Акт ВРП

Вища рада правосуддя, розглянувши скарги суддів Печерського районного суду міста Києва Смик Світлани Іванівни, Батрин Олесі Василівни, Соколова Олексія Михайловича на рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 2 грудня 2024 року № 3489/1дп/15-24 про притягнення їх до дисциплінарної відповідальності,

встановила:

до Вищої ради правосуддя 12 та 13 грудня 2024 року (вх. №№ 3982/0/6-24, 3988/0/6-24, 3991/0/6-24) надійшли скарги суддів Печерського районного суду міста Києва Смик С.І., Батрин О.В., Соколова О.М. на рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 2 грудня 2024 року № 3489/1дп/15-24 про притягнення їх до дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя та протоколів передачі справи раніше визначеному члену Вищої ради правосуддя від 12 та 13 грудня 2024 року зазначені скарги передано члену Вищої ради правосуддя Маселку Р.А.

На підставі службової записки члена Вищої ради правосуддя Маселка Р.А. від 17 січня 2025 року скарги №№ 3982/0/6-24, 3988/0/6-24, 3991/0/6-24 передано до управління документального забезпечення секретаріату Вищої ради правосуддя для проведення повторного автоматизованого розподілу на підставі ухвали Вищої ради правосуддя від 14 січня 2025 року № 49/0/15-25 про задоволення заяви члена Вищої ради правосуддя Маселка Р.А. про самовідвід від розгляду зазначених скарг.

Згідно із протоколом повторного автоматизованого визначення члена Вищої ради правосуддя у справі та протоколами передачі справи раніше визначеному члену Вищої ради правосуддя від 17 січня 2025 року зазначені скарги передано члену Вищої ради правосуддя Саліхову В.В.

Член Вищої ради правосуддя Саліхов В.В., разом зі службовою запискою від 20 січня 2025 року, передав до управління документального забезпечення секретаріату Вищої ради правосуддя скарги суддів Печерського районного суду міста Києва Смик С.І., Батрин О.В., Соколова О.М. для проведення повторного автоматизованого розподілу.

На підставі протоколу повторного автоматизованого визначення члена Вищої ради правосуддя та протоколів передачі справи раніше визначеному члену Вищої ради правосуддя від 20 січня 2025 року доповідачем щодо вказаних скарг визначено члена Вищої ради правосуддя Бурлакова С.Ю.

Скарги подано з дотриманням вимог та у строки, що встановлені Законом України «Про Вищу раду правосуддя».

За результатами перевірки зазначених скарг член Вищої ради правосуддя Бурлаков С.Ю. дійшов висновку про скасування рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 2 грудня 2024 року № 3489/1дп/15-24 та закриття дисциплінарного провадження стосовно суддів Смик С.І., Батрин О.В., Соколова О.М.

Судді Смик С.І., Батрин О.В., Соколова О.М., а також скаржник Плохих Ю.Е. повідомлені про дату, час і місце розгляду скарг суддів Смик С.І., Батрин О.В., Соколова О.М. на рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 2 грудня 2024 року № 3489/1дп/15-24 про притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності.

Зазначену інформацію також оприлюднено на офіційному вебсайті Вищої ради правосуддя.

7 квітня 2026 року на засідання Вищої ради правосуддя прибули представник суддів Батрин О.В., Соколова О.М. – адвокат Серт О.В. та представник судді Смик С.І. – адвокат Клян А.Ф.

Скаржник – Плохих Ю.Е. у засідання Вищої ради правосуддя не з’явився.

Відомості про суддів

Смик Світлана Іванівна Указом Президента України від 4 квітня 1998 року № 256/98 призначена виконуючою обов’язки судді Жовтневого районного суду міста Києва, Указом Президента України від 30 березня 2000 року № 551/2000 призначена на посаду судді Старокиївського районного суду міста Києва, Указом Президента України від 23 жовтня 2001 року № 1004/2001 переведена на роботу на посаді судді новоутвореного Голосіївського районного суду міста Києва, Указом Президента України від 26 квітня 2002 року № 405/2002 переведена на роботу на посаді судді Печерського районного суду міста Києва, Постановою Верховної Ради України від 5 квітня 2007 року № 878-V обрана суддею безстроково.

Батрин Олеся Василівна Указом Президента України від 4 серпня 2003 року № 802/2003 призначена на посаду судді Замостянського районного суду міста Вінниці строком на п’ять років. Постановою Верховної Ради України від 19 листопада 2009 року № 1734-VI обрана суддею Замостянського районного суду міста Вінниці безстроково. Указом Президента України від 22 січня 2010 року № 60/2010 переведена на посаду судді Печерського районного суду міста Києва.

Соколов Олексій Михайлович Указом Президента України від 13 травня 2009 року № 318/2009 призначений на посаду судді Печерського районного суду міста Києва строком на п’ять років. Указом Президента України від 2 листопада 2017 року № 348/2017 призначений на посаду судді Печерського районного суду міста Києва.

1.Стислий зміст дисциплінарних скарг. Підстави для відкриття дисциплінарної справи

До Вищої ради правосуддя 30 червня 2021 року (вх. № П-3495/0/7-21), 18 жовтня 2022 року (вх. № П-1853/0/7-22), 16 травня 2023 року (вх. № П-1762/0/7-23) надійшли скарги Плохих Ю.Е. стосовно дій суддів Печерського районного суду міста Києва Смик С.І., Батрин О.В., Соколова О.М., які з 2018 року безпідставно затягують розгляд справи № 757/19161/13-к, у якій ОСОБА1 є потерпілим.

Скаржник стверджував, що у зв’язку з безпідставним затягуванням розгляду справи № 757/19161/13-к зазначені судді допустили неправомірну поведінку, що принижує авторитет правосуддя, підриває довіру до нього, порушує охоронювані законом права і свободи ОСОБА1 як потерпілого.

За вказаних обставин Плохих Ю.Е. просив притягнути суддів Печерського районного суду міста Києва Смик С.І., Батрин О.В., Соколова О.М. до дисциплінарної відповідальності.

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя ухвалою від 15 липня 2024 року № 2133/1дп/15-24 відкрила дисциплінарну справу щодо суддів Печерського районного суду міста Києва Смик С.І., Батрин О.В., Соколова О.М. з підстав можливої наявності в їх діях ознак дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 2 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (безпідставне затягування або невжиття суддею заходів щодо розгляду заяви, скарги чи справи протягом строку, встановленого законом, зволікання з виготовленням вмотивованого судового рішення, несвоєчасне надання суддею копії судового рішення для її внесення до Єдиного державного реєстру судових рішень).

2. Фактичні обставини, установлені Першою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя під час розгляду дисциплінарних справ

У провадженні Печерського районного суду міста Києва з 2013 року перебувають матеріали кримінального провадження № ____ стосовно ОСОБА2, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 190 Кримінального кодексу України (шахрайство, вчинене у великих розмірах, або шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки) (далі – справа № 757/19161/13-к). Потерпілим у вказаній справі є скаржник – ОСОБА1.

19 березня 2018 року у зв’язку із задоволенням заяв суддів Карабаня В.М. та Писанця В.А. про самовідвід, на підставі розпорядження керівника апарату Печерського районного суду міста Києва Ліннік Н.В. справу № 757/19161/13-к автоматизованою системою документообігу суду розподілено колегії суддів цього суду – головуючому судді Смик С.І., суддям Батрин О.В., Соколову О.М.

Під час розгляду вказаною колегією суддів справи № 757/19161/13-к судові засідання неодноразово не відбувались з різних причин.

Зібрана під час попередньої перевірки інформація свідчить, що у справі № 757/19161/13-к, починаючи з дати передання суддям Смик С.І., Батрин О.В., Соколову О.М. вказаної справи (19 березня 2018 року), більш ніж за шість років призначалось 20 судових засідань, із яких фактично проведено лише чотири (20 листопада 2018 року, 23 жовтня 2019 року, 2 березня та 3 червня 2020 року).

Часовий проміжок між судовими засіданнями становив від трьох до дванадцяти місяців.

Окрім цього, за даними Єдиного державного реєстру судових рішень, Печерський районний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Смик С.І., суддів Батрин О.В., Соколова О.М., після передання цій колегії суддів для розгляду справи № 757/19161/13-к (19 березня 2018 року) не ухвалив жодного судового рішення.

У зазначеному Реєстрі після 19 березня 2018 року міститься лише ухвала Київського апеляційного суду від 2 серпня 2021 року, якою залишено без задоволення клопотання потерпілого ОСОБА1 про передання справи № 757/19161/13-к з Печерського районного суду міста Києва до іншого суду в межах юрисдикції Київського апеляційного суду.

Зі змісту вказаної ухвали вбачається, що потерпілий ОСОБА1 подане до Київського апеляційного суду клопотання обґрунтовував тим, що з 2018 року по «теперішній час» було призначено лише одинадцять судових засідань, з яких фактично проведено лише три. З огляду на систематичне порушення Печерським районним судом міста Києва розумних строків розгляду вказаного кримінального провадження потерпілий просив передати кримінальне провадження до іншого суду.

Під час розгляду дисциплінарної справи встановлено, що справа № 757/19161/13-к у 2022 році взагалі не розглядалася. Справу було призначено до розгляду на 21 березня 2022 року, але цього самого дня у зв’язку із введенням воєнного стану на території України її розгляд відкладено на 21 березня 2023 року (перерва між судовими засіданнями становить один рік).

У письмових поясненнях судді Смик С.І., Батрин О.В., Соколов О.М. зауважили, що розгляд зазначеної вище справи здійснювався з урахуванням їхнього значного навантаження, яке негативно впливало, зокрема, на можливість призначити судові засідання у справі з істотно меншими часовими проміжками.

Згідно з інформацією, яку надав Печерський районний суд міста Києва, з 19 березня 2018 року (дата передачння суддям для розгляду справи № 757/19161/13-к) до 18 червня 2024 року (дата надання відповіді судом) у провадженні судді Смик С.І. перебувало 19 346 справ і матеріалів, із яких 18 047 розглянуто; судді Батрин О.В. – 22 988 справ і матеріалів, із яких 22 985 розглянуто; судді Соколова О.М. – 22 936 справ і матеріалів, із яких 21 914 розглянуто.

Наведені показники роботи суддів Смик С.І., Батрин О.В., Соколова О.М. свідчать про значне судове навантаження та високу інтенсивність розгляду ними справ.

Окрім цього, було встановлено, що на момент здійснення попередньої перевірки скарг Плохих Ю.Е. справа № 757/19161/13-к, розгляд якої ще триває, перебуває у провадженні суддів Смик С.І., Батрин О.В., Соколова О.М. із 19 березня 2018 року, тобто більше ніж шість років. Вказане може свідчити про недотримання суддями розумних строків розгляду справи № 757/19161/13-к.

3. Стислий зміст оскаржуваного рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя

Рішенням Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 2 грудня 2024 року № 3489/1дп/15-24 суддів Печерського районного суду міста Києва Смик С.І., Батрин О.В., Соколова О.М. притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано дисциплінарні стягнення у виді: суддя Смик С.І. – суворої догани з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом трьох місяців; судді Батрин О.В., Соколов О.М. – попередження.

Оцінюючи дії суддів, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя виходила з такого.

19 березня 2018 року у зв’язку із задоволенням заяв суддів Карабаня В.М. та Писанця В.А. про самовідвід, на підставі розпорядження керівника апарату Печерського районного суду міста Києва Ліннік Н.В. справу № 757/19161/13-к автоматизованою системою документообігу суду для розгляду розподілено колегії суддів цього суду – головуючому судді Смик С.І., суддям Батрин О.В., Соколову О.М.

Судові засідання у справі № 757/19161/13-к неодноразово відкладались з таких причин: перебування суддів у відпустках, тимчасова непрацездатність, неявка учасників судового розгляду, збройна агресія та введення воєнного стану на території України, зайнятість судді Смик С.І. у розгляді невідкладних клопотань органів досудового розслідування. Справу також було знято з розгляду у зв’язку із зайнятістю судді Соколова О.М. у розгляді інших проваджень.

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила, що відповідно до вказаної інформації, судді Смик С.І., Батрин О.В., Соколов О.М. розглядали справу № 757/19161/13-к понад шість років.

Судді Смик С.І., Батрин О.В., Соколов О.М. зазначили, що розгляд цієї справи здійснювався ними з урахуванням їх значного навантаження, яке негативно впливало, зокрема, на можливість призначити судові засідання у справі з істотно меншими часовими інтервалами. Зауважили, що надавали пріоритет розгляду кримінальних справ, у яких щодо обвинувачених обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою. Крім значної кількості справ, які перебували у їхньому провадженні, судді просили взяти до уваги складність в умовах значного навантаження дотримання засад розумності строків у разі колегіального розгляду справи.

Крім того, суддя Батрин О.В. звернула увагу, що за весь період розгляду справи № 757/19161/13-к судові засідання через неможливість її участі відкладали лише тричі (13 липня 2021 року, 19 жовтня 2023 року – у зв’язку з перебуванням у відпустці, 6 червня 2024 року – у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю, пов’язаною з вагітністю та пологами).

Суддя Соколов О.М., крім значної кількості справ, які перебували у його провадженні, просив узяти до уваги «особливий режим роботи Печерського районного суду міста Києва, який спричинено спалахом у 2020 році COVID-19, що створювало загрозу особистій, громадській та державній безпеці, а також введенням в Україні у 2022 році воєнного стану».

Дисциплінарний орган, оцінюючи пояснення суддів Смик С.І., Батрин О.В., їх представника – адвоката Клян А.Ф., судді Соколова О.М., відомості щодо призначених зазначеними суддями судових засідань у справі № 757/19161/13-к, відомості щодо навантаження, зауважив, що відповідно до пункту 1 частини сьомої статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя зобов’язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства.

Згідно із частиною першою статті 318 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України) судовий розгляд має бути проведений і завершений протягом розумного строку.

Судді повинні усвідомлювати особисту відповідальність за розгляд справ у встановлені законом строки, за якість розгляду справ, не допускати фактів зволікання, вживати всіх необхідних заходів з метою неухильного дотримання процесуальних строків.

Першою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя під час розгляду зазначеної дисциплінарної справи встановлено, що справа № 757/19161/13-к, яка перебуває у провадженні Печерського районного суду міста Києва з 2013 року та розгляд якої ще триває, перебувала у провадженні суддів Смик С.І., Соколова О.М. з 19 березня 2018 року до 19 листопада 2024 року, а у провадженні судді Батрин О.В. – із 19 березня 2018 року до 23 серпня 2024 року, тобто понад шість років. У цій справі зазначеним складом суду за вказаний період призначалось лише 20 судових засідань, з яких у зв’язку з: неявкою учасників справи розгляд справи відкладався 5 разів (20 листопада 2018 року, 23 жовтня 2019 року, 2 березня, 3 червня 2020 року та 21 березня 2023 року); перебуванням когось одного з колегії суддів у відпустці, на навчанні, їх тимчасовою непрацездатністю, зайнятістю в розгляді інших справ – 13 разів (18 червня, 24 вересня 2018 року, 18 березня, 1 липня 2019 року, 29 вересня, 17 грудня 2020 року, 24 березня, 13 липня, 24 листопада 2021 року, 4 липня, 19 жовтня 2023 року, 5 лютого, 6 червня 2024 року); введенням воєнного стану на території України – один раз на один рік (21 березня 2022 року); з інших підстав – один раз (20 серпня 2024 року).

За даними Єдиного державного реєстру судових рішень, Печерський районний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Смик С.І., суддів Батрин О.В., Соколова О.М., після передачі цій колегії суддів для розгляду справи № 757/19161/13-к (19 березня 2018 року) не ухвалив у цій справі жодного судового рішення.

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя зауважила, що пандемія COVID-19 вплинула на організацію судочинства в усіх судах України, у зв’язку із чим зазнало змін відповідне нормативно-правове регулювання з метою покращення доступу осіб до правосуддя, однак це не позбавляло суддів Смик С.І., Батрин О.В., Соколова О.М. обов’язку вживати належних / дієвих заходів щодо розгляду справи № 757/19161/13-к. Пояснення судді Соколова О.М. у цій частині не спростовують обставин бездіяльності суддів щодо вжиття заходів для розгляду справи № 757/19161/13-к.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв’язку з військовою агресією російської федерації проти України із 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, строк дії якого неодноразово продовжувався.

Судочинство в Україні здійснюється в умовах воєнного стану з урахуванням особливостей, визначених статтею 15 Конвенції, відповідно, формат роботи судів, суддів та апаратів судів зазнав суттєвих змін, зумовлених особливостями воєнного стану, що потребувало значного часу для адаптації до роботи в нових умовах.

За таких обставин Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що дійсно існують достатні підстави вважати, що запровадження в Україні воєнного стану не сприяє та фактично перешкоджає роботі судів щодо виконання функції зі здійснення правосуддя, а відповідні зміни в роботі суду, які були запроваджені для забезпечення безпеки громадян, могли частково обмежувати права учасників судового процесу, зокрема щодо забезпечення розумного строку розгляду справи, можливості бути поінформованими про хід судового процесу та його результати.

Дисциплінарним органом встановлено, що справа № 757/19161/13-к у 2022 році взагалі не розглядалася. Справа була призначена до розгляду на 21 березня 2022 року, того дня у зв’язку із введенням воєнного стану на території України розгляд відкладено на 21 березня 2023 року (перерва між судовими засіданнями становить один рік), що, безумовно, свідчить про неналежну організацію суддями покладених на них обов’язків щодо вжиття заходів для розгляду справи.

Першою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя також наголошено, що запровадження судом особливого режиму роботи не повинно перешкоджати особам у доступі до правосуддя, впливати на ефективність здійснення правосуддя, оскільки судді зобов’язані забезпечувати ефективне управління справами, за які вони несуть відповідальність, включаючи виконання рішень, які входять до їх юрисдикції (розділ V рекомендації CM/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов’язки).

З урахуванням складнощів, які могли виникати під час здійснення правосуддя за умов воєнного стану, судді Смик С.І., Батрин О.В., Соколов О.М., розуміючи свій високий статус та обсяг повноважень, навпаки мали усвідомлювати цінність та необхідність доступу осіб до правосуддя, забезпечення захисту їх прав і свобод у такий складний час.

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя зауважила, що матеріали дисциплінарної справи не містять, а судді Смик С.І., Батрин О.В., Соколов О.М. не надали пояснень і доказів того, що причини тривалого розгляду ними справи № 757/19161/13-к мають об’єктивний характер, що вони вживали заходів щодо розгляду цієї справи в розумні строки, як це передбачено статтею 318 КПК України.

Судді Смик С.І., Батрин О.В., Соколов О.М. пов’язують тривалий розгляд ними справи № 757/19161/13-к зі значним навантаженням.

Печерським районним судом міста Києва надано статистичні дані, щодо розгляду вказаними суддями судових справ, які свідчать про велике навантаження та високу інтенсивність розгляду ними справ.

Дисциплінарний орган звернув увагу, що вказані показники свідчать, що судді розглядали всі справи, що перебували в їхньому провадженні, однак справа № 757/19116/13-к не розглянута, хоча перебуває у провадженні зазначених суддів із 19 березня 2018 року (розгляд справи ще триває), тобто більше шести років. Зазначене з урахуванням причин відкладення розгляду справи вказує на необґрунтовану вибірковість суддів у питанні встановлення пріоритетів у строках розгляду справ.

Оцінюючи дії суддів, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя зауважила, що кількість судових засідань, призначених зазначеними суддями у справі № 757/19161/13-к, яка у провадженні Печерського районного суду міста Києва перебуває з 2013 року, причини їх відкладення не свідчать про те, що судді докладали всіх можливих зусиль для виконання своїх обов’язків з урахуванням обставин конкретної справи, а свідчать про неефективне/недієве правосуддя, яке не було спрямоване на досягнення завдань кримінального судочинства.

Визначаючи вид стягнення, що має бути застосоване до суддів Смик С.І., Батрин О.В., Соколова О.М., Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя врахувала обставини та характер дисциплінарного проступку вказаних суддів, ступінь вини, значне навантаження суддів, їх позитивну характеристику, а також те, що суддя Смик С.І. має два непогашені дисциплінарні стягнення у виді попередження та два непогашені дисциплінарні стягнення у виді догани (інформація розміщена на офіційному вебсайті Вищої ради правосуддя).

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що застосування до судді Смик С.І. дисциплінарного стягнення у виді суворої догани – з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом трьох місяців, застосування до суддів Батрин О.В., Соколова О.М. дисциплінарного стягнення у виді попередження є пропорційним вчиненому дисциплінарному проступку та відповідає вимогам статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

4. Узагальнені доводи скарг на рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя

4.1. Узагальнені доводи скарги судді Смик С.І.

Суддя Смик С.І. подала до Вищої ради правосуддя скаргу, в якій просила скасувати рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 2 грудня 2024 року № 4389/1дп/15-24.

На обґрунтування доводів скарги суддя вказала, що за результатами розгляду дисциплінарної справи Першою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя не було надано належної уваги поясненням судді Смик С.І. щодо надмірного судового навантаження, а також не враховано, що в тих випадках, коли розгляд справи відкладався з огляду на обставини, пов’язані із суддею Смик С.І., то такі обставини мали поважний характер і підтверджені відповідними документами, тобто не має будь-яких ознак того, що саме дії судді Смик С.І. призвели до порушення розумних строків розгляду справи.

У своїх пояснення під час розгляду дисциплінарного провадження суддя Смик С.І. просила врахувати, «що за умови поточного навантаження на суддів Печерського районного суду міста Києва, що перевищує показники середньої тривалості розгляду справ, за наявності належного забезпечення та відсутності зовнішніх негативних для тривалості розгляду справи чинників, вимагатиме щонайменше 5 робочих років, а отже не можливо забезпечити розгляд справ у визначені законом строки, особливо враховуючи той факт, що більшості категорій справ (за зверненнями сторін кримінального провадження на досудовому розслідуванні) становлять справи з невідкладними (день у день) та скороченими (до 5-ти днів) строками розгляду. Таким справам закон надає пріоритет, оскільки вони стосуються захисту прав людини і основоположних свобод. Однак Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя не надала належної уваги таким поясненням».

Суддя Смик С.І. вважає, що дисциплінарний орган, повинен був врахувати, що в умовах надмірного завантаження вона мала забезпечувати збалансований підхід до розгляду усіх справ, які перебували в її проваджені, особливо тих, які в силу своїх особливостей мали розглядатись невідкладно.

При цьому суддя Смик С.І. посилається на те, що з оскаржуваного рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя не вбачається, що дисциплінарним органом проведено аналіз кількості та складності справ, які паралельно розглядались суддею, та витрачений на них час. В оскаржуваному рішенні не зазначено які саме дії або бездіяльність судді Смик С.І. вплинули на затягування строків розгляду справи, який ступінь участі судді у настанні такого наслідку, а також на скільки такий результат обумовлений саме протиправною поведінкою судді Смик С.І., а не іншими обставинами, зокрема надмірним судовим навантаженням.

Висновки Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя вважає такими, що базуються не на достовірних доказах, а на припущеннях та нечітких формулюваннях.

4.2. Узагальнені доводи скарги судді Батрин О.В.

Суддя Батрин О.В. подала до Вищої ради правосуддя скаргу, в якій просила скасувати рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 2 грудня 2024 року № 4389/1дп/15-24 в частині стосовно неї та відмовити у притягненні до дисциплінарної відповідальності.

Суддя Батрин О.В. зауважила, що оскаржуване рішення не містить оцінки пояснень судді стосовно того, що судові засідання з причин неможливості її участі в них відкладали лише 13 липня 2021 року, 19 жовтня 2023 року та 6 червня 2024 року. При цьому 13 липня 2021 року справа № 757/19161/13-к знята з розгляду у зв’язку з перебуванням її у відпустці у зв’язку зі смертю її батька, судове засідання 19 жовтня 2023 року не відбулось у зв’язку з перебуванням її у щорічній плановій відпустці, а 6 червня 2023 року вона не могла взяти участь у засіданні у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю та «перебуванням на останньому місяці вагітності». Тобто всі обставини неможливості участі судді Батрин О.В. у судових засіданнях носили виключно об’єктивний характер і не свідчать, що вони були надумані чи спеціально створювались суддею, щоб затягнути строки розгляду справи № 757/19161/13-к.

Крім того, суддя звернула увагу, що в своїх поясненнях під час дисциплінарного провадження повідомляла, що в період із 19 березня 2018 року до 18 червня 2024 року у її провадженні перебувало 22 988 справ і матеріалів, із яких 22 985 розглянуто.

Оскаржуване рішення не містить посилання на докази, які вказують, що саме суддя Батрин О.В. свідомо затягувала розгляд справи або ж не вживала якихось заходів, які могли б прискорити ї розгляд.

4.3. Узагальнені доводи скарги судді Соколова О.М.

Не погоджуючись із рішенням Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 2 грудня 2024 року № 4389/1дп/15-24, суддя Печерського районного суду міста Києва Соколов О.М. звернувся до Вищої ради правосуддя зі скаргою, у якій просить скасувати зазначене рішення Першої Дисциплінарної Палати Вищої ради правосуддя в частині стосовно нього.

У скарзі суддя зазначив, що згідно з висновками викладеними в оскаржуваному рішенні, в його діях встановлено наявність складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 2 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», який полягає у безпідставному затягуванні або невжитті заходів щодо розгляду справи № 757/19161/13-к протягом строку, встановленого законом.

Водночас, суддя вважає, що за результатами розгляду дисциплінарної скарги не було надано належної уваги його поясненням щодо надмірного судового навантаження, а також не враховано, що у тих випадках, коли розгляд справи відкладався з огляду на обставини, пов’язані зі мною, то «такі обставини носили поважний характер» (відпустка, тимчасова непрацездатність, розгляд невідкладних клопотань органів досудового розслідування та проходження навчання).

Окрім цього, суддя Соколов О.М. зазначив про надмірне навантаження, що є тотожним з навантаженням інших суддів судової колегії, а також, заслуговує на увагу відсутність обрахунку можливо допустимого строку розгляду судових справ що перебували у проваджені.

5. Висновки Вищої ради правосуддя за результатами розгляду скарги на рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя

Пунктом 7 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено, зокрема, розумні строки розгляду справи судом.

Згідно з пунктом 1 частини сьомої статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя зобов’язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону із дотриманням засад і правил судочинства. Зазначені обов’язки судді є тими професійними стандартами, що формують модель поведінки, яку суддя повинен ставити собі за взірець і якої повинен дотримуватися. Як зазначено в пункті 50 Висновку № 3 (2002) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету міністрів Ради Європи про принципи та правила, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема питання етики, несумісної поведінки та неупередженості, судді повинні мати високий рівень професійної обізнаності та виконувати свої обов’язки ретельно з метою дотримання вимог щодо прийняття рішень у розумний строк.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею 7 цього Закону кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Ця вимога спрямована, зокрема, на швидкий захист судом порушених прав особи, оскільки будь-яке зволікання може негативно відобразитися на правах, які підлягають захисту. Відсутність своєчасного судового захисту може призводити до ситуацій, коли наступні дії суду вже не матимуть значення для особи та її прав.

Недотримання судом строків розгляду справ порушує засади здійснення судочинства, гарантовані законами та Конституцією України, і негативно впливає на ефективність правосуддя та на авторитет судової влади. Строки, встановлені процесуальним законом, є обов’язковими як для учасників судових процесів, так і для судів, їх дотримання є одним із завдань судочинства.

Згідно зі статтею 2 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України) завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Частинами першою, третьою, п’ятою, шостою статті 28 КПК України передбачено, зокрема, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об’єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень.

Критеріями для визначення розумності строків кримінального провадження є:

1) складність кримінального провадження, яка визначається з урахуванням кількості підозрюваних, обвинувачуваних та кримінальних правопорушень, щодо яких здійснюється провадження, обсягу та специфіки процесуальних дій, необхідних для здійснення досудового розслідування тощо;

2) поведінка учасників кримінального провадження;

3) спосіб здійснення слідчим, прокурором і судом своїх повноважень.

Такий підхід відповідає критеріям розумності строків у кримінальному провадженні, сформованим Європейським судом з прав людини (далі – ЄСПЛ). У пунктах 52–54 рішення ЄСПЛ у справі «Гарбуз проти України» від 19 лютого 2019 року (заява № 72681/10) суд вказав, що обґрунтованість тривалості провадження повинна оцінюватися з урахуванням обставин справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних державних органів, та важливість провадження для заявника у спорі (рішення у справах «Пелісьє (Pélissier) і Сасі (Sassi) проти Франції» [ВП], № 25444/94, § 67, ECHR 1999-II, «Frydlender проти Франції» [ВП], № 30979/96, § 43, ECHR 2000-VII), «Меріт (Merit) проти України» (№ 66561/01, 30 березня 2004 року).

Ухвалюючи рішення про притягнення суддів Печерського районного суду міста Києва Смик С.І., Батрин О.В., Соколова О.М. до дисциплінарної відповідальності та застосування дисциплінарного стягнення у виді суворої догани – з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом трьох місяців та попередження, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку про наявність у діях суддів Смик С.І., Батрин О.В., Соколова О.М. складів дисциплінарних проступків, передбачених пунктом 2 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (безпідставне затягування та невжиття суддею заходів щодо розгляду заяви, скарги чи справи протягом строку, встановленого законом).

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об’єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Вища рада правосуддя в межах доводів і вимог скарги та на підставі встановлених фактичних обставин має перевірити правильність застосування дисциплінарним органом норм матеріального і процедурного права, зокрема: чи було вчинено дисциплінарне правопорушення, які фактичні підстави вчинення цього проступку; чи містить діяння ознаки дисциплінарного проступку; чи є обґрунтовані підстави для визнання судді винним у вчиненні дисциплінарного правопорушення; чи немає обставин, що виключають дисциплінарну відповідальність судді за ті дії, які він вчинив.

Під час розгляду дисциплінарних скарг Плохих Ю.Е. встановлено, що судді Смик С.І., Батрин О.В., Соколов О.М. не дотримувалися вимоги кримінального процесуального закону щодо розгляду матеріалів кримінального провадження у справі № 757/19161/13-к у розумні строки.

Перевіривши правильність висновків Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя щодо наявності в діях суддів Смик С.І., Батрин О.В., Соколова О.М. складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 2 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (безпідставне затягування або невжиття суддею заходів щодо розгляду заяви, скарги чи справи протягом строку, встановленого законом) під час виконання службових обов’язків щодо дотримання строку розгляду справи № 757/19161/13-к, Вища рада правосуддя не погоджується з висновком Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя про те, що вказані дії суддів Смик С.І., Батрин О.В., Соколова О.М. свідчать про наявність в їх діях складу дисциплінарного проступку, визначеного пунктом 2 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» з огляду на таке.

Як правильно установлено Першою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя, кримінальна справа № 757/19161/13-к перебувала у провадженні суддів Смик С.І. та Соколова О.М. з 19 березня 2018 року до 19 листопада 2024 року, а у провадженні судді Батрин О.В. — з 19 березня 2018 року до 23 серпня 2024 року, тобто понад шість років.

За цей період зазначеним складом суду у справі було призначено 20 судових засідань. Із них розгляд справи п’ять разів відкладався у зв’язку з неявкою учасників процесу (20 листопада 2018 року, 23 жовтня 2019 року, 2 березня, 3 червня 2020 року та 21 березня 2023 року).

Крім того, 13 разів розгляд відкладався через перебування одного із суддів колегії у відпустці або на навчанні, їхню тимчасову непрацездатність чи зайнятість розглядом інших справ (18 червня, 24 вересня 2018 року, 18 березня, 1 липня 2019 року, 29 вересня, 17 грудня 2020 року, 24 березня, 13 липня, 24 листопада 2021 року, 4 липня, 19 жовтня 2023 року, 5 лютого, 6 червня 2024 року).

Ще один раз розгляд справи було відкладено у зв’язку із запровадженням воєнного стану на території України (21 березня 2022 року) — на один рік, та один раз — з інших підстав (20 серпня 2024 року).

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку про те, що головуючий суддя Смик С.І. та учасники судової колегії Батрин О.В., Соколов О.М. об’єктивно допустили безпідставне затягування справи, оскільки відкладали розгляд справи на необґрунтовано тривалий строк, а також проявили «вибірковість» у питані встановлення пріоритетів у строках розгляду справ.

Такий висновок дисциплінарного органу не може вважатись обґрунтованим, оскільки сама лише констатація в оскаржуваному рішенні, про безпідставне затягування та відкладення розгляду справи з тривалими часовими інтервалами, не обґрунтована будь-якими критеріями чи фактичними обставинами щодо навантаження суддів у цей період, оскільки навантаження суддів у період із 19 березня 2018 року до 23 серпня 2024 року (встановлений факт дисциплінарного провадження) та їхня участь у розгляді інших справ Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя не досліджувала, так само як не надавала оцінки меті, яку могли переслідувати судді у справі при її відкладенні.

Дисциплінарна відповідальність має важливе значення для притягнення суддів до відповідальності перед суспільством за неправомірну поведінку судді на посаді. Це засіб, за допомогою якого суспільство може гарантувати, що судова влада виконує свої функції належним чином, тим самим зміцнюючи довіру громадськості до правосуддя.

Одночасно дисциплінарні провадження щодо суддів мають базуватись на принципі верховенства права та здійснюватися відповідно до базових принципів, спрямованих на забезпечення незалежності судді.

Затягування розгляду справи може стати підставою для застосування дисциплінарних заходів лише у разі, коли такі дії були скоєні через недобросовісне виконання обов’язків, з наміром отримати вигоду або завдати шкоду стороні у судовій справі або в наслідок грубої необережності.

У листі від 19 червня 2024 року № 03/136/2024 Печерський районним суд міста Києва повідомив, що в період із 19 березня 2018 року (дата передачі суддям для розгляду справи № 757/19161/13-к) до 18 червня 2024 року у провадженні судді Смик С.І. перебувало 19 346 справ і матеріалів, із яких 18 047 розглянуто; судді Батрин О.В. – 22 988 справ і матеріалів, із яких 22 985 розглянуто; судді Соколова О.М. – 22 936 справ і матеріалів, із яких 21 914 розглянуто.

Печерський районний суд міста Києва надав довідку від 13 лютого 2025 року щодо штатного розпису суду в період з березня 2018 року до грудня 2024 року, яким, зокрема, зазначила, що передбачена штатна чисельність суддів – 36 посад, з яких фактично здійснювали правосуддя в середньому 19 суддів.

Протягом зазначеного періоду, з урахуванням суддів у яких закінчився п’ятирічний строк призначення на посаду, вакантними посадами – є в середньому 8 посад.

Зазначена інформація свідчить про перевантаження суддів Печерського районного суду міста Києва через нестачу кадрів, судді змушені розглядати більшу кількість справ, що призводить до затримок у судових процесах, що також впливає на якість правосуддя.

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя правильно визначила, що вказані показники роботи суддів свідчать про значне судове навантаження та високу інтенсивність розгляду ними справ. Однак це не знайшло свого відображення в оскаржуваному рішенні та залишено дисциплінарним органом поза увагою.

Рада суддів України рішенням від 9 червня 2016 року № 46 «Щодо визначення коефіцієнтів навантаження на суддів» визнала науково обґрунтованими та затвердила рекомендовані показники середніх витрат часу (в робочих годинах) на розгляд справ за категоріями в місцевих загальних судах, які обраховані з урахуванням вимог відповідного процесуального законодавства щодо порядку та строків розгляду судових справ за категоріями і показників їх складності.

Зважаючи на науково обґрунтовані та рекомендовані Радою суддів України показники середніх витрат часу, які мають забезпечити своєчасний та якісний розгляд суддями судових справ, середньомісячне навантаження має становити: судді без визначеної спеціалізації в середньому 43 справи, судді зі спеціалізацією з розгляду цивільних справ та в порядку адміністративного судочинства – 30 судових справ, судді зі спеціалізацією з розгляду кримінальних проваджень – 10 судових справ, судді зі спеціалізацією «слідчий суддя» – 63 судові справи, судді зі спеціалізацією з розгляду справ про адміністративні правопорушення – 70 судових справ.

Вища рада правосуддя рішенням від 24 листопада 2020 року № 3237/0/15-20 рекомендувала Державній судовій адміністрації та Раді суддів України застосувати показники середньої тривалості розгляду судових справ при ухваленні рішень та здійсненні заходів з питань організаційного забезпечення діяльності суддів. Відповідно до вказаних показників середній час, необхідний для розгляду місцевими загальними судами судових справ, становить: кримінальні провадження – 547 хв, досудового розслідування (слідчі судді) – 91 хв, адміністративного судочинства – 379 хв, цивільного судочинства – 287 хв, адміністративні правопорушення – 130 хв, окремі процесуальні питання – 99 хвилин.

Очевидним є те, що судове навантаження суддів Печерського районного суду міста Києва Смик С.І., Батрин О.В., Соколова О.М. є надмірним.

У свої поясненнях, а також у скаргах на рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя судді неодноразово стверджували, що забезпечувати збалансований підхід до розгляду усіх справ, які перебували в їх провадженні, з урахуванням тих справ, які вимагають невідкладного розгляду, за умови надмірного навантаження, не вбачається можливим.

Окрім цього, судді зазначили, що відкладення розгляду справи було обумовлене як надмірним судовим навантаженням, так і участю суддів (Смик С.І., Соколов О.М. – слідчі судді) в розгляді невідкладних клопотань органів досудового розслідування, плановими відпустками, тимчасовою непрацездатністю, здійсненням правосуддя в умовах пандемії та воєнного стану.

Кримінальна справа № 757/19161/13-к перебувала у провадженні зазначеного складу суду понад шість років, протягом яких було призначено 20 судових засідань, більшість із яких відкладались переважно з причин, пов’язаних із організаційними обставинами діяльності суду та суддів.

Наведені обставини, на думку Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, свідчать про те, що судді не контролювали зазначений вище процес належним чином, забезпечуючи дотримання судом розумного строку розгляду справи, однак Вища рада правосуддя вважає вказане твердження помилковим.

Такий висновок не відповідає частині першій статті 130 Конституції України, за якою держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів.

Одна з найбільших проблем судочинства в Україні – тривалий розгляд справ через нестачу суддів та перевантаження судів. У багатьох випадках це призводить до порушення статті 6 (1) Європейської конвенції з прав людини, яка гарантує кожному право на розгляд справи упродовж «розумного строку».

(ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що організація ефективної роботи судової системи є відповідальністю держави, а не окремих суддів чи судових органів. Це означає, що держава не може виправдовувати тривалість проваджень нестачею суддів чи адміністративними проблемами.

Вища рада правосуддя звертає увагу на низку прецедентних рішень ЄСПЛ у сфері забезпечення права, на справедливий судовий розгляд упродовж розумного строку.

У рішенні у справі «Фрідлендер проти Франції» (2000) № 30979/96, – ЄСПЛ наголосив, що державні органи повинні забезпечити належну роботу судів, а будь-які адміністративні чи кадрові проблеми не можуть виправдовувати порушення права на суд упродовж розумного строку.

У рішенні у справі «Смірнова проти Росії» (2003), № 46133/99 та № 48183/99, – ЄСПЛ визнав, що перевантаження судової системи та нестача суддів є відповідальністю держави, а не окремих суддів, і порушення строків через ці обставини є неприйнятним.

У рішенні у справі «Літвінчук проти України» (2009), № 14047/02, – у цьому рішенні ЄСПЛ визнав порушення статті 6(1), оскільки відсутність суддів у суді унеможливлювала розгляд справи протягом розумного строку.

У рішенні у справі «Туревич проти України» (2021), № 66885/10, ЄСПЛ зазначив, що справу не могли розглянути протягом 8 років через відсутність кворуму суддів. ЄСПЛ визнав це порушенням Конвенції та поклав відповідальність на державу.

У рішенні у справі «Баришевський проти України» (2015), № 71660/11, затягування справи через проблеми із суддівським складом ЄСПЛ визнав системною проблемою, що потребує негайного вирішення.

ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію, що відкладення розгляду справи має бути з об’єктивних причин і не суперечити дотриманню під час розгляду справи розумних строків. У рішенні у справі «Цихановський проти України» ЄСПЛ зазначив, що саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки під час провадження.

Факт порушення строку розгляду скарги чи справи без встановлення вказаних обставин не може бути підставою для дисциплінарної відповідальності судді. Наведене узгоджується з висновком, сформульованим Великою Палатою Верховного Суду в пункті 156 постанови від 10 лютого 2022 року у справі (провадження № 11-442сап20).

Дисциплінарний орган не навів у своєму рішенні обґрунтованих мотивів, з огляду на які дійшов висновку про те, що головуючий суддя, а також учасники судової колегії безпідставно не призначали судові засідання у справі у менш короткі строки, та протягом шести років не здійснили розгляд справи. Такий висновок з огляду на встановлені обставини та відсутність належного обґрунтування є суперечливим та не відповідає фактичним обставинам справи.

В оскаржуваному рішенні Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 2 грудня 2024 року № 4389/1дп/15-24 не надано оцінки тому факту, що дата наступного судового засідання визначалася судом з урахуванням заздалегідь призначених судових засідань вказаної колегії суддів, а також залучення членів колегії в інших судових процесах, відпустки членів колегії були заздалегідь заплановані відповідно до графіка надання відпусток суддям Печерського районного суду міста Києва на поточний рік.

Відповідно до статті 321 КПК України головуючий у судовому засіданні керує ходом судового засідання, забезпечує додержання послідовності та порядку вчинення процесуальних дій, здійснення учасниками кримінального провадження їхніх процесуальних прав і виконання ними обов’язків, спрямовує судовий розгляд на забезпечення з’ясування всіх обставин кримінального провадження, усуваючи з судового розгляду все, що не має значення для кримінального провадження.

Отже, головуючий у судовому засіданні є ключовою фігурою, яка забезпечує здійснення судового провадження в розумний строк, відповідає за те, щоб кожна процесуальна дія і кожне процесуальне рішення під час судового провадження були виконані або ухвалені у строки, які є об’єктивно необхідними для цього, без невиправданої затримки, тобто у розумні строки.

Вища рада правосуддя вважає, що саме головуючий у справі відіграє вирішальну роль в унеможливленні безпідставного затягування судового розгляду кримінального провадження, який насамперед відповідає за своєчасне визначення та вжиття всіх можливих та необхідних заходів для забезпечення належного високого рівня судового процесу, зокрема забезпечення судового розгляду справи у строк, який відповідає критерію розумності, не допускаючи зволікання із призначенням судових засідань у справі, безпідставного зняття справи з розгляду, відкладення судових засідань, своєчасно реагуючи на зловживання процесуальними правами чи неналежне виконання процесуальних обов’язків учасниками судового процесу.

Однак усупереч встановленому визначенню, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що у зв’язку з колегіальним узгодженням дати кожного наступного судового засідання дисциплінарні проступки, передбачені пунктом 2 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», вчинив кожний учасник судової колегії.

Системне тлумачення положень статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», у яких йдеться про умисел та недбалість судді щодо деяких складів дисциплінарних проступків суддів (пункт 1 частини першої), дає підстави стверджувати, що наявність умислу та недбалості стосовно допущеного порушення як обов’язкової ознаки складу дисциплінарного проступку є обов’язковою умовою притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. За відсутності вини притягнення судді до дисциплінарної відповідальності є явно непропорційним і таким, що суперечить принципу верховенства права (стаття 8 Конституції України).

Водночас у рішенні дисциплінарного органу, крім констатації факту недотримання строків розгляду справи, не зазначено, які саме дії не вчинили судді задля розгляду справи та/або у чому полягала їх бездіяльність щодо організації такого розгляду.

Визначальним фактором для встановлення дисциплінарним органом наявності в діях судді складу дисциплінарного проступку є саме безпідставність недотримання строків розгляду справи. Самі по собі строки поза зв’язком із конкретною правовою ситуацією, набором фактів, умов та обставин, за яких розгорталися події, не мають жодного значення. Закінчення чи настання строку набуває (може набути) правового сенсу в сукупності з подіями або діями, для здійснення чи утримання від яких встановлено цей строк. Тому виявлення факту недотримання передбаченого законом строку розгляду справи не є безумовним свідченням наявності підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

Критерії дотримання суддею процесуальних строків розгляду й постановлення рішення суду потрібно оцінювати комплексно, з урахуванням ґрунтовного аналізу: змісту дій або бездіяльності судді в контексті його посадових обов’язків; приписів чинного законодавства, що регламентують процесуальні строки та зміни цих строків, обумовлені особливими та надзвичайними обставинами в державі; практики ЄСПЛ, яка тлумачить категорію розумності тривалості судового провадження; статистичних даних щодо кількості розглянутих суддею справ протягом строку, який аналізує Вища рада правосуддя та її дисциплінарні органи, порівняно із середньою кількість справ, розглянутих суддями відповідного суду/відповідного регіону за аналогічний період, а також офіційно затвердженими вищими органами суддівського врядування нормативами суддівського навантаження; об’єктивних обставин функціонування системи правосуддя протягом періоду, що аналізується, зокрема карантинних обмежень, а також обмежень, зумовлених дією правового режиму воєнного стану, веденням активних бойових дій на певній території тощо.

Конструкція норми пункту 2 частини першої статті 106 Закону України №Про судоустрій і статус суддів» містить чотири склади дисциплінарних проступків (безпідставне затягування розгляду заяви, скарги чи справи; невжиття суддею заходів щодо розгляду заяви, скарги чи справи протягом строку, встановленого законом; зволікання з виготовленням вмотивованого судового рішення; несвоєчасне надання суддею копії судового рішення для її внесення до Єдиного державного реєстру судових рішень).

Рішенням Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 2 грудня 2024 року № 3489/1дп/15-24 кваліфікувала дії суддів Смик С.І., Батрин О.В., Соколова О.М. як: безпідставне затягування або невжиття суддями заходів щодо розгляду заяви, скарги чи справи протягом строку встановленого законом.

Безпідставним затягуванням є усвідомлене порушення суддею процесуальних строків, вчинення / невчинення процесуальних дій, що вплинули на можливість розгляду заяви, скарги чи справи протягом строку, встановленого законом (є свідченням наявності вини у формі умислу); тоді як невжиття заходів полягає в необґрунтованому невиконанні передбачених процесуальним законодавством заходів, які були обов’язковими до виконання відповідно до закону (форма вини не впливає на кваліфікацію дій судді).

Відмінність полягає також у формі вини в діях судді під час вчинення дисциплінарного проступку, оскільки безпідставне затягування – це завжди умисні дії, а невжиття заходів щодо розгляду справи у встановлені законом строки не завжди свідчить про існування умислу в судді на вчинення цього порушення, й вина у такому випадку може бути у формі недбалості.

Обов’язковою умовою для встановлення в діях судді ознак дисциплінарного проступку, зокрема невжиття суддею заходів щодо розгляду заяви, скарги чи справи протягом строку, встановленого законом, чи безпідставного її затягування, є встановлення обставин, які свідчать, що це мало місце у зв’язку саме з безпідставним невчиненням суддею дій, спрямованих на забезпечення розгляду справи протягом строку, встановленого законом, або умисним вчиненням дій, що мали наслідком затягування строків розгляду справи. Фактів саме безпідставного невчинення суддями дій Перша дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя в оскаржуваному рішенні не навела.

З огляду на викладене Вища рада правосуддя погоджується з висновками Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя про те, що судді Смик С.І., Батрин О.В., Соколова О.М., здійснюючи розгляд кримінального провадження у справі № 757/19161/13-к, порушили вимоги КПК України щодо розумності строку розгляду справи, оскільки вказана справа перебувала в провадженні цієї колегії понад шість років.

Водночас Вища рада правосуддя не погоджується з висновком Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя про те, що вказані дії суддів Смик С.І., Батрин О.В., Соколова О.М. свідчать про наявність складу дисциплінарних проступків, передбачених пунктом 2 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», так як встановлені та не спростовані факти об’єктивних підстав відкладення розгляду справи та як результат тривалий її розгляд, не містить умислу суддів на вчинення порушення, а також недбалості.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження за безпідставне затягування або невжиття суддею заходів щодо розгляду заяви, скарги чи справи протягом строку, встановленого законом, зволікання з виготовленням вмотивованого судового рішення, несвоєчасне надання суддею копії судового рішення для її внесення до Єдиного державного реєстру судових рішень.

З огляду на зазначене Вища рада правосуддя вважає, що Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла помилкового висновку про наявність у діях суддів Смик С.І., Батрин О.В., Соколова О.М. ознак дисциплінарних проступків, передбачених пунктом 2 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Відповідно до частини першої статті 129¹ Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов’язковим до виконання.

Згідно із частиною другою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов’язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об’єднаннями на всій території України. Обов’язковість урахування судових рішень для інших судів визначається законом.

Дотримуючись принципу обов’язковості виконання судового рішення, здійснюючи розгляд скарг суддів Смик С.І., Батрин О.В., Соколова О.М. на рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 2 грудня 2024 року № 3489/1дп/15-24, Вища рада правосуддя дійшла висновку про відсутність у діях суддів Смик С.І., Батрин О.В., Соколова О.М. складу дисциплінарних проступків, передбачених пунктом 2 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме безпідставного затягування або невжиття суддею заходів щодо розгляду заяви, скарги чи справи протягом строку, встановленого законом.

Частиною десятою статті 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» передбачено, що за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати Вища рада правосуддя має право, зокрема, скасувати повністю рішення Дисциплінарної палати про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді та закрити дисциплінарне провадження.

З огляду на викладене, за результатами розгляду скарги суддів Печерського районного суду міста Києва Смик С.І., Батрин О.В., Соколова О.М. та на підставі пункту 1 частини десятої статті 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 2 грудня 2024 року № 3489/1дп/15-24 про притягнення суддів Смик С.І., Батрин О.В., Соколова О.М. до дисциплінарної відповідальності підлягає скасуванню із закриттям дисциплінарного провадження.

Керуючись статтею 131 Конституції України, статтею 111 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», пунктами 13.9–13.11 Регламенту Вищої ради правосуддя, Вища рада правосуддя

вирішила:

скасувати рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 2 грудня 2024 року № 3489/1дп/15-24 про притягнення суддів Печерського районного суду міста Києва Смик Світлани Іванівни, Батрин Олесі Василівни, Соколова Олексія Михайловича до дисциплінарної відповідальності та закрити дисциплінарне провадження.

Рішення Вищої ради правосуддя може бути оскаржене в порядку, передбаченому статтею 52 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

Голова Вищої ради правосуддя

Члени Вищої ради правосуддя