Вища рада правосуддя, розглянувши скаргу представника судді Чуднівського районного суду Житомирської області Леська Максима Олександровича – адвоката Коки Валентини Аркадіївни, на рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 11 вересня 2024 року № 2658/2дп/15-24 в частині притягнення судді Чуднівського районного суду Житомирської області Леська Максима Олександровича до дисциплінарної відповідальності,
встановила:
до Вищої ради правосуддя 19 вересня 2024 року (вх. № Б-4500/0/7-24, вх. № Б-4500/1/7-24) надійшли скарги представника судді Дергачівського районного суду Харківської області Остропільця Є.Р. – адвоката Бабича Ю.В. (далі – представник судді Остропільця Є.Р. – адвокат Бабич Ю.В.), на рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 11 вересня 2024 року № 2658/2дп/15-24 в частині притягнення судді Дергачівського районного суду Харківської області Остропільця Є.Р. до дисциплінарної відповідальності.
10 жовтня 2024 року (вх. № Б-4500/3/7-24) до Вищої ради правосуддя від представника судді Остропільця Є.Р. – адвоката Бабича Ю.В., надійшли додаткові письмові пояснення до зазначених вище скарг.
Скарги подано з дотриманням вимог та у строки, що визначені Законом України «Про Вищу раду правосуддя».
15 жовтня 2024 року (вх. № К-4871/0/7-24) надійшла скарга представника судді Чуднівського районного суду Житомирської області Леська М.О. – адвоката Коки В.А. (далі – представник судді Леська М.О. – адвокат Кока В.А.), на рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 11 вересня 2024 року № 2658/2дп/15-24 в частині притягнення судді Чуднівського районного суду Житомирської області Леська М.О. до дисциплінарної відповідальності.
У скарзі представник судді Леська М.О. – адвокат Кока В.А., просила також поновити строк на оскарження рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 11 вересня 2024 року № 2658/2дп/15-24 в частині притягнення судді Чуднівського районного суду Житомирської області Леська М.О. до дисциплінарної відповідальності.
Згідно із протоколами автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя від 19 вересня та від 16 жовтня 2024 року зазначені скарги передано для проведення попередньої перевірки члену Вищої ради правосуддя Плахтій І.Б.
Вища рада правосуддя ухвалою від 30 січня 2025 року № 150/0/15-25 клопотання представника судді Чуднівського районного суду Житомирської області Леська М.О. – адвоката Коки В.А., задовольнила та поновила строк на оскарження рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 11 вересня 2024 року № 2658/2дп/15-24 у частині притягнення судді Чуднівського районного суду Житомирської області Леська М.О. до дисциплінарної відповідальності.
Таким чином, скаргу подано з дотриманням вимог, установлених Законом України «Про Вищу раду правосуддя».
У зв’язку із припиненням повноважень члена Вищої ради правосуддя Плахтій І.Б. на підставі протоколів повторного автоматизованого визначення члена Вищої ради правосуддя у справі від 19 березня 2025 року вказані скарги передано члену Вищої ради правосуддя Кандзюбі О.В. для підготовки їх до розгляду Вищої ради правосуддя.
Про час і місце засідання Вищої ради правосуддя з розгляду скарг представника судді Остропільця Є.Р. – адвоката Бабича Ю.В., представника судді Леська М.О. – адвоката Коки В.А., призначеного на 17 березня 2026 року, суддів Остропільця Є.Р., Леська М.О., адвокатів Бабича Ю.В., Коку В.А., скаржницю Березу М.В. повідомлено належним чином у встановленому законом порядку, зокрема шляхом оприлюднення відповідної інформації на офіційному вебсайті Вищої ради правосуддя.
16 березня 2026 року на електронну пошту Вищої ради правосуддя надійшло клопотання представника судді Леська М.О. – адвоката Коки В.А. про відкладення розгляду справи, оскільки вона перебуває за межами України у зв’язку із вступом дитини до навчального закладу та призначеними вступними співбесідами і неможливістю особисто взяти участь у засіданні Вищої ради правосуддя.
16 березня 2026 року до Вищої ради правосуддя через підсистему «Електронний суд» надійшло звернення судді Леська М.О. про відкладення розгляду справи, оскільки суддя бажає особисто прийняти участь у засіданні Вищої ради правосуддя, однак, не має можливості прибути до міста Києва 17 березня 2026 року. Крім того, у зверненні зазначено, що його представник – адвокат Кока В.А. «перебуває за кордоном та повернеться до України наприкінці березня».
Суддя Остропілець Є.Р. та його представник – адвокат Бабич Ю.В. про причини неявки на засідання Вищої ради правосуддя, призначене на 17 березня 2026 року, не повідомили. Водночас клопотання про відкладення розгляду справи не подавали.
Скаржниця Береза М.В. в засідання Вищої ради правосуддя 17 березня 2026 року не прибула, причин неявки не повідомила.
З метою дотримання прав суддів Леська М.О., Остропільця Є.Р. на захист, Вища рада правосуддя 17 березня 2026 року ухвалила відкласти розгляд скарг представника судді Леська М.О. – адвоката Коки В.А., представника судді Остропільця Є.Р. – адвоката Бабича Ю.В. на 31 березня 2026 року.
Про час і місце засідання Вищої ради правосуддя з розгляду скарг представника судді Остропільця Є.Р. – адвоката Бабича Ю.В., представника судді Леська М.О. – адвоката Коки В.А., призначеного на 31 березня 2026 року, суддів Остропільця Є.Р., Леська М.О., адвокатів Бабича Ю.В., Коку В.А., скаржницю Березу М.В. повідомлено належним чином у встановленому законом порядку, зокрема шляхом оприлюднення відповідної інформації на офіційному вебсайті Вищої ради правосуддя.
26 березня 2026 року на електронну пошту Вищої ради правосуддя надійшла заява представника судді Остропільця Є.Р. – адвоката Бабича Ю.В., про відкликання поданих ним скарг на рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 11 вересня 2024 року № 2658/2дп/15-24 в частині притягнення судді Дергачівського районного суду Харківської області Остропільця Є.Р. до дисциплінарної відповідальності.
Ухвалою Вищої ради правосуддя від 31 березня 2026 року № 549/0/15-26 повернуто без розгляду скарги представника судді Дергачівського районного суду Харківської області Остропільця Є.Р. – адвоката Бабича Ю.В., на рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 11 вересня 2024 року № 2658/2дп/15-24 в частині притягнення судді Дергачівського районного суду Харківської області Остропільця Є.Р. до дисциплінарної відповідальності.
31 березня 2026 року в засіданні Вищої ради правосуддя в режимі відеоконференції взяла участь представник судді Леська М.О. – адвокат Кока В.А.
Суддя Лесько М.О. про причини неявки на засідання Вищої ради правосуддя, призначене на 31 березня 2026 року, не повідомив.
Відповідно до частин другої, четвертої статті 47 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» суддя може брати участь у розгляді справи самостійно та/або через свого представника. У разі повторної відсутності судді розгляд дисциплінарної справи здійснюється Дисциплінарною палатою без його участі, крім випадків, якщо суддя не був повідомлений або повідомлений з порушенням частини п’ятої статті 48 цього Закону.
Оскільки у засіданні Вищої ради правосуддя забезпечуватиме процесуальні гарантії та права судді Леська М.О. його представник – адвокат Кока В.А., у Вищої ради правосуддя відсутні поважні причини для перенесення засідання.
Скаржниця Береза М.В. в засідання Вищої ради правосуддя 31 березня 2026 року не прибула, причин неявки не повідомила.
Відповідно до частини п’ятої статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» неявка скаржника не перешкоджає розгляду дисциплінарної справи.
У засіданні Вищої ради правосуддя 31 березня 2026 року представник судді Леська М.О. – адвокат Кока В.А., підтримала викладені у скарзі доводи та надала пояснення по суті доводів скарги.
Вища рада правосуддя, розглянувши скаргу представника судді Леська М.О. – адвоката Коки В.А., матеріали дисциплінарного провадження, заслухавши доповідача – члена Вищої ради правосуддя Кандзюбу О.В., адвоката Коку В.А., установила таке.
Відомості про суддю
Лесько Максим Олександрович Указом Президента України від 23 серпня 2012 року № 484/12 призначений на посаду судді Романівського районного суду Житомирської області строком на п’ять років, Указом Президента України від 26 вересня 2015 року № 564/2015 у межах п’ятирічного строку переведений на посаду судді Чуднівського районного суду Житомирської області, Указом Президента України від 14 січня 2020 року № 7/2020 призначений на посаду судді Чуднівського районного суду Житомирської області безстроково.
Стислий зміст дисциплінарної скарги. Підстави відкриття дисциплінарної справи та результати її розгляду
6 травня 2024 року до Вищої ради правосуддя (вх. № Б-36/12/7-24) надійшла дисциплінарна скарга Берези М.В. стосовно судді Чуднівського районного суду Житомирської області Леська М.О.
У дисциплінарній скарзі зазначено, що з розміщеної на вебсайті Державного бюро розслідувань (далі – ДБР) новини від 17 липня 2023 року (https://dbr.gov.ua/news/dbr-vikrilo-zlochinnu-grupu-yaka-cherez-shemi-za...) скаржниця дізналася, що ДБР викрило злочинну групу, яка через схеми заволоділа 94 га землі на Житомирщині. За інформацією на сайті, збитки держави перевищують 2 млн гривень.
Схема полягала в тому, що підставні особи зверталися до суду із заявами про визнання права власності на землі, вказуючи у своїх заявах неправдиві відомості, ніби вони є спадкоємцями щодо цих земель, або інші підстави для їх отримання, а суд виносив рішення на користь учасників схеми.
Результатом таких дій було незаконне отримання права власності на земельні ділянки, які згодом передавалися за винагороду у власність певній особі та її близьким родичам або залишалися у власності підставних осіб, які отримували прибуток шляхом передачі земельних ділянок підприємству в оренду для вирощування сільськогосподарської продукції.
14 серпня 2023 року на вебсайті Житомирської обласної прокуратури оприлюднено новина про повідомлення судді одного з районних судів Житомирщини про підозру щодо пособництва в шахрайстві, вчиненому організованою групою в особливо великих розмірах, та службовому підробленні офіційних документів (частина п’ята статті 27, частина четверта статті 190, частина перша статті 366 Кримінального кодексу України (далі – КК України)) (https://zhit.gp.gov.ua/ua/news.html?_m=publications&_c=view&_t=rec&id=34...).
Слідство встановило, що суддя, діючи на користь злочинного угруповання та використовуючи підроблені документи, систематично ухвалював рішення щодо набуття права власності на землю особами, які не мали на це право.
З відкритих джерел скаржниця дізналася, що підозра стосувалася судді Чуднівського районного суду Житомирської області ОСОБА1 (https://zhitomir-online.com/top_news/145422-stalo-vidome-im700ya-suddi-z...), який виніс 27 судових рішень на користь злочинного угруповання стосовно набуття права власності на 32 земельні ділянки.
За даними слідства, із травня 2022 року до березня 2023 року злочинна група за пособництва судді ОСОБА1, який шляхом ухвалення рішень Чуднівського районного суду Житомирської області сприяв вчиненню кримінальних правопорушень іншими співучасниками, шахрайським шляхом заволоділа 32 земельними ділянками площею 93,87 га, якими розпорядилася на власний розсуд, завдавши територіальним громадам збитків на загальну суму близько 2,018 млн грн, тобто в особливо великих розмірах.
Суддя ОСОБА1 як учасник організованої групи відповідно до відведеної йому ролі виконував такі функції: за результатами розгляду позовних заяв ухвалював рішення суду про визнання права власності на земельні ділянки за підставними особами, підписував їх, направляв електронний примірник судового рішення до Єдиного державного реєстру судових рішень, реєстрував зазначені рішення та забезпечував їх скерування учасникам злочинної групи з метою реєстрації права власності на земельні ділянки за підставними особами.
Отже, ОСОБА1 підозрювали в пособництві в набутті права на майно шляхом обману (шахрайство), вчиненому організованою групою в особливо великому розмірі, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною п’ятою статті 27, частиною четвертою статті 190 КК України.
Скаржниця повідомила, що суддя ОСОБА1 вносив недостовірні відомості до рішень Чуднівського районного суду Житомирської області від 5 грудня 2022 року у справах № № 294/1671/22, 294/1727/22 та 294/1674/22.
ОСОБА1 також підозрювали у службовому підробленні, а саме складанні, видачі службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів та внесенні до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 366 КК України.
Скаржниця вважала, що обставини, які наведено в медіа та рішеннях Вищої ради правосуддя, про тимчасове відсторонення та надання згоди на утримання під вартою можуть свідчити про вчинення суддею Леськом М.О. істотних дисциплінарних проступків.
У своїй сукупності вказані дії призвели до негативних наслідків у вигляді збитків державі на суму понад 2 млн грн, підриву авторитету та довіри до судової влади, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, оскільки суспільство сприймає їх так, що судді намагаються заробити на своїх рішеннях.
За даними слідства, суддя ухвалив щонайменше 27 судових рішень на користь злочинного угруповання стосовно набуття права власності на 32 земельні ділянки.
Такі дії судді, на думку скаржниці, порушують етичні стандарти поведінки судді, а також через їх суспільну небезпечність віднесені законодавцем до злочину. Тому скаржниця вважала, що Лесько М.О. допустив грубе порушення закону, яке мало негативні наслідки для авторитету правосуддя, а, ураховуючи характер вчиненого проступку, до судді необхідно застосувати стягнення у вигляді подання про звільнення з посади судді.
Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя ухвалою від 22 травня 2024 року № 1549/2дп/15-24 відкрила дисциплінарну справу стосовно судді Леська М.О.
Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя ухвалою від 7 серпня 2024 року № 2405/2дп/15-24 відкрила за власною ініціативою дисциплінарну справу стосовно судді Дергачівського районного суду Харківської області Остропільця Є.Р., який 26 квітня 2022 року був відряджений до Чуднівського районного суду Житомирської області для здійснення правосуддя.
Підставою для відкриття дисциплінарного провадження стали факти про поведінку судді Остропільця Є.Р. під час розгляду справ № 294/306/22 та № 274/1295/22, які виявлено під час підготовки дисциплінарної справи щодо судді Леська М.О. до розгляду.
Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя ухвалою від 14 серпня 2024 року № 2480/2дп/15-24 об’єднала в одну дисциплінарну справу дисциплінарну справу за дисциплінарною скаргою Берези М.В. стосовно судді Чуднівського районного суду Житомирської області Леська М.О. та дисциплінарну справу, відкриту 7 серпня 2024 року за власною ініціативою, стосовно судді Дергачівського районного суду Харківської області Остропільця Є.Р.
Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя рішенням від 11 вересня 2024 року № 2658/2дп/15-24 притягнула суддів Чуднівського районного суду Житомирської області Леська М.О., Дергачівського районного суду Харківської області Остропільця Є.Р. до дисциплінарної відповідальності.
До судді Чуднівського районного суду Житомирської області Леська М.О. застосовано дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.
До судді Дергачівського районного суду Харківської області Остропільця Є.Р. застосовано дисциплінарне стягнення у виді подання про тимчасове, строком на два місяці, відсторонення від здійснення правосуддя – з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді та обов’язковим направленням судді до Національної школи суддів України для проходження курсу навчання з питань застосування норм Кодексу України про адміністративні правопорушення і суддівської етики та подальшим кваліфікаційним оцінюванням для підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді.
Фактичні обставини, встановлені під час розгляду дисциплінарної справи в частині щодо судді Леська М.О.
Предметом перевірки Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя були дії судді Леська М.О., які, зокрема, перевіряли в межах кримінального провадження № ____ від 25 листопада 2022 року.
У цьому кримінальному провадженні заступник Генерального прокурора Мустеца І.В. 11 серпня 2023 року склав повідомлення про підозру судді Чуднівського районного суду Житомирської області ОСОБА1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною п’ятою статті 27, частиною четвертою статті 190, частиною першою статті 366 КК України, яке того самого дня вручено ОСОБА1.
23 липня 2024 року обвинувальний акт у цьому кримінальному провадженні надійшов до Коростишівського районного суду Житомирської області (справа № 935/2152/24). Справу призначено до розгляду на 1 квітня 2026 року.
Із матеріалів дисциплінарного провадження випливає, що група осіб (ОСОБА2, ОСОБА8, ОСОБА11, ОСОБА12), заздалегідь узгоджуючи між собою свої дії та координуючи їх із суддею Чуднівського районного суду Житомирської області ОСОБА1, організувала звернення до Чуднівського районного суду Житомирської області з позовними заявами про визнання за позивачами права власності на земельні ділянки.
Під час дослідження матеріалів кримінального провадження № ____ виявлено факти, які свідчили про координацію дій у судових справах №№ 294/540/22, 294/482/22, 294/2003/22, 294/1727/22, 294/1691/22, 294/1690/22, 294/1688/22, 294/1686/22, 294/1685/22, 294/1682/22, 294/1681/22, 294/1680/22, 294/1679/22, 294/1677/22, 294/1676/22, 294/1675/22, 294/1674/22, 294/1672/22, 294/1671/22, 294/125/23, 294/1248/22, 294/1247/22, 294/1243/22, 294/1234/22, 294/1233/22, 294/1232/22, 294/1221/22, 294/1218/22, 294/123/23, 294/1249/22, 294/1222/22, 294/1229/22, 294/1250/22, 294/1231/22, 294/1678/22, 294/538/22, 294/1709/21, 294/1723/21, 294/103/21, 294/112/21, 294/747/21, 294/1648/21, 294/1864/21, 294/722/20.
У рішенні Вищої ради правосуддя від 25 вересня 2023 року № 907/0/15-23 (https://hcj.gov.ua/doc/doc/40959) зазначено, що звернення до Чуднівського районного суду Житомирської області з позовними заявами відбувалися за двома попередньо розробленими схемами.
За першою схемою до позовних заяв вносилися завідомо недостовірні відомості про те, що позивачі успадкували зазначені земельні ділянки від померлих осіб за заповітами, тому заявляли вимоги про визнання за ними права власності на земельні ділянки в порядку спадкування.
Особливістю було те, що між позивачем і власником земельної ділянки чи земельної частки (пай) мало відбутися ще одне спадкування, тобто позивач виступав спадкоємцем іншого спадкоємця, який начебто з певних причин не скористався своїм правом на спадкування землі.
За другою схемою позивачі вказували в позовних заявах, що вони, їхні померлі родичі працювали в соціальній сфері в селі, тому зазначали, що вони мають право на земельну частку (пай), просили визнати за ними право власності на конкретну земельну ділянку, яка перебувала у віданні територіальної громади.
На підставі ухвалених на користь позивачів судових рішень Чуднівського районного суду Житомирської області здійснювалася реєстрація права власності на земельні ділянки за підконтрольними підставними особами.
Нерідко одні й і ті самі особи виступали позивачами в різних схемах або ж залучали до участі своїх родичів.
Факти, які свідчать про невмотивованість судових рішень
Обидві схеми характеризуються очевидною невмотивованістю рішень, які ухвалював суддя Лесько М.О.
У більшості рішень відсутні належні мотиви їх ухвалення та наявні посилання на докази, які очевидно не відповідали дійсності, законодавству та законам формальної логіки.
Схема перша
У першій схемі позивачі зверталися з позовними вимогами про визнання права власності на земельну ділянку або земельну частку (пай) у порядку спадкування.
Позивачі стверджували, що член їхніх сімей або близькі родичи (батько, мати, баба, мачуха, тітка тощо) мали право успадкувати земельну ділянку чи земельну частку (пай) після смерті власника, але не реалізували цього права з поважних причин.
У більшості справ це пояснювалося тим, що член сім’ї або близький родич не встиг цього зробити, оскільки помер.
Характерною є також неявка сторін у судові засідання під час розгляду цих справ.
Сторони попередньо повідомляли суд, що вони не будуть присутні, і просили розглянути справу без їхньої участі.
Подання таких заяв суддя Лесько М.О. узгоджував з ОСОБА8, і наявність таких заяв давала судді можливість здійснювати розгляд справ без їх фіксації технічними засобами.
У вказаних справах відповідачі надсилали до суду відзиви, у яких зазначали, що вони повністю визнають позовні вимоги, та просили розглядати справу за їхньої відсутності.
Відповідачами у справах виступали родичі позивачів, відзиви були доволі короткими та не містили детальних пояснень.
Лише у справах № 294/103/21 та № 294/722/20 відповідач в особі Чуднівської міської ради заперечував щодо задоволення позовних вимог.
За результатами перегляду рішень судді Леська М.О. Житомирський апеляційний суд виснував, що матеріали справи не містили доказів того, що відповідачі, які подавали відзиви, були спадкоємцями.
У сукупності з доказами, які здобуті у кримінальному провадженні № ____, можна стверджувати, що відзиви мали формальний характер і були подані лише для того, щоб суддя Лесько М.О. міг на них послатися та створити враження, що задоволення позову не порушує прав третіх осіб.
Під час дисциплінарного провадження встановлено 23 справи, у яких суддя Лесько М.О. ухвалив позитивні для позивачів рішення, задовольнив позов і визнав за позивачами право власності на земельну ділянку або земельну частку (пай).
|
Номер справи |
Дата надходження позову |
Дата рішення / скасування |
Посилання на рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень |
|
294/1671/22 |
18.11.2022 |
05.12.2022 |
|
|
12.10.2023 |
|||
|
294/1677/22 |
18.11.2022 |
05.12.2022 |
|
|
30.11.2023 |
|||
|
294/1674/22 |
18.11.2022 |
05.12.2022 |
|
|
19.12.2023 |
|||
|
294/1680/22 |
18.11.2022 |
05.12.2022 |
|
|
04.12.2023 |
|||
|
294/1682/22 |
18.11.2022 |
05.12.2022 |
|
|
22.11.2023 |
|||
|
294/1675/22 |
18.11.2022 |
05.12.2022 |
|
|
19.12.2023 |
|||
|
294/1691/22 |
18.11.2022 |
05.12.2022 |
|
|
12.10.2023 |
|||
|
294/1249/22 |
28.09.2022 |
24.10.2022 |
|
|
09.10.2023 |
|||
|
294/1243/22 |
28.09.2022 |
24.10.2022 |
|
|
09.10.2023 |
|||
|
294/1229/22 |
22.09.2022 |
25.10.2022 |
|
|
23.11.2023 |
|||
|
294/1727/22 |
28.11.2022 |
05.12.2022 |
|
|
09.10.2023 |
|||
|
294/2003/22 |
27.12.2022 |
27.01.2023 |
|
|
09.10.2023 |
|||
|
294/123/23 |
17.01.2023 |
27.01.2023 |
|
|
04.12.2023 |
|||
|
294/125/23 |
17.01.2023 |
27.01.2023 |
|
|
30.11.2023 |
|||
|
294/112/21 |
02.02.2021 |
20.06.2022 |
|
|
|
Не оскаржено |
||
|
294/747/21 |
05.05.2021 |
05.08.2022 |
|
|
|
|
Не оскаржено |
|
|
294/1807/21 |
01.12.2021 |
15.04.2022 |
|
|
Не оскаржено |
|||
|
294/103/21 |
01.02.2021 |
24.12.2021 |
|
|
Не оскаржено |
|||
|
294/1709/21 |
11.11.2021 |
04.04.2022 |
|
|
Не оскаржено |
|||
|
294/1648/21 |
08.11.2021 |
04.04.2022 |
|
|
триває |
|||
|
294/1864/21 |
14.12.2021 |
15.04.2022 |
|
|
Не оскаржено |
|||
|
294/1222/22 |
21.09.2022 |
21.11.2022 |
|
|
Не оскаржено |
|||
|
294/1723/21 |
12.11.2021 |
15.04.2022 |
|
|
Не оскаржено |
|||
|
294/722/20 |
09.06.2020 |
04.04.2022 |
|
|
Не оскаржено |
|||
|
294/1266/21 |
10.08.2021 |
15.04.2022 |
|
|
05.12.2023 |
|||
|
294/1267/21 |
10.08.2021 |
15.04.2022 |
|
|
13.12.2023 |
|||
|
294/1271/21 |
11.08.2021 |
15.04.2022 |
|
|
30.11.2023 |
|||
|
294/1917/21 |
18.12.2021 |
15.04.2022 |
|
|
|
Не оскаржено |
||
|
294/1841/21 |
09.12.2021 |
15.04.2021 |
|
|
10.01.2024 |
У 23 із 28 рішень Чуднівського районного суду Житомирської області мотивування зводиться виключно до одного речення такого змісту: «Суд дійшов обґрунтованого висновку, що визнання позову відповідачем не суперечить закону, не порушує прав, свобод та інтересів сторін чи інших осіб. Враховуючи визнання відповідачем позовних вимог, суд задовольняє позов в повному обсязі».
У справах №№ 294/103/21, 294/1864/21, 294/1222/22 та 294/1723/21 суддя Лесько М.О. наводить певні мотиви, якими керувався суд, ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог.
Рішення у цих справах не скасовано, водночас наявні докази, що стосовно цих справ відбувалося активне спілкування між суддею ОСОБА1 та ОСОБА8.
18 із 28 рішень, які ухвалив суддя Лесько М.О., скасував Житомирський апеляційний суд за результатами розгляду апеляційних скарг, які подав заступник керівника Житомирської обласної прокуратури.
Колегія суддів Житомирського апеляційного суду виснувала, що посилання позивача в позовній заяві на те, що його близький родич не мав бажання займатися оформленням спадщини після смерті власника земельної ділянки чи земельної ділянки (пай), не дає позивачеві правових підстав для спадкування після смерті власника.
Спадкодавець позивача не вчинив жодних дій для того, щоб заявити про своє право, а у випадках зі справами, у яких було наявне підроблення заповітів, доведено, що такі дії він не міг вчинити.
Справа № 294/1648/21 перебувала на розгляді в Житомирському апеляційному суді.
Станом на сьогодні Житомирський апеляційний суд за результатами розгляду апеляційної скарги Житомирської обласної прокуратури скасував рішення у справі № 294/1648/21.
В інших справах Житомирська обласна прокуратура не зверталася з апеляційними скаргами.
Характерні риси деяких справ
Справа № 294/1727/22 (позивач – ОСОБА15)
У справі № 294/1727/22 баба позивача ОСОБА13, на користь якої спадкодавець ОСОБА14 начебто склав заповіт, померла за 10 років до смерті спадкодавця.
Відповідно до пункту «г» частини першої статті 81, частини першої статті 131 Земельного кодексу України громадяни України набувають право власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.
Згідно зі статтею 1216 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) спадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Частиною першою статті 1217 ЦК України встановлено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Статтею 1218 ЦК України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини; спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою; для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1270 ЦК України).
Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини (частина перша статті 1222 ЦК України).
Аналогічна норма була передбачена статтею 527 Цивільного кодексу Української РСР 1963 року, що діяла на момент смерті спадкодавця, відповідно до якої спадкоємцями можуть бути особи, що були живими на момент смерті спадкодавця, а також діти померлого, зачаті при його житті і народженні після його смерті.
Відповідно до частини першої статті 1276 ЦК України, якщо спадкоємець за заповітом або за законом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому частки спадщини, крім права на прийняття обов’язкової частки у спадщині, переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія).
Житомирський апеляційний суд установив що ОСОБА13 померла ____ року, а ОСОБА14 помер ____ року. Тобто ОСОБА13, на користь якої ОСОБА14 склав заповіт, померла раніше заповідача і до відкриття спадщини. За таких умов спадкова трансмісія не застосовується.
Тому ОСОБА13, на користь якої ОСОБА14 склав заповіт, не набула і не могла набути права на спадкування після смерті заповідача, оскільки померла раніше ОСОБА14, що своєю чергою не дає ОСОБА15 права на спадкування після смерті ОСОБА14. Матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА15 входить до кола спадкоємців за законом після смерті ОСОБА14.
Указаний факт є очевидним, а законодавство чітке та однозначне, суддя Лесько М.О. не міг цього не усвідомлювати.
У сукупності з іншими фактами, які установлено під час кримінального провадження стосовно судді, можна виснувати, що суддя свідомо ухвалив рішення, яке прямо суперечить законодавству.
Справа № 294/2003/22 (позивач – ОСОБА16, відповідач – ОСОБА17)
Характерною ознакою цієї справи є те, що це був спір про спадщину між спадкоємцем і живим спадкодавцем.
Позивачка звернулася до суду з позовом до відповідача про визнання права власності на земельну ділянку, мотивуючи свої вимоги тим, що після смерті ОСОБА65, яка померла ____ року, відкрито спадщину на майно, до складу якої входить земельна ділянка (кадастровий номер ____), розташована на території Турчинівського старостинського округу Чуднівської територіальної громади Житомирського району Житомирської області. На це майно померла залишила заповіт на ім’я батька позивача – ОСОБА17, який через поганий стан здоров’я не має бажання та сил займатися оформленням спадщини.
Позивачка зазначила, що після батька є єдиною спадкоємицею його майна першої черги спадкування за законом. Однак у нотаріальному порядку не може оформити свої права на спадкове майно у зв’язку з відсутністю правовстановлювального документа на земельну частку (пай) батька, тому змушена звернутися до суду з позовом про визнання права власності. Інші спадкоємці за законом і за заповітом відсутні.
ОСОБА17 (спадкодавець) був відповідачем у справі і навіть подав відзив, яким визнав позов.
Тобто спадкодавець на момент розгляду справи був живим і очевидно, що відносини спадкування не могли виникнути, не було підстав і для спадкової трансмісії, а тому суддя не міг не розуміти, що ОСОБА16 жодним чином не могла вимагати визнання за нею права власності в порядку спадкування.
У телефонній розмові з ОСОБА16 (чоловік позивачки), яка відбулася 9 березня 2023 року (вже після ухвалення рішення у справі), ОСОБА8 повідомив, що є певні «обставини», які несуть ризики стосовно володіння вказаною земельною ділянкою, а саме те, що тесть ОСОБА16 – ОСОБА17 досі живий.
У своєму рішенні від 27 січня 2023 року (https://reyestr.court.gov.ua/Review/109612949) суддя Лесько М.О. жодним чином не пояснив, як узагалі може відбуватися спадкування, коли ще живий спадкодавець, і обґрунтовує свої висновки виключно фактом визнання позову відповідачем.
Колегія суддів Житомирського апеляційного суду скасувала це рішення як незаконне та необґрунтоване.
Справа № 294/1671/22 (позивач – ОСОБА2)
Переглядаючи рішення Чуднівського районного суду Житомирської області від 5 грудня 2022 року, Житомирський апеляційний суд установив (https://reyestr.court.gov.ua/Review/114228059), що ОСОБА3 (батько позивача) помер ____ року, а власник майна ОСОБА18 помер ____ року. Тобто батько позивача, на користь якого ОСОБА18 начебто склав заповіт, помер на 17 років раніше заповідача. Отже, за заповітом ОСОБА18 ОСОБА3 не набув і не міг набути права на спадкування після його смерті, оскільки помер раніше заповідача, що, своєю чергою, не дає ОСОБА2 (позивач) права на спадкування.
За даними відкритого інформаційного ресурсу «Стан розгляду справ» (https://court.gov.ua/fair/) установлено, що у провадженні судді Леська М.О. також перебували справи № 294/1723/21 (позивач – ОСОБА4, відповідач – Чуднівська міська рада), № 294/1691/22 (позивач – ОСОБА2, відповідач – ОСОБА5); № 294/1690/22 (позивач – ОСОБА6, відповідач – Чуднівська міська рада), № 294/1681/22 (позивач – ОСОБА7, відповідач – Чуднівська міська рада), № 294/1671/22 (позивач – ОСОБА2, відповідач – ОСОБА5), № 294/1247/22 (позивач – ОСОБА5, відповідач – Чуднівська міська рада).
Інформація про ці справи та учасників неодноразово ставала предметом обговорення судді ОСОБА1 та ОСОБА8.
У справі № 294/1691/22 позивач 18 листопада 2022 року звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання права власності на земельну частку (пай) у порядку спадкування, мотивуючи свої вимоги тим, що ____ року помер його батько – ОСОБА3, який згідно з трудовою книжкою в період із 1972 до 1998 року працював у соціальній сфері. До списків осіб, які мали право на земельну частку (пай) у Чуднівській селищній раді Житомирського району (в минулому – Чуднівський район) Житомирської області з не відомих позивачу причин його включено не було і, відповідно, він не отримував сертифіката на право на земельну частку (пай). Про те, що покійний та автоматично й позивач мають таке право, позивачу стало відомо лише у 2022 році, тоді ж він і з’ясував, що його батька не було включено до вказаного вище списку помилково.
Отже, позивач звернувся до суду через 22 роки після смерті батька. Не надав жодних доказів поважності пропуску строку позовної давності. Позов подано до матері позивача і в рішенні суду взагалі не вказано її причетність до спадкового майна, як і про те, чи є вона належним відповідачем. У рішенні не визначено статусу позивача і чим зумовлені його права стосовно земельних ділянок.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції, Житомирський апеляційний суд постановою від 12 жовтня 2023 року установив, що будь-яких доказів про прийняття спадщини позивач ОСОБА2 після смерті батька – ОСОБА3, у розумінні наведених вище норм закону суду не надав та до матеріалів справи не долучив. А тому в суду відсутні підстави вважати, що ОСОБА2 набув право спадкоємця після смерті свого батька – ОСОБА3, який, на думку позивача, мав право на спірну земельну ділянку.
Колегія суддів зауважила, що в разі неприйняття спадщини або недоведення того, що особа є спадкоємцем за законом або за заповітом, відсутні підстави для висновку про порушення прав позивача як особи, яка претендує на земельну частку (пай), оскільки вона не довела порушення її спадкових прав.
Апеляційний суд також констатував, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що за життя спадкодавець ОСОБА3 набув право власності на вказану спірну земельну ділянку (з відповідним кадастровим номером), а також того, що в нього виникло право на відповідну земельну частку (пай).
Справа № 294/1267/21 (позивач – ОСОБА19, представник позивача – ОСОБА20 Сімашко Дмитро Петрович)
Переглядаючи рішення судді Леська М.О. від 15 квітня 2022 року, Житомирський апеляційний суд встановив, що згідно з інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (заповіти / спадкові договори) № 63925600 від 15 березня 2021 року інформація щодо спадкової справи після смерті ОСОБА21. відсутня (https://reyestr.court.gov.ua/Review/115639479).
Справа № 294/1675/22 (позивач – ОСОБА22)
Переглядаючи рішення у вказаній справі, колегія суддів Житомирського апеляційного суду встановила, що в матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА23 за життя склала заповіт на користь ОСОБА24 (рішення від 19 грудня 2023 року, https://reyestr.court.gov.ua/Review/115767131).
Справа № 294/1682/22 (позивач – ОСОБА8, відповідач – ОСОБА9)
На момент звернення з позовом ОСОБА8 тривалий час підтримував відносини із суддею ОСОБА1 стосовно справ, у яких вони скоординували свої дії.
Отже, крім фактів позапроцесуального спілкування, на момент розгляду справи № 294/1682/22 суддя ОСОБА1 був добре знайомий із ОСОБА8, а тому мав би заявити про самовідвід.
Справа № 294/1243/22 (позивачка – ОСОБА10, відповідач – ОСОБА25)
Позивачка ОСОБА10 є дружиною ОСОБА8. У межах кримінального провадження № ____ установлено, що саме ОСОБА8 запропонував своїй дружині ОСОБА10 подати позовну заяву та згодом на підставі отриманого рішення суду зареєструвати за нею право власності на зазначену земельну ділянку. ОСОБА10 погодилася та надала необхідні документи.
Схема друга
За другою схемою позивачі стверджували, що вони чи їхній близький родич працювали на посадах чи роботах, що належать до соціальної сфери в сільській місцевості, однак з невідомих позивачам причин вони не були включені до списків осіб, які мали право на земельну частку (пай).
До таких справ належать, зокрема, такі:
|
Номер справи |
Дата рішення / скасування |
Посилання на рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень |
|
294/1233/22 |
01.12.2022 |
|
|
27.11.2023 |
||
|
294/1250/22 |
27.01.2023 |
|
|
09.10.2023 |
||
|
294/1231/22 |
01.12.2022 |
|
|
30.11.2023 |
||
|
294/497/20 |
05.08.2022 |
|
|
18.12.2023 |
||
|
294/482/22 |
08.08.2022 |
|
|
04.12.2023 |
||
|
294/1678/22 |
16.12.2022 |
|
|
19.12.2023 |
||
|
294/1685/22 |
05.12.2022 |
|
|
04.12.2023 |
||
|
294/1248/22 |
24.10.2022 |
|
|
09.10.2023 |
||
|
294/1681/22 |
16.12.2022 |
|
|
27.11.2023 |
||
|
294/1690/22 |
16.12.2022 |
|
|
27.11.2023 |
||
|
294/540/22 |
01.12.2022 |
|
|
04.12.2023 |
||
|
294/1232/22 |
01.12.2022 |
|
|
27.11.2023 |
||
|
294/1672/22 |
31.01.2023 |
|
|
04.12.2023 |
||
|
294/1221/22 |
01.12.2022 |
|
|
27.11.2023 |
||
|
294/1676/22 |
31.01.2023 |
|
|
04.12.2023 |
||
|
294/1688/22 |
31.01.2023 |
|
|
04.12.2023 |
||
|
294/1686/22 |
16.12.2022 |
|
|
27.11.2023 |
||
|
294/1679/22 |
16.12.2022 |
|
|
04.12.2023 |
||
|
294/1247/22 |
01.12.2022 |
|
|
04.12.2023 |
В усіх 20 справах суддя Лесько М.О. ухвалив рішення, якими задовольнив позов та визнав за позивачами право власності на земельну ділянку або земельну частку (пай).
У рішеннях у справах №№ 294/1250/22, 294/1691/22, 294/1685/22 та 294/1248/22 мотивування судді Леська М.О. викладено одним реченням такого змісту: «Суд дійшов обґрунтованого висновку, що визнання позову відповідачем не суперечить закону, не порушує прав, свобод та інтересів сторін чи інших осіб. Враховуючи визнання відповідачем позовних вимог, суд задовольняє позов в повному обсязі».
Усі рішення скасував Житомирський апеляційний суд за результатами розгляду апеляційних скарг Житомирської обласної прокуратури.
Скасовуючи рішення у вказаних справах, Житомирський апеляційний суд виснував, що позивачів не було включено до списку осіб, які мають право на земельну частку (пай) під час розпаювання по Чуднівській селищній раді Чуднівського району Житомирської області, сертифікат на право на земельну частку на їхнє ім’я не оформлено та не видано, позивачі та їхні спадкодавці не вживали заходів для включення до списків пайовиків.
Колегія суддів Житомирського апеляційного суду також зауважила, що померлі спадкодавці не набули права власності на земельну частку (пай), яка вказана у позовних заявах, а отже, зазначені земельні ділянки на момент відкриття спадщини не увійшли до складу спадщини та, відповідно, не могли бути успадковані родичами позивачів чи самими позивачами.
В усіх справах позивачі зверталися, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що їхнє право було порушено ще 10–20 років тому. У справі № 294/482/22 позивач звертався з позовом через 20 років після того, як відбулися події, з якими він пов’язував виникнення права на земельну ділянку чи земельну частку (пай), – мало відбутися включення до списку осіб, які мають право взяти участь у розпаюванні.
Колегія суддів Житомирського апеляційного суду під час перегляду рішень судді Леська М.О. встановила, що порушене право позивачів не підлягає судовому захисту, зокрема через пропуск строку позовної давності.
Висновок суду зводився до того, що особа не реалізувала свого права, а законним власником земельних ділянок є держава в особі Чуднівської міської ради Житомирського району Житомирської області.
Суддя Лесько М.О. був зобов’язаний застосувати наслідки спливу строку позовної давності без подання відповідної заяви іншими сторонами спору, адже визнання позову грубо порушує право власності.
Іншим очевидним фактом, який був проігнорований суддею Леськом М.О., є наявність чи відсутність правоздатності, а також вчинення позивачами чи їх спадкодавцями дій, направлених на реалізацію наявних прав.
Скасовуючи рішення судді Леська М.О., Житомирський апеляційний суд зауважив, що правоздатність громадянина виникає в момент його народження і припиняється зі смертю. У пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» визначено, що сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) та видачі державного акта про право власності на землю.
Член колективного сільськогосподарського підприємства (далі – КСП), включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває право на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифіката на право на земельну частку (пай).
Невнесення до зазначеного списку особи, яка була членом КСП на момент передачі в колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.
Згідно з пунктом 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» при вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай).
Суд зазначив, якщо спадкодавець мав право на земельну частку (пай), але за життя не одержав сертифіката на право власності на земельну частку (пай) або помилково не був включений (безпідставно виключений) до списку, доданого до державного акта про колективну власність на землю відповідного сільськогосподарського підприємства, товариства тощо, при вирішенні спору про право спадкування на земельну частку (пай) суд застосовує положення чинного на час існування відповідних правовідносин Земельного кодексу України 1990 року, Указу Президента України від 8 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» та відповідні норми Цивільного кодексу УРСР. У цьому разі необхідно враховувати, що згідно з пунктом 17 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам таких часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.
Право власності на земельну частку (пай) виникає не з моменту внесення членів КСП до відповідних списків, доданих до державного акта на право колективної власності на землю, перевірки, уточнень і затвердження указаних списків, а з моменту передачі (державної реєстрації) державного акта про право колективної власності на землю конкретному колективному сільськогосподарському підприємству.
У матеріалах справи, які розглядав суддя Лесько М.О., відсутні відомості про внесення позивачів та їхніх спадкодавців до списків осіб, що додаються до відповідних державних актів на право колективної власності на землю.
Суддя Лесько М.О. не міг не усвідомлювати, що у вказаних справах покійні спадкодавці та позивачі не мали права на отримання земельної частки (паю), оскільки їх не було включено до списку осіб, які мають право на отримання земельної частки (паю), відповідно не отримували та не могли отримати сертифіката про право на земельну частку (пай).
Тому правові підстави для визнання за позивачем права на земельну частку (пай) були відсутні.
Дії судді Леська М.О. під час розгляду справ та ухвалення рішень мають ознаки, які свідчать про втручання у процес здійснення правосуддя, позапроцесуальне спілкування, упередженість судді та свідоме ухвалення рішень в інтересах групи осіб, які організували вказані схеми незаконного заволодіння земельними ділянками та земельними частками (паями).
Факти, які свідчать про підроблення доказів
У кримінальному провадженні № ____ прокурор здійснювала запити стосовно дійсності заповітів, які долучено до судових справ, що розглядав суддя Лесько М.О.
24 липня 2023 року староста Дубищенського старостинського округу № 4 повідомила, що в журналі для реєстрації нотаріальних дій посвідчення заповітів від 10 березня 1993 року реєстраційний № 19 (подавався у справах № 294/1671/22 та № 294/2003/22) та реєстраційний № 20 (подавався у справах № 294/123/23 та № 294/123/23) не було здійснено.
24 липня 2023 року староста Бабушківського старостинського округу № 1 повідомила, що заповіти № 17 від 14 жовтня 1991 року (подавався у справах №№ 294/125/23, 294/1243/22 та 294/125/23), № 15 від 13 жовтня 1989 року (подавався у справі № 294/1677/22), № 9 від 12 жовтня 2001 року (подавався у справі № 294/1727/22), № 13 від 14 жовтня 1981 року (подавався у справі № 294/1248/22), № 20 від 2 жовтня 2001 року (подавався у справі № 294/1674/22) не було складено і не посвідчено.
Листами від 12 жовтня 2023 року, 13 грудня 2023 року Житомирський обласний державний нотаріальний архів повідомив, що заповіт № 39 від 19 грудня 1990 року Трощанська сільська рада не посвідчувала.
5 лютого 2024 року староста Красногірського старостинського округу № 5 повідомив, що заповіт № 2 від 11 лютого 2002 року не зареєстровано.
На основі вказаних відповідей можна констатувати, що одні й ті самі заповіти повторно було подано в різних справах зі зміною спадкодавців і спадкоємців. На думку звичайної розсудливої людини, суддя Лесько М.О. свідомо ігнорував наведені факти та не перевіряв наявності у сторін оригіналів заповітів.
Факти, які свідчать про позапроцесуальне спілкування щодо судових справ
У межах кримінального провадження № ____ проводилися слідчі дії щодо огляду мобільного телефону ОСОБА8, який вилученопід час обшуку. На вказаному пристрої зафіксовано численні випадки спілкування ОСОБА8 із суддею ОСОБА1 у месенджерах Whatsapp та Signal.
На підставі наявних доказів, які містяться в матеріалах указаного кримінального провадження, ідентифіковано, що особа, записана як «ОСОБА1» або «ОСОБА1 Основний», використовує номер телефону +380 (68) ____ (аркуш 66, файл провадження 0487, частина 3, зображення 157), який, за даними слідства, використовує суддя ОСОБА1.
У своїх поясненнях суддя Лесько М.О. заперечив факт належності ОСОБА1 вказаного телефонного номера.
Водночас у суддівському досьє Леська М.О. № 00913 міститься згода на відрядження до Печерського районного суду міста Києва, яку суддя Лесько М.О. подавав 9 квітня 2024 року до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
Згоду підписав особисто суддя Лесько М.О. і як контактний номер телефону зазначено номер +380 (68) ____.
Отже, під час дисциплінарного провадження встановлено належність вказаного номера телефону судді Леську М.О., що спростовує розумні сумніви щодо власника цього номера.
Оскільки згоду на відрядження підписав суддя Лесько М.О. після фактів фіксації його розмов, він не повідомляв про будь-які випадки незаконного використання його телефонного номера сторонніми особами і матеріалами кримінального провадження № ____ підтверджують походження листування, то, на погляд, звичайної розсудливої людини, не виникає сумнівів, що вказаний номер належить судді Леську М.О. і спілкування здійснювалося саме за цим номером телефону.
Зміст інформації, яка міститься в листуванні, у сукупності з іншими доказами доводить, що спілкувався з ОСОБА8 саме суддя ОСОБА1.
Суддя ОСОБА1 та ОСОБА8 координували свої дії стосовно справ, які перебували у провадженні судді. Метою такої взаємодії було досягнення результату у вигляді заволодіння позивачами земельними ділянками та земельними частками (паями). ОСОБА8 було важливо дізнатися, як швидко можна буде отримати рішення в тій чи іншій справі, а також чи всі документи, які подав позивач, влаштовують суддю.
В одному з таких листувань напередодні 27 грудня 2022 року суддя ОСОБА1 повідомив ОСОБА8 прізвища певних осіб та номери судових справ: «ОСОБА26 1218, ОСОБА27 1222, ОСОБА2, ОСОБА28 1673, ОСОБА22 1674, ОСОБА22 1675, ОСОБА29 1677, ОСОБА30 1680, ОСОБА8, ОСОБА31 1685, ОСОБА32 1687, ОСОБА2, ОСОБА15 1727» (аркуш 19, файл провадження 0487, частина 3, фотозображення 35, 36).
У листуванні напередодні 13 липня 2022 року ОСОБА8 просив суддю ОСОБА1 повідомити прізвища та номери справ. У відповідь суддя ОСОБА1 наводить прізвища та номери справ: «ОСОБА33 294/1637/20, ОСОБА34 294/1644/20, ОСОБА35 294/293/21, ОСОБА36 294/497/20, ОСОБА37 294/485/22, ОСОБА38 294/482/22, ОСОБА39 294/540/22, ОСОБА40 294/536/22» (аркуш 45, файл провадження 0487, частина 3, фотозображення 97, 98).
Наведені прізвище та номери збігаються із прізвищами сторін і номерів у справах, які на той час перебували у провадженні судді Леська М.О.
У протоколі огляду від 22 серпня 2023 року зафіксовано докази, які свідчать про розмову ОСОБА8 із суддею ОСОБА1, під час якої ОСОБА1 повідомив ОСОБА8: «Текст має бути по всіх однаковий. Нехай приходить завтра о 10:00» (аркуш 89, додаток до матеріалів справи № 5647/0/8-23, аркуш 64, файл провадження 0487, частина 3, фотозображення 152).
З іншого листування в месенджері WhatsApp убачається, що ОСОБА8 надсилає судді ОСОБА1 текст позовної заяви з поясненням, щоб продемонструвати, у якому вигляді подано позовну заяву. У відповідь суддя повідомив: «Це добре. Значить нічого не потрібно додавати» (аркуш 134, додаток до матеріалів справи № 5647/0/8-23).
Таке спілкування свідчить, що суддя Лесько О.М. погоджував текст процесуальних документів, які подавали сторони, та надавав вказівки, що потрібно змінити.
У листуванні, яке відбулося 1 квітня 2022 року у месенджері Signal (аркуші 136,137, додаток до матеріалів справи № 5647/0/8-23, аркуш 67, файл провадження 0487, частина 3, фотозображення 158–161), ОСОБА8 просив, щоб суддя ОСОБА1 повідомив йому список справ, які призначено на 4–5 травня, а також запитував щодо справи «по ОСОБА53».
У відповідь суддя ОСОБА1 повідомив, що на понеділок заплановано такі справи: «ОСОБА41» (справа № 294/1266/21, позивач – ОСОБА41), «ОСОБА19» (справа № 294/1267/21, позивач – ОСОБА19, представник позивача– ОСОБА20), «ОСОБА42» (справа № 294/1271/21, позивач – ОСОБА42, відповідач – ОСОБА43), «ОСОБА44» (справа № 294/1648/21, позивач – ОСОБА44), «ОСОБА45» (справа № 294/1709/21, позивач – ОСОБА45, відповідач – ОСОБА46), «ОСОБА4» (справа № 294/1723/21, позивач – ОСОБА4), «ОСОБА14» (справу не ідентифіковано), «ОСОБА47» (справу не ідентифіковано), «ОСОБА27, ОСОБА48» (справа № 294/1917/21, позивач – ОСОБА48), «ОСОБА49» (справа № 294/12/22, позивач – ОСОБА49, відповідач – ОСОБА50), «ОСОБА51, ОСОБА52» (справа № 294/722/20, позивач – ОСОБА52, позивач – ОСОБА51), а на вівторок – «4 справи ОСОБА53 » (справа № 294/1807/21, позивач – ОСОБА53, 4 різні провадження).
За даними Єдиного державного реєстру судових рішень, 15 квітня 2022 року суддя Лесько М.О. ухвалив 16 судових рішень.
Під час інших розмов суддя ОСОБА1 повідомляв ОСОБА8, коли можна «забрати рішення по ОСОБА54» (справа № 294/103/21), обговорював справу «по ОСОБА45» (справа № 294/1709/21), «ОСОБА55» (справа № 294/112/21), «ОСОБА56» (справа № 294/747/21), «ОСОБА57» (справу не ідентифіковано), «ОСОБА44» (справа № 294/1648/21), «ОСОБА4» (справа № 294/1723/21), «ОСОБА27» (справа № 294/1864/21), «ОСОБА51» (справа № 294/722/20), обговорював інші справи (аркуши 139–143, додаток до матеріалів справи № 5647/0/8-23).
2 листопада 2023 року під час допиту свідок ОСОБА58 (аркуш 4, файл провадження 0487, частина 4), яка працює секретарем судового засідання в Чуднівському районному суді Житомирської області, повідомила, що реєстрацію відзивів у судових справах №№ 294/2003/22, 294/1243/22, 294/1248/22, 294/1249/22 вона здійснювала за вказівкою судді ОСОБА1 і не знає, як саме ці відзиви було долучено до справи.
Щодо відзивів у справах №№ 294/1727/22, 294/1682/22, 294/1680/22, 294/1671/22, 294/1674/22 ОСОБА58 повідомила, що їх реєстрував інший секретар судового засідання – ОСОБА59.
Під час допиту 9 листопада 2023 року (аркуш 6, файл провадження 0487, частина 4) ОСОБА59 повідомила, що відзиви у вказаних справах, а також у справі № 294/1674/22 передавали їй не сторони, а особисто суддя ОСОБА1 із вказівкою зареєструвати.
Щодо справи № 294/1681/22 та відсутності інформації про отримання судом заяви – уточнення позовних вимог, ОСОБА58 повідомила, що вказану справу формувала секретар Коцюба Л.А.
Справа № 294/1709/21 (позивач – ОСОБА45, відповідач – ОСОБА46)
У листуванні, яке відбулося 27 квітня 2022 року у месенджері Signal (аркуш 69, файл провадження 0487, частина 3, фотозображення 167), ОСОБА8 повідомив судді ОСОБА1 таке: «Привіт! Просить рішення по ОСОБА45».
У вказаний час у провадженні судді Леська М.О. перебувала справа № 294/1709/21 за позовом ОСОБА45 до ОСОБА46 про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування.
Рішення у вказаній справі було ухвалено ще 4 квітня 2022 року, проте надіслано для оприлюднення лише 17 травня 2022 року.
Справа № 294/103/21 (позивач – ОСОБА54, представник позивача – ОСОБА11)
У листуванні, яке відбулося 28 квітня 2022 року у месенджері Signal (аркуш 69, файл провадження 0487, частина 3, фотозображення 168), ОСОБА8 цікавиться в судді ОСОБА1 стосовно справи «по ОСОБА54», у якій рішення набуло «законної сили» ще до війни. ОСОБА8 цікавило, коли ОСОБА54 може його забрати.
У відповідь суддя ОСОБА1 повідомив, що рішення можна буде забрати у вівторок о 10 годині в канцелярії. З урахуванням дати спілкування найближчий вівторок припадав на 3 травня 2022 року.
Позапроцесуальне спілкування судді Леська М.О. з ОСОБА8 свідчить про скоординованість дій судді стосовно підготовки тексту судового рішення у строки, які узгоджені зі сторонньою особою (ОСОБА8), яка до того ж не була учасником справи.
Справа № 294/112/21 (позивач – ОСОБА60, позивач – ОСОБА55, відповідач – ОСОБА60)
У листуванні, яке відбулося 6 травня 2022 року судді ОСОБА1 з ОСОБА8 у месенджері Signal ОСОБА8 запитував у судді, чи надійшов «по ОСОБА55 відзив від ОСОБА60 про те, що він не заперечує щодо позовних вимог» (сторінка 69, файл провадження 0487, частина 3, фотозображення 173).
У провадженні судді Леська М.О. перебувала справа № 294/112/21 за первісним позовом ОСОБА60 до ОСОБА55 і Вільшанської сільської ради Житомирського району Житомирської області та за зустрічним позовом ОСОБА55 до ОСОБА60 про визнання права власності на земельні ділянки в порядку спадкування.
14 грудня 2021 року до суду надійшла зустрічна позовна заява рідної сестри позивача – ОСОБА55 до ОСОБА60 щодо визнання права власності на вказані вище земельні ділянки в порядку спадкування за законом за нею.
У судове засідання сторони не прибули, проте від обох сторін надійшли відзиви про визнання вимог іншої сторони.
Саме один із цих відзивів став предметом обговорення судді ОСОБА1 та ОСОБА8, яке відбулося 6 травня 2022 року.
Ухваленню рішення передувала розмова ОСОБА1 з ОСОБА8, яка свідчить про координування дій для досягнення результату – задоволення позовних вимог.
Справа № 294/497/20 (позивач – ОСОБА61)
У листуванні, яке відбулося 2 травня 2022 року судді ОСОБА1 з ОСОБА8 у месенджері Signal ОСОБА8 цікавився справою № 294/384/19, позивачем у якій був ОСОБА61 (аркуш 69, файл провадження 0487, частина 3, фотозображення 170).
ОСОБА8 чітко зазначає, що ОСОБА61 просить «взнати» у судді щодо вказаної справи.
Суддя ОСОБА1 повідомив, що справа за № 294/384/19 перебувала у провадженні судді Чуднівського районного суду Житомирської області Мандро О.В., який ще 7 червня 2019 року визнав її неподаною та повернув позивачу (https://reyestr.court.gov.ua/Review/82470092).
Суддя ОСОБА1 зазначив, що ідентична справа за № 294/497/20 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/105737620) перебуває в його провадженні.
ОСОБА8 поцікавився в судді ОСОБА1, чи планує він також повертати вказану справу, на що суддя повідомив, що не знає, а згодом доповнив, що 13 квітня 2020 року відкрив провадження у вказаній справі.
У справі № 294/497/20 позивачка мотивувала свої вимоги тим, що була членом КСП «ім. Кутузова» в селі Бабушки Житомирського району (раніше – Чуднівський район) Житомирської області, у якому працювала із 16 лютого 1995 року до 1 липня 1999 року, а отже, має право на земельну частку (пай).
Позивачці стало відомо, що її безпідставно, з невідомих причин, не було внесено до списку, який додається до державного акта на право колективної власності на землю.
9–10 травня 2022 року ОСОБА8 цікавився в судді ОСОБА1, чи варто в цій справі «писати в соц. сферу», і суддя ОСОБА1 повідомив ОСОБА8, що варто. Суддя Також надсилав фотографії документів у справі.
Отже, суддя надавав вказівки ОСОБА8 стосовно доказів, які необхідні для задоволення позовних заяв, що свідчить про його упередженість, порушення принципу рівності та змагальності.
Отже, ухваленню суддею Леськом М.О. рішення у справі № 294/497/20 передувало позапроцесуальне спілкування з ОСОБА8, предметом якого було обговорення майбутнього рішення судді.
На думку звичайної розсудливої людини, таке спілкування вплинуло на ухвалення суддею рішення, а факт задоволення суддею незаконних вимог свідчить про упереджене ставлення судді.
Справа № 294/747/21 (позивач – ОСОБА56, відповідач – ОСОБА62)
У листуванні, яке відбулося 9 травня 2022 року судді ОСОБА1 з ОСОБА8 у месенджера Signal згадується також справа ОСОБА56 (аркуш 71, файл провадження 0487, частина 3, фотозображення 174).
ОСОБА8 цікавився в судді, чи він вже «дивився по вказаній справі», на що суддя повідомив: «Так».
У провадженні судді Леська М.О. перебувала справа № 294/747/21, у якій позивачем була ОСОБА56. У вказаній справі предметом позову було визнання права власності на земельні ділянки та житловий будинок у порядку спадкування.
Під час листування суддя ОСОБА1 повідомив ОСОБА8 адресу електронної пошти – ____, на яку ОСОБА8 мав надіслати документи для погодження.
Відповідно до свідоцтва про шлюб (серія ___ № ____) дружиною Леська М.О. із 17 квітня 2018 року є ОСОБА63, а тому очевидно, що саме їй належала вказана електронна пошта.
О 14:19 ОСОБА8 повідомив суддю ОСОБА1, що надіслав документи, проте суддя відповів, що не мав можливості їх подивитися.
Під час розгляду справи № 294/747/21 відбулося позапроцесуальне спілкування судді Леська М.О. з ОСОБА8, який до того ж не був учасником справ, що свідчить про упередженість судді, порушення принципу рівності та змагальності.
Справа № 294/1807/21 (позивач – ОСОБА53)
До ухвалення Чуднівським районним судом Житомирської області рішення від 15 квітня 2022 року вказану справу активно обговорювали суддя ОСОБА1 та ОСОБА8.
З листування ОСОБА8 із суддею ОСОБА1 убачається, що напередодні 1 квітня 2022 року (аркуші 136, 137, додаток до матеріалів справи № 5647/0/8-23, аркуш 67, файл провадження 0487, частина 3, фотозображення 160) суддя Лесько М.О. повідомив ОСОБА8 про виявлену ним помилку в позовних заявах у справах ОСОБА53, оскільки у трьох з них вказано ОСОБА64 замість ОСОБА53.
ОСОБА8 попросив, щоб суддя ОСОБА1 надіслав йому фотографії позовних заяв, у яких виявлено помилки. ОСОБА1 відповів, що зможе надіслати їх у п’ятницю, тобто 1 квітня 2022 року.
1 квітня 2022 року ОСОБА8 нагадав судді ОСОБА1 про своє прохання стосовно документів «по ОСОБА53» і суддя надіслав йому фотографії позовних заяв, у яких виявлено помилки.
Вказане спілкування передувало ухваленню суддею Леськом М.О. рішення у справі № 294/1807/21 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/104301215) та свідчить про позапроцесуальне спілкування судді Леська М.О. з третьою особою стосовно конкретної справи та надання їй можливості виправити помилки в позапроцесуальний спосіб.
Під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № ____ виявлено факти, які свідчать, що суддя ОСОБА1 скоординовував дії відповідачів у справі № 294/1807/21.
Під час спілкування з ОСОБА8, яке відбулося 1 квітня 2022 року у месенджері Signal, суддя ОСОБА1 повідомив ОСОБА8, що «потрібно подати на 5 число визнання у справах ОСОБА53». Суддя наголосив, що це має бути 4 окремі заяви в різних справах. Таке спілкування може свідчити про надання суддею вказівок ОСОБА8 стосовно того, які процесуальні дії повинні вчинити учасники справи у справі ОСОБА53.
На думку звичайної розсудливої людини, вказані обставини свідчать про упередженість судді Леська М.О. та вчинення ним активних дій для сприяння задоволенню позовних вимог, зокрема про координацію дій учасників справи.
Оскільки в тексті рішення від 15 квітня 2022 року не йдеться про виправлення помилок, наведене вище може свідчити про позапроцесуальну взаємодію судді з ОСОБА8.
Стислий зміст пояснень судді Леська М.О. під час попередньої перевірки дисциплінарної скарги Берези М.В.
У своїх поясненнях суддя Лесько М.О. стверджував, що підозра у кримінальному провадженні № ____ є надуманою та не обґрунтована належними й допустимими доказами.
На думку судді Леська М.О., прокурор під час досудового розслідування не зібрав доказів та не довів ознак, притаманних організованій групі, не здобув доказів, які конкретно підтверджують вчинення злочинів у складі організованої групи.
У провадженні відділення поліції № 75 Житомирського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області перебуває кримінальне провадження № ____ від 1 березня 2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 384 КК України, у якому дізнавач постановою від 21 березня 2024 року ОСОБА1 визнав потерпілим.
Підставою для цього провадження стала заява судді ОСОБА1, що протягом 2022–2023 років невідомі особи ввели його в оману під час розгляду цивільних справ №№ 294/1243/22, 294/125/23, 294/1248/22, 294/1727/22, 294/1682/22, 294/1674/22, 294/1675/22, 294/1671/22, 294/1677/22, 294/2003/22, 294/123/23.
У заяві про вчинення кримінального правопорушення та заяві про визнання його потерпілим ОСОБА1 зазначив, що йому завдано моральної шкоди як фізичній особі, що полягає в зіпсуванні авторитету і репутації судді, довіри у справедливості та законності винесених ним рішень, безсторонності судової гілки влади.
Суддя ОСОБА1 стверджував, що не знав, що документи, які подавали учасникам справи, були підробленими, він не мав можливості кожен документ перевіряти на його достовірність, на його думку, до його обов’язків це не входило. Надаючи оцінку доказам, суддя вважав їх правдивими і керувався своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтувалося на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У своїх поясненнях суддя Лесько М.О. посилався на положення частини сьомої статті 81 Цивільного процесуального кодексу України, згідно з якими суд не може збирати докази з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов’язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Суддя Лесько М.О. зазначив, що подані в наведених справах докази не викликали в нього сумнівів у їх достовірності.
На думку судді Леська М.О., невідомі йому особи умисно подавали завідомо підроблені документи до суду через його помічника, достеменно знаючи, що в Чуднівському районному суді Житомирської області лише один суддя. Одразу після оголошення перших повідомлень про підозру у вказаному кримінальному провадженні наприкінці серпня 2023 року його помічник звільнився з посади, виїхав за межі України і на час надання пояснень місце його перебування не встановлено.
В ухвалі від 22 травня 2024 року про відкриття дисциплінарної справи Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, на думку судді Леська М.О., керувалася виключно припущеннями, викладеними в підозрі, та посилалася на докази, що зібрані в межах зазначеного вище кримінального провадження, яким суд ще не надавав оцінки.
Суддя Лесько М.О. наголошував на недоведеності того, що телефон, з якого велося листування в месенджері Whatsapp, дійсно належав судді і що саме він і саме за цим номером здійснював це листування.
Суддя Лесько М.О. також вважав, що будь-яка звичайна розсудлива людина може зробити висновок про належність і допустимість доказів у цій справі, про їх чіткість і переконливість лише після надання оцінки таким доказам судом, який, можливо, здійснюватиме судовий розгляд такого кримінального провадження та лише після прийняття остаточного судового рішення за результатами судового розгляду кримінального провадження.
На підставі наведеного суддя Лесько М.О. просив відмовити у притягненні його до дисциплінарної відповідальності.
Стислий зміст оскаржуваного рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя в частині щодо судді Леська М.О.
Дії, що порочать звання судді та підривають авторитет правосуддя
Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що матеріали дисциплінарного провадження, зокрема деякі матеріали кримінального провадження № ____, підтверджують обставини системного тривалого позапроцесуального спілкування судді Леська М.О. з його знайомим ОСОБА8 з метою координації дій під час розгляду Леськом М.О. судових справ та ухвалення судових рішень на користь осіб, яких визначав ОСОБА8.
Замість того, щоб відповідно до вимог законодавства демонструвати незалежність та неупередженість, припинити та не допускати вплив ОСОБА8 на ухвалення рішень, суддя Лесько М.О. брав активну участь в узгодженні дій учасників справи та сторонніх осіб, які організували схему незаконного заволодіння земельними ділянками.
Суддя давав через ОСОБА8 прямі настанови учасникам справи, а саме: як вони повинні діяти, які документи, докази подавати, коли саме, що потрібно виправити в поданих документах, та в інший спосіб брав активну участь на стороні учасників справи. Після цього він ухвалював рішення на їхню користь, які суперечили вимогам законодавства, не містили належних мотивів, обґрунтовані недостовірними документами.
Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважала, що спілкування судді Леська М.О. з ОСОБА8 стосовно судової справи № 294/306/22, яка перебувала на розгляді в судді Остропільця Є.Р., у сукупності з іншими доказами свідчить про вплив на іншого суддю та декларування суддею тези, що такий вплив можливий.
Водночас Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя не взяла до уваги заперечення Леська М.О., що він не вчиняв цих дій і сам став жертвою невідомих осіб, які ввели його в оману шляхом подання позовів із підробленими документами, оскільки такі заперечення спростовуються матеріалами дисциплінарного провадження.
Зокрема, заперечення Леська М.О. щодо належності йому номера телефону, з якого велося листування з ОСОБА8, спростовується матеріалами суддівського досьє Леська М.О.
Твердження Леська М.О., що він став жертвою дій невідомих йому людей, також спростовується тим, що на засіданні Вищої ради правосуддя 25 вересня 2023 року під час розгляду клопотання прокурора про відсторонення судді від здійснення правосуддя він підтвердив, що знайомий із ОСОБА8 понад 10 років (https://youtu.be/yD1UbowZT5s?t=5881).
Матеріали дисциплінарного провадження та пояснення суддів не містять жодного доказу, який свідчив би, що матеріали кримінального провадження № ____, які підтверджують численні факти спілкування судді Леська М.О. та ОСОБА8 щодо судових справ, підроблені чи не відповідають дійсності.
Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя також зазначила, що за таких умов судові рішення були не вирішенням реального правового спору, а штучним способом отримання права власності на земельні ділянки без належних на це підстав із наперед визначеним результатом. Суддя Лесько М.О. не був неупередженим, а процес мав формальний, фіктивний характер для створення видимості здійснення судочинства.
Очевидно, що такі дії судді Леська М.О. суперечать самій суті правосуддя, порочать звання судді та підривають авторитет правосуддя.
Суддя Лесько М.О. свідомо активно взаємодіяв із ОСОБА8, надавав вказівки та ухвалював рішення відповідно до узгодженого плану. Очевидно, що суддя усвідомлював протиправність своїх дій, передбачав їх наслідки та бажав їх настання, тобто діяв із прямим умислом.
Отже, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що в діях судді Леська М.О. наявний склад дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду).
Крім того, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя зауважила, що суддя Лесько М.О. не лише розглядав справи без залучення відповідних територіальних громад, й базував свої рішення на єдиному аргументі – визнання відповідачем позову. До того ж права територіальних громад жодним чином не враховано.
Для прикладу, постановами від 12 жовтня 2023 року у справах № 294/1671/22 та № 294/1691/22 Житомирський апеляційний суд констатував, що рішення суду першої інстанції порушує права, свободи та інтереси інших осіб, а саме Чуднівської міської ради Чуднівського району Житомирської області.
Велика Палата Верховного Суду зазначила, що вирішення питання про права й обов’язки осіб, не залучених до судового розгляду, є неприпустимим. Такі дії є вкрай небезпечними для правопорядку, оскільки створюють передумови для того, щоб права осіб були порушені без їх відома та участі й без надання можливості цим особам захистити свої права та інтереси (постанова від 11 квітня 2019 року у справі № 9901/894/18).
Тому, на переконання Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, такі дії суддя вчиняв для досягнення домовленостей із ОСОБА8, а отже, діяв умисно.
Друга Дисциплінарна палата Вищої ради встановила, що суддя Лесько М.О., не залучаючи до розгляду справи відповідні територіальні громади, вчинив дисциплінарний проступок, передбачений підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (умисне істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків).
Щодо наявності мотивів у рішеннях
Під час дисциплінарного провадження Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила, що судові рішення, які ухвалював суддя Лесько М.О. під час реалізації домовленостей із ОСОБА8, базувалися на єдиному аргументі – визнання відповідачем позову. Суддя не мотивував, чому він вважав, що позивач узагалі має право на отримання земельних ділянок у власність, що матеріали справи свідчать про належність спадкового майна спадкодавцям, що спадщина відкрита, а строки не пропущено, що надані заповіти взагалі існують.
У судових рішеннях відсутні мотиви ігнорування очевидних, кричущих порушень закону (спадкування при живому спадкодавцеві, спадкування за спадкоємцем, який помер за 10 років до смерті спадкодавця).
Суддя не наводив мотивів, чому визнання відповідачем позову не суперечить закону, не порушує прав, свобод та інтересів сторін чи інших осіб, а тому є підставою для задоволення позову.
Відсутність мотивації в рішеннях призвела до ухвалення свавільних рішень, які суперечили законодавству, матеріалам справи та були виконанням домовленостей із ОСОБА8.
Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що в діях судді Леська М.О. наявний склад дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору).
Щодо грубого порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків
Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила, що суддя Лесько М.О. грубо та системно порушував норми законодавства щодо спадкування, підстав набуття прав на земельні ділянки, процесуальні норми, ігнорував очевидні факти невідповідності наданих позивачами документів чи відсутності належних доказів на підтвердження позовних вимог.
Як наслідок, у справах, які розглядав суддя Лесько М.О., позивачі на підставі розроблених ОСОБА8 та пов’язаними з ним особами схем заволоділи земельними ділянками, які належали територіальним громадам, а тому вказані рішення призвели до порушення права власності. Доказом цього є наведені в цьому рішенні рішення Житомирського апеляційного суду за результатами розгляду апеляційних справ, поданих органами прокуратури в інтересах держави.
У межах кримінального провадження №____ установлено, що внаслідок таких дій судді група осіб протиправно заволоділа 32 земельними ділянками площею 93,87 га, якими розпорядилася на власний розсуд, завдавши територіальним громадам збитків на загальну суму близько 2,018 млн грн, що є особливо великим розміром.
Отже, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що суддя Лесько М.О. допустив такі дії навмисно, на виконання домовленостей між ним та ОСОБА8. Тому в діях судді Леська М.О. наявний склад дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (умисне інше грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків).
Щодо втручання в діяльність іншого судді
Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя під час розгляду дисциплінарної справи встановила, що листування судді Леська М.О. з ОСОБА8 щодо справи, яка перебувала у провадженні судді Остропільця Є.Р., у сукупності з іншими доказами свідчить про те, що суддя Лесько М.О. втручався у процес здійснення правосуддя суддею Остропільцем Є.Р.
На думку звичайної розсудливої людини, результатом такого втручання стало ухвалення суддею Остропільцем Є.Р. рішення у справі № 294/306/22, з грубим порушенням вимог процесуального законодавства, з ігноруванням очевидних фактів та зазначенням неправдивої інформації.
Наслідком такого рішення стало безпідставне звільнення правопорушника від адміністративної відповідальності, ненадходження до державного бюджету коштів від сплати штрафу і, основне, декларування судом, що особа, незалежно від стану сп’яніння, спричинення дорожньо-транспортної пригоди, маючи спільних із суддею друзів, може уникнути відповідальності.
Узагальнені доводи скарги представника судді Леська М.О. – адвоката Коки В.А. на рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 11 вересня 2024 року № 2658/2дп/15-24
Не погодившись із рішенням Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 11 вересня 2024 року № 2658/2дп/15-24, представник судді Леська М.О. – адвокат Кока В.А. звернулася до Вищої ради правосуддя зі скаргою, у якій просить скасувати зазначене рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя в частині притягнення судді Леська М.О. до дисциплінарної відповідальності та закрити дисциплінарне провадження.
У скарзі, поданій представником судді Леська М.О. – адвокатом Кокою В.А., зазначено, що обставини кримінального правопорушення не можуть бути предметом розгляду дисциплінарної скарги, нероз’яснення суті обвинувачення є грубим порушенням прав на захист судді.
Крім того, у поданій скарзі зазначено:
«Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя не тільки підмінила функції суду, на розгляді якого лише перебуває обвинувальний акт, але й штучно та протиправно позбавило можливості суддю надати на спростування викладених обставин відповідні докази захисту (які не досліджувались судом)»;
«невідомі особи ввели в оману суддю Чуднівського районного суду Житомирської області Лесько М.О., в ході розгляду цивільних справ № 294/1243/22, № 294/125/23, № 294/1248/22, № 294/1727/22, № 294/1682/22, № 294/1674/22, № 294/1675/22, № 294/1671/22, № 294/1677/22, № 294/2003/22, № 294/123/23»;
«неможливість використання матеріалів досудового розслідування під час дисциплінарного провадження»;
«у жодній із зазначених цивільних справ не було подано клопотання про залучення співвідповідача, таким чином процесуальних підстав щодо залучення відповідної територіальної громади у судді Леська М.О. не було»;
«оскаржуване рішення ДП ВРП про притягнення судді Леська М.О. до дисциплінарної відповідальності базується виключно на штучно сформованому переконанні щодо беззаперечної винуватості судді у вчиненні кримінального правопорушення потреби його найшвидшого покарання до відповідного вироку суду, що відповідно – не має нічого спільного ні з законністю, ні з правосуддям»;
у діях судді Леська О.М. «відсутній склад дисциплінарного проступку передбаченого пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, а саме умисне інше грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків».
Висновки Вищої ради правосуддя за результатами розгляду скарги на рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 11 вересня 2024 року № 2658/2дп/15-24 в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Леська М.О.
Перевіривши доводи скарги, зміст рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 11 вересня 2024 року № 2658/2дп/15-24, матеріали дисциплінарної справи, Вища рада правосуддя дійшла таких висновків.
Згідно з положеннями статті 131 Конституції України в Україні діє Вища рада правосуддя, яка, зокрема, розглядає скарги на рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді чи прокурора.
Статтею 1 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» визначено, що Вища рада правосуддя є колегіальним, незалежним конституційним органом державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів.
Відповідно до частини другої статті 26 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» для розгляду справ щодо дисциплінарної відповідальності суддів Вища рада правосуддя утворює Дисциплінарні палати з числа членів Вищої ради правосуддя.
Частиною другою статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» встановлено, що за результатами розгляду дисциплінарної справи Дисциплінарна палата ухвалює рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді або про відмову у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді.
Порядок розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді встановлено статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», відповідно до частини першої якої право оскаржити таке рішення до Вищої ради правосуддя має суддя, щодо якого ухвалено відповідне рішення.
Згідно із частиною першою статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди при розгляді справ застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ) як джерело права.
У пункті 123 рішення від 9 січня 2013 року у справі «Олександр Волков проти України» ЄСПЛ зазначив, що згідно з його практикою навіть у разі, коли судовий орган, що виносить рішення у спорах щодо «прав та обов’язків цивільного характеру», у певному відношенні не відповідає пункту 1 статті 6 Конвенції, порушення Конвенції не констатується за умови, якщо провадження у зазначеному органі «згодом є предметом контролю, здійснюваного судовим органом, що має повну юрисдикцію та насправді забезпечує гарантії пункту 1 статті 6 Конвенції» (рішення від 10 лютого 1983 року у справі «Альбер і Ле Конт проти Бельгії», пункт 29 рішення від 14 листопада 2006 року у справі «Цфайо проти Сполученого Королівства», заява № 60860/00, пункт 42). У межах скарги за статтею 6 Конвенції, щоб визначити, чи мав суд другої інстанції «повну юрисдикцію» або чи забезпечував «достатність перегляду» для виправлення відсутності незалежності в суді першої інстанції, необхідно врахувати такі чинники, як предмет оскаржуваного рішення, спосіб, у який було винесено рішення, та зміст спору, включаючи бажані та дійсні підстави для оскарження (рішення від 22 листопада 1995 року у справі «Брайян проти Сполученого Королівства», пункти 44–47 та рішення від 14 листопада 2006 року у справі «Цфайо проти Сполученого Королівства», заява № 60860/00, пункт 43).
Вища рада правосуддя та її дисциплінарні органи (палати) стосовно суддів фактично є квазісудом у розумінні статті 6 Конвенції.
Дисциплінарна відповідальність за юридичною природою істотно відрізняється від кримінальної за підставами, процедурою реалізації, колом суб’єктів, а також характером і наслідками стягнень.
Згідно з висновками Верховного Суду, викладеними в постановах Великої Палати Верховного Суду від 4 квітня 2019 року (провадження № 11-945сап18), від 19 травня 2021 року у справі № 9901/997/18 (провадження № 11-291заі20), від 12 вересня 2024 року (провадження № 11-138сап24), дисциплінарна і кримінальна відповідальність належать до різних видів юридичної відповідальності, а тому їх застосування з огляду на положення статті 4 Протоколу № 7 до Конвенції, частини першої статті 61 Конституції України не є взаємовиключним.
Питання про вину особи у вчиненні злочину (кримінального правопорушення), безумовно, може вирішити лише суд. Водночас виключні повноваження встановлювати відсутність або наявність у діях судді складу дисциплінарного проступку надані дисциплінарному органу – Дисциплінарним палатам Вищої ради правосуддя (стаття 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»). Відповідно рішення будь-яких органів, зокрема вирок суду, не можуть бути обов’язковими для дисциплінарного органу, який вправі і водночас зобов’язаний самостійно визначити наявність у діях особи складу дисциплінарного проступку. Навіть більше, дисциплінарний орган не може бути обмежений у здійсненні своїх повноважень щодо дисциплінарного провадження через відсутність рішення компетентного органу в іншій процедурі, зокрема через відсутність вироку суду за фактами, які можуть бути одночасно підставами притягнення особи до кримінальної та дисциплінарної відповідальності. Так само рішення дисциплінарного органу не має жодного правового значення і для суду під час розгляду кримінального провадження чи справи про адміністративне правопорушення.
Під час дисциплінарного провадження надається оцінка лише фактам, які можуть свідчити про наявність або відсутність у поведінці судді складу дисциплінарного проступку та про ступінь його вини. Встановлені під час дисциплінарного провадження факти та обставини мають значення тільки для ухвалення рішення в межах своєї компетенції та жодним чином не свідчать про доведеність вини особи у вчиненні адміністративних або кримінальних правопорушень.
Вища рада правосуддя наголошує на відсутності у Вищої ради правосуддя повноважень оцінювати дії ДБР під час здійснення досудового розслідування у кримінальних провадженнях та втручатися у процес проведення відповідних слідчих дій, виконувати інші завдання досудового розслідування.
Процедура здобуття того чи іншого доказу у кримінальному провадженні та його подальша правова оцінка відповідно до вимог кримінального процесуального закону не охоплюється компетенцією дисциплінарного органу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23 вересня 2021 року у справі № 9901/501/19).
Крім того, Вища рада правосуддя зазначає, що Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, оцінюючи дії судді Леська М.О. під час розгляду дисциплінарної справи, а також дослідивши матеріали клопотань заступника Генерального прокурора, які надійшли до Вищої ради правосуддя за вх. №№ 5180/0/8-23, 5647/0/8-23, 6240/0/8-23 та 115/0/8-24, про надання згоди на утримання під вартою та відсторонення судді Чуднівського районного суду Житомирської області Леська М.О. та окремі матеріали кримінального провадження № ____ від 25 листопада 2022 року, зокрема запити прокурора стосовно дійсності заповітів, які долучені до судових справ, що розглянув суддя Лесько М.О., протокол огляду від 22 серпня 2023 року вилучених 13 липня 2022 року в результаті обшуку за місцем проживання ОСОБА8 речей та предметів (листування у месенджерах Whatsapp та Signal), допити секретарів судових засідань Чуднівського районного суді Житомирської області, врахувала правові позиції Вищої ради правосуддя, висловлені в рішеннях Вищої ради правосуддя від 3 червня 2025 року № 1192/0/15-25, від 11 лютого 2025 року № 221/0/15-25, від 26 листопада 2024 року № 3423/0/15-24, від 17 жовтня 2024 року № 3051/0/15-24, від 27 червня 2024 року № 1995/0/15-24, від 26 грудня 2023 року № 1400/0/15-23, від 1 квітня 2021 року № 759/0/15-21, від 22 жовтня 2020 року № 2932/0/15-20, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17, від 22 січня 2019 року у справі № 800/454/17, від 8 квітня 2021 року (провадження № 11-238сап20), від 30 травня 2024 року (провадження № 11-22сап24), від 12 вересня 2024 року (провадження № 11-138сап24), від 12 грудня 2024 року (провадження № 11-168сап24), згідно з якими: матеріали кримінального провадження можуть бути використані під час вирішення питання про наявність у діях судді дисциплінарного проступку; відсутність вироку, яким було би визнано особу винною у вчиненні кримінального правопорушення, склад якого передбачав би відповідні діяння, не є перешкодою для притягнення цієї особи до дисциплінарної відповідальності; у дисциплінарному провадженні діє принцип автономності, відповідно до якого дисциплінарне провадження розглядається незалежно від розгляду кримінального провадження.
Водночас Велика Палата Верховного Суду в постановах від 12 грудня 2024 року (провадження № 11-168сап24), від 30 травня 2024 року (провадження № 11-22сап24), від 14 березня 2019 року у справі № 9901/789/18 дійшла висновку щодо можливості використання таких доказів, як протоколи негласних слідчих (розшукових) дій, під час дисциплінарного провадження щодо судді, посилаючись, зокрема, на постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 та 29 січня 2019 року (справи № 800/454/17 та № 9901/728/18 відповідно), від 13 травня 2021 року (провадження № 11-197сап20).
Крім того, Вища рада правосуддя зазначає, що рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя про притягнення судді Леська М.О. до дисциплінарної відповідальності хоча й ухвалено, зокрема, на підставі відомостей, здобутих під час розслідування кримінального провадження № ____, проте ґрунтується на самостійних правових підставах і висновках.
Водночас Вища рада правосуддя акцентує, що Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя проаналізувала зміст повідомлень у телефоні ОСОБА8, вилученому під час обшуку, на якому зафіксовано численні випадки спілкування ОСОБА8 із суддею Леськом М.О. у месенджерах Whatsapp та Signal.
На підставі наявних доказів, які містяться в матеріалах кримінального провадження № ____, ідентифіковано, що особа, записана як «ОСОБА1» або «ОСОБА1 Основний», використовує номер телефону +380 (68) ____ (аркуш 66, файл провадження 0487, частина 3, фотозображення 157), який, за даними слідства, використовує суддя ОСОБА1.
До того ж Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила, що в суддівському досьє Леська М.О. № 00913 міститься згода на відрядження до Печерського районного суду міста Києва, яку суддя Лесько М.О. подавав 9 квітня 2024 року до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
Згоду підписав особисто суддя Лесько М.О. і зазначив номер +380 (68) ____ як контактний.
Отже, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила належність указаного номера судді Леську М.О.
Крім того, оскільки згоду на відрядження суддя Лесько М.О. підписав після фактів фіксації його розмов, він не повідомляв про будь-які випадки незаконного використання його телефонного номера сторонніми особами, а матеріали кримінального провадження № ____ підтверджують походження листування, Вища рада правосуддя вважає, що Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя правильно встановила, що вказаний номер належить судді Леську М.О. і спілкування здійснювалося з використанням саме цього номера.
Вища рада правосуддя також погоджується з висновками Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, що зміст інформації, яка міститься в листуванні, у сукупності з іншими доказами доводить, що спілкувався з ОСОБА8 саме суддя Лесько М.О.
Суддя Лесько М.О. та ОСОБА8 координували свої дії стосовно справ, які перебували у провадженні судді. Метою такої взаємодії було досягнення результату у вигляді заволодіння позивачами земельними ділянками та земельними частками (паями). ОСОБА8 було важливо дізнатися, як швидко можна буде отримати рішення в тій чи іншій справі, а також чи всі документи, які подав позивач, влаштовують суддю.
В одному з таких листувань напередодні 27 грудня 2022 року суддя ОСОБА1 повідомив ОСОБА8 прізвища певних осіб та номери судових справ: «ОСОБА26 1218, ОСОБА27 1222, ОСОБА2, ОСОБА28 1673, ОСОБА22 1674, ОСОБА22 1675, ОСОБА29 1677, ОСОБА30 1680, ОСОБА8 1682, ОСОБА31 1685, ОСОБА32 1687, ОСОБА2, ОСОБА15 1727» (аркуш 19, файл провадження 0487, частина 3, фотозображення 35, 36).
У листуванні напередодні 13 липня 2022 року ОСОБА8 просив суддю ОСОБА1 повідомити прізвища та номери справ. У відповідь суддя ОСОБА1 наводить прізвища та номери справ: «ОСОБА33 294/1637/20, ОСОБА34 294/1644/20, ОСОБА35 294/293/21, ОСОБА36 294/497/20, ОСОБА37 294/485/22, ОСОБА38 294/482/22, ОСОБА39 294/540/22, ОСОБА40 294/536/22» (аркуш 45, файл провадження 0487, частина 3, фотозображення 97, 98).
Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила, що вказані прізвища та номери справ збігаються з прізвищами сторін та номерами справ, які на той час перебували у провадженні судді Леська М.О.
У протоколі огляду від 22 серпня 2023 року зафіксовано докази, які свідчать про листування ОСОБА8 із суддею Леськом М.О., під час якого суддя повідомив ОСОБА8: «Текст має бути по всіх однаковий. Нехай приходить завтра о 10:00» (аркуш 89, додаток до матеріалів справи № 5647/0/8-23, аркуш 64, файл провадження 0487, частина 3, фотозображення 152).
З іншого листування в месенджері WhatsApp убачається, що ОСОБА8 надіслав судді ОСОБА1 текст позовної заяви з поясненням, щоб продемонструвати, у якому вигляді подано позовну заяву, а суддя відповів: «Це добре. Значить нічого не потрібно додавати» (аркуш 134, додаток до матеріалів справи № 5647/0/8-23).
Вища рада правосуддя погоджується з висновками Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, що таке спілкування свідчить про погодження суддею Леськом М.О. тексту процесуальних документів, які подавали сторони, та надання суддею вказівок стосовно того, що додатково потрібно змінити.
Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя також встановила, що у спілкуванні, яке відбулося 1 квітня 2022 року в месенджері Signal (аркуші 136, 137, додаток до матеріалів справи № 5647/0/8-23, аркуш 67, файл провадження 0487, частина 3, фотозображення 158–161), ОСОБА8 просив, щоб суддя ОСОБА1 повідомив йому список справ, розгляд яких призначено на 4, 5 травня, а також запитував щодо «справи по ОСОБА53».
У відповідь суддя ОСОБА1 повідомив, що «на понеділок» заплановано справи: «ОСОБА41» (справа № 294/1266/21, позивач – ОСОБА41), «ОСОБА19» (справа № 294/1267/21, позивач – ОСОБА19, представник позивача– ОСОБА20), «ОСОБА42» (справа № 294/1271/21, позивач – ОСОБА42, відповідач – ОСОБА43), «ОСОБА44» (справа № 294/1648/21, позивач – ОСОБА44), «ОСОБА45» (справа № 294/1709/21, позивач – ОСОБА45, відповідач – ОСОБА46), «ОСОБА4» (справа № 294/1723/21, позивач – ОСОБА4), «ОСОБА14» (справу не ідентифіковано), «ОСОБА47» (справу не ідентифіковано), «ОСОБА27, ОСОБА48» (справа № 294/1917/21, позивач – ОСОБА48), «ОСОБА49» (справа № 294/12/22, позивач – ОСОБА49, відповідач – ОСОБА50), «ОСОБА51, ОСОБА52» (справа № 294/722/20, позивач – ОСОБА52, позивач – ОСОБА51), а «на вівторок – 4 справи ОСОБА53» (справа № 294/1807/21, позивач – ОСОБА53, 4 різні провадження).
За даними Єдиного державного реєстру судових рішень 15 квітня 2022 року суддя Лесько М.О. ухвалив 16 судових рішень.
Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила також, що в інших розмовах суддя ОСОБА1 повідомляв ОСОБА8, «коли можна забрати рішення по ОСОБА54» (справа № 294/103/21), обговорював справи «по ОСОБА45» (справа № 294/1709/21), «ОСОБА55» (справа № 294/112/21), «ОСОБА56» (справа № 294/747/21), «ОСОБА57» (справу не ідентифіковано), «ОСОБА44» (справа № 294/1648/21), «ОСОБА4» (справа № 294/1723/21), «ОСОБА27» (справа № 294/1864/21), «ОСОБА51» (справа № 294/722/20), обговорював інші справи (аркуші 139–143, додаток до матеріалів справи № 5647/0/8-23).
Секретарі судових засідань Чуднівського районного суду Житомирської області ОСОБА58 та ОСОБА59 під час допитів 2 листопада 2023 року та 9 листопада 2023 року повідомили, що реєстрацію відзивів у судових справах №№ 294/2003/22, 294/1243/22, 294/1248/22, 294/1249/22 здійснювала ОСОБА58 за вказівкою судді ОСОБА1 і вона не знає, як саме вказані відзиви долучено до справ. Відзиви у вказаних справах, а також у справі № 294/1674/22 ОСОБА59 не передавали не сторони, а особисто суддя ОСОБА1 із вказівкою зареєструвати.
Щодо справи № 294/1681/22 та відсутності інформації про отримання судом заяви – уточнення позовних вимог ОСОБА58 повідомила, що вказану справу формувала секретар Коцюба Л.А.
Крім того, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дослідила спілкування судді ОСОБА1 з ОСОБА8 у месенджері Signal, які відбувалися 1, 27, 28 квітня, 2, 6, 9 травня 2022 року стосовно справ, що перебували на розгляді судді Леська М.О. (№№ 294/1709/21, 294/103/21, 294/112/21, 294/497/20, 294/747/21, 294/1807/21).
Отже, Вища рада правосуддя вважає, що Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя правильно встановила, що контекст зазначеного листування безумовно підтверджує позапроцесуальне спілкування судді Леська М.О. зі сторонньою особою – ОСОБА8, яка до того ж не була учасником справи та свідчить про координування дій судді для досягнення результату – задоволення позовних вимог.
З огляду на викладене Вища рада правосуддя вважає, що не заслуговують на увагу доводи скарги представника судді Леська М.О. – адвоката Коки В.А., що «обставини кримінального правопорушення не можуть бути предметом розгляду дисциплінарної скарги»; «неможливість використання матеріалів досудового розслідування під час дисциплінарного провадження»; «рішення дисциплінарної палати базується виключно на штучно сформованому переконанні щодо беззаперечної винуватості судді у вчиненні кримінального правопорушення потреби його найшвидшого покарання до відповідного вироку суду, що відповідно – не має нічого спільного ні з законністю, ні з правосуддям».
Щодо доводів скарги представника судді Леська М.О. – адвоката Коки В.А., що «дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя не тільки підмінила функції суду, на розгляді якого лише перебуває обвинувальний акт, але й штучно та протиправно позбавила можливості суддю надати на спростування викладених обставин відповідні докази захисту (які не досліджувались судом)»
Вища рада правосуддя вчергове наголошує, що питання про вину особи у вчиненні злочину (кримінального правопорушення), безумовно, може вирішити лише суд. Водночас виключні повноваження встановлювати відсутність або наявність у діях судді складу дисциплінарного проступку надані дисциплінарному органу – Дисциплінарним палатам Вищої ради правосуддя (стаття 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»). Отже, рішення будь-яких органів, зокрема вирок суду, не можуть бути обов’язковими для дисциплінарного органу, який вправі і водночас зобов’язаний самостійно визначити наявність у діях особи складу дисциплінарного проступку. Навіть більше, дисциплінарний орган не може бути обмежений у здійсненні своїх повноважень щодо дисциплінарного провадження через відсутність рішення компетентного органу в іншій процедурі, зокрема через відсутність вироку суду за фактами, які можуть бути одночасно підставами для притягнення особи до кримінальної та дисциплінарної відповідальності. Рішення дисциплінарного органу відповідно не має жодного правового значення і для суду під час розгляду кримінального провадження чи справи про адміністративне правопорушення.
Вища рада правосуддя акцентує, що під час дисциплінарного провадження надає оцінку лише фактам, які можуть свідчити про наявність або відсутність у поведінці судді складу дисциплінарного проступку та про ступінь його вини. Встановлені під час дисциплінарного провадження факти та обставини мають значення тільки для ухвалення Вищою радою правосуддя рішення в межах компетенції та жодним чином не свідчать про доведеність вини особи у вчиненні адміністративних або кримінальних правопорушень.
Стосовно «позбавлення можливості суддю надати на спростування викладених обставин відповідні докази захисту (які не досліджувались судом)»
Вища рада правосуддя зазначає, що відповідно до частин шостої та восьмої статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» суддя має право надати письмові пояснення по суті скарги. Учасники дисциплінарної справи мають право подавати докази, надавати пояснення, заявляти клопотання про виклик свідків, ставити запитання учасникам дисциплінарної справи, висловлювати заперечення, заявляти інші клопотання або відводи, ознайомлюватись з матеріалами справи. Для ознайомлення можуть надаватися матеріали, які безпосередньо пов’язані зі скаргою, із дотриманням вимог законодавства про захист персональних даних щодо знеособлення персональних даних.
Матеріали дисциплінарної справи підтверджують, що доповідач – член Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Маселко Р.А., 7 травня 2024 року направив запит судді Леську М.О. із проханням надати пояснення по суті дисциплінарної скарги, висловити свої заперечення, заявити клопотання, а також надати докази на підтвердження власних доводів чи спростування фактів, які повідомив скаржник.
10 липня 2024 року (після включення до порядку денного Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя питання про розгляд дисциплінарної справи щодо судді Леська М.О.) до Вищої ради правосуддя надійшло клопотання судді Леська М.О. про відкладення розгляду дисциплінарної справи та про продовження строку для надання відповіді на запит члена Вищої ради правосуддя.
Лише 7 серпня 2024 року до Вищої ради правосуддя надійшли пояснення судді Леська М.О. по суті відкритої дисциплінарної справи за дисциплінарною скаргою Берези М.В.
23 серпня 2024 року доповідач – член Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Маселко Р.А. направив повідомлення судді Леську М.О. про наявність проєкту висновку доповідача в дисциплінарній справі та право ознайомитись із ним, а також з іншими матеріалами дисциплінарної справи.
Крім того, Вища рада правосуддя акцентує, що суддя Лесько М.О. був належним чином повідомлений про засідання Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, яке відбулося 11 вересня 2024 року, проте не брав у ньому участі, не повідомив про причини, які унеможливлюють його участь та не заявляв клопотання про відкладення засідання чи будь-яких інших клопотань.
Неявка судді Леська М.О. була повторною, адже його також викликали в засідання, яке було призначено на 28 серпня 2024 року, у яке він також не з’явився. У засіданні було зачитано пояснення судді, які він надав на запит доповідача під час підготовки справи до розгляду.
З огляду на викладене Вища рада правосуддя вважає безпідставними доводи скарги представника судді Леська М.О. – адвоката Коки В.А., про «позбавлення можливості судді надати на спростування викладених обставин відповідні докази захисту (які не досліджувались судом)».
Щодо доводів скарги представника судді Леська М.О. – адвоката Коки В.А., що «невідомі особи ввели в оману суддю Чуднівського районного суду Житомирської області Лесько М.О., в ході розгляду цивільних справ № 294/1243/22, № 294/125/23, № 294/1248/22, № 294/1727/22, № 294/1682/22, № 294/1674/22, № 294/1675/22, № 294/1671/22, № 294/1677/22, № 294/2003/22, № 294/123/23»
У скарзі представника судді Леська М.О. – адвоката Коки В.А., зазначено, що з огляду на наведене вище суддя Лесько М.О. звернувся із заявою про вчинення кримінального правопорушення.
Начальник сектору дізнання відділення поліції № 5 Житомирського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області Д. Прус постановою від 21 березня 2024 року визнав ОСОБА1 потерпілим у кримінальному провадженні № ____ від 1 березня 2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 384 КК України.
Водночас, Вища рада правосуддя наголошує, що в межах кримінального провадження № ____ заступник Генерального прокурора Мустеца І.В. 11 серпня 2023 року склав повідомлення про підозру судді Чуднівського районного суду Житомирської області ОСОБА1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною п’ятою статті 27, частиною четвертою статті 190, частиною першою статті 366 КК України, яке того самого дня вручено ОСОБА1.
Отже, на думку Вищої ради правосуддя, не заслуговують на увагу зазначені вище доводи скарги, оскільки станом на березень 2024 року суддя Лесько М.О. вже був обізнаний про те, що ОСОБА1 є підозрюваним у вчиненні кримінальних правопорушень у кримінальному провадженні № ____, у якому виявлено факти, які свідчать про координацію дій, зокрема, у вказаних судових справах.
Крім того, ці доводи аналогічні доводам судді Леська М.О. у поясненнях до дисциплінарної скарги, яким Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя надала відповідну оцінку під час розгляду дисциплінарної справи.
Вища рада правосуддя також погоджується, що твердження судді Леська М.О. про те, що він став жертвою дій невідомих йому людей, спростовується тим, що на засіданні Вищої ради правосуддя 25 вересня 2023 року під час розгляду клопотання прокурора про відсторонення судді від здійснення правосуддя Лесько М.О. підтвердив, що знайомий із ОСОБА8 понад 10 років (https://youtu.be/yD1UbowZT5s?t=5881).
Матеріали дисциплінарного провадження та пояснення судді Леська М.О. не містять жодного доказу, який свідчив би, що матеріали кримінального провадження № ____, які підтверджують численні факти спілкування судді ОСОБА1 та ОСОБА8 щодо судових справ, підроблені чи не відповідають дійсності.
Отже, Вища рада правосуддя погоджується з висновками Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, що суддя Лесько М.О. свідомо брав активну участь у взаємодії з ОСОБА8, надавав вказівки та ухвалював рішення відповідно до узгодженого плану. Суддя Лесько М.О. усвідомлював протиправність своїх дій, передбачав їх наслідки та бажав їх настання, тобто діяв із прямим умислом.
До того ж на запит Вищої ради правосуддя від 13 лютого 2026 року Житомирська обласна прокуратура повідомила, що за результатами досудового розслідування у кримінальному провадженні № ____ дізнавач 13 липня 2024 року прийняв рішення про закриття кримінального провадження на підставі пункту 2 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України у зв’язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.
Водночас за результатами вивчення матеріалів кримінального провадження у прокуратурі встановлено, що досудове розслідування в ньому проведено неповно, саме тому рішення дізнавача про закриття кримінального провадження скасовано.
Станом на день ухвалення цього рішення досудове розслідування триває, підозру у вчиненні злочину нікому не повідомляли.
Крім того, у пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» зазначено, що при відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами (зацікавленими особами) є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.
Належним відповідачем у справах про спадкування є спадкоємці, які прийняли спадщину, а у випадку їх відсутності – відповідна територіальна громада в особі сільської, селищної ради. Сільські, селищні ради можуть бути залучені у спорах щодо земельних ділянок, які знаходяться на території відповідної ради.
У постанові Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 265/6868/16-ц (провадження № 61-34234св18) вказано, що у справах про визнання права власності в порядку спадкування належним відповідачем є спадкоємець (спадкоємці), який прийняв спадщину, а у випадку їх відсутності, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, належним відповідачем є відповідний орган місцевого самоврядування.
У постанові Верховного Суду від 15 травня 2023 року у справі № 352/371/21 (провадження № 61-8494св22) зроблено висновок, що «лише за наявності належного складу відповідачів у справі суд у змозі вирішувати питання про обґрунтованість позовних вимог та вирішити питання про їх задоволення, без залучення таких належних відповідачів позовні вимоги вирішені бути не можуть».
З огляду на викладене Вища рада правосуддя погоджується з висновками Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, що суддя Лесько М.О. не лише розглядав справи без залучення відповідних територіальних громад, а й базував свої рішення на єдиному аргументі – визнання відповідачем позову. Водночас права територіальних громад жодним чином не враховувались.
Крім того, Житомирський апеляційний суд у постановах від 12 жовтня 2023 року у справах № 294/1671/22 та № 294/1691/22 зазначив, що рішення суду першої інстанції порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, а саме Чуднівської міської ради Чуднівського району Житомирської області.
Велика Палата Верховного Суду вказала, що вирішення питання про права й обов’язки осіб, не залучених до судового розгляду, є неприпустимим. Такі дії є вкрай небезпечними для правопорядку, оскільки створюють передумови для того, щоб права осіб були порушені без їх відома та участі й без надання можливості цим особам захистити свої права та інтереси (постанова від 11 квітня 2019 року у справі № 9901/894/18).
Отже, доводи скарги представника судді Леська М.О. – адвоката Коки В.А., що «у жодній із зазначених цивільних справ не було подано клопотання про залучення співвідповідача, таким чином процесуальних підстав щодо залучення відповідної територіальної громади у судді Леська М.О. не було», також не заслуговують на увагу.
Щодо доводів скарги представника судді Леська М.О. – адвоката Коки В.А., що в діях судді Леська М.О. «відсутній склад дисциплінарного проступку передбаченого пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, а саме умисне інше грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків»
Вище вже зазначено, що Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя під час дисциплінарного провадження встановила 23 судові справи, у яких суддя Лесько М.О. ухвалив позитивні для позивачів рішення, задовольнив позов та визнав за позивачами право власності на земельну ділянку або земельну частку (пай).
Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя також установила, що 18 із 28 рішень, які ухвалив суддя Лесько М.О., були скасовані Житомирським апеляційним судом за результатами розгляду апеляційних скарг, які подав заступник керівника Житомирської обласної прокуратури.
Колегія суддів Житомирського апеляційного суду виснувала, що посилання позивача в позовній заяві на те, що його близький родич не мав бажання займатися оформленням спадщини після смерті власника земельної ділянки чи земельної ділянки (пай), не дає позивачеві правових підстав для спадкування після смерті власника.
Спадкодавець позивача не вчинив жодних дій для того, щоб заявити про своє право, а у випадках зі справами, у яких було наявне підроблення заповітів, доведено, що такі дії не могли ними бути вчинені.
Крім того, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила, що ще 20 судових рішень, які ухвалив суддя Лесько М.О., були скасовані Житомирським апеляційним судом за результатами розгляду апеляційної скарги Житомирської обласної прокуратури.
Скасовуючи рішення у вказаних справах, Житомирський апеляційний суд виснував, що позивачі не були включені до списку осіб, які мають право на земельну частку (пай) під час розпаювання по Чуднівській селищній раді Чуднівського району Житомирської області, сертифікат на право на земельну частку на їхнє ім’я не оформлювався та не видавався, позивачі та їхні спадкодавці не вживали заходів для включення до списків пайовиків.
Колегія суддів Житомирського апеляційного суду також зауважила, що покійні спадкодавці не набули права власності на земельну частку (пай), яка вказана у позовних заявах, а отже, зазначені земельні ділянки на момент відкриття спадщини не увійшли до складу спадщини та, відповідно, не могли бути успадковані родичами позивачів чи самими позивачами.
У всіх цих справах позивачі зверталися, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що їхнє право було порушено ще 10–20 років тому. У справі № 294/482/22 позивач звертався з позовом через 20 років після того, як відбулися події, з якими він пов’язував виникнення права на земельну ділянку чи земельну частку (пай), – мало відбутися включення до списку осіб, які мають право взяти участь у розпаюванні.
Колегія суддів Житомирського апеляційного суду під час перегляду рішень судді Леська М.О. встановила, що порушене право позивачів не підлягає судовому захисту, зокрема через пропуск строку позовної давності.
Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила, що в матеріалах справи, які розглядав суддя Лесько М.О., відсутні відомості про внесення позивачів та їхніх спадкодавців до списків осіб, що додаються до відповідних державних актів на право колективної власності на землю.
Отже, Вища рада правосуддя погоджується з висновками Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, що у вказаних справах суддя Лесько М.О. не міг не усвідомлювати, що покійні спадкодавці та позивачі не мали права на отримання земельної частки (паю), оскільки їх не було включено до списку осіб, які мають право на отримання земельної частки (паю), відповідно, вони не отримували та не могли отримати сертифіката про право на земельну частку (пай).
Тому правові підстави для визнання за позивачем права на земельну частку (пай) були відсутні.
Кваліфікуючи дії судді Леська М.О., Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя виходила з того, що досліджені нею матеріали зазначених вище судових справ свідчать, що суддя Леськ М.О. грубо та системно порушував норми законодавства щодо спадкування, підстав набуття прав на земельні ділянки, процесуальні норми, ігнорував очевидні факти невідповідності наданих позивачами документів чи відсутності належних доказів на підтвердження позовних вимог.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження з підстав умисного або внаслідок грубої недбалості допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод або іншого грубого порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків.
За результатами дослідження матеріалів дисциплінарної справи встановлено, що у справах, які розглядав суддя Лесько М.О., позивачі на підставі розроблених ОСОБА8 та пов’язаними з ним особами схем заволоділи земельними ділянками, які належали територіальним громадам, а тому вказані рішення призвели до порушення права власності. Доказом цього є рішення Житомирського апеляційного суду за результатами розгляду апеляційних скарг, поданих органами прокуратури в інтересах держави.
Водночас у межах кримінального провадження № ____ встановлено, що внаслідок зазначених дій судді група осіб протиправно заволоділа 32 земельними ділянками площею 93,87 га, якими розпорядилася на власний розсуд, завдавши територіальним громадам збитків на загальну суму близько 2,018 млн грн, що є особливо великим розміром.
Отже, під час розгляду вказаних вище судових справ суддя Лесько М.О. допустив грубе порушення закону.
Крім того, в оскаржуваному рішенні Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя навела перелік істотних негативних наслідків, до яких призвели винесені суддею Леськом М.О. рішення в наведених судових справах, згідно з якими задоволено позови та визнано за позивачами право власності на земельну ділянку або земельну частку (пай), усупереч чітким та недвозначним нормам земельного законодавства під час розгляду цивільних справ.
З огляду на визначене Вища рада правосуддя погоджується з висновком Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, що дії судді Леська М.О., під час розгляду вказаних вище судових справ охоплюються складом дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (умисне інше грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків).
Інші доводи та твердження, які містить скарга, не спростовують правильності висновків Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя про наявність у діях судді Леська М.О. складу дисциплінарних проступків.
Отже, Вища рада правосуддя, розглянувши матеріали дисциплінарного провадження, погоджується з висновками Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, що докази, надані та отримані під час розгляду дисциплінарної справи, є чіткими, переконливими і підтверджують наявність підстав для притягнення судді Леська М.О. до дисциплінарної відповідальності.
Доводи судді Леська М.О., викладені в його скарзі на рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, не містять переконливих доказів, які спростовували б висновки щодо наявності в його діях складу дисциплінарних проступків, передбачених підпунктами «а», «б» пункту 1, пунктами 3, 4, 6, 8 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Крім того, майже всі доводи, зазначені у скарзі судді Леська М.О., було оцінено під час розгляду об’єднаної дисциплінарної справи.
Щодо застосованого дисциплінарного стягнення
За результатами розгляду скарги на рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 11 вересня 2024 року № 2658/2дп/15-24 в частині притягнення судді Чуднівського районного суду Житомирської області Леська М.О. до дисциплінарної відповідальності Вища рада правосуддя дійшла висновку, що доводи, викладені у скарзі, не спростовують правильності викладених у цьому рішенні висновків про наявність складу дисциплінарних проступків, передбачених відповідними положеннями частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме такими:
– підпункт «а» пункту 1 – незаконна відмова в доступі до правосуддя (у тому числі незаконна відмова в розгляді по суті позовної заяви, апеляційної, касаційної скарги тощо) або інше істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків або призвело до порушення правил щодо юрисдикції або складу суду;
– підпункт «б» пункту 1 – умисне незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору;
– пункт 3 – допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояв неповаги до інших суддів, адвокатів, експертів, свідків чи інших учасників судового процесу;
– пункт 4 – умисне інше грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків;
– пункт 6 – неповідомлення суддею Вищої ради правосуддя та Генерального прокурора про випадок втручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя, у тому числі про звернення до нього учасників судового процесу чи інших осіб, включаючи осіб, уповноважених на виконання функцій держави, з приводу конкретних справ, що перебувають у провадженні судді, якщо таке звернення здійснено в інший, ніж передбачено процесуальним законодавством спосіб, упродовж п’яти днів після того, як йому стало відомо про такий випадок.
– пункт 8 – втручання у процес здійснення правосуддя іншими суддями.
Відповідно до пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України та статті 115 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» підставами для звільнення судді є вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов’язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді.
Згідно з пунктом 1 частини дев’ятої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» істотним дисциплінарним проступком або грубим нехтуванням обов’язками судді, що є несумісним зі статусом судді або виявляє його невідповідність займаній посаді, може бути визнаний, зокрема, факт допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, у тому числі в питаннях дотримання інших етичних норм та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.
Частиною другою статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що під час обрання виду дисциплінарного стягнення стосовно судді враховуються характер дисциплінарного проступку, його наслідки, особа судді, ступінь його вини, наявність інших дисциплінарних стягнень, інші обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Дисциплінарне стягнення застосовується з урахуванням принципу пропорційності.
Вища рада правосуддя за результатами розгляду скарги дійшла висновку, що Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя правильно кваліфікувала дії судді Леська М.О. як істотний дисциплінарний проступок, доводи скарги не спростовують правильності встановлених дисциплінарним органом обставин та наведених в оскаржуваному рішенні висновків.
Застосоване з урахуванням принципу пропорційності дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади є таким, що відповідає вчиненим суддею Леськом М.О. дисциплінарним проступкам, оскільки Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя врахувала їх характер, негативні наслідки для авторитету судової влади, ступінь вини судді та інші обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.
Отже, рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 11 вересня 2024 року № 2658/2дп/15-24 в частині притягнення судді Чуднівського районного суду Житомирської області Леська Максима Олександровича до дисциплінарної відповідальності підлягає залишенню без змін.
Вища рада правосуддя, керуючись статтею 131 Конституції України, статтею 111 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»,
вирішила:
залишити без змін рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 11 вересня 2024 року № 2658/2дп/15-24 в частині притягнення судді Чуднівського районного суду Житомирської області Леська Максима Олександровича до дисциплінарної відповідальності.
Рішення Вищої ради правосуддя може бути оскаржене в порядку, передбаченому статтею 52 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».
Головуючий на засіданні
Вищої ради правосуддя
Члени Вищої ради правосуддя
Олег КАНДЗЮБА
Станіслав КРАВЧЕНКО
Дмитро КРУПОДЕРЯ
Віталій МАХІНЧУК
Микола МОРОЗ
Ольга ПОПІКОВА
Максим САВʼЮК
Олександр САСЕВИЧ
Тетяна СПІРІДОНОВА
