа може подавати позов за своїм тимчасовим місцем проживанням, можна дійти висновку, що позивачі-чоловіки формально мали право подавати позови про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей за своїм місцем тимчасового проживання.

Однак, проаналізувавши довідки про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб позивачів, можна встановити, що такі особи ставали на облік як внутрішньо переміщені особи безпосередньо перед датою подання позову до Октябрського районного суду міста Полтави.

У справі № 554/6938/22 позивач став на облік як внутрішньо переміщена особа 7 липня 2022 року, у той час, як позов поданий 27 липня 2022 року.

У справі № 554/2779/22 позивач став на облік як внутрішньо переміщена особа 26 квітня 2022 року, у той час, як позов поданий 28 квітня 2022 року.

У справі № 554/9176/22 позивач став на облік як внутрішньо переміщена особа 18 серпня 2022 року, у той час, як позов поданий 2 вересня 2022 року.

Формально підсудність у цих справах дотримана.

Однак, з точки зору розумного спостерігача така поведінка позивачів у цих справах може свідчити про намагання штучно створити підстави для звернення з позовом саме до Октябрського районного суду міста Полтави.

5. Водночас справи № 554/1381/23, № 554/2803/22, № 554/7252/23, № 554/6959/23 суддя Бугрій В.М. розглянув з дотриманням правил підсудності.

6. Таким чином, суддя Бугрій В.М. всупереч вимогам частини шостої статті 187 ЦПК України не перевірив інформацію про зареєстроване місце проживання відповідачів, які не мали статусу підприємця, та розглянув справи № 554/11564/22, № 554/6959/23, № 554/6610/23, № 554/11/24, № 554/5001/23, № 554/5021/23, № 554/9192/22, № 554/1693/23 з порушенням правил щодо територіальної юрисдикції (підсудності), встановлених статтею 27 ЦПК України.

Суддя Бугрій В.М. повинен був передати ці справи на розгляд іншому суду, до територіальної юрисдикції (підсудності) якого належить вирішення спору, однак не вчинив таких дій, чим порушив вимоги пункту 1 частини першої статті 31 ЦПК України.

5.1.2. Щодо порушення норм процесуального права, які регламентують порядок повідомлення учасників справи про дату, час, місце розгляду справи, а також про ухвалені судові рішення

Норми права, що підлягають застосуванню

Згідно із статтею 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи.

Відповідно до вимог частин першої, другої, п’ятої – восьмої статті 128 ЦПК України (у редакції станом на дату ухвалення рішення від 26 травня 2023 року) суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов’язковою; суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов’язковою. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п’ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення – завчасно.

Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур’єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Стороні чи її представникові за їхньою згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам судового процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про дату, час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку.

У разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається:

1) юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань;

2) фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

За змістом частини восьмої статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є:

1) день вручення судової повістки під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Якщо повістку надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, повістка вважається врученою у робочий день, наступний за днем її відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про її доставлення.

Згідно із частинами першою, другою, четвертою, восьмою статті 130 ЦПК України (у редакції, чинній до 18 жовтня 2023 року), у випадку відсутності в адресата офіційної електронної адреси судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку, а юридичним особам – відповідній службовій особі, яка розписується про одержання повістки.

Розписка про одержання судової повістки з поміткою про дату вручення в той самий день особами, які її вручали, повертається до суду.

У разі відсутності адресата (будь-кого з повнолітніх членів його сім’ї) особа, яка доставляє судову повістку, негайно повертає її до суду з поміткою про причини невручення.

Особам, які проживають за межами України, судові повістки вручаються в порядку, визначеному міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, в разі відсутності таких - у порядку, встановленому статтею 502 цього Кодексу.

Ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 272 цього Кодексу. Одночасно з копією ухвали про відкриття провадження у справі учасникам справи надсилається копія позовної заяви з копіями доданих до неї документів (стаття 190 ЦПК України) (у редакції, чинній до 18 жовтня 2023 року).

Одночасно з копією ухвали про відкриття провадження у справі учасникам справи надсилається копія позовної заяви з копіями доданих до неї документів, крім випадків, якщо позов подано в електронній формі через електронний кабінет (редакція норми станом на дату ухвалення рішення від 2 вересня 2024 року).

Частинами першою та п’ятою статті 272 ЦПК України (у редакції, чинній до 18 жовтня 2023 року), визначено, що копії повного судового рішення вручаються учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, негайно після проголошення такого рішення.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, – у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення – якщо така адреса відсутня.

Згідно із частиною шостою статті 272 ЦПК України днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

18 жовтня 2023 року введений у дію Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов’язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами», унаслідок чого термін «офіційна електронна адреса» змінена на «електронний кабінет».

Оцінка дій судді Бугрія В.М.

Інформація щодо справ

Справа №	Докази вручення ухвали про відкриття провадження з додатками	Докази повідомлення про судове засідання	Докази вручення копій рішень
554/5001/23	Наявні докази вручення органу опіки та піклування. Водночас відсутні докази вручення іншим учасникам справи	Наявні докази вручення органу опіки та піклування. Водночас відсутні докази вручення іншим учасникам справи	У матеріалах справи міститься відмітка про отримання позивачем 2 копій рішення
554/1381/23	Наявні докази вручення відповідачу	Наявні докази вручення відповідачу	Наявні докази вручення відповідачу
554/2803/22	Є інформація про отримання адвокатом ОСОБА37 для позивача та відповідача, органу опіки та піклування (у матеріалах справи відсутні документи, що підтверджують повноваження ОСОБА37)	Є інформація про отримання адвокатом ОСОБА37 для позивача та відповідача, органу опіки та піклування (у матеріалах справи відсутні документи, що підтверджують повноваження ОСОБА37)	У матеріалах справи міститься відмітка про отримання адвокатом ОСОБА37 4 копій рішення
554/5021/23	Наявні докази вручення органу опіки та піклування. Водночас докази вручення позивачу та відповідачу відсутні	Докази повідомлення відповідача відсутні	На обкладинці наявна відмітка про те, що позивач отримав дві копії рішення. Докази вручення відповідачу відсутні.
554/9176/22	Відсутні	Є докази повідомлення позивача та органу опіки та піклування	На обкладинці наявна відмітка про те, що позивач отримав дві копії рішення. Докази вручення відповідачу відсутні.
554/9192/22	Наявні докази вручення позивачу та органу опіки та піклування. Водночас докази вручення відповідачу відсутні (у матеріалах справи містяться копії ухвали та позову з додатками для відповідача)	Докази повідомлення відповідача відсутні	На обкладинці наявна відмітка про те, що позивач отримав дві копії рішення. Докази вручення відповідачу відсутні.
554/7252/23	На обкладинці матеріалів справи міститься відмітка про отримання копії позову з додатками позивачем для вручення іншим учасникам	Відсутні докази повідомлення учасників справи. Учасники справи взяли участь у судовому засіданні.	Є докази отримання позивачем. Відсутні докази вручення іншим учасникам справи
554/1693/23	Відсутні	Докази повідомлення відповідача відсутні	Відсутні
554/11/24	Відсутні	Докази повідомлення відсутні	Є докази вручення позивачу. Натомість докази вручення іншим учасникам справи у матеріалах справи відсутні
554/6610/23	Відсутні	Докази повідомлення відповідача відсутні	Є відмітка про вручення копії рішення відповідачці, однак вказаний факт не засвідчений її особистим підписом. Відсутні докази вручення іншим учасникам справи
554/6938/22	Є докази вручення	Є докази вручення	Відсутні
554/6959/23	Є докази вручення відповідачу та органу опіки та піклування	Докази повідомлення відповідача наявні	Відсутні
554/2993/22	Відсутні	Відсутні докази повідомлення відповідачки	На обкладинці міститься відмітка про отримання рішення позивачем
554/2779/22	Відсутні (окрім органу опіки та піклування)	Відсутні докази повідомлення відповідачки	У матеріалах справи міститься відмітка про отримання адвокатом ОСОБА37 4 копій рішення (повноваження представника не підтверджені)
554/11564/22	Наявні докази вручення органу опіки та піклування. Водночас докази вручення позивачу та відповідачу відсутні (у матеріалах справи містяться копії ухвали та позову з додатками для відповідача)	Докази повідомлення відповідача відсутні.	Відсутні (у матеріалах справи наявні дві копії рішення для вручення)

1. Матеріали більшості справ (окрім справ № 554/6938/22, № 554/7252/23, № 554/1381/23, № 554/6959/23) містять докази фактичного отримання відповідачами копії ухвали про відкриття провадження у справі разом з копіями позовної заяви з додатками.

У матеріалах справи № 554/2803/22 міститься розписка адвоката ОСОБА37 про отримання копії ухвали, позовної заяви з додатками та судової повістки, однак у неї відсутні повноваження представляти будь-якого учасника справи у цій справі.

Матеріали справ № 554/2993/22, № 554/6610/22, № 554/11/24, № 554/1693/23, № 554/1381/23 не містять доказів фактичного отримання органом опіки та піклування копії ухвали про відкриття провадження у справі разом з копіями позовної заяви з додатками.

Водночас у справі № 554/6610/23 орган опіки та піклування просив відкласти розгляд справи та надати додатковий час, оскільки не отримував ані ухвали про відкриття провадження, ані копії позову з додатками.

В окремих матеріалах справ містяться примірники позовної заяви для надіслання іншим учасникам справи.

Таким чином, суддя Бугрій В.М. порушив вимоги статті 190 ЦПК України, не надіславши відповідачам та третій особі у наведених вище справах копії ухвали про відкриття провадження у справі разом з копіями позовної заяви з додатками.

2. Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя установила, що суддя Бугрій В.М. у справах № 554/5001/23, № 554/5021/23, № 554/2993/22 встановив відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п’ятнадцяти календарних днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження.

У справах № 554/5001/23, № 554/5021/23 суддя ухвалив рішення у справі через 14 календарних днів після відкриття провадження.

У справі № 554/2993/22 суддя ухвалив рішення у справі через 13 календарних днів після відкриття провадження.

Таким чином, наведені обставини свідчать, що суддя Бугрій В.М. ухвалював рішення у цих справах у надзвичайно стислі строки після відкриття провадження у справі, ще до завершення строку, встановленого для відповідачів, для подання відзиву на позовну заяву.

Наведені обставини можуть свідчити про те, що відповідачі не мали достатнього часу, який передбачений частинами першою та сьомою статті 178 ЦПК України, для того, щоб підготувати відзив на позовну заяву, у якому викласти власну правову позицію, та надати відповідні докази на її підтвердження.

3. У матеріалах більшості справ наявні розписки про вручення судових повісток на ім’я учасників справи, однак, докази їх направлення та вручення відсутні або усім учасникам справи (наприклад, № 554/9176/22, № 554/1693/23, № 554/11/24, № 554/2993/22) або окремим учасникам справи (наприклад, № 554/5001/23, № 554/1381/23, № 554/5021/23, № 554/9192/22, № 554/6610/23, № 554/1693/23, № 554/9192/22, № 554/9176/22, № 554/2779/22, № 554/2993/22).

Таким чином, суддя Бугрій В.М. допустив порушення приписів статей 8, 128 ЦПК України у частині належного повідомлення учасників справи про дату, час та місце судового засідання.

4. У матеріалах більшості справ наявні супровідні листи про направлення копії рішення позивачу та відповідачу, однак відсутні докази їх фактичного надсилання.

При цьому у всіх справах, що наведені у таблиці, є докази отримання копії рішення однією із сторін (як правило, позивач), які отримували декілька копій таких рішень. Водночас відсутні докази вручення копій рішень відповідачам та третій особі.

У справах № 554/1693/23, № 554/6959/23, № 554/6938/22, № 554/11564/22 взагалі відсутні докази надіслання та вручення копії рішення.

Таким чином, суддя Бугрій В.М. не дотримався вимог статті 272 ЦПК України, не забезпечивши надіслання копії рішення суду усім учасникам справи у наведених вище справах.

5. Підсумовуючи викладене, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що суддя Бугрій В.М. допустив порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя у наведених вище справах, а саме, статті 128, частини першої та сьомої статті 178, частини шостої – восьмої статті 187, статті 190, частини першої та п’ятої статті 272 ЦПК України.

6. Дисциплінарний проступок, передбачений підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» за своєю правовою природою є проступком з матеріальним складом, тобто настання наслідків у вигляді неможливості реалізації учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків є обов’язковою умовою для настання дисциплінарної відповідальності судді.

Аналізуючи наявність чи відсутність другої умови, необхідної для притягнення до дисциплінарної відповідальності за підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме, неможливість реалізації учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя враховує такі обставини.

7. У матеріалах усіх справ, що перебували у провадженні судді Бугрія В.М. та підлягають оцінці, наявні відзиви на позовну заяву та/або заяви, у яких міститься волевиявлення відповідачів про розгляд справи за їх відсутності та відсутність заперечень проти позову.

Цими документами відповідачі підтвердили власну обізнаність про наявність справ, зокрема і призначення справи до розгляду у судовому засіданні, та водночас виразили волевиявлення, щоб справи розглядалися за їх відсутності, визнавали позов.

При цьому відповідачі не подавали до суду заяв чи клопотань про надання їм копій ухвали про відкриття провадження у справі з копією позовної заяви та додатками, як і не просили суд продовжити процесуальний строк на подання відзиву на позовну заяву. Також, відповідачі не подавали заяв про видачу копій рішень.

У жодній з наведених вище справ учасники справи не оскаржували рішення по суті спору.

Відповідно до частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Попри це Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя установила, що у справах № 554/6610/23, № 554/1693/23, № 554/9192/22, № 554/9176/22, № 554/2779/22, № 554/2993/22 відповідачі на момент подання відзивів та/або відповідних заяв (такі документи подавалися особисто до канцелярії суду) перебували за межами України.

Більше того у справі № 554/9192/22 міститься копія відзиву та заяви відповідача.

У справі № 554/2779/22 заява надійшла до суду також і в електронній формі, але без накладеного на неї кваліфікованого електронного підпису, що свідчить про відсутність у неї статусу електронного документа.

Тобто, відповідачі не могли фізично особисто подати до канцелярії суду будь-які документи.

Підсилює цей висновок і інформація із журналів відвідувачів Октябрського районного суду міста Полтави, за змістом яких відповідачі у цих справах не відвідували суд у цей день.

Можна погодитися із поясненнями судді Бугрія В.М., що він не повноважний оцінювати достовірність документів.

Проте варто наголосити, що відповідачі у цих справах не могли фізично підписати та подати відповідні документи до канцелярії суду з огляду на факт перебування за кордоном, тому відповідно наведені документи жодним чином не можуть свідчити про їх дійсне волевиявлення щодо предмету спору. При цьому з матеріалів наведених справ вбачається, що докази належного повідомлення відповідачів у цих справах відсутні, як і докази вручення їм копій рішень суду.

За таких обставин, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що внаслідок встановлених процесуальних порушень відповідачі у цих справах були позбавлені можливості реалізувати свої процесуальні права, зокрема й подати відзив, оскаржити рішення у апеляційному порядку тощо, а також виконувати процесуальні обов’язки.

8. Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя установила, що у справах № 554/6938/22, № 554/7252/23 представник органу опіки та піклування висловив думку щодо предмету спору у судовому засіданні, поклавшись на розсуд суду.

У справах № 554/1381/23, № 554/2779/22, № 554/2803/22, № 554/2993/22, № 554/5021/23, № 554/5001/23 представник органу опіки та піклування просив розглянути справу за його відсутності, ухвалити рішення, яке відповідатиме інтересам дитини, позовні вимоги підтримав (окрім справ № 554/1381/23, № 554/5001/23).

Варто врахувати, що у справах № 554/2779/22, № 554/2803/22 орган опіки та піклування подав заяву на електронну пошту суду без накладення кваліфікованого електронного підпису, що свідчить про ненабуття таким документом статусу електронного.

Водночас у справах № 554/1693/23, № 554/9176/22 містяться заяви представника органу опіки та піклування, у яких він просив розглядати справу за його відсутності, не надаючи відповідного висновку та не висловлюючи будь-якої позиції щодо предмету спору.

Отже, орган опіки та піклування фактично висловив свою думку у справах № 554/6938/22, № 554/7252/23, № 554/1381/23, № 554/2993/22, № 554/5021/23, № 554/5001/23, поклавшись на розсуд суду та просив ухвалити рішення, яке відповідатиме інтересам дитини.

9. Окремо варто звернути увагу на справу № 554/6610/23, у якій міститься клопотання від 23 серпня 2023 року представника органу опіки та піклування про відкладення розгляду справи у зв’язку з неотриманням копії ухвали про відкриття провадження у справі та позовної заяви з додатками.

Однак суддя Бугрій В.М. жодним чином не відреагував на це клопотання та розглянув справу на наступний день (24 серпня 2023 року) за відсутності органу опіки та піклування та його висновку.

Таким чином, у справі № 554/6610/23 органу опіки та піклування фактично не створено умов для належної реалізації ним своїх процесуальних прав, незважаючи на факт вручення ухвали про відкриття провадження у справі разом з позовною заявою та додатками.

10. В інших справах, окрім № 554/6610/23, № 554/1693/23, № 554/9192/22, № 554/9176/22, № 554/2779/22, № 554/2993/22, порушення суддею Бугрієм В.М. норм процесуального права не призвело до неможливості учасниками судового процесу реалізації їх процесуальних прав та обов’язків, оскільки відповідачі висловили свою позицію щодо предмету спору у відзивах на позовну заяву та/або заявах, що виключає можливість кваліфікації дій судді за підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

11. За таких обставин, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що у діях судді Бугрія В.М. наявний склад дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», оскільки суддя істотно порушив норми процесуального права під час здійснення правосуддя у справах № 554/6610/23, № 554/1693/23, № 554/9192/22, № 554/9176/22, № 554/2779/22, № 554/2993/22, що призвело до неможливості учасниками судового процесу (відповідачами, органом опіки та піклування у справі № 554/6610/23) реалізації їх процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків.

Висновок щодо наявності у діях судді Бугрія В.М. складу дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що у діях судді Бугрія В.М. наявний склад дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», оскільки:

1) суддя всупереч вимогам частини шостої статті 187 ЦПК України не перевірив інформацію про зареєстроване місце проживання відповідачів, які не мали статусу підприємця, та розглянув справи № 554/11564/22, № 554/6959/23, № 554/6610/23, № 554/11/24, № 554/5001/23, № 554/5021/23, № 554/9192/22, № 554/1693/23 з порушенням правил щодо територіальної юрисдикції (підсудності), встановлених статтею 27 ЦПК України. Отже, суддя істотно порушив норми процесуального права, що призвело до порушення правил територіальної юрисдикції (підсудності);

2) суддя істотно порушив норми процесуального права під час здійснення правосуддя у справах № 554/6610/23, № 554/1693/23, № 554/9192/22, № 554/9176/22, № 554/2779/22, № 554/2993/22, що призвело до неможливості учасниками судового процесу (відповідачами, органом опіки та піклування у справі № 554/6610/23) реалізації їх процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків.

5.2. Щодо пункту 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»

Загальні принципи

Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права (частина друга статті 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Суддя зобов’язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства (пункт 1 частини сьомої статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

У Висновку № 18 (2015) Консультативної ради європейських суддів (далі – КРЄС), зокрема, зазначено, що метою судочинства є вирішення спорів, і, ухвалюючи рішення, суд виконує як «нормативну», так і «виховну» роль, надаючи громадянам відповідне керівництво, інформацію та гарантуючи дотримання закону і його практичне застосування.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження з підстав умисного або внаслідок грубої недбалості допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод або іншого грубого порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків.

Об’єктивна сторона такого дисциплінарного проступку, як грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків, полягає у порушенні суддею норм права у процесі здійснення правосуддя, які призвели до настання істотних негативних наслідків. Водночас настання істотних негативних наслідків повинне бути у безпосередньому причинно-наслідковому зв’язку з діянням судді.

Грубе порушення закону має місце за умови, що воно було надто очевидним для «розумного суду» за відповідних обставин, тобто коли за обставинами судової справи необхідність застосування певної правової норми була зрозумілою і недвозначною і виключала іншу поведінку судді.

У складі дисциплінарного проступку «інше грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків» законодавець як умову притягнення судді до дисциплінарної відповідальності визначив настання істотних негативних наслідків. Законодавець не конкретизував змісту заподіяної шкоди у цьому випадку, тому вона може охоплювати завдання майнової чи моральної шкоди потерпілим особам. Істотні наслідки можуть мати і комплексний характер та охоплювати різні види заподіяної шкоди. Оскільки в такому разі «істотність» як ознака негативних наслідків є оціночним поняттям, то дисциплінарний орган самостійно має встановити, наскільки для потерпілих ці негативні наслідки є істотними.

До прикладу, до істотних негативних наслідків можна віднести такі: шкода життю, здоров’ю, честі, гідності, репутації, протиправне позбавлення нерухомого чи іншого майна, майнова шкода, наслідком якої є позбавлення потерпілого засобів для існування, доведення до банкрутства суб’єкта господарської діяльності, істотні майнові збитки, незаконне позбавлення свободи, витік конфіденційної чи службової інформації тощо.

Для правильної кваліфікації дисциплінарного проступку за пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» неодмінно, щоб дії судді стосовно грубого порушення закону призвели до настання негативних наслідків саме для учасників справи або осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив безпосередньо питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов’язки, а не будь-яких інших осіб чи суспільства і держави загалом.

Отже, у пункту 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» законодавець зазначив склади двох дисциплінарних проступків:

- допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод;

- грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків.

Щодо першого складу дисциплінарного проступку – допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод – неодмінно враховувати, що він полягає у недотриманні суддею норм процесуального права, що найчастіше пов’язане з порушенням певних статей Конвенції, зокрема статті 5 (право на свободу та особисту недоторканність), статті 6 (право на справедливий суд), статті 8 (право на повагу до приватного і сімейного життя), статті 9 (свобода думки, совісті і релігії), статті 10 (свобода вираження поглядів), статті 11 (свобода зібрань та об’єднань), а також статті 1 Першого протоколу Конвенції (захист права власності) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2025 року у справі № 990SCGC/17/24).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 3 лютого 2022 року у справі № 11-40сап21 вже формулювала висновок про те, що допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод є самостійним складом дисциплінарного проступку, визначеного пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», та не передбачає настання негативних наслідків, оскільки порушення прав людини і основоположних свобод по суті є такими негативними наслідками.

Оцінка обставин

5.2.1. Розгляд справ без залучення до участі органу опіки та піклування та за відсутності висновків цих органів

Норми права, що підлягають застосуванню

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування можуть бути залучені судом до участі у справі або брати участь у справі за своєю ініціативою для подання висновків на виконання своїх повноважень. Участь зазначених органів у судовому процесі для подання висновків у справі є обов’язковою у випадках, встановлених законом, або якщо суд визнає це за необхідне (частина шоста статті 56 ЦПК України).

При розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов’язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.

Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв’язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (частини четверта-шоста статті 19 СК України).

Тлумачення змісту зазначених приписів СК України дозволяє зробити висновок, що вони не допускають виключень щодо неотримання письмового висновку органу опіки та піклування при розгляді справ, де участь органу опіки та піклування є обов'язковою, з огляду на неможливість надати такий висновок.

Висновок владних органів містить дві складові: 1) відомості про факти, на основі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що мають значення для правильного розгляду та вирішення справи; 2) рекомендацію конкретного органу про те, як необхідно з точки зору державного інтересу (захист прав та інтересів дітей) вирішити справу, тобто висновок про факти та право.

Вказане дозволяє віднести висновки до засобів доказування (письмових доказів). Як й інші докази, вони не мають для суду наперед встановленої сили.

У випадку неможливості надати висновок, який ґрунтується на обстеженні умов, орган опіки і піклування з метою захисту інтересів дитини має використати всі можливі варіанти одержання інформації і оцінки обставин, що склалися, і за можливістю надати висновок з посиланням на бесіди із родичами, знайомими, або з посиланням на інші документи та із вказівкою на те, що обстежити безпосередньо умови проживання неможливо.

Такі висновки, безумовно, мають велике значення для ухвалення судом законного, обґрунтованого та справедливого рішення. Адже висновок органів державної влади та місцевого самоврядування формується із урахуванням досвіду у певній сфері, в межах компетенції відповідного органу та на основі його повноважень.

Однак не вчинення таких захисних дій з боку владного органу у вигляді неподання висновку не може слугувати підставою для відмови або для зволікання у захисті з боку суду. Адже здійснення правосуддя, захист прав та інтересів дітей не може ставитися у залежність від можливості здійснення владними органами своїх повноважень.

Тому у випадку ненадання висновку органом опіки та піклування, залученим до участі у справі, суд може надати додатковий строк відповідному органу, відклавши розгляд справи. Однак відмовити у винесенні рішення у справі чи зупинити провадження у справі через відсутність такого висновку суд не може.

Оцінка дій судді Бугрія В.М.

1. Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя установила, що у справі № 554/6938/22 суддя Бугрій В.М. не залучав третьою особою відповідний орган опіки та піклування для надання висновку відповідно до положень статті 19 СК України та розглянув справу за відсутності висновку такого органу.

2. У справі № 554/9192/22 залучений судом орган опіки та піклування (служба у справах дітей по Новобаварському району Департаменту служб у справах дітей виконавчого комітету Харківської міської ради) подав клопотання про зміну третьої особи, у якому повідомив суд про те, що є неналежним органом для складення відповідного висновку, оскільки не має статусу юридичної особи.

Водночас суддя Бугрій В.М. жодним чином не відреагував на це клопотання, не вжив заходів щодо залучення належного органу опіки та піклування для надання висновку та ухвалив рішення за відсутності такого висновку.

3. Суддя Бугрій В.М. залучав орган опіки та піклування до участі у справах № 554/11/24, № 554/1693/23, № 554/2779/22, № 554/2803/22, № 554/2993/22, № 554/5001/23, № 554/5021/23, № 554/6610/23, № 554/6959/23, № 554/7252/23, № 554/9176/22, № 554/9192/22, № 554/11564/22, № 554/1381/23, але при цьому не зобов’язав його надати висновку (окрім справ № 554/2779/22, № 554/2803/22, № 554/2993/22, № 554/6959/23, № 554/5001/23, № 554/5021/23, № 554/6610/23).

Водночас у матеріалах справ № 554/11/24, № 554/1693/23, № 554/2779/22, № 554/2803/22, № 554/2993/22, № 554/5001/23, № 554/5021/23, № 554/6610/23, № 554/6959/23, № 554/7252/23, № 554/9176/22, № 554/9192/22, № 554/11564/22, № 554/1381/23 відсутні письмові висновки органу опіки та піклування щодо розв’язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

4. Суддя у поясненнях стверджував, що орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Шевченківської районної у місті Полтаві ради, діючи від імені держави та в інтересах неповнолітніх дітей в межах своїх дискреційних повноважень, у реалізацію яких у суду немає законодавчо визначеної можливості втручатися, у кожній із наведених вище справ, надавав заяви, у яких просив прийняти рішення в кожному випадку без їх участі і в інтересах дитини. При цьому в кожній із справ, у яких приймав участь орган опіки і піклування, останній не надав висновків, хоча і як зазначено вище, висловив свою позицію щодо предмету позову.

Під час оцінки пояснень судді Бугрія В.М. необхідно врахувати, що у справах № 554/6938/22, № 554/7252/23 представник органу опіки та піклування висловив думку щодо предмету спору у судовому засіданні, поклавшись на розсуд суду.

При цьому до заяв у справах № 554/1693/23, № 554/9176/22, № 554/5021/23 не додано документів, що б підтверджували повноваження представника, який подав заяви.

Отже, орган опіки та піклування фактично висловив свою думку у справах № 554/6938/22, № 554/7252/23, № 554/1381/23, № 554/2779/22, № 554/2803/22, № 554/2993/22, № 554/5021/23, № 554/5001/23, поклавшись на розсуд суду та просив ухвалити рішення, яке відповідатиме інтересам дитини.

Водночас у справах № 554/6959/23, № 554/11564/22 взагалі відсутні будь-які заяви та клопотання зі сторони органу опіки та піклування, а у справах № 554/1693/23, № 554/9176/22 представник органу опіки та піклування просив розглядати справу за його відсутності, не надаючи відповідного висновку та не висловлюючи будь-якої позиції щодо предмету спору.

Окремо варто звернути увагу на справу № 554/6610/23, у якій міститься клопотання представника органу опіки та піклування про відкладення розгляду справи у зв’язку з неотриманням копії ухвали про відкриття провадження у справі та позовної заяви з додатками.

Однак суддя Бугрій В.М. жодним чином не відреагував на це клопотання та розглянув справу за відсутності органу опіки та піклування та його висновку.

5. Необхідно врахувати, що стаття 19 СК України передбачає обов’язок органу опіки та піклування подати до суду відповідний висновок.

При цьому пункт 72 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866, визначає алгоритм дій працівників органу опіки та піклування під час розв’язання спору про визначення місця проживання дітей. Так, працівник служби у справах дітей за місцем проживання (перебування) дитини проводить бесіду з батьками та відвідує дитину за місцем проживання, про що складає акт обстеження умов проживання за формою згідно з додатком 9, а також звертається до соціального закладу та/або фахівця із соціальної роботи для забезпечення проведення оцінки потреб сім’ї з метою встановлення спроможності матері, батька виконувати обов’язки з виховання дитини та догляду за нею. Після обстеження житлово-побутових умов, проведення бесіди з батьками та дитиною служба у справах дітей складає висновок про визначення місця проживання дитини і подає його органу опіки та піклування для прийняття відповідного рішення.

Фактично у справах № 554/6938/22, № 554/7252/23, № 554/1381/23, № 554/2779/22, № 554/2803/22, № 554/2993/22, № 554/5021/23, № 554/5001/23, № 554/1693/23, № 554/9176/22, № 554/6959/23, № 554/11564/22 орган опіки та піклування самоусунувся від виконання покладених на нього обов’язків щодо складення висновків на виконання статті 19 СК України, не надавши до суду відповідного висновку.

При цьому орган опіки та піклування не повідомив, які обставини йому перешкоджали для того, щоб належним чином виконати покладені на нього обов’язки.

Орган опіки і піклування з метою захисту інтересів дитини має використати всі можливі варіанти одержання інформації і оцінки обставин, що склалися, і за можливістю надати висновок з посиланням на бесіди із родичами, знайомими, або з посиланням на інші документи та із вказівкою на те, що обстежити безпосередньо умови проживання неможливо.

Суддя Бугрій В.М. не перевірив чи дотримався орган опіки та піклування вимог пункту 72 Порядку та не з’ясував, які причини перешкоджають цьому органу надати відповідний висновок, оскільки такі дії випливають із обов’язку суду дотримуватися якнайкращих інтересів дитини.

Суддя Бугрій В.М. не розглянув можливості відкласти розгляд справи та повторно зобов’язати орган опіки та піклування надати відповідний висновок, а у разі невиконання вимог суду застосувати заходи процесуального примусу.

6. Таким чином, суддя Бугрій В.М., залучивши орган опіки та піклування до участі у справах № 554/11/24, № 554/1693/23, № 554/2779/22, № 554/2803/22, № 554/2993/22, № 554/5001/23, № 554/5021/23, № 554/6610/23, № 554/6959/23, № 554/7252/23, № 554/9176/22, № 554/9192/22, № 554/11564/22, фактично не вжив заходів на виконання статті 19 СК України для отримання відповідного висновку, не проявив належної реакції на бездіяльність органу опіки та піклування щодо надання висновку та не розглянув можливості відкласти розгляд справи для надання висновку.

7. Посилання судді Бугрія В.М. на постанову Верховного Суду від 11 грудня 2023 року в справі № 523/19706/19, у якій зазначено, що обов'язковість висновку органу опіки та піклування у відповідних категоріях цивільних справ не може абсолютизуватися, є безпідставними.

Верховний Суд у цій постанові дійсно дійшов висновку про те, що обов’язковість висновку органу опіки та піклування не можна абсолютизовувати та зазначив, що у разі, якщо з тих чи інших причин такий висновок отримати не можна, суд має вирішити спір за наявними у справі доказами.

Зазначений підхід має загальний характер і є цілком справедливим для випадків, коли не було отримано письмового висновку органу опіки та піклування при розгляді справ, де участь органу опіки та піклування є обов'язковою, з огляду на неможливість надати такий висновок, зокрема, у зв'язку із перебуванням дитини за межами країни, перебуванням дитини на непідконтрольній території, неможливості встановити місце фактичного перебування дитини з одним із батьків тощо.

При цьому суддя Бугрій В.М. не навів обставин, які б унеможливлювали залучення органу опіки та піклування до участі у справі № 554/6938/22 та надання ним висновку.

Також, суддя Бугрій В.М. не навів обставин, які б унеможливлювали надання органом опіки та піклування висновку у справах № 554/11/24, № 554/1693/23, № 554/2779/22, № 554/2803/22, № 554/2993/22, № 554/5001/23, № 554/5021/23, № 554/6610/23, № 554/6959/23, № 554/7252/23, № 554/9176/22, № 554/9192/22, № 554/11564/22, № 554/1381/23.

Такий підхід судді до розгляду справ є формальним, поверхневим, спрощеним який нівелює імперативні вимоги статті 19 СК України та не відповідає принципу дотримання якнайкращих інтересів дитини.

8. Таким чином, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя установила, що суддя Бугрій В.М., всупереч статті 56 ЦПК України та статті 19 СК України, розглянув справу № 554/6938/22 без залучення органу опіки та піклування та за відсутності наданого ним висновку.

Також, суддя Бугрій В.М. розглянув справи № 554/11/24, № 554/1693/23, № 554/2779/22, № 554/2803/22, № 554/2993/22, № 554/5001/23, № 554/5021/23, № 554/6610/23, № 554/6959/23, № 554/7252/23, № 554/9176/22, № 554/9192/22, № 554/11564/22, № 554/1381/23 за відсутності висновку органу опіки та піклування, обов’язковість якого передбачена статтею 19 СК України.

9. Примітно, що до 2022 року суддя Бугрій В.М. не лише залучав орган опіки та піклування, а й отримував від нього відповідний висновок (рішення від 11 вересня 2020 року у справі № 554/9192/19 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/91680262), рішення від 30 червня 2021 року у справі 554/11459/20 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/98195986), рішення від 24 вересня 2021 року у справі № 554/4989/21 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/100792955) (зазначені справи стосувалися вирішення спору про визначення місця проживання дітей); у справах № 554/9006/20 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/98133056), № 554/6965/21 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/102241010), спір стосувався позбавлення батьківських прав, суддя оцінював висновок орган опіки та піклування).

5.2.2. Розгляд справ без з’ясування думки дитини

Норми, що підлягають застосуванню

Кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції (стаття 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод).

Стаття 12 Конвенції про права дитини визначає, що держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю. З цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою в ході будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що торкається дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства.

У Зауваженнях загального порядку № 12 «Право дитини бути заслуханою», CRC/ C/GC/12 від 20 липня 2009 року Комітет зауважив, що право всіх дітей бути заслуханими і сприйнятими з усією серйозністю є одним з основоположних принципів Конвенції.

Комітет підкреслює, що в статті 12 не встановлюється будь-якого вікового обмеження щодо права дитини висловлювати свої погляди і вона не заохочує держави-учасники до введення в законодавстві або на практиці вікових обмежень, які б ущемляли право дитини бути почутою, по всім питанням, які стосуються її інтересів (пункт 21).

Відповідно до статті 6 Європейської конвенції про здійснення прав дітей від 25 січня 1996 року під час розгляду справи, що стосується дитини, перед прийняттям рішення судовий орган надає можливість дитині висловлювати її думки і приділяє їм належну увагу.

Судді повинні поважати право дитини бути почутою у всіх питаннях, які зачіпають її або, принаймні, бути почутою, якщо вона, як вважається, має достатнє уявлення про питання, про яке йде мова. Засоби для цієї мети повинні бути адаптовані до рівня розуміння і вміння спілкуватися та брати до уваги обставини справи дитини. Діти повинні отримувати консультації щодо способу, в якому вони хочуть бути заслуханими.

У справі «М.С. проти України» Європейський суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати, зокрема, два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв’язків із сім’єю, крім випадків, коли сім’я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є не благодійним.

Отже національне, міжнародне законодавство, позиція Європейського суду та сталі правові висновки Верховного Суду вказують на імперативне правило про необхідність заслуховування думки дитини, яка може її висловити при вирішенні спору щодо визначення її місця проживання.

Забезпечення найкращих інтересів дитини вимагає від судді з’ясувати здатність дитини висловити свою думку, переконатись, що реалізація цього права дитини відбулась у спосіб, який максимально забезпечить її право бути почутою і на врахування її думки.

Дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім’ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім’ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси (стаття 171 СК України).

Оцінка дій судді Бугрія В.М.

1. Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя установила, що суддя Бугрій В.М. не заслухав думку дітей у справах № 554/11/24, № 554/1381/23, № 554/1693/23, № 554/2779/22, № 554/2803/22, № 554/2993/22, № 554/5001/23, № 554/5021/23, № 554/6610/23, № 554/6938/22, № 554/6959/23, № 554/7252/23, № 554/9176/22, № 554/9192/22, № 554/11564/22.

2. Суддя пояснив це тим, що переважна більшість дітей, стосовно яких вирішувались позовні вимоги не досягли 10 річного віку, тому не могли бути заслуханими у судовому засіданні.

Із змісту положень міжнародного та національного законодавства вбачається, що йдеться про право дитини, здатної сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань.

Суддя під час розгляду зазначених вище судових справ жодним чином не обмежував право дитини бути заслуханою судом.

Та обставина, що діти не виявили бажання реалізувати це право, не свідчить про порушення законодавства з мого боку.

Варто враховувати питання забезпечення безпеки неповнолітніх дітей, які, не виявляючи бажання бути заслуханими судом, мали б приходити до суду під час повітряних тривог, перебувати у приміщеннях, і піддавати своє життя небезпеці.

3. Оцінюючи наведені доводи судді, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя враховує такі обставини.

Інформація щодо віку дітей у справах, що перебували у провадженні судді Бугрія В.М.

Справа №	Вік дітей на момент ухвалення рішення
554/5001/23	3 роки та 10 років відповідно
554/1381/23	6 років та 1 рік відповідно
554/11564/22	10 років
554/5021/23	10 років
554/9176/22	13 років
554/9192/22	6 років та 3 роки відповідно
554/7252/23	15 років та 4 роки відповідно
554/1693/23	5 років та 2 роки відповідно
554/11/24	4 роки
554/6610/23	12 років та 16 років відповідно
554/6938/22	7 років
554/6959/23	13 років та 9 років відповідно
554/2993/22	11 років та 6 років відповідно
554/2779/22	8 років
554/2803/22	5 років

Варто наголосити ані стаття 12 Конвенції про права дитини, ані СК України не встановлюють будь-якого вікового обмеження щодо права дитини висловлювати свої погляди.

В оцінці думки дитини мають значення її вік і зрілість. Верховний Суд у судових рішеннях зазначав, що діти віком до п’яти років зазвичай не можуть вважатися такими, чия думка підлягає правовому врахуванню (постанови від 31 серпня 2022 року у справі № 683/1084/21 та від 16 листопада 2022 року у справі № 953/6251/21). Водночас суди аналізували думку дітей віком від семи років (постанови від 25 вересня 2024 року у справі № 522/10087/23; від 20 січня 2021 року у справі № 754/11869/19; від 4 грудня 2019 року у справі № 344/6360/17), беручи до увагу їхню зрілість.

У кожній конкретній ситуації суд повинен заслухати думку дитини з урахуванням її віку та ступеня зрілості.

Вік дітей у цих справах складав від 1 року до 16 років.

У окремих справах вік дітей дійсно викликав сумніви щодо можливості судді заслухати їх думку (наприклад, справа № 554/1381/23, де одному із дітей виповнилося 1 рік; справи № 554/11/24, № 554/7252/23, де дітям (одному із дітей) було 4 роки).

Водночас суддя у рішеннях не навів аргументів, яким чином він враховував вік та зрілість кожної дитини у контексті їх права бути вислуханими судом, не зазначив, які дії вжив для того, щоб визначити можливість кожної дитини бути заслуханою.

Окремі діти (наприклад, у справах № 554/7252/23, № 554/6610/23) на момент розгляду справи вже досягли 14 років, що надавало їм права відповідно до законодавства України самостійно обирати своє місце проживання, а у справах № 554/5001/23, № 554/11564/22, № 554/5021/23, № 554/9176/22, № 554/6610/23, № 554/6959/23, № 554/2993/22, № 554/7252/23 діти (один із дітей) досягли 10 років.

Очевидно, досягнувши такого віку діти мали можливість сформувати свою думку щодо предмету спору.

Посилання судді на те, що діти не виявили бажання реалізувати це право є безпідставними та не спростовують обов’язку суду заслухати думку дітей у чутливих для них правовідносинах. Саме на суд покладено такий обов’язок.

Посилання судді на те, що питання забезпечення безпеки неповнолітніх дітей, які, не виявляючи бажання бути заслуханими судом, мали б приходити до суду під час повітряних тривог, перебувати у приміщеннях, і піддавати своє життя небезпеці, є його припущеннями. У цьому контексті також необхідно врахувати, що думка дитини могла бути заслухана в іншій формі, аніж під час участі дитини у судовому засіданні. Про це неодноразово зазначав Верховний Суд.

4. За таких обставин, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя висновує, що суддя Бугрій В.М., усупереч статті 171 СК України, статті 12 Конвенції про права дитини, статті 6 Європейської конвенції про здійснення прав дітей, а також усталеній практиці Верховного Суду та Європейського Суду з прав людини розглянув справи № 554/11/24, № 554/1381/23, № 554/1693/23, № 554/2779/22, № 554/2803/22, № 554/2993/22, № 554/5001/23, № 554/5021/23, № 554/6610/23, № 554/6938/22, № 554/6959/23, № 554/7252/23, № 554/9176/22, № 554/9192/22, № 554/11564/22 без з’ясування думки дітей щодо їх місця проживання. При цьому суддя не навів аргументів, яким чином він враховував вік та зрілість кожної дитини у контексті їх права бути вислуханими судом, не зазначив, які дії вжив для того, щоб визначити можливість кожної дитини бути заслуханою.

5.2.3. Розгляд справ лише на підставі заяви відповідачів про визнання позову, без перевірки фактичних обставин справи, на які посилалися позивачі

Норми права, що підлягають застосуванню

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частини першої статті 4 ЦПК України).

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Частиною сьомою статті 7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі – Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Відповідно до статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Згідно зі статтею 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Статтею 161 СК України передбачено, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Отже, суди розглядаються справи про визначення місця проживання дітей виключно у випадках наявності реального спору між сторонами щодо зазначеного факту.

У постанові Верховного Суду від 25 березня 2019 року у справі № 165/2240/16-ц констатовано, що на сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що в усіх рішеннях, що стосуються дітей, забезпечення їх найкращих інтересів повинно мати першочергове значення. Найкращі інтереси дитини залежно від їх характеру та серйозності можуть перевищувати інтереси батьків. При цьому при вирішенні питань, які стосуються її життя, дитині, здатній сформулювати власні погляди, має бути забезпечено право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що її стосуються, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю.

При вирішенні спору про місце проживання дитини належить звертати особливу увагу на її вік та з’ясовувати, з ким із батьків вона бажає проживати. Вирішуючи спори між батьками, які проживають окремо, про те, з ким із них дитина залишається, суд, виходячи із рівності прав та обов’язків батька й матері щодо своїх дітей, повинен ухвалити рішення, яке відповідало б якнайкращим інтересам дитини. При цьому суд враховує, хто з батьків виявляє більшу увагу до дітей і турботу про них, їхній вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання, маючи на увазі, що перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передання йому дітей (постанова Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року у справі № 241/47/19).

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки стосовно дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.

При оцінці та визначенні найкращих інтересів дитини підлягають врахуванню такі базові елементи: а) погляди дитини; (б) індивідуальність дитини; в) збереження сімейного оточення і підтримання відносин; г) піклування; захист і безпека дитини; ґ) вразливе положення; д) право дитини на здоров`я; (е) право дитини на освіту (постанова Верховного Суду від 4 серпня 2021 року у справі № 654/4307/19). Також підлягають врахуванню: 1) спроможність кожного з батьків піклуватися про дитину особисто; 2) стосунки між дитиною і батьками в минулому; 3) бажання батьків бути опікунами; 4) збереження стабільності в оточенні дитини, йдеться про місце проживання (дім), школу, друзів; 5) бажання дитини.

Позивач може відмовитися від позову, а відповідач – визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд (частини перша та четверта статті 206 ЦПК України).

Суди не вправі покласти в основу свого рішення лише факт визнання позову відповідачем, не дослідивши при цьому обставини справи. Тобто повинно мати місце не лише визнання позову, а й законні підстави для задоволення позову (постанова Верховного Суду від 25 травня 2022 року у справі № 675/2136/19, постанова Верховного Суду від 29 листопада 2023 року у справі № 607/15704/22).

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України.

Зокрема, вказаною нормою визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні й остаточні правові наслідки (втрата прав, заснованих на спорідненості) як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення батьківських прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 7 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини (§ 57, § 58).

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

У справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) від 16 липня 2015 року Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (§ 100).

Як роз’яснено у пунктах 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інші), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Оцінка дій судді Бугрія В.М.

1. Суддя Бугрій В.М. ухвалив рішення у справах № 554/2803/22, № 554/2779/22, № 554/2993/22, № 554/6959/23, № 554/6938/22, № 554/6610/23, № 554/11/24, № 554/1693/23, № 554/7252/23, № 554/9176/22, № 554/9192/22, № 554/5021/23, № 554/11564/22, № 554/1381/23, № 554/5001/23 лише на підставі заяви відповідачів про визнання позову без перевірки фактичних обставин справи, на які посилалися позивачі.

2. Рішення у цих справах мають шаблонний характер, містять лише формальне посилання на норми права, якими керувався суддя під час ухвалення рішення без ретельної оцінки обставин та доказів, на дослідженні яких неодноразово наголошував Верховний Суд.

У рішеннях відсутні мотивовані висновки з посиланням на встановлені фактичні обставини та досліджені докази про те чому суддя Бугрій В.М. вважав визначити місце проживання дітей (одного із дітей) саме з батьком, а не з матір’ю.

Суддя керувався твердженнями позивачів про те, що діти на момент подання позову проживали із батьком, водночас не провів ретельної оцінки таких доводів та не з’ясував чи відповідало таке проживання якнайкращим інтересам дитини.

Суддя не дослідив питання ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особистої прихильності дитини до кожного з них, віку дитини, стану її здоров`я; особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки стосовно дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.

Суддя не врахував, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.

Суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 1 березня 2023 року у справі № 643/16285/20, провадження № 61-530св23.

3. У справах № 554/2803/22, № 554/2779/22, № 554/6938/22, № 554/9176/22, № 554/1381/23 наявний укладений між батьками договір щодо здійснення батьківських прав та визначення місця проживання дитини. У цих договорах міститься домовленість між батьками щодо визначення місця проживання дітей разом із батьком дитини.

4. У справах № 554/7252/23, № 554/6610/23 одному із дітей на момент ухвалення рішення вже виповнилося 14 років.

У постанові Верховного Суду від 17 травня 2023 року у справі № 351/611/21 вказано, що «у разі спору місце проживання малолітньої дитини (фізичної особи у віці до чотирнадцяти років) визначається органом опіки та піклування або судом, проте при вирішенні вказаного питання, що стосується дитини, яка досягла 14 років, то закон не передбачає можливості вирішення такого спору органом опіки та піклування або судом, оскільки в цьому випадку слід керуватися частиною третьою статті 160 СК України та положеннями частини другої статті 29 ЦК України.

Отже, в силу вищенаведених норм чинного законодавства діти могли вільно обирати собі місце проживання з кимось із батьків. Суд не може визначати місце проживання дитини, яка досягла 14 років за позовом когось із батьків, оскільки таке право вибору місця проживання надано законом самій дитині.

Однак, суддя Бугрій В.М. не врахував приписів статті 160 СК України та визначив місце проживання дітей у цих справах, які на момент розгляду справи досягли 14 років.

Таким чином, вирішення суддею Бугрієм В.М. спору щодо визначення місця проживання дітей, які досягли 14 років та у силу положень статті 160 СК України мають право самостійно визначати власне місце проживання, може додатково свідчити про відсутність реального спору між сторонами у справах № 554/7252/23, № 554/6610/23.

5. Суддя Бугрій В.М. не заперечував щодо того, що у всіх судових справах, які перебували в його провадженні був відсутній спір щодо того з ким з батьків будуть проживати діти. Батьки самостійно вирішували питання виховання спільних дітей, форми участі кожного із них у цьому вихованні, місце їх проживання тощо. Разом з тим, на думку судді, відсутність спору щодо виховання спільних дітей, не позбавляло права одного із батьків звернутись до суду із позовом про визначення місця проживання дитини.

6. У більшості справ відповідачі подавали відзиви та заяви, у яких стверджували про відсутність спору між батьками щодо визначення місця проживання дітей.

Тобто, встановлені обставини свідчать про відсутність реального спору між сторонами щодо визначення місця проживання дітей.

7. У справі № 554/11564/22, яка стосувалася позбавлення матері батьківських прав, суддя Бугрій В.М. не врахував, що батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Тому заяви відповідачки, в яких вона відмовлялася від батьківських прав на дитину та визнавала позов про позбавлення її батьківських прав, не можуть слугувати підставою для задоволення позову, оскільки відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства та не відповідає інтересам дитини (постанова Верховного Суду від 10 листопада 2023 року у справі № 401/1944/22).

Суддя мав врахувати, що позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Тобто, такий захід є винятковим та передбачає розрив сімейних зв’язків матері та дитини, що потребує дуже ретельного та відповідального дослідження усіх обставин справи.

У цій справі до позовної заяви не додано жодних доказів ухилення відповідача від виконання батьківських обов’язків, а лише надано нотаріально посвідчену заяву відповідача про відмову від батьківських прав.

Суддя Бугрій В.М. залишив це поза увагою та ухвалив рішення про позбавлення батьківських прав фактично лише на підставі відповідача про відмову від батьківських прав, яка є неправозгідною.

8. Окремої уваги заслуговують обставини встановлені у справах № 554/2993/22, № 554/9192/22, № 554/1693/23, № 554/6610/23, № 554/2779/22.

Так, у справі № 554/2993/22 відповідно до позовної заяви син позивача, проживав з батьком, а мати не цікавиться його життям. Тоді як відповідно до отриманих на запит дисциплінарного інспектора даних Державної прикордонної служби України мама з дітьми виїхали за кордон 7 квітня 2022 року і в’їхали лише 29 червня 2022 року. Тобто протягом усього часу розгляду справи вони перебували за кордоном.

30 червня 2022 року позивач разом з сином виїхав за межі України і станом на 19 червня 2025 року не повертався. Цього ж дня за кордон виїхала його колишня дружина та молодша дочка.

У справі № 554/9192/22 відповідно до позовної заяви син позивача проживав разом із батьком. Відповідно ж до даних Державної прикордонної служби України 19 березня 2022 року відповідач з двома дітьми виїхали за кордон і в’їхали лише 26 жовтня 2022 року. Тобто протягом усього часу розгляду справи вони перебували за кордоном.

1 листопада 2022 року позивач разом із сином виїхав за межі України і станом на 19 червня 2025 року не повертався. Наступного дня за кордон виїхала його колишня дружина.

У справі № 554/1693/23 відповідно до позовної заяви дочка позивача проживала разом із батьком, а дочка – разом з мамою. Відповідно ж до даних Державної прикордонної служби України 16 березня 2022 року двоє дітей виїхали за кордон і в’їхали на територію України лише 18 квітня 2023 року, тобто на момент розгляду справи вони перебували за кордоном, очевидно разом з мамою. 5 травня 2023 року позивач разом з дочкою виїхав за межі України і станом на 19 червня 2025 року не повертався. Цього ж дня за кордон виїхала його молодша дочка.

У справі № 554/6610/23 відповідно до відзиву на позов син позивача проживав з батьком. Відповідно ж до даних Державної прикордонної служби України 11 липня 2023 року мама з сином виїхали за кордон і в’їхали лише 1 жовтня 2023 року. Тобто протягом усього часу розгляду справи вони перебували за кордоном.

Після вступу рішення у законну силу позивач 4 жовтня 2023 року разом з сином виїхав за межі України і станом на 19 червня 2025 року не повертався. Наступного дня за кордон виїхала його колишня дружина.

У справі № 554/2779/22 відповідно до позовної заяви син позивача проживав з батьком, а мати не цікавиться його життям. Тоді як відповідно до даних Державної прикордонної служби України 7 березня 2022 року мама з сином виїхали за кордон і в’їхали в Україну лише 23 червня 2022 року. Тобто на момент розгляду справи вони перебували за кордоном.

Ці обставини додатково створюють обґрунтовані сумніви щодо існування реального спору між сторонами щодо визначення місця проживання дітей.

9. Варто звернути увагу, що у матеріалах справи № 554/2803/22 міститься копія позовної заяви з додатками, що може свідчити про те, що суддя Бугрій В.М. відкрив провадження на підставі такої копії.

10. Суддя Бугрій В.М. підійшов до розгляду цих справ формально, поверхово, керуючись лише поясненнями позивачів та заявами відповідачів про визнання позову, що не відповідає завданням та засадам цивільного судочинства.

11. Отже, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя установила, що суддя Бугрій В.М. у всіх справах, які перебували у його провадженні та які є предметом оцінки у цій дисциплінарній справі, ухвалював рішення лише на підставі заяв відповідачів про визнання позову, без перевірки фактичних обставин справи, на які посилалися позивачі та за наявності ознак, які свідчать про штучність спору.

5.2.4. Розгляд справ у максимально стислі строки

Інформація щодо строків розгляду справ суддею Бугрієм В.М.

№ справи	Дата надходження позовної заяви	Дата авторозподілу	Дата відкриття провадження у справі	Дата ухвалення рішення
554/5001/23	8.06.2023	8.06.2023	8.06.2023	22.06.2023
554/1381/23	15.02.2023	16.02.2023	16.02.2023	14.03.2023
554/11564/22	17.10.2022	17.10.2022	28.10.2022	24.11.2022
554/5021/23	8.06.2023	8.06.2023	8.06.2023	22.06.2023
554/9176/22	2.09.2022	2.09.2022	2.09.2022	27.09.2022
554/9192/22	2.09.2022	2.09.2022	2.09.2022	27.09.2022
554/7252/23	10.08.2023	10.08.2023	10.08.2023	5.09.2023
554/1693/23	27.02.2023	27.02.2023	27.02.2023	16.03.2023
554/11/24	1.01.2024	1.01.2024	1.01.2024	25.01.2024
554/6610/23	24.07.2023	24.07.2023	24.07.2023	24.08.2023
554/6938/22	27.07.2022	27.07.2022	29.07.2022	25.08.2022
554/6959/23	1.08.2023	1.08.2023	1.08.2023	31.08.2023
554/2993/22	6.05.2022	6.05.2022	6.05.2022	19.05.2022
554/2779/22	28.04.2022	28.04.2022	28.04.2022	19.05.2022
554/2803/22	29.04.2022	29.04.2022	29.04.2022	19.05.2022

1. Аналіз інформації щодо справ, розглянутих суддею Бугрієм В.М., дає підстави для висновку, що суддя розглядав наведені справи у інтервалі від 13 до 31 календарних днів.

Згідно з інформацією, що надана Шевченівським районним судом міста Полтави, суддя Бугрій В.М. за 2022-2025 роки розглянув 31 справ такої категорії, до яких зокрема входять і вищенаведені. Часовий інтервал інших справ, окрім наведених у таблиці, складав від 2 до 483 календарних днів. У більшості справ строк розгляду справ перевищував 100 календарних днів.

Натомість строк розгляду справ, що є предметом дослідження у цій дисциплінарній справі, є значно меншим.

2. Отже, наведена ілюстрація свідчить, що справи, які є предметом дослідження у цій дисциплінарній справі, розглядалися швидше, аніж інші та у стислі строки.

Примітно, що суддя Бугрій В.М. майже у всіх справах вирішував питання про відкриття провадження у день надходження позовної заяви.

3. Показовим є також тривалість судових засідань, які проводилися у наведених вище справах.

Суддя Бугрій В.М.:

1) у справі № 554/11/24 провів судове засідання, яке тривало з 15 год 09 хв до 15 год 47 хв, тобто фактично 11 хвилин (з урахуванням того, що суддя перебував у нарадчій кімнаті з 15 год 18 хв до 15 год 45 хв);

2) у справі № 554/7252/23 провів судове засідання, яке тривало з 11 год 23 хв до 11 год 33 хв, тобто 10 хв.

Важливим є зробити акцент на тому, що у більшості справ суддя розглядав справу в одному судовому засіданні без участі позивача, відповідача, без заслуховування думки дитини та органу опіки та піклування.

Наведене додатково свідчить, що суддя поверхнево та формально підійшов до вирішення означених спорів, не враховуючи специфіки їх розгляду з огляду на чутливий характер правовідносин.

4. Суддя не навів обґрунтованих пояснень, чим викликана така пріоритетність розгляду справ та швидке ухвалення рішення по них, чим істотно такі справи відрізняються від попередніх розглянутих ним справ відповідної категорії.

У цьому конктексті необхідно звернути увагу на рівень судового навантаження Октябрського (нині Шевченківського) районного суду міста Полтави за 2022-2024 роки

Аналіз інформації, що міститься на офіційному вебсайті Ради суддів України, свідчить за 2022 рік (https://rsu.gov.ua/mzs-2022-maps) до Октябрського районного суду міста Полтави надійшло 29 528 справ та матеріалів, чисельність суддів відповідно до наказів ДСА – 17, чисельність суддів з повноваженнями – 19, нормативний час, необхідний для розгляду справ – 91 684 год, чисельність суддів за нормативами – 50.

Аналіз інформації, що міститься на офіційному вебсайті Ради суддів України, свідчить за 2023 рік (https://rsu.gov.ua/mzs-2023_4-maps) до Октябрського районного суду міста Полтави надійшло 27 525 справ та матеріалів, чисельність суддів відповідно до наказів ДСА – 17, чисельність суддів з повноваженнями – 20, нормативний час, необхідний для розгляду справ – 68 955 год, чисельність суддів за нормативами – 42.

Аналіз інформації, що міститься на офіційному вебсайті Ради суддів України, свідчить за 2024 рік (https://rsu.gov.ua/mzs-2022-maps) до Октябрського районного суду міста Полтави надійшло 24 221 справ та матеріалів, чисельність суддів відповідно до наказів ДСА – 17, чисельність суддів з повноваженнями – 16, нормативний час, необхідний для розгляду справ – 62 211 год, чисельність суддів за нормативами – 38.

Октябрський (Шевченківський) районний суд міста Полтави стабільно є судом з найбільшим рівнем судового навантаження у Полтавській області.

Згідно з матеріалами суддівського досьє судді Бугрія В.М. його судове навантаження:

1) у 2022 році становило 14 (у суді 7,4);

2) у 2023 році – 14,4 (у суді 7,4);

3) у 2024 році – 11,1 (у суді 6,3).

Наведена інформація суду свідчить про значний обсяг навантаження на суддів Октябрського (нині Шевченківського) районного суду міста Полтави, зокрема і на суддю Бугрія В.М., яке перевищує навантаження по суду.

Тому, виникає обґрунтований сумнів щодо мотивації швидкого вирішення спорів у досліджуваних справах, оскільки рівень судового навантаження у Октябрському (Шевченківському) районному суді міста Полтави у 2022-2024 роках був надмірним та очевидно, що не сприяв такому швидкому вирішенню спорів, тим паче у сфері сімейних правовідносин.

5. Відповідно до частини четвертою статті 257 ЦПК України справи, що виникають із сімейних правовідносин, окрім деяких категорій справ, не можуть розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження.

Розгляд суддею Бугрієм В.М. справи № 554/1381/23 за позовом про визначення місця проживання дітей, яка відповідно до частини четвертої статті 257 ЦПК України не може розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження, потребує ретельного з’ясування обставин з огляду на необхідність забезпечення якнайкращих інтересів дитини, у надзвичайно стислі строки в умовах значного судового навантаження, може викликати у звичайної розсудливої людини сумніви щодо реальності спору, а також створювати враження наявності у судді прихильності до відповідних учасників справи.

Погоджуючись із доводами судді, що швидкий розгляд справи не є дисциплінарним проступком, одночасно, необхідно звернути увагу на нетиповий для нього в умовах значного судового навантаження максимально швидкий розгляд справ, що вплинуло на якість здійснення суддею судочинства.

У цьому випадку швидкий розгляд справ свідчить про формальне та поверхове з’ясування суддею обставин без дослідження фактів, які мають бути в встановленими у цій категорії справ відповідно до закону, усталеної практики Верховного Суду та Європейського суду з прав людини.

5.2.5. Висновок щодо наявності у діях судді Бугрія В.М. складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»

Оцінюючи встановлені під час розгляду дисциплінарної справи фактичні обставини, дії судді Бугрія В.М. під час здійснення правосуддя, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя зазначає, що під час розгляду такої чутливої категорії справ, як визначення місця проживання дитини з батьком, позбавлення матері батьківських прав, судді повинні ретельно з’ясовувати причини та підстави звернення до суду із такими позовами, об’єктивні умови неможливості проживання дитини із матір’ю, переваги проживання дитини саме із батьком та враховувати інші фактичні обставини, що можуть впливати на ухвалення рішення на користь позивача (батька дитини).

Однак, як установлено, суддя Бугрій В.М., грубо порушуючи норми процесуального законодавства України, інших законів України, міжнародних стандартів у сфері здійснення правосуддя, системно ухвалював рішення на користь позивачів (чоловіків) у справах щодо визначення місця проживання дитини із батьком (позбавлення матері батьківських прав), із суттєвим порушенням норм законодавства, без залучення висновку органу опіки та піклування, що є обов’язковим під час розгляду таких справ, не досліджуючи при цьому об’єктивних причин такої зміни місця проживання дітей, причин, що призвели до погодження матерів з пред’явленими до них позовними вимогами, не дослідивши та не врахувавши реальних інтересів дітей.

Верховний Суд у постанові від 15 січня 2025 року у справі № 755/15383/23 (у цій справі вирішувався спір про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини) зазначив, що правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Відтак суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспорювані права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові.

Позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту.

Верховний Суд врахував, що малолітня дитина, проживає разом із батьком, а мати дитини як на час подання позову, так і під час розгляду справи в суді не заперечувала проти цього, підтвердивши тим самим, що сторони дійшли домовленості щодо проживання доньки саме з позивачем.

З урахуванням наведеного, приймаючи до уваги, що мати та батько (сторони у справі), які проживають окремо, дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки позивач не довів, що його права порушені, не визнані або оспорюються відповідачкою.

Цей висновок додатково підтверджує, що суддя Бугрій В.М., розглядаючи справи про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей, не врахував, що відсутність спору є самостійною підставою для відмови у позові. При цьому суддя у поясненнях стверджував про те, що спір між сторонами щодо визначення місця проживання дітей був відсутній. Про відсутність спору свідчать і відзиви відповідачів у справах, які стверджували про відсутність спору між батьками щодо визначення місця проживання дитини.

Ухвалення судових рішень у цій категорії справ без з’ясування дійсних мотивів відмови відповідачів (матерів) від виховання дітей, без урахування реальних інтересів самих дітей свідчить про порушення суддею під час вирішення справ та ухвалення позитивних рішень на користь позивачів у вказаній категорії справ прав людини і основоположних свобод, визначених Конвенцією, Конвенцією про права дитини.

Позбавлення судом особи батьківських прав у значенні пункту 2 статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод становить втручання у її право на повагу до його сімейного життя, яке гарантується пунктом 1 статті 8 цієї Конвенції. Таке втручання не становитиме порушення статті 8 лише у тому разі, якщо воно здійснене «згідно з законом», відповідає одній чи кільком законним цілям, про які йдеться в пункті 2, і до того ж є «необхідним у демократичному суспільстві» для забезпечення цих цілей.

Фактично позбавлення батьківських прав призводить до розриву сімейних зв’язків дитини з матір’ю.

Отже, наведена поведінка судді не узгоджується із завданнями цивільного судочинства, якими є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Незважаючи на те, що діти не були учасниками наведених вище справ, однак, рішення у них очевидно, що впливали на їх права та інтереси.

Більша частина дітей у наведених вище справах досягли на момент ухвалення рішень 10 років, що надавало їм право брати участь у визначенні свого місця проживання. Більше того, окремі діти на момент ухвалення рішення досягли 14 років, а тому мали право самостійно визначати своє місце проживання без згоди батьків.

Позбавлення батьківських прав призвело до порушення права дитини на проживання у сім’ї разом із матір’ю, права не бути розлученою із сім’єю.

За таких обставин, встановлені обставини, дають підстави вважати, що наведена неправомірна поведінка судді Бугрія В.М. призвела до порушення права дітей на приватне та сімейне життя, гарантоване статтею 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Також, наведені вище дії судді порушують право дітей бути заслуханими під час вирішення спору, що стосується їх інтересів, гарантоване статтею 12 Конвенції про права дитини, статтею 6 Європейської конвенції про здійснення прав дітей від 25 січня 1996 року, а також не враховують усталену практику Верховного Суду та Європейського суду з прав людини з цих питань, яка їм очевидно, що була відома з огляду на значний досвід на посаді судді.

При цьому слід зауважити, що предметом дисциплінарного провадження стосовно судді була не правильність вирішення позовних вимог, не законність ухваленого судового рішення, а саме дії і бездіяльність судді під час здійснення правосуддя та наявність порушень норм процесуального права внаслідок умислу чи грубої недбалості, а також перевірка наявності у зв’язку із цим у його поведінці складу дисциплінарного проступку. Зазначене не виходить за межі визначеної законом компетенції дисциплінарного органу та не є порушенням принципу незалежності суддів, оскільки ґрунтується на нормах законів України «Про судоустрій і статус суддів», «Про Вищу раду правосуддя» та Конституції України, а також відповідає нормам «м’якого» права.

Вища рада правосуддя та її Дисциплінарні палати відповідно до вимог закону не лише вправі, а й зобов’язані перевіряти дії суддів під час ухвалення судових рішень щодо наявності порушень, які можуть бути підставою для їх притягнення до дисциплінарної відповідальності, вочевидь для цього повинні аналізувати і зміст судових рішень. При цьому результатом розгляду дисциплінарної справи є рішення про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності та накладення дисциплінарного стягнення, а не про незаконність судового рішення та його зміну чи скасування. Рішення дисциплінарного органу не є втручанням у зміст судового рішення і не змінює обов’язковості його виконання. Статус судді не лише надає певні гарантії, а й покладає певні обов’язки, невиконання яких може мати наслідком притягнення судді до передбаченої законом відповідальності.

Тому, посилання судді на те, що рішення не оскаржувалися в апеляційному порядку жодним чином не виключає його дисциплінарної відповідальності, оскільки у дисциплінарному провадженні досліджуються саме дії суддів під час здійснення правосуддя, а не надається оцінка судовим рішенням.

2. Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що у діях судді Бугрія В.М. наявний склад дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме: допущення внаслідок грубої недбалості суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод, оскільки суддя:

1) усупереч статті 56 ЦПК України та статті 19 СК України, розглянув справу № 554/6938/22 без залучення органу опіки та піклування та за відсутності наданого ним висновку. Також, розглянув справи № 554/11/24, № 554/1693/23, № 554/2779/22, № 554/2803/22, № 554/2993/22, № 554/5001/23, № 554/5021/23, № 554/6610/23, № 554/6959/23, № 554/7252/23, № 554/9176/22, № 554/9192/22, № 554/11564/22, № 554/1381/23 за відсутності висновку органу опіки та піклування, обов’язковість якого передбачена статтею 19 СК України. Суддя не навів обставин, які б унеможливлювали надання органом опіки та піклування висновку у цих справах;

2) усупереч статті 171 СК України, статті 12 Конвенції про права дитини, статті 6 Європейської конвенції про здійснення прав дітей, а також усталеній практиці Верховного Суду та Європейського Суду з прав людини розглянув справи № 554/11/24, № 554/1381/23, № 554/1693/23, № 554/2779/22, № 554/2803/22, № 554/2993/22, № 554/5001/23, № 554/5021/23, № 554/6610/23, № 554/6938/22, № 554/6959/23, № 554/7252/23, № 554/9176/22, № 554/9192/22, № 554/11564/22 без з’ясування думки дітей щодо їх місця проживання.

При цьому суддя не навів аргументів, яким чином він враховував вік та зрілість кожної дитини у контексті їх права бути вислуханими судом, не зазначив, які дії вжив для того, щоб визначити можливість кожної дитини бути заслуханою;

3) у всіх справах, які перебували у його провадженні та які є предметом оцінки у цій дисциплінарній справі, ухвалював рішення лише на підставі заяв відповідачів про визнання позову, без перевірки фактичних обставин справи, на які посилалися позивачі та за наявності ознак, які свідчать про штучність спору.

Водночас у справах № 554/7252/23, № 554/6610/23 суддя ухвалив рішення щодо дітей, яким на момент ухвалення рішення вже виповнилося 14 років.

У справі № 554/11564/22, яка стосувалася позбавлення матері батьківських прав, суддя Бугрій В.М. не врахував, що батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

У матеріалах справи № 554/2803/22 міститься копія позовної заяви з додатками, що може свідчити про те, що суддя Бугрій В.М. відкрив провадження на підставі такої копії;

4) розглядав справи, обставини у яких потребували ретельного дослідження та оцінки, у нетипово стислі строки, при цьому не навів обгрунтованих пояснень, чим викликана така пріоритетність розгляду справ та швидке ухвалення рішення по них, чим істотно такі справи відрізняються від попередніх розглянутих нею справ відповідної категорії.

5.3. Щодо пункту 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»

Норми права, що підлягають застосуванню

Суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження за допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояв неповаги до інших суддів, адвокатів, експертів, свідків чи інших учасників судового процесу (пункт 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Суддя зобов’язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства; дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів (пункти 1, 2 частини сьомої статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13 червня 2024 року в справі № 990SCGC/2/24 зазначила, що правовий аналіз змісту пункту 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» свідчить про те, що з об'єктивної сторони передбачений цією нормою дисциплінарний проступок є вчиненням суддею діяння, яке полягає у порушені правил суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя. Оцінюючи наявність складу такого дисциплінарного проступку судді, на переконання Великої Палати Верховного Суду, потрібно виходити з такого.

Законодавець чітко виокремлює обов'язки судді, які стосуються професійної діяльності щодо належного відправлення правосуддя (пункти 1, 5), та зобов'язання щодо дотримання правил етики (пункти 2, 4) та доброчесності (пункти 3, 6, 7, 9, 10).

Наведеним положенням частини сьомої Закону України «Про судоустрій і статус суддів» кореспондують відповідні склади дисциплінарних правопорушень, передбачених частиною першою статті 106 цього Закону.

Аналіз зазначених положень дає підстави для висновку, що за порушення суддею певного обов'язку передбачена конкретна визначена законом підстава для його дисциплінарної відповідальності.

У разі порушення зобов'язання «справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства» (пункт 1 частини сьомої статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»), суддя може бути притягнутий за кількома пунктами, а саме пунктами 1 (із підпунктами), 2, 4 частини першої статті 106 названого Закону, які містять доволі широкий перелік відповідних дисциплінарних проступків.

На відміну від цього, положення пункту 3 частини першої Закону України «Про судоустрій і статус суддів» кореспондують не із зобов'язанням судді «розглядати і вирішувати судові справи», а його обов'язкам дотримуватися високих стандартів етичної поведінки, що пов'язано із його високим статусом (пункти 2, 4 частини сьомої статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»), про що вказує буквальний зміст цієї норми.

Стандарти етики суддів викладені в Кодексі суддівської етики, затвердженому XI черговим з'їздом суддів України 22 лютого 2013 року. Цей документ має обов'язкову для суддів силу, оскільки до нього відсилає стаття 58 Закону № 1402-VIII, відповідно до якої питання етики суддів визначаються Кодексом суддівської етики, що затверджується з'їздом суддів України за пропозицією Ради суддів України.

Згідно зі статтями 1, 3 Кодексу суддівської етики суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду. Суддя має докладати всіх зусиль до того, щоб на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини його поведінка була бездоганною.

Порушення правил суддівської етики, пов'язане зі здійсненням суддею правосуддя, вчиняється суддею у процесі розгляду певної справи та може проявлятися в одній із таких форм: вияв неповаги чи образа когось з учасників судового провадження, розголошення конфіденційної інформації, що стала відома судді у зв'язку з розглядом судової справи, позапроцесуальне спілкування з учасниками процесу, ухилення від здійснення правосуддя тощо.

Охоплюючи етичні аспекти поведінки судді, цей дисциплінарний проступок не може тлумачитись як такий, що стосується питання оцінки правильності або неправильності застосування суддею норм матеріального і процесуального права під час здійснення правосуддя та ухвалення судових рішень (у тому числі через невиправдане розширення змісту «стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду»).

Суддя може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності за пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» лише за вчинення «етичного проступку», зокрема, під час виконання функцій судді зі здійснення правосуддя. У такому разі діяння судді повинні оцінюватися виключно через призму моральних та етичних принципів і якостей особи судді, який від імені України уповноважений владою здійснювати правосуддя, та не повинні пов`язуватися із застосуванням суддею норм матеріального та процесуального права під час ухвалення судових рішень.

За відсутності обставин, які свідчать, що дії судді під час виконання функцій правосуддя порочать звання судді й підривають авторитет правосуддя, а становлять лише порушення (істотне порушення) норм процесуального права, такі дії судді не можуть кваліфікуватись за пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Оцінка дій судді Бугрія В.М.

Оцінюючи дії судді Бугрія В.М. щодо наявності складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», необхідно виходити з такого.

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя зауважує, що оцінка дій судді Бугрія В.М. пов’язана виключно із застосуванням норм процесуального права під час здійснення правосуддя.

Водночас під час розгляду дисциплінарної справи не встановлено фактів, які б свідчили про вчинення суддею саме «етичного проступку», зокрема вияв неповаги чи образа когось з учасників судового провадження, розголошення конфіденційної інформації, що стала відома судді у зв'язку з розглядом судової справи, позапроцесуальне спілкування з учасниками процесу, ухилення від здійснення правосуддя тощо.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (в редакції станом на період ухвалення суддею рішення від 26 травня 2023 року) не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов’язані жінки та чоловіки, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (в редакції станом на період ухвалення суддею рішення від 2 вересня 2024 року) не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов’язані жінки та чоловіки, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо другий з батьків такої дитини (дітей) помер, позбавлений батьківських прав, визнаний зниклим безвісти або безвісно відсутнім, оголошений померлим, відбуває покарання у місцях позбавлення волі, а також коли особа самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду або запис про батька такої дитини в Книзі реєстрації народжень здійснений на підставі частини першої статті 135 Сімейного кодексу України.

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя установила, що 10 чоловіків, які були позивачами у справах № 554/7252/23, № 554/2993/22, № 554/6938/22, № 554/9176/22, № 554/9192/22, № 554/1693/23, № 554/5001/23, № 554/5021/23, № 554/6959/23, № 554/6610/23, безпосередньо після набрання законної сили рішень судів, які ухвалювалися суддею Бугрієм В.М. виїхали за межі України та не повернулися.

У справі № 554/2803/22 позивач (чоловік-військовозобов’язаний) оформив відстрочку на підставі рішення Октябрського районного суду міста Полтави.

Установлені обставини справ з погляду звичайної розсудливої людини дійсно можуть створювати враження про те, що ці справи мали на меті ймовірне отримання батьками дітей права на відстрочку від мобілізації або перетин державного кордону України.

Однак Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя не установила достатніх, чітких та переконливих доказів, які підтверджували б обізнаність судді про таку мету, позапроцесуальне спілкування зі сторонами.

Суддя не може нести ризик настання негативних наслідків у вигляді дисциплінарної відповідальності за недобросовісну поведінку учасників спору, зокрема й шляхом використання таких рішень з метою уникнення мобілізації та перетину державного кордону.

За відсутності етичних порушень неможливо кваліфікувати дії судді Бугрія В.М. за пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Застосовуючи висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 13 червня 2024 року в справі № 990SCGC/2/24, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя констатує, що дії судді Бугрія В.М., що пов’язані із застосуванням норм процесуального права під час здійснення правосуддя, не можуть кваліфікуватись за пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

5.4. Висновок щодо наявності/відсутності у діях суддів Бугрія В.М. дисциплінарних проступків

Підстава для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності вважається встановленою Дисциплінарною палатою (Вищою радою правосуддя) за результатами розгляду дисциплінарної справи, якщо докази, надані та отримані в межах дисциплінарного провадження, є чіткими та переконливими для підтвердження існування такої підстави.

Чіткими та переконливими є докази, які з точки зору звичайної розсудливої людини у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин, що є підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності (частина шістнадцята статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»).

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що у діях судді Бугрія В.М.:

1) наявний склад дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у аспекті істотного порушення норм процесуального права, що призвело до порушення правил територіальної юрисдикції (підсудності);

2) наявний склад дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у аспекті істотного порушення норм процесуального права, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків;

4) наявний склад дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у аспекті допущення внаслідок грубої недбалості суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод.

5.5. Дисциплінарне стягнення

5.5.1. Щодо строку дисциплінарного стягнення

1. Частиною одинадцятою статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше трьох років із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці чи здійснення відповідного дисциплінарного провадження.

Застосовуючи цю норму, Вища рада правосуддя неодноразово зауважувала, що трирічний строк притягнення судді до дисциплінарної відповідальності обчислюється з дня вчинення дисциплінарного проступку до дня накладення дисциплінарного стягнення (включно) і що дні тимчасової непрацездатності, перебування судді у відпустці чи здійснення дисциплінарного провадження щодо судді до зазначеного трирічного строку не враховуються.

Наразі частиною другою статті 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» визначено, що дисциплінарне провадження розпочинається після отримання Вищою радою правосуддя скарги щодо дисциплінарного проступку судді, з повідомленням про вчинення дисциплінарного проступку суддею (дисциплінарної скарги), поданої відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», або за ініціативою Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя чи за зверненням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у випадках, визначених законом. Днем початку здійснення дисциплінарного провадження є день отримання Вищою радою правосуддя відповідної дисциплінарної скарги або день ухвалення Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя рішення про відкриття відповідної дисциплінарної справи за власною ініціативою чи день отримання Вищою радою правосуддя відповідного звернення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

Відповідно до частини третьої статті 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» дисциплінарне провадження включає:

1) попередню перевірку дисциплінарної скарги, вивчення матеріалів для встановлення ознак вчинення суддею дисциплінарного проступку, ухвалення рішення про залишення без розгляду та повернення дисциплінарної скарги, відмову у відкритті дисциплінарної справи або відкриття дисциплінарної справи;

2) підготовку дисциплінарної справи до розгляду, розгляд дисциплінарної справи та ухвалення рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді або про відмову в притягненні судді до дисциплінарної відповідальності;

3) розгляд скарги на рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді або про відмову в притягненні судді до дисциплінарної відповідальності.

2. Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя ухвалою від 10 вересня 2025 року № 1881/2дп/15-25 (https://hcj.gov.ua/doc/doc/54427) відкрила за власною ініціативою дисциплінарну справу стосовно судді Шевченківського районного суду міста Полтави Бугрія В.М.

Таким чином, строк здійснення дисциплінарного провадження щодо судді Бугрія В.М. із 10 вересня 2025 року не враховується до такого трирічного строку притягнення до дисциплінарної відповідальності.

3. Не враховуються до зазначеного трирічного строку час перебування судді Бугрія В.М. у відпустці та період його тимчасової непрацездатності з відповідних дат, коли вчинено дисциплінарний проступок (залежить від дати ухвалення рішення у справі) до 10 вересня 2025 року (дата ухвалення Другою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя рішення про відкриття дисциплінарних справ за власною ініціативою).

4. Суддя Бугрій В.М. за період з 1 березня 2022 року до 10 вересня 2025 року перебував у щорічній відпустці 25 березня 2022 року, з 4 до 22 липня 2022 року, з 23 до 24 серпня 2022 року, з 4 до 13 січня 2023 року, з 30 до 31 березня 2023 року, з 3 до 21 липня 2023 року, 23 серпня 2023 року, з 23 до 27 жовтня 2023 року, з 8 до 12 січня 2024 року, з 25 до 29 березня 2024 року, з 15 липня до 3 серпня 2024 року, з 28 до 31 жовтня 2024 року, 1 листопада 2024 року, з 6 до 19 січня 2025 року, з 24 до 28 березня 2025 року, з 21 липня до 8 серпня 2025 року, з 18 до 26 серпня 2025 року. Усього 141 календарних днів.

Суддя Бугрій В.М. на лікарняному у цей період не перебував.

5. Інформація щодо справ

Справа №	Дата ухвалення рішення	Дата закінчення трирічного строку	Дата закінчення строку з урахуванням днів тимчасової непрацездатності, відпусток
Суддя Бугрій В.М.
554/5001/23	22.06.2023	22.06.2026	Відсутня необхідність врахування цих днів, оскільки із 10.09.2025 строк дисциплінарного провадження не враховується до трирічного строку, а відповідний строк притягнення до дисциплінарної відповідальності спливає після 10.09.2025 (надалі з метою уникнення повторень буде використовуватися -//-).
554/1381/23	14.03.2023	14.03.2026	-//-
554/11564/22	24.11.2022	24.11.2025	-//-
554/5021/23	22.06.2023	22.06.2026	-//-
554/9176/22	27.09.2022	27.09.2025	-//-
554/9192/22	27.09.2022	27.09.2025	-//-
554/7252/23	5.09.2023	5.09.2026	-//-
554/1693/23	16.03.2023	16.03.2026	-//-
554/11/24	25.01.2024	25.01.2027	-//-
554/6610/23	24.08.2023	24.08.2026	-//-
554/6938/22	25.08.2022	25.08.2025	20.12.2025
554/6959/23	31.08.2023	31.08.2026	-//-
554/2993/22	19.05.2022	19.05.2025	7.09.2025
554/2779/22	19.05.2022	19.05.2025	7.09.2025
554/2803/22	19.05.2022	19.05.2025	7.09.2025

6. У справах № 554/2993/22, № 554/2779/22, № 554/2803/22 трирічний строк притягнення судді до дисциплінарної відповідальності сплив 19 травня 2025 року.

Суддя Бугрій В.М. у період з 19 травня 2022 року до 19 травня 2025 року перебував відпустках та на лікарняному 112 календарних днів.

З огляду на викладене, строк притягнення судді Бугрія В.М. до дисциплінарної відповідальності за порушення допущені у цих справах сплив 7 вересня 2025 року.

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя відкрила дисциплінарну справу щодо судді Бугрія В.М. 10 вересня 2025 року.

За таких обставин, строк притягнення судді Бугрія В.М. до дисциплінарної відповідальності за порушення допущені у справах № 554/2993/22, № 554/2779/22, № 554/2803/22 сплив, що виключає можливість притягнення його до дисциплінарної відповідальності за порушення у цих справах.

7. Ураховуючи зазначене вище, трирічний строк притягнення судді Бугрія В.М. (окрім справ № 554/2993/22, № 554/2779/22, № 554/2803/22) до дисциплінарної відповідальності не закінчився.

5.5.2. Обґрунтування виду дисциплінарного стягнення

Під час обрання виду дисциплінарного стягнення стосовно судді враховуються характер дисциплінарного проступку, його наслідки, особа судді, ступінь його вини, наявність інших дисциплінарних стягнень, інші обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Дисциплінарне стягнення застосовується з урахуванням принципу пропорційності (частина друга статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та частина п’ята статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»).

Форми вини судді

Суддя Бугрій В.М. має загальний юридичний стаж 23 роки, з них – 16 років безпосередньо на посаді судді.

Із матеріалів суддівського досьє Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя установила, що суддя тривалий час має спеціалізацію щодо розгляду цивільних справ.

Отже, суддя Бугрій В.М. має значний як суддівський, так і загальний професійний досвід, що свідчить про наявність у нього відповідного рівня професійної компетентності, зокрема знань у сфері цивільного процесуального та сімейного законодавства, обізнаність із практикою його застосування.

Суддя Бугрій В.М. за 2022-2025 роки розглянув 31 справ такої категорії, до яких зокрема входять і вищенаведені. Часовий інтервал інших справ, окрім наведених у таблиці, складав від 2 до 483 календарних днів. У більшості справ строк розгляду справ перевищував 100 календарних днів.

Аналіз справ, розглянутих суддею Бугрієм В.М. за період з 2022 року до 2025 року, свідчить, що у інших справах суддя залучав до розгляду справ орган опіки та піклування, отримував відповідні висновки, розгляд справ здійснював у значно триваліші часові проміжки, аніж у справах, що є предметом оцінки у цій дисциплінарній справі.

Водночас у справах, що досліджуються у цій дисциплінарній справі, суддя Бугрій В.М. розглянув у аномально стислі строки в умовах значного судового навантаження, не залучивши до розгляду справ орган опіки та піклування (стосується справи № 554/6938/22); не отримавши відповідного висновку цього органу; не з’ясувавши думки дітей, які досягли відповідного віку та рівня розвитку, що дозволяє їм висловити таку думку; не перевіривши реальність виникнення спору між сторонами, фактичних обставин, на які посилалися позивачі, та розглянувши справу лише на підставі заяв відповідачів про визнання позову.

Наявність цих обставин у сукупності (значний суддівський та професійний досвід; розгляд інших справ у попередні періоди з дотриманням вимог сімейного законодавства, що підтверджує обізнаність з ним та практикою його застосування) свідчить, що суддя Бугрій В.М. усвідомлював факт порушення приписів ЦПК України, СК України, висновків Верховного Суду та Європейського суду з прав людини.

Помилка є добросовісною, якщо суддя, діючи незалежно, безсторонньо та сумлінно, з належним ставленням до своїх обов’язків та дотриманням прав учасників справи встановив та врахував усі вагомі для справи фактичні обставини, які підлягають правовій оцінці, належно оцінив докази, правильно визначив та тлумачив закон, що підлягає застосуванню у спосіб, що очевидно не суперечить матеріалам справи і сталій судовій практиці, переконливо мотивував свої висновки, але припустився помилки, яка не була кричущою, очевидною й однозначною для кваліфікованого судді або вочевидь зумовлена дією об’єктивних обставин у конкретній ситуації (обставини непереборної сили, надмірне навантаження, стан здоров’я, значні обмеження у часі, технічний збій тощо).

Важливими також є подальші дії судді, спрямовані на усунення чи недопущення такої помилки в майбутньому, визнання такої помилки, відсутність намагань її приховати, надання вичерпних, несуперечливих і логічних пояснень, що базуються на дійсних обставинах справи без маніпуляцій та викривлень законодавства і фактів, які виключають інші (недобросовісні) причини помилки.

Наведені обставини виключають факт наявності у діях судді Бугрія В.М. ознак суддівської помилки.

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що відповідно до встановлених обставин дії судді не є добросовісною помилкою. Водночас обставин, які б вказували на умисність дій судді, не встановлено. Зважаючи на чіткість застосованого законодавства, значний досвід судді, який свідчить про його обізнаність із нормами відповідного законодавства та практикою його застосування, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що зазначений дисциплінарний проступок суддя вчинив внаслідок грубої недбалості.

Інформація щодо притягнення судді до дисциплінарної відповідальності

За результатами дослідження відомостей із суддівського досьє, встановлено, що суддя Бугрій В.М. має більше 16 років досвіду роботи на посаді судді, за період діяльності ефективно здійснював правосуддя, має низький рівень скасованих та змінених судових рішень, періодично проходить підвищення кваліфікації в Національній школі суддів України.

Згідно з наявними в суддівському досьє та оприлюдненими на офіційному вебсайті Вищої ради правосуддя відомостями суддя Бугрій В.М. до дисциплінарної відповідальності не притягувався.

Характеристика судді

Згідно із характеристикою, наданою головою Шевченківського районного суду міста Полтави В. Микитенком: «..За час роботи на посаді судді, Бугрій В.М. зарекомендував себе з позитивної сторони, як грамотний, добросовісний, працелюбний, старанний, принциповий та наполегливий працівник.

Суддя вміло планує робочий час та належним чином організовує свою роботу. Всі справи призначаються до розгляду в строки, передбачені процесуальним законом. Судові документи складає юридично грамотно, в судових рішеннях зрозуміло викладає обставини справи та доводи в обгрунтування прийнятого рішення.

Постійно працює на підвищенням свого професійного рівня, вивчаючи, як чинне законодавство так і судову практику та практику Європейського суду з прав людини. Нові знання сприймає охоче, орієнтується в нових ситуаціях, розуміє їх суть та пов’язані з ними потреби.

Суддя Бугрій В.М. усвідомлює свої обов’язки та відповідальність за дотриманням законності при відправленні правосуддя, самоорганізований, у прийнятті рішень самостійний, здатний аналізувати та прогнозувати події, у критичних ситуаціях здатний до рішучих дій.

Володимир Михайлович володіє високим рівнем культури поведінки та спілкування з людьми, у критичних ситуаціях завжди поводиться коректно, витримано, з розумінням.

З працівниками суду ввічливий, тактовний, в колективі користується повагою та авторитетом. Чесний, порядний, неупереджений.

За період роботи на посаді судді, на дії судді Бугрія В.М. обгрунтовані скарги, звернення від громадян до суду та органів суддівського самоврядування не надходили».

Висновок щодо виду стягнення

Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).

Необхідність урахування принципу пропорційності при обранні виду дисциплінарного стягнення відповідає принципу верховенства права (стаття 8 Конституції України).

Принцип пропорційності є одним із елементів верховенства права, який означає, зокрема, що заходи, передбачені в нормативно-правових актах, повинні спрямовуватися на досягнення легітимної мети та мають бути співмірними з нею.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини для того, щоб втручання було виправданим, воно має бути «встановленим законом», переслідувати одну або більше легітимних цілей та бути «необхідним в демократичному суспільстві», тобто пропорційним переслідуваній меті.

Відповідно до принципу індивідуального підходу в кожному випадку необхідно вирішувати питання пропорційності з урахуванням обставин справи, оскільки в одному випадку обмеження є пропорційним, а в іншому те саме обмеження пропорційним не вважатиметься.

Як зазначено у Висновку № 3 (2002) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи про принципи й правила, що регулюють професійну поведінку суддів, зокрема етичні норми, несумісну з посадою поведінку та неупередженість (пункт 74), шкала дисциплінарних санкцій стосовно судді має відповідати принципу пропорційності.

Будь-яке дисциплінарне стягнення, що накладається на суддю, має бути пропорційним (Висновок № 27 (2024) про дисциплінарну відповідальність суддів Консультативної ради європейських суддів).

З огляду на закріплені в законі особливості статусу Вищої ради правосуддя як колегіального, незалежного конституційного органу державної влади та суддівського врядування, а також на ті завдання, які покладено на нього в силу такого статусу, обрання виду і характеру стягнення за результатами дисциплінарного провадження щодо судді, в тому числі вирішення питання щодо його пропорційності, належить до виключної компетенції цього органу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 3 жовтня 2019 року у справі № 11-638сап19).

Положеннями пункту 5.1 статті 5 Європейської хартії про закон «Про статус суддів» від 10 липня 1998 року, на яку, зокрема, посилався ЄСПЛ у рішенні у справі «Олександр Волков проти України», встановлено, що шкала санкцій, яка може застосовуватися до суддів, визначається в законі та повинна відповідати принципу пропорційності.

Законом України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено шість видів дисциплінарних стягнень, які дають змогу застосовувати до суддів дисциплінарні санкції з урахуванням принципу пропорційності. Застосування цього принципу передбачає також урахування обставин, що пом’якшують або обтяжують відповідальність, перелік яких не є вичерпним.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004, окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину. Категорія справедливості передбачає, що покарання має бути співмірним із тяжкістю злочину. Справедливе застосування норм права – це насамперед недискримінаційний підхід і неупередженість. Це означає не лише відповідність між передбаченим законом складом злочину та межами покарання, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні з тяжкістю й обставинами вчиненого діяння та особою правопорушника.

До критеріїв для застосування найсуворішого дисциплінарного стягнення щодо судді у вигляді подання про звільнення його з посади можна віднести, зокрема, такі обставини:

а) систематичність неправомірних дій судді;

б) наявність у судді непогашених дисциплінарних стягнень;

в) суспільний резонанс справи, що проявився у негативній реакції громадянського суспільства на дії судді;

г) наявність умислу судді на вчинення дисциплінарного проступку, що свідчить про зухвалість його дій;

д) настання негативних наслідків, які перебувають у прямому причинному зв’язку з діянням судді.

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя установила, що дисциплінарний проступок вчинений суддею Бугрієм В.М. внаслідок грубої недбалості.

Суддя Бугрій В.М. має позитивну характеристику від голови Шевченківського районного суду міста Полтави.

Суддя Бугрій В.М. не має дисциплінарних стягнень.

За результатами перевірки інформації з джерел масової інформації не виявлено суспільного резонансу саме дій судді Бугрія В.М.

Застосування до Бугрія В.М. дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення судді з посади є надмірно суворим, а тому не відповідатиме легітимній меті та не буде пропорційним переслідуваній меті.

Застосування дисциплінарного стягнення, передбаченого пунктом 5 частини першої статті 109 зазначеного Закону, є неможливим, оскільки суддя Бугрій В.М. є суддею суду першої інстанції.

Застосування дисциплінарного стягнення, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає недоцільним, оскільки воно передбачає тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя. Це зумовить необхідність проведення повторного автоматизованого розподілу справ, які перебувають у провадженні судді Бугрія В.М. та призведе до збільшення строків розгляду справ, а в окремих випадках – до необхідності їх повторного розгляду з початку.

Шевченківський районний суд міста Полтави є судом з найбільшим судовим навантаженням серед місцевих загальних судів Полтавської області.

Отже, ухвалення рішення про застосування дисциплінарного стягнення, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», може спричинити негативні наслідки у вигляді додаткового навантаження на інших суддів, що, своєю чергою, суперечитиме легітимній меті дисциплінарного провадження.

Визначаючи вид дисциплінарного стягнення, що має бути застосований до судді Бугрія В.М., ураховуючи, з одного боку, позитивну характеристику судді, відсутність непогашених дисциплінарних стягнень, а з іншого – грубу недбалість дій судді, грубі порушення норм цивільного процесуального та сімейного законодавства, а також значний стаж роботи Бугрія В.М. на посаді судді (понад 16 роки), Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає пропорційним і достатнім застосування до судді Бугрія В.М. дисциплінарного стягнення у виді суворої догани – з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом трьох місяців.

На підставі викладеного, керуючись статтями 106, 108, 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтями 34, 49, 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя

вирішила:

притягнути суддю Шевченківського районного суду міста Полтави Бугрія Володимира Михайловича до дисциплінарної відповідальності та застосувати до нього дисциплінарне стягнення у виді суворої догани – з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом трьох місяців.

Рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя може бути оскаржене до Вищої ради правосуддя в порядку і строки, установлені статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

Головуючий на засіданні

Другої Дисциплінарної палати Вищої

ради правосуддя

Роман МАСЕЛКО

Члени Другої Дисциплінарної палати

Вищої ради правосуддя

Олена КОВБІЙ
Олексій МЕЛЬНИК
Тетяна СПІРІДОНОВА

488_25.03.2026.docx

Ознака до документа:

Результати розгляду питань щодо притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності

Пошукова форма

Повернутись до розділу Акти