Акт ВРП

Вища рада правосуддя, розглянувши клопотання заступника Генерального прокурора – керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Клименка Олександра Васильовича про тимчасове відсторонення судді Сіверськодонецького міського суду Луганської області Посохова Івана Сергійовича (відряджений до Сторожинецького районного суду Чернівецької області) від здійснення правосуддя у зв’язку з притягненням до кримінальної відповідальності,

встановила:

до Вищої ради правосуддя 3 квітня 2026 року (вх. № 3509/0/8-26) надійшло клопотання заступника Генерального прокурора – керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Клименка О.В. від 30 березня 2026 року про тимчасове відсторонення судді Сіверськодонецького міського суду Луганської області Посохова І.С. (відряджений до Сторожинецького районного суду Чернівецької області) від здійснення правосуддя у зв’язку з притягненням до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 27, частиною третьою статті 369 Кримінального кодексу України (далі – КК України).

До клопотання долучено копії матеріалів, якими обґрунтовано його доводи, розписку судді Посохова І.С. про отримання копій клопотання та долучених до нього матеріалів.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя від 3 квітня 2026 року доповідачем щодо зазначеного клопотання визначено члена Вищої ради правосуддя Сав’юка М.І.

Ухвалою Вищої ради правосуддя від 7 квітня 2026 року № 573/0/15-26 задоволено заяву представника судді Сіверськодонецького міського суду Луганської області Посохова І.С. (відряджений до Сторожинецького районного суду Чернівецької області) – адвоката Чумака Віталія Вікторовича про відвід члена Вищої ради правосуддя Сав’юка М.І. від участі у розгляді вказаного клопотання.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого визначення члена Вищої ради правосуддя у справі від 7 квітня 2026 року доповідачем щодо зазначеного клопотання визначено члена Вищої ради правосуддя Бокову Ю.В.

Клопотання заступника Генерального прокурора – керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Клименка О.В. про тимчасове відсторонення судді Посохова І.С. від здійснення правосуддя у зв’язку з притягненням до кримінальної відповідальності подано з дотриманням вимог, визначених статтями 155, 155¹ Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України).

Заступника Генерального прокурора – керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Клименка О.В., Сіверськодонецький міський суд Луганської області, Сторожинецький районний суд Чернівецької області, суддю Посохова І.С. та його адвокатів – Чумака Віталія Вікторовича, Гарбуз Діану Володимирівну повідомлено про дату, час і місце розгляду клопотання. Відповідну інформацію оприлюднено на офіційному вебсайті Вищої ради правосуддя.

У засідання Вищої ради правосуддя прибув прокурор Колотило Олексій Онуфрійович, уповноважений заступником Генерального прокурора – керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Клименком О.В. на участь у засіданні Вищої ради правосуддя з розгляду зазначеного клопотання, який підтримав клопотання про тимчасове відсторонення судді Посохова І.С. від здійснення правосуддя у зв’язку з притягненням до кримінальної відповідальності з наведених у ньому підстав.

Також у засідання Вищої ради правосуддя прибули адвокати судді Посохова І.С. – Чумак В.В., Гарбуз Д.В., просили відмовити у задоволенні клопотання заступника Генерального прокурора – керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Клименка О.В. від 30 березня 2026 року про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя.

Суддя Посохов І.С. узяв участь у засіданні Вищої ради правосуддя в режимі відеоконференції, заперечував щодо задоволення клопотання заступника Генерального прокурора – керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Клименка О.В. від 30 березня 2026 року про тимчасове відсторонення його від здійснення правосуддя.

Вища рада правосуддя, дослідивши клопотання та долучені до нього матеріали, заслухавши доповідача – члена Вищої ради правосуддя Бокову Ю.В., прокурора Колотила О.О., суддю Сіверськодонецького міського суду Луганської області Посохова І.С. (відряджений до Сторожинецького районного суду Чернівецької області) та його адвокатів – Чумака В.В., Гарбуз Д.В., дійшла висновку, що клопотання заступника Генерального прокурора – керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Клименка О.В. від 30 березня 2026 року про тимчасове відсторонення судді Сіверськодонецького міського суду Луганської області Посохова І.С. (відряджений до Сторожинецького районного суду Чернівецької області) від здійснення правосуддя у зв’язку з притягненням до кримінальної відповідальності необхідно задовольнити з огляду на таке.

Відповідно до статті 131 Конституції України до повноважень Вищої ради правосуддя належить, зокрема, ухвалення рішення про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя.

Згідно із частиною першою статті 63 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв’язку з притягненням до кримінальної відповідальності здійснюється Вищою радою правосуддя на строк не більше двох місяців на підставі вмотивованого клопотання Генерального прокурора або його заступника, а стосовно судді Вищого антикорупційного суду на підставі вмотивованого клопотання Генерального прокурора (виконувача обов’язків Генерального прокурора). На стадії судового провадження строк відсторонення встановлюється до набрання законної сили вироком суду або закриття кримінального провадження.

Посохов Іван Сергійович, ____ року народження, Указом Президента України від 20 лютого 2010 року № 200/2010 призначений строком на п’ять років на посаду судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області, Указом Президента України від 29 грудня 2017 року № 444/2017 призначений на посаду судді цього суду. Вища рада правосуддя рішенням від 15 травня 2025 року № 1027/0/15-25 достроково закінчила відрядження судді Сіверськодонецького міського суду Луганської області Посохова І.С. до Снятинського районного суду Івано-Франківської області та одночасно відрядила суддю Посохова І.С. до Сторожинецького районного суду Чернівецької області для здійснення правосуддя строком на 1 (один) рік із 26 травня 2025 року.

Детективи Національного антикорупційного бюро України здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні № ____ від 18 червня 2024 року.

У цьому кримінальному провадженні заступник Генерального прокурора – керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Клименко О.В. 16 березня 2026 року склав повідомлення про підозру судді Сіверськодонецького міського суду Луганської області ОСОБА1 (відряджений до Сторожинецького районного суду Чернівецької області) у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 27, частиною третьою статті 369КК України, яке того самого дня вручено ОСОБА1.

30 березня 2026 року судді Сіверськодонецького міського суду Луганської області Посохову І.С. (відряджений до Сторожинецького районного суду Чернівецької області) вручено копію клопотання заступника Генерального прокурора – керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Клименка О.В. від 30 березня 2026 року про тимчасове відсторонення від здійснення правосуддя у зв’язку з притягненням до кримінальної відповідальності та матеріали, що його обґрунтовують.

З обставин, викладених у клопотанні, а також установлених під час досудового розслідування у кримінальному провадженні, убачається таке.

У провадженні судді Солом’янського районного суду міста Києва Воронкіна О.А. перебуває кримінальне провадження № ____ від 23 липня 2020 року за обвинуваченням ОСОБА2, ____ року народження, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 367 КК України (судова справа № 760/10353/24).

З метою забезпечення своїх прав, свобод і законних інтересів як обвинуваченого, захисту в суді під час розгляду кримінального провадження ОСОБА2 у квітні 2024 року звернувся до адвоката ОСОБА3.

Водночас, не маючи на той момент досвіду зі здійснення захисту у кримінальних провадженнях із відповідною кваліфікацією кримінальних правопорушень, адвокат ОСОБА3 вирішила звернутися за правовою консультацією до знайомих з юридичної спільноти.

Зокрема, ОСОБА3, згадавши, що її знайомий надав контакти судді ОСОБА1, зателефонувала йому в квітні 2024 року та домовилася про зустріч у місті Чернівцях.

Під час зустрічі ОСОБА1 та ОСОБА3, яка відбулася 1 червня 2024 року о 19 год 15 хв поруч із Кав’ярнею-музеєм, що розташована за адресою: м. Чернівці, вул. Кобилянської, 30, ОСОБА3 розповіла ОСОБА1 обставини судової справи № 760/10353/24 та надала копію обвинувального акта щодо ОСОБА2.

Під час подальшої розмови, встановивши, що розгляд кримінального провадження стосовно ОСОБА2 здійснює суддя Солом’янського районного суду міста Києва Воронкін О.А., у ОСОБА1 виник умисел на підбурення ОСОБА3 та ОСОБА2 до надання неправомірної вигоди судді Солом’янського районного суду міста Києва ОСОБА5 ОСОБА1, діючи з метою підбурення до надання неправомірної вигоди, зазначив ОСОБА3, що він знайомий із суддею ОСОБА5, а тому порадив їй вступити у справу як адвокат.

З метою реалізації свого умислу на підбурення до надання неправомірної вигоди особі, яка займає відповідальне становище, ОСОБА1 3 червня 2024 року о 21 год 12 хв у месенджері WhatsApp, з використанням номера мобільного телефону +38 050 ____, поінформував ОСОБА3 про свою розмову з ОСОБА5 та необхідність почекати.

8 червня 2024 року о 13 год 17 хв у месенджері WhatsApp, з використанням номера мобільного телефону +38 050 ____, ОСОБА1 надіслав ОСОБА3 повідомлення: «Добрий вечір. Я поговорив», чим засвідчив свою комунікацію із суддею Солом’янського районного суду міста Києва ОСОБА5 щодо кримінального провадження № ____ від 23 липня 2020 року.

Того самого дня о 15 год 17 хв ОСОБА1, дотримуючись заходів конспірації з метою невикриття своєї протиправної діяльності, використовуючи месенджер WhatsApp, зателефонував ОСОБА3 та попросив надіслати йому клопотання, що були подані в судовій справі № 760/10353/24. О 16 год 50 хв ОСОБА3 надіслала йому подані клопотання, зокрема про закриття кримінального провадження на підставі пункту 10 частини першої статті 284 КПК України.

10 червня 2024 року о 16 год 43 хв у месенджері WhatsApp, з використанням номера мобільного телефону +38 050 ____, під час телефонної розмови ОСОБА1 повідомив ОСОБА3, що розмовляв із ОСОБА5, та зазначив, що суддя ОСОБА5 пропонує «вирішити» питання щодо ухвалення виправдувального вироку стосовно ОСОБА2 шляхом надання неправомірної вигоди. Водночас ОСОБА1 зауважив, що з розміром неправомірної вигоди ОСОБА3 має визначитися самостійно.

30 червня 2024 року о 16 год 21 хв під час зустрічі ОСОБА1 та ОСОБА3 у Кав’ярні-музеї за адресою: м. Чернівці, вул. Кобилянської, 30, ОСОБА1 повідомив ОСОБА3 про відомі йому обставини розгляду кримінального провадження, зокрема наявність у матеріалах справи клопотання сторони захисту про закриття кримінального провадження на підставі пункту 10 частини першої статті 284 КПК України. Під час вказаної розмови, діючи умисно з метою підбурення ОСОБА3 та ОСОБА2 до надання неправомірної вигоди судді Солом’янського районного суду міста Києва ОСОБА5, ОСОБА1 запропонував ОСОБА3 самостійно обдумати розмір неправомірної вигоди, зазначивши: «Тому щось назову вам зараз, а він потім скаже та ні…, а ви вже це озвучили. Я не знаю, давайте разом думати… З чогось треба починати нам… п’ять, десять, двадцять… Ви там обговоріть і там я вже буду з ним …».

Крім того, з метою створення умов, за яких неправомірна вигода має бути передана в найкоротший строк, ОСОБА1 зазначив ОСОБА3, що до закінчення відпустки судді Солом’янського районного суду міста Києва ОСОБА5 треба визначитися з подальшим судовим розглядом кримінального провадження, а саме закриттям кримінального провадження на підставі пункту десятого частини першої статті 284 КПК України чи здійсненням розгляду кримінального провадження по суті, за результатами якого буде ухвалено виправдувальний вирок.

Реалізуючи свій злочинний умисел, 2 липня 2024 року о 18 год 26 хв ОСОБА1 із використанням месенджера «WhatsApp» з номера мобільного телефону +38 ____ зателефонував ОСОБА3 та повідомив про можливе скасування норми законодавства щодо закриття кримінального провадження на підставі пункту 10 частини першої статті 284 КПК України. У зв’язку із цим висловив припущення про необхідність рухатися в концепції закриття кримінального провадження на підставі цієї норми КПК України, зазначивши: «…я навпаки до того, що можливо варто це зробити, поки так, поки лазівка…».

7 липня 2024 року о 15 год 41 хв у додатку WhatsApp, з використанням номера мобільного телефона +38 ____, ОСОБА1 з метою підбурення ОСОБА3 до надання неправомірної вигоди надіслав їй повідомлення про те, чи визначилася вона з ОСОБА2 щодо клопотання про закриття провадження .

11 липня 2024 року о 17 год 38 хв під час телефонної розмови між ОСОБА1 та ОСОБА3 у додатку WhatsApp, ОСОБА1 зауважив, що не може зрозуміти побажань обвинуваченого ОСОБА2, оскільки в нього є три варіанти завершення розгляду його справи, серед яких два не реабілітуючі та один реабілітуючий. Зокрема, під час розмови ОСОБА1 зазначив, якщо ОСОБА2 не хоче закриття провадження на підставі закінчення строків давності, а хоче виправдувальний вирок – тоді треба зачекати.

11 липня 2024 року о 20 год 22 хв ОСОБА3 з використанням месенджера WhatsApp зателефонувала ОСОБА1 та повідомила, що узгодила із клієнтом ОСОБА2 розгляд справи по суті, оскільки він планує відновлення на посаді. ОСОБА1 порадив відкликати подане раніше клопотання про закриття кримінального провадження. Наприкінці цієї розмови ОСОБА1 зазначив: «Я переговорю тоді, поясню позицію людини і будемо чекати, будемо чекати закінчення».

15 липня 2024 року о 17 год 49 хв у застосунку WhatsApp ОСОБА1 поінформував ОСОБА3 щодо розмови з ОСОБА5, що суддя ОСОБА5 не задовольнить клопотання про закриття провадження, а буде здійснювати судовий розгляд по суті. Водночас ОСОБА1 зауважив: «…так що будемо з Вами говорити про кінцевий результат».

Цього самого дня о 20 год 03 хв ОСОБА1 надіслав ОСОБА3 повідомлення, щоб вона зателефонувала йому, коли у справі наближатимуться судові дебати.

Під час зустрічі 16 жовтня 2024 року о 16 год 47 хв ОСОБА1, перебуваючи у приміщенні ресторану «CHINA MA» за адресою: м. Київ, вул. Георгія Кірпи, 5Б, повідомив, що ще раз перепитає суддю Солом’янського районного суду міста Києва ОСОБА5 про його бачення подальшого розгляду кримінального провадження стосовно ОСОБА2.

Згодом, 28 жовтня 2024 року, під час телефонної розмови в месенджері WhatsApp ОСОБА1 повідомив ОСОБА3, що суддя ОСОБА5 вирішив здійснювати розгляд кримінального провадження стосовно ОСОБА2 по суті.

Діючи умисно, розуміючи суспільну небезпечність своїх дій та бажаючи настання наслідків, наприкінці вересня – на початку жовтня 2025 року ОСОБА1 зателефонував у додатку WhatsApp ОСОБА3 та зазначив, що має для неї новини від судді ОСОБА5, які повідомить під час особистої зустрічі.

13 жовтня 2025 року о 15 год 13 хв на території ЖК «Паркленд», що розташований за адресою: м. Київ, вул. Практична, 1, відбулася зустріч ОСОБА1 із ОСОБА2, під час якої ОСОБА1 повідомив, що до судді ОСОБА5 зверталися, ймовірно, конкуренти ОСОБА2 із пропозицією надання неправомірної вигоди за ухвалення обвинувального вироку стосовно ОСОБА2.

Під час цієї розмови ОСОБА1 повідомив ОСОБА3, що суддя Солом’янського районного суду міста Києва ОСОБА5 готовий ухвалити виправдувальний вирок за надання ОСОБА5 неправомірної вигоди в розмірі 20 000 –30 000 доларів США: «Що ти, кажу, зможеш виправдувальний зробити? Він каже, ну я ще їх не виносив, але в принципі…». Він каже: «…ну, двадцять–тридцять – почнемо говорити. Почніть говорити від тридцяти…».

Отже, ОСОБА1 вчинив дії, спрямовані на підбурення ОСОБА3 та ОСОБА2 до надання неправомірної вигоди судді Солом’янського районного суду міста Києва ОСОБА5, на розгляді якого перебуває кримінальне провадження № ____ від 23 липня 2020 року за обвинуваченням ОСОБА2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 367 КК України в сумі 30 000 доларів США за ухвалення суддею виправдувального вироку стосовно ОСОБА2, що згідно з офіційним курсом Національного банку України станом на 13 жовтня 2025 року становило 1 248 081 (один мільйон двісті сорок вісім тисяч вісімдесят одна) гривня.

Водночас ОСОБА1, дотримуючись правил конспірації та побоюючись бути викритим, зазначив, що планує залучити третіх осіб для передачі озвученої ним суми неправомірної вигоди.

Згодом, 27 жовтня 2025 року о 15 год 22 хв, під час зустрічі поблизу кафе «Domino’s Pizza», що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Солом’янська, 6-В, ОСОБА1 зазначив ОСОБА3 про строки передання обумовленої ним суми неправомірної вигоди, зауваживши, що в них є близько двох тижнів, щоб акумулювати відповідну суму, проте точний час передання він ще дізнається в судді ОСОБА5.

16 листопада 2025 року о 17 год 11 хв під час телефонної розмови в месенджері WhatsApp з номера мобільного телефону +38 050____ ОСОБА1 пояснив ОСОБА3, що з метою приховання злочинних дій ОСОБА2 необхідно укласти договір про надання правової допомоги з відповідним адвокатом, контакти якого він згодом надасть. Подальша комунікація має відбуватися саме через цього адвоката. О 17 год 17 хв цього самого дня ОСОБА1 у месенджері WhatsApp надіслав ОСОБА3 повідомлення такого змісту: «099 ____ ОСОБА4», отже контакти адвоката.

У період із 19 до 24 грудня 2025 року між ОСОБА2 та ОСОБА4 відбувалося спілкування та листування в месенджерах WhatsApp, Telegram, під час якого ОСОБА3 надала наявні матеріали справи, також вони погодили майбутню зустріч.

25 грудня 2025 року об 11 год 10 хв відбулася зустріч ОСОБА3 та ОСОБА4 поблизу офісу Адвокатського об’єднання «Цулаія, Горбатенко та партнери» (далі – АО «ЦГП»), розташованого за адресою: Бізнес-центр RichPort, м. Київ, вул. Сагайдачного, 11. Під час розмови ОСОБА4 повідомив ОСОБА3, на його думку, з огляду на наявні матеріали за результатами розгляду може бути ухвалено виправдувальний вирок. Він може вступити в цю справу як захисник, що буде коштувати 30 000 доларів США.

2 січня 2026 року о 14 год 54 хв адвокат ОСОБА4 в месенджері WhatsApp надіслав ОСОБА3 примірник договору про надання правничої допомоги № 03/658 від 2 січня 2026 року з додатком № 1.

Відповідно до положень цього додатка клієнт (ОСОБА2) зобов’язується виплатити АО «ЦГП» за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої (правової) допомоги гонорар у сумі 30 000 доларів США.

Таким чином, ОСОБА1 підозрюється в тому, що своїми умисними діями, які полягали в підбурюванні до надання неправомірної вигоди службовій особі, яка займає відповідальне становище, за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає таку вигоду, дій із використанням наданої їй влади, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене частиною четвертою статті 27, частиною третьою статті 369 КК України.

На обґрунтування доводів клопотання про тимчасове відсторонення судді Посохова І.С. від здійснення правосуддя заступник Генерального прокурора – керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Клименко О.В. долучив копії документів, а саме:

заяву про вчинення кримінального правопорушення ОСОБА3 від 16 червня 2024 року;

протокол огляду від 10 березня 2026 року, у якому зафіксовані відомості щодо автоматизованого розподілу судової справи № 760/10353/24, за результатами якого головуючим обрано суддю Солом’янського районного суду міста Києва Воронкіна О.А.;

протоколи допиту свідка ОСОБА3 від 18 червня, 26 липня, 26 вересня, 9 жовтня, 3 грудня, 13 грудня 2025 року, у яких зафіксовано її показання про те, що суддя ОСОБА1 створив умови для підбурення ОСОБА3 та ОСОБА2 до надання непровомірної вигоди судді ОСОБА5 за ухвалення виправдувального вироку в судовій справі № 760/10353/24;

протоколи огляду мобільного телефона ОСОБА3 від 12 липня, 26 липня, 26 вересня, 3 грудня 2025 року, у яких зафіксовано листування ОСОБА3 з ОСОБА1 з номера телефону «+38 050 ____»;

протокол від 14 жовтня 2024 року за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії – аудіо-, відеконтролю особи стосовно ОСОБА1, у якому зафіксовано зустріч ОСОБА3 та ОСОБА1 13 жовтня 2025 року, під час якої ОСОБА1 підбурив ОСОБА3 та ОСОБА2 до надання неправомірної вигоди в розмірі 30 000 доларів США судді Солом’янського районного суду міста Києва ОСОБА5 за ухвалення виправдувального вироку у справі за обвинуваченням ОСОБА2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 367 КК України, такого змісту:

«ОСОБА1: Що ти, кажу, зможеш виправдувальний зробити? Він каже, ну я ще їх не виносив, але в принципі….

ОСОБА3: Угу.

ОСОБА1: Я тоді кажу, що тоді, якщо там… Він каже, ну двадцять–тридцять почнемо говорити.

ОСОБА3: Ну добре, скільки конкретно?.

ОСОБА1: Я не знаю, ви там вже дивіться самі, я, чесно кажучи, такі гроші й брати боюсь, може доведеться прохати кого-небудь аби взяли обміняли, тому що, ну правда, з такими сумами зв’язуватися.

ОСОБА3: Як скажете.

ОСОБА1: Почніть казати від тридцяти, тому що, можливо, мені доведеться ще прохати, якщо людину, то доведеться якийсь відсоток віддати»;

протокол від 14 жовтня 2024 року про проведення негласної слідчої (розшукової) дії – візуального спостереження за особою стосовно ОСОБА1, у якому зафіксовано зустріч ОСОБА1 із суддею ОСОБА5 13 жовтня 2025 року, одразу після зустрічі ОСОБА1 із ОСОБА3.

Мотивуючи необхідність тимчасового відсторонення судді Посохова І.С. від здійснення правосуддя, заступник Генерального прокурора – керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Клименко О.В. зазначив про наявність обставин, які дають підстави вважати, що подальше здійснення правосуддя суддею може призвести до настання негативних наслідків.

Під час досудового розслідування на підставі аналізу способу та характеру вчинення злочину у сторони обвинувачення є достатні підстави вважати, що в разі перебування підозрюваного на посаді є ризик вчинення ним неправомірних дій, передбачених пунктом 6 частини другої статті 155 КПК України, а саме: можливість здійснювати незаконний вплив на свідків у цьому провадженні, зокрема на заявника ОСОБА3 та ОСОБА2, позаяк установлено, що суддя Посохов І.С., імовірно, підбурив ОСОБА3 та ОСОБА2 до надання неправомірної вигоди саме за ухвалення суддею ОСОБА5 рішення на користь ОСОБА2.

Прокурор зауважував, що Посохов І.С. із метою уникнення кримінальної відповідальності може впливати, консультувати, координувати процесуальну поведінку свідків у кримінальному провадженні, узгоджувати тактику і стратегію захисту, створювати альтернативну версію подій тощо, зокрема впливати на суддю Солом’янського районного суду міста Києва ОСОБА5 та ОСОБА4 з метою змусити їх відмовитися надавати показання або надати неправдиві показання.

Вища рада правосуддя вважає обґрунтованим посилання прокурора на те, що в разі продовження суддею Посоховим І.С. здійснення правосуддя існує ризик незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні, зокрема на заявника ОСОБА3 та її клієнта – ОСОБА2, суддю Солом’янського районного суду міста Києва ОСОБА5. та ОСОБА4. Ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження під час зібрання доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Водночас прокурор не довів ризику вчинення суддею Посоховим І.С. знищення чи підроблення речей і документів, які становлять матеріали судової справи № 760/10353/24 за обвинуваченням ОСОБА2, яка перебуває на розгляді в судді Солом’янського районного суду міста Києва Воронкіна О.А., оскільки матеріали судової справи перебувають на розгляді в суді, у якому Посохов І.С. не здійснює та не здійснював правосуддя. Зазначене свідчить про обмеженість доступу судді Посохова І.С. до речей і документів, які перебувають на розгляді в Солом’янському районному суді міста Києва.

Оцінюючи доводи судді Посохова І.С. про відсутність обґрунтованої підозри щодо вчинення ним кримінального правопорушення за викладених у клопотанні обставин, Вища рада правосуддя керується тим, що під час розгляду клопотання про тимчасове відсторонення судді Посохова І.С. від здійснення правосуддя у зв’язку з притягненням до кримінальної відповідальності не вирішує питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, тобто не надає оцінки доказам щодо їх достатності й допустимості для встановлення вини особи у вчиненні злочину чи її відсутності. Вища рада правосуддя зобов’язана на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів переконатися, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною, а зібрані у кримінальному провадженні на день складення повідомлення про підозру докази були достатніми для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини сьомої статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя зобов’язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства; дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів.

Згідно із частиною першою статті 57 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» особа, вступаючи на посаду судді, присягає Українському народові об’єктивно, безсторонньо, неупереджено, незалежно, справедливо та кваліфіковано здійснювати правосуддя від імені України, керуватись принципом верховенства права, підкорятись лише закону, чесно і сумлінно здійснювати повноваження та виконувати обов’язки судді, дотримуватися етичних принципів і правил поведінки судді, не вчиняти дій, що порочать звання судді або підривають авторитет правосуддя.

Суддя як носій судової влади повинен бути прикладом неухильного дотримання принципу верховенства права і вимог закону, присяги судді. Суддя має усвідомлювати постійну увагу суспільства та демонструвати високі стандарти поведінки з метою зміцнення довіри до судової влади та утвердження авторитету правосуддя. У ситуаціях, коли незалежність та авторитет судової влади під загрозою, судді мають право виступати на їх захист як на національному, так і на міжнародному рівнях. Суддя не може використовувати своє посадове становище в особистих інтересах чи в інтересах третіх осіб (статті 1, 2 Кодексу суддівської етики, затвердженого XI з’їздом суддів України 22 лютого 2013 року).

Зазначені положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та Кодексу суддівської етики визначають, що авторитет судової влади має вселяти суспільству довіру до здійснення правосуддя.

Наявність кримінального провадження за підозрою судді ОСОБА1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 27, частиною третьою статті 369 КК України, суперечить не лише морально-етичним принципам, а й об’єктивно може поставити під сумнів незалежність і чесність судді під час здійснення правосуддя, з огляду на міжнародні принципи, стандарти поведінки судді і норми національного законодавства значною мірою зашкодити авторитету судової влади та довірі суспільства до неї.

Відповідно до частини одинадцятої статті 63 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» суддя відстороняється від здійснення правосуддя з дня ухвалення Вищою радою правосуддя рішення про його тимчасове відсторонення від здійснення правосуддя на строк, зазначений у рішенні, який не може становити більше двох місяців.

Статтею 219 КПК України встановлено строки досудового розслідування. Зокрема, досудове розслідування повинно бути закінчено протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.

Згідно з матеріалами, доданими до клопотання про відсторонення судді від здійснення правосуддя, судді ОСОБА1 16 березня 2026 року повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 27, частиною третьою статті 369 КК України.

Відповідно до постанови заступника Генерального прокурора – керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Клименка О.В. від 7 квітня 2026 року строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № ____ від 18 червня 2024 року продовжено до 16 червня 2026 року.

Зважаючи на обґрунтованість наведених у клопотанні заступника Генерального прокурора – керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Клименка О.В. про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв’язку з притягненням до кримінальної відповідальності ризиків, їх співмірність із такими засадами, як незалежність і недоторканність суддів, та наслідками тимчасового відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв’язку з притягненням до кримінальної відповідальності, а також ураховуючи строки досудового розслідування у кримінальному провадженні, Вища рада правосуддя дійшла висновку про необхідність тимчасового відсторонення судді Сіверськодонецького міського суду Луганської області Посохова І.С. (відряджений до Сторожинецького районного суду Чернівецької області) від здійснення правосуддя до 9 червня 2026 року.

Вища рада правосуддя, керуючись статтею 131 Конституції України, статтею 155¹ Кримінального процесуального кодексу України, частиною п’ятою статті 49 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтею 63 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», пунктами 20.3–20.18 Регламенту Вищої ради правосуддя,

вирішила:

клопотання заступника Генерального прокурора – керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Клименка Олександра Васильовича задовольнити.

Тимчасово, до 9 червня 2026 року, відсторонити суддю Сіверськодонецького міського суду Луганської області Посохова Івана Сергійовича (відряджений до Сторожинецького районного суду Чернівецької області) від здійснення правосуддя у зв’язку з притягненням до кримінальної відповідальності.

Голова Вищої ради правосуддя

Члени Вищої ради правосуддя