Акт ВРП

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Бондаренко Т.З., членів Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя – Бокової Ю.В., Махінчука В.М., Мороза М.В., Сав’юка М.І., розглянувши висновок дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя – доповідача Тегляєвої О.Є. за результатами підготовки до розгляду дисциплінарної справи, відкритої стосовно судді Окружного адміністративного суду міста Києва Шевченко Наталії Миколаївни за дисциплінарною скаргою Маселка Романа Анатолійовича,

 

встановила:

 

до Вищої ради правосуддя 17 травня 2022 року (вх. № М-6/41/7-22) надійшла дисциплінарна скарга Маселка Р.А. на дії судді Окружного адміністративного суду міста Києва Шевченко Н.М. з підстав допущення нею поведінки, що підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.

 

Інформація стосовно судді

Шевченко Наталія Миколаївна Указом Президента України від 13 травня 2009 року № 318/2009 призначена на посаду судді Дніпровського районного суду міста Києва строком на п’ять років. Указом Президента України від 13 лютого 2014 року № 75/2014 переведена у межах п’ятирічного строку на роботу на посаді судді Окружного адміністративного суду міста Києва. Указом Президента України від 2 листопада 2017 року № 350/2017 призначена суддею Окружного адміністративного суду міста Києва.

 

 

Стислий зміст дисциплінарної скарги

Вища кваліфікаційна комісія суддів України (далі – ВККСУ) рішенням від 26 березня 2019 року № 39/зп-19 призначила проведення 17 квітня 2019 року іспиту для 44 суддів місцевих судів (адміністративна спеціалізація) під час процедури кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді. В іспиті взяли участь 7 суддів Окружного адміністративного суду міста Києва (далі – ОАСК), інші судді цього суду не з’явились, зокрема суддя Шевченко Н.М.

За інформацією ВККСУ, причиною неявки суддів стала їхня тимчасова короткострокова непрацездатність через хворобу.

Згідно з рішенням ВККСУ від 8 травня 2019 року оцінювання суддів, які не з’явились, було призначено на 21 травня 2019 року. На зазначене оцінювання суддя Шевченко Н.М. знову не з’явилась.

Цей факт викликав значний суспільний резонанс, оскільки двічі поспіль практично всі судді ОАСК одночасно захворіли та не прийшли на оцінювання, що викликало у громадськості сумнів щодо випадковості такої події.

Зважаючи на суспільний резонанс та численні запити, 11 травня 2019 року на офіційному сайті Ради суддів України, була розміщена спеціальна заява прес-служби Ради суддів України, яка стосувалась проходження кваліфікаційного оцінювання суддями ОАСК.

26 липня 2019 року Національне антикорупційне бюро України (далі – НАБУ) на своєму офіційному Youtube-каналі оприлюднило відео під назвою «Роз’яснення щодо обшуків в Окружному адмінсуді Києва». На цьому відео відображено аудіозаписи частини розмов, згідно з якими неявка суддів на оцінювання була не випадковою, а спланованою та заздалегідь узгодженою. Задовго до дати іспитів судді між собою обговорювали, чи являтись на оцінювання до ВККСУ, і за вказівкою голови суду ОСОБА1 вони всі вирішили не йти на іспити начебто через хворобу.

На переконання скаржника, неявка судді на оцінювання, яке мало відбутись 17 квітня та 21 травня 2019 року, було зумовлене не хворобою, а її умислом на ухилення від проходження такого оцінювання. Скаржник вважає, суддя Шевченко Н.М. усвідомлювала, що не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики, і допускала, що може не пройти таке оцінювання та ВККСУ рекомендуватиме її звільнити. Про це свідчить рішення Громадської ради доброчесності від 16 грудня 2020 року, яким затверджено висновок про невідповідність Шевченко Н.М. критеріям доброчесності та професійної етики, у тому числі на підставі фактів, зазначених у цій скарзі.

Дії судді свідчать про відсутність тих високих моральних якостей, яких вимагає суспільство до посади судді, а отже, суддя не може бути чесною та неупередженою під час розгляду справ, які перебувають у її провадженні.

Маселко Р.А. вважає, що суддя ОАСК Шевченко Н.М. допустила поведінку, що підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, у зв’язку із чим просив притягнути її до дисциплінарної відповідальності.

5 серпня 2021 року набрав чинності Закон України від 14 липня 2021 року № 1635-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо порядку обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя та діяльності дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя», яким було внесено зміни до Закону України «Про Вищу раду правосуддя», зокрема в частині здійснення дисциплінарних проваджень щодо суддів.

З моменту набрання чинності цим законом здійснення дисциплінарних проваджень щодо суддів було зупинено.

З 19 жовтня 2023 року у зв’язку з прийняттям законів України від 6 вересня 2023 року № 3378-IX «Про внесення змін до Закону України “Про судоустрій і статус суддів” та деяких законів України щодо зміни статусу та порядку формування служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя», від 9 серпня 2023 року № 3304-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо негайного відновлення розгляду справ стосовно дисциплінарної відповідальності суддів» дисциплінарну функцію Вищої ради правосуддя відновлено.

19 жовтня 2023 року Вища рада правосуддя ухвалила рішення № 997/0/15-23 «Про розподіл скарг щодо дисциплінарного проступку судді та скарг на рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді чи прокурора».

Відповідно до пунктів 1, 4 частини першої статті 43 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя» (далі – Закон № 1798-VIII) дисциплінарний інспектор Вищої ради правосуддя, визначений автоматизованою системою розподілу справ для попередньої перевірки відповідної дисциплінарної скарги (дисциплінарний інспектор Вищої ради правосуддя – доповідач), вивчає дисциплінарну скаргу і перевіряє її відповідність вимогам закону; за відсутності підстав для залишення без розгляду та повернення дисциплінарної скарги – протягом тридцяти днів з дня отримання такої скарги готує матеріали з пропозицією про відкриття або про відмову у відкритті дисциплінарної справи.

Відповідно до пункту 23⁷ розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1798-VIII тимчасово, до дня початку роботи служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя, повноваження дисциплінарного інспектора здійснював член Дисциплінарної палати (доповідач), визначений автоматизованою системою розподілу справ.

Пунктом 23⁶ розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1798-VIII встановлено, що днем початку роботи служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя є день опублікування Вищою радою правосуддя повідомлення про початок роботи служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя у газеті «Голос України».

Вища рада правосуддя рішенням від 10 грудня 2024 року № 3582/0/15-24 днем початку роботи служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя визначила 23 грудня 2024 року. Відповідне оголошення розміщено в газеті «Голос України» від 21 грудня 2024 року № 194 (246).

Протоколом автоматизованого розподілу справи між дисциплінарними інспекторами від 30 грудня 2024 року зазначену дисциплінарну скаргу передано дисциплінарному інспектору Вищої ради правосуддя – доповідачу Тегляєвій О.Є. для попередньої перевірки.

За результатами попередньої перевірки дисциплінарної скарги Маселка Р.А. 24 січня 2025 року (вх. № 200/0/24-25) до Вищої ради правосуддя надійшов висновок дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя – доповідача Тегляєвої О.Є. разом зі скаргою та матеріалами, що зібрані під час попередньої перевірки, із пропозицією відкрити дисциплінарну справу стосовно судді ОАСК Шевченко Н.М.

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя ухвалою від 24 лютого 2025 року № 307/1дп/15-25 відкрила дисциплінарну справу стосовно судді ОАСК Шевченко Н.М. з підстав можливої наявності в діях судді ознак дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду).

За результатами підготовки дисциплінарної справи до розгляду дисциплінарний інспектор Вищої ради правосуддя – доповідач Тегляєва О.Є. підготувала та передала на розгляд Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя висновок від 22 квітня 2025 року, а також повідомила суддю та скаржника про наявність висновку та можливість ознайомитися з матеріалами дисциплінарної справи.

Суддю Окружного адміністративного суду міста Києва Шевченко Н.М. та скаржника Маселка Р.А. повідомлено про засідання Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, призначене на 2 червня 2025 року, у порядку та строки, що встановлені Законом України «Про Вищу раду правосуддя».

Розгляд дисциплінарної справи призначався Першою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя неодноразово на: 2 червня, 21 липня 2025 року, 16 лютого, 2 березня 2026 року, проте її розгляд було відкладено у зв’язку із тимчасовою непрацездатністю судді Шевченко Н.М. та перебуванням судді у відпустці.

У засіданні Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, призначене на 30 березня 2026 року, взяли участь суддя Шевченко Н.М., представник судді – адвокат Амельохін А.А., скаржник Маселко Р.А. у засідання не прибув.

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, заслухавши дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя – доповідача Тегляєву О.Є., заслухавши суддю Шевченко Н.М., її представника – адвоката Амельохіна А.А., дослідивши матеріали дисциплінарної справи, дійшла висновку про наявність підстав для притягнення судді Окружного адміністративного суду міста Києва Шевченко Н.М. до дисциплінарної відповідальності з огляду на таке.

 

Фактичні обставини

Відповідно до рішення ВККСУ від 26 березня 2019 року № 39/зп-19 призначено проведення 17 квітня 2019 року іспиту для 44 суддів місцевих судів (адміністративна спеціалізація) під час процедури кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді.

В іспиті взяли участь 10 суддів. Для складення іспиту не з’явились 34 судді, зокрема суддя Шевченко Н.М.

Згідно з поясненнями суддів, які не з’явились для складення іспиту 17 квітня 2019 року, причиною їхньої неявки була тимчасова втрата працездатності.

У листі від 26 квітня 2019 року № 21-2446 ВККСУ звернулась до судді ОАСК Шевченко Н.М. з проханням повідомити причини неявки для складення іспиту, який було призначено на 17 квітня 2019 року.

Суддя ОАСК Шевченко Н.М. у листі (вх. № 21-5885/19 від 2 травня 2019 року) повідомила ВККСУ, що причина неявки на іспит була поважною, на підтвердження надала копію листка непрацездатності.

Згідно з копією листка непрацездатності серії АДХ № 389183 у період з 8 квітня до 19 квітня 2019 року Шевченко Н.М. була тимчасово непрацездатною у зв’язку з доглядом за дитиною.

Відповідно до витягу з рішення ВККСУ від 8 травня 2019 року № 67/зп-19 ВККСУ визнала поважними причини неявки 34 суддів, зокрема Шевченко Н.М., для складення іспиту та призначила складення іспиту в межах кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих судів на відповідність займаній посаді на 21 травня 2019 року.

21 травня 2019 року суддя Шевченко Н.М. для складення іспиту знов не з’явилась, у зв’язку із чим у листі від 22 травня 2019 року № 21-2896/19 ВККСУ просила повідомити причини її неявки.

До ВККСУ 4 червня 2019 року (№ 21-7658/19) від судді Шевченко Н.М. надійшов лист, в якому вона повідомила, що причиною неявки була тимчасова непрацездатність. На підтвердження надала листок непрацездатності.

Згідно з копією листка непрацездатності серії АДХ № 507065 у період із 20 травня до 24 травня 2019 року Шевченко Н.М. перебувала на стаціонарному лікуванні.

Було також встановлено, що в подальшому згідно з рішенням ВККСУ від 19 червня 2024 року № 199/зп-24 визначено графік складення іспиту – 9 липня 2024 року (резервні дати – 30 липня та 20 серпня 2024 року)

ВККСУ рішенням від 10 липня 2024 року № 218/зп-24 внесла зміни до визначеного рішенням ВККСУ від 19 червня 2024 року № 199/зп-24 графіка складення іспиту в межах кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді та визначила дату складення іспиту – 30 липня 2024 року (резервні дати – 20 серпня та 10 вересня 2024 року).

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя зауважує, що 9 липня, 30 липня та 20 серпня 2024 року суддя Шевченко Н.М. для складення іспиту також не з’явилась.

У подальшому за результатами іспиту, складеного 10 вересня 2024 року, суддю Шевченко Н.М. допущено до другого етапу «Дослідження досьє та проведення співбесіди» у межах кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих судів на відповідність займаній посаді.

Відповідно до інформації, наданої заступником Голови ВККСУ О. Омельяном (лист від 16 квітня 2025 року № 21-2932/25), дослідження досьє судді Шевченко Н.М. доповідач не завершив, дату співбесіди не призначено.

 

Пояснення судді Окружного адміністративного суду міста Києва Шевченко Н.М.

7 червня 2018 року ВККСУ ухвалила рішення № 133/зп-18 про призначення кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді.

Згідно з рішенням ВККСУ від 6 липня 2018 року № 164/зп-18 внесено зміни до графіка проведення іспиту в межах процедури кваліфікаційного оцінювання суддів, проведення іспиту, призначеного на 16 та 27 липня 2018 року, перенесено на інші дати.

Суддя Шевченко Н.М. зазначила, що в лютому 2019 року вона успішно склала тестування особистих морально-психологічних якостей і загальних здібностей, про що було складено відповідний висновок.

ВККСУ рішенням від 26 березня 2019 року № 38/зп-19 призначила проведення 17 квітня 2019 року іспиту 44 суддів місцевих судів (адміністративна спеціалізація) під час процедури кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді.

Суддя Шевченко Н.М. зауважила, що її неявка до ВККСУ на іспит 17 квітня 2019 року пов’язана з тимчасовою непрацездатністю з 8 квітня до 19 квітня 2019 року у зв’язку з доглядом за хворою дитиною.

Неявку на іспит 21 травня 2019 року суддя Шевченко Н.М. пояснила перебуванням на стаціонарному лікуванні з 20 до 25 травня 2019 року.

Суддя Шевченко Н.М. також зазначила, що після відновлення повноважень ВККСУ рішенням від 19 червня 2024 року № 199/зп-24 визначила графік складення іспиту для 105 суддів у межах кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді: 9 липня, 30 липня, 20 серпня 2024 року. У подальшому ВККСУ додала резервну дату іспиту – 10 вересня 2024 року.

Суддя Шевченко Н.М. зауважила, що не зважаючи на обставини, які унеможливлювали її прибуття 9 липня, 30 липня, 20 серпня 2024 року, вона виконала свій обов’язок 10 вересня 2024 року.

Скаргу Маселка Р.А. суддя Шевченко Н.М. вважає безпідставною, оскільки її неявка на кваліфікаційне оцінювання була пов’язана з поважними причинами.

Що стосується посилання скаржника на аудіозаписи, оприлюднені НАБУ, суддя Шевченко Н.М. пояснила, що вони є неналежними та непереконливими, оскільки епізоди з її голосом на записах відсутні.

Висновок Громадської ради доброчесності від 16 грудня 2020 року також ґрунтується виключно на аудіозаписах НАБУ. При цьому ідентичні негативні висновки було складено щодо всіх суддів, які не з’явились на оцінювання 17 квітня 2019 року та/або 21 травня 2019 року.

Суддя Шевченко Н.М. також повідомила, що не може надати копій листків непрацездатності за 2019 рік, оскільки їх вилучили в ОАСК слідчі Державного бюро розслідувань.

Суддя Шевченко Н.М. просила врахувати, що частиною третьою статті 14 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України) передбачено, що інформація, отримана внаслідок втручання у спілкування, не може бути використана інакше як для вирішення завдань кримінального провадження.

Зауважила, що частина друга статті 255 КПК України забороняє використання відомостей і документів, отриманих у результаті проведення негласних слідчих (розшукових) дій (далі – НСРД) для цілей, не пов’язаних із кримінальним провадженням.

Крім того, суддя Шевченко Н.М. просила врахувати, що закінчився строк притягнення її до дисциплінарної відповідальності.

Суддя Шевченко Н.М. наголошує, що для розрахунку строку застосування дисциплінарного стягнення необхідно з’ясувати, чи здійснювалось дисциплінарне провадження в період протягом трьох років із 17 квітня 2019 року та із 21 травня 2019 року.

Станом на 17 квітня та 21 травня 2019 року діяли положення частини першої статті 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», які передбачали, що дисциплінарне провадження розпочинається за скаргою щодо дисциплінарного проступку судді (дисциплінарна скарга).

У цій нормі не йдеться про дату початку здійснення дисциплінарного провадження, відсутнє конкретне визначення його початку, про що надалі зазначали й народні депутати України у пояснювальній записці до законопроєкту щодо змін до цієї норми.

Суддя Шевченко Н.М. просила взяти до уваги, що, ураховуючи відпустки та дні тимчасової непрацездатності, строк притягнення її до дисциплінарної відповідальності закінчився 21 лютого 2023 року.

 

Обставини, встановлені під час підготовки дисциплінарної справи до розгляду

Оскільки в дисциплінарній скарзі було зазначено про наявність кримінальних проваджень № ____ від 21 червня 2019 року, № ____ від 25 лютого 2014 року, № ____ від 5 серпня 2019 року, № ____ від 17 липня 2020 року, які могли містити інформацію щодо неявки судді Шевченко Н.М. на кваліфікаційне оцінювання не у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю, а у зв’язку з її умислом на ухилення від проходження такого оцінювання, дисциплінарний інспектор Вищої ради правосуддя – доповідач Тегляєва О.Є. зробила запит до НАБУ з метою отримання окремих матеріалів кримінального провадження.

У листі від 4 березня 2025 року вих. № 512-303/6563 керівник Другого підрозділу детективів В. Шмітько повідомив, що затребувані матеріали, які вже перебувають у розпорядженні Вищої ради правосуддя, було передано листом від 13 лютого 2024 року № 0412-303/4190.

Із зазначеним листом до Вищої ради правосуддя надіслано копії окремих матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні № ____ від 21 червня 2019 року, зокрема протоколи зі стенограмами зафіксованих під час проведення у 2019 році НСРД розмов суддів ОАСК та інших осіб, копії матеріалів судових експертиз звукозапису, карти пам’яті з наявними копіями таких розсекречених матеріалів НСРД, а також скановані копії матеріалів кримінального провадження № ____ в 220 томах.

Крім того, НАБУ листом від 23 травня 2024 року вих. № 512-303/14723 надіслала на адресу Вищої ради правосуддя карту пам’яті 128 Gb з наявними копіями розсекречених матеріалів НСРД стосовно ОСОБА1, зокрема аудіозаписів з додаткового мікрофона зі службового кабінету голови ОАСК за 2019 рік.

Дисциплінарний інспектор Вищої ради правосуддя – доповідач Тегляєва О.Є. витребувала з Вищої ради правосуддя зазначені матеріали.

Голова Вищої ради правосуддя Г. Усик у листі від 14 березня 2025 року повідомив, що Вища рада правосуддя у листах від 17 лютого 2025 року (вих. №№ 2845/0/9-25, 2847/0/9-25, 2855/0/9-25) надала дисциплінарному інспектору Вищої ради правосуддя Гурі О.П. копії листів НАБУ від 13 лютого 2024 року (вих. № 0412-303/4190) та від 23 травня 2024 року (вих. № 512-303/14723) із флешносіями, які містять копії процесуальних документів у кримінальному провадженні № ____ від 21 червня 2019 року (об’єднано з кримінальним провадженням № ____ від 17 липня 2020 року, яке раніше виділено із кримінального провадження № ____ від 25 лютого 2014 року). Зауважено, що зазначені документи можуть бути використані під час розгляду скарги Маселка Р.А. стосовно судді Шевченко Н.М.

18 березня 2025 року зазначені матеріали було отримано від дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя Гури О.П.

Листом від 12 березня 2025 року № 4569/0/9-25 дисциплінарний інспектор Вищої ради правосуддя – доповідач Тегляєва О.Є. від НАБУ додатково витребувала окремі матеріали кримінального провадження, які підтверджують або спростовують факт уникнення судді ОАСК Шевченко Н.М. від проходження кваліфікаційного оцінювання.

Листом від 27 березня 2025 року вих. № 512-303/8812 керівник Другого підрозділу детективів В. Шмітько надіслав копії матеріалів досудового розслідування окремих кримінальних проваджень на 83 аркушах та відповідно до статті 222 КПК України надав дозвіл на їх розголошення (використання, ознайомлення).

Зазначені матеріали містять протокол огляду 7–8 березня 2021 року, у якому зазначено, що у зв’язку з проведенням досудового розслідування у кримінальному провадженні № ____ від 21 червня 2019 року старший детектив Національного бюро Другого відділу детективів Першого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Шмітько В.В. провів огляд речей і документів (у тому числі електронних), зокрема карти пам’яті Kingston microSD 128Gb № 3899m від 6 червня 2019 року, яка є додатком до протоколу про результати проведення НСРД аудіоконтроль (стосовно ОСОБА1 у службовому кабінеті ОАСК) № 19/4179 від 25 червня 2019 року.

Згідно із зазначеним протоколом огляду 13 травня 2019 року у період 10:50:32–10:55:43 між суддями ОАСК ОСОБА1 та ОСОБА2 відбулась розмова такого змісту (розмова максимально наближена до оригіналу):

«ОСОБА2. – Доброе утро.

ОСОБА1. – Привет.

ОСОБА2. – Я на минутку к Вам.

ОСОБА1. – Да, хорошо.

ОСОБА2. – Я посоветоваться хочу за 21-е, что Вы по мне скажете, делать, не делать?

ОСОБА1. – 21-е что?

ОСОБА2. – Каким образом мне поступать сейчас, в этой ситуации? Что скажите?

ОСОБА1. – Смотри, но вопрос же не в персоналиях. Это большая ошибка, если ты думаешь, что надо там завалить кого-то конкретно.

ОСОБА2. – Нет, я просто.

ОСОБА1. – Это для того, чтоб показать зубы. Зубы хочет показать ещё уходящая команда ОСОБА3. ОСОБА4 выполняет ихнюю команду, ну, ОСОБА3, ОСОБА5, и так далее, потому что мы с ними поссорились».

<…>

«ОСОБА1. – Смотри, то, что они сейчас исполняют, это в принципе, ну, это ихняя уже агония, пытаются нас как-то догнать, и что у них не получается догнать. Есть ли у тебя понимание, что, смотри, я вижу так, оптимально, из 30-ти человек кто-то должен пойти.

ОСОБА2. – Угу.

ОСОБА1. – И я даже никого упрашивать не буду. Обязательно найдется кто-то, кто поверит, верит в свои силы, в справедливость Божескую там, и так далее, и пойдет.

ОСОБА2. – Угу-угу.

ОСОБА1. – Я тут без моего вмешательства, поэтому, я думаю, что из человек 30-ти 10 человек пойдет, 20 не пойдет. Моё видение – не идти, я не пошёл бы. Почему? Потому что я абсолютно уверен в том, что будут общаться на, как минимум, на уровне практического задания.

ОСОБА2. – Угу, ну, я это понимаю прекрасно.

ОСОБА1. – Все наши взаимоотношения личные там, обернутся в то, что «ой, нас же попросил ОСОБА4, ой-ой, так надо, нічого не можеио зробити, і таке інше».

ОСОБА2. – Угу.

ОСОБА1. – То есть, исходя из этого принципа, я предполагаю, что результат непредсказуемый. Если результат непредсказуемый, то зачем нам идти?

Шевченко. – Я поэтому и пришла спросить, думаю, уже либо все будем «в тылу». В смысле, как Вы скажите?

ОСОБА1. – Нет, смотри.

ОСОБА2. – Я в принципе согласна.

ОСОБА1. – Смотри, я всем.

ОСОБА2. – На любой вариант.

ОСОБА1. – В этот раз ко всем обращаться и говорить, что «не идите» – не буду. Тот, кто меня спросил, мой совет – не идти.

ОСОБА2. – Угу.

ОСОБА1. – Я считаю, что максимум «отгребсти» – это они бы признали наши больничные неуважительной причиной и рекомендовали ВРП на увольнение.

ОСОБА2. – Угу.

ОСОБА1. – Теоретически. Но в ВРП такое решение сейчас не примет. Потому что больничный есть, никто его не отменял. Хочешь? Нравится – не нравится?

ОСОБА2. – У меня просто ещё как раз повышение квалификации, с 20-го по 24-е. Квалификация повышение – это не причина мне не пойти как-бы. Или это есть? Ну, я не знаю, что, как, каким образом лучше поступить? Я, в принципе понимаю, с моих, конечно, источников – проблем якобы нет, но я прекрасно понимаю, что.

ОСОБА1. – Смотри.

ОСОБА2. – Сегодня их нету, а завтра они будут. Да и всё, и здесь.

ОСОБА1. – Вопрос не в этом. Ты же не можешь, просто сейчас нет человека, кто может тебе сказать, что в тебе нет проблемы.

ОСОБА2. – 100 процентов, конечно.

ОСОБА1. – Спроси ОСОБА4, ОСОБА4 меня много раз лично обманывал. Он говорил.

ОСОБА2. – Угу.

ОСОБА1. – «НАЗК плохой, ой-ой, звёзды не так стали», и так далее.

ОСОБА2. – Ну, понятно.

ОСОБА1. – Понимаешь? Поэтому спроси ОСОБА4, он, если по тебе конкретно проблема, то даже если он тебе скажет, что нет, я бы не поверил.

ОСОБА2. – Угу.

ОСОБА1. – А больше кого спросить? Спросить членов? Так они блин чистые «фунтики».

ОСОБА2. – Ну понятно.

ОСОБА1. – Их спроси, они говорят: «Да, иди, конечно, у нас всё по справедливости». Они них*ра не решают. Завтра будет команда: давайте проверяем работы и ставим.

ОСОБА2. – Ну, я это прекрасно понимаю, что какой бы ты умный не был, они могут «зарубить» на ровном месте, да и всё.

ОСОБА1. – Поэтому в такой ситуации, мне кажется, что зачем?

ОСОБА2. – Тогда как лучше всё-таки? Взять «больничку» тогда или это типа, типа повишение квалификации?

ОСОБА1. – Смотри, ну заходил сегодня ОСОБА6, говорит, что у меня же тоже повышение, ну, у него повышение квалификации, уважительная ли это причина?

ОСОБА2. – Ну, да, я знаю.

ОСОБА1. – Смотри, как и больничный – это оценочное понятие.

ОСОБА2. – Угу.

ОСОБА1. – Точно так и прохождение, повышение квалификации – это относительная причина. Вот, как бы, поэтому, сложно сказать.

ОСОБА2. – Как они?

ОСОБА1. – Да, как они, мне кажется, что состояние здоровья – это однозначно железная причина.

ОСОБА2. – Ну, да.

ОСОБА1. – Вот. А всё остальное, ну, находишься, можно дальше сказать, хорошо, в СЗ у меня было на ту дату.

ОСОБА2. Ну, да-да.

ОСОБА1. – Было б это уважительной, чи не?

ОСОБА2. – То есть, аналогично, да?

ОСОБА1. – Поэтому.

ОСОБА2. – Я просто из-за чего, думаю, чтобы эту неделю, или готовиться и уйти, или всё-таки сидеть поработать спокойно?

ОСОБА1. – Смотри, решать тебе. Моё видение слудующее.

ОСОБА2. – Я понимаю.

ОСОБА1. – Что новая власть их всё равно буде менять.

ОСОБА2. – Угу.

ОСОБА1. – Будут их «перезагружать», менять, точно ВККС они не оставят. Тем более, ВККС уже, они на нас зубы сломали, они полезли, они объявили, что они хотят районные суды «шатать».

ОСОБА2. – Угу.

ОСОБА1. – А это уже продолжение политики ОСОБА5 и ОСОБА3. Новая команда этого не видит там, потому что у них своё виденье на, по персоналиям и по кандидатурам, поэтому они, в любом случае, в других вопросах хотят их «перезагружать». Ну, зачем нам?

ОСОБА2. – Пока выигрываем?

ОСОБА1. – Зачем туда с ними идти?

ОСОБА2. – Хорошо.

ОСОБА1. – Потому что завтра мы пойдем туда, если не засудят на этом, послезавтра поставят співбесіду, что ты будешь делать, как бы?

ОСОБА2. – Ну, всё, я поняла, спасибо большое.

ОСОБА1. – Моё видение такое.

ОСОБА2. – Угу, да, ну, я поработаю, ну, тогда буду брать больничный, получается, да, лучший вариант всё-таки, чем?

ОСОБА1. – Ну, так у тебя будет двойная причина – и больничка, и нахождение на этом.

ОСОБА2. – Угу, ну да. Ну, я туда ж не пойду, если я на больничном.

ОСОБА1. – И третья причина они нас надлежащим образом за 10 дней не уведомили ещё, письма у нас ещё в суде нема, поэтому.

ОСОБА2. – А-а, тем более, это тоже причина. Хорошо, спасибо большое. До свидания».

Зазначена розмова підтверджена та відповідає прослуханим аудіофайлам: 20190513_104733_717E_ACCC8EA9B080.mkv; 20190513_105233_9Е6У_ACCC8EA9B080.mkv.

Відповідно до наведеної розмови суддя ОАСК ОСОБА2 звернулася до голови цього суду ОСОБА1 за порадою, як їй діяти в день проведення кваліфікаційного оцінювання – 21 травня 2019 року, зокрема, запитувала: «Я посоветоваться хочу за 21-е, что вы по мне скажите, делать, не делать?», на що отримала відповідь: «… Моё видение – не идти, я не пошёл бы», що свідчить про узгодження позицій з метою уникнення оцінювання.

Зазначене свідчить про те, що суддя Шевченко Н.М., намагаючись уникнути проходження кваліфікаційного оцінювання, зверталася за порадою до голови ОАСК ОСОБА1 щодо вибору формального приводу – «взять больничку» чи «повышение квалификации», що підтверджується її словами: «Я поэтому и пришла спросить, думаю, уже либо все будем «в тылу». В смысле, как Вы скажите?», «Я в принципе согласна», «На любой вариант». Ці репліки свідчать про обізнаність судді Шевченко Н.М. щодо узгоджених дій та намагань окремих суддів ОАСК спільно уникнути кваліфікаційного оцінювання.

Після консультації з головою суду суддя ОАСК Шевченко Н.М. дійшла висновку про доцільність уникнення кваліфікаційного оцінювання, зокрема зазначила: «Угу, да, ну, я поработаю, ну, тогда буду брать больничный, получается, да, лучший вариант всё-таки, чем?». Такі дії свідчать про її умисне ухилення від проходження оцінювання та про ігнорування вимог законної процедури. Водночас це свідчить про негативне ставлення судді до реформ, спрямованих на підвищення довіри суспільства до судової влади та підтримку судової реформи в Україні.

Кваліфікаційне оцінювання суддів на відповідність займаній посаді, зокрема за критеріями професійності, доброчесності та професійної етики, було спрямоване на підвищення авторитету судової влади, зміцнення довіри громадян до судової системи та очищення її від недобросовісних суддів, які викликають сумніви у своїй доброчесності в тому числі.

Неявка суддів ОАСК на кваліфікаційне оцінювання, зокрема судді Шевченко Н.М., набуло розголосу в медіа та викликало негативну оцінку громадськості щодо діяльності суду, зокрема щодо чесності суддів, що, безумовно, має негативний вплив на авторитет не лише ОАСК, а й судової системи загалом.

Твердження судді Шевченко Н.М. про відсутність звукозаписів розмов за її участю спростовуються матеріалами кримінальної справи.

Таким чином, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що зафіксовані вище розмови, в яких суддя Шевченко Н.М. брала участь вказують на планування, обговорення та узгодження дій щодо зриву кваліфікаційного оцінювання.

Це свідчить про умисний характер її поведінки та наявність ознак порушення суддівської етики, що підриває авторитет правосуддя й може бути підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

 

Надання оцінки діям судді Шевченко Н.М.

Оцінюючи дії судді ОАСК Шевченко Н.М. під час розгляду дисциплінарної справи, а також досліджуючи окремі матеріали кримінального провадження, зокрема протокол огляду інформації, що міститься на карті пам’яті, який є додатком до протоколу про результати проведення НСРД, прослухавши та дослідивши окремий епізод звукозапису за участю судді ОСОБА2 із суддею ОАСК ОСОБА1, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя врахувала правові позиції Вищої ради правосуддя, висловлені в рішеннях Вищої ради правосуддя від 17 жовтня 2024 року № 3051/0/15-24, від 27 червня 2024 року № 1995/0/15-24, від 26 грудня 2023 року № 1400/0/15-23, від 22 жовтня 2020 року № 2932/0/15-20, від 1 квітня 2021 року № 759/0/15-21, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18), від 22 січня 2019 року у справі № 800/454/17 (П/9901/141/18), від 8 квітня 2021 року (провадження № 11-238сап20), від 30 травня 2024 року (провадження № 11-22сап24), від 12 вересня 2024 року (провадження № 11-138сап24), згідно з якими: матеріали кримінального провадження можуть бути використані при вирішенні питання про наявність у діях судді дисциплінарного проступку; відсутність вироку, яким би було визнано особу винною у вчиненні кримінального правопорушення, склад якого передбачав би відповідні діяння, не є перешкодою для притягнення цієї особи до дисциплінарної відповідальності; у дисциплінарному провадженні діє принцип автономності, відповідно до якого дисциплінарне провадження розглядається незалежно від розгляду кримінального провадження.

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя зауважує, що під час розгляду дисциплінарної справи не досліджувала питання наявності або відсутності вини судді ОАСК Шевченко Н.М. у вчиненні кримінальних правопорушень, оскільки перебіг кримінального провадження не має значення для розгляду питання про дисциплінарну відповідальність судді, крім випадків, прямо передбачених Законом України «Про судоустрій і статус суддів».

Дисциплінарний проступок та кримінальне правопорушення не є тотожними поняттями. Цілком можливим є притягнення особи за одні й ті самі дії і до дисциплінарної, і до кримінальної або адміністративної відповідальності. Це не суперечить Основному Закону України, який забороняє двічі притягати до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення (частина перша статті 61). Питання про вину особи у вчиненні злочину (кримінального правопорушення), безумовно, може вирішити лише суд. Водночас виключні повноваження встановлювати відсутність або наявність у діях судді складу дисциплінарного проступку надані дисциплінарному органу – Дисциплінарним палатам Вищої ради правосуддя (стаття 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»).

Під час дисциплінарного провадження надається оцінка лише фактам, які можуть свідчити про наявність або відсутність у поведінці судді складу дисциплінарного проступку та про ступінь його вини. Встановлені під час дисциплінарного провадження факти та обставини мають значення тільки для ухвалення рішення в межах своєї компетенції та жодним чином не свідчать про доведеність вини особи у вчиненні адміністративних або кримінальних правопорушень.

Рішення будь-яких органів, у тому числі вирок суду, не можуть бути обов’язковими для дисциплінарного органу, який має право і водночас зобов’язаний самостійно визначити наявність у діях особи складу дисциплінарного проступку. Тим паче дисциплінарний орган не може бути обмежений у здійсненні своїх повноважень щодо дисциплінарного провадження через відсутність рішення компетентного органу в іншій процедурі, зокрема через відсутність вироку суду за фактами, які можуть бути одночасно підставами притягнення особи до кримінальної та дисциплінарної відповідальності. Так само рішення дисциплінарного органу не має жодного правового значення і для суду під час розгляду кримінального провадження чи справи про адміністративне правопорушення.

Саме таку правову позицію висловлено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 800/454/17, від 22 січня 2019 року у справі № 800/454/17, від 30 травня 2024 року (провадження № 11-22сап24), у яких Велика Палата зазначила, що обов’язкова наявність судового рішення, яким би було визнано особу винною у вчиненні кримінального правопорушення, склад якого передбачав би відповідні діяння, не є умовою для притягнення цієї особи до дисциплінарної відповідальності.

Такий висновок зробила і Європейська Комісія «За демократію через право» (Венеційська комісія), яка 13 березня 2017 року на 110-й пленарній сесії прийняла Висновок № 880/2017 щодо кримінальної відповідальності суддів, у пункті 53 якого зазначено: «Кримінальна і дисциплінарна відповідальності не є взаємовиключними: дисциплінарні санкції можуть так само застосовуватися у кримінальній справі з виправдувальним вироком, крім того, той факт, що кримінальну справу не порушено через неможливість встановити кримінальну провину або факти, не означає, що відповідним суддею не було скоєно ніяких дисциплінарних порушень, саме через різний характер обох типів відповідальності»; «важливість незалежності суддів під час виконання ними суддівських функцій не означає, що судді не повинні нести відповідальності. Необхідно забезпечити баланс між їхньою недоторканністю як засобом захисту від тиску і неправомірних дій з боку органів влади та приватних осіб (функціональна недоторканність) і тим фактом, що вони не повинні бути над законом (відповідальність)»; «якщо неправомірна поведінка судді здатна підірвати суспільну довіру до судової влади, в інтересах суспільства порушити дисциплінарне провадження щодо цього судді».

Це засвідчує, що факти, які встановлені під час розслідування кримінального провадження, можуть і навіть повинні використовуватись для дисциплінарної відповідальності, навіть у разі, коли у кримінальному провадженні недостатньо доказів для доведення вини.

Надаючи оцінку поясненням судді ОАСК Шевченко Н.М., Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя зауважує, що дисциплінарний орган не оцінює доказів, які використовує сторона обвинувачення в межах кримінальних проваджень, щодо їх належності та допустимості, а лише надає правову оцінку обставинам наявності або відсутності в поведінці судді ознак дисциплінарного проступку.

Водночас Велика Палата Верховного Суду в постановах від 30 травня 2024 року (провадження № 11-22сап24), від 14 березня 2019 року у справі № 9901/789/18 дійшла висновку щодо можливості використання таких доказів, як протоколи НСРД, під час дисциплінарного провадження, пославшись, зокрема, на постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 та 29 січня 2019 року (справи № 800/454/17 та № 9901/728/18 відповідно), що спростовує твердження судді Шевченко Н.М. щодо неможливості використання протоколів НСРД в межах дисциплінарного провадження.

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя наголошує, що дисциплінарний орган лише перевіряє викладені в дисциплінарній скарзі обставини на предмет дотримання вимог, що ставляться до суддів, та наявності в діях судді складу дисциплінарного проступку, і не вирішує питання про наявність в діях судді складу іншого правопорушення.

Установлені під час дисциплінарного провадження факти та обставини мають значення тільки для ухвалення рішень дисциплінарним органом у межах своєї компетенції та жодним чином не свідчать про доведеність вини особи у вчиненні кримінальних правопорушень.

Згідно із практикою ЄСПЛ не є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) притягнення особи до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися під кутом зору правил службової етики, навіть якщо особа у кримінальному провадженні була виправданою (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 6 жовтня 1982 року у справі «X. v. Austria» про неприйнятність заяви № 9295/81) чи таке провадження було закрите (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 7 жовтня 1987 року у справі «C. v. the United Kingdom» про неприйнятність заяви № 11882/85). Гарантована пунктом 2 статті 6 Конвенції презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі (рішення ЄСПЛ у справі «Ringvold v. Norway» від 11 лютого 2003 року, заява № 34964/97). Отже, зазначена гарантія не може бути поширена на дисциплінарні провадження, які згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції охоплюються поняттям спору щодо прав та обов’язків цивільного характеру (стандарти доказування в дисциплінарній процедурі та у кримінальному провадженні істотно відрізняються).

Саме таку правову позицію висловлено також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17, від 22 січня 2019 року у справі № 800/454/17, від 30 травня 2024 року (провадження № 11-22сап24).

 

Правове регулювання

Відповідно до пункту 2 частини сьомої статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя зобов’язаний дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів.

Згідно зі статтями 1, 3 розділу I Кодексу суддівської етики, затвердженого ХІ черговим з’їздом суддів України 22 лютого 2013 року (чинного на день вчинення суддею Шевченко Н.М. дисциплінарного проступку), суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду. Суддя має докладати всіх зусиль для того, щоб на думку звичайної розсудливої, законослухняної та поінформованої людини його поведінка була бездоганною.

Складаючи присягу згідно зі статтею 57 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», суддя урочисто присягає об’єктивно, безсторонньо, неупереджено, незалежно, справедливо та кваліфіковано здійснювати правосуддя від імені України, керуючись принципом верховенства права, підкоряючись лише закону, чесно і сумлінно здійснювати повноваження та виконувати обов’язки судді, дотримуватися етичних принципів і правил поведінки судді, не вчиняти дій, що порочать звання судді або підривають авторитет правосуддя.

У Рішенні Конституційного Суду України від 11 березня 2011 року № 2-рп/2011 зазначено: «Додержання присяги є обов’язком судді, що передбачено пунктом 4 частини четвертої статті 54 Закону про судоустрій та кореспондується з пунктом 5 частини п’ятої статті 126 Конституції України. Вказане дає підстави вважати, що дотримання суддею присяги – його конституційно визначений обов’язок. Таким чином, присяга судді має правову природу одностороннього, індивідуального, публічно-правового, конституційного зобов’язання судді».

Особливості посади професійного судді полягають в уособленні державної влади шляхом здійснення правосуддя на засадах верховенства права, законності та справедливості, а статус судді передбачає найвищий рівень правової свідомості та професійної відповідальності перед суспільством, що повинно стверджуватися суддями у спосіб неухильного дотримання норм законодавства під час розгляду справ з метою забезпечення права на справедливий суд та захисту прав і свобод особи.

Наведене дає підстави для висновку, що етичними нормами і стандартами професійної поведінки судді охоплюється заборона дій або бездіяльності у професійній або інших сферах життя, які з точки зору поінформованого та розсудливого стороннього спостерігача можуть викликати сумніви в незалежності, неупередженості, безсторонності суду й завдати шкоди авторитету судової влади.

Суддя має дотримуватись високих стандартів поведінки та не вчиняти дій, які підривають авторитет правосуддя, та за будь-яких обставин дбати про те, щоб його дії сприяли зміцненню суспільної довіри до судових органів, його поведінка має відповідати високому статусу його посади.

У Бангалорських принципах поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23, визначено, що довіра суспільства до судової системи, а також до авторитету судової системи в питаннях моралі, чесності та непідкупності судових органів посідає першочергове місце в сучасному демократичному суспільстві. Дотримання етичних норм, демонстрація дотримання етичних норм є невід’ємною частиною діяльності суддів та є одним із принципів етичної поведінки суддів. Суддя дотримується етичних норм, не допускаючи прояву некоректної поведінки при здійсненні будь-якої діяльності, що пов’язана з його посадою.

Зокрема, суддя не має права використовувати чи дозволяти використовувати авторитет власної посади для досягнення особистих інтересів судді, членів його сім’ї чи інших осіб. Суддя не повинен діяти чи дозволяти іншим діяти у такий спосіб, щоб можна було зробити висновок, що будь-хто неналежно впливає на здійснення суддею його повноважень (пункт 4.9 Бангалорських принципів поведінки суддів).

У Коментарі до Бангалорських принципів поведінки суддів зазначено, що не слід використовувати чи намагатись використовувати своє становище для здобуття будь-якої особистої вигоди чи привілейованого ставлення.

Норми суддівської етики пред’являють до судді ще вищі вимоги, тому встановлені під час підготовки дисциплінарної справи до розгляду обставини свідчать про неналежну поведінку судді ОАСК Шевченко Н.М., яка порочить звання судді, принижує авторитет судової гілки влади та є грубим порушенням норм суддівської етики.

У пункті 29 Висновку № 3 (2002) КРЄС до уваги Комітету міністрів Ради Європи про принципи та правила, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема питання етики, несумісної поведінки та неупередженості, зазначено, що судді повинні гідно поводити себе у своєму приватному житті.

Стосовно правил поведінки кожного судді КРЄС вважає, що кожен окремий суддя повинен робити все можливе для підтримання судової незалежності на інституційному та індивідуальному рівнях; судді повинні поводитися гідно при виконанні посадових обов’язків та в особистому житті (пункт 50 цього Висновку).

Суддя повинен поважати закон, додержуватися його та за будь-яких обставин дбати про те, щоб його дії сприяли зміцненню суспільної довіри до судових органів.

Постійна увага з боку суспільства покладає на суддю обов’язок прийняти окремі обмеження і, незважаючи на те, що пересічному громадянину ці обов’язки могли б здатися обтяжливими, суддя приймає їх добровільно та охоче. Поведінка судді має відповідати високому статусу його посади.

Бездоганна поведінка суддів означає уникнення порушень норм етики та недопущення створення враження їх порушення не лише під час виконання професійних обов’язків, а також в особистому житті.

Високі стандарти поведінки полягають у тому, що суддя як на роботі, так і поза її межами, в повсякденному житті, має демонструвати таку поведінку, щоб оточуючі люди бачили в ньому еталон порядності і справедливості – високоморальну, чесну, стриману, врівноважену людину. При цьому суддя має не лише подавати особистий приклад, але й пропагувати етичну поведінку серед оточуючих (Коментар до Кодексу суддівської етики, затверджений рішенням Ради суддів України від 4 лютого 2016 року № 1 (чинний під час вчинення суддею дисциплінарного проступку)).

Зазначені обов’язки судді є етичними стандартами, що формують модель поведінки, яку суддя повинен ставити за мету і якої повинен дотримуватися.

Парламентська Асамблея Ради Європи в Резолюції від 25 грудня 2008 року № 1165(1998) зазначила, що публічні особи повинні усвідомлювати, що особливий статус, який вони мають у суспільстві, автоматично збільшує рівень тиску на приватність їхнього життя (пункт 6).

Отже, посада судді покладає на нього додаткові обмеження та обов’язки, які водночас є етичними стандартами, що формують модель поведінки, яку суддя повинен ставити за мету і якої повинен дотримуватися. Зокрема, запорукою утвердження довіри до суду має бути законослухняна і добропорядна поведінка суддів у повсякденному житті.

Європейська асоціація суддів у пункті 2 Резолюції (м. Тронхейм, 27 вересня 2007 року) наголошує, що суддя може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності лише у випадках, коли мала місце не гідна його звання поведінка, наслідки якої є настільки серйозними і жахливими, що потребують накладення дисциплінарних стягнень.

У параграфах 3, 6 Висновків першої експертної комісії Міжнародної асоціації суддів «Правила етичної поведінки суддів, їх застосування та дотримання» (2004 рік) зазначається, що професійні стандарти відображають ту модель поведінки, до якої судді мають прагнути, та підкреслюється необхідність розмежовувати поняття порушення професійних стандартів та дисциплінарних проступків.

У Постанові Пленуму Верховного Суду від 18 вересня 2020 року № 13 зазначено: «Авторитет судової влади залежить від дій кожного судді… Тільки для захисту прав і свобод людини суддя може і повинен використовувати свої повноваження. І саме для цього судді отримують свою незалежність, яка не є ані привілеєм, ані шляхом до збагачення… Незалежний суд є основою вільної, демократичної та правової держави. І для судді немає і не може бути ніякої іншої мети, окрім верховенства права та захисту прав людини. Саме цими цінностями керується Верховний Суд у своїй діяльності».

На національному рівні «авторитет правосуддя» розуміється як сукупність об’єктивних і суб’єктивних ознак, які характеризують діяльність з відправлення правосуддя, таких як справедливість провадження, незалежність правосуддя, безсторонність, публічність, моральність, та які мають вселяти повагу до суду у громадськості в демократичному суспільстві. Під авторитетом судової влади потрібно розуміти як визнання за судовою владою видатних досягнень, здібностей, особливого становища та статусу в державі, так і значення її впливу на довіру осіб до неї. Схожою термінологією наділено і поняття «авторитет судді», який виступає як представник судової влади та є зовнішнім втіленням і подальшою демонстрацією її авторитету (Коментар до Кодексу суддівської етики, затвердженого рішенням Ради суддів України від 4 лютого 2016 року № 1, постанова Пленуму Верховного Суду від 18 вересня 2020 року № 13).

Велика Палата Верховного Суду в рішенні від 17 січня 2019 року (справа № 11-1010сап18) звернула увагу на те, що за приписами Закону України «Про судоустрій і статус суддів» обов’язковим наслідком допущення суддею неетичної поведінки, за яку його можна притягнути до дисциплінарної відповідальності, є те, що така поведінка має підривати авторитет правосуддя.

 

Щодо строку притягнення судді до дисциплінарної відповідальності

Релевантними джерелами права й актами їх застосування при обчисленні строку притягнення судді до дисциплінарної відповідальності є приписи частини одинадцятої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а також статті 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», які, зокрема, регламентують строк притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, складові дисциплінарного провадження, порядок його обчислення.

Відповідно до частини одинадцятої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше трьох років із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці чи здійснення відповідного дисциплінарного провадження.

Дії, які є підставою для притягнення судді Шевченко Н.М. до дисциплінарної відповідальності, вчинено 17 квітня та 21 травня 2019 року.

Отже, трирічний строк із дня вчинення вказаного проступку закінчився 21 травня 2022 року.

Як вже було зазначено, дисциплінарну скаргу стосовно наведених обставин Маселко Р.А. подав 17 травня 2022 року, тобто до закінчення трирічного строку із дня вчинення дисциплінарного проступку.

Частиною другою статті 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» (у редакції, чинній станом на дату подання дисциплінарної скарги – 17 травня 2022 року) було визначено, що дисциплінарне провадження розпочинається після отримання скарги щодо дисциплінарного проступку судді (дисциплінарної скарги), поданої відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», або за ініціативою Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя чи за зверненням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у випадках, визначених законом.

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя зауважує, що Комітет з питань правової політики Верховної Ради України 21 липня 2023 року надав роз’яснення щодо застосування окремих положень законів України «Про Вищу раду правосуддя» та «Про судоустрій і статус суддів» у частині дисциплінарного провадження щодо суддів.

Виходячи із системного аналізу положень цих законів, Комітет з питань правової політики Верховної Ради України вважав, що дисциплінарне провадження щодо судді починається з дня настання певних обставин (отримання скарги, звернення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України або прийняття Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя рішення про відкриття дисциплінарної справи), а використання в абзаці другому частини другої статті 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» прийменника «після» означає, що дисциплінарне провадження щодо судді починає здійснюватися з дня отримання Вищою радою правосуддя відповідної скарги щодо дисциплінарного проступку судді, звернення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України або прийняття Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя рішення про відкриття дисциплінарної справи.

Згідно зі статтею 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» у чинній редакції дисциплінарне провадження розпочинається після отримання Вищою радою правосуддя скарги щодо дисциплінарного проступку судді, з повідомленням про вчинення дисциплінарного проступку суддею (дисциплінарної скарги), поданої відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», або за ініціативою Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя чи за зверненням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у випадках, визначених законом.

Днем початку здійснення дисциплінарного провадження є день отримання Вищою радою правосуддя відповідної дисциплінарної скарги або день ухвалення Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя рішення про відкриття відповідної дисциплінарної справи за власною ініціативою чи день отримання Вищою радою правосуддя відповідного звернення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

Статтю 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» було викладено в такій редакції згідно із Законом України від 9 серпня 2023 року № 3304-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо негайного відновлення розгляду справ стосовно дисциплінарної відповідальності суддів» (далі – Закон № 3304-IX).

У пояснювальній записці до проєкту Закону № 3304-IX зазначено, що, виходячи з системного та комплексного аналізу положень законодавства (зокрема щодо стадій дисциплінарного провадження), автори проєкту Закону вважають, що дисциплінарне провадження розпочинає здійснюватися з дня отримання Вищою радою правосуддя відповідної дисциплінарної скарги, що потребує уточнення в законі для однозначного розуміння.

З наведеного вбачається, що згідно із Законом № 3304-IX не було запроваджено нової норми щодо початку здійснення дисциплінарного провадження, а було лише уточнено вже існуючі положення статті 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

Отже, системний аналіз цієї норми, у тому числі в різних редакціях, свідчить, що дисциплінарне провадження щодо судді починається з дня настання певних обставин, зокрема отримання скарги або прийняття Дисциплінарною палатою рішення про відкриття дисциплінарної справи.

Водночас тлумачення частини одинадцятої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у взаємозв’язку зі статтею 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» дає підстави для висновку, що термін «час здійснення відповідного дисциплінарного провадження» – це часовий проміжок, який розпочинається з дня отримання органом, уповноваженим здійснювати дисциплінарне провадження щодо суддів, дисциплінарної скарги або прийняття Дисциплінарною палатою рішення про відкриття дисциплінарної справи та закінчується у день ухвалення остаточного рішення у відповідному дисциплінарному провадженні.

Отже, за змістом положень частини першої статті 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» дисциплінарне провадження щодо судді Шевченко Н.М. розпочато після отримання Вищою радою правосуддя скарги Маселка Р.А. щодо дисциплінарного проступку судді, тобто 17 травня 2022 року.

Саме такий висновок щодо застосування до судді дисциплінарного стягнення в межах передбаченого законом трирічного строку, з урахуванням положень частини одинадцятої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та частини другої статті 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2024 року у справі № 990/75/24.

Зокрема, в абзацах 156-159 цієї постанови Велика Палата Верховного Суду зазначила: «Щодо доводів судді про те, що, на її думку, Дисциплінарна палата на порушення частини одинадцятої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції, чинній на день постановлення ухвали від 15 червня 2018 року) застосувала до неї дисциплінарне стягнення після закінчення передбаченого законом трирічного строку, Вища рада правосуддя правильно зазначила таке.

Частиною одинадцятою статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше трьох років із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці чи здійснення відповідного дисциплінарного провадження.

Згідно із частиною першою статті 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя (у редакції, чинній на день звернення скаржника із дисциплінарною скаргою – 7 квітня 2020 року) дисциплінарне провадження розпочинається, серед іншого, після отримання відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» скарги щодо дисциплінарного проступку судді.

Отже, за змістом положень частини першої статті 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» дисциплінарне провадження щодо судді розпочалось після отримання Вищою радою правосуддя скарги щодо дисциплінарного проступку судді, тобто 7 квітня 2020 року».

З урахуванням викладеного, оскільки суддя Шевченко Н.М. вчинила дисциплінарний проступок 17 квітня та 21 травня 2019 року, а 17 травня 2022 року щодо неї розпочато дисциплінарне провадження, строк притягнення цієї судді до дисциплінарної відповідальності за скаргою Маселка Р.А. не закінчився.

 

Висновки Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя

Проаналізувавши доводи дисциплінарної скарги, протокол огляду від 7–8 березня 2021 року, дослідивши епізод розмови судді ОАСК Шевченко Н.М. з головою цього суду ОСОБА1, а також дослідивши досьє судді, врахувавши усні та письмові пояснення судді, згідно з якими вона заперечує свою участь у розмовах, зафіксованих на аудіозаписах, урахувавши пояснення представника судді Шевченко Н.М. – адвоката Амельохіна А.А., Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що неодноразова неявка судді Шевченко Н.М. на кваліфікаційне оцінювання була наслідком попередньої домовленості судді Шевченко Н.М. з головою ОАСК ОСОБА1, та відбувалася за його схваленням.

Надання листків непрацездатності як підтвердження причин неявки було використано суддею Шевченко Н.М. з метою штучного створення видимості поважності причин неявки на кваліфікаційне оцінювання, що свідчить про ухилення від проходження оцінювання судді та вказує на недотримання суддею встановленої процедури, передбаченої законом, а також свідчить про її негативне ставлення до змін, направлених на підвищення довіри суспільства до судової гілки влади та підтримання судової реформи в Україні.

Закон України «Про Вищу раду правосуддя» наділяє Дисциплінарні палати Вищої ради правосуддя виключними повноваженнями щодо здійснення дисциплінарних проваджень стосовно суддів та ухвалення рішень про притягнення або про відмову у притягненні судді до дисциплінарної відповідальності на підставі власної оцінки дисциплінарним органом доказів, наданих / отриманих у межах дисциплінарного провадження, їх чіткості та переконливості для підтвердження існування підстави дисциплінарної відповідальності судді. Стандарт доказування вчинення дисциплінарного проступку в дисциплінарному провадженні суттєво відрізняється від стандарту доказування вчинення кримінального правопорушення в суді.

Відповідно до частини шістнадцятої статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» підстава для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності вважається встановленою Дисциплінарною палатою за результатами розгляду дисциплінарної справи, якщо докази, надані та отримані в межах дисциплінарного провадження, є чіткими та переконливими для підтвердження існування такої підстави.

Чіткими та переконливими є докази, які з точки зору звичайної розсудливої людини у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин, що є підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

 

Під час розгляду дисциплінарної справи Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя отримала чіткі та переконливі докази, які з точки зору звичайної розсудливої людини у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про вчинення суддею Шевченко Н.М. дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Твердження судді Шевченко Н.М., що на оприлюднених НАБУ аудіозаписах відсутні будь-які відомості, які могли підтвердити дату створення та належність голосів тим чи іншим людям, спростовуються протоколом огляду інформації, отриманої при застосуванні технічних засобів за результатами проведення НСРД, що підтверджує розмову судді Шевченко Н.М. з головою ОАСК ОСОБА1.

Таким чином, за результатами аналізу зібраних та досліджених під час підготовки дисциплінарної справи до розгляду доказів у їх сукупності Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила обставини, які свідчать про наявність у діях судді Шевченко Н.М. дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме: допущення суддею поведінки, що порочить звання судді, підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.

Згідно із частиною четвертою статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» дисциплінарні стягнення, визначені пунктами 1–3 частини першої цієї статті (попередження; догана – з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом одного місяця; сувора догана – з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом трьох місяців), не застосовуються у разі вчинення суддею проступків, визначених пунктами 3, 10–12, 14, 15 частини першої статті 106 цього Закону.

Дисциплінарне стягнення, визначене пунктом 4 частини першої цієї статті, може застосовуватися до судді виключно у разі вчинення проступків, визначених пунктами 1, 2, 4 та 5 частини першої статті 106 цього Закону.

Відповідно до пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України та статті 115 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» підставами для звільнення судді є вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов’язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді.

Згідно з пунктом 1 частини дев’ятої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» істотним дисциплінарним проступком або грубим нехтуванням обов’язками судді, що є несумісним зі статусом судді або виявляє його невідповідність займаній посаді, може бути визнаний, зокрема, факт допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, у тому числі в питаннях дотримання інших етичних норм та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.

Установлені під час розгляду дисциплінарної справи відомості не залишають сумніву щодо умисної неявки судді Шевченко Н.М. на кваліфікаційне оцінювання 17 квітня та 21 травня 2019 року, така поведінка судді порушує норми суддівської етики та стандарти поведінки, викликає обґрунтовані сумніви у здатності судді безсторонньо виконувати свої функції, порочить звання судді, підриває авторитет правосуддя.

Отже, установлені Першою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя обставини свідчать про вчинення суддею Шевченко Н.М. істотного дисциплінарного проступку, що є несумісним зі статусом судді.

Частиною другою статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та частиною п’ятою статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» передбачено, що під час обрання виду дисциплінарного стягнення стосовно судді враховуються характер дисциплінарного проступку, його наслідки, особа судді, ступінь його вини, наявність інших дисциплінарних стягнень, інші обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Дисциплінарне стягнення застосовується з урахуванням принципу пропорційності.

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, зауважує, що на сьогодні в ОАСК триває ліквідаційна процедура, тому отримати характеристику судді ОАСК Шевченко Н.М. не вбачається за можливе.

Відповідно до відомостей із офіційного вебсайту Вищої ради правосуддя суддя ОАСК Шевченко Н.М. до дисциплінарної відповідальності не притягувалася.

Таким чином, зважаючи на умисний характер дій судді Шевченко Н.М., ураховуючи її значний стаж роботи на посаді судді, який становить більше 15 років, характер дисциплінарного проступку та обставини його вчинення, ступінь вини судді, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що допущення суддею відповідних дій підриває авторитет судової влади в суспільстві та негативно впливає на сприйняття цієї гілки влади такою мірою, що особа, яка допустила таку поведінку, не може здійснювати правосуддя іменем України.

Отже, за результатами розгляду дисциплінарної справи Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що пропорційним та необхідним є застосування до судді ОАСК Шевченко Н.М. дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення з посади.

На підставі викладеного, керуючись статтями 106, 108, 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтями 34, 49, 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя

 

вирішила:

 

притягнути суддю Окружного адміністративного суду міста Києва Шевченко Наталію Миколаївну до дисциплінарної відповідальності та застосувати до неї дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення з посади.

Рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя може бути оскаржене до Вищої ради правосуддя в порядку і строки, встановлені статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

 

Головуючий на засіданні

Першої Дисциплінарної

палати Вищої ради правосуддя

 

Члени Першої Дисциплінарної

палати Вищої ради правосуддя