Акт ВРП

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Котелевець А.В., членів Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя – Бокової Ю.В., Бондаренко Т.З., Махінчука В.М., Мороза М.В., Сав’юка М.І., заслухавши дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя – доповідача Ковальчук А.В., розглянувши дисциплінарну справу, відкриту за дисциплінарною скаргою Дорофеєва Віктора Сергійовича, стосовно судді Києво-Святошинського районного суду Київської області Пінкевич Наталії Сергіївни,

встановила:

до Вищої ради правосуддя 4 серпня 2025 року (вх. № Д-4060/0/7-25) надійшла дисциплінарна скарга Дорофеєва В.С. стосовно судді Києво-Святошинського районного суду Київської області Пінкевич Н.С. під час розгляду цивільної справи (справа № 369/12196/24).

Пінкевич Наталія Сергіївна Указом Президента України від 25 липня 2008 року № 674/2008 призначена на посаду судді Києво-Святошинського районного суду Київської області строком на п’ять років, Постановою Верховної Ради України від 6 червня 2013 року № 326-VII «Про обрання суддів» обрана на посаду судді Києво-Святошинського районного суду Київської області безстроково.

Стислий зміст дисциплінарної скарги Дорофеєва В.С. Підстави відкриття дисциплінарної справи

У дисциплінарній скарзі Дорофеєв В.С. зазначив, що 6 травня 2025 року суддя Києво-Святошинського районного суду Київської області Пінкевич Н.С. ухвалила рішення у справі № 369/12196/24.

Скаржник зауважив, що того дня суддя йому пояснила, що «повний текст судового рішення буде виготовлений в червні - липні 2025 року, про що скаржника буде повідомлено за допомогою смс-повідомлення або ж телефонограмою».

Однак станом на 4 серпня 2025 року відсутній вмотивований або короткий текст судового рішення від 6 травня 2025 року у справі № 369/12196/24.

Крім того, скаржник вбачає склад дисциплінарного проступку в наданих суддею на першому засіданні поясненнях, зокрема що позов може бути залишено без розгляду, оскільки з Російською Федерацією не має дипломатичних відносин, у зв’язку із чим немає можливості надіслати копію позову відповідачам, залучити відповідачів у справі тощо.

Зазначив, що в тексті позову із цього питання є посилання на відповідну постанову Верховного Суду.

Скаржник стверджував, що в нього склалося враження нібито суддя Пінкевич Н.С. не хоче розглядати позов проти Російської Федерації.

З огляду на наведені обставини у дисциплінарній скарзі висловлено прохання притягнути суддю Пінкевич Н.С. до дисциплінарної відповідальності з підстав, передбачених пунктом 2 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя ухвалою від 24 листопада 2025 року № 2522/1дп/15-25 стосовно судді Києво-Святошинського районного суду Київської області Пінкевич Н.С. відкрила дисциплінарну справу за ознаками наявності в її діях дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 2 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (зволікання з виготовленням вмотивованого судового рішення).

Рух дисциплінарної справи

9 квітня 2026 року до Вищої ради правосуддя за результатами підготовки дисциплінарної справи до розгляду надійшов висновок дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя - доповідача Ковальчук А.В. (вх. № 1899/0/24-26).

Про засідання Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, призначене на 27 квітня 2026 року, суддю Києво-Святошинського районного суду Київської області Пінкевич Н.С. та скаржника Дорофеєва В.С. повідомлено своєчасно й у належний спосіб, шляхом надіслання їм письмових повідомлень засобами електронного зв’язку та розміщення відповідної інформації на офіційному вебсайті Вищої ради правосуддя.

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вжила всіх можливих заходів із метою забезпечення процесуальних гарантій і права судді Пінкевич Н.С. ефективно формувати позицію свого захисту. Зокрема, копію ухвали про відкриття дисциплінарної справи надіслано на адресу суду, у якому працює суддя, та оприлюднено на офіційному вебсайті Вищої ради правосуддя.

У засідання Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя 27 квітня 2026 року скаржник не прибув, однак надіслав звернення, у якому зазначив, що висновок дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя – доповідача спростовується викладеними в його дисциплінарній скарзі доводами, а пояснення судді не відповідають фактичним обставинам справи.

Згідно із частиною п’ятою статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» неявка скаржника не перешкоджає розгляду дисциплінарної справи.

Суддя Пінкевич Н.С. у засідання Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя 27 квітня 2026 року не прибула, надіслала клопотання про розгляд дисциплінарної справи за її відсутності.

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, заслухавши дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя – доповідача Ковальчук А.В., яка запропонувала відмовити у притягненні судді Києво-Святошинського районного суду Київської області Пінкевич Н.С. до дисциплінарної відповідальності та припинити дисциплінарне провадження, оскільки не встановила чітких і переконливих доказів наявності в діях судді Пінкевич Н.С. складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 2 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», дослідивши матеріали дисциплінарної справи, врахувавши письмові пояснення судді Пінкевич Н.С., дійшла таких висновків.

Фактичні обставини, установлені під час розгляду дисциплінарної справи

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила, що 17 липня 2024 року до Києво-Святошинського районного суду Київської області надійшла позовна заява ОСОБА1 до Міністерства юстиції Російської Федерації про стягнення майнової та моральної шкоди, завданої позивачу внаслідок збройної агресії (справа № 369/12196/24).

Протоколом автоматизованого розподілу справ між суддями від 19 липня 2024 року визначено склад суду під головуванням судді Пінкевич Н.С.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 липня 2024 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 13 листопада 2024 року.

Сторонам у справі надано право для надіслання заперечень на позовну заяву та інших доказів на обґрунтування своєї позиції в установлені строки з дня отримання відповідних процесуальних документів (відзив на позовну заяву, відповідь на відзив), здійснено оголошення про виклик Міністерства юстиції Російської Федерації.

13 листопада 2024 року у зв’язку з неявкою всіх осіб, які беруть участь у судовому засіданні, розгляд справи відкладено на 26 лютого 2025 року. Здійснено оголошення про виклик Міністерства юстиції Російської Федерації.

26 лютого 2025 року суд ухвалою закрив підготовче провадження у справі № 369/12196/24, призначив до розгляду справу в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні на 6 травня 2025 року, установив загальний порядок дослідження доказів у справі. Здійснено оголошення про виклик Міністерства юстиції Російської Федерації.

6 травня 2025 року суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення.

На день відкриття дисциплінарної справи повний текст судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень був відсутній.

Пояснення судді Пінкевич Н.С., надані після відкриття дисциплінарної справи

Суддя Пінкевич Н.С. у поясненнях зазначила, що в суді діє автоматизована система документообігу, тому справи передають на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

17 липня 2024 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА1 до Міністерства юстиції Російської Федерації про стягнення майнової та моральної шкоди, завданої позивачу внаслідок збройної агресії.

Суддя Києво-Святошинського районного суду Київської області ухвалою від 24 липня 2024 року відкрила провадження у справі, якою постановлено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження. Підготовче судове засідання призначено на 13 листопада 2024 року.

13 листопада 2024 року підготовче судове засідання відкладено на 26 лютого 2025 року у зв’язку з неявкою сторін.

Суддя зауважила, що 24 жовтня 2024 року надійшла заява позивача про ознайомлення з матеріалами справи, але він ознайомився зі справою лише 26 листопада 2024 року.

26 лютого 2025 року проведено підготовче судове засідання за участі позивача. Києво-Святошинський районний суд Київської області ухвалою від 26 лютого 2025 року підготовче судове засідання закрив та призначив розгляд справи на 6 травня 2025 року.

У судовому засіданні 6 травня 2025 року розпочато розгляд справи по суті, заслухано пояснення позивача щодо заявлених позовних вимог, досліджено подані ним докази та оголошено перерву до 23 вересня 2025 року для повторного виклику відповідача.

23 вересня 2025 року в судове засідання сторони не з’явилися, справу знято з розгляду у зв’язку із зайнятістю судді в іншому судовому засіданні.

Києво-Святошинський районний суд Київської області рішенням від 21 листопада 2025 року позов задовольнив частково, стягнув з Російської Федерації на користь ОСОБА1 моральну шкоду в розмірі 100 000 гривень.

Суддя Пінкевич Н.С. пояснила, що дата ухвалення рішення відрізняться від дати останнього судового засідання. Однак відповідно до частини п’ятої статті 268 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного тексту судового рішення.

Крім того, суддя Пінкевич Н.С. зауважила, що згідно з постановою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 30 вересня 2022 року у справі № 761/38266/14, якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складання повного тексту судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи i в яке не з’явилися всі учасники такої справи. Водночас, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи i в яке не з’явилися всі учасники такої справи.

Твердження, що внаслідок несвоєчасного розгляду справи було порушено права позивача, суддя Пінкевич Н.С. вважає необґрунтованими. Під час вирішення справ такої категорії подані позивачами докази потребують детального дослідження та вивчення, визначення розміру шкоди, оскільки судові рішення у справах цієї категорії, після набрання ними законної сили та визначення процедури ïx виконання підлягатимуть виконанню іноземними судами. Toму кожен аргумент позивачів має бути обґрунтованим, а не містити лише посилання на загальновідомі обставини та факти.

Щодо строків розгляду справи та ухвалення рішення суддя Пінкевич Н.С. зазначила таке.

Строки розгляду справи зумовлені, зокрема, надмірним навантаженням, яке було й під час надходження позову, й під час розгляду справи.

У 2024 році у Києво-Святошинському районному суді Київської області розгляд цивільних справ здійснювали судді, які одночасно були слідчими суддями.

Пінкевич Н.С. просила врахувати, що у 2024 poці до її провадження надійшло понад 3900 справ (цивільні, кримінальні, адміністративні), перебувало у провадженні – 5057 справ, з них за 2024 рік розглянуто 3553 справи, залишок - 1504 справи.

У 2025 році до її провадження надійшло понад 3311 справ (цивільні, кримінальні, адміністративні), перебувало у провадженні – 4853 справи, з них за 2025 рік розглянуто 2876 справ, залишок - 1977 справ.

У період із 1 січня 2025 року до 31 грудня 2025 року суддя ухвалила 5521 судове рішення, що підтверджується даними з Єдиного державного реєстру судових рішень.

Крім того, у 2024 році (з вересня) в Києво-Святошинському районному суді Київської області відбувся перерозподіл справ судді Волчка А.Я. (звільнений у відставку), судді Дубас Т.В. (у зв’язку з мобілізацією), а з вересня 2025 року – судді Скрипник О.І. (звільнена у відставку).

Щодня призначаються засідання щодо розгляду понад 25 цивільних справ. Водночас, оскільки суддя Пінкевич Н.С. є слідчим суддею, розгляд клопотань слідчих, скарг на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування призначаються у коротші порівняно з цивільними справами строки, що є додатковим навантаженням до призначених до розгляду цивільних справ. Тому у зв’язку з великою кількістю справ, ухвалених рішень рішення та ухвали у справах надсилалися до Єдиного державного реєстру судових рішень з порушенням строків. Водночас таке порушення не вплинуло на право учасників отримати ухвали, рішення засобами поштового зв’язку, під час звернення до суду особисто, на можливість подати апеляційну скаргу. Але на день надання суддею пояснень, позивач не отримав повного тексту судового рішення, яке надіслано йому засобами поштового зв’язку.

Суддя Пінкевич Н.С. зазначила, що під час вирішення будь-яких процесуальних питань вона першочергово керується не лише думкою позивача, а й дотримується принципу рівності прав інших учасників провадження, норм ЦПК України.

Висновки Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя

Частиною першою статті 2 ЦПК України встановлено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до частин першої, другої, шостої, восьмої статті 259 ЦПК України суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу. У виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження − не більш як п’ять днів з дня закінчення розгляду справи. Складання повного тексту ухвали, залежно від складності справи, може бути відкладено на строк не більш як п’ять днів з дня оголошення вступної та резолютивної частин ухвали. Судове рішення, що містить вступну та резолютивну частини, має бути підписане всім складом суду і приєднане до справи. Усі судові рішення викладаються письмово у паперовій та електронній формах. Судові рішення викладаються в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, шляхом заповнення відповідних форм процесуальних документів, у порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів), та оприлюднюються в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). На судове рішення, викладене в електронній формі, накладається кваліфікований електронний підпис судді (у разі колегіального розгляду − кваліфіковані електронні підписи всіх суддів, що входять до складу колегії).

На етапі попередньої перевірки дисциплінарної скарги було встановлено, що у справі № 369/12196/24 підготовче засідання було призначено на 13 листопада 2024 року.

13 листопада 2024 року у зв’язку з неявкою всіх осіб, які беруть участь у справі, справу відкладено на 26 лютого 2025 року. Здійснено оголошення про виклик Міністерства юстиції Російської Федерації.

26 лютого 2025 року ухвалою суду закрито підготовче провадження у справі № 369/12196/24, призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні на 6 травня 2025 року, встановлено загальний порядок дослідження доказів у справі, здійснено оголошення про виклик Міністерства юстиції Російської Федерації.

6 травня 2025 року суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення.

Зокрема, інформацію про перехід 6 травня 2025 року Києво-Святошинського районного суду Київської області до стадії ухвалення судового рішення у справі № 369/12196/24, яке буде виготовлено найближчим часом, надав в. о. керівника апарату Києво-Святошинського районного суду Київської області В. Дяченко на запит дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя – доповідача Ковальчук А.В.

У письмових поясненнях суддя Пінкевич Н.С. також зазначила і на підтвердження своїх доводів надала копію протоколу судового засідання (справа № 369/12196/24) від 6 травня 2025 року, у якому зафіксовано, що під час цього судового засідання розпочато розгляд справи по суті, заслухано пояснення позивача щодо заявлених позовних вимог, досліджено подані ним докази та оголошено перерву до 23 вересня 2025 року для повторного виклику відповідача.

Секретар судового засідання Осіпова В.І. в цьому протоколі в розділі «Інші відомості» зазначила: «Суд оголошує перерву для повторного виклику відповідача та в подальшому перейде на стадію ухвалення судового рішення» (головуючий суддя Пінкевич Н.С., мітка часу 12:08:05).

Отже, надані суддею Пінкевич Н.С. відомості з матеріалів цивільної справи № 369/12196/24 спростовують твердження скаржника Дорофеєва В.С., що суд перейшов 6 травня 2025 року до стадії ухвалення судового рішення.

23 вересня 2025 року в судове засідання сторони не з’явилися, справу знято з розгляду у зв’язку із зайнятістю головуючого судді в іншому судовому процесі, судове засідання відкладено на 21 листопада 2025 року.

Зазначене підтверджене довідкою про відкладення розгляду справи, яку склала секретар судового засідання та яку суддя Пінкевич Н.С. долучила до письмових пояснень.

Києво-Святошинський районний суд Київської області заочним рішенням від 21 листопада 2025 року у справі № 369/12196/24 позов задовольнив частково.

Резолютивна частина судового рішення містить інформацію про виготовлення повного тексту рішення 21 листопада 2025 року.

Під час підготовки дисциплінарної справи до розгляду встановлено, що рішення у справі суд ухвалив 21 листопада 2025 року, а отже, з урахуванням вимог статті 259 ЦПК України його повний текст мав бути виготовлений не пізніше 1 грудня 2025 року.

Відповідно до положень статті 268 ЦПК України визначальною для встановлення дати судового рішення є дата його проголошення судом, а у випадку розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи – дата складення повного тексту рішення, що має істотне значення для оцінки дотримання суддею вимог процесуального закону щодо оформлення та датування судового рішення.

Суддя Пінкевич Н.С. у письмових поясненнях зазначила, що судове рішення було ухвалено за відсутності учасників справи, тому датою його ухвалення є дата складення повного тексту судового рішення.

Встановлені під час підготовки дисциплінарної справи обставини, вказують, що заочне рішення у справі суд ухвалив 21 листопада 2025 року за відсутності учасників справи. Відповідно до вимог статті 268 ЦПК України у випадку розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи датою ухвалення судового рішення є дата складення повного тексту судового рішення.

Резолютивна частина заочного рішення містить відомості про виготовлення повного тексту рішення 21 листопада 2025 року, що узгоджується з поясненнями судді про ухвалення рішення за відсутності учасників справи та визначення датою його ухвалення саме дату складення повного тексту рішення.

Водночас згідно з положеннями статті 259 ЦПК України повний текст судового рішення у разі проголошення лише вступної та резолютивної частин має бути виготовлений не пізніше десяти днів з дня проголошення рішення. Однак у цьому випадку повний текст рішення було складено в день його ухвалення, тобто 21 листопада 2025 року, що свідчить про дотримання суддею встановлених процесуальним законом строків.

Таким чином, наведені обставини у своїй сукупності дають підстави для висновку, що повний текст судового рішення в цій справі суддя склала своєчасно, у межах строків, визначених вимогами цивільного процесуального законодавства, а отже, відсутні підстави вважати, що вона допустила порушення процесуальних строків виготовлення судового рішення.

Крім того, під час оцінки дій судді Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя враховує, що розгляд справ зазначеної чутливої категорії (у яких відповідачем виступає держава-агресор в особі Міністерства юстиції Російської Федерації, а предметом позову є стягнення майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок збройної агресії) об’єктивно потребує від судді дотримання стандартів належної процесуальної поведінки, зокрема щодо повноти та всебічності дослідження доказів, критичної оцінки доводів сторін та обґрунтованого визначення розміру заявленої шкоди.

З огляду на можливість подальшого виконання таких судових рішень у судах іноземних держав на суддю покладається обов’язок забезпечити такий рівень умотивованості судового рішення, який свідчив би про належну перевірку кожного доводу позивача та підтвердження його належними і допустимими доказами. За таких умов посилання виключно на загальновідомі обставини та факти без належної доказової конкретизації не може вважатися достатнім із погляду стандартів належного здійснення правосуддя.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (частина п’ята статті 263 ЦПК України).

Верховний Суд у постанові від 16 грудня 2021 року у справі № 11-164сап21 наголосив, що не існує сумнівів чи заперечень відносно того, що всі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованими; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов’язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов’язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Ураховуючи, що рішення суду, ухвалене іменем України, є найважливішим актом правосуддя, до його складання слід підходити з винятковою відповідальністю, зокрема за наявності усіх належних, достатніх доказів у матеріалах справи, розуміння підстав його ухвалення, суддя зобов’язаний ретельно дослідити ці матеріали та сформулювати / викласти відповідні мотиви його ухвалення з урахуванням відповідних вимог процесуального закону.

Європейський суд з прав людини в контексті оцінки тривалості судового провадження зауважував, що за наявності відповідних доказів у справі, розуміння основних підстав для ухвалення рішення судді, відповідальному за складання рішення, залишається лише розширити ці підстави після ретельного вивчення об’ємної справи і сформулювати їх у письмовій формі (рішення у справі «Б. проти Австрії», § 50). Написання рішення суду може вимагати значних зусиль від судді, проте не із значною затримкою після його проголошення (§ 52 цього самого рішення).

Оцінюючи твердження судді Києво-Святошинського районного суду Київської області Пінкевич Н.С. про те, що об’єктивна потреба в додатковому часі для виготовлення вмотивованого судового рішення зумовлена необхідністю виконання вимог частини п’ятої статті 263 ЦПК України, за змістом якої обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підстави своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя зауважує це.

Складність судової справи може оцінюватися через призму різних чинників, таких як: складність фактів / правового питання, які необхідно дослідити та вирішити; складність процедурних питань, які виникають під час розгляду справи. Складність вирішення правових питань може бути пов’язана з кількістю та характером висунутих особі звинувачень, необхідністю залучення спеціалістів / експертів для вирішення комплексних досліджень, необхідністю фіксації подій та перевірки різних версій подій, давністю фактичних обставин справи, кількістю доказів, які потрібно було дослідити, питанням визначення юрисдикції спору, наявністю прогалин і колізій у матеріальному та процесуальному праві. Складність вирішення процедурних питань може бути пов’язана з кількістю учасників провадження, кількістю свідків, яких мають допитати, кількістю заяв / клопотань, які подали учасники судового процесу, кількістю позовних вимог та, відповідно, зустрічних вимог, необхідністю надання судових доручень тощо.

Повний текст заочного рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 листопада 2025 року, який суддя Пінкевич Н.С. виклала на 8 аркушах (копію судового рішення суддя долучила до письмових пояснень), містить покликання на норми права, які суд застосував, оцінку доказів, долучених до матеріалів справи, обставин, які суд встановив, що не може свідчити про його невмотивованість чи необґрунтованість.

А отже, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя доходить висновку, що складність справи, необхідність деталізації викладу обставин, установлених судом, відповідних мотивів на обґрунтування часткового задоволення позовних вимог у їх окремій частині могли вимагати додаткового строку для розгляду справи, ухвалення та виготовлення суддею Києво-Святошинського районного суду Київської області Пінкевич Н.С. повного тексту судового рішення, а пояснення судді Пінкевич Н.С., з покликанням на необхідність дотримання вимог щодо вмотивованості судового рішення, є логічними, внутрішньо узгодженими й такими, що відповідають стандартам належної процесуальної поведінки судді, оскільки забезпечення повноти викладення встановлених обставин справи та мотивів ухваленого рішення є складником гарантій справедливого судового розгляду і не може розцінюватися як прояв недбалості чи безпідставного зволікання з виготовленням повного тексту судового рішення.

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя також установила, що ухвалення судового рішення, яке відбулося поза межами процесуальних строків, у визначених законодавством для розгляду цивільних справ за правилами загального позовного провадження, у цій справі зумовлено значним навантаженням (зокрема пов’язане з визначенням Пінкевич Н.С. слідчим суддею).

За результатами детального опрацювання Інтерактивної мапи судів України про показники часу, необхідного для розгляду справ і матеріалів, які надійшли до місцевих та апеляційних судів, та орієнтовною нормативною чисельністю суддів, під час підготовки дисциплінарної підготовки до розгляду Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила, що таке навантаження є понаднормовим і може створювати перешкоди в організації здійснення правосуддя, оскільки наведені показники фактично свідчать, що судді Києво-Святошинського районного суду Київської області розглядають справи, які перебувають у їхньому провадженні, на постійній основі у понаднормовому форматі.

Листом від 4 вересня 2025 року в. о. керівника апарату Києво-Святошинського районного суду Київської області В. Дяченко надав Вищій раді правосуддя інформацію про основні показники здійснення судочинства суддею Пінкевич Н.С., а також показники навантаження судді.

Зокрема, у період із 19 липня 2024 року до 27 серпня 2025 року у провадженні судді Пінкевич Н.С. перебувало 4906 судових справ і матеріалів, надійшло – 3362, розглянуто – 3433, нерозглянутих справ - 1473.

Середній «% справ», які перебували у провадженні судді в цей період, – 408 %, що значно перевищує показники інших суддів (наприклад середній «% справ», які перебували в провадженні інших суддів, – 307 % та 330 %).

Суддя Пінкевич Н.С. має спеціалізацію з розгляду цивільних, адміністративних справ і клопотань слідчих органів.

За інформацією Ради суддів України, розміщеною на офіційному вебсайті, орієнтовна нормативна чисельність суддів Києво-Святошинського районного суду Київської області, за даними звітності за 2025 рік, - 56 (https://rsu.gov.ua/mzs-2025_4-maps).

Водночас відповідно до наказів Державної судової адміністрації України та рішення Вищої ради правосуддя чисельність суддів у Києво-Святошинському районному суді Київської області – 16; чисельність суддів із повноваженнями станом на 31 грудня 2025 року – 13.

Наведені статистичні показники свідчать про надмірне навантаження судді Пінкевич Н.С., що об’єктивно впливає на належне виконання суддею покладених на неї обов’язків, а отже, має бути взято до уваги як таке, що виключає дисциплінарну відповідальність судді.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження з підстав безпідставного зволікання з виготовленням вмотивованого судового рішення.

Оцінивши в сукупності отримані під час підготовки дисциплінарної справи до розгляду докази, які є чіткими та переконливими, пояснення судді Пінкевич Н.С., Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя установила, що суб’єктивні та об’єктивні фактори, на які суддя покликається у своїх поясненнях, спростовують доводи скаржника щодо зволікання з виготовленням вмотивованого судового рішення, оскільки, як встановлено, 6 травня 2025 року суд не переходив до стадії ухвалення судового рішення, у судовому засіданні було оголошено перерву, у подальшому розгляд справи відкладався і лише після цього суд розглянув справу по суті.

Не встановлено також, що зазначену поведінку суддя допустила умисно або через недбале ставлення до службових обов’язків.

Відповідно до довідки, наявної в матеріалах справи, повний текст заочного рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 листопада 2025 року суддя Пінкевич Н.С. фактично виготовила в день останнього судового засідання у справі.

Оцінивши встановлені під час підготовки дисциплінарної справи до розгляду обставини та дії судді Пінкевич Н.С., Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя установила, що наявні в матеріалах дисциплінарної справи відомості не підтверджують факту недбалого ставлення судді до виконання службових обов’язків чи неефективного використання наданих їй законом повноважень.

Установлені під час дисциплінарного провадження обставини свідчать, що строки виготовлення вмотивованого судового рішення були зумовлені об’єктивними чинниками, зокрема складністю судової справи, необхідністю належної деталізації встановлених судом фактичних обставин і мотивів ухваленого рішення, а також загальним рівнем суддівського навантаження.

Сам по собі факт перевищення окремих процесуальних строків, за відсутності встановлення вини судді у формі недбалості чи умислу, не може свідчити про наявність дисциплінарного проступку.

Крім того, не встановлено, що зазначені обставини призвели до істотного порушення прав учасників судового процесу або фактично унеможливили реалізацію ними наданих їм процесуальних прав. Дані про настання негативних процесуальних наслідків чи заподіяння шкоди авторитету правосуддя у матеріалах дисциплінарної справи відсутні.

За таких обставин підстави для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності відсутні.

Ураховуючи встановлені за результатами розгляду дисциплінарної справи обставини, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя не встановила в діях судді Пінкевич Н.С. ознак безпідставного зволікання з виготовленням вмотивованого судового рішення чи інших істотних порушень норм процесуального права під час здійснення правосуддя, які в сукупності утворювали би склад дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 2 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (зволікання з виготовленням вмотивованого судового рішення), а тому не вбачає підстав для притягнення її до дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до частин другої, шостої статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» за результатами розгляду дисциплінарної справи Дисциплінарна палата ухвалює рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді або про відмову у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді. Якщо Дисциплінарною палатою ухвалено рішення про відмову у притягненні судді до дисциплінарної відповідальності, дисциплінарне провадження припиняється.

На підставі викладеного, керуючись статтями 106, 108 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтями 49, 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя

вирішила:

відмовити у притягненні судді Києво-Святошинського районного суду Київської області Пінкевич Наталії Сергіївни до дисциплінарної відповідальності та припинити дисциплінарне провадження.

Рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя може бути оскаржене до Вищої ради правосуддя в порядку і строки, встановлені статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

Головуючий на засіданні

Першої Дисциплінарної палати

Вищої ради правосуддя

Члени Першої Дисциплінарної

палати Вищої ради правосуддя