X
Введіть слово для пошуку

Акт ВРП

Україна
Вища рада правосуддя
Друга Дисциплінарна палата
Ухвала
Київ
25.01.2021
101/2дп/15-21
Про відкриття дисциплінарної справи стосовно судді Октябрського районного суду міста Полтави Гольник Л.В.

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Прудивуса О.В., члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Блажівської О.Є., залученого з Першої Дисциплінарної палати члена Вищої ради правосуддя Шапрана В.В., розглянувши висновок доповідача – члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Худика М.П. за результатами попередньої перевірки скарги Сікалова Геннадія Анатолійовича стосовно судді Октябрського районного суду міста Полтави Гольник Лариси Владленівни,

 

встановила:

 

2 квітня 2019 року за вхідним № С-585/2/7-19 до Вищої ради правосуддя надійшла скарга Сікалова Г.А. ні дії судді Октябрського районного суду міста Полтави Гольник Л.В.

У дисциплінарній скарзі зазначено, що 18 березня 2019 року на власній сторінці у соціальній мережі «Facebook» суддя Гольник Л.В. розмістила пост,   висловлювання у якому мають образливий характер та порочать честь, гідність і ділову репутацію скаржника.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя від 2 квітня 2019 року вказану скаргу передано члену Вищої ради правосуддя Худику М.П. для проведення попередньої перевірки.

Згідно зі статтею 108 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» дисциплінарне провадження щодо судді здійснюють дисциплінарні палати Вищої ради правосуддя у порядку, визначеному Законом України «Про Вищу раду правосуддя», з урахуванням вимог цього Закону.

Дисциплінарне провадження щодо суддів проводиться за правилами та у строки, що встановлені главою 4 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

Дисциплінарне провадження щодо суддів включає попереднє вивчення та перевірку дисциплінарної скарги, відкриття дисциплінарної справи, розгляд дисциплінарної скарги та ухвалення рішення про притягнення або відмову в притягненні судді до дисциплінарної відповідальності (частина третя статті 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»).

Пунктом 4 частини першої статті 43 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» передбачено, що член Дисциплінарної палати, визначений для попередньої перевірки відповідної дисциплінарної скарги (доповідач), за відсутності підстав для залишення без розгляду та повернення дисциплінарної скарги збирає у разі необхідності інформацію, документи, інші матеріали для перевірки викладених у скарзі обставин та складає вмотивований висновок із пропозицією про відкриття чи відмову у відкритті дисциплінарної справи.

Розглянувши висновок доповідача – члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Худика М.П. та додані до нього матеріали попередньої перевірки, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила такі обставини.

Гольник Лариса Владленівна Указом Президента України від 16 квітня 2010 року № 544/2010 призначена на посаду судді Октябрського районного суду міста Полтави строком на п’ять років, Указом Президента України від 19 грудня 2018 року  № 429/2018 призначена на посаду судді Октябрського районного суду міста Полтави.

18 березня 2019 року на власній сторінці у соціальній мережі «Facebook» (https://www.facebook.com/LarysaGolnyk/posts/527713547635452?__xts__[0]=6...) суддею Гольник Л.В. опубліковано такий допис:

«12-те кримінальне провадження відкрите проти мене – з початку 2015 року.

Спершу заявниками виступали тодішній мер Полтави Мамай та його юрист ОСОБА2.

Мені приписували:

№ 42015170000000029 – вимагання у Мамая неправомірної вигоди,

№ 42015170000000360 – провокування Мамая на надання мені неправомірної вигоди,

№ 42017000000001024 – отримання хабарів,

№ 42016171010000111 – шахрайство (при купівлі гаража у сусідки).

Згодом ініціаторами кримінальних проваджень стосовно мене виступили голова суду Струков та його адвокат Гончаренко:

№ 12016170040003995 – незаконне позбавлення волі або викрадення людини (мова йшла про Струкова),

№ 42017000000000403 – завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину,

№ 42017170000000406 – введення в оману суду або іншого уповноваженого органу.

Потім масштаб заявників здрібнішав. Далі – нікуди.

Тепер свої 30 срібняків відпрацьовує «журналіст» ОСОБА1.

№ 12018170040000660 – незаконні придбання або використання спеціальних технічних засобів отримання інформації,

№ 12018170040000661 – зловживання службовим становищем,

№ 12018170040000662 – перевищення службових повноважень працівником правоохоронного органу,

№ 12018170040000663 – провокація підкупу (це все були варіації на тему, як я «законослухняного» Мамая до злочину підштовхувала).

Нарешті, новеньке.

ОСОБА1 вирішив не обмежуватися дисциплінарною скаргою (https://goo.gl/xFcz6b), а через суд зобов’язав Державне бюро розслідувань розслідувати ще один мій «злочин».

Інкримінує він мені перевищення влади або службових повноважень працівником правоохоронного органу, що спричинило тяжкі наслідки.

Про своє «злодіяння» дізналася з газетки «Останній Бастіон», віддрукованої до приїзду Петра Порошенка до Полтави.

Для ілюстрації пасквілю ОСОБА1 викрав (тобто використав без дозволу та без посилання на джерело) жартівливе фото зі сторінки мого чоловіка, ОСОБА3, зроблене восени під час збирання грибів у лісі: https://goo.gl/JgPjXg.

Але в замітці назвав ОСОБА3 «громадянським чоловіком» судді Гольник.

Ні, ОСОБА1, шлюб у нас цілком офіційний.

На відміну від подібних до вас низьких істот, мені не доводиться змінювати прізвище, записувати майно на родичів, ховатися від правоохоронців, метушитись у пошуках нових покровителів і навіть у ФБ використовувати чуже ім’я і фото – ОСОБА4: https://www.facebook.com/profile.php?id=100015056105831.

У майбутнє я дивлюся спокійно та впевнено».

Під час попередньої перевірки вказаної вище скарги судді Гольник Л.А було запропоновано надати пояснення щодо інформації, викладеної у скарзі. Так, на адресу Вищої ради правосуддя надійшли пояснення, в яких Гольник Л.В. зазначила, що скарга Сікалова Г.А. містить вирвані з контексту фрази, які спотворюють причину появи та зміст її посту в соціальній мережі «Fасеbоок».

Крім того, суддя Гольник Л.В. зазначила, що вона повідомляла Вищу раду правосуддя про факти відверто провокативної поведінки ОСОБА1 та людей з його оточення стосовно неї та її чоловіка, ОСОБА3, а також про бурхливе кримінальне минуле ОСОБА1 та інші обставини.

На думку судді Гольник Л.В., скаржник зловживає правом на звернення до Вищої ради правосуддя, оскільки неодноразово звертався до дисциплінарного органу зі скаргами, які вже залишено без розгляду.

Однак жодних пояснень чи відомостей на спростування зазначених скаржником відомостей про можливий допущений суддею дисциплінарний проступок у відповідь на інформаційний запит не надано.

Дослідивши дисциплінарну скаргу, письмові пояснення судді, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла таких висновків.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності за допущення поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояв неповаги до інших суддів, адвокатів, експертів, свідків чи інших учасників судового процесу.

Відповідно до пункту 2 частини сьомої статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя зобов’язаний дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів.

Статтями 1, 3 Кодексу суддівської етики (далі – Кодекс) передбачено, що суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду; суддя має докладати всіх зусиль до того, щоб, на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини, його поведінка була бездоганною. У преамбулі цього Кодексу наголошено, що судді добровільно беруть на себе більш істотні обмеження, пов’язані з дотриманням етичних норм як у поведінці під час здійснення правосуддя, так і в позасудовій поведінці.

У Висновку № 3 КРЄС до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема питання етики, несумісної поведінки та безсторонності, звертається увага на те, що судді повинні не тільки професійно виконувати покладені на них обов’язки, а й гідно поводити себе у приватному житті. Саме поведінка судді є передумовою довіри до правосуддя.

Відповідно до частини першої статті 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Право на свободу думки і слова може реалізовуватися разом із правом на звернення, у тому числі з дисциплінарною скаргою стосовно дій судді.

Водночас здійснення прав на свободу думки і слова може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя (частина третя статті 34 Основного Закону).

Відповідно до статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов’язане з обов’язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві, зокрема, для захисту репутації чи прав інших осіб та для підтримання авторитету і безсторонності суду.

У пункті 86 рішення у справі «Kudeshkina v. Russian Federation» Європейський суд з прав людини (далі – ЄСПЛ) зазначив, що державні службовці, які працюють у судовій сфері, зобов’язані демонструвати стриманість під час реалізації ними свободи вираження думки в усіх справах, у яких авторитет і неупередженість правосуддя можуть бути піддані сумніву.

Такі службовці зобов’язані бути лояльними, стриманими та обачними (пункт 85 рішення у справі «Kudeshkina v. Russian Federation»). Обов’язок державних службовців та особливо працівників суду бути лояльними та обачними вимагає, щоб розповсюдження навіть достовірної інформації здійснювалось помірно та було доречним (пункт 93 рішення у справі «Kudeshkina v. Russian Federation»).

Також межі свободи слова повинні бути істотно вужчими у випадках, коли вираження думки спрямоване не на донесення своєї позиції у дискусії, а виключно на образу чи приниження опонента (рішення ЄСПЛ у справах «Rujak vs Croatia», «Krutil vs Germany»).

Статтею 20 Кодексу суддівської етики встановлено, що участь судді у соціальних мережах, інтернет-форумах та застосування ним інших форм спілкування в мережі Інтернет є допустимими, проте суддя може розміщувати, коментувати лише ту інформацію, використання якої не завдає шкоди авторитету судді та судової влади.

У Бангалорських принципах поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23, зазначено, що довіра суспільства до судової системи, а також до авторитету судової системи в питаннях моралі, чесності та непідкупності судових органів посідає першочергове місце в сучасному демократичному суспільстві. Дотримання етичних норм, демонстрація дотримання етичних норм є невід’ємною частиною діяльності суддів. Суддя дотримується етичних норм, не допускаючи прояву некоректної поведінки при здійсненні будь-якої діяльності, що пов’язана з його посадою.

Постійна увага з боку суспільства покладає на суддю обов’язок прийняти окремі обмеження і, незважаючи на те, що пересічному громадянину ці обов’язки могли б здатися обтяжливими, суддя приймає їх добровільно та охоче. Поведінка судді має відповідати високому статусу його посади.

Наведені норми суддівської етики вимагають від суддів, щоб будь-які конфліктні ситуації вирішувалися ними в межах чинного законодавства та без заподіяння невиправданої шкоди авторитету правосуддя. У будь-якому разі при здійсненні своїх прав, зокрема права на звернення, свободи слова тощо, суддя не може діяти виключно з метою завдання шкоди іншій особі шляхом її образи чи приниження, зловживати правом на звернення та правом на свободу слова. Суддя повинен усвідомлювати, що дії, спрямовані виключно на приниження іншої особи, не можуть вважатися бездоганними на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини.

ЄСПЛ вважає обов’язковим для службовців, які працюють в судовій сфері, щоб вони демонстрували стриманість при здійсненні своєї свободи вираження думки в усіх випадках, де авторитет і неупередженість правосуддя можуть бути поставлені під сумнів (рішення у справі «Вілле проти Ліхтенштейну» від 28 жовтня 1999 року, заява № 28396/95, пункт 64).

Судді, як і будь-якому громадянину, гарантується право вільного вираження думок, однак у процесі реалізації цього права суддя завжди турбується про підтримку високого статусу посади судді і не допускає дій, що не сумісні з неупередженістю і незалежністю судових органів (пункт 4.6 Бангалорських принципів поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23).

Питання функціонування системи правосуддя є питаннями, які викликають інтерес громадськості. Тому особи, які працюють в судовій сфері, передусім судді, з належною обачністю та стриманістю повинні реалізовувати їхнє право на свободу вираження поглядів у всіх випадках, в яких авторитет і неупередженість правосуддя можуть бути поставлені під сумнів. Неприйнятними та такими, що підривають авторитет правосуддя, є лайливі або образливі висловлювання суддів у соціальних мережах або на офіційних заходах (конференціях, круглих столах, заходах для преси тощо).

При цьому під авторитетом судової влади потрібно розуміти як визнання за судовою владою видатних досягнень, здібностей, особливого становища та статусу в державі, так і значення її впливу на довіру осіб до неї. Схожою термінологією наділено і поняття «авторитет судді», який виступає як представник судової влади та є зовнішнім втіленням і подальшою демонстрацією її авторитету (Коментар до Кодексу суддівської етики, затверджений рішенням Ради суддів України від 4 лютого 2016 року № 1).

Дисциплінарна справа щодо судді може бути відкрита тільки у випадках, коли мала місце не гідна звання судді поведінка і її наслідки є такими серйозними і жахливими, що потребують накладання дисциплінарних стягнень (пункт 5 Резолюції Європейської асоціації суддів стосовно ситуації в Україні у сфері дисциплінарної відповідальності суддів (Тронхейм, 27 вересня 2007 року)).

У пункті 39 Висновку КРЄС № 17 (2014) про оцінювання роботи суддів, якості правосуддя та повагу до незалежності судової влади зазначено, що джерела інформації, які використовуються в процесі оцінювання, мають бути надійними.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 8 липня 2020 року у справі № 9901/251/19 (П/9901/251/19) звертає увагу на те, що участь судді в соціальних мережах, інтернет-форумах, застосування суддею інших форм спілкування в мережі інтернет є допустимими, проте суддя може розміщувати, коментувати лише ту інформацію, використання якої не завдає шкоди авторитету судді та судової влади (стаття 20 Кодексу суддівської етики).

Встановлення, чи мало місце порушення суддею етичних правил та чи завдало воно шкоди авторитету судді або авторитету правосуддя через публікації в соціальних мережах або з використанням інших засобів спілкування в мережі інтернет, є оціночним і має враховувати конкретні обставини ситуації та суспільний контекст.

Чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями, а також одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об’єктів судового захисту.

При цьому у постанові Верховного Суду від 18 червня 2020 року у справі
№ 522/18103/14-ц визначено, що, зокрема, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, із честю пов’язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов’язків.

Крім того, під діловою репутацією особи розуміється оцінка її підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин (постанова Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 539/3299/15-ц).

З наведеної вище публікації встановлено, що суддею Гольник Л.В. неправильно зазначено прізвище скаржника, а саме замість «ОСОБА1» вказала «ОСОБА1», також вказану особу суддя назвала «низькою істотою». Крім того, у вказаній публікації суддя використала вираз «Тепер свої 30 срібняків відпрацьовує «журналіст» ОСОБА1».

Зазначена публікація була предметом обговорення у соціальній мережі та була розповсюджена іншими користувачами.

З урахуванням викладеного, за обставин конкретної ситуації Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що розповсюджені (розміщені на особистій сторінці у мережі «Facebook») суддею Гольник Л.В. в публікації від 18 березня 2019 року вислови  можуть свідчити про наявність у її діях ознак дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Керуючись статтями 45, 46 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», пунктами 12.12, 12.13 Регламенту Вищої ради правосуддя, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя

 

ухвалила:

 

відкрити дисциплінарну справу стосовно судді Октябрського районного суду міста Полтави Гольник Лариси Владленівни за скаргою Сікалова Геннадія Анатолійовича.

Ухвала оскарженню не підлягає.

 

Головуючий на засіданні

Другої Дисциплінарної палати

Вищої ради правосуддя                                                           О.В. Прудивус

 

Член Другої Дисциплінарної

палати Вищої ради правосуддя                                               О.Є. Блажівська

 

 

Член Першої Дисциплінарної

палати Вищої ради правосуддя                                             В.В. Шапран