Акт ВРП

Вища рада правосуддя, розглянувши скаргу судді Приморського районного суду міста Одеси Федчишеної Тетяни Юріївни на рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 11 лютого 2026 року № 193/3дп/15-26 про притягнення її до дисциплінарної відповідальності,

встановила:

20 лютого 2026 року до Вищої ради правосуддя через систему «Електронний суд» надійшла скарга судді Приморського районного суду міста Одеси Федчишеної Тетяни Юріївни (вх. № 485/0/6-26) на рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 11 лютого 2026 року № 193/3дп/15-26 про притягнення її до дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя від 20 лютого 2026 року доповідачем щодо вказаної скарги визначено члена Вищої ради правосуддя Усика Г.І.

Суддя Федчишена Т.Ю. звернулася до Вищої ради правосуддя зі скаргою на рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 11 лютого 2026 року № 193/3дп/15-26 із дотриманням вимог і строків, визначених Законом України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя» (далі – Закон № 1798-VIII).

Пунктом 14.6 Регламенту Вищої ради правосуддя встановлено, що аналіз матеріалів за скаргою на рішення Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, ухвалене до початку роботи служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя, а також у відкритій дисциплінарній справі, рішення в якій не ухвалене до початку роботи служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя, здійснює член Вищої ради правосуддя – доповідач, визначений автоматизованою системою розподілу справ, який не брав участі в ухваленні оскаржуваного рішення Дисциплінарної палати.

Суддя Федчишена Т.Ю., скаржник Федяєв С.В. повідомлені належним чином у встановленому законом порядку, у тому числі шляхом оприлюднення відповідної інформації на офіційному вебсайті Вищої ради правосуддя, про дату, час і місце засідання Вищої ради правосуддя з розгляду скарги судді Федчишеної Т.Ю. на рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 11 лютого 2026 року № 193/3дп/15-26 про притягнення її до дисциплінарної відповідальності.

У засіданні Вищої ради правосуддя, призначеному на 9 квітня 2026 року, взяла участь представник судді Федчишеної Т.Ю. – адвокат Камінська І.В., яка підтримала доводи поданої суддею Федчишеною Т.Ю. скарги. Зазначила, що постановляючи ухвалу від 1 квітня 2024 року про залишення без розгляду заяви ТОВ «Компані Фінанс» про заміну сторони виконавчого провадження, суддя Федчишена Т.Ю. діяла добросовісно, сумлінно і в межах суддівського розсуду. Урахувавши категорію справи, а також можливість настання невідворотних наслідків для сторін виконавчого провадження, за умови ухвалення судового рішення за заявою про заміну сторони виконавчого провадження, поданою неуповноваженою особою, суддя Федчишена Т.Ю., установивши із заяви адвоката ОСОБА1 про його участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, що адвокатом допущено порушення пункту 2 частини першої статті 7 Закону України від 5 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі – Закон № 5076-VI) щодо несумісності військової служби з діяльністю адвоката, надала цим обставинам відповідну оцінку в ухвалі суду від 1 квітня 2024 року. Постановлення суддею вмотивованої ухвали від 1 квітня 2024 року, яка діяла добросовісно, виключає будь-яке недбале судді до виконання своїх повноважень.

Помилкове тлумачення суддею Федчишеною Т.Ю. Закону № 5076-VI були усунуті судом апеляційної інстанції, який постановою від 4 лютого 2025 року скасував ухвалу Приморського районного суду міста Одеси від 1 квітня 2024 року та направив справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Наведене свідчить про допущення суддею Федчишеною Т.Ю. під час розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Компані Фінанс» (далі – ТОВ «Компані Фінанс», товариство) про заміну сторони у виконавчому провадженні добросовісної суддівської помилки за відсутності ознак умислу або грубої недбалості у діях судді.

Крім того, адвокат Камінська І.В. просила взяти до уваги, що суддя Федчишена Т.Ю. на виконання постанови Одеського апеляційного суд від 4 лютого 2025 року, після повернення справи із суду апеляційної інстанції для продовження розгляду, розглянула по суті заяву ТОВ «Компані Фінанс» та задовольнила заяву товариства про заміну стягувача у виконавчому листі, тим самим забезпечила заявнику доступ до правосуддя.

Скаржник Федяєв С.В. у засідання Вищої ради правосуддя, призначене на 9 квітня 2026 року, не з’явився. Неявка скаржника Федяєва С.В. в засідання Вищої ради правосуддя згідно із частиною п’ятою статті 49 Закону № 1798-VIII не перешкоджає розгляду скарги.

Відомості про суддю

Федчишена Тетяна Юріївна Указом Президента України від 5 серпня 2020 року № 311/2020 призначена на посаду судді Приморського районного суду міста Одеси.

Стислий зміст дисциплінарної скарги. Підстави відкриття дисциплінарної справи

20 травня 2024 року до Вищої ради правосуддя (вх. № Ф-2852/0/7-24) надійшла дисциплінарна скарга Федяєва С.В. на дії судді Приморського районного суду міста Одеси Федчишеної Т.Ю. під час розгляду заяви ТОВ «Компані Фінанс» в особі ОСОБА1 про заміну сторони виконавчого провадження, стягувач – Акціонерне товариство «УкрСиббанк» (далі – АТ «УкрСиббанк»), боржник – ОСОБА2 (справа № 522/9558/14-ц, провадження № 6/522/38/24).

Дисциплінарну скаргу мотивував тим, що 9 січня 2024 року ТОВ «Компані Фінанс» в особі ОСОБА1 звернулося до Приморського районного суду міста Одеси зі згаданою вище заявою про заміну сторони виконавчого провадження.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 10 січня 2024 року справу № 522/9558/14-ц (провадження № 6/522/38/24) передано судді Федчишеній Т.Ю.

Суддя Приморського районного суду міста Одеси Федчишена Т.Ю. ухвалою від 30 січня 2024 року прийняла до розгляду заяву ТОВ «Компані Фінанс» про заміну сторони у виконавчому провадженні (стягувач – АТ «УкрСиббанк», боржник – ОСОБА2).

Приморський районний суд міста Одеси (головуючий – суддя Федчишена Т.Ю. ухвалою від 1 квітня 2024 року залишив без розгляду заяву ТОВ «Компані Фінанс» про заміну сторони виконавчого провадження на підставі пункту 2 частини першої статті 257 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України).

На обгрунтуваня такого висновку суддя вказала, що заяву про заміну сторони у виконавчому провадженні від імені заінтересованої особи (ТОВ «Компані Фінанс») подала особа, яка не має повноважень на ведення справи, оскільки цю заяву підписав та подав до суду через систему «Електронний суд» представник ТОВ «Компані Фінанс» – адвокат ОСОБА1 під час перебування на військовій службі, яка відповідно до пункту 2 частини першої статті 7 Закону № 5076-VI є несумісною з діяльністю адвоката.

Скаржник зауважив, що дійсно військова або альтернативна (невійськова) служба є несумісною з діяльністю адвоката. Відповідно до частини другої статті 7 Закону № 5076-VI у разі виникнення обставин несумісності, встановлених частиною першою цієї статті, адвокат у триденний строк з дня виникнення таких обставин подає до ради адвокатів регіону за адресою свого робочого місця заяву про зупинення адвокатської діяльності. Здійснення адвокатської діяльності зупиняється за фактом добровільного подання адвокатом заяви щодо зупинення адвокатської діяльності у зв’язку з виникненням обставин несумісності. До подання такої заяви адвокатська діяльність не зупинена. Законодавець не передбачив можливості автоматичного зупинення адвокатської діяльності у зв’язку з виникненням обставин несумісності. Доки відомості про здійснення адвокатом адвокатської діяльності внесені до Єдиного реєстру адвокатів України, адвокат не подавав заяву про зупинення адвокатської діяльності та адвокатська діяльність не припиненца Радою адвокатів, у суду відсутні підстави вважати, що адвокат не має повноважень на надання правничої допомоги.

Зважаючи на наведене, на переконання Федяєва С.В., суддя Федчишена Т.Ю., постановивши ухвалу від 1 квітня 2024 року про залишення без розгляду заяви ТОВ «Компані Фінанс» про заміну сторони виконавчого провадження, фактично перебрала на себе функції Ради адвокатів України, чим позбавила ТОВ «Компані Фінанс» в особі адвоката ОСОБА1 доступу до правосуддя.

Крім того, у контексті оцінки повноважень ОСОБА1 на представництво інтересів ТОВ «Компані Фінанс» у суді суддя Федчишена Т.Ю. не надала належної оцінки тому, що ОСОБА1 є керівником ТОВ «Компані Фінанс», хоча вказана інформація є у відкритому доступі та у відомостях ресурсу «Електронний суд», тоді як відповідно до частини третьої статті 58 ЦПК України юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника.

Узагальнюючи наведене, просив притягнути суддю Приморського районного суду міста Одеси Федчишену Т.Ю. до дисциплінарної відповідальності з огляду на наявність у її діях ознак дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів» (далі – Закон № 1402-VІІІ).

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя ухвалою від 21 серпня 2024 року № 2524/3дп/15-24 відкрила дисциплінарну справу стосовно судді Приморського районного суду міста Одеси Федчишеної Т.Ю. у зв’язку з наявністю в її діях ознак дисциплінарних проступків, передбачених підпунктами «а», «ґ» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ (незаконна відмова в доступі до правосуддя (у тому числі незаконна відмова в розгляді по суті позовної заяви, апеляційної, касаційної скарги тощо); перешкоджання реалізації прав інших учасників судового процесу)).

Фактичні обставини, установлені під час розгляду дисциплінарної справи

Установлено, що 9 січня 2024 року ТОВ «Компані Фінанс» через систему «Електронний Суд» звернулося до Приморського районного суду міста Одеси із заявою про заміну сторони виконавчого провадження, стягувач – АТ «УкрСиббанк», боржник – ОСОБА2 (справа № 522/9558/14-ц, провадження № 6/522/38/24). Зазначену заяву від імені ТОВ «Компані Фінанс» підписав адвокат ОСОБА1, на підтвердження своїх повноважень до заяви долучив ордер на надання правничої (правової) допомоги серії ВН № 130656, виданий 9 січня 2024 року.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 10 січня 2024 року справу № 522/9558/14-ц (провадження № 6/522/38/24) передано до провадження судді Федчишеної Т.Ю.

Суддя Приморського районного суду міста Одеси Федчишена Т.Ю. ухвалою від 30 січня 2024 року прийняла до розгляду заяву ТОВ «Компані Фінанс» про заміну сторони у виконавчому провадженні (стягувач – АТ «УкрСиббанк», боржник – ОСОБА2) та призначила її до розгляду в судовому засіданні на 13 лютого 2024 року о 10:50.

Суддя Приморського районного суду міста Одеси Федчишена Т.Ю. ухвалою від 15 березня 2024 року задовольнила заяву представника ТОВ «Компані Фінанс» – адвоката ОСОБА1 – про його участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Приморський районний суд міста Одеси ухвалою від 1 квітня 2024 року (головуючий суддя Федчишена Т.Ю.) залишив без розгляду заяву ТОВ «Компані Фінанс» про заміну сторони виконавчого провадження на підставі пункту 2 частини першої статті 257 ЦПК України (позовну заяву від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи).

Ухвалу суду мотивовано тим, що в розумінні положень Закону № 5076-VI несумісною з діяльністю адвоката є: 1) військова служба в будь-якому виді з переліку, визначеного в частині шостій статті 2 Закону України «Про військовий обовʼязок і військову службу»; 2) альтернативна (невійськова) служба як заміна конкретного виду військової служби строкової військової служби (пункт 2 частини першої статті 7 Закону № 5076-VI). Згідно з пунктом 1 частини другої статті 34 Закону № 5076-VI порушення вимог несумісності є дисциплінарним проступком адвоката, та є підставою для притягнення адвоката до відповідальності згідно з частиною першою статті 34 Закону № 5076-VI. Зважаючи на наведене та у звʼязку із введенням воєнного стану, за наявності обʼєктивних причин несвоєчасного виконання адвокатами вимог частини другої статті 7 Закону № 5076-VI у звʼязку з проходженням військової або альтернативної (невійськової) служби, Рада адвокатів України ухвалила рішення від 3 березня 2022 року № 24, згідно з яким: «У період воєнного стану не вважати порушенням вимог щодо несумісності проходження військової або альтернативної (невійськової) служби адвокатами та не застосовувати таку підставу для притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності». Водночас вказане рішення не звільняє адвокатів від виконання вимог статті 7 Закону № 5076-VI щодо зупинення адвокатської діяльності у звʼязку з виникненням обставин несумісності.

Адвокат ОСОБА1, звертаючись до суду із клопотанням про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції зазначив, що він є військовослужбовцем, проходить військову службу, на підтвердження чого додав довідку засвідчену підписом начальника групи персоналу штабу військової частини ____ ОСОБА3 від 18 лютого 2024 року № 1/49/47 та посвідчення на відрядження від 21 грудня 2022 року № 1914.

Ураховуючи, що заяву від імені ТОВ «Компані Фінанс» підписав та подав до суду через систему «Електронний суд» адвокат ОСОБА1, який на день її подання (10 січня 2024 року) вже перебував на військовій службі, суд дійшов висновку, що в розумінні чинного законодавства адвокат ОСОБА1 не мав повноважень на звернення до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження від імені ТОВ «Компані Фінанс», що з огляду на встановлення таких обставин після призначення справи до розгляду є підставою для залишення заяви ТОВ «Компані Фінанс» про заміну сторони виконавчого провадження без розгляду.

Не погодившись з ухвалою Приморського районного суду міста Одеси від 1 квітня 2024 року, ТОВ «Компані Фінанс» оскаржило її в апеляційному порядку.

Одеський апеляційний суд постановою від 4 лютого 2025 року апеляційну скаргу ТОВ «Компані Фінанс» задовольнив, ухвалу Приморського районного суду міста Одеси від 1 квітня 2024 року скасував, справу направив до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що висновки суду про відсутність в адвоката ОСОБА1 повноважень на подання до суду від імені ТОВ «Компані Фінанс» заяви про заміну сторони у виконавчому провадженні є помилковими. Таких висновків суд першої інстанції дійшов не урахувавши, що матеріали справи не містять відомостей, що адвокат Федяєв С.В. звертався до ради адвокатів регіону із заявою про зупинення адвокатської діяльності чи кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури прийняла рішення про накладення на нього дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення права на зайняття адвокатською діяльністю, а також відсутність у Єдиному реєстрі адвокатів України відомостей про зупинення права на зайняття адвокатською діяльністю адвокатом ОСОБА1.

Крім того, у звʼязку із введенням воєнного стану, за наявності обʼєктивних причин несвоєчасного виконання адвокатами вимог частини другої статті 7 Закону № 5076-VI у звʼязку із проходженням військової або альтернативної (невійськової) служби, Рада адвокатів України ухвалила рішення від 3 березня 2022 року № 24, згідно з яким: «У період воєнного стану не вважати порушенням вимог щодо несумісності проходження військової або альтернативної (невійськової) служби адвокатами та не застосовувати таку підставу для притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності».

Тобто виключно факт перебування адвоката на військовій службі не є підставою для автоматичного зупинення його адвокатської діяльності, що своєю чергою унеможливлює його участь у справі як представника.

Водночас апеляційний суд відхилив посилання ТОВ «Компані Фінанс» на те, що ОСОБА1 є керівником ТОВ «Компані Фінанс», а отже, в силу положень частини третьої статті 58 ЦПК України мав право брати участь у справі, вказавши, що, звертаючись до суду із заявою від імені ТОВ «Компані Фінанс» про заміну сторони у виконавчому провадженні, ОСОБА1 діяв саме як адвокат та на підтвердження власних повноважень надав ордер про надання правничої допомоги.

Стислий зміст пояснень судді Федчишеної Т.Ю. під час попередньої перевірки дисциплінарної скарги

У письмових поясненнях від 31 травня 2024 року, наданих у межах проведення членом Вищої ради правосуддя – доповідачем попередньої перевірки відомостей, викладених у дисциплінарній скарзі Федяєва С.В., суддя Федчишена Т.Ю. зазначила про необґрунтованість доводів скаржника про те, що унаслідок постановлення Приморським районним судом міста Одеси ухвали від 1 квітня 2024 року (головуючий суддя Федчишена Т.Ю.) про залишення без розгляду заяви ТОВ «Компані Фінанс» про заміну сторони виконавчого провадження заявника було позбавлено доступу до правосуддя.

Зауважила, що під час вирішення питання про наявність установлених ЦПК України підстав для залишення без розгляду заяви ТОВ «Компані Фінанс», суд керувався визначеними процесуальним законом підставами, зокрема, що таку заяву від імені заявника подала особа, яка не має повноважень на ведення справи, ураховуючи законодавчу заборону сумісництва діяльності адвоката з військовою службою.

На переконання судді Федчишеної Т.Ю., здійснюючи перевірку повноважень представника на ведення справи, суд не повинен обмежуватися лише формальним установленням наявності одного з документів, визначених статтею 62 ЦПК України, а має здійснити оцінку документів, що стосуються повноважень представника, з урахуванням як процесуального, так і спеціального закону. Невиконання адвокатом обов’язку щодо зупинення адвокатської діяльності відповідно до положень частини другої статті 7 Закону № 5076-VI та продовження здійснення ним адвокатської діяльності не свідчить про наявність у нього, у розумінні чинного законодавства, повноважень на представництво інтересів заявника. Тим більше, подаючи до суду заяву від імені ТОВ «Компані Фінанс» про заміну сторони виконавчого провадження, ОСОБА1 діяв саме як представник юридичної особи на підставі ордера, а не в порядку самопредставництва юридичної особи.

10 лютого 2026 року до Вищої ради правосуддя надійшли додаткові пояснення судді Федчишеної Т.Ю., у яких суддя зазначила, що дисциплінарна скарга Федяєва С.В. стосовно неї не відповідає вимогам, визначеним частиною першою статті 107 Закону № 1402-VІІІ, зважаючи на відсутність документа на підтвердження повноважень Федяєва С.В. як адвоката на подання дисциплінарної скарги від імені ТОВ «Компані Фінанс», що мало бути підставою для залишення такої дисциплінарної скарги без розгляду та її повернення скаржнику.

Зауважила, що відповідно до частини другої статті 106 Закону № 1402-VІІІ скасування або зміна судового рішення не має наслідком дисциплінарну відповідальність судді, який брав участь у його ухваленні, крім випадків, коли скасоване або змінене рішення ухвалено внаслідок умисного порушення норм права чи неналежного ставлення до виконання службових обов’язків, а тому факт скасування судом апеляційної інстанції постановленої нею ухвали від 1 квітня 2024 року у справі № 522/9558/14 не може мати наслідком притягнення її до дисциплінарної відповідальності.

Крім того, на переконання Федчишеної Т.Ю., залишення без розгляду заяви ТОВ «Компані Фінанс» про заміну сторони виконавчого провадження не спричинило для заявника жодних негативних наслідків, оскільки особа, заяву якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно (частина друга статті 257 ЦПК України). Саме таких висновків Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла в рішенні від 4 серпня 2025 року № 1607/1дп/15-25 за результатами розгляду дисциплінарної справи, відкритої за аналогічних фактичних обставин, у якій відмовила у притягненні судді до дисциплінарної відповідальності.

Стислий зміст оскаржуваного рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя рішенням від 11 лютого 2026 року № 193/3дп/15-26 притягнула суддю Приморського районного суду міста Одеси Федчишену Т.Ю. до дисциплінарної відповідальності та застосувала до неї дисциплінарне стягнення у виді попередження.

Обґрунтовуючи наявність підстав для притягнення судді Федчишеної Т.Ю. до дисциплінарної відповідальності, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя керувалася тим, що постановлення суддею Федчишеною Т.Ю. ухвали від 1 квітня 2024 року про залишення без розгляду заяви про заміну сторони виконавчого провадження, поданої адвокатом ОСОБА1 від імені ТОВ «Компані Фінанс» на підставі пункту 2 частини першої статті 257 ЦПК України за процесуальної можливості в судді пересвідчитися в наявності в адвоката ОСОБА1 повноважень на представництво інтересів товариства під час розгляду справи ставить під загрозу дотримання завдань і основних засад цивільного судочинства, що закріплені в частині першій статті 2 ЦПК України.

Суддя Федчишена Т.Ю., не маючи будь-яких фактичних даних, що адвокатську діяльність ОСОБА1 зупинено, постановила ухвалу, якою залишила без розгляду подану ним від імені ТОВ «Компані Фінанс» заяву про заміну сторони виконавчого провадження, оскільки вважала, що цей адвокат у розумінні чинного законодавства не мав повноважень на подання такої заяви від імені вказаного товариства.

Такого висновку суд дійшов без урахування положень статті 62 ЦПК України та частини другої статті 7 Закону № 5076-VI у взаємозв’язку з рішенням Ради адвокатів України від 3 березня 2022 року № 24 (чинне до 7 червня 2024 року) та наданих адвокатом ОСОБА1 документів на підтвердження своїх повноважень представляти інтереси ТОВ «Компані Фінанс» у суді, помилково вважаючи, що перебування адвоката на військовій службі є підставою для автоматичного зупинення його адвокатської діяльності та унеможливлює його участь у справі як представника.

Відповідно до статті 31 Закону № 5076-VI право на заняття адвокатською діяльністю зупиняється, зокрема, у разі подання адвокатом заяви про зупинення адвокатської діяльності; накладення на адвоката дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю.

Натомість матеріали справи № 522/9558/14-ц на дату постановлення судом першої інстанції ухвали від 1 квітня 2024 року та на дату її перегляду апеляційним судом не містили відомостей про подання адвокатом ОСОБА1 заяви про зупинення адвокатської діяльності чи ухвалення кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури рішення про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення права на зайняття адвокатською діяльністю.

З огляду на зазначене, залишаючи заяву про заміну сторони виконавчого провадження без розгляду з формальних підстав, суд тим самим унеможливив доступ заявника – ТОВ «Компані Фінанс» – до правосуддя для повного захисту своїх прав та інтересів шляхом судового розгляду поданої товариством через адвоката ОСОБА1 заяви про заміну сторони виконавчого провадження.

Щодо наслідків вказаних дій судді, то Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя зауважила, що виправлення судом апеляційної інстанції допущених суддею Федчишеною Т.Ю. помилок не є вирішальною обставиною під час розгляду питання про наявність підстав дисциплінарної відповідальності судді, оскільки апеляційне оскарження ухвали, якою залишено без розгляду заяву про заміну сторони виконавчого провадження, є додатковим механізмом забезпечення прав осіб у цивільному провадженні. Ним не можна підміняти неупереджений та об’єктивний розгляд справи суддею, який відповідає закону та спрямований на досягнення завдань, визначених статтею 2 ЦПК України.

Зважаючи на наведене, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що дії судді Федчишеної Т.Ю. щодо залишення без розгляду заяви про заміну сторони виконавчого провадження у справі № 522/9558/14-ц слід кваліфікувати як дисциплінарний проступок, передбачений підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ (внаслідок недбалості: незаконна відмова в доступі до правосуддя (у тому числі незаконна відмова в розгляді по суті позовної заяви, апеляційної, касаційної скарги тощо)). Такі дії не потребують додаткової кваліфікації за підпунктом «ґ» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ.

Дисциплінарне провадження стосовно судді Федчишеної Т.Ю. не повʼязане зі скасуванням постановленої нею ухвали Приморського районного суду міста Одеси від 1 квітня 2024 року судом апеляційної інстанції. Під час розгляду дисциплінарної справи дисциплінарний орган урахував не факт скасування апеляційним судом ухвали Приморського районного суду міста Одеси від 1 квітня 2024 року, а надав обґрунтування, у чому полягає вчинення суддею Федчишеною Т.Ю. зазначеного вище дисциплінарного проступку під час постановлення ухвали, якою заяву про заміну сторони виконавчого провадження залишено без розгляду з не передбачених законом підстав.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя відхилила твердження судді Федчишеної Т.Ю. про порушення порядку подання Федяєвим С.В. дисциплінарної скарги, визначеного частиною першою статті 107 Закону № 1402-VІІІ, оскільки за змістом зазначеної норми права на звернення зі скаргою щодо дисциплінарного проступку судді, з повідомленням про вчинення дисциплінарного проступку суддею (дисциплінарною скаргою) має будь-яка особа. Громадяни здійснюють зазначене право особисто або через адвоката, юридичні особи – через адвоката, органи державної влади та органи місцевого самоврядування – через своїх керівників або представників. Федяєв С.В. реалізував право на звернення до Вищої ради правосуддя зі скаргою щодо дисциплінарного проступку судді Федчишеної Т.Ю. особисто як фізична особа. Скарга подав та підписав скаржник Федяєв С.В.

Узагальнені доводи скарги судді Федчишеної Т.Ю. на рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя

Не погоджуючись із рішенням про притягнення її до дисциплінарної відповідальності, суддя Федчишена Т.Ю. 20 лютого 2026 року звернулася до Вищої ради правосуддя зі скаргою (вх. № 485/0/6-26), у якій просила скасувати повністю рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 11 лютого 2026 року № 193/3дп/15-26 та закрити дисциплінарне провадження у зв’язку з відсутністю в її діях складу дисциплінарного проступку.

На обґрунтування скарги суддя Федчишена Т.Ю. зазначила, що дисциплінарний орган неповно встановив обставини в дисциплінарній справі стосовно неї, що призвело до необ’єктивної оцінки її дій як судді та необґрунтованого висновку про наявність у її діях недбалості й істотних негативних наслідків для адвоката Федяєва С.В. та ТОВ «Компані Фінанс».

Зауважила, що під час розгляду справи № 522/9558/14-ц вона діяла добросовісно та сумлінно, з належним ставленням до своїх обов’язків і в межах суддівського розсуду. Зокрема, установивши фактичні обставини, що підлягали правовій оцінці, застосувала статтю 257 ЦПК України таким чином, що положення пункту 2 частини першої («заяву від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи») охоплюють і випадки, коли адвокат звертається до суду, перебуваючи на військовій службі, усупереч забороні сумісництва.

Поза увагою та належною оцінкою дисциплінарного органу залишилося те, що ухвала Приморського районного суду міста Одеси від 1 квітня 2024 року у справі № 522/9558/14-ц не створила для ТОВ «Компані Фінанс» жодних перешкод у доступі до правосуддя. Не погодившись із зазначеною ухвалою, адвокат ОСОБА1 в інтересах ТОВ «Компані Фінанс» звернувся з апеляційною скаргою. Під час такого оскарження, 29 липня 2024 року, ОСОБА1 уже як керівник ТОВ «Компані Фінанс» повторно звернувся до Приморського районного суду міста Одеси із заявою про заміну сторони у виконавчому провадженні, яку було передано раніше визначеній судді Федчишеній Т.Ю. після повернення справи із суду апеляційної інстанції. Приморський районний суд міста Одеси ухвалою від 26 березня 2025 року у відкритті провадження за повторною заявою, поданою 29 липня 2024 року, відмовив із тих підстав, що у провадженні суду вже перебуває заява між тими самими сторонами, про той самий предмет і щодо тих самих підстав.

Після завершення розгляду заяви ТОВ «Компані Фінанс» про заміну сторони виконавчого провадження (ухвала Приморського районного суду міста Одеси від 6 серпня 2025 року про задоволення заяви ТОВ «Компані Фінанс» про заміну стягувача у виконавчому листі) Приморський районний суд міста Одеси окремою ухвалою від 6 серпня 2025 року повідомив КДКА Одеської області та Міністерство оборони України про виявлені судом ознаки порушення законодавства військовослужбовцем–адвокатом ОСОБА1.

Дисциплінарна палата КДКА Одеської області рішенням від 15 грудня 2025 року встановила, що адвокат ОСОБА1 порушив вимоги щодо несумісності в межах судової справи № 522/9558/14-ц. Зважаючи на приписи пункту 2 частини другої статті 31 Закону № 5076-VI, і на те, що адвокат ОСОБА1 протягом 2025 року тричі був притягнутий до дисциплінарної відповідальності за аналогічні правопорушення, дисциплінарна палата дійшла висновку про застосування до нього стягнення у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю.

Листом від 21 серпня 2025 року № 1604/7502 командир військової частини ____ повідомив, що згідно з наказом командира військової частини ____ від 11 грудня 2024 року № 138 військовослужбовця ОСОБА1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності за порушення вимог щодо несумісності.

Наведені вище обставини розгляду заяви ТОВ «Компані Фінанс» про заміну сторони виконавчого провадження, на думку судді Федчишеної Т.Ю., переконливо свідчать, що заявник не був позбавлений доступу до суду внаслідок постановлення судом ухвали від 1 квітня 2024 року, і для нього не настали негативні наслідки. Адвокат ОСОБА1, демонструючи принципове небажання дотримуватися вимог несумісності та розуміючи як професійний адвокат, що ухвала про залишення заяви без розгляду не обмежувала доступ ТОВ «Компані Фінанс» до правосуддя, звернувся до Вищої ради правосуддя у зв’язку з незгодою із судовим рішенням, фактично використовуючи дисциплінарний механізм як альтернативу процесуальному оскарженню.

Щодо кваліфікації її дій за підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ, то суддя Федчишеної Т.Ю. вказала, що зазначена підстава дисциплінарної відповідальності фактично включає чотири самостійних склади дисциплінарного проступку, кожен з яких має власну об’єктивну сторону та предмет доказування. Тобто законодавець чітко розмежував незаконну відмову в доступі до правосуддя від іншого істотного порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, яке унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав і виконання процесуальних обов’язків. Натомість дисциплінарний орган в оскаржуваному рішенні не мотивував, чому ухвала про залишення заяви без розгляду є порушенням права ТОВ «Компані Фінанс» на судовий захист і чому порушення права на захист одночасно свідчить про незаконну відмову в доступі до правосуддя, з огляду на те, що це два різні склади дисциплінарного проступку, які мають відмінну об’єктивну сторону та різний предмет доказування.

У рішенні дисциплінарного органу також не наведено конкретних фактичних даних, які свідчили б про реальне позбавлення ТОВ «Компані Фінанс» права на доступ до правосуддя, оскільки саме по собі залишення заяви без розгляду відповідно до частини другої статті 257 ЦПК України не перешкоджало повторному зверненню заявника до суду після усунення обставин, що стали підставою для постановлення відповідної ухвали.

Фактичний розвиток подій у справі № 522/9558/14-ц спростовує висновок дисциплінарного органу про настання негативних наслідків для ТОВ «Компані Фінанс» унаслідок постановлення ухвали від 1 квітня 2024 року. Зокрема, адвокат ОСОБА1 подав апеляційну скаргу на ухвалу суду та паралельно, діючи як керівник товариства, повторно звернувся до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження.

Дисциплінарний орган, усупереч вимогам справедливої правової процедури, у рішенні про притягнення її до дисциплінарної відповідальності не встановив у повному обсязі фактичні обставини справи; не конкретизував належним чином об’єктивну сторону інкримінованого дисциплінарного проступку; допустив змішування самостійних складів дисциплінарної відповідальності, передбачених підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ; не довів наявності істотних негативних наслідків та причинно-наслідкового зв’язку між діями судді та нібито порушенням права на доступ до правосуддя заявника; не навів переконливих мотивів на підтвердження недбалості як форми вини.

Крім того, під час розгляду дисциплінарної справи стосовно Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя не взяла до уваги, що Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вже розглянула аналогічну дисциплінарну справу за скаргою Федяєва С.В. стосовно судді Київського районного суду міста Одеси Скриль Ю.А. та рішенням від 4 серпня 2025 року № 1607/1дп/15-25 відмовила у притягненні судді Скриль Ю.А. до дисциплінарної відповідальності, що свідчить про порушення принципів правової визначеності та законності під час ухвалення рішення про притягнення її до дисциплінарної відповідальності.

Позиція Вищої ради правосуддя щодо оцінки аргументів скарги

Статтею 131 Конституції України визначено, що в Україні діє Вища рада правосуддя, яка, зокрема, розглядає скарги на рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді чи прокурора.

Вища рада правосуддя є колегіальним, незалежним конституційним органом державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів (стаття 1 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»).

За результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати Вища рада правосуддя має право:

1) скасувати повністю рішення Дисциплінарної палати про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді та закрити дисциплінарне провадження;

2) скасувати частково рішення Дисциплінарної палати про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді та ухвалити нове рішення;

3) скасувати повністю або частково рішення Дисциплінарної палати про відмову в притягненні до дисциплінарної відповідальності судді та ухвалити нове рішення;

4) змінити рішення Дисциплінарної палати, застосувавши інший вид дисциплінарного стягнення;

5) залишити рішення Дисциплінарної палати без змін.

Перевіривши доводи скарги судді Федчишеної Т.Ю. на рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 11 лютого 2026 року № 193/3дп/15-26, дослідивши матеріали дисциплінарної справи, Вища рада правосуддя дійшла таких висновків.

Підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII установлено, що суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження з таких підстав, як, зокрема, умисне або внаслідок недбалості – незаконна відмова в доступі до правосуддя (у тому числі незаконна відмова в розгляді по суті позовної заяви, апеляційної, касаційної скарги тощо) або інше істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обовʼязків або призвело до порушення правил щодо юрисдикції або складу суду.

Усталена практика дисциплінарного провадження, підтримана численними висновками Великої Палати Верховного Суду, свідчить про те, що норми підпункту «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ визначають три самостійних склади дисциплінарного проступку:

1) істотне порушення суддею норм процесуального права, наслідком якого є незаконна відмова в доступі до правосуддя;

2) істотне порушення суддею норм процесуального права, наслідком якого є унеможливлення реалізації учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків;

3) істотне порушення суддею норм процесуального права, наслідком якого є порушення правил щодо юрисдикції або складу суду.

Поняття «істотне порушення норм процесуального права» для кваліфікації дисциплінарного порушення є оціночним та не має формально визначених у законі ознак для його відмежування від інших (неістотних) порушень. Таке порушення повинно стосуватися тих вимог процесуального закону, які є вагомими для забезпечення правосуддя та які не викликають складності в їх застосуванні, тобто синонімом цього поняття є грубе порушення.

З об’єктивної сторони, такі дисциплінарні проступки полягають у порушенні суддею норм процесуального права, наслідком чого є обмеження особи в доступі до правосуддя. Це може бути: необґрунтована відмова у відкритті судового провадження; невчинення передбачених процесуальним законом дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду судової справи; необґрунтоване зупинення судового провадження у справі; безпідставне закриття судового провадження у справі; закриття провадження у справі через відсутність у суду відповідних повноважень без зазначення суду, до юрисдикції якого належить розгляд цієї справи; необґрунтоване залишення позову без розгляду; необґрунтована відмова у відкритті судового провадження; необґрунтоване залишення апеляційної чи касаційної скарги без руху чи її повернення; необґрунтована відмова в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами; невмотивована повна або часткова відмова в задоволенні клопотань чи скарг слідчим суддею під час досудового розслідування тощо.

Істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя має бути умисним або вчиненим унаслідок недбалості.

Притягуючи суддю Федчишену Т.Ю. до дисциплінарної відповідальності, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя виходила з того, що дії судді під час розгляду заяви ТОВ «Компані Фінанс» в особі ОСОБА1 про заміну сторони виконавчого провадження (справа № 522/9558/14-ц, провадження № 6/522/38/24), а саме постановлення ухвали від 1 квітня 2024 року про залишення без розгляду цієї заяви на підставі пункту 2 частини першої статті 257 ЦПК України, дають підстави вважати, що суддя допустила істотне порушення норм процесуального права, наслідком якого є незаконна відмова в доступі до правосуддя.

Відповідно до повноважень, визначених статтею 131 Конституції України та статтею 3 Закону № 1798-VIII, Вища рада правосуддя не наділена повноваженнями оцінювати судове рішення та надавати оцінку його змісту. Виключне право на перевірку законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Рішення суддів не можуть підлягати будь-якому перегляду поза межами апеляційних чи касаційних процедур.

Частиною четвертою статті 126 Конституції України серед гарантій незалежності суддів визначається, що суддю не може бути притягнуто до відповідальності за ухвалене ним судове рішення, за винятком вчинення злочину або дисциплінарного проступку.

У Висновках Консультативної ради європейських суддів (КРЄС) № 3 (2002) та № 11 (2008) зазначено, що є неприйнятною можливість притягнення судді до відповідальності за здійснення своїх обов’язків, крім випадку умисного правопорушення при здійсненні судових функцій, для того щоб виправдати дисциплінарне провадження, порушення має бути серйозним та кричущим. Основою для розслідування не може бути просте недотримання професійних стандартів, викладених у правилах поведінки (пункт 60 Висновку № 3 (2002).

Крім того, у Висновку № 27 (2024) КРЄС наголошувала на важливості порогового критерію для розмежування проступку, який потенційно виправдовує застосування дисциплінарних санкцій, від інших форм неналежної поведінки.

Скасування або зміна судового рішення не має наслідком дисциплінарну відповідальність судді, який брав участь у його ухваленні, крім випадків, коли скасоване або змінене рішення ухвалено внаслідок умисного порушення норм права чи неналежного ставлення до службових обов`язків (частина друга статті 106 Закону № 1402-VIII).

Притягнення до дисциплінарної відповідальності у зв’язку з ухваленням судового рішення має розглядатися як винятковий захід і підлягати обмежувальному тлумаченню з урахуванням принципу незалежності суддів (рішення Європейського суду з прав людини від 06 жовтня 2022 року у справі «Ющишин проти Польщі», заява № 35599/20, пункт 276).

Отже, дисциплінарне провадження щодо судді має здійснюватися з урахуванням конституційного принципу незалежності суддівської діяльності, відповідно до якого дисциплінарне провадження не може бути спрямоване на оцінку судових рішень суддів, які можуть піддаватися критиці лише шляхом оскарження відповідно до закону.

У контексті наведених гарантій дисциплінарні палати Вищої ради правосуддя, які здійснюють дисциплінарні провадження щодо суддів, не наділені повноваженнями встановлювати або оцінювати обставини справи, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, а також перевіряти законність та обґрунтованість судових рішень. Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Рішення суддів не можуть підлягати будь-якому перегляду поза межами апеляційних чи касаційних процедур. Дисциплінарна відповідальність суддів не повинна поширюватися на зміст їх рішень.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 січня 2022 року у справі № 11-132сап21 сформулювала правовий висновок відповідно до якого, орган, що здійснює дисциплінарне провадження щодо судді, не уповноважений перевіряти законність судового рішення, однак зобовʼязаний перевірити дії судді під час ухвалення такого рішення в частині наявності порушень, які є підставою для застосування дисциплінарної відповідальності.

Здійснюючи правосуддя, суддя безумовно має право на власне тлумачення закону, у тому числі й таке, що відрізняється від загальноприйнятого розуміння. Однак таке тлумачення повинне бути добросовісним. Не може вважатись умисним порушенням норм права чи неналежним ставленням судді до службових обовʼязків тлумачення закону та позиція судді щодо обґрунтування ухваленого ним судового рішення, навіть якщо така позиція є помилковою.

У будь-якому випадку прояви суддівського свавілля необхідно відрізняти від добросовісної суддівської помилки, тобто помилки без ознак умислу або грубої недбалості. Добросовісність вказує на те, що суддя діяв сумлінно – з належним ставленням до своїх обовʼязків встановив фактичні обставини, які підлягають правовій оцінці, оцінив докази та тлумачив закон, але припустився помилки, яка не була настільки очевидною й однозначною.

Вища рада правосуддя вважає за необхідне зауважити, що скасовуючи ухвалу суду першої інстанції від 1 квітня 2024 року про залишення без розгляду заяви ТОВ «Компані Фінанс» про заміну сторони виконавчого провадження, апеляційний суд дійшов висновку, що постановлення такої помилкової ухвали суду стало наслідком порушення судом норм процесуального права, однак не встановлював кричущості / істотності допущеного судом першої інстанції (суддя Федчишена Т.Ю.) процесуального порушення. Більше того, завдання процесуального перегляду судових рішень в апеляційному / касаційному порядку є відмінними від дисциплінарного провадження, зважаючи на різницю предмета (судове рішення та дії судді під час ухвалення відповідного судового рішення) та нормативних критеріїв.

Натомість Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, зважаючи на сукупність обставин, встановлених під час розгляду дисциплінарної справи стосовно судді Федчишеної Т.Ю., не навела чітких і переконливих доказів для підтвердження того, що постановлення ухвали від 1 квітня 2024 року було наслідком умислу або грубої недбалості у діях судді Федчишеної Т.Ю.

На переконання Вищої ради правосуддя, у контексті обставин вказаної дисциплінарної справи, заслуговують на увагу твердження представника судді Федчишеної Т.Ю. – адвоката Камінської І.В., що постановлення ухвали від 1 квітня 2024 року є наслідком добросовісної суддівської помилки, тобто недоліків тлумачення нею положень статті 62 ЦПК України та частини другої статті 7 Закону № 5076-VI в частині того, що перебування адвоката на військовій службі є підставою для автоматичного зупинення його адвокатської діяльності та унеможливлює його участь у справі як представника. Зазначена суддівська помилка була усунута судом апеляційної інстанції шляхом винесення постанови від 4 лютого 2025 року, якою скасовано ухвалу Приморського районного суду міста Одеси від 1 квітня 2024 року та направлено справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Суддя Федчишена Т.Ю. виконала постанову Одеського апеляційного суд від 4 лютого 2025 року та після повернення справи із суду апеляційної інстанції для продовження розгляду забезпечила розгляд по суті заяви ТОВ «Компані Фінанс», за результатами якого задовольнила заяву товариства про заміну стягувача у виконавчому листі, тим самим забезпечила доступ до правосуддя.

Зважаючи на викладене вище, Вища рада правосуддя вважає, що відсутні підстави для притягнення судді Федчишеної Т.Ю. до дисциплінарної відповідальності за підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, а саме вчинення істотного порушення суддею норм процесуального права, наслідком якого є незаконна відмова в доступі до правосуддя.

Висновки Вищої ради правосуддя за результатами розгляду скарги

Пунктом 1 частини десятої статті 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» визначено, що за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати Вища рада правосуддя має право скасувати повністю рішення Дисциплінарної палати про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді та закрити дисциплінарне провадження.

За результатами розгляду скарги судді Федчишеної Т.Ю. Вища рада правосуддя дійшла висновку, що рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 11 лютого 2026 року № 193/3дп/15-26 про притягнення судді Приморського районного суду міста Одеси судді Федчишеної Т.Ю. до дисциплінарної відповідальності підлягає скасуванню повністю із закриттям дисциплінарного провадження.

Керуючись статтею 131 Конституції України, статтею 111 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», Вища рада правосуддя

вирішила:

скасувати повністю рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 11 лютого 2026 року № 193/3дп/15-26 про притягнення судді Приморського районного суду міста Одеси Федчишеної Тетяни Юріївни до дисциплінарної відповідальності та закрити дисциплінарне провадження.

Рішення Вищої ради правосуддя може бути оскаржене в порядку, передбаченому статтею 52 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

Голова Вищої ради правосуддя

Члени Вищої ради правосуддя