X
Введіть слово для пошуку

Акт ВРП

Україна
Вища рада правосуддя
Друга Дисциплінарна палата
Рішення
Київ
09.12.2019
3385/2дп/15-19
Про відмову у притягненні судді Вільногірського міського суду Дніпропетровської області Данилюк Т.М. до дисциплінарної відповідальності

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Худика М.П., членів Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Артеменка І.А., Грищука В.К., заслухавши доповідача – члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Прудивуса О.В., розглянувши об’єднану дисциплінарну справу, відкриту за скаргою адвоката Гвоздія Валентина Анатолійовича та за власною ініціативою Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя стосовно судді Вільногірського міського суду Дніпропетровської області Данилюк Тетяни Миколаївни, та додані до неї матеріали,

 

встановила:

 

Данилюк Тетяна Миколаївна Указом Президента України від 17 січня 2014 року № 13/2014 призначена на посаду судді Вільногірського міського суду Дніпропетровської області в межах п’ятирічного строку.

Зі змісту характеристики, наданої виконувачем обов’язків голови Вільногірського міського суду Дніпропетровської області Ілюшик І.А. до Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, вбачається, що за час роботи на посаді судді Вільногірського міського суду Дніпропетровської області Данилюк Т.М. зарекомендувала себе виключно з позитивної сторони, є кваліфікованим юристом, досвідченим, працьовитим, принциповим і неупередженим суддею, який належним чином спрямовує роботу на забезпечення своєчасного та якісного розгляду судових справ, захисту прав і свобод громадян. За час роботи на посаді судді Данилюк Т.М. до дисциплінарного відповідальності не притягувалася.

За інформацією, наданою Вищою кваліфікаційної комісією суддів України, не встановлено відомостей, щодо притягнення судді Вільногірського міського суду Дніпропетровської області Данилюк Т.М. до дисциплінарної відповідальності.

З офіційного веб-сайту Вищої ради правосуддя (www.hcj.gov.ua) також не убачається відомостей щодо притягнення судді Вільногірського міського суду Дніпропетровської області Данилюк Т.М. до дисциплінарної відповідальності.

До Вищої ради правосуддя 11 грудня 2017 року за вх. № 1399/1/13-17 надійшла дисциплінарна скарга адвоката Гвоздія В.А., який діє в інтересах банку «Експобанк ЧЗ, а.с.», на дії судді Вільногірського міського суду Дніпропетровської області Данилюк Т.М. під час розгляду клопотання заступника начальника слідчого відділу Вільногірського ВП Жовтоводського ВП ГУ НП в Дніпропетровській області, погодженого з прокурором Вільногірського відділу Жовтоводської місцевої прокуратури Дніпропетровської області, про арешт майна за матеріалами кримінального провадження № НОМЕР_1, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань ДАТА_1 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 189 та частиною першою статті 357 Кримінального кодексу України (справа № 174/641/17).

Також 16 січня, 6 лютого 2018 року за вх. №№ 68/1/13-18, 68/3/13-18 надійшли додаткові пояснення до вказаної дисциплінарної скарги.

У дисциплінарній скарзі з урахуванням додаткових пояснень зазначено, що суддею при винесенні ухвали від 22 вересня 2017 року про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № НОМЕР_1 та ухвали суду від 27 вересня 2017 року про виправлення описки було допущено порушення вимог статей 170, 173 Кримінального процесуального кодексу України. Адвокат Гвоздій В.А. вважає, що суддею не досліджено обставин, з’ясування яких могло мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення, внаслідок чого порушено права та законні інтереси банку «Експобанк ЧЗ, а.с.» щодо звернення стягнення на предмет іпотеки та завдано йому значної шкоди. У зв’язку із цим скаржник просить притягнути суддю Данилюк Т.М. до дисциплінарної відповідальності.

Ухвалою Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 23 травня 2018 року № 1507/2дп/15-18 відкрито дисциплінарну справу стосовно зазначеної судді, оскільки встановлені під час здійснення попередньої перевірки скарги адвоката Гвоздія В.А. обставини можуть свідчити про наявність у діях судді Вільногірського міського суду Дніпропетровської області Данилюк Т.М. дисциплінарних проступків, передбачених підпунктом «б» пункту 1, пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору та умисне або у зв’язку з очевидною недбалістю допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод).

Крім того, ухвалою Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 11 лютого 2019 року № 411/2дп/15-19 за власною ініціативою Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя відкрито дисциплінарну справу стосовно зазначеної судді, оскільки встановлені дисциплінарною палатою обставин можуть свідчити про наявність у діях судді Вільногірського міського суду Дніпропетровської області Данилюк Т.М. дисциплінарних проступків, передбачених підпунктом «а» пункту 1, пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», та об’єднано із дисциплінарною справою, відкритою ухвалою Другої Дисциплінарної палати від 23 травня 2018 року № 1507/2дп/15-18.

Також вказаною вище ухвалою Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя зупинено провадження у дисциплінарній справі до отримання запитуваної інформації.

Відповідно до протоколів повторного автоматизованого визначення члена Вищої ради правосуддя по справі від 28 травня 2019 року об’єднану дисциплінарну справу, відкриту стосовно судді Вільногірського міського суду Дніпропетровської області Данилюк Т.М., передано члену Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Прудивусу О.В. для підготовки дисциплінарної справи до розгляду Другою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя.

Про засідання Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя 9 грудня 2019 року суддя Данилюк Т.М. та скаржник – адвокат Гвоздій В.А. були повідомлені у межах строку, визначеного статтею 48 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

У засідання Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя 9 грудня 2019 року з’явилася суддя Вільногірського міського суду Дніпропетровської області Данилюк Т.М.

Скаржник – адвокат Гвоздій В.А. у засідання Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя не прибув, про дату, час та місце його проведення був повідомлений належним чином. Неявка скаржника не перешкоджає розгляду дисциплінарної справи.

Заслухавши доповідача – члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Прудивуса О.В., врахувавши надані суддею Данилюк Т.М. письмові пояснення, вивчивши матеріали об’єднаної дисциплінарної справи, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила таке.

 

Стосовно відомостей, викладених в дисциплінарній скарзі та додаткових поясненнях адвоката Гвоздія В.А., ухвалі Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 23 травня 2018 року № 1507/2дп/15-18, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає за потрібне зазначити таке.

Як убачається зі змісту дисциплінарної скарги та додаткових пояснень, адвокат Гвоздій В.А. посилається на неправомірні, на його думку, дії судді Данилюк Т.М. під час здійснення нею судочинства у зазначеній справі, внаслідок чого порушено права та завдано значної шкоди банку «Експобанк ЧЗ, а.с.», що полягає у неможливості звернення стягнення банком «Експобанк ЧЗ, а.с.» на заставне майно.

Так, при прийнятті рішення:

не взято до уваги, що нерухоме майно перебуває у володінні та під охороною ТОВ «Вільногірське скло» і з огляду на його специфіку як об’єкта нерухомості йому нічого не загрожує;

не надано належної правової оцінки, чи дійсно арештоване майно є речовим доказом у цьому кримінальному провадженні та чи накладено арешт на майно, яке не має ознак речового доказу;

не враховано, що об’єктом посягання були грошові кошти та документи вказаного товариства;

не взято до уваги, що жодних ризиків щодо відчуження майна, яке нібито стало об’єктом кримінального правопорушення, не існувало;

не зазначено, якими саме документами у шахрайський спосіб заволоділа невідома особа і чи стосуються ці документи арештованого майна;

арешт накладено лише на заставне майно, а не на кошти, цінності, що знаходяться на банківських рахунках або в інших фінансових установах, та інше рухоме чи нерухоме майно, що перебувало у власності цього товариства. Арешт майна відбувся на підставі голослівних тверджень органу досудового розслідування про вчинення низки злочинів за відсутності даних про подію злочину. У розумінні вимог статті 132 Кримінального процесуального кодексу України слідчий не надав достатніх і належних доказів тих обставин, на які посилався у клопотанні, а слідчий суддя відповідно до статті 94 Кримінального процесуального кодексу України належним чином не оцінив цих доказів із точки зору їх достатності та взаємозв’язку для прийняття законного та обґрунтованого рішення;

не враховано, що органом досудового розслідування заявлено про вчинення злочинів, що мали місце у вересні 2017 року, тобто після направлення вимоги на адресу посадових осіб ТОВ «Вільногірське скло» про виконання порушеного зобов’язання;

не досліджено обставин, з’ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення.

Кваліфікуючи дії судді Вільногірського міського суду Дніпропетровської області Данилюк Т.М., слід звернути увагу на таке.

Відповідно до вимог частини першої статті 170 Кримінального процесуального кодексу України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Як встановлено частиною одинадцятою статті 170 Кримінального процесуального кодексу України, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 170 Кримінального процесуального кодексу України арешт майна допускається, зокрема, з метою забезпечення збереження речових доказів. У такому випадку арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 Кримінального процесуального кодексу України (частина третя статті 170 Кримінального процесуального кодексу України).

Згідно зі статтею 98 Кримінального процесуального кодексу України речовими доказами є матеріальні об’єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об’єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

У пункті 2 частини другої статті 171 Кримінального процесуального кодексу України зазначено, що клопотання про арешт майна повинно містити належне обґрунтування необхідності арешту майна, його мету та підстави. При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна.

Частиною першою статті 173 Кримінального процесуального кодексу України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Згідно з вимогами частини першої статті 370 Кримінального процесуального кодексу України встановлено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Частиною четвертою статті 370 Кримінального процесуального кодексу України визначено, що вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

У письмових поясненнях, наданих суддею Данилюк Т.М. на запит члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, зазначено, що предметом посягання у цьому кримінальному провадженні стали правовстановлюючі документи ТОВ «Вільногірське скло» на нежитлове приміщення, яке йому належить, що підтверджується свідоцтвом про право власності на вказане приміщення та витягом із Державного реєстру про право власності (які містяться у матеріалах справи), тобто документи, які підтверджують майнові права ТОВ «Вільногірське скло» на вказане приміщення, яке і є безпосереднім об’єктом посягання. Факт протиправного посягання на вказаний об’єкт підтверджується зібраними у справі доказами, вказане приміщення визнано речовим доказом у цьому кримінальному провадженні.

Крім того, суддя Данилюк Т.М. зазначила, що накладення арешту на вказане майно не може перешкодити передачі вказаного майна банку за рішенням суду в управління та вирішення в майбутньому питання його реалізації, оскільки управління майном у цьому випадку є формою здійснення права довірчої власності на майно, яке полягає, зокрема, у можливості управителя майном користуватися майном, переданим в його управління, обов’язку використовувати таке майно в його інтересах, а при накладенні арешту слідчим суддею у цьому кримінальному провадженні правомочності власника щодо користування вказаним майном не обмежувалися, а тому доводи представника банку щодо порушення прав останнього та передачі цього майна в управління банку є необґрунтованими.

У засіданні Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя 9 грудня 2019 року суддя Вільногірського міського суду Дніпропетровської області Данилюк Т.М. підтримала повністю надані нею письмові пояснення.

Також під час перевірки встановлено, що ухвалами Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 4 квітня 2018 року та 8 червня 2018 року в задоволенні клопотань адвоката Гвоздія В.А., який діє в інтересах банку «Експобанк ЧЗ, А.С.», про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № НОМЕР_1 відмовлено.

Зокрема, в ухвалах зазначено, що арешт на майно – нежитлову будівлю загальною площею 24581,1 кв. м за адресою: АДРЕСА_1, належну ТОВ «Вільногірське скло», яку визнано речовим доказом у справі, накладено обґрунтовано, з метою збереження вказаного приміщення як речового доказу, ризики, які були підставою для накладення арешту на вказане майно, не зникли, потреба у застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження на цей час не відпала, оскільки досудове слідство триває, органом досудового розслідування проводяться певні слідчі та розшукові дії, тому підстави для скасування арешту вказаного майна на цей час відсутні, клопотання є передчасним і задоволенню не підлягає.

Ухвалою Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 24 липня 2018 року частково задоволено клопотання адвоката Гвоздія В.А., який діє в інтересах банку «Експобанк ЧЗ, А.С», про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № НОМЕР_1. Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 22 вересня 2017 року на нежитлову будівлю, що належить ТОВ «Вільногірске скло», загальною площею 24581,1 кв. м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, яка складається з нежитлової будівлі Б-2 (будівля скляного корпусу № 2): І поверх – приміщення І площею 13102,2 кв. м; II площею 86,3 кв. м, III площею 88,6 кв. м, реген. приміщення IV площею 309,1 кв. м, загальною площею по І поверху 13586,2 кв. м; II поверх – приміщення V площею 10326,6 кв. м, VI площею 474,3 кв. м, VII площею 16,4 кв. м, VIII площею 37,9 кв. м, IX площею 34,7 кв. м, X площею 30,1 кв. м, XI площею 5,0 кв. м, XII площею 31,2 кв. м, XIII площею 38,7 кв. м, загальною площею по II поверху 10994,9 кв. м, – скасовано, оскільки в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба внаслідок закриття кримінального провадження, в межах якого він був накладений.

З огляду на зазначене Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає за необхідне наголосити, що згідно із частиною першою статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускається.

Виключно законами України визначаються судоустрій та судочинство. Порядок здійснення правосуддя регламентується відповідним процесуальним законодавством України. Процесуальні акти і дії суддів, які стосуються вирішення питань підвідомчості судам спорів, порушення і відкриття справ, підготовки їх до розгляду, судовий розгляд справ у першій інстанції, в касаційному і наглядовому порядку та прийняття у них судових рішень належать до сфери правосуддя і можуть бути оскаржені лише в судовому порядку відповідно до процесуального законодавства України.

Позасудовий порядок оскарження актів і дій суддів, які стосуються здійснення правосуддя, неможливий (рішення Конституційного Суду України від 23 травня 2001 року у справі № 6-рп/2001).

Відповідно до чинного законодавства України Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя як орган, який вирішує питання про дисциплінарну відповідальність судді, не наділена законом повноваженнями встановлювати або оцінювати обставини справи, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, а також перевіряти законність та обґрунтованість судових рішень. Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно із процесуальним законодавством. Дисциплінарна відповідальність суддів не повинна поширюватися на зміст їхніх рішень.

Дисциплінарне провадження щодо судді має здійснюватися з урахуванням конституційного принципу незалежності суддівської діяльності, відповідно до якого дисциплінарне провадження не може бути спрямоване на оцінку судових рішень суддів, які можуть піддаватися критиці лише шляхом оскарження відповідно до закону.

Тлумачення закону, оцінювання фактів та доказів, які здійснюють судді для вирішення справи, не повинні бути приводом для цивільної або дисциплінарної відповідальності, за винятком випадків злочинного наміру або грубої недбалості (пункт 66 Рекомендації CM/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов’язки).

У пункті 22 Декларації щодо принципів незалежності судової влади, прийнятої Конференцією голів верховних судів країн Центральної та Східної Європи 14 жовтня 2015 року, вказано, що жоден суддя не повинен притягатися до дисциплінарної відповідальності чи звільнятися за винесені ним судові рішення, окрім як у разі грубої недбалості чи навмисного порушення закону.

Крім того, право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення від 9 грудня 1994 року у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29–30). Втім, це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною.

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя звертає увагу, що ухвала судді Вільногірського міського суду Дніпропетровської області Данилюк Т.М. від 22 вересня 2017 року у справі № 174/641/17 не оскаржувалася та набрала законної сили.

Відповідно до частини другої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов’язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об’єднаннями на всій території України.

 

Стосовно відомостей, викладених в ухвалі Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 11 лютого 2019 року № 411/2дп/15-19, якою Другою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя за власною ініціативою відкрито дисциплінарну справу стосовно судді Вільногірського міського суду Дніпропетровської області Данилюк Т.М., слід зазначити таке.

Суддею Вільногірського міського суду Дніпропетровської області Данилюк Т.М. на адресу Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя надіслано копію матеріалів справи № 174/641/17.

З копій матеріалів справи № 174/641/17 встановлено, що до Вільногірського міського суду Дніпропетровської області 21 вересня 2017 року надійшло клопотання (з додатками) заступника начальника слідчого відділу Вільногірського ВП Жовтоводського ВП ГУ НП в Дніпропетровській області Пяткіна Є.Ю., погоджене із прокурором Вільногірського відділу Жовтоводської місцевої прокуратури Дніпропетровської області Михайленком А.В., про арешт майна за матеріалами кримінального провадження № НОМЕР_1, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань ДАТА_1 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 189 та частиною першою статті 357 Кримінального кодексу України, включно із позбавленням права на відчуження, розпорядження та забороною будь-яких реєстраційних дій із вказаним майном.

Відповідно до протоколу автоматизованого визначення слідчого судді від 21 вересня 2019 року вказане вище клопотання передано до провадження судді Вільногірського міського суду Дніпропетровської області Данилюк Т.М. (справа № 174/641/17, провадження № 1-кс/174/86/2017).

Ухвалою Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 21 вересня 2019 року призначено судове засідання з розгляду клопотання заступника начальника слідчого відділу Вільногірського ВП Жовтоводського ВП ГУ НП в Дніпропетровській області Пяткіна Є.Ю. про арешт майна на 22 вересня 2017 року (арк. копії матеріалів справи 57).

Слід наголосити, що вказані дії судді відповідають вимогам частини першої статті 172 Кримінального процесуального кодексу України, яка передбачає, що клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду.

Відповідно до телефонограм від 21 вересня 2017 року №№ 121, 122 у судове засідання викликано слідчого та прокурора.

Ухвалою судді Вільногірського міського суду Дніпропетровської області Данилюк Т.М. від 22 вересня 2017 року вказане вище клопотання задоволено, накладено арешт на нежитлову будівлю загальною площею 24581,1 кв. м за адресою: АДРЕСА_1, яка складається з нежитлової будівлі Б-2 (будівля скляного корпусу № 2): І поверх приміщення І площею 13102,2 кв. м; II площею 86,3 кв. м, III площею 88,6 кв. м, реген. приміщення IV площею 309,1 кв. м, загальною площею по І поверху 13586,2 кв. м; II поверх приміщення V площею 10326,6 кв. м, VI площею 474,3 кв. м, VII площею 16,4 кв. м, VIII площею 37,9 кв. м, IX площею 34,7 кв. м, X площею 30,1 кв. м, XI площею 5,0 кв. м, XII площею 31,2 кв. м, XIII площею 38,7 кв. м, загальною площею по II поверху 10994,9 кв. м.

Згідно із журналом судового засідання від 22 вересня 2017 року слідчий суддя Данилюк Т.М. об 11 год. 29 хв. видалилася до нарадчої кімнати Інформації щодо виходу з нарадчої кімнати та проголошення судового рішення журнал судового засідання не містить.

Проте копія матеріалів справи № 174/641/17 містить довідку у справі № 174/641/17, підписану секретарем судового засідання Шараповою О.О., в якій, зокрема, зазначено: «22 вересня 2017 року о 13 год. 15 хв. в залі судових засідань Вільногірського міського суду проголошена ухвала. На оголошення ухвали учасник, учасники процесу не з’явилися».

Відповідно до розписок, що містяться у копії матеріалів справи № 174/641/17, слідчий та прокурор того самого дня отримали належним чином завірені копії ухвали Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 22 вересня 2017 року.

26 вересня 2017 року до Вільногірського міського суду Дніпропетровської області надійшла заява слідчого СВ Вільногірського ВП Жовтоводського ВП ГУ НП в Дніпропетровській області Пяткіна Є.Ю., в якій він просив вирішити питання з приводу усунення описки в ухвалі Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 22 вересня 2017 року про арешт майна, оскільки ухвалою накладено арешт на будівлю, однак пропущено текст такого змісту: «включаючи позбавлення права на відчуження, розпорядження та заборонити будь-які реєстраційні дії з вказаним майном».

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 26 вересня 2019 року вказану вище заяву передано до провадження судді Вільногірського міського суду Дніпропетровської області Данилюк Т.М., ухвалою судді призначено заяву слідчого до розгляду на 27 вересня 2017 року та телефонограмами повідомлено слідчого Пяткіна Є.Ю., прокурора Михайленка А.В. про дату та час розгляду вказаної заяви.

У судове засідання, призначене на 27 вересня 2017 року, слідчий та прокурор не з’явилися, телефонограмами від 27 вересня 2017 року №№ 263, 264 просили заяву про виправлення описки розглядати без їхньої участі.

Ухвалою судді Вільногірського міського суду Дніпропетровської області Данилюк Т.М. від 27 вересня 2017 року виправлено описку, допущену в тексті зазначеної ухвали від 22 вересня 2017 року, а саме накладено арешт на нежитлову будівлю, включаючи позбавлення права на відчуження, розпорядження та заборону вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо вказаного майна.

У письмових поясненнях суддя Вільногірського міського суду Дніпропетровської області Данилюк Т.М. вказує, що у судове засідання, призначене на 22 вересня 2017 року були викликані слідчий та прокурор, що підтверджується телефонограмами №№ 121, 122 від 21 вересня 2017 року.

Суддею також наголошено, що клопотання заступника начальника слідчого відділу Вільногірського ВП Жовтоводського ВП ГУ НП в Дніпропетровській області Пяткіна Є.Ю. стосувалася майна, яке не було тимчасово вилученим, оскільки є нерухомим майном, а тому застосовуються положення частини другої статті 172 Кримінального процесуального кодексу України, яка передбачає, що клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

У свою чергу, в межах кримінального провадження № НОМЕР_1 від ДАТА_1 за ознаками кримінальних правопорушень – злочинів, передбачених частиною першою статті 189 та частиною першою статті 357 Кримінального кодексу України, безпосередній власник майна (а не інший власник) був залучений як потерпілий, а в контексті частини другої статті 172 Кримінального процесуального кодексу України виклик потерпілого не передбачено.

У письмових поясненнях судді Вільногірського міського суду Дніпропетровської області Данилюк Т.М. вказано, що під час розгляду клопотання про арешт майна здійснювалася технічна фіксація судового засідання з використанням комплексу «Оберіг», в судовому засіданні, крім слідчого судді та секретаря Шарапової О.О., були присутні прокурор та слідчий, що підтверджується журналом судового засідання та технічним записом судового засідання.

Суддя Данилюк Т.М. інформує, що згідно із журналом судового засідання від 22 вересня 2017 року вона видалилась до нарадчої кімнати об 11 год. 59 хв., вийшла з нарадчої кімнати та о 13 год. 15 хв. ухвалу було проголошено. Однак, враховуючи, що учасники процесу на оголошення ухвали не з’явилися, відповідно до частини четвертої статті 107 Кримінального процесуального кодексу України, яка регламентує, що у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється, фіксування технічними засобами не здійснювалося, що підтверджується довідкою у справі, складеною секретарем судового засідання, а тому внесення до журналу судового засідання відомостей про оголошення ухвали технічно не можливо.

Крім того, суддя Данилюк Т.М. у письмових поясненнях наголошує, що вчинені нею дії в частині виправлення описки є законними, обґрунтованими з огляду на таке.

Так, відповідно до частини третьої статті 26 Кримінального процесуального кодексу України слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень.

Як убачається з клопотання слідчого від 21 вересня 2017 року, він просить «накласти арешт на нежитлову будівлю, загальною площею 24581,1 кв. м за адресою: АДРЕСА_1, яка складається з нежитлової будівлі Б-2 (будівля скляного корпусу № 2): І поверх приміщення І площею 13102,2 кв. м; II площею 86,3 кв. м, III площею 88,6 кв. м, реген. приміщення IV площею 309,1 кв. м, загальною площею по І поверху 13586,2 кв. м; II поверх приміщення V площею 10326,6 кв. м, VI площею 474,3 кв. м, VII площею 16,4 кв. м, VIII площею 37,9 кв. м, IX площею 34,7 кв. м, X площею 30,1 кв. м, XI площею 5,0 кв. м, XII площею 31,2 кв. м, XIII площею 38,7 кв. м, загальною площею по II поверху 10994,9 кв. м, включаючи позбавлення права на відчуження, розпорядження, та заборонити будь-які реєстраційні дії з вказаним майном».

Суддя Данилюк Т.М. вказала, що нею як слідчим суддею здійснювався судовий розгляд цього клопотання виключно в межах заявленого клопотання та, як вбачається з резолютивної частини ухвали від 22 вересня 2017 року, клопотання заступника начальника слідчого відділу Вільногірського ВП Жовтоводського ВП ГУ НП в Дніпропетровській області Пяткіна Є.Ю. у кримінальному провадженні № НОМЕР_1, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань ДАТА_1, за ознаками кримінальних правопорушень – злочинів, передбачених частиною першою статті 189 та частиною першою статті 357 Кримінального кодексу України, про арешт майна було задоволено повністю та в мотивувальній частині викладено мотиви такого задоволення, однак помилково не зазначено «включаючи позбавлення права на відчуження, розпорядження та заборонити будь-які реєстраційні дії з вказаним майном».

Суддя Данилюк Т.М. вважає, що допущена нею помилка є технічною, такою, що не змінює зміст судового рішення, а лише усуває неточності, які впливають на можливість реалізації судового рішення. Арешт майна є заходом забезпечення кримінального провадження, відповідно до частини першої статті 170 Кримінального процесуального кодексу України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого.

У засіданні Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя 9 грудня 2019 року суддя Вільногірського міського суду Дніпропетровської області Данилюк Т.М. підтримала повністю надані нею письмові пояснення.

Кваліфікуючи дії судді Вільногірського міського суду Дніпропетровської області Данилюк Т.М., Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя звертає увагу на таке.

Згідно із частиною третьою статті 26 Кримінального процесуального кодексу України слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень.

Відповідно до вимог частини першої статті 170 Кримінального процесуального кодексу України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Суть вказаного заходу забезпечення кримінального провадження полягає у тимчасовому примусовому позбавленні можливості відчужувати, розпоряджатись та використовувати певне майно. Як правило, арешт майна полягає у забороні його відчужувати та розпоряджатись, при цьому право користування залишається.

У свою чергу, позбавлення права на відчуження, розпорядження та користування майном є складовою частиною поняття арешту майна згідно із частиною першою статті 170 Кримінального процесуального кодексу України, а заборона будь-яких реєстраційних дій з майном є формою обмеження в користуванні.

Відповідно до частини першої статті 379 Кримінального процесуального кодексу України суд має право за власною ініціативою або за заявою учасника кримінального провадження чи іншої заінтересованої особи виправити допущені в судовому рішенні цього суду описки, очевидні арифметичні помилки незалежно від того, набрало судове рішення законної сили чи ні.

На думку Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, з наведеного вбачається, що дії судді Вільногірського міського суду Дніпропетровської області Данилюк Т.М. не були направлені на зміну прийнятого нею рішення і, відповідно, на вихід за межі власних повноважень, порушення обов’язків судді та прийняття ухвали про виправлення описки з грубим порушенням вимог процесуального законодавства, а її метою було викласти текст ухвали Вільногірського міського суду Дніпропетровської області Данилюк Т.М. від 22 вересня 2017 року саме в тій редакції, в якій вона була постановлена.

У Висновках № 3 (2002) та № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи зазначено, що є неприйнятною можливість притягнення судді до відповідальності за здійснення своїх обов’язків, крім випадку умисного правопорушення при здійсненні судових функцій. Консультативна ради європейських суддів підкреслює, що зміст конкретних судових рішень контролюється головним чином за допомогою процедур апеляції або перегляду рішень у національних судах та за допомогою права на звернення до Європейського суду з прав людини.

У пункті 25 Київських рекомендацій ОБСЄ щодо незалежності судової системи в країнах Східної Європи, Південного Кавказу та Центральної Азії (від 23—25 червня 2010 року) зазначено, що процедура притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності повинна стосуватися підтверджених випадків порушення правил професійної поведінки, які є значними, неприпустимими та, окрім цього, ганьблять репутацію суддівства.

Дослідивши зібрані під час перевірки матеріали об’єднаної дисциплінарної справи, відкритої стосовно судді Вільногірського міського суду Дніпропетровської області Данилюк Т.М., Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку про відсутність складу дисциплінарних проступків, передбачених підпунктами «а», «б» пункту 1, пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а отже, відсутні підстави для притягнення її до дисциплінарної відповідальності.

За результатами розгляду дисциплінарної справи Дисциплінарна палата ухвалює рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді або про відмову у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді (частина друга статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»).

Відповідно до частини шостої статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», якщо Дисциплінарною палатою ухвалено рішення про відмову у притягненні судді до дисциплінарної відповідальності, дисциплінарне провадження підлягає припиненню.

З огляду на викладене Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку про наявність підстав для відмови у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді Вільногірського міського суду Дніпропетровської області Данилюк Т.М. та припинення дисциплінарного провадження.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя

 

вирішила:

 

відмовити у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді Вільногірського міського суду Дніпропетровської області Данилюк Тетяни Миколаївни.

Дисциплінарне провадження стосовно судді Вільногірського міського суду Дніпропетровської області Данилюк Тетяни Миколаївни припинити.

Рішення може бути оскаржене суддею до Вищої ради правосуддя в порядку та строки, що визначені статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

 

 

Головуючий на засіданні

Другої Дисциплінарної палати

Вищої ради правосуддя                                                                     М.П. Худик

 

Члени Другої Дисциплінарної

палати Вищої ради правосуддя                                                       І.А. Артеменко

 

                                                                                                                В.К. Грищук