Акт ВРП

Вища рада правосуддя, розглянувши висновок члена Вищої ради правосуддя Кандзюби О.В. за результатами перевірки відомостей, викладених у повідомленні члена Вищої ради правосуддя Маселка Романа Анатолійовича про втручання в діяльність члена Вищої ради правосуддя,

 

встановила:

 

до Вищої ради правосуддя 12 березня 2026 року (вх. № М-1772/0/7-26) надійшло повідомлення члена Вищої ради правосуддя Маселка Р.А. про втручання в діяльність члена Вищої ради правосуддя.

Згідно із протоколом автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя зазначене повідомлення передано члену Вищої ради правосуддя Кандзюбі О.В. для перевірки.

Дослідивши матеріали перевірки та заслухавши доповідача – члена Вищої ради правосуддя Кандзюбу О.В., Вища рада правосуддя встановила таке.

Із тексту повідомлення члена Вищої ради правосуддя Маселка Р.А. вбачається, що воно є продовженням його попередніх звернень від 18 серпня 2025 року та 10 грудня 2025 року щодо тиску та незаконного впливу на ОСОБА1 як на члена Вищої ради правосуддя з боку органів адвокатського самоврядування. Незважаючи на те, що Вища рада правосуддя рішенням від 29 січня 2026 року № 136/0/15-26 вже встановила факт втручання в ОСОБА1 діяльність з боку Ради адвокатів України (далі – РАУ) та Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Закарпатської області (далі – також КДКА Закарпатської області), ці органи свідомо проігнорували рішення конституційного органу та продовжили протиправні дії.

У повідомленні зазначено, що на розгляді члена Вищої ради правосуддя Маселка Р.А. перебувало рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі – ВККСУ) від 19 грудня 2023 року № 58/дс-23, яким ОСОБА2 рекомендований для призначення на посаду судді Господарського суду Запорізької області. Під час перевірки кандидата член Вищої ради правосуддя надіслав низку запитів, зібрав дані з публічних джерел, державних реєстрів та підготував висновок про відмову у внесенні подання про призначення ОСОБА2 на посаду судді Господарського суду Запорізької області.

Вища рада правосуддя рішенням від 3 червня 2025 року № 1178/0/15-25 відмовила у внесенні Президентові України подання про призначення ОСОБА2 на посаду судді Господарського суду Запорізької області. За таке рішення проголосувало 11 із 15 членів Вищої ради правосуддя. Підставою для ухвалення такого рішення стали виявлені під час перевірки ОСОБА2 обставини, що свідчили про його невідповідність вимогам, яким повинен відповідати суддя.

13 серпня 2025 року на офіційному вебсайті Національної асоціації адвокатів України розміщено повідомлення РАУ про втручання члена Вищої ради правосуддя в адвокатську діяльність (https://unba.org.ua/news/10633-rau-zayavila-pro- vtruchannya-chlena-vrp-v-advokats-ku-diyal-nist-ta-podae-oficijni-zvernennya.html).

У цьому повідомленні зазначено, що РАУ, розглянувши заяву адвоката ОСОБА2, встановила факт втручання члена Вищої ради правосуддя Романа Маселка в адвокатську діяльність, порушення адвокатської таємниці та вихід за межі повноважень під час оцінювання кандидата на посаду судді. Зокрема, наголошено, що під час розгляду рекомендації ВККСУ про призначення ОСОБА2 на посаду судді член Вищої ради правосуддя Маселко Р.А. вимагав від кандидата надати документи та відеозаписи з адвокатського досьє, отримані в межах надання правничої допомоги, а також пояснення щодо договору з клієнтом; розголошував відомості про особисте та сімейне життя адвоката, коментував статус його батька та робив припущення щодо характеру його майнових відносин із колишньою дружиною.

Наведене стало підставою для першого звернення ОСОБА1 від 18 серпня 2025 року до Вищої ради правосуддя про протиправне втручання в його діяльність.

Вища рада правосуддя рішенням від 14 жовтня 2025 року № 2108/0/15-25 встановила, що «твердження РАУ про порушення окремими членами Вищої ради правосуддя гарантій адвокатської діяльності та стандартів суддівської етики, яке полягає в неправильному, на думку РАУ, голосуванні окремих членів Вищої ради правосуддя у визначеній законом процедурі, з визначеного законом питання та в межах визначених законом повноважень, є безпідставним та безвідповідальним. Твердження РАУ, що до складу Вищої ради правосуддя входять члени, які, виконуючи свій обов’язок, голосують за одне із двох можливих рішень у відповідній процедурі і тим самим порушують стандарти суддівської етики, дискредитує Вищу раду правосуддя як незалежний конституційний орган державної влади та суддівського врядування, який є складником системи правосуддя та підриває авторитет правосуддя в цілому». Вища рада правосуддя вирішила звернути увагу Ради адвокатів України на необхідність утримуватися від заяв та прийняття рішень, які підривають авторитет правосуддя та дискредитують діяльність Вищої ради правосуддя як колегіального, незалежного конституційного органу державної влади та суддівського врядування.

Однак через три дні з моменту ухвалення цього рішення РАУ звернулася до КДКА Закарпатської області зі скаргою від 17 жовтня 2025 року, єдиними підставами якої були виключно дії, зокрема голосування, Маселка Р.А. як члена Вищої ради правосуддя від час виконання своїх повноважень у межах і спосіб, визначених законом.

Зі змісту повідомлення вбачається, що КДКА Закарпатської області листом від 26 листопада 2025 року (вих. № 314) запропонувала ОСОБА1 до 22 грудня 2025 року надати пояснення щодо скарги РАУ від 17 жовтня 2025 року, у якій стверджується про вчинення членом Вищої ради правосуддя дисциплінарного проступку.

10 грудня 2025 року ОСОБА1 повторно звернувся з повідомленням про втручання в його діяльність як члена Вищої ради правосуддя та акцентував, що позбавлений можливості надавати пояснення та підтверджувати їх відповідними матеріалами, оскільки вони є частиною досьє кандидата в судді та інформацією з обмеженим доступом.

15 січня 2026 року ОСОБА1 отримав рішення КДКА Закарпатської області від 12 січня 2026 року про порушення дисциплінарної справи стосовно нього та призначення засідання для її розгляду на 3 лютого 2026 року в місті Ужгороді.

Вища рада правосуддя в рішенні від 29 січня 2026 року № 136/0/15-26 «Про вжиття заходів щодо забезпечення незалежності члена Вищої ради правосуддя» дійшла висновків, що «ініціювання РАУ притягнення до дисциплінарної відповідальності члена Вищої ради правосуддя ОСОБА1 як адвоката, який зупинив адвокатську діяльність, порушення КДКА Закарпатської області дисциплінарної справи стосовно нього, спроби вимагати від члена Вищої ради правосуддя пояснень щодо своїх дій і рішень, причин і мотивів голосування за рішення Вищої ради правосуддя мають ознаки впливу на члена Вищої ради правосуддя у спосіб, що не передбачений законом, органами, які не уповноважені оцінювати дії члена Вищої ради правосуддя, а отже, є втручанням у діяльність члена Вищої ради правосуддя».

У повідомленні вказано, що 29 січня 2026 року член Вищої ради правосуддя Маселко Р.А. звернувся до КДКА Закарпатської області із клопотанням про участь у засіданні в режимі відеоконференції. У відповідь КДКА Закарпатської області поінформувала про відсутність технічної можливості для дистанційного проведення засідання. Через надмірне навантаження, пов’язане з виконанням функцій члена Вищої ради правосуддя, він не зміг прибути до міста Ужгорода особисто. Отже, відмова в дистанційній участі фактично позбавила його можливості долучитися до засідання.

КДКА Закарпатської області листом від 13 лютого 2026 року № 25 повідомила, що дисциплінарна палата КДКА Закарпатської області протокольним рішенням від 3 лютого 2026 року зупинила розгляд дисциплінарної справи стосовно ОСОБА1 у зв’язку з необхідністю ознайомитися з рішенням Вищої ради правосуддя від 29 січня 2026 року, а також що розгляд дисциплінарної справи відбудеться 2 березня 2026 року о 16:00 у приміщенні КДКА Закарпатської області за адресою: вулиця Лінтура, 10-Б/2, місто Ужгород.

9 березня 2026 року ОСОБА1 отримав рішення КДКА Закарпатської області за результатами розгляду скарги РАУ від 17 жовтня 2025 року, згідно з яким рішенням вирішено: «притягнути адвоката ОСОБА1 (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю M21/763, видане 31.08.2012 на підставі рішення Закарпатської обласної КДКА від 17.08.2012 МІ8/1) до дисциплінарної відповідальності. Застосувати до адвоката ОСОБА1 дисциплінарне стягнення у вигляді попередження».

Дисциплінарна палата КДКА Закарпатської області дійшла висновку, що поведінка адвоката ОСОБА1, а саме втручання в діяльність адвоката ОСОБА2 через спонукання до розголошення адвокатської таємниці та його ототожнення з клієнтами, суперечить вимогам Правил адвокатської етики. Крім того, ОСОБА1 використовував некоректні та принизливі висловлювання на адресу колеги, що дискредитувало як самого адвоката ОСОБА2, так і професію адвоката загалом. Вказані дії є дисциплінарним проступком і підставою для притягнення адвоката до відповідальності.

Член Вищої ради правосуддя Маселко Р.А. переконаний, що така мотивація свідчить про фактичну відсутність обґрунтування та очевидну свавільність рішення. Наголошує, що всі його дії, які РАУ та КДКА Закарпатської області вважають протиправними, були вчинені виключно в межах повноважень члена Вищої ради правосуддя. Зокрема, запити до кандидата й органів щодо доступу до реєстрів, а також запитання та висновки, озвучені на засіданні Вищої ради правосуддя, мали за мету лише встановлення відповідності ОСОБА2 вимогам, які згідно із законодавством висуваються до кандидата в судді. Ці дії вчинені на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначених Законом України «Про Вищу раду правосуддя», а отримана інформація стала підставою для ухвалення Вищою радою правосуддя зазначеного рішення.

У повідомленні члена Вищої ради правосуддя Маселка Р.А. вказано, що жодного порушення прав ОСОБА2 та адвокатської таємниці під час розгляду рекомендації ВККСУ про призначення ОСОБА2 на посаду судді не було, оскільки член Вищої ради правосуддя запитував відеозапис, який був доказом під час розгляду адміністративного протоколу щодо самого ОСОБА2 за статтею 185 Кодексу України про адміністративні правопорушення (справа № 201/11425/18), а не його клієнта. ОСОБА2 не озвучував, що цей відеозапис є адвокатською таємницею та що його права адвоката в такий спосіб порушуються. Крім того, у Вищої ради правосуддя виник сумнів, чи взагалі ОСОБА2 надавав правову допомогу.

Щодо запитань і запитів про майновий стан, етику поведінки, обставини, які викликають сумнів у дотриманні законодавства щодо мобілізації тощо, – всі вони були виключно в межах повноважень члена Вищої ради правосуддя, у порядку, визначеному законом, та є стандартною практикою всіх членів Вищої ради правосуддя під час розгляду кандидатур на посаду судді, зокрема тих, хто має статус адвоката. Усі ці обставини викладені в рішенні Вищої ради правосуддя від 3 червня 2025 року № 1178/0/15-25.

На думку члена Вищої ради правосуддя Маселка Р.А., подання РАУ скарги є способом тиску на ОСОБА1, а також можливим перешкоджанням діяльності шляхом штучного створення конфлікту інтересів під час розгляду кандидатів РАУ до Конкурсної комісії для проведення конкурсу на зайняття посади члена ВККСУ.

У повідомленні ОСОБА1 зазначив, що скарга РАУ та особливо рішення КДКА Закарпатської області про притягнення ОСОБА1 до дисциплінарної відповідальності свідчать, що належне виконання обов’язків члена Вищої ради правосуддя має для нього реальні негативні наслідки. Такі дії РАУ та КДКА Закарпатської області мають ознаки незаконного впливу та тиску на члена Вищої ради правосуддя, переслідування за рішення, яке не задовольнило адвоката ОСОБА2.

У рішенні КДКА Закарпатської області від 2 березня 2026 року зазначено: «Дисциплінарна палата визнає, що наведені в скарзі РАУ обставини поведінки ОСОБА1 знайшли своє підтвердження і не були спростовані, зокрема і рішенням ВРП від 29.01.2026 № 9136/0/15-26». Це єдине посилання в рішенні КДКА Закарпатської області на рішення Вищої ради правосуддя щодо незаконного втручання в діяльність члена Вищої ради правосуддя, яке свідчить, що КДКА Закарпатської області була поінформована про рішення, знала його зміст і свідомо проігнорувала.

На переконання ОСОБА1, КДКА Закарпатської області не врахувала рішення Вищої ради правосуддя та продовжила дії, що є очевидним тиском і переслідуванням його як члена Вищої ради правосуддя за законні дії. Це не лише дискредитує Вищу раду правосуддя як незалежний конституційний орган, а й підриває авторитет правосуддя загалом. Дисциплінарне провадження та притягнення до відповідальності адвоката за дії, вчинені ним на посаді члена Вищої ради правосуддя, створює небезпечний прецедент. Фактично це є втручанням у роботу члена Вищої ради правосуддя з боку органу, який не має повноважень оцінювати його діяльність. Така ситуація формує серйозну загрозу незалежності членів Вищої ради правосуддя, роблячи їх підконтрольними дисциплінарним органам інших суб’єктів.

У повідомленні ОСОБА1 зазначено, що згідно зі статтями 1, 19, 33 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» дисциплінарна відповідальність адвоката може наставати виключно за дії, що вчинені у межах здійснення адвокатської діяльності або у зв’язку з нею. Діяльність члена Вищої ради правосуддя не належить до жодного виду адвокатської діяльності і є реалізацією конституційних повноважень органу суддівського врядування. Правила адвокатської етики та дисциплінарна відповідальність адвокатів не можуть застосовуватися до дій члена Вищої ради правосуддя, вчинених ним під час реалізації повноважень, визначених Конституцією та законодавством. Лише Вища рада правосуддя уповноважена оцінювати дії своїх членів під час виконання ними своїх конституційних функцій. Поширення дисциплінарної юрисдикції органів адвокатського самоврядування на дії члена Вищої ради правосуддя означало б фактичне встановлення зовнішнього контролю над діяльністю конституційного органу, що суперечить статтям 6 та 131 Конституції України.

На переконання члена Вищої ради правосуддя Маселка Р.А., через механізм дисциплінарних скарг РАУ та КДКА Закарпатської області отримують можливість реального тиску на членів Вищої ради правосуддя, які є адвокатами. Така практика дозволить безпідставно ініціювати дисциплінарні провадження щодо членів Вищої ради правосуддя, вимагати пояснень і карати за дії, вчинені під час виконання ними своїх повноважень. Крім того, така практика може поширитися і на чинних суддів, які до призначення були адвокатами та призупинили свою діяльність у зв’язку із призначенням на посаду судді.

Загроза дисциплінарної відповідальності за голосування або висловлення позиції членом Вищої ради правосуддя може стримувати членів Вищої ради правосуддя від ухвалення рішень відповідно до їхнього внутрішнього переконання, що прямо суперечить стандартам щодо захисту суддів та органів, відповідальних за суддівську кар’єру та дисципліну, від будь-якого впливу чи тиску. Важливо, що з таких мотивів Вища рада правосуддя відмовляється розглядати в дисциплінарній процедурі скарги на суддів, які є членами Вищої ради правосуддя, за їхні дії на посаді членів Вищої ради правосуддя.

Член Вищої ради правосуддя Маселко Р.А. вважає, що дії РАУ та КДКА Закарпатської області є кричущим, свідомим та послідовним незаконним впливом, тиском та втручанням і потребують відповідного реагування Вищої ради правосуддя у визначеному законом порядку.

Зважаючи на демонстративне і цинічне ігнорування двох рішень Вищої ради правосуддя, ОСОБА1 також уважає, що зазначені вище дії РАУ та КДКА Закарпатської області стосуються не лише його особисто, а й Вищої ради правосуддя загалом, а отже потребують рішучої та екстраординарної відповіді з метою захисту незалежності та авторитету конституційного органу.

Відповідно до Рекомендації CM/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов’язки, ухваленої Комітетом Міністрів Ради Європи 17 листопада 2010 року на 1098 засіданні заступників міністрів, незалежність суддів гарантується незалежністю судової влади загалом. Це є основним принципом верховенства права.

Судова влада є ключовою частиною конституційного ладу, а інституційна незалежність судової влади є необхідною умовою забезпечення права на справедливий суд. Органи державної влади, їх посадові особи повинні утримуватися від заяв та дій, що можуть підірвати незалежність судової влади.

Незалежність судової влади є головною умовою забезпечення верховенства права, ефективного захисту прав і свобод людини та громадянина, юридичних осіб, інтересів суспільства й держави.

Для забезпечення незалежності суддів у кожній державі створюється судова рада чи інший спеціалізований орган, незалежний від законодавчої та виконавчої влади, наділений широкими повноваженнями з усіх питань щодо статусу суддів, а також щодо організації, функціонування та репутації судових інституцій (стаття 13 Великої хартії суддів (основоположні принципи)).

Судові ради є незалежними органами, створеними відповідно до закону або конституції, які прагнуть зберегти незалежність суддів та судової влади загалом і в такий спосіб сприяти ефективному функціонуванню судової системи.

Згідно зі статтею 131 Конституції України в Україні діє Вища рада правосуддя, яка: 1) вносить подання про призначення судді на посаду; 2) ухвалює рішення стосовно порушення суддею чи прокурором вимог щодо несумісності; 3) розглядає скарги на рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді чи прокурора; 4) ухвалює рішення про звільнення судді з посади; 5) надає згоду на затримання судді чи утримання його під вартою; 6) ухвалює рішення про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя; 7) вживає заходів щодо забезпечення незалежності суддів; 8) ухвалює рішення про переведення судді з одного суду до іншого; 9) здійснює інші повноваження, визначені цією Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» Вища рада правосуддя є колегіальним, незалежним конституційним органом державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів.

У пункті 12 Висновку № 10 (2007) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету міністрів Ради Європи щодо судової ради на службі суспільства зазначено, що, крім певної ролі в управлінні судовою системою, судова рада повинна також бути автономним органом судової влади, який забезпечує здійснення суддями своїх функцій, запобігаючи будь-якому контролю з боку виконавчої та законодавчої влади й неналежному впливу всередині судової системи.

Із міжнародних стандартів незалежності судової влади вбачається обов’язок усіх державних та інших установ поважати і дотримуватися незалежності судової влади, яка самостійно, без стороннього впливу з боку будь-яких органів державної влади та посадових осіб здійснювала б усі належні їй функції.

Згідно з Рекомендаціями щодо незалежності судочинства та підзвітності суддів (Варшавські рекомендації, 2023 рік) держави – учасниці Організації з безпеки і співробітництва в Європі визнали незалежність суддів та безстороннє функціонування державної судової служби одним з елементів правосуддя, який є важливим для повного вираження притаманної всім людям гідності та рівних і невід’ємних прав. Наголосили, що, з огляду на роль рад суддів та органів суддівського самоврядування у захисті незалежності судочинства в цілому, ради суддів та органи суддівського самоврядування, у разі їх створення, самі повинні бути незалежними та безсторонніми. Їхні члени повинні користуватися гарантіями незалежності, подібними до гарантій незалежності суддів.

Незалежність членів Вищої ради правосуддя, як і суддів, від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання гарантується.

Частиною четвертою статті 21 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» визначено, що член Вищої ради правосуддя у своїй діяльності є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання.

Статтею 344 Кримінального кодексу України (далі – КК України) передбачено кримінальну відповідальність у разі вчинення незаконного впливу в будь-якій формі на Голову чи члена Вищої ради правосуддя з метою перешкодити виконанню ними службових обов’язків.

Відповідно до статті 351² КК України невиконання законних вимог Вищої ради правосуддя, її органу чи члена Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України чи члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, створення штучних перешкод у їх роботі має наслідком кримінальну відповідальність.

Згідно з пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» член Вищої ради правосуддя зобов’язаний звертатися з повідомленням про втручання в його діяльність до Вищої ради правосуддя упродовж п’яти днів після того, як йому стало відомо про таке втручання.

Втручанням у діяльність члена Вищої ради правосуддя є вплив, що полягає у протиправній поведінці будь-яких осіб, яка створює реальні загрози його незалежності, перешкоди для сумлінного виконання обов’язків, з метою схилення до ухвалення незаконного чи необґрунтованого рішення, що є неприпустимим.

Член Вищої ради правосуддя Маселко Р.А. пов’язує втручання в його діяльність щодо здійснення ним конституційних повноважень із діями РАУ та КДКА Закарпатської області.

Зокрема, РАУ з метою виконання свого рішення від 12 серпня 2025 року № 82 «Про порушення професійних прав та гарантій адвокатської діяльності адвоката ОСОБА2 під час співбесіди у Вищій раді правосуддя» ініціювала питання про притягнення ОСОБА1 до дисциплінарної відповідальності як адвоката. КДКА Закарпатської області рішенням від 12 січня 2026 року порушила дисциплінарну справу стосовно нього за дії, вчинені ним як членом Вищої ради правосуддя, а 2 березня 2026 року притягнула ОСОБА1 до дисциплінарної відповідальності як адвоката, застосувавши дисциплінарне стягнення у вигляді попередження.

Рішення РАУ від 12 серпня 2025 року № 82, яке стало підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА1, стосується обставин розгляду рекомендації ВККСУ про призначення ОСОБА2 на посаду судді Господарського суду Запорізької області.

Згідно зі статтею 36 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» Вища рада правосуддя ухвалює рішення щодо внесення Президентові України подання про призначення судді на посаду за результатами розгляду рекомендації Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, до якої обов’язково додається особова справа (досьє) кандидата на посаду судді. За результатами попереднього розгляду доповідач складає висновок щодо можливості призначення судді на посаду та виносить такий висновок на розгляд Вищої ради правосуддя. На засіданні Вищої ради правосуддя кандидатура на посаду судді розглядається після доповіді члена Вищої ради правосуддя, який визначений доповідачем у цій справі.

Член Вищої ради правосуддя Маселко Р.А., визначений доповідачем відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя, здійснював свої встановлені законодавством повноваження щодо попереднього розгляду рекомендації ВККСУ.

Частинами першою, другою статті 31 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» визначено, що Вища рада правосуддя, її органи, член Вищої ради правосуддя та дисциплінарний інспектор Вищої ради правосуддя для здійснення своїх повноважень мають право витребовувати та одержувати на їх запит необхідну інформацію та документи (у тому числі з обмеженим доступом) від: 1) суддів, судів, органів суддівського самоврядування, інших органів та установ у системі правосуддя; 2) органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб; 3) юридичних осіб. Член Вищої ради правосуддя має право робити запити у справі, в розгляді якої він бере участь.

Відповідно до частин першої, третьої, четвертої статті 37 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» рішення щодо кандидата на посаду судді ухвалюється на засіданні Вищої ради правосуддя. Рішення щодо внесення Президентові України подання про призначення судді на посаду вважається ухваленим, якщо за нього проголосувало не менше чотирнадцяти членів Вищої ради правосуддя. Якщо за рішення щодо внесення Президентові України подання про призначення судді на посаду проголосувало менше чотирнадцяти членів Вищої ради правосуддя, вважається, що Вищою радою правосуддя ухвалено рішення про відмову у внесенні Президентові України подання про призначення судді на посаду.

Згідно із частиною першою статті 30 цього Закону засідання Вищої ради правосуддя проводяться відкрито. Закрите засідання проводиться у виняткових випадках, за наявності підстав, визначених цим Законом.

За результатами голосування Вища рада правосуддя, керуючись власною оцінкою обставин, пов’язаних із кандидатом на посаду судді, та його особистих якостей, вирішила відмовити у внесенні Президентові України подання про призначення ОСОБА2 на посаду судді Господарського суду Запорізької області. Голосуючи за пропозицію ухвалити рішення про відмову у внесенні Президентові України подання про призначення ОСОБА2 на посаду судді, кожен член Вищої ради правосуддя виконував обов’язки, визначені законом, діяв відповідно до вимог частини другої статті 19 Конституції України та віддав свій голос за одне із двох можливих рішень.

Вища рада правосуддя погодилась із пропозицією доповідача – члена Вищої ради правосуддя Маселка Р.А. Вирішальним під час ухвалення рішення стало особисте переконання кожного із членів Вищої ради правосуддя, які брали участь у розгляді питання про призначення кандидата на посаду судді, яке, зрештою, і визначило характер їхнього голосування.

Під час розгляду рекомендації ВККСУ щодо кандидата ОСОБА2 виявлено численні факти, з огляду на які виник обґрунтований сумнів щодо відповідності кандидата ОСОБА2 критеріям доброчесності, професійної етики, та інші обставини, які можуть негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади у зв’язку з таким призначенням. Попри значну кількість досліджених доказів і пояснень кандидата, такі сумніви не було спростовано.

Вища рада правосуддя, ухвалюючи 3 червня 2025 року рішення № 1178/0/15-25 «Про відмову у внесенні Президентові України подання про призначення ОСОБА2 на посаду судді Господарського суду Запорізької області», діяла відповідно до свого статусу, повноважень, установленого законом порядку та покладених на неї завдань.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 79⁶ Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Вища рада правосуддя відмовляє у внесенні Президентові України подання про призначення судді на посаду з підстав наявності обґрунтованого сумніву щодо відповідності кандидата критеріям доброчесності чи професійної етики або інших обставин, які можуть негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади у зв’язку з таким призначенням.

Підстави, вказані в цьому пункті, Вища рада правосуддя визначає, керуючись власною оцінкою обставин, пов’язаних із кандидатом на посаду судді, та його особистих якостей.

Рішення Вищої ради правосуддя про відмову у внесенні Президентові України подання про призначення судді на посаду може бути оскаржене та скасоване виключно з підстав, визначених Законом України «Про судоустрій і статус суддів» (стаття 38 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»).

Відповідно до частини четвертої статті 79⁶ Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у разі відмови у внесенні Президентові України подання про призначення судді на посаду, відмови у переведенні судді до іншого суду за результатами конкурсу Вища рада правосуддя ухвалює вмотивоване рішення, яке може бути оскаржене до Верховного Суду в порядку, встановленому процесуальним законом.

Питання законності діяльності органів суддівського врядування, включно із процедурою добору суддів, може бути об’єктом оцінки виключно в межах конституційно визначеної компетенції судів.

Згідно зі статтею 131² Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура. Незалежність адвокатури гарантується. Засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом.

З метою забезпечення належного здійснення адвокатської діяльності, дотримання гарантій адвокатської діяльності, захисту професійних прав адвокатів, забезпечення високого професійного рівня адвокатів та вирішення питань дисциплінарної відповідальності адвокатів в Україні діє адвокатське самоврядування (стаття 43 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

До завдань адвокатського самоврядування, визначених статтею 44 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», належить забезпечення незалежності адвокатів, захист від втручання у здійснення адвокатської діяльності.

Відповідно до частини першої статті 55 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» у період між з’їздами адвокатів України функції адвокатського самоврядування виконує Рада адвокатів України.

Рада адвокатів України сприяє забезпеченню гарантій адвокатської діяльності, захисту професійних і соціальних прав адвокатів (пункт 9 частини четвертої статті 55 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

РАУ з метою виконання свого рішення від 12 серпня 2025 року № 82 звернулася до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури та ініціювала питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА1 як адвоката за його діяльність на посаді члена Вищої ради правосуддя.

У рішенні від 12 серпня 2025 року № 82 РАУ, зокрема, констатувала, що дії ОСОБА1 та інших членів Вищої ради правосуддя, які підтримали його позицію шляхом голосування, суперечать основоположним принципам міжнародного права щодо захисту професії адвоката, тобто фактично здійснила оцінку результатів голосування окремих членів Вищої ради правосуддя, проведеного під час ухвалення рішення.

Ураховуючи, що деякі твердження, наведені в рішенні РАУ від 12 серпня 2025 року № 82, становлять загрозу авторитету правосуддя, Вища рада правосуддя в рішенні від 14 жовтня 2025 року № 2108/0/15-25 дійшла висновку про наявність підстав для вжиття заходів щодо забезпечення авторитету правосуддя відповідно до пункту 8 частини першої статті 73 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

Згідно із зазначеним рішенням Вища рада правосуддя звернула увагу РАУ на необхідність утримуватися від заяв і прийняття рішень, які підривають авторитет правосуддя та дискредитують діяльність Вищої ради правосуддя як колегіального, незалежного конституційного органу державної влади та суддівського врядування.

Після ухвалення Вищою радою правосуддя рішення від 14 жовтня 2025 року № 2108/0/15-25, згідно з яким твердження, наведені в рішенні РАУ від 12 серпня 2025 року № 82, визнані такими, що становлять загрозу авторитету правосуддя, РАУ на виконання цього рішення ініціювала розгляд питання про притягнення члена Вищої ради правосуддя ОСОБА1 до дисциплінарної відповідальності як адвоката.

Отже, РАУ продовжила вчиняти дії, які Вища рада правосуддя вже визнала такими, що становлять загрозу авторитету правосуддя.

До компетенції РАУ належить, зокрема, вирішення питань забезпечення гарантій адвокатської діяльності, захисту професійних і соціальних прав адвокатів.

З рішення РАУ від 12 серпня 2025 року № 82 вбачається, що його було ухвалено за результатами розгляду заяви адвоката ОСОБА2, яка надійшла 5 серпня 2025 року, про порушення його професійних прав і гарантій адвокатської діяльності, зокрема права на збереження адвокатської таємниці, під час співбесіди у Вищій раді правосуддя, та встановлених за результатами такого розгляду обставин.

Під час розгляду зазначеної заяви РАУ оцінювала дії члена Вищої ради правосуддя Маселка Р.А. з позиції дотримання ним гарантій адвокатської діяльності під час розгляду рекомендації ВККСУ про призначення ОСОБА2, який є адвокатом, на посаду судді Господарського суду Запорізької області.

Законодавством України встановлено єдиний порядок розгляду Вищою радою правосуддя рекомендацій ВККСУ та ухвалення рішення щодо всіх кандидатів на посаду судді, незалежно від їхньої професійної діяльності, наявності чи відсутності статусу адвоката.

Процедури перевірки інформації і розгляду питань щодо кандидатур претендентів на посаду судді жодним чином не стосуються забезпечення гарантій адвокатської діяльності, захисту професійних і соціальних прав адвокатів.

Крім того, відповідно до частини другої статті 31 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» член Вищої ради правосуддя має право надсилати запити у справі, у розгляді якої він бере участь.

Реалізація цього повноваження є складовою частиною здійснення конституційно визначених функцій Вищої ради правосуддя та не може розцінюватися як вихід за межі наданих законом повноважень.

Надання такого права законом спрямовано на встановлення відповідності кандидата на посаду судді вимогам, визначеним законодавством, зокрема щодо відповідності критеріям доброчесності та професійної етики. Така оцінка здійснюється на підставі Єдиних показників для оцінки доброчесності та професійної етики кандидата на посаду судді, затверджених рішенням Вищої ради правосуддя від 17 грудня 2024 року.

Інформацію, отриману за відповідними запитами, Вища рада правосуддя використовує з метою ухвалення обґрунтованого рішення за результатами розгляду питання щодо призначення кандидата на посаду судді.

Водночас РАУ, установлюючи нібито факт порушення членом Вищої ради правосуддя Маселком Р.А. гарантій адвокатської діяльності та спонукання кандидата на посаду судді до розголошення адвокатської таємниці, фактично ставить під сумнів законність реалізації членом Вищої ради правосуддя наданих йому повноважень. Проте РАУ не враховує положень статті 22 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», відповідно до яких обов’язок зберігати адвокатську таємницю покладається саме на адвоката, а не на орган чи посадову особу, яка в межах закону здійснює оцінку відповідності кандидата вимогам до кандидата на посаду судді.

До того ж, констатуючи у своєму рішенні, що публічні висловлювання та оцінки члена Вищої ради правосуддя Маселка Р.А. нібито принижували честь і гідність адвоката ОСОБА2, завдали шкоди його діловій репутації та містили некоректні формулювання, РАУ фактично вдається до власної правової оцінки обставин, які за своєю природою є оцінними Вищою радою правосуддя у відповідній процедурі.

За таких обставин дії РАУ свідчать не про захист порушеного права, а про надання власних оцінних суджень щодо діяльності члена Вищої ради правосуддя, що за своїм змістом є формою тиску та втручанням у здійснення ним повноважень.

Згідно з рішенням від 2 березня 2026 року КДКА Закарпатської області в особі дисциплінарної палати дійшла висновку, що поведінка ОСОБА1, а саме порушення ним гарантій адвокатської діяльності у вигляді втручання в адвокатську діяльність ОСОБА2 шляхом спонукання його до розголошення адвокатської таємниці й ототожнення ОСОБА2 з клієнтами, а також використання некоректних і принизливих висловлювань на адресу адвоката ОСОБА2, які дискредитували останнього та професію адвоката загалом, суперечить вимогам Правил адвокатської етики, а тому є дисциплінарним проступком.

Вища рада правосуддя наголошує, що ОСОБА2, перебуваючи у статусі кандидата на посаду судді, добровільно погодився на проведення перевірок із метою встановлення відповідності кандидата на посаду судді вимогам щодо компетентності та доброчесності, на пошук та перевірку будь-якої інформації в законний спосіб, на проведення співбесід та здійснення відкритого розгляду питання стосовно нього.

Кандидати в судді, як і судді, зобов’язані демонструвати і пропагувати високі стандарти поведінки, а отже, добровільно беруть на себе більш істотні обмеження, пов’язані з дотриманням етичних норм як у поведінці під час здійснення професійної діяльності, так і в позапрофесійній поведінці.

Член Вищої ради правосуддя надсилав запити кандидату та відповідним органам, здійснював доступ до реєстрів та інших документів, ставив на засіданні Вищої ради правосуддя запитання кандидату та оголошував висновки, реалізуючи свої конституційні повноваження, виконував обов’язок члена Вищої ради правосуддя встановити відповідність ОСОБА2 вимогам до кандидата в судді, що є звичайною практикою під час перевірки кандидатів у судді.

29 січня 2026 року Вища рада правосуддя ухвалила рішення № 136/0/15-26 «Про вжиття заходів забезпечення незалежності члена Вищої ради правосуддя», згідно з яким звернула увагу Ради адвокатів України на необхідність утримуватися від заяв та прийняття рішень, які підривають авторитет правосуддя та дискредитують діяльність Вищої ради правосуддя як колегіального, незалежного конституційного органу державної влади та суддівського врядування; повідомила Офіс Генерального прокурора про факти втручання в діяльність члена Вищої ради правосуддя з метою вирішення питання відповідно до закону; направила копію цього рішення до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Закарпатської області.

У порядку реагування Офіс Генерального прокурора в листі від 4 лютого 2026 року № 09/1/1-10243ВИХ-26 поінформував, що копію рішення Вищої ради правосуддя від 29 січня 2026 року № 136/0/15-26 скеровано до Закарпатської обласної прокуратури.

Закарпатська обласна прокуратура в листі від 16 лютого 2026 року № 09/1-248ВИХ-26 повідомила, що за результатами розгляду рішення Вищої ради правосуддя від 29 січня 2026 року № 136/0/15-26 Ужгородська окружна прокуратура 6 лютого 2026 року внесла відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42026072030000017 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 351² КК України. Досудове розслідування у кримінальному провадженні здійснює сектор дізнання Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області. Процесуальне керівництво забезпечують прокурори Ужгородської окружної прокуратури. Хід досудового розслідування в цьому кримінальному провадженні перебуває на контролі керівництва Ужгородської окружної прокуратури.

Вища рада правосуддя у вказаному рішенні зазначила, що адвоката може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності за адвокатську діяльність – незалежну професійну діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту, види якої визначені статтею 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Відповідно до статті 33 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвоката може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження з підстав, передбачених цим Законом. Дисциплінарне провадження стосовно адвоката здійснюється кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури за адресою робочого місця адвоката, зазначеною в Єдиному реєстрі адвокатів України.

Згідно зі статтею 34 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» підставою для притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку. Дисциплінарним проступком адвоката є: 1) порушення вимог несумісності; 2) порушення присяги адвоката України; 3) порушення правил адвокатської етики; 4) розголошення адвокатської таємниці або вчинення дій, що призвели до її розголошення; 5) невиконання або неналежне виконання своїх професійних обов’язків; 6) невиконання рішень органів адвокатського самоврядування; 7) порушення інших обов’язків адвоката, передбачених законом.

Правила адвокатської етики та підстави дисциплінарної відповідальності адвокатів не можуть бути застосовані до члена Вищої ради правосуддя під час виконання ним визначених Конституцією та законодавством України повноважень.

Статус члена Вищої ради правосуддя, порядок його призначення / обрання, гарантії незалежності та підстави відповідальності визначаються Конституцією України та Законом України «Про Вищу раду правосуддя».

Члени Вищої ради правосуддя відповідно до частин другої, шостої, восьмої та дев’ятої статті 6 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» здійснюють свої повноваження на постійній основі.

Член Вищої ради правосуддя не має права суміщати свою посаду з будь-якою посадою в органі державної влади або органі місцевого самоврядування, органі суддівського, адвокатського чи прокурорського самоврядування, зі статусом народного депутата України, депутата Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласної, районної, міської, районної у місті, сільської, селищної ради, з підприємницькою діяльністю, обіймати будь-яку іншу оплачувану посаду (крім посади Голови Верховного Суду), виконувати будь-яку іншу оплачувану роботу або отримувати іншу винагороду, крім винагороди члена Вищої ради правосуддя (за винятком здійснення викладацької, наукової чи творчої діяльності та отримання винагороди за неї), а також входити до складу керівного органу чи наглядової ради юридичної особи, що має на меті одержання прибутку. Член Вищої ради правосуддя не може належати до політичних партій, професійних спілок, брати участь у будь-якій політичній діяльності.

Член Вищої ради правосуддя, який є адвокатом, повинен на час здійснення повноважень члена Вищої ради правосуддя зупинити в установленому порядку адвокатську діяльність.

Члени Вищої ради правосуддя здійснюють свої повноваження виключно на підставі Конституції та законів України. Щодо членів Вищої ради правосуддя повинні дотримуватися належні гарантії незалежності, які відповідають їхній ролі в забезпеченні незалежності правосуддя, будь-який вплив на них є неприпустимим.

Аналогічні за змістом застереження щодо необхідності дотримання гарантій незалежності членів органів суддівського врядування зазначені в Рекомендаціях щодо незалежності судочинства та підзвітності суддів (Варшавські рекомендації, 2023 рік), відповідно до пунктів 12, 15 яких ради суддів не мають надавати інформацію про окремі справи або вести діалог щодо них в упереджений спосіб. Вони не мають надавати інформацію та брати участь в діалозі щодо роботи окремих суддів. Ради суддів мають бути доступні для діалогу з парламентом чи іншими органами на добровільних засадах лише з питань політики, законодавства, категорій справ, та інших питань, пов’язаних з функціонуванням судової влади в цілому, а не щодо окремих справ чи суддів. Члени рад суддів повинні користуватися лише функціональним імунітетом, зокрема щодо публічно висловлених поглядів, виступів і голосування.

Член Вищої ради правосуддя Маселко Р.А. зупинив в установленому законом порядку адвокатську діяльність і здійснює повноваження члена колегіального, незалежного конституційного органу державної влади та суддівського врядування.

Оцінка дій члена Вищої ради правосуддя під час реалізації ним конституційних повноважень належить виключно до компетенції самої Вищої ради правосуддя як колегіального органу, уповноваженого здійснювати внутрішній контроль за діяльністю своїх членів.

Згідно з рішенням від 2 березня 2026 року КДКА Закарпатської області вирішила притягнути ОСОБА1 до дисциплінарної відповідальності як адвоката.

Вища рада правосуддя в рішенні від 29 січня 2026 року № 136/0/15-26 наголосила, що будь-яке поширення дисциплінарної юрисдикції органів адвокатського самоврядування на дії члена Вищої ради правосуддя під час здійснення конституційних повноважень означало би фактичне встановлення зовнішнього контролю над діяльністю конституційного органу. Такий підхід суперечив би принципу поділу влади, закріпленому статтею 6 Конституції України, а також конституційно визначеному статусу та повноваженням Вищої ради правосуддя, передбаченим статтею 131 Конституції України. Допущення можливості оцінювання дій члена Вищої ради правосуддя іншим органом поза межами конституційно встановленої системи створювало б ризик впливу на незалежність цього органу та його членів.

Член Вищої ради правосуддя під час здійснення своїх повноважень є незалежним, керується виключно Конституцією та законами України і не може зазнавати будь-якого незаконного впливу, тиску, вимог чи втручання, зокрема шляхом ухвалення рішень, які за своєю суттю містять оцінку законності його діяльності поза межами компетенції відповідного органу.

Здійснюючи попередній розгляд, складаючи висновок щодо можливості призначення кандидата на посаду судді та винесення на розгляд Вищої ради правосуддя такого висновку, Маселко Р.А. виконував свої обов’язки, діяв на підставі наданих члену Вищої ради правосуддя повноважень у межах і спосіб, визначених законом. Участь у засіданнях Вищої ради правосуддя та голосування під час ухвалення рішень є формами реалізації обов’язків члена Вищої ради правосуддя, зокрема з питань формування суддівського корпусу.

За таких обставин ухвалення КДКА Закарпатської області рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності члена Вищої ради правосуддя ОСОБА1 як адвоката, який зупинив адвокатську діяльність, є втручанням у діяльність члена Вищої ради правосуддя.

Установлюючи у своєму рішенні нібито факт порушення членом Вищої ради правосуддя Правил адвокатської етики, КДКА Закарпатської області фактично вдалася до оцінки дій посадової особи, яка здійснює свої повноваження не як адвокат, а як член конституційного органу суддівського врядування.

Притягнення до дисциплінарної відповідальності члена колегіального, незалежного конституційного органу державної влади та суддівського врядування за виконання повноважень, визначених законодавством України, дискредитує діяльність Вищої ради правосуддя, підриває авторитет правосуддя загалом та є втручанням у діяльність члена Вищої ради правосуддя.

Захист від незаконного впливу на членів Вищої ради правосуддя є необхідною умовою належного функціонування Вищої ради правосуддя як незалежного конституційного органу.

Оскільки неправомірні дії КДКА Закарпатської області не припинилися, є підстави стверджувати про продовження втручання в діяльність члена Вищої ради правосуддя та діяльність Вищої ради правосуддя загалом.

Відповідно до статті 131 Конституції України, статті 3 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» Вища рада правосуддя вживає заходів щодо забезпечення авторитету правосуддя та незалежності суддів.

З огляду на відсутність у законах України «Про Вищу раду правосуддя» та «Про судоустрій і статус суддів» норм про гарантії захисту членів Вищої ради правосуддя, постає потреба у зверненні до Верховної Ради України із пропозицією щодо внесення змін до законодавства. Ці зміни мають передбачати реальні гарантії та дієвий механізм захисту членів Вищої ради правосуддя від незаконного впливу.

Згідно з пунктами 2, 5 частини першої статті 73 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» Вища рада правосуддя з метою забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя вносить до відповідних органів чи посадових осіб подання про виявлення та притягнення до встановленої законом відповідальності осіб, якими вчинено дії або допущено бездіяльність, що порушує гарантії незалежності суддів або підриває авторитет правосуддя; звертається до суб’єктів права законодавчої ініціативи, органів, які уповноважені приймати правові акти, із пропозиціями щодо забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя.

Вища рада правосуддя з метою забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя звертається до прокуратури та органів правопорядку щодо надання інформації про розкриття та розслідування злочинів, вчинених щодо суду, суддів, членів їх сімей, працівників апаратів судів, злочинів проти правосуддя, вчинених суддями, працівниками апарату суду (пункт 6 частини першої статті 73 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»).

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 73 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» Вища рада правосуддя може вживати інших заходів, які є необхідними для забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя.

З огляду на викладене Вища рада правосуддя, керуючись статтею 131 Конституції України, статтями 3, 34, 73 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»,

 

вирішила:

 

1. Звернутися до Офісу Генерального прокурора щодо надання інформації про розкриття та розслідування кримінального правопорушення у кримінальному провадженні, внесеному 6 лютого 2026 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42026072030000017 за частиною першою статті 351² Кримінального кодексу України.

2. Доручити Голові Вищої ради правосуддя Усику Г.І. поінформувати Раду Європи, Європейську Комісію, Міжнародну асоціацію адвокатів, Раду адвокатських та правничих товариств Європи та Європейську мережу рад правосуддя про ухвалене рішення, а також про ситуацію щодо забезпечення незалежності членів Вищої ради правосуддя.

3. Звернутися до Комітету Верховної Ради України з питань правової політики із пропозицією внести зміни до законодавства щодо забезпечення незалежності суддів, авторитету правосуддя, якими передбачити реальні гарантії та механізм захисту членів Вищої ради правосуддя від незаконного впливу.

4. Внести до Національної асоціації адвокатів України подання про виявлення та притягнення до встановленої законом відповідальності осіб, які вчинили дії чи бездіяльність, які порушують гарантії незалежності членів Вищої ради правосуддя та підривають авторитет правосуддя.

5. Надіслати копію цього рішення Президенту України, до Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України.

6. Доручити робочій групі з розроблення і впровадження заходів забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя при Вищій раді правосуддя опрацювати відповіді, які надійдуть на виконання цього рішення, та за необхідності ініціювати вжиття додаткових заходів щодо забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя.

 

 

 

Голова Вищої ради правосуддя