Акт ВРП

Україна

Вища рада правосуддя

Друга Дисциплінарна палата

Рішення

Київ

25.03.2026

№

499/2дп/15-26

Про притягнення судді Шевченківського районного суду міста Полтави Шевської О.І. до дисциплінарної відповідальності

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Маселка Р.А., членів Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Ковбій О.В., Мельника О.П., Спірідонової Т.В., заслухавши дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя – доповідача Пилипенка С.М., розглянувши дисциплінарну справу, відкриту за власною ініціативою Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя стосовно судді Шевченківського районного суду міста Полтави Шевської Олени Іванівни,

встановила:

І. Вступ

1.1. У дисциплінарній справі постало питання щодо оцінки дій судді Шевської О.І. у такому аспекті.

Суддя Шевська О.І. протягом 2022-2023 років розглянула справи № 554/993/23, № 554/5255/22, № 554/7000/22, № 554/7323/22, № 554/7329/22, № 554/8239/22, № 554/9324/22 , № 554/9408/22, № 554/11432/22, предметом позову у яких було розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей. Також, суддя Шевська О.І. розглянула справу № 554/8863/22, предметом позову у якій було позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів (усього 10 справ).

1.2. Суддя Шевська О.І. у максимально скорочені строки, які є нетиповими для діяльності Октябрського (нині Шевченківського) районного суду міста Полтави, який має високий рівень судового навантаження, розглянула цивільні справи про визначення місця проживання дітей (позбавлення батьківських прав) з численними порушеннями норм міжнародного законодавства у сфері захисту прав дітей, Сімейного кодексу України (далі – СК України), Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України), а також без урахування усталених позицій Верховного Суду та Європейського суду з прав людини, зокрема:

1) без перевірки у встановленому законом порядку зареєстрованого місця проживання відповідачів;

2) з порушенням правил щодо територіальної юрисдикції;

3) за правилами спрощеного позовного провадження, у той час, як процесуальний закон передбачає імперативну вимогу розглядати такі справи за правилами загального позовного провадження;

4) за відсутності доказів належного повідомлення учасників справи про дату, час та місце судового засідання;

5) за відсутності доказів надіслання та отримання копій ухвал про відкриття провадження у справі учасниками справи;

6) без залучення до участі у справі органу опіки та піклування для надання висновку;

7) за відсутності висновку органу опіки та піклування;

8) без з’ясування думки дитини щодо суті спору;

9) лише на підставі заяви відповідачів про визнання позову, без перевірки фактичних обставин справи, на які посилалися позивачі;

10) у окремих справах визначила місце проживання дітей, які на момент розгляду справи досягли 14 років;

11) за відсутності доказів надіслання учасникам справи копій рішень за результатами розгляду справ.

1.3. Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя мала відповісти на такі ключові питання:

1) чи можна кваліфікувати наведені дії судді Шевської О.І. за підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (умисне або внаслідок недбалості незаконна відмова в доступі до правосуддя (у тому числі незаконна відмова в розгляді по суті позовної заяви, апеляційної, касаційної скарги тощо) або інше істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків або призвело до порушення правил щодо юрисдикції або складу суду)?

2) Чи можна кваліфікувати наведені дії судді Шевської О.І. як допущення поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду (пункт 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»)?

3) Чи можна кваліфікувати наведені дії судді Шевської О.І. як умисне або внаслідок грубої недбалості допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод або інше грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків (пункт 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»)?

4) Якщо будуть встановлені підстави для притягнення судді Шевської О.І. до дисциплінарної відповідальності, то який вид дисциплінарного стягнення необхідно застосувати до неї з огляду на приписи частини другої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та частини п’ятої статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»?

1.4. Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що у діях судді Шевської О.І.:

1) наявний склад дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», у аспекті істотного порушення норм процесуального права, що призвело до порушення правил територіальної юрисдикції (підсудності);

2) наявний склад дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», у аспекті істотного порушення норм процесуального права, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків;

3) відсутній склад дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»;

4) наявний склад дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», у аспекті допущення внаслідок грубої недбалості суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод.

1.5. Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що суддя Шевська О.І. підлягає дисциплінарній відповідальності та до неї належить застосувати дисциплінарне стягнення у виді суворої догани – з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом трьох місяців, що є пропорційним допущеним порушенням.

ІІ. Рух дисциплінарної справи

2.1. 21 березня 2025 року до Вищої ради правосуддя надійшла дисциплінарна скарга (вх. № Б-52/6/7-25) Берези Марти Володимирівни (далі - Береза М.В.) на дії судді Октябрського (нині Шевченківського) районного суду міста Полтави Тімошенко Наталії Володимирівни (далі - Тімошенко Н.В.) під час здійснення правосуддя у справах № 554/1901/22, № 554/4100/22, № 554/7255/22.

На підставі протоколу автоматизованого розподілу справи між дисциплінарними інспекторами від 21 березня 2025 року дисциплінарна скарга передана дисциплінарному інспектору Пилипенку С.М. для проведення попередньої перевірки.

2.2. До Вищої ради правосуддя 30 квітня 2025 року (вх. № 2173/0/24-25) надійшов висновок дисциплінарного інспектора Пилипенка С.М. від 29 квітня 2025 року за результатами попередньої перевірки дисциплінарної скарги Берези М.В. разом зі скаргою та матеріалами, що зібрані під час попередньої перевірки, з пропозицією відкрити дисциплінарну справу стосовно судді Шевченківського районного суду міста Полтави Тімошенко Н.В.

2.3. За результатами автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя для розгляду висновку дисциплінарного інспектора визначено члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Маселка Р.А.

2.4. Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя ухвалою від 14 травня 2025 року № 1020/2дп/15-25 відкрила дисциплінарну справу відносно судді Тімошенко Н.В.

2.5. До Вищої ради правосуддя 22 серпня 2025 року (вх. № 1167/0/10-25) надійшов висновок дисциплінарного інспектора Пилипенка С.М. від 19 серпня 2025 року, складений за результатами підготовки справи до розгляду, з пропозицією притягнути суддю Шевченківського районного суду міста Полтави Тімошенко Н.В. до дисциплінарної відповідальності та застосувати до неї дисциплінарне стягнення у виді суворої догани – з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом трьох місяців.

2.6. Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя ухвалою від 10 вересня 2025 року № 1881/2дп/15-25 (https://hcj.gov.ua/doc/doc/54427), зокрема:

1) відкрила за власною ініціативою дисциплінарну справу стосовно судді Шевченківського районного суду міста Полтави Шевської О.І.;

2) проведення підготовки до розгляду дисциплінарної справи стосовно судді Шевченківського районного суду міста Полтави Шевської О.І. доручила дисциплінарному інспектору Вищої ради правосуддя Пилипенку С.М.

2.7. Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя своєчасно й у належний спосіб повідомила суддю Шевську О.І. – про дату та час засідання шляхом надіслання письмового повідомлення засобами електронного поштового зв’язку та розміщення відповідної інформації на офіційному вебсайті Вищої ради правосуддя.

Крім того, у зв’язку із введенням в Україні правового режиму воєнного стану, з метою забезпечення реалізації прав судді, визначених пунктом 13.22 Регламенту Вищої ради правосуддя, судді запропоновано взяти участь у засіданні в режимі відеоконференції.

У засіданні Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя 25 березня 2026 року взяла участь суддя Шевська О.І., яка надала свої пояснення щодо обставин дисциплінарної справи. Суддя наголосила на необхідності врахування Дисциплінарною палатою її заперечень щодо висновку дисциплінарного інспектора.

2.8. Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, заслухавши дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя – доповідача Пилипенка С.М., дослідивши матеріали дисциплінарної справи, дійшла висновку про наявність підстав для притягнення судді Шевченківського районного суду міста Полтави Шевської О.І. до дисциплінарної відповідальності з огляду на таке.

ІІІ. Стислий зміст пояснень судді

3.1. 9 жовтня 2025 року до Вищої ради правосуддя надійшли пояснення судді Шевської О.І.

3.2. Суддя вважала, що ухвала Дисциплінарної палати постановлена із порушенням Регламенту Вищої ради правосуддя, а доводи ініціатора порушення дисциплінарного провадження є надуманими та не знаходять свого підтвердження.

Рішення у всіх справах ніким не оскаржувалися та набрали законної сили понад три роки тому. Жодне з рішень не містить застережень з приводу можливості будь-кого із сторін за межі України. Використання рішень суду позивачами для виїзду за кордон є їх особистою відповідальністю, до якої суддя не має жодного відношення.

3.3. У провадженні судді Шевської О.І. перебувала справа № 554/8863/22 за позовом ОСОБА1 до ОСОБА2, третя особа: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Шевченківської районної у місті Полтаві ради про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.

Справа надійшла до суду 30 серпня 2022 року, яка у цей же день передана для розгляду судді Шевській О.А.

Суддя Шевська О.І. ухвалою від 31 серпня 2022 року відкрила провадження у справі та вирішила розглядати справу за правилами загального позовного провадження. До матеріалів справи секретар судового засідання помилково підшила проект ухвали про відкриття провадження від 30 серпня 2025 року (зазначено неправильну дату документа). Ухвала про відкриття провадження долучена до обліково-статистичної картки у системі документообігу суду «Д-3» 31 серпня 2025 року та у ЄДРСР міститься ухвала із правильною датою. Зазначена невідповідність дат має виключно технічний характер та виникла внаслідок технічної (хронологічної) помилки під час виготовлення проекту ухвали.

Щодо авторозподілу справи з порушенням пункту 2.3.1 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, то, на думку судді, має бути враховано, що Шевченківський районний суду міста Полтави входить до десятки лідерів щодо найбільшого навантаження, а отже, розподілення позовної заяви, що не потребує негайного вирішення на наступний день після її надходження до суду не є суттєвим порушенням цієї норми.

Суддя не змогла пояснити як квитанція про сплату судового збору потрапила до матеріалів справи та припустила, що ймовірно представник позивача подала її секретарю, який автоматично підшив документ до матеріалів справи.

Жодних зауважень від учасників справи щодо авторозподілу справи, долучення додаткових документів, відкриття провадження у справі та щодо протоколу судового засідання чи будь-яких порушень під час розгляду справи до суду не надходило.

Суддя Шевська О.І. ухвалою від 29 вересня 2022 року закрила підготовче провадження та призначила справу до судового розгляду по суті на 19 жовтня 2022 року. Під час підготовчого судового засідання відповідачка надала на огляд оригінал нотаріально посвідченої заяви про визнання нею позовних вимог, не заперечувала проти задоволення позову. Представник третьої особи висловила свою думку щодо недоцільності надання висновку органу опіки та піклування, оскільки відсутні заперечення щодо задоволення позову і у матеріалах справи міститься відповідна заява.

19 жовтня 2022 року учасники справи не з’явилися у судове засідання. Позивач та його представник надали до суду заяву про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримали. Відповідач просила проводити розгляд справи без її участі, проти задоволення позову не заперечувала.

Рішенням суду від 19 жовтня 2022 року позов ОСОБА1 задоволено.

Під час ухвалення рішення суд врахував нотаріально посвідчену заяву ОСОБА2, якою вона фактично визнала позовні вимоги.

3.4. Щодо справ № 554/993/23, № 554/5255/22, № 554/7323/22, № 554/7329/22, № 554/8239/22, № 554/9323/22, № 554/9408/22, № 554/11432/22, то суддя Шевська О.І. звернула увагу, що основною позовною вимогою у них є розірвання шлюбу.

Сторони у справах про розірвання шлюбу самостійно визначили місце проживання дитини за спільною згодою, жодного спору з цього приводу не було, а тому, відсутні підстави для залучення органу опіки та піклування для надання висновку, як і відсутні підстави для з’ясування думки дітей. У всіх справах відповідачі визнавали позовні вимоги та не заперечували проти задоволення позову.

Рішення у всіх справах ніким не оскаржувалися та набрали законної сили.

Щодо строків розгляду справ про розірвання шлюбу, то вони призначаються з урахуванням рівня завантаженості та, зазвичай, у разі явки сторін чи надходження від них заяв про розгляд справи без їх участі, розглядаються за одне судове засідання та строк розгляду усіх, зазначених в ухвалі справ, становив близько одного місяця, що відповідає принципу розумності.

3.5. Суддя вважала, що у справах встановлено та надано належну правову оцінку всім обставинам справи, які мали значення для правильного вирішення спору. У кожному із зазначених випадків найбільшу увагу приділено найкращим інтересам дітей.

Суддя не допустила створення умов для ухилення військовозобов’язаних чоловіків від мобілізації, оскільки використання чоловіками цих рішень для таких цілей є їх особистою відповідальністю.

3.6. З огляду на викладене, суддя Шевська О.І. вважала, що дисциплінарне провадження щодо неї відкрито безпідставно, а тому просила його закрити.

3.7. 23 березня 2026 року до Вищої ради правосуддя надійшли заперечення судді Шевської О.І. на висновок дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя Пилипенка С.М. від 11 березня 2026 року.

3.8. Суддя зазначила, що член Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя вчинив не характерні для органу, який він представляє, дії, спрямовані на моніторинг роботи Шевченківського районного суду міста Полтави та перевірки справ, які перебували у її провадженні.

На думку судді, такі дії члена Дисциплінарної палати є грубим втручанням у незалежність судової влади, оскільки щодо неї до Вищої ради правосуддя не надходило жодної скарги у справах, які зазначені у висновку дисциплінарного інспектора.

За таких обставин, суддя вважає, що підстави для відкриття дисциплінарного провадження були відсутні.

3.9. Суддя звернула увагу, що у справах № 554/7000/22, № 554/7323/22, № 554/5255/22 закінчився строк притягнення до дисциплінарної відповідальності.

3.10. У справах № 554/993/23, № 554/9324/22, № 554/9408/22, № 554/8239/22, № 554/7329/22, № 554/11432/22, предметом розгляду були позовні вимоги про розірвання шлюбу, які розглядають за правилами спрощеного позовного провадження.

У цих справах суддя має перевірити чи не будуть порушені права дітей при розірванні шлюбу та чи існує спір про поділ майна, тому у рішенні суду також зазначалося про визначення місця проживання дітей з одним із батьків, оскільки вказана позиція ними узгоджена на стадії розгляду справи.

Суддя зауважила, що розірвання шлюбу між подружжям, яке має неповнолітніх дітей, можливе лише у судовому порядку.

Сторони самостійно визначили місце проживання дитини за спільною згодою, жодного спору з цього приводу не вбачалося, а отже, були відсутні підстави для залучення органу опіки та піклування для надання ним висновку, а також для заслуховування думки дітей. Звернула увагу, що закон не передбачає обов’язку суду безпосередньо опитувати дитину у судовому засіданні.

У всіх справах відповідачі визнавали позовні вимоги, а суд не дійшов висновку про наявність порушення прав, свобод чи інтересів осіб внаслідок такого визнання.

Рішення у всіх справах ніким не оскаржувалися та набрали законної сили.

Дисциплінарний інспектор не деталізував, які саме дії судді вчинені усупереч інтересам дитини.

3.11. Щодо надання до суду заяв про розгляд справи без участі учасників справи, у той час, як вони перебували за межами України, суддя виходила з того, що чи мала вона можливість вчинити дії щодо перевірки місця перебування особи, яка надала таку заяву через канцелярію суду. На її думку, відповідальність за це має бути покладена на осіб, які вчинили неправомірні дії.

3.12. Стислі строки розгляду справ пов’язані виключно із визнанням позову відповідачами. Зацікавленість у розгляді справи за одне судове засідання була виключно з боку сторін у справі.

3.13. Відкриття провадження у справі № 554/8863/22 без наявності квитанції про сплату судового збору не є суттєвим порушенням норм цивільного процесуального законодавства, оскільки могло бути усунуто після відкриття провадження шляхом залишення позовної заяви без руху.

3.14. Відкриття провадження у справах без направлення запиту та отримання інформації про зареєстроване місце проживання фізичних осіб суддя не вважає порушенням вимог ЦПК України, оскільки матеріали справ містили письмові докази реєстрації особи за адресою, яка перебувала під юрисдикцією Шевченківського районного суду міста Полтави.

3.15. Дисциплінарний інспектор дійшов помилкового висновку про наявність порушення прав сторін щодо повідомлення про судові засідання, оскільки з метою повідомлення учасників справи суд здійснив підписку на отримання смс-повідомлень, проти чого не заперечували сторони, надавши номери засобів зв’язку, а також ураховуючи недофінасування суду у частині оплати витрат на відправлення поштової кореспонденції.

Жоден учасник справ не висловив зауважень щодо неотримання рішення суду.

3.16. У справі № 554/8863/22 врахувано нотаріально посвідчену заяву відповідача про визнання позову. Крім того, відповідач особисто висловила позицію у ході підготовчого судового засідання.

З огляду на небажання матері піклуватися про фізичний та духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, суддя прийняла визнання нею позову, оскільки таке рішення відповідатиме найкращим інтересам дитини.

3.17. Вища рада правосуддя не уповноважена оцінювати законність судових рішень.

3.18. Суддя заперечила наявність у неї грубої недбалості, оскільки внаслідок ухвалення нею судових рішень не настали жодні шкідливі наслідки.

3.19. Суддя вважала несправедливим визначення дисциплінарним інспектором однакового дисциплінарного стягнення усім суддям без індивідуалізації. Дисциплінарний інспектор не наводить підстав щодо неможливості застосування більш м’якого дисциплінарного стягнення.

3.20. Суддя просила припинити дисциплінарне провадження та відмовити у її притягнення до дисциплінарної відповідальності.

IV. Обставини, установлені Другою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя під час розгляду дисциплінарної справи

Дослідивши матеріали дисциплінарної справи, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя установила такі обставини.

4.1. Відомості про суддю

Указом Президента України від 7 листопада 2013 року № 620/2013 Шевська О.І. призначена на посаду судді Октябрського районного суду міста Полтави строком на п’ять років (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/620/2013#Text).

Указом Президента України від 1 грудня 2021 року № 614/2021 Шевська О.І. призначена на посаду судді Октябрського районного суду міста Полтави (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/614/2021#Text).

Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо зміни найменувань місцевих загальних судів» від 26 лютого 2025 року № 4273-ІХ пункт 3¹ розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» доповнено підпунктом 3 такого змісту: «3) змінити найменування місцевих загальних судів, перелік яких визначається додатком до цього Закону. Зміна найменування місцевого загального суду не призведе до його реорганізації чи ліквідації або утворення нового суду».

Згідно з наведеним переліком змінено найменування Октябрського районного суду міста Полтави на Шевченківський районний суд міста Полтави (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4273-20#Text).

4.2. Справи, що розглянуті суддею Шевською О.І.

1) Справа № 554/7323/22

4 серпня 2022 року до Октябрського районного суду міста Полтави надійшла позовна заява ОСОБА4 до ОСОБА5 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини.

У позовній заяві визначено місце фактичного проживання відповідача ОСОБА5: АДРЕСА1.

Доказів наявності зареєстрованого місця проживання відповідача на території (Октябрського) Шевченківського району міста Полтави матеріали справи не містять.

Матеріали справи не містять доказів звернення судді до органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача ОСОБА5.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями від 4 серпня 2022 року справа розподілена для розгляду судді Шевській О.І.

Суддя Шевська О.І. ухвалою від 4 серпня 2022 року відкрила провадження у справі, вирішила розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Призначила судове засідання на 16 серпня 2022 року о 15 год 30 хв. Роз’яснила відповідачам їх право на подання до суду відзиву на позовну заяву, який за формою та змістом має відповідати вимогам статті 178 ЦПК України, і всі письмові докази, що підтверджують заперечення проти позову протягом 15 (п'ятнадцяти) днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, а позивачу – копію відзиву та доданих до нього документів (https://reyestr.court.gov.ua/Review/105618790).

У матеріалах справи міститься:

1) довідка про доставку SMS-повідомлення у формі документа «Судова повістка про виклик до суду» на 16 серпня 2022 року о 15 год 30 хв ОСОБА4 (дата доставки 8 серпня 2022 року);

2) довідка про недоставлення SMS-повідомлення у формі документа «Судова повістка про виклик до суду» на 16 серпня 2022 року о 15 год 30 хв ОСОБА5, оскільки абонент тимчасово недоступний (дата доставки 9 серпня 2022 року).

10 серпня 2022 року до суду надійшов відзив на позовну заяву ОСОБА5, у якому вона засвідчує, що відсутній спір про місце проживання ОСОБА6 та ОСОБА7, тому просила визначити місце проживання наступним чином: ОСОБА6 проживає з батьком; ОСОБА7 проживає з нею (відзив зареєстрований о 12 год 45 хв).

Також, у цей же день надійшла заява ОСОБА5 про розгляд справи за її відсутності, позов визнала у повному обсязі.

10 серпня 2022 року до суду надійшла заява ОСОБА4, у якій він просив розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

10 серпня 2022 року до суду надійшли пояснення ОСОБА6 та ОСОБА7 (дітей), у яких вони повідомили, що між їхніми батьками досягнуто згоди щодо їх місця проживання: ОСОБА6 проживає з батьком; ОСОБА7 проживає з матір’ю.

Варто зауважити, що Головний центр обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби листом від 11 листопада 2025 року № 19/89434-25-Вих повідомив, що згідно з Базою даних інформації щодо перетинання державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованою територією України за період громадянка ОСОБА5 (відповідач у справі), ____ року народження, перетинала державний кордон України у напрямку виїзду 2 березня 2022 року та на територію України повернулася 16 жовтня 2022 року.

Окрім цього, діти ОСОБА6 та ОСОБА7 виїхали за межі України разом із матір’ю 2 березня 2022 року та на територію України повернулися 16 жовтня 2022 року.

Тобто, у період з 2 березня 2022 року до 16 жовтня 2022 року, зокрема і в період розгляду цивільної справи № 554/7323/22, відповідач ОСОБА5 та її діти перебували за межами території України, а тому не могли підписувати та подавати особисто до канцелярії суду будь-які документи.

Підсилює цей висновок також і інформація із журналу відвідувачів Октябрського районного суду міста Полтави за 10 серпня 2022 року, за змістом якої ОСОБА5 не реєструвалася у журналі у цей день.

У судове засідання, що призначене на 16 серпня 2022 року, учасники справи не з’явилися, фіксування судового процесу звукозаписувальними технічними засобами не здійснювалося про що свідчить відповідна довідка, складена секретарем судового засідання.

Судове засідання відкладене на 1 вересня 2022 року.

У матеріалах справи міститься:

1) довідка про доставку SMS-повідомлення у формі документа «Судова повістка про виклик до суду» на 1 вересня 2022 року о 13 год 30 хв ОСОБА4 (дата доставки 16 серпня 2022 року);

2) довідка про доставку SMS-повідомлення у формі документа «Судова повістка про виклик до суду» на 1 вересня 2022 року о 13 год 30 хв ОСОБА5. Відомості про доставку відсутні.

У судове засідання 1 вересня 2022 року учасники справ не з’явилися про що свідчить протокол судового засідання від 1 вересня 2022 року.

Суддя Шевська О.І. ухвалила рішення від 1 вересня 2022 року (https://reyestr.court.gov.ua/Review/106617108), яким позов задовольнила.

Шлюб між ОСОБА4 та ОСОБА5, що зареєстрований Центральним відділом реєстрації актів цивільного стану Полтавського міського управління юстиції Полтавської області, актовий запис № ___, свідоцтво мерії ___ №____ розірвала.

Визначила місце проживання дітей: ОСОБА6, ____ року народження, разом з батьком ОСОБА4, ОСОБА7, ____ року народження, разом з матір’ю ОСОБА5.

У матеріалах справи відсутні докази надіслання копії рішення від 1 вересня 2022 року учасникам справи.

На обкладинці судової справи містяться відомості про те, що 5 жовтня 2022 року певна особа отримала копію рішення (відомості про учасника справи, який отримав копію рішення відсутні).

Сторони не оскаржували рішення в апеляційному порядку, тому таке рішення набрало законної сили 3 жовтня 2022 року, що підтверджується відомостями з ЄДРСР.

Розгляд справи тривав з 4 серпня до 1 вересня 2022 року, тобто 27 календарних днів.

У матеріалах справи відсутні докази залучення до участі у справі органу опіки та піклування та відсутній висновок цього органу, складений на виконання повноважень, визначених у статті 19 Сімейного кодексу України.

Головний центр обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби листами від 11 листопада 2025 року № 19/89416-25-Вих, № 19/89434-25-Вих повідомив, що згідно з Базою даних інформації щодо перетинання державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованою територією України за період з 1 березня 2022 року до 11 листопада 2025 року громадянин ОСОБА4 (позивач), ____ року народження, 16 жовтня 2022 року виїхав за межі України та не повернувся.

Відповідно до листа Командування Сухопутних військ Збройних Сил України від 25 листопада 2025 року № 116/2/к/108652 ОСОБА4 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації не мав.

2) Справа № 554/8239/22

17 серпня 2022 року до Октябрського районного суду міста Полтави надійшла позовна заява ОСОБА8 до ОСОБА9 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини.

У матеріалах справи міститься підшита копія позовної заяви та доданих до неї документів.

У позовній заяві визначено місце фактичного проживання відповідача ОСОБА9: АДРЕСА2.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями від 17 серпня 2022 року справа розподілена для розгляду судді Шевській О.І.

Суддя Шевська О.І. ухвалою від 17 серпня 2022 року відкрила провадження у справі, вирішила розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Призначила судове засідання на 1 вересня 2022 року о 15 год 00 хв. Роз’яснила відповідачам їх право на подання до суду відзиву на позовну заяву, який за формою та змістом має відповідати вимогам статті 178 ЦПК України, і всі письмові докази, що підтверджують заперечення проти позову протягом 15 (п'ятнадцяти) днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, а позивачу – копію відзиву та доданих до нього документів (https://reyestr.court.gov.ua/Review/105795010).

У матеріалах справи міститься:

1) довідка про доставку SMS-повідомлення у формі документа «Судова повістка про виклик до суду» на 1 вересня 2022 року о 15 год 00 хв ОСОБА9. Відомості про доставку відсутні.

2) довідка про доставку SMS-повідомлення у формі документа «Судова повістка про виклик до суду» на 1 вересня 2022 року о 15 год 00 хв ОСОБА8 (дата доставки 18 серпня 2022 року).

23 серпня 2022 року надійшла заява ОСОБА9 про розгляд справи за її відсутності, позов визнала у повному обсязі (зареєстрована у суді о 9 год 42 хв).

23 серпня 2022 року до суду надійшов відзив на позовну заяву ОСОБА9, у якому вона засвідчує, що відсутній спір про місце проживання ОСОБА10 та ОСОБА11, тому просила визначити місце проживання наступним чином: ОСОБА10 проживає з батьком; ОСОБА11 проживає з нею (зареєстрований у суді о 9 год 41 хв).

23 серпня 2022 року до суду надійшла заява ОСОБА8, у якій він просив розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

23 серпня 2022 року до суду надійшли пояснення ОСОБА10 та ОСОБА11 (дітей), у яких вони повідомили, що між їхніми батьками досягнуто згоди щодо їх місця проживання: ОСОБА10 проживає з батьком; ОСОБА11 проживає з матір’ю.

Варто зауважити, що Головний центр обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби листом від 11 листопада 2025 року № 19/89434-25-Вих повідомив, що згідно з Базою даних інформації щодо перетинання державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованою територією України за період громадянка ОСОБА9 (відповідач у справі), ____ року народження, перетинала державний кордон України у напрямку виїзду 22 червня 2022 року та на територію України повернулася 14 жовтня 2022 року.

Окрім цього, діти ОСОБА10 та ОСОБА11 виїхали за межі України разом із матір’ю 20 квітня 2022 року та на територію України повернулися 14 жовтня 2022 року.

Тобто, у період з 22 червня 2022 року до 14 жовтня 2022 року (діти з 20 квітня до 14 жовтня 2022 року), зокрема і в період розгляду цивільної справи № 554/8239/22, відповідач ОСОБА9 та її діти перебували за межами території України, а тому не могли підписувати та подавати особисто до канцелярії суду будь-які документи.

Підсилює цей висновок і інформація із журналу відвідувачів Октябрського районного суду міста Полтави за 23 серпня 2022 року, за змістом якого ОСОБА9 не відвідувала суд у цей день.

У судове засідання, що призначене на 1 вересня 2022 року, учасники справи не з’явилися, фіксування судового процесу звукозаписувальними технічними засобами не здійснювалося про що свідчить відповідна довідка, складена секретарем судового засідання.

Судове засідання відкладене на 19 вересня 2022 року.

У матеріалах справи міститься довідка про доставку SMS-повідомлення у формі документа «Судова повістка про виклик до суду» на 19 вересня 2022 року о 13 год 15 хв ОСОБА8 (дата доставки 1 вересня 2022 року).

Інформація щодо повідомлення ОСОБА9 про проведення судового засідання 19 вересня 2022 року відсутня.

У судове засідання 19 вересня 2022 року учасники справ не з’явилися про що свідчить протокол судового засідання від 19 вересня 2022 року.

Суддя Шевська О.І. ухвалила рішення від 19 вересня 2022 року (https://reyestr.court.gov.ua/Review/106875386), яким позов задовольнила.

Шлюб між ОСОБА8 та ОСОБА9, що зареєстрований 13 жовтня 2007 року Центральним відділом реєстрації актів цивільного стану Полтавського міського управління юстиції Полтавської області, актовий запис № ____, свідоцтво серії __ № ____ розірвала.

Визначила місце проживання дітей: ОСОБА10, ____ року народження, разом з батьком ОСОБА8; ОСОБА11, ____ року народження, разом з матір’ю ОСОБА9.

У матеріалах справи відсутні докази надіслання копії рішення від 19 вересня 2022 року учасникам справи.

На обкладинці судової справи містяться відомості про те, що 21 жовтня 2022 року невідома особа отримала копію рішення (відомості про учасника справи, який отримав копію рішення відсутні).

Сторони не оскаржували рішення в апеляційному порядку, тому таке рішення набрало законної сили 20 жовтня 2022 року, що підтверджується відомостями з ЄДРСР.

Розгляд справи тривав з 17 серпня до 19 вересня 2022 року, тобто 33 календарних днів.

Головний центр обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби листами від 11 листопада 2025 року № 19/89416-25-Вих, № 19/89434-25-Вих повідомив, що згідно з Базою даних інформації щодо перетинання державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованою територією України за період з 1 березня 2022 року до 11 листопада 2025 року громадянин ОСОБА8 (позивач), ____ року народження, 27 жовтня 2022 року виїхав за межі України та не повернувся.

Відповідно до листа Командування Сухопутних військ Збройних Сил України від 25 листопада 2025 року № 116/2/к/108652 ОСОБА8 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації не мав.

3) Справа № 554/7329/22

4 серпня 2022 року до Октябрського районного суду міста Полтави надійшла позовна заява ОСОБА12 до ОСОБА13 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини.

У позовній заяві визначено місце фактичного проживання відповідача: АДРЕСА3.

Суддя Шевська О.І. ухвалою від 4 серпня 2022 року відкрила провадження у справі, вирішила розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Призначила судове засідання на 18 серпня 2022 року о 16 год 00 хв. Роз’яснила відповідачам їх право на подання до суду відзиву на позовну заяву, який за формою та змістом має відповідати вимогам статті 178 ЦПК України, і всі письмові докази, що підтверджують заперечення проти позову протягом 15 (п'ятнадцяти) днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, а позивачу – копію відзиву та доданих до нього документів (https://reyestr.court.gov.ua/Review/105618786).

У матеріалах справи міститься:

1) довідка про доставку SMS-повідомлення у формі документа «Судова повістка про виклик до суду» на 18 серпня 2022 року о 16 год 00 хв ОСОБА12 (дата доставки 8 серпня 2022 року).

2) довідка про доставку SMS-повідомлення у формі документа «Судова повістка про виклик до суду» на 18 серпня 2022 року о 16 год 00 хв ОСОБА13 (дата доставки 8 серпня 2022 року).

10 серпня 2022 року надійшла заява ОСОБА13 про розгляд справи за її відсутності, позов визнала у повному обсязі.

10 серпня 2022 року до суду надійшов відзив на позовну заяву ОСОБА13, у якому вона засвідчує, що відсутній спір про місце проживання дітей, тому просила визначити місце проживання наступним чином: ОСОБА14 проживає з батьком; ОСОБА15 проживає з матір’ю.

10 серпня 2022 року до суду надійшла заява ОСОБА12 у якій він просив розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

10 серпня 2022 року до суду надійшли пояснення ОСОБА14 та ОСОБА15 (дітей), у яких вони повідомили, що між їхніми батьками досягнуто згоди щодо їх місця проживання: ОСОБА14 проживає з батьком; ОСОБА15 проживає з матір’ю.

Варто зауважити, що Головний центр обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби листом від 11 листопада 2025 року № 19/89434-25-Вих повідомив, що згідно з Базою даних інформації щодо перетинання державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованою територією України за період громадянка ОСОБА13 (відповідач у справі), ____ року народження, перетинала державний кордон України у напрямку виїзду 2 серпня 2022 року та на територію України повернулася 13 серпня 2022 року.

Окрім цього, ОСОБА12 виїхав за межі України разом із матір’ю 2 серпня 2022 року та на територію України повернувся 13 серпня 2022 року.

Тобто, у період з 2 серпня 2022 року до 13 серпня 2022 року, зокрема і в період розгляду цивільної справи № 554/7329/22, відповідач та її дитина перебували за межами території України, а тому не могли підписувати та подавати особисто до канцелярії суду будь-які документи.

У судове засідання, що призначене на 18 серпня 2022 року, учасники справи не з’явилися, фіксування судового процесу звукозаписувальними технічними засобами не здійснювалося про що свідчить відповідна довідка, складена секретарем судового засідання.

Судове засідання відкладене на 21 вересня 2022 року.

У матеріалах справи міститься:

1) довідка про доставку SMS-повідомлення у формі документа «Судова повістка про виклик до суду» на 21 вересня 2022 року об 11 год 30 хв ОСОБА12 (дата доставки 18 серпня 2022 року);

2) довідка про доставку SMS-повідомлення у формі документа «Судова повістка про виклик до суду» на 21 вересня 2022 року об 11 год 30 хв ОСОБА13 (дата доставки 18 серпня 2022 року).

У судове засідання 21 вересня 2022 року учасники справ не з’явилися про що свідчить протокол судового засідання від 19 вересня 2022 року.

Суддя Шевська О.І. ухвалила рішення від 21 вересня 2022 року (https://reyestr.court.gov.ua/Review/106875386), яким позов задовольнила.

Шлюб між ОСОБА12 та ОСОБА13, що зареєстрований 5 жовтня 2001 року відділом реєстрації актів громадянського стану Радянського районного управління юстиції у місті Києві, актовий запис ___, свідоцтво серії ___ № ____ розірвала.

Визначила місце проживання дітей: ОСОБА14 ____ року народження, разом з батьком ОСОБА12, ОСОБА15, ____ року народження, разом з матір’ю ОСОБА13.

У матеріалах справи відсутні докази надіслання копії рішення від 21 вересня 2022 року учасникам справи.

На обкладинці судової справи містяться відомості про те, що 24 жовтня 2022 року невідома особа отримала копію рішення (відомості про учасника справи, який отримав копію рішення відсутні).

Сторони не оскаржували рішення в апеляційному порядку, тому таке рішення набрало законної сили 24 жовтня 2022 року, що підтверджується відомостями з ЄДРСР.

Розгляд справи тривав з 4 серпня до 21 вересня 2022 року, тобто 48 календарних днів.

Головний центр обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби листами від 11 листопада 2025 року № 19/89416-25-Вих, № 19/89434-25-Вих повідомив, що згідно з Базою даних інформації щодо перетинання державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованою територією України за період з 1 березня 2022 року до 11 листопада 2025 року громадянин ОСОБА12 (позивач), ____ року народження, 31 жовтня 2022 року виїхав за межі України та не повернувся.

Відповідно до листа Командування Сухопутних військ Збройних Сил України від 25 листопада 2025 року № 116/2/к/108652 ОСОБА12 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації не мав.

4) Справа № 554/8863/22

30 серпня 2022 року до Октябрського районного суду міста Полтави надійшла позовна заява ОСОБА1 до ОСОБА2, третя особа: орган опіки та піклування виконавчого комітету Шевченківської районної у місті Полтаві ради, про позбавлення батьківських прав.

Позовна зареєстрована у суді 30 серпня 2022 року о 8:58 за вх. № 37403/22-Вх.

У позовній заяві визначено місце проживання відповідача: АДРЕСА4 (це підтверджується і копією паспорта громадянина України відповідача, що додана до позовної заяви).

Окрім того, відповідно до документа № 2289-4544-7335-8221 про сплату судового збору, який є додатком до позовної заяви від 30 серпня 2022 року, збір сплачений лише 1 вересня 2022 року об 11:36, тобто через 2 дні після подання позову та ухвали про відкриття провадження. При цьому цей документ у справі розташовано раніше, ніж ухвала про відкриття провадження, даних про його долучення до позову окремим документом у справі немає і невідомо, яким чином його туди долучено.

Шевченківський районний суд міста Полтави листом від 24 жовтня 2025 року повідомив, що під час реєстрації справи квитанції про сплату судового збору не було. Ймовірно, таку квитанцію надано безпосередньо до офісу судді та підшито секретарем судового засідання до матеріалів справи. Секретар судового засідання Шевченко О.В., яка працювала із суддею Шевською О.І., зі спливом часу не пам’ятає від кого і коли отримувала квитанцію.

Суддя Шевська О.І. ухвалою від 30 серпня 2022 року відкрила провадження у справі, вирішила розглядати справу за правилами загального позовного провадження з викликом сторін. Призначила підготовче судове засідання на 29 вересня 2022 року о 15 год 00 хв. Роз’яснила відповідачам їх право на подання до суду відзиву на позовну заяву, який за формою та змістом має відповідати вимогам статті 178 ЦПК України, і всі письмові докази, що підтверджують заперечення проти позову протягом 15 (п'ятнадцяти) днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, а позивачу – копію відзиву та доданих до нього документів (https://reyestr.court.gov.ua/Review/106527493).

Варто зауважити, що у матеріалах справи міститься ухвала від 30 серпня 2022 року, водночас, у ЄДРСР міститься ухвала від 31 серпня 2022 року (надіслана до ЄДРСР 30 вересня 2022 року).

Автоматизований розподіл цієї справи на суддю Шевську О.І. здійснено 31 серпня 2022 року о 9:07.

У матеріалах справи міститься:

1) довідка про доставку SMS-повідомлення у формі документа «Судова повістка про виклик до суду» на 29 вересня 2022 року о 15 год 00 хв ОСОБА1 (дата доставки 5 вересня 2022 року).

2) довідка про доставку SMS-повідомлення у формі документа «Судова повістка про виклик до суду» на 29 вересня 2022 року о 15 год 00 хв ОСОБА2 (дата доставки 5 вересня 2022 року).

29 вересня 2022 року суддя Шевська О.І. провела підготовче судове засідання, у якому взяли участь позивач, його представник, відповідач та представник третьої особи.

Згідно з протоколом судового засідання від 29 вересня 2022 року судове засідання тривало з 15:42:09 до 15:48:08. Зокрема представник органу опіки та піклування висловилася щодо відсутності нагальної потреби у висновку.

Дослідивши технічний запис судового засідання 29 вересня 2022 року, Друга Дисциплінарна Палата Вищої ради правосуддя установила, що (таймінг з 2:25 до 3:20) суддя Шевська О.І. з’ясовує думку третьої особи щодо необхідності складення висновку органу опіки та піклування. Представник органу опіки та піклування повідомила, що зважаючи на те, що у матеріалах справи наявна нотаріально засвідчена заява відповідача про визнання позову, тому доцільність у складенні висновку відсутня.

Суддя Шевська О.І. ухвалою від 29 вересня 2022 року закрила підготовче провадження у цивільній справі та призначила справу до судового розгляду по суті на 15 год 30 хв 19 жовтня 2022 року.

Учасники справи повідомлені про дату та час наступного судового засідання під розписку.

У рішенні зазначено, що у судове засідання 19 жовтня 2022 року представник позивача та позивач не з’явилися, надали суду заяву, у якій прохали проводити розгляд справи за їх відсутності, вимоги підтримали та прохали їх задовольнити (заява у матеріалах справи відсутня).

Відповідач ОСОБА2 в судове засідання не з’явилася, прохала проводити розгляд справи за її відсутності, проти задоволення позовних вимог не заперечувала (заява у матеріалах справи відсутня).

Представник третьої особи в судове засідання не з’явився, на попередньому судовому засіданні представником повідомлено, що потреби у висновку не має, оскільки є посвідчена заява від матері, в якій остання не заперечує проти позбавлення її батьківських прав.

Суддя Шевська О.І. ухвалила рішення від 19 жовтня 2022 року (https://reyestr.court.gov.ua/Review/107012847), яким позов задовольнила.

Позбавила ОСОБА2 батьківських прав відносно сина ОСОБА3, ____ року народження.

Стягнула з ОСОБА2 на користь ОСОБА1 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА3 у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 30 серпня 2022 року та продовжувати до досягнення дитиною повноліття.

У матеріалах справи відсутні докази надіслання копії рішення від 19 жовтня 2022 року учасникам справи.

На обкладинці судової справи містяться відомості про те, що 6 грудня 2022 року ОСОБА26 (представник позивача) отримала копію рішення.

Сторони не оскаржували рішення в апеляційному порядку, тому таке рішення набрало законної сили 21 листопада 2022 року, що підтверджується відомостями з ЄДРСР.

Розгляд справи тривав з 30 серпня до 19 жовтня 2022 року, тобто 50 календарних днів.

У матеріалах справи відсутній висновок органу опіки та піклування, складений на виконання повноважень, визначених у статті 19 Сімейного кодексу України.

Відповідно до листа Командування Сухопутних військ Збройних Сил України від 25 листопада 2025 року № 116/2/к/108652 ОСОБА1 мав відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 4 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» до 5 листопада 2025 року (жінки та чоловіки, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо другий з батьків такої дитини (дітей) помер, позбавлений батьківських прав, визнаний зниклим безвісти або безвісно відсутнім, оголошений померлим, відбуває покарання у місцях позбавлення волі, а також коли особа самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду або запис про батька такої дитини в Книзі реєстрації народжень здійснений на підставі частини першої статті 135 Сімейного кодексу України).

5) Справа № 554/5255/22

29 червня 2022 року до Октябрського районного суду міста Полтави надійшла позовна заява ОСОБА16 до ОСОБА17 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини.

У позовній заяві визначено місце проживання відповідача: АДРЕСА21 (доказів на підтвердження цього факту не надано).

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями від 29 червня 2022 року справа розподілена для розгляду судді Шевській О.І.

Суддя Шевська О.І. ухвалою від 30 червня 2022 року відкрила провадження у справі, вирішила розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Призначила судове засідання на 18 липня 2022 року об 11 год 15 хв. Роз’яснила відповідачам їх право на подання до суду відзиву на позовну заяву, який за формою та змістом має відповідати вимогам статті 178 ЦПК України, і всі письмові докази, що підтверджують заперечення проти позову протягом 15 (п'ятнадцяти) днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, а позивачу – копію відзиву та доданих до нього документів (https://reyestr.court.gov.ua/Review/105456681).

У матеріалах справи міститься:

1) довідка про доставку SMS-повідомлення у формі документа «Судова повістка про виклик до суду» на 18 липня 2022 року об 11 год 15 хв ОСОБА17 (дата доставки 1 липня 2022 року).

2) довідка про доставку SMS-повідомлення у формі документа «Судова повістка про виклик до суду» на 18 липня 2022 року об 11 год 15 хв ОСОБА16 (дата доставки 1 липня 2022 року).

5 липня 2022 року до суду надійшли пояснення ОСОБА18 та ОСОБА19 (дітей), у яких вони повідомили, що між їхніми батьками досягнуто згоди щодо їх місця проживання: ОСОБА19 проживає з батьком; ОСОБА18 проживає з матір’ю.

20 липня 2022 року до суду надійшла заява ОСОБА17 про розгляд справи за її відсутності, позов визнала у повному обсязі.

До суду надійшов відзив на позовну заяву ОСОБА17, у якому вона засвідчує, що відсутній спір про місце проживання дітей, тому просила визначити місце проживання наступним чином: ОСОБА19 проживає з батьком; ОСОБА18 проживає з матір’ю.

20 липня 2022 року до суду надійшла заява ОСОБА16, у якій він просив розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

У судове засідання, що призначене на 18 липня 2022 року, учасники справи не з’явилися, фіксування судового процесу звукозаписувальними технічними засобами не здійснювалося про що свідчить відповідна довідка, складена секретарем судового засідання.

Судове засідання відкладене на 28 липня 2025 року. У матеріалах справи відсутні докази належного повідомлення учасників справи щодо дати та часу цього судового засідання.

Суддя Шевська О.І. ухвалила рішення від 28 липня 2022 року (https://reyestr.court.gov.ua/Review/105641250), яким позов задовольнила.

Шлюб між ОСОБА16 та ОСОБА17, що зареєстрований відділом РАГС Лохвицького районного управління юстиції, актовий запис № __, свідоцтво ___ № ____ розірвала.

Визначила місце проживання дітей: ОСОБА19, ____ року народження, разом з батьком ОСОБА16, ОСОБА18, ____ року, разом з матір’ю ОСОБА17.

У матеріалах справи відсутні докази надіслання копії рішення від 28 липня 2022 року учасникам справи.

У матеріалах справи міститься розписка від 29 серпня 2022 року, яка свідчить про те, що ОСОБА16 отримав копію рішення 28 липня 2022 року.

Сторони не оскаржували рішення в апеляційному порядку, тому таке рішення набрало законної сили 29 серпня 2022 року, що підтверджується відомостями з ЄДРСР.

Розгляд справи тривав з 29 червня до 28 липня 2022 року, тобто 29 календарних днів.

Головний центр обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби листами від 11 листопада 2025 року № 19/89416-25-Вих, № 19/89434-25-Вих повідомив, що згідно з Базою даних інформації щодо перетинання державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованою територією України за період з 1 березня 2022 року до 11 листопада 2025 року громадянин ОСОБА16 (позивач), ____ року народження, 3 вересня 2022 року виїхав за межі України та не повернувся.

Відповідно до листа Командування Сухопутних військ Збройних Сил України від 25 листопада 2025 року № 116/2/к/108652 ОСОБА16 мав відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 4 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» до 7 лютого 2025 року (жінки та чоловіки, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо другий з батьків такої дитини (дітей) помер, позбавлений батьківських прав, визнаний зниклим безвісти або безвісно відсутнім, оголошений померлим, відбуває покарання у місцях позбавлення волі, а також коли особа самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду або запис про батька такої дитини в Книзі реєстрації народжень здійснений на підставі частини першої статті 135 СК України).

6) Справа № 554/11432/22

13 жовтня 2022 року до Октябрського районного суду міста Полтави надійшла позовна заява ОСОБА20 до ОСОБА21 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини.

У позовній заяві визначено місце проживання відповідача: АДРЕСА19 (доказів на підтвердження цього факту не надано).

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями від 13 жовтня 2022 року справа розподілена для розгляду судді Шевській О.І.

Суддя Шевська О.І. ухвалою від 13 жовтня 2022 року відкрила провадження у справі, вирішила розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Призначила судове засідання на 31 жовтня 2022 року о 16 год 30 хв. Роз’яснила відповідачам їх право на подання до суду відзиву на позовну заяву, який за формою та змістом має відповідати вимогам статті 178 ЦПК України, і всі письмові докази, що підтверджують заперечення проти позову протягом 15 (п'ятнадцяти) днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, а позивачу – копію відзиву та доданих до нього документів (https://reyestr.court.gov.ua/Review/106769796).

У матеріалах справи відсутні докази повідомлення учасників справи про дату, час та місце судового засідання.

У матеріалах справи відсутні докази надіслання та вручення учасникам справи копії ухвали про відкриття провадження у справі, як і докази надіслання відповідачу копії позовної заяви з додатками (поштовий конверт повернувся до суду із відміткою АТ «Укрпошта» «за закінченням терміну зберігання»).

24 жовтня 2022 року до суду надійшла заява ОСОБА21 про розгляд справи за її відсутності, позов визнала у повному обсязі (зареєстрована у суді о 15 год 56 хв).

24 жовтня 2022 року до суду надійшов відзив на позовну заяву ОСОБА21, у якому вона засвідчує, що відсутній спір про місце проживання дітей, тому просила визначити місце проживання наступним чином: ОСОБА22 проживає з батьком (зареєстрований у суді о 15 год 56 хв).

24 жовтня 2022 року до суду надійшла заява ОСОБА20, у якій він просив розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Варто зауважити, що Головний центр обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби листом від 11 листопада 2025 року № 19/89434-25-Вих повідомив, що згідно з Базою даних інформації щодо перетинання державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованою територією України за період громадянка ОСОБА21 (відповідач у справі), ____ року народження, перетинала державний кордон України у напрямку виїзду 1 березня 2022 року та на територію України повернулася 4 грудня 2022 року.

Тобто, у період з 1 березня до 4 грудня 2022 року, зокрема і в період розгляду цивільної справи № 554/11432/22, відповідач перебувала за межами території України, а тому не могла підписувати та подавати особисто до канцелярії суду будь-які документи.

Підсилює цей висновок і інформація із журналу відвідувачів Октябрського районного суду міста Полтави за 24 жовтня 2022 року, за змістом якого ОСОБА21 не відвідувала суд у цей день.

У судове засідання, що призначене на 31 жовтня 2022 року, учасники справи не з’явилися, фіксування судового процесу звукозаписувальними технічними засобами не здійснювалося про що свідчить відповідна довідка, складена секретарем судового засідання.

Судове засідання відкладене на 9 листопада 2022 року. У матеріалах справи відсутні докази належного повідомлення учасників справи щодо дати та часу цього судового засідання.

Суддя Шевська О.І. ухвалила рішення від 9 листопада 2022 року (https://reyestr.court.gov.ua/Review/107443435), яким позов задовольнила.

Шлюб між ОСОБА20 та ОСОБА21, що зареєстрований 28 травня 2011 року відділом реєстрації актів цивільного стану по місті Смілі Смілянського міськрайонного управління юстиції у Черкаській області, актовий запис № __, свідоцтво серії ___ № ____ розірвала.

Визначила місце проживання дитини ОСОБА22, ____ року народження, разом з батьком ОСОБА20, як таким що самостійно її виховує.

У матеріалах справи відсутні докази надіслання копії рішення від 9 листопада 2022 року учасникам справи.

У матеріалах справи міститься супровідний лист на ім’я ОСОБА21, на якому міститься відмітка «рішення отримав» (без зазначення відомостей особи, яка отримала рішення).

Сторони не оскаржували рішення в апеляційному порядку, тому таке рішення набрало законної сили 9 грудня 2022 року, що підтверджується відомостями з ЄДРСР.

Розгляд справи тривав з 13 жовтня до 9 листопада 2022 року, тобто 27 календарних днів.

Головний центр обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби листами від 11 листопада 2025 року № 19/89416-25-Вих, № 19/89434-25-Вих повідомив, що згідно з Базою даних інформації щодо перетинання державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованою територією України за період з 1 березня 2022 року до 11 листопада 2025 року громадянин ОСОБА20 (позивач), ____ року народження, 10 січня 2023 року виїхав за межі України та не повернувся.

Відповідно до листа Командування Сухопутних військ Збройних Сил України від 25 листопада 2025 року № 116/2/к/108652 ОСОБА20 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації не мав.

7) Справа № 554/7000/22

28 липня 2022 року до Октябрського районного суду міста Полтави надійшла позовна заява ОСОБА23 до ОСОБА24, третя особа: Служба у справах дітей по Московському району департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради, про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини.

У позовній заяві визначено місце проживання відповідача: АДРЕСА5 (це також підтверджується копією паспорта громадянина України ОСОБА24, долученої до позовної заяви).

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями від 28 липня 2022 року справа розподілена для розгляду судді Шевській О.І.

Суддя Шевська О.І. ухвалою від 28 липня 2022 року відкрила провадження у справі, вирішила розглядати справу за правилами загального позовного провадження. Призначила підготовче судове засідання на 5 серпня 2022 року о 13 год 00 хв. Роз’яснила відповідачу його право на подання до суду відзиву на позовну заяву, який за формою та змістом має відповідати вимогам статті 178 ЦПК України, і всі письмові докази, що підтверджують заперечення проти позову протягом 15 (п'ятнадцяти) днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, а позивачу – копію відзиву та доданих до нього документів (https://reyestr.court.gov.ua/Review/105498655).

У матеріалах справи міститься довідка про доставку SMS-повідомлення у формі документа «Судова повістка про виклик до суду» на 5 серпня 2022 року о 13 год 00 хв ОСОБА23 (дата доставки 1 серпня 2022 року).

Докази надсилання та вручення копії ухвали про відкриття провадження, копії позовної заяви з додатками, судової повістки про виклик ОСОБА24 та третій особі у матеріалах справи відсутні.

5 серпня 2022 року судове засідання не відбулося у зв’язку із зайнятістю судді на навчанні.

У матеріалах справи міститься:

1) довідка про доставку SMS-повідомлення у формі документа «Судова повістка про виклик до суду» на 15 серпня 2022 року о 13 год 00 хв ОСОБА23 (дата доставки 5 серпня 2022 року);

2) довідка про доставку SMS-повідомлення у формі документа «Судова повістка про виклик до суду» на 15 серпня 2022 року о 13 год 00 хв ОСОБА24 (дата доставки 5 серпня 2022 року).

5 серпня 2022 року до суду надійшло клопотання ОСОБА23, у якому він підтримав позовну заяву у повному обсязі, просив розгляд справи провести без його участі.

5 серпня 2022 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач не заперечувала проти позовних вимог, просила розглянути справу за наявними матеріалами.

У судове засідання, що призначене на 15 серпня 2022 року, учасники справи не з’явилися, фіксування судового процесу звукозаписувальними технічними засобами не здійснювалося про що свідчить відповідна довідка, складена секретарем судового засідання.

Судове засідання відкладене на 29 серпня 2022 року. У матеріалах справи відсутні докази належного повідомлення учасників справи щодо дати та часу цього судового засідання (окрім представника позивача).

26 серпня 2022 року на електронну пошту суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника третьої особи (не підписане кваліфікованим електронним підписом).

У судове засідання, що призначене на 29 серпня 2022 року, учасники справи не з’явилися, фіксування судового процесу звукозаписувальними технічними засобами не здійснювалося про що свідчить відповідна довідка, складена секретарем судового засідання.

Суддя Шевська О.І. ухвалою від 29 серпня 2022 року закрила підготовче провадження у цивільній справі та призначила справу до судового розгляду по суті на 15 год 30 хв 29 серпня 2022 року (https://reyestr.court.gov.ua/Review/106518205).

Суддя Шевська О.І. ухвалила рішення від 29 серпня 2022 року (https://reyestr.court.gov.ua/Review/106518204), яким позов задовольнила.

Шлюб між ОСОБА23 та ОСОБА24, що зареєстрований 5 червня 2004 року у відділі реєстрації актів цивільного стану Московського районного управління юстиції міста Харків, актовий запис № ___ свідоцтво серії ___ № ____ розірвала.

Визначила місце проживання неповнолітньої дитини ОСОБА25, ____ року народження, разом з батьком ОСОБА23 з покладенням на батька обов’язку щодо утримання та виховання неповнолітнього сина ОСОБА25.

У матеріалах справи відсутні докази надіслання копії рішення від 29 серпня 2022 року учасникам справи.

На обкладинці матеріалів справи міститься відмітка про отримання копії рішення суду представником позивача 29 вересня 2022 року.

Сторони не оскаржували рішення в апеляційному порядку, тому таке рішення набрало законної сили 29 вересня 2022 року, що підтверджується відомостями з ЄДРСР.

Розгляд справи тривав з 28 липня до 29 серпня 2022 року, тобто 32 календарних днів.

Головний центр обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби листами від 11 листопада 2025 року № 19/89416-25-Вих, № 19/89434-25-Вих повідомив, що згідно з Базою даних інформації щодо перетинання державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованою територією України за період з 1 березня 2022 року до 11 листопада 2025 року громадянин ОСОБА23 (позивач), ____ року народження, неодноразово здійснював виїзди за межі території України та повертався назад.

Відповідно до листа Командування Сухопутних військ Збройних Сил України від 25 листопада 2025 року № 116/2/к/108652 ОСОБА23 має відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 4 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (жінки та чоловіки, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо другий з батьків такої дитини (дітей) помер, позбавлений батьківських прав, визнаний зниклим безвісти або безвісно відсутнім, оголошений померлим, відбуває покарання у місцях позбавлення волі, а також коли особа самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду або запис про батька такої дитини в Книзі реєстрації народжень здійснений на підставі частини першої статті 135 СК України).

8) Справа № 554/993/23

3 лютого 2023 року до Октябрського районного суду міста Полтави надійшла позовна заява ОСОБА27 до ОСОБА28 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини.

У позовній заяві визначено місце проживання відповідача: АДРЕСА6 (доказів на підтвердження цього факту не надано).

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями від 3 лютого 2023 року справа розподілена для розгляду судді Шевській О.І.

Суддя Шевська О.І. ухвалою від 3 лютого 2023 року відкрила провадження у справі, вирішила розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Призначила судове засідання на 14 лютого 2023 року об 11 год 30 хв. Роз’яснила відповідачам їх право на подання до суду відзиву на позовну заяву, який за формою та змістом має відповідати вимогам статті 178 ЦПК України, і всі письмові докази, що підтверджують заперечення проти позову протягом 15 (п'ятнадцяти) днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, а позивачу – копію відзиву та доданих до нього документів (https://reyestr.court.gov.ua/Review/108928158).

8 лютого 2023 року до суду надійшла заява ОСОБА28 про розгляд справи за її відсутності, позов визнала у повному обсязі.

8 лютого 2023 року до суду надійшов відзив на позовну заяву ОСОБА28, у якому вона засвідчує, що відсутній спір про місце проживання дітей, тому просила визначити місце проживання наступним чином: ОСОБА29 проживає з батьком.

8 лютого 2023 року до суду надійшла заява ОСОБА27, у якій він просив розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

У судове засідання, що призначене на 14 лютого 2023 року, учасники справи не з’явилися, фіксування судового процесу звукозаписувальними технічними засобами не здійснювалося.

Судове засідання відкладене на 1 березня 2023 року. У матеріалах справи відсутні докази належного повідомлення учасників справи щодо дати та часу цього судового засідання.

Суддя Шевська О.І. ухвалила рішення від 1 березня 2023 року (https://reyestr.court.gov.ua/Review/109678734), яким позов задовольнила.

Шлюб між ОСОБА27 та ОСОБА28, що зареєстрований 11 вересня 2015 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Полтавського районного управління юстиції у Полтавській області, актовий запис № __, свідоцтво серії ___ № ____ розірвала.

Визначила місце проживання дитини ОСОБА29, ____ року народження, разом з батьком ОСОБА27, який самостійно здійснює догляд та виховання цієї малолітньої дитини.

У матеріалах справи відсутні докази надіслання копії рішення від 1 березня 2023 року учасникам справи.

Сторони не оскаржували рішення в апеляційному порядку, тому таке рішення набрало законної сили 3 квітня 2023 року, що підтверджується відомостями з ЄДРСР.

Розгляд справи тривав з 3 лютого до 1 березня 2023 року, тобто 26 календарних днів.

Головний центр обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби листами від 11 листопада 2025 року № 19/89416-25-Вих, № 19/89434-25-Вих повідомив, що згідно з Базою даних інформації щодо перетинання державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованою територією України за період з 1 березня 2022 року до 11 листопада 2025 року громадянин ОСОБА27 (позивач), ____ року народження, 15 квітня 2023 року виїхав за межі України та не повернувся.

Відповідно до листа Командування Сухопутних військ Збройних Сил України від 25 листопада 2025 року № 116/2/к/108652 ОСОБА27 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації не мав.

9) Справа № 554/9324/22

6 вересня 2022 року до Октябрського районного суду міста Полтави надійшла позовна заява ОСОБА30 до ОСОБА31 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини.

У позовній заяві визначено місце проживання відповідача: АДРЕСА7 (доказів на підтвердження цього факту не надано).

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями від 6 вересня 2022 року справа розподілена для розгляду судді Шевській О.І.

Суддя Шевська О.І. ухвалою від 6 вересня 2022 року відкрила провадження у справі, вирішила розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Призначила судове засідання на 26 вересня 2022 року о 16 год 00 хв. Роз’яснила відповідачам їх право на подання до суду відзиву на позовну заяву, який за формою та змістом має відповідати вимогам статті 178 ЦПК України, і всі письмові докази, що підтверджують заперечення проти позову протягом 15 (п'ятнадцяти) днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, а позивачу – копію відзиву та доданих до нього документів (https://reyestr.court.gov.ua/Review/106132083).

У матеріалах справи міститься:

1) довідка про доставку SMS-повідомлення у формі документа «Судова повістка про виклик до суду» на 26 вересня 2022 року о 16 год 00 хв ОСОБА30 (дата доставки 8 вересня 2022 року);

2) довідка про недоставлення SMS-повідомлення у формі документа «Судова повістка про виклик до суду» ОСОБА31.

У матеріалах справи відсутні докази надіслання та вручення учасникам справи копії ухвали про відкриття провадження у справі, як і докази надіслання відповідачу копії позовної заяви з додатками та судової повістки про виклик.

12 вересня 2022 року до суду надійшла заява ОСОБА31 про розгляд справи за її відсутності, позов визнала у повному обсязі (зареєстрована у суді о 13 год 29 хв).

12 вересня 2022 року до суду надійшов відзив на позовну заяву ОСОБА31, у якому вона засвідчує, що відсутній спір про місце проживання дітей, тому просила визначити місце проживання наступним чином: ОСОБА32 проживає з батьком; ОСОБА33 – із нею (зареєстрований у суді о 13 год 30 хв).

12 вересня 2022 року до суду надійшла заява ОСОБА30, у якій він просив розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

12 вересня 2022 року до суду надійшли пояснення ОСОБА32 (дитина), яка повідомила, що їй безпечніше проживати разом із батьком.

Варто зауважити, що Головний центр обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби листом від 11 листопада 2025 року № 19/89434-25-Вих повідомив, що згідно з Базою даних інформації щодо перетинання державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованою територією України за період громадянка ОСОБА31 (відповідач у справі), ____ року народження, перетинала державний кордон України у напрямку виїзду 16 березня 2022 року та на територію України повернулася 21 листопада 2022 року.

Окрім цього, діти ОСОБА32 та ОСОБА33 виїхали за межі України разом із матір’ю 16 березня 2022 року. ОСОБА32 повернулася із матір’ю 21 листопада 2022 року (ОСОБА33 не повернувся на територію України).

Тобто, у період з 16 березня до 21 листопада 2022 року (ОСОБА33 до сих пір), зокрема і в період розгляду цивільної справи № 554/9324/22, відповідач ОСОБА31 та ОСОБА32 перебували за межами території України, а тому не могли підписувати та подавати особисто до канцелярії суду будь-які документи.

Підсилює цей висновок і інформація із журналу відвідувачів Октябрського районного суду міста Полтави за 12 вересня 2022 року, за змістом якого ОСОБА31 не відвідувала суд у цей день.

У судове засідання, що призначене на 26 вересня 2022 року, учасники справи не з’явилися, фіксування судового процесу звукозаписувальними технічними засобами не здійснювалося.

Судове засідання відкладене на 10 жовтня 2022 року.

У матеріалах справи міститься довідка про доставку SMS-повідомлення у формі документа «Судова повістка про виклик до суду» на 10 жовтня 2022 року о 13 год 30 хв ОСОБА30 (дата доставки 26 вересня 2022 року).

У матеріалах справи відсутні докази належного повідомлення відповідача щодо дати та часу цього судового засідання.

Суддя Шевська О.І. ухвалила рішення від 10 жовтня 2022 року (https://reyestr.court.gov.ua/Review/107012829), яким позов задовольнила.

Шлюб між ОСОБА30 та ОСОБА31, що зареєстрований 6 червня 2009 року Солоницівською селищною радою Дергачівського району Харківської області, актовий запис № __, свідоцтво серії ___ № ____ розірвала.

Визначила місце проживання ОСОБА32, ____ року народження, разом з батьком ОСОБА30, ОСОБА33, ____ року народження, разом з матір’ю ОСОБА31.

У матеріалах справи відсутні докази надіслання копії рішення від 10 жовтня 2022 року учасникам справи.

Сторони не оскаржували рішення в апеляційному порядку, тому таке рішення набрало законної сили 11 листопада 2022 року, що підтверджується відомостями з ЄДРСР.

Розгляд справи тривав з 6 вересня до 10 жовтня 2022 року, тобто 34 календарних днів.

Головний центр обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби листами від 11 листопада 2025 року № 19/89416-25-Вих, № 19/89434-25-Вих повідомив, що згідно з Базою даних інформації щодо перетинання державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованою територією України за період з 1 березня 2022 року до 11 листопада 2025 року громадянин ОСОБА30 (позивач), ____ року народження, 27 листопада 2022 року виїхав за межі України та не повернувся.

Відповідно до листа Командування Сухопутних військ Збройних Сил України від 25 листопада 2025 року № 116/2/к/108652 ОСОБА30 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації не мав.

10) Справа № 554/9408/22

7 вересня 2022 року до Октябрського районного суду міста Полтави надійшла позовна заява ОСОБА34 до ОСОБА35 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини.

У позовній заяві визначено місце проживання відповідача: АДРЕСА8 (доказів на підтвердження цього факту не надано).

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями від 7 вересня 2022 року справа розподілена для розгляду судді Шевській О.І.

Суддя Шевська О.І. ухвалою від 7 вересня 2022 року відкрила провадження у справі, вирішила розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Призначила судове засідання на 19 вересня 2022 року о 16 год 00 хв. Роз’яснила відповідачам їх право на подання до суду відзиву на позовну заяву, який за формою та змістом має відповідати вимогам статті 178 ЦПК України, і всі письмові докази, що підтверджують заперечення проти позову протягом 15 (п'ятнадцяти) днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, а позивачу – копію відзиву та доданих до нього документів (https://reyestr.court.gov.ua/Review/106171206).

У матеріалах справи міститься:

1) довідка про доставку SMS-повідомлення у формі документа «Судова повістка про виклик до суду» на 19 вересня 2022 року о 16 год 00 хв ОСОБА34 (дата доставки 9 вересня 2022 року);

2) довідка про доставку SMS-повідомлення у формі документа «Судова повістка про виклик до суду» на 19 вересня 2022 року о 16 год 00 хв ОСОБА35 (дата доставки 9 вересня 2022 року);

У судове засідання, що призначене на 19 вересня 2022 року, учасники справи не з’явилися, фіксування судового процесу звукозаписувальними технічними засобами не здійснювалося.

Судове засідання відкладене на 6 жовтня 2022 року.

У матеріалах справи містяться довідки про доставку учасникам справи SMS-повідомлення у формі документа «Судова повістка про виклик до суду» на 6 жовтня 2022 року.

У судове засідання, що призначене на 6 жовтня 2022 року, учасники справи не з’явилися, фіксування судового процесу звукозаписувальними технічними засобами не здійснювалося.

У матеріалах справи містяться довідки про доставку учасникам справи SMS-повідомлення у формі документа «Судова повістка про виклик до суду» на 14 жовтня 2022 року.

13 жовтня 2022 року до суду надійшла заява ОСОБА35 про розгляд справи за її відсутності, позов визнала у повному обсязі (зареєстрована у суді о 9 год 39 хв).

13 жовтня 2022 року до суду надійшов відзив на позовну заяву ОСОБА35, у якому вона засвідчує, що відсутній спір про місце проживання дитини, тому просила визначити місце проживання наступним чином: ОСОБА36 проживає з батьком (зареєстрований у суді о 9 год 22 хв).

13 жовтня 2022 року до суду надійшла заява ОСОБА34, у якій він просив розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

13 жовтня 2022 року до суду надійшли пояснення ОСОБА36 (дитина), який повідомив, що йому безпечніше проживати разом із батьком.

Варто зауважити, що Головний центр обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби листом від 11 листопада 2025 року № 19/89434-25-Вих повідомив, що згідно з Базою даних інформації щодо перетинання державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованою територією України за період громадянка ОСОБА35 (відповідач у справі), ____ року народження, перетинала державний кордон України у напрямку виїзду 31 березня 2022 року та на територію України повернулася 20 листопада 2022 року.

Тобто, у період з 31 березня до 20 листопада 2022 року, зокрема і в період розгляду цивільної справи № 554/9408/22, відповідач перебувала за межами території України, а тому не могла підписувати та подавати особисто до канцелярії суду будь-які документи.

Підсилює цей висновок і інформація із журналу відвідувачів Октябрського районного суду міста Полтави за 13 жовтня 2022 року, за змістом якого ОСОБА35 не відвідувала суд у цей день.

Суддя Шевська О.І. ухвалила рішення від 14 жовтня 2022 року (https://reyestr.court.gov.ua/Review/107012840), яким позов задовольнила.

Шлюб між ОСОБА34 та ОСОБА35, що зареєстрований 3 жовтня 2009 року Центральним відділом реєстрації актів цивільного стану Полтавського міського управління юстиції Полтавської області, актовий запис № ____, свідоцтво мерії ___ № ____ розірвала.

Визначила місце проживання дитини ОСОБА36 разом з батьком ОСОБА34.

У матеріалах справи відсутні докази надіслання копії рішення від 14 жовтня 2022 року учасникам справи.

Сторони не оскаржували рішення в апеляційному порядку, тому таке рішення набрало законної сили 15 листопада 2022 року, що підтверджується відомостями з ЄДРСР.

Розгляд справи тривав з 7 вересня до 14 жовтня 2022 року, тобто 37 календарних днів.

Головний центр обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби листами від 11 листопада 2025 року № 19/89416-25-Вих, № 19/89434-25-Вих повідомив, що згідно з Базою даних інформації щодо перетинання державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованою територією України за період з 1 березня 2022 року до 11 листопада 2025 року громадянин ОСОБА34 (позивач), ____ року народження, 21 листопада 2022 року виїхав за межі України та не повернувся.

Відповідно до листа Командування Сухопутних військ Збройних Сил України від 25 листопада 2025 року № 116/2/к/108652 ОСОБА34 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації не мав.

V. Висновки Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя за результатами розгляду дисциплінарної справи

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя виходить із такого.

5.1. Щодо підпункту «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»

Загальні принципи

Підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження за умисне або внаслідок недбалості незаконна відмова в доступі до правосуддя (у тому числі незаконну відмову в розгляді по суті позовної заяви, апеляційної, касаційної скарги тощо) або інше істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків або призвело до порушення правил щодо юрисдикції або складу суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 лютого 2025 року в справі № 990SCGC/25/24 (провадження № 11-263сап24) зазначено, що норми підпункту «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначають три самостійних склади дисциплінарного проступку:

1) істотне порушення суддею норм процесуального права, наслідком якого є незаконна відмова в доступі до правосуддя;

2) істотне порушення суддею норм процесуального права, наслідком якого є унеможливлення реалізації учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків;

3) істотне порушення суддею норм процесуального права, наслідком якого є порушення правил щодо юрисдикції або складу суду.

Поняття «істотне порушення норм процесуального права» для кваліфікації дисциплінарного правопорушення є оціночним та не має формально визначених у законі ознак для його відмежування від інших (неістотних) порушень. Таке порушення повинне стосуватися тих вимог процесуального закону, які є вагомими для забезпечення правосуддя і які не викликають складності у їх застосуванні, тобто його синонімом є грубе порушення.

У постанові від 30 січня 2020 року Велика Палата Верховного Суду зазначила на необхідність встановлення наявності причинно-наслідкового зв’язку між порушенням норм процесуального права та наслідками діянь судді як необхідної умови кваліфікації дій судді за підпунктом «а»:

«… відповідно до наведеної вище норми підпункту «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII для кваліфікації проступку, за який суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження, необхідно, щоб порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків. Тобто передбачений законодавцем дисциплінарний проступок (підпункт «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII) має пряму вказівку на фактичне настання певного наслідку, який повинен бути встановленим при притягненні судді до дисциплінарної відповідальності (при застосуванні вказаної норми). Наслідки вчинення певних дій у кожному конкретному випадку мають бути встановлені і поставлені у вину суб’єктові дисциплінарного правопорушення, якщо між його діянням і наслідками існує причиновий зв’язок».

Таким чином, аналіз наведених норм з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду свідчить, що умовами для настання дисциплінарної відповідальності за підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є: 1) істотне порушення суддею норм процесуального права під час здійснення правосуддя; 2) неможливість реалізації учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків; 3) причинно-наслідковий зв’язок між істотним порушенням суддею норм процесуального права під час здійснення правосуддя та неможливістю реалізації учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків.

5.1.1. Порушення правил територіальної юрисдикції

Норми права, що підлягають застосуванню

Стаття 125 Конституції України встановлює, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом. Згідно зі статтею 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судоустрій будується за принципами територіальності, спеціалізації та інстанційності.

Принцип територіальності забезпечує територіальне розмежування компетенції судів загальної юрисдикції і зумовлений потребою доступності правосуддя на всій території України. Принцип територіальності реалізується через правила територіальної юрисдикції (підсудності) справ. Правила територіальної підсудності визначають розмежування компетенції судів першої інстанції щодо розгляду справ, підвідомчих загальним судам, за територіальною ознакою. Крім того, правила територіальної підсудності дають можливість визначити конкретний місцевий суд, який повинен розглядати справу як суд першої інстанції.

Кожен місцевий чи апеляційний суд має свою територіальну юрисдикцію (підсудність), тобто поширює свою компетенцію на правовідносини, що виникли чи існують на певній території. Це є важливою гарантією для вирішення судових спорів у розумні строки в умовах ускладнення правових відносин і збільшення правових конфліктів.

Позови до фізичної особи пред’являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом (стаття 27 ЦПК України). Позови про розірвання шлюбу можуть пред’являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача також у разі, якщо на його утриманні є малолітні або неповнолітні діти або якщо він не може за станом здоров’я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача. За домовленістю подружжя справа може розглядатися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування будь-кого з них (частина друга статті 28 ЦПК України).

Суть підсудності за вибором позивача, або альтернативної підсудності, полягає у тому, що за визначеними критеріями цивільних справ позивачу дається можливість обрати з кількох передбачених у законі судів той суд, до якого він пред’являтиме свої позовні вимоги. Законодавець установлює вичерпний перелік позовів, на які поширюються правила цього виду підсудності, а також передбачає конкретні суди, до яких можна з такими вимогами звернутися.

За загальним правилом територіальної підсудності суд є наближеним до місця знаходження відповідача, тобто тієї сторони у спорі, яка презюмується неправою. Правило підсудності за місцем знаходження відповідача стосовно доступності правосуддя є зручним саме для нього, а не для особи, яка звертається до суду за захистом.

Положення частини першої статті 27, частини першої статті 28 ЦПК України імперативно встановлюють, що визначення територіальної юрисдикції (підсудності) здійснюється з урахуванням зареєстрованого місця проживання або перебування фізичної особи – сторони у справі, якщо інше не передбачено законом. Зазначена вимога процесуального закону унеможливлює зловживання процесуальними правами при визначенні підсудності.

Отже в нормах ЦПК України передбачено використання лише зареєстрованого місця проживання, фактичне місце проживання фізичної особи не має правового значення. З огляду на викладене, використання для встановлення конкретного суду за визначеною територіальною підсудністю фактичної адреси проживання матиме наслідком невизначеність при вчиненні окремих процесуальних дій, адже фактичне місце проживання може змінюватись чи не щодня. Крім того, особа може мати більше ніж одне фактичне місце проживання, але зареєстроване може бути лише одне місце проживання.

Суд, встановлений законом (законний суд), є необхідним інституційним елементом справедливого правосуддя в тому розумінні, яке цьому поняттю надає стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Лише такий суд, керуючись правовими засадами та за встановленою законом процедурою, є компетентним здійснювати правосуддя. Такий висновок міститься у постанові Об’єднаної палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 24 червня 2024 року у справі № 554/7669/21.

У постанові від 29 липня 2019 року у справі № 409/2636/17 Верховний Суд вказав на те, що, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, необхідно також враховувати імперативні положення спеціального Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», згідно зі статтею 5 якого довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.

Особи, які залишили або покинули своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації та стали на облік як внутрішньо переміщені особи можуть звертатися з позовами до судів за місцем фактичного проживання/перебування.

Таким чином, якщо особа-переселенець зареєструвалася на новому місці як ВПО (внутрішньо переміщена особа), то маючи відповідну довідку про взяття на облік, переселенець може звертатись з позовом до суду у місці свого тимчасового перебування.

Суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду (пункт 1 частини першої статті 31 ЦПК України).

Частинами шостою – восьмою статті 187 ЦПК України встановлено, що у разі, якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є суб’єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи. Інформація про місце проживання (перебування) фізичної особи має бути надана протягом п’яти днів з моменту отримання відповідним органом реєстрації місця проживання та перебування особи відповідного звернення суду. Суддя з метою визначення підсудності може також користуватися даними Єдиного державного демографічного реєстру.

Оцінка дій судді Шевської О.І.

Інформація щодо справ

Справа №	Предмет спору	Домовленість сторін щодо підсудності	Зареєстроване місце проживання позивача	Зареєстроване місце проживання відповідача	Інформація щодо виконання суддею вимог ч. 6 ст. 187 ЦПК України
554/7000/22	Розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини (далі -//-)	Відсутня	АДРЕСА5	АДРЕСА5 (на той момент підсудність Московського районного суду м. Харкова була визначена за Октябрським районним судом м. Полтави)	Запит не надсилався
554/993/23	-//-	Відсутня	АДРЕСА9	У позовній заяві зазначено лише фактичне місце проживання (АДРЕСА6). Інформація про зареєстроване місце проживання відсутня	Запит не надсилався
554/9324/22	-//-	Відсутня	АДРЕСА10	У позовній заяві зазначено лише фактичне місце проживання (АДРЕСА11). Інформація про зареєстроване місце проживання відсутня	Запит не надсилався
554/9408/22	-//-	Відсутня	АДРЕСА12	У позовній заяві зазначено лише фактичне місце проживання (АДРЕСА13). Інформація про зареєстроване місце проживання відсутня	Запит не надсилався
554/7323/22	-//-	Відсутня	АДРЕСА14	У позовній заяві зазначено лише фактичне місце проживання (АДРЕСА1). Інформація про зареєстроване місце проживання відсутня	Запит не надсилався
554/8239/22	-//-	Відсутня	АДРЕСА15,	У позовній заяві зазначено лише фактичне місце проживання (АДРЕСА16). Інформація про зареєстроване місце проживання відсутня	Запит не надсилався
554/7329/22	-//-	Відсутня	АДРЕСА17	У позовній заяві зазначено лише фактичне місце проживання (АДРЕСА6). Інформація про зареєстроване місце проживання відсутня	Запит не надсилався
554/11432/22	-//-	Відсутня	АДРЕСА18	У позовній заяві зазначено лише фактичне місце проживання (АДРЕСА19). Інформація про зареєстроване місце проживання відсутня	Запит не надсилався
554/5255/22	-//-	Відсутня	АДРЕСА20	У позовній заяві зазначено лише фактичне місце проживання (АДРЕСА21). Інформація про зареєстроване місце проживання відсутня	Запит не надсилався
554/8863/22	Позбавлення батьківських прав	Відсутня	АДРЕСА22	АДРЕСА4	Запит не надсилався

1. Підсумовуючи викладене, суддя Шевська О.І. всупереч частині шостій статті 187 ЦПК України не направляла запити до органу реєстрації місця проживання фізичних осіб з метою з’ясування інформації про зареєстроване місце проживання відповідачів, які не мали статусу підприємця, у всіх справах, що наведені у таблиці.

Таким чином, суддя Шевська О.І. всупереч вимогам наведеної статті не перевірила інформацію про зареєстроване місце проживання відповідачів, які не мали статусу підприємця, та відкрила провадження у справі.

Доводи судді про відсутність порушень з огляду на факт наявності у матеріалах справ письмових доказів реєстрації особи за адресою, яка перебуває під юрисдикцією Шевченківського районного суду міста Полтави оцінюються критично, оскільки це не звільняє суддю не виконання обов’язку, установленого процесуальним законом, щодо перевірки зареєстрованого місця проживання відповідача, а також матеріали справ не містять жодних доказів наявності зареєстрованого місця проживання відповідачів на території Шевченківського району міста Полтави (окрім справи № 554/7000/22, яка розглянута з дотримання правил підсудності).

2. У справі № 554/8863/22 суддя Шевська О.І. відкрила провадження у справі та ухвалила рішення, незважаючи на те, що відповідач мала зареєстроване місце проживання у іншій адміністративно-територіальній одиниці, на яку не поширювалася юрисдикція Октябрського районного суду міста Полтави.

3. У матеріалах справ № 554/993/23, № 554/9324/22, № 554/9408/22, № 554/7323/22, № 554/8239/22, № 554/7329/22, № 554/11432/22, № 554/5255/22 містяться відомості лише про фактичне місце проживання відповідачів, однак відсутня будь-яка достовірна інформація про їх зареєстроване місце проживання. При цьому суддя у цих справах не надсилала запиту до органу реєстрації з метою з метою з’ясування інформації про зареєстроване місце проживання відповідачів, які не мали статусу підприємця.

За таких обставин, суддя Шевська О.І. розглянула ці справи за відсутності будь-якої перевіреної інформації про зареєстроване місце проживання відповідачів, які не мали статусу підприємця. При цьому фактичне місце проживання відповідача не має правового значення під час вирішення питання про підсутність справи.

4. Водночас справу № 554/7000/22 суддя Шевська О.І. розглянула з дотриманням правил підсудності.

5. Таким чином, суддя Шевська О.І. всупереч вимогам частини шостої статті 187 ЦПК України не перевірила інформацію про зареєстроване місце проживання відповідачів, які не мали статусу підприємця, та розглянула справи № 554/8863/22, № 554/993/23, № 554/9324/22, № 554/9408/22, № 554/7323/22, № 554/8239/22, № 554/7329/22, № 554/11432/22, № 554/5255/22 з порушенням правил щодо територіальної юрисдикції (підсудності), встановлених статтею 27 ЦПК України.

Суддя Шевська О.І. повинна була передати ці справи на розгляд іншому суду, до територіальної юрисдикції (підсудності) якого належить вирішення спору, однак не вчинила таких дій, чим порушила вимоги пункту 1 частини першої статті 31 ЦПК України.

5.1.2. Щодо порушення норм процесуального права, які регламентують порядок повідомлення учасників справи про дату, час, місце розгляду справи, а також про ухвалені судові рішення

Норми права, що підлягають застосуванню

Згідно із статтею 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи.

Відповідно до вимог частин першої, другої, п’ятої – восьмої статті 128 ЦПК України (у редакції станом на дату ухвалення рішення від 26 травня 2023 року) суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов’язковою; суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов’язковою. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п’ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення – завчасно.

Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур’єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Стороні чи її представникові за їхньою згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам судового процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про дату, час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку.

У разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається:

1) юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань;

2) фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

За змістом частини восьмої статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є:

1) день вручення судової повістки під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Якщо повістку надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, повістка вважається врученою у робочий день, наступний за днем її відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про її доставлення.

Згідно із частинами першою, другою, четвертою, восьмою статті 130 ЦПК України (у редакції, чинній до 18 жовтня 2023 року), у випадку відсутності в адресата офіційної електронної адреси судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку, а юридичним особам – відповідній службовій особі, яка розписується про одержання повістки.

Розписка про одержання судової повістки з поміткою про дату вручення в той самий день особами, які її вручали, повертається до суду.

У разі відсутності адресата (будь-кого з повнолітніх членів його сім’ї) особа, яка доставляє судову повістку, негайно повертає її до суду з поміткою про причини невручення.

Особам, які проживають за межами України, судові повістки вручаються в порядку, визначеному міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, в разі відсутності таких - у порядку, встановленому статтею 502 цього Кодексу.

Ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 272 цього Кодексу. Одночасно з копією ухвали про відкриття провадження у справі учасникам справи надсилається копія позовної заяви з копіями доданих до неї документів (стаття 190 ЦПК України) (у редакції, чинній до 18 жовтня 2023 року).

Одночасно з копією ухвали про відкриття провадження у справі учасникам справи надсилається копія позовної заяви з копіями доданих до неї документів, крім випадків, якщо позов подано в електронній формі через електронний кабінет (редакція норми станом на дату ухвалення рішення від 2 вересня 2024 року).

Частинами першою та п’ятою статті 272 ЦПК України (у редакції, чинній до 18 жовтня 2023 року), визначено, що копії повного судового рішення вручаються учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, негайно після проголошення такого рішення.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, – у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення – якщо така адреса відсутня.

Згідно із частиною шостою статті 272 ЦПК України днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

18 жовтня 2023 року введений у дію Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов’язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами», унаслідок чого термін «офіційна електронна адреса» змінена на «електронний кабінет».

Оцінка дій судді Шевської О.І.

Інформація щодо справ

Справа №	Докази вручення ухвали про відкриття провадження з додатками	Докази повідомлення про судове засідання	Докази вручення копій рішень
554/7000/22	Відсутні	Сторони повідомлені за допомогою SMS-повідомлень (є відзив і заява), є заява органу опіки без участі	Є розписка про отримання копії рішення представником позивача. Докази вручення копії рішення іншим учасникам справи відсутні.
554/993/23	Відсутні (у матеріалах справи містяться копії ухвали та позову з додатками для відповідача)	Відсутні (є відзив і заява)	Відсутні
554/9324/22	Відсутні (у матеріалах справи містяться копії ухвали окремі додатки для відповідача)	Позивач повідомлений за допомогою SMS-повідомлень (відповідачу таке повідомлення не доставлено) Є відзив і заява	Відсутні
554/9408/22	Відсутні (у матеріалах справи містяться копії ухвали та позову з додатками для відповідача)	Сторони повідомлені за допомогою SMS-повідомлень (є відзив і заява)	Відсутні (на обкладинці є відмітка про отримання рішення невстановленою особою)
554/7323/22	Відсутні	Сторони повідомлені за допомогою SMS-повідомлень (є відзив і заява)	Відсутні (на обкладинці є відмітка про отримання рішення невстановленою особою)
554/8239/22	Відсутні (у матеріалах справи містяться копії ухвали та позову з додатками для відповідача)	Сторони повідомлені за допомогою SMS-повідомлень (є відзив і заява)	Відсутні (на обкладинці є відмітка про отримання 2 копій рішення невстановленою особою)
554/7329/22	Відсутні (у матеріалах справи містяться копії ухвали та позову з додатками для відповідача)	Сторони повідомлені за допомогою SMS-повідомлень (є відзив і заява)	Відсутні (на обкладинці є відмітка про отримання рішення невстановленою особою)
554/11432/22	Відсутні (у матеріалах справи міститься конверт із відміткою: «за закінченням терміну зберігання»)	Відсутні (є відзив і заява)	Відсутні (на супровідному листі про направлення копії рішення є відмітка про отримання рішення невстановленою особою)
554/5255/22	Відсутні	Сторони повідомлені за допомогою SMS-повідомлень (є відзив і заява)	Є розписка про отримання копії рішення позивачем. Докази вручення копії рішення іншим учасникам справи відсутні.
554/8863/22	Відсутні (у матеріалах справи містяться копії ухвали та позову з додатками для відповідача)	Учасники справи повідомлені про судові засідання. Відповідач брала участь у судовому засіданні, висловила волю.	На обкладинці є відмітка про отримання рішення ОСОБА26 (представник позивача). Докази вручення копії рішення іншим учасникам справи відсутні.

1. Матеріали усіх справ, що підлягають оцінці, не містять доказів фактичного отримання відповідачам копії ухвали про відкриття провадження у справі разом з копіями позовної заяви з додатками.

У справах № 554/8863/22, № 554/7000/22 відсутні докази фактичного отримання органом опіки та піклування (третя особа) копії ухвали про відкриття провадження у справі разом з копіями позовної заяви з додатками.

В окремих матеріалах справ містяться примірники позовної заяви для надіслання іншим учасникам справи.

Таким чином, суддя Шевська О.І. порушила вимоги статті 190 ЦПК України, не надіславши відповідачам та третій особі (справи № 554/8863/22, № 554/7000/22) у наведених справах копії ухвали про відкриття провадження у справі разом з копіями позовної заяви з додатками.

2. У матеріалах справ № 554/7000/22, № 554/9324/22 (стосується лише позивача), № 554/9408/22, № 554/7323/22, № 554/8239/22, № 554/7329/22, № 554/5255/22 наявні довідки про вручення SMS-повідомлень учасникам справи про дату, час та місце розгляду справи.

Посилання судді на те, що сторони не заперечували проти їх повідомлення смс-повідомленнями не спростовують обов’язку суду повідомити їх у спосіб, передбачений законом.

Разом з тим процесуальний закон установив особливий порядок повідомлення учасників справи шляхом надіслання смс-повідомлень.

Відповідно до частини тринадцятої статті 128 ЦПК України за наявності відповідної письмової заяви учасника справи, який не має електронного кабінету, та технічної можливості повідомлення про призначення справи до розгляду та про дату, час і місце проведення судового засідання чи проведення відповідної процесуальної дії може здійснюватися судом з використанням засобів мобільного зв’язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, шляхом надсилання такому учаснику справи текстових повідомлень із зазначенням веб-адреси відповідної ухвали в Єдиному державному реєстрі судових рішень у порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

У матеріалах наведених справ відсутні будь-які заяви учасників справи, з яких вбачається волевиявлення, щоб їх повідомляли про розгляд справи саме у такий спосіб.

Посилання судді на відсутність фінансування суду у частині оплати витрат на поштову кореспонденцію оцінюються критично, адже у матеріалах справ відсутні довідки про неможливість надіслання поштової кореспонденції.

Відсутність фінансування суду не спростовує обов’язок суду повідомити учасника справи у спосіб визначений законом.

Інших доказів належного повідомлення учасників справи матеріали справ не містять.

У матеріалах справ № 554/993/23, № 554/11432/22 взагалі відсутні докази належного повідомлення сторін.

Таким чином, суддя Шевська О.І. допустила порушення приписів статей 8, 128 ЦПК України у частині належного повідомлення учасників справи про дату, час та місце судового засідання у наведених вище справах.

Разом з тим у справі № 554/8863/22 позивач, відповідач та третя особа брали участь у судових засіданнях.

3. У матеріалах справ № 554/993/23, № 554/9324/22 взагалі відсутні докази надіслання та вручення копії рішення учасникам справи. У справах № 554/7000/22, № 554/5255/22, № 554/8863/22 наявні докази отримання рішення лише позивачем. У матеріалах інших справ на обкладинках містяться відмітки про вручення копій рішень невстановленим особам.

Таким чином, суддя Шевська О.І. не дотрималася вимог статті 272 ЦПК України, не забезпечивши надіслання копії рішення суду усім учасникам справи у наведених вище справах.

4. Підсумовуючи викладене, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що суддя Шевська О.І. допустила порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя у наведених вище справах, а саме, статті 128, частини першої та сьомої статті 178, частини шостої – восьмої статті 187, статті 190, частини першої та п’ятої статті 272 ЦПК України.

5. Дисциплінарний проступок, передбачений підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» за своєю правовою природою є проступком з матеріальним складом, тобто настання наслідків у вигляді неможливості реалізації учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків

Аналізуючи наявність чи відсутність другої умови, необхідної для притягнення до дисциплінарної відповідальності за підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме, неможливість реалізації учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя враховує такі обставини.

6. У матеріалах усіх справ, що перебували у провадженні судді Шевської О.І. та підлягають оцінці, наявні відзиви на позовну заяву та/або заяви, у яких міститься волевиявлення відповідачів про розгляд справи за їх відсутності та відсутність заперечень проти позову.

Цими документами відповідачі підтвердили власну обізнаність про наявність справ, зокрема і призначення справи до розгляду у судовому засіданні, та водночас виразили волевиявлення, щоб справи розглядалися за їх відсутності, визнавали позов.

При цьому відповідачі не подавали до суду заяв чи клопотань про надання їм копій ухвали про відкриття провадження у справі з копією позовної заяви та додатками, як і не просили суд продовжити процесуальний строк на подання відзиву на позовну заяву.

Також, відповідачі не подавали заяв про видачу копій рішень.

У жодній з наведених вище справ учасники справи не оскаржували рішення по суті спору.

У справі № 554/8863/22 усі учасники справи особисто брали участь у судових засіданнях та висловили свою позицію щодо предмету спору.

Відповідно до частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

За таких обставин, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що у цих справах порушення суддею Шевською О.І. норм процесуального права не призвело до неможливості реалізації учасниками судового процесу їх процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків, оскільки відповідачі висловили свою позицію щодо предмету спору у відзивах на позовну заяву та/або заявах, що виключає можливість кваліфікації дій судді за підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя установила, що у справах № 554/7323/22, № 554/8239/22, № 554/7329/22, № 554/11432/22, № 554/9324/22, № 554/9408/22 відповідачі на момент подання відзивів та/або відповідних заяв (такі документи подавалися особисто до канцелярії суду) перебували за межами України.

Тобто, відповідачі не могли фізично особисто подати до канцелярії суду будь-які документи.

Підсилює цей висновок і інформація із журналів відвідувачів Октябрського районного суду міста Полтави, за змістом яких відповідачі у цих справах не відвідували суд у цей день.

Варто наголосити, що відповідачі у цих справах не могли фізично підписати та подати відповідні документи до канцелярії суду з огляду на факт перебування за кордоном, тому відповідно наведені документи жодним чином не можуть свідчити про їх дійсне волевиявлення щодо предмету спору. При цьому з матеріалів наведених справ вбачається, що докази належного повідомлення відповідачів у цих справах відсутні, як і докази вручення їм копій рішень суду.

За таких обставин, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що відповідачі у цих справах були позбавлені можливості реалізувати свої процесуальні права, зокрема й подати відзив, оскаржити рішення у апеляційному порядку тощо, а також виконувати процесуальні обов’язки.

7. Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя установила, що у матеріалах справи № 554/7000/22 міститься клопотання представника органу опіки та піклування провести судове засідання 29 серпня 2022 року за відсутності третьої особи.

У матеріалах справи № 554/8863/22 (позбавлення батьківських прав) міститься протокол судового засідання від 29 вересня 2022 року, у якому міститься інформація, що представник органу опіки та піклування зазначає про відсутність нагальної потреби у висновку.

Отже, орган опіки та піклування висловив свою позицію щодо суті спору, а тому перешкод у реалізації процесуальних прав у нього не було.

8. За таких обставин, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що у діях судді Шевської О.І. наявний склад дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», оскільки суддя істотно порушила норми процесуального права під час здійснення правосуддя у справах № 554/7323/22, № 554/8239/22, № 554/7329/22, № 554/11432/22, № 554/9324/22, № 554/9408/22, що призвело до неможливості учасниками судового процесу (відповідачками) реалізації їх процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків.

В інших справах, окрім наведених, порушення суддею Шевською О.І. норм процесуального права не призвело до неможливості учасниками судового процесу реалізації їх процесуальних прав та обов’язків, оскільки відповідачки висловили свою позицію щодо предмету спору у відзивах на позовну заяву та/або заявах.

5.1.3. Щодо постановлення суддею Шевською О.І. ухвали про відкриття провадження у справі № 554/8863/22 та порушення правил автоматизованого розподілу справи

Визначення судді, а в разі колегіального розгляду - судді-доповідача для розгляду конкретної справи здійснюється Єдиною судовою інформаційно-комунікаційною системою під час реєстрації документів, зазначених у частині другій статті 14 цього Кодексу, а також в інших випадках визначення складу суду на будь-якій стадії судового процесу, з урахуванням спеціалізації та рівномірного навантаження для кожного судді, за принципом випадковості та в хронологічному порядку надходження справ (частина перша статті 33 ЦПК України).

Позовні та інші заяви, скарги та інші передбачені законом процесуальні документи, що подаються до суду і можуть бути предметом судового розгляду, в порядку їх надходження підлягають обов’язковій реєстрації в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі в день надходження документів.

Визначення судді або колегії суддів (судді-доповідача) для розгляду конкретної справи здійснюється Єдиною судовою інформаційно-комунікаційною системою у порядку, визначеному цим Кодексом (автоматизований розподіл справ) (частини друга та третя статті 14 ЦПК України).

Пунктом 2.3.1 Положення про автоматизовану систему документообігу суду (у редакції на момент авторозподілу справи) визначено, що розподіл судових справ здійснюється в суді в день їх реєстрації, на підставі інформації, внесеної до автоматизованої системи, уповноваженою особою апарату суду, відповідальною за здійснення автоматизованого розподілу судових справ.

Позовна зареєстрована у суді 30 серпня 2022 року о 8:58 за вх. № 37403/22-Вх.

Автоматизований розподіл цієї справи на суддю Шевську О.І. здійснено 31 серпня 2022 року о 9:07.

Таким чином, наведені обставини дійсно свідчать про те, що авторозподіл у цій справі проведений з порушенням порядку визначеного частинами другою, третьою статті 14, частиною першою статті 33 ЦПК України, пунктом 2.3.1 Положення про автоматизовану систему документообігу суду.

Суддя Шевська О.І. пояснила, що Шевченківський районний суд міста Полтави входить до десятки лідерів щодо найбільшого навантаження, а отже, розподілення позовної заяви, що не потребує негайного вирішення на наступний день після її надходження до суду не є суттєвим порушенням цієї норми.

Дійсно необхідно взяти до уваги, що Октябрський районний суд міста Полтави має значний рівень судового навантаження, зокрема у суд щодня надходить велика кількість процесуальних документів, тому порушення строку проведення авторозподілу справи є можливим.

Також варто врахувати, що автоматизований розподіл судових справ здійснюється уповноваженою особою апарату суду, а не суддею.

Отже, суддя не може нести тягар негативних наслідків за поведінку працівників апарату суду.

Щодо того, що у матеріалах справи міститься ухвала від 30 серпня 2022 року, тобто на день раніше, ніж проведений авторозподіл, то суддя Шевська О.І. пояснила, що до матеріалів справи секретар судового засідання помилково підшила проект ухвали про відкриття провадження від 30 серпня 2025 року (зазначено неправильну дату документа). Ухвала про відкриття провадження долучена до обліково-статистичної картки у системі документообігу суду «Д-3» 31 серпня 2025 року та у ЄДРСР міститься ухвала із правильною датою. Зазначена невідповідність дат має виключно технічний характер та виникла внаслідок технічної (хронологічної) помилки під час виготовлення проекту ухвали.

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дослідила матеріали справи № 554/8863/22, відомості з автоматизованої системи документообігу суду та ЄДРСР та встановила, що у матеріалах справи міститься ухвала від 30 серпня 2022 року, водночас, у ЄДРСР міститься ухвала від 31 серпня 2022 року (надіслана до ЄДРСР 30 вересня 2022 року).

За таких обставин, відсутні підстави вважати, що суддя Шевська О.І. відкрила провадження раніше дати авторозподілу цієї справи на неї, водночас такий недолік має технічний характер.

Тому, вказані порушення не можуть бути достатньою підставою для дисциплінарної відповідальності судді.

Висновок щодо наявності у діях судді Шевської О.І. складу дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що у діях судді Шевської О.І. наявний склад дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», оскільки:

1) суддя всупереч вимогам частини шостої статті 187 ЦПК України не перевірила інформацію про зареєстроване місце проживання відповідачів, які не мали статусу підприємця, та розглянула справи № 554/8863/22, № 554/993/23, № 554/9324/22, № 554/9408/22, № 554/7323/22, № 554/8239/22, № 554/7329/22, № 554/11432/22, № 554/5255/22 з порушенням правил щодо територіальної юрисдикції (підсудності), встановлених статтею 27 ЦПК України. Отже, суддя істотно порушила норми процесуального права, що призвело до порушення правил територіальної юрисдикції (підсудності);

2) суддя істотно порушила норми процесуального права під час здійснення правосуддя у справах № 554/7323/22, № 554/8239/22, № 554/7329/22,№ 554/11432/22, № 554/9324/22, № 554/9408/22, що призвело до неможливості учасниками судового процесу (відповідачами) реалізації їх процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків.

5.2. Щодо пункту 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»

Загальні принципи

Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права (частина друга статті 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Суддя зобов’язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства (пункт 1 частини сьомої статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

У Висновку № 18 (2015) Консультативної ради європейських суддів (далі – КРЄС), зокрема, зазначено, що метою судочинства є вирішення спорів, і, ухвалюючи рішення, суд виконує як «нормативну», так і «виховну» роль, надаючи громадянам відповідне керівництво, інформацію та гарантуючи дотримання закону і його практичне застосування.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження з підстав умисного або внаслідок грубої недбалості допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод або іншого грубого порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків.

Об’єктивна сторона такого дисциплінарного проступку, як грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків, полягає у порушенні суддею норм права у процесі здійснення правосуддя, які призвели до настання істотних негативних наслідків. Водночас настання істотних негативних наслідків повинне бути у безпосередньому причинно-наслідковому зв’язку з діянням судді.

Грубе порушення закону має місце за умови, що воно було надто очевидним для «розумного суду» за відповідних обставин, тобто коли за обставинами судової справи необхідність застосування певної правової норми була зрозумілою і недвозначною і виключала іншу поведінку судді.

У складі дисциплінарного проступку «інше грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків» законодавець як умову притягнення судді до дисциплінарної відповідальності визначив настання істотних негативних наслідків. Законодавець не конкретизував змісту заподіяної шкоди у цьому випадку, тому вона може охоплювати завдання майнової чи моральної шкоди потерпілим особам. Істотні наслідки можуть мати і комплексний характер та охоплювати різні види заподіяної шкоди. Оскільки в такому разі «істотність» як ознака негативних наслідків є оціночним поняттям, то дисциплінарний орган самостійно має встановити, наскільки для потерпілих ці негативні наслідки є істотними.

До прикладу, до істотних негативних наслідків можна віднести такі: шкода життю, здоров’ю, честі, гідності, репутації, протиправне позбавлення нерухомого чи іншого майна, майнова шкода, наслідком якої є позбавлення потерпілого засобів для існування, доведення до банкрутства суб’єкта господарської діяльності, істотні майнові збитки, незаконне позбавлення свободи, витік конфіденційної чи службової інформації тощо.

Для правильної кваліфікації дисциплінарного проступку за пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» неодмінно, щоб дії судді стосовно грубого порушення закону призвели до настання негативних наслідків саме для учасників справи або осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив безпосередньо питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов’язки, а не будь-яких інших осіб чи суспільства і держави загалом.

Отже, у пункту 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» законодавець зазначив склади двох дисциплінарних проступків:

- допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод;

- грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків.

Щодо першого складу дисциплінарного проступку – допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод – неодмінно враховувати, що він полягає у недотриманні суддею норм процесуального права, що найчастіше пов’язане з порушенням певних статей Конвенції, зокрема статті 5 (право на свободу та особисту недоторканність), статті 6 (право на справедливий суд), статті 8 (право на повагу до приватного і сімейного життя), статті 9 (свобода думки, совісті і релігії), статті 10 (свобода вираження поглядів), статті 11 (свобода зібрань та об’єднань), а також статті 1 Першого протоколу Конвенції (захист права власності) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2025 року у справі № 990SCGC/17/24).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 3 лютого 2022 року у справі № 11-40сап21 вже формулювала висновок про те, що допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод є самостійним складом дисциплінарного проступку, визначеного пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», та не передбачає настання негативних наслідків, оскільки порушення прав людини і основоположних свобод по суті є такими негативними наслідками.

Оцінка обставин

5.2.1. Розгляд справ без залучення до участі органу опіки та піклування та за відсутності висновків цих органів

Норми права, що підлягають застосуванню

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування можуть бути залучені судом до участі у справі або брати участь у справі за своєю ініціативою для подання висновків на виконання своїх повноважень. Участь зазначених органів у судовому процесі для подання висновків у справі є обов’язковою у випадках, встановлених законом, або якщо суд визнає це за необхідне (частина шоста статті 56 ЦПК України).

При розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов’язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.

Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв’язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (частини четверта-шоста статті 19 СК України).

Тлумачення змісту зазначених приписів СК України дозволяє зробити висновок, що вони не допускають виключень щодо неотримання письмового висновку органу опіки та піклування при розгляді справ, де участь органу опіки та піклування є обов'язковою, з огляду на неможливість надати такий висновок.

Висновок владних органів містить дві складові: 1) відомості про факти, на основі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що мають значення для правильного розгляду та вирішення справи; 2) рекомендацію конкретного органу про те, як необхідно з точки зору державного інтересу (захист прав та інтересів дітей) вирішити справу, тобто висновок про факти та право.

Вказане дозволяє віднести висновки до засобів доказування (письмових доказів). Як й інші докази, вони не мають для суду наперед встановленої сили.

У випадку неможливості надати висновок, який ґрунтується на обстеженні умов, орган опіки і піклування з метою захисту інтересів дитини має використати всі можливі варіанти одержання інформації і оцінки обставин, що склалися, і за можливістю надати висновок з посиланням на бесіди із родичами, знайомими, або з посиланням на інші документи та із вказівкою на те, що обстежити безпосередньо умови проживання неможливо.

Такі висновки, безумовно, мають велике значення для ухвалення судом законного, обґрунтованого та справедливого рішення. Адже висновок органів державної влади та місцевого самоврядування формується із урахуванням досвіду у певній сфері, в межах компетенції відповідного органу та на основі його повноважень.

Однак не вчинення таких захисних дій з боку владного органу у вигляді неподання висновку не може слугувати підставою для відмови або для зволікання у захисті з боку суду. Адже здійснення правосуддя, захист прав та інтересів дітей не може ставитися у залежність від можливості здійснення владними органами своїх повноважень.

Тому у випадку ненадання висновку органом опіки та піклування, залученим до участі у справі, суд може надати додатковий строк відповідному органу, відклавши розгляд справи. Однак відмовити у винесенні рішення у справі чи зупинити провадження у справі через відсутність такого висновку суд не може.

Оцінка дій судді Шевської О.І.

1. Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя установила, що суддя Шевська О.І. не залучала орган опіки та піклування до участі у справах № 554/9408/22, № 554/9324/22, № 554/993/23, № 554/11432/22, № 554/5255/22, № 554/7329/22, № 554/8239/22, № 554/7323/22, незважаючи на те, що участь цього органу є обовʼязковою у цій категорії справ відповідно до закону.

Лише у справах № 554/7000/22, № 554/8863/22 суддя Шевська О.І. залучила орган опіки та піклування до участі у справі.

2. У матеріалах справ № 554/9408/22, № 554/9324/22, № 554/993/23, № 554/11432/22, № 554/5255/22, № 554/7329/22, № 554/8239/22, № 554/7000/22, № 554/8863/22 відсутні письмові висновки органу опіки та піклування щодо розв’язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

3. Суддя Шевська О.І. зазначила, що сторони у справах про розірвання шлюбу самостійно визначили місце проживання дитини за спільною згодою, жодного спору з цього приводу не було, а тому, відсутні підстави для залучення органу опіки та піклування для надання висновку, як і відсутні підстави для з’ясування думки дітей. У всіх справах відповідачі визнавали позовні вимоги та не заперечували проти задоволення позову.

Такі доводи судді не відповідають вимогам статті 19 СК України, яка передбачає обов’язковість участі органу опіки та піклування у таких категоріях справ для надання відповідного висновку.

Відсутність спору між батьками дітей щодо визначення місця проживання дітей не звільняє суддю від виконання імперативних вимог закону.

4. У матеріалах справи № 554/7000/22 міститься клопотання представника органу опіки та піклування провести судове засідання 29 серпня 2022 року за відсутності третьої особи.

У матеріалах справи № 554/8863/22 (позбавлення батьківських прав) міститься протокол судового засідання від 29 вересня 2022 року, у якому зазначена інформація, що представник органу опіки та піклування зазначає про відсутність нагальної потреби у висновку.

Фактично у цих справах орган опіки та піклування самоусунувся від виконання покладених на нього обов’язків щодо складення висновків на виконання статті 19 СК України, не надавши до суду відповідного висновку.

При цьому орган опіки та піклування не повідомив, які обставини йому перешкоджають для того, щоб належним чином виконати покладені на нього обов’язки.

Орган опіки і піклування з метою захисту інтересів дитини має використати всі можливі варіанти одержання інформації і оцінки обставин, що склалися, і за можливістю надати висновок з посиланням на бесіди із родичами, знайомими, або з посиланням на інші документи та із вказівкою на те, що обстежити безпосередньо умови проживання неможливо.

Суддя Шевська О.І. не перевірила чи дотримався орган опіки та піклування вимог пункту 72 Порядку та не з’ясувала, які причини перешкоджають цьому органу надати відповідний висновок, оскільки такі дії випливають із обов’язку суду дотримуватися якнайкращих інтересів дитини.

Суддя Шевська О.І. не розглянула можливості відкласти розгляд справи та повторно зобов’язати орган опіки та піклування надати відповідний висновок, а у разі невиконання вимог суду застосувати заходи процесуального примусу.

Більше того, варто врахувати предмет спору у справі № 554/8863/22, який стосувався позбавлення батьківських прав, тобто виключну міру відповідальності одного із батьків, який ухиляється від виконання батьківських обов’язків, та передбачає розрив сімейних зв’язків матері та дитини.

Ця категорія справ має чутливий характер та потребує ретельного підходу до з’ясування усіх обставин справи, зокрема і виконання одним із батьків своїх батьківських обов’язків.

Тому, у таких категоріях справ висновок органу опіки та піклування має важливе інформативне значення для суду під час розгляду справ та є важливою гарантією дотримання якнайкращих інтересів дитини.

Такий підхід судді до розгляду справ є формальним, поверхневим, спрощеним який нівелює імперативні вимоги статті 19 СК України та не відповідає принципу дотримання якнайкращих інтересів дитини.

5. Таким чином, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя установила, що суддя Шевська О.І., всупереч статті 56 ЦПК України та статті 19 СК України, розглянула справи № 554/9408/22, № 554/9324/22, № 554/993/23, № 554/11432/22, № 554/5255/22, № 554/7329/22, № 554/8239/22, № 554/7323/22 без залучення органу опіки та піклування та за відсутності наданого ним висновку. Водночас суддя Шевська О.І. розглянула справи № 554/7000/22, № 554/8863/22 за відсутності висновку органу опіки та піклування.

5.2.2. Розгляд справ без з’ясування думки дитини щодо її місця проживання

Норми, що підлягають застосуванню

Кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції (стаття 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод).

Стаття 12 Конвенції про права дитини визначає, що держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю. З цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою в ході будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що торкається дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства.

У Зауваженнях загального порядку № 12 «Право дитини бути заслуханою», CRC/ C/GC/12 від 20 липня 2009 року Комітет зауважив, що право всіх дітей бути заслуханими і сприйнятими з усією серйозністю є одним з основоположних принципів Конвенції.

Комітет підкреслює, що в статті 12 не встановлюється будь-якого вікового обмеження щодо права дитини висловлювати свої погляди і вона не заохочує держави-учасники до введення в законодавстві або на практиці вікових обмежень, які б ущемляли право дитини бути почутою, по всім питанням, які стосуються її інтересів (пункт 21).

Відповідно до статті 6 Європейської конвенції про здійснення прав дітей від 25 січня 1996 року під час розгляду справи, що стосується дитини, перед прийняттям рішення судовий орган надає можливість дитині висловлювати її думки і приділяє їм належну увагу.

Судді повинні поважати право дитини бути почутою у всіх питаннях, які зачіпають її або, принаймні, бути почутою, якщо вона, як вважається, має достатнє уявлення про питання, про яке йде мова. Засоби для цієї мети повинні бути адаптовані до рівня розуміння і вміння спілкуватися та брати до уваги обставини справи дитини. Діти повинні отримувати консультації щодо способу, в якому вони хочуть бути заслуханими.

У справі «М.С. проти України» Європейський суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати, зокрема, два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв’язків із сім’єю, крім випадків, коли сім’я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є не благодійним.

Отже національне, міжнародне законодавство, позиція Європейського суду та сталі правові висновки Верховного Суду вказують на імперативне правило про необхідність заслуховування думки дитини, яка може її висловити при вирішенні спору щодо визначення її місця проживання.

Забезпечення найкращих інтересів дитини вимагає від судді з’ясувати здатність дитини висловити свою думку, переконатись, що реалізація цього права дитини відбулась у спосіб, який максимально забезпечить її право бути почутою і на врахування її думки.

Дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім’ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім’ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси (стаття 171 СК України).

Оцінка дій судді Шевської О.І.

Інформація щодо віку дітей у справах, що перебували у провадженні судді Шевської О.І.

Справа №	Вік дітей на момент ухвалення рішення
554/7000/22	9 років
554/993/23	6 років
554/9324/22	11 років і 1 рік відповідно
554/9408/22	8 років
554/7323/22	12 років та 6 років відповідно
554/8239/22	13 років та 8 років
554/7329/22	12 років та 15 років
554/8863/22	1 рік
554/5255/22	7 років та 16 років
554/11432/22	6 років

1. У справах № 554/7000/22, № 554/993/23, № 554/11432/22 суддя Шевська О.І. не заслухала думку дітей.

2. Матеріалами дисциплінарної справи встановлено, що у справах № 554/9324/22, № 554/9408/22, № 554/7323/22, № 554/7329/22, № 554/5255/22, № 554/8239/22 суддя Шевська О.І. врахувала думку дітей виключно із письмових заяв, які містяться у матеріалах справи.

Варто наголосити, що письмові заяви дітей створені друкованим способом та мають офіційно-діловий стиль написання, який непритаманний дитині шкільного віку, що створює сумніви щодо дійсності та реальності волевиявлення дітей.

Водночас діти у судове засідання не викликалися та їх думка не заслуховувалася суддею безпосередньо. Письмові заяви дітей передавалися через батьків, що може створити сумніви чи дійсно волевиявлення дитини у цій ситуації відповідало її волі. Суддя Шевська О.І. за таких обставин мала б більш ретельно дослідити думку дітей, викликавши їх у судове засідання. При цьому вік дітей дозволяв це зробити (див. постанову Верховного Суду від 16 лютого 2024 року № 465/6496/19 (61-16408св23)).

У цьому аспекті також необхідно врахувати, що у справах № 554/7323/22, № 554/8239/22, № 554/7329/22, № 554/9324/22 діти (один із дітей) подавали пояснення особисто до суду у той час, коли вони перебували за кордоном, що викликає обґрунтовані сумніви чи дійсно саме діти подавали ці пояснення і чи відповідали ці пояснення їх дійсним інтересам.

Ця обставина ще більше підсилює висновок про те, що суддя Шевська О.І. мала особисто пересвідчитися у дійсному волевиявленні дітей, а не приймати до уваги лише письмові заяви.

3. У справі № 554/8863/22 суддя Шевська О.І. не заслухала думку дитини, однак слід врахувати, що вік дитини на момент розгляду справи становив 1 рік, тому зрозуміло, що у цій ситуації думка дитини не могла бути заслухана.

4. Суддя Шевська О.І. зазначила, що сторони у справах про розірвання шлюбу самостійно визначили місце проживання дитини за спільною згодою, жодного спору з цього приводу не було, а тому, відсутні підстави для залучення органу опіки та піклування для надання висновку, як і відсутні підстави для з’ясування думки дітей.

Такі доводи судді не спростовують її обов’язку заслухати думку дітей та суперечать приписам статті 171 СК України, статті 12 Конвенції про права дитини, статті 6 Європейської конвенції про здійснення прав дітей, а також усталеній практиці Верховного Суду та Європейського Суду з прав людини.

5. За таких обставин, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя установила, що суддя Шевська О.І., всупереч статті 171 СК України, статті 12 Конвенції про права дитини, статті 6 Європейської конвенції про здійснення прав дітей, а також усталеній практиці Верховного Суду та Європейського Суду з прав людини розглянула справи № 554/7000/22, № 554/993/23, № 554/11432/22, № 554/9324/22, № 554/9408/22, № 554/7323/22, № 554/7329/22, № 554/5255/22, № 554/8239/22 без з’ясування думки дітей щодо їх місця проживання.

Водночас у справі № 554/8863/22 суддя об’єктивно не могла заслухати думку дитини через її вік.

5.2.3. Розгляд справ лише на підставі заяви відповідачів про визнання позову, без перевірки фактичних обставин справи, на які посилалися позивачі

Норми права, що підлягають застосуванню

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частини першої статті 4 ЦПК України).

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Частиною сьомою статті 7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі – Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Статтею 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини.

Відповідно до статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Згідно зі статтею 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Статтею 161 СК України передбачено, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Отже, суди розглядаються справи про визначення місця проживання дітей виключно у випадках наявності реального спору між сторонами щодо зазначеного факту.

У постанові Верховного Суду від 25 березня 2019 року у справі № 165/2240/16-ц констатовано, що на сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що в усіх рішеннях, що стосуються дітей, забезпечення їх найкращих інтересів повинно мати першочергове значення. Найкращі інтереси дитини залежно від їх характеру та серйозності можуть перевищувати інтереси батьків. При цьому при вирішенні питань, які стосуються її життя, дитині, здатній сформулювати власні погляди, має бути забезпечено право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що її стосуються, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю.

При вирішенні спору про місце проживання дитини належить звертати особливу увагу на її вік та з’ясовувати, з ким із батьків вона бажає проживати. Вирішуючи спори між батьками, які проживають окремо, про те, з ким із них дитина залишається, суд, виходячи із рівності прав та обов’язків батька й матері щодо своїх дітей, повинен ухвалити рішення, яке відповідало б якнайкращим інтересам дитини. При цьому суд враховує, хто з батьків виявляє більшу увагу до дітей і турботу про них, їхній вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання, маючи на увазі, що перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передання йому дітей (постанова Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року у справі № 241/47/19).

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки стосовно дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.

При оцінці та визначенні найкращих інтересів дитини підлягають врахуванню такі базові елементи: а) погляди дитини; б) індивідуальність дитини; в) збереження сімейного оточення і підтримання відносин; г) піклування; захист і безпека дитини; ґ) вразливе положення; д) право дитини на здоров`я; е) право дитини на освіту (постанова Верховного Суду від 4 серпня 2021 року у справі № 654/4307/19). Також підлягають врахуванню: 1) спроможність кожного з батьків піклуватися про дитину особисто; 2) стосунки між дитиною і батьками в минулому; 3) бажання батьків бути опікунами; 4) збереження стабільності в оточенні дитини, йдеться про місце проживання (дім), школу, друзів; (5) бажання дитини.

Позивач може відмовитися від позову, а відповідач – визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд (частини перша та четверта статті 206 ЦПК України).

Суди не вправі покласти в основу свого рішення лише факт визнання позову відповідачем, не дослідивши при цьому обставини справи. Тобто повинно мати місце не лише визнання позову, а й законні підстави для задоволення позову (постанова Верховного Суду від 25 травня 2022 року у справі № 675/2136/19, постанова Верховного Суду від 29 листопада 2023 року у справі № 607/15704/22).

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України.

Зокрема, вказаною нормою визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні й остаточні правові наслідки (втрата прав, заснованих на спорідненості) як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення батьківських прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 7 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини (§ 57, § 58).

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

У справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) від 16 липня 2015 року Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (§ 100).

Як роз’яснено у пунктах 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інші), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Оцінка судді Шевської О.І.

1. Суддя Шевська О.І. ухвалила рішення у справах № 554/7323/22, № 554/9408/22, № 554/9324/22, № 554/993/23, № 554/7000/22, № 554/8239/22, № 554/11432/22, № 554/5255/22, № 554/8863/22, № 554/7329/22 лише на підставі заяви відповідача про визнання позову без перевірки фактичних обставин справи, на які посилалися позивачі.

2. Рішення у цих справах мають шаблонний характер, містять лише формальне посилання на норми права, якими керувалася суддя під час ухвалення рішення без ретельної оцінки обставин та доказів, на дослідженні яких неодноразово наголошував Верховний Суд.

У рішеннях відсутні мотивовані висновки з посиланням на встановлені фактичні обставини та досліджені докази про те чому суддя Шевська О.І. вважала визначити місце проживання дітей (одного із дітей) саме з батьком, а не з матір’ю.

Суддя керувалася твердженнями позивачів про те, що діти на момент подання позову проживали із батьком, водночас не провела ретельної оцінки таких доводів та не з’ясувала чи відповідало таке проживання якнайкращим інтересам дитини.

Суддя не дослідила питання ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особистої прихильності дитини до кожного з них, віку дитини, стану її здоров`я; особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки стосовно дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.

Суддя не врахувала, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.

Суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 1 березня 2023 року у справі № 643/16285/20, провадження № 61-530св23.

Суддя не перевірила чи не порушує визнання позову відповідачами якнайкращі інтереси дітей.

3. У справах № 554/7329/22, № 554/5255/22 одному із дітей на момент ухвалення рішення вже виповнилося 14 років.

У постанові Верховного Суду від 17 травня 2023 року у справі № 351/611/21 вказано, що «у разі спору місце проживання малолітньої дитини (фізичної особи у віці до чотирнадцяти років) визначається органом опіки та піклування або судом, проте при вирішенні вказаного питання, що стосується дитини, яка досягла 14 років, то закон не передбачає можливості вирішення такого спору органом опіки та піклування або судом, оскільки в цьому випадку слід керуватися частиною третьою статті 160 СК України та положеннями частини другої статті 29 ЦК України.

Отже, в силу вищенаведених норм чинного законодавства діти могли вільно обирати собі місце проживання з кимось із батьків. Суд не може визначати місце проживання дитини, яка досягла 14 років за позовом когось із батьків, оскільки таке право вибору місця проживання надано законом самій дитині.

Однак, суддя Шевська О.І. не врахувала приписів статті 160 СК України та визначила місце проживання дітей у цих справах, які на момент розгляду справи досягли 14 років.

Таким чином, вирішення суддею Шевською О.І. спору щодо визначення місця проживання дітей, які досягли 14 років та у силу положень статті 160 СК України мають право самостійно визначати власне місце проживання, може додатково свідчити про відсутність реального спору між сторонами у справах № 554/7329/22, № 554/5255/22.

4. У більшості справ відповідачі подавали відзиви та заяви, у яких стверджували про відсутність спору між батьками щодо визначення місця проживання дітей.

Тобто, встановлені обставини свідчать про відсутність реального спору між сторонами щодо визначення місця проживання дітей.

5. У справі № 554/8863/22, яка стосувалася позбавлення матері батьківських прав, суддя Шевська О.І. не врахувала, що батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Тому заяви відповідача, у яких вона відмовлялася від батьківських прав на дитину та визнавала позов про позбавлення її батьківських прав, не можуть слугувати підставою для задоволення позову, оскільки відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства та не відповідає інтересам дитини (постанова Верховного Суду від 10 листопада 2023 року у справі № 401/1944/22).

Суддя мала врахувати, що позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Тобто, такий захід є винятковим та передбачає розрив сімейних зв’язків матері та дитини, що потребує дуже ретельного та відповідального дослідження усіх обставин справи.

6. Окрім того, відповідно до документа № 2289-4544-7335-8221 про сплату судового збору збір сплачений лише 1 вересня 2022 року об 11:36, тобто через 2 дні після подання позову та ухвали про відкриття провадження. При цьому цей документ у справі розташовано раніше ніж ухвала про відкриття провадження, даних про його долучення до позову окремим документом у справі немає і невідомо, яким чином його туди долучено.

Таким чином, фактично суддя Шевська О.І. відкрила провадження у справі № 554/8863/22 за відсутності доказів сплати судового збору.

При цьому не змогла надати обгрунтованих пояснень щодо цієї обставини, лише припустивши, що така квитанція могла потрапити до матеріалів шляхом її надання представником позивача безпосередньо секретарю судового засідання, яка підшила документ до матеріалів справи.

Канцелярія щоденно протягом робочого часу суду забезпечує прийняття та реєстрацію документів, що подаються до відповідного суду в паперовій формі, а також в електронній формі, якщо вони надійшли в порядку, визначеному процесуальним законодавством, Положенням про порядок функціонування окремих підсистем ЄСІТС. Реєстрації підлягають вхідні, вихідні та внутрішні документи (довідки, доповідні записки, заяви, протоколи засідань зборів суддів тощо) (пункти 1, 2 розділу ІІ Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України).

Необхідно врахувати, що учасники справи подають документи безпосередньо до канцелярії суду, яка здійснює реєстрацію таких документів. Однак у матеріалах справи відсутні будь-які заяви чи клопотання про долучення квитанції про сплату судового збору.

Подання документів до матеріалів справи без їх реєстрації у канцелярії суді свідчить про порушення порядку ведення діловодства у суді, що не може підставою для дисциплінарної відповідальності судді, але має враховуватися у загальному контексті поведінки судді.

7. Посилання судді Шевської О.І. на те, що справи про розірвання шлюбу розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження не враховують того факту, що разом із цими вимогами позивачі заявляли також вимогу про визначення місця проживання дітей, яка повинна розглядатися лише за правилами загального позовного провадження.

Клопотання позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження подається у письмовій формі одночасно з поданням позовної заяви або може міститися у ній. Таке клопотання має стосуватися розгляду в порядку спрощеного позовного провадження всієї справи і не може стосуватися лише певної частини позовних вимог, інакше суд не приймає його до розгляду, про що зазначає в ухвалі про відкриття провадження у справі (стаття 276 ЦПК України).

Отже, у разі об’єднання позовних вимог про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей, така справа мала розглядатися лише за правилами загального позовного провадження з дотримання усіх процесуальних вимог.

Факт відсутності спору між батьками щодо визначення місця проживання дітей є підставою для відмови у задоволенні позову.

Однак суддя Шевська О.І., за відсутності спору між подружжям щодо визначення місця проживання дітей, розглянула такі вимоги без дотримання відповідних процесуальних вимог та задовольнила їх.

8. Суддя Шевська О.І. підійшла до розгляду цих справ формально, поверхово, керуючись лише поясненнями позивачів та заявами відповідачів про визнання позову, що не відповідає завданням та засадам цивільного судочинства.

9. Отже, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя установила, що суддя Шевська О.І. у всіх справах, які перебували у її провадженні та які є предметом оцінки у цій дисциплінарній справі, ухвалювала рішення лише на підставі заяв відповідачів про визнання позову, без перевірки фактичних обставин справи, на які посилалися позивачі та за наявності ознак, які свідчать про штучність спору.

5.2.4. Розгляд справ у максимально стислі строки

Інформація щодо строків розгляду справ суддею Шевською О.І.

№ справи	Дата надходження позовної заяви	Дата авторозподілу	Дата відкриття провадження у справі	Дата ухвалення рішення
554/7000/22	28.07.2022	28.07.2022	28.07.2022	29.08.2022
554/993/23	3.02.2023	3.02.2023	3.02.2023	1.03.2023
554/9324/22	6.09.2022	6.09.2022	6.09.2022	10.10.2022
554/9408/22	7.09.2022	7.09.2022	7.09.2022	14.10.2022
554/7323/22	4.08.2022	4.08.2022	4.08.2022	1.09.2022
554/8239/22	17.08.2022	17.08.2022	17.08.2022	19.09.2022
554/7329/22	4.08.2022	4.08.2022	4.08.2022	21.09.2022
554/8863/22	30.08.2022	31.08.2022	30.08.2022	19.10.2022
554/5255/22	29.06.2022	29.06.2022	30.06.2022	28.07.2022
554/11432/22	13.10.2022	13.10.2022	13.10.2022	9.11.2022

1. Аналіз інформації щодо справ, розглянутих суддею Шевською О.І., дає підстави для висновку, що суддя розглядала наведені справи у інтервалі від 20 до 48 календарних днів.

Згідно з інформацією, що надана Шевченківським районним судом міста Полтави, суддя Шевська О.І. за 2022-2025 роки розглянула 26 справ такої категорії, до яких зокрема входять і вищенаведені. Часовий інтервал інших справ, окрім наведених у таблиці, складав від 43 до 531 календарних днів. У більшості справ строк розгляду справ перевищував 100 календарних днів.

Натомість строк розгляду справ, що є предметом дослідження у цій дисциплінарній справі, є значно меншим.

2. Отже, наведена ілюстрація свідчить, що справи, які є предметом дослідження у цій дисциплінарній справі, розглядалися швидше, аніж інші та у стислі строки.

Примітно, що суддя Шевська О.І. майже у всіх справах вирішувала питання про відкриття провадження у день надходження позовної заяви.

3. Показовим є також тривалість судових засідань, які проводилися у наведених вище справах.

Суддя Шевська О.І. провела судове засідання у справі № 554/8863/22, яке тривало з 15:42:09 до 15:48:08, тобто 6 хвилин.

Важливим є зробити акцент на тому, що у більшості справ суддя розглядала справу в одному судовому засіданні без участі позивача, відповідача, без заслуховування думки дитини та органу опіки та піклування.

Наведене додатково свідчить, що суддя поверхнево та формально підійшла до вирішення означених спорів, не враховуючи специфіки їх розгляду з огляду на чутливий характер правовідносин.

4. Суддя Шевська О.І. не навела обґрунтованих пояснень, чим викликана така пріоритетність розгляду справ та швидке ухвалення рішення по них, чим істотно такі справи відрізняються від попередніх розглянутих нею справ відповідної категорії.

У цьому контексті необхідно звернути увагу на рівень судового навантаження Октябрського (нині Шевченківського) районного суду міста Полтави за 2022-2024 роки

Аналіз інформації, що міститься на офіційному вебсайті Ради суддів України, свідчить за 2022 рік (https://rsu.gov.ua/mzs-2022-maps) до Октябрського районного суду міста Полтави надійшло 29 528 справ та матеріалів, чисельність суддів відповідно до наказів ДСА – 17, чисельність суддів з повноваженнями – 19, нормативний час, необхідний для розгляду справ – 91 684 год, чисельність суддів за нормативами – 50.

Аналіз інформації, що міститься на офіційному вебсайті Ради суддів України, свідчить за 2023 рік (https://rsu.gov.ua/mzs-2023_4-maps) до Октябрського районного суду міста Полтави надійшло 27 525 справ та матеріалів, чисельність суддів відповідно до наказів ДСА – 17, чисельність суддів з повноваженнями – 20, нормативний час, необхідний для розгляду справ – 68 955 год, чисельність суддів за нормативами – 42.

Аналіз інформації, що міститься на офіційному вебсайті Ради суддів України, свідчить за 2024 рік (https://rsu.gov.ua/mzs-2022-maps) до Октябрського районного суду міста Полтави надійшло 24 221 справ та матеріалів, чисельність суддів відповідно до наказів ДСА – 17, чисельність суддів з повноваженнями – 16, нормативний час, необхідний для розгляду справ – 62 211 год, чисельність суддів за нормативами – 38.

Октябрський (Шевченківський) районний суд міста Полтави стабільно є судом з найбільшим рівнем судового навантаження у Полтавській області.

Згідно з матеріалами суддівського досьє судді Шевської О.І. її судове навантаження:

1) у 2022 році становило 11 (у суді 7,4);

2) у 2023 році – 14 (у суді 7,4);

3) у 2024 році – 9,5 (у суді 6,3).

Наведена інформація суду свідчить про значний обсяг навантаження на суддів Октябрського (нині Шевченківського) районного суду міста Полтави, зокрема і на суддю Шевську О.І., яке перевищує навантаження по суду.

Зазначені обставини не заперечує і сама суддя про що зазначає у поясненнях.

Тому, виникає обгрунтований сумнів щодо мотивації швидкого вирішення спорів у досліджуваних справах, оскільки рівень судового навантаження у Октябрському (Шевченківському) районному суді міста Полтави у 2022-2024 роках був надмірним та очевидно, що не сприяв такому швидкому вирішенню спорів, тим паче у сфері сімейних правовідносин.

5. Відповідно до частини четвертою статті 257 ЦПК України справи, що виникають із сімейних правовідносин, окрім деяких категорій справ, не можуть розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження.

Розгляд суддею Шевською О.І. (окрім справи № 554/7000/22) справ за позовами про визначення місця проживання дітей, позбавлення батьківських прав, які відповідно до частини четвертої статті 257 ЦПК України не можуть розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження, потребують ретельного з’ясування обставин з огляду на необхідність забезпечення якнайкращих інтересів дитини, у надзвичайно стислі строки в умовах значного судового навантаження, можуть викликати у звичайної розсудливої людини сумніви щодо реальності спору, а також створювати враження наявності у судді прихильності до відповідних учасників справи.

Погоджуючись із доводами судді, що швидкий розгляд справи не є дисциплінарним проступком, одночасно, необхідно звернути увагу на нетиповий для судді в умовах значного судового навантаження максимально швидкий розгляд справ, що вплинуло на якість здійснення суддею судочинства.

У цьому випадку швидкий розгляд справ свідчить про формальне та поверхове з’ясування суддею обставин без дослідження фактів, які мають бути в встановленими у цій категорії справ відповідно до закону, усталеної практики Верховного Суду та Європейського суду з прав людини.

5.2.5. Висновок щодо наявності у діях судді Шевської О.І. складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»

Оцінюючи встановлені під час розгляду дисциплінарної справи фактичні обставини, дії судді Шевської О.І. під час здійснення правосуддя, Друга Дисциплінарна Палата Вищої ради правосуддя зазначає, що під час розгляду такої чутливої категорії справ, як визначення місця проживання дитини з батьком, позбавлення матері батьківських прав, судді повинні ретельно з’ясовувати причини та підстави звернення до суду із такими позовами, об’єктивні умови неможливості проживання дитини із матір’ю, переваги проживання дитини саме із батьком та враховувати інші фактичні обставини, що можуть впливати на ухвалення рішення на користь позивача (батька дитини).

Однак, як установлено, суддя Шевська О.І., грубо порушуючи норми процесуального законодавства України, інших законів України, міжнародних стандартів у сфері здійснення правосуддя, системно ухвалювала рішення на користь позивачів (чоловіків) у справах щодо визначення місця проживання дитини із батьком (відібрання дитини у матері, позбавлення матері батьківських прав), із суттєвим порушенням норм законодавства, без залучення органу опіки та піклування, що є обов’язковим під час розгляду таких справ, не досліджуючи при цьому об’єктивних причин такої зміни місця проживання дітей, причин, що призвели до погодження матерів з пред’явленими до них позовними вимогами, не дослідивши та не врахувавши реальних інтересів дітей.

Верховний Суд у постанові від 15 січня 2025 року у справі № 755/15383/23 (у цій справі вирішувався спір про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини) зазначив, що правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Відтак суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспорювані права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові.

Позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту.

Верховний Суд врахував, що малолітня дитина, проживає разом із батьком, а мати дитини як на час подання позову, так і під час розгляду справи в суді не заперечувала проти цього, підтвердивши тим самим, що сторони дійшли домовленості щодо проживання доньки саме з позивачем.

З урахуванням наведеного, приймаючи до уваги, що мати та батько (сторони у справі), які проживають окремо, дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки позивач не довів, що його права порушені, не визнані або оспорюються відповідачкою.

Цей висновок додатково підтверджує, що суддя Шевська О.І., розглядаючи справи про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей, не врахувала, що відсутність спору є самостійною підставою для відмови у позові. При цьому суддя у поясненнях стверджувала про те, що спір між сторонами щодо визначення місця проживання дітей був відсутній. Про відсутність спору свідчать і відзиви відповідачів у справах, які стверджували про відсутність спору між батьками щодо визначення місця проживання дитини.

Ухвалення судових рішень у цій категорії справ без з’ясування дійсних мотивів відмови відповідачів (матерів) від виховання дітей, без урахування реальних інтересів самих дітей свідчить про порушення суддею під час вирішення справ та ухвалення позитивних рішень на користь позивачів у вказаній категорії справ прав людини і основоположних свобод, визначених Конвенцією, Конвенцією про права дитини.

Позбавлення судом особи батьківських прав у значенні пункту 2 статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод становить втручання у її право на повагу до його сімейного життя, яке гарантується пунктом 1 статті 8 цієї Конвенції. Таке втручання не становитиме порушення статті 8 лише у тому разі, якщо воно здійснене «згідно з законом», відповідає одній чи кільком законним цілям, про які йдеться в пункті 2, і до того ж є «необхідним у демократичному суспільстві» для забезпечення цих цілей.

Фактично позбавлення батьківських прав призводить до розриву сімейних зв’язків дитини з матір’ю.

Отже, наведена поведінка судді не узгоджується із завданнями цивільного судочинства, якими справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Незважаючи на те, що діти не були учасниками наведених вище справ, однак, рішення у них очевидно, що впливали на їх права та інтереси.

Більша частина дітей у наведених вище справах досягли на момент ухвалення рішень 10 років, що надавало їм право брати участь у визначенні свого місця проживання. Більше того, окремі діти на момент ухвалення рішення досягли 14 років, а тому мали право самостійно визначати своє місце проживання без згоди батьків.

Позбавлення батьківських прав у справі, що розглядала суддя Шевська О.І. призвело до порушення права дитини на проживання у сім’ї разом із матір’ю, права не бути розлученою із сім’єю.

За таких обставин, встановлені обставини, дають підстави вважати, що наведена неправомірна поведінка судді Шевської О.І. призвела до порушення права дітей на приватне та сімейне життя, гарантоване статтею 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Також, наведені вище дії судді порушують право дітей бути заслуханими під час вирішення спору, що стосується їх інтересів, гарантоване статтею 12 Конвенції про права дитини, статтею 6 Європейської конвенції про здійснення прав дітей від 25 січня 1996 року, а також не враховують усталену практику Верховного Суду та Європейського суду з прав людини з цих питань, яка їй очевидно, що була відома з огляду на значний досвід на посаді судді.

При цьому слід зауважити, що предметом дисциплінарного провадження стосовно судді була не правильність вирішення позовних вимог, не законність ухваленого судового рішення, а саме дії і бездіяльність судді під час здійснення правосуддя та наявність порушень норм процесуального права внаслідок умислу чи грубої недбалості, а також перевірка наявності у зв’язку із цим у його поведінці складу дисциплінарного проступку. Зазначене не виходить за межі визначеної законом компетенції дисциплінарного органу та не є порушенням принципу незалежності суддів, оскільки ґрунтується на нормах законів України «Про судоустрій і статус суддів», «Про Вищу раду правосуддя» та Конституції України, а також відповідає нормам «м’якого» права.

Вища рада правосуддя та її Дисциплінарні палати відповідно до вимог закону не лише вправі, а й зобов’язані перевіряти дії суддів під час ухвалення судових рішень щодо наявності порушень, які можуть бути підставою для їх притягнення до дисциплінарної відповідальності, вочевидь для цього повинні аналізувати і зміст судових рішень. При цьому результатом розгляду дисциплінарної справи є рішення про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності та накладення дисциплінарного стягнення, а не про незаконність судового рішення та його зміну чи скасування. Рішення дисциплінарного органу не є втручанням у зміст судового рішення і не змінює обов’язковості його виконання. Статус судді не лише надає певні гарантії, а й покладає певні обов’язки, невиконання яких може мати наслідком притягнення судді до передбаченої законом відповідальності.

Тому, посилання судді на те, що рішення не оскаржувалися в апеляційному порядку жодним чином не виключає її дисциплінарної відповідальності, оскільки у дисциплінарному провадженні досліджуються саме дії судді під час здійснення правосуддя, а не надається оцінка судовим рішенням.

2. Друга Дисциплінарна Палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що у діях судді Шевської О.І. наявний склад дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме: допущення внаслідок грубої недбалості суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод, оскільки суддя:

1) всупереч статті 56 ЦПК України та статті 19 СК України, розглянула справи № 554/9408/22, № 554/9324/22, № 554/993/23, № 554/11432/22, № 554/5255/22, № 554/7329/22, № 554/8239/22, № 554/7323/22 без залучення органу опіки та піклування та за відсутності наданого ним висновку. Водночас суддя Шевська О.І. розглянула справи № 554/7000/22, № 554/8863/22 за відсутності висновку органу опіки та піклування;

2) всупереч статті 171 СК України, статті 12 Конвенції про права дитини, статті 6 Європейської конвенції про здійснення прав дітей, а також усталеній практиці Верховного Суду та Європейського Суду з прав людини розглянула справи № 554/7000/22, № 554/993/23, № 554/11432/22, № 554/9324/22, № 554/9408/22, № 554/7323/22, № 554/7329/22, № 554/5255/22, № 554/8239/22 без з’ясування думки дітей щодо їх місця проживання;

3) ухвалила рішення у справах № 554/7323/22, № 554/9408/22, № 554/9324/22, № 554/993/23, № 554/7000/22, № 554/8239/22, № 554/11432/22, № 554/5255/22, № 554/8863/22, № 554/7329/22 лише на підставі заяви відповідача про визнання позову без перевірки фактичних обставин справи, на які посилалися позивачі.

У справах № 554/7329/22, № 554/5255/22 одному із дітей на момент ухвалення Водночас у справах № 554/7329/22, № 554/5255/22 суддя ухвалила рішення щодо дітей, яким на момент ухвалення рішення вже виповнилося 14 років.

У справі № 554/8863/22, яка стосувалася позбавлення матері батьківських прав, суддя Шевська О.І. не врахувала, що батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини;

4) відкрила провадження у справі № 554/8863/22 за відсутності доказів сплати судового збору;

5) розглядала справи, обставини у яких потребували ретельного дослідження та оцінки, у нетипово стислі строки, при цьому не навела обгрунтованих пояснень, чим викликана така пріоритетність розгляду справ та швидке ухвалення рішення по них, чим істотно такі справи відрізняються від попередніх розглянутих нею справ відповідної категорії.

5.3. Щодо пункту 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»

Норми права, що підлягають застосуванню

Суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження за допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояв неповаги до інших суддів, адвокатів, експертів, свідків чи інших учасників судового процесу (пункт 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Суддя зобов’язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства; дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів (пункти 1, 2 частини сьомої статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13 червня 2024 року в справі № 990SCGC/2/24 зазначила, що правовий аналіз змісту пункту 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» свідчить про те, що з об'єктивної сторони передбачений цією нормою дисциплінарний проступок є вчиненням суддею діяння, яке полягає у порушені правил суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя. Оцінюючи наявність складу такого дисциплінарного проступку судді, на переконання Великої Палати Верховного Суду, потрібно виходити з такого.

Законодавець чітко виокремлює обов'язки судді, які стосуються професійної діяльності щодо належного відправлення правосуддя (пункти 1, 5), та зобов'язання щодо дотримання правил етики (пункти 2, 4) та доброчесності (пункти 3, 6, 7, 9, 10).

Наведеним положенням частини сьомої Закону України «Про судоустрій і статус суддів» кореспондують відповідні склади дисциплінарних правопорушень, передбачених частиною першою статті 106 цього Закону.

Аналіз зазначених положень дає підстави для висновку, що за порушення суддею певного обов'язку передбачена конкретна визначена законом підстава для його дисциплінарної відповідальності.

У разі порушення зобов'язання «справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства» (пункт 1 частини сьомої статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»), суддя може бути притягнутий за кількома пунктами, а саме пунктами 1 (із підпунктами), 2, 4 частини першої статті 106 названого Закону, які містять доволі широкий перелік відповідних дисциплінарних проступків.

На відміну від цього, положення пункту 3 частини першої Закону України «Про судоустрій і статус суддів» кореспондують не із зобов'язанням судді «розглядати і вирішувати судові справи», а його обов'язкам дотримуватися високих стандартів етичної поведінки, що пов'язано із його високим статусом (пункти 2, 4 частини сьомої статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»), про що вказує буквальний зміст цієї норми.

Стандарти етики суддів викладені в Кодексі суддівської етики, затвердженому XI черговим з'їздом суддів України 22 лютого 2013 року. Цей документ має обов'язкову для суддів силу, оскільки до нього відсилає стаття 58 Закону № 1402-VIII, відповідно до якої питання етики суддів визначаються Кодексом суддівської етики, що затверджується з'їздом суддів України за пропозицією Ради суддів України.

Згідно зі статтями 1, 3 Кодексу суддівської етики суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду. Суддя має докладати всіх зусиль до того, щоб на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини його поведінка була бездоганною.

Порушення правил суддівської етики, пов'язане зі здійсненням суддею правосуддя, вчиняється суддею у процесі розгляду певної справи та може проявлятися в одній із таких форм: вияв неповаги чи образа когось з учасників судового провадження, розголошення конфіденційної інформації, що стала відома судді у зв'язку з розглядом судової справи, позапроцесуальне спілкування з учасниками процесу, ухилення від здійснення правосуддя тощо.

Охоплюючи етичні аспекти поведінки судді, цей дисциплінарний проступок не може тлумачитись як такий, що стосується питання оцінки правильності або неправильності застосування суддею норм матеріального і процесуального права під час здійснення правосуддя та ухвалення судових рішень (у тому числі через невиправдане розширення змісту «стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду»).

Позасудова поведінка судді, яка може містити ознаки дисциплінарного проступку за пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», пов'язана із вчиненням діянь, які мають ознаки інших правопорушень та/або демонстративного порушення норм суспільного співжиття чи загальноприйнятих правил поведінки (дрібне хуліганство, залишення місця дорожньо-транспортної пригоди, керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції тощо).

Про наявність у поведінці судді складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», можуть свідчити дії чи бездіяльність судді, що демонструють відверте нехтування нормами моралі і права, неповагу до інших громадян та суспільства в цілому, недобросовісне використання власного соціального статусу і зумовлених посадою можливостей, поведінка, що викликає негативний суспільний резонанс, компрометує весь суддівський корпус, здатна поставити під сумнів незалежність, неупередженість, об'єктивність правосуддя і підірвати довіру до суду як інституції, покликаної стояти на варті законності і справедливості.

Суддя може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності за пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» лише за вчинення «етичного проступку», зокрема, під час виконання функцій судді зі здійснення правосуддя. У такому разі діяння судді повинні оцінюватися виключно через призму моральних та етичних принципів і якостей особи судді, який від імені України уповноважений владою здійснювати правосуддя, та не повинні пов`язуватися із застосуванням суддею норм матеріального та процесуального права під час ухвалення судових рішень.

За відсутності обставин, які свідчать, що дії судді під час виконання функцій правосуддя порочать звання судді й підривають авторитет правосуддя, а становлять лише порушення (істотне порушення) норм процесуального права, такі дії судді не можуть кваліфікуватись за пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Оцінка дій судді Шевської О.І.

Оцінюючи дії судді Шевської О.І. щодо наявності складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», необхідно виходити з такого.

Друга Дисциплінарна Палата Вищої ради правосуддя установила, що оцінка дій судді Шевської О.І. пов’язана виключно із застосуванням норм процесуального права під час здійснення правосуддя.

Водночас під час розгляду дисциплінарної справи не встановлено фактів, які б свідчили про вчинення суддею саме «етичного проступку», зокрема вияв неповаги чи образа когось з учасників судового провадження, розголошення конфіденційної інформації, що стала відома судді у зв'язку з розглядом судової справи, позапроцесуальне спілкування з учасниками процесу, ухилення від здійснення правосуддя тощо.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (в редакції станом на період ухвалення суддею рішення від 26 травня 2023 року) не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов’язані жінки та чоловіки, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (в редакції станом на період ухвалення суддею рішення від 2 вересня 2024 року) не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов’язані жінки та чоловіки, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо другий з батьків такої дитини (дітей) помер, позбавлений батьківських прав, визнаний зниклим безвісти або безвісно відсутнім, оголошений померлим, відбуває покарання у місцях позбавлення волі, а також коли особа самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду або запис про батька такої дитини в Книзі реєстрації народжень здійснений на підставі частини першої статті 135 Сімейного кодексу України.

Друга Дисциплінарна Палата Вищої ради правосуддя установила, що 8 чоловіків, які були позивачами у справах № 554/9324/22, № 554/11432/22, № 554/9408/22, №554/993/23, № 554/7323/23, № 554/5255/22, № 554/7329/22, № 554/8239/22 безпосередньо після набрання законної сили рішень судів, які ухвалювалися суддею Шевською О.І. виїхали за межі України та не повернулися.

Установлені обставини справ з погляду звичайної розсудливої людини дійсно можуть створювати враження про те, що ці справи мали на меті ймовірне отримання батьками дітей права на відстрочку від мобілізації або перетин державного кордону України.

Однак Друга Дисциплінарна Палата Вищої ради правосуддя не встановила достатніх чітких та переконливих доказів, які підтверджували б обізнаність судді про таку мету, позапроцесуальне спілкування зі сторонами.

Суддя не може нести ризик настання негативних наслідків у вигляді дисциплінарної відповідальності за недобросовісну поведінку учасників спору, зокрема й шляхом використання таких рішень з метою уникнення мобілізації та перетину державного кордону.

За відсутності етичних порушень неможливо кваліфікувати дії судді за пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Застосовуючи висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 13 червня 2024 року в справі № 990SCGC/2/24, Друга Дисциплінарна Палата Вищої ради правосуддя констатує, що дії судді Шевської О.І., що пов’язані із застосуванням норм процесуального права під час здійснення правосуддя, не можуть кваліфікуватись за пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

5.4. Висновок щодо наявності/відсутності у діях судді Шевської О.І. складів дисциплінарних проступків

Підстава для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності вважається встановленою Дисциплінарною палатою (Вищою радою правосуддя) за результатами розгляду дисциплінарної справи, якщо докази, надані та отримані в межах дисциплінарного провадження, є чіткими та переконливими для підтвердження існування такої підстави.

Чіткими та переконливими є докази, які з точки зору звичайної розсудливої людини у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин, що є підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності (частина шістнадцята статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»).

Друга Дисциплінарна Палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що у діях судді Шевської О.І.:

1) наявний склад дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у аспекті істотного порушення норм процесуального права, що призвело до порушення правил територіальної юрисдикції (підсудності);

2) наявний склад дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у аспекті істотного порушення норм процесуального права, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків;

4) наявний склад дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у аспекті допущення внаслідок грубої недбалості суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод.

5.5. Щодо посилань судді Шевської О.І. на безпідставність відкриття дисциплінарної справи

1. Суддя зазначила, що член Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя вчинив не характерні для органу, який він представляє, дії, спрямовані на моніторинг роботи Шевченківського районного суду міста Полтави та перевірки справ, які перебували у її провадженні.

За таких обставин, суддя вважає, що підстави для відкриття дисциплінарного провадження були відсутні.

2. Відповідно до частин першої, другої статті 31 Закону України «про Вищу раду правосуддя» Вища рада правосуддя, її органи, член Вищої ради правосуддя та дисциплінарний інспектор Вищої ради правосуддя для здійснення своїх повноважень мають право витребовувати та одержувати на їх запит необхідну інформацію та документи (у тому числі з обмеженим доступом) від: 1) суддів, судів, органів суддівського самоврядування, інших органів та установ у системі правосуддя; 2) органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб; 3) юридичних осіб.

Право робити запити від імені Вищої ради правосуддя має Голова Вищої ради правосуддя або його заступник. Дисциплінарний інспектор Вищої ради правосуддя має право робити запити у справі, в якій він є доповідачем. Член Вищої ради правосуддя має право робити запити у справі, в розгляді якої він бере участь.

Якщо в процесі розгляду дисциплінарної справи Дисциплінарна палата дійде висновку про наявність ознак дисциплінарного проступку в діяннях інших суддів або про наявність ознак іншого дисциплінарного проступку в діяннях судді, щодо якого розглядається справа, Дисциплінарна палата може ухвалити рішення про відкриття відповідної дисциплінарної справи за власною ініціативою (частина десята статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»).

3. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що член Вищої ради правосуддя має право робити запити у справі, в розгляді якої він бере участь, зокрема і з метою встановлення наявності чи відсутності у діянні судді ознак інших дисциплінарних проступків.

З огляду на це, надіслання членом Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Маселком Р.А. запитів до Шевченківського районного суду міста Полтави з метою отримання інформації щодо справ про визначення місця проживання дітей (позбавлення батьківських прав) відповідає вимогам статті 31 Закону України «Про Вищу раду правосуддя». Такі дії члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя спрямовані на реалізацію своїх повноважень щодо отримання необхідної інформації у цілях здійснення дисциплінарного провадження та жодним чином не порушують гарантії незалежності конкретного судді.

4. Варто звернути увагу, що відкриття дисциплінарної справи за власною ініціативою є правом Дисциплінарної палати та за своєю природою є колегіальним рішенням.

Дисциплінарна палата у процесі розгляду дисциплінарної справи відносно судді Тімошенко Н.В. дійшла висновку про наявність ознак дисциплінарного проступку в діяннях інших суддів, зокрема і судді Шевської О.І.

За результатами голосування Дисциплінарна палата ухвалила рішення про наявність підстав для відкриття дисциплінарної справи за власною ініціативою.

Рішення про відкриття дисциплінарної справи оскарженню не підлягає (частина друга статті 46 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»).

З огляду на це, доводи судді у цій частині зводяться фактично до оскарження ухвали Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 10 вересня 2025 року про відкриття дисциплінарної справи за власною ініціативою, яка не підлягає оскарженню.

5.6. Дисциплінарне стягнення

5.6.1. Щодо строку дисциплінарного стягнення

1. Частиною одинадцятою статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше трьох років із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці чи здійснення відповідного дисциплінарного провадження.

Застосовуючи цю норму, Вища рада правосуддя неодноразово зауважувала, що трирічний строк притягнення судді до дисциплінарної відповідальності обчислюється з дня вчинення дисциплінарного проступку до дня накладення дисциплінарного стягнення (включно) і що дні тимчасової непрацездатності, перебування судді у відпустці чи здійснення дисциплінарного провадження щодо судді до зазначеного трирічного строку не враховуються.

Наразі частиною другою статті 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» визначено, що дисциплінарне провадження розпочинається після отримання Вищою радою правосуддя скарги щодо дисциплінарного проступку судді, з повідомленням про вчинення дисциплінарного проступку суддею (дисциплінарної скарги), поданої відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», або за ініціативою Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя чи за зверненням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у випадках, визначених законом. Днем початку здійснення дисциплінарного провадження є день отримання Вищою радою правосуддя відповідної дисциплінарної скарги або день ухвалення Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя рішення про відкриття відповідної дисциплінарної справи за власною ініціативою чи день отримання Вищою радою правосуддя відповідного звернення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

Відповідно до частини третьої статті 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» дисциплінарне провадження включає:

1) попередню перевірку дисциплінарної скарги, вивчення матеріалів для встановлення ознак вчинення суддею дисциплінарного проступку, ухвалення рішення про залишення без розгляду та повернення дисциплінарної скарги, відмову у відкритті дисциплінарної справи або відкриття дисциплінарної справи;

2) підготовку дисциплінарної справи до розгляду, розгляд дисциплінарної справи та ухвалення рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді або про відмову в притягненні судді до дисциплінарної відповідальності;

3) розгляд скарги на рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді або про відмову в притягненні судді до дисциплінарної відповідальності.

2. Разом з тим Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя ухвалою від 10 вересня 2025 року № 1881/2дп/15-25 (https://hcj.gov.ua/doc/doc/54427) відкрила за власною ініціативою дисциплінарну справу стосовно судді Шевченківського районного суду міста Полтави Шевської О.І.

Таким чином, строк здійснення дисциплінарного провадження щодо судді Шевської О.І. із 10 вересня 2025 року не враховується до такого трирічного строку притягнення до дисциплінарної відповідальності.

3. Не враховуються до зазначеного трирічного строку час перебування судді Шевської О.І. у відпустці та період їх тимчасової непрацездатності з відповідних дат, коли вчинено дисциплінарний проступок (залежить від дати ухвалення рішення у справі) до 10 вересня 2025 року (дата ухвалення Другою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя рішення про відкриття дисциплінарних справ за власною ініціативою).

4. Суддя Шевська О.І. з 1 березня 2022 року до 10 вересня 2025 року перебувала у відпустці з 30 березня до 1 квітня 2022 року, з 10 до 12 серпня 2022 року, з 26 до 28 жовтня 2023 року, з 28 грудня 2022 року до 6 січня 2023 року, 3 березня 2023 року, з 27 березня до 9 квітня 2023 року, з 12 до 25 червня 2023 року, з 28 серпня до 15 вересня 2023 року, з 25 грудня 2023 року до 7 січня 2024 року, з 25 березня до 7 квітня 2024 року, з 8 до 31 липня 2024 року, 1 серпня 2024 року, з 30 вересня до 13 жовтня 2024 року, з 4 до 8 листопада 2024 року, з 30 грудня 2024 року до 12 січня 2025 року, 14 лютого 2025 року, з 31 березня до 4 квітня 2025 року, з 21 липня до 3 серпня 2025 року. Усього 173 календарних днів.

Суддя Шевська О.І. перебувала на лікарняному з 9 до 18 січня 2024 року. Усього 10 календарних днів.

5. Інформація щодо справ

Справа №	Дата ухвалення рішення	Дата закінчення трирічного строку	Дата закінчення строку з урахуванням днів тимчасової непрацездатності, відпусток
Суддя Шевська О.І.
554/7000/22	29.08.2022	29.08.2025	21.02.2026
554/993/23	1.03.2023	1.03.2026	Відсутня необхідність врахування цих днів, оскільки із 10.09.2025 строк дисциплінарного провадження не враховується до трирічного строку, а відповідний строк притягнення до дисциплінарної відповідальності спливає після 10.09.2025 (надалі з метою уникнення повторень буде використовуватися -//-).
554/9324/22	10.10.2022	10.10.2025	-//-
554/9408/22	14.10.2022	14.10.2025	-//-
554/7323/22	1.09.2022	1.09.2025	24.02.2026
554/8239/22	19.09.2022	19.09.2025	-//-
554/7329/22	21.09.2022	21.09.2025	-//-
554/8863/22	19.10.2022	19.10.2025	-//-
554/5255/22	28.07.2022	28.07.2025	16.01.2026
554/11432/22	9.11.2022	9.11.2025	-//-

6. Посилання судді Шевської О.І. на те, що у справах № 554/7000/22, № 554/7323/22, № 554/5255/22 закінчився строк її притягнення до дисциплінарної відповідальності є безпідставними, оскільки не враховують того факту, що строк здійснення дисциплінарного провадження щодо судді Шевської О.І. із 10 вересня 2025 року не враховується до такого трирічного строку притягнення до дисциплінарної відповідальності.

7. Ураховуючи зазначене вище, трирічний строк притягнення судді Шевської О.І. до дисциплінарної відповідальності не закінчився.

5.6.2. Обґрунтування виду дисциплінарного стягнення

Під час обрання виду дисциплінарного стягнення стосовно судді враховуються характер дисциплінарного проступку, його наслідки, особа судді, ступінь його вини, наявність інших дисциплінарних стягнень, інші обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Дисциплінарне стягнення застосовується з урахуванням принципу пропорційності (частина друга статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та частина п’ята статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»).

Форми вини судді

Суддя Шевська О.І. має загальний юридичний стаж 20 роки, з них – 12 років безпосередньо на посаді судді.

Із матеріалів суддівського досьє установлено, що суддя тривалий час має спеціалізацію щодо розгляду цивільних справ.

Отже, суддя Шевська О.І. має значний як суддівський, так і загальний професійний досвід, що свідчить про наявність у неї відповідного рівня професійної компетентності, зокрема знань у сфері цивільного процесуального та сімейного законодавства, обізнаність із практикою його застосування.

Суддя Шевська О.І. за 2022-2025 роки розглянула 26 справ такої категорії, до яких зокрема входять і вищенаведені. Часовий інтервал інших справ, окрім наведених у таблиці, складав від 43 до 531 календарних днів. У більшості справ строк розгляду справ перевищував 100 календарних днів.

Аналіз справ, розглянутих суддею Шевською О.І. за період з 2022 року до 2025 року, свідчить, що у інших справах суддя залучала до розгляду справ орган опіки та піклування, розгляд справ здійснювала у значно триваліші часові проміжки, аніж у справах, що є предметом оцінки у цій дисциплінарній справі.

Водночас у справах, що досліджуються у цій дисциплінарній справі, суддя Шевська О.І. розглянула у аномально стислі строки в умовах значного судового навантаження, не залучивши до розгляду справ орган опіки та піклування; не отримавши відповідного висновку цього органу; не з’ясувавши думки дітей, які досягли відповідного віку та рівня розвитку, що дозволяє їм висловити таку думку; не перевіривши реальність виникнення спору між сторонами, фактичних обставин, на які посилалися позивачі, та розглянувши справу лише на підставі заяв відповідачів про визнання позову.

Наявність цих обставин у сукупності (значний суддівський та професійний досвід; розгляд інших справ у попередні періоди з дотриманням вимог сімейного законодавства, що підтверджує обізнаність з ним та практикою його застосування) свідчить, що суддя Шевська О.І. усвідомлювала факт порушення приписів ЦПК України, СК України, висновків Верховного Суду та Європейського суду з прав людини.

Помилка є добросовісною, якщо суддя, діючи незалежно, безсторонньо та сумлінно, з належним ставленням до своїх обов’язків та дотриманням прав учасників справи встановив та врахував усі вагомі для справи фактичні обставини, які підлягають правовій оцінці, належно оцінив докази, правильно визначив та тлумачив закон, що підлягає застосуванню у спосіб, що очевидно не суперечить матеріалам справи і сталій судовій практиці, переконливо мотивував свої висновки, але припустився помилки, яка не була кричущою, очевидною й однозначною для кваліфікованого судді або вочевидь зумовлена дією об’єктивних обставин у конкретній ситуації (обставини непереборної сили, надмірне навантаження, стан здоров’я, значні обмеження у часі, технічний збій тощо).

Важливими також є подальші дії судді, спрямовані на усунення чи недопущення такої помилки в майбутньому, визнання такої помилки, відсутність намагань її приховати, надання вичерпних, несуперечливих і логічних пояснень, що базуються на дійсних обставинах справи без маніпуляцій та викривлень законодавства і фактів, які виключають інші (недобросовісні) причини помилки.

Наведені обставини виключають факт наявності у діях судді ознак суддівської помилки.

Друга Дисциплінарна Палата Вищої ради правосуддя вважає, що відповідно до встановлених обставин дії судді не є добросовісною помилкою. Водночас обставин, які б вказували на умисність дій судді, не встановлено. Зважаючи на чіткість застосованого законодавства, значний досвід судді, який свідчить про її обізнаність із нормами відповідного законодавства та практикою його застосування, Друга Дисциплінарна Палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що зазначений дисциплінарний проступок судді вчинили внаслідок грубої недбалості.

Інформація щодо притягнення судді до дисциплінарної відповідальності

За результатами дослідження відомостей із суддівського досьє, встановлено, що суддя Шевська О.І. має більше 12 років досвіду роботи на посаді судді, за період діяльності ефективно здійснювала правосуддя, має низький рівень скасованих та змінених судових рішень, періодично проходить підвищення кваліфікації в Національній школі суддів України.

Згідно з наявними в суддівському досьє та оприлюдненими на офіційному вебсайті Вищої ради правосуддя відомостями суддя Шевська О.І. до дисциплінарної відповідальності не притягувалася.

Характеристика судді

Згідно із характеристикою, наданою головою Шевченківського районного суду міста Полтави В. Микитенком: «..За час роботи на посаді судді, Шевська О.І. зарекомендувала себе з позитивної сторони, як грамотний, добросовісний, працелюбний, старанний, принциповий та наполегливий працівник.

Олена Іванівна, суддя, яка вміло планує робочий час та належним чином організовує свою роботу. Судові документи складає юридично грамотно, в судових рішеннях зрозуміло викладає обставини справи та доводи в обгрунтування прийнятого рішення. Вмілим застосуванням своїх знань на практиці та своїм досвідом роботи забезпечує стабільність судових справ. Всі справи призначаються до розгляду в строки, передбачені процесуальним законом

Постійно працює на підвищенням свого професійного рівня, беручи участь у семінарах, тренінгах та періодичних навчаннях суддів, які організовуються Національною школою суддів України. Вивчає, як чинне законодавство, так і судову практику та практику Європейського суду з прав людини. Постійно слідкує за змінами в нормативно-правовій базі. Нові знання сприймає охоче, орієнтується в нових ситуаціях, розуміє їх суть та пов’язані з ними потреби. У прийнятті рішень самостійна та рішуча.

Швидко та сконцентровано працює при інтелектуальних, вольових, емоційних перевантаженнях. Виявляє стресостійкість.

Суддя Шевська О.І. усвідомлює свої обов’язки та відповідальність за дотриманням законності при відправленні правосуддя, самоорганізована, спроможна до висновків, адекватно сприймає критику.

Олена Іванівна володіє високим рівнем культури поведінки та спілкування з людьми, у критичних ситуаціях завжди поводиться коректно, витримано, з розумінням, у критичних ситуаціях здатна до рішучих дій. Чесна, порядна, справедлива, принципова, має особисту гідність. Впевнена в собі та виявляє високий рівень поваги до оточуючих.

За характером Шевська Олена Іванівна врівноважена, стримана, ввічлива, тактовна. З колегами по роботі підтримує нормальні, ділові стосунки. Здатна дослухатися, розуміти і оцінювати мотиви дій інших осіб.

Висновок щодо виду стягнення

Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).

Необхідність урахування принципу пропорційності при обранні виду дисциплінарного стягнення відповідає принципу верховенства права (стаття 8 Конституції України).

Принцип пропорційності є одним із елементів верховенства права, який означає, зокрема, що заходи, передбачені в нормативно-правових актах, повинні спрямовуватися на досягнення легітимної мети та мають бути співмірними з нею.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини для того, щоб втручання було виправданим, воно має бути «встановленим законом», переслідувати одну або більше легітимних цілей та бути «необхідним в демократичному суспільстві», тобто пропорційним переслідуваній меті.

Відповідно до принципу індивідуального підходу в кожному випадку необхідно вирішувати питання пропорційності з урахуванням обставин справи, оскільки в одному випадку обмеження є пропорційним, а в іншому те саме обмеження пропорційним не вважатиметься.

Як зазначено у Висновку № 3 (2002) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи про принципи й правила, що регулюють професійну поведінку суддів, зокрема етичні норми, несумісну з посадою поведінку та неупередженість (пункт 74), шкала дисциплінарних санкцій стосовно судді має відповідати принципу пропорційності.

Будь-яке дисциплінарне стягнення, що накладається на суддю, має бути пропорційним (Висновок № 27 (2024) про дисциплінарну відповідальність суддів Консультативної ради європейських суддів).

З огляду на закріплені в законі особливості статусу Вищої ради правосуддя як колегіального, незалежного конституційного органу державної влади та суддівського врядування, а також на ті завдання, які покладено на нього в силу такого статусу, обрання виду і характеру стягнення за результатами дисциплінарного провадження щодо судді, в тому числі вирішення питання щодо його пропорційності, належить до виключної компетенції цього органу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 3 жовтня 2019 року у справі № 11-638сап19).

Положеннями пункту 5.1 статті 5 Європейської хартії про закон «Про статус суддів» від 10 липня 1998 року, на яку, зокрема, посилався ЄСПЛ у рішенні у справі «Олександр Волков проти України», встановлено, що шкала санкцій, яка може застосовуватися до суддів, визначається в законі та повинна відповідати принципу пропорційності.

Законом України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено шість видів дисциплінарних стягнень, які дають змогу застосовувати до суддів дисциплінарні санкції з урахуванням принципу пропорційності. Застосування цього принципу передбачає також урахування обставин, що пом’якшують або обтяжують відповідальність, перелік яких не є вичерпним.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004, окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину. Категорія справедливості передбачає, що покарання має бути співмірним із тяжкістю злочину. Справедливе застосування норм права – це насамперед недискримінаційний підхід і неупередженість. Це означає не лише відповідність між передбаченим законом складом злочину та межами покарання, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні з тяжкістю й обставинами вчиненого діяння та особою правопорушника.

До критеріїв для застосування найсуворішого дисциплінарного стягнення щодо судді у вигляді подання про звільнення його з посади можна віднести, зокрема, такі обставини:

а) систематичність неправомірних дій судді;

б) наявність у судді непогашених дисциплінарних стягнень;

в) суспільний резонанс справи, що проявився у негативній реакції громадянського суспільства на дії судді;

г) наявність умислу судді на вчинення дисциплінарного проступку, що свідчить про зухвалість його дій;

д) настання негативних наслідків, які перебувають у прямому причинному зв’язку з діянням судді.

Друга Дисциплінарна Палата Вищої ради правосуддя установила, що дисциплінарний проступок вчинений суддею Шевською О.І. внаслідок грубої недбалості.

Суддя Шевська О.І. має позитивну характеристику від голови Шевченківського районного суду міста Полтави.

Шевська О.І. не має дисциплінарних стягнень.

За результатами перевірки інформації з джерел масової інформації не виявлено суспільного резонансу саме дій судді Шевської О.І.

Застосування до Шевської О.І. дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення судді з посади є надмірно суворим, а тому не відповідатиме легітимній меті та не буде пропорційним переслідуваній меті.

Застосування дисциплінарного стягнення, передбаченого пунктом 5 частини першої статті 109 зазначеного Закону, є неможливим, оскільки суддя Шевська О.І. є суддею суду першої інстанції.

Застосування дисциплінарного стягнення, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Друга Дисциплінарна Палата Вищої ради правосуддя вважає недоцільним, оскільки воно передбачає тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя. Це зумовить необхідність проведення повторного автоматизованого розподілу справ, які перебувають у провадженні судді Шевської О.І. та призведе до збільшення строків розгляду справ, а в окремих випадках – до необхідності їх повторного розгляду з початку.

Шевченківський районний суд міста Полтави є судом з найбільшим судовим навантаженням серед місцевих загальних судів Полтавської області.

Отже, ухвалення рішення про застосування дисциплінарного стягнення, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», може спричинити негативні наслідки у вигляді додаткового навантаження на інших суддів, що, своєю чергою, суперечитиме легітимній меті дисциплінарного провадження.

Визначаючи вид дисциплінарного стягнення, що має бути застосований до судді Шевської О.І., ураховуючи, з одного боку, позитивну характеристику судді, відсутність непогашених дисциплінарних стягнень, а з іншого – грубу недбалість дій судді, грубі порушення норм цивільного процесуального та сімейного законодавства, а також значний стаж роботи Шевської О.І. на посаді судді (понад 12 роки), Друга Дисциплінарна Палата Вищої ради правосуддя вважає пропорційним і достатнім застосування до судді Шевської О.І. дисциплінарного стягнення у виді суворої догани – з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом трьох місяців.

Застосування до судді Шевської О.І. більш м’якого дисциплінарного стягнення не забезпечить цілей дисциплінарного провадження та буде очевидно непропорційним грубому характеру допущених порушень.

На підставі викладеного, керуючись статтями 106, 108, 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтями 34, 49, 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя

вирішила:

притягнути суддю Шевченківського районного суду міста Полтави Шевську Олену Іванівну до дисциплінарної відповідальності та застосувати до неї дисциплінарне стягнення у виді суворої догани – з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом трьох місяців.

Рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя може бути оскаржене до Вищої ради правосуддя в порядку і строки, установлені статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

Головуючий на засіданні

Другої Дисциплінарної палати Вищої

ради правосуддя

Роман МАСЕЛКО

Члени Другої Дисциплінарної палати

Вищої ради правосуддя

Олена КОВБІЙ
Олексій МЕЛЬНИК
Тетяна СПІРІДОНОВА

499_25.03.2026.rtf

Ознака до документа:

Результати розгляду питань щодо притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності

Пошукова форма

Повернутись до розділу Акти