Акт ВРП

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Маселка Р.А., членів Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Бурлакова С.Ю., Мельника О.П., Спірідонової Т.В., розглянувши висновок дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя – доповідача Ільницького О.В. за результатами попередньої перевірки дисциплінарних скарг Соловйова Олексія Вікторовича, Полубінського Віктора Ростиславовича, Безугленка Анатолія Івановича, Носенка Миколи Григоровича, Дорош Ольги Степанівни, Крицької Дарії Миколаївни, Бучми Тамари Яківни, Циганенко Олени Андріївни, стосовно суддів Шевченківського районного суду міста Києва Литвин Оксани Анатоліївни, Слободянюка Павла Леонідовича, Циктіча Віталія Михайловича,

встановила:

до Вищої ради правосуддя надійшли дисциплінарні скарги 24 травня 2023 року (вхідний № С-1851/0/7-23) Соловйова О.В., 25 травня 2023 року (вхідний № П-1856/0/7-23) Полубінського В.Р., 30 травня 2023 року (вхідний № Б-1893/0/7-23) Безугленка А.І., 31 травня 2023 року (вхідний № Н-1928/0/7-23) Носенка М.Г., 1 червня 2023 року (вхідний № Д-1943/0/7-23) Дорош О.С., 5 червня 2023 року (вхідний № К-1982/0/7-23) Крицької Д.М., 6 червня 2023 року (вхідний № Б-1994/0/7-23) Бучми Т.Я., 12 червня 2023 року (вхідний № Ц-2073/0/7-23) Циганенко О.А. стосовно суддів Шевченківського районного суду міста Києва Литвин О.А., Слободянюка П.Л., Циктіча В.М.

І. Стислий зміст дисциплінарних скарг

1. У дисциплінарних скаргах, які є аналогічними за своїм змістом, скаржники зазначають, що у 2012 році у справі по обвинуваченню ОСОБА1 у вчиненні злочину передбаченого частиною четвертою статті 190 Кримінального кодексу України (далі – КК України) був ухвалений вирок, за яким обвинуваченому призначено покарання у виді дев’яти років позбавлення волі з конфіскацією майна; одночасно були задоволені цивільні позови на загальну суму 15 107 983,51 грн, спричинену шахрайськими діями із інвестицією у придбання житлової забудови.

Після того, як ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 23 квітня 2013 року було скасовано вирок суду першої інстанції, а справу повернуто прокурору на додаткове розслідування і повторно передано для нового розгляду обвинувального акта, справа впродовж десяти років розглядалась Шевченківським районним судом міста Києва та в результаті 24 квітня 2023 року колегією суддів цього суду у складі головуючої судді Голуб О.А., суддів Слободянюка П.Л., Циктіча В.М. обвинувачений ОСОБА1 був звільнений від кримінальної відповідальності у зв’язку з закінченням строків давності, а цивільні позови потерпілих були залишені без розгляду.

Хід розгляду справи з численними змінами колегій, відкладенням засідань і не проведення їх у визначений час, зміною захисників, ігнорування обов’язку щодо належного виклику потерпілих свідчать про безпідставне затягування або невжиття суддями заходів щодо розгляду справи.

З ухвалою потерпілі змогли ознайомитися лише 8 травня 2023 року, після закінчення строку на її оскарження, що перешкодило їм звернутися про перегляд та свідчило про змову головуючої судді зі стороною захисту на уникнення обвинуваченим будь-якої відповідальності.

2. У зв’язку з викладеним, Соловйов О.В., Полубінський В.Р., Безугленко А.І., Носенко М.Г., Дорош О.С., Крицька Д.М., Бучма Т.Я., Циганенко О.А. просять притягнути суддів Шевченківського районного суду міста Києва Голуб О.А., Слободянюка П.Л., Циктіча В.М. до дисциплінарної відповідальності, оскільки вважають, що у їх діях наявні ознаки дисциплінарних проступків, передбачених пунктом 2 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

ІІ. Процедура розгляду дисциплінарної скарги

3. Законами України від 9 серпня 2023 року № 3304-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо негайного відновлення розгляду справ стосовно дисциплінарної відповідальності суддів» (набрав чинності 17 вересня 2023 року) та від 06 вересня 2023 року № 3378-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо зміни статусу та порядку формування служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя» (набрав чинності 19 жовтня 2023 року) внесено зміни до глави 4 «Дисциплінарне провадження» розділу II «Особлива частина» Закону України «Про Вищу раду правосуддя» у частині строків та порядку здійснення дисциплінарного провадження.

Зокрема, запроваджено інститут дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя, до повноважень яких віднесено здійснення попередньої перевірки дисциплінарних скарг та підготовки дисциплінарних справ до розгляду Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя.

4. Пунктом 23⁶ Розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» установлено, що днем початку роботи служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя є день опублікування Вищою радою правосуддя повідомлення про початок роботи служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя у газеті «Голос України».

Рішенням Вищої ради правосуддя від 10 грудня 2024 року № 3582/0/15-24 днем початку роботи служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя визначено 23 грудня 2024 року. Відповідне оголошення розміщено в газеті «Голос України» від 21 грудня 2024 року № 194 (246).

5. Пунктом 23⁸ розділу III «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Вищу раду правосуддя» установлено, що дисциплінарні провадження, у яких на день початку роботи служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя Дисциплінарною палатою не ухвалено рішення про відкриття дисциплінарної справи, з дня початку роботи служби дисциплінарних інспекторів передаються дисциплінарним інспекторам Вищої ради правосуддя, визначеним автоматизованою системою розподілу справ.
6. На підставі протоколу автоматизованого розподілу справи між дисциплінарними інспекторами Вищої ради правосуддя 1 січня 2025 року вказані скарги, об’єднані згідно із порядком автоматизованого розподілу справ і матеріалів Вищої ради правосуддя, передані дисциплінарному інспектору Вищої ради правосуддя Ільницькому О.В. для проведення попередньої перевірки.
7. Згідно з пунктами 1, 4 частини першої статті 43 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» дисциплінарний інспектор Вищої ради правосуддя, визначений автоматизованою системою розподілу справ для попередньої перевірки відповідної дисциплінарної скарги (дисциплінарний інспектор Вищої ради правосуддя – доповідач) вивчає дисциплінарну скаргу і перевіряє її відповідність вимогам закону, за відсутності підстав для залишення без розгляду та повернення дисциплінарної скарги – протягом тридцяти днів з дня отримання такої скарги готує матеріали з пропозицією про відкриття або про відмову у відкритті дисциплінарної справи.
8. До Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя 30 березня 2026 року (вхідний № 1693/0/24-26) надійшов висновок дисциплінарного інспектора Ільницького О.В. за результатами попередньої перевірки дисциплінарних скарг Соловйова О.В., Полубінського В.Р., Безугленка А.І., Носенка М.Г., Дорош О.С., Крицької Д.М., Бучми Т.Я., Циганенко О.А. разом із скаргою та матеріалами, що зібрані під час попередньої перевірки, з пропозицією відкрити дисциплінарну справу стосовно суддів Шевченківського районного суду міста Києва Литвин О.А., Слободянюка П.Л., Циктіча В.М.

ІІІ. Обставини, встановлені за результатом розгляду висновку дисциплінарного інспектора та долучених до нього матеріалів

Відомості про суддів

9. Голуб Оксана Анатоліївна Постановою Верховної Ради України від 8 жовтня 2013 року №620-VII обрано на посаду судді Шевченківського районного суду міста Києва безстроково (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/620-18#Text).
10. Відповідно до відомостей декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2025 рік суддя особисто задекларувала зміну прізвища з «Голуб» на «Литвин» (https://public.nazk.gov.ua/documents/d4bd4c2b-e167-48d9-8933-f11387c5de99).
11. Слободянюк Павло Леонідович Указом Президента України від 14 квітня 2008 року № 346/2008 призначений на посаду судді військового місцевого суду Київського гарнізону строком на п’ять років (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/346/2008#Text). Указом Президента України від 07 грудня 2010 року № 1079/2010 переведений на посаду судді Шевченківського районного суду міста Києва у межах п’ятирічного строку (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1079/2010#Text). Постановою Верховної Ради України від 18 квітня 2013 року № 310-VII обраний на цю саму посаду безстроково (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/210-18#Text).
12. Циктіч Віталій Михайлович Указом Президента України від 14 квітня 2008 року призначений на посаду судді Ясинуватського міськрайонного суду Донецької області строком на п’ять років (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/346/2008#Text). Указом Президента України від 31 липня 2012 року № 459/2012 переведений на посаду судді Шевченківського районного суду міста Києва (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/459/2012#Text). Постановою Верховної Ради України від 18 квітня 2013 року № 310-VII обраний на цю саму посаду безстроково (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/210-18#Text).

Встановлені обставини щодо суті скарг

13. Вироком Шевченківського районного суду міста Києва від 19 вересня 2012 року у справі №1-230/11, ОСОБА1 визнано винуватим у вчиненні злочину передбаченого частиною четвертою статті 190 КК України та призначено покарання у виді дев’яти років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що належить йому на праві приватної власності (https://reyestr.court.gov.ua/Review/26259980).
14. Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 23 квітня 2013 року вирок Шевченківського районного суду міста Києва від 19 вересня 2012 року скасовано, кримінальну справу повернуто прокурору району міста Києва на додаткове розслідування (https://reyestr.court.gov.ua/Review/31236000).
15. Після завершення додаткового розслідування, 22 листопада 2013 року матеріали кримінального провадження стосовно ОСОБА1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 190 КК України, внесеного в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № ____ від 4 червня 2013 року надійшли до Шевченківського районного суду міста Києва (з присвоєнням єдиного унікального номера судової справи 761/30797/13).
16. Подальший хід процесуальної діяльності викладений у таблиці розгляду справи за аналізом матеріалів судового провадження № 761/30797/13, надісланих судом на запит (вхідний № 1000/0/8-26 від 9 лютого 2026 року) (Додаток № 1).
17. Колегія суддів Шевченківського районного суду міста Києва у складі головуючої судді Голуб О.А., суддів – членів колегії: Слободянюка П.Л., Циктіча В.М. ухвалою від 24 квітня 2023 року звільнила ОСОБА1 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 190 КК України, на підставі пункту третього частини першої статті 49 КК України, у зв’язку з закінченням строків давності; кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № ____ від 04 червня 2013 року закрила.

Цивільні позови потерпілих: ОСОБА2, ОСОБА3, ОСОБА4, ОСОБА5, ОСОБА6, ОСОБА7, ОСОБА8, ОСОБА9, ОСОБА10, ОСОБА11, ОСОБА12, ОСОБА13, ОСОБА14, ОСОБА15, ОСОБ16, ОСОБА17, ОСОБА18, ОСОБА19, ОСОБА20, ОСОБА21, ОСОБА22, ОСОБА23, ОСОБА24, ОСОБА25, ОСОБА26, ОСОБА27, ОСОБА28 залишила без розгляду.

Ухвала обґрунтована тим, що з моменту інкримінування ОСОБА1 вчинення кримінального правопорушення та станом на день постановлення ухвали минуло більше п’ятнадцяти років, при цьому перебіг строку давності не переривався, та обвинуваченим не було вчинено нових кримінальних правопорушень (https://reyestr.court.gov.ua/Review/113203583).

Резолютивна частина проголошена у засіданні 24 квітня 2023 року за участі сторони обвинувачення, захисту та потерпілих та того самого дня надіслана судом до Єдиного державного реєстру судових рішень (а.с. 148–150 т. 45).

Повний текст ухвали проголошений о 14 год. 45 хв. 28 квітня 2023 року без участі сторін.

Відповідно до розписок у матеріалах справи учасники отримали текст ухвали нарочно 8–10 травня 2023 року (а.с. 163–165 т. 45).

Відповідно до відкритої інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень ухвала надіслана судом 4 вересня 2023 року, зареєстрована та забезпечено надання загального доступу 5 вересня 2023 року.

18. Підстав, визначених статтями 44 та 45 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», які б давали підстави для висновку про залишення без розгляду та повернення дисциплінарної скарги скаржнику або для відмови у відкритті дисциплінарної справи, під час попередньої перевірки матеріалів не встановлено.

ІV. Висновки Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя

19. Згідно з частинами першою, другою статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди; делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Розуміння змісту права на справедливий суд згідно з частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі – Конвенція) передбачає справедливий і публічний розгляд справи кожної особи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо її прав та обов’язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно частина перша статті 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» розкриває право на справедливий суд в Україні як гарантію кожному захисту його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.

Пунктом 1 частини сьомої статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суддя зобов’язаний своєчасно, справедливо та безсторонньо розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства.

20. Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини (далі – ЄСПЛ) зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (справа «Дія 97» проти України», заява № 19164/04, пункт 47, рішення від 21 жовтня 2010 року, справа «Олександр Волков проти України», заява № 21722/11, пункт 143, рішення від 09 січня 2013 року).

Порядок кримінального провадження визначається кримінальним процесуальним законодавством України (частина перша статті 1 КПК України), а її зміст та форма повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відносяться, серед іншого рівність перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, диспозитивність, гласність і відкритість судового провадження та його повне фіксування технічними засобами, розумність строків (пункти 3, 15, 19, 20, 21 частини першої статті 7 КПК України), які є суголосними із загальними конституційними принципами судочинства, зокрема, щодо рівності, змагальності, гласності та розумності строків розгляду справи (пункти 1, 3, 6, 7 частини другої статті 129 Конституції України).

Таким чином, гарантування дотримання цих принципів через забезпечення реалізації прав учасників процесу, відповідно до змісту їх ного правового статусу у провадженні є завданням суду, що підлягає оцінці в рамках дисциплінарного провадження з позицій належного виконання покладених процесуальних обов’язків.

21. Відповідно до частини першої статті 321 КПК України головуючий суддя у судовому засіданні керує ходом судового засідання, забезпечує додержання послідовності та порядку вчинення процесуальних дій, здійснення учасниками кримінального провадження їхніх процесуальних прав і виконання ними обов’язків, спрямовує судовий розгляд на забезпечення з’ясування всіх обставин кримінального провадження, усуваючи з судового розгляду все, що не має значення для кримінального провадження.

Головуючим суддею при колегіальному розгляду справи згідно з пунктом 2 частини першої статті 3 КПК України є суддя-доповідач, визначений Єдиною судовою інформаційно-комунікаційною системою під час розподілу справи.

Згідно з частинами 9 та 10 статті 35 КПК України склад суду у кримінальному провадженні є незмінним, крім випадків, які унеможливлюють участь судді у розгляді справи, та інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Після зміни складу суду розгляд кримінального провадження починається спочатку, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Аналогічно частина перша статті 319 КПК України визначає, що судовий розгляд у кримінальному провадженні повинен бути проведений в одному складі суддів. У разі якщо суддя позбавлений можливості брати участь у судовому засіданні, він має бути замінений іншим суддею, який визначається у порядку, встановленому частиною третьою статті 35 цього Кодексу. Після заміни судді судовий розгляд розпочинається спочатку, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті та статтею 320 цього Кодексу.

22. Отож, з моменту отримання у своє провадження матеріалів справи № 761/30797/13-к 18 травня 2021 року головуюча суддя Голуб О.А. була зобов’язана прийняти їх та вирішити питання пов’язані із забезпеченням здійснення розгляду у колегіальному складі для виконання завдань кримінального провадження, зважаючи, в тому числі, на оперативне завершення строків, враховуючи попереднє перебування справи у провадженні інших суддів Шевченківського районного суду міста Києва.
23. У призначений для судового розгляду час головуючий відкриває судове засідання і оголошує про розгляд відповідного кримінального провадження (частина перша статті 342 КПК України).
24. З метою безпосереднього забезпечення прав осіб, частина друга статті 318 КПК України визначає, що судовий розгляд здійснюється в судовому засіданні з обов’язковою участю сторін кримінального провадження, крім випадків, передбачених цим Кодексом. У судове засідання викликаються потерпілий та інші учасники кримінального провадження.
25. Повідомлення у кримінальному провадженні є процесуальною дією, за допомогою якої слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд повідомляє певного учасника кримінального провадження про дату, час та місце проведення відповідної процесуальної дії або про прийняте процесуальне рішення чи здійснену процесуальну дію.

Повідомлення учасників кримінального провадження з приводу вчинення процесуальних дій здійснюється у випадку, якщо участь цих осіб у таких діях не є обов’язковою.

Повідомлення у кримінальному провадженні здійснюється у випадках, передбачених цим Кодексом, у порядку, передбаченому главою 11 цього Кодексу, за винятком положень щодо змісту повідомлення та наслідків неприбуття особи (стаття 111 КПК України).

26. Особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв’язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою.

Повістка про виклик вручається особі працівником органу зв’язку, працівником правоохоронного органу, слідчим, прокурором, а також секретарем судового засідання, якщо таке вручення здійснюється в приміщенні суду.

Особа має отримати повістку про виклик або бути повідомленою про нього іншим шляхом не пізніше ніж за три дні до дня, коли вона зобов’язана прибути за викликом. У випадку встановлення цим Кодексом строків здійснення процесуальних дій, які не дозволяють здійснити виклик у зазначений строк, особа має отримати повістку про виклик або бути повідомленою про нього іншим шляхом якнайшвидше, але в будь-якому разі з наданням їй необхідного часу для підготовки та прибуття за викликом (частини перша, шоста, восьма статті 135 КПК України).

Згідно зі статтею 136 КПК України належним підтвердженням отримання особою повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом є розпис особи про отримання повістки, в тому числі на поштовому повідомленні, відеозапис вручення особі повістки, будь-які інші дані, які підтверджують факт вручення особі повістки про виклик або ознайомлення з її змістом.

Якщо особа попередньо повідомила слідчого, прокурора, слідчого суддю, суд про адресу своєї електронної пошти, надіслана на таку адресу повістка про виклик вважається отриманою у випадку підтвердження її отримання особою відповідним листом електронної пошти.

У контексті спірних правовідносин, Порядок надсилання учасникам судового процесу текстів судових повісток у вигляді SMS-повідомлень, затверджений наказом Державної судової адміністрації України 01 червня 2013 року № 73, текст судової повістки може бути надісланий судом Учаснику СМС-повідомленням лише після подання ним до суду заявки про намір отримання судової повістки в електронному вигляді за допомогою SMS-повідомлення.

27. Безперервність судового розгляду передбачає відкладення судового засідання як легітимний виняток з дії відповідного принципу, в тому числі з підстав неприбуття сторони або інших учасників кримінального провадження (пункт 1 частини другої статті 322 КПК України).
28. Однак, в межах своїх обов’язків забезпечити організацію здійснення судового розгляду, неприбуття учасників для розгляду справи за викликом, які належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тягне відповідні процесуальні наслідки, передбачені статтями 323-326 КПК України, в тому числі в частині застосування примусових заходів забезпечення явки учасників у засідання з боку суду.

Зокрема, згідно з частиною першою статті 325 КПК України, якщо в судове засідання не прибув за викликом потерпілий, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, суд, заслухавши думку учасників судового провадження, залежно від того, чи можливо за його відсутності з’ясувати всі обставини під час судового розгляду, вирішує питання про проведення судового розгляду без потерпілого або про відкладення судового розгляду.

29. Водночас, поведінка суддів в частині незабезпечення належного повідомлення учасників у будь-який спосіб вказують на те, що суддями не було вжито належних заходів з розгляду матеріалів кримінального провадження з моменту їх отримання 8 травня 2021 року і до призначення засідання з повідомленням учасників на 16 лютого 2022 року – фактично протягом 284 календарних днів не було вжито жодних заходів процесуального характеру з приводу організації розгляду об’ємного кримінального провадження.

В подальшому суд знову до 15 лютого 2023 року без належної процесуальної підготовки проведення засідань у справі (які за матеріалами формально були відкладені 24 червня, 1 вересня 2022 року та 23 січня 2023 року) не вчинив жодних дій щодо забезпечення розгляду відповідної справи та вирішення питань, в тому числі, щодо клопотання про закриття провадження у справі (наступних понад 365 днів).

30. У аспекті наведених висновків та змісту права на судовий захист, процесуальні строки розгляду та вирішення справи є важливим елементом процедури з позиції забезпечення своєчасності, а отже – ефективності охорони прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження.
31. Відповідно до частини першої статті 318 КПК України судовий розгляд має бути проведений і завершений протягом розумного строку.
32. Згідно з частиною першою статті 28 КПК України під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об’єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень.

Критеріями для визначення розумності строків кримінального провадження є: 1) складність кримінального провадження, яка визначається з урахуванням кількості підозрюваних, обвинувачуваних та кримінальних правопорушень, щодо яких здійснюється провадження, обсягу та специфіки процесуальних дій, необхідних для здійснення досудового розслідування тощо; 2) поведінка учасників кримінального провадження; 3) спосіб здійснення слідчим, прокурором і судом своїх повноважень (частина третя статті 28 КПК України).

33. Згідно з частиною другою статті 2 та частиною третьою статті 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання, крім випадків, визначених цим Законом; суд загальної юрисдикції вносить до Реєстру всі судові рішення і окремі думки суддів, викладені у письмовій формі, не пізніше наступного дня після їх ухвалення або виготовлення повного тексту.

Аналогічно пункт 1 розділу ІІ Положення про ЄДРСР, затвердженого рішення Вищої ради правосуддя від 19 квітня 2018 № 1200/0/15-18 визначає, що електронний примірник судового рішення або окремої думки судді виготовляється судом в АСДС у день ухвалення судового рішення або виготовлення його повного тексту в паперовій формі, підписується КЕП судді, який ухвалив таке судове рішення, а в разі колегіального розгляду – КЕП усіх суддів, що входять до складу колегії, та зберігається у стані, що унеможливлює його подальше коригування.

34. Аналізуючи у контексті досліджених матеріалів слід звернути увагу, що надходження об’ємної кримінальної справи до колегії у складі судді Голуб О.А., Слободянюка П.Л. та Циткіча В.М. за рік до закінчення строків давності у вказаному кримінальному провадженні істотним чином ускладнювало забезпечення виконання завдань кримінального провадження, однак це жодним чином не може виправдовувати невжиття судом будь-яких заходів з розгляду справи протягом такого тривалого часу.
35. Згідно з практикою Великої Палати Верховного Суду дисциплінарний проступок судді – це винне, протиправне порушення професійних обов’язків або загальновизнаних морально-етичних вимог, які ставляться до судді, що призвело чи могло призвести до негативних наслідків. Об’єктивна сторона дисциплінарного проступку передбачає наявність умислу в діях судді, свідомого порушення ним встановлених законом вимог та настання/можливість настання негативних наслідків

Кваліфікація діяння – це точна правова оцінка конкретного діяння, яка полягає у встановленні точної відповідності між ознаками вчиненого діяння та ознаками, визначеними законом. Юридичною підставою кваліфікації діяння є його склад. Наслідки вчинення певних дій у кожному конкретному випадку мають бути встановлені й поставлені у вину суб’єктові дисциплінарного правопорушення, якщо між його діянням і наслідками існує причинний зв’язок. Настання описаних у законі наслідків є свідченням того, що вони виконують роль обставин, які надають проступку кваліфікованого виду (пункти 80-82 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 вересня 2024 року у справі № 990SCGC/12/24).

36. У Бангалорських принципах поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23, зазначено, що об’єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов’язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття. А пункт 6.5 Бангалорських принципів в частині визначення критерію «Компетентність та старанність» наголошує на тому, що суддя виконує свої обов’язки, включаючи винесення відкладених рішень, розумно, справедливо та з достатньою швидкістю.

У пункті 26 Висновку № 3 (2002) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема питання етики, несумісної поведінки та безсторонності, зазначено, що судді повинні виконувати свої функції зі старанністю та розумною швидкістю.

У пункті 62 Рекомендації CM/Rec (2010) 12 Комітету міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов’язки зазначено, що судді повинні розглядати кожну справу з належною ретельністю та впродовж розумного строку.

37. Узагальнюючи наведені вище висновки, пунктом 2 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження, зокрема, у зв’язку з безпідставним затягуванням або невжиттям суддею заходів щодо розгляду справи протягом строку, встановленого законом, несвоєчасним наданням суддею копії судового рішення для її внесення до Єдиного державного реєстру судових рішень.

Важливим елементом для встановлення відомостей про ознаки дисциплінарного проступку є очевидна безпідставність недотримання строків розгляду справи (заяви, скарги). Сам лише факт недотримання строку розгляду справи (заяви, скарги), встановленого законом, не може автоматично вказувати на наявність підстав для дисциплінарної відповідальності судді.

Самі по собі строки поза зв’язком із конкретною правовою ситуацією, набором фактів, умов та обставин, за яких розгорталися події, не мають жодного значення. Сплив чи настання строку набувають (можуть набути) правового сенсу в сукупності з подіями або діями, для здійснення чи утримання від яких встановлюється цей строк.

Обов’язковою умовою для встановлення у діях судді ознак вказаного дисциплінарного проступку є встановлення обставин, які свідчать, що таке мало місце у зв’язку із безпідставним невчиненням суддею дій, спрямованих на забезпечення розгляду справи протягом строку, встановленого законом або умисним вчиненням дій, що мали наслідком затягування строків розгляду справи.

38. Розкриваючи зміст перелічених складів у пункті 2 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Велика Палата Верховного Суду звернула увагу, що у дисциплінарній практиці усталеною є позиція, що безпідставним затягуванням розгляду справи є свідоме порушення процесуальних строків, вчинення або невчинення дій, які вплинули на можливість розгляду заяви, скарги чи справи у встановлений законом строк (що свідчить про наявність умислу).

З об’єктивної сторони безпідставне затягування має місце тоді, коли у судді не було об’єктивних перешкод для розгляду справи у строки, передбачені процесуальним законом. Таке затягування може проявлятися як у формі дії, так і у формі бездіяльності. У першому випадку суддя вчиняє процесуальні дії, що фактично не спрямовані на розгляд справи, а на її затягування. У другому — не вчиняє процесуальні дії, які був зобов’язаний і мав змогу вчинити для її розгляду у визначені строки.

Із суб’єктивної сторони дисциплінарний проступок у виді безпідставного затягування розгляду заяви, скарги чи справи в строки, передбачені процесуальним законом, може бути вчинений тільки умисно. Поняття «затягування» використане законодавцем для визначення характеру спрямованості дії чи бездіяльності судді, а не для визначення характеру наслідків діяння. Суддя усвідомлює, що не має об’єктивних перешкод для розгляду заяви, скарги чи справи в строки, передбачені процесуальним законом, але не виконує свій процесуальний обов’язок, а спрямовує свої дії чи бездіяльність на затягування їх розгляду (пункти 193-195 постанови від 11 вересня 2025 року у справі № 990SCGC/22/24 (провадження № 11-246сап24)).

39. Повертаючись до кваліфікації діянь як безпідставного затягування чи невжиття заходів щодо розгляду справи, слід зазначити, що критеріями оцінки належності поведінки судді у цьому аспекті можуть слугувати: своєчасність призначення справи до розгляду; величина інтервалів між судовими засіданнями; обґрунтованість відкладення розгляду справи чи оголошення перерв у судовому засіданні; повнота підготовки справ до розгляду; повнота вжитих суддею заходів щодо усунення обставин, які унеможливлюють розгляд справи чи спричиняють його затягування; належність та дієвість контролю з боку судді за виконанням службових обов’язків працівниками суду, у тому числі щодо формування та надіслання судових повісток/кореспонденції, за своєчасністю виконання запитів суду іншими органами тощо (пункт 102 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2024 року у справі № 990SCGC/20/24).
40. Указані показники напряму стосуються не лише кількісних, але і якісних характеристик діяльності судді. Забезпечення сторонам у справі можливості бути присутніми в судовому засіданні та висловити свої міркування щодо предмета спору, забезпечення ретельного дослідження доводів сторін з метою ухвалення справедливого судового рішення, як того вимагає Конвенція та національне законодавство, унеможливлює скорочення часу розгляду судових справ з метою збільшення обсягу розглянутих справ.

Так, у пункті 26 Висновку № 11(2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи про якість судових рішень зазначено, що ухвалення рішення в розумні строки відповідно до статті 6 Конвенції також можна вважати важливим елементом його якості. Проте можливе виникнення суперечностей між швидкістю проведення судового слухання та іншими факторами щодо якості, пов’язаними з правом на справедливий суд, яке гарантується статтею 6 Конвенції. Оскільки важливо забезпечувати соціальну злагоду та правову визначеність, то, попри очевидну необхідність враховувати строки розгляду справ, слід також зважати й на інші фактори. Консультативна рада європейських суддів вважає доречним звернутися до Висновку № 6 (2004), у якому підкреслюється, що «якість» судочинства не можна ототожнювати з простою «продуктивністю». Якісний підхід повинен також брати до уваги здатність судової системи відповідати вимогам, які до неї висуваються, з урахуванням загальних цілей системи, серед яких швидкість судової процедури є лише одним з елементів.

Водночас, частою причиною відкладення розгляду справи була неявка потерпілих та інших учасників у справі, однак така була зумовлена неналежним забезпеченням судом повідомлень про розгляд засідань, не вжиттям судом заходів щодо організації та проведення дистанційного судового провадження та відмова у задоволенні відповідного клопотання.

41. Релевантним є й правовий висновок Великої Палати Верховного Суду про те, що суддя не може залишатись осторонь процесу контролю діяльності апарату суду щодо справ, які після здійснення автоматизованого розподілу судових справ (процесуальних документів) перебувають у його провадженні (пункт 168 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2025 року у справі № 990SCGC/7/24 (провадження № 11-74сап24)), оскільки здійснення правосуддя є обов’язком саме судді, який деталізовано у статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Обов’язок судді сумлінно виконувати покладені на нього обов’язки регламентований відповідними процесуальними законами та передбачає, зокрема, дотримання суддею порядку і строків розгляду судових справ, виготовлення судових рішень у строки, передбачені чинним законодавством, забезпечення можливості реалізації учасниками судового процесу своїх процесуальних прав, здійснення контролю за перебігом дій працівників апарату у справі, яка перебуває у провадженні судді. Зазначені обов’язки судді є універсальними професійними стандартами, що формують ту модель поведінки, яку суддя повинен ставити собі за взірець і якої повинен дотримуватися.

Відповідно до цитованих завдань головуючого судді у процесі, суддя не може усунутися від контролю за діяльністю працівників апарату суду у справі, яка перебуває у його провадженні, якщо з цим пов’язана здійснення учасниками їхніх процесуальних прав і виконання обов’язків, а така бездіяльність перешкоджає належному виконанню ним своїх процесуальних обов’язків щодо забезпечення розгляду справи.

Такі обставини можуть і повинні враховуватися під час оцінки вини судді (в частині строків розгляду), проте вони не можуть повною мірою виправдовувати суддю в цілях дисциплінарної відповідальності, адже організація ефективної роботи «офісу судді» є його власними обов’язком і відповідальністю. Суддя несе дисциплінарну та іншу відповідальність за здійснення правосуддя самостійно, і вона не може бути перекладена на інших осіб, як і є неможливим делегування суддею своїх повноважень щодо здійснення правосуддя, оскільки справа перебувала у провадженні судді тривалий час і неодноразово поспіль відкладалися засідання без належного підтвердження повідомлення учасників про їх проведення та забезпечення явки (особливо потерпілих), а отже суддя мала можливість встановити неналежне виконання секретарем (секретарями) своїх обов’язків, оскільки саме на головуючого суддю покладено обов’язки перевірити явку та прийняти рішення щодо розгляду за наслідками дослідження питання належності повідомлення про справу.

42. Системне застосування положень пункту 1 частини першої статті 73 КПК України та пункту 1 розділу VI Інструкції з діловодства у місцевих та апеляційних судах, затвердженій Наказом Державної судової адміністрації України від 20 серпня 2019 року № 814 (у редакції наказу Державної судової адміністрації України від 17 жовтня 2023 року № 485) чітко вказують на те, що хоча повідомлення про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії шляхом надсилання судових викликів, повідомлень та повісток здійснюється секретарем судового засідання, однак такі дії ним вчиняються за розпорядженням головуючого судді, що підтверджує його відповідальність за забезпечення контролю і своєчасність організації сповіщення учасників.
43. Встановлені обставини свідчать про те, що колегією не вживалися жодні заходи із забезпечення розгляду справи з моменту її отримання, не надавалися доручення щодо призначення і забезпечення належної організації розгляду справи на засіданнях, очевидно усвідомлюючи складність провадження за обсягами і складом учасників та матеріалами, загальною тривалістю строків провадження і судового розгляду.

При цьому, члени колегії Слободянюк П.Л. та Циктіч В.М. з 2013 року брали участь у розгляді вказаної справи і однозначно розуміли негативні процесуальні наслідки такої поведінки, що призведе до закриття кримінального провадження. Могла і повинна була це усвідомлювати і головуюча суддя Голуб О.А. після ознайомлення з матеріалами справи в разі добросовісного виконання своїх обов’язків.

44. З урахуванням практики ЄСПЛ критеріями розумних строків у справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (рішення у справах «Літоселітіс проти Греції» від 5 лютого 2004 року, «Смірнова проти України» від 08 листопада 2005 року, «Юртаєв проти України» від 31 січня 2006 року, «Матіка проти Румунії» від 2 листопада 2006 року, «Вергельський проти України» від 12 березня 2009 року , «Федіна проти України» від 02 вересня 2010 року). У рішеннях у справах «Бараона проти Португалії» (1987 рік), «Хосце проти Нідерландів» (1998 рік), «Бухгольц проти Німеччини» (1981 рік), «Бочан проти України» (2007 рік) Європейський суд окремо відзначає, що при оцінці розумних строків розгляду справ врахуванню підлягає перевантаження судової системи.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 жовтня 2019 року в справі № 11-638сап19 наголосила, що під час кваліфікації дій судді як безпідставне затягування або невжиття суддею заходів щодо розгляду заяви Вища рада правосуддя та її дисциплінарний орган мають проаналізувати доводи судді про те, що з урахуванням кількості справ, які перебувають у його провадженні, навіть за найменших витрат робочого часу (одна година на кожну справу), він об’єктивно не мав можливості дотриматися цих строків.

У Висновку № 2 (2001) до уваги Комітету Міністрів Ради Європи про фінансування та управління судами в контексті ефективності судової влади та статті 6 Конвенції КРЄС вказувала, що існує очевидний зв`язок між фінансуванням та управлінням судами, з одного боку, та принципами Конвенції - з другого: доступ до правосуддя та право на справедливий суд не забезпечуються належним чином, якщо справа не розглядається впродовж розумного строку судом, у якого є необхідне фінансування та ресурси для ефективного виконання своїх обов`язків.

Відповідно до пункту 1.6 Європейської хартії про статус суддів 1998 року на державу покладається обов’язок забезпечувати суддів всіма засобами, необхідними для належного виконання їхніх завдань і, зокрема, для розгляду справ у межах розумного періоду часу.

У Спільному висновку Європейської комісії «За демократію через право» (Венеціанської комісії) щодо законопроєкту «Про судоустрій та статус суддів в Україні» від 16 березня 2010 року CDL-AD(2010)003 було зауважено, що в усіх випадках, коли ЄСПЛ розглядав твердження про те, що провадження не відбулося впродовж розумного строку в розумінні статті 6 Конвенції, цей орган неодмінно наголошував, що Конвенція зобов`язує держави «організувати свої судові системи в такий спосіб, щоб суди могли дотримуватись усіх вимог, включно із зобов’язанням розглядати справи впродовж розумного строку» (наприклад, рішення у справі «Зюссманн проти Німеччини» від 16 вересня 1996 року, пункт 55).

45. Звичайно, що загальновідомим є факт надмірного рівня навантаження на суди міста Києва, водночас, саме по собі, суддівське навантаження не може бути єдиним та достатнім виправданням розгляду справи поза межами встановленого законом строку, якщо встановлені обставини, що свідчать про невжиття суддею заходів всіх можливих процесуальних і організаційних заходів задля належної підготовки та розгляду справи (пункт 136 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 жовтня 2025 року у справі № 990SCGC/35/25 (провадження № 11-283сап25)).
46. Порушення строків розгляду справ є спеціальним складом дисциплінарного проступку, який виокремлений з решти порушень процесу за об’єктивною стороною і з урахуванням наслідків для учасників справи.

У сукупності перелічених обставин, зважаючи на те, що в підсумку кримінальне провадження було закрито саме за ознакою тривалості розгляду, що вплинуло і на вирішення цивільних позовів потерпілих, і на виконання загальних завдань кримінального провадження щодо невідворотності відповідальності, цей строк як в загальному, так і у провадженні колегії суддів Голуб О.А., Слободянюка П.Л. та Циктіча В.М., зважаючи на їхню невиправдану бездіяльність, навряд чи можна вважати розумним.

47. Також судом не додержано вимог в частині своєчасності надання копії судового рішення для її внесення до Єдиного державного реєстру судових рішень. Водночас, аналізуючи доводи скарги в цій частині слід одразу наголосити, що незважаючи на формальне порушення, потерпілі не були позбавлені можливості з’явитися до суду на проголошення повного тексту рішення 28 квітня 2023 року, отримати його копію та звернутися з апеляційною скаргою після отримання тексту з клопотанням про поновлення строку на оскарження, пропущеного з поважних причин.

Зокрема, 12 червня 2023 року суд, наприклад, за заявою потерпілого ОСОБА20 розглянув і виправив описку в ухвалі щодо розміру заподіяної йому шкоди.

48. Натомість, щодо ненадіслання копії ухвали учасникам слід звернути увагу, що згідно з розділом ХІ Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України 20 серпня 2019 року № 814 (у редакції наказу Державної судової адміністрації України від 17 жовтня 2023 року № 485) (далі – Інструкція) учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено в порядку письмового провадження чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення у паперовій формі, засвідчена відповідно до вимог Інструкції, надсилається у порядку, визначеному законом.

Копія судового рішення, ухваленого за результатами розгляду кримінального провадження, засвідчується належним чином та не пізніше наступного дня після ухвалення, надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Копія судового рішення, виготовлена апаратом суду у паперовій формі, засвідчується відповідальною особою апарату суду та відповідною печаткою суду із зазначенням дати.

Види судових рішень та відповідальні працівники суду, які їх засвідчують, визначаються розпорядчим документом голови суду.

Копії судових рішень можуть бути видані повторно за заявою особи у порядку, встановленому законодавством. Такі копії виготовляються апаратом суду лише після внесення встановленої законодавством суми судового збору за виготовлення копії судового рішення.

Копії документів, долучених до судової справи, можуть видаватися за письмовою заявою відповідальними працівниками суду, відповідно до резолюції судді в провадженні якого знаходиться справа, або голови суду, у разі зберігання справи в архіві. Копія такого документа засвідчується як така, що відповідає матеріалам справи, та скріплюється печаткою суду.

Заява про повторну видачу копій судових рішень з відміткою заявника про їх отримання та документ, який підтверджує сплату судового збору за надання копій судових рішень, підшивається до матеріалів судової справи.

49. Організація діловодства в суді покладається на канцелярію. Загальне керівництво канцелярією в суді здійснює керівник апарату суду (пункт 9 розділу І Інструкції).
50. За наведених обставин частина аргументів, що наведені в дисциплінарних скаргах, не відносяться до питань дисциплінарного провадження стосовно суддів і відповідно не охоплюється компетенцією Вищої ради правосуддя, оскільки за статтею 73 КПК України виконання інших доручень головуючого в судовому засіданні покладено на секретаря судового засідання (пункт 6), а згідно з абзацом 4 пункту 20 Положення про помічника судді, затвердженого рішенням Ради суддів України від 18 травня 2018 року № 21 помічник судді здійснює оформлення копій судових рішень для направлення сторонам у справі та іншим учасникам справи, які беруть участь у справі відповідно до вимог процесуального законодавства, контролює своєчасність надсилання копій судових рішень.
51. Більше того, за частиною першою статті 155 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» організаційне забезпечення роботи суду здійснює його апарат, який очолює керівник апарату. Обов’язки і повноваження керівника апарату суду визначені Типовим положенням про апарат суду, затвердженого Наказом Державної судової адміністрації України від 08 лютого 2019 року № 131, яким (але не виключно) є забезпечення організації роботи структурних підрозділів суду, працівників апарату суду, їх взаємодію у виконанні завдань, покладених на апарат суду; організація діловодства в суді.
52. Таким чином, суддя не здійснює виготовлення копій рішень і не відповідає за їх надіслання учасникам поза межами надіслання до Єдиного державного реєстру судових рішень, оскільки це належить до сфери функціональної компетенції апарату суду. Це додатково підтверджується доданими доказами як з боку скаржників, так і матеріалами справи, які засвідчують факт видачі нарочно тексту ухвали за фактом особистого звернення до суду, відсутність у судді обов’язку та можливості здійснювати контроль за їх надісланням.

Отож, відсутність відповідного обов’язку, покладеного на суддів поза межами їх процесуальних професійних обов’язків не може свідчити про будь-які порушення з боку суддів, оскільки дисциплінарна відповідальність суддів за своєю сутністю є внутрішньо-судовим видом юридичної відповідальності, до якої притягується суддя в установленому порядку в межах дисциплінарного провадження в разі неналежного виконання професійних обов’язків або порушення норм спеціального законодавства та внутрішньо-етичних регламентованих вимог, у результаті чого до судді застосовується дисциплінарне стягнення як до суб’єкта дисциплінарного проступку.

А тому, вказані питання не можуть становити зміст проступку судді, оскільки відсутність відповідного обов’язку виключає елемент об’єктивної сторони складу проступку у формі бездіяльності в разі незабезпечення виконання. А дослідження змісту матеріалів за скаргами свідчить про те, що скаржники реалізували своє право на ознайомлення з текстом судового рішенням, а тому, в межах професійних повноважень суддів, вони виконали свої завдання.

Доводи в цій частині щодо створення таким чином перешкод у реалізації скаржниками їх процесуальних прав не підтверджуються фактичними обставинами.

53. У Висновку № 27 (2024) Консультативна рада європейських суддів звертає увагу, що дисциплінарна відповідальність є засобом забезпечення дотримання суддями своїх обов’язків. Тим самим вона сприяє підтримці суспільної довіри до здійснення правосуддя (пункт 10). Рішення судді, включаючи тлумачення закону, оцінку фактів або зважування доказів та/або відступ від усталеної судової практики, не повинно призводити до дисциплінарної відповідальності, за винятком випадків злого умислу, умисного невиконання обов’язків або серйозних проступків (пункт 28). Безпідставні скарги, або скарги, які стосуються виключно рішення або поведінки судді під час розгляду справи (тобто, щодо помилок в судовому рішенні, процесуальному, матеріальному праві), повинні відхилятися як неприйнятні та розглядатися в найкоротші строки (пункт 32).
54. У пункті 5 Резолюції Європейської асоціації суддів стосовно ситуації в Україні в сфері дисциплінарної відповідальності суддів (Тронхейм 27 вересня 2007 року) наголошено, що відповідна дисциплінарна справа щодо судді може бути відкрита тільки у випадках, коли мала місце не гідна звання судді поведінка і її наслідки є такими серйозними і жахливими, що потребують накладання дисциплінарних стягнень.
55. Розглянувши висновок дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя Ільницького О.В. за результатами попередньої перевірки дисциплінарних скарг Соловйова О.В., Полубінського В.Р., Безугленка А.І., Носенка М.Г., Дорош О.С., Крицької Д.М., Бучми Т.Я., Циганенко О.А, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що у поведінці суддів Литвин О.А., Слободянюка П.Л., Циктіча В.М. можуть вбачатися ознаки дисциплінарних проступків, визначених пунктом 2 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме безпідставне затягуванням або невжиттям суддею заходів щодо розгляду заяви, скарги чи справи протягом строку, встановленого законом, зволікання з виготовленням вмотивованого судового рішення, несвоєчасне надання суддею копії судового рішення для її внесення до Єдиного державного реєстру судових рішень.

З огляду на зазначене, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку про наявність підстав для відкриття дисциплінарної справи стосовно суддів Шевченківського районного суду міста Києва Литвин О.А., Слободянюка П.Л., Циктіча В.М. за ознаками вказаних дисциплінарних проступків.

56. Наявність або відсутність підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності буде встановлено за результатами розгляду дисциплінарної справи щодо судді на підставі оцінки доказів, наданих та отриманих в межах дисциплінарного провадження.

Керуючись статтями 46, 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», статтями 106, 108 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя

ухвалила:

відкрити дисциплінарну справу за скаргами Соловйова Олексія Вікторовича, Полубінського Віктора Ростиславовича, Безугленка Анатолія Івановича, Носенка Миколи Григоровича, Дорош Ольги Степанівни, Крицької Дарії Миколаївни, Бучми Тамари Яківни, Циганенко Олени Андріївни, стосовно суддів Шевченківського районного суду міста Києва Литвин Оксани Анатоліївни, Слободянюка Павла Леонідовича, Циктіча Віталія Михайловича.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий на засіданні

Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя

Члени Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя  

 Додаток до ухвали від 29.04.2026 № 788/2дп/15-26