Вища рада правосуддя, розглянувши висновок члена Вищої ради правосуддя Кваші О.О. за результатами перевірки відомостей, викладених у повідомленні судді Вищого антикорупційного суду Дубаса Віталія Михайловича про втручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя,
встановила:
до Вищої ради правосуддя 22 січня 2026 року (вх. № 172/0/6-26) надійшло повідомлення судді Вищого антикорупційного суду Дубаса В.М. про втручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя зазначене повідомлення передано члену Вищої ради правосуддя Кваші О.О. для перевірки.
Дослідивши матеріали перевірки та заслухавши доповідача – члена Вищої ради правосуддя Квашу О.О., Вища рада правосуддя встановила таке.
У повідомленні суддя Дубас В.М. зазначив, що 16 січня 2026 року об 11:00 (та повторно о 15:00) було призначено судове засідання у справі № ____ щодо розгляду клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі – САП) про накладення арешту на майно народного депутата України, керівника фракції ІНФОРМАЦІЯ1 (далі – ІНФОРМАЦІЯ1) ОСОБА1 та її чоловіка ОСОБА2 у кримінальному провадженні № ____ від 27 листопада 2025 року. Затримка в розгляді виникла через тривалий розгляд клопотання про обрання запобіжного заходу у вказаній справі. Зрештою, за клопотанням сторони захисту для ознайомлення з матеріалами справи у засіданні було оголошено перерву до 09:00 19 січня 2026 року.
19 січня 2026 року під час судового засідання було розглянуто питання про проведення слухання в закритому режимі, про що просив прокурор САП у клопотанні про арешт майна, а детектив Національного антикорупційного бюро України (далі – НАБУ), який діяв за його дорученням, підтримав цю позицію.
Під час обговорення один із присутніх у залі почав вигукувати на адресу суду образи та прямі погрози. На вимогу головуючого ця особа представилася народним депутатом України ОСОБА3. Суддя попередив його про неприпустимість такої поведінки та можливість притягнення до адміністративної відповідальності за неповагу до суду, проте це не зупинило зухвалої поведінки народного депутата України.
Після постановлення суддею ухвали про здійснення закритого судового засідання, яку було занесено до журналу судового засідання, присутніх попросили залишити приміщення, крім учасників судового провадження. У відповідь на це група осіб, які ідентифікували себе як народні депутати України від фракції ВО «Батьківщина», почали відкрито погрожувати судді та детективу НАБУ, категорично відмовившись виконувати вимогу головуючого щодо залишення приміщення.
Суддя Дубас В.М. зазначив, що розпорядився перенести засідання до іншої вільної зали, куди мали би зайти лише учасники судового провадження, однак ті самі народні депутати України зі складу фракції ВО «Батьківщина» безцеремонно відштовхували працівників судової охорони, продовжуючи вигукувати образи й погрози, та зайшли до нової зали. Це унеможливило подальше проведення судового засідання, через що суддя оголосив перерву до 13:30 наступного дня – 20 січня 2026 року. Суддя також зауважив, що образи та погрози з боку народних депутатів України тривали й під час його виходу із зали. Ці події зафіксовані як в офіційних відеозаписах судового засідання (з технічними перервами), так і в численних відеотрансляціях на різноманітних Інтернет-ресурсах, зокрема https://www.youtube.com/watch?v=NzxIMW0Q8_A.
Суддя Дубас В.М. вважає, що 19 січня 2026 року «низкою народних депутатів України зі складу фракції ВО “Батьківщинаˮ» умисно вчинено активне втручання у його діяльність як судді Вищого антикорупційного суду щодо здійснення правосуддя, яке мало очевидний намір тиску на суд та має достатні ознаки кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 376 Кримінального кодексу України.
На виконання вимог частини четвертої статті 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя Дубас В.М. звернувся з повідомленням про втручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя до Вищої ради правосуддя та до Генерального прокурора із проханням вжити відповідних заходів реагування, передбачених чинним законодавством.
Під час перевірки член Вищої ради правосуддя надіслала запити до Офісу Генерального прокурора про дії, вчинені за результатами розгляду повідомлення судді Вищого антикорупційного суду Дубаса В.М.
Офіс Генерального прокурора в листі від 13 лютого 2026 року № 31/1/2-13888ВИХ-26 поінформував, що за результатами розгляду повідомлення судді Дубаса В.М. не встановлено достатніх даних, що можуть свідчити про наявність у діях невстановлених осіб складу будь-якого кримінального правопорушення, а отже, відсутні підстави для внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Пунктами 1, 2 Основних принципів незалежності судових органів, схвалених резолюціями 40/32, 40/146 Генеральної Асамблеї ООН від 29 листопада та 13 грудня 1985 року передбачено, що незалежність судових органів гарантується державою і закріплюється в конституції або законах країни. Судові органи вирішують передані їм справи безсторонньо, на основі фактів та відповідно до закону, без будь-яких обмежень, неправомірного впливу, спонукання, тиску, погроз або втручання, прямого чи непрямого, з будь-якого боку і з будь-яких би то не було причин.
Незалежність і недоторканність суддів в Україні гарантуються статтями 126 та 129 Конституції України, якими визначено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права, вплив на суддю у будь-який спосіб забороняється.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року № 19-рп/2004 положення частини другої статті 126 Конституції України «вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється» треба розуміти як забезпечення незалежності суддів у зв’язку із здійсненням ними правосуддя, а також як заборону щодо суддів будь-яких дій незалежно від форми їх прояву з боку державних органів, установ та організацій, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, фізичних та юридичних осіб з метою перешкодити виконанню суддями професійних обов’язків або схилити їх до винесення неправосудного рішення тощо.
У Рішенні Конституційного Суду України від 27 жовтня 2020 року № 13-р/2020 зазначено, що незалежність суддів є основною передумовою функціонування самостійної й авторитетної судової влади, здатної забезпечити об’єктивне та безстороннє правосуддя, ефективно захистити права і свободи людини і громадянина. Принцип незалежності суддів означає процесуальну діяльність під час здійснення правосуддя в умовах, що виключають сторонній вплив на суддів. Гарантії незалежності суддів – це передбачені належні засоби мінімізації та усунення негативних впливів на суддів під час відправлення ними правосуддя, спрямовані на ухвалення законного й обґрунтованого рішення.
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Подібну норму закріплено у статті 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», відповідно до якої кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.
Незалежність судової влади є однією з необхідних передумов належного виконання суддями своїх конституційних функцій із забезпечення дії принципу верховенства права, захисту прав і свобод людини та громадянина, утвердження і забезпечення яких є головним обов’язком держави. Гарантії незалежності та недоторканності суддів, закріплені у Конституції та законах України, є запорукою справедливого, об’єктивного та неупередженого вирішення судових спорів та ухвалення судових рішень відповідно до визначених засад і правил судочинства та норм права без будь-якого стороннього впливу на підставі власної оцінки фактів і доказів згідно із внутрішнім переконанням судді (суддів).
Відповідно до статті 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Незалежність судді забезпечується, зокрема: особливим порядком його призначення, притягнення до відповідальності, звільнення та припинення повноважень; недоторканністю та імунітетом судді; незмінюваністю судді; порядком здійснення правосуддя, визначеним процесуальним законом, таємницею ухвалення судового рішення; забороною втручання у здійснення правосуддя; відповідальністю за неповагу до суду чи судді.
З аналізу наведених норм можна дійти висновку, що втручанням у діяльність судді є вплив на суддю, який проявляється у протиправній поведінці будь-яких інших осіб, яка створює реальні загрози його незалежності, перешкоди для справедливого, безстороннього, своєчасного виконання суддею своїх обов’язків відповідно до закону, з дотриманням засад і правил судочинства з метою перешкодити виконанню суддею професійних обов’язків, схилити його до винесення незаконного чи необґрунтованого рішення, порушити процесуальні норми, відмовитись від здійснення правосуддя, проявити упередженість тощо.
Суддя Вищого антикорупційного суду Дубас В.М. пов’язує втручання в його діяльність як судді щодо здійснення правосуддя з діями народних депутатів України фракції ВО «Батьківщина» під час судового засідання у справі № ____, зокрема висловлюванням образ і прямих погроз на адресу судді.
З інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень та офіційного вебпорталу «Судова влада України» встановлено, що у провадженні судді в межах кримінального провадження № ____ від 27 листопада 2025 року (справа № ____) перебували клопотання детектива НАБУ про застосування запобіжного заходу у вигляді застави, клопотання прокурора САП і клопотання детектива НАБУ про арешт майна.
Вищий антикорупційний суд ухвалою від 16 січня 2026 року задовольнив частково клопотання детектива НАБУ про застосування запобіжного заходу у вигляді застави.
Вищий антикорупційний суд ухвалами від 21 січня 2026 року задовольнив частково клопотання прокурора САП і клопотання детектива НАБУ про арешт майна.
На запит члена Вищої ради правосуддя Вищий антикорупційний суд листом від 25 березня 2026 року № 03.13-10/8/2026 надіслав копію технічного запису судових засідань від 19 січня 2026 року у справі № ____ та копію сторінок журналу обліку відвідувачів Вищого антикорупційного суду за 19 січня 2026 року.
Згідно із журналом обліку відвідувачів Вищого антикорупційного суду від 19 січня 2026 року о 09:00 до приміщення суду прибули народні депутати ОСОБА3, ОСОБА4 та ОСОБА5.
Зміст копії технічного запису та відеотрансляція судового засідання у справі № ____ (https://www.youtube.com/watch?v=NzxIMW0Q8_A) підтверджують, що присутні особи, зокрема народні депутати України, висловлювали надмірно емоційну та негативно забарвлену критику на адресу судді Дубаса В.М. і детектива НАБУ.
Вища рада правосуддя зазначає, що особливості професійної діяльності судді нерідко зумовлюють висловлення учасниками судових справ або вільними слухачами певних погроз на адресу суддів. Різкі фрази та/або заяви з погрозами у багатьох випадках пов’язані з емоційним негативним сприйняттям рішень чи процесуальних дій судді та не свідчать про намір особи спричинити будь-яку реальну шкоду. Прояв таких емоцій може свідчити про неповагу до суду, що не є тотожним втручанню в діяльність судді щодо здійснення правосуддя.
Відповідно до статей 329, 330 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України)сторони та учасники кримінального провадження, а також інші особи, присутні в залі судового засідання, зобов’язані додержуватися порядку в судовому засіданні і беззаперечно підкорятися відповідним розпорядженням головуючого у судовому засіданні. У разі невиконання розпорядження головуючого іншими особами, присутніми у судовому засіданні, головуючий робить їм попередження про відповідальність за неповагу до суду. При повторному порушенні порядку у залі судового засідання їх за ухвалою суду може бути видалено із зали судового засідання та притягнуто до відповідальності, встановленої законом.
Для протидії зазначеним негативним явищам у судовому засіданні, з метою забезпечення дотримання вимог процесуального законодавства, забезпечення авторитету судової влади КПК України визначає можливість застосування до порушників відповідних заходів процесуального примусу.
Згідно зі статтею 321 КПК України головуючий у судовому засіданні керує ходом судового засідання, забезпечує додержання послідовності та порядку вчинення процесуальних дій, здійснення учасниками кримінального провадження їхніх процесуальних прав і виконання ними обов’язків, спрямовує судовий розгляд на забезпечення з’ясування всіх обставин кримінального провадження, усуваючи із судового розгляду все, що не має значення для кримінального провадження. Головуючий у судовому засіданні вживає необхідних заходів для забезпечення в судовому засіданні належного порядку.
За неповагу до суду винні особи притягуються до відповідальності, встановленої законом. Питання про притягнення учасника справи або іншої особи, присутньої в залі судового засідання, до відповідальності за прояв неповаги до суду вирішується судом негайно після вчинення правопорушення, для чого у судовому засіданні із розгляду справи оголошується перерва, або після закінчення судового засідання.
Отже, за наведених обставин закон покладає на головуючого суддю обов’язок щодо забезпечення дотримання вимог процесуального законодавства і підтримання авторитету судової влади шляхом застосування до порушників порядку судового засідання заходів відповідальності, передбачених КПК України.
Водночас відповідно до Висновку № 18 (2015) Консультативної ради європейських суддів (далі – КРЄС) до уваги Комітету міністрів Ради Європи про місце судової влади та її відносини з іншими гілками влади в сучасних демократіях, судова влада є однією з трьох гілок влади демократичної держави. Вони є взаємопов’язаними, жодна з них не може бути «верховною» та домінувати над іншими.
Жодна з гілок державної влади не може діяти в повній ізоляції і окремо від двох інших. Усі гілки державної влади функціонують у відносинах взаємозалежності. Тому рекомендується підтримувати обмін думками й діалог між судовою та іншими гілками державної влади.
Судова влада як одна із трьох гілок державної влади несе відповідальність перед народом, якому вона служить. Відповідно для судової, як і для інших гілок влади, пріоритетним завжди повинен бути інтерес суспільства, оскільки забезпечення цього інтересу є її фундаментальним завданням.
Судова влада (як і дві інші гілки влади) перебуває на службі у суспільства. Таким чином, судова влада, як і інші органи державної влади, має обов’язок перед іншими гілками державної влади та перед суспільством в цілому продемонструвати, яким чином здійснюється застосування влади, незалежності і повноважень, що були на неї покладені.
У пункті 52 Висновку № 18 (2015) КРЄС наголошує, що політики ніколи не повинні заохочувати непокору судовим рішенням, не кажучи вже про насильство щодо суддів, яке мало місце в деяких державах-членах… Незбалансовані критичні коментарі політиків є безвідповідальними і викликають серйозну проблему, оскільки тим самим можуть бути мимоволі чи навмисно підірвані суспільна довіра і впевненість у системі правосуддя. У таких випадках судова влада повинна зазначати, що подібна поведінка порушує основи конституції демократичної держави і є посяганням на легітимність однієї з гілок державної влади. Така поведінка також порушує міжнародні стандарти.
Отже, оцінка й критика однією гілкою державної влади інших гілок має здійснюватися в атмосфері взаємоповаги. Незбалансована критика з боку політиків є безвідповідальною та може стати причиною серйозних проблем, може підірвати довіру громадськості до судової системи та, у винятковому випадку, спровокувати посягання на конституційну рівновагу в демократичній державі.
Довіра та повага до судової влади – гарантія ефективності системи правосуддя. Повага до авторитету судів – вимога європейських стандартів для демократичних держав, невід’ємна умова публічної довіри до судової влади, а в більш широкому значенні – довіри до норм права та держави загалом. У разі виникнення того чи іншого правового конфлікту особа звертається за його вирішенням до суду, спираючись на авторитет правосуддя.
У пункті 8 Висновку № 7 (2005) КРЄС до уваги Комітету міністрів Ради Європи про правосуддя та суспільство зазначено, що суди існують та сприймаються загалом громадськістю як належне місце для встановлення юридичних прав і обов’язків та вирішення пов’язаних із цим спорів. Суспільство ставиться з повагою та вірить у здатність судів здійснювати цю функцію.
Авторитет судової влади слугує загальному зміцненню авторитету влади державної.
Отже, поведінку народних депутатів України від фракції ВО «Батьківщина» 19 січня 2026 року у судовому засіданні у справі № ____, про яку повідомив суддя Дубас В.М., сприйняту як дії, що не відповідають принципам незалежності судових органів, вимогам Конституції та законам України, знижують рівень довіри громадськості до судової системи.
Згідно зі статтею 8 Закону України «Про статус народного депутата» у своїй діяльності народний депутат повинен дотримуватися загальновизнаних норм моралі, зберігати власну гідність, поважати честь і гідність інших службових та посадових осіб і громадян, утримуватись від дій, заяв та вчинків, що компрометують його, виборців, Верховну Раду України, державу.
Неприпустимим є використання народним депутатом депутатського мандата всупереч загальновизнаним нормам моралі, правам і свободам людини і громадянина, законним інтересам суспільства і держави.
Народний депутат не повинен використовувати депутатський мандат в інших цілях, крім тих, які передбачені Конституцією та Законами України.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права. Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою дискредитації суду або впливу на безсторонність суду, заклики до невиконання судових рішень забороняються. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи повинні утримуватися від заяв та дій, що можуть підірвати незалежність судової влади.
Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, а також фізичні і юридичні особи та їх об’єднання зобов’язані поважати незалежність судді і не посягати на неї (частина шоста статті 48 цього Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Вища рада правосуддя неодноразово в рішеннях наголошувала, що представникам інших гілок влади необхідно утримуватися від будь-яких дій чи заяв, які можуть бути сприйняті як інструмент здійснення тиску на діяльність судових органів чи викликати сумніви щодо їх здатності виконувати свої обов’язки ефективно, оскільки необґрунтовані заяви політиків, посадових осіб органів державної влади та місцевого самоврядування, які несуть загрозу авторитету правосуддя, впливають на рівень довіри до судової влади.
Згідно з приписами статті 131 Конституції України, статті 3 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» Вища рада правосуддя вживає заходів щодо забезпечення авторитету правосуддя та незалежності суддів.
Відповідно до пункту 8 частини першої статті 73 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» Вища рада правосуддя вживає інших заходів, які є необхідними для забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя.
З огляду на викладене Вища рада правосуддя дійшла висновку, що наявні підстави для вжиття заходів щодо забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя, визначених статтею 73 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».
Вища рада правосуддя, керуючись статтею 131 Конституції України, статтями 3, 73 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»,
вирішила:
звернутися до Комітету Верховної Ради України з питань Регламенту, депутатської етики та організації роботи Верховної Ради України стосовно вжиття заходів щодо недопущення народними депутатами України дій, що можуть бути розцінені як втручання в діяльність суддів щодо здійснення правосуддя та нести загрозу авторитету правосуддя.
Голова Вищої ради правосуддя
