Акт ВРП

Вища рада правосуддя, розглянувши скарги судді Господарського суду Львівської області Артимовича Василя Михайловича, адвоката Юхименко Руслани Іванівни, яка діє в інтересах судді Господарського суду Львівської області Артимовича Василя Михайловича, судді Західного апеляційного господарського суду Малех Ірини Богданівни на рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 15 жовтня 2025 року

№ 2129/2дп/15-25 про притягнення суддів Господарського суду Львівської області Артимовича Василя Михайловича, Західного апеляційного господарського суду Малех Ірини Богданівни до дисциплінарної відповідальності та про відмову у притягненні судді Західного апеляційного господарського суду Желіка Максима Борисовича до дисциплінарної відповідальності та закриття дисциплінарного провадження,

 

встановила:

 

24 жовтня 2025 року до Вищої ради правосуддя надійшла скарга судді Західного апеляційного господарського суду Малех І.Б. (вх. № 3933/0/6-25) та 27 жовтня 2025 року надійшли ідентичні за змістом скарги судді Господарського суду Львівської області Артимовича В.М. (вх. № 3946/0/6-25) та адвоката Юхименко Р.І. (вх. № Ю-5373/0/7-25), яка діє в інтересах судді Господарського суду Львівської області Артимовича В.М., на рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 15 жовтня 2025 року № 2129/2дп/15-25 в частині притягнення суддів Господарського суду Львівської області Артимовича В.М., Західного апеляційного господарського суду Малех І.Б. до дисциплінарної відповідальності.

13 листопада 2025 року до Вищої ради правосуддя (вх. № 3933/1/6-25) суддя Західного апеляційного господарського суду Малех І.Б. надіслала доповнення до скарги.

Відповідно до протоколів передачі справи раніше визначеному дисциплінарному інспектору від 24, 27 жовтня 2025 року зазначені вище скарги передано дисциплінарному інспектору Вищої ради правосуддя (далі – дисциплінарний інспектор) Ільницькому О.В.

Скарги подано з дотриманням вимог, установлених Законом України «Про Вищу раду правосуддя».

Судді Малех І.Б., Артимович В.М. та адвокат Юхименко Р.І., яка діє в інтересах судді Артимовича В.М., оскаржують рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 15 жовтня 2025 року № 2129/2дп/15-25 в частині притягнення їх до дисциплінарної відповідальності, а тому Вища рада правосуддя переглядає вказане рішення лише в наведеній частині.

Суддів Малех І.Б., Артимовича В.М., адвоката Юхименко Р.І. та скаржницю Буртник Х.В. повідомлено про дату, час і місце розгляду скарг судді Західного апеляційного господарського суду Малех І.Б., судді Господарського суду Львівської області Артимовича В.М. та адвоката Юхименко Р.І., яка діє в інтересах судді Господарського суду Львівської області Артимовича В.М., на рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 15 жовтня 2025 року про притягнення їх до дисциплінарної відповідальності. Зазначену інформацію також оприлюднено на офіційному вебсайті Вищої ради правосуддя.

7 січня 2026 року до Вищої ради правосуддя надійшло клопотання представника судді Малех І.Б. – адвоката Фоміна І.Ю., про відкладення розгляду скарги у зв’язку з його зайнятістю в судовому засіданні у Вищому антикорупційному суді в кримінальній справі.

12 січня 2026 року до Вищої ради правосуддя надійшло клопотання представника судді Артимовича В.М. – адвоката Юхименко Р.І., про відкладення розгляду скарги у зв’язку з її зайнятістю в розгляді Пустомитівським районним судом Львівської області кримінального провадження та перебуванням судді Артимовича В.М. на лікуванні.

У зв’язку з відсутністю кворуму Вищої ради правосуддя 13 січня 2026 року розгляд зазначених вище скарг не відбувся.

Про дату, час і місце засідання Вищої ради правосуддя, призначеного на 9 квітня 2026 року, суддів Малех І.Б., Артимовича В.М., адвоката Юхименко Р.І. та скаржницю Буртник Х.В. повідомлено належним чином у встановленому законом порядку, зокрема шляхом оприлюднення відповідної інформації на офіційному вебсайті Вищої ради правосуддя.

8 квітня 2026 року до Вищої ради правосуддя надійшло клопотання судді Артимовича В.М. про неможливість його участі та захисників у засіданні Вищої ради правосуддя, призначеного на 9 квітня 2026 року, без надання підтвердних документів.

У засіданні Вищої ради правосуддя 9 квітня 2026 року взяли участь суддя Малех І.Б., її представник – адвокат Фомін І.Ю. Суддя Артимович В.М. та скаржниця Буртник Х.В. у засідання не прибули.

Зважаючи на те, що відповідно до частини п’ятої статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» неявка скаржника не перешкоджає розгляду дисциплінарної справи, а згідно з частиною другою статті 47 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» суддя може брати участь у розгляді справи самостійно та/або через свого представника, тобто на власний розсуд користується своїми процесуальними правами у дисциплінарному провадженні, Вища рада правосуддя вирішила розглядати скарги за відсутності судді та скаржниці.

Вища рада правосуддя, дослідивши скарги судді Західного апеляційного господарського суду Малех І.Б., судді Господарського суду Львівської області Артимовича В.М. та адвоката Юхименко Р.І., матеріали дисциплінарної справи, заслухавши дисциплінарного інспектора – доповідача Ільницького О.В., який здійснював підготовку скарг до розгляду, суддю Малех І.Б. та її представника – адвоката Фоміна І.Ю., установила таке.

 

Відомості про суддів

Артимович Василь Михайлович Указом Президента України від 21 травня 2007 року № 432/2007 призначений на посаду судді Господарського суду Львівської області строком на п’ять років, Постановою Верховної Ради України від 17 травня 2012 року № 4736-VІ обраний на цю посаду безстроково.

Збори суддів Господарського суду Львівської області рішенням від 20 березня 2023 року обрали Артимовича В.М. головою цього суду.

Відповідно до рішення від 12 грудня 2024 року збори суддів Господарського суду Львівської області звільнили Артимовича В.М. за власним бажанням із посади голови суду.

Згідно з наданою в. о. голови Господарського суду Львівської області Мазовітою А.Б. характеристикою Артимович В.М. – висококваліфікований, досвідчений суддя, користується повагою та авторитетом у колективі, про що свідчить обрання його головою суду; сумлінно ставиться до виконання своїх посадових обов’язків; судові справи розглядає з дотриманням норм чинного законодавства; процесуальні документи складає своєчасно, виважено та обґрунтовано. За період роботи з 1 січня 2020 року до 31 грудня 2024 року на посаді судді Артимович В.М. зарекомендував себе дисциплінованим та здатним оперативно реагувати на зміни у законодавстві, про що свідчать статистичні показники навантаження, яке було вище за середнє навіть під час перебування на адміністративній посаді. Артимович В.М. своєчасно проходить навчання в Національній школі суддів України для підтримання кваліфікації, бере активну участь у семінарах та круглих столах.

Артимович В.М. є військовозобов’язаним. За особистими якостями – щира, добра та відкрита людина. Із 2014 року активно займається волонтерством та перерахував на підтримку Збройних Сил України 852 903,62 грн із суддівської винагороди.

До дисциплінарної відповідальності не притягувався.

Малех Ірина Богданівна Указом Президента України від 14 жовтня 2002 року № 926/2002 призначена на посаду судді Шевченківського районного суду міста Львова строком на п’ять років, Постановою Верховної Ради України від 10 квітня 2008 року № 261-VI обрана на цю посаду безстроково, Постановою Верховної Ради України від 17 листопада 2011 року № 4048-VI обрана на посаду судді Львівського апеляційного господарського суду.

Вища рада правосуддя рішенням від 21 січня 2025 року № 89/0/15-25 перевела Малех І.Б. на посаду судді Західного апеляційного господарського суду.

Згідно з наданою заступником голови Західного апеляційного господарського суду Кравчук Н.М. характеристикою в лютому 2023 року Малех І.Б. у Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ Міністерства внутрішніх справ України захистила дисертацію за спеціальністю «Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність» та здобула науковий ступінь кандидата юридичних наук. За час роботи в суді зарекомендувала себе з позитивного боку. Покладені на неї обов’язки виконує сумлінно, до роботи ставиться з належною відповідальністю, працьовита, наполеглива, принципова, дисциплінована. Постійно працює над підвищенням свого професійного та загальноосвітнього рівня, застосовує теоретичні знання у практичній діяльності. Постійно прагне до самовдосконалення. З колегами по роботі підтримує товариські стосунки, користується повагою серед працівників суду.

До дисциплінарної відповідальності не притягувалася.

 

Стислий зміст дисциплінарної скарги. Підстави для відкриття дисциплінарної справи

1. 26 грудня 2024 року до Вищої ради правосуддя надійшла (вх. № Б-4321/17/7-24) дисциплінарна скарга Буртник Х.В. стосовно судді Господарського суду Львівської області Артимовича В.М.

У дисциплінарній скарзі Буртник Х.В. зазначала, що на підставі повідомлення 9 грудня 2024 року на офіційному вебсайті Національного антикорупційного бюро України (далі – НАБУ) їй стало відомо про кримінальне провадження стосовно чинного та колишнього голів Господарського суду Львівської області, а з рішень Вищої ради правосуддя від 12 грудня 2024 року № 3617/0/18-24 «Про часткове задоволення клопотання заступника Генерального прокурора – керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Клименка О.В. про тимчасове відсторонення судді Господарського суду Львівської області Артимовича В.М. від здійснення правосуддя у зв’язку з притягненням до кримінальної відповідальності» та № 3616/0/18-24 «Про надання згоди на утримання під вартою судді Господарського суду Львівської області Артимовича В.М.» їй стали відомі обставини цього кримінального провадження.

За матеріалами вказаного кримінального провадження судді ОСОБА1 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 28, частиною третьою статті 369² Кримінального кодексу України (далі – КК України) за одержання неправомірної вигоди для себе чи третьої особи за вплив на прийняття рішень особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, поєднане з вимаганням такої вигоди, що вчинене за попередньою групою осіб.

На підставі оприлюднених відомостей, за версією слідства, ОСОБА1 за попередньою змовою із суддею у відставці та колишнім головою Господарського суду Львівської області ОСОБА6 та суддею Західного апеляційного господарського суду у відставці ОСОБА5 та іншими невстановленими досудовим розслідуванням особами з метою одержання неправомірної вигоди від ОСОБА2 за вплив на ухвалення рішень на його користь в рамках судових проваджень у Західному апеляційному господарському суді (справи № 914/386/24, № 914/653/24).

У дисциплінарній скарзі на підставі оприлюднених знеособлених відомостей про слідчі дії під час досудового розслідування (обшук житла та вилучення 20 000 доларів США «мічених» купюр) Буртник Х.В. припустила причетність суддів Західного апеляційного господарського суду, зокрема судді Артимовича В.М., до протиправної діяльності.

Отже, з посиланням на законодавство України, міжнародні стандарти суддівської етики, практику Великої Палати Верховного Суду та Вищої ради правосуддя Буртник Х.В. вважала, що в діях судді Артимовича В.М. міститься склад істотного дисциплінарного проступку, а саме допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду (пункт 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»), а також Артимович В.М. додатково втрутився у процес здійснення правосуддя іншими суддями (пункт 8 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

2. Протоколом автоматизованого розподілу справи між дисциплінарними інспекторами від 26 грудня 2024 року дисциплінарну скаргу Буртник Х.В. передано для проведення попередньої перевірки дисциплінарному інспектору Ільницькому О.В.

Листом від 9 січня 2025 року (вих. № 07/4-140ВИХ-25) прокурор у кримінальному провадженні № ____ від 14 жовтня 2024 року відповідно до частини першої статті 222 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України) надав дозвіл дисциплінарному інспектору на розголошення відомостей досудового розслідування, які містяться в копіях матеріалів клопотання про відсторонення судді Господарського суду Львівської області Артимовича В.М., а також у копіях матеріалів подання про надання згоди на утримання судді Господарського суду Львівської області Артимовича В.М. під вартою, які скеровані на адресу Вищої ради правосуддя, у частині, необхідній для розгляду дисциплінарної скарги Буртник Х.В. стосовно дисциплінарного проступку судді Господарського суду Львівської області Артимовича В.М.

27 січня 2025 року до Вищої ради правосуддя надійшов висновок дисциплінарного інспектора Ільницького О.В. за результатами попередньої перевірки дисциплінарної скарги Буртник Х.В. зі скаргою та матеріалами, що зібрані під час попередньої перевірки, із пропозицією відкрити дисциплінарну справу стосовно судді Господарського суду Львівської області Артимовича В.М.

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя ухвалою від 12 лютого 2025 року № 232/2дп/15-25 відкрила дисциплінарну справу стосовно судді Господарського суду Львівської області Артимовича В.М., оскільки в його поведінці можуть вбачатися ознаки дисциплінарного проступку, визначеного пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояв неповаги до інших суддів, адвокатів, експертів, свідків чи інших учасників судового процесу, а також пунктом 8 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме втручання у процес здійснення правосуддя іншими суддями.

3. Листом від 10 березня 2025 року НАБУ відповідно до частини першої статті 222 КПК України надало згоду сторони обвинувачення на використання відомостей досудового розслідування кримінального провадження № ____ від 14 жовтня 2024 року в об’ємі меж розгляду клопотань та подань органу досудового розслідування до Вищої ради правосуддя стосовно ОСОБА1, ОСОБА6, ОСОБА5.

У процесі підготовки справи до розгляду по суті, з огляду на зібрані матеріали, згідно з якими, встановлено відомості та фактичні дані, що могли свідчити про наявність ознак вчинення дисциплінарних проступків суддями Західного апеляційного господарського суду Желіком М.Б. та Малех І.Б. (висновок дисциплінарного інспектора Ільницького О.В. від 28 березня 2025 року), Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя за власною ініціативою ухвалою від 16 квітня 2025 року № 809/2дп/15-25 відкрила дисциплінарну справу стосовно суддів Західного апеляційного господарського суду Желіка М.Б., Малех І.Б. та об’єднала її з дисциплінарною справою, відкритою ухвалою Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 12 лютого 2025 року № 232/2дп/15-25 стосовно судді Господарського суду Львівської області Артимовича В.М. за скаргою Буртник Х.В.; проведення підготовки об’єднаної дисциплінарної справи до розгляду доручила дисциплінарному інспектору Вищої ради правосуддя Ільницькому О.В.

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку про наявність підстав для відкриття дисциплінарної справи за власною ініціативою стосовно суддів Західного апеляційного господарського суду Желіка М.Б. та Малех І.Б. за ознаками складів дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 3, 6, 12 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Листом від 24 червня 2025 року НАБУ відповідно до частини першої статті 222 КПК України надало згоду на використання відомостей досудового розслідування кримінального провадження № ____ від 14 жовтня 2024 року з метою здійснення дисциплінарного провадження стосовно суддів Желіка М.Б. та Малех І.Б., ознайомлення з ними вказаних суддів (їхніх адвокатів) та відображення у рішеннях, ухвалених за результатами дисциплінарного провадження.

4. Відповідно до частини першої статті 48 Закону України «Про Вишу раду правосуддя» за результатами підготовки до розгляду об’єднаної дисциплінарної справи стосовно судді Господарського суду Львівської області Артимовича В.М., суддів Західного апеляційного господарського суду Желіка М.Б., Малех І.Б. дисциплінарний інспектор 7 липня 2025 року передав висновок на розгляд Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя (вх. № 890/0/10-25).

За результатами розгляду зазначеної дисциплінарної справи Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя відхилила пропозиції дисциплінарного інспектора Ільницького О.В. та члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Бурлакова С.Ю.; відповідно до рішення від 15 жовтня 2025 року № 2129/2дп/15-25 дійшла висновку про наявність підстав для притягнення судді Господарського суду Львівської області Артимовича В.М., судді Західного апеляційного господарського суду Малех І.Б. до дисциплінарної відповідальності за вчинення ними дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», застосувала до них дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення з посади судді; відмовила у притягненні судді Західного апеляційного господарського суду Желіка М.Б. до дисциплінарної відповідальності; закрила дисциплінарне провадження.

 

Фактичні обставини, установлені Другою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя під час розгляду дисциплінарної справи

Відомості стосовно господарських справ № 914/386/24, № 914/653/24

1. На розгляді Господарського суду Львівської області перебував позов ОСОБА2 (один із учасників Приватного підприємства «Перша соціальна медична лабораторія “Ескулаб”» (далі – ПП «Ескулаб»)) до ПП «Ескулаб», за участю третіх осіб на стороні відповідача: ОСОБА3, ОСОБА4 про визнання недійсними підпункту «г» пункту 13.3, підпункту «ґ» пункту 13.3, пункту 13.4, пункту 13.12, пункту 13.26 статуту ПП «Ескулаб» (справа № 914/386/24).

За результатами розгляду зазначеного позову Господарський суд Львівської області у складі головуючої судді Березяк Н.Є. 20 червня 2024 року ухвалив рішення, яким задовольнив позовні вимоги ОСОБА2.

22 липня 2024 року колегія суддів Західного апеляційного господарського суду у складі суддів Зварич О.В. (головуючий суддя), Малех І.Б., Панової І.Ю. відкрила апеляційне провадження у справі № 914/386/24 за апеляційною скаргою ОСОБА3 та призначила справу до розгляду.

За результатами розгляду вказаної справи Західний апеляційний господарський суд постановою від 4 листопада 2024 року залишив без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА3, а рішення Господарського суду Львівської області від 20 червня 2024 року у справі № 914/386/24 – без змін.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій в касаційному порядку не оскаржено.

2. На розгляді Господарського суду Львівської області перебував позов ОСОБА3 (один із учасників ПП «Ескулаб») до ПП «Ескулаб», за участю третіх осіб на стороні відповідача: ОСОБА2, ОСОБА4, про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників ПП «Ескулаб» від 16 жовтня 2023 року, оформленого протоколом загальних зборів учасників від 16 жовтня 2023 року № 16/10/23; визнання недійсним повністю з моменту затвердження статуту ПП «Ескулаб» від 16 жовтня 2023 року у новій редакції, затвердженого протоколом загальних зборів учасників від 16 жовтня 2023 року № 16/10/23; скасування реєстраційної дії / запису, вчиненої державним реєстратором Оброшинської сільської ради Львівського району Львівської області в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань, стосовно відповідача (справа № 914/653/24).

За результатами розгляду зазначеного позову Господарський суд Львівської області у складі головуючого судді Трускавецького В.П. ухвалив рішення від 9 серпня 2024 року про задоволення позовних вимог.

30 вересня 2024 року колегія суддів Західного апеляційного господарського суду у складі суддів Орищин Г.В. (головуючий суддя), Желіка М.Б., Бонк Т.Б. відкрила апеляційне провадження у справі № 914/653/24 за апеляційною скаргою ОСОБА2 та третього учасника ПП «Ескулаб» ОСОБА4 (згодом суддю Бонк Т.Б. було замінено на суддю Галушко Н.А.).

31 жовтня 2024 року через систему «Електронний суд» представник скаржників подав клопотання про відкладення розгляду справи, через неможливість забезпечення його участі в судовому засіданні (до клопотання долучив копію листка тимчасової непрацездатності), у зв’язку із чим розгляд скарг було відкладено.

За результатами розгляду вказаної справи Західний апеляційний господарський суд постановою від 24 листопада 2024 року відмовив у задоволенні апеляційних скарг ОСОБА2 та ОСОБА4, а рішення Господарського суду Львівської області від 9 серпня 2024 року у справі № 914/653/24 залишив без змін.

Верховний Суд ухвалами від 26 грудня 2024 року відкрив касаційне провадження у справі № 914/653/24 за касаційними скаргами ОСОБА2 та ОСОБА4 на рішення Господарського суду Львівської області від 9 серпня 2024 року та постанову Західного апеляційного господарського суду від 25 листопада 2024 року, зупинивши дію рішень до закінчення їх перегляду в касаційному порядку.

Відомості стосовно кримінального провадження № ____

1. 14 жовтня 2024 року розпочате кримінальне провадження № ____, досудове розслідування в якому здійснює НАБУ, у ході якого повідомлено про підозру ОСОБА1 та ОСОБА5 про вчинення кримінальних правопорушень за частиною четвертою статті 189, частиною третьою статті 27, частиною четвертою статті 368, частиною другою статті 368, частиною другою статті 28, частиною другою статті 369² КК України, ОСОБА6 – про вчинення кримінальних правопорушень за частиною третьою статті 27, частиною четвертою статті 368, частиною другою статті 368, частиною другою статті 28, частиною другою статті 369² КК України, ОСОБА7 – про вчинення кримінального правопорушення за частиною четвертою статті 368 КК України.

2. 6 грудня 2024 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі – ЄРДР) внесено відомості за частиною другою статті 209 КК України про те, що особа набула, володіла, використала, розпоряджалася майном, щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом, у тому числі вчинення дій, спрямованих на приховування, маскування походження такого майна та володіння ним, права на таке майно, джерела його походження, вчинене особою, яка знала або повинна була знати, що таке майно прямо чи опосередковано, повністю чи частково одержано злочинним шляхом, вчинене у великому розмірі за фактом проведення 5 грудня 2024 року обшуку житла судді ОСОБА8, виявлення та вилучення 271 600 доларів США.

3. За змістом повідомлень про підозри, у період із літа 2024 року до 12 жовтня 2024 року (точний час орган досудового розслідування не встановив) у ОСОБА1 та ОСОБА5 (а також інших невстановлених осіб) виник умисел на вчинення кримінальних правопорушень, у тому числі корупційних, спрямованих на протиправне одержання коштів від ОСОБА2 та ОСОБА4 (шляхом вимагання в ОСОБА2 коштів із погрозою насильством над ним, обмеження його прав, свобод та законних інтересів, а також одержання неправомірної вигоди за ухвалення судових рішень у справах № 914/386/24, № 914/653/24 на користь ОСОБА2 та ОСОБА4).

ОСОБА1 та ОСОБА5 (а також інші особи, яких орган досудового розслідування не встановив) домовилися висловити ОСОБА2 вимогу передати їм кошти за ухвалення суддями зі складу колегій Західного апеляційного господарського суду судових рішень у справах № 914/386/24, № 914/653/24 в інтересах ОСОБА2 та ОСОБА4, а саме судових рішень про залишення без змін рішення Господарського суду Львівської області від 20 червня 2024 року у справі № 914/386/24, скасування рішення Господарського суду Львівської області від 9 серпня 2024 року у справі № 914/653/24, а також за вчинення інших дій, пов’язаних із використанням наявної влади, службового становища, зв’язків і знайомств, спрямованих на забезпечення ухвалення зазначених судових рішень. Вони також домовились висловити ОСОБА2 погрозу насильством над ним та обмеження його прав, свобод і законних інтересів, зокрема, під час розгляду цих судових справ. У разі згоди ОСОБА2 надати кошти, ОСОБА1 та ОСОБА5 (а також інші особи, яких орган досудового розслідування не встановив) планували вжити заходів щодо ухвалення відповідних судових рішень, а також не вчиняти жодних протиправних дій щодо ОСОБА2 та ОСОБА4.

Згодом ОСОБА1 та ОСОБА5 (а також інші особи, яких орган досудового розслідування не встановив), вступивши між собою у змову, діяли спільно та узгоджено, на різних етапах протиправної діяльності використовували різні способи протиправного одержання коштів, у тому числі залучили до вчинення кримінальних правопорушень інших осіб, зокрема ОСОБА6 та ОСОБА7, уточнюючи / змінюючи свої протиправні вимоги (зокрема щодо сум коштів) та з огляду на наявні обставини. Водночас зазначені особи мали єдину спільну мету – протиправне одержання коштів від ОСОБА2 та ОСОБА4.

4. З матеріалів кримінального провадження № ____ убачається, що восени 2024 року (точний час орган досудового розслідування не встановив) у невстановленому місці та за невстановлених обставин ОСОБА5, діючи як організатор, залучив ОСОБА6 як пособника до протиправної діяльності, спрямованої на одержання неправомірної вигоди від ОСОБА2 та ОСОБА4 ОСОБА5 повідомив ОСОБА6, що за ухвалення рішення колегією суддів Західного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді ОСОБА9, суддів ОСОБА7, ОСОБА10 у справі № 914/386/24 в інтересах ОСОБА2 та ОСОБА4, їм необхідно надати неправомірну вигоду в розмірі 75 тисяч доларів США.

У невстановленому місці та за невстановлених обставин ОСОБА5 також залучив до протиправної діяльності, спрямованої на одержання неправомірної вигоди від ОСОБА2 та ОСОБА4, ОСОБА7 як виконавця (суддя, службова особа, яка займає відповідальне становище), на що вона погодилася, взявши на себе зобов’язання вжити заходів щодо ухвалення судового рішення колегією суддів Західного апеляційного господарського суду у справі № 914/386/24 в інтересах ОСОБА2 та ОСОБА4, а згодом одержати неправомірну вигоду.

Відповідно до розподілу ролей ОСОБА1 та ОСОБА5 мали безпосередньо контактувати з ОСОБА2, висловлювати вимогу та переконувати в необхідності надати кошти, повідомляти про суму, форму, порядок та спосіб передачі тощо. Вони також повинні були вживати інших необхідних заходів, спрямованих на забезпечення ухвалення зазначеного судового рішення.

Тобто ОСОБА1, ОСОБА5, ОСОБА6, ОСОБА7 (а також інші невстановлені особи) вступили у змову з відповідним розподілом ролей із метою вимагання та одержання неправомірної вигоди за ухвалення колегією суддів Західного апеляційного господарського суду судового рішення у справі № 914/386/24 в інтересах ОСОБА2 та ОСОБА4.

Крім того, ОСОБА1 та ОСОБА5 (а також інші особи, яких орган досудового розслідування не встановив) вступили в попередню змову з метою вимагання в ОСОБА2 грошових коштів у розмірі 1 000 000 (один мільйон) доларів США, а також вимагання та одержання неправомірної вигоди від ОСОБА2 за вплив на ухвалення колегією суддів Західного апеляційного господарського суду судового рішення у справі № 914/653/24 в інтересах ОСОБА2 та ОСОБА4.

Восени 2024 року (точної дати орган досудового розслідування не встановив) ОСОБА6 у службовому кабінеті Львівського національного університету імені Івана Франка, що розташований на вулиці Січових Стрільців, будинок 16, у місті Львові, висловив ОСОБА2 вимогу про необхідність надання неправомірної вигоди в розмірі 75 000 (сімдесят п’ять тисяч) доларів США за ухвалення колегією суддів Західного апеляційного господарського суду судового рішення у справі № 914/386/24 в інтересах ОСОБА2 та ОСОБА4.

Своєю чергою, ОСОБА1 під час спілкування з ОСОБА2 протягом літа – осені 2024 року повідомив йому, що на боці ОСОБА3 діють певні особи, які впливають на ухвалення судових рішень саме на його користь.

6 жовтня 2024 року під час зустрічі з ОСОБА2 на вулиці Куп’янській у місті Львові ОСОБА1 повідомив, що вказаними вище впливовими особами є представники Головного управління розвідки Міністерства оборони України. ОСОБА1 також зазначив, що дізнається у ОСОБА5 про обставини апеляційного розгляду справ № 914/386/24, № 914/653/24.

12 жовтня 2024 року ОСОБА1, перебуваючи на вулиці Пекарській у місті Львові, особисто висловив ОСОБА2 вимогу про надання йому, ОСОБА5 та іншим невстановленим особам неправомірної вигоди в розмірі 1 000 000 (один мільйон) доларів США (згідно з офіційним курсом гривні щодо іноземних валют Національного банку України (далі – НБУ) станом на 12 жовтня 2024 року – 41 207 200 грн) за вплив на ухвалення судових рішень суддями зі складу колегій Західного апеляційного господарського суду у справах № 914/386/24, № 914/653/24 в інтересах ОСОБА2 та ОСОБА4, а саме судових рішень про залишення без змін рішення Господарського суду Львівської області від 20 червня 2024 року у справі № 914/386/24, про скасування рішення Господарського суду Львівської області від 9 серпня 2024 року у справі № 914/653/24, а також за вчинення інших дій, пов’язаних із використанням наявної влади, службового становища, зв’язків і знайомств, спрямованих на забезпечення ухвалення зазначених судових рішень. Водночас ОСОБА1 висловив ОСОБА2 погрозу обмежити його права, свободи та законні інтереси, зазначивши, що в разі відмови ОСОБА2 надати неправомірну вигоду судові рішення у цих справах будуть ухвалені не на його користь.

13 жовтня 2024 року, у денний час доби, ОСОБА1, перебуваючи на вулиці Пекарській, 57, у місті Львові, підтвердив ОСОБА2 раніше висловлену вимогу. Крім того, ОСОБА1 повідомив, що неправомірну вигоду можна надати частинами.

16 жовтня 2024 року, у вечірній час доби, перебуваючи на території готельно-оздоровчого комплексу «Святий Шарбель» (вулиця Вокзальна, будинок6, місто Моршин), ОСОБА1 та ОСОБА5 висловили ОСОБА2 вимогу щодо необхідності надання неправомірної вигоди. Вони повідомили, що грошові кошти в розмірі 1 000 000 (один мільйон) доларів США необхідно надати їм, а також представникам Головного управління розвідки Міністерства оборони України. Водночас ОСОБА5 повідомив ОСОБА2 про замовлення його вбивства ОСОБА3, чим фактично висловив погрозу насильством. Отже, під час розмови ОСОБА1 та ОСОБА5 повідомили ОСОБА2, що надання неправомірної вигоди в розмірі 1 000 000 (один мільйон) доларів США є умовою відмови від здійснення впливу на ухвалення відповідних судових рішень в інтересах ОСОБА3 (тобто обмеження прав, свобод та законних інтересів ОСОБА2 та ОСОБА4, зокрема під час розгляду відповідних судових справ), а також відмови від насильницьких дій щодо ОСОБА2.

Отже, ОСОБА1 та ОСОБА5 створили в ОСОБА2 реальне уявлення про необхідність виконання їхніх протиправних вимог і настання негативних наслідків для ОСОБА2 у разі невиконання таких вимог.

Під час тієї самої розмови ОСОБА1 та ОСОБА5 висловили ОСОБА2 вимогу надати неправомірну вигоду в розмірі 75 000 (сімдесят п’ять тисяч) доларів США (згідно з офіційним курсом гривні щодо іноземних валют НБУ станом на 16 жовтня 2024 року – 3 091 042,5 грн) за ухвалення колегією суддів Західного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді ОСОБА9, суддів ОСОБА7, ОСОБА10 судового рішення у справі № 914/386/24 в інтересах ОСОБА2 та ОСОБА4.

Водночас ОСОБА1 та ОСОБА5 наголосили, що зазначену вище неправомірну вигоду потрібно надати ОСОБА6. Вони також запевнили ОСОБА2 у тому, що за надання неправомірної вигоди буде ухвалено судове рішення саме в інтересах ОСОБА2 та ОСОБА4. До того ж ОСОБА1 та ОСОБА5 між собою домовилися про суму неправомірної вигоди, за надання якої здійснять вплив на ухвалення колегією суддів Західного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді ОСОБА11, суддів ОСОБА8, ОСОБА12 судового рішення у справі № 914/653/24 в інтересах ОСОБА2 та ОСОБА4.

Згодом ОСОБА5 повідомив ОСОБА2, що умови ухвалення судового рішення у справі № 914/653/24 в його інтересах повідомить ОСОБА1 після повернення до міста Львова.

Пізніше, цього самого дня, ОСОБА1, повертаючись із міста Моршина до міста Львова, перебуваючи поблизу автозаправної станції «ОККО» на вулиці Львівській, будинок 10А, у селі П’ятничани Стрийського району Львівської області, повідомив ОСОБА2 про необхідність надати додатково неправомірну вигоду в розмірі від 80 000 (вісімдесят тисяч) до 90 000 (дев’яносто тисяч) доларів США за вплив на ухвалення судового рішення суддями Західного апеляційного господарського суду про скасування рішення Господарського суду Львівської області від 9 серпня 2024 року у справі № 914/653/24, а також пообіцяв здійснити вплив на ухвалення вказаного судового рішення за надання відповідної неправомірної вигоди.

25 жовтня 2024 року ОСОБА1, перебуваючи поблизу перехрестя вулиць Мучної та Куп’янської у місті Львові, повідомив ОСОБА2 про зменшення суми неправомірної вигоди, а саме про те, що загальна сума становитиме 1 000 000 (один мільйон) доларів США, до складу якої входитимуть суми неправомірної вигоди в розмірі 75 000 доларів США (у справі № 914/386/24) та 80 000–90 000 доларів США (у справі № 914/653/24). ОСОБА1 повідомив, що за надання зазначеної неправомірної вигоди 4 листопада 2024 року судді Західного апеляційного господарського суду ухвалять судове рішення про залишення без змін рішення Господарського суду Львівської області від 20 червня 2024 року у справі № 914/386/24, а згодом – про скасування рішення Господарського суду Львівської області від 9 серпня 2024 року у справі № 914/653/24.

28 жовтня 2024 року, перебуваючи на території парку «Знесіння» поблизу храму на вулиці Харківській, будинок 42 у місті Львові, ОСОБА1 та ОСОБА5 підтвердили ОСОБА2 вимогу щодо необхідності надання коштів, а також додатково вказали на зменшення суми коштів, зазначивши, що узгодили таке зменшення з представниками Головного управління розвідки Міністерства оборони України. ОСОБА5 повідомив, що відповідна сума має бути розділена на три частини, а також зазначив, що за надання неправомірної вимоги вживає заходів щодо ухвалення 4 листопада 2024 року суддями Західного апеляційного господарського суду судового рішення про залишення без змін рішення Господарського суду Львівської області від 20 червня 2024 року у справі № 914/386/24.

4 листопада 2024 року колегія суддів Західного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Зварич О.В., суддів Малех І.Б., Панової І.Ю. ухвалила постанову, якою рішення Господарського суду Львівської області від 20 червня 2024 року у справі № 914/386/24 залишила без змін, тобто в інтересах ОСОБА2 та ОСОБА4, що, за версією слідства, свідчило про вчинення ОСОБА7 дій із використанням наданої їй влади та службового становища в інтересах учасників справи.

5 листопада 2024 року ОСОБА1, перебуваючи на вулиці Тершаківців, будинок 6А, у місті Львові, підтвердив ОСОБА2 необхідність передання частини неправомірної вигоди в розмірі 75 000 (сімдесят п’ять тисяч) доларів США саме через ОСОБА6.

6 листопада 2024 року приблизно о 10:15, перебуваючи в кабінеті в будівлі корпусу Львівського національного університету імені Івана Франка на вулиці Січових Стрільців, будинок 16, у місті Львові, який використовує ОСОБА6, на виконання попередніх домовленостей із ОСОБА1 та ОСОБА5, ОСОБА2 передав, а ОСОБА6 одержав обумовлену частину неправомірної вигоди в розмірі 75 000 (сімдесят п’ять тисяч) доларів США (згідно з офіційним курсом гривні щодо іноземних валют НБУ станом на 6 листопада 2024 року – 3 107 812,5 грн) за ухвалене суддями Західного апеляційного господарського суду ОСОБА9, ОСОБА7, ОСОБА10 судового рішення про залишення без змін рішення Господарського суду Львівської області від 20 червня 2024 року у справі № 914/386/24, тобто в інтересах ОСОБА2 та ОСОБА4.

Згодом у невстановлений час та в невстановленому місці, за невстановлених обставин ОСОБА6, залишивши собі частину одержаної від ОСОБА2 неправомірної вигоди в розмірі 7 500 (сім тисяч п’ятсот) доларів США (згідно з офіційним курсом гривні щодо іноземних валют НБУ станом на 6 листопада 2024 року – 310 781,25 грн) передав ОСОБА5 решту неправомірної вигоди.

ОСОБА5 у невстановлений день (але не раніше 6 листопада 2024 року та не пізніше 5 грудня 2024 року) та в невстановленому місці, за невстановлених обставин передав, а ОСОБА7 одержала частину наданої ОСОБА2 неправомірної вигоди в сумі не менше 20 000 доларів США (згідно з офіційним курсом гривні щодо іноземних валют НБУ станом на 6 листопада 2024 року – 828 750 грн) за ухвалення рішення про залишення без змін рішення Господарського суду Львівської області від 20 червня 2024 року у справі № 914/386/24, тобто за вчинення нею дій із використанням наданої їй влади та службового становища в інтересах ОСОБА2 та ОСОБА4.

7 листопада 2024 року, у нічний час, перебуваючи поблизу пам’ятника Михайлові Грушевському, що розташований на проспекті Шевченка в місті Львові, ОСОБА1 змінив попередньо висловлений розмір неправомірної вигоди за вплив на прийняття рішення суддями Західного апеляційного господарського суду у справі № 914/653/24 про скасування рішення Господарського суду Львівської області від 9 серпня 2024 року в інтересах ОСОБА2 та ОСОБА4 та повідомив ОСОБА2 про необхідність надання неправомірної вигоди в розмірі від 120 000 (сто двадцять тисяч) доларів США до 130 000 (сто тридцять тисяч) доларів США (згідно з офіційним курсом гривні щодо іноземних валют НБУ станом на 7 листопада 2024 року від 4 974 744 до 5 389 306 грн). Він також висловив обіцянку здійснити вплив на прийняття вказаного судового рішення за надання відповідної неправомірної вигоди.

11 листопада 2024 року, у вечірній час, перебуваючи поблизу перехресть вулиць Мучної та Круп’ярської у місті Львові, ОСОБА1 додатково підтвердив ОСОБА2 необхідність надання неправомірної вигоди в розмірі 130 000 (сто тридцять тисяч) доларів США (згідно з офіційним курсом гривні щодо іноземних валют НБУ станом на 7 листопада 2024 року становило 5 389 306 грн) за вплив на прийняття рішення суддями Західного апеляційного господарського суду у справі № 914/653/24 в інтересах ОСОБА2 та ОСОБА4 (а саме про скасування рішення Господарського суду Львівської області від 9 серпня 2024 року). ОСОБА1 також повідомив, що лише частину неправомірної вигоди в розмірі 100 000 (сто тисяч) доларів США зі 130 000 (сто тридцять тисяч) доларів США буде включено до раніше визначеної суми – 1 000 000 (один мільйон) доларів США. Крім того, ОСОБА1 вказав, що перша частина коштів у розмірі 300 000 (триста тисяч) доларів США має бути надана після прийняття відповідного судового рішення.

Протягом листопада – грудня 2024 року ОСОБА1 під час спілкування з ОСОБА2 інформував його про вжиття ним, ОСОБА5, а також іншими невстановленими особами заходів для прийняття відповідного судового рішення на користь ОСОБА2 та ОСОБА4.

5. За викладених вище обставин, за версією органу досудового розслідування:

група осіб у складі ОСОБА1 та ОСОБА5 як організаторів, ОСОБА6 як пособника, ОСОБА7 як виконавця, а також невстановлених осіб, попередньо вступивши у змову, з літа 2024 року до 5 грудня 2024 року (точної дати орган досудового розслідування не встановив) вимагали та одержали для себе від ОСОБА2 неправомірну вигоду в розмірі 75 000 (сімдесят п’ять тисяч) доларів США (згідно з офіційним курсом гривні щодо іноземних валют НБУ станом на 6 листопада 2024 року – 3 107 812,5 грн), тобто в особливо великому розмірі, за ухвалення колегією суддів Західного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді ОСОБА9, суддів ОСОБА7, ОСОБА10 судового рішення про залишення без змін рішення Господарського суду Львівської області від 20 червня 2024 року у справі № 914/386/24, тобто за вчинення ОСОБА7 як службовою особою, яка займає відповідальне становище, дій із використанням наданої їй влади та службового становища в інтересах ОСОБА2 та ОСОБА4;

група осіб у складі ОСОБА1, ОСОБА5, а також невстановлених осіб, попередньо вступивши у змову, з літа 2024 року до 5 грудня 2024 року (точної дати не встановлено), в умовах воєнного стану вимагали в ОСОБА2 передати їм кошти в розмірі 1 000 000 (один мільйон) доларів США (згідно з офіційним курсом гривні щодо іноземних валют НБУ станом на 12 листопада 2024 року – 41 207 200 грн) з погрозою здійснення впливу на прийняття судових рішень суддями зі складу колегій Західного апеляційного господарського суду у справах № 914/386/24, № 914/653/24 в інтересах ОСОБА3 (тобто обмеження прав, свобод і законних інтересів ОСОБА2, зокрема під час розгляду відповідних судових справ), а також із погрозою насильства щодо ОСОБА2;

група осіб у складі ОСОБА1 ОСОБА5, а також невстановлених осіб, попередньо вступивши у змову, в період із літа 2024 року до 5 грудня 2024 року (більш точний час не встановлено) вимагали у ОСОБА2 неправомірну вигоду в сумі від 80 000 (вісімдесят тисяч) до 90 000 (дев’яносто тисяч) доларів США (згідно з офіційним курсом гривні щодо іноземних валют НБУ станом на 16 жовтня 2024 року – 3 297 112–3 709 251 грн) (у подальшому суму було збільшено до суми в розмірі від 120 000 (сто двадцять тисяч) доларів США до 130 000 (сто тридцять тисяч) доларів США (згідно з офіційним курсом гривні щодо іноземних валют НБУ станом на 7 листопада 2024 року – 4 974 744–5 389 306 грн)) за вплив на прийняття рішення суддями Західного апеляційного господарського суду у справі № 914/653/24 в інтересах ОСОБА2 та ОСОБА4 (а саме про скасування рішення Господарського суду Львівської області від 9 серпня 2024 року). При цьому ОСОБА1 та ОСОБА5 висловили обіцянку вплинути на ухвалення судових рішень за надання відповідної неправомірної вигоди.

6. 9 грудня 2024 року судді Господарського суду Львівської області ОСОБА1 було оголошено підозру, яку було змінено відповідно до зазначеної версії слідства повідомленням від 19 травня 2025 року.

19 травня 2025 року судді Західного апеляційного господарського суду ОСОБА7 було оголошено підозру відповідно до вказаної версії слідства.

7. На запит дисциплінарного інспектора НАБУ надало копії окремих матеріалів кримінального провадження № ____, якими орган досудового розслідування обґрунтовував пред’явлені підозри та якими підтверджуються наступні фактичні обставини:

протоколи допиту свідка ОСОБА2 від 14 жовтня 2024 року з додатками, протоколи додаткового допиту свідка ОСОБА2 від 17 жовтня 2024 року, 31 жовтня 2024 року, 3 листопада 2024 року, 9 листопада 2024 року з додатком, 17 листопада 2024 року, 20 листопада 2024 року з додатками, 1 грудня 2024 року з додатком, відповідно до яких підтверджуються обставини обіцянки здійснити вплив на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави, за надання неправомірної вигоди, а також одержання неправомірної вигоди для себе та третіх осіб за вплив на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави, поєднаного з вимаганням такої вигоди, що вчинені за попередньою змовою групою осіб у складі ОСОБА1, ОСОБА5, ОСОБА6, ОСОБА8, ОСОБА7, ОСОБА11 та інших невстановлених осіб (а. с. 89–144 том 1 матеріалів кримінального провадження, надісланих 10 березня 2025 року);

протокол допиту свідка ОСОБА8 від 20 грудня 2024 року, у якому ОСОБА8 заперечив факт участі у змові з ОСОБА1, ОСОБА5, ОСОБА6, як і позапроцесуальне спілкування з будь-якими іншими суддями – учасниками колегії, з приводу розгляду справ № 914/386/24 та № 914/653/24. Водночас підтвердив, що спілкувався зі ОСОБА1 щодо судових справ № 914/386/24 та №914/653/24, оскільки вказані справи набули широкого суспільного та медійного резонансу, їх розгляд супроводжувався мітингами. Ініціатором такого спілкування був ОСОБА1. Зазначив, що спілкувалися про те, що вказані справи мали б бути розглянуті в короткі строки з метою, щоб Підприємство продовжило нормально працювати. Обговорювали певну проблематику, проте не обговорювали кінцевого рішення на користь однієї або іншої сторони; грошові кошти не пропонувалися та не надавалися. Повідомив, що готівкові грошові кошти у розмірі 271 600 (двісті сімдесят одна тисяча шістсот) доларів США, які були відшукані під час обшуку 5 грудня 2024 року, є його – ОСОБА8 заощадженнями (100 000 (сто тисяч) доларів США згідно з поданими річними деклараціями за 2023 рік, за 2024 рік), а 150 000 (сто п’ятдесят тисяч) доларів США надав батько – ОСОБА13, у період із 22 до 24 листопада 2024 року для придбання нерухомості у майбутньому, які він отримав від продажу об’єкта незавершеного будівництва (житловий будинок) за адресою: АДРЕСА1 та земельної ділянки ____ (а.с. 145-153 протокол допиту (а. с. 147–153 том 1 матеріалів кримінального провадження, надісланого 10 березня 2025 року);

протокол допиту свідка ОСОБА7 від 30 грудня 2024 року під час якого ОСОБА7 заперечила факт участі у змові з ОСОБА1, ОСОБА5, ОСОБА6, як і спілкування із ОСОБА8 з приводу розгляду справи № 914/386/24. Щодо вилучених 20 000 (двадцять тисяч) доларів США (200 купюр номіналом по 100 доларів США), які за серіями та номерами співпадають із купюрами, врученими ОСОБА2 в межах здійснення документування протиправної діяльності, повідомила, що позичила їх у ОСОБА5 14 листопада 2024 року для лікування доньки, їх походження їй не було відомо до проведення обшуку. Повідомлення про суттєві зміни майновому стані не подавала, оскільки отримала їх у позику від ОСОБА5 та мала відобразити в декларації за 2024 рік, яка подається до 1 квітня 2025 року, а у разі їх витрачання у 2024 році протягом 10 днів подати повідомлення про суттєві зміни в майновому стані (а. с. 158–161 том 1 матеріалів кримінального провадження, надісланих 10 березня 2025 року);

протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії (далі – НСРД) у вигляді аудіо-, відеоконтролю особи від 15 листопада 2024 року № 65/5/Д/2-4250, під час якої зафіксовано спілкування ОСОБА2, ОСОБА1, ОСОБА5, що відбулося 16 жовтня 2024 року, коли вони обговорювали розмір неправомірної вигоди, зокрема йшлося про «одиничку» (розмір неправомірної вигоди 1 000 000 (один мільйон) доларів США), а також про можливість «поторгуватися», про що свідчать такі діалоги:

«ОСОБА5 (П.) – Четвертого числа то питання закінчиться (нерозбірливо).

ОСОБА2 (Л.) – Четвертого це так, але тридцятого? Тридцятого їхнє засідання.

ОСОБА1 (А) – ОСОБА14 (нерозбірливо).

П. – То перше?

Л – Воно буде першим.

<…>

П. – Тридцятого (нерозбірливо).

Л. – Тридцятого його.

А. – Трускавецький, рішення Трускавецького (нерозбірливо).

П. – Я знаю, це в ОСОБА11 (нерозбірливо) мені цього питання ніхто не задавав.

Л. – Ні, я якраз.

П. – Я знаю шо воно є і так дальше, але ніхто не задавав.

А. – (нерозбірливо) я задавав Вам.

П. – Я його так попередньо, в загальних рисах, но конкретно ніхто не задавав.

Л. – Я прийшов говорити за тих два рішення і за касацію. І ну, ви вже по собі знаєте шо там ше буде, і буде. Правильно? Крім того.

<…>

П. – Я ОСОБА14 подзвоню. ОСОБА15, ти зайдеш (нерозбірливо), він чекає, шо йому там розкажуть. Взагалі то (нерозбірливо), воно дійсно так.

Л. – Прошу?

П. – Воно дійсно так, що я по четвертому знаю, шо мене там попросили і далі, а я то тримав на контролі. По тридцятому мене-е-е, ніхто не казав, шо ти за це відповідаєш.

Л. –Ну хотів би за всьо, і за тридцяте, і за четверте і потім за дві касації.

П. – Ви зараз про це все будете їхати поговорите. Що стосується касації, шо стосується касації, маєш знати, що ніхто, тільки госстрах дає гарантії і так далі.

Л. – Угу.

П. – Воно прийде в Київ і ми подивимося до кого воно попаде там (нерозбірливо), як у житті. Звичайно, ми будемо цим займатися…

<…>

Л. – Тоді розкажіть будь ласка механіку процесу, щоб я собі планував витрати. Бо мені ОСОБА15 сказав «одиничку».

А. – Там, може, дивіться, може, ОСОБА5, бо ОСОБА16 цікавить просто ну от «одиничка», він каже «не які»

Л. – Мені б цей, я б поторгувався, якщо чесно (сміється)

А. – Нє, нє, нє, ОСОБА16 просто питає, ну каже шо хлопці взагалі бачать в тій одиничці?

П. – Ну давайте я во, поїду в Київ, поспілкуюся, вернусь і тоді-і-і.

<…>

Л. – Наскільки я знаю, не знаю, а розумію шо, ну ГУР, ну вибачте, то я сам то вирішу, тіпа закрию. Я би хотів з Вами вирішити. Розумієте? Для мене це принципіально. Ви мені повинні сказати так, так. Я би хотів, шоб у нас була одна розмова, вона супер конфіденціальна, про неї ніхто не знає, я не буду говорити Денису, я буду сам закривати всі питання з ОСОБА15. Без посередників, чим менше народу знає, тим краще.

<…>

А. – Якщо ОСОБА5 певним людям задав питання

Л. – Угу.

А. – … і вони дали добро на це, а з того що я розумію, не принаймі з того, що ми тоді говорили, то перше вони кажуть шо, шо вони тоді сказали по одиничці, каже: “Перше ми повинні з цим розібратися деятєльом”.

<…>

П. – Деятєль Вас замовив.

Л. – Ну то я, в якому плані?

П. – В тому самому.

Л. – Вбивства, да ?

П. – Да. Я хочу поїхати і послухати…

<…>

П. – Я ж сказав ОСОБА15, шо завтра він…

Л. – ОСОБА15 да, але то за цей…

П. – По четвертому?

Л. – Нє, не по четвертому, а по тридцятому?

П. – По ОСОБА14? Ну так по тридцятому завтра він сходе і поспілкується всьо, визначемся.

Л. – Вибачте, то в комплекті «одиничка»? Разом з рішеннями чи окремо?

<…>

Л. – Ну тоді давайте ті два рішення.

А. – Нє зараз нам тут цей, не по першому ж рішенню, наскільки я розумію, все проговорено.

П. – По четвертому…

А. – По четвертому та, там все…

Л. – Я можу через Вас передати?

А. – Нє, вже…

Л. – Чи через ОСОБА15?

А. – Вже домовилися через МВ, ОСОБА16, ми нічого зараз не міняємо.

<…>

А. – По тридцятому там, ОСОБА16, шось придумаєш, що ти там, ну не знаю…

Л. – Я придумаю. І скажу тобі, шо я придумав. Добре?

А. – Да, ОСОБА16.

Л. – І якщо можна шоби я зафіксувався по тридцятому, бо я дуже хвилююся, чесно Вам кажу.

А. – Там ще може… Чекайте, ми, ОСОБА5, ми шось мусим тут думати.

<…>

Л. – А, по ОСОБА14 ти мені, ну по ОСОБА11 ти мені зараз скажеш, так?

А. – Ми зараз поговоримо.

Л. – Добре, домовились.

«…»

П. – Там ОСОБА11 тоже не проста.

Л. – Та я знаю, я…

П. – Тим більше, вона главна там.

Л. – Та я знаю.

П. – Хотя вони там…

Л. – Ну тому…

П. – Там ОСОБА17, ОСОБА17 третя?

Л. – ОСОБА18, ОСОБА11, ОСОБА8.

<…>

А. – Добре, що ті дві кобіти які там є, ОСОБА5 контролює.

Л. – В тому ОСОБА11.

А. – Нє, ті дві по четвертому числі.

Л. – ОСОБА10 і ця.

А. – ОСОБА19.

Л. – ОСОБА19. Та слава Богу. Та я сімдесят п’ять передаю через ОСОБА20? Добре, супер. Бляха, я такий в шоці, просто» (а. с. 1–17 том 2 матеріалів кримінального провадження, надісланих 10 березня 2025 року);

протокол за результатами проведення НСРД у вигляді аудіоконтролю особи від 5 листопада 2024 року, під час якої зафіксовано спілкування ОСОБА2, ОСОБА1, ОСОБА5, що мало місце у період із 19 жовтня 2024 року до 29 жовтня 2024 року. На зустрічах та під час розмов у цей період вони обговорювали деталі щодо розгляду суддями зі складу колегій Західного апеляційного господарського суду апеляційних скарг у справах № 914/386/24, № 914/653/24, а також стосовно передання частини неправомірної вигоди, про що свідчать такі діалоги:

«25 жовтня 2024 року

ОСОБА1 (А.) – І це, то давай дійсно в неділю. І ще один момент шо нам сказали, шо оті закриття апеляції (шепоче)…

ОСОБА2 (Л.) – Угу.

А. – …шо воно буде входити, там відмінусуєш то.

Л. – Добре, добре. Прекрасно.

<…>

А. – … хоч він і оперативним, ну але деколи цей. Дивись, ОСОБА16, всьо нормально. Дивись, ОСОБА14 сказав тако, ну, бо ми з ним теж зустрічалися, він каже: “Дивіться, тридцятого числа ми послухаємо…”.

Л. – Так.

А. – “…і зробимо паузу”.

Л. – Так.

А. – Каже. І тоді дивись, але для нас, я тобі кажу як юрист, це добре. Тому що четвертого числа дівчата «хлопають», і вони там той фактаж, який потім буде ще в ОСОБА14…

Л. – Ага.

А. – …ну в ОСОБА11, ми вже його там закріпимо.

Л. – Четвертого вже може бути спокійно?

А. – Четвертого спокійно.

28 жовтня 2024 року

А. – Ага, що ОСОБА14 просив ще, тридцятого там чи тридцять першого без журналістів на місці там, без тих пікетів.

Л. – Дивіться, будуть від сторони ОСОБА3. Це 100 процентів, я гарантую, що. Як скажете.

А. – Нє, нє, ну просто, ОСОБА5, тоді може зараз його перепитайте.

ОСОБА5 (П.) – Кого?

А. – ОСОБА14 та. Ну бо я йому сказав, зі сторони ОСОБА3 ми ж не можемо гарантувати, нерозбірлива мова.

П. – Так я йому це і скажу» (а. с. 18-31 том 2 матеріалів кримінального провадження, надісланих 10 березня 2025 року);

протокол за результатами проведення НСРД у вигляді аудіо-, відеоконтролю особи від 15 листопада 2024 року, під час якої зафіксовано спілкування ОСОБА2, ОСОБА1, ОСОБА5, що мало місце із 30 жовтня 2024 року до 6 листопада 2024 року. Вони обговорювали, зокрема, питання про «закриття четвертого числа» (мова йде про розгляд 4 листопада 2024 року колегією суддів Західного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді ОСОБА9, суддів ОСОБА7, ОСОБА10 апеляційної скарги у справі № 914/386/24) та про те, що все йде «так як погоджувалося», зокрема, що «через ОСОБА20» треба передати «75 (сімдесят п’ять)» (йдеться про 75 (сімдесят п’ять) тисяч доларів США), про що свідчать наступні діалоги:

«31 жовтня 2025 року

ОСОБА2 (Л.) – В нашій трійці чось одну суддю поміняли. Не знаєш чо?

ОСОБА1 (А.) – Еее, на четверте?

Л. – Нє, ну, на сьогодні.

А. – А я не в курсі. Та то нічого, за то не переживай.

<…>

А. – По четвертому там ОСОБА5 працює. Ну, я, я вважаю, що там буде хлопок.

Л. – Добре, супер.

<…>

Л. – Добре, з моєї сторони коли крапка?

А. – Там вони хай. Дивися, там нормальні люди, там ніхто нікуда не дівається.

Л. – Добре.

А. – Четверте закрили там, тоді після того зустрілися.

Л. – Добре, добре, добре. Але ти скажеш мені, добре?

А. – Та, та, та.

Л. – Мені хоча би за пару днів, мені треба позбирати, бо ти розумієш я не хочу підвести вас, чесно не хочу, я хочу шоб…

А. – Дивись, дивись, дивись, по четвертому то ти працюєш через ОСОБА20.

Л. – Добре.

А. – Так як погоджувалось, всьо.

Л. – Сімдесят п’ять через ОСОБА20?

А. – Та я там не знаю, то Ви там з ОСОБА5 говорили, я там навіть не вникав.

Л. – Ага.

А. – ОСОБА20 то даш, щоб він там тоже почував себе, ну, як він то знаєш, починав.

Л. – Добре.

А. – Всьо як домовлялись, все.

Л. – Угу.

А. – Ну от таке от.

Л. – Добре, а по тому коли ти мені? Зараз я тобі дам довідку.

А. – Дивись ОСОБА16, ми. Ну зараз ти не даш, в суботу даш.

Л. – Угу.

А. – Довідку. Дивись, я думаю, що в понеділок–вівторок, ми з ОСОБА5 активно, там з ОСОБА14, ОСОБА5 більше працює.

Л. – Угу.

А. – Я ще в суботу йому з тою довідкою, дам ну. Дам йому, не цей, як його. Ще йому дам весь розклад, от.

Л. – Угу.

А. – Ну і все.

Л. – А то нічого, що змінили суддю?

А. – Там кого, на ОСОБА12 поміняли? ОСОБА18 на ОСОБА12?

Л. – Та. ОСОБА12.

А. – Нічого.

Л. – ОСОБА12 нормальна якась?

А. – Це, ну, це їхня «команда» просто.

2 листопада 2024 року

А. – ОСОБА16, говорив ОСОБА5 щоби на четверте число прийшли журналісти.

Л. – Так.

А. – І під суд прийшло 10–15 людей.

Л. – Добре.

А. – Там з плакатами.

Л. – Не битись? Нічо?

А. – Нє, нічо не битись? Тихо, мирно, але шоби там кричали…

Л. – Буде всьо організовано.

А. – Ну там, якісь придумайте такі там… Віримо там в справедливий суд.

Л. – Добре, добре.

А. – Закон понад усе.

Л. – Добре. Вже тоді біжу тим займатися.

А. – Ну о таке вот.

Л. – Добре. Нормальна довідка?

А. – Так, так, так.

Л. – Всьо нормально?

А. – Ну цей, там ще трошки по Трускавецькому, то хай пошукають твої судову практику.

5 листопада 2024 року

А.– Мені трохи не виходить бо то. ОСОБА16 дивись, був сьогодні з ОСОБА14.

Л. – Ага.

А. – Він каже: “ ОСОБА15, це якийсь дальше треш. Дальше, – каже: хтось там підходили до дівчат, ну до ОСОБА11” … Каже: “Якісь там цифри називають”. Каже: “Мені ОСОБА5 там сказав, каже. Я шось там між ним там поділив”.

<…>

Л. – ЕмВе (М.В.) каже: “Я підійшов до ОСОБА11. Я підійшов…”

А. – С**а.

Л. – Я йому кажу: “Слухай”, бо ми так не домовлялися. Я кажу: «Ми так не домовлялися. Забудьте. Забудьте».

А. – Бо він вже сам їм розказав. Що там з ОСОБА14 окремо розберуться, якісь цифри називає…. Сказати, які він їм цифри називав? Щоб я розумів чи ОСОБА14 придумає щось, там накручує собі ситуацію. Щоб я Борю підготував до розмови» (а. с. 32-56 том 2 матеріалів кримінального провадження, надісланого 10 березня 2025 року);

протокол за результатами проведення НСРД у вигляді аудіо-, відеоконтролю особи від 2 грудня 2024 року, під час якої зафіксовано спілкування ОСОБА2, ОСОБА1, ОСОБА5, що мало місце у період із 11 листопада 2024 року до 21 листопада 2024 року. Вони обговорювали, зокрема, питання стосовно того, що «ОСОБА5 погодив 30 (тридцять)» (йдеться про збільшення суми неправомірної вигоди на 30 (тридцять) тисяч доларів США) та що коли «завершиться кінцева апеляція» потрібно буде зробити так, «щоби там було 300 (триста)» (йдеться про те, що наступна частина неправомірної вигоди в сумі 300 000 (триста тисяч) доларів США має бути надана після ухвалення суддями Західного апеляційного господарського суду судового рішення у справі № 914/653/24), та про неможливість забезпечити необхідне рішення у справі № 914/653/24, про що свідчать такі наступні діалоги:

«11 листопада 2024 року

ОСОБА1 (А.) – (шепоче) І дивись там ж було, коли завершиться кінцева апеляція…

ОСОБА2 (Л.) – Так.

А. – Щоби там було триста.

Л. – Добре. Добре, але якщо, дивись, щоб я не позичав, мені треба два дня. Нормально?

А. – ОСОБА16, то не горить там.

Л. - Тойсть дивись, на апеляцію я відклав.

14 листопада 2024 року

А. – Дивись, добре, то всьо лірика (нерозбірливо). Дивись, вчора був з “Грубим”, бачився там, і він…

Л. – З ОСОБА14, так ?

А. Так.

Л. – Ага.

А. – Він сам покликав. Він каже: “ ОСОБА15, – каже: маємо така ситуація, що каже за мною їздять бусіки і за дівчатами.

Л. – Ага.

А. – Туда.

Л. – Та-та-та.

А. – Каже, ну попробивав, то не СБУ-шний бусік.

Л. - Йопрст!

А. – Каже: “Є ну, хлопці кажуть що це працюють НАБУ-шники”.

Л. – Йоб твою!

А. – (нерозбірливо)

Л. – Йопрст! Але це не, не по нам, не по нашій?

А. – Він каже: “Я аналізував – каже: всі свої – каже: справи на цей, - каже: тільки по тій тємі”

<…>

А. – Як тут правильно, але саме гірше розумієш що, що він (ОСОБА8) сказав, що вони виходять з діалогу.

Л. – Тоїсть?

А. – Він каже: “Ми, ОСОБА15, я не кажу яке ми там приймемо, ми ще читаємо, вивчаємо і ми виходимо з діалогу, бо ми просто боїмося. Нам ну…”.

Л. – Що робити ?

А. – Дивись, ОСОБА5 сьогодні з ним буде зустрічатись.

<…>

А. – Ну, я не знаю, він сказав, каже: «ОСОБА15, ми не знаємо, - каже: для себе, – каже: ми не визначились, ми сидимо, читаємо, ми просто хочемо прийняти законне рішення, шоб нас ніхто вообще не чіпав, і ми нічого не хочемо».

<…>

А. – Ну, ОСОБА16, я тобі говорю, ну ти може там не ображайся.

Л. – Тоді давай зараз, знаєщ що, забезпечення лупанемо. Можеш?

А. – Та давай.

Л. – Я з … Ми звільняємо ОСОБА21, бо ми ОСОБА3 усунули з дирекції, він директор, але не член дирекції, не підписант.

А. – Угу…. Е, а давай ти, на завтра твої юристи напишуть?

Л. – Та, та, та.

А. – Ти мені даш проект.

Л. – Давай, всьо домовились!

А. – Планчик такий, ти даєш, ти завтра працюй, зі собою береш, я своїм корпоративщикам дам там годину–дві почитати, і ми цей.

19 листопада 2024 року

А. – Та от, я дивися, я біжу швиденько, тоді ти вниз, розбігаємося, а я десь тудою, ОСОБА16. Йду дотискати, ну, “забез”, давай вже контактувати сьогодні не будемо… Щоби зараз це дожати ту ситуацію.

Л. – Давай, коли то може бути готово?

А. – Дивись, якщо воно тільки буде готово, я тобі присилаю що там – дві руки…

Л. – Добре, всьо!

А. – І тоді то означає, сьогодні вже не контактуємо за будь-яких обставин…

Л. – Так.

А. – Коли ті дві руки приходять, то ти до мене присилаєш адвокатів за тою ухвалою (йдеться про забезпечення позову від 19 листопада 2024 року у справі № 914/2841/24)» (а. с. 57–119 том 2 матеріалів кримінального провадження, надісланих 10 березня 2025 року);

протокол за результатами проведення НСРД від 21 жовтня 2024 року, в ході якої встановлено, що 17 жовтня 2024 року о 09:33 голова Господарського суду Львівської області ОСОБА1 разом із головою Західного апеляційного господарського суду ОСОБА8 знаходилися на вулиці за адресою: місто Львів, вулиця Личаківська, 81, поруч із головним входом в Західний апеляційний господарський суд. Вказані особи рухалися пішки, спілкуючись між собою, без присутності інших осіб, зайшли у внутрішній двір Західного апеляційного господарського суду, після чого ОСОБА8 зайшов у приміщення суду, а ОСОБА1 виїхав на автомобілі із внутрішнього двору (а. с. 120-121 том 2 матеріалів кримінального провадження, надісланого 10 березня 2025 року);

протокол за результатами проведення НСРД у вигляді візуального спостереження від 5 листопада 2024 року, в ході якого в період із 25 до 28 жовтня 2024 року зафіксовано особисті зустрічі ОСОБА2, ОСОБА5, ОСОБА1 (а. с. 122-127 том 2 матеріалів кримінального провадження, надісланого 10 березня 2025 року);

протокол огляду матеріального носія інформації – карти пам’яті micro-SD № 2480 від 31 жовтня 2024 року, яка є додатком до протоколу за результатами проведення НСРД від 5 листопада 2024 року № 19/11900, на яких зафіксовано зміст телефонних розмов між ОСОБА1, ОСОБА2 і ОСОБА5 з приводу підготовки до розгляду справ № 914/653/24, № 914/386/24 30 жовтня 2024 року та 4 листопада 2024 року відповідно та надання неправомірної вигоди у зв’язку із цим (а. с. 128–137 том 2 матеріалів кримінального провадження, надісланого 10 березня 2025 року);

протокол огляду від 6 грудня 2024 року, відповідно до якого оглянуто відомості (інформацію), що містили в мобільному телефоні Apple iPhone 15 Pro Max, вилученому 5 грудня 2024 року за місцем фактичного проживання ОСОБА5 під час проведення обшуку, у якому зафіксоване спілкування ОСОБА5 з іншими особами, в тому числі з ОСОБА7 у період із 3 до 11 листопада 2024 року (а. с. 138–147 том 2 матеріалів кримінального провадження, надісланого 10 березня 2025 року);

протокол огляду та вручення від 4 листопада 2024 року, відповідно до якого було оглянуто, ідентифіковано грошові кошти в сумі 75 000 (сімдесят п’ять тисяч) доларів США та вручено ОСОБА2 для документування протиправної діяльності щодо обставин вимагання в нього неправомірної вигоди (а. с. 147–156 том 2 матеріалів кримінального провадження, надісланих 10 березня 2025 року);

протокол огляду від 1 листопада 2024 року, відповідно до якого було оглянуто, ідентифіковано дві довідки щодо правової позиції в судових справах № 914/653/24, № 914/386/24 на 1 аркуші кожна та вручено ОСОБА2 для документування протиправної діяльності (а. с. 158–162 том 2 матеріалів кримінального провадження, надісланого 10 березня 2025 року);

протокол огляду від 3 листопада 2024 року, відповідно до якого було оглянуто, ідентифіковано довідку щодо правової позиції в судовій справі № 914/653/24 на 1 аркуші кожна та вручено ОСОБА2 для документування протиправної діяльності (а. с. 163-166 том 2 матеріалів кримінального провадження, надісланих 10 березня 2025 року);

протокол обшуку житла ОСОБА6 від 5 грудня 2024 року, відповідно до якого відшукано та вилучено 7 500 (сім тисяч п’ятсот) доларів США, які відповідно до протоколу огляду та вручення від 4 листопада 2024 року було оглянуто, ідентифіковано та вручено ОСОБА2 для документування протиправної діяльності (а. с. 178–188 том 2 матеріалів кримінального провадження, надісланого 10 березня 2025 року);

протокол обшуку житла ОСОБА7 від 5 грудня 2024 року, відповідно до якого відшукано та вилучено 20 000 (двадцять тисяч) доларів США, які відповідно до протоколу огляду та вручення від 4 листопада 2024 року відповідно були оглянуто, ідентифіковано та вручено ОСОБА2 для документування протиправної діяльності (а. с. 189–194 том 2 матеріалів кримінального провадження, надісланих 10 березня 2025 року);

протокол обшуку житла ОСОБА8 від 5 грудня 2024 року, відповідно до якого відшукано та вилучено 271 600 (двісті сімдесят одна тисяча шістсот) доларів США, походження яких відповідає показання, відображеним у протоколі допиту ОСОБА8 як свідка 20 грудня 2024 року (а. с. 195–199 том 2 матеріалів кримінального провадження, надісланого 10 березня 2025 року);

протоколи оглядів від 5 листопада 2024 року, 7 грудня 2024 року, 8 грудня 2024 року, відповідно до яких було оглянуто відомості Єдиного державного реєстру судових рішень та встановлено обставини розгляду колегіями суддів Західного апеляційного господарського суду судових справ № 914/653/24, № 914/386/24, інших інтернет-ресурсів щодо встановлення обставин справи в межах визначного органом досудового розслідування предмету доказування (а. с. 1–7 том 3 матеріалів кримінального провадження, надісланих 10 березня 2025 року);

протокол за результатами проведення НСРД у вигляді зняття інформації з електронних телекомунікаційних мереж від 31 березня 2025 року, на яких зафіксовано спілкування ОСОБА7 з доньками, матір’ю, свекрухою та братом із приводу обставин спілкування під час розслідування, про що свідчать, зокрема, такі діалоги:

«28 лютого 2025 року

ОСОБА7 (Об.) зателефонувала Ж. – доньці ОСОБА22 з приводу допиту в НАБУ

Об. – Починають щось тиснути, скажи: “Я прийшла без адвоката, бо не маю що скривати. В мене не то здоров’я, не той стан. Якщо ви почнете зараз на мене тиснути, то я відмовляюсь. І я хочу щоб, прийду до Вас з адвокатом”. Все.

Ж. – Мама, що в мене таке погане здоров’я?

Об. – Ну так при чому тут здоров’я? Ну що ти, що ти не оперована?

Ж. – Да, оперована.

Об. – А чому ми постійно здаємо аналізи, бо так хочемо чи що?

Ж. – Та нє» (а. с. 152–156 том 2 матеріалів кримінального провадження, надісланих 24 червня 2025 року);

протокол огляду відомостей, що містяться на матеріальних носіях інформації від 8 травня 2025 року, які свідчать, що 2 листопада 2024 року ОСОБА1 після зустрічі з ОСОБА2 та отримання від нього двох довідок щодо правової позиції у судових справах № 914/386/24 та № 914/653/24, зустрівся спочатку із ОСОБА5, в подальшому відбулися зустрічі: між ОСОБА1 і ОСОБА5; між ОСОБА7 та ОСОБА10; між ОСОБА7 та ОСОБА5 6 листопада 2024 року ОСОБА6 після одержання неправомірної вигоди від ОСОБА2 об 11:38 прибув за місцем проживання ОСОБА5. Після цієї зустрічі ОСОБА5 на службовому автомобілі ОСОБА1 проїхав до Господарського суду Львівської області, де о 12:54 зустрівся з ОСОБА1 та спілкувався з ним, прогулюючись неподалік вказаного суду та стадіону «Скіф» (вулиця Черемшини). Після цього ОСОБА5 відвідав Західний апеляційний господарський суд та о 13:39 направився за місцем свого проживання, де очікував на зустріч з ОСОБА7. При цьому ОСОБА7 цього ж дня, 6 листопада 2024 року, перебувала за місцем роботи в Західному апеляційному господарському суді, а в період із 15:14:43 до 16:28:26 зустрічалася з ОСОБА1 поблизу Господарського суду Львівської області. О 17:22:00 ОСОБА7, користуючись мобільним телефоном знайомої, повідомила ОСОБА5, що вона до останнього не приїде на зустріч (а. с. 157–171 том 2 матеріалів кримінального провадження, надісланих 24 червня 2025 року);

протокол огляду відеозапису обшуку житла ОСОБА7 від 18 січня 2025 року, на якому зафіксовано її пояснення з приводу виявлених 20 000 доларів США, ідентифікованих грошових коштів, які використовувалися для документування протиправної діяльності, що вона пояснить пізніше, водночас пояснила «Інше питання що все, всі кошти, які в мене є, відповідно коли я отримувала зарплату, я старалась переводити по курсу в США. Все, що я можу сказати. Ще у мене раніше були позичені кошти. Часто приходить брат, будує і я трішки йому допомагаю, але це тривалий час. Я не можу Вам чітко нічого, направду сказати, бо я не знаю» (а. с. 239–241 том 2 матеріалів кримінального провадження, надісланих 24 червня 2025 року);

протокол огляду грошових коштів, вручених ОСОБА2 та вилучених у ОСОБА7 під час обшуку 5 грудня 2024 року від 7 квітня 2025 року (а. с. 242–246 том 2 матеріалів кримінального провадження, надісланих 24 червня 2025 року);

запит НАБУ до Державної служби фінансового моніторингу щодо надання інформації стосовно ОСОБА8 від 19 лютого 2025 року та відповідь про розгляд від 18 березня 2025 року (вих. № 1207/431-04-9) щодо збору інформації для прийняття рішення (а. с. 249–252 том 2 матеріалів кримінального провадження, надісланих 24 червня 2025 року);

протокол за результатами проведення НСРД у вигляді зняття інформації з електронних телекомунікаційних мереж від 26 грудня 2024 року, під час якої зафіксовано спілкування ОСОБА5 у період із 2 до 27 листопада 2024 року, зокрема 6 листопада 2024 року з ОСОБА7 з приводу її зустрічі з ОСОБА1 того самого дня (а. с. 1–11 том 3 матеріалів кримінального провадження, надісланих 24 червня 2025 року), автентичність розмов на яких підтверджено висновком експерта Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України від 7 квітня 2025 року № КСЕ-19-25/6946 (а. с. 12–27 том 3 матеріалів кримінального провадження, надісланих 24 червня 2025 року);

протокол огляду компакт-диска (додаток до протоколу НСРД) від 22 березня 2025 року, відповідно до якого, на думку слідства, спростовується версія ОСОБА7 про те, що вилучені в неї грошові кошти в розмірі 20000 (двадцять тисяч) доларів США (предмет неправомірної вимоги) вона отримала як позику від ОСОБА5, оскільки в розмовах від 1 листопада до 4 грудня 2024 року відсутня згадка про погіршення медичних показників та/або стану здоров’я ОСОБА22, про необхідність медичного обстеження закордоном, потребу в додаткових коштах, водночас після проведення обшуку та вилучення ідентифікованих грошових коштів організовувала медичний огляд і лікування доньки, цікавилася правилами декларування позики, а також із 25 листопада 2024 року достеменно знала про отримання компенсації у зв’язку з переказом у розмірі 1 702 572 гривні. Водночас у розділі ІІІ «Розмови щодо судової справи ОСОБА23, ТЕЦ» зафіксовано факт спроб впливу на професійну діяльність судді ОСОБА7, про що свідчать такі діалоги:

«13 листопада 2024 року

ОСОБА7 (Об.) – Дивись, ОСОБА14.

ОСОБА8 (Ч.) – О.

Об. – Ну, ти розумієш, це вже набирає неадекватних обертів. Просто. Я реально вже втомилася від того тиску. Я мовчати не буду. Збувається чесно. Бо, я бачу що це щось неадекват. Розумієш, я то вже забагато. Я терпелива, терпелива. Ну, коли починається вже такі знаєш, трошки. То, забагато. Мене теліпає вже від тої, від тієї ситуації. Та я не буду тоді грати щоб мною керували і говорили як і що. Розумієш? Це переходить всі межі.

Ч. – То, все правильно. Я, я, я працюю (1 сл.).

Об. – Ну, просто я тобі просто кажу, я по-людськи. Я воно розумієш, якщо ти ма(н/д), ну я не хочу. Я поки толерантна за це. Але це переходить всі межі. Це які роки? Ну, слухай, я чесно кажучи, це. Я, я до мене ніколи такого я не мала. Що то вони зараз як по свячену воду?

Ч. – Ну, я не знаю, що, що я тобі доброго, так само (н/д) (сміється).

Об. – Ну, мас (н/д)

Ч. – Так само здивований.

<…>

Об. – ОСОБА14, ну а що, обхідно що до мене приходять і мені говорять, що я повинна зробити. Я говорю, все лишень по закону і в нарадчій кімнаті. Всьо, виходить потім (1 сл.), невідомо, що звідки. Мені говорять так і так, і так, і далі те саме і дзвінками, і зустрічами. ОСОБА14, що то таке? Ну, ну збиває толк.

Ч. – Ну а я звідки знаю, що виходить.

Об. – Ну, ти ж керівник скажи: «Ну вибачте, то (2 сл.).

<…>

Об. – Я не даю. Ну, ну, я тобі просто пояснюю. Ну, може їм поясни якось, що це не, неадекватно отакі наїзди. Ходити. Ви маєте зробити так, ви маєте зробити так. Ну, ОСОБА14, ну, ну це ж.

Ч. – Та це очевидно, ОСОБА19. Це очевидно щось, ну.

«13 листопада 2024 року

ОСОБА7 (Об.) – Потім, блін, я йому дзвоню. Кажу: “Слухай, ОСОБА14, ти збивай це. Ти керівник” Кажу: “І такого ще, кажу, скільки я працюю, не було, щоб ходили, кажу чергами і давали вказівки”. Кажу: “Я мовчати не буду, ОСОБА14”.

ОСОБА24 (Ч.) – А він що?

Об. – Я кажу: “Я терпелива, я толерантна. Ну, мені третій раз приходять і хочуть розказати, що я маю робити. І цікаві історії роз (н/д), мені мають завтра розказати”. Я кажу: “Якого хера мені треба цікаві їхні історії, блін? Та вони мені мають розказувати, що я маю робити?” А що то-то тобі роз (н/д)? Кажу: “А ти керівник, збивай це. Тому що набирають дуже нехороших обертів. А я ти знаєш, що я мовчати не буду, ОСОБА14”. Я кажу: “То, кажу, то не зі мною”. Кажу: «Мені це надоїдати почало”.

14 листопада 2024 року

ОСОБА7 (Об.) – Окей. Я мала тому зранку. Я йому висказала. Я кажу: “Ти припиняй, бо по шапці ти дістанеш. Ти керівник. Чому ходять невідомі люди? Чому вони ходять?” Я кажу: “Як так ти допускаєш, що ходять і (1 сл.) тиск на суддів. Ти керівник” Я кажу: “А у нас що? Я що знаю що до кого. Кажу: “Що значить, ти знаєш”. Ну, кажу: “Судова поліція допускає? Допускає. Ти що дав їм вказівку допускати? Вони записують в журнал хто, прізвище? Чого вони йдуть з якою метою?”. Він на мене дивиться. Я кажу: “Ти що думаєш, кажу, я такі речі буду терпіти? Скільки це має бути?” А він до мене прийшов: “Скажи, що ви вирішили”. Кажу: “Іди туди, до тої доповідачки, яка тобі зливає, а потім ти зливаєш”. А кажу: “А потім на мене пускаєте вовків, що на мене все”. А так кажу, до мене, до мене ніхто не ходив. Кажу: “Бо, впевнені в вашій позиції, а мої нє”. Вона бац, морду на мене дибанула. Знаєш?

<…>

Об. – Я їм просто вже пішло так. Я сказала. Кажу: “Якщо буде так, кажу, я пишу офіційну заяву”. Я кажу: “Ще раз кажу, я пишу. Кажу, тоді без образ”. Кажу: “Я толерантна, я спокійна, все. Але, кажу, є межі у всьому”. Кажу: “Вибачте, є межі”. Кажу: “Я з повагою (1 сл.) кажу, забагато. Буде законне. Все”. А потім до нього кажу: “А ви читали взагалі, про що мова йде?” Нє. Я кажу: “Просто відкрийте хоча б інтернет і все, і більше нічого вам не потрібно. Почитайте хоча б елементарні речі” (а. с. 67–78 том 3 матеріалів кримінального провадження, надісланих 24 червня 2025 року).

13 грудня 2024 року

ОСОБА7 (Об.) – Та нічого. Що, що зробити? Просто я розумію, що мені не довести те, оту всю позику дибільну і того конченого, і все.

ОСОБА25 (Ж.) – Ну як не довести? Ну чого не довести?

Об. – Ну, тому що це падло не скаже, що воно дійсно мені позичило. Розумієте? Це падло правди не скаже. Я розмовляла вчора. (а. с. 136 том 3 матеріалів кримінального провадження, надісланих 24 червня 2025 року);

протокол за результатами проведення НСРД у вигляді аудіоконтролю особи від 28 березня 2025 року, у якому зафіксовано спілкування ОСОБА7 із донькою та свекрухою в період із 1 до 19 лютого 2025 року з приводу організації лікування та узгодження показань у разі допитів у частині необхідності коштів на медичне обстеження та лікування доньки ОСОБА22 (а. с. 153–163 том 3 матеріалів кримінального провадження, надісланих 24 червня 2025 року);

відомості щодо персональних даних та аналізу майнового стану ОСОБА7.

8. Національне агентство з питань запобігання корупції 23 травня 2025 року (вх. № 5374/0/8-25) поінформувало, що повну перевірку поданої Желіком М.Б. декларації за 2024 рік буде проведено відповідно до статті 51³ Закону України «Про запобігання корупції» та Порядку відбору декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, для проведення повної перевірки та черговості такої перевірки на підставі оцінки ризиків, затвердженого наказом НАЗК від 7 грудня 2023 року № 284/23.

Згідно з довідкою НАЗК від 10 жовтня 2025 року № 771/25 за результатами повної перевірки декларації щорічної за 2024 рік, поданої Желіком М.Б., головою Західного апеляційного господарського суду, встановлено, що суб’єкт декларування під час подання декларації зазначив неточні відомості, які не підлягали відображенню, чим не дотримав вимог підпунктів 2, 3, 8 частини першої статті 46 Закону України «Про запобігання корупції».

Крім того, відповідно до вказаної вище довідки: ознак правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 172⁶ Кодексу України про адміністративні правопорушення та статті 366² Кримінального кодексу України, не встановлено; точність оцінки задекларованих активів відповідає даним, отриманим із наявних джерел; наявності ознак конфлікту інтересів, незаконного збагачення та необґрунтованості активів не встановлено.

9. Вища рада правосуддя рішенням від 12 грудня 2024 року № 3616/0/15-24 задовольнила подання заступника Генерального прокурора – керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Клименка О.В. та надала згоду на утримання під вартою судді Господарського суду Львівської області Артимовича В.М.

Вища рада правосуддя рішенням від 12 грудня 2024 року № 3617/0/15-24 задовольнила частково клопотання заступника Генерального прокурора – керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Клименка О.В. та тимчасово, до 9 лютого 2025 року, відсторонила суддю Господарського суду Львівської області Артимовича В.М. від здійснення правосуддя у зв’язку з притягненням до кримінальної відповідальності, дію якого в подальшому продовжила до 9 березня 2025 року рішенням від 6 лютого 2025 року № 187/0/15-25.

Вища рада правосуддя рішенням від 20 травня 2025 року № 1047/0/15-25 відмовила в задоволенні подання заступника Генерального прокурора – керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Клименка О.В. про надання згоди на утримання під вартою судді Західного апеляційного господарського суду Малех І.Б..

Вища рада правосуддя рішенням від 22 травня 2025 року № 1092/0/15-25 задовольнила частково клопотання заступника Генерального прокурора – керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Клименка О.В. та тимчасово, до 9 червня 2025 року, відсторонила суддю Західного апеляційного господарського суду Малех І.Б. від здійснення правосуддя у зв’язку з притягненням до кримінальної відповідальності дію якого в подальшому продовжила до 5 серпня 2025 року рішення від 5 червня 2025 року № 1210/0/15-25.

10. Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ухвалою від 13 грудня 2024 року у справі № 991/13893/24 задовольнив частково клопотання про застосування запобіжного заходу щодо підозрюваного ОСОБА1 – застосував до нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, тобто до 10 лютого 2025 року включно; визначив підозрюваному ОСОБА1 заставу в розмірі 20 000 000 (двадцять мільйонів) гривень.

Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду ухвалою від 2 січня 2025 року змінила це рішення в частині розміру застави, визначивши ОСОБА1 заставу в розмірі 10 000 000 (десять мільйонів) гривень.

Надалі вказаний запобіжний захід, продовжений ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 5 лютого 2025 року у справі № 991/945/25, Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду залишила без змін ухвалою від 27 лютого 2025 року.

11. Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ухвалою від 26 травня 2025 року у справі № 991/4639/25 задовольнив частково клопотання про застосування запобіжного заходу щодо підозрюваної ОСОБА7 – застосував до неї запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 3 000 000 (три мільйони) гривень.

Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду ухвалою від 10 червня 2025 року залишила це рішення без змін.

 

Пояснення суддів, які є суб’єктами дисциплінарної відповідальності, під час попередньої перевірки дисциплінарних скарг Буртник Х.В.

1. Суддя Господарського суду Львівської області Артимович В.М. не скористався своїм правом щодо надання пояснень на запити дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя, які були надіслані як під час проведення попередньої перевірки скарги 13 січня 2025 року (вих. № 100/0/19-25), так і під час підготовки до розгляду справи по суті 20 лютого 2025 року (вих. № 1315/0/19-25) та 14 березня 2025 року (вих. № 4797/0/9-25). Водночас представники судді Артимовича В.М. неодноразово ознайомлювалися з матеріалами дисциплінарної справи в установленому законом порядку.

Суддя Господарського суду Львівської області Артимович В.М. та його представники надали пояснення в засіданні Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя.

2. Суддя Західного апеляційного господарського суду Малех І.Б. у своїх поясненнях, які надійшли на адресу Вищої ради правосуддя 30 квітня 2025 року (вх. № 1902/0/6-25), зауважила, що відповідно до рішення зборів Західного апеляційного господарського суду включена до складу колегії з чотирьох суддів – Зварич О.В., Гриців В.М., Панової І.Ю., на розгляд якої надійшла справа № 914/386/24 під головуванням Зварич О.В. Колегія у складі Зварич О.В., Малех І.Б. та Панової І.Ю. 22 липня 2024 року відкрила апеляційне провадження, витребувала матеріали справи та призначила до розгляду на 16 вересня 2024 року. Після часткового заслуховування учасників у справі було оголошено перерву до 14 жовтня 2024 року, однак у зв’язку із відрядженням Малех І.Б. для проходження кваліфікаційного оцінювання засідання було перенесено на 4 листопада 2024 року.

4 листопада 2024 року колегія заслухала пояснення всіх учасників, виступи в дебатах та ухвалила постанову в нарадчій кімнаті одноголосно без окремих думок членів колегії, проголосивши вступну та резолютивну частини, а 8 листопада 2024 року проголосила повний її текст.

На суб’єктивне переконання судді, корпоративний спір був не складним, а рішення суду першої інстанції – законним та обґрунтованим.

За час перебування справи на розгляді до судді Малех І.Б. жодного разу ніхто не звертався з цього питання, не цікавився її думкою з приводу можливого рішення, не чинив тиску і не випитував інформації. Обговорення відбувалося виключного в межах колегії в судових засіданнях та нарад. З учасниками справи № 914/386/24 суддя особисто не знайома, жодних стосунків не мала і не має.

З головою Західного апеляційного господарського суду Желіком М.Б., головою Львівського господарського суду Артимовичем В.М. та суддею у відставці ОСОБА5 суддя Малех І.Б. не спілкувалася з приводу розгляду зазначеної справи, не обговорювала її правових аспектів чи кінцевого рішення. Жодного листування у месенджерах із вказаними особами, що стосувалися б цієї справи, у неї не було.

З приводу віднайдених під час обшуку 5 грудня 2024 року грошових коштів пояснила, що отримала їх як позику від колишнього колеги ОСОБА5 для оплати курсу лікування повнолітньої доньки та повторного стаціонарного обстеження в Австрії. Джерело коштів їй не було відоме, вона цим не цікавилася. Отриману позику задекларувала відповідно до вимог законодавства.

Детальні пояснення з цього приводу надала органу досудового розслідування в межах кримінального провадження № ____, у якому мала на той час процесуальний статус свідка, у вчиненні корупційного злочину не підозрювалася.

Жодних коштів у зв’язку з постановленням рішення у справі № 914/386/24 їй не пропонували і вона не отримувала неправомірної вигоди, прийнявши законне та обґрунтоване рішення. Відповідно, вважає, що в її діях відсутні будь-які порушення, з огляду на що просила відмовити у притягненні її до дисциплінарної відповідальності.

Суддя Західного апеляційного господарського суду Малех І.Б. та її представник також надали пояснення в засіданні Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя.

 

Стислий зміст оскаржуваного рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя в частині встановлення підстав для дисциплінарної відповідальності

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя рішенням від 15 жовтня 2025 року № 2129/2дп/15-25 притягнула суддю Господарського суду Львівської області Артимовича В.М. та суддю Західного апеляційного господарського суду Малех І.Б. до дисциплінарної відповідальності та застосувала до кожного з них дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.

Надаючи оцінку встановленим під час розгляду дисциплінарної справи фактичним обставинам, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя в оскаржуваному рішенні зазначила таке.

Стосовно судді Господарського суду Львівської області Артимовича В.М.

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя наголосила, що досліджений зміст зафіксованого позапроцесуального спілкування між суддею Артимовичем В.М., суддею у відставці ОСОБА5 та ОСОБА2 свідчить, що воно виходить за межі побутового спілкування, не узгоджується із завданнями судочинства, принципом незалежності та статусом судді, що свідчить про недотримання ним норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.

Артимович В.М. і ОСОБА5 чітко узгодили дії, які полягають у здійсненні впливу на суддів Господарського суду Львівської області та Західного апеляційного господарського суду, а в майбутньому – і Верховного Суду, з метою вирішення справ на користь ОСОБА2 як учасника відповідних судових проваджень для одержання неправомірної вигоди, що мають ознаки подальшого втручання у здійснення правосуддя іншими суддями.

При цьому у спілкуванні Артимович В.М. вказує на існування впливу через ієрархічність зв’язків завдяки займаній ним посаді, а також колишньому посадовому становищу ОСОБА5 та ОСОБА6 як у судовій системі, так і у правоохоронних органах. Зокрема, обіцяє використати ці зв’язки не лише для впливу на результати судових проваджень, а й для збереження життя та здоров’я ОСОБА2 з приводу протидії організації замаху на його життя, що виступило додатковою формою тиску на особу з метою особистого збагачення та фактично приховування протиправної діяльності.

Зміст і форма спілкування з боку судді Артимовича В.М. є цілком несумісними з наведеними вище нормативними стандартами професійної етики та доброчесності, а в сукупності з іншими доказами свідчать про результативність реалізації їхнього задуму щодо здійснення втручання з використанням службового становища для одержання персональної матеріальної вигоди.

Тривалість, інтенсивність зустрічей і спілкування, коло зафіксованих у наданих матеріалах осіб свідчать про наявність відповідної загальної скоординованої мети неправомірної діяльності, а отже, і про умисний грубий характер порушень, які допустив суддя Артимович В.М. у складі відповідної групи осіб. У результаті подальшого викриття та суспільного резонансу його поведінка, очевидно, завдала непоправної шкоди авторитету правосуддя, оскільки підірвала суспільну довіру до справедливості здійснення правосуддя не лише окремими суддями, й відповідними судовими установами, в умовах воєнного стану викликала істотне виправдане нерозуміння суспільством можливості сприяння суддів у самому лише обговоренні можливості організації відповідної протиправної схеми проти основ судової системи, відсутність внутрішньої корпоративної солідарності шляхом організації тиску на інших суддів під час розгляду справи, наявність істотних системних проблем у діяльності судів, приховування тяжких злочинів проти життя і здоров’я особи.

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя зазначила, що обставини, встановлені в межах розгляду дисциплінарної справи свідчать про наявність чітких і переконливих доказів, які з точки зору звичайної розсудливої людини у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність у діях судді Господарського суду Львівської області Артимовича В.М. складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду), та немає потреби застосовувати окрему кваліфікацію цих дій за пунктом 8 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (втручання у процес здійснення правосуддя іншими суддями).

Стосовно судді Західного апеляційного господарського суду Малех І.Б.

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила, що зібрані у процесі досудового розслідування матеріали, проаналізовані під час розгляду дисциплінарної справи по суті, свідчать про активне спілкування судді Малех І.Б. з Артимовичем В.М. та ОСОБА5, предметом чого могло бути, в тому числі, втручання вказаних осіб в процесуальну діяльність члена колегії суддів Західного апеляційного господарського суду під час розгляду справи № 914/386/24. Це підтверджують періодичність зустрічей, предмет розмов із приводу узгодження позицій між Артимовичем В.М., ОСОБА5 та Малех І.Б. у період, що збігається з розглядом судової справи № 914/386/24, виявленням за місцем проживання ідентифікованих грошових коштів, які використовувалися для документування протиправної діяльності щодо отримання неправомірної вигоди.

Надалі суддя Малех І.Б. у спілкуванні з суддею ОСОБА8 як головою суду, а також ОСОБА24 (рідним братом) визнає факт втручання сторонніх осіб у здійснення нею правосуддя та необхідність вжиття заходів щодо захисту від тиску, натомість сама не використовує визначених законом заходів реагування у формі повідомлень до Вищої ради правосуддя та Генерального прокурора, чим грубо порушує власні професійні обов’язки, визначені Законом України «Про судоустрій і статус суддів», незважаючи на наявність для цього підстав, що свідчить про її толерування фактів втручання і впливу, а отже, суперечить вимогам забезпечення доброчесності та збереження незалежності під час розгляду справи.

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя зауважила, що всупереч нормативно визначеним завданням кримінального провадження у статті 2 КПК України суддя Малех І.Б. своєю процесуальною поведінкою під час розслідування кримінального провадження № ____ від 14 жовтня 2024 року вчиняє перешкоди, впливаючи на надання потенційними свідками показів, які не відповідають об’єктивним обставинам (у частині суперечності джерела походження віднайдених коштів (позика, із заробітної плати, безоплатне збереження), їх призначення (позика для будівництва, позика для лікування доньки), стан здоров’я доньки, що вимагає лікування).

Така поведінка виявляє свідоме небажання Малех І.Б. усунути сумніви щодо непричетності до протиправної діяльності, а у зв’язку з наявністю у судді спеціальних правових знань та, відповідно, підвищених вимог до судді – неналежне виконання обов’язків щодо сприяння у встановленні істини, завідоме приховування істини у власних корисливих цілях уникнення відповідальності, а отже, свідчить про недоброчесність судді в такій ситуації та недотримання нею відповідних вимог чинного законодавства України. Це підриває її особистий професійний авторитет, порочить звання судді, оскільки призводить до втрати довіри громадян у чесність та справедливість Малех І.Б. як судді, яка здатна ігнорувати закон та вдається до описаних методів його порушення, а від того – підриває авторитет усієї судової гілки як спроможної забезпечувати справедливий розгляд справ на підставі принципів права та закону, оскільки в їх свідомо ігнорують судді, які вчиняють істотні порушення та використовують знання і можливості для уникнення заслуженого покарання.

Зібрані органами досудового розслідування докази щодо майнового стану підтверджують відсутність необхідності отримання додаткових коштів на умовах позики для фінансування таких пріоритетних видатків, зі слів судді, як лікування доньки, оскільки, незважаючи на високий рівень власних доходів (у тому числі отримання компенсації у зв’язку з переведенням), суддя Малех І.Б. активно здійснює інші видатки, які, очевидно, не могли б мати пріоритетного значення в разі наявності нагальної потреби оплати невідкладних медичних послуг.

Зважаючи на наведені презумпції та стандарти доказування в дисциплінарному провадженні, ні у своїх поясненнях, ні в наданих матеріалах кримінального провадження суддя Малех І.Б. не надала належних і достатніх доказів на підтвердження версії позичання коштів, ідентифікованих для здійснення протиправної діяльності, у розмірі 20 000 доларів США, віднайдених під час обшуку її житла.

Позику грошових коштів у розмірі 20 000 доларів США у ОСОБА5, на якій наголошує суддя Малех І.Б., не було оформлена у спосіб, передбачений цивільним законодавством.

Суддя Малех І.Б. відобразила суму «позики» (20 000 доларів США) та відомості про «позичальника» – ОСОБА5, у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2024 рік (декларацію подано 26 березня 2025 року).

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя зазначила, що суддя Малех І.Б. станом на дату подання зазначеної декларації була обізнана з фактом відкриття кримінального провадження № ____ за наведених вище обставин та 30 грудня 2024 року давала показання в зазначеному кримінальному провадженні як свідок. Лише після цього, в лютому 2025 року, вона вживає заходів щодо одержання консультацій про порядок декларування вказаних коштів позики.

Своєю чергою, у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2024 рік (декларацію подано 7 лютого 2025 року) ОСОБА5 не зазначив відомостей про вказану позику в розділі 14 «Видатки та правочини суб’єкта декларування» декларації або в інших її розділах на виконання вимог Закону України «Про запобігання корупції», а також, як підтверджує Малех І.Б., у спілкуванні з близькими особами відмовляється підтвердити її версію про надання їй позики віднайденими грошовими коштами.

З огляду на наведене Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що суддя Малех І.Б. умисно вчинила дії, що порочать звання судді та підриває авторитет правосуддя як у частині порушення чесності та непідкупності підчас здійснення правосуддя, порушення в цій частині норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують довіру до суду, так і щодо неповідомлення нею про факти втручання в її діяльність щодо здійснення правосуддя і непідтвердження законності джерела походження майна, яке має ознаки одержання неправомірної вигоди.

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя в межах розгляду дисциплінарної справи встановила обставини, що свідчать про наявність чітких переконливих доказів, які з точки зору звичайної розсудливої людини у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність у діях судді Західного апеляційного господарського суду Малех І.Б. складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду).

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя зазначила, що немає потреби застосовувати окремі кваліфікації цих дій судді Малех І.Б. за пунктами 6, 12 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (неповідомлення суддею Вищої ради правосуддя та Генерального прокурора про випадок втручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя, у тому числі про звернення до нього учасників судового процесу чи інших осіб, включаючи осіб, уповноважених на виконання функцій держави, з приводу конкретних справ, що перебувають у провадженні судді, якщо таке звернення здійснено в інший, ніж передбачено процесуальним законодавством спосіб, упродовж п’яти днів після того, як йому стало відомо про такий випадок; непідтвердження суддею законності джерела походження майна).

 

Узагальнені доводи скарг судді Артимовича В.М., його представника – адвоката Юхименко Р.І. та судді Малех І.Б. на рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя

Доводи скарг судді Артимовича В.М., його представника – адвоката Юхименко Р.І.

Суддя Артимович В.М. та його представник – адвокат Юхименко Р.І. звернулися зі скаргами, у яких просили скасувати рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 15 жовтня 2025 року № 2129/2дп/15-25 у частині притягнення судді Господарського суду Львівської області Артимовича В.М. до дисциплінарної відповідальності та застосування до нього дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення з посади судді за вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», та закрити дисциплінарне провадження в цій частині.

У скаргах зазначено, що Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя порушила вимоги Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція), Конституції України, практики ЄСПЛ.

Висновки дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя про відкриття дисциплінарної справи, відкриття за власною ініціативою дисциплінарної справи щодо притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності повністю ґрунтуються на матеріалах НСРД у кримінальному провадженні № ____. Обставини, яким надається оцінка в межах зазначених дисциплінарного і кримінального проваджень, стосуються однієї і тієї самої особи – судді ОСОБА1 та фактично збігаються (є тотожними).

Суддя Артимович В.М. та його представник – адвокат Юхименко Р.І. зазначили, що Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя порушила гарантії, закріплені у статті 4 Протоколу 7 до Конвенції та статті 61 Конституції України щодо притягнення до юридичної відповідальності двічі з аналогічних підстав, принцип презумпції невинуватості, оскільки рішення за результатами розгляду дисциплінарної справи ухвалено за відсутності відповідного рішення Вищого антикорупційного суду в зазначеному кримінальному провадженні щодо судді ОСОБА1.

Скаржники вказали, що використання матеріалів НСРД, як беззаперечних доказів для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, їх цитування в засіданнях Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя всупереч вимогам КПК України та без повноважень на такі дії, встановлених Законом України «Про Вищу раду правосуддя», свідчить про нелегітимне втручання Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя під час ухвалення рішення від 15 жовтня 2025 року у приватне та сімейне життя судді Артимовича В.М.

Суддя Артимович В.М. та його представник – адвокат Юхименко Р.І. вказали на порушення вимог закону України «Про судоустрій і статус суддів», «Про Вищу раду правосуддя», КПК України, Регламенту Вищої ради правосуддя та порядку розгляду дисциплінарної справи, оскільки оскаржуване рішення прийнято неповноважним складом дисциплінарного органу через об’єктивні сумніви щодо безсторонності та неупередженості секретаря Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Маселка Р.А. та дисциплінарного інспектора – доповідача Ільницького О.В.

Скаржники вказали, що справу розглянуто з порушенням нормативних строків, права на ознайомлення з матеріалами і отримання відповіді на запити, порядку формування примірника дисциплінарної справи.

 

Доводи скарги судді Малех І.Б.

Суддя Малех І.Б. звернулася зі скаргою та доповненнями до неї, у яких просить скасувати рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 15 жовтня 2025 року № 2129/2дп/15-25 про притягнення її до дисциплінарної відповідальності та застосування до неї дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення з посади судді, а дисциплінарне провадження – закрити.

Суддя Малех І.Б. зазначила, що Друга дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя в оскаржуваному рішенні зробила висновок про наявність у діях судді Західного апеляційного господарського суду Малех І.Б. складів дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 3, 6, 12 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», однак притягнула до дисциплінарної відповідальності за пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Фактично Друга дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, виключивши частину кваліфікації дисциплінарного порушення, по суті повністю підтримала висновок дисциплінарного інспектора.

Скаржниця вказала, що докази, які використала Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, є недопустимим, недостовірними та недостатніми за своєю оцінкою, а доведеність обставин дисциплінарного проступку дисциплінарний орган здійснив за неналежним стандартом доказування, а тому вважає, що оскаржуване рішення ґрунтується на припущеннях – неналежних, непрямих, отриманих із порушенням закону (недостовірних) доказах (матеріалах НСРД), які дисциплінарний орган оцінює виключно з позиції «неупередженого спостерігача», «звичайної розсудливої людини», а не професійного правника Вищої ради правосуддя.

Суддя Малех І.Б. зазначила, що Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, звинувачуючи її в отриманні незаконної вигоди в сумі 20 000 доларів США, визнає це як факт, і формулює її ще одним дисциплінарним проступком, пояснення судді Малех І.Б. називає версією, яку вона не підтвердила.

Суддя Малех І.Б. у поясненнях до протоколу обшуку та у своїх поясненнях, наданих Вищій раді правосуддя, стверджує, що кошти в сумі 20 000 є позикою, отриманою від ОСОБА5, і про джерело походження цих коштів у ОСОБА5 їй нічого не відомо, жодних коштів у зв’язку із постановленням нею рішення у справі № 914/386/24 їй не пропонували та вона не отримувала, колегія суддів постановила законне і обґрунтоване рішення.

В оскаржуваному рішенні Друга дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя припускає, що декларування цієї позики Малех І.Б. у щорічній декларації є своєрідним спосом захисту з метою уникнення кримінальної відповідальності, однак зазначене є припущенням, нічим не підтверджується та є завідомо обвинувальним.

Суддя Малех І.Б. зазначила, що питання декларування доходів та видатків ОСОБА5 жодним чином не стосується судді Малех І.Б. та не може спростовувати її пояснення щодо джерела походження зазначених коштів.

Скаржниця наголосила, що попри твердження Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя про недотримання форми договору позики Малех І.Б., положення чинного законодавства дозволяють укладати договір позики на суму, що в 10 разів перевищує установлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму – в усній формі, у випадку, якщо його умови повністю виконують сторони в момент їх вчинення.

Дисциплінарне провадження, як і будь-який інший вид юридичної відповідальності, має ґрунтуватися виключно на достовірно встановлених фактах, а не на припущеннях чи ймовірних висновках. Докази якими обґрунтовується наявність у діях судді інкримінованого дисциплінарного проступку, мають бути отримані без порушень чинного законодавства.

Суддя Малех І.Б. вказує на необґрунтованість обраного стягнення без урахування бездоганної репутації судді упродовж багатьох років суддівства, відсутності протягом періоду роботи суддею інших дисциплінарних стягнень, позитивної характеристики судді.

 

Висновки за результатами розгляду скарг на рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя

Перевіривши доводи скарг судді Артимовича В.М., його представника – адвоката Юхименко Р.І. та судді Малех І.Б., зміст оскаржуваного рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, матеріали дисциплінарної справи, Вища рада правосуддя дійшла таких висновків.

Згідно з положеннями статті 131 Конституції України в Україні діє Вища рада правосуддя, яка, зокрема, розглядає скарги на рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді чи прокурора.

Статтею 1 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» визначено, що Вища рада правосуддя є колегіальним, незалежним конституційним органом державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів.

Частиною другою статті 26 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» визначено, що для розгляду справ щодо дисциплінарної відповідальності суддів Вища рада правосуддя утворює Дисциплінарні палати з числа членів Вищої ради правосуддя.

Відповідно до частини другої статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» за результатами розгляду дисциплінарної справи Дисциплінарна палата ухвалює рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді або про відмову у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді.

Порядок розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді встановлено статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», відповідно до частини першої якої право оскаржити таке рішення до Вищої ради правосуддя має суддя, щодо якого ухвалено відповідне рішення.

Частиною першою статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ) як джерело права.

У пункті 123 рішення від 9 січня 2013 року у справі «Олександр Волков проти України» ЄСПЛ зазначив, що згідно з його практикою навіть у разі коли судовий орган, що виносить рішення у спорах щодо «прав та обов’язків цивільного характеру», у певному відношенні не відповідає пункту 1 статті 6 Конвенції, порушення Конвенції не констатується за умови, якщо провадження в зазначеному органі «згодом є предметом контролю, здійснюваного судовим органом, що має повну юрисдикцію та насправді забезпечує гарантії пункту 1 статті 6 Конвенції» (пункт 29 рішення від 10 лютого 1983 року у справі «Альбер і Ле Конт проти Бельгії» та пункт 42 рішення від 14 листопада 2006 року у справі «Цфайо проти Сполученого Королівства», заява № 60860/00). У межах скарги за статтею 6 Конвенції, щоб визначити, чи мав суд другої інстанції «повну юрисдикцію» або чи забезпечував «достатність перегляду» для виправлення відсутності незалежності в суді першої інстанції, необхідно врахувати такі чинники, як предмет оскаржуваного рішення, спосіб, у який було винесено рішення, та зміст спору, включаючи бажані та дійсні підстави для оскарження (пункти 44–47 рішення від 22 листопада 1995 року у справі «Брайян проти Сполученого Королівства» та пункт 43 рішення у справі «Цфайо проти Сполученого Королівства»).

Дисциплінарна відповідальність за юридичною природою істотно відрізняється від кримінальної за підставами, процедурою реалізації, колом суб’єктів, а також характером і наслідками стягнень.

Згідно з висновками Верховного Суду, викладеними в постановах Великої Палати Верховного Суду від 4 квітня 2019 року (провадження № 11-945сап18), від 19 травня 2021 року у справі № 9901/997/18 (провадження № 11-291заі20), дисциплінарна і кримінальна відповідальність належать до різних видів юридичної відповідальності, а тому їх застосування з огляду на положення статті 4 Протоколу № 7 до Конвенції, частини першої статті 61 Конституції України не є взаємовиключним.

Отже, кримінальна та дисциплінарна відповідальність є відокремленими правовими інститутами з різними підставами, порядком застосування, колом суб’єктів, характером стягнень, а тому притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів Артимовича В.М. і Малех І.Б. та одночасна наявність кримінального провадження щодо них не суперечать принципам справедливості та пропорційності і не є подвійним притягненням до відповідальності за одне й те саме порушення.

У дисциплінарному провадженні діє принцип автономності, відповідно до якого дисциплінарне провадження розглядається незалежно від розгляду кримінального провадження.

Установлені під час дисциплінарного провадження факти та з’ясовані обставини мають значення виключно для ухвалення дисциплінарним органом рішення в межах його компетенції та жодним чином не свідчать про доведеність вини особи у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення.

Отже, встановлення дисциплінарним органом у діях суддів Артимовича В.М. і Малех І.Б. складу дисциплінарного проступку не порушує презумпції невинуватості, оскільки правові наслідки такого рішення обмежуються дисциплінарними відносинами та не впливають на перебіг і результати інших проваджень щодо цих суддів.

З огляду на викладене Вища рада правосуддя зазначає, що наявність кримінального провадження № ____, межах якого ОСОБА1 та ОСОБА7 повідомлено про підозру, не перешкоджає можливості паралельного вирішення дисциплінарним органом питання про притягнення цих самих осіб до дисциплінарної відповідальності.

Наведена позиція узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 30 травня 2024 року у справі № 990SCGC/3/24 (провадження № 11-22сап24), відповідно до якого не є умовою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності обов’язкова наявність судового рішення, яким би суддю було визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, склад якого передбачає відповідні діяння. Тому рішення про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності не можна визнати передчасним у контексті триваючого розгляду Вищим антикорупційним судом кримінального провадження щодо судді.

З огляду на наведене доводи скарг про неможливість такого дисциплінарного розгляду паралельно з наявним кримінальним провадженням стосовно тих самих осіб, незупинення дисциплінарного провадження Вища рада правосуддя вважає безпідставними.

Пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження з підстав допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояв неповаги до інших суддів, адвокатів, експертів, свідків чи інших учасників судового процесу.

Дисциплінарним проступком судді зазвичай визнається винне протиправне порушення чи невиконання суддею службових обов’язків, а також порушення спеціальних вимог та обмежень, встановлених для судді, чи загальновизнаних моральних / етичних вимог.

Відповідно до пункту 2 частини сьомої статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя зобов’язаний дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки в будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів.

Згідно із частиною шостою статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя повинен додержуватися присяги.

Складаючи присягу судді, особа, призначена на посаду судді, присягає Українському народові об’єктивно, безсторонньо, неупереджено, незалежно, справедливо та кваліфіковано здійснювати правосуддя від імені України, керуючись принципом верховенства права, підкоряючись лише закону, чесно і сумлінно здійснювати повноваження та виконувати обов’язки судді, дотримуватися етичних принципів і правил поведінки судді, не вчиняти дій, що порочать звання судді або підривають авторитет правосуддя (стаття 57 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Отже, присяга судді вимагає від нього, зокрема, дотримуватися етичних принципів і правил поведінки судді, не вчиняти дій, що порочать звання судді або підривають авторитет правосуддя.

Стандарти етичної поведінки, яких має додержуватися суддя, встановлюються Кодексом суддівської етики (стаття 58 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»), а також актами структурних органів міжнародних організацій (Економічна і Соціальна Рада ООН, Консультативна рада європейських суддів як дорадчий орган Ради Європи / (КРЄС) та інші). Один із таких стандартів закріплює необхідність дотримання суддею належної поведінки не лише під час здійснення правосуддя, а й поза виконанням своїх суддівських обов’язків, тобто у приватному житті:

суддя як носій судової влади повинен бути прикладом неухильного дотримання принципу верховенства права і вимог закону, присяги судді. Суддя має усвідомлювати постійну увагу суспільства та демонструвати високі стандарти поведінки з метою зміцнення довіри до судової влади та утвердження авторитету правосуддя;

суддя має докладати зусиль, щоб, на думку звичайної розсудливої людини (законослухняної людини, яка, будучи достатньою мірою поінформованою про факти та процеси, що відбуваються, об’єктивно сприймає інформацію та обставини зі сторони), його поведінка відповідала високому статусу посади та не викликала обґрунтованих сумнівів у його доброчесності. Суддя не повинен допускати поведінки, що створює враження про недотримання ним етичних стандартів судді (статті 1, 3 Кодексу суддівської етики, затвердженого XI черговим з’їздом суддів України 22 лютого 2013 року);

дотримання етичних норм, демонстрація дотримання етичних норм є невід’ємною частиною діяльності суддів;

суддя дотримується етичних норм, не допускаючи прояву некоректної поведінки при здійсненні будь-якої діяльності, що пов’язана з його посадою;

поведінка судді має відповідати високому статусу його посади (принцип четвертого показника «Дотримання етичних норм», пункти 4.1, 4.2 Бангалорських принципів поведінки суддів);

поняття суддівської етики включає, зокрема, принципи регламентації позасудової поведінки суддів;

зміцнення довіри суспільства до судової влади, обов’язок судді бути не лише представником влади, а й людиною з високими стандартами поведінки, які полягають у тому, щоб суддя як на роботі, так і поза її межами, в повсякденному житті був еталоном порядності і справедливості – високоморальною, чесною, стриманою, врівноваженою людиною; авторитет суду та його рішень багато в чому пов’язується з авторитетом судді, оцінкою його поведінки як у сфері судочинства, так і поза межами його професійної (службової) діяльності (Коментар до Кодексу суддівської етики, затверджений рішенням Ради суддів України від 4 лютого 2016 року № 1);

судді повинні гідно поводити себе у приватному житті (пункт 29 Висновку № 3 (2002) КРЄС).

Вказаними положеннями закріплено обов’язок судді дотримуватися високих стандартів етичної поведінки. Крім того, з огляду на наявність у судді спеціальних правових знань та, відповідно, підвищених вимог до судді він повинен додержуватися не лише утверджених у суспільстві загальноприйнятих правил етичної поведінки для кожного громадянина, а й вчиняти у певних ситуаціях усі можливі дії для встановлення істини.

У пункті 22 Висновку № 3 Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету міністрів Ради Європи щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема питання етики, несумісної поведінки та безсторонності, зазначено, що методи, які використовуються суддями для вирішення спорів, повинні завжди викликати довіру. Поведінка суддів у їхній професійній діяльності розглядається громадськістю як необхідна складова довіри до судів. Повноваження, надані суддям, тісно пов’язані з цінностями правосуддя, справедливості та свободи. Стандарти поведінки, що застосовуються до суддів, випливають із цих цінностей і є передумовами довіри до відправлення правосуддя.

У пунктах 49, 50 вказаного Висновку, зокрема, зазначено, що судді у своїй діяльності повинні керуватися принципами професійної поведінки; завжди обирати такий підхід, який є безстороннім та виглядає таким ззовні, не допускаючи проявів фаворитизму або дійсної чи видимої упередженості, та демонструвати увагу до всіх осіб, які беруть участь у судовому процесі або на яких такий процес впливає, з рівноправним ставленням до сторін, підтримуючи баланс між сторонами та забезпечуючи чесний розгляд для кожної зі сторін.

Отже, особливості посади професійного судді полягають в уособленні державної влади шляхом здійснення правосуддя на засадах верховенства права, законності та справедливості, а статус судді передбачає найвищий рівень правової свідомості та професійної відповідальності перед суспільством, що повинно стверджуватися суддями у спосіб неухильного дотримання норм законодавства під час розгляду справ з метою забезпечення права на справедливий суд та захисту прав та свобод особи.

Стосовно стандарту доказування в дисциплінарному провадженні Вища рада правосуддя зазначає таке.

Законом України від 6 вересня 2023 року № 3378-IX «Про внесення змін до Закону України “Про судоустрій і статус суддів” та деяких законів України щодо зміни статусу та порядку формування служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя» внесено зміни, зокрема, до статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», якою встановлено порядок розгляду дисциплінарної справи.

Указаним законом статтю 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» доповнено частиною шістнадцятою, відповідно до якої підстава для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності вважається встановленою Дисциплінарною палатою (Вищою радою правосуддя) за результатами розгляду дисциплінарної справи, якщо докази, надані та отримані в межах дисциплінарного провадження, є чіткими та переконливими для підтвердження існування такої підстави. Чіткими та переконливими є докази, які з точки зору звичайної розсудливої людини у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин, що є підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

Вказана норма Закону України «Про Вищу раду правосуддя» набрала чинності та діє з 19 жовтня 2023 року.

За загальним правилом дії процесуального закону в часі провадження у справах здійснюється відповідно до законів, чинних на день вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Із матеріалів дисциплінарного провадження вбачається, що Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя під час розгляду дисциплінарної справи стосовно суддів Артимовича В.М. та Малех І.Б. діяла відповідно до положень Закону України «Про Вищу раду правосуддя», чинних на день розгляду справи та ухвалення рішення в цій справі.

Перевіряючи наявність у поведінці суддів Артимовича В.М. та Малех І.Б. складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя проаналізувала в сукупності матеріали дисциплінарного провадження, пояснення суддів Артимовича В.М. та Малех І.Б., а також ознайомилася з окремими матеріалами кримінального провадження № ____ від 14 жовтня 2024 року, на які відповідно до частини першої статті 222 КПК України надано дозвіл на розголошення відомостей досудового розслідування прокурором відділу Спеціалізованої антикорупційної прокуратури та згоду на використання відомостей досудового розслідування надано старшим детективом Національного бюро П’ятого підрозділу детективів Четвертого Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України.

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила позапроцесуальне спілкування між суддею Артимовичем В.М., суддею у відставці ОСОБА5 та ОСОБА2. Таке спілкування виходить за межі побутового, не узгоджується із завданнями судочинства, принципом незалежності та статусом судді, що свідчить про недотримання ним норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.

Артимович В.М., використовуючи посаду судді Господарського суду Львівської області, не уник відповідних розмов, виходив за межі ділового спілкування з колегами та ОСОБА5, чітко узгодив дії, які полягають у здійсненні впливу на суддів Господарського суду Львівської області та Західного апеляційного господарського суду з метою ухвалення позитивних рішень на користь ОСОБА2 як учасника у справах № 914/386/24, № 914/653/24, що свідчить про свідоме намагання судді ОСОБА1 отримати від цього користь. Також суддя Артимович В.М. зазначає про використання своїх посадових зв’язків не лише з метою впливу на результати розгляду судових справ, а й для збереження життя та здоров’я ОСОБА2 щодо протидії організації замаху на його життя.

Відповідно до протоколу за результатами проведення НСРД у вигляді аудіо-, відеоконтролю особи від 15 листопада 2024 року № 65/5/Д/2-4250 зафіксовано спілкування ОСОБА2 ОСОБА1, ОСОБА5:

«… Л. – Тоді розкажіть будь ласка механіку процесу, щоб я собі планував витрати. Бо мені ОСОБА15 сказав “одиничку”.

А. – Там, може, дивіться, може, ОСОБА5, бо ОСОБА16 цікавить просто ну от “одиничка”, він каже “не які”…

Л. – Мені б цей, я б поторгувався, якщо чесно (сміється)

А. – Нє, нє, нє, ОСОБА16 просто питає, ну каже шо хлопці взагалі бачать в тій одиничці?…

Л. – Угу. Я наскільки зрозумів, та одиничка це якраз за тих чотири.

А. – (нерозбірливо) конкретно ці питання (нерозбірливо) одиничка. Як, ну…

А. – … і вони дали добро на це, з того що я розумію, ну принаймні з того що ми тоді говорили, то перше вони кажуть що, що вони тоді сказали по одиничці, каже: “Перше ми повинні з цим розійтись, деятєльом”…

Л. – Ну тоді давайте ті два рішення.

А. – Нє зараз нам тут цей, не, по першому ж рішенню, наскільки я розумію, все проговорено.

П. – По четвертому…

А. – По четвертому та, там все…

Л. – Я можу через Вас передати?

А. – Нє, вже…

Л. – Чи через ОСОБА20?

А. – Вже домовилися через МВ, ОСОБА16, ми нічого зараз не міняємо.

… А. – Добре, що ті дві кобіти які там є, ОСОБА5 контролює.

Л. – В тому ОСОБА11.

А. – Нє, ті дві по четвертому числі.

Л. – ОСОБА10 і ця.

А. – ОСОБА19.

Л. – ОСОБА19. Та слава Богу. Та я сімдесят п’ять передаю через ОСОБА20? Добре, супер. Бляха, я такий в шоці, просто…».

Відповідно до протоколу за результатами проведення НСРД у вигляді аудіо-, відеоконтролю особи від 15 листопада 2024 року зафіксовано спілкування ОСОБА2 ОСОБА1, ОСОБА5, що мало місце із 30 жовтня 2024 року до 6 листопада 2024 року:

«…А. – Там кого, на ОСОБА12 поміняли? ОСОБА18 на ОСОБА12?... А. – Це, ну, це їхня “команда” просто… А. – ОСОБА16, говорив ОСОБА5 щоби на четверте число прийшли журналісти… А. – Там з плакатами… А. – Нє, нічо не битись? Тихо, мирно, але шоби там кричали… А. – Ну там, якісь придумайте такі там… Віримо там в справедливий суд...».

Відповідно до протоколу за результатами проведення НСРД у вигляді аудіо-, відеоконтролю особи від 2 грудня 2024 року зафіксовано спілкування ОСОБА2, ОСОБА1, ОСОБА5, що відбулося у період з 11 листопада 2024 року до 21 листопада 2024 року:

«…А. – (шепоче) І дивись там ж було, коли завершиться кінцева апеляція…

Л. – Так.

А. – Щоби там було триста.

Л. – Добре. Добре, але якщо, дивись, щоб я не позичав, мені треба два дня. Нормально?

А. – ОСОБА16, то не горить там…

А. – Він каже: “Ми, ОСОБА15, я не кажу яке ми там приймемо, ми ще читаємо, вивчаємо і ми виходимо з діалогу, бо ми просто боїмося. Нам ну…”.

<…>

А. – Планчик такий, ти даєш, ти завтра працюй, зі собою береш, я своїм корпоративщикам дам там годину-дві почитати, і ми цей…

…А. – Хочуть просто зробити навпаки, тобто підтримати то рішення. Ну ОСОБА16, я тобі говорю так, ну з того, бо ми вчора…».

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила, що суддя Малех І.Б., як член колегії суддів Західного апеляційного господарського суду під час розгляду справи № 914/386/24 здійснювала позапроцесуальне спілкування, зокрема, із Артимовичем В.М. та ОСОБА5.

Це підтверджується періодичністю зустрічей, предметом розмов із приводу узгодження позицій між Артимовичем В.М., ОСОБА5 та Малех І.Б. у час, що збігається з розглядом судової справи № 914/386/24, виявленням за місцем проживання ОСОБА7 ідентифікованих грошових коштів, які використовувалися для документування протиправної діяльності щодо отримання неправомірної вигоди.

Відповідно до протоколу за результатами проведення НСРД у вигляді зняття інформації з електронних телекомунікаційних мереж від 26 грудня 2024 року зафіксовано спілкування ОСОБА5 у період із 2 до 27 листопада 2024 року, ОСОБА7 у тому числі 6 листопада 2024 року із приводу її зустрічі з ОСОБА1.

6 листопада 2024 року:

«ОСОБА7 (Ж.) – А ОСОБА15 не подзвонив, нічого не сказав?Я була в нього!

ОСОБА5 (Об.) – Коли була?

Ж. – Була півтори години, сказала, що попередив, шо сьогодні я не їду, там були сьогодні прийшли, ті, ви бачили їх…

Ж. – Я з ОСОБА15 бачилася.

Об. – Да.

Ж. – Він мені показав…».

Відповідно до протоколу огляду компакт-диска (додаток до протоколу НСРД) від 22 березня 2025 року, на думку слідства, спростовується версія ОСОБА7 про те, що вилучені в неї грошові кошти в розмірі 20 000 (двадцять тисяч) доларів США (предмет неправомірної вигоди) вона отримала від ОСОБА5 як позику:

«ОСОБА7 (Об.) – … ОСОБА14, ну а що, обхідно що до мене приходять і мені говорять, що я повинна зробити. Я говорю, все лишень по закону і в нарадчій кімнаті. Всьо, виходить потім (1 сл.), невідомо, що звідки. Мені говорять так і так, і так, і далі те саме і дзвінками, і зустрічами. ОСОБА14, що то таке? Ну, ну збиває толк…».

13 грудня 2024 року:

Об – Та нічого. Що, що зробити? Просто я розумію, що мені не довести те, оту всю позику дибільну і того конченого, і все.

ОСОБА25 (Ж.) – Ну як не довести? Ну чого не довести?

Об. – Ну, тому що це падло не скаже, що воно дійсно мені позичило. Розумієте? Це падло правди не скаже. Я розмовляла вчора...».

Відповідно до протоколу за результатами проведення НСРД у вигляді аудіоконтролю особи від 28 березня 2025 року зафіксоване спілкування ОСОБА7 з донькою та свекрухою в період із 1 до 19 лютого 2025 року з приводу організації лікування та узгодження показань у разі допитів у частині необхідності коштів на медичне обстеження та лікування доньки ОСОБА22.

Згідно з протоколом обшуку житла ОСОБА7 від 5 грудня 2024 року відшукано та вилучено 20 000 (двадцять тисяч) доларів США, які відповідно до протоколу огляду та вручення від 4 листопада 2024 року було оглянуто, ідентифіковано та вручено ОСОБА2 для документування протиправної діяльності.

Відповідно до протоколу огляду відомостей, що містяться на матеріальних носіях інформації від 8 травня 2025 року, ОСОБА1 зустрічався з ОСОБА2 та отримав від нього дві довідки щодо правової позиції в судових справах № 914/386/24, № 914/653/24. Відбувалися також зустрічі: між ОСОБА1 та ОСОБА5, між ОСОБА7 та ОСОБА10, між ОСОБА7 та ОСОБА5 6 листопада 2024 року ОСОБА6 після одержання неправомірної вигоди від ОСОБА2 прибув за місцем проживання ОСОБА5. Відтак ОСОБА5 на службовому автомобілі ОСОБА1 проїхав до Господарського суду Львівської області, де зустрівся з ОСОБА1 та спілкувався з ним. Після цього ОСОБА5 відвідав Західний апеляційний господарський суд та направився до місця свого проживання, де очікував на зустріч із ОСОБА7. Водночас ОСОБА7 цього ж дня зустрічалася з ОСОБА1 поблизу Господарського суду Львівської області. Крім того, ОСОБА7, користуючись мобільним телефоном знайомої, повідомила ОСОБА5, що вона на зустріч із ним не приїде.

Матеріали дисциплінарної справи містять інші докази, які підтверджують позапроцесуальне спілкування суддів Артимовича В.М. та Малех І.Б. з метою прийняття позитивних для ОСОБА2 рішень та отримання неправомірної вигоди, які й стали підставою для ухвалення Другою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя відповідного рішення про притягнення суддів Артимовича В.М. та Малех І.Б. до дисциплінарної відповідальності, зокрема:

протоколи допиту свідка ОСОБА2 від 14 жовтня 2024 року з додатками, протоколи додаткового допиту свідка ОСОБА2 від 17 жовтня 2024 року, від 31 жовтня 2024 року, від 3 листопада 2024 року, від 9 листопада 2024 року з додатком, від 17 листопада 2024 року, від 20 листопада 2024 року з додатками, від 1 грудня 2024 року з додатком;

протокол допиту свідка ОСОБА8 від 20 грудня 2024 року;

протокол допиту свідка ОСОБА7 від 30 грудня 2024 року;

протоколи за результатами проведення НСРД у вигляді аудіо-, відеоконтролю особи від 5 листопада 2024 року;

протокол за результатами проведення НСРД від 21 жовтня 2024 року;

протокол за результатами проведення НСРД у вигляді візуального спостереження від 5 листопада 2024 року;

протокол огляду матеріального носія інформації – карти пам’яті microSD від 31 жовтня 2024 року № 2480, яка є додатком до протоколу за результатами проведення НСРД від 5 листопада 2024 року № 19/11900;

протоколи огляду від 6 грудня 2024 року, від 4 листопада 2024 року, від 5 листопада 2024 року, від 1 листопада 2024 року, від 3 листопада 2024 року, від 7 грудня 2024 року, від 8 грудня 2024 року;

протокол обшуку житла ОСОБА6 від 5 грудня 2024 року;

протокол обшуку житла ОСОБА8 від 5 грудня 2024 року;

протокол за результатами проведення НСРД у вигляді зняття інформації з електронних телекомунікаційних мереж від 31 березня 2025 року;

протокол огляду відомостей, що містяться на матеріальних носіях інформації, від 8 травня 2025 року;

протокол огляду відеозапису обшуку житла ОСОБА7 від 18 січня 2025 року;

протокол огляду грошових коштів від 7 квітня 2025 року, вручених ОСОБА2 та вилучених у ОСОБА7 під час обшуку 5 грудня 2024 року.

Щодо доводів скарг судді Артимовича В.М., адвоката Юхименко Р.І., судді Малех І.Б. із приводу використання в доказуванні під час дисциплінарного провадження результатів проведення НСРД Вища рада правосуддя зазначає таке.

Частиною першою статті 256 КПК України передбачено, що протоколи щодо проведення негласних слідчих (розшукових) дій, аудіо- або відеозаписи, фотознімки, інші результати, здобуті за допомогою застосування технічних засобів, вилучені під час їх проведення речі і документи або їх копії можуть використовуватися в доказуванні на тих самих підставах, що і результати проведення інших слідчих (розшукових) дій під час досудового розслідування.

Проте зазначене не змінює встановлених під час розгляду дисциплінарної справи обставин, оскільки дисциплінарний орган не оцінює докази щодо їх належності та допустимості, а лише надає правову оцінку обставинам наявності або відсутності в поведінці судді ознак дисциплінарного проступку.

Водночас Велика Палата Верховного Суду в постанові від 14 березня 2019 року у справі № 9901/789/18 (провадження № 11-1464заі18) дійшла висновків щодо можливості використання таких доказів, як протоколи негласних слідчих розшукових дій під час дисциплінарного провадження, пославшись, у тому числі, на постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 та 29 січня 2019 року (справи № 800/454/17 (П/9901/141/18) та № 9901/728/18 відповідно).

Згідно з практикою ЄСПЛ не є порушенням статті 6 Конвенції притягнення особи до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися під кутом зору правил службової етики, навіть якщо особа у кримінальному провадженні була виправданою (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 6 жовтня 1982 року у справі «X. v. Austria» про неприйнятність заяви № 9295/81) чи таке провадження було закрите (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 7 жовтня 1987 року у справі «C. v. the United Kingdom» про неприйнятність заяви № 11882/85). Гарантована пунктом 2 статті 6 Конвенції презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі (рішення ЄСПЛ від 11 лютого 2003 року у справі «Ringvold v. Norway», заява № 34964/97). Отже, зазначена гарантія не може бути поширена на дисциплінарні провадження, які згідно з пунктом статті 6 Конвенції охоплюються поняттям спору щодо прав та обов’язків цивільного характеру (відповідно, стандарти доказування в дисциплінарній процедурі та у кримінальному провадженні істотно відрізняються).

Саме таку правову позицію висловлено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18), від 22 січня 2019 року у справі № 800/454/17 (П/9901/141/18).

Встановлено, що детектив НАБУ надав дозвіл на розголошення документів (відомостей) досудового розслідування у кримінальному провадженні в межах дисциплінарного провадження відповідно до статті 222 КПК України.

Підстави стверджувати, що вказані докази, використані в дисциплінарному провадженні, отримані в незаконний спосіб, відсутні.

Додані до дисциплінарної скарги протоколи за результатами проведення НСРД мали гриф «Таємно». Тобто відомості, зафіксовані у вказаних протоколах, були засекречені відповідними уповноваженими особами органу досудового розслідування.

Водночас встановлено, що гриф секретності на всіх доданих протоколах закреслено, поруч наявна позначка «Розсекречено», якою знято гриф секретності.

Протоколи за результатами проведення НСРД розсекречені на законних підставах, отже, дисциплінарний орган під час дисциплінарного провадження може досліджувати вказані протоколи та надавати оцінку викладеним у них відомостям.

З огляду на наведене Вища рада правосуддя вважає, що використання матеріалів НСРД в дисциплінарному провадженні, отриманих у законний спосіб, є виправданим та не може свідчити про незаконне втручання дисциплінарного органу у приватне життя скаржників.

Питання про вину особи у вчиненні злочину (кримінального правопорушення), безумовно, може вирішити лише суд. Водночас виключні повноваження встановлювати відсутність або наявність у діях судді складу дисциплінарного проступку надані дисциплінарному органу – Дисциплінарним палатам Вищої ради правосуддя (стаття 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»). Відповідно, рішення будь-яких органів, у тому числі вирок суду, не можуть бути обов’язковими для дисциплінарного органу, який має право та водночас зобов’язаний самостійно визначити наявність у діях особи складу дисциплінарного проступку. Тим більше дисциплінарний орган не може бути обмежений у здійсненні своїх повноважень щодо дисциплінарного провадження через відсутність рішення компетентного органу в іншій процедурі, зокрема через відсутність вироку суду за фактами, які можуть бути одночасно підставами притягнення особи до кримінальної та дисциплінарної відповідальності. Так само рішення дисциплінарного органу не має жодного правового значення для суду під час розгляду кримінального провадження чи справи про адміністративне правопорушення.

Під час дисциплінарного провадження надається оцінка лише фактам, які можуть свідчити про наявність або відсутність у поведінці судді складу дисциплінарного проступку та про ступінь його вини. Встановлені під час дисциплінарного провадження факти та обставини мають значення тільки для прийняття рішення в межах компетенції дисциплінарного органу та в жодному разі не свідчать про доведеність вини особи у вчиненні адміністративних або кримінальних правопорушень.

Щодо доводів скарги судді Малех І.Б. про звинувачення її в отриманні незаконної винагороди в сумі 20 000 доларів США Вища рада правосуддя зауважує, що дисциплінарний орган не встановлює вини судді у вчиненні кримінального правопорушення, а надає оцінку лише фактам, які можуть свідчити про наявність або відсутність у поведінці судді складу дисциплінарного проступку та про ступінь його вини.

Відповідно до частин першої, третьої статті 206 Цивільного кодексу України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність. Правочини на виконання договору, укладеного в письмовій формі, можуть за домовленістю сторін вчинятися усно, якщо це не суперечить договору або закону.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, – незалежно від суми (стаття 1046, частина перша статті 1047 Цивільного кодексу України).

Вища рада правосуддя зауважує, що дисциплінарний орган не є судом та до його повноважень не належить встановлення факту укладення чи неукладення будь-якого договору цивільно-правового характеру, зокрема позики (недотримання суддею Малех І.Б. форми договору позики).

Відповідно до частини восьмої статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» учасники дисциплінарної справи мають право подавати докази, надавати пояснення, заявляти клопотання про виклик свідків, ставити запитання учасникам дисциплінарної справи, висловлювати заперечення, заявляти інші клопотання або відводи, ознайомлюватись з матеріалами справи.

За приписами частини третьої статті 48 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» матеріали дисциплінарної справи надаються членам Дисциплінарної палати для вивчення.

За результатами розгляду дисциплінарної справи Дисциплінарна палата ухвалює рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді або про відмову у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді (частина друга статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»).

Ураховуючи вказані норми закону, Вища рада правосуддя вважає за необхідне зауважити, що Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, перевіряючи наявність у поведінці судді Малех І.Б. складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», проаналізувала в сукупності матеріали дисциплінарного провадження, оцінила докази, зокрема:

протокол обшуку житла ОСОБА7 від 5 грудня 2024 року, відповідно до якого відшукано та вилучено 20 000 (двадцять тисяч) доларів США;

пояснення самої судді про те, що ці кошти є позиченими;

відображення цієї суми «позики» суддею Малех І.Б. та відомості про «позичальника» – ОСОБА5, у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2024 рік (декларацію подано 26 березня 2025 року);

вчинення дій у лютому 2025 року для одержання консультацій про порядок декларування відповідних коштів, разом з іншими доказами в їх сукупності.

Стосовно доводів скарги судді Малех І.Б., що в оскаржуваному рішенні Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя зроблено висновок про неповідомлення суддею про факт втручання в її діяльність щодо здійснення правосуддя, Вища рада правосуддя зазначає таке.

Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою дискредитації суду або впливу на безсторонність суду, заклики до невиконання судових рішень забороняються і мають наслідком відповідальність, установлену законом.

У пункті 8 Рекомендації СМ/Rес (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов’язки зазначено: якщо судді вважають, що їхня незалежність опинилася під загрозою, вони повинні мати можливість звернутися до ради суддів чи іншого незалежного органу або ж скористатися дієвими засобами правового захисту.

Законом України «Про судоустрій і статус суддів» суддю зобов’язано звернутися з повідомленням про втручання в його діяльність як судді щодо здійснення правосуддя до Вищої ради правосуддя та до Генерального прокурора упродовж п’яти днів після того, як йому стало відомо про таке втручання (статті 48, 56).

Чинне нормативно-правове регулювання не містить чіткого визначення поняття «втручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя», тому зазначене поняття в цілях статей 48, 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» тлумачиться суддею за його внутрішнім переконанням. Обов’язок звернутися з повідомленням про втручання в його діяльність виникає у судді лише тоді, коли суддя, суб’єктивно оцінивши певні обставини щодо дій чи бездіяльності стосовно себе, буде вважати їх втручанням.

Тобто суддя зобов’язаний звернутися з повідомленням про втручання в його діяльність як судді щодо здійснення правосуддя за наявності щодо нього будь-якого незаконного впливу під час здійснення правосуддя.

Кваліфікація Вищою радою правосуддя дій судді за сукупністю дисциплінарних проступків здійснюється в разі вчинення суддею двох або більше проступків, передбачених різними пунктами частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Тобто суддя має вчинити два і більше дисциплінарних проступків, кожен з яких містить окремий склад правопорушення.

Усі проступки кваліфікуються за різними пунктами частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», що передусім означає, що сукупність утворюють дисциплінарні проступки, які мають різні ознаки об’єктивної та суб’єктивної сторін.

Тож, вирішуючи питання щодо кваліфікації дій судді за статтею 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», слід враховувати зміст дій (їх зовнішній прояв), які складають об’єктивну сторону конкретного дисциплінарного проступку.

До того ж ідеальна сукупність дисциплінарних проступків можлива лише тоді, якщо діяння особи не охоплюється повністю одним із конкуруючих складів дисциплінарних правопорушень (наприклад, за правилами кваліфікації частини і цілого, загальної і спеціальної норм).

Порушення цього правила призводитиме до надмірної кваліфікації, що матиме наслідком необґрунтоване подвійне притягнення особи до дисциплінарної відповідальності.

Зазначену позицію, наведено в постанові Великої Палати Верховного Суду (постанова від 17 квітня 2025 року у справі № 990SCGC/27/24).

З огляду на викладене Вища рада правосуддя вважає правильними висновки Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя про відсутність у діях судді Артимовича В.М. складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 8 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», та в діях судді Малех І.Б. складів дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 6, 12 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Під час перегляду оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження доводи скарг щодо порушення порядку здійснення дисциплінарного провадження.

Відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» дисциплінарні провадження щодо суддів здійснюють Дисциплінарні палати Вищої ради правосуддя. Дисциплінарне провадження розпочинається після отримання Вищою радою правосуддя скарги щодо дисциплінарного проступку судді, з повідомленням про вчинення дисциплінарного проступку суддею (дисциплінарної скарги), поданої відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», або за ініціативою Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя чи за зверненням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у випадках, визначених законом.

Стаття 107 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» установлює право на звернення зі скаргою щодо дисциплінарного проступку судді, вимоги до такої скарги.

Таким чином, посилання в скаргах на відсутність підстав для відкриття дисциплінарної справи за скаргою Буртник Х.В. та за власною ініціативою Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя є хибними.

Підстави та порядок відводу члена Вищої ради правосуддя наведено у статті 33 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

Вища рада правосуддя наголошує, що неможливість будь-якого члена Вищої ради правосуддя брати участь у розгляді справи через його відвід від розгляду такої справи вирішується відповідно до частини п’ятої статті 33 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» більшістю членів Вищої ради правосуддя, якщо буде встановлено обставини, визначені частиною першою цієї статті.

Крім того, частиною другою статті 34 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» встановлено, що рішення органу Вищої ради правосуддя ухвалюється більшістю членів Вищої ради правосуддя, які беруть участь у засіданні органу Вищої ради правосуддя, якщо інше не визначено цим Законом.

Відповідно до пункту 8.3 Регламенту Вищої ради правосуддя заява про відвід (самовідвід) члена Дисциплінарної палати чи іншого органу Вищої ради правосуддя розглядається Дисциплінарною палатою чи органом, до повноважень якого віднесено розгляд відповідної скарги чи питання.

Вища рада правосуддя встановила, що учасники дисциплінарної справи неодноразового заявляли відводи як членам Дисциплінарної палати, так і дисциплінарному інспектору.

Матеріалами дисциплінарної справи підтверджено, що Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя в межах своїх повноважень розглянула відповідні заяви в установленому законом порядку та за результатами їх розгляду постановила ухвали від 16 квітня 2025 року № 808/2дп/15-25, від 10 вересня 2025 року № 1874/2дп/15-25 – № 1876/2дп/15-25, від 1 жовтня 2025 року № 2026/2дп/15-25 – 2032/2дп/15-25.

Отже, доводи скарг про неповноважний склад Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя під час розгляду дисциплінарної справи щодо сумнівів у безсторонності та неупередженості члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Маселка Р.А. та дисциплінарного інспектора – доповідача Ільницького О.В. є необґрунтованими.

Вища рада правосуддя встановила, що під час розгляду дисциплінарної справи Друга Дисциплінарна пала Вищої ради правосуддя дослідила та оцінила заперечення судді Артимовича В.М. і його представників щодо відповідності паперового примірника матеріалів дисциплінарної справи та матеріалів справи, доступ до якої надано суддям у хмарному середовищі за відповідним активним посиланням. За результатами встановлено, що право судді бути поінформованим шляхом надання доступу до матеріалів (справи) було забезпечено в установленому законом порядку.

Крім того, Вища рада правосуддя не встановила, що під час розгляду дисциплінарної справи було порушено будь-які права, свободи чи інтереси скаржників, оскільки вони не надали доказів на підтвердження цього.

Відповідно до частини п’ятнадцятої статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» загальна тривалість здійснення дисциплінарного провадження не може перевищувати 18 місяців з дня отримання Вищою радою правосуддя відповідної дисциплінарної скарги або з дня ухвалення Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя рішення про відкриття відповідної дисциплінарної справи за власною ініціативою чи з дня отримання Вищою радою правосуддя відповідного звернення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України до дня ухвалення Дисциплінарною палатою рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді або про відмову в притягненні судді до дисциплінарної відповідальності, без урахування часу зупинення розгляду дисциплінарної справи. У разі порушення зазначеного строку дисциплінарне провадження підлягає закриттю за рішенням Дисциплінарної палати.

Вища рада правосуддя встановила, що 26 грудня 2024 року Буртник Х.В. звернулася до Вищої ради правосуддя із дисциплінарною скаргою стосовно судді Господарського суду Львівської області Артимовича В.М., Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя ухвалою від 12 лютого 2025 року № 232/2дп/15-25 відкрила дисциплінарну справу стосовно судді Артимовича В.М. Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя за власною ініціативою ухвалою від 16 квітня 2025 року № 809/2дп/15-25 відкрила дисциплінарну справу стосовно суддів Західного апеляційного господарського суду Желіка М.Б., Малех І.Б. та об’єднала її з уже відкритою дисциплінарною справою стосовно судді Артимовича В.М. 15 жовтня 2025 року Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя ухвалила рішення № 2129/2дп/15-25 про притягнення суддів Господарського суду Львівської області Артимовича В.М., Західного апеляційного господарського суду Малех І.Б. до дисциплінарної відповідальності.

Ураховуючи наведене, Вища рада правосуддя погоджується з висновками Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, що строк притягнення суддів Артимовича В.М. та Малех І.Б. до дисциплінарної відповідальності не закінчився.

Доводи судді Малех І.Б. стосовно того, що, усупереч положенням частини п’ятої статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя порушила принцип пропорційності під час обрання їй виду дисциплінарного стягнення, а саме застосувала непропорційно суворий вид дисциплінарного стягнення, є необґрунтованими з огляду на таке.

Частиною другою статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що під час обрання виду дисциплінарного стягнення стосовно судді враховуються характер дисциплінарного проступку, його наслідки, особа судді, ступінь його вини, наявність інших дисциплінарних стягнень, інші обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Дисциплінарне стягнення застосовується з урахуванням принципу пропорційності.

Твердження представника судді стосовно порушення Другою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя принципу пропорційності під час визначення судді Малех І.Б. виду дисциплінарного стягнення спростовуються оскаржуваним рішенням, згідно з яким дисциплінарний орган урахував значний стаж роботи Малех І.Б. на посаді судді, а також позитивну характеристику за місцем роботи, обставини вчинення дисциплінарного проступку, однак вважав, що допущення суддею відповідних дій підриває авторитет правосуддя, негативно впливає на сприйняття цієї гілки влади такою мірою, що особа, яка допустили таку поведінку, не може продовжувати здійснювати правосуддя іменем України.

Відповідно до практики ЄСПЛ принцип пропорційності під час застосування обмеження прав судді, яким є дисциплінарне стягнення, вимагає «дотримання справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу і вимогами захисту основних прав громадян». На думку ЄСПЛ, повинно існувати пропорційно обґрунтоване співвідношення між метою обмеження певного права, зазначеною в Конвенції, і засобами, що використовуються державою для такого обмеження (рішення ЄСПЛ у справі «Жовнер проти України» від 29 червня 2004 року, пункт 50).

У рішенні ЄСПЛ «Маноле проти Республіки Молдова» від 18 липня 2023 року суд зазначив, що звільнення заявниці було єдиним покаранням, яке могло бути застосоване на той час. Це була дуже жорстка міра покарання. Крім того, санкція не послідувала за іншими заходами, вжитими щодо заявниці раніше. Відповідні міжнародні документи та висновки, а також законодавство та практика держав – членів Ради Європи передбачають, що тест на пропорційність також повинен оцінювати суворість санкції, обраної з ряду доступних санкцій, щодо змісту та контексту оскаржуваних зауважень.

Високі стандарти поведінки полягають у тому, що суддя як на роботі, так і поза її межами, в повсякденному житті має демонструвати таку поведінку, щоб учасники процесу та оточуючі бачили в ньому еталон порядності і справедливості – високоморальну, чесну, стриману, врівноважену людину. При цьому суддя має не лише подавати особистий приклад, а й пропагувати етичну поведінку серед учасників процесу та оточуючих, вимагати етичної поведінки від інших.

Стосовно правил поведінки судді КРЄС вважає, що кожний окремий суддя повинен робити все можливе для підтримання судової незалежності на інституційному та особистому рівнях; судді повинні поводитися гідно під час виконання посадових обов’язків та в особистому житті (пункт 50 Висновку № 3 (2002) КРЄС до уваги Комітету міністрів Ради Європи про принципи та правила, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема питання етики, несумісної поведінки та неупередженості).

Згідно з пунктом 22 зазначеного Висновку суспільна довіра та повага до судової влади є гарантіями ефективності судової системи: поведінка суддів у їхній професійній діяльності, зрозуміло, розглядається громадськістю як необхідна складова довіри до судів.

Відповідно до пункту 4.12 Бангалорських принципів поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23, суддя не має права займатися юридичною практикою під час перебування на посаді судді.

У Коментарі до Бангалорських принципів поведінки суддів (далі – Коментар) зазначено, що термін «юридична практика» стосується юридичної діяльності, яка ведеться поза межами суду і не має безпосереднього відношення до судових розглядів. Зокрема, йдеться про складання актів передачі прав власності на нерухомість, надання юридичних консультацій із різноманітних питань, складання і оформлення юридичних документів, які охоплюють широкий діапазон ділових і довірчих взаємин, а також інші функції. Суддя не має надавати юридичні консультації (пункти 172, 174 Коментаря).

Суддя не має порушувати загальноприйнятих норм або займатися діяльністю, яка очевидно зашкодить репутації судів і правової системи. У своєму прагненні підтримувати належну рівновагу суддя повинен враховувати, чи певна поведінка не викличе у виважених, об’єктивних та поінформованих членів суспільства сумнівів стосовно його чесності і чи не послабить це його авторитет. Якщо так, то такої поведінки слід уникати (пункт 104 Коментаря).

За таких обставин Вища рада правосуддя вважає обґрунтованими висновки Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя про те, що суддя Артимович В.М. допустив факт позапроцесуального спілкування, предметом якого була обіцянка організувати вплив на суддів для прийняття рішення на користь однієї зі сторін судових справ за грошову винагороду, а суддя Малех І.Б. піддалася такому впливу з боку Артимовича В.М. та ОСОБА5, здійснювала позапроцесуальне спілкування в час, що збігається з ходом розгляду судової справи № 914/386/24. Крім того, за місцем проживання ОСОБА7 виявлено ідентифіковані грошові кошти.

Указані дії суддів Артимовича В.М. і Малех І.Б. порушують стандарти безсторонності суду та етичні норми поведінки суддів, викликають обґрунтовані сумніви у здатності суддів безсторонньо виконувати свої функції, створюють уявлення про можливість вплинути на ухвалення судового рішення в позапроцесуальний спосіб, що завдає істотної шкоди авторитету правосуддя та порочить звання судді, а отже, свідчать про наявність підстав для притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності.

Водночас Вища рада правосуддя погоджується з висновками Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, що судді Артимович В.М. і Малех І.Б. допустили умисні дії з грубим порушенням, що порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя в частині порушення чесності та непідкупності під час здійснення правосуддя, порушення в цій частині норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують довіру до суду. Судді з багаторічним професійним стажем були обізнані з установленими законом вимогами щодо стандартів етичної поведінки, покладеними на них обов’язками судді.

У засіданні Вищої ради правосуддя за клопотанням представника судді Малех І.Б. – адвоката Фоміна І.Ю. до матеріалів дисциплінарної справи долучено протоколи допиту свідка від 30 грудня 2024 року та від 2 січня 2025 року.

У протоколі допиту свідка ОСОБА9 від 30 грудня 2024 року (наданий не в повному обсязі), зокрема, зазначено, що «…жодного спілкування з будь-ким, в тому числі із членами колегії, щодо можливого отримання неправомірної вигоди за прийняття рішень у справа щодо господарських правовідносин ПП “Ескулаб” у неї не було. До судді ОСОБА9 ніхто не звертався та вона ні з ким не спілкувалася щодо прийняття рішення у судовій справі № 914/386/24. З приводу даної справи спілкувалася лише із членами колегії в судових засіданнях та в нарадчій кімнаті. Як суддя-доповідач, в подальшому вона вичитувала та правила рішення перед прийняттям. Готовий проєкт рішення довела членам колегії, які його теж підписували, жодних правок чи зауважень до рішення чи його тексту не було. Інші члени колегії чи їх помічники їй не надавали жодних матеріалів, довідок, практик тощо».

У протоколі допиту свідка ОСОБА10 від 2 січня 2025 року, зокрема, вказано, що «…питання справи №914/386/24 суддя обговорювала із членами колегії суддів лише у нарадчій кімнаті, де було прийнято рішення, сформований його короткий текст та оголошено учасникам справи. Повний текст ухвали готувала доповідач у справі ОСОБА9…».

Вища рада правосуддя зауважує, що зазначені вище протоколи допиту свідка були надані в копіях, не завірені відповідно до вимог чинного законодавства, їхній зміст не може свідчити про відсутність складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», у діях судді Малех І.Б.

З огляду на викладене Вища рада правосуддя за результатами розгляду скарг дійшла висновку, що Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя правильно встановила наявність у діях суддів Господарського суду Львівської області Артимовича В.М., Західного апеляційного господарського суду Малех І.Б. складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду).

Пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження з таких підстав: умисне або внаслідок недбалості допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояв неповаги до інших суддів, адвокатів, експертів, свідків чи інших учасників судового процесу.

Відповідно до пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України та статті 115 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» підставами для звільнення судді є вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов’язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді.

Згідно з пунктом 1 частини дев’ятої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» істотним дисциплінарним проступком або грубим нехтуванням обов’язками судді, що є несумісним зі статусом судді або виявляє його невідповідність займаній посаді, може бути визнаний, зокрема, факт допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, у тому числі в питаннях дотримання інших етичних норм та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.

З огляду на характер і зміст допущеного суддями Господарського суду Львівської області Артимовичем В.М., Західного апеляційного господарського суду Малех І.Б. дисциплінарного проступку, зважаючи на його наслідки, що призвели до підриву авторитету судової влади та негативно вплинули на сприйняття судової гілки влади такою мірою, що особа, яка допустила таку поведінку, у подальшому не може здійснювати правосуддя іменем України, Вища рада правосуддя вважає, що Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла обґрунтованого та правильного висновку, що дії суддів охоплюються поняттям істотного дисциплінарного проступку, що цілком підтверджується матеріалами дисциплінарної справи.

Вища рада правосуддя за результатами розгляду скарг судді Господарського суду Львівської області Артимовича В.М., його представника – адвоката Юхименко Р.І., та судді Західного апеляційного господарського суду Малех І.Б. дійшла висновку, що Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя правильно встановила наявність у діях суддів Артимовича В.М. та Малех І.Б. складу дисциплінарного проступку, визначеного пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Наведені у скаргах доводи не спростовують обставин, які встановила Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя під час розгляду дисциплінарної справи, тому відсутні підстави для задоволення скарг. Обраний з урахуванням принципу пропорційності вид дисциплінарного стягнення є таким, що повною мірою відповідає вчиненому суддями дисциплінарному проступку.

З огляду на викладене, на підставі пункту 5 частини десятої статті 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 15 жовтня 2025 року № 2129/2дп/15-25 про притягнення суддів Господарського суду Львівської області Артимовича В.М., Західного апеляційного господарського суду Малех І.Б. до дисциплінарної відповідальності та про відмову у притягненні судді Західного апеляційного господарського суду Желіка М.Б. до дисциплінарної відповідальності та закриття дисциплінарного провадження підлягає залишенню без змін.

Керуючись статтею 131 Конституції України, статтею 111 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», Вища рада правосуддя

 

вирішила:

 

залишити без змін рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 15 жовтня 2025 року № 2129/2дп/15-25 про притягнення суддів Господарського суду Львівської області Артимовича Василя Михайловича, Західного апеляційного господарського суду Малех Ірини Богданівни до дисциплінарної відповідальності та про відмову у притягненні судді Західного апеляційного господарського суду Желіка Максима Борисовича до дисциплінарної відповідальності та закриття дисциплінарного провадження.

Рішення Вищої ради правосуддя може бути оскаржене в порядку, передбаченому статтею 52 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

 

 

Голова Вищої ради правосуддя

 

Члени Вищої ради правосуддя

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рішення на підставі пункту 10.6 Регламенту Вищої ради правосуддя виготовлено членом Вищої ради правосуддя Круподерею Д.О.