Акт ВРП

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Котелевець А.В., членів Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Бокової Ю.В., Бондаренко Т.З., Махінчука В.М., Мороза М.В., заслухавши дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя – доповідача Волкову А.М., розглянувши дисциплінарну справу, відкриту за дисциплінарною скаргою Маселка Романа Анатолійовича стосовно судді Окружного адміністративного суду міста Києва Качура Ігоря Анатолійовича,

 

встановила:

 

до Вищої ради правосуддя 23 травня 2022 року надійшла скарга Маселка Р.А. (вх. № М-6/46/7-22) стосовно судді Окружного адміністративного суду міста Києва (далі – ОАСК) Качура І.А.

5 серпня 2021 року набрав чинності Закон України від 14 липня 2021 року № 1635-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо порядку обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя та діяльності дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя», яким було внесено зміни до Закону України «Про Вищу раду правосуддя», зокрема в частині здійснення дисциплінарних проваджень щодо суддів. З моменту набрання чинності цим Законом здійснення дисциплінарних проваджень щодо суддів було зупинено.

З 19 жовтня 2023 року у зв’язку з прийняттям законів України від 6 вересня 2023 року № 3378-IX «Про внесення змін до Закону України “Про судоустрій і статус суддів” та деяких законів України щодо зміни статусу та порядку формування служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя», від 9 серпня 2023 року № 3304-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо негайного відновлення розгляду справ стосовно дисциплінарної відповідальності суддів» дисциплінарну функцію Вищої ради правосуддя відновлено.

Вища рада правосуддя 19 жовтня 2023 року ухвалила рішення № 997/0/15-23 «Про розподіл скарг щодо дисциплінарного проступку судді та скарг на рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді чи прокурора».

Відповідно до пункту 23⁷ розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо порядку обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя та діяльності дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя» тимчасово, до дня початку роботи служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя, повноваження дисциплінарного інспектора здійснював член Дисциплінарної палати (доповідач), визначений автоматизованою системою розподілу справ.

Пунктом 23⁶ розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Вищу раду правосуддя» установлено, що днем початку роботи служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя є день опублікування Вищою радою правосуддя повідомлення про початок роботи служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя у газеті «Голос України».

Вища рада правосуддя рішенням від 10 грудня 2024 року № 3582/0/15-24 днем початку роботи служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя визначила 23 грудня 2024 року. Відповідне оголошення розміщено в газеті «Голос України» від 21 грудня 2024 року № 194 (246).

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справи від 13 січня 2025 року зазначену дисциплінарну скаргу передано для проведення попередньої перевірки дисциплінарному інспектору Вищої ради правосуддя – доповідачу Волковій А.М.

 

Качур Ігор Анатолійович Указом Президента України від 13 серпня 2002 року № 712/2002 призначений на посаду судді Подільського районного суду міста Києва, Указом Президента України від 30 липня 2004 року № 853/2004 звільнений з посади судді Подільського районного суду міста Києва у зв’язку з поданням заяви за власним бажанням, Указом Президента України від 3 жовтня 2008 року № 901/2008 призначений на посаду судді Окружного адміністративного суду міста Києва у межах п’ятирічного строку, Постановою Верховної Ради України від 6 жовтня 2011 року № 3835-VI обраний на посаду судді Окружного адміністративного суду міста Києва безстроково.

 

Стислий зміст доводів дисциплінарної скарги. Підстави для відкриття дисциплінарної справи

Скарга мотивована тим, що, на переконання Маселка Р.А., у діях судді ОАСК Качура І.А. наявні ознаки дисциплінарних проступків, передбачених підпунктом «д» пункту 1, пунктами 2, 3, 6, 11 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (порушення правил щодо відводу (самовідводу); безпідставне затягування або невжиття суддею заходів щодо розгляду заяви, скарги чи справи протягом строку, встановленого законом, зволікання з виготовленням вмотивованого судового рішення, несвоєчасне надання суддею копії судового рішення для її внесення до Єдиного державного реєстру судових рішень; допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояв неповаги до інших суддів, адвокатів, експертів, свідків чи інших учасників судового процесу; неповідомлення суддею Вищої ради правосуддя та Генерального прокурора про випадок втручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя, у тому числі про звернення до нього учасників судового процесу чи інших осіб, включаючи осіб, уповноважених на виконання функцій держави, з приводу конкретних справ, що перебувають у провадженні судді, якщо таке звернення здійснено в інший, ніж передбачено процесуальним законодавством, спосіб, упродовж п’яти днів після того, як йому стало відомо про такий випадок; використання статусу судді з метою незаконного отримання ним або третіми особами матеріальних благ або іншої вигоди, якщо таке правопорушення не містить складу злочину або кримінального проступку).

Як на фактичні дані (доводи, докази) вчинення дисциплінарного проступку суддею ОАСК Качуром І.А. скаржник Маселко Р.А. посилається на публікації та відео, розміщені Національним антикорупційним бюро України (далі – НАБУ) на офіційному сайті та Youtube-каналі під назвою «Роз’яснення щодо обшуків в Окружному адміністративному суді міста Києва» (https://nabu.gov.ua/novyny/rozyasnennya-shchodo-obshukiv-v-okruzhnomu-ad...), а саме, фрагменти аудіозаписів частин розмов, які здійснювалися в кабінеті голови ОАСК під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій (далі – НСРД) у рамках кримінального провадження.

Із відео та пояснень, наданих НАБУ, Маселко Р.А. дійшов висновку, що «голова ОАСК створив організовану групу суддів ОАСК, які спільно розробили та намагались втілити схему (план дій) зупинення процесу кваліфікаційного оцінювання суддів ОАСК шляхом подачі замовних позовів до цього ж суду проти окремих членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України» (далі – ВККСУ).

Як зазначив скаржник (із посиланням на записи від 15 лютого 2019 року, 12, 14, 19 березня, 3 квітня 2019 року), на записах зафіксовані розмови, які свідчать, що з лютого 2019 року судді ОАСК, у тому числі суддя ОСОБА1, в кабінеті голови ОАСК ОСОБА2 обговорювали механізми блокування діяльності ВККСУ, зокрема шляхом подання штучно надуманих позовів до членів ВККСУ.

На переконання скаржника, «наслідком реалізації розробленої ОСОБА2 схеми» стали адміністративні справи № 640/3768/19 за адміністративним позовом ОСОБА3 до члена ВККСУ ОСОБА4 про визнання протиправними дій, № 640/3769/19 за адміністративним позовом ОСОБА3 до члена ВККСУ ОСОБА5 про визнання протиправними дій та № 640/3770/19 за адміністративним позовом ОСОБА3 до члена ВККСУ ОСОБА9 про визнання протиправними дій, які об’єднані в одне провадження з присвоєнням № 640/3768/19; адміністративні справи № 640/5514/19, № 640/5722/19 за адміністративним позовом Громадської організації «Громадська рада міжнародних експертів» до члена ВККСУ ОСОБА6 та голови ВККСУ ОСОБА5, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Голова Державної судової адміністрації України, ВККСУ, голова Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду ОСОБА7, про визнання протиправною бездіяльності, визнання відсутності повноважень та № 640/5926/19 за адміністративним позовом ОСОБА8 до члена ВККСУ ОСОБА6 та голови ВККСУ ОСОБА5, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Голова Державної судової адміністрації України, ВККСУ, голова Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду ОСОБА7, про визнання протиправною бездіяльності, визнання відсутності повноважень, які об’єднані в одне провадження № 640/5514/19 та перебували у провадженні судді ОАСК Качура І.А.

З огляду на наведене автор скарги вважає, що суддя Качур І.А. «не мав права брати участі у плануванні та реалізації схеми блокування діяльності ВККСУ, повинен був не просто відмовитися брати у цьому участь, а й повідомити Вищу раду правосуддя та Генерального прокурора про тиск на нього для реалізації цієї схеми та заявити самовідвід від розгляду цих справ».

Крім того, Маселко Р.А. у скарзі також зазначає про порушення строків розгляду адміністративної справи № 640/3768/19 суддею Качуром І.А., вказуючи, що ухвалою ОАСК від 11 березня 2019 року відкрито провадження у цій справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, проте на день подання дисциплінарної скарги до Вищої ради правосуддя (23 травня 2022 року) рішення не ухвалено.

Скаржник також зауважив, що факти, зазначені у скарзі, стали підставою для повідомлення 17 липня 2020 року НАБУ про підозру у кримінальному провадженні № ____ суддям ОАСК, зокрема судді ОСОБА1 (надалі справи щодо суддів було виділено у кримінальне провадження № ____).

З огляду на викладене скаржник просить притягнути суддю ОАСК Качура І.А. до дисциплінарної відповідальності.

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя ухвалою № 2299/1дп/15-25 від 3 листопада 2025 року відкрила дисциплінарну справу стосовно судді ОАСК Качура І.А.

Підставою для відкриття дисциплінарної справи були встановлені Першою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя обставини, що свідчать про наявність у діях судді ОАСК Качура І.А. ознак дисциплінарних проступків, передбачених підпунктом «д» пункту 1, пунктами 2, 3, 6 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме:

порушення правил щодо відводу (самовідводу) (підпункт «д» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»);

безпідставне затягування або невжиття суддею заходів щодо розгляду заяви, скарги чи справи протягом строку, встановленого законом, зволікання з виготовленням вмотивованого судового рішення, несвоєчасне надання суддею копії судового рішення для її внесення до Єдиного державного реєстру судових рішень (пункт 2 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»);

допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояв неповаги до інших суддів, адвокатів, експертів, свідків чи інших учасників судового процесу (пункт 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»);

неповідомлення суддею Вищої ради правосуддя та Генерального прокурора про випадок втручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя, у тому числі про звернення до нього учасників судового процесу чи інших осіб, включаючи осіб, уповноважених на виконання функцій держави, з приводу конкретних справ, що перебувають у провадженні судді, якщо таке звернення здійснено в інший, ніж передбачено процесуальним законодавством спосіб, упродовж п’яти днів після того, як йому стало відомо про такий випадок (пункт 6 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

 

Про засідання Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, призначене на 23 березня 2026 року, суддю Качура І.А. та скаржника –Маселка Р.А. – повідомлено своєчасно й належним чином шляхом надіслання їм письмових повідомлень засобами електронного і поштового зв’язку та розміщення відповідної інформації на офіційному вебсайті Вищої ради правосуддя.

Крім того, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вжила всіх можливих заходів із метою забезпечення процесуальних гарантій та права судді Качура І.А. ефективно формувати позицію свого захисту. Зокрема, копію ухвали про відкриття дисциплінарної справи надіслано на адресу суду, у якому працює суддя Качур І.А., та оприлюднено на офіційному вебсайті Вищої ради правосуддя.

У засіданні Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя у режимі відеоконференції 23 березня 2026 року взяла участь представник судді ОАСК Качура І.А. – адвокат Панченко О.О.

Скаржник – Маселко Р.А. – на засідання Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя 23 березня 2026 року не прибув, причин неявки не повідомив.

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, заслухавши дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя – доповідача Волкову А.М., яка запропонувала притягнути суддю ОАСК Качура І.А. до дисциплінарної відповідальності та застосувати до нього дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади, дослідивши матеріали дисциплінарної справи, урахувавши пояснення судді Качура І.А., погодилась із пропозицією дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя – доповідача Волкової А.М. та дійшла висновку про наявність підстав для притягнення судді ОАСК Качура І.А. до дисциплінарної відповідальності.

 

Фактичні обставини, встановлені під час розгляду дисциплінарної справи

Щодо об’єднаної адміністративної справи № 640/3768/19

5 березня 2019 року до ОАСК звернувся ОСОБА3 з адміністративним позовом до члена ВККСУ ОСОБА4, в якому просив суд визнати протиправними дії члена ВККСУ ОСОБА4 з виставлення ОСОБА3 42 балів за практичне завдання в рамках конкурсу на зайняття вакантних посад суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, оголошеного 2 серпня 2018 року.

ОАСК ухвалою від 11 березня 2019 року в адміністративній справі № 640/3768/19 (суддя Качур І.А.) відкрив провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

5 березня 2019 року до ОАСК звернувся ОСОБА3 з адміністративним позовом до члена ВККСУ ОСОБА5, в якому просив суд визнати протиправними дії члена ВККСУ ОСОБА5 з виставлення ОСОБА3 40 балів за практичне завдання в рамках конкурсу на зайняття вакантних посад суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, оголошеного 2 серпня 2018 року.

ОАСК ухвалою від 11 березня 2019 року в адміністративній справі № 640/3769/19 (суддя Кузьменко В.А.) відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні). Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, ВККСУ.

У березні 2019 року до ОАСК звернувся ОСОБА3 з адміністративним позовом до члена ВККСУ ОСОБА9, в якому просив суд визнати протиправними дії члена ВККСУ ОСОБА9 з виставлення ОСОБА3 37 балів за практичне завдання в рамках конкурсу на зайняття вакантних посад суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, оголошеного 2 серпня 2018 року.

ОАСК ухвалою від 11 березня 2019 року в адміністративній справі № 640/3770/19 (суддя Шрамко Ю.Т.) відкрив провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

3 квітня 2019 року від представника відповідача надійшло клопотання, в якому він, з огляду на однорідність позовних вимог та наявність одного і того ж позивача у зазначених справах, просив об’єднати в одне провадження адміністративні справи № 640/3768/19, № 640/3769/19 та № 640/3770/19 за позовними заявами ОСОБА3 до членів ВККСУ ОСОБА4, ОСОБА5 та ОСОБА9 про визнання протиправними дій відповідачів щодо виставлення позивачу балів за практичне завдання в рамках конкурсу на зайняття вакантних посад суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, оголошеного 2 серпня 2018 року.

ОАСК ухвалою від 11 квітня 2019 року (суддя Качур І.А.) клопотання відповідача задовольнив та об’єднав в одне провадження адміністративні справи № 640/3768/19, № 640/3769/19 та № 640/3770/19. Об’єднаній адміністративній справі присвоєно № 640/3768/19. Вирішено подальший розгляд та вирішення адміністративних справ здійснювати у межах об’єднаної адміністративної справи № 640/3768/19.

Законом України від 13 грудня 2022 року «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» ОАСК ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.

Відповідно до розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону Окружний адміністративний суд міста Києва з дня набрання чинності цим Законом припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.

14 грудня 2022 року зазначений Закон був опублікований у газеті «Голос України» № 254 та набрав чинності 15 грудня 2022 року.

25 липня 2024 року на адресу Київського окружного адміністративного суду супровідним листом від 2 лютого 2024 року № 03-19/3431/24 «Про скерування за належністю справи» надійшли матеріали адміністративної справи № 640/3768/19.

25 липня 2024 року згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Кушновій А.О.

Київський окружний адміністративний суд ухвалою від 12 вересня 2024 року постановив прийняти адміністративну справу № 640/3768/19 до провадження судді Київського окружного адміністративного суду Кушнової А.О.; продовжити розгляд адміністративної справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами; залучити до участі у справі ВККСУ як співвідповідача; виключити ВККСУ зі складу третіх осіб у цій справі; адміністративну справу № 640/3768/19 за позовом ОСОБА3 до членів ВККСУ ОСОБА4, ОСОБА5, ОСОБА9, ВККСУ про визнання протиправними дій передати за підсудністю до Верховного Суду як суду першої інстанції.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Загороднюка А.Г., суддів Білак М.В., Мацедонської В.Е., Соколова В.М., Желєзного І.В. – ухвалою від 27 січня 2026 року прийняв до провадження адміністративну справу № 640/3768/19 за позовом ОСОБА3 до членів ВККСУ ОСОБА4, ОСОБА5, ОСОБА9, ВККСУ про визнання протиправними дій.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Загороднюка А.Г., суддів Білак М.В., Мацедонської В.Е., Соколова В.М., Желєзного І.В. ухвалою від 23 лютого 2026 року закрив провадження в адміністративній справі № 640/3768/19 за позовом ОСОБА3 до членів ВККСУ ОСОБА4, ОСОБА5, ОСОБА9, ВККСУ про визнання протиправними дій.

В ухвалі від 23 лютого 2026 року Верховний Суд дійшов висновку, що розгляд цього спору з урахуванням його предмета і суб’єктного складу перебуває поза межами не лише юрисдикції адміністративних судів, а й не належить до юрисдикції жодного іншого суду, тому підстав для роз`яснення позивачеві, до суду якої юрисдикції належить його вирішення, немає.

З огляду на приписи статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), відповідно до яких суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі, суддя Качур І.А. мав розглянути об’єднану адміністративну справу № 640/3768/19 до 10 червня 2019 року (з урахуванням процедури об’єднання справ).

Проте суддя не розглянув об’єднану адміністративну справу № 640/3768/19 до зазначеної дати, що підтверджує порушення строку її розгляду.

Після ліквідації ОАСК справи, які перебували у його провадженні, у тому числі адміністративна справа № 640/3768/19, підлягали передаванню до Київського окружного адміністративного суду.

Отже, після 15 грудня 2022 року (дати набрання чинності Законом України від 13 грудня 2022 року № 2825-ІХ «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду») суддя Качур І.А. не міг здійснювати правосуддя у цій справі.

Об’єднана адміністративна справа № 640/3768/19 перебувала у провадженні судді Качура І.А. 1375 днів (3 роки 9 місяців 4 дні).

Протягом цього періоду суддя Качур І.А. перебував у відпустці 23 березня, з 2 до 13 травня, 14 червня, з 22 до 23 липня, з 25 липня до 26 серпня, з 20 до 23 вересня, з 11 до 15 жовтня, з 28 листопада до 2 грудня 2019 року, з 8 до 27 січня, з 14 до 17 лютого, з 6 до 12 та з 16 до 20 березня, з 23 березня до 3 квітня, з 8 до 9 та з 11 до 24 квітня, з 28 квітня до 3 травня, з 5 до 8, з 14 до 18, з 20 до 22, з 27 до 29 травня, з 18 до 22 червня, з 17 до 20 липня, з 21 липня до 3 серпня, з 4 до 11 серпня, з 29 жовтня до 2 листопада 2020 року, з 28 грудня 2020 року до 18 січня 2021 року, з 22 до 30 березня, з 31 березня до 2 квітня, з 5 до 17 травня, з 1 до 2 липня, з 2 серпня до 6 вересня, з 15 до 20 вересня, з 22 жовтня до 1 листопада, з 16 до 17 грудня 2021 року, з 10 до 24 січня, з 8 до 19, з 20 до 26 червня, з 19 серпня до 4 вересня 2022 року, не відправляв правосуддя у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю з 12 до 17 квітня, з 17 до 31 травня 2019 року, з 6 до 13 липня, з 14 до 19, з 22 до 28 вересня, з 29 вересня до 2 жовтня 2020 року, з 4 до 13, з 15 до 19 березня, з 14 до 19 жовтня 2022 року, у зв’язку з направленням до Національної школи суддів України – з 19 до 23 вересня 2022 року, усього – 405 днів.

Згідно з інформацією, наявною на офіційному вебсайті Ради суддів України (https://rsu.gov.ua/oas-2022-maps) до ОАСК у 2019 році надійшло 30 281 справ та матеріалів, у 2020 році надійшло 36 819 справ і матеріалів, у 2021 році надійшло 44 272 справ і матеріалів, у 2022 році надійшло 22 617 справ та матеріалів;

чисельність суддів відповідно до наказів ДСА у 2019–2022 роках – 60; чисельність суддів з повноваженнями станом на 2019 рік – 41, у 2020–2021 роках – 40, у 2022 році – 43.

Аналіз відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень за період з 11 березня 2019 року до 15 грудня 2022 року свідчить, що суддею Качуром І.А. ухвалено 6114 судових рішень, з яких 4575 ухвал.

Вища рада правосуддя рішенням № 3237/0/15-20 від 24 листопада 2020 року рекомендувала Державній судовій адміністрації України та Раді суддів України застосовувати показники середньої тривалості розгляду судових справ при ухваленні рішень та здійсненні заходів з питань організаційного забезпечення діяльності судів. Так, згідно із зазначеними показниками середній час, необхідний для розгляду окружними адміністративними судами справ адміністративного судочинства – 567 хвилин.

Відповідно до інформації про основні показники здійснення судочинства судді Качура І.А. у 2019 році в провадженні судді перебувало 1645 справ і матеріалів, надійшло – 821 справа й матеріал, розглянуто – 706 справ і матеріалів, не розглянуто – 465 справ та матеріалів; у 2021 році перебувало в провадженні 1546 справ та матеріалів, надійшло – 603 справи й матеріали, розглянуто – 635 справ і матеріалів, не розглянуто – 911 справ та матеріалів; у 2021 році перебувало у провадженні 1900 справ та матеріалів, надійшло – 982 справи й матеріали, розглянуто – 849 справ і матеріалів, не розглянуто – 1051 справа та матеріал; у 2022 році (до 15 грудня) перебувало у провадженні 1651 справа й матеріал, надійшло – 561 справа та матеріал, розглянуто – 735 справ і матеріалів, не розглянуто – 916 справ та матеріалів.

 

Щодо об’єднаної адміністративної справи № 640/5514/19

У квітні 2019 року Громадська організація «Український суспільно-правовий рух: демократія через право» звернулася до ОАСК з адміністративним позовом до Голови ВККСУ ОСОБА5, члена ВККСУ ОСОБА6, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Голова Державної судової адміністрації України ОСОБА10, ВККСУ, Голова Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду ОСОБА7, в якому просила:

– визнати з 5 грудня 2018 року протиправною бездіяльність Голови ВККСУ ОСОБА5 щодо неналежного здійснення повноважень з організації роботи та неналежного здійснення загального керівництва ВККСУ;

– визнати відсутність із 5 грудня 2018 року повноважень у члена ВККСУ ОСОБА6 та зобов’язати ОСОБА6 утриматися від здійснення повноважень члена ВККСУ.

Суддя Качур І.А. ухвалою від 3 квітня 2019 року прийняв до розгляду позовну заяву Громадської організації «Український суспільно-правовий рух: демократія через право» та відкрив провадження в адміністративній справі № 640/5514/19. Залучив до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Голову Державної судової адміністрації України ОСОБА10, ВККСУ, Голову Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду ОСОБА7.

У квітні 2019 року Громадська організація «Громадська рада міжнародних експертів» звернулася до ОАСК з адміністративним позовом до Голови ВККСУ ОСОБА5, члена ВККСУ ОСОБА6, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Голова Державної судової адміністрації України ОСОБА10, ВККСУ, Голова Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду ОСОБА7, в якому просила:

– визнати з 5 грудня 2018 року протиправною бездіяльність Голови ВККСУ ОСОБА5 щодо неналежного здійснення повноважень з організації роботи та неналежного здійснення загального керівництва ВККСУ;

– визнати відсутність із 5 грудня 2018 року повноважень члена ВККСУ у ОСОБА6 та зобов’язати утриматися від здійснення повноважень члена ВККСУ.

Суддя ОАСК Кармазін О.А. ухвалою від 10 квітня 2019 року прийняв до розгляду позовну заяву Громадської організації «Громадська рада міжнародних експертів» та відкрив провадження в адміністративній справі № 640/5926/19. Залучив до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: Голову Державної судової адміністрації України ОСОБА10 та ВККСУ. Відмовив у задоволенні клопотання позивача про залучення до участі у справі Голови Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду ОСОБА7.

У квітні 2019 року ОСОБА8 звернувся до ОАСК з адміністративним позовом до Голови ВККСУ ОСОБА5, члена ВККСУ ОСОБА6, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Голова Державної судової адміністрації України ОСОБА10, ВККСУ, Голова Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду ОСОБА7, в якому просив:

– визнати з 5 грудня 2018 року протиправною бездіяльність Голови ВККСУ ОСОБА5 щодо неналежного здійснення повноважень з організації роботи та неналежного здійснення загального керівництва ВККСУ;

– визнати відсутність із 5 грудня 2018 року повноважень члена ВККСУ у ОСОБА6 та зобов’язати ОСОБА6 утриматись від здійснення повноважень члена ВККСУ.

Суддя ОАСК Федорчук А.Б. ухвалою від 5 квітня 2019 року відкрив провадження в адміністративній справі № 640/5722/19.

Суддя ОАСК Качур І.А. ухвалою від 25 квітня 2019 року об’єднав в одне провадження адміністративні справи № 640/5514/19, № 640/5722/19 та № 640/5926/19, об’єднаній адміністративній справі присвоїв № 640/5514/19.

13 травня 2019 року від ОСОБА11 до ОАСК надійшла заява про вступ у справу як третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, та позовна заява, в якій було визначено відповідачем Голову ВККСУ ОСОБА5, третіми особами, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, – Голову Державної судової адміністрації України ОСОБА10, фізичну особу ОСОБА6, ВККСУ, в якій ОСОБА11 просив:

визнати протиправною бездіяльність Голови ВККСУ ОСОБА5 щодо неорганізації роботи ВККСУ за участю члена ВККСУ ОСОБА11;

визнати протиправною бездіяльність Голови ВККСУ ОСОБА5 щодо невідрахування зі складу (штату) ВККСУ колишнього члена ВККСУ ОСОБА6;

визнати протиправною бездіяльність Голови ВККСУ ОСОБА5 щодо незарахування до складу (штату) ВККСУ нового члена ВККСУ ОСОБА11, призначеного наказом Голови Державної судової адміністрації України від 6 травня 2019 року № 156/к «Про члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України»;

відшкодувати завдану позивачу шкоду у вигляді неотриманої винагороди члена ВККСУ з 6 травня 2019 року.

ОАСК ухвалою від 15 травня 2019 року прийняв до розгляду в об’єднаній адміністративній справі № 640/5514/19 адміністративний позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ОСОБА11.

ОСОБА11 залучив до участі в адміністративній справі № 640/5514/19 як третю особу, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору.

13 травня 2019 року від ОСОБА11 до ОАСК надійшло клопотання про забезпечення позовної заяви шляхом зобов’язання Голови ВККСУ ОСОБА5 або іншого члена ВККСУ, який виконує обов’язки Голови ВККСУ, прийняти розпорядчий акт (наказ або розпорядження), щодо включення (зарахування) ОСОБА11 до складу (штату) ВККСУ як члена ВККСУ, призначеного на підставі наказу Голови Державної судової адміністрації України «Про члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України» № 156/к від 6 травня 2019 року, у зв’язку із припиненням повноважень члена ВККСУ ОСОБА6.

Суддя ОАСК Качур І.А. ухвалою від 15 травня 2019 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2019 року, задовольнив заяву третьої особи із самостійними вимогами щодо предмета спору – ОСОБА11 – про вжиття заходів забезпечення позову. Встановив обов’язок Голови ВККСУ ОСОБА5 або іншого члена ВККСУ, який виконує обов’язки Голови ВККСУ, негайно прийняти розпорядчий акт (наказ або розпорядження), щодо включення (зарахування) ОСОБА11 до складу (штату) ВККСУ як члена ВККСУ, призначеного на підставі наказу Голови Державної судової адміністрації України «Про члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України» № 156/к від 6 травня 2019 року, у зв’язку із припиненням повноважень члена ВККСУ ОСОБА6.

Не погоджуючись із судовим рішенням судів першої та апеляційної інстанцій, 22 січня 2020 року ОСОБА5 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу ОАСК від 15 травня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2019 року та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні клопотання третьої особи з самостійними вимогами щодо предмета спору – ОСОБА11 – про вжиття заходів забезпечення позову.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Яковенка М.М., суддів Дашутіна І.В., Шишова О.О., постановою від 19 березня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА5 задовольнив частково, закрив провадження в адміністративній справі за касаційною скаргою ОСОБА5 на ухвалу ОАСК від 15 травня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2019 року щодо вжитих заходів забезпечення позову.

Касаційний суд у постанові зазначив, що наказ від 6 травня 2019 року № 156/к був реалізований шляхом прийняття 3 липня 2019 року Головою ВККСУ ОСОБА5 наказу № 295-л/тр «Про зарахування ОСОБА11 до штату Комісії».

ОАСК ухвалою від 27 лютого 2020 року залишив без розгляду об’єднану адміністративну справу № 640/5514/19 за позовом Громадської організації «Український суспільно-правовий рух: демократія через право», Громадської організації «Громадська рада міжнародних експертів», ОСОБА8 до Члена ВККСУ ОСОБА6 та Голови ВККСУ ОСОБА5, третя особа із самостійними вимогами щодо предмета спору – ОСОБА11, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Голова Державної судової адміністрації України ОСОБА10, ВККСУ, Голова Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду ОСОБА7, – про визнання протиправною бездіяльності, визнання відсутності повноважень.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що на час касаційного перегляду оскаржуваних судових рішень перестали існувати підстави, обставини та умови застосованого судами процесуального заходу із забезпечення позову.

 

Під час підготовки дисциплінарної справи до розгляду встановлено також, що 26 липня 2019 року на офіційному Youtube-каналі НАБУ було оприлюднено відео з назвою «Роз’яснення щодо обшуків в Окружному адмінсуді Києва», на яке, обґрунтовуючи свою скаргу, послався скаржник.

У зв’язку з підготовкою до розгляду дисциплінарної справи стосовно судді ОАСК Качура І.А. дисциплінарний інспектор Вищої ради правосуддя – доповідач Волкова А.М. 17 листопада 2025 року надіслала запит № 9172/0/19-25 до НАБУ з проханням в порядку, передбаченому статтею 222 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України), надати письмовий дозвіл на розголошення відомостей досудового розслідування (кримінальні провадження № ____, № ____, № ____) у частині, необхідній для розгляду скарги стосовно судді ОАСК Качура І.А.

НАБУ надало такий дозвіл у листі (вих. № 512-303/37397) від 3 грудня 2025 року, а також повідомило про те, що НАБУ надавало до Вищої ради правосуддя інформацію за зазначеними кримінальними провадженнями листом від 27 червня 2025 року № 512/303/18866, а також листами у лютому й травні 2024 року.

Вища рада правосуддя у листі № 24569/0/9-25 від 11 грудня 2025 року поінформувала дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя – доповідача Волкову А.М. про те, що дисциплінарний інспектор може використовувати інформацію та копії документів, надані листами Вищої ради правосуддя від 17 лютого 2025 року (вих. № 2845/0/9-25, № 2847/0/9-25, № 2855/0/9-25), у будь-яких дисциплінарних провадженнях стосовно суддів ОАСК; така інформація перебуває у розпорядженні дисциплінарного інспектора Гури О.П.

Інформацію для копіювання та дослідження (листи від 17 лютого 2025 року, вих. №№ 2845/0/9-25, 2847/0/9-25, 2855/0/9-25, з додатками) надано дисциплінарному інспектору Волковій А.М. 23 грудня 2025 року.

Вища рада правосуддя листом № 25051/0/9-25 від 18 грудня 2025 року до листа № 24569/0/9-25 від 11 грудня 2025 року надала копію листа НАБУ від 27 червня 2025 року № 512/303/18866, із додатками.

Під час підготовки дисциплінарної справи до розгляду встановлено, що 17 березня 2021 року детективи НАБУ за процесуального керівництва прокурорів Офісу Генерального прокурора, у тому числі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, завершили досудове розслідування у кримінальному провадженні № ____ від 21 червня 2019 року (об’єднане із кримінальним провадженням № ____ від 17 липня 2020 року, раніше виділене із кримінального провадження № ____ від 25 лютого 2014 року) за підозрою голови ОАСК ОСОБА2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 255, частиною третьою статті 27, частиною першою статті 109, частиною другою статті 369², частиною другою статті 344 Кримінального кодексу України (далі – КК України), та інших осіб.

17 червня 2022 року прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури у порядку статті 291 КПК України скерував до Вищого антикорупційного суду для розгляду по суті обвинувальний акт у кримінальному провадженні № ____ від 21 червня 2019 року за обвинуваченням суддів ОАСК ОСОБА2 – у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 255, частиною третьою статті 27, частиною першою статті 109, частиною другою статті 369², частиною другою статті 344 КК України, судді ОСОБА12 – у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 255, частиною першою статті 109 КК України, судді ОСОБА13 – у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 255, частиною першою статті 109, частиною п’ятою статті 27, статтею 351² КК України, судді ОСОБА14 – у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 255, частиною першою статті 109, частиною п’ятою статті 27, статтею 351² КК України, судді ОСОБА1 – у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 255, частиною першою статті 109, статтею 351² КК України, судді ОСОБА15 – у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 255, частиною першою статті 109, частиною п’ятою статті 27, статтею 351² КК України, колишнього голови ДСА України ОСОБА10 – у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 369² КК України, колишнього члена ВККСУ ОСОБА11 – у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 255, частиною першою статті 109, статтею 351² КК України, колишнього члена ВККСУ ОСОБА16 – у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 255, частиною першою статті 109, статтею 351² КК України, адвоката ОСОБА3 – у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 351² КК України.

Органи досудового розслідування кваліфікували дії судді ОАСК ОСОБА1 у сукупності за частиною першою статті 255 КК України (в редакції Закону України від 5 квітня 2001 року № 2341-ІІІ), тобто участь у злочинній організації, участь у злочинах, вчинюваних такою організацією, за частиною першою статті 109 КК України (в редакції Закону України від 7 жовтня 2014 року № 1689-VII), тобто вчинення дій з метою захоплення державної влади, та за статтею 351-2 КК України – створення штучних перешкод у роботі ВККСУ та її членів.

Вищий антикорупційний суд ухвалою від 15 квітня 2024 року призначив судовий розгляд обвинувального акта у кримінальному провадженні № ____ за обвинуваченням, зокрема, судді ОАСК ОСОБА1 (справа № 991/2030/22).

Крім того, 2 серпня 2019 року в межах досудового розслідування у кримінальному провадженні № ____ від 25 лютого 2014 року повідомлено про підозру ОСОБА2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 27, статтею 351², частиною третьою статті 27, частиною другою статті 375, частиною другою статті 376 КК України, та надалі прокурором матеріали досудового розслідування виділено в окреме кримінальне провадження № ____ від 5 серпня 2019 року (слідчими, зокрема, є детективи НАБУ), в якому 7 листопада 2019 року слідчі Служби безпеки України завершили досудове розслідування та 22 квітня 2024 року прокурор Офісу Генерального прокурора затвердив обвинувальний акт.

У межах досудового розслідування у кримінальних провадженнях № ____ від 25 лютого 2014 року, № ____ від 5 серпня 2019 року, № ____ від 17 липня 2020 року, № ____ від 21 червня 2019 року за підозрою судді ОАСК ОСОБА2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 255, частиною третьою статті 27, частиною першою статті 109, частиною другою статті 369², частиною другою статті 344 КК України, та інших осіб, у тому числі за фактами, за версією слідства, втручання в діяльність державних діячів (членів ВККСУ), захоплення державної влади, зокрема у ВККСУ, Вищій раді правосуддя, а також перешкоджання діяльності ВККСУ та її членів тощо, під час проведення у 2019 році детективами НАБУ НСРД стосовно, зокрема, судді ОАСК ОСОБА2, на підставі відповідних судових рішень у встановленому законом порядку зафіксовано на носіях інформації ряд розмов, у тому числі, ОСОБА2 та інших осіб у їхніх службових кабінетах ОАСК та інших місцях, зі змісту яких убачається планування та подальше вчинення певних неправомірних дій та відповідних кримінальних правопорушень суддями ОАСК, у тому числі, ОСОБА2.

Під час досудового розслідування в зазначених кримінальних провадженнях детективи НАБУ згідно зі статтями 266, 237 КПК України здійснили дослідження та огляд матеріалів НСРД (розсекречених носіїв інформації – карт пам’яті з аудіозаписами) та за результатами встановлення важливих розмов склали відповідні протоколи оглядів.

У цих протоколах відображено стенограми розмов, зокрема, голови ОАСК ОСОБА2, а також інших осіб – відвідувачів службових кабінетів ОАСК у 2019 році, яким повідомлено про фактичні обставини неправомірних дій керівництва ОАСК.

Водночас відсутність монтажу та автентичність розмов, зафіксованих у 2019 році під час проведення НСРД у службових кабінетах, у тому числі, ОСОБА2, підтверджені численними судовими експертизами звукозаписів, проведеними під час досудового розслідування у зазначених вище кримінальних провадженнях за підозрою ОСОБА2 та інших осіб.

Проаналізувавши окремі матеріали кримінального провадження, дисциплінарний інспектор Вищої ради правосуддя – доповідач Волкова А.М. виявила обставини, які стосуються предмету дисциплінарного провадження.

Так, протоколом огляду від 5–6 березня 2021 року зафіксовано, що старший детектив НАБУ Другого відділу детективів Першого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Шмітько В.В. провів огляд речей та документів (у тому числі електронних, інформації), що містяться на матеріальних носіях інформації – розсекречених нижчевказаних картах пам’яті (оригінали), які є додатками до зазначених нижче протоколів НСРД – аудіоконтроль особи (ОСОБА2): карта пам’яті Silicon Power microSD 64 Gb № 3860т від 13 травня 2019 року, яка є додатком до протоколу про результати проведення негласних слідчих (розшукових) дій – аудіоконтроль особи № 19/3341т від 27 травня 2019 року; карта пам’яті Kingston microSD 128 Gb № 3900т від 6 червня 2019 року, яка є додатком до протоколу про результати проведення негласних слідчих (розшукових) дій – аудіоконтроль особи № 19/4178т від 25 червня 2019 року (далі – Карти пам’яті), отриманих за результатами проведення НСРД під час досудового розслідування кримінального провадження № ____ та які на сьогодні перебувають у матеріалах кримінального провадження № ____.

У протоколі огляду від 7–8 березня 2021 року зазначено, що старший детектив НАБУ Другого відділу детективів Першого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Шмітько В.В. провів огляд речей та документів (у тому числі електронних, інформації), що містяться на матеріальних носіях інформації – розсекречених Картах пам’яті.

Під час проведення огляду в хронологічній послідовності за період з 13 лютого 2019 року по 16 травня 2019 року (включно) обрано окремі розмови осіб або їх частини, щодо яких попередньо складено їх стенограми, тобто відображено у текстовому варіанті максимально наближено до дослівного звучання (прямої мови) звукозаписи розмов, які мають доказове значення для досудового розслідування у кримінальному провадженні.

Відповідно до зазначених вище протоколів про результати проведення НСРД з додатками та інших матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні № ____, на підставі відповідних ухвал слідчих суддів апеляційної інстанції проводились НСРД стосовно голови ОАСК ОСОБА2, а саме аудіоконтроль особи в приміщеннях його службового кабінету, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Петра Болбочана, 8, корпус 1 (протокол огляду від 7–8 березня 2021 року), а також судді ОАСК ОСОБА12, а саме аудіоконтроль особи в приміщенні його службового кабінету, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Петра Болбочана, 8, корпус 1 (протокол огляду від 5–6 березня 2021 року).

Зафіксовані під час проведення аудіоконтролю ОСОБА2 розмови осіб (зокрема суддів ОАСК ОСОБА2, ОСОБА12 та інших осіб, у тому числі і судді ОСОБА1) відбувались в приміщеннях службового кабінету голови ОАСК ОСОБА2 та заступника голови ОАСК ОСОБА12 за адресою: м. Київ, вул. Петра Болбочана, 8, корпус 1, та записані у вигляді відповідних аудіофайлів, які наявні на вищевказаних Картах пам’яті, що є додатками до зазначених вище протоколів за результатами проведення НСРД.

Особи, розмови яких зафіксовано, встановлені (ідентифіковані) під час проведення НСРД, а також на підставі отриманих даних досудового розслідування, здобутих доказів та матеріалів кримінального провадження в їх сукупності. У стенограмах використовувалися умовні скорочення (прізвища) для розмежування учасників розмов.

Далі – фрагменти розмов.

 

Протокол огляду від 7–8 березня 2021 року, стор. 224–225:

«06.03.2019 10:58:55-10:59:35 (розмова між головою ОАСК ОСОБА2 та прес-секретарем Окружного адміністративного суду м. Києва (умовно – «Ж.».).

Ж.: – Можно?

ОСОБА2: – Да.

Ж.: – Ну, я отправила, потом есть же ещё (1 сл.) где-то.

ОСОБА2: – Так, я почитал.

Ж.: – А-а, Вы почитали? Скажите, а ещё есть у нас иски (1 сл.), к ОСОБА5 и (1 сл.) от ОСОБА3 напомнить в конце? Там оскарження своих результатів. Или в общем контексте можем написать?

ОСОБА2: – Та, ну, что надходять позови щодо такого характеру від конкурсантів. Да и всё.

Ж.: – Хороню (виходить з кабінету)».

 

Протокол огляду від 5–6 березня 2021 року, стор. 61–62:

«06.03.2019 11:39:55-11:40:12 (розмова між суддями ОАСК ОСОБА12, ОСОБА2, ОСОБА17, ОСОБА13, ОСОБА1, адвокатом ОСОБА18).

ОСОБА1: – Слышишь, подавать ещё эти иски? Меня спрашивают, ОСОБА2.

ОСОБА2: – А-а?

ОСОБА1: – Подавать ещё эти иски?

ОСОБА2: – Конечно, почему нет?

ОСОБА1: – Да? Подать.

ОСОБА2: – Нам ещё лучше, нам чем больше исков, тем лучше, чтоб оно всем разошлось, чтобы мы потом, можно было апеллировать, что они в отношении тебя упереджені, понимаешь?».

 

Протокол огляду від 7–8 березня 2021 року, стор. 225:

«06.03.2019 12:16:25-12:17:25 (розмова між суддями ОАСК ОСОБА2, ОСОБА1, ОСОБА15).

ОСОБА1 (заходить до кабінету): – Та ОСОБА24 пришёл ко мне туда. У меня какой вопрос, подсказал ему по какой-то (2 сл.), я там планирую сейчас ещё (1 сл.).

ОСОБА2: – Нормально, надо только красиво, где-то абзац посвятить, почему мы считаем, что это «вот мы», потому что в такой способ избрал истец в исковых требованиях, да?

ОСОБА1: – А что они заперечують об этом?

ОСОБА2: – Ну, они будут бить, что, смотрите, нельзя проверить действия членов, надо проверять действия ВККС, а ВККС должно проверять Верховный, но такое, может быть момент такой. Поэтому это, может быть, этому посвятить мотивацию перекрутить, не ВККС, а член, це не є суб’єктністю Верховного Суду, є суб’єктність нашого, відкриваємо, слухаємо, ну, вот и всё.

ОСОБА1: – Хорошо.

ОСОБА15: – Не хочешь пойти покушать, не? ОСОБА39 вроде идёт, Євген собирается?

ОСОБА2: – Куда?».

 

Протокол огляду від 7–8 березня 2021 року стор. 242–243:

«11.03.2019 11:10:04-11:11:54 (розмова між суддями ОАСК ОСОБА2, ОСОБА1).

ОСОБА1: – Привет, смотри, ну, что, ОСОБА40 говорит? Оно не у меня тогда лежало, смотри, оно у ОСОБА49. Номер поменяли, потом какие-то были передачи, и я передал его. Смотри.

ОСОБА2: – Слушай, вот напиши сообщением, что оно находится не у тебя.

ОСОБА1: – А-а, когда я?

ОСОБА2: – Что оно у ОСОБА49, у ОСОБА49 вот в таком-то состоянии.

ОСОБА1: – Ага, хорошо.

ОСОБА2: – Хорошо?

ОСОБА1: – Сейчас попробую.

ОСОБА2: – Чтоб я, [ненормативна лексика], переслал его.

ОСОБА1: – У меня ОСОБА9, по ОСОБА9 сейчас дело.

ОСОБА2: – Угу. Кстати, слышишь, там твой же товарищ подавал иски против субъектов назначения членов ВККС?

ОСОБА1: – Угу.

ОСОБА2: – Один из субъектов назначения, Уполномоченный по правам человека, объявил конкурс на должность ОСОБА9, то есть, то есть, логика работает.

ОСОБА1: – Угу.

ОСОБА2: – Один из уполномоченных, ой, один из субъектов сказал, что таки надо проводить конкурс, и объявил конкурс.

ОСОБА1: – Угу.

ОСОБА2: – Ну, я к тому, что он тоже может это пропиарить, что типа, [ненормативна лексика], вот я только вот, всем «наставить».

ОСОБА1: – Сейчас скажем, сейчас.

ОСОБА2: – Та всем [ненормативна лексика], всё работает.

ОСОБА1: – Да.

ОСОБА2: – Кто, это ломает, [ненормативна лексика], вот, ОСОБА5 сразу автоматом, ОСОБА6, логика у всех одинаковая, ну, понял?

ОСОБА1: – Я понял.

ОСОБА2: – То есть, если один, [ненормативна лексика], проводит конкурс. Даже если те договорятся, чтоб по ним ничего не делалось, но всем в одинаковом состоянии, понимаешь?

ОСОБА1: – Хорошо. Ясненько. Я чего попросил его подать ещё материалы.

ОСОБА2: – Ну, всё правильно, потому что мы ж тогда становимся, они чем больше нас рассматривают, тем, тем более в отношение нас заинтересованы (сміються)».

 

Протокол огляду від 7–8 березня 2021 року, стор. 243:

«11.03.2019 13:03:47-13:04:25 (розмова між суддями ОАСК ОСОБА2, ОСОБА19).

ОСОБА2: – Идет всё по нашему плану, ОСОБА19.

ОСОБА19: – Шо?

ОСОБА2: – Уполномоченная ж конкурс объявила на место ОСОБА9.

ОСОБА19: – Угу.

ОСОБА2: – Это, это же самое, что и истцы у нас требовали. Истцы же требовали визнати відсутність повноважень у ОСОБА9, ОСОБА6 и у ОСОБА5. И в других исках требовали истцы обязать Уполномоченного назначить конкурс, обязать главу ДСА назначить конкурс, обязать Съезд адвокатов назначить конкурс. Вот так вот».

 

Протокол огляду від 7–8 березня 2021 року, стор. 248–249:

«11.03.2019 13:24:52-13:25:54 (розмова між суддями ОАСК ОСОБА2, ОСОБА1, ОСОБА17, ОСОБА19).

ОСОБА1: – Слушай, ты понял, что я тебе написал? Это его идея. Не?

ОСОБА2: – Слушай, ну, смотри, но дело в том, что ты, понимаешь, оно, оно ж не просто так родилась. Она ж, ты ж понимаешь, что она назначила не из-за этого. Было сделано очень много - надавить, ресурсы, «обязы», всякое, и т.д. Поэтому сейчас тратить силы, чтобы ей объяснить «давай, [ненормативна лексика], сделаем мировую», чтобы, [ненормативна лексика], твоему товарищу попиариться - мы ещё потратим силы и энергию, [ненормативна лексика] оно надо. То есть он это подаёт, как, [ненормативна лексика], «вот, смотрите, я победа, [ненормативна лексика], один адвокат обратился с этим, я тоже, я ещё с такими исками, [ненормативна лексика], человек сдал, всё нормально, значит логика правильная, мы, [ненормативна лексика], борцы за справедливость. То же ждёт этого ОСОБА6, [ненормативна лексика], ОСОБА5, ой, не, [ненормативна лексика], ОСОБА5, ОСОБА6, и так далее». Вот, в этом плане, ты знаешь. А тратить силы и энергию, объяснять ей: «Давай, [ненормативна лексика], сейчас ты фактически признала иск, давай на мировую». [ненормативна лексика] надо.

ОСОБА1: – Сейчас до конца недели подадут ещё.

ОСОБА2: – Всё верно, сейчас там ВККС немножко [ненормативна лексика] от такой подачи».

 

Протокол огляду від 7–8 березня 2021 року, стор. 473–477:

«02.04.2019 10:38:28-10:49:23 (розмова між суддями ОАСК ОСОБА2_, ОСОБА14, ОСОБА1, ОСОБА13).

ОСОБА2: – Подал? Ты не смотрел, как оно разошлось? Говорит, что подал.

ОСОБА14: – Да, подал вчера, в понедельник, только два подал иска.

ОСОБА2: – Сейчас смотрим.

ОСОБА14: – ОСОБА3. Там ОСОБА20, я ОСОБА20 сказал зайти.

ОСОБА2: – ОСОБА20? Какая?

ОСОБА14: – ОСОБА20. После того, как лупанул ОСОБА21, она тоже говорит: «Так, я тоже откажу». Я говорю: «ОСОБА20, ты чё, [ненормативна лексика]?». Говорю: «Ты лучше зайди посоветуйся» - «Так, а что советоваться? Это, наверное, команда ж пошла отказывать».

ОСОБА2: – Какая [ненормативна лексика] команда? Не пойму их всех. Мы создаём, [ненормативна лексика], вопросы, [ненормативна лексика], и кто то, [ненормативна лексика], решает, что оп может их решать, [ненормативна лексика]. Ну, а с другой стороны хорошо, с такими, как «ОСОБА38» надо прощаться, [ненормативна лексика].

ОСОБА14: – Ну, тут же ж у него нету вступной и резолютивной. Это ж уже основание.

ОСОБА2: – Та, ну, то такое: есть, нема, ну, всё равно мы это отзовем. Просто потом надо «ОСОБА38» будет где-то засыпать жалобами и на этом всё закончится, такое. Не вижу что-то пока.

ОСОБА14: – Они сидят у кого?

ОСОБА2: – [ненормативна лексика], попадание в точку – ОСОБА19!

ОСОБА14: – Угу. Позвать его?

ОСОБА2: – Не надо. Всё, [ненормативна лексика], мы «споймали» то, что нам надо. Единственный, кто, [ненормативна лексика], реально независим от (н/д).

ОСОБА14: – От ВККС-а.

ОСОБА2: – Ты контролируй, у кого, на когда, какие заседания.

ОСОБА14: – Хорошо, хорошо.

ОСОБА2: – И чтоб там не было таких проколов, лучше приди, если ты чувствуешь. Смотри, ты никого ничего не проси, они тебя воспринимают.

ОСОБА14: – Угу, я понимаю.

ОСОБА2: – Как будто это твоё личное.

ОСОБА14: – Я понял.

ОСОБА2: Ты просто поинтересуйся, и обрати мое внимание, а я лучше их дёрну. Понимаешь?

ОСОБА14: – Хорошо.

ОСОБА12: – Да-да.

ОСОБА14: – По поводу?

ОСОБА2: – Смотри, и не поленись, мне надо (1 сл.), по «ОСОБА38» тоже поищи по чём-то, сделай проекты жалоб.

ОСОБА14: – Я понял, я понял.

ОСОБА2: – [ненормативна лексика], я [ненормативна лексика] найду, кто подпишет, и засыпем, [ненормативна лексика], этого [ненормативна лексика], [ненормативна лексика].

ОСОБА14: – Я понял, я понял. Я это, а может быть по НАЗК лупануть всё-таки членов ВККС то, что у них же ж конфликт интересов, у нас же дела слушаются.

ОСОБА2: – Смотри, я что хотел тебе сказать. Первое: сделать проект, мне вчера тоже, [ненормативна лексика], в голову пришло, вот то, что мы без тебя «качали» в ВРП.

ОСОБА14: – Угу.

ОСОБА2: – Там конфликт интересов был у всех четырёх членов во время всего конкурса.

ОСОБА14: – Я понял.

ОСОБА2: – Ставили ответчиком НАЗК.

ОСОБА14: – Угу.

ОСОБА2: – Значит, (1 сл.) написали протиправна бездіяльність щодо наявності конфлікту інтересів.

ОСОБА14: – Угу. ВРП.

ОСОБА2: – И (5-6 сл.) членов, ОСОБА22 конфликт интересов, потому что у неё.

ОСОБА14: – Ну, я понял, ну, я понял.

ОСОБА2: – (1 сл.) голосовать по сути нельзя.

ОСОБА14: – Все, я понял.

ОСОБА2: – И отзывать, смотри, и против вот, против голосования, против ОСОБА22 (3 сл.).

ОСОБА14: – Угу. Всё, я понял. Я понял. Я понял, да.

ОСОБА2: – Они ушли только на голосование.

ОСОБА14: – Всё, я понял. Угу.

ОСОБА2: – Ответчиком ставь (1 сл.).

ОСОБА14: – Всё, я тебя услышал. Я услышал. Может, пока одну неделю оно ждет? На всякий случай.

ОСОБА2: – (2 сл.)?

ОСОБА14: – Ну, потому что я так не уверен, потому что, мне, ну.

ОСОБА2: – Хорошо, давай подумаем (3 сл.).

ОСОБА14: – Угу.

ОСОБА2: – (4-5 сл.).

ОСОБА14: – Угу.

ОСОБА2: – (3-4 сл.), ты, давай находь.

ОСОБА14: – По ВККС-у, по ВККС-у, хорошо, хорошо (виходить з кабінету, через декілька секунд повертається).

ОСОБА14: – Так, а может сначала надо?

ОСОБА2: – Сейчас, а второй - ОСОБА23.

ОСОБА14: – [ненормативна лексика], ну, понял, надо переподать, да?

ОСОБА2: – Да, на переподачу, потому что тупо, [ненормативна лексика], (2 сл.)

ОСОБА14: Ну, все всё поняли, да.

ОСОБА2: – Дай ему (2 сл.), как оно должно и как оно.

ОСОБА14: – Всё, я понял, я понял, он у неё, он у неё отозвёт, в связи с дружескими. Всё, хорошо. Я ему сейчас наберу, он приедет.

ОСОБА2: – Может сначала жалобы или просто так тупо делать?

ОСОБА14: – Не теряем время.

ОСОБА2: – Тупо отзываем, мы не успеем.

ОСОБА14: – Всё, я понял.

ОСОБА2: – Нам надо просто побыстрее брать их за яйца.

ОСОБА14: – Всё, хорошо. Есть.

ОСОБА2: – Сейчас. О-о-о, супер. Смотри. «Демократия через право» ОСОБА5, ОСОБА6 - ОСОБА1.

ОСОБА14: – Отлично. Всё.

ОСОБА2: –И?

ОСОБА14: – И по пятерым ещё новым надо.

ОСОБА2: – Слышишь, обрати внимание, обрати внимание, чтобы ОСОБА41 не закрутился, чтоб он объединил.

ОСОБА14: – По, я понял, да-да.

ОСОБА2: – И забрал, он первый открылся, ну.

ОСОБА14: – Я понял. Этот, и по пяти новым должны вот ещё зайти, по идее, в пятницу закончились у пяти членов.

ОСОБА2: – Всё.

ОСОБА14: – Которые избирались по судьям.

ОСОБА2: – Набирай ОСОБА24.

ОСОБА14: – Хорошо.

ОСОБА2: – Смотри, я не знаю, ОСОБА25 ему давал на держмито или нет? Ты проговори.

ОСОБА14: –Я понял.

ОСОБА2: – Если надо набери ОСОБА24, скажи: «ОСОБА24, мы, мы ж готовы закончить».

ОСОБА14: – Всё, я понял. Хорошо, я услышал. Я с ним проговорю. Может попросить ОСОБА26 потом забросить? У него ж тоже есть.

ОСОБА2: – Проси. Конечно, проси.

ОСОБА14: – Я его вчера как раз видел.

ОСОБА2: – Мы создаем фактически тем, что у них должен быть полный конфликт интересов, надо их подвести до, чтоб в отношение их.

ОСОБА14: – Всё, я тогда ему скажу, чтобы он тоже подал по пяти, по пятерым или по всем?

ОСОБА2: – По всем [ненормативна лексика] пусть [ненормативна лексика]. Чем больше - тем лучше.

ОСОБА14: – Всё, я понял.

ОСОБА2: – А тот, кто первый, потом будет объединять.

ОСОБА14: – Всё, я понял.

ОСОБА2: – Кстати, а у ОСОБА20 кто?

ОСОБА14: – У неё иск ОСОБА3.

ОСОБА2: – Смотри, мы ж можем по пятерым уже сразу выносить, да там (2 сл.)?

ОСОБА14: – Всё, я понял.

ОСОБА2 – (2 сл.).

ОСОБА14: – Я ОСОБА20 сказал. Я говорю: «ОСОБА20, ты, говорю, не дури», - говорю.

ОСОБА2: – Не, смотри, она - нормальная. Ей надо проговорить, она знает.

ОСОБА14: – Да, да, она, она потом, да, да.

ОСОБА2: – Я им говорил всем и этому [ненормативна лексика] говорил.

ОСОБА14: – Угу.

ОСОБА2: – Просто этот, [ненормативна лексика], западенская, [ненормативна лексика], натура, [ненормативна лексика], схватила, ну.

ОСОБА14: – Ну, я понял.

ОСОБА2: – И жалобы, только никому не говори.

ОСОБА14: – Я услышал.

ОСОБА2: – И мы тихонечко, [ненормативна лексика], сделаем.

ОСОБА14: – Я услышал. Есть.

ОСОБА2: – Кстати, ты если сделаешь, ты можешь вот это (5 сл.) иска.

ОСОБА14: – Угу.

ОСОБА2: – Они слегка (2 сл.).

ОСОБА14: – Хорошо. Есть.

ОСОБА2: – Угу. «Отменёнка», «простроченные», [ненормативна лексика].

ОСОБА14: – Хорошо, я услышал, я услышал, хорошо, я услышал (виходить із кабінету, пауза хвилина).

ОСОБА2 (говорить по телефону): – Алло, алло, алло (телефонну розмову завершено).

ОСОБА1 (заходить до кабінету): – Давай, ну, что там, когда выкинули?

ОСОБА2: – А, ты про это? А я за другое. Мы наконец-то «споймали» то, что нам надо.

ОСОБА1: – Да, только нам там часть себе надо взять самоотвод.

ОСОБА2: – По чём?

ОСОБА1: – По ОСОБА6, [ненормативна лексика].

ОСОБА2: А что у тебя там?

ОСОБА1: – Давай посоветоваться, работали мы с ним?

ОСОБА2: – С кем?

ОСОБА1: – С ОСОБА6, [ненормативна лексика], 20 лет назад, правда.

ОСОБА2: – Ну, и что?

ОСОБА1: – Ну, просто обсудим, просто я тебе говорю.

ОСОБА2: – Та не, это если у тебя дружеские отношения, которые могут на тебя повлиять.

ОСОБА1: – А, нет, на меня не могут повлиять.

ОСОБА2: – Та и всё.

ОСОБА1: – Хорошо.

ОСОБА2: – У тебя есть ещё, это самое идеальное (5 сл.). Всё прошло, вообще, [ненормативна лексика], [ненормативна лексика] не контролируют, там вообще ничего, [ненормативна лексика], ну, по крайней мере, там наши будут точно.

ОСОБА1: – Поспорим, а они где?

ОСОБА2: – Смотри, смотри, мы ещё не знаем (2 сл.), никто не знает тот адрес, там же и все вот эти ходят (5 сл.), ну, и всё.

ОСОБА1: – 17-е - это ровно аттестация, это надо чётко понимать.

ОСОБА2: – А-а-а. Ты ж на «больничке».

ОСОБА1: – Надо на «больничку» идти, как бы, а 16-е - это вторник. Вот в чём вопрос. Понимаешь, [ненормативна лексика]? Или поставить на 17-е, [ненормативна лексика], и написать, что.

ОСОБА2: – 17-е ты не можешь ставить, потому что, ты сразу как бы делаешь выходной (1 сл.) лучше (1 сл.) красиво (2 сл.).

ОСОБА1: – Угу.

ОСОБА2: – Ставь, лучше - 18-е.

ОСОБА1: – 16-ое - это вторник.

ОСОБА2: – Правильно.

ОСОБА13: – Ну, а можно сказать такие, как всегда.

ОСОБА2: – Да, (7 сл.), после 2-го тура оно никому [ненормативна лексика] не нужно будет. Вот увидишь, такое. Давай сделаем так: (2 сл.). Ты 9-го будешь? Послушай, ты сегодня одних, и завтра потом переговорим.

ОСОБА1: – A-а, ещё ж неделя!

ОСОБА2: – Ещё ж неделя, да.

ОСОБА1: – Я всё думаю, что через неделю.

ОСОБА13: – Да. Просто, понимаешь, когда?

ОСОБА2: – ОСОБА39, у нас наконец-то попёрло чуть-чуть: ОСОБА1 достался ОСОБА5, ОСОБА6, и ОСОБА19 - ОСОБА5.

ОСОБА13: – В коллегии или как?

ОСОБА2: – Ну, у ОСОБА39, кстати, можно и коллегию сделать, а чё нет?

ОСОБА1: – Так, затянем время.

ОСОБА2: – Абсолютно верно.

ОСОБА1: – Да, да.

ОСОБА13: – И прекрасно.

ОСОБА2: – А «ОСОБА19» - это вообще, [ненормативна лексика], у кого даже и конфликта нема, на всех наперешло, [ненормативна лексика], [ненормативна лексика] (сміються).

ОСОБА1: – [ненормативна лексика], я смотрю, да-да-да, точно, я сейчас думаю, чтоб через неделю».

 

Протокол огляду від 7–8 березня 2021 року, стор. 481:

«02.04.2019 13:05:14-13:06:59 (розмова між суддями ОАСК ОСОБА2, ОСОБА27).

ОСОБА27: – Кроме меня, у ОСОБА1 и у ОСОБА20 открылись все в один день, по номер меньше у ОСОБА1 на одну единицу.

ОСОБА2: – Ещё разок.

ОСОБА27: – Есть три дела: у ОСОБА1, у ОСОБА20 и у меня, открылись мы в один день.

ОСОБА2: – У ОСОБА1, у ОСОБА20 и у тебя?

ОСОБА27: – Да.

ОСОБА2: – Открылись в один день, значит тогда у кого первый номер?

ОСОБА27: – Да. Номер у ОСОБА1.

ОСОБА2: – А номер у ОСОБА1. Смотри, с учётом твоих взаимоотношений с ОСОБА9, с учётом того, что ОСОБА1 зашёл иск, зашёл иск «ГОшка» выпало, и по ОСОБА5, то, может быть, действительно, отдайте ему? Отдайте ему.

ОСОБА27: – Ты скажешь ему, или? Ну, просто где он?

ОСОБА2: – И, с одной стороны, тебя перестанет дёргать ОСОБА9, и всё будет окей.

ОСОБА27: – И ОСОБА4 перестанет нервничать.

ОСОБА2: – ОСОБА1 как раз, а ОСОБА20 у нас случайно с перепоя не сделает. Давай так.

ОСОБА27: - ОСОБА20 может сделать всё, что угодно.

ОСОБА2: – Ну она нормальная, но ей надо просто напоминать. Она может с перепоя забыться, скажет: «[ненормативна лексика], я думала, что уже пошла команда делать то- то». Дай копию.

ОСОБА27: – Угу.

ОСОБА2: – Отдай мне копию, сейчас я ОСОБА1 скажу, пусть забирает.

ОСОБА27: – Да, хорошо. Ну, пока это оставляю. Сейчас.

ОСОБА2: – Угу. А у него тоже такой подали?

ОСОБА27: – Вот не знаю.

ОСОБА2: – А у тебя, что подали у тебя СЗ сегодня, или что?

ОСОБА27: Нет-нет, просто, пу, просто, я перед.

ОСОБА2: – Хорошо. Дай мне тогда сейчас время.

ОСОБА27: – Я ж буду три дня отсутствовать.

ОСОБА2: – Ага.

ОСОБА27: – Думаю, сразу всё сделаю.

ОСОБА2: – Хорошо, хорошо.

ОСОБА27: – Угу, всё, сейчас я отксерю».

 

Протокол огляду від 7–8 березня 2021 року, стор. 482:

«02.04.2019 13:10:10-13:10:57 (продовження розмови між суддями ОАСК ОСОБА2, ОСОБА27).

ОСОБА27: – Смотри, они это кинули только мне, специально, чтоб оно зашло, ну, ко мне. Я думаю, ОСОБА4 это лоббировал как-то там, ну, с ОСОБА5, учитывая то, что он мне звонил.

ОСОБА2: – Смотри, ну, нам надо же каким-то образом этот вопрос инициировать перед, перед ОСОБА1.

ОСОБА27: – А я могу это расписать в своей ухвале.

ОСОБА2: – Вот, а ты можешь принять сейчас ухвалу в письменном? ОСОБА27: – Да.

ОСОБА2: – Что передати ОСОБА1, для вирішення питання про об’єднання, враховуючи, що відкрилось в один день, і у нього перший номер. И он получает эту ухвалу, и он вынужден будет рассматривать. Это первое. Сделай.

ОСОБА27: – Всё, хорошо.

ОСОБА2: – А я его сориентирую, что получишь от ОСОБА27 ухвалу, объедини. Вот и всё.

ОСОБА27: – Хорошо».

 

Протокол огляду від 7–8 березня 2021 року, стор. 484:

«02.04.2019 13:21:45-13:23:04 (розмова між суддями ОАСК ОСОБА2, ОСОБА1).

ОСОБА2: – Смотри, есть три иска, один из них: ОСОБА20, «ОСОБА37» и ОСОБА21 от 11 березня. Он у тебя по ОСОБА4.

ОСОБА1: – Да.

ОСОБА2: – Смотри, они считают, что «ОСОБА37», [ненормативна лексика], безотказный, и они просят его всё объединить. Он говорит: «Конечно, же я не могу отказать, но я также хочу их [ненормативна лексика], но я не могу по той причине, что, [ненормативна лексика], ОСОБА4 там, [ненормативна лексика], ОСОБА9, они, [ненормативна лексика], там через меня все вопросы», - говорит, - и я не хочу объединять, потому что они мне на голову сядут». Он посмотрел, у тебя первый номер, все вы открылись в один день, то есть реальное объединение есть основания только по кодексу.

ОСОБА1: – Я понял.

ОСОБА2: – Но, тебе ж они не заявляют ходатайство.

ОСОБА1: – Да.

ОСОБА2: – То мы договорились как, он сделал? Смотри, от ходатайство «ОСОБА37», «ОСОБА37» сейчас ухвалой передасть тобі для вирішення питання про об’єднання, потому что ты, типа, только ты можешь это делать.

ОСОБА1: – Прекрасно.

ОСОБА2: – Вот. А так как у нас, у тебя уже второй иск, то [ненормативна лексика] нам потом зависеть от ОСОБА20? И «ОСОБА37», а так «ОСОБА37», [ненормативна лексика], «включает дурака», говорит: «[ненормативна лексика], а [ненормативна лексика] его знает, что там будет завтра». Вот, ты забери вот эти три ухвалы, придёт к тебе ухвала «ОСОБА37» сейчас для вирішення питання, объединяй и заберёшь себе всё».

 

Протокол огляду від 7–8 березня 2021 року, стор. 566:

«11.04.2019 12:29:51-12:30:59 (розмова між головою ОАСК ОСОБА2 та суддею ОАСК ОСОБА1).

ОСОБА2: – Кстати, хороший вариант, попало дело «ОСОБА38», потому что я ж хотел, чтоб отозвали, а, но в Кодексе, есть там фраза, что можно отказаться от иска, но его уже не принять, если противоречит интересам. Но, если бы сильно захотеться можно, [ненормативна лексика], посражаться, понимаешь? Оно попало к ОСОБА27, «нашему» (сміються), то есть, теоретически мы ещё можем поторговаться и [ненормативна лексика] там решение, а не отказываться, ну, теоретически. Просто оно тогда быстрее в Верховный пойдёт, нам то это, как бы, ну, то мы уже потом.

ОСОБА1: – Угу, (2 сл.), закручивать.

ОСОБА2: – Будем ловить».

 

Протокол огляду від 7–8 березня 2021 року, стор. 588-589:

«17.04.2019 11:32:10-11:33:28 (розмова між головою ОАСК ОСОБА2 та помічником голови ОАСК ОСОБА28 в присутності судді ОАСК ОСОБА19).

ОСОБА28: Распредилилось, это та сторона (заходить до кабінету)?

ОСОБА2: – Угу, так. Слышишь, я не могу тут разобраться с вот этим. Что объединил ОСОБА1? Он объединил или нет?

ОСОБА28: – Да.

ОСОБА2: ОСОБА1 спрощене. Ты не пишешь, что он объединил, где? Вот это вот?

ОСОБА28: – Вот, спрощене, вот об’єднано з ОСОБА1, и вот об’єднано з ОСОБА1.

ОСОБА2: – Хорошо. А у нас есть ещё ОСОБА3, почему не всё, не всего ОСОБА3 дали?

ОСОБА19: – У меня ОСОБА3.

ОСОБА2: – Допустим.

ОСОБА28: – Это надо смотреть, какие там требования.

ОСОБА2: – Да, потом есть ОСОБА3, который не очень хороший достался «этой».

ОСОБА28: – Да.

ОСОБА2: – Сумасшедшей.

ОСОБА28: – Да.

ОСОБА2: – Чё, чё этот вопрос, нету? Потому что у ОСОБА1 номер первее.

ОСОБА28: – Угу.

ОСОБА2: – Посмотри, вот, допустим.

ОСОБА28: – У ОСОБА1 - он подал клопотання, в котором было указано только три дела, и поэтому по его клопотанню.

ОСОБА2: – Понятно. Посмотри, какие он ещё может забрать ОСОБА3, допустим. ОСОБА19 вижу, и вижу ещё, как минимум, ОСОБА29.

ОСОБА28: – Угу (виходить з кабінету).

ОСОБА2: – Вот, хорошо, угу».

 

Протокол огляду від 7–8 березня 2021 року, стор. 724:

«24.04.2019 10:09:00 -10:10:00 (розмова між суддями ОАСК ОСОБА2, ОСОБА19, ОСОБА1, ОСОБА15).

ОСОБА1: – Слышишь? Что будем делать с этим ОСОБА5 и компанией? Вчера ж ОСОБА42 дал чёткий месседж «бандформирование». Читал? Смотрел его?

ОСОБА2: – Не-а.

ОСОБА1: – «Что присвоили, 6 месяцев были полномочия, лично присвоили».

ОСОБА2: – А он это в видео сделал, потому что я его [ненормативна лексика], не посмотрел, [ненормативна лексика].

ОСОБА1: – Да, видео. Конкретно и посвятил [ненормативна лексика].

ОСОБА19: – Кто?

ОСОБА1: – ОСОБА42, ОСОБА42.

ОСОБА2: – Это тут: «Что ждёт ОСОБА43 после отторжения»? В этом видео?

ОСОБА1: – Нет. Он, он, давал, нет, смотри, там была встреча с пацанами из, из это, да, да, вот это оно. В конце последние 5 минут посмотри, конкретно посвящено этому эпизоду, ну, чётко. Он же анализировал ситуацию: «Що вони привласнили повноваження з листопада, это «бандформирование». Что, ему по суду задали вопрос. Он говорит, он говорит: «Глобально в суде сейчас ничё не будет меняться, это вопросы Парламента, а, конкретно занимаемся ВРП и ВККС. ВККС однозначно, присвоили полномочия, [ненормативна лексика], «бандформирование», [ненормативна лексика]».

 

Протокол огляду від 7–8 березня 2021 року, стор. 811–812:

«13.05.2019 14:21:2 7-14:22:25 (розмова між головою ОАСК ОСОБА2 та помічником голови ОАСК ОСОБА30).

ОСОБА2: – Смотри, вот он сейчас подаёт, подаёт заяву про вступ до справи в якості третьої особи з самостійними вимогами сторон, да? У ОСОБА1, у ОСОБА1 направление совсем другое, посмотри, может быть, если (2 сл.), значит, ну, ты понял, чтоб не оказалось, что мы где-то по срокам не попадаем, или в опрощенном, это, конечно. Вот, и другой момент. Второй момент, смотри, у нас один, (3 сл.) в опрощенном, а он (2 сл.), надо будет в этот процесс зайти.

ОСОБА30: – Угу, угу.

ОСОБА2: – И может сразу заяву написать, смотри, я типа (2 сл.), он может, если что в об’єднане с ОСОБА1, с ОСОБА1, с ОСОБА1 (4-5 сл.), вот этот, вот тут. ОСОБА30: – Угу, всё верно.

13.05.2019 14:56:19-14:58:17 (розмова між головою ОАСК ОСОБА2 та помічником голови ОАСК ОСОБА30 у присутності судді ОАСК ОСОБА19).

ОСОБА30: – Можно? (входить до кабінету)

ОСОБА2: – Да.

ОСОБА30: – А, значит, значит, что? Дело ОСОБА1 своё открыл 3-го.

ОСОБА2: – Так.

ОСОБА30: – А остальные два - 5-го и 10-го.

ОСОБА2: – Ну?

ОСОБА30: – А об’єднав він в, где-то в конце апреля. Соответственно, если он, ну, сегодня подал, то уже можно будет в ухвале написать про то, що було об’єднано. Только нет прямой нормы, но то есть оце будет об’єднання и надо будет ждать 15 дней для подачи всяких таких документов. В принципе, срок, когда заканчивается, надо смотреть дело по Кодексу - 3-го июня.

ОСОБА2: – Угу, надо правильно обосновать.

ОСОБА30: – То есть, в принципе, даже.

ОСОБА2: – В ухвале исследовать этот момент.

ОСОБА30: – Если не, не начиная с начала рассмотрение, если никто не подаёт.

ОСОБА2: – Ну, «вважати, що строк незакінчений, враховуючи, було об’єднання, а враховуючи, що це відповідач повинен уже викласти там, тра-та-та-та-та-та».

ОСОБА30: – Просто, если есть необходимость сейчас, то можно, чтоб оно там, ну, подать заявление про початок, ну, розгляд справи спочатку. Тогда срок

рассмотрения дела увеличится, и можно будет, ну, там, потому что сейчас мы «в упор идём», если взять эти 15 дней, это где-то вот, к 3-му июня надо будет на подачу своих заперечень там, и так далее, а ии мимимум 15 дней надо дать, сейчас. Оце, есть ли смысл по-починати спочатку?

ОСОБА2: – То есть, может пусть он приймет рішення про об’єднання, а потім сразу заяву?

ОСОБА30: – Не, так об’єднання ми уже, ну. А-а-а, про прийняття.

ОСОБА2: – Не, тут про прийняття, и сразу кидают заяву. Напишешь мне вот ту заяву.

ОСОБА30: – Написать, да?

ОСОБА2: – Проект мне скинь. Я ему просто перекину. Хорошо? Чтоб он подал завтра.

ОСОБА30: – Ага. Про початок.

ОСОБА2: – Да, сразу же с номером, со всем, чтоб его можно распечатать, и пусть от себя.

ОСОБА30: — Сейчас (виходить з кабінету)».

 

Протокол огляду від 7–8 березня 2021 року, стор. 840:

«14.05.2019 12:20:32-12:20:59 (розмова між головою ОАСК ОСОБА2 та помічником голови ОАСК ОСОБА28).

ОСОБА28 (заходить до кабінету): – Здравствуйте. ОСОБА2, «обеспечка» по делу, которое у ОСОБА1, ОСОБА11.

ОСОБА2: – Давайте розглянем, тогда будем это.

ОСОБА28: — Угу, хорошо (виходить із кабінету)».

 

Протокол огляду від 7–8 березня 2021 року, стор. 866–872:

«15.05.2019 10:03:07-10:04:15 (розмова між суддями ОАСК ОСОБА2, ОСОБА19, ОСОБА15).

ОСОБА19: – Ну, ты скажи, по Конституционному Суду это нормально или ненормально?

ОСОБА2: – Всё отлично.

ОСОБА19: – Всё отлично?

ОСОБА15: – Всё прекрасно?

ОСОБА2: – Угу.

ОСОБА19: – Ну, всё, [ненормативна лексика].

ОСОБА15: – Главное, чтобы шефу нравилось.

ОСОБА19: – Нам по[ненормативна лексика].

ОСОБА15: – Пошёл я с адвокатами общаться.

ОСОБА19: – Ну, ты же проФФессор.

ОСОБА15: – Та ОСОБА14, [ненормативна лексика], записал меня.

ОСОБА2: – Ну, правильно, надо пиариться.

ОСОБА15: – Та [ненормативна лексика] он мне надо.

ОСОБА19: – Ой, [ненормативна лексика], [ненормативна лексика] кому нужен такой дешёвый пиар, правильно?

ОСОБА2: – Что это за [ненормативна лексика]? Скажи.

ОСОБА19: – Та [ненормативна лексика] его знает.

ОСОБА2: – Просто, не зря ж тут.

ОСОБА15: – Ну, что там?

ОСОБА19: – Та, не, [ненормативна лексика], ничё. Ой, [ненормативна лексика]».

 

15.05.2019 10:04:15-10:28:17 (продовження розмови між суддями ОАСК ОСОБА2, ОСОБА19, ОСОБА1).

ОСОБА2: – Что это у тебя такое?

ОСОБА19: – Та, [ненормативна лексика], ты меня напряг, [ненормативна лексика], со всеми этими.

ОСОБА2: – Да? Ты гулять не любишь?

ОСОБА19: – Да я работать не люблю, [ненормативна лексика]!

ОСОБА2 (говорить по внутрішньому телефону): – Сделай нам кофе (телефонну розмову завершено).

ОСОБА19: – Я работать не люблю! Ты что читаешь?

ОСОБА2: – Мне не надо читать?

ОСОБА19: – Не, не, я просто тут и обеспечение, и этот самый, просто тут, какой-то (1 сл.), такой что, вот обеспечение, ну, там в решении чуть-чуть больше, просто, ну, почитаешь. Ну, я просто этот самый, уже там на компьютере правильно, но я, единственное, что там, [ненормативна лексика], это.

ОСОБА2 (10:05:17-10:08:42 читає пошепки, надалі продовжується розмова): – Хэллоу.

ОСОБА1 (заходить до кабінету): – Как дела?

ОСОБА2: – Здорова.

ОСОБА19: – Ты его на следующий день ставь, раз ты по датам смотришь, у него ж.

ОСОБА2: – Нет, нет. Я не даты, я не даты смотрю. Я тут сверяю законы.

ОСОБА19: – Номера? А-а, три закона. Первый - это 1358, второй - 30159, и третий это 20, вот это, 04 который. Я в это писал, [ненормативна лексика], этот самый, слышишь? Я, ну, если я так на уровне общих знаний, [ненормативна лексика], я написал [ненормативна лексика], один пытаются натянуть. Ну, как? Законом прямо не предусмотрено, [ненормативна лексика], так изощряются и так говорят, ну, [ненормативна лексика].

ОСОБА1: – Я показал, что дело делается.

ОСОБА19: — (сміється).

ОСОБА1: – [ненормативна лексика], в квартале.

ОСОБА19: – Ну, что получается перевести тут.

Ж.: – Здравствуйте.

ОСОБА2: – Прочитайте мысль, [ненормативна лексика], не могу на это смотреть (сміються). Я имел в виду, что в принципе, смотри, еще раз подчеркни: «Отже, вказаний закон виніс строк повноважень, який був визначений 4 роки та відповідно мав би, положення законодавства, закону про те, що повноваження 6 років з цього моменту вже не діють ніяким чином». И подчеркнуть.

ОСОБА19: – Да, хорошо. Спасибо. Но я ещё, и министра уже нету, как два закона, [ненормативна лексика].

ОСОБА2: – [ненормативна лексика], конечно, нема, а норма закона действует? [ненормативна лексика]. Одночасно.

ОСОБА19: – Что ты?

ОСОБА1: – Слушай, мне кажется, надо ещё сделать какой-то, [ненормативна лексика], месседж такой, [ненормативна лексика], относительно судей, делегированных в ВККС: «Посмотрите на ихние, [ненормативна лексика], пассивные позиции».

ОСОБА2: – Ага, [ненормативна лексика], [ненормативна лексика].

ОСОБА1: – А они что, [ненормативна лексика]?

ОСОБА19: – На Раду судей, да.

ОСОБА1: – А они туда что, [ненормативна лексика], [ненормативна лексика]? За зарплатой пошли, [ненормативна лексика], [ненормативна лексика]? Или они в упор не видят, [ненормативна лексика], конфликта интересов, [ненормативна лексика], да? И не видят возбуждённых уголовных дел? Всякие, [ненормативна лексика], ОСОБА4 там [ненормативна лексика]!

ОСОБА2: – [ненормативна лексика]!, [ненормативна лексика]!

ОСОБА1: – Реально надо реагировать, [ненормативна лексика], [ненормативна лексика].

ОСОБА19: – Они легитимизируют таким образом.

ОСОБА1: – Понимаешь, [ненормативна лексика]?

ОСОБА19: – Созовите комиссию, [ненормативна лексика], [ненормативна лексика].

ОСОБА1: – Или работа ВККС - это только кваліфоцінювання, [ненормативна лексика], па[ненормативна лексика], с увольнением судей, [ненормативна лексика], [ненормативна лексика]?

ОСОБА19: – Кстати, очень правильно.

ОСОБА1: – Ты понимаешь, [ненормативна лексика]? Это я ехал, сегодня сел, думаю: «[ненормативна лексика] себе, [ненормативна лексика], сидят, [ненормативна лексика], там вякают, [ненормативна лексика], оценивание назначают после, [ненормативна лексика], демарша этого, [ненормативна лексика], гоблина, [ненормативна лексика], [ненормативна лексика] себе, [ненормативна лексика]!».

ОСОБА19: – Ты не смотрел, кто там самый старший по оцінюванню суддів?

ОСОБА1: – Понимаешь, [ненормативна лексика]? Я готов подписать любую [ненормативна лексика]! Об отзыве, о созыве внеочередного Съезда, [ненормативна лексика], об звітуванні, [ненормативна лексика], по своей работе, [ненормативна лексика], щодо пасивної по-поведінки, [ненормативна лексика], судьи, які дискредитують, [ненормативна лексика], [ненормативна лексика], себе.

ОСОБА2 (читає швидко): – (2 сл.), що діє частина друга статті з набуттям (1 сл.) та, тобто, 5 днів. 192 - это последний закон, да?

ОСОБА19: – Нет, второй.

ОСОБА2: – А-а, второй.

ОСОБА19: – Ну, второй, [ненормативна лексика], он отменил, короче, первый, понял? Виклал его в новой редакции. А, ну эти, ОСОБА5.

ОСОБА2: – Ага.

ОСОБА19: – Ошибочно считает, что раз этот самый, [ненормативна лексика], последний закон был, [ненормативна лексика], и ссылка в Переходных на то, что їх призначили, він по першому закону, то он должен, [ненормативна лексика].

ОСОБА2: – Та нема той нормы закона, они, [ненормативна лексика], вот это.

ОСОБА19: – Та я знаю.

ОСОБА2: – Там вот эту [ненормативна лексика] надо подчеркнуть, что нормой закона жодним чином суд, а-а, надо «поиметь» «ОСОБА47».

ОСОБА19: – Я это в решении.

ОСОБА2: – Надо сказать, что «жодним чином суд не може підміняти законодавця».

ОСОБА19: – Ну, я, [ненормативна лексика].

ОСОБА2: – «Та встановлювати».

ОСОБА19: – Смотри, я «поиметь» вопросов нет, но, [ненормативна лексика], я, я написал в решении, только посмотришь, но я не «лез», потому что оно не набрало законної сили. Ну, о чём говорить? [ненормативна лексика] мы будем влазить?

ОСОБА2: – Нет, ты не понял, не решение критиковать - логику.

ОСОБА19: – Да, я понял, ну, ну, [ненормативна лексика], что ж, можно, конечно, три слова вставить, но смысл от этого? Пока, [ненормативна лексика], по этому.

ОСОБА1: – То ж мне по ДБР это дело, что обеспечка там, что с ним делать?

ОСОБА2: – Та тяни, потяни, да.

ОСОБА1: – Там, кто (1 сл.) делает? Я?

ОСОБА2: – Мы-с, помогаем здесь ОСОБА46.

ОСОБА1: – Я понял.

ОСОБА2: – И ОСОБА44 против ОСОБА45, ОСОБА45 потому что там [ненормативна лексика] не управляет.

ОСОБА1: – Позивач, позивач здесь кто? «НАШ»?

ОСОБА2: – Да.

ОСОБА1: – Да?

ОСОБА2: – Да, да, да.

ОСОБА1: – И что там (1 сл.)? [ненормативна лексика] себе, была другая.

ОСОБА19: – [ненормативна лексика] чувака спалил?

ОСОБА2: – Смотри, неплохо. Единственное, что вот, чуточку я бы вот расширил бы. Я бы вот тут.

ОСОБА19: – ОСОБА2, ну, я так писал, [ненормативна лексика], из того, что было.

ОСОБА2: – Смотри, я бы вот тут положение добавил ещё раз, то есть, тобто вот то, что ты тут «положення законодавства».

ОСОБА19: – Но мы можем потом.

ОСОБА2: – Потом ты этот, потом пишем «отже» ещё раз.

ОСОБА19: – Ну, напишу. Я, я напишу, и в решении напишу, я это с решения взял, ну, часть с мотивации. Ну, понял? Там ещё там доводы там есть, этот самый, то всё-всё-всё, там ещё решение Конституционного Суда. Я просто, [ненормативна лексика], меня, ну, мотивация была, у нас с явной противоуправностью, это просто что бросалось в глаза. Просто я, вот, конечно, [ненормативна лексика], с правами, [ненормативна лексика], знаешь там, то есть как-то, поэтому там по мотивации в конце.

ОСОБА2: – Ты мне скажи: а эта ж норма закона действует? Это какая норма закона? 2453 исчез, правильно ж?

ОСОБА19: – Да-да. 193-ья.

ОСОБА2: – А 192 остался?

ОСОБА19: – Да.

ОСОБА2: – Правильно ж я говорю?

ОСОБА19: – Нет-нет. Сначала було 2453.

ОСОБА2: – Да.

ОСОБА19: – Потом его назначали по 2453.

ОСОБА2: – Я знаю.

ОСОБА19: – В 192-ой внесли изменения, випали в 2453 в новой редакции.

ОСОБА2: – Да.

ОСОБА19: – И вот это вот в Переходных положениях 192-ой дописали 4 года.

ОСОБА2: – То есть, это же не часть положения 2453, который перестал существовать? 192-ого часть закона, да?

ОСОБА19: – Это, да. Это Переходные положения 192-го. Но 192-ую он выложил, [ненормативна лексика].

ОСОБА2: – Правильно, да.

ОСОБА19: – Всё полностью, да.

ОСОБА2: – Но 192-ой стоит первое: «Викласти в новій редакції».

ОСОБА19: – Да-да.

ОСОБА2: – А в Переходні положення просто.

ОСОБА19: – Да-да.

ОСОБА2: – И Переходные положения 192-го продовжуть діяти, правильно?

ОСОБА19: – Ну, конечно.

ОСОБА2: – А Закон последний, 1402, он не вносил в 192-ую изменений, или вносил?

ОСОБА19: – Не, он просто вот этот, [ненормативна лексика], закон поменял и всё. А, ну я понял логику какую ты, я понял. Я на это не обратил внимания.

ОСОБА2: – Глянем ещё раз.

ОСОБА19: – Да. Не, я смотрел специально.

ОСОБА2: – Вот. 129-я. «Діє норма закона, яка встановлює повноваження».

ОСОБА19: – Розділу 2 вот там повноваження. Ну, в розділу 2 Перехідних положень, ну, ты понял? Не, не припинялося, а припинено лише тільки частиною першою. [ненормативна лексика], ну он же ж эту логику и проповедует, [ненормативна лексика] её, [ненормативна лексика]? Он её пытается развить, [ненормативна лексика], он и говорит, что, [ненормативна лексика].

ОСОБА2: – Нет, я тебе хочу сказать, это, это неотменённая норма закона. Вопрос только в том, что эта норма закона неотменённая, вопрос только в том, что.

ОСОБА19: – К какому закону она применяется?

ОСОБА2: – Она применяется к 14, к 192. Вопрос только новым законом 1402 вносились ли изменения в закон 192?

ОСОБА19: – Нет, только в 24, этот, первый. Вони визнали таким, що втратили стан із змінами і доповненнями, [ненормативна лексика]. Ну, ты понял? Може, ну, его [ненормативна лексика], то писать? Потому что, Паша, мы сейчас влезем, я и так старался, [ненормативна лексика], знаешь там, когда писал, [ненормативна лексика], дабы не дать возможности, [ненормативна лексика], опять-таки, знаешь, перекручивать эти слова, [ненормативна лексика]. Ну, там есть ещё одна [ненормативна лексика], которая, [ненормативна лексика], в принципе, действительно [ненормативна лексика] закон написанный: «припинення повноважень у зв’язку із закінченням строку, на який призначили, да? Членов ВККС». Напишешь, я тебе сейчас скажу.

ОСОБА1: – Глянь, [ненормативна лексика], [ненормативна лексика], давай поскорей, [ненормативна лексика], черти.

ОСОБА19: – Та это дед, [ненормативна лексика], [ненормативна лексика], [ненормативна лексика], ходит, [ненормативна лексика]. Ну, по большому счёту там [ненормативна лексика], что за [ненормативна лексика], отказался ко мне ехать. Ты чё, [ненормативна лексика], [ненормативна лексика]? Ну, великий стал. Да пошёл ты [ненормативна лексика]. Слышишь? Если говорить за 90-ые, [ненормативна лексика], патриархом стань, [ненормативна лексика]. Этот маразм только укрепчает, его тут, [ненормативна лексика], кинули.

ОСОБА2: – Может коряво, но я хотел бы тут немножко.

ОСОБА19: – Ну, я сейчас посмотрю, давай.

ОСОБА2: – «Отже, з 29.03.15 діє норма закону, що встановлює повноваження 4 роки у відповідача, з 30.09.16 діють норми закона, які встановлюють, яка, які встановлюють 4 роки та до закінчення строку, на який його призначено, та відсутнє законодавче визначення строку 6 років. А суд не може підміняти законодавця і встановлювати, визначати інший строк, ніж 4».

ОСОБА19: – Ну, тоже самое, ну, я подумаю, что написать. Знаешь кто там? Там ещё одна есть.

ОСОБА2: – То есть они, они пошли, логика неумная: «Давайте распространим обратно». Ты говоришь, что этого нет. Так нечего распространят! Нет нормы шесть лет!

ОСОБА19: – А я, та я.

ОСОБА2: – Ты понял? Они хотят распространить обратно то, чего нет.

ОСОБА19: – Ну, я понял.

ОСОБА2: – Вот в чём вопрос.

ОСОБА19: – Но там у них ещё глянь, а они не ссылаются, [ненормативна лексика], [ненормативна лексика], это я ссылаюсь на решение Конституционного, а они ссылаются на другое решение Конституционного Суда, о том, что, если, [ненормативна лексика], несколько законов регулируют, [ненормативна лексика], одни правоотношения.

ОСОБА2: – А тут?

ОСОБА19: – А я в решении пишу, что тут нет такого.

ОСОБА2: – Да, правильно.

ОСОБА19: – Ну, там есть одна [ненормативна лексика], припинення повноважень в законе написано: «что в зв’язку з закінченням строку, на якій призначено особу». А в законе нету понятия «визначення строку».

ОСОБА2: – Правильно.

ОСОБА19: – То есть я пишу там, «що він збігається із строком повноважень». Він не може виходити ж, правильно?

ОСОБА2: – А в наказе его что?

ОСОБА19: – А в наказе нема нічого.

ОСОБА2: – Немає.

ОСОБА19: – Да, я констатирую в решении, вот, и там ты видел, что именно наказом не визначався строк.

ОСОБА2: – А-а, погоди, ещё раз, по срокам. Как ты говоришь, в законе сказано, а где нема понятия? Какого нема понятия?

ОСОБА19: – Строк, на який призначено. Закінчення повноважень, и там єсть підстави для припинення.

ОСОБА2: – Так, як в підставах написано?

ОСОБА19: – «Закінчення строка, на який призначено. В зв’язку з закінченням строку, на який призначено (обрано)».

ОСОБА2: – Ну?

ОСОБА19: – В законе нет.

ОСОБА2: – Понятия такого немає?

ОСОБА19: – Нету. Там написано, що «призначається (обирається) З’їздом, там кількістю таких», а потом частью этой статьи пишется, что «строк повноважень членів ВККС, [ненормативна лексика], 4 года или 6 лет». Всё. Ну, старым - 6, а в новым - 4, і два раза підряд не може. Ну, ты понял.

ОСОБА2: – Строк повноважень.

ОСОБА19: – Да.

ОСОБА2: – А тут строк, строк, на який його призначено.

ОСОБА19: – Призначено. Да. Я ж просто тебе об этом говорю.

ОСОБА2: – А-а.

ОСОБА19: – Я в решении.

ОСОБА2: – Надо тоже написать это?

ОСОБА19: – Я ж в решении вот пишу, ну, там есть, вот глянь. Ну, оно для забезпечення [ненормативна лексика] не надо, а для этого оно как раз, этот самый, ну, рішення, я ж, ну, с решения.

ОСОБА2: – Я понял. «Таким чином, викладене свідчить, що строк повноважень відповідача, як і строк, на який його було призначено, члена Вищої кваліфкомісії, був встановлений виключно на підставі». Так, нема такого понятия, ты ж сам же говоришь.

ОСОБА19: – Не, это ж висновок, [ненормативна лексика], или доводы, [ненормативна лексика].

ОСОБА2: – Вот, таким чином, нет, это твой висновок.

ОСОБА19: – Ну.

ОСОБА2: – «Таким чином, викладене свідчить».

ОСОБА19: – Не.

ОСОБА2: – «Що строк повноважень відповідача, як і строк, на який».

ОСОБА19: – А, ну надо, значит, вставить этот абзац.

ОСОБА2: – «Був встановлений виключно на підставі вказаних вище законів».

ОСОБА19: Да, та я и сам.

ОСОБА2: – Та розпорядчого акта, яким.

ОСОБА19: – Ты вставь, напиши там вставку, я сейчас.

ОСОБА2: – Да я тебе просто вот здесь. Короче, неплохо, вот тут только вот этот вывод, и то немножко более корректно. Я бы прямо написал: «Законодавець не визначить, поняття, визначення терміну, строк, на який його призначено».

ОСОБА19: – Паша, ну, не, ну можно и так. Решение глянь, вон так вот как раз я этот самый, сейчас.

ОСОБА2: – Чего? Я считаю, что можно было б написать. А этот, смотри, а если юридична невизначеність - це є відсутність верховенства права.

ОСОБА19: – Да [ненормативна лексика] ещё в эту, [ненормативна лексика], беллебристику влазить? Слушай, они, [ненормативна лексика], такие словоблуды, что, [ненормативна лексика], [ненормативна лексика], [ненормативна лексика], темпоральні- шмемпоральні, [ненормативна лексика].

ОСОБА2: – Игорь, идентификационный код есть его? Пересматривайте материалы дела, надо идентификационный код, потому что стягнення-обмеження.

ОСОБА19 (говорить по телефону з суддею ОАСК ОСОБА48): – Алло, ОСОБА48, привет. Ну что, будешь? Хорошо-хорошо, давай, давай. Всё, нет. Хорошо, хорошо, не спеши. Да, давай (телефонну розмову завершено).

ОСОБА2: – Идентификационный код надо.

ОСОБА19: – Я понял, [ненормативна лексика].

ОСОБА2: – Я решение почитаю твоё. Ну, ты понял? Вот эту тему надо развить. Я бы верховенство права [ненормативна лексика]. Вот, и ещё раз бы подчеркнул, что нет нормы закона, которой они хотят придумать.

ОСОБА19: – Ну, я, не, я впишу.

ОСОБА2: – Они не понимают, они, они хотят распространить обратную ответственность - этого нет, потому что их смягчает, и никакой ответственности, а, во-вторых, такой нормы закона нет ни четвёртом, ни в новом законе, ни в старом законе. Есть в недействующем. Нельзя суду или субъекту, взять, [ненормативна лексика], [ненормативна лексика], законодавчу норму придумать. Они хотят её придумать, и сказать: «[ненормативна лексика], вот, будет шесть, то есть законодавча норма». Это ж бред!

ОСОБА19: – Ну, они там логику закладывают, я ж говорю, исходя из того, что есть противоречия. Понял? А мы доводим, ну, я прописываю, что там противоречий нету, оно всё логично, то другое отменяет, [ненормативна лексика], касается всего, и пошли все [ненормативна лексика].

ОСОБА2: – А какую мы тут? А, мы берём з наказу. Вот, написано в наказі: «Припинити повноваження ОСОБА6», да? «ОСОБА6 припинити виконання повноважень», да? Поэтому мы берём его формулировку, потому что, мы можем взять формулировку с закона: «в зв’язку з закінченням строку, на який його призначено». Понял, да? Как правильно будет? Слышишь, поправь, может сейчас наш Саша ещё тогда, может быть, тут два абзаца каких-то поправим свежим взглядом, ну вот, вот эти моменты. Ты отобрази их, а потом я скажу ещё, хорошо?

ОСОБА19: – Хорошо.

ОСОБА2: – Сейчас он прибежит, должен прибежать, в официальном порядке типа. У меня ж ходатайство есть, когда вы рассмотрите, и заодно он готов дописать своей рукой идентификационный код. Кстати, нам же идентификационный код и тут, и там нужно для этого, а где ОСОБА5? Пересматривай материалы.

ОСОБА19: – Та там нету его.

ОСОБА2: – Плохо. А у тебя тоже его не может быть, а где ж его взять?

ОСОБА19: – ОСОБА5?

ОСОБА2: – Да, ОСОБА5. Мы к базам, мы к никаким официальным базам доступа не имеем, чтоб?

ОСОБА19: – Не, ну, к налоговой мы не подключены, а это налоговый блок.

ОСОБА2: – Но можно, конечно, сделать следующее.

ОСОБА19: – А в интернете нету?

ОСОБА2: – А?

ОСОБА19: – В интернете нет?

ОСОБА2: – Не.

ОСОБА19: – Та, [ненормативна лексика], просто на каких-то сайтах.

ОСОБА2: – Не, мы можем сделать следующее: мы сейчас попросим ОСОБА18, он нам найдёт идентификационный код, а ОСОБА11 - вписать туда, вот и всё. Он прибежал и говорит: «Можно я от руки впишу?» (сміється). Ну, он же там писал тебе тоже заяву третьим лицом, пусть напишет это туда, чтоб, и Игорю напишет».

 

Протокол огляду від 7–8 березня 2021 року, стор. 873–877:

«15.05.2019 10:29:43-10:45:17 (розмова між суддями ОАСК ОСОБА2, ОСОБА1, помічниками голови ОАСК ОСОБА28, ОСОБА30).

ОСОБА2: – Смотри, в принципе, я не против. Оно логично. У нас звучит в Кодексе встановлено, встановлення, встановити обов’язок, да? Ну, тут то же самое, що зобов’язати.

ОСОБА2 (говорить по телефону ймовірно зі ОСОБА31): – Смотри, надо, чтобы ОСОБА11 не только написал в свои заявления, да, чтобы прибежал и говорит: «Можно мне, там дописать в своём заявлении, идентификационный код свой, да?». Но, чтобы он в своём же заявлении ручкой пусть допишет: «За наявною информацією ідентификаційний код ОСОБА5». Найдите идентификационный код ОСОБА5 терміново. Пусть, он нам допишет. Причём, пусть, он это сделает и в процесс, куда он подал клопотання про забезпечення, да? И в процесс, куда он подал заявление про вступу справу третьою особою, идентификационные кода - свой и ОСОБА5. Говорил. Давай (телефонну розмову завершено).

ОСОБА2: – С трёх пятдесят. Видані. Позов може бути забезпечений: зупиненням дії, забороною відповідачу вчиняти дії, встановленням обов’язку відповідача вчинити певні дії, заборону іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмету спору. А, он ж у тебя ответчик да, ты говорил? В задоволенні або задоволено, ну, можно, иди, это, створення, створити обов’язок Голови.

ОСОБА2: – Ты что-то правил по тексту? Усиливал, или нет?

ОСОБА30: – Вот там вот, что-то, вот это смотрел.

ОСОБА2: – (1 сл.) звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, вчинити, вчиняє дії, він має вчинити щодо належного здійснення повноважень з організації роботи та належного здійснення загального керівництва Вищої кваліфікаційної комісії України, в тому числі, может быть, не в тому числі. В тому числі стосовно видання наказу щодо то-то-то. Давай не в тому числі, а в кавычках в тому числі, потому что получается, как бы, мы-то вернёмся ко всему, [ненормативна лексика] нам вернёмся (1 сл.), оно лишнее. Ты понял, как это всё? Единственное, что вот, единственное, что я думаю, смотри, ну, в другому наказі призначити, ОСОБА6 припинити виконання обов’язків. Правильно? А термінологія закону повноваження, повноваження члена припиняються у зв’язку з закінченням строку, на який його призначено. Припинити у зв’язку з припиненням повноважень. Или, [ненормативна лексика], или отталкиваться чисто от наказа Главы ДСА, так и понимать? (пауза півхвилини). Тобто, саме Голова ВККС має видати наказ про зарахування позивача, або особи, що виконує його повноваження. Что думаешь, а что здесь? (пауза дві хвилини) Что он у нас ещё попросил? Ты пишешь частково, в чому, в чому відмовляємо?

ОСОБА1: – (3 сл.).

ОСОБА2: – Вроде бы всё удовлетворяем, единственное, по-своему чуть-чуть излагаем, но, это в принципе, как бы, это не частково, наше розуміння.

ОСОБА1: – (3 сл.) (пауза хвилину). Так, теперь, случайно отправил.

ОСОБА2: – Смотри, сейчас он даёт нам идентификационные кода, раз, со встановленням обов’язків согласен. Единственное, что я бы чуточку-чуточку- чуточку про співмірність бы расширил. Понимаешь? Чтоб показать, что мы всё просчитали, что мы ничего плохого не делаем, что есть член, мы ему не можем отказать, бо его реально не допускают на работу. Вот. А ничего мы плохого не делаем, потому что с момента издания этого приказа ОСОБА6 не может выполнять эти повноваження. В разі, в разі, якщо ти не згоден, він повинен оскаржити. Якщо він оскаржить, то поки суд не прийме рішення про скасування, він не може виконувати повноваження члена.

ОСОБА1: – Должен исполнить и допустить человека.

ОСОБА2: – Да, абсолютно верно. Поэтому, как бы, мы ничего плохого не делаем, співмірність не это, и легитимность Комиссии не подрываем. Вот, это первое. Скажи по банкам.

ОСОБА1: – (3 сл.).

ОСОБА2: – Скажи, что ты опрацьовуєш? Дай мне ещё чуть-чуть час. Единственное, что давай посоветуемся, скажи, пожалуйста, потому что, возможно будет ответом обращение к нам, чтоб лишний раз не задавали к нам вопросов. Вот. Добавим фразу, или конкретную, или негайно. Ну, короче, станет вопрос: «Ви нам встановили обов’язки, а сколько вы нам срока дали?». Я бы первое, что сделал, [ненормативна лексика], роз’яснення: «Ану, объясняй, сколько?», то есть, или написать протягом розумного строку, или негайно, или, [ненормативна лексика], дать строк?

ОСОБА1: – Это европеец какую-то [ненормативна лексика] придумал про розумні строки.

(відкрились двері, зайшла до кабінету помічниця ОСОБА28)

ОСОБА28: – Извините, (2 сл.) на ОСОБА12, а теперь тут ухвала, и вот он попросил у Вас уточнить, сегодня подготовильное.

ОСОБА2: – А какое подготовительное, изучи материалы, обработай иск по члену ВККС ОСОБА32, к Уполномоченной, я их не читал, хочу почитать, к Уполномоченному по правам человека, к члену. А там наказ, хорошо? Может тогда поставить негайно? Потому что, почему мы, этот там, заходи забезпечення позову, позову мы как раз подвязуем з негайністю. Ты понял, да? Сейчас себе поставлю, короче, дай пока электронку сейчас чуть-чуть доработаем. А дай мне знать, когда напишет ОСОБА11, тогда и (1 сл.) концовку, а «ОСОБА19» как раз своё сейчас подправит. Угу?

ОСОБА1: – Угу.

<…>

15.05.2019 10:56:36-11:00:31 (розмова між головою ОАСК ОСОБА2, помічником голови ОАСК ОСОБА30 та суддею ОАСК ОСОБА13).

ОСОБА30 (заходить до кабінету): – Здравствуйте.

ОСОБА2: – Всё, я прочитал. (1 сл.) не готово, но надо заменить немножко вот тут, хотя тут (2 сл.) когда зобов’язати (3 сл.), зобов’язати негайно.

ОСОБА30: –Угу.

ОСОБА2: – Под негайно слово в значенні «та».

ОСОБА30: – Угу.

ОСОБА2: – Вот как раз, я так понимаю, что это откуда (7 сл.) негайності, тут просишь, треба зобов’язати негайно (1 сл.), обов’язком є вказати потім по, ну, враховуючи скорочені строки на розгляд (2 сл.) питання.

ОСОБА30: – Я понял.

ОСОБА2: – То мы напишем «обов’язок (2 сл.)».

ОСОБА30: – Я понял.

ОСОБА2: – Перше. Друге: смотри, надо будет тут не хватает мотивации, что, что нет назначения члена.

ОСОБА30: – Угу.

ОСОБА2: – И сейчас, учитывая то, что (2 сл.) обов’язки Голови, но нам помимо указов (7 сл.), чётко написано, что якщо це (2 сл.), спір (2 сл.) к ОСОБА6 (1 сл.) не розглядається (2 сл.), не вирішується. Тут однозначно щодо (1 сл.), щодо відсутності, скажем так: «Враховуючи наявність наказу, жодного (5 сл.), враховуючи наявність наказу жодного (2 сл.) продовження терміну відносин не можна, незалежно від надуманих фактів.

ОСОБА30: – Угу.

ОСОБА2: – Потому что, смотри, єдина правова підстава - це якщо цей наказ був скасований (7 сл.) у встановленому законом порядку, навіть зупинення його для нас не достатньо, тому що, ну, так, как, надо написать. Почему? Потому что цей наказ є правовим, потому что но в принципе, смотри, каждый наказ он выданный, он реализованный фактически. Понимаешь? Он уже стал им, его нельзя просто, [ненормативна лексика], припинити, можно скасувати, враховуючи то, що на даний час докази того, що цей наказ у встановленому порядку визнаний протиправний вами не надано, то ніяких перешкод не може бути. Но суд не проверяет сейчас законность этого наказа, потому что здесь предмет не этот, здесь предмет то, что заявить о правонарушении.

ОСОБА30: – Угу.

ОСОБА2: – Суд немножко, как бы.

ОСОБА30: – Я понял.

ОСОБА2: – Усилить. А ещё один момент и о «чего ваше»? Співмірність, на основании там отказа, результаты конкурса (7 сл.), результаты конкурса не легализировать, не легитимизировать их (2 сл.). Мы просто, в связи с наличием спора за одно место, мы говорим, что пусть, человек, по которому есть спор, нет, человек, у которого нет спора, и не отменено, - работает человек на месте. Если мы потом в результате этого спора (3 сл.), пусть решают, то оно абсолютно не легитимизирует ничего, наоборот даже делает лучше участие (1 сл.) члена, которого (5 сл.) хуже чем, то, что предлагает истец.

ОСОБА30: – Угу.

ОСОБА2: – Смысл такой.

ОСОБА13 (заходить до кабінету): – Здравстуй, ОСОБА30. Здрасьте, шеф.

ОСОБА2: – Здорова.

ОСОБА13: Та ничего, супер.

ОСОБА2: – (3 сл.).

ОСОБА13: – Хорошо.

ОСОБА2: – Угу, к НАБУ будет обратная связь, ты мне скажи.

ОСОБА13: – Угу. Что у нас хорошего?

ОСОБА2: – Всё нормально.

ОСОБА13: – Сегодня ОСОБА1 что-то там грозится сделать?

ОСОБА2: – Серьёзное.

ОСОБА13: – Серьёзное, да.

ОСОБА2: – Работаем.

ОСОБА13: – В развитие моего, да? (виходить із кабінету)».

Також у ході підготовки дисциплінарної справи до розгляду дисциплінарний інспектор Вищої ради правосуддя – доповідач Волкова А.М. опрацювала протоколи допиту детективом Другого відділу детективів Першого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів НАБУ Сав’юком М.І. свідків ОСОБА5 та ОСОБА6 від 27 червня 2019 року.

Із додатків до протоколу допиту свідка ОСОБА5 від 27 червня 2016 року (стенограми показань свідка) щодо законності наказу про призначення членом ВККСУ ОСОБА11 встановлено таке:

«Слідчий: – Скажіть, будь ласка, якісь конкретні прізвища Ви можете назвати осіб, які могли б бути зацікавлені, ну в винесенні такого наказу? Чи є у Вас якісь припущення з цього приводу? ОСОБА5?

ОСОБА5: – Взагалі-то, з другої половини лютого, низка подій, які викликали у нас занепокоєння відбулося. Це, зокрема, велика кількість позовів, Окружний адміністративний суд особисто, проти окремих членів комісії, які були подані, і там швидко прийняті до розгляду, і, в тому числі, з публікаціями на сайті суду, що єсть (н/д). Ну, ми слідкуємо за сайтами судів і ми знаємо, що якісь публікації йдуть, звичайно. Але коли йдуть публікації майже по кожному, процес був, ну не по кожній, а дуже часто по процесуальних діях відносно членів комісії, це було вперше таке. Вот. І конкурс був оголошений майже одночасно з цими подіями, що стосувались. Я можу сказати, що не дивно, що проти комісії або подаються позови. Їх багато, їх там завжди десятки. Ці позови зазвичай подаються до Верховного Суду. Тому що комісія як орган приймає рішення. Ми колегіальний орган. Ми як тільки, ну, колегіально приймаємо рішення, а не окремо кожен з нас, і тут раптом з’явилися. Окремо ми знаємо також, що Зеновій Васильович звертався до цього ж суду. У нього був спір з Вищою радою правосуддя, який стосувався теж оголошення конкурсів на його посаду, на посаду заступника. Ще там їм деякі посади в середині Державної судової адміністрації. Але, ще я не можу сказати надзвичайно конкретно, що це точно пов’язано. Але те, що ці події виникли з, ну можна сказати, ну майже з конкретної дати. Вони там дуже короткий період часу, там це декілька днів було. І вони виникли ну практично одночасно. їх було так густо, багато, що, ну ми були змушені це пов’язувати.

Слідчий: – Тобто, Ви вважаєте, що проведення самого конкурсу, видання наказу, являється певним чином організованим, да, ну, бо як?

ОСОБА5: – Я думаю, що воно принаймні пов’язано, єсть. І елементи якоїсь координації, скоріше за все, прослідковуються. Тому що, я знову-таки кажу, що це і от Державна судова адміністрація, це в суді, це публікації. Це досить агресивна підтримка, ну, правда в обмеженій кількості засобів масової інформації, електронних засобів масової інформації. Вона в обмеженні, і вона досить агресивна. І, ну такі речі знову-таки, з огляду ще на те, що, як тільки виникали певні юридичні події, тут же з’являлися публікації. Вони дуже схожі були за характером, за змістом, і за емоційною складовою. Це виглядає як, принаймні, скоординовані дії.

<…>

Слідчий: – Зрозуміло. Скажіть, будь ласка, чи знайомі Ви з таким громадянином, як ОСОБА33?

ОСОБА5: – Я не знайомий з цим громадянином. Здається, можливо, ми десь бачились на якихось заходах, але я зараз не можу поєднати випадкові зустрічі з тим, що я з ним спілкувався його. Я бачусь на заходах з сотнями людей, дуже ба(н/д) часто. І прізвища деяких я знаю, і я з ними не знайомий. Але прізвище ОСОБА33 мені відомо.

Слідчий: – Скажіть, будь ласка, Вам щось відомо з приводу позову, з яким він звернувся до Окружного адміністративного міста Києва 6 травня? І позов був до комісії з добору кандидатів для призначення членами Вищою кваліфікаційною комісією суддів України, Державної судової адміністрації, третя особа ОСОБА11 про визнання протиправними дій, бездіяльності та рішень щодо проведення публічного конкурсу з добору кандидата для призначення членом Вищої кваліфікаційної комісії суддів?

ОСОБА5: – Так, звичайно, мені відомо. Позовів зараз багато в Окружному адміністративному суді. Але цей позов мені відомий ще і тому, що була, що (н/д). Секундочку. Це за яку дату позов?

Слідчий: – 6 травня 2019 року. Він звернувся до Окружного адміністративного суду.

ОСОБА5: – Це був точно позов чи це була заява про винесення ухвали про забезпечення позову?

Слідчий: – Ну, наскільки є наявною інформація, що був позов. І при цьому також був, подана заява про забезпечення позову.

ОСОБА5: – Вот, я хотів би, щоб ми перевірили, чи був там позов. Бо мені відомо, що була лише заява про забезпечення. Це можливо, відповідно до процесу адміністративного. Але після (н/д).

Слідчий: – (переб.) Так, так, я вибачаюсь.

ОСОБА5: – Да.

Слідчий: – Потім хочу зазначити, що позов, ну, згідно тої заяви, яка наявна, і наявна інформація, що позову до суду не було.

ОСОБА5: – Не подавався. О, от в цьому, оце і цікаві речі. Тому що була заява про забезпечення позову. В забезпеченні позову було відмовлено суддею. Але всередині тексту, от відмови тексту, було написано досить багато речей, які нас неприємно здивували. Ну, неприємно, так буває. Не завжди ж приємні єсть судові документи. Там були визначені строки перебування, здається, ОСОБА6. Тобто, фактично був вирішений спір по суті, на наш погляд, принаймні, при тому, що навіть позову ще не було, позовної заяви. І позовна заява так і не з’явилася. Тобто, суддя тут досить цікаво юридично поступила. Вона в забезпеченні позову відмовила, але в тексті відмови фактично вирішила спір по суті, якою ще не було, тому що ще не було позивної заяви. І вона так і не з’явилася, ця позовна заява, що викликало, ну, досить, ну, такі у нас відчуття того, що (н/д). Ну, знаєте, давайте так зовсім. Я на початку 2000-х років дуже багато бачив рейдерських якихось речей. Оця, якби це не стосувалось державного органу, я б сказав, що це серйозні рейдерські події. Але коли це стосується державного органу, ну, тут уже таку, такий термін застосовувати, мабуть, недоречно. Хоча от ми наслідки бачимо.

<…>

Слідчий: – То можна стверджувати або допускати, що у даному випадку суд вийшов за межі своїх повноважень, так? І розглянув спір по суті на стадії вирішення питання про забезпечення позову, я правильно розумію?

ОСОБА5: – Так, так. Причому ще раз кажу: тут ще додатково дивно, що позовна, позов взагалі, позовна заява так і не з’явилася.

Слідчий: – Зрозуміло. Скажіть ще, будь ласка, як Ви вважаєте, ці всі от такі дії судді, вони можуть свідчити про завідому неправосудність рішення чи судове? Я не прошу Вас давати там юридичну оцінку безпосередньо. Чи, на Вашу думку, взагалі такі дії од судці, вони могли і взагалі призвели до несприятливих наслідків, результатом од постановлення такого судового рішення?

ОСОБА5: – Вони, звичайно, призвели до, до, до негативних наслідків. Тому що, знову-таки хочу сказати, позову так і не відбулося, розгляду спору не відбулося. В інформаційний простір це було вкинуто. Це надзвичайно негативні наслідки має взагалі для репутації всієї судової системи. Тому що сумніви у людей, навіть ті, хто розуміє те, про що пишеться в цьому позові, а також знають фактичні обставини, реально знають, вони, сумніви можуть з’явитися. І для діяльності комісії це, ну, мало дійсно серйозні наслідки, негативні, я ще раз кажу, репутаційні.

<…>

Слідчий: – Понятно. Чи відомо Вам, можливо, щодо впливу на дану суддю зі сторони керівництва Окружного адміністративного суду ОСОБА2, або ОСОБА12, або, можливо, інших заступників, або керівників суду?

ОСОБА5: – Факту тиску або впливу мені невідомо. Я, єдине що хочу зараз зазначити, що з огляду на деякі інші ухвали, які видаються суддями цього суду, а також інформаційна політика цього суду на сайті цього суду, і окремих суддів на їх сторінках у фейсбуці, вона показує, що певна, певна увага, скажімо так, групи суддів, яка працює в цьому суді, я не кажу зараз всіх, вона зосереджена на подіях навколо комісії.

<…>

Слідчий: – Зрозуміло. Секундочку. Так, ОСОБА5, скажіть, будь ласка, чи відомо Вам що-небудь про такий спір, який заявлявся про забезпечення позову в такі провадження, як справа за позов об’єднане адміністративне право за позовом громадської організації «Український суспільно-правовий рух. Демократія через право», громадської організації «Громадська рада міжнародних експертів» ОСОБА8, до Голови Вищої кваліф. комісії ОСОБА5, члена Вищої кваліф. комісії ОСОБА6, третьої особи – Голова Державної судової адміністрації Вища кваліфікаційна комісія суддів, голова Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду – ОСОБА7. За участі третьої особи з самостійними умовами на предмет спору ОСОБА11 до, знову ж таки, до Голови Вищої кваліф. комісії – ОСОБА5, третьої особи - Голови Державної судової адміністрації, фізична особа ОСОБА6, Вища Кваліфікаційна комісія суддів України, про визнання протиправної бездіяльності, визнання відсутності повноважень. Що Вам відомо з цього приводу? Чи знаєте Ви про цей спір? Чи ви залучались до нього якимось чином, так, як Ви згадуєтесь тут?

ОСОБА5 - Я знаю про всі спори, звичайно. Деталей всіх спорів не пам’ятаю. А про цей теж знаю - єсть.

Слідчий: – Ви залучалися до цього провадження? Були присутні в судовому засіданні?

ОСОБА5: – Да, я не був присутній. Я не маю можливості фізичної ходити по всіх судових засіданнях. Це мій адвокат мене представляє.

Слідчий: – Скажіть, будь ласка, хто розглядав цю, цю справу? В якому суді і який.

ОСОБА5: – (переб.) Також не пам’ятаю. Може, у Вас в матеріалах єсть, я можу або підтвердити, або не підтвердити.

Слідчий: – Чи відомо Вам, що в цій справі розгляд здійснював ОСОБА1?

ОСОБА5: – Так, відомо. Це так.

<…>

Слідчий: – За наслідками од розгляду цього позову. Суддя ОСОБА1 постановив ухвалу. Ви знайомі з їх змістом? Що саме він постановив од конкретно про забезпечення, я так розумію, позову.

ОСОБА5: – (перебиває) Есть да, по забезпеченню. Ну, із того, що я пам’ятаю, ключове - це вот, відсторонення.

Слідчий: – Відсторонення Вас, чи інших її членів?

ОСОБА5: – ОСОБА6 точно був. Інших я зараз уже не пам’ятаю, тому шо я зосередився на собі тут.

Слідчий: – Скажіть, будь ласка, чи мали вони знову ж таки негативні наслідки для роботи комісії, як практичні, так і, ну, будь-які морального характеру, які мали наслідки постанови.

ОСОБА5: – (перебиває) Звичайно, у разі, коли я не маю більше жодних інших документів, ми зобов’язані виконувати це. І це означає, що, по-перше, я не можу брати участь у засіданні. Це мій обов’язок відповідно до закону. Я вже сказав, рішення приймаються колегіально. Я, якщо я відсторонений від посади голови, я не маю можливості здійснювати ті функції, які я зобов’язаний був робити, і що надавало можливість комісії так багато робити, приймати рішень і таким проводити не тільки цю процедуру кваліфікаційного оцінювання і конкурси, і інші процедури. Це практично зупинило мою участь у комісії. Ну, крім, знаєте, консультативної. Тобто, я приходив на роботу кожен день, але от так відбулося.

Слідчий: – То на Вашу думку, даної ухвали, її можна вважати законною, незаконною за наведених обставин? Як Ви вважаєте?

ОСОБА5: – Скажу відверто, це нас шокувало. Оскільки, знову таки в її тексті єсть речі, які фактично вирішили спір по суті. Тому шо відсторонення було пояснено тим, що начебто у мене не, не 6 років, а 4 роки повноважень.

<…>

Слідчий: – Скажіть, будь ласка, чи вбачається на Вашу думку, вот особиста зацікавленість суддів, яких я перерахував, нагадаю, що це ОСОБА19, ОСОБА1, ОСОБА34, їхній будь-який особистий інтерес в ухваленні даних, в постанові даних ухвал?

ОСОБА5: – Вот можу сказати, що якщо говорити про те, що комісія гальмує свою роботу, і не проводиться кваліфікаційне оцінювання, то відповідно ми не можемо проводити, або загальмуємо кваліфікаційне оцінювання суддів Окружного адміністративного суду. Як цих, так і тих, хто проходить. Як цих, так і тих, хто проходить».

Із додатків до протоколу допиту свідка ОСОБА6 від 27 червня 2019 року (стенограми показань свідка) встановлено таке:

«Таким чином, згідно із вказаними положеннями законодавства строк повноважень мене як члена ВККС України становить 6 років з дня їх набуття та спливає 05.12.2020 року. До цього часу відсутні підстави вважати про припинення або відсутність моїх повноважень.

Водночас в лютому місяці 2019 року до Окружного адміністративного суду міста Києва почали надходити позовні заяви від фізичних осіб та громадських організацій про визнання протиправною бездіяльності голови ВККС ОСОБА5, а також визнання протиправними дій окремих членів комісії і зокрема мене з посиланням на те, що нібито строк моїх повноважень як члена комісії сплив.

На мою думку, такі позови є безпідставними і не мають розглядатися в Окружному адміністративному суді м. Києва, а суд прийнявши такі заяви до розгляду, порушив правила предметної та інстанційної підсудності.

Відповідно до приписів КАС України позови про визнання незаконними рішень, дій чи бездіяльності ВККС України підсудні та мають розглядатись Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду.

Обумовлено, на мою думку, це тим, що Комісія с колегіальним органом і саме Комісія наділена відповідними повноваженнями, згідно ст. 93 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів». Окремий член комісії може здійснювати повноваження виключно в складі колегіального органу, а не самостійно.

Незважаючи на це, суддями Окружного адміністративного суду м. Києва порушено провадження в низці справ за вказаними мною позовами та здійснено ряд процесуальних дій в цих справах, в тому числі спрямованих на обмеження виконання повноважень деяких членів Комісії і зокрема мене.

<…>

Слідчий: – ОСОБА6, скажіть, будь ласка, чи відомо Вам щось з приводу можливого впливу голови Окружного адміністративного суду міста Києва, або іншого керівництва на прийняття ухвалення цих судових рішень? Чи відомо Вам щось з цього?

ОСОБА6: – Я не знаю, чи впливав Голова особисто там на, на, на суддів при прийнятті рішень. Але, я хочу сказати, що мені трапилося інтерв’ю голови цього суду в судовій юридичній газеті. Де він, ну інтерв’ю було про таке. Що, чи слід вважати легітимними там склади Верховного Суду, Вищого антикорупційного суду з огляду на ситуацію, коли рішення приймалися неповноважними членами й окремими членами комісії. Загальний, ну контекст такий. Я думаю, що це якщо погуглити і подивитися, то судової на шпальтах інтернет-видання, судової юридичної газети це, ця публікація є. Здивувало те, що Голова суду дає коментар і по суті виказує свою позицію як і суддя, і як Голова суду. Виказує позицію про те, що там категорично стверджується, що у членів комісії, ну яких він там згадує, або про яких говорить, закінчилися повноваження. Ці члени комісії не є, ну, або не були в цих процедурах легітимними, якщо можна вжити таке слово і, і так далі, і так далі. Ну, але там виказується точка зору, що там по, через наявність більшості в кого були повноваження членів комісії, можна погодитись, що там ці склади нібито як легітимні. Здається, така публікація. Мені здається, що Голова суду, будь-якого суду, не тільки цього, а в тому числі цього суду, не повинен таких заяв робити, непублічних. Ну, а якщо така заява публічно прозвучала, то я можу припустити, що й непублічно це виказувалося в суді, точка зору. Він, на мою думку, не повинен цього робити. Оскільки, він є особа на адміністративній посаді, він є Голова цього суду, і це може впливати на суддів. Когось дезорієнтувати, когось навпаки орієнтувати, хтось може побоятися зайняти власну позицію, хтось може, ну, доєднатися до думки Голови, в силу якихось обставин. Тому, це мене здивувало.

Слідчий: – ОСОБА6, скажіть, будь ласка, як Ви вважаєте, якщо взяти ці три ухвали про забезпечення позову: ОСОБА34 від 06.05-го, ОСОБА1 від 15.05-го і ОСОБА19 від 15.05-го, як Ви вважаєте, чи вплинуло воно на роботу комісії і безпосередньо на проведення кваліф. оцінювання суддів? Чи мало воно якийсь вплив?

ОСОБА6: – Я думаю, що так. Ці ухвали мали до певної міри вплив. Тому що, ну по-перше, я розмовляв з членами комісії, і, ну, скажемо так, після того, як ці всі ухвали відбувалися, у членів комісії почали з’являтися застереження по відношенню один до одного, чи. Ну, застереження, які, і чому? Ну, будь-яке судове рішення. А я наголошу, що ухвала це теж судове рішення. Треба відрізняти рішення суду. Бо судові рішення є у формі ухвал, рішень і постанов. Так вот ухвала це судове рішення. І як будь-яке судове рішення, воно має обов’язковий характер. Більше того, в цих ухвалах кругом наголошується, що вони набирають чинності негайно. І підлягають негайному виконанню. Навіть якщо оскаржити таку ухвалу в апеляційному порядку, то, якщо ця ухвала не зупинена апеляційним судом, то ця ухвала діє. На сьогодні жодна, жодна з цих ухвал апеляційним судом не зупинена. По тій причині, що справи з Окружного суду не передані в апеляційну інстанцію. І апеляційний суд ці справи в руки взяти не може. Ну так, так складається. Я не знаю чому, але так складається. Я не проти того, щоби суддя навіть помилився. Допускається в законі, що суддя може припуститися судової помилки. Але я за чесний розгляд і ревізію в усіх судових інстанціях будь-якого судового рішення. Треба дати можливість переглянути будь-які рішення будь-якій стороні, якщо вона з ним не згодна. І в апеляційному, і в касаційному порядку. Так от, що стосується цих ухвал. Поскільки ці ухвали носять обов’язковий характер. Поскільки вони негайно, ну, були прийняті до виконання. То виникла ситуація, коли члени комісії починають задаватися питанням, наскільки той чи інший член комісії може, або не може, вважатися повноважним або компетентним, ну, повноважним, да? Сісти в склад або окремої колегії, або сісти в склад, в пленарний склад комісії. От я, ну в відпустці й на лікарняному там перебував. Але інші колеги, наприклад там, там, умовно, колега ОСОБА9, да? Якщо така є ухвала, вона діє. То у членів комісії виникають ну вот такі запитання: «Чи може така колега, при наявності такої ухвали, виконувати повноваження?». Для того, щоби не ставити під сумнів, не ризикувати з законністю процедур. То такий колега, ну по умовчанню, знерухомлюється. Він перестає виконувати свою функцію, тому що він ризикує, або з одного боку порушити ухвалу суду; з іншого боку, якщо він не сідає у процедури, то це створює реальні й серйозні складнощі в роботі колегій комісій, або комісій у пленарному складі. Тому що наприклад, провести кваліфікаційне оцінювання суддів можна. Але якщо до судді є висновок Громадської ради доброчесності по відношенню до судді, то розглянути пленарно такий висновок можна тільки тоді, коли в засіданні є щонайменше 11 членів комісії. Так закон говорить. Якщо 11-ти нема, то процедура неможлива сама по собі за визначенням. Якщо таких ухвал є декілька. І уявімо, що хтось там захворів із членів комісії, а по відношенню до когось діють от такі ухвали. Може не набратися 11 осіб. І розгляд цього питання взагалі може, ну, стати неможливим. Комісія може ну, припинити виконувати свої функції за законом».

 

Стислий зміст пояснень судді ОАСК Качура І.А.

У письмових поясненнях, поданих на стадії попередньої перевірки дисциплінарної скарги, суддя Качур І.А. щодо «фіксації багатьох фрагментів розмов» зазначив, що скарга містить лише конспірологічні версії Маселка Р.А. та його власні суб’єктивні судження про участь судді Качура І.А. у якійсь «спланованій головою суду діяльності стосовно захоплення ВККС».

Стосовно процесуальних питань розгляду адміністративних справ суддя зазначив, що наразі не має доступу до матеріалів справ з огляду на ліквідацію ОАСК.

Суддя з посиланням на відомості з відкритих джерел пояснив, що у його провадженні з 3 квітня 2019 року перебувала об’єднана адміністративна справа № 640/5514/19 за позовом Громадських організацій «Український суспільно-правовий рух: демократія через право», «Громадська рада міжнародних експертів», у якій позивачі просили визнати протиправною бездіяльність Голови ВККСУ ОСОБА5 з організації роботи, неналежне здійснення загального керівництва ВККСУ, відсутність з 5 грудня 2018 року повноважень у члена ВККСУ ОСОБА6 та зобов’язати ОСОБА6 утриматися від здійснення повноважень члена ВККСУ.

Під час розгляду цієї адміністративної справи суддя Качур І.А. прийняв до розгляду адміністративний позов ОСОБА11 як третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у об’єднаній адміністративній справі № 640/5514/19 та залучив ОСОБА11 до участі в адміністративній справі № 640/5514/19 як третю особу, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору.

15 травня 2019 року суддя постановив ухвалу про задоволення заяви третьої особи із самостійними вимогами щодо предмета спору ОСОБА11 про вжиття заходів забезпечення позову, якою встановлено обов’язок Голови ВККСУ ОСОБА5 або іншого члена ВККС, який виконує обов’язки Голови ВККСУ, негайно прийняти розпорядчий акт (наказ або розпорядження) щодо включення (зарахування) ОСОБА11 до складу (штату) ВККСУ як члена ВККСУ, призначеного на підставі наказу Голови Державної судової адміністрації України № 156/к від 6 травня 2019 року, у зв’язку із припиненням повноважень члена ВККСУ ОСОБА6.

Відповідачі оскаржили ухвалу до Шостого апеляційного адміністративного суду, за результатом апеляційного перегляду 17 грудня 2019 року суд апеляційної інстанції залишив без змін ухвалу ОАСК від 15 травня 2019 року.

Суддя Качур І.А. вважає, що зазначення скаржником про порушення норм процесуального права та наявність «заговору» між суддями ОАСК є лише суб’єктивною оцінкою та не відображає реальних обставин справи. Суддя наполягає, що під час розгляду клопотання про забезпечення позову не вчинив жодних дій, які перешкоджали б роботі ВККСУ, суд лише констатував необхідність вчинення суб’єктом владних повноважень дій, що належать до його повноважень.

Стосовно строку розгляду адміністративних справ суддя Качур І.А. зазначив, що станом на 2019 рік у його провадженні перебувало більше 1500 адміністративних справ; об’єднану адміністративну справу № 640/3768/29 було витребувано з метою проведення тимчасового доступу, а потім у зв’язку з ліквідацією ОАСК передано разом з іншими справами в порядку черги та навантаження до Київського окружного адміністративного суду.

Суддя Качур І.А. у письмових поясненнях також наголосив на закінченні строку притягнення його до дисциплінарної відповідальності, адже події, про які зазначено у скарзі, відбулися з початку лютого 2019 року і до 15 травня 2019 року, дисциплінарну скаргу подано 22 травня 2022 року, тобто до набрання чинності абзацом 2 частини другої статті 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» в редакції Закону від 9 серпня 2023 року № 3304-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо негайного відновлення розгляду справ стосовно дисциплінарної відповідальності суддів».

Суддя вважає, що скаржник не додав жодних доказів чи посилань на обставини, які підтверджували б участь судді Качура І.А. у спілкуванні чи обговоренні будь-яких планів з іншими суддями ОАСК з приводу так званого «захоплення влади», так само й не надано доказів, які підтверджували б, що він приймав рішення у справі «на вимогу» будь-кого із суддів.

Крім того, суддя Качур І.А. звернув увагу, що Вища рада правосуддя на підставі звернення уповноваженого органу вже надавала оцінку його діям щодо подій, які зазначені скаржником у скарзі, про що свідчить рішення Вищої ради правосуддя від 1 вересня 2020 року «Про відмову у задоволенні клопотання Генерального прокурора Венедіктової І.В. про тимчасове відсторонення судді Окружного адміністративного суду міста Києва Качура І.А. від здійснення правосуддя у зв’язку з притягненням до кримінальної відповідальності».

Суддя Качур І.А. у письмових поясненнях, поданих на стадії підготовки дисциплінарної скарги до розгляду, зазначив, що фактичне затягування підготовки висновку про відкриття дисциплінарного провадження дисциплінарним інспектором Вищої ради правосуддя Волковою А.М. спричинило ситуацію, коли розгляд скарги, що втратила актуальність і доказову основу, ініціюється лише через три з половиною роки після її подання і вже поза межами передбачених законом строків, що є проявом зловживання пріоритетністю та спотворення самої мети дисциплінарного провадження.

На переконання судді, тривалість бездіяльності у цій справі суттєво перевищує строки, які Велика Палата Верховного Суду у справі № 9905/SCG/22/24 кваліфікувала як надмірні, що підтверджує порушення права судді на своєчасний розгляд дисциплінарної скарги та вказує на процесуальні порушення під час відкриття та розгляду дисциплінарної справи.

Стосовно порушення строків розгляду адміністративних справ суддя Качур І.А. пояснив, що у зазначений період його навантаження як судді було надзвичайно високим та, з урахуванням показників середнього часу, необхідного для розгляду окружними адміністративними судами справ адміністративного судочинства, об’єктивно позбавляло суддю можливості своєчасно виконати обов’язок щодо розгляду позовної заяви в адміністративній справі № 640/3768/19 протягом строку, встановленого процесуальним законом.

Суддя звернув увагу, що обставини надмірного навантаження та, як результат, відсутність підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності саме через порушення строку розгляду адміністративних справ у періоди значного навантаження (2018–2022 роки) вже неодноразово розглядались Вищою радою правосуддя (рішення від 14 липня 2021 року та від 21 травня 2025 року). Як зазначив суддя Качур І.А., Вища рада правосуддя детально дослідила інформацію про середні показники здійснення ним судочинства в цей період, проаналізувала стан судової системи і констатувала об’єктивну неможливість розгляду справ суддею у визначені чинним законодавством строки.

Суддя також наголосив, що скаржник Маселко Р.А. не є учасником адміністративної справи № 640/3768/19, а тому порушення його прав та інтересів під час її розгляду відсутнє. Учасники адміністративної справи не зверталися до суду з клопотанням про пришвидшення розгляду справи, окрім того, не зверталися зі скаргами про порушення суддею строків розгляду адміністративної справи.

Суддя Качур І.А. вважає, що хоча ним і було порушено процесуальні строки розгляду адміністративної справи № 640/3768/19, водночас, існували об’єктивні обставини, які впливали на порушення цих строків. Затримка розгляду справи не спричинила жодних негативних наслідків як для скаржника, так і для учасників справи.

Суддя зазначив, що в тексті ухвали Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя про відкриття дисциплінарного провадження від 3 листопада 2025 року взагалі не наведено жодних конкретних обставин чи доказів, які могли б свідчити про причетність судді до подій, описаних у скарзі. Ні ухвала про відкриття дисциплінарного провадження, ні скарга, ні загалом усі матеріали дисциплінарного провадження не містять доказів участі судді у будь-яких розмовах, які б свідчили про вчинення ним дій, які можуть становити склад дисциплінарного проступку.

Суддя пояснив, що обвинувальний акт, на який посилається Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, фактично не стосується судді Качура І.А., оскільки, попри збіг прізвища, імені та по батькові, йдеться про іншу фізичну особу з іншими анкетними даними. Судом ще не встановлено ані належність цих матеріалів саме судді Качуру І.А., ані його участь у будь-яких інкримінованих епізодах.

Суддя Качур І.А. наполягає, що «опора дисциплінарного інспектора виключно на матеріали кримінального провадження, що не пройшли судовий контроль і навіть не ідентифіковані судом як такі, що стосуються саме цієї особи», є юридично необґрунтованою, виходить за межі наданих Волковій А.М. законом повноважень і порушує фундаментальні процесуальні гарантії судді.

Стосовно строку, встановленого чинним законодавством для застосування до судді дисциплінарного стягнення, суддя Качур І.А. зазначив, що скарга Маселка Р.А. надійшла до Вищої ради правосуддя 23 травня 2022 року. Предметом скарги є дії судді у справах, що розглядались у 2019 році. Посилаючись на приписи частини одинадцятої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», суддя Качур І.А. вважає, що строк починається з наступного дня після останньої дати вчинення ним ймовірного дисциплінарного проступку, тобто з 15 травня 2019 року, а закінчується 15 травня 2022 року. У цей трирічний строк, який є граничним для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, не зараховуються: 1) дні тимчасової непрацездатності судді; 2) дні його перебування у відпустці, 3) час здійснення відповідного дисциплінарного провадження. Це означає, що в разі виникнення будь-якої із цих обставин, перебіг зазначеного строку переривається. З 22 травня 2019 року до 22 травня 2022 року суддя Качур I.А. перебував у відпустці 290 календарних днів та мав 54 дні тимчасової непрацездатності, що загалом становить 344 календарних дні. Отже, з урахуванням днів тимчасової непрацездатності та днів перебування у відпустці, строк притягнення Качура І.А. до дисциплінарної відповідальності закінчився 1 травня 2023 року.

5 серпня 2021 року Вища рада правосуддя ухвалила рішення про зупинення розподілу деяких справ (матеріалів) між членами Вищої ради правосуддя. Рішення зумовлене набранням чинності Законом України від 14 липня 2021 року № 1635-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо порядку обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя та діяльності дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя». 17 вересня 2023 року набрав чинності Закон України від 9 серпня 2023 року № 3304-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо відновлення розгляду справ стосовно дисциплінарної відповідальності суддів та забезпечення роботи Служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя», який вводиться в дію з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України “Про судоустрій і статус суддів” та деяких законів України щодо зміни статусу та порядку формування служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя». 19 жовтня 2023 року набрав чинності Закон України від 6 вересня 2023 року № 3378-ІХ «Про внесення змін до Закону України “Про судоустрій і статус суддів” та деяких законів України щодо зміни статусу та порядку формування служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя». Зазначеними законами відновлено дисциплінарну функцію Вищої ради правосуддя.

Суддя Качур І.А. вважає, що таке законодавче регулювання свідчить про безпідставність включення до строку здійснення відповідного дисциплінарного провадження стосовно судді Качура І.А. періоду з 14 липня 2021 року до 19 жовтня 2023 року, коли Вища рада правосуддя не здійснювала дисциплінарної функції.

На переконання судді, оскільки запровадження нових правил обчислення строку давності притягнення судді до відповідальності порівняно з попередньою редакцією статті 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» збільшує такий строк, а отже, погіршує становище судді, то застосування абзацу 2 частини другої статті 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» в редакції Закону від 9 серпня 2023 року № 3304-IX під час попереднього вивчення матеріалів скарги Маселка Р.А. та прийняття рішення про відкриття дисциплінарної справи або відмову в її відкритті, суперечитиме статті 58 Конституції України. Суддя вважає, що встановлений законом строк для застосування до нього дисциплінарного стягнення закінчився.

Суддя також зауважив, що оголошена судді ОСОБА1 підозра частково ґрунтується, в тому числі, на фактах, які у часі та по суті є такими ж, якими обґрунтовано оголошені суддям ОАСК ОСОБА2, ОСОБА12 підозри у кримінальному провадженні № ____ від 5 серпня 2019 року, досудове розслідування в якому завершено, що у разом із зазначеними вище процесуальними порушеннями викликає обґрунтований сумнів у дотриманні органом досудового розслідування гарантії статті 4 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою заборонено переслідування або судовий розгляд іншого «правопорушення», якщо воно виникає з ідентичних фактів або фактів, які однакові по суті.

Як зазначив суддя Качур І.А., Вища рада правосуддя на підставі звернення уповноваженого органу вже надавала оцінку його діям щодо подій, які зазначені скаржником у цій дисциплінарній скарзі, а також матеріалам кримінального провадження, що були долучені органом досудового розслідування до матеріалів клопотання про відсторонення судді, та Вища рада правосуддя ухвалила рішення, яким встановлено відсутність підстав для відсторонення судді Качура І.А. від відправлення правосуддя. Рішення Вищої ради правосуддя від 1 вересня 2020 року є чинним та ніким не оскаржувалося. На думку судді, наразі скаржник намагається фактично здійснити переоцінку фактів та самого рішення Вищої ради правосуддя, вимагає його звільнення всупереч установленим Вищою радою правосуддя обставинам.

Суддя також зауважив, що 17 листопада 2025 року йому було надано доступ до матеріалів дисциплінарної справи, після ознайомлення з якими суддя вимушений констатувати, що вони не містять, як і не містили на день відкриття дисциплінарного провадження, жодного належного та допустимого доказу, який підтверджував би причетність судді до обставин, викладених у дисциплінарній скарзі.

Суддя Качур І.А. зазначив, що дисциплінарне провадження щодо нього не ґрунтується на встановлених фактах і належних доказах, а його розгляд лише на підставі непідтверджених припущень та публічних висловлювань скаржника суперечить принципам правової визначеності, об’єктивності та презумпції невинуватості, закріпленим у Конституції України та практиці Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ). Суддя вважає, що відсутність доказів та відсутність реального суспільного резонансу унеможливлює притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

 

Висновки Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя

Щодо дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 2 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»

Згідно з пунктом 7 частини другої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є розумні строки розгляду справи судом.

Як визначено пунктом 1 частини сьомої статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», суддя зобов’язаний, зокрема, справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства.

Судді повинні усвідомлювати особисту відповідальність за розгляд справ у встановлені законом строки, за якість розгляду справ, не допускати фактів зволікання, вживати всіх необхідних заходів з метою неухильного дотримання процесуальних строків.

Безперечно, наведене навантаження судді Качура І.А. та статистичні показники прийнятих рішень є надзвичайно високими, проте з урахуванням показників середнього часу, необхідного для розгляду окружними адміністративними судами справ адміністративного судочинства, зважаючи на постановлення рішення про розгляд адміністративної справи № 640/3768/19 в порядку спрощеного провадження, суддя об’єктивно мав можливість своєчасно виконати обов’язок щодо розгляду об’єднаної адміністративної справи № 640/3768/19 протягом розумного строку.

Зокрема, врахуванню підлягає той факт, що розгляд справи призначено в порядку спрощеного провадження без виклику сторін, обсяг доказів не є надмірним, а правовідносини – складними, про що, власне, свідчить рішення суду розглядати справу в порядку спрощеного провадження.

Процесуальна поведінка учасників справи також не свідчить про те, що ними вживались будь-які дії, що слугували б підставами вважати, що саме учасники справи перешкоджають руху судового процесу та затягують його (подання численних клопотань, заяв про відвід тощо).

На окрему увагу заслуговує факт, що з 11 березня 2019 року до 15 грудня 2022 року суддя Качур І.А. ухвалив 1539 рішень, у тому числі щодо спорів, що надішли у провадження судді значно пізніше – у 2020–2022 роках (наприклад, рішення в адміністративних справах № 640/25231/20, № 640/25322/21, № 320/483/22).

Безперечно, суддя не зобов’язаний розглядати справи в порядку хронології їх надходження до його провадження. Натомість він може і навіть в окремих випадках зобов’язаний розглядати окремі категорії справ першочергово, ураховуючи предмет спору чи інші обставини. Проте така реалізація суддею суддівського розсуду та дискреції не повинна здійснюватися в такий спосіб, щоб в учасників справ складалося враження, що вони зазнають дискримінаційного поводження, що суддя з якихось суб’єктивних міркувань затягує розгляд тих чи інших конкретних справ, або й взагалі не бажає брати участі в їх розгляді. Аналогічну позицію висловила Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя в рішенні від 19 березня 2025 року № 575/3дп/15-25.

Суддя Качур І.А. відкрив спрощене провадження без виклику сторін в адміністративній справі № 640/3768/19 11 березня 2019 року, ухвалою від 11 квітня 2019 року в одне провадження об’єднав адміністративні справи №№ 640/3768/19, 640/3769/19, 640/3770/19 та постановив подальший розгляд та вирішення адміністративних справ здійснювати в межах об’єднаної адміністративної справи.

Жодних інших процесуальних дій в об’єднаній адміністративній справі № 640/3768/19 суддя Качур І.А. не вчиняв.

З огляду на надмірне навантаження строк перебування адміністративної справи № 640/3768/19 у провадженні судді все ж значно перевищує законодавчо визначений, а відсутність вчинення процесуальних дій та заходів щодо розгляду справи свідчить про те, що суддя Качур І.А. не вживав заходів щодо розгляду справи протягом розумного строку, навіть за умов понаднормового навантаження.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 14 листопада 2024 року в справі № 990SCGC/11/24 зазначила, що обов’язковою умовою для встановлення у діях судді ознак дисциплінарного проступку у виді затягування розгляду справи є наявність обставин, які свідчать, що таке мало місце у зв’язку з безпідставним невчиненням суддею дій, спрямованих на забезпечення розгляду справи (заяви, скарги) у строк, визначений законом, або умисним вчиненням дій (бездіяльності), що призвело до затягування строків розгляду справи (заяви, скарги). Сам факт порушення строку розгляду справи (заяви, скарги) без встановлення вказаних обставин не може бути підставою для дисциплінарної відповідальності судді.

Критеріями оцінки належної поведінки судді в аспекті дисциплінарного проступку, який ставиться за провину судді, можуть бути: своєчасне призначення справи до розгляду; розумні часові інтервали між судовими засіданнями; обґрунтованість відкладення судових засідань чи оголошення в них перерв; обґрунтованість та своєчасність повернення матеріалів на доопрацювання чи повернення додаткових матеріалів; повнота підготовки справ до розгляду; повнота вжитих суддею заходів щодо усунення обставин, які унеможливлюють розгляд справи чи спричиняють його затягування; належність та дієвість контролю з боку судді за виконанням службових обов’язків відповідальними працівниками суду, у тому числі щодо формування та надсилання судових повісток (іншої кореспонденції), за своєчасністю виконання запитів суду іншими органами тощо.

Велика Палата Верховного Суду наголосила, що якщо йдеться про безпідставне затягування розгляду справи, то таке може бути вчинено лише умисно. Суддя усвідомлює, що не має об’єктивних перешкод для розгляду справи (заяви, скарги) у строки, установлені законом, однак цього не виконує, а спрямовує свої дії чи бездіяльність на затягування розгляду.

Натомість суб’єктивна сторона дисциплінарного проступку «невжиття суддею заходів щодо розгляду справи (заяви, скарги) у строки, передбачені законом» характеризується недбалістю як формою вини. Тобто, суддя через погану організацію своєї роботи, недостатню компетентність тощо, не маючи об’єктивно непереборних перешкод, не вжив відповідних процесуальних заходів для своєчасного розгляду справи (заяви, скарги), хоча повинен був і міг усвідомлювати можливість внаслідок цього порушення строків розгляду справи (заяви, скарги) та інших негативних наслідків.

Європейський суд з прав людини (далі – ЄСПЛ) зазначив, що обґрунтованість тривалості судових проваджень повинна бути оцінена з урахування таких критеріїв, заснованих практикою Суду, як складність справи, внесок заявника і відповідних органів влади, а також предмет спору. Крім того, згідно з практикою ЄСПЛ окремі категорії справ можуть потребувати оперативнішого вирішення судом ніж інші (посібник зі статті 6, пункти 279-283, 303. URL: https://ks.echr.coe.int/documents/d/echr-ks/guide_art_6_civil_ukr).

Статтею 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження за наявності підстав, передбачених пунктом 2 частини першої цієї статті, зокрема за безпідставне затягування або невжиття суддею заходів щодо розгляду заяви, скарги чи справи протягом строку, встановленого законом, зволікання з виготовленням вмотивованого судового рішення, несвоєчасне надання суддею копії судового рішення для її внесення до Єдиного державного реєстру судових рішень.

Як уже зазначалось, розмежування дисциплінарних проступків у виді «затягування розгляду справи» і «невжиття суддею заходів щодо розгляду справи (заяви, скарги) у строки, передбачені законом» полягає у формі вини.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 30 січня 2025 року у справі № 990SCGC/17/24 зазначила, що за умисної форми вини суддя усвідомлює, що порушує норми процесуального права і що це порушення пов`язане з порушенням прав людини та основоположних свобод, проте ігнорує цю обставину. За грубої недбалості суддя не усвідомлює, що порушує норми процесуального права, пов`язані з порушенням прав людини та основоположних свобод, втім відповідно до характеру допущеного порушення міг і повинен був це усвідомлювати.

Дисциплінарна практика Вищої ради правосуддя свідчить про те, що вина розкриває не лише ставлення судді до вчиненого ним дисциплінарного проступку, а й вказує на її форми – умисел або необережність. Якщо суддя розуміє характер своїх дій і допускає їх настання, то йдеться про прямий умисел (суддя бажав або свідомо допускав настання несприятливих наслідків для учасників справи тощо). Непрямий умисел характерний для дій судді, коли суддя усвідомлює настання несприятливих наслідків і допускає таку можливість через байдуже ставлення до наслідків своїх дій чи бездіяльності. Дисциплінарні проступки здійснюються і не навмисно, у такому разі необхідно говорити про необережність у виді самовпевненості або недбалості. Перший вид характеризується тим, що суддя передбачає суспільно шкідливі наслідки своєї поведінки, але без достатніх на те причин легковажно розраховує їх попередити. У другому – суддя не передбачає шкідливих наслідків своєї поведінки, хоча, якби суддя був уважним та завбачливим, то повинен був і міг би їх передбачити. Недбалість вказує на безвідповідальне та зневажливе ставлення судді до виконання покладених на нього обов’язків, до інтересів суспільства та інших осіб (рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 28 лютого 2024 року № 596/2дп/15-24, Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 31 березня 2025 року № 662/1дп/15-25, Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 21 травня 2025 року № 1082/3дп/15-25).

З метою належної кваліфікації за ознакою суб’єктивної сторони складу дисциплінарного проступку, передбаченого пуктом 2 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», який вчинив суддя Качур І.А., логічним є висновок за аналізом досліджених матеріалів НСРД, а саме розмов судді ОСОБА1 з іншими суддями ОАСК, про те, що форма його вини характеризується прямим умислом, про що свідчать, зокрема, розмови судді ОСОБА1 з головою ОАСК ОСОБА2, що відбулися 6 березня 2019 року – наступного дня після надходження позовів ОСОБА3 до ОАСК.

Зміст цих розмов свідчить про узгодженість дій між суддями Качуром І.А. та ОСОБА2 щодо подання значної кількості позовів до ВККСУ з метою створення конфлікту інтересів між суддями ОАСК та ВККСУ.

Аналогічною за змістом є і цитована вище розмова від 11 березня 2019 року, яка свідчить про обізнаність судді Качура І.А. із планами голови суду ОСОБА2 щодо подання до ОАСК комплексу штучних позовів з метою впливу на членів ВККСУ, більше того – активну участь у цих планах («ОСОБА1: – Сейчас до конца недели подадут ещё. ОСОБА2: – Всё верно, сейчас там ВККС немножко [ненормативна лексика] от такой подачи»).

2 квітня 2019 року між суддями ОАСК ОСОБА2 та ОСОБА27 відбулася розмова, з якої вбачається факт обговорення питання про об’єднання адміністративних справ у провадженні судді Качура І.А., при цьому суддя ОСОБА2 повідомляє, що «сейчас я ОСОБА1 скажу, пусть забирает», «я его сориентирую, что получишь от ОСОБА35 ухвалу, объедини. Вот и всё».

Того ж дня, пізніше, суддя ОСОБА2 повідомляє судді ОСОБА1 про обставини передання йому для об’єднання справ, на що суддя ОСОБА1 відповідає: «Прекрасно».

Зазначене вище свідчить про те, що суддя Качур І.А. допустив істотне порушення строків розгляду об’єднаної адміністративної справи № 640/3768/19 саме з прямим умислом, що становить склад дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 2 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме безпідставне затягування суддею розгляду справи протягом строку, встановленого законом.

В означеному контексті Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя зауважує, що такі дії судді Качура І.А. підлягають також кваліфікації відповідно до пункту 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», згідно з яким суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження з підстав допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояв неповаги до інших суддів, адвокатів, експертів, свідків чи інших учасників судового процесу.

 

Щодо дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»

Приймаючи присягу, зміст якої визначений статтею 57 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», суддя урочисто присягає об’єктивно, безсторонньо, неупереджено, незалежно, справедливо та кваліфіковано здійснювати правосуддя від імені України, керуючись принципом верховенства права, підкоряючись лише закону, чесно і сумлінно здійснювати повноваження та виконувати обов’язки судді, дотримуватися етичних принципів і правил поведінки судді, не вчиняти дій, що порочать звання судді або підривають авторитет правосуддя.

У преамбулі Кодексу суддівської етики, затвердженого ХІ черговим з’їздом суддів України 22 лютого 2013 року (у редакції, чинній на день вчинення суддею дисциплінарного проступку, далі – Кодекс суддівської етики), закріплено, що судді України, усвідомлюючи значимість своєї місії, з метою зміцнення та підтримки довіри суспільства до судової влади вважають, що зобов’язані демонструвати і пропагувати високі стандарти поведінки, у зв’язку з чим добровільно беруть на себе більш істотні обмеження, пов’язані з дотриманням етичних норм як у поведінці під час здійснення правосуддя, так і в позасудовій поведінці.

Суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду. Суддя має докладати всіх зусиль до того, щоб на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини його поведінка була бездоганною (статті 1, 3 Кодексу суддівської етики).

Стаття 19 Кодексу суддівської етики встановлює, що суддя повинен враховувати, що соціальні взаємовідносини чи будь-які інші стосунки та втручання з боку органів державної влади не мають впливати на поведінку судді.

Після затвердження XX черговим з’їздом суддів України змін до Кодексу суддівської етики у редакції від 18 вересня 2024 року зазначені вище статті не зазнали суттєвих змін у частині наведених положень, які спрямовані на встановлення етичних стандартів, пов’язаних зі статусом судді.

Відповідно до преамбули Бангалорських принципів поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23 (далі – Бангалорські принципи), довіра до судової системи, а також до авторитету судової системи, зокрема в питаннях моралі та чесності судових органів, посідає першочергове місце в сучасному демократичному суспільстві.

Необхідність того, щоб судді індивідуально та колективно ставилися до своєї посади як до поважної та почесної, розуміючи ступінь довіри суспільства, та докладали всіх зусиль для підтримання та подальшого розвитку довіри до судової системи. Заохочення та підтримання високих стандартів поведінки суддів є безпосереднім обов’язком судових органів кожної держави.

Бангалорські принципи мають на меті встановлення стандартів етичної поведінки суддів. Вони адресовані суддям для використання як інструкції.

Згідно з пунктами 1.3, 1.6 Бангалорських принципів (Перший показник. Незалежність) суддя не тільки виключає будь-які взаємовідносини, що не відповідають посаді, чи втручання з боку органів законодавчої та виконавчої влади, але й робить це таким чином, щоб це було зрозуміло навіть сторонньому спостерігачу. Суддя виявляє та підтримує високі стандарти поведінки суддів з метою зміцнення суспільної довіри до судових органів, що має першочергове значення для підтримання незалежності судових органів.

Відповідно до принципу об’єктивності Другого показника Бангалорських принципів об’єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов’язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття.

Пунктами 2.1, 2.2 зазначеного принципу встановлено, що при виконанні своїх обов’язків суддя вільний від будь-яких схильностей, упередженості чи забобонів. Поведінка судді в процесі засідання та за стінами суду має сприяти підтримці та зростанню довіри суспільства, представників юридичної професії та сторін у справі до об’єктивності суддів та судових органів.

Згідно з пунктами 3.1, 3.2 Бангалорських принципів (Третій показник. Чесність та непідкупність) суддя демонструє поведінку, бездоганну навіть з точки зору стороннього спостерігача. Спосіб дій та поведінка судді мають підтримувати впевненість суспільства в чесності та непідкупності судових органів. Недостатньо просто чинити правосуддя, потрібно робити це відкрито для суспільства.

Пунктами 4.1, 4.2 принципу дотримання етичних норм Четвертого показника Бангалорських принципів встановлено, що суддя дотримується етичних норм, не допускаючи прояву некоректної поведінки при здійсненні будь-якої діяльності, що пов’язана з його посадою. Поведінка судді має відповідати високому статусу його посади.

Суддя не повинен діяти чи дозволяти іншим діяти у такий спосіб, щоб можна було зробити висновок, що будь-хто неналежно впливає на здійснення суддею його повноважень (пункт 4.9 Бангалорських принципів).

У пункті 22 Висновку № 3 Консультативної ради європейських суддів (далі – КРЄС) до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема питання етики, несумісної поведінки та безсторонності, зазначено, що методи, які використовуються суддями для вирішення спорів, повинні завжди викликати довіру. Поведінка суддів у їхній професійній діяльності розглядається громадськістю як необхідна складова довіри до судів. Повноваження, надані суддям, тісно пов’язані із цінностями правосуддя, справедливості та свободи. Стандарти поведінки, що застосовуються до суддів, випливають із цих цінностей і є передумовами довіри до здійснення правосуддя.

Зокрема, у пунктах 49, 50 Висновку № 3 Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів, зазначено, що судді у своїй діяльності повинні керуватися принципами професійної поведінки; завжди обирати такий підхід, який є безстороннім та виглядає таким ззовні, не допускаючи проявів фаворитизму або дійсної чи видимої упередженості, та демонструвати увагу до всіх осіб, які беруть участь у судовому процесі або на яких такий процес впливає, з рівноправним ставленням до сторін, підтримуючи баланс між сторонами та забезпечуючи чесний розгляд для кожної зі сторін.

Отже, особливості посади професійного судді полягають в уособленні державної влади шляхом здійснення правосуддя на засадах верховенства права, законності та справедливості, а статус судді передбачає найвищий рівень правової свідомості та професійної відповідальності перед суспільством, що повинно стверджуватися суддями у спосіб неухильного дотримання норм законодавства під час розгляду справ з метою забезпечення права на справедливий суд та захисту прав і свобод особи.

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дослідила доводи, викладені у дисципліраній скарзі, у тому числі посилання скаржника на відео, опубліковане на офіційному YouТube-каналі НАБУ за посиланням: https://nabu.gov.ua/news/novyny-rozyasnennya-shchodo-obshukiv-v-okruzhno....).

За результатами ознайомлення з вищевказаною інформацією, що стала доступна широкому загалу та викликала значний суспільний резонанс, слід зазначити про обґрунтованість доводів дисциплінарної скарги Маселка Р.А. про те, що подання ОСОБА3 позовів (об’єднана адміністративна справа № 640/3768/19), а також забезпечення позову в об’єднаній адміністративній справі № 640/5514/19 створило у стороннього спостерігача і суспільства в цілому враження створення суддями ОАСК, у тому числі головою ОАСК ОСОБА2, штучного конфлікту інтересів з ВККСУ.

Цитовані фрагменти розмов судді ОСОБА1 з головою суду ОСОБА2 та іншими суддями ОАСК підтверджують факт обізнаності судді Качура І.А. про організацію більшістю суддів ОАСК заходів впливу на членів ВККСУ, частиною яких були об’єднана адміністративна справа № 640/3768/19 та забезпечення позову в об’єднаній адміністративній справі № 640/5514/19, навіть більше – активну участь судді Качура І.А. у цих процесах, водночас суддя не вживав будь-яких заходів, доступних йому, аби перешкодити таким планам, що, зокрема, підтверджують розмови 15 травня 2019 року – у день постановлення ухвали про забезпечення позову в об’єднаній адміністративній справі № 640/5514/19, зміст якої суддя Качур І.А. узгоджував із суддею ОСОБА2 після детального обговорення тотожної ухвали із суддею ОСОБА19 («ОСОБА2: – Сейчас себе поставлю, короче, дай пока электронку сейчас чуть-чуть доработаем. А дай мне знать, когда напишет ОСОБА11, тогда и (1 сл.) концовку, а “ОСОБА19” как раз своё сейчас подправит. Угу? ОСОБА1: – Угу»).

Категорію «авторитет правосуддя» було розкрито в рішенні ЄСПЛ у справі «Моріс проти Франції» від 23 квітня 2015 року (заява № 29369/10), у якому, зокрема, вказано, що питання стосовно функціонування судової системи, а саме інституції, яка є необхідною для демократичного суспільства, належать до сфери суспільного інтересу. Вираз «авторитет судової влади» включає в себе, зокрема, ідею, що суспільство в цілому поважає суди і впевнене в їх можливості виконувати зазначені функції. Йдеться, зокрема, про впевненість, яку повинні викликати суди в демократичному суспільстві у громадськості в цілому (пункти 128 – 130 зазначеного рішення).

Авторитет суду нерозривно пов’язується із авторитетом судді, оцінкою його поведінки, як під час здійснення правосуддя, так і поза межами судового засідання.

Авторитет правосуддя – це сукупність об’єктивних і суб’єктивних ознак, які, зокрема, мають вселяти повагу до суду у громадськості в демократичному суспільстві.

Підтримання високих стандартів поведінки вимагає від суддів уникнення створення враження неналежної поведінки, як професійної, так і особистої. Суддя має усвідомлювати, що він представляє судову владу держави, та не допускати зі свого боку поведінки, що може зашкодити авторитету суду. Має бути не тільки реально вільним від будь-якого впливу, але й вільним від цього в очах розумного спостерігача.

У іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана.

Суддя повинен поважати закон, додержуватися його та за будь-яких обставин дбати про те, щоб його дії сприяли посиленню переконаності громадськості у доброчесності та неупередженості суду (Коментар до Кодексу суддівської етики, затверджений рішенням Ради суддів України від 4 лютого 2016 року № 1).

Гарантії судової незалежності та безсторонності суду вимагають, щоб окремі судді були незалежними від надмірного впливу не лише ззовні, а й зсередини самої судової влади. Така внутрішня незалежність суддів вимагає, щоб вони були вільними від вказівок і тиску їхніх колег-суддів або тих, хто здійснює в суді адміністративні повноваження, наприклад, голови суду. Відсутність достатніх гарантій, що забезпечують незалежність суддів усередині судової системи може бути достатньою підставою, щоб дійти висновку, що сумніви щодо незалежності і безсторонності суду можна вважати об’єктивно обґрунтованими (пункт 137 рішення ЄСПЛ від 6 жовтня 2011 року у справі «Агрокомплекс проти України», заява № 23465/03).

У постанові Пленуму Верховного Суду від 18 вересня 2020 року № 13 «Про деякі аспекти незалежності та підзвітності судової гілки влади» зазначено, що авторитет судової влади залежить від дій кожного судді. Тільки для захисту прав і свобод людини суддя може і повинен використовувати свої повноваження. І саме для цього судді отримують свою незалежність, яка не є ані привілеєм, ані шляхом до збагачення. Незалежний суд є основою вільної, демократичної та правової держави. І для судді немає і не може бути ніякої іншої мети, окрім верховенства права та захисту прав людини. Саме цими цінностями керується Верховний Суд у своїй діяльності.

На національному рівні «авторитет правосуддя» розуміється як сукупність об’єктивних і суб’єктивних ознак, які характеризують діяльність з відправлення правосуддя, таких як справедливість провадження, незалежність правосуддя, безсторонність, публічність, моральність, та які мають вселяти повагу до суду у громадськості в демократичному суспільстві. Під авторитетом судової влади потрібно розуміти як визнання за судовою владою видатних досягнень, здібностей, особливого становища та статусу в державі, так і значення її впливу на довіру осіб до неї. Схожою термінологією наділено і поняття «авторитет судді», який виступає як представник судової влади та є зовнішнім втіленням і подальшою демонстрацією її авторитету (Коментар до Кодексу суддівської етики, затверджений рішенням Ради суддів України від 4 лютого 2016 року № 1).

Пунктом 1 частини дев’ятої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що істотним дисциплінарним проступком або грубим нехтуванням обов’язками судді, що є несумісним зі статусом судді або виявляє його невідповідність займаній посаді, може бути визнаний, зокрема, будь-який з таких фактів: суддя допустив поведінку, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, у тому числі в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших етичних норм та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.

Велика Палата Верховного Суду у рішенні від 17 січня 2019 року (справа № 11-1010сап18) звернула увагу на те, що за приписами Закону України «Про судоустрій і статус суддів» обов’язковим наслідком допущення суддею неетичної поведінки, за яку його можна притягнути до дисциплінарної відповідальності, є те, що така поведінка має підривати авторитет правосуддя.

Аналіз суб’єктивних та об’єктивних ознак дисциплінарного правопорушення дає підстави визначити дисциплінарний проступок судді як винне, протиправне порушення професійних обов’язків або загальновизнаних морально-етичних вимог, які ставляться до судді, що призвело чи могло призвести до негативних наслідків.

Об’єктивна сторона дисциплінарного проступку передбачає наявність умислу в діях судді, свідомого порушення ним встановлених законом вимог та настання / можливість настання негативних наслідків.

Кваліфікація діяння – це точна правова оцінка конкретного діяння, яка полягає у встановленні точної відповідності між ознаками вчиненого діяння та ознаками, визначеними законом. Юридичною підставою кваліфікації діяння є його склад. Наслідки вчинення певних дій у кожному конкретному випадку мають бути встановлені й поставлені у вину суб’єктові дисциплінарного правопорушення, якщо між його діянням і наслідками існує причинний зв’язок. Настання описаних у законі наслідків є свідченням того, що вони виконують роль обставин, які надають проступку кваліфікованого виду.

У постанові Пленуму Верховного Суду від 18 вересня 2020 року № 13 «Про деякі аспекти незалежності та підзвітності судової гілки влади» зазначено: «Авторитет судової влади залежить від дій кожного судді.

Компетентність, етичність, доброчесність, нульова толерантність до корупції, недопущення зовнішнього або внутрішнього втручання, відмова від особистих зв’язків, непрозорих процедур та телефонного права – це стовпи, на яких будується справедливий суд.

Тільки для захисту прав і свобод людини суддя може і повинен використовувати свої повноваження. І саме для цього судді отримують свою незалежність, яка не є ані привілеєм, ані шляхом до збагачення.

Незалежний суд є основою вільної, демократичної та правової держави. І для судді немає і не може бути ніякої іншої мети, окрім верховенства права та захисту прав людини. Саме цими цінностями керується Верховний Суд у своїй діяльності.

Суди відіграють ключову роль у питанні боротьби зі злочинністю, оскільки закон покладає на них обов’язок з відправлення правосуддя, починаючи від судового контролю за здійсненням досудового розслідування і завершуючи розглядом справ по суті в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій.

Верховний Суд як найвищий суд у системі судоустрою, реалізовуючи повноваження із забезпечення незалежності та відповідальності судової влади, вважає за необхідне висловити свою позапроцесуальну позицію щодо ситуації з публікацією НАБУ записів, зроблених, за інформацією НАБУ, у кабінеті голови Окружного адміністративного суду міста Києва.

Правову оцінку цим записам може бути надано тільки в процесуальний спосіб під час розгляду кримінального провадження по суті в разі надходження його до суду.

Однак Пленум Верховного Суду змушений констатувати, що судовій владі завдано значної шкоди від змісту зазначених записів. Це несе в собі ризик серйозного порушення цінностей, на яких будується незалежний і справедливий суд, та зводить нанівець щоденні зусилля тисяч суддів з підвищення довіри громадян до суду.

У ситуації, що склалася, Пленум Верховного Суду закликає всіх суддів усіма своїми діями та вчинками як у судовому процесі, так і поза його межами демонструвати високі стандарти правосуддя та етичної поведінки, незалежність і неупередженість у прийнятті рішень, підтверджуючи таким чином вірність присязі судді».

Також слід зауважити, що у 2020 році понад 25 000 громадян підписали петицію до Президента України про ліквідацію ОАСК (https://petition.president.gov.ua/petition/102742).

Президент України, реагуючи на петицію, вніс до парламенту як невідкладний проєкт Закону «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва». Пояснюючи причину внесення цього проєкту, Президент України зазначив: «Сьогодні я вношу до парламенту законопроєкт про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва. Суду, який так і не зміг повернути довіру до себе, але впорався з поверненням скандалів і дивних рішень, далеких від розуміння справедливості. Досить сейфів, набитих мільйонами готівки, у пов’язаних із керівництвом суду осіб або очікування чергових записів скандальних розмов з кабінетів суддів, які думають, що переважують усе в нашій країні. Суд, одним рішенням якого може бути поставлений хрест на будь-якому досягненні держави, будь-якій реформі, буде ліквідований. Сприймайте це як сигнал до будь-якого суду, який зрадив повазі до закону» (https://bit.ly/3y1MuBi).

13 грудня 2022 року Верховна Рада України прийняла Закон України № 2825-ІХ «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду».

Отже, як активні узгоджені дії деяких суддів ОАСК, у тому числі і судді Качура І.А., щодо узурпації влади, штучного створення конфлікту інтересів з ВККСУ, так і пасивність судді, що полягала в толеруванні таких порушень, свідчать про те, що суддя Качур І.А. продемонстрував поведінку, яка не відповідає етичним стандартам, підриває суспільну довіру до суду, авторитет судової влади та впевненість суспільства в чесності та непідкупності суддів.

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя доходить висновку, що вчинені суддею Качуром І.А. дисциплінарні проступки свідчать про те, що суддя допускає можливість використання наданих йому суддівських повноважень всупереч змісту та цілі інституту суду як такого, а зокрема для зловживання ними, тиску на інші органи державної влади та посадових осіб, що є одним з найсуворіших юрисдикційних порушень, яке може бути допущене суддею.

Ураховуючи характер дисциплінарного проступку, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що суддя Качур І.А. вчинив істотний дисциплінарний проступок, адже своїми діями допустив поведінку, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, що є несумісним зі статусом судді (пункт 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

 

Щодо дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 6 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя під час відкриття дисциплінарної справи установила, що наведені в дисциплінарній скарзі та встановлені фактичні обставини можуть вказувати на наявність у діях судді ОАСК Качура І.А. ознак дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 6 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме неповідомлення суддею Вищої ради правосуддя та Генерального прокурора про випадок втручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя, у тому числі про звернення до нього учасників судового процесу чи інших осіб, включаючи осіб, уповноважених на виконання функцій держави, з приводу конкретних справ, що перебувають у провадженні судді, якщо таке звернення здійснено в інший, ніж передбачено процесуальним законодавством спосіб, упродовж п’яти днів після того, як йому стало відомо про такий випадок.

Відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 3 жовтня 2019 року № 2593/0/15-19 (https://hcj.gov.ua/doc/doc/3056) до Вищої ради правосуддя 12 липня 2019 року надійшло повідомлення судді ОАСК Качура І.А. про втручання в його діяльність як судді щодо здійснення правосуддя (вх. № 3534/0/6-19), в якому суддя зазначив, що дії слідчих НАБУ дають підстави стверджувати про здійснення на нього як на головуючого в адміністративній справі № 640/5514/19 тиску з метою досягнення позитивного результату для певних осіб у цій справі та свідчать про пряме втручання правоохоронних органів у процес здійснення судочинства. За результатами розгляду повідомлення Вища рада правосуддя вирішила: внести до Генеральної прокуратури України подання про притягнення до встановленої законом відповідальності осіб, якими допущено бездіяльність, яка полягає у невнесенні до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей, викладених у повідомленні судді ОАСК Качура І.А.; звернути увагу Генерального прокурора на дотримання приписів статті 19 Конституції України, статті 214 КПК України щодо обов’язку уповноважених органів здійснювати фіксацію надання відомостей про кримінальні правопорушення; звернути увагу Директора НАБУ, що процесуальна діяльність органів досудового розслідування не може порушувати гарантії незалежності суддів відповідно до статей 126, 129 Конституції України та статті 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Моніторингом інформації на офіційному вебсайті Вищої ради правосуддя (https://hcj.gov.ua/intervention?field_number_value=&title=%D0%BA%D0%B0%D...) установлено, що суддя Качур І.А. звертався до Вищої ради правосуддя та Генерального прокурора із повідомленням від 29 серпня 2029 року (вх. № 3534/1/6-19 від 11 вересня 2019 року) про те, що адвокат ОСОБА36 в інтересах ОСОБА6 вчиняє спроби тиску на суддю Качура І.А. з метою досягнення позитивного результату в адміністративній справі № 640/5514/19 (https://hcj.gov.ua/sites/default/files/field/resolution/3534-1-6-19_.pdf).

Вища рада правосуддя рішенням від 10 жовтня 2019 року № 2655/0/15-19 затвердила висновок члена Вищої ради правосуддя Гречківського П.М. про відсутність підстав для вжиття заходів щодо забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя за повідомленням судді Качура І.А. (https://hcj.gov.ua/sites/default/files/field/3534-1-6-19_vysnovok.pdf).

Будь-яких інших повідомлень про випадки втручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя, у тому числі про звернення до нього учасників судового процесу чи інших осіб, включаючи осіб, уповноважених на виконання функцій держави, з приводу адміністративних справ № 640/3768/19, № 640/5514/19, моніторингом інформації на офіційному вебсайті Вищої ради правосуддя не установлено, що зумовило висновок про необхідність повного з’ясування та кваліфікації в порядку дисциплінарного провадження після відкриття дисциплінарної справи та відповідної правової оцінки Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя.

Водночас під час дисциплінарного провадження Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя із досліджених доказів установила наявність прямого умислу в діях судді Качура І.А. під час перебування у його провадженні об’єднаної адміністративної справи № 640/3768/19 у контексті затягування строків її розгляду з метою створення штучного конфлікту інтересів з ВККСУ та дій щодо забезпечення позову в об’єднаній адміністративній справі № 640/5514/19 з цією ж метою.

Згідно з пунктом 21 Висновку № 3 (2002) КРЄС судді повинні за всіх обставин діяти безсторонньо, щоб забезпечити відсутність правомірних підстав у громадян підозрювати якусь упередженість. Щодо цього безсторонність повинна бути очевидною як під час виконання суддею судових функцій, так і інших дій.

Незалежність і недоторканність суддів гарантуються статтями 126, 129 Конституції України, якими визначено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

Пояснення цього інституційного конституційного принципу у статті 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначає незалежність судді у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Втручання у діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і має наслідком відповідальність, установлену законом.

Незалежність судді забезпечується: 1) особливим порядком його призначення, притягнення до відповідальності, звільнення та припинення повноважень; 2) недоторканністю та імунітетом судді; 3) незмінюваністю судді; 4) порядком здійснення правосуддя, визначеним процесуальним законом, таємницею ухвалення судового рішення; 5) забороною втручання у здійснення правосуддя; 6) відповідальністю за неповагу до суду чи судді; 7) окремим порядком фінансування та організаційного забезпечення діяльності судів, установленим законом; 8) належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді; 9) функціонуванням органів суддівського врядування та самоврядування; 10) визначеними законом засобами забезпечення особистої безпеки судді, членів його сім’ї, майна, а також іншими засобами їх правового захисту; 11) правом судді на відставку.

Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, а також фізичні і юридичні особи та їх об’єднання зобов’язані поважати незалежність судді і не посягати на неї.

Відповідно до пунктів 1, 2 Основоположних принципів незалежності судових органів, схвалених резолюціями 40/32, 40/146 Генеральної Асамблеї ООН від 29 листопада та від 13 грудня 1985 року, незалежність судових органів гарантується державою та закріплюється в конституції або законах країни. Усі державні та інші установи зобов’язані шанувати незалежність судових органів та дотримуватися її. Судові органи вирішують передані їм справи безсторонньо, на основі фактів та відповідно до закону, без будь-яких обмежень, неправомірного впливу, спонуки, тиску, погроз або втручання, прямого чи непрямого, з будь-якого боку і з будь-яких би то не було причин.

Незалежність судової влади є головною умовою забезпечення верховенства права, ефективного захисту прав і свобод людини і громадянина, юридичних осіб, інтересів суспільства і держави. Цей загальновизнаний міжнародний принцип належним чином втілений в українському законодавстві.

Пунктом 22 розділу III Рекомендації CM/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов’язки, ухваленої Комітетом Міністрів Ради Європи на 1098-му засіданні заступників міністрів 17 листопада 2010 року, встановлено, що принцип незалежності судової влади означає незалежність кожного судді при здійсненні ним функцій прийняття судових рішень. У процесі прийняття рішень судді мають бути незалежними та неупередженими, а також мати можливість діяти без будь-яких обмежень, впливу, тиску, погроз або прямого чи непрямого втручання будь-яких органів влади, зокрема внутрішніх органів судової влади. Ієрархічна організація судової влади не повинна підривати незалежність суддів.

У пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року № 8 «Про незалежність судової влади» зазначено, що «незалежність суддів при розгляді конкретних судових справ має забезпечуватись і в самому суді. У зв’язку з цим неприпустимими є: непроцесуальний вплив на суддю з боку інших суддів, у тому числі тих, що обіймають адміністративні посади в судах; встановлення контролю за здійсненням судочинства суддею, виклик його до вищестоящих судів та вимагання звітів чи пояснень про розгляд конкретних справ; витребування від судді будь-якої інформації чи довідок про хід та перспективи розгляду справи, іншої інформації, яка може надаватися лише сторонам у справі та іншим особам, визначеним процесуальним законодавством, а також відомостей, які становлять таємницю нарадчої кімнати; прийняття суддею від будь-яких осіб та розгляд ним заяв, скарг, інших документів поза встановленим законом процесуальним порядком».

У Бангалорських принципах зазначено, що незалежність судових органів є передумовою забезпечення правопорядку та основною гарантією справедливого вирішення справи в суді.

У Коментарі до Бангалорських принципів зазначено, що основою принципу незалежності суддів є повна свобода судді у розгляді справ, які надходять до суду; жоден зовнішній суб’єкт – уряд, групи впливу, окремі особи чи навіть інший суддя – не можуть втручатися чи здійснювати спробу втручання у ведення суддею справи і прийняття по ній рішення.

Відповідно до пункту 1.4 Бангалорських принципів у випадках, коли рішення у справі має бути прийняте суддею одноособово, він діє незалежно від колег по суду.

З огляду на зазначені норми національного та міжнародного законодавств, усталена практика Вищої ради правосуддя наголошує, що під час виконання своїх обов’язків суддя не підпорядкований нікому. Суддя керується тільки законом та власною совістю й відповідає лише перед ними. Будь-яка ієрархічна організація судової влади та будь-які відмінності за званням, чином (посадою) не повинні впливати на право судді вільно ухвалювати судові рішення без стороннього впливу та думки.

Такий високий рівень значення та нормативних гарантій забезпечення незалежності неодмінно зумовлює, зокрема, створення внутрішніх інституційних механізмів її забезпечення з боку самих суддів у частині обов’язку звернутися з повідомленням про втручання в його діяльність як судді щодо здійснення правосуддя до Вищої ради правосуддя та до Генерального прокурора (частина четверта статті 48, пункт 9 частини сьомої статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»), порушення якого зумовлює виникнення підстави дисциплінарної відповідальності за пунктом 6 частини першої статті 106 зазначеного Закону. Відповідно, моментом вчинення дисциплінарного проступку судді є шостий день з моменту, коли суддя дізнався чи повинен був дізнатися про втручання в його діяльність як судді щодо здійснення правосуддя.

Із досліджених матеріалів НСРД Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя установила, що голова ОАСК ОСОБА2 неодноразово давав вказівки судді ОСОБА1 щодо процесуальних дій в об’єднаних адміністративних справах № 640/3768/19, № 640/5514/19, що вбачається із розмов від 2 квітня 2019 року між суддями ОАСК ОСОБА2 і ОСОБА27 («ОСОБА2: – Отдай мне копию, сейчас я ОСОБА1 скажу, пусть забирает.» <…> «ОСОБА2: – А я его сориентирую, что получишь от ОСОБА27 ухвалу, объедини. Вот и всё.»), між суддями ОАСК ОСОБА2 та ОСОБА1 («ОСОБА2: – То мы договорились как, он сделал? Смотри, от ходатайство «ОСОБА37», «ОСОБА37» сейчас ухвалой передасть тобі для вирішення питання про об’єднання, потому что ты, типа, только ты можешь это делать.»), розмови від 15 травня 2019 року між суддями ОАСК ОСОБА2 і ОСОБА1 («ОСОБА2: – …Единственное, что вот, единственное, что я думаю, смотри, ну, в другому наказі призначити, ОСОБА6 припинити виконання обов’язків. Правильно? А термінологія закону повноваження, повноваження члена припиняються у зв’язку з закінченням строку, на який його призначено. Припинити у зв’язку з припиненням повноважень. Или, [ненормативна лексика], или отталкиваться чисто от наказа Главы ДСА, так и понимать? (пауза півхвилини) Тобто, саме Голова ВККС має видати наказ про зарахування позивача, або особи, що виконує його повноваження. Что думаешь, а что здесь? (пауза дві хвилини) Что он у нас ещё попросил? Ты пишешь частково, в чому, в чому відмовляємо?... Вроде бы всё удовлетворяем, единственное, по-своему чуть-чуть излагаем, но, это в принципе, как бы, это не частково, наше розуміння. Сейчас себе поставлю, короче, дай пока электронку сейчас чуть-чуть доработаем. А дай мне знать, когда напишет ОСОБА11, тогда и (1 сл.) концовку, а «ОСОБА19» как раз своё сейчас подправит. Угу?»).

Згода судді Качура І.А. з такими діями голови суду ОСОБА2 з тих чи інших причин, у тому числі і у зв’язку із особистим бажанням чи то об’єднати справи у своєму провадженні, чи забезпечити позов у певний спосіб не нівелює обов’язку судді усвідомлювати відсутність ієрархічності системи побудови судової гілки влади та повідомити Вищу раду правосуддя та Генерального прокурора про втручання в його діяльність як судді щодо здійснення правосуддя.

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя зауважує, що існування конструкції окремого складу дисциплінарних проступків суддів щодо виконання обов’язків у сфері здійснення правосуддя чи інших професійних обов’язків, визначених законодавством, виключає за правилами недопустимості подвійного інкримінування, а також загальними принципами подолання конкуренції норм [lex speciale derogat generale – спеціальний закон виключає (у даній справі) дію загального; judicis est pronuntiando sequi regulam, exceptione non probata – якщо підстави для винятку не доведені, то суддя зобов’язаний слідувати правилу] передбачає застосування найбільш точної і вичерпної кваліфікації в частині спеціального складу щодо неповідомлення про випадки втручання суддею Качуром І.А.

На переконання Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, у цьому випадку поведінка судді Качура І.А. містить елементи складу дисциплінарного проступку, що охоплюється, у тому числі, і пунктом 6 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а не лише є поведінкою, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, проявом неповаги до інших суддів чи інших учасників судового процесу.

Це дозволяє в рамках індивідуалізації і невідворотності юридичної відповідальності проводити кваліфікацію за відповідною сукупністю.

 

Щодо дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «д» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»

У зв’язку зі встановленням у діях судді Качура І.А. складу дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 3, 6 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», немає потреби застосовувати окрему кваліфікацію цих дій за підпунктом «д» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

 

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що під час дисциплінарного провадження встановлено чіткі та переконливі докази, які з точки зору звичайної розсудливої людини у своїй сукупності дають підстави виснувати про наявність у діях судді Качура І.А. складу дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 2, 3, 6 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Пояснення, надані суддею Качуром І.А., не спростовують наявних у дисциплінарній скарзі відомостей та встановлених дисциплінарним інспектором Вищої ради правосуддя - доповідачем Волковою А.М. під час розгляду дисциплінарної справи обставин.

Відповідно до практики ЄСПЛ не є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод притягнення особи до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися під кутом зору правил службової етики, навіть якщо особа у кримінальному провадженні була виправданою (рішення Європейської комісії з прав людини у справі «X. v. Austria» про неприйнятність заяви № 9295/81) чи таке провадження було закрите (рішення Європейської комісії з прав людини у справі «С. v. the United Kingdom» про неприйнятність заяви № 11882/85).

Гарантована пунктом 2 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі (рішення ЄСПЛ у справі «Ringvold v. Norway», заява № 34964/97). Отже, зазначена гарантія не може бути поширена на дисциплінарні провадження, які згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод охоплюються поняттям спору щодо прав та обов’язків цивільного характеру (стандарти доказування у дисциплінарній процедурі та у кримінальному провадженні істотно відрізняються).

Дисциплінарний проступок та кримінальне правопорушення не є тотожними поняттями. Цілком можливо притягнути особу за вчинення одних і тих самих дій і до дисциплінарної, і до кримінальної або адміністративної відповідальності. Це не суперечить Основному Закону, який забороняє притягати двічі до юридичної відповідальності одного виду (частина перша статті 61 Конституції України).

Питання про вину особи у вчиненні злочину (кримінального правопорушення), безумовно, може вирішити лише суд. Водночас виключні повноваження встановлювати відсутність або наявність у діях судді складу дисциплінарного проступку надані дисциплінарному органу – Дисциплінарним палатам Вищої ради правосуддя (статті 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»).

Рішення будь-яких органів, у тому числі вирок суду, не можуть бути обов’язковими для дисциплінарного органу, який вправі і водночас зобов’язаний самостійно визначити наявність у діях особи складу дисциплінарного проступку. Тим більше дисциплінарний орган не може бути обмежений у здійсненні своїх повноважень щодо дисциплінарного провадження через відсутність рішення компетентного органу в іншій процедурі, зокрема через відсутність вироку суду за фактами, які можуть бути одночасно підставами притягнення особи до кримінальної та дисциплінарної відповідальності. Так само рішення дисциплінарного органу не має жодного правового значення і для суду під час розгляду кримінального провадження чи справи про адміністративне правопорушення.

Саме така правова позиція висловлена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 800/454/17, від 22 січня 2019 року у справі № 800/454/17.

Велика Палата відзначила, що обов’язкова наявність судового рішення, яким було б визнано особу винною у вчиненні кримінального правопорушення, склад якого передбачав би відповідні діяння, не є умовою для притягнення цієї особи до дисциплінарної відповідальності.

Такий висновок зробила і Венеційська комісія, яка 13 березня 2017 року на 110-ій пленарній сесії прийняла Висновок № 880/2017 щодо кримінальної відповідальності суддів, пунктом 53 якого передбачено, зокрема, що «кримінальна та дисциплінарна відповідальності не є взаємно виключеними: дисциплінарні стягнення можуть бути так само доцільними і в разі звільнення від кримінальної відповідальності; також той факт, що кримінальне провадження не відкривається в разі неспроможності встановити винуватість у скоєнні злочину або факти в кримінальній справі, не означає, що суддею під питанням не було вчинено дисциплінарного порушення, саме через різний характер двох типів відповідальності».

Більше того, Венеційська комісія прямо наголосила на важливості притягнення судді до відповідальності:

«Якою б важливою не була свобода суддів при здійсненні своїх суддівських функцій, це не означає, що судді не підзвітні. Необхідно забезпечити рівновагу між недоторканністю як засобом захисту судді від неналежного тиску та зловживань з боку органів влади або окремих осіб (функціональною недоторканністю), з однієї сторони, та тим фактом, що судді не повинні бути вищі за закон (підзвітністю);

якщо неналежна поведінка судді може підірвати впевненість громадськості в судовій владі, держава має бути зацікавлена у відкритті дисциплінарного провадження проти цього судді».

Це засвідчує, що факти, які встановлені під час розслідування кримінальної справи можуть і навіть повинні використовуватися для дисциплінарної відповідальності, навіть у випадку, якщо в кримінальному провадженні доказів недостатньо для доведення вини.

Водночас варто зауважити, що дисциплінарний орган не оцінює доказів, які використовує сторона обвинувачення в межах кримінального провадження, щодо їх належності та допустимості, а лише надає правову оцінку обставинам наявності або відсутності в поведінці судді ознак дисциплінарного проступку.

Дисциплінарний орган не може досліджувати правомірність пред’явленої судді підозри або надавати оцінку пред’явленому судді обвинуваченню, у тому числі не досліджує питання наявності або відсутності вини судді ОСОБА1 у вчиненні кримінального правопорушення.

Під час дисциплінарного провадження надається оцінка лише тим фактам, які можуть свідчити про наявність або відсутність у поведінці судді складу дисциплінарного проступку та про ступінь його вини. Встановлені під час дисциплінарного провадження факти та обставини мають значення тільки для прийняття рішення у межах своєї компетенції та жодним чином не свідчать про доведеність вини особи у вчиненні адміністративних або кримінальних правопорушень.

Висновок щодо можливості використання матеріалів НСРД під час дисциплінарного провадження щодо судді міститься, зокрема, у постановах Великої Палати від 13 травня 2021 року (справа 11-197сап20) та від 12 грудня 2024 року (справа № 990SCGC/16/24).

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя під час розгляду дисциплінарної справи врахувала та надала оцінку доводам судді Качура І.А. та його представника – адвоката Панченко О.О., у клопотаннях щодо визнання доказів у дисциплінарній справі недопустимими та зазначає, що суддя Качур І.А. не надав і Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя не установила обставин, які компрометували б достовірність, належність матеріалів, наданих НАБУ, свідчили про наявність будь-яких ознак фальсифікації, фабрикації їхнього змісту, внесення до цих матеріалів, протоколів НСРД недостовірних відомостей.

Відсутність експертного підтвердження належності голосу на записах НСРД відповідній особі не є визначальним фактором у межах цієї дисциплінарної справи. Необхідно зауважити, що проведення фоноскопічного дослідження не є обов’язковим у всіх без винятку провадженнях, у яких використовуються НСРД. Якщо сторона обвинувачення не вбачала доцільності у проведенні такої експертизи та вважала, що зібраних у цьому провадженні достатньо, то сторона захисту не була позбавлена можливості самостійно ініціювати проведення відповідної експертизи з метою підтвердження своєї позиції.

Саме таких висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 21 січня 2025 року під час касаційного перегляду судових рішень у справі № 233/4222/17. Тотожну позицію висловлено й у постанові Верховного Суду від 20 листопада 2023 року у справі № 359/10291/19.

ЄСПЛ наголошує, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або способів їх оцінки, що є предметом регулювання національного законодавства та оцінки національними судами. Суд повинен встановити, чи було провадження в цілому справедливим та чи відповідали Конвенції наслідки оцінки доказів і застосування правових норм (рішення у справі «Трофимчук проти України» від 28 жовтня 2010 року, пункти 50, 51).

ЄСПЛ зауважує, що не можна в принципі виключати, що докази, отримані з порушеннями національного законодавства, можуть бути прийняті до розгляду. Національний суд має оцінити представлені йому докази і вагомість будь-яких доказів, які сторона хоче долучити до справи. Однак Суд має пересвідчитися, чи провадження в цілому, включаючи спосіб збирання доказів, було справедливим, як того вимагає пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення ЄСПЛ у справі «Шенк проти Швейцарії» від 12 липня 1988 року).

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя звертає увагу, що під час підготовки та розгляду дисциплінарної справи суддя Качур І.А. також не надав відповідних висновків експертів на підтвердження своїх доводів про те, що на цих записах не його голос та протоколи огляду підроблено.

Не перешкоджає вирішенню питання про притягнення судді Качура І.А. до дисциплінарної відповідальності за пунктом 2 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» посилання судді у письмових поясненнях на факт, що обставини понаднормового навантаження на суддю у 2019–2022 роках уже були предметом дослідження дисциплінарними органами Вищої ради правосуддя і підстави притягнення судді до дисциплінарної відповідальності за цей період відсутні.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» у відкритті дисциплінарної справи має бути відмовлено, якщо факти неналежної поведінки судді, що повідомляються у дисциплінарній скарзі, вже були предметом перевірки та розгляду і щодо них відмовлено у відкритті дисциплінарної справи або ухвалено рішення у дисциплінарній справі.

Зі змісту цієї норми закону вбачається, що передумовою її застосування є збіг фактів, що повідомляються у дисциплінарній скарзі і яким надається оцінка дисциплінарним органом Вищої ради правосуддя. У разі ж повідомлення у дисциплінарній скарзі нових фактів, які не були відомі дисциплінарному органу Вищої ради правосуддя під час ухвалення попереднього рішення або які виникли після його ухвалення, ця норма Закону України «Про Вищу раду правосуддя» не перешкоджає розгляду по суті такої нової дисциплінарної скарги і не зумовлює обов’язку ухвалювати рішення про відмову у відкритті дисциплінарної справи.

Щодо строку накладення дисциплінарного стягнення Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя зазначає таке.

Із дисциплінарною скаргою скаржник Маселко Р.А. звернувся до Вищої ради правосуддя 23 травня 2022 року, дисциплінарну справу відкрито 3 листопада 2025 року.

Згідно із частиною одинадцятою статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше трьох років із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці чи здійснення відповідного дисциплінарного провадження.

Під час застосування цієї норми слід враховувати, що трирічний строк притягнення судді до дисциплінарної відповідальності обчислюється з дня вчинення дисциплінарного проступку до дня накладення дисциплінарного стягнення (включно) і що дні тимчасової непрацездатності, перебування судді у відпустці чи здійснення дисциплінарного провадження щодо судді до зазначеного трирічного строку не враховуються.

Водночас вирішуючи питання щодо строку притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, необхідно враховувати положеня статті 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», які визначають часові межі дисциплінарного провадження.

Наразі частиною другою статті 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» (зі змінами, внесеними Законом України від 14 липня 2021 року № 1635-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо порядку обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя та діяльності дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя»; у редакції Закону України від 9 серпня 2023 року № 3304-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо негайного відновлення розгляду справ стосовно дисциплінарної відповідальності суддів») визначено, що дисциплінарне провадження розпочинається після отримання Вищою радою правосуддя скарги щодо дисциплінарного проступку судді з повідомленням про вчинення дисциплінарного проступку суддею (дисциплінарної скарги), поданої відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», або за ініціативою Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя чи за зверненням ВККСУ у випадках, визначених законом. Днем початку здійснення дисциплінарного провадження є день отримання Вищою радою правосуддя відповідної дисциплінарної скарги, або день ухвалення Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя рішення про відкриття відповідної дисциплінарної справи за власною ініціативою чи день отримання Вищою радою правосуддя відповідного звернення ВККСУ.

Крім того, Комітет Верховної Ради України з питань правової політики надав роз’яснення щодо застосування окремих положень законів України «Про Вищу раду правосуддя», «Про судоустрій і статус суддів» у частині дисциплінарного провадження щодо суддів, зокрема зазначив, що дисциплінарне провадження щодо судді починається з дня настання певних обставин (отримання скарги, звернення ВККСУ або прийняття Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя рішення про відкриття дисциплінарної справи), а використання в абзаці другому частини другої статті 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» прийменника «після» означає, що дисциплінарне провадження щодо судді починає здійснюватися з дня отримання Вищою радою правосуддя відповідної скарги щодо дисциплінарного проступку судді, звернення ВККСУ або прийняття Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя рішення про відкриття дисциплінарної справи.

Із 5 серпня 2021 року (дата набрання чинності Законом України від 14 липня 2021 року № 1635-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо порядку обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя та діяльності дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя») до 17 жовтня 2023 року (дата набрання чинності Законом України від 9 серпня 2023 року № 3304-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо негайного відновлення розгляду справ стосовно дисциплінарної відповідальності суддів») частина друга статті 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» була чинною в такій редакції:

«Дисциплінарне провадження розпочинається після отримання скарги щодо дисциплінарного проступку судді (дисциплінарної скарги), поданої відповідно до Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, або за ініціативою Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя чи ВККСУ у випадках, визначених законом».

Частина перша статті 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» в редакції Закону України від 16 жовтня 2019 року № 193-IX «Про внесення змін до Закону України “Про судоустрій і статус суддів” та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування», яка регламентувала початок дисциплінарного провадження (Конституційний Суд України Рішенням від 11 березня 2020 року № 4-р/2020 визнав, зокрема, цю статтю такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною)), визначала, що дисциплінарне провадження розпочинається після отримання відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» скарги щодо дисциплінарного проступку судді, повідомлення про вчинення дисциплінарного проступку суддею або після самостійного виявлення членами Вищої ради правосуддя з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення суддею дисциплінарного проступку, або за ініціативою Дисциплінарної палати, Комісії з питань доброчесності та етики чи ВККСУ у випадках, визначених законом (дисциплінарна скарга).

Аналіз норм статті 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», необхідність здійснення якого в цій справі зумовлена часовим проміжком вчинення суддею Качуром І.А. дисциплінарних проступків (березень – травень 2019 року, щодо затягування розгляду справи – проступок триваючий, з 10 червня 2019 року до 15 грудня 2022 року) та датою отримання Вищою радою правосуддя дисциплінарної скарги щодо судді (23 травня 2022 року), свідчить, що, незважаючи на викладені вище зміни до цієї статті, визначення початку дисциплінарного провадження залишилося незмінним – з дня отримання Вищою радою правосуддя відповідної дисциплінарної скарги, що, в підсумку, було чітко закріплено в чинній редакції цієї статті.

Відповідно до частини третьої статті 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» дисциплінарне провадження включає: 1) попередню перевірку дисциплінарної скарги, вивчення матеріалів для встановлення ознак вчинення суддею дисциплінарного проступку, ухвалення рішення про залишення без розгляду та повернення дисциплінарної скарги, відмову у відкритті дисциплінарної справи або відкриття дисциплінарної справи; 2) підготовку дисциплінарної справи до розгляду, розгляд дисциплінарної справи та ухвалення рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді або про відмову в притягненні судді до дисциплінарної відповідальності; 3) розгляд скарги на рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді або про відмову в притягненні судді до дисциплінарної відповідальності.

Отже, в разі відкриття дисциплінарної справи за дисциплінарною скаргою щодо судді часові межі дисциплінарного провадження визначаються датою надходження скарги до Вищої ради правосуддя та датою ухвалення Дисциплінарною палатою рішення за такою скаргою.

Частиною четвертою статті 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» в редакції Закону України від 16 жовтня 2019 року № 193-IX «Про внесення змін до Закону України “Про судоустрій і статус суддів” та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування» (набрав чинності з 7 листопада 2019 року), яка була чинною до 17 жовтня 2023 року, було встановлено, що дисциплінарне провадження здійснюється в розумний строк; строк здійснення дисциплінарного провадження не повинен перевищувати шістдесяти днів з моменту отримання дисциплінарної скарги, а пункт 12.34 Регламенту Вищої ради правосуддя, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 24 січня 2017 року № 52/0/15-17 (у редакції рішення Вищої ради правосуддя від 11 листопада 2019 року, чинній упродовж цього самого періоду), передбачав, що Дисциплінарна палата розглядає дисциплінарну справу (скаргу) протягом строків, визначених Законом України «Про судоустрій і статус суддів», чинним на день надходження дисциплінарної скарги до Вищої ради правосуддя.

Велика Палата Верховного Суду у справі № 990SCGC/11/24 констатувала, що норму, закріплену в частині одинадцятій статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», варто розуміти так, що трирічний строк притягнення до дисциплінарної відповідальності судді обчислюється з дати вчинення дисциплінарного проступку по дату накладення дисциплінарного стягнення (включно) з урахуванням того, що час тимчасової непрацездатності, перебування судді у відпустці чи здійснення відповідного дисциплінарного провадження до такого трирічного строку не враховується.

Отже, строк здійснення дисциплінарного провадження щодо судді Качура І.А., починаючи з 23 травня 2022 року до дати ухвалення остаточного рішення у дисциплінарній справі, не враховується до такого трирічного строку притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Щодо дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 2 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», варто зауважити, що, оскільки дисциплінарна скарга Маселка Р.А. надійшла до Вищої ради правосуддя 23 травня 2022 року, тобто ще до того, як триваючий проступок судді Качура І.А. закінчився (15 грудня 2022 року), строк, встановлений частиною одинадцятою статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», навіть не почав свій перебіг.

У контексті дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 3, 6 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», слід зазначити, що вони вчинені у березні – травні 2019 року та 8 квітня, 21 травня 2019 року відповідно, і до трирічного строку не враховується час перебування судді Качура І.А. у відпустці та періоди його тимчасової непрацездатності з 6 березня 2019 року до 23 травня 2022 року (отримання Вищою радою правосуддя скарги щодо дисциплінарного проступку судді).

ОАСК надав інформацію про те, що протягом цього періоду суддя Качур І.А. перебував у відпустках та на лікарняних 361 календарний день.

Таким чином, ураховуючи дату надходження скарги до Вищої ради правосуддя (що є початком здійснення дисциплінарного провадження) трьохрічний строк накладення дисциплінарного стягнення не минув.

Відповідно до частини першої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» до суддів може застосовуватися дисциплінарне стягнення у виді: 1) попередження; 2) догани – з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом одного місяця; 3) суворої догани – з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом трьох місяців; 4) подання про тимчасове (від одного до шести місяців) відсторонення від здійснення правосуддя – з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді та обов’язковим направленням судді до Національної школи суддів України для проходження курсу підвищення кваліфікації, визначеного органом, що здійснює дисциплінарне провадження щодо суддів, та подальшим кваліфікаційним оцінюванням для підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді; 5) подання про переведення судді до суду нижчого рівня; 6) подання про звільнення судді з посади.

Частина четверта статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачає, що дисциплінарні стягнення, визначені пунктами 1–3 частини першої цієї статті, не застосовуються у разі вчинення суддею проступків, визначених пунктами 3, 10-12, 14, 15 частини першої статті 106 цього Закону.

Дисциплінарне стягнення, визначене пунктом 4 частини першої цієї статті, може застосовуватися до судді виключно у разі вчинення проступків, визначених пунктами 1, 2, 4 та 5 частини першої статті 106 цього Закону.

Відповідно до частин восьмої, дев’ятої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади застосовується в разі: 1) вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку, грубого чи систематичного нехтування обов’язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді; 2) порушення суддею обов’язку підтвердити законність джерела походження майна.

Істотним дисциплінарним проступком або грубим нехтуванням обов’язками судді, що є несумісним зі статусом судді або виявляє його невідповідність займаній посаді, може бути визнаний, зокрема, факт того, що суддя допустив поведінку, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, у тому числі в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших етичних норм та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.

Відповідно до частини другої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» під час обрання виду дисциплінарного стягнення стосовно судді враховуються характер дисциплінарного проступку, його наслідки, особа судді, ступінь його вини, наявність інших дисциплінарних стягнень, інші обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Дисциплінарне стягнення застосовується з урахуванням принципу пропорційності.

У пунктах 20–22 Рекомендацій Висновку КРЄС № 27 від 6 грудня 2024 року вказано, що будь-яке дисциплінарне стягнення, що накладається на суддю, має бути пропорційним. Звільнення судді має відбуватися лише як крайній захід у винятково серйозних випадках. У всіх випадках при оцінці адекватності санкції необхідно враховувати потенційний «охолоджуючий ефект», який певна санкція може мати на окремого суддю та на інших суддів.

Згідно із характеристикою суддя Качур І.А. зарекомендував себе як кваліфікований спеціаліст. Володіє теоретичними та практичними знаннями у сфері адміністративної юстиції та фахово застосовував їх при здійсненні правосуддя. Ініціативний, дисциплінований, принциповий працівник. Відповідально ставиться до виконання покладених на нього завдань та обов’язків, проявляє тактовність, ввічливість. Постійно працює над підвищенням свого професійного рівня. Неодноразово проходив підготовку для підтримання рівня кваліфікації за програмою для суддів окружних адміністративних судів в Національній школі суддів України. За особистими якостями морально стійкий, цілеспрямований, наполегливий, врівноважений, з повагою ставиться до керівництва та колег, користується повагою в колективі, неухильно дотримується професійної етики судді.

Під час підготовки дисциплінарної справи до розгляду встановлено, що станом на час підготовки справи до розгляду суддя Качур І.А. до дисциплінарної відповідальності не притягувався (https://hcj.gov.ua/disciplinary).

Ураховуючи встановлені під час розгляду дисциплінарної справи обставини, позитивну характеристику судді ОАСК Качура І.А., значний стаж роботи на посаді судді (понад 19 років), відсутність дисциплінарних стягнень, водночас з огляду на умисний характер дій, вчинення істотного дисциплінарного проступку, зважаючи на наслідки вчинених діянь – підрив авторитету правосуддя, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що застосування до судді Качура І.А. дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення судді з посади буде пропорційним учиненому дисциплінарному проступку і відповідає статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

На підставі викладеного, керуючись статтями 34, 49, 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», статтями 106, 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя

 

вирішила:

 

притягнути суддю Окружного адміністративного суду міста Києва Качура Ігоря Анатолійовича до дисциплінарної відповідальності та застосувати до нього дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.

Рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя може бути оскаржене до Вищої ради правосуддя в порядку і строки, встановлені статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

 

Головуючий на засіданні

Першої Дисциплінарної палати

Вищої ради правосуддя

 

Члени Першої Дисциплінарної

палати Вищої ради правосуддя