Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Прудивуса О.В., членів Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Болотіна С.М., Саліхова В.В., розглянувши висновок доповідача – члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Блажівської О.Є. за результатами попередньої перевірки скарги Акімова Дмитра Ігоровича стосовно судді Шевченківського районного суду міста Києва Притули Наталії Григорівни,
встановила:
до Вищої ради правосуддя 9 лютого 2021 року надійшла скарга Акімова Д.І. (вх. № А-522/1/7-21) на дії судді Шевченківського районного суду міста Києва Притули Н.Г. під час розгляду справи № 761/41955/16-ц.
Скаржник у скарзі зазначає, що 29 листопада 2016 року у справі № 761/41955/16-ц відкрито провадження у справі, однак протягом трьох з половиною років розгляд справи суддею Притулою Н.Г. не завершено. Зазначив, що за вказаний період суддею було призначено лише 7 судових засідань, після чого 3 березня 2020 року постановлено ухвалу про самовідвід, внаслідок чого справу № 761/41955/16-ц було передано на розгляд іншому складу суду.
На думку скаржника, у діях судді Притули Н.Г. під час розгляду справи № 761/41955/16-ц наявні ознаки дисциплінарних проступків, передбачених підпунктами «а», «д» пункту 1, пунктом 2 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя від 9 лютого 2021 року скаргу передано члену Вищої ради правосуддя Блажівській О.Є. для розгляду.
Згідно зі статтею 108 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» дисциплінарне провадження щодо судді здійснюють дисциплінарні палати Вищої ради правосуддя у порядку, визначеному Законом України «Про Вищу раду правосуддя», з урахуванням вимог цього Закону.
Дисциплінарне провадження щодо суддів проводиться за правилами та у строки, що встановлені главою 4 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».
Дисциплінарне провадження щодо суддів включає попереднє вивчення та перевірку дисциплінарної скарги, відкриття дисциплінарної справи, розгляд дисциплінарної скарги та ухвалення рішення про притягнення або відмову в притягненні судді до дисциплінарної відповідальності (частина третя статті 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»).
Пунктом 4 частини першої статті 43 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» передбачено, що член Дисциплінарної палати, визначений для попередньої перевірки відповідної дисциплінарної скарги (доповідач), за відсутності підстав для залишення без розгляду та повернення дисциплінарної скарги збирає у разі необхідності інформацію, документи, інші матеріали для перевірки викладених у скарзі обставин та складає вмотивований висновок із пропозицією про відкриття чи відмову у відкритті дисциплінарної справи.
Розглянувши висновок доповідача – члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Блажівської О.Є. та додані до нього матеріали попередньої перевірки, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила такі обставини.
25 листопада 2016 року до суду надійшла позовна заява Акімова Д.І., ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рада 3» (далі – ТОВ «Рада 3», Товариства з обмеженою відповідальністю «Рада» (далі – ТОВ «Рада»), Товариства з обмеженою відповідальністю «ІОЦ Рада» (далі – ТОВ «ІОЦ Рада») про визнання дій протиправними.
Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28 листопада 2016 року позовна заява зареєстрована за № 761/41955/16-ц та розподілена судді Притулі Н.Г.
Ухвалою від 29 листопада 2016 року відкрито провадження у справі та призначено судове засіданні на 20 лютого 2017 року.
20 лютого 2017 року у справі оголошено перерву до 25 травня 2017 року для повідомлення позивача ОСОБА_1, яка не з’явилась у судове засідання, не направила уповноваженого представника та не звернулась до суду із заявою про розгляд справи за її відсутності та за відсутності відповідача – ТОВ «ІОЦ Рада».
У судовому засіданні 25 травня 2017 року прийнято заяву про збільшення позовних вимог, яку позивач подав через канцелярію суду цього самого дня. Оскільки відповідач – ТОВ «ІОЦ Рада» не з’явився в судове засідання, судом оголошено перерву у справі до 20 вересня 2017 року для надсилання вказаному відповідачу заяви про збільшення позовних вимог.
У судовому засіданні 20 вересня 2017 року судом прийнято заяву про збільшення позовних вимог, яку Акімов Д.І. подав перед судовим засіданням та за клопотанням якого відкладено розгляд цивільної справи до 23 січня 2018 року для можливості мирного врегулювання спору.
23 січня 2018 року до суду надійшла заява позивачів про збільшення розміру позовних вимог, яка прийнята судом, тому оскільки в судовому засіданні був присутній лише позивач, судом було оголошено перерву у справі до 23 травня 2018 року для повторного виклику відповідачів та надіслання їм зазначеної заяви.
23 травня 2018 року до суду надійшли заява відповідача – ТОВ «Рада 3» про відкладення розгляду справи та заява позивачів про надання сторонам часу для укладення мирової угоди у вказаному спорі.
23 травня 2018 року сторони в судове засідання не з’явилися, розгляд справи відкладено на 3 жовтня 2018 року.
3 жовтня 2018 року судом було оголошено перерву у справі до 19 лютого 2019 року у зв’язку з неприбуттям сторін у судове засідання.
19 лютого 2019 року до суду надійшла заява позивачів про відвід головуючого судді у цій справі. Сторони в судове засідання не з’явилися.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 19 лютого 2019 року визнано необґрунтованою заяву Акімова Д.І. та ОСОБА_1 про відвід судді, питання про відвід головуючого у справі судді передано для вирішення іншому судді відповідно до положень частини третьої статті 40 та частини першої статті 33 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України).
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 26 лютого 2019 року (суддя Осаулов А.А.) у задоволенні заяви позивачів про відвід судді Притули Н.Г. від розгляду справи № 761/41955/16-ц відмовлено.
Після вирішення по суті вказаної заяви позивачів про відвід головуючий суддя Притула Н.Г. призначила справу до розгляду на 7 серпня 2019 року.
7 серпня 2019 року в судовому засіданні були присутні Акімов Д.І. та представник ТОВ «Рада 3», інші сторони в судове засідання не з’явились, суд виніс на обговорення питання про розгляд справи за відсутності осіб, які не з’явились у судове засідання, позивач Акімов Д.І. та представник відповідача – ТОВ «Рада 3» не заперечували щодо відкладення розгляду справи, а тому судом було оголошено перерву до 7 листопада 2019 року для повторного виклику сторін, які не з’явились у судове засідання.
7 листопада 2019 року в судовому засіданні представник відповідача ТОВ «Рада 3» заявив клопотання про відкладення розгляду справи, у зв’язку із чим суд оголосив у справі перерву до 3 березня 2020 року.
2 березня 2020 року до суду надійшла заява позивача Акімова Д.І., яку він обґрунтовував тим, що головуючий суддя причетна до зникнення документів з матеріалів цивільної справи № 761/41955/16-ц, а також звернув увагу на те, що суддею Притулою Н.Г. у справі № 761/16172/15-ц за позовом ТОВ «Рада 3» до Акімова Д.І., ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, за зустрічним позовом Акімова Д.І., ОСОБА_1 до ТОВ «Рада 3» про зобов’язання здійснити перерахунок та повернути кошти, яку розглядала суддя Притула Н.Г., було ухвалено завідомо неправосудне рішення, що в цьому випадку, на його думку, свідчить про упередженість судді під час розгляду цього спору.
Таким чином, з урахуванням вказаної вище заяви Акімова Д.І., заявленого ним відводу у цій справі, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, а також те, що позивач своїми діями тривалий час не надавав можливості суду розглянути зазначену справу по суті, проявляючи недовіру до судді, ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 3 березня 2020 року задоволено усну заяву Притули Н.Г. про самовідвід та передано матеріали цивільної справи № 761/41955/16-ц для вирішення питання про визначення судді для розгляду справи в порядку, передбаченому статтею 33 ЦПК України.
Справа № 761/41955/16-ц перебувала у провадженні судді Притули Н.Г. майже три з половиною роки.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Згідно з пунктом 7 частини другої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є розумні строки розгляду справи судом.
З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (рішення у справах «Федіна проти України» від 2 вересня 2010 року, «Смірнова проти України» від 8 листопада 2005 року, «Матіка проти Румунії» від 2 листопада 2006 року, «Літоселітіс проти Греції» від 5 лютого 2004 року та інші).
Таким чином, розумність строку повинна оцінюватись через призму наведених вище критеріїв на предмет можливості розгляду справи протягом більш або менш тривалого строку. Отже, навіть значна тривалість розгляду справи може бути визнана розумною з урахуванням певних індивідуальних обставин. Слід приділяти особливу увагу тому, які саме причини зумовили тривалий розгляд справи та пропуск строків, встановлених законодавством.
Строки розгляду справи не можуть вважатися розумними, якщо їх порушено через зайнятість судді в іншому процесі, призначення судових засідань із великими інтервалами, затягування з передачею справи з одного суду до іншого у встановлених законом випадках, безпідставне задоволення необґрунтованих клопотань учасників процесу, що спричинило відкладення розгляду справи на тривалий час, відкладення справи через її неналежну підготовку до судового розгляду, невжиття заходів щодо недопущення недобросовісної поведінки учасників справи тощо, оскільки наведені причини свідчать про низький рівень організації судочинства та безвідповідальне ставлення до виконання своїх обов’язків.
Попередньою перевіркою встановлено, що у провадженні судді Притули Н.Г. за періоди:
з 28 листопада 2016 року по 31 грудня 2016 року перебували 641 справа та матеріал усіх видів судочинства, з них надійшло за звітний період 174 справи та матеріали, розглянуто – 272;
з 1 січня 2017 року по 31 грудня 2017 року перебувало 3779 справ та матеріалів усіх видів судочинства, з них надійшло за звітний період 3428 справ та матеріалів, розглянуто – 3222;
з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року перебувало 3239 справ та матеріалів усіх видів судочинства, з них надійшло за звітний період 2724 справи та матеріали, розглянуто – 2739;
з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року перебували 3061 справа та матеріал усіх видів судочинства, з них надійшло за звітний період 2604 справи та матеріали, розглянуто – 2564;
з 1 січня 2020 року по 3 березня 2020 року перебувало 939 справ та матеріалів усіх видів судочинства, з них надійшло за звітний період 479 справ та матеріалів, розглянуто – 377.
Водночас суддя Притула Н.Г. перебувала у відпустках у періоди з 22 грудня 2016 року по 13 січня 2017 року, з 24 квітня по 11 травня 2017 року, з 10 по 28 липня 2017 року, з 28 серпня по 1 вересня 2017 року, з 25 по 27 жовтня 2017 року, з 30 по 31 жовтня 2017 року, з 26 грудня 2017 року по 11 січня 2018 року, з 5 по 9 березня 2018 року, з 30 квітня по 16 травня 2018 року, з 9 по 27 липня 2018 року, з 3 по 7 вересня 2018 року, з 29 жовтня по 2 листопада 2018 року, з 19 грудня 2018 року по 4 січня 2019 року, з 30 квітня по 16 травня 2019 року, з 13 по 16 травня 2019 року, з 8 по 26 липня 2019 року, з 30 вересня по 4 жовтня 2019 року, з 23 грудня 2019 року по 6 січня 2020 року.
У період з 8 по 10 грудня 2016 року, з 2 по 11 жовтня 2017 року, з 22 лютого по 2 березня 2018 року, з 4 по 13 квітня 2018 року, з 29 березня по 5 квітня 2019 року, з 26 червня по 3 липня 2019 року, з 12 по 15 листопада 2019 року суддя Притула Н.Г. не здійснювала правосуддя у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю.
Попередньою перевіркою встановлено, що судові засідання у цивільній справі № 761/41955/15-ц призначались з інтервалами у середньому від трьох до п’яти місяців. Усього за час перебування у провадженні судді Притули Н.Г. справи № 761/41955/15-ц було призначено 10 судових засідань.
Таким чином, вказане може свідчити про затягування суддею Притулою Н.Г. розгляду справи № 761/41955/16-ц.
Щодо постановлення у справі № 761/41955/15-ц ухвали про самовідвід у наданих Вищій раді правосуддя поясненнях суддя Притула Н.Г. вказала, що, на думку Акімова Д.І., вона зловживає правом на самовідвід, проте вона таким правом не зловживала. Оскільки позивач не довіряє їй як судді, відкрито звинувачує її у причетності до зникнення матеріалів справи, у прийнятті, на його думку, неправосудного рішення, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини у неї було достатньо підстав для самовідводу.
Також суддя зауважила, що під час розгляду зазначеної справи позивач наполягав на участі у розгляді справи представників усіх трьох відповідачів, тому Акімов Д.І. не був зацікавлений у результаті розгляду справи.
Статтею 36 ЦПК України передбачено, що суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:
1) він є членом сім’ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім’ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;
3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;
4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;
5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об’єктивності судді.
Відповідно до частини першої статті 39 ЦПК України з підстав, зазначених у статтях 36, 37 і 38 Кодексу, суддя зобов’язаний заявити самовідвід.
Згідно з підпунктами 1, 2 частини сьомої статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя зобов’язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства; дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів.
Приймаючи присягу, суддя бере на себе зобов’язання, зокрема, безсторонньо, неупереджено та незалежно здійснювати правосуддя.
Статтею 15 Кодексу суддівської етики передбачено, що неупереджений розгляд справ є основним обов’язком судді. Суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством, у разі наявності упередженості щодо одного з учасників процесу, а також у випадку, якщо судді з його власних джерел стали відомі докази чи факти, які можуть вплинути на результат розгляду справи. Суддя не повинен зловживати правом на самовідвід. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи у разі неможливості ухвалення ним об’єктивного рішення у справі.
Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що правосуддя повинно не тільки чинитися, повинно бути видно, що воно чиниться (рішення у справах «Білуха проти України», пункт 53; «Де Куббер проти Бельгії», пункт 26).
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб’єктивний та об’єктивний аспекти. Зокрема, у рішеннях у справах «Гаусшильдт проти Данії», «Мироненко і Мартиненко проти України» зазначено, що наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод має визначатися за допомогою суб’єктивного та об’єктивного критеріїв.
Об’єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов’язків, вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття (пункти 1.2, 2.1 Бангалорських принципів поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23).
Закон не покладає на суддю обов’язок переконувати у своїй неупередженості. Суддя (суд) своєю процесуальною та позапроцесуальною поведінкою має таку неупередженість та безсторонність транслювати, демонструючи презумпцію неупередженості судді. Якщо у судді існують реальні підстави для самовідводу, які впливатимуть на його безсторонність, суддя має вказати про це у поданій заяві (процесуальному рішенні).
Із дисциплінарної скарги та пояснень судді вбачається, що заяву про самовідвід, на думку судді, було подано у зв’язку з наявністю обставин, що виключали можливість її участі в розгляді справи № 761/41955/16-ц. Водночас дії судді Притули Н.Г. під час задоволення самовідводу після розгляду справи впродовж трьох з половиною років та визнання заяви позивачів у справі про її відвід необґрунтованою можуть свідчити про те, що суддя фактично самоусунулася від розгляду справи.
Водночас відповідно до частини другої статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Частинами першою, третьою статті 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Суд загальної юрисдикції вносить до Реєстру всі судові рішення і окремі думки суддів, викладені у письмовій формі, не пізніше наступного дня після їх ухвалення або виготовлення повного тексту.
Пунктом 1 розділу X «Відповідальність за надсилання до Реєстру інформаційних ресурсів» Порядку ведення Єдиного державного реєстру судових рішень, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 19 квітня 2018 року № 1200/0/15-18, встановлено, що обов’язок щодо своєчасного надсилання електронних примірників судового рішення та окремої думки судді для їх внесення до Реєстру шляхом формування та підписання відповідного електронного примірника в автоматизованій системі документообігу суду покладається на суддю (суддю-доповідача), який ухвалив таке рішення.
Попередньою перевіркою встановлено, що у матеріалах справи № 761/41955/16-ц наявна ухвала Шевченківського районного суду міста Києва від 3 березня 2020 року, якою заяву про самовідвід судді Шевченківського районного суду міста Києва Притули Н.Г. задоволено, проте станом на день здійснення попередньої перевірки у Єдиному державному реєстрі судових рішень така ухвала відсутня.
Таким чином, суддя Притула Н.Г. не надала копію ухвали Шевченківського районного суду міста Києва від 3 березня 2020 року у справі № 761/41955/16-ц для її внесення до Єдиного державного реєстру судових рішень, що суперечить приписам чинного законодавства.
Відповідно до підпунктів «а», «д» пункту 1, пункту 2 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження з підстав умисної або внаслідок недбалості незаконної відмови у доступі до правосуддя (у тому числі незаконної відмови в розгляді по суті позовної заяви, апеляційної, касаційної скарги тощо) або іншого істотного порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків або призвело до порушення правил щодо юрисдикції або складу суду; порушення правил щодо відводу (самовідводу); безпідставного затягування або невжиття суддею заходів щодо розгляду заяви, скарги чи справи протягом строку, встановленого законом; несвоєчасного надання суддею копії судового рішення для її внесення до Єдиного державного реєстру судових рішень.
Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя попередньою перевіркою не встановила у діях судді Притули Н.Г. під час розгляду справи № 761/41955/16-ц ознак дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», про що зазначив Акімов Д.І. у скарзі.
Водночас Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила, що викладені у скарзі обставини щодо тривалого розгляду суддею Притулою Н.Г. справи № 761/41955/16-ц, задоволення заяви про самовідвід та несвоєчасного надання копії ухвали Шевченківського районного суду міста Києва від 3 березня 2020 року у справі № 761/41955/16-ц для її внесення до Єдиного державного реєстру судових рішень можуть вказувати на наявність у діях судді Притули Н.Г. ознак дисциплінарних проступків, передбачених підпунктом «д» пункту 1, пунктом 2 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Керуючись статтями 43, 46 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», пунктами 12.12 Регламенту Вищої ради правосуддя, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя
ухвалила:
відкрити дисциплінарну справу стосовно судді Шевченківського районного суду міста Києва Притули Наталії Григорівни.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий на засіданні
Другої Дисциплінарної палати
Вищої ради правосуддя О.В. Прудивус
Члени Другої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя С.В. Болотін
В.В. Саліхов
