Акт ВРП

Вища рада правосуддя, розглянувши скарги судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Боярського Олександра Олександровича на рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 3 лютого 2025 року № 153/1дп/15-25 про притягнення його до дисциплінарної відповідальності,

 

встановила:

 

10 лютого 2025 року до Вищої ради правосуддя через підсистему «Електронний суд» звернувся Боярський О.О. (вх. № 633/0/6-25) зі скаргою на рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя (далі – Перша Дисциплінарна палата) від 3 лютого 2025 року № 153/1дп/15-25 про притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

У зазначеній скарзі суддя Боярський О.О. вказує, що він не був присутній у засіданні Першої Дисциплінарної палати 3 лютого 2025 року, а станом на 14 лютого 2025 року рішення дисциплінарного органу не було оприлюднено. Крім того, суддя Боярський О.О. повідомив, що має намір оскаржити рішення Першої Дисциплінарної палати після його офіційного опублікування.

На підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя від 10 лютого 2025 року вказану скаргу судді Боярського О.О. передано члену Вищої ради правосуддя Сасевичу О.М. для проведення попередньої перевірки.

24 лютого 2025 року (вх. № 633/1/6-25) до Вищої ради правосуддя надійшла скарга Боярського О.О. на рішення Першої Дисциплінарної палати від 3 лютого 2025 року № 153/1дп/15-25.

З матеріалів дисциплінарної справи (том 2, а. с. 168), відповіді начальника управління організаційно-протокольного забезпечення діяльності Вищої ради правосуддя від 21 лютого 2025 року вбачається, що копію рішення Першої Дисциплінарної палати від 3 лютого 2025 року № 153/1дп/15-25 було надіслано судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Боярському О.О. на адресу суду, особисту електронну поштову адресу14 лютого 2025 року. Крім того, цього самого дня зазначене рішення було оприлюднено на офіційному вебсайті Вищої ради правосуддя.

З огляду на наведене Вища рада правосуддя вважає, що суддя Боярський О.О. дотримав вимог, визначених статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

Суддю Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Боярського О.О., скаржників Буртник Х.В., військову частину А7051 повідомлено про дату, час і місце розгляду скарг. Зазначену інформацію оприлюднено на офіційному вебсайті Вищої ради правосуддя.

У засідання Вищої ради правосуддя 9 грудня 2025 року та 5 травня 2026 року скаржники та суддя не прибули. Суддя заяв і клопотань щодо причин його відсутності та неможливості взяти участь у засіданні не подав. Відповідно до частини п’ятої статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» неявка скаржника не перешкоджає розгляду дисциплінарної справи, а згідно з частиною другою статті 47 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» суддя може брати участь у розгляді справи самостійно та/або через свого представника, тобто на власний розсуд користується своїми процесуальними правами у дисциплінарному провадженні, Вища рада правосуддя вирішила продовжити розгляд скарг за відсутності судді та скаржників.

Вища рада правосуддя, вивчивши скарги Боярського О.О., матеріали дисциплінарної справи та матеріали судових справ, заслухавши доповідача – члена Вищої ради правосуддя Сасевича О.М., установила таке.

Боярський Олександр Олександрович Указом Президента України від 20 липня 2007 року № 655/2007 призначений на посаду судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області строком на п’ять років, Постановою Верховної Ради України від 7 червня 2012 року № 4920-VІ призначений на посаду судді безстроково.

 

1. Стислий зміст дисциплінарних скарг. Підстави для відкриття дисциплінарної справи

До Вищої ради правосуддя 16 січня 2024 року (вх. № Б-12/3/7-24) надійшла дисциплінарна скарга Буртник Х.В. щодо дій судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Боярського О.О. стосовно здійснення судочинства у справах щодо визначення місця проживання дитини з батьком.

Буртник Х.В. з посиланням на інформацію з Єдиного державного реєстру судових рішень (далі – ЄДРСР) вказала, що суддя Боярський О.О. із липня 2022 року ухвалив 38 рішень про визначення місця проживання дитини з батьком. До зазначеного періоду аналогічних рішень судді Боярського О.О. ЄДРСР не містить. Усі наявні рішення ухвалені на користь позивача – батька дітей. Жодне рішення не оскаржене, хоча в такій категорії справ доволі часто рішення оскаржуються учасниками справ.

Буртник Х.В. зазначила також, що велика кількість розглянутих суддею Боярським О.О. протягом 2023 року справ такої категорії із задоволенням позовної вимоги щодо визначення місця проживання дитини з батьком призвела до уникнення особами призовного віку мобілізації до лав Збройних Сил України, що породжує сумніви стосовно моралі, чесності судді, дотримання норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують довіру до суду, отже, дії судді Боярського О.О. підривають авторитет правосуддя.

Крім того, Буртник Х.В. повідомила, що суддя Боярський О.О. за неправомірну вигоду планував ухвалити рішення про позбавлення матері батьківських прав, що могло стати підставою для уникнення батьком мобілізації до лав Збройних Сил України та виїзду за кордон. Скаржниця вважає, що суддя Боярський О.О. був причетний до схеми ухвалення неправомірних рішень у інтересах осіб, які ухиляються від мобілізації до лав Збройних Сил України («ухилянти»).

Буртник Х.В. зазначила, що 9 січня 2024 року Служба безпеки України (далі – СБУ) повідомила, що Національне антикорупційне бюро України (далі – НАБУ) та Спеціалізована антикорупційна прокуратура (далі – САП) викрили суддю Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області, який за «хабарі» дозволяв «ухилянтам» виїжджати за кордон.

За версією слідства, схема полягала в тому, що за неправомірну вигоду суддя ухвалював рішення, якими фіктивно визначалося місце проживання неповнолітніх дітей із чоловіками. Це давало право призовникам ухилятися від мобілізації, а також виїжджати за кордон. Така схема діяла із середини квітня 2022 року.

У дисциплінарній скарзі Буртник Х.В. зауважила, що 12 січня 2024 року Вища рада правосуддя розглянула та задовольнила клопотання заступника Генерального прокурора щодо взяття під варту судді Боярського О.О.

Скаржниця навела обставини, встановлені Вищою радою правосуддя та досудовим розслідуванням: суддя Боярський О.О. неодноразово спілкувався та консультував позивача у справі – ОСОБА_1, та посередника щодо можливості отримання судового рішення, установлення відсутності участі матері у вихованні дитини та стягнення аліментів; подання процесуальних документів до суду, зокрема позовної заяви.

Буртник Х.В. зазначила, що суддя Боярський О.О. «забезпечив подання позову» ОСОБА_1 до суду. Водночас скаржниця зауважила, що дії Боярського О.О. щодо «забезпечення подання позову» потребують уточнення, оскільки цей позивач подавав позови до суду в певний проміжок часу неодноразово.

Скаржниця повідомила, що 13 грудня 2023 року посередник за попередньою домовленістю зустрівся із сином судді Боярського О.О., якому передав 1500 доларів США для подальшого передання цих коштів судді.

9 січня 2024 року прокурор САП вручив судді письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України (далі – КК України).

У дисциплінарній скарзі Буртник Х.В. також посилається на обставини невжиття суддею Боярським О.О. заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. Скаржниця зазначила, що з відомостей на вебпорталі «Судова влада України» вбачається, що за однаковими позовними заявами ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів зареєстровано 11 судових справ (№№ 495/13392/23, 495/13712/23, 495/13722/23, 495/13751/23, 495/13752/23, 495/13754/23, 495/13755/23, 495/13762/23, 495/13780/23, 495/13753/23, 495/13854/23), у більшості з яких судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області постановляли ухвали про повернення позовних заяв позивачу з різних підстав.

На думку скаржниці, відкриття провадження у справі № 495/13854/23 суддею Боярським О.О. наступного робочого дня, тобто набагато швидше, ніж в інших справах, може свідчити про заінтересованість судді Боярського О.О. в якнайшвидшому розгляді цієї справи.

Ураховуючи викладене, скаржниця вважає, що позивач (чи інша особа в його інтересах) застосував «віяловий» спосіб обходу системи авторозподілу судових справ – подання однакових позовів із незначними недоліками (без підпису) або подання згодом заяви про повернення позову, допоки справа не буде розподілена судді Боярському О.О. Наведене здійснюється з метою розгляду справи відповідним суддею, і такі дії позивача, на думку скаржниці, можна вважати зловживанням процесуальними правами.

Водночас Буртник Х.В. зауважила, що станом на дату відкриття суддею Боярським О.О. провадження у справі № 495/13854/23 (22 грудня 2023 року) три позовні заяви ОСОБА_1 було розподілено для розгляду іншим суддям і не було повернуто. Проте суддя Боярський О.О. порушив норму статті 44 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) щодо обов’язку суду вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами учасниками судового процесу.

На думку Буртник Х.В., дії судді Боярського О.О. свідчать про порушення норм процесуального права та про «замовний характер рішення».

Крім наведеного, скаржниця вважає, що порушення суддею Боярським О.О. статті 44 ЦПК України, а саме невжиття ним заходів для запобігання зловживанню учасником судової справи процесуальними правами, призвело до істотних негативних наслідків, які полягають у тому, що позивач (або інша особа в його інтересах), зловживаючи процесуальними правами, «в обхід» автоматизованого розподілу судових справ досяг мети щодо обрання певного судді для розгляду його справи.

Буртник Х.В. також зауважила, що на засіданні Вищої ради правосуддя стало відомо про залучення судді Боярського О.О. до «схеми обходу» автоматизованого розподілу справ і сприяння позивачу у зловживанні процесуальними правами, оскільки, за матеріалами слідства, суддя Боярський О.О. забезпечив подання позову ОСОБА_1. Скаржниця вважає, що саме такі дії судді підривають авторитет правосуддя.

На переконання скаржниці, вчиняючи вказані дії, суддя Боярський О.О. діяв свідомо та з метою отримання особистого майнового блага, що є очевидним, грубим і свідомим порушенням стандартів безсторонності суду й етичних норм поведінки судді та свідчить про вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 1 частини дев’ятої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

З огляду на викладене Буртник Х.В. просить притягнути суддю Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Боярського О.О. до дисциплінарної відповідальності.

Перша Дисциплінарна палата ухвалою від 8 липня 2024 року № 2061/1дп/15-24 відкрила дисциплінарну справу стосовно судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Боярського О.О. з підстав наявності в його діях ознак дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 3, 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду; умисне або внаслідок грубої недбалості допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод або інше грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків, наслідком чого може бути притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, а також з підстав наявності в діях судді Боярського О.О. ознак істотного дисциплінарного проступку, визначеного пунктами 1, 4 частини дев’ятої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Крім того, 1 травня 2024 року (вх. № 253/0/13-24) до Вищої ради правосуддя надійшла дисциплінарна скарга військової частини А7051 на дії судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Боярського О.О. під час розгляду справ № 495/2284/23, № 495/2169/23.

У дисциплінарній скарзі зазначено, що у провадженні судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Боярського О.О. перебували цивільні справи № 495/2284/23 (за позовом ОСОБА_2) та № 495/2169/23 (за позовом ОСОБА_3).

Стосовно судової справи № 495/2284/23 скаржник повідомляв, що 4 травня 2023 року до командира військової частини А7051 звернувся командир військової частини А7347 із поданням від 2 травня 2023 року (вих. № 1475) про звільнення з військової служби лейтенанта ОСОБА_2 з підстав самостійного виховання ним дитини віком до 18 років без участі матері згідно з положеннями абзацу дванадцятого підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» (далі – Закон про військову службу).

Скаржник вказав, що з рапорту військовослужбовця ОСОБА_2 від 28 квітня 2023 року вбачалося, що право на звільнення з військової служби із зазначених підстав він набув згідно з рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 22 березня 2023 року у справі № 495/2284/23 (суддя Боярський О.О.), яким шлюб між ним та ОСОБА_4 розірвано, місце проживання їхнього малолітнього сина, ОСОБА_5 (___ року народження), визначено разом із батьком−військовослужбовцем ОСОБА_2, дитину відібрано від матері, без позбавлення її батьківських прав, у зв’язку з фактом самостійного виховання дитини батьком без участі матері, з якої стягнуто аліменти.

Автор дисциплінарної скарги зазначив, що Одеський апеляційний суд постановою від 7 листопада 2023 року у справі № 495/2284/23, яку Верховний Суд залишив без змін постановою від 13 березня 2024 року, вказане рішення скасував з підстав допущення суддею Боярським О.О. низки порушень норм матеріального та процесуального права. За висновками судів апеляційної та касаційної інстанцій, суддя Боярський О.О. своїм рішенням створив штучні підстави для виникнення обов’язків військової частини А7051 щодо звільнення позивача з військової служби, яких не існувало до цього рішення суду.

У дисциплінарній скарзі вказано, що одночасно із прийняттям зазначеної постанови колегія суддів Верховного Суду постановила окрему ухвалу в цій справі від 13 березня 2024 року, якою повідомила Вищу раду правосуддя про виявлені порушення норм матеріального та процесуального права, допущені під час розгляду справи № 495/2284/23 суддею Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Боярським О.О.

Крім того, скаржник зауважив, що рішення судді Боярського О.О. від 22 березня 2023 року у справі № 495/2284/23 містить значні змістовно-часові неузгодженості, які викликали об’єктивні сумніви в законності цього рішення та свідчать про упередженість зазначеного судді щодо результатів розгляду справи.

Стосовно обставин судової справи № 495/2169/23 скаржник повідомляв, що 2 червня 2023 року до командира військової частини А7051 звернувся командир військової частини А7348 із поданням від 2 червня 2023 року (вих. № 1280) про звільнення з військової служби солдата ОСОБА_3 з підстав самостійного виховання ним дитини віком до 18 років без участі матері згідно з положеннями абзацу дванадцятого підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону про військову службу.

Скаржник зазначив, що з рапорту військовослужбовця ОСОБА_3 від 12 травня 2023 року вбачалося, що право на звільнення з військової служби з указаних підстав він набув згідно з рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 22 березня 2023 року у справі № 495/2169/23 (суддя Боярський О.О.), яким шлюб між ним та ОСОБА_6 розірвано, місце проживання їхніх малолітніх синів ОСОБА_7 (___ року народження) і ОСОБА_ 8 (____ року народження), визначено разом із батьком, тобто військовослужбовцем ОСОБА_3, дітей відібрано від матері, без позбавлення її батьківських прав, у зв’язку з фактом самостійного виховання їх батьком без участі матері.

Рішення суду в цій справі також містило значні змістовно-часові неузгодженості, які викликали об’єктивні сумніви в законності цього рішення та неупередженості судді Боярського О.О. щодо результату розгляду цієї справи.

Скаржник також зауважував на прискореному розгляді справ № 495/2284/23, № 495/2169/23, що, як правило, непритаманно судам у справах такої категорії.

У дисциплінарній скарзі військової частини А7051 зазначено, що вказані вище допущені суддею Боярським О.О. порушення, які наведено в рішеннях Одеського апеляційного суду та Верховного Суду у справі № 495/2284/23 містять ознаки створення штучних підстав (умов) для звільнення з військової служби військовослужбовців та/або увільнення від призову під час мобілізації військовозобов’язаних, є типовими також для низки цивільних судових справ та наявні у 364 справах.

Скаржник зазначив, що ухвалені суддею Боярським О.О. судові рішення у вказаних справах призвели до істотних негативних наслідків, які полягають у створенні штучних підстав (умов) для звільнення військовослужбовців військової частини А7051 (А7347; А7348) із військової служби та/або увільнення від призову по мобілізації військовозобов’язаних під час дії в Україні воєнного стану, пов’язаного з повномасштабним вторгненням (відкритою військовою агресією) російської федерації.

З огляду на викладене автор дисциплінарної скарги просить притягнути суддю Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Боярського О.О. до дисциплінарної відповідальності за вчинення ним дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 3, 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Перша Дисциплінарна палата ухвалою від 23 вересня 2024 року № 2767/1дп/15-24 відкрила дисциплінарну справу за дисциплінарною скаргою військової частини А7051 стосовно судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Боярського О.О. з підстав наявності в його діях ознак дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 3, 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояв неповаги до інших суддів, адвокатів, експертів, свідків чи інших учасників судового процесу; умисне або внаслідок грубої недбалості допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод або інше грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків.

Дисциплінарну справу, відкриту за дисциплінарною скаргою Буртник Х.В. стосовно судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Боярського О.О., та дисциплінарну справу, відкриту за дисциплінарною скаргою військової частини А7051, об’єднано в одну дисциплінарну справу. Проведення підготовки до розгляду об’єднаної дисциплінарної справи доручено члену Першої Дисциплінарної Бондаренко Т.З.

Перша Дисциплінарна палата від 3 лютого 2025 року № 153/1дп/15-25 притягнула суддю Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Боярського О.О. до дисциплінарної відповідальності та застосувала до нього дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.

 

2. Фактичні обставини, встановлені під час розгляду об’єднаної дисциплінарної справи щодо дій / бездіяльності судді в частині розгляду ним цивільних справ про визначення місця проживання дитини з батьком з/без похідних вимог про відібрання дитини в матері та/або позбавлення її батьківських прав, розірвання шлюбу, стягнення аліментів

Перша Дисциплінарна палата встановила з роздруківки, долученої до дисциплінарної скарги Буртник Х.В., яка містить відомості з ЄДРСР щодо справ, які були знайшла скаржниця за словами «батьком без участі матері», що суддя Боярський О.О. із грудня 2022 року до грудня 2023 року ухвалив 38 рішень, якими задовольнив позовні вимоги щодо визначення місця проживання малолітніх / неповнолітніх дітей із батьком у зв’язку із самостійним їх вихованням без участі матері.

Під час розгляду об’єднаної дисциплінарної справи Перша Дисциплінарна палата, перевіривши за той самий період зазначені відомості в ЄДРСР та здійснивши пошук рішень за вказаними вище словами, встановила, що, за даними ЄДРСР, суддя Боярський О.О. ухвалив 41 рішення у справах, де, серед інших вимог, наявною була вимога про визначення місця проживання дитини разом із батьком. Усі рішення стосувалися, з-поміж іншого, питання визначення місця проживання дитини. Усі позовні заяви суд задовольнив, рішеннями в усіх справах визначив місце проживання дітей із батьком (позивачем).

Перша Дисциплінарна палата також з’ясувала, що за період із 1 грудня 2020 року до 30 червня 2022 року за пошуком у ЄДРСР за такими самими словами рішення щодо визначення місця проживання дитини з батьком відсутні. У досліджуваний період (із 1 січня до 31 грудня 2022 року) за таким самим пошуком наявні два рішення, якими визначено місце проживання дитини з батьком.

Із листа Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 9 вересня 2024 року Перша Дисциплінарна палата встановила, що в суді не здійснюється окремий облік справ про визначення місця проживання дитини з батьком, що надійшли до провадження судді Боярського О.О. у 2022–2024 роках, здійснюється лише облік загальної категорії «Спори у справах, що виникають із сімейних відносин».

Водночас Перша Дисциплінарна палата дослідила низку цивільних справ, що перебували у провадженні судді Боярського О.О., і, серед інших, містили вимогу про визначення місця проживання дитини разом із батьком та на які покликалися скаржники Буртник Х.В., військова частина А7051.

 

Справа № 495/2284/23

7 березня 2023 року до провадження судді Боярського О.О. надійшла позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про розірвання шлюбу, визначення місця проживання дитини – ОСОБА_ 5 (___ року народження), разом із батьком − ОСОБА_2, за адресою проживання батька, відібрання дитини в матері без позбавлення її батьківських прав, стягнення з ОСОБА_4 аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання сина – ОСОБА_5, у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з дня подання позову до суду та до досягнення дитиною повноліття.

У день надходження та реєстрації позовної заяви суддя Боярський О.О. постановив ухвалу про відкриття провадження у справі від 7 березня 2023 року за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання на 20 березня 2023 року.

Цього самого дня (7 березня 2023 року) суддя Боярський О.О. з урахуванням предмета спору (визначення місця проживання дитини) та з огляду на положення частин четвертої – шостої статті 19 Сімейного кодексу України (далі – СК України), статті 53 ЦПК України постановив ухвалу про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, – Органу опіки та піклування виконавчого комітету Затоківської селищної ради.

Перша Дисциплінарна палата встановила, що ухвали про відкриття провадження у справі та про залучення до участі у справі третьої особи, судові повістки про виклик до суду на призначене підготовче засідання учасникам справи не були надіслані, що є порушенням вимог статей 128, 190 ЦПК України.

У день підготовчого судового засідання, 20 березня 2023 року, секретар судового засідання склав та підписав довідку про те, що згідно із частиною другою статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Процесуальних документів, які свідчили б про проведення у справі підготовчого судового засідання та його результат (відкладення, перерва, закриття), матеріали справи не містять. Крім того, у матеріалах справи відсутні докази повідомлення учасників справи про наступне судове засідання, яке згідно з довідкою, яку склав секретар судових засідань, та датою ухваленого рішення по суті справи відбулось 22 березня 2023 року.

Протоколи підготовчого засідання в матеріалах справи відсутні.

Із матеріалів судової справи № 495/2284/23 Перша Дисциплінарна палата встановила, що 22 березня 2023 року сторони в судове засідання не з’явилися. Позивач ОСОБА_2 просив розглядати справу за його відсутності та задовольнити позов у повному обсязі.

22 березня 2023 року до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області надійшла заява ОСОБА_4 про розгляд справи без її участі, у якій відповідачка вказує, що вона повністю визнає позовну заяву та обставини, на які посилається позивач, не заперечує щодо позовних вимог про розірвання шлюбу між нею та відповідачем, стягнення аліментів та визначення місця проживання малолітнього сина – ОСОБА_5, з батьком − ОСОБА_2 за адресою постійного проживання батька та відібрання сина в матері без позбавлення її батьківських прав. ОСОБА_4 також зазначила, що наслідки визнання позову їй відомі.

Суддя Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Боярський О.О. рішенням від 22 березня 2023 року позовну заяву ОСОБА_2 задовольнив, розірвав шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_4, зареєстрований 13 жовтня 2016 року Білгород-Дністровським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, актовий запис № 482; визначив місце проживання малолітнього сина – ОСОБА_5, із батьком − ОСОБА_2 за адресою постійного місця проживання батька та вирішив відібрати малолітнього сина – ОСОБА_5, у матері − ОСОБА_4, без позбавлення її батьківських прав, у зв’язку з фактом самостійного виховання дитини батьком без участі матері; стягнув із ОСОБА_4 аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання сина – ОСОБА_5, у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з дня подання позову до суду та до досягнення дитиною повноліття.

Перша Дисциплінарна палата встановила також, що справа перебувала у провадженні судді Боярського О.О. 15 днів. Суд першої інстанції 22 березня 2023 року з посиланням на положення частин третьої, четвертої статті 200 ЦПК України, частини четвертої статті 206 ЦПК України розглянув справу та ухвалив рішення в підготовчому засіданні.

Перша Дисциплінарна палата, проаналізувавши зміст рішення суду від 22 березня 2023 року, встановила, що вирішення питання про визначення місця проживання малолітньої дитини, якій на момент розгляду справи виповнилося лише 5 років, із ухваленням судового рішення про відібрання її в матері було здійснено винятково на підставі самого позову та заяви ОСОБА_4 про визнання позовних вимог.

Згодом військова частина А7051 оскаржила зазначене рішення суду від 22 березня 2023 року до суду апеляційної інстанції, адже суд першої інстанції вирішив питання, які стосуються безпосередньо прав та обов’язків військової частини А7051 щодо звільнення з військової служби військовослужбовця ОСОБА_2 (позивач у справі).

В апеляційній скарзі військова частина А7051 вказувала, що на день звернення до суду та проведення підготовчого судового засідання між батьком − ОСОБА_2, та матір’ю – ОСОБА_4, було узгоджено місце проживання неповнолітньої дитини, отже, фактичного предмета спору в цій частині не було. Суд першої інстанції порушив норми законодавства, а саме те, що в разі перебування сторони або третьої особи у справі, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених військових формувань, що переведені на військовий стан або залучені до проведення антитерористичної операції, суд зобов’язаний зупинити провадження у справі.

З огляду на те, що позивач є військовослужбовцем, ураховуючи дію в Україні воєнного стану, відкриття провадження у справі № 495/2284/23 апелянт вважав порушенням.

Військова частина А7051 також наголошувала, що Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області під час ухвалення рішення порушив норми матеріального права, а саме в частині з’ясування обставин, які мають істотне значення під час вирішення спору про місце проживання неповнолітньої дитини. Зважаючи на те, що ОСОБА_2 на момент звернення до суду проходив дійсну військову службу, його конституційні права та свободи певним чином були обмежені, фактичне місце перебування було закріплено за військовою частиною, суд під час установлення місця проживання дитини разом з батьком не мав належних підстав для вирішення цього питання, оскільки позивач, своєю чергою, не мав фізичної можливості проживати разом із неповнолітньою дитиною за зареєстрованим місцем проживання.

Одеський апеляційний суд постановою від 7 листопада 2023 року апеляційну скаргу військової частини А7051 задовольнив частково: рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 22 березня 2023 року в частині визначення місця проживання ОСОБА_5 із батьком − ОСОБА_2, та в частині стягнення аліментів скасував та ухвалив у цій частині нове рішення, яким у задоволенні вимог відмовив.

Суд апеляційної інстанції зазначив про помилковість висновків суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позову лише на підставі заяви відповідачки про визнання позову, без перевірки фактичних обставин справи, на які посилався позивач, та без дотримання інтересів дитини. Урахувавши мету подання позову про визначення місця проживання малолітньої дитини разом із батьком, процесуальну поведінку сторін, формальне залучення органу опіки і піклування до розгляду справи, яке не передбачало реальної участі в судовому розгляді, а також незалучення до участі в розгляді справи всіх зацікавлених осіб, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про визначення місця проживання малолітньої дитини разом із батьком у зв’язку із самостійним вихованням ним дитини без участі матері, а також похідної вимоги про стягнення аліментів на утримання дитини.

Суд апеляційної інстанції вказав на те, що в цій справі військовозобов’язаний, який на момент розгляду справи проходить військову службу, використовує приватноправовий інструментарій для здійснення спроби звільнення від конституційного обов’язку, передбаченого статтею 65 Конституції України.

Верховний Суд постановою від 13 березня 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_2 залишив без задоволення, постанову Одеського апеляційного суду від 7 листопада 2023 року – без змін.

У мотивувальній частині постанови від 13 березня 2024 року Верховний Суд вказав, що позов про визначення місця проживання малолітньої дитини в цій справі фактично пред’явлений військовослужбовцем, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, з метою штучного створення умов та обставин, які можуть бути підставою для звільнення з військової служби в особливий період на підставі частини четвертої статті 26 Закону про військову службу.

Крім того, Верховний Суд зазначив, що суд апеляційної інстанції слушно зауважив, що позивач у цій справі намагається застосувати способи захисту сімейних прав, інтересів дитини з метою звільнення від виконання військового обов’язку (проходження військової служби).

Отже, як вказав Верховний Суд, суд апеляційної інстанції дійшов загалом правильного висновку у справі № 495/2284/23 про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини, відібрання її в матері з установленням факту самостійного виховання дитини батьком та похідної вимоги про стягнення аліментів.

Верховний Суд 13 березня 2024 року постановив окрему ухвалу, якою повідомив Вищу раду правосуддя про виявлені порушення норм матеріального та процесуального права, допущені під час розгляду вказаної справи Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області у складі судді Боярського О.О.

Верховний Суд також звернув увагу на доводи військової частини А7051, які знайшли своє підтвердження як під час апеляційного, так і під час касаційного перегляду справи, щодо штучного характеру спірних правовідносин та намагання позивача в цій справі застосувати способи захисту сімейних прав, інтересів дитини з метою звільнення з військової служби під час особливого періоду.

Водночас Верховний Суд зазначив, що в період введення в Україні воєнного стану та функціонування всіх органів державної влади та Збройних Сил України в умовах дії особливого періоду, коли постає нагальна необхідність у належному виконанні громадянами України свого конституційного обов’язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, розгляд справи за позовом військовослужбовця про встановлення факту, який може бути підставою для звільнення з військової служби, без фактичного залучення до участі у справі органу у справах дітей, третіх осіб, для яких рішення суду про задоволення позову створюватиме відповідні обов’язки, а також без належного встановлення всіх обставин справи, повідомлення учасників справи про її розгляд у порядку, встановленому цивільним процесуальним законодавством, свідчить про істотні порушення норм матеріального та процесуального права, які не можуть залишатися без уваги.

Верховний Суд також зазначив, що на увагу також заслуговують доводи відзиву на касаційну скаргу військової частини А7051 щодо кількісного критерію справ, які розглянув Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області за позовами чоловіків про визначення місця проживання, самостійне виховання дитини (676 судових рішень), а також факт здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15 листопада 2023 року за № ____________________, у межах якого судді Боярському О.О. повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України.

 

Справа № 495/2169/23

6 березня 2023 року до провадження судді Боярського О.О. надійшов позов ОСОБА_3 до ОСОБА_6 про розірвання шлюбу, визначення місця проживання малолітніх дітей із батьком шляхом відібрання їх у матері без позбавлення її батьківських прав.

До позовної заяви позивач долучив свідоцтва про народження синів (___ і _____ років народження), свідоцтво про шлюб, довідку про склад сім’ї, у якій зазначено про проживання батька і двох дітей (довідку видав староста села Підгірного Старокозацької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області).

Цього самого дня, 6 березня 2023 року, суддя Боярський О.О. постановив ухвалу про відкриття провадження у справі та призначення підготовчого судового засідання на 20 березня 2023 року. Іншою ухвалою від 6 березня 2023 року суддя Боярський О.О. залучив до участі у справі як третю особу Орган опіки та піклування виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради Одеської області.

20 березня 2023 року фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, що встановлено з довідки секретаря судового засідання.

Перша Дисциплінарна палата, дослідивши матеріали справи, встановила, що 22 березня 2023 року від відповідача ОСОБА_6 до суду надійшла заява про визнання позовних вимог у повному обсязі. У цій заяві відповідач не заперечувала щодо задоволення позовних вимог; вказувала, що наслідки визнання позову їй роз’яснені та зрозумілі; висловлювала прохання розглядати справу без її присутності. Матеріали справи також містили заяву позивача ОСОБА_3 – про підтримання позовних вимог у повному обсязі, у якій він зазначав: «наполягаю на задоволенні позову, на примирення не згоден, прошу суд розглядати справу без моєї участі».

Із матеріалів справи, зокрема довідки секретаря судового засідання вбачалося, що 22 березня 2023 року фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Цього самого дня суддя Боярський О.О. ухвалив рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнив: розірвав шлюб, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_6; визначив місце проживання малолітніх дітей (____ та _____ років народження) з батьком – ОСОБА_3, за адресою його постійного місця проживання; вирішив відібрати малолітніх дітей (____ та ____ років народження) у матері – ОСОБА_6, без позбавлення її батьківських прав, у зв’язку з фактом самостійного виховання дітей батьком без участі матері.

Перша Дисциплінарна палата вказала, що строк розгляду справи в суді першої інстанції становив 16 днів.

Крім того, Перша Дисциплінарна палата з матеріалів справи встановила, що 5 травня 2023 року ОСОБА_3 звернувся до суду із заявою про роз’яснення судового рішення, у якій він просив роз’яснити ухвалене 22 березня 2023 року рішення суду, зазначивши, що вказане рішення суду є підтвердженням факту самостійного виховання ОСОБА_3 малолітніх дітей (___ і ____ років народження).

9 травня 2023 року суддя Боярський О.О. постановив ухвалу про роз’яснення судового рішення, якою заяву ОСОБА_3 задовольнив. Постановив роз’яснити рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 22 березня 2023 року у справі № 495/2169/23, зазначивши, що вказане рішення суду є підтвердженням факту, що ОСОБА_3 самостійно виховує малолітніх синів (___ та _____ років народження) без участі матері – ОСОБА_6

Згодом військова частина А7051 оскаржила в апеляційному порядку зазначене вище рішення суду від 22 березня 2023 року, покликаючись на те, що суд вирішив питання, які стосуються безпосередньо прав та обов’язків військової частини, оскільки ОСОБА_3 є дійсним військовослужбовцем, однак військова частина не була залучена до участі у справі.

22 квітня 2024 року Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ прийняв постанову, якою апеляційну скаргу військової частини задовольнив частково: рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 22 березня 2023 року в оскарженій частині, а саме щодо визначення місця проживання малолітніх дітей (____ та ____ років народження) з батьком − ОСОБА_3, за адресою постійного місця проживання батька та відібрання дітей у матері – ОСОБА_6, без позбавлення її батьківських прав, у зв’язку з фактом самостійного виховання дітей батьком без участі матері – скасував; ухвалив у цій частині нове рішення, яким у задоволенні вимог відмовив. Апеляційний суд вирішив питання судових витрат. Зазначена постанова суду апеляційної інстанції не була оскаржена до суду касаційної інстанції.

Суд апеляційної інстанції встановив, що позивач ОСОБА_3 на момент реєстрації позовної заяви в суді був мобілізований до лав Збройних Сил України, згідно з наказом командира військової частини А7348 від 14 березня 2022 року № 41 солдат ОСОБА_3 зарахований до списків та призначений на посаду ПОСАДА. За результатами ухвалення рішення Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області позивач отримав підтвердження факту самостійного виховання дитини віком до 18 років, який, своєю чергою, надає підстави для звільнення з військової служби. Суб’єктом розгляду рапорту про звільнення з військової служби є військова частина А7051. Посилаючись на вказані обставини, апеляційний суд дійшов висновку, що скаржник – військова частина А7051, є особою, для якої створені штучні підстави для виникнення обов’язків, яких не існувало до ухвалення рішення судом першої інстанції, та права якої порушено оскаржуваним судовим рішенням.

Апеляційний суд також зазначив, що суд першої інстанції під час розгляду справи не з’ясував усіх обставин, що мають істотне значення, інтереси дитини залишилися поза межами судового слідства.

Дослідивши матеріали справи та докази під час апеляційного перегляду, апеляційний суд дійшов висновку, що подання позову про визначення місця проживання малолітніх дітей разом із батьком та відібрання дітей у матері включало встановлення юридичного факту самостійного виховання дітей батьком без участі матері, оскільки: правовий статус ОСОБА_3 – військовозобов’язаний, який на момент розгляду справи проходить військову службу; використано приватноправовий інструментарій для здійснення спроби звільнення від конституційного обов’язку, передбаченого статтею 65 Конституції України; відповідач беззаперечно визнав позовні вимоги, що не є притаманним для цієї категорії спорів; позовні вимоги сформульовано в такий спосіб, щоб вони відповідали підставі звільнення з військової служби; орган опіки та піклування було залучено до розгляду справи формально, його реальної участі в судовому засіданні передбачено не було; до участі в розгляді справи не було залучено всіх зацікавлених осіб (скаржник), коло яких повинно було бути з’ясованим у підготовчому судовому засіданні.

Водночас апеляційний суд звернув увагу, що наявність ухвали суду першої інстанції про роз’яснення рішення суду підтверджує, що Богданову Е.М. необхідне було конкретне уточнення, що саме є фактом самостійного виховання батьком дітей, що корелюється із формулюванням підстав для звільнення з військової служби, передбачених абзацом дванадцятим підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону про військову службу.

 

Справа № 495/10102/23

20 вересня 2023 року до провадження судді Боярського О.О. надійшла цивільна справа за позовом ОСОБА_9 до ОСОБА_10, третя особа – Орган опіки та піклування виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради Одеської області, про позбавлення батьківських прав та визначення місця проживання дитини.

Суддя Боярський О.О. ухвалою від 22 вересня 2023 року відкрив провадження у вказаній справі, призначив підготовче засідання на 4 жовтня 2023 року.

4 жовтня 2023 року від позивача ОСОБА_9 надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, проте відповідно до протоколу судового засідання від 4 жовтня 2023 року ОСОБА_9 був присутнім у судовому засіданні, орган опіки та піклування участі в розгляді справи не брав.

5 жовтня 2023 року від відповідачка ОСОБА_10 надійшла заява, у якій вона зазначила про визнання всіх пред’явлених позовних вимог та просила розглядати справу за її відсутності.

Згідно з довідкою секретаря судового засідання від 9 жовтня 2023 року фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувальної техніки не здійснювалося.

9 жовтня 2023 року суддя Боярський О.О. ухвалив рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_9: відповідачку ОСОБА_10 позбавив батьківських прав стосовно сина – ОСОБА_11 (____ року народження), місце проживання неповнолітньої дитини визначив разом із батьком – позивачем ОСОБА_9.

Сканкопії судової справи містять нотаріально завірену заяву ОСОБА_10 про надання згоди на позбавлення її батьківських прав стосовно сина – ОСОБА_11, свідоцтво про народження дитини, копію паспорта позивача, довідку про реєстрацію місця проживання відповідачки. Водночас у матеріалах справи відсутні висновок органу опіки та піклування, документи на підтвердження факту надсилання органу опіки та піклування копій позовної заяви, ухвали про відкриття провадження у справі з повідомленням про залучення органу опіки та піклування до участі у справі як третьої особи, запит щодо надання висновку.

Перша Дисциплінарна палата встановила, що строк розгляду цієї справи становив 19 днів.

 

Справа № 495/5952/23

7 червня 2023 року до провадження судді Боярського О.О. надійшла цивільна справа за позовом ОСОБА_12 до ОСОБА_13 про визначення місця проживання дітей.

Суддя Боярський О.О. ухвалою від 9 червня 2023 року відкрив провадження у вказаній справі, призначив підготовче судове засідання на 26 червня 2023 року, залучив до участі у справі як третю особу Орган опіки та піклування Мологівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області.

23 червня 2023 року до суду надійшла заява позивача ОСОБА_12 про підтримання позовних вимог у повному обсязі та розгляд справи за його відсутності. Цього самого дня надійшла заява відповідачки ОСОБА_13, у якій вона зазначила, що погоджується з позовом у повному обсязі, не заперечує проти задоволення позовних вимог, справу просить розглянути за її відсутності.

Згідно з довідкою секретаря судового засідання від 26 червня 2023 року фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувальної техніки не здійснювалося.

26 червня 2023 року суддя Боярський О.О. ухвалив рішення, яким задовольнив позовні вимоги ОСОБА_12, визначив місце проживання трьох неповнолітніх дітей (____, ____, ____ років народження) разом із батьком за місцем його реєстрації та постійного проживання у зв’язку з фактом самостійного виховання ним дітей без участі матері.

Перша Дисциплінарна палата, дослідивши матеріали судової справи, у рішенні від 3 лютого2025 року № 153/1дп/15-25 вказала на відсутність протоколу/журналу судового засідання, висновку органу опіки та піклування, документів на підтвердження факту надсилання органу опіки та піклування копій позовної заяви, ухвали про відкриття провадження у справі з повідомленням про залучення органу опіки та піклування до участі у справі як третьої особи, запит щодо надання висновку.

Крім того, Перша Дисциплінарна палата зауважила, що строк розгляду цієї справи становив 17 днів.

 

Справа № 495/10974/23

10 жовтня 2023 року до провадження судді Боярського О.О. надійшла цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_14 до ОСОБА_15, третя особа – Служба у справах дітей Білгород-Дністровської міської ради Одеської області, про розірвання шлюбу, позбавлення батьківських прав, визначення місця проживання дитини з батьком та стягнення аліментів.

Цього самого дня, 10 жовтня 2023 року, суддя Боярський О.О. постановив ухвалу про відкриття провадження у справі, призначив підготовче судове засідання на 26 жовтня 2023 року.

26 жовтня 2023 року від відповідачки ОСОБА_15 надійшла заява, у якій вона зазначила, що позовні вимоги про розірвання шлюбу, визначення місця проживання дитини з батьком, позбавлення її батьківських прав і стягнення з неї аліментів на утримання дитини підтримує в повному обсязі та не заперечує щодо їх задоволення, наслідки позову їй відомі, просить розглядати справу за її відсутності. До заяви долучено нотаріально завірену заяву від 26 жовтня 2023 року про згоду на позбавлення її батьківських прав щодо сина – ОСОБА_16 (____ року народження).

На позовній заяві міститься запис позивача, відповідно до якого ОСОБА_14 просить розглядати справу за його відсутності, задовольнити позов, щодо ухвалення рішення без висновку органу опіки та піклування позивач не заперечує.

Перша Дисциплінарна палата з наявної в матеріалах судової справи розписки встановила, що Орган опіки та піклування виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради Одеської області одержав 30 жовтня 2023 року виклик до суду на цей самий день.

Крім того, Перша Дисциплінарна палата зауважила, що в матеріалах судової справи містяться пояснення (які суд одержав 9 листопада 2023 року) виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради про неможливість надати письмовий висновок Органу опіки та піклування виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради стосовно вимог, заявлених у справі № 495/10974/23, з огляду на те, що суд не зобов’язував Орган опіки та піклування Білгород-Дністровської міської ради надати такий висновок.

Відповідно до довідки секретаря судового засідання від 30 жовтня 2023 року фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суддя Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Боярський О.О. рішенням від 30 жовтня 2023 року позов ОСОБА_14 задовольнив: розірвано шлюб між ОСОБА_14 та ОСОБА_15; позбавлено ОСОБА_15 батьківських прав стосовно малолітнього сина; визначено місце проживання малолітньої дитини разом із батьком – ОСОБА_15 у зв’язку із фактом самостійного виховання дитини батьком без участі матері; стягнуто з ОСОБА_15 на користь ОСОБА_14 аліменти на утримання дитини.

Перша Дисциплінарна палата у своєму рішенні від 3 лютого 2025 року № 153/1дп/15-25 зауважила, що строк розгляду цієї справи становив 20 днів.

 

Справа № 495/10309/23

26 вересня 2023 року до провадження судді Боярського О.О. позовна заява ОСОБА_17 до ОСОБА_18 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини.

Цього самого дня, 26 вересня 2023 року, суддя Боярський О.О. постановив ухвалу про відкриття провадження у вказаній справі та призначив підготовче судове засідання на 11 жовтня 2023 року.

10 жовтня 2023 року на адресу суду надійшла нотаріально завірена заява відповідача ОСОБА_18, у якій вона зазначила, що погоджується з позовними вимогами в повному обсязі, просить розглянути справу за її відсутності та ухвалити рішення про задоволення позову у повному обсязі.

Цього самого дня, 10 жовтня 2023 року, від представника позивача надійшла заява, в якій він просив розглянути справу за відсутності позивача та його представника. З огляду на те, що відповідачка визнає позов у повному обсязі, просить розглянути справу в підготовчому судовому засіданні та ухвалити рішення про задоволення позову.

Згідно з довідкою секретаря судового засідання від 11 жовтня 2023 року фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суддя Білгород-Дністровського районного суду Боярський О.О. рішенням від 11 жовтня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_17 задовольнив: розірвано шлюб між ОСОБА_17та ОСОБА_18; визначено місце проживання малолітньої доньки (____ року народження) разом із батьком за адресою його постійного місця проживання; відібрано малолітню доньку в матері, без позбавлення її батьківських прав, у зв’язку із самостійним вихованням дитини батьком без участі матері.

Перша Дисциплінарна палата наголосила, що строк розгляду цієї справи становив 15 днів.

 

Справа № 495/10599/23

2 жовтня 2023 року до провадження судді Боярського О.О. надійшла цивільна справа за позовом ОСОБА_19 до ОСОБА_20, третя особа – Орган опіки та піклування виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради Одеської області, про розірвання шлюбу, позбавлення батьківських прав та визначення місця проживання дитини.

Перша Дисциплінарна палата, дослідивши матеріали судової справи, вказала на наявність нотаріально завіреної заяви відповідача ОСОБА_20, у якій зазначено про надання згоди на позбавлення її батьківських прав стосовно доньки (_____ року народження) у зв’язку з тим, що батько самостійно виховує дитину.

Цього самого дня, 2 жовтня 2023 року, суддя Боярський О.О. постановив ухвалу про відкриття провадження у справі та призначення підготовчого судового засідання у справі на 26 жовтня 2023 року.

Матеріали судової справи містили також дві заяви від 26 жовтня 2023 року від ОСОБА_19 та ОСОБА_20, у яких: відповідач визнала повністю заявлені позовні вимоги, просила розглядати справу за її відсутності; позивач просив «всі позовні вимоги визнати повністю», справу розглядати за його відсутності.

Згідно з довідками секретаря судового засідання від 26 та 30 жовтня 2023 року фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суддя Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Боярський О.О. рішенням від 30 жовтня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_19 задовольнив: розірвано шлюб між ОСОБА_19 та ОСОБА_20; позбавлено відповідачку ОСОБА_20 батьківських прав стосовно доньки (____ року народження); визначено місце проживання дитини разом із батьком за його місцем проживання у зв’язку із самостійним вихованням дитини батьком без участі матері.

Строк розгляду справи становив 28 днів.

 

Справа № 495/10389/23

27 вересня 2023 року до провадження судді Боярського О.О. надійшла цивільна справа за позовом ОСОБА_21 до ОСОБА_22, третя особа – Орган опіки та піклування Білгород-Дністровської міської ради, про розірвання шлюбу, позбавлення батьківських прав із визначенням місця проживання дитини разом із батьком, стягнення аліментів.

Із позову вбачається, що подружжя має двох дітей – сина (___ року народження) та доньку (___ року народження).

Позовна заява також містила запис «з позовом згодна прошу розглядати в мою відсутність» із підписом відповідачки ОСОБА_22.

Перша Дисциплінарна палата, дослідивши матеріали судової справи, зауважила в рішенні, що справа містить нотаріально завірену заяву відповідачки ОСОБА_22 від 21 вересня 2023 року, у якій вона дає згоду на позбавлення її батьківських прав щодо її доньки (____ року народження) у зв’язку з тим, що не має можливості виконувати їх, отже, позивач, її чоловік, самостійно виховує їхню доньку.

Суддя Боярський О.О. ухвалою від 27 вересня 2023 року відкрив провадження у вказаній справі, призначив підготовче засідання на 11 жовтня 2023 року.

10 жовтня 2023 року від позивача ОСОБА_21 до суду надійшла заява, в якій він просить справу розглядати за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.

Перша Дисциплінарна палата з протоколу судового засідання від 11 жовтня 2023 року встановила, що в судовому засіданні брала участь відповідачка ОСОБА_22.

Рішенням від 11 жовтня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_21 задоволено: розірвано шлюб між ОСОБА_21 та ОСОБА_22; позбавлено ОСОБА_22 батьківських прав щодо її доньки (___ року народження) із визначенням місця проживання дитини разом із батьком − ОСОБА_21, за його місцем проживання у зв’язку із самостійним вихованням дитини батьком без участі матері; вирішено стягувати з відповідачки на користь позивача аліменти у твердій грошовій сумі.

Строк розгляду справи становив 14 днів.

 

Справа № 495/10986/23

10 жовтня 2023 року до провадження судді Боярського О.О. надійшла цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_23 до ОСОБА_24, третя особа – Служба у справах дітей Білгород-Дністровської міської ради Одеської області, про розірвання шлюбу, позбавлення батьківських прав, визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів.

Цього самого дня, 10 жовтня 2023 року, суддя Боярський О.О. відкрив провадження у справі та призначив підготовче судове засідання на 26 жовтня 2023 року.

Перша Дисциплінарна палата, дослідивши матеріали судової справи, встановила, що позовна заява, яка містила запис із підписом позивача про те, що він позов підтримує, просить його задовольнити та розглянути позовну заяву за його відсутності. У позовній заяві позивач вказував, що подружжя має сина (____ року народження).

Із наявної в матеріалах судової справи розписки вбачається, що повістку про виклик до суду на 30 жовтня 2023 року Служба у справах дітей Білгород-Дністровської міської ради отримала того самого дня, 30 жовтня 2023 року.

26 жовтня 2023 року до суду надійшла заява відповідачки ОСОБА_24, у якій вона зазначила, що визнає всі пред’явлені до неї позовні вимоги та не заперечує щодо їх задоволення, справу просить розглядати за її відсутності, справжність свого волевиявлення підтверджує заявою, посвідченою нотаріально, від 26 жовтня 2023 року.

Відповідно до довідки секретаря судового засідання від 30 жовтня 2023 року фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувальної техніки не здійснювалося.

Рішенням від 30 жовтня 2023 року суд задовольнив позовні вимоги ОСОБА_23: розірвав шлюб між ОСОБА_23 та ОСОБА_24; позбавив ОСОБА_23 батьківських прав щодо сина (____ року народження); визначив місце проживання дитини з батьком − ОСОБА_23, у зв’язку із фактом самостійного виховання дитини батьком без участі матері; вирішив стягувати з ОСОБА_24 на користь ОСОБА_23 аліменти на утримання дитини.

Перша Дисциплінарна палата зауважила, що матеріали судової справи також містили пояснення виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради, які надійшли до суду 9 листопада 2023 року, про неможливість надати письмовий висновок органу опіки та піклування щодо доцільності позбавлення відповідачки батьківських прав, оскільки суд не зобов’язував Орган опіки та піклування виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради надати такий висновок.

Строк розгляду справи становив 20 днів.

 

Справа № 495/10290/23

26 вересня 2023 року до провадження судді Боярського О.О. надійшла цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_25 до ОСОБА_26, третя особа – Орган опіки та піклування виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради Одеської області, про розірвання шлюбу, позбавлення батьківських прав та визначення місця проживання дитини.

Суддя Боярський О.О. ухвалою від 26 вересня 2023 року відкрив провадження у вказаній справі та призначив підготовче судове засідання на 9 жовтня 2023 року.

9 жовтня 2023 року до суду надійшла заява позивача ОСОБА_25, у якій він просив задовольнити позовні вимоги та ухвалити рішення у справі за його відсутності. Цього самого дня надійшла також заява відповідачки ОСОБА_26, у якій вона зазначила, що всі пред’явлені позовні вимоги визнає повністю та просить суд ухвалити рішення у справі за її відсутності.

10 жовтня 2023 року до суду надійшло клопотання Служби у справах дітей Білгород-Дністровської міської ради, відповідно до якого третя особа просить надіслати позовну заяву з додатками як стороні у справі; повідомити належним чином про час і місце наступного судового засідання; ухвалити рішення з урахуванням висновку органу опіки та піклування, який буде наданий після з’ясування всіх обставин у справі.

13 жовтня 2023 року від Служби у справах дітей Білгород-Дністровської міської ради надійшли письмові пояснення, згідно з якими відповідачка ОСОБА_26 не заперечує щодо позбавлення її батьківських прав, що, на думку третьої особи, свідчить про самоусунення від виконання батьківських обов’язків. Між батьками відсутній спір, батьки самостійно дійшли згоди щодо позбавлення батьківських прав матері дитини (відповідача), стягнення аліментів на дитину та визначення місця проживання дитини із батьком.

Відповідно до протоколу судового засідання від 16 жовтня 2023 року позивач ОСОБА_25 брав участь у розгляді справи, розгляд справи тривав 6 хвилин, протокол судового засідання закінчується оголошенням перерви.

Рішенням від 16 жовтня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_25 задоволено: розірвано шлюб між ОСОБА_25 та ОСОБА_26; позбавлено ОСОБА_26 батьківських прав щодо малолітнього сина (___ року народження) та визначено місце проживання дитини разом із батьком − ОСОБА_25, за його місцем проживання, у зв’язку із самостійним вихованням дитини батьком без участі матері.

Строк розгляду справи становив 20 днів.

 

Справа № 495/12847/23

28 листопада 2023 року до провадження судді Боярського О.О. надійшла цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_26 до ОСОБА_27 про розірвання шлюбу, визначення місця проживання дитини та відібрання дитини.

29 листопада 2023 року суддя Боярський О.О. ухвалою відкрив провадження у справі, призначив підготовче судове засідання на 18 грудня 2023 року.

Перша Дисциплінарна палата, дослідивши матеріали судової справи, встановила, що матеріали справи містили нотаріально завірену заяву відповідачки ОСОБА_27 від 14 грудня 2023 року, у якій ОСОБА_27 зазначила, що з позовними вимогами ознайомлена, погоджується із зазначеними вимогами та визнає їх у повному обсязі. Відповідачка також просила розглянути позов ОСОБА_26 за її відсутності та ухвалити рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

18 грудня 2023 року від адвоката позивача ОСОБА_26 до суду надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до довідки секретаря судового засідання від 18 грудня 2023 року фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Рішенням від 18 грудня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_26 суд задовольнив: розірвано шлюб між ОСОБА_26 та ОСОБА_27.; визначено місце проживання доньки (____ року народження) разом із батьком − ОСОБА_26, за адресою його постійного місця проживання; вирішено відібрати малолітню доньку в матері – ОСОБА_27, без позбавлення її батьківських прав, у зв’язку із самостійним вихованням дитини батьком без участі матері.

Строк розгляду цієї справи становив 20 днів.

 

Справа № 495/12936/23

29 листопада 2023 року до провадження судді Боярського О.О. надійшла цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_28 до ОСОБА_29, третя особа – Орган опіки та піклування виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради, про розірвання шлюбу, визначення місця проживання дитини, відібрання дитини в матері без позбавлення її батьківських прав.

30 листопада 2023 року суддя Боярський О.О. постановив ухвалу, якою відкрив провадження у справі та призначив підготовче судове засідання на 18 грудня 2023 року.

11 грудня 2023 року до суду надійшла заява відповідачки ОСОБА_29, в якій вона погодилася та визнала позовні вимоги в повному обсязі, просила розглянути справу за її відсутності та ухвалити рішення про повне задоволення позовних вимог.

18 грудня 2023 року до суду надійшла заява представника позивача, в якій він просив справу розглядати за його відсутності та задовольнити позов у повному обсязі.

Згідно з довідкою секретаря судового засідання від 18 грудня 2023 року фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувальної техніки не здійснювалося.

Рішенням від 18 грудня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_28 задоволено: розірвано шлюб, укладений між ОСОБА_28 та ОСОБА_29 ; визначено місце проживання малолітньої доньки (____ року народження) разом із батьком − ОСОБА_28; вирішено відібрати малолітню доньку в матері – ОСОБА_29, без позбавлення її батьківських прав, у зв’язку із самостійним вихованням дитини батьком без участі матері.

Строк розгляду цієї справи становив 19 днів.

 

Справа № 495/11725/23

30 жовтня 2023 року до провадження судді Боярського О.О. надійшла цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_30 до ОСОБА_31, третя особа – Орган опіки та піклування Білгород-Дністровської міської ради, про розірвання шлюбу, визначення місця проживання дітей, відібрання дітей без позбавлення матері батьківських прав.

Цього самого дня, 30 жовтня 2023 року, суддя Боярський О.О. постановив ухвалу, якою відкрив провадження у справі та призначив підготовче судове засідання на 13 листопада 2023 року.

Перша Дисциплінарна палата дослідила матеріали справи та встановила, що вони містять виклик суду від 31 жовтня 2023 року, адресований Органу опіки та піклування Білгород-Дністровської міської ради, копії позовної заяви та ухвали від 30 жовтня 2023 року.

13 листопада 2023 року до суду надійшли пояснення виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради за підписом міського голови. У поясненнях зазначено про неможливість надати висновок органу опіки та піклування у вказаній справі, оскільки між батьками відсутній спір, вони самостійно дійшли згоди щодо визначення місця проживання дітей разом із батьком. Крім того, зазначено, що суд не ухвалював рішення про зобов’язання органу опіки та піклування надати такий висновок. Водночас зауважено, що відсутні будь-які докази необхідності застосування відібрання дитини від матері.

Перша Дисциплінарна палата також зауважила, що матеріали судової справи містилися заяви: відповідачки ОСОБА_31 – про розгляд справи за її відсутності, визнання позовних вимог у повному обсязі, відсутність заперечень; позивача ОСОБА_30 – про підтримання позовних вимог у повному обсязі, розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до довідки секретаря судового засідання від 13 листопада 2023 року фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувальної техніки не здійснювалося.

Рішенням суду від 13 листопада 2023 року позовні вимоги ОСОБА_31 задоволено: розірвано шлюб, укладений між ОСОБА_31 та ОСОБА_32; визначено місце проживання їхніх дітей (___ і ___років народження) разом із батьком ОСОБА_31 за місцем його проживання шляхом відібрання дітей у матері, ОСОБА_32, без позбавлення її батьківських прав, у зв’язку із фактом самостійного виховання дітей батьком без участі матері.

Перша Дисциплінарна палата в рішенні від 3 лютого 2025 року також зазначила, що строк розгляду справи становив 14 днів.

 

Справа № 495/10691/23

3 жовтня 2023 року до провадження судді Боярського О.О. надійшла цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_33 до ОСОБА_34, третя особа – Орган опіки та піклування виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради Одеської області, про розірвання шлюбу, позбавлення батьківських прав, визначення місця проживання дитини.

Перша Дисциплінарна палата дослідила зміст позовної заяви та встановила, що прохальна частина цієї заяви містила записи з відповідними підписами: відповідачки – про те, що вона згодна з висунутими до неї позовними вимогами, просить справу розглядати за її відсутності; від позивача – про те, що позов підтримує, просить розглядати справу за його відсутності.

Крім того, матеріали судової справи містили долучену до позовної заяви нотаріально завірену заяву ОСОБА_34 від 28 вересня 2023 року про надання згоди на позбавлення її батьківських прав щодо неповнолітнього сина (___ року народження) у зв’язку із самостійним вихованням сина батьком, ОСОБА_33.

3 жовтня 2023 року суддя Боярський О.О. постановив ухвалу про відкриття провадження у справі та призначив підготовче судове засідання на 26 жовтня 2023 року.

26 жовтня 2023 року до суду надійшли заяви: позивача ОСОБА_33 – про задоволення усіх позовних вимог та розгляд справи за його відсутності; відповідачки ОСОБА_34 – про визнання позовних вимог у повному обсязі, розгляд справи за її відсутності.

Відповідно до довідки секретаря судового засідання від 26 жовтня 2023 року фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

30 жовтня 2023 року суддя Боярський О.О. ухвалив рішення, яким позовну заяву задовольнив. Зокрема, суд розірвав шлюб, укладений між ОСОБА_33 та ОСОБА_34; позбавлено відповідачку ОСОБА_34 батьківських прав щодо неповнолітнього сина (___ року народження); визначив місце проживання неповнолітнього сина (____ року народження) разом із батьком ОСОБА_33 за його місцем проживання у зв’язку із самостійним вихованням дитини батьком без участі матері.

Перша Дисциплінарна палата в оскаржуваному рішенні зазначила, що строк розгляду цієї справи становив 27 днів.

 

Справа № 495/13746/23

19 грудня 2023 року до провадження судді Боярського О.О. надійшла цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_35 до ОСОБА_36, третя особа – Орган опіки та піклування Білгород-Дністровської міської ради, про відібрання дитини у матері без позбавлення її батьківських прав, визначення місця проживання дитини разом із батьком.

20 грудня 2023 року суддя Боярський О.О. постановив ухвалу про відкриття провадження у вказаній справі та призначив підготовче судове засідання на 29 грудня 2023 року.

28 грудня 2023 року до суду надійшли заяви: від позивача – про підтримання позовних вимог та задоволення позову, розгляд справи за його відсутності; від відповідачки – про те, що вона не заперечує щодо задоволення позовних вимог, просить справу розглядати за її відсутності.

Відповідно до довідки секретаря судового засідання від 29 грудня 2023 року фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалося.

29 грудня 2023 року суддя Боярський О.О. ухвалив рішення, яким позовні вимоги задовольнив: відібрано малолітню дитину (___ року народження) від матері – ОСОБА_36, без позбавлення її батьківських прав, та визначено місце проживання малолітньої дитини разом із батьком ОСОБА_35 у зв’язку із самостійним вихованням дитини батьком без участі матері.

Перша Дисциплінарна палата в рішенні від 3 лютого 2025 року також зазначила, що строк розгляду справи становив 10 днів.

 

Справа № 495/12102/23

7 листопада 2023 року до провадження судді Боярського О.О. надійшла цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_37 до ОСОБА_38, третя особа – Орган опіки та піклування Старокозацької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, про позбавлення батьківських прав та визначення місця проживання дитини.

Перша Дисциплінарна палата, дослідивши матеріали цивільної справи встановила, що до позовної заяви долучено свідоцтво про розірвання 18 листопада 2010 року шлюбу між сторонами; дві довідки, які видав директор приватного навчального закладу, згідно з якими дитина перебуває на повному утриманні батька, який приділяє велику увагу вихованню сина та здійснює оплату за навчання.

Цього самого дня, 7 листопада 2023 року, суддя Боярський О.О. постановив ухвалу, якою відкрив провадження у справі та призначив підготовче судове засідання на 20 листопада 2023 року.

17 листопада 2023 року до суду надійшло клопотання ОСОБА_37, згідно з яким він просив долучити до матеріалів справи докази (на 37 арк.) самостійного виховання та забезпечення батьком малолітнього сина, а також докази отримання батьком відповідного доходу.

Згідно з довідкою секретаря судового засідання від 20 листопада 2023 року фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Перша Дисциплінарна палата також зауважила, що матеріали судової справи містили нотаріально завірену заяву відповідачки ОСОБА_38 від 20 листопада 2023 року, згідно з якою ОСОБА_38 повідомила, що не має можливості виконувати батьківські обов’язки щодо сина (____ року народження), якого самостійно виховує його батько, ОСОБА_37, тому дає згоду на позбавлення її батьківських прав щодо сина.

Крім того, у матеріалах справи наявна заява представника третьої особи – Органу опіки та піклування Старокозацької сільської ради ОСОБА_39 від 28 листопада 2023 року про розгляд справи за її відсутності, у якій ОСОБА_39 зазначила також, що позовні вимоги підтримує та просить задовольнити в повному обсязі.

29 листопада 2023 року до суду надійшла заява відповідачки ОСОБА_38, в якій вона зазначила, що не заперечує щодо задоволення позовних вимог ОСОБА_37 та просить розглянути справу за її відсутності. Наявна також заява позивача ОСОБА_37, у якій він просить задовольнити поданий ним позов, справу розглянути за його відсутності.

Суд задовольнив позов ОСОБА_37 рішенням від 29 листопада 2023 року. Зокрема, позбавив ОСОБА_38 батьківських прав стосовно сина (___ року народження); визначив місце проживання їхнього сина (___ року народження) разом із батьком ОСОБА_37.

Перша Дисциплінарна палата в рішенні від 3 лютого 2025 року зауважила, що строк розгляду цієї цивільної справи становив 22 дні.

 

Справа № 495/9765/23

14 вересня 2023 року до провадження судді Боярського О.О. надійшла цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_40 до ОСОБА_41, третя особа – Орган опіки та піклування Білгород-Дністровської міської ради, про позбавлення батьківських прав, визначення місця проживання дитини, стягнення аліментів.

15 вересня 2023 року суддя Боярський О.О. постановив ухвалу, якою відкрив провадження у справі та призначив підготовче судове засідання на 25 вересня 2023 року.

Перша Дисциплінарна палата, дослідивши матеріали справи зазначила, що матріали містять долучені до позовної заяви свідоцтва про народження дітей, з яких убачається, що сторони мають двох дітей (___ та ____ років народження).

Відповідно до журналу судового засідання від 25 вересня 2023 року в судовому засіданні брали участь позивач ОСОБА_40 та відповідачка ОСОБА_41.

Рішенням від 25 вересня 2023 року позовні вимоги задоволено: позбавлено ОСОБА_41 батьківських прав щодо сина (___ року народження); визначено місце проживання їхнього малолітнього сина разом із батьком, ОСОБА_40, у зв’язку із самостійним вихованням дитини батьком без участі матері; стягнуто із ОСОБА_41 на користь ОСОБА_40 аліменти на утримання малолітнього сина (___ року народження).

Перша Дисциплінарна палата з покликанням на зміст судового рішення в рішенні від 3 лютого 2025 року зауважила, що розгляд справи відбувався у відкритому підготовчому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в режимі відеоконференції, відповідачка ОСОБА_41 позовні вимоги визнала в повному обсязі, щодо позбавлення її батьківських прав щодо сина та стягнення аліментів на його утримання не заперечує.

Строк розгляду цієї справи становив 11 днів.

 

Справа № 495/6494/23

22 червня 2023 року до провадження судді Боярського О.О. надійшла цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_42 до ОСОБА_43, третя особа – Орган опіки та піклування Білгород-Дністровської міської ради, про розірвання шлюбу, позбавлення батьківських прав, визначення місця проживання дитини.

Перша Дисциплінарна палата, дослідивши зміст позовної заяви, встановила, що подружжя мало двох дітей (___ та ____ років народження). У прохальній частині позовної заяви позивач ОСОБА_42 просив розглядати справу за його відсутності.

Цього самого дня, 22 червня 2023 року, суддя Боярський О.О. постановив ухвалу, якою відкрив провадження у справі та призначив підготовче судове засідання на 5 липня 2023 року.

Відповідно до довідок секретаря судового засідання від 5 та 10 липня 2023 року фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

12 липня 2023 року до суду надійшла заява відповідачки ОСОБА_43, у якій вона зазначила, що позовні вимоги визнає в повному обсязі, наслідки визнання позову їй зрозумілі.

Згідно із протоколом судового засідання від 12 липня 2023 року відповідачка брала участь у розгляді справи.

Суд рішенням суду від 12 липня 2023 року задовольнив позовні вимоги ОСОБА_42: позбавив ОСОБА_43 батьківських прав щодо сина (____ року народження); розірвав шлюб, укладений між ОСОБА_42 та ОСОБА_43; визначив місце проживання їхньої дитини, ____ року народження, разом із батьком ОСОБА_42 за його місцем проживання у зв’язку із самостійним вихованням дитини батьком без участі матері.

Перша Дисциплінарна палата в рішенні від 3 лютого 2025 року зауважила, що строк розгляду цієї справи становив 20 днів.

 

Справа № 495/9666/23

12 вересня 2023 року до провадження судді Боярського О.О. надійшла цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_44 до ОСОБА_45, третя особа – Орган опіки та піклування виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради Одеської області, про визначення місця проживання дитини з батьком.

Перша Дисциплінарна палата дослідила зміст позовної заяви та встановила, що подружжя має малолітню доньку (_____ року народження). У прохальній частині позовної заяви позивач зазначив, що просить розглянути справу за його відсутності.

Цього самого дня, 12 вересня 2023 року, суддя Боярський О.О. постановив ухвалу, якою відкрив провадження у справі та призначив підготовче судове засідання у справі на 25 вересня 2023 року.

Відповідно до довідки секретаря судового засідання від 25 вересня 2023 року фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

25 вересня 2023 року до суду надійшли дві заяви відповідачки ОСОБА_45, у яких вона зазначила, що позовні вимоги визнала в повному обсязі та не заперечує щодо їх задоволення, просила справу розглядати за її відсутності.

Згідно із протоколом судового засідання від 27 вересня 2023 року у розгляді справи брав участь адвокат ОСОБА_46, який представляв інтереси відповідачки ОСОБА_45

27 вересня 2023 року суддя Боярський О.О. ухвалив рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_44 задовольнив: визначив місце проживання їхньої дитини (_____ року народження) разом із батьком ОСОБА_44 у зв’язку із фактом самостійного виховання дитини батьком без участі матері.

Перша Дисциплінарна палата в рішенні від 3 лютого 2025 року зауважила, що строк розгляду справи становив 15 днів.

 

Справа № 495/1474/23

13 лютого 2023 року до провадження судді Боярського О.О. надійшла цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_47 до ОСОБА_48 про розірвання шлюбу, визначення місця проживання дитини з батьком.

Цього самого дня, 13 лютого 2023 року, суддя Боярський О.О. постановив ухвалу, якою відкрив провадження у справі та призначив підготовче судове засідання на 22 лютого 2023 року. Іншою ухвалою від 13 лютого 2023 року суддя Боярський О.О. постановив залучити до участі у справі як третю особу Орган опіки та піклування Білгород-Дністровської міської ради Одеської області.

17 лютого 2023 року від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності та за відсутності позивача, висловлено прохання про задоволення позову в повному обсязі.

Перша Дисциплінарна палата з матеріалів справи встановила, що 16 лютого 2023 року відповідач ОСОБА_48 подала до суду заяву, в якій заначила, що визнає позовні вимоги в повному обсязі, наслідки визнання позову їй зрозумілі, просить розглянути позов за її відсутності та ухвалити рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Згідно з довідкою секретаря судового засідання від 22 лютого 2023 року фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

22 лютого 2023 року суддя Боярський О.О. ухвалив рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_47 задовольнив: розірвав шлюб, укладений між ОСОБА_47 та ОСОБА_48; визначив місце проживання їхньої малолітньої дитини (___ року народження) разом із батьком ОСОБА_47 за адресою постійного місця проживання батька; ухвалив відібрати малолітнього сина (____ року народження) у матері, без позбавлення її батьківських прав, у зв’язку із самостійним вихованням дитини батьком без участі матері.

Перша Дисциплінарна палата в рішенні від 3 лютого 2025 року зауважила, що cтрок розгляду справи становив 9 днів.

 

Справа № 495/8685/23

22 серпня 2023 року до провадження судді Боярського О.О. надійшла цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_49 до ОСОБА_50 про розірвання шлюбу, визначення місця проживання неповнолітньої дитини з батьком.

Цього самого дня, 22 серпня 2023 року, суддя Боярський О.О. постановив ухвалу, якою відкрив провадження у справі та призначив підготовче судове засідання на 6 вересня 2023 року, залучив до участі у справі як третю особу Орган опіки та піклування Старокозацької сільської ради Одеської області.

Перша Дисциплінарна палата зауважила, що матеріали справи містили заяви від 5 вересня 2023 року: від відповідачки – про визнання позовних вимог у повному обсязі та розгляд справи за її відсутності; від позивача – про підтримання позовних вимог у повному обсязі, наполягання щодо їх задоволення та розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до довідки секретаря судового засідання від 6 вересня 2023 року фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

6 вересня 2023 року суддя Боярський О.О. ухвалив рішення, яким задовольнив позовні вимоги: розірвав шлюб, укладений між ОСОБА_49 та ОСОБА_50 ; визначив місце проживання малолітньої дитини (____ року народження) разом із батьком − ОСОБА_49 за адресою постійного проживання батька у зв’язку із самостійним вихованням дитини батьком без участі матері.

24 жовтня 2023 року суддя Боярський О.О., розглянувши заяву ОСОБА_49, постановив ухвалу, якою виправив описку, допущену в описовій частині рішення суду від 6 вересня 2023 року, а саме ухвалив: вважати правильними зазначені в описовій частині рішення суду дані позивача «ОСОБА_49».

Строк розгляду цієї справи (до ухвалення судового рішення) становив 15 днів.

 

Справа № 495/1658/23

17 лютого 2023 року до провадження судді Боярського О.О. надійшла цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_51 до ОСОБА_52 про розірвання шлюбу, визначення місця проживання дітей.

Цього самого дня, 17 лютого 2023 року, суддя Боярський О.О. постановив ухвалу, якою відкрив провадження у справі та призначив підготовче судове засідання на 1 березня 2023 року. Іншою ухвалою від 17 лютого 2023 року суддя Боярський О.О. залучив до участі у справі як третю особу Орган опіки та піклування Сергіївської селищної територіальної громади та Орган опіки та піклування Одеської міської ради.

Перша Дисциплінарна палата зауважила, що заяву відповідачки ОСОБА_52 від 1 березня 2023 року, в якій вона зазначила, що позовні вимоги ОСОБА_51 визнає в повному обсязі, не заперечує щодо задоволення позовної вимоги про визначення місця проживання малолітнього сина разом із батьком, наслідки визнання позовних вимог їй роз’яснені та зрозумілі.

Відповідно до довідки секретаря судового засідання від 1 березня 2023 року фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

1 березня 2023 року суддя Боярський О.О. ухвалив рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_51 задовольнив: розірвав шлюб, укладений між ОСОБА_51 та ОСОБА_52; визначив місце проживання їхнього малолітнього сина (____ року народження) разом із батьком ОСОБА_51 за місцем його реєстрації та проживання у зв’язку із самостійним вихованням дитини батьком без участі матері; визначив місце проживання їхньої малолітньої доньки (____ року народження) разом із матір’ю ОСОБА_52 за місцем її проживання.

Крім того, матеріали справи містили заяву позивача ОСОБА_51, яка відповідно до протоколу створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису надійшла до суду 1 березня 2023 року о 19:13:56, однак датована 1 лютого 2023 року. У вказаній заяві позивач просив розглядати справу без його участі та присутності, зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.

Перша Дисциплінарна палата в рішенні від 3 лютого 2025 року зауважила, що строк розгляду цієї справи становив 12 днів.

 

Справа № 495/4064/23

21 квітня 2023 року до провадження судді Боярського О.О. надійшла цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_53 до ОСОБА_54, третя особа – Орган опіки та піклування виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради Одеської області, про позбавлення батьківських прав, визначення місця проживання дитини, стягнення аліментів.

Перша Дисциплінарна палата, проаналізувавши зміст позовної заяви, зауважила, що позивач ОСОБА_53 просив розглянути справу за його відсутності. До позовної заяви позивач долучив, зокрема, акт обстеження умов проживання позивача від 11 квітня 2023 року, довідку про склад сім’ї позивача, в якій зазначені лише позивач та його донька (____ року народження), характеристику за підписом директора ЖБК «Дністровець-1».

Цього самого дня, 21 квітня 2023 року, суддя Боярський О.О. постановив ухвалу, якою відкрив провадження у справі та призначив підготовче судове засідання на 3 травня 2023 року.

Матеріали судової справи містили заяву відповідачки ОСОБА_54 від 2 травня 2023 року, в якій вона зазначила, що позовні вимоги визнає повністю, проти задоволення позовної заяви у повному обсязі не заперечує, просить розглянути справу за її відсутності.

Відповідно до журналу судового засідання від 3 травня 2023 року у розгляді справи брав участь лише представник відповідачки – адвокат ОСОБА_55 У журналі судового засідання зазначено, що за результатами розгляду справи суддя Боярський О.О. оголосив резолютивну частину рішення.

Рішенням від 18 травня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_53 задоволено. Суд позбавив відповідачку ОСОБА_54 батьківських прав щодо їхньої доньки (____ року народження); визначив місце проживання доньки разом із батьком ОСОБА_54 за його місцем проживання у зв’язку із фактом самостійного виховання дитини батьком без участі матері; вирішив питання стягнення аліментів з відповідачки ОСОБА_54 на користь ОСОБА_53 на утримання дитини (____ року народження).

3 травня 2023 року суддя Боярський О.О. постановив ухвалу про виправлення описки, згідно з якою виправив описку, допущену в рішенні суду від 3 травня 2023 року у справі № 495/4064/23 за позовом ОСОБА_53 до ОСОБА_55, третя особа – Орган опіки та піклування виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради Одеської області, про позбавлення батьківських прав. Постановив вважати правильною дату ухвалення рішення – 3 травня 2023 року.

Перша Дисциплінарна палата зазначила, що строк розгляду цієї справи становив 12 днів.

 

Справа № 495/12763/23

24 листопада 2023 року до провадження судді Боярського О.О. надійшла цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_56 до ОСОБА_57, третя особа – Орган опіки та піклування Білгород-Дністровської міської ради, про розірвання шлюбу, визначення місця проживання дитини, відібрання дитини від матері.

Перша Дисциплінарна палата, дослідивши матеріали справи, зауважила, що до позовної заяви позивач долучив довідку про склад сім’ї, в якій зазначено, що сім’я складається з двох осіб – він і донька (____ року народження).

27 листопада 2023 року суддя Боярський О.О. постановив ухвалу, якою відкрив провадження у справі та призначив підготовче судове засідання на 11 грудня 2023 року.

Матеріали справи містять заяву позивача ОСОБА_56 від 1 грудня 2023 року, в якій він просить розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити. Крім того, ці матеріали містили заяву відповідачки ОСОБА_57, що надійшла до суду 8 грудня 2023 року, в якій вона зазначила, що позовні вимоги визнає в повному обсязі, просить справу розглядати за її відсутності. До того ж, наявна розписка в отриманні повістки про виклик до суду Органу опіки та піклування Білгород-Дністровської міської ради на 11 грудня 2023 року.

Відповідно до довідок секретаря судового засідання від 11 та 18 грудня 2023 року фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд рішенням суду від 18 грудня 2023 року задовольнив вимоги ОСОБА_56. Зокрема, розірвано шлюб, укладений між ОСОБА_56 та ОСОБА_57; визначено місце проживання їхньої малолітньої дитини (____ року народження) разом із батьком ОСОБА_56 за адресою його місця проживання шляхом відібрання дитини у матері без позбавлення її батьківських прав, у зв’язку із фактом самостійного виховання дитини батьком.

3 січня 2024 року до суду надійшли пояснення виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради за підписом міського голови. У поясненнях зазначено про неможливість надати висновок органу опіки та піклування у вказаній справі, оскільки між батьками відсутній спір, вони самостійно дійшли згоди щодо визначення місця проживання дитини разом із батьком. Крім того, зазначено, що суд не ухвалював рішення про зобов’язання органу опіки та піклування надати такий висновок. Водночас зауважено, що відсутні будь-які докази необхідності застосування відібрання дитини від матері.

Перша Дисциплінарна палата зазначила, що строк розгляду справи становив 24 дні.

 

Перша Дисциплінарна палата, проаналізувавши матеріали зазначених цивільних справ, встановивши зі змісту судових рішень, які ухвалив суддя Боряський О.О., що однією з позовних вимог у цих справах було визначення місця проживання дитини з батьком у зв’язку із самостійним вихованням дитини батьком без участі матері, у рішенні від 3 лютого 2025 року дійшла висновку, що ці справи не містили доказів на підтвердження: надсилання органу опіки та піклування позовної заяви з усіма доданими до неї документами; обставин, викладених у позовних заявах, якими позивачі обґрунтовували позовні вимоги, окрім заяв від матерів-відповідачок про визнання позовних вимог та обставин, викладених у позовних заявах; повідомлення усіх учасників судового процесу про дату, час і місце судових засідань, зокрема й органу опіки та піклування, участь яких у справах про визначення місця проживання дітей, відібрання дітей у матерів з позбавленням їх батьківських прав або без такого є обов’язковою; висновків органів опіки та піклування щодо доцільності визначення проживання малолітніх дітей саме з батьками, відібрання їх у матерів.

Крім того, Перша Дисциплінарна палата наголосила, що розгляд майже всіх зазначених справ відбувався за відсутності сторін, без фіксування судового процесу, за наявності лише заяв позивачів про підтвердження позовних вимог і відповідачів – про визнання позовних вимог; їх розгляд відбувався у скорочені строки, що не притаманно для розгляду справ цієї категорії, зокрема від 9 до 28 днів; до участі в цих справах не були залучені органи опіки та піклування, а в разі постановлення ухвали про залучення таких органів – їхня участь була формальною.

З покликанням на положення статті 19 СК України, якою визначено обов’язковість залучення до розгляду справи органу опіки та піклування, представники якого проводять дослідження умов проживання як батька, так і матері, за результатами якого надається висновок, Перша Дисциплінарна палата встановила, що під час розгляду цих справ суддя Боярський О.О. не витребовував висновків органу опіки та піклування, такі висновки не надавав орган опіки та піклування; представники органів опіки та піклування не були присутні під час розгляду цих справ, хоча у вступних частинах судових рішень орган опіки та піклування формально зазначений як третя особа під час розгляду справ.

Зі змісту оскаржуваного рішення дисциплінарного органу також установлено, що Перша Дисциплінарна палата під час розгляду об’єднаної дисциплінарної справи аналізувала матеріали 105-ти судових справ, які надсилалися НАБУ на запит члена Вищої ради правосуддя та були вилучені під час досудового розслідування у межах кримінального провадження № _____________________, зокрема справ №№ 495/571/23, 495/1364/23, 495/2274/23, 495/573/23, 495/868/23, 495/10063/22, 495/1371/23, 495/2294/23, 495/5949/23, 495/10065/22, 495/1372/23, 495/2303/23, 495/6017/23, 495/2337/23, 495/2338/23, 495/6100/23, 495/10149/22, 495/1079/23, 495/624/23, 495/1087/23, 495/1088/23, 495/239/23, 495/640/23, 495/2397/23, 495/10198/22, 495/2401/23, 495/11124/23, 495/2403/23, 495/1123/23, 495/6928/23, 495/251/23, 495/702/23, 495/902/23, 495/10229/22, 495/703/23, 495/10234/22, 495/2578/23, 495/7162/23, 495/10235/22, 495/259/23, 495/911/23, 495/10236/22, 495/261/23, 495/10237/22, 495/268/23, 495/750/23, 495/1481/23, 495/2857/23, 495/7596/23, 495/1494/23, 495/12102/23, 495/1501/23, 495/1502/23, 495/296/23, 495/7724/23, 495/1555/23, 495/3143/23, 495/788/23, 495/789/23, 495/1568/23, 495/335/23, 495/1233/23, 495/1571/23, 495/7897/23, 495/1241/23, 495/1638/23, 495/1647/23, 495/3934/23, 495/1263/23, 495/1655/23, 495/801/23. 495/9651/22, 495/1656/23, 495/1684/23, 495/4208/23, 495/8080/23, 495/4230/23, 495/816/23, 495/10499/22, 495/1916/23, 495/4236/23, 495/8313/23, 495/10514/22, 495/1917/23, 495/10527/22, 495/1924/23, 495/4257/23, 495/9745/23, 495/426/23, 495/9748/22, 495/445/23, 495/1983/23, 495/4569/23, 495/1319/23, 495/2050/23, 495/1320/23, 495/2058/23, 495/9899/22, 495/2076/23, 495/13342/23, 495/2080/23, 495/2081/23, 495/5112/23, 495/2139/23, 495/560/23, 495/2140/23, 495/561/23, 495/339/23, 495/9964/22.

Перша Дисциплінарна палата встановила, що суть спору у цих справах стосувалася визначення місця проживання малолітньої дитини за адресою місця проживання батька у зв’язку із самостійним вихованням дитини батьком без участі матері, без позбавлення її батьківських прав, до участі у більшості із цих справ не було залучено органи опіки та піклування, а також усіх зацікавлених осіб.

Зокрема, Перша Дисциплінарна палата дослідила матеріали справи № 495/571/23 та встановила, що 19 січня 2023 року до провадження судді Боярського О.О. надійшла цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_58 до ОСОБА_59 про відібрання малолітньої дитини – сина ОСОБА_60 (____ року народження), у матері – ОСОБА_59, без позбавлення її батьківських прав, та визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_60 із батьком ОСОБА_58 за адресою: АДРЕСА, у зв’язку із самостійним вихованням дитини батьком без участі матері.

Як зауважив дисциплінарний орган, на порушення вимог частин першої, п’ятої статті 177 ЦПК України до позовної заяви не було долучено доказів на підтвердження надсилання позивачем відповідачу листом з описом вкладення копії позовної заяви з усіма доданими до неї документами.

Крім того, до позовної заяви не було додано висновку органу опіки та піклування щодо розв’язання спору на підставі відомостей, одержаних за результатами обстеження умов проживання дитини, батьків, які бажають проживати з дитиною, а також на підставі інших документів, що стосуються справи, як це передбачено статтею 19 СК України. Не було зазначено, чи звертався позивач до органу опіки та піклування із заявою про визначення місця проживання дитини й пакетом необхідних документів, чи розглядав таке питання орган опіки та піклування та чи складав письмовий висновок про доцільність визначення місця проживання дитини.

Суддя Боярський О.О. ухвалою від 19 січня 2023 року у зазначеній справі відкрив провадження за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче судове засідання на 27 січня 2023 року.

Перша Дисциплінарна палата встановила, що всупереч вимогам цивільного процесуального законодавства в матеріалах справи № 495/571/23 відсутні докази надсилання вказаних процесуальних документів та викликів учасникам провадження.

На порушення вимог статті 187 ЦПК України під час відкриття провадження суддя Боярський О.О. не надіслав запиту до відповідного органу реєстрації щодо зареєстрованих місця перебування та місця проживання відповідача.

Перша Дисциплінарна палата, дослідивши матеріали справи № 495/571/23 встановила також, що відповідач звернулася до суду із заявою (зареєстрована судом 27 січня 2023 року № 2211/23-вх), у якій визнала позовні вимоги, просила розглядати справи за її відсутності.

27 січня 2023 року суддя Боярський О.О. ухвалив рішення, яким задовольнив позовні вимоги. Зокрема, ухвалив відібрати малолітню дитину: сина ОСОБА_60 (____ року народження), у матері – ОСОБА_59, без позбавлення її батьківських прав, та визначити місце проживання малолітньої дитини – ОСОБА_60, з батьком ОСОБА_58 за адресою місця проживання батька у зв’язку із самостійним вихованням дитини батьком без участі матері.

Повний текст зазначеного судового рішення був виготовлений цього самого дня. Розгляд справи не фіксувався технічними пристроями, про що свідчить довідка секретаря судового засідання.

Перша Дисциплінарна палата зауважила, що строк розгляду цієї справи становив 8 днів, вказане судове рішення не оскаржувалося в апеляційному порядку.

Як встановила Перша Дисциплінарна палата, суддя Боярський О.О. з істотним порушенням норм процесуального права − розглянув цивільні справи № 495/573/23 (за позовною заявою ОСОБА_58), № 495/10149/22 (за позовною заявою ОСОБА_61), № 495/1087/23 (за позовною заявою ОСОБА_61), № 495/1088/23 (за позовною заявою ОСОБА_63), № 495/10198/22 (за позовною заявою ОСОБА_64), № 495/251/23 (за позовною заявою ОСОБА_65), № 495/703/23 (за позовною заявою ОСОБА_66), № 495/10234/22 (за позовною заявою ОСОБА_67), № 495/10235/22 (за позовною заявою ОСОБА_68), № 495/259/23 (за позовною заявою ОСОБА_69), № 495/911/23 (за позовною заявою ОСОБА_70), № 495/10236/22 (за позовною заявою ОСОБА_71), № 495/261/23 (за позовною заявою ОСОБА_72), № 495/10237/22 (за позовною заявою ОСОБА_73), № 495/268/23 (за позовною заявою ОСОБА_74), № 495/750/23 (за позовною заявою ОСОБА_75), № 495/296/23 (за позовною заявою ОСОБА_76), № 495/788/23 (за позовною заявою ОСОБА_78), № 495/789/23 (за позовною заявою ОСОБА_79), № 495/801/23 (за позовною заявою ОСОБА_80), № 495/10499/22 (за позовною заявою ОСОБА_81), № 495/10514/22 (за позовною заявою ОСОБА_82), № 495/10527/22 (за позовною заявою ОСОБА_83), № 495/426/23 (за позовною заявою ОСОБА_84), № 495/445/23 (за позовною заявою ОСОБА_85), № 495/560/23 (за позовною заявою ОСОБА_86), № 495/561/23 (за позовною заявою ОСОБА_87), № 495/339/23 (за позовною заявою ОСОБА_88).

Зі змісту оскаржуваного рішення також убачається, що Перша Дисциплінарна палата досліджувала обставини розгляду суддею Боярським О.О. низки цивільних справ про визначення місця проживання малолітньої дитини за адресою проживання батька у зв’язку із самостійним вихованням дитини батьком без участі матері, без позбавлення її батьківських прав, у яких він залучив до розгляду справи органи опіки і піклування, однак таке залучення було формальним і не передбачало реальної участі органу опіки та піклування у справі.

Зокрема, Перша Дисциплінарна палата, дослідивши матеріали справи № 495/2294/23, встановила, що до провадження судді Боярського О.О. 8 березня 2023 року надійшла цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_90 про визначення місця проживання неповнолітньої доньки – ОСОБА_91, із батьком ОСОБА_1 за адресою постійного місця проживання ОСОБА_1 та відібрання неповнолітньої доньки – ОСОБА_91, у матері – ОСОБА_90, без позбавлення її батьківських прав, у зв’язку з фактом самостійного виховання дитини батьком ОСОБА_1 без участі матері.

У день надходження справи суддя Боярський О.О. відкрив провадження за правилами загального позовного провадження, призначив підготовче судове засідання на 22 березня 2023 року, залучив до участі у справі як третю особу Орган опіки та піклування виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради Одеської області.

Дослідивши матеріали зазначеної судової справи, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила, що орган опіки та піклування, хоча і був залучений до участі в розгляді справи судом, проте жодного разу не був повідомлений про час і місце проведення судового засідання, висновок суду щодо предмета розгляду цієї цивільної справи не надавав.

Перша Дисциплінарна палата також встановила, що всупереч вимогам частин першої, другої статті 190 ЦПК України матеріали справи не містили доказів надсилання учасникам провадження вказаних процесуальних документів та викликів. Суддя Боярський О.О., порушуючи вимоги статті 187 ЦПК України, під час відкриття провадження не надіслав запиту до відповідного органу реєстрації щодо зареєстрованого місця проживання відповідача.

Водночас Перша Дисциплінарна палата, дослідивши матеріали цивільної справи, наголосила, що матеріали цивільної справи містили заяву відповідача від 22 березня 2023 року, в якій вона зазначила, що не заперечує щодо задоволення позовних вимог у повному обсязі, визнає вимогу щодо визначення місця проживання неповнолітньої доньки з батьком за адресою його постійного місця проживання та відібрання неповнолітньої доньки у матері, ОСОБА_90, без позбавлення її батьківських прав, у зв’язку із фактом самостійного виховання дитини батьком без участі матері.

Перша Дисциплінарна палата згідно із журналом судового засідання встановила, що сторони не брали участі в розгляді справи, проте в судовому засіданні 22 березня 2023 року був присутній лише представник відповідача – адвокат ОСОБА_55 Судове засідання тривало 3 хвилини (10:37:06–10:40:39). Після закінчення засідання суддя проголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Суддя Боярський О.О. рішенням від 22 березня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнив: визначив місце проживання неповнолітньої доньки ОСОБА_91 (____ року народження), із батьком ОСОБА_1 за адресою його постійного місця проживання, ухвалив відібрати їхню неповнолітню доньку у матері – ОСОБА_90, без позбавлення її батьківських прав, у зв’язку із фактом самостійного виховання дитини батьком без участі матері.

Перша Дисциплінарна палата зауважила, що строк розгляду цієї цивільної справи становив 14 днів, рішення суду в апеляційному порядку не оскаржувалось.

Перша Дисциплінарна палата, дослідивши матеріали цивільних справ № 495/2274/23 (за позовною заявою ОСОБА_92 ), № 495/1233/23 (за позовною заявою ОСОБА_93), № 495/1241/23 (за позовною заявою ОСОБА_94), № 495/2303/23 (за позовною заявою ОСОБА_95), № 495/2337/23 (за позовною заявою ОСОБА_96), № 495/2338/23 (за позовною заявою ОСОБА_97), № 495/2397/23 (за позовною заявою ОСОБА_98), № 495/2401/23 (за позовною заявою ОСОБА_99), № 495/11124/23 (за позовною заявою ОСОБА_100), № 495/2403/23 (за позовною заявою ОСОБА_101), № 495/6928/23 (за позовною заявою ОСОБА_102), № 495/4232/23 (за позовною заявою ОСОБА_103), № 495/2578/23 (за позовною заявою ОСОБА_104), № 495/7162/23 (за позовною заявою ОСОБА_105), № 495/1481/23 (за позовною заявою ОСОБА_106), № 495/2857/23 (за позовною заявою ОСОБА_107), № 495/7596/23 (за позовною заявою ОСОБА_108), № 495/1494/23 (за позовною заявою ОСОБА_109), № 495/1502/23 (за позовною заявою ОСОБА_111), № 495/7724/23 (за позовною заявою ОСОБА_112), № 495/1555/23 (за позовною заявою ОСОБА_113), № 495/3143/23 (за позовною заявою ОСОБА_114), № 495/1568/23 (за позовною заявою ОСОБА_115), № 495/1571/23 (за позовною заявою ОСОБА_116), № 495/7897/23 (за позовною заявою ОСОБА_117), № 495/1638/23 (за позовною заявою ОСОБА_118), № 495/1647/23 (за позовною заявою ОСОБА_119), № 495/8080/23 (за позовною заявою ОСОБА_120), № 495/1916/23 (за позовною заявою ОСОБА_121), № 495/8313/23 (за позовною заявою ОСОБА_122), № 495/1924/23 (за позовною заявою ОСОБА_123), № 495/9745/23 (за позовною заявою ОСОБА_124), № 495/1983/23 (за позовною заявою ОСОБА_125), № 495/1319/23 (за позовною заявою ОСОБА_126), № 495/2050/23 (за позовною заявою ОСОБА_127), № 495/1320/23 (за позовною заявою ОСОБА_128), № 495/2058/23 (за позовною заявою ОСОБА_129), № 495/2076/23 (за позовною заявою ОСОБА_130), № 495/2080/23 (за позовною заявою ОСОБА_131), № 495/2081/23 (за позовною заявою ОСОБА_132), № 495/2139/23 (за позовною заявою ОСОБА_133), № 495/1371/23 (за позовною заявою ОСОБА_134), № 495/6017/23 (за позовною заявою ОСОБА_135), № 495/6100/23 (за позовною заявою 136), № 495/3934/23 (за позовною заявою ОСОБА_137), № 495/1263/23 (за позовною заявою ОСОБА_138), № 495/1655/23 (за позовною заявою ОСОБА_140), № 495/1684/23 (за позовною заявою ОСОБА_141), № 495/4208/23 (за позовною заявою ОСОБА_142), № 495/4236/23 (за позовною заявою ОСОБА_143), № 495/4257/23 (за позовною заявою ОСОБА_144), № 495/4569/23 (за позовною заявою 145), № 495/1917/23 (за позовною заявою ОСОБА_146), № 495/2140/23 (за позовною заявою ОСОБА_147), № 495/5949/23 (за позовною заявою ОСОБА_148), № 495/1364/23 (за позовною заявою ОСОБА_149), № 495/868/23 (за позовною заявою ОСОБА_150), № 495/10063/22 (за позовною заявою ОСОБА_151), № 495/10065/22 (за позовною заявою ОСОБА_152), № 495/1079/23 (за позовною заявою ОСОБА_153), № 495/624/23 (за позовною заявою ОСОБА_154), № 495/640/23 (за позовною заявою ОСОБА_155), № 495/1123/23 (за позовною заявою ОСОБА_156), № 495/702/23 (за позовною заявою ОСОБА_157), № 495/902/23 (за позовною заявою ОСОБА_158), № 495/10229/22 (за позовною заявою ОСОБА_159), № 495/1501/23 (за позовною заявою ОСОБА_160), № 495/335/23 (за позовною заявою ОСОБА_161), № 495/9651/22 (за позовною заявою ОСОБА_162), № 495/816/23 (за позовною заявою ОСОБА_163), № 495/9748/22 (за позовною заявою ОСОБА_164), № 495/9899/22 (за позовною заявою ОСОБА_165), № 495/5112/23 (за позовною заявою ОСОБА_166), № 495/9964/22 (за позовною заявою ОСОБА_167), № 495/4230/23 (за позовною заявою ОСОБА_168), встановила, що суддя Боярський О.О. за обставин, що аналогічним обставинам під час розгляду справи № 495/2294/23, задовольняв позовні вимоги позивачів у цих справах з істотним порушенням норм процесуального права.

Зокрема, як встановила Перша Дисциплінарна палата, під час розгляду зазначених судових справ не залучався орган опіки та піклування, участь якого є обов’язковою в такій категорії справ; матеріали цивільних справ не містили висновку органу опіки та піклування щодо доцільності визначення місця проживання дітей саме разом із батьком; не містили запитів до відповідного органу щодо зареєстрованого місця перебування та місця проживання відповідача (матері дитини); фактично всі справи розглянуті (позовні вимоги задоволено) лише за наявності письмової згоди відповідачів про розгляд справи за їхньої відсутності та згоди з позовними вимогами.

 

3. Фактичні обставини, установлені під час розгляду об’єднаної дисциплінарної справи щодо дій судді стосовно подання ОСОБА_1 до суду позовної заяви про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів (цивільна справа № 495/13854/23)

Як убачається з оскаржуваного рішення від 3 лютого 2025 року № 153/1дп/15-25, Перша Дисциплінарна палата з матеріалів кримінального провадження № ____________________, зокрема з протоколів допиту свідка ОСОБА_1 від 15 листопада 2023 року, свідка ОСОБА_169 від 16 листопада 2023 року, протоколів негласної слідчої (розшукової) дії – контроль за вчиненням злочину (далі – НСРД) від 16 січня 2024 року, від 6 грудня 2023 року, від 18 грудня 2023 року (містять відмітку про їх розсекречення), повідомлення про підозру від 9 січня 2024 року, з рішення Вищої ради правосуддя від 12 січня 2024 року № 79/0/15-24, відкритих даних, наявних на вебпорталі «Судова влада України», встановила, що суддя Боярський О.О. з метою отримання неправомірної вигоди для себе консультував позивача ОСОБА_1 як особисто, так і через посередника ОСОБА_169 щодо подання позову до суду та забезпечення ухвалення позитивного рішення про позбавлення батьківських прав і стягнення аліментів з метою надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, оскільки він після розлучення із дружиною самостійно виховував їхню спільну дитину.

Після безпосередньої зустрічі з ОСОБА_1 суддя Боярський О.О. через посередника висловив ОСОБА_1 прохання про надання йому грошової винагороди у розмірі 1500 доларів США для позитивного вирішення цивільної справи за позовною заявою.

Згодом суддя Боярський О.О. забезпечив подання до суду від імені ОСОБА_1 низки ідентичних позовів для вірогідного розподілу цивільної справи до його провадження. За попередньою домовленістю між суддею та посередником грошові кошти мали бути передані сину судді.

Зокрема, Перша Дисциплінарна палата з протоколу допиту ОСОБА_1 від 3 листопада 2023 року встановила, що посередник та заінтересована особа (позивач) зустрічалися із суддею у приміщенні Державного університету інтелектуальних технологій та зв’язку, в якому суддя мав кабінет. Пізніше суддя Боярський О.О., обговоривши з ОСОБА_1 сімейну ситуацію, зазначив, щоб він обрав один із пунктів статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації), який йому найбільше підходить, а такод що подальшу можливість ухвалення рішення буде обговорюватися із посередником.

Дисциплінарний орган встановив аналогічні обставини із протоколу допиту ОСОБА_169 від 16 листопада 2023 року.

Перша Дисциплінарна палата із протоколу НСРД від 16 січня 2024 року встановила, що 13 грудня 2023 року за попередньою домовленістю відбулася зустріч ОСОБА_169 з Боярським В.О. [Володимир Боярський], під час якої ОСОБА_169 за вказівкою судді Боярського О.О. передав йому через Боярського В.О. неправомірну вигоду у розмірі 1500 доларів США за ухвалення та/або забезпечення ухвалення позитивного рішення за цивільним позовом громадянина ОСОБА_1 від 11 грудня 2023 року. Згодом, цього самого дня, Боярський В.О. у пункті обміну валют обміняв раніше отримані від ОСОБА_169 грошові кошти у розмірі 1500 доларів США.

19 грудня 2023 року за попередньою домовленістю відбулася зустріч ОСОБА_169 з Боярським О.О., який під час спілкування зауважив, що в нього є домовленості з окремими суддями чоловічої статі Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області, але позовну заяву ОСОБА_1 автоматизована система розподілу справ між суддями розподілила на «непідконтрольній» судді, тому позовну заяву в неї забрали, згодом цю позовну заяву буде розподілено судді Боярському О.О. або іншому «підконтрольному» йому судді чоловічої статі.

У період із 11 до 21 грудня 2023 року Боярський О.О. (з метою забезпечення розподілу справи до його провадження) подавав або забезпечив подання до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області позовної заяви ОСОБА_1, унаслідок чого зареєстровано судові справи: №№ 495/13392/23, 495/13712/23, 495/13722/23, 495/13751/23, 495/13752/23, 495/13753/23, 495/13754/23, 495/13755/23, 495/13762/23, 495/13780/23, які були розподілені іншим суддям, котрі постановили відповідні ухвали про повернення позовної заяви, а також 21 грудня 2023 року зареєстровано судову справу № 495/13854/23, яку було розподілена судді Боярському О.О.

Перша Дисциплінарна палата встановила, що 22 грудня 2023 року суддя Боярський О.О. постановив ухвалу про відкриття провадження в цивільній справі № 495/13854/23 за позовом ОСОБА_1 та призначив підготовче судове засідання на 3 січня 2024 року.

26 грудня 2023 року суддя Боярський О.О. під час зустрічі із посередником повідомив йому, що позовна заява ОСОБА_1 надійшла до його провадження. Згодом суддя Боярський О.О. дав доручення помічнику знайти справу та виготовити у зазначеній справі ухвалу, на підставі якої можна буде отримати відповідний висновок органу опіки та піклування.

Перша Дисциплінарна палата також встановила, що в розмові з посередником суддя Боярський О.О. пообіцяв йому ухвалити позитивне судове рішення у справі за позовом ОСОБА_1 протягом одного тижня після отримання від органу опіки та піклування висновку про доцільність позбавлення відповідача − матері батьківських прав стосовно малолітнього сина.

3 січня 2024 року суддя Боярський О.О. у цивільній справі № 495/13854/23 постановив ухвалу про витребування від органу опіки та піклування висновку про доцільність позбавлення ОСОБА_170 батьківських прав стосовно малолітнього сина.

Зазначені встановлені дисциплінарним органом обставини узгоджуються з обставинами, зафіксованими у протоколі НСРД від 6 грудня 2023 року (аудіо-, відеоконтроль особи), зокрема в розмові судді Боярського О.О., посередника та третьої особи. Зокрема, суддя Боярський О.О., посередник ОСОБА_169 та третя особа обговорювали вирішення позовів про визначення місця проживання дитини та встановлення факту утримання дітей (рос.-укр. «Если это делать быстро, то надо делать не позбавлення батьківських прав, а визначення місця проживання дитини та встановити факт утримання дітей»), можливість ухвалення рішення за відсутності Органу опіки та піклування (рос.-укр. «А как мы можем обойти орган опеки?», «Все потом, орган опеки і піклування, ты узнаешь может быть дешевле будет вообще, чтоб они написали письмо, что вони не можуть провести перевірку, оскільки вона не проживає в місті Одесі, меня это тоже устроит»).

Суддя Боярський О.О. також повідомляв: (рос.-укр.) «мне ОСОБА_171 отменил решение, я понимаю, почему он отменил там военная часть обратилась с апелляцией, не имела право вообще вмешиваться в отношения, ну вмешалась и он говорит, значит, суд не мав права встановлювати факти його виховання батьком, у той час як той проходив військову службу». Зазначені особи обговорювали, що саме треба «придумывать», якщо особа проходить службу в лавах Збройних Сил України; що це зачіпає інтереси служби, оскільки солдат, який служить, за цією підставою може звільнитися [зі служби]. При цьому ОСОБА_169 зауважив, що ОСОБА_1 не служить в армії, навпаки, боїться «воєнкомату». З подальшої розмови ОСОБА_169 та Боярського О.О. вбачається, що «ціна не помінялася», Боярський О.О. зазначив про «единичка», ОСОБА_169 відповів, що «вы ж там говорили полторы, так мы и согласовали с вами… мне не надо, я с ним разберусь по своим делам. Я вам полторы и отдам…».

5 грудня 2023 року під час зустрічі Боярський О.О., ОСОБА_169 та третя особа обговорювали подання позову «про визначення місця проживання дитини та встановлення факту утримання дітей»; Боярський О.О. зазначив про необхідність передання грошей «или ОСОБА_171 или ОСОБА_172», вказав також «поменяй деньги». Перша Дисциплінарна палата встановила, що Боярський О.О. та ОСОБА_169 обговорювали необхідність передання Боярському О.О. коштів через «ОСОБА_171».

11 грудня 2023 року суддя Боярський В.О. зустрічався із посередником щодо «папиного вопроса» та питання необхідності висновку, що вбачається із протоколу НСРД (аудіоконтроль особи) від 18 грудня 2023 року.

Із протоколу НСРД (аудіо-, відеоконтроль особи) від 18 грудня 2023 року Перша Дисциплінарна палата встановила, що син судді Боярського О.О. – ОСОБА_171, і посередник зустрічалися 13 грудня 2023 року й обговорювали необхідність отримання висновку, строки «по истцу». ОСОБА_169 зазначав також, що «…там папа просил полторы, я поменял одни на другие, всё чётко… Не переживай, как условились, я… приличный, а тебе я могу деньги как хочешь отдать, правильно?... Вот держи (передає грошові кошти)». Посередник також уточнював у сина судді суму переданих коштів:

«– Вова, а там ровно, да, один и пять было?

– Да.

– Всё нормально?

– Всё в порядке…

– Полторушка, да, долларов?

– Да…

– Вы как говорили, я полторы передал, всё.

– Да …

– Хорошо, потому что мы общались, я сначала думал, что рубль, потом полтора, я не понял, папа говорит чётко полторы, я отдал…».

Перша Дисциплінарна палата з покликанням на зміст повідомлення про підозру в оскаржуваному рішенні зауважила, що Боярський О.О. підозрюється у проханні службовою особою, яка займає відповідальне становище, надати неправомірну вигоду для себе за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, чи в інтересах третьої особи дій з використанням наданої їй влади та службового становища та одержанні службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди для себе за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, чи в інтересах третьої особи, дій з використанням наданої їй влади та службового становища, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України.

Крім того, Перша Дисциплінарна палата, проаналізувавши зміст рішення Вищої ради правосуддя від 12 січня 2024 року № 79/0/15-24, дослідивши інформацію, наявну на вебпорталі «Судова влада України», в оскаржуваному рішенні зазначила, що в період із 11 до 20 грудня 2023 року до провадження різних суддів Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області надійшли 11 позовних заяв ОСОБА_1 до тих самих сторін, про той самий предмет із тих самих підстав, (справи №№ 495/13392/23, 495/13712/23, 495/13722/23, 495/13751/23, 495/13752/23, 495/13753/23, 495/13754/23, 495/13755/23, 495/13762/23, 495/13780/23). А саме: 11 грудня – 1 заява, 18 грудня – 2 заяви, 19 грудня – 6 заяв, 20 і 21 грудня – по 1 заяві. Усі подані заяви, крім однієї, яка відповідно до автоматизованого розподілу справ розподілена 21 грудня 2023 року для розгляду судді Боярському О.О., судді з різних підстав повернули позивачу.

В оскаржуваному рішенні від 3 лютого 2025 року № 153/1дп/15-25 Перша Дисциплінарна палата з покликанням на Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 2 квітня 2015 року № 25, зазначила, що автоматизована система документообігу в судах загальної юрисдикції забезпечує об’єктивний та неупереджений розподіл судових справ між суддями за принципом випадковості, а отже, позивач не може вільно обирати для розгляду свого позову певного суддю. На переконання Першої Дисциплінарної палати, ОСОБА_1 застосовував для потрапляння свого позову до певного судді, а саме до судді Боярського О.О., спосіб «віяла» або ж «рулетки», що має характер зловживання процесуальними правами.

Перша Дисциплінарна палата з покликанням на положення статті 44 ЦПК України, протоколи НСРД в оскаржуваному рішенні також наголосила, що суддя Боярський О.О. не відреагував та не визнав зловживанням подання ОСОБА_1 понад десять ідентичних позовних заяв до суду, не вжив заходів щодо запобігання зловживанню процесуальними правами. Натомість суддя Боярський О.О. сприяв вчиненню таких дій, метою яких була маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями у зв’язку з виникненням у нього умислу щодо отримання неправомірної вигоди для себе за вчинення дій з використанням наданої йому влади та службового становища.

Зокрема, суддя Боярський О.О. на наступний день після надходження до його провадження справи за позовом ОСОБА_1 (22 грудня 2023 року) відкрив провадження та призначив підготовче судове засідання на 3 січня 2024 року. 3 січня 2024 року суддя Боярський О.О. витребував від органу опіки та піклування висновок про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав стосовно дитини та відклав розгляд справи на 24 січня 2024 року. Проте суддя Боярський О.О. не завершив розгляд справи через те, що Вища рада надала згоду на утримання його під вартою.

Перша Дисциплінарна палата, проаналізувавши процесуальні дії судді Боярського О.О. з урахуванням фактичних обставин, зафіксованих у протоколах НСРД, дійшла висновку, що він був зацікавлений в якнайшвидшому розгляді справи, адже саме за його сприяння позивач (чи інша особа в його інтересах) застосував так званий «віяловий» спосіб обходу системи авторозподілу судових справ – подання однакових позовів із незначними недоліками (без підпису) або в подальшому подання заяви про повернення позову, допоки справа не надійшла до провадження судді Боярського О.О., метою якого було ухвалення позитивного для позивача судового рішення.

На переконання Першої Дисциплінарної палати, суддя Боярський О.О. грубо порушив вимоги статті 44 ЦПК України щодо обов’язку судді не допускати зловживання учасниками судового процесу своїми процесуальними правами і вживати заходів для запобігання такому зловживанню та прийняв позов ОСОБА_1 до свого провадження. Суддя Боярський О.О. достеменно знав, що до провадження суду надійшла певна кількість ідентичних позовів ОСОБА_1, які були розподілені для розгляду іншим суддям, оскільки особисто консультував ОСОБА_1 щодо вчинення дій, внаслідок яких позов надійде до провадження саме судді Боярського О.О.

Перша Дисциплінарна палата з покликанням на обставини, встановлені Вищою ради правосуддя під час розгляду питання про надання згоди на утримання судді під вартою, дійшла висновку, що суддя Боярський О.О. мав умисел щодо отримання неправомірної вигоди для себе за вчинення дій з використанням наданої йому влади та службового становища, а встановлені під час розгляду дисциплінарної справи обставини, на переконання дисциплінарного органу, свідчили, що він, також грубо порушивши визначений процесуальним законодавством порядок розгляду цивільної справи, не мав наміру об’єктивно, безсторонньо та неупереджено досліджувати фактичні обставини справи, наслідком чого мало бути ухвалення об’єктивного рішення.

Такі дії судді Боярського О.О., з-поміж іншого, свідчили про грубе порушення норм процесуального права та про «замовний характер рішення».

 

4. Фактичні обставини, установлені під час розгляду об’єднаної дисциплінарної справи щодо інших корисливих дій судді, які свідчили про його пособництво у сприянні незаконному переправленню осіб через державний кордон України

Перша Дисциплінарна палата з повідомлення про підозру від 30 липня 2024 року, врученого судді Боярському О.О. в межах кримінального провадження № _____________________, встановила, що він обґрунтовано підозрюється в пособництві у сприянні незаконному переправленню осіб через державний кордон України, з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною п’ятою статті 27, частиною третьою статті 332 КК України.

Зокрема, не пізніше 31 липня 2022 року за невстановлених обставин, з корисливих мотивів адвокат ОСОБА_55 з метою позитивного розгляду судових справ його клієнтів щодо самостійного виховання батьком дитини віком до 18 років, що є підставою для відстрочки від мобілізації, домовився із суддею Боярським О.О. та з іншими невстановленими службовими особами за неправомірну вигоду в розмірі від 200 до 500 доларів США щодо ухвалення позитивних рішень у зазначених справах.

Згодом до суду надійшла чергова позовна заява ОСОБА_173, адвокатом якого є ОСОБА_55, про визначення місця проживання дитини, яку з третього разу розподілено для розгляду судді Боярському О.О. (справа № 495/11124/23).

Перша Дисциплінарна палата встановила, що 23 жовтня 2023 року помічник повідомила судді Боярському О.О., що в цій справі інтереси позивача представляє ОСОБА_55, і цього самого дня суддя підписав ухвалу про відкриття провадження у справі.

26 жовтня 2023 року суддя Боярський О.О., за попередньою змовою із ОСОБА_55, на виконання спільного умислу, усвідомлюючи, що ОСОБА_55 судові рішення у справах зазначеної категорії надає своїм клієнтам, які не мають законних підстав для перетину державного кордону України в умовах воєнного стану, з метою усунення перешкод для такого перетину, а також розуміючи, що ОСОБА_55 завжди надавав Боярському О.О. неправомірну вигоду за ухвалення рішень у справах зазначеної категорії, з корисливих мотивів ухвалив позитивне рішення у справі № 495/11124/23 за позовом ОСОБА_173. Згодом, цього самого дня, суддя Боярський О.О., перебуваючи на території суду, через свою помічницю ОСОБА_174 отримав від адвоката ОСОБА_55 неправомірну вигоду в розмірі 400 доларів США за ухвалення позитивного рішення в судовій справі № 495/11124/23 за позовом ОСОБА_173.

В оскаржуваному рішенні Перша Дисциплінарна палата зауважила, що 28 листопада 2023 року ОСОБА_55 з метою усунення перешкод ОСОБА_173 для перетину державного кордону України в умовах воєнного стану, не маючи на те законних підстав, за грошову винагороду в розмірі 3500 доларів США надіслав ОСОБА_173 рішення судді Боярського О.О. у цивільній справі № 495/11124/23 для використання його як засобу перетину кордону та усунення перешкод для такого перетину.

Як встановив дисциплінарний орган, 21 червня 2024 року ОСОБА_173, використовуючи рішення судді Боярського О.О. від 26 жовтня 2023 року у цивільній справі № 495/11124/23 як засіб для перетину кордону, перетнув на автомобілі державний кордон через пункт пропуску «Могилів-Подільський – Отач» у напрямку Україна – Республіка Молдова.

Перша Дисциплінарна палата також наголосила, що зазначені обставини суддя Боярський О.О. як підозрюваний безпосередньо підтвердив під час допиту, про що свідчить протокол його допиту від 23 вересня 2024 року. Обставини передачі судді Боярському О.О. неправомірної вигоди за ухвалення позитивного рішення у справі № 495/11124/23 також підтверджено протоколом допиту підозрюваної ОСОБА_174 (помічниця судді Боярського О.О.) від 21 жовтня 2024 року.

 

5. Висновки Першої Дисциплінарної палати за результатами розгляду об’єднаної дисциплінарної справи

Перша Дисциплінарна палата щодо численних цивільних справ про визначення місця проживання дитини з батьком з/без похідних вимог про відібрання дитини у матері та/або позбавлення її батьківських прав, розірвання шлюбу, стягнення аліментів, що перебували у провадженні судді Боярського О.О., встановила, що у справах із залученням до розгляду органу опіки та піклування таке залучення було формальним, адже насправді представники відповідного органу опіки та піклування не брали участі в розгляді зазначених справ.

Проаналізувавши статистичні показники надходження до провадження судді Боярського О.О. справ зазначеної вище категорії, Перша Дисциплінарна палата наголосила на значному збільшенні кількості таких справ у його провадженні, адже у 2022 році у його провадженні перебувало 264 справи, у 2023 році – 567 справ, у 2024 році – 67 справ.

Перша Дисциплінарна палата також зауважила, що Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 на території України введено воєнний стан, який продовжується до цього часу у зв’язку з військовою агресією російської федерації проти України, внаслідок чого запроваджено певні обмеження прав і свобод людини і громадянина.

Проаналізувавши частину четверту статті 23 Закону України від 21 жовтня 1993 року № 3543-ХІІ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Перша Дисциплінарна палата наголосила, що станом на 18 травня 2024 року редакція цієї норми не конкретизувала, з яких підстав лише один із батьків самостійно виховує дитину, як і не уточнювала, що другий із батьків не позбавлений права (окрім як за рішенням суду) брати участь у вихованні дитини та спілкуватися з нею. На переконання Першої Дисциплінарної палати, зазначена законодавча прогалина давала підстави особам, які підлягали мобілізації, зловживаючи своїми правами, звертатися до суду з відповідним позовом для отримання судового рішення. Зокрема, резолютивна частина кожного із судових рішень, які ухвалив суддя Боярський О.О., містить цілком конкретне визначення «у зв’язку із самостійним вихованням дитини батьком без участі матері», що надавало можливість позивачам-чоловікам уникнути призову на військову службу під час мобілізації або звільнення вже мобілізованих чоловіків.

Згодом статтю 23 Закону України від 21 жовтня 1993 року № 3543-ХІІ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (після 18 травня 2024 року) викладено в іншій редакції. Зокрема, відповідно до пункту 4 частини першої статті 23 вказаного Закону не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов’язані жінки та чоловіки, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо другий з батьків такої дитини (дітей) помер, позбавлений батьківських прав, визнаний зниклим безвісти або безвісно відсутнім, оголошений померлим, відбуває покарання у місцях позбавлення волі, а також коли особа самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду або запис про батька такої дитини в Книзі реєстрації народжень здійснений на підставі частини першої статті 135 Сімейного кодексу України.

Перша Дисциплінарна палата дійшла висновку, що вказана норма закону в наведеній редакції конкретизувала підстави самостійного виховання дитини одним із батьків і передбачає надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації як військовозобов’язаного того із батьків, хто самостійно виховує дитину віком до 18 років, за умови фактичної відсутності іншого з батьків.

Перша Дисциплінарна палата також проаналізувала інформацію з ЄДРСР та встановила, що у 2023 році значно збільшилася кількість ухвалених суддею Боярським О.О. судових рішень щодо визначення місця проживання дитини з батьком у зв’язку із самостійним її вихованням без участі матері.

На переконання Першої Дисциплінарної палати, ураховуючи, що Україна перебуває у стані війни та чоловікам, які підлягають мобілізації до лав Збройних Сил України, за умови самостійного виховання дитини (дітей до 18 років), надавалася відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, наявність судового рішення про передання дитини на виховання батькові є підставою для уникнення мобілізації та безперешкодного виїзду за кордон.

Перша Дисциплінарна палата дійшла висновку, що за таких умов стало можливим подання «штучних» позовів щодо визначення місця проживання дитини саме з батьком.

Перша Дисциплінарна палата встановила, що суддя Боярський О.О. не дотримав приписів статті 19 СК України, не повідомив відповідний орган опіки та піклування про розгляд судом справи про визначення місця проживання малолітньої дитини та відібрання її у матері, не забезпечив участі такого органу в розгляді справи, не витребував висновків органів опіки та піклування.

Перша Дисциплінарна палата також дійшла висновку, що відсутність у всіх справах доказів про виклики всіх сторін до суду для участі в розгляді справ, розгляд справ без участі сторін, зокрема органу опіки та піклування, відсутність висновків органів опіки та піклування, розгляд справ цієї категорії в короткі строки свідчать про те, що суддя Боярський О.О. систематично, свідомо та цілеспрямовано порушував під час розгляду досліджуваних справ вимоги процесуального законодавства, не намагаючись: з’ясувати коло осіб, на права яких могли вплинути ухвалені судові рішення, та фактичні обставини зазначених справ; установити істинні причини згоди відповідачок (матерів) із поданими до них позовними вимогами, зокрема такими, як відібрання в них дітей, позбавлення їх батьківських прав щодо власних дітей; об’єктивно та всебічно дослідити інтереси самих дітей.

Суддя Боярський О.О. під час розгляду кожної із зазначених справ не надав оцінки спроможності / неспроможності кожного з батьків піклуватися про дитину особисто; не встановив рівня емоційних стосунків дитини з кожним із батьків; не з’ясував бажання дитини щодо місця її проживання, навчання тощо.

На переконання дисциплінарного органу, рішення в цих справах містили формальний опис фактичних обставин без зазначення доказів на підтвердження тих обставин, які начебто встановив суд.

Ураховуючи встановлені обставини, Перша Дисциплінарна палата дійшла висновку, що поверхневе, формальне вирішення спорів у справах, що стосуються місця проживання малолітніх / неповнолітніх дітей, свідчило про порушення основного завдання здійснення правосуддя стосовно справедливого та неупередженого розгляду справи, що призвело до вирішення цивільних справ за відсутності порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб.

Перша Дисциплінарна палата зауважила, що прийняття заяви відповідачів про визнання позовних вимог без установлення реальних обставин у справі, без вивчення питання, чи не суперечить таке визнання вимогам закону та чи не порушує права, свободи або інтереси інших осіб, свідчило про недотримання суддею Боярським О.О. приписів частини четвертої статті 206 ЦПК України.

Така поведінка судді Боярського О.О., на переконання дисциплінарного органу, також суперечила практиці Верховного Суду щодо умов урахування судом визнання позову відповідачем, не узгоджувалася з положеннями частин сьомої, восьмої статті 7, частин першої, другої статті 171 СК України, положенням статті 12 Конвенції про права дитини.

Перша Дисциплінарна палата дійшла висновку, що суддя Боярський О.О. не дотримав вказаних вимог закону та міжнародних стандартів у сфері здійснення судочинства під час здійснення правосуддя у справах №№ 495/2284/23, 495/2169/23, 495/571/23, 495/1364/23, 495/2274/23, 495/573/23, 495/868/23, 495/10063/22, 495/1371/23, 495/2294/23, 495/5949/23, 495/10065/22, 495/1372/23, 495/2303/23, 495/6017/23, 495/2337/23, 495/2338/23, 495/6100/23, 495/10149/22, 495/1079/23, 495/624/23, 495/1087/23, 495/1088/23, 495/239/23, 495/640/23, 495/2397/23, 495/10198/22, 495/2401/23, 495/11124/23, 495/2403/23, 495/1123/23, 495/6928/23, 495/251/23, 495/702/23, 495/902/23, 495/10229/22, 495/703/23, 495/10234/22, 495/2578/23, 495/7162/23, 495/10235/22, 495/259/23, 495/911/23, 495/10236/22, 495/261/23, 495/10237/22, 495/268/23, 495/750/23, 495/1481/23, 495/2857/23, 495/7596/23, 495/1494/23, 495/12102/23, 495/1501/23, 495/1502/23, 495/296/23, 495/7724/23, 495/1555/23, 495/3143/23, 495/788/23, 495/789/23, 495/1568/23, 495/335/23, 495/1233/23, 495/1571/23, 495/7897/23, 495/1241/23, 495/1638/23, 495/1647/23, 495/3934/23, 495/1263/23, 495/1655/23, 495/801/23, 495/9651/22, 495/1656/23, 495/1684/23, 495/4208/23, 495/8080/23, 495/4230/23, 495/816/23, 495/10499/22, 495/1916/23, 495/4236/23, 495/8313/23, 495/10514/22, 495/1917/23, 495/10527/22, 495/1924/23, 495/4257/23, 495/9745/23, 495/426/23, 495/9748/22, 495/445/23, 495/1983/23, 495/4569/23, 495/1319/23, 495/2050/23, 495/1320/23, 495/2058/23, 495/9899/22, 495/2076/23, 495/13342/23, 495/2080/23, 495/2081/23, 495/5112/23, 495/2139/23, 495/560/23, 495/2140/23, 495/561/23, 495/339/23, 495/9964/22, а також під час розгляду справ №№ 495/10102/23, 495/5952/23, 495/10974/23, 495/10309/23, 495/10599/23, 495/10389/23, 495/10986/23, 495/10290/23, 495/12847/23, 495/12936/23, 495/11725/23, 495/10691/23, 495/13746/23, 495/12102/23, 495/9765/23, 495/6494/23, 495/9666/23, 495/1474/23, 495/8685/23, 495/1658/23, 495/4064/23, 495/12763/23 (загалом 127 справ), та наголосила, що ці справи було розглянуто в короткі строки, а рішення було ухвалено в підготовчому судовому засіданні.

Ураховуючи зазначені обставини в сукупності, Перша Дисциплінарна палата дійшла висновку, що систематичне позитивне і в короткі строки, без дотримання норм цивільного процесуального законодавства, усупереч нормам національного та міжнародного законодавства, вирішення суддею Боярським О.О. справ щодо визначення місця проживання малолітніх/неповнолітніх дітей саме з батьком, на погляд громадськості та/або пересічного громадянина, свідчило про намагання судді Боярського О.О. сприяти відповідним особам (чоловікам призовного віку) уникнути мобілізації до лав Збройних Сил України на підставі судових рішень про визначення місця проживання дітей саме з батьком.

На переконання дисциплінарного органу, такі дії судді свідчили про особисту зацікавленість судді Боярського О.О. або його упередженість у наведених справах. Зазначені дії також мали безпосередній вплив на формування авторитету правосуддя, на довіру громадськості та кожного окремого громадянина до суду, адже в пересічного громадянина формується стійке упереджене негативне ставлення до суддів та правосуддя загалом.

Перша Дисциплінарна палата зауважила, що суддя Боярський О.О. не дотримав вимог статті 2 ЦПК України, статей 2, 5, 8, 56, 57 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція), статті 51 Конституції України, статей 3, 12 Конвенції про права дитини, вимог Кодексу суддівської етики та Бангалорських принципів поведінки суддів, і наголосила, що під час розгляду такої чутливої категорії справ, як визначення місця проживання дитини з батьком, відібрання малолітньої/неповнолітньої дитини в матері, позбавлення матері батьківських прав, судді повинні ретельно з’ясовувати причини та підстави звернення до суду із такими позовами, об’єктивні умови неможливості проживання дитини з матір’ю, переваги проживання дитини саме з батьком та враховувати інші фактичні обставини, що можуть впливати на ухвалення рішення на користь позивача (батька дитини).

Проте суддя Боярський О.О., грубо порушуючи норми процесуального законодавства України, інших законів України, міжнародних стандартів у сфері здійснення правосуддя, системно ухвалював рішення на користь позивачів (чоловіків) у справах щодо визначення місця проживання дитини з батьком (відібрання дитини в матері, позбавлення матері батьківських прав), із суттєвим порушенням норм законодавства, без залучення органу опіки та піклування, що є обов’язковим під час розгляду таких справ, не досліджуючи при цьому об’єктивних причин такої зміни місця проживання дітей, причин, що призвели до погодження матерів із поданими до них позовними вимогами, не дослідивши та не врахувавши реальних інтересів дітей.

Дисциплінарний орган також наголосив, що велика кількість справ, у яких суддя Боярський О.О. ухвалював подібні рішення, свідчить про те, що він діяв системно, цілеспрямовано, грубо ігноруючи вимоги законодавства як національного, так і міжнародного, отже, його дії були умисними.

Умисний характер дій судді Боярського О.О. щодо позитивного вирішення спорів про визначення місця проживання дітей саме з батьком, установлення фактів самостійного виховання батьком малолітньої/неповнолітньої дитини (дітей), на переконання Першої Дисциплінарної палати, також підтверджується тим, що всі зазначені справи розглянуто в непритаманно короткі для вирішення такої категорії справ строки, за відсутності висновків органів опіки та піклування, без виклику сторін у судові засідання, без з’ясування об’єктивних обставин проживання дітей із батьком, установлення дійсних причин відмови матерів від виховання дітей.

Перша Дисциплінарна палата також установила, що під час розгляду принаймні двох справ суддя Боярський О.О. діяв через певні домовленості з третіми особами з метою отримання неправомірної вигоди за ухвалення позитивного для позивача судового рішення. Водночас суддя Боярський О.О. знав і розумів, що ухвалене ним судове рішення є підставою для уникнення чоловіками призовного віку мобілізації під час дії воєнного стану в Україні та, відповідно, безперешкодного виїзду за межі України.

За цих обставин Перша Дисциплінарна палата вважала, що дії судді Боярського О.О. свідчили про його формальне ставлення до вирішення таких спорів зокрема та здійснення правосуддя загалом, поведінка судді Боярського О.О. породжувала сумніви в його доброчесності, неупередженості та безсторонності, високих моральних та етичних якостях.

Такі дії судді Боярського О.О. порочили звання судді, оскільки свідчили про його упередженість, намагання вирішити позови на користь чоловіків призовного віку з метою уникнення ними мобілізації під час особливого періоду/воєнного стану в державі, що не забезпечує суспільної довіри до суду та породжує в пересічного громадянина та суспільства загалом сумніви в доброчесному вирішенні спорів суддею Боярським О.О. та в ухваленні ним незалежних рішень, наслідком чого є стійке негативне ставлення до суддів та правосуддя загалом.

Ураховуючи викладене, Перша Дисциплінарна палата дійшла висновку, що така поведінка судді Боярського О.О. порочила звання судді, не забезпечувала суспільної довіри до суду, викликала сумніви в чесності та непідкупності суддів, підривала високі стандарти, які пред’являються до судді у зв’язку з виконанням службових обов’язків, та авторитет правосуддя. На думку стороннього спостерігача та суспільства загалом, така кількість вирішених на користь батька позовів щодо визначення місця проживання з ним малолітньої / неповнолітньої дитини є схемою як нелегального заробітку для посадових осіб, так і уникнення мобілізації для чоловіків, які за цією схемою є єдиними опікунами для дитини (дітей).

Ухвалення судових рішень у справах цієї категорії без з’ясування дійсних мотивів відмови відповідачів (матерів) від виховання дітей, без урахування реальних інтересів самих дітей, на переконання дисциплінарного органу, свідчило про умисне порушення суддею Боярським О.О. під час вирішення справ та ухвалення позитивних рішень на користь позивачів у вказаній категорії справ прав людини і основоположних свобод, визначених Конвенцією, Конвенцією про права дитини.

Перша Дисциплінарна палата зауважила, що уникнення великою кількістю чоловіків призовного віку мобілізації під час особливого/воєнного стану в державі, а також звільнення з лав Збройних Сил України на підставі ухвалених рішень призвели до дискредитації ідеї захисту держави, виникнення уявлення про законну можливість за допомогою суддів вирішувати питання уникнення мобілізації, в результаті чого запрацювала відповідна схема. Ухвалення суддею Боярським О.О. судових рішень із такими численними порушеннями норм цивільного процесуального законодавства, інших законів України, міжнародних стандартів у сфері здійснення судочинства нівелювало високі стандарти суддівства та правосуддя загалом, що заподіяло істотну шкоду реноме (репутації, іміджу) як держави, так і судової гілки влади.

Кваліфікуючи дії судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Боярського О.О., Перша Дисциплінарна палата дійшла висновку, що надані й отримані в межах цього дисциплінарного провадження докази є чіткими та переконливими і свідчать про наявність у діях судді Боярського О.О. під час розгляду справ №№ 495/2284/23, 495/2169/23, 495/571/23, 495/1364/23, 495/2274/23, 495/573/23, 495/868/23, 495/10063/22, 495/1371/23, 495/2294/23, 495/5949/23, 495/10065/22, 495/1372/23, 495/2303/23, 495/6017/23, 495/2337/23, 495/2338/23, 495/6100/23, 495/10149/22, 495/1079/23, 495/624/23, 495/1087/23, 495/1088/23, 495/239/23, 495/640/23, 495/2397/23, 495/10198/22, 495/2401/23, 495/11124/23, 495/2403/23, 495/1123/23, 495/6928/23, 495/251/23, 495/702/23, 495/902/23, 495/10229/22, 495/703/23, 495/10234/22, 495/2578/23, 495/7162/23, 495/10235/22, 495/259/23, 495/911/23, 495/10236/22, 495/261/23, 495/10237/22, 495/268/23, 495/750/23, 495/1481/23, 495/2857/23, 495/7596/23, 495/1494/23, 495/12102/23, 495/1501/23, 495/1502/23, 495/296/23, 495/7724/23, 495/1555/23, 495/3143/23, 495/788/23, 495/789/23, 495/1568/23, 495/335/23, 495/1233/23, 495/1571/23, 495/7897/23, 495/1241/23, 495/1638/23, 495/1647/23, 495/3934/23, 495/1263/23, 495/1655/23, 495/801/23, 495/9651/22, 495/1656/23, 495/1684/23, 495/4208/23, 495/8080/23, 495/4230/23, 495/816/23, 495/10499/22, 495/1916/23, 495/4236/23, 495/8313/23, 495/10514/22, 495/1917/23, 495/10527/22, 495/1924/23, 495/4257/23, 495/9745/23, 495/426/23, 495/9748/22, 495/445/23, 495/1983/23, 495/4569/23, 495/1319/23, 495/2050/23, 495/1320/23, 495/2058/23, 495/9899/22, 495/2076/23, 495/13342/23, 495/2080/23, 495/2081/23, 495/5112/23, 495/2139/23, 495/560/23, 495/2140/23, 495/561/23, 495/339/23, 495/9964/22, а також під час розгляду справ №№ 495/10102/23, 495/5952/23, 495/10974/23, 495/10309/23, 495/10599/23, 495/10389/23, 495/10986/23, 495/10290/23, 495/12847/23, 495/12936/23, 495/11725/23, 495/10691/23, 495/13746/23, 495/12102/23, 495/9765/23, 495/6494/23, 495/9666/23, 495/1474/23, 495/8685/23, 495/1658/23, 495/4064/23, 495/12763/23 (загалом 127 справ) складів дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 3, 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду; умисне допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод.

Перша Дисциплінарна палата також установила, що суддя Боярський О.О., маючи умисел на отримання неправомірної вигоди, використовуючи посаду судді, умисно порушив вимоги частини першої статті 2, частини четвертої статті 44 ЦПК України щодо виконання завдань цивільного судочинства, вжиття судом заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. Суддя Боярський О.О. використав свої професійні знання та досвід для особистих корисливих цілей, а саме отримання неправомірної вигоди за ухвалення та/або забезпечення ухвалення позитивного рішення для ОСОБА_1 Така поведінка судді також призвела до порушення суддею частини другої статті 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо розгляду суддею справ, отриманих згідно з порядком розподілу судових справ, установленим відповідно до закону, адже його дії були спрямовані на те, щоб конкретний позов конкретного позивача був розподілений до його провадження (з метою забезпечення ухвалення рішення на користь позивача) та свідчать про те, що позов ОСОБА_1 надійшов до провадження судді Боярського О.О. з порушенням порядку розподілу судових справ, установленого відповідно до закону.

Перша Дисциплінарна палата дійшла висновку, що суддя Боярський О.О. допустив істотне порушення вимог частини першої статті 2, частини четвертої статті 44 ЦПК України щодо виконання завдань цивільного судочинства, вжиття судом заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами, а також грубо порушив вимоги частини другої статті 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», отже, такі дії судді містять склад дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме інше грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків.

Перша Дисциплінарна палата зауважила, що позапроцесуальне спілкування судді з особою щодо подання позову та отримання відповідного рішення, недотримання правил авторозподілу судових справ за принципом випадковості (для забезпечення безсторонності та неупередженості судді, який розглядає справу), невиконання завдань цивільного судочинства щодо справедливого, неупередженого розгляду і вирішення цивільних справ, використання суддею судової системи у своїх особистих цілях створило у стороннього спостерігача уявлення про можливість задоволення своїх особистих інтересів шляхом звернення до суду для отримання відповідного («замовного») судового рішення, що свідчило про на істотні негативні наслідки допущених суддею Боярським О.О. грубих порушень законодавства.

Така діяльність судді Боярського О.О. набула значного суспільного резонансу негативного характеру.

На переконання дисциплінарного органу, суддя Боярський О.О. як досвідчений суддя, вирішуючи велику кількість справ за позовами про визначення місця проживання малолітньої дитини з батьком, зокрема питання подання ОСОБА_1 позову шляхом неодноразових звернень до суду, діяв цілеспрямовано і систематично, грубо та істотно порушуючи вимоги цивільного процесуального законодавства, правила автоматизованого розподілу справ, завдання цивільного судочинства, загалом стандарти правосуддя та не міг не розуміти наслідків своїх дій.

Перша Дисциплінарна палата також вважала, що суддя Боярський О.О. грубо порушив норми суддівської етики та стандарти поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, що порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя, чим допустив істотний дисциплінарний проступок у розумінні частини дев’ятої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Вирішуючи питання про притягнення судді Боярського О.О. до дисциплінарної відповідальності, Перша Дисциплінарна палата врахувала особу судді, його стаж, умисний характер допущених ним дисциплінарних проступків та обставини їх вчинення, ступінь вини та вважала, що допущення суддею відповідних дій підривало авторитет судової влади в суспільстві й негативно впливало на сприйняття цієї гілки влади такою мірою, що особа, яка допустила таку поведінку, не може здійснювати правосуддя іменем України, а тому дійшла висновку про необхідність і пропорційність застосування до нього дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення з посади.

 

6. Зміст скарг судді Боярського О.О.

Суддя Боярський О.О. зазначив, що після надходження до його провадження за результатами автоматичного розподілу цивільних справ, вказаних в оскаржуваному рішенні, він перевіряв зміст позовних заяв в контексті необхідності перевірки наявності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення заяви, відмови у відкритті провадження у справі або для відкриття провадження у справі на підставі статей 185−187 ЦПК України. Ураховуючи відсутність підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення заяви, відмови у відкритті провадження у справі, він дійшов висновку про наявність підстав для відкриття провадження у справах. Правильність процесуальних рішень про відкриття провадження в цих справах їх учасники не оскаржували, скаржники не ставили під сумнів. Не спростовані та не ставились під сумнів ухвали про відкриття провадження у справах у частині визначення підсудності спорів у цих справах саме Білгород-Дністровському міськрайонному суду Одеської області.

Крім того, суддя Боярський О.О. наголос, що з урахуванням вимог частин четвертої−шостої статті 19 СК України питання залучення до участі у справі в процесуальному статусі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, – органів опіки та піклування, він вирішував із власної ініціативи у випадках, якщо питання про залучення вказаних органів до участі у справі не ставилось самими позивачами в позовних заявах. Зокрема, він залучив орган опіки та піклування у справі № 495/2284/23. Суддя Боярський О.О. також просив урахувати, що у справі № 495/2284/23 та у справі № 495/2169/23 суди апеляційної інстанції не витребовували у відповідних органів опіки та піклування висновків по суті спору, а у справі № 495/2284/23 суд касаційної інстанції не вважав цю обставину підставою для скасування судових рішень першої та апеляційної інстанцій із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

На переконання судді Боярського О.О., Перша Дисциплінарна палата дійшла суперечливих висновків щодо систематичного, свідомого, цілеспрямованого недотримання ним процесуальних вимог щодо виклику всіх сторін для участі в розгляді справ, розгляду цих справ без їхньої участі, зокрема й органу опіки та піклування. Зокрема, Перша Дисциплінарна палата встановила, що матеріали справи № 495/2169/23 містили заяви обох сторін щодо розгляду справи із зазначенням правових позицій сторін по суті спору. Аналогічні обставини Перша Дисциплінарна палата встановила у справах №№ 495/2284/23, 495/10102/2023, 495/5952/23, 495/10974/23, 495/10309/23, 495/10599/23, 495/10389/23, 495/10986/23, 495/10290/23, 495/12847/23, 495/12936/23, 495/11725/23, 495/10691/23, 495/13746/23, 495/12102/23, 495/9765/23, 495/6494/23, 495/9666/23, 495/1474/23, 495/8685/23, 495/1658/23, 495/4064/23, 495/12763/23. У більшості справ містилися заяви учасників справи по суті спору, які були складені з нотаріальним посвідченням справжності підписів відповідних осіб, що усувало гіпотетичний сумнів у можливій фальсифікації вказаних заяв. Перша Дисциплінарна палата також не врахувала, що заяви відповідачів не суперечили обставинам справ, судові рішення у всіх справах (окрім справ № 495/2284/23, № 495/2284/23) не були оскаржені.

Помилковими суддя Боярський О.О. також вважає висновки дисциплінарного органу щодо неповідомлення органів опіки та піклування про розгляд вказаних вище цивільних справ. Зокрема, Перша Дисциплінарна палата встановила, що у справах № 495/10986/23, № 495/10974/23 Служба у справах дітей Білгород-Дністровської міської ради отримала повістку про виклик до суду, а у справі № 495/10986/23після отримання повістки повідомлено про неможливість надання висновку по суті спору. У справі № 495/10290/23 орган опіки та піклування клопотав про відкладення розгляду справи для надання висновку, а згодом у поясненнях вказав про неможливість його надання. Аналогічні письмові пояснення надійшли від органу опіки та піклування у справах №№ 495/11725/23, 495/12102/23, 495/12763/23. На переконання судді Боярського О.О., зазначені обставини свідчать про обізнаність органу опіки та піклування про перебування справ у провадженні суду, суть позовних вимог та інші обставини. Надходження в деяких справах пояснень органу опіки та піклування спростовує висновки дисциплінарного органу про формальність залучення такого органу до участі у справі.

Не погоджується суддя Боярський О.О. також із висновками дисциплінарного органу щодо відсутності в матеріалах справ доказів на підтвердження надсилання позивачем відповідачу листом з описом вкладення копій позовної заяви з усіма доданими до неї документами, адже факт подання відповідачами (в деяких справах – орган опіки та піклування) заяв по суті справи свідчить про їх попереднє ознайомлення з позовною заявою та доданими матеріалами. Факт подання цих заяв свідчить також про повідомлення учасників про дату, час і місце судових засідань. Суддя також вважає помилковими висновки дисциплінарного органу в частині обов’язку позивача надсилати відповідачу матеріали позовної заяви, адже такий процесуальний обов’язок не передбачено ЦПК України.

Суддя також наголосив, що вимогами цивільного процесуального законодавства не заборонено розгляд справи за відсутності сторін, адже явка сторін є їхнім правом, а в разі їхньої неявки суд відповідно до вимог частини другої статті 247 ЦПК України мав право не здійснювати фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Перша Дисциплінарна палата також не конкретизувала та не обґрунтувала, які процесуальні документи мав надіслати суд у справі № 495/571/23, а їх ненадсилання, на переконання судді Боярського О.О., жодним чином не є підставою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, адже в умовах недостатнього фінансування органів судової влади поширеною є практика отримання кореспонденції учасниками справи в суді як для себе, так і для надсилання іншим учасникам справи. Здійснення викликів і повідомлень у цивільних справах здійснюється не головуючим суддею у справі, а секретарем судового засідання шляхом надсилання судових викликів, повідомлень та повісток.

Суддя Боярський О.О. також наголосив, що перевірка правового статусу учасників справи в контексті законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію не передбачена нормами ЦПК України як обов’язкові дії, що мають вчинятися судом на будь-якій стадії розгляду справи. Ухвалені під його головуванням рішення не є та в силу закону не можуть беззаперечно надати позивачу будь-яких пільг або преференцій, пов’язаних із проходженням військової служби, не підтверджують підстав для звільнення з військової служби, передбаченої абзацом третім пункту «г» частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов’язок та військову службу». На переконання судді Боярського О.О., ухвалені ним рішення не могли призвести та об’єктивно не призвели до негативних наслідків у вигляді гіпотетичного набуття позивачами підстав для звільнення від вказаного вище проходження військової служби.

Під час розгляду справ він також керувався з презумпцією добросовісності дій особи, доки зворотне не буде доведено. З покликанням на правові висновки Верховного Суду суддя Боярський О.О. наголосив, що обрані позивачами способи захисту (зміст позовних вимог) відповідали наявним (усталеним) способам захисту у спірних правовідносинах, зокрема в частині вимоги про відібрання дитини.

Суддя Боярський О.О. вважає необґрунтованими посилання Першої Дисциплінарної палати на матеріали НСРД у кримінальному провадженні, яке перебуває на стадії досудового розслідування, адже відповідно до вимог статті 84 Кримінального процесуального кодексу України оцінка доказів поза межами кримінального провадження є незаконною, порушує презумпцію невинуватості, гарантовану статтею 62 Конституції України.

За таких обставин суддя Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Боярський О.О. просить скасувати рішення Першої Дисциплінарної палати від 3 лютого 2025 року № 153/1дп/15-25.

 

7. Висновки за результатами розгляду скарг судді Боярського О.О.

Статтею 6 Конвенції визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно з пунктом 1 частини сьомої статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя зобов’язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону із дотриманням засад і правил судочинства.

Як убачається із частини першої статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є верховенство права (пункт 1 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Вища рада правосуддя наголошує, що процесуальні правила призначені для забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності, а також що учасники судового провадження повинні мати право розраховувати на те, що ці правила застосовуватимуться (рішення ЄСПЛ у справах «“Дія 97” проти України», § 97, «Олександр Волков проти України», § 143).

Неухильне дотримання судом вимог процесуального законодавства забезпечує гарантії справедливого судового розгляду, визначені вказаними приписами національного законодавства та міжнародними стандартами. Натомість нівелювання та ігнорування судом таких вимог суперечитиме принципу верховенства права та може вказувати на формальний (уявний) підхід суду до судового розгляду справи з дотриманням певних правил, імітацію судового процесу, що безумовно не узгоджується із цінностями демократичного суспільства.

Твердження судді Боярського О.О. про дотримання ним вимог щодо перевірки змісту позовних заяв у вказаних вище цивільних справах щодо наявності підстав для залишення їх без руху, повернення позовної заяви (окрім обставин, які встановила Перша Дисциплінарна палата в частині розгляду ним цивільної справи № 495/13854/23), неоспорення жодною зі сторін постановлених ним ухвал про відкриття провадження в цих справах, відсутності сумнівів дисциплінарного органу в дотриманні ним правил підсудності справ не свідчить про беззаперечне та неухильне дотримання ним правил, визначених главою 2 розділу ІІІ «Позовне провадження» ЦПК України, під час розгляду вказаних вище цивільних справ.

Попри помилковий висновок Першої Дисциплінарної палати щодо процесуального обов’язку позивача надсилати відповідачу матеріали позовної заяви, адже такий обов’язок визначений за умов звернення до суду з відповідною позовною заявою саме в електронній формі відповідно до частини сьомої статті 43 ЦПК України, матеріали всіх без винятку цивільних справ, які перебували у провадженні судді Боярського О.О., усупереч вимогам частин першої, другої статті 190 ЦПК України не містять доказів надсилання саме судом учасникам справ, а також іншим особам (зокрема у справах, у яких позивач у складі сторін − первісно в позовній заяві, а суд − в ухвалі про відкриття провадження, визначили третьою особою орган опіки та піклування) ухвали про відкриття провадження у справі, копії позовної заяви з копіями доданих до неї документів.

Усупереч твердженням судді Боярського О.О. щодо поширеної практики вручення учасникам справи кореспонденції в суді через відсутність фінансування, матеріали цивільних справ не містять відповідних розписок учасників справи про отримання ухвал про відкриття провадження у справі, копій позовних заяв із додатками. Матеріали цивільних справ також не містять будь-яких засвідчувальних написів секретаря судового засідання чи помічника судді про їх вручення, якщо їм надавав відповідні доручення суддя на вручення у приміщенні суду матеріалів позовних заяв з додатками та ухвали про відкриття провадження у справі учасникам справи.

Водночас Вища рада правосуддя зауважує, що добросовісність учасників судового процесу, зокрема, полягає в тому, щоб при обізнаності із судовими процедурами, правами та обов’язками, правилами поведінки виконувати усі правила та вживати заходи щодо обізнаності про хід судового процесу при дотриманні судом обов’язку проінформувати про такі процедури та процедурні рішення (постанова Верховного Суду від 31 січня 2019 року у справі № 753/21967/15-ц).

Тобто суддя має право покладатися на добросовісність учасників справи у випадку дотримання ним процесуальних правил, чого за результатами дослідження матеріалів у 127-ми судових справах встановлено не було, а отже, такі твердження судді Боярського О.О. не можуть виправдовувати невиконання ним безумовних вимог ЦПК України та свідчать про несумлінне виконання ним обов’язків.

Частина шоста статті 128 ЦПК України визначає, що стороні чи її представникові за їхньою згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам судового процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про дату, час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку.

Утім матеріали всіх без винятку цивільних справ не містять таких розписок учасників справи про отримання повісток безпосередньо в суді чи інших засвідчувальних написів (наприклад щодо повідомлення про дату, час та місце судового засідання телефоном чи передання повістки для вручення іншим учасником справи), які за поширеною практикою може вчиняти секретар судового засідання чи помічник судді за дорученням судді.

Ураховуючи недотримання вимог щодо надсилання процесуальних документів судом учасникам справи, Вища рада правосуддя вважає, що постановлення ухвал про відкриття провадження в цих справах було формальним та не мало на меті ні повідомити учасників справи про дату, час і місце розгляду судового засідання, ні роз’яснити їм порядок розгляду справи та строки для належної реалізації ними їхніх процесуальних прав і обов’язків.

Посилання судді Боярського О.О. на те, що виклики та повідомлення в цивільних справах здійснює секретар судового засідання, не можуть слугувати виправданням допущених ним порушень, адже саме на головуючого суддю у справі покладено обов’язок визначити коло учасників справи, яких потрібно повідомити про розгляд справи та/або залучити до участі у справі, надати відповідне доручення секретарю судового засідання для вчинення подальших процесуальних дій та проконтролювати виконання таких доручень, що фактично висновується зі змісту статей 196, 197 ЦПК України, які унормовують мету та завдання підготовчого судового засідання (призначалося в більшості із досліджених дисциплінарним органом цивільних справ).

З огляду на чисельність порушень суддею Боярським О.О. вимог статей 128, 190 ЦПК України, зокрема такі обставини встановила Перша Дисциплінарною палата у 127 цивільних справах, Вища рада правосуддя висновує, що такі порушення допускалися ним усвідомлено, систематично та цілеспрямовано, у тому числі й з метою пришвидшеного розгляду цих справ у скорочені строки, про що наголосив дисциплінарний орган в оскаржуваному рішенні.

Твердження судді Боярського О.О. щодо сумлінності виконання ним вимог частин четвертої−шостої статті 19 СК України в частині залучення до участі у справі органу опіки та піклування також не заслуговують на увагу, адже Перша Дисциплінарна палата встановила вибірковість судді у прийнятті такого процесуального рішення, зокрема й з огляду на таке.

Відповідно до статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Згідно із частиною першою статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов’язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров’я та інші обставини, що мають істотне значення.

Підстави позбавлення батьківських прав визначено статтею 164 СК України.

Частиною першою статті 170 СК України передбачено, що суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, передбачених пунктами 2−5 частини першої статті 164 цього Кодексу (у разі ухилення від виконання своїх обов’язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; жорстокого поводження з дитиною; якщо батьки є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва), а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров’я і морального виховання. У цьому разі дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам − за їх бажанням або органові опіки та піклування. Під час ухвалення рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них без позбавлення їх батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім’ї (особи) у разі здійснення такого супроводу.

Зокрема, за змістом частини шостої статті 56 ЦПК України органи державної влади та органи місцевого самоврядування можуть бути залучені судом до участі у справі або брати участь у справі за своєю ініціативою для подання висновків на виконання своїх повноважень. Участь зазначених органів у судовому процесі для подання висновків у справі є обов’язковою у випадках, встановлених законом, або якщо суд визнає це за необхідне.

Відповідно до частин четвертої − шостої статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов’язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв’язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Згідно із правовим висновком Верховного Суду, який висловлено в постанові від 12 жовтня 2022 року у справі № 559/1215/19-ц, висновок органу опіки та піклування є документом, який подається для прийняття відповідного рішення судом, тобто він є доказом у цивільній справі, який підлягає оцінці у сукупності з іншими доказами. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Письмовий висновок органу опіки та піклування щодо розв’язання спору виконує допоміжну функцію при вирішенні спорів, які стосуються прав та інтересів дітей, та спрямований передусім на отримання максимальної інформації щодо обставин, які мають значення для вирішення конкретного спору.

Вирішуючи питання про визначення місця проживання дитини, суди мають враховувати об’єктивні та наявні у справі докази, зокрема обстеження умов проживання, характеристики психоемоційного стану дитини, поведінки батьків щодо дитини та висновки органу опіки та піклування (постанова Верховного Суду від 30 жовтня 2019 року у справі № 352/2324/17).

А отже, участь органу опіки та піклування у спорах, визначених частиною четвертою статті 19 СК України, зокрема визначення місця проживання дитини, позбавлення батьківських прав, відібрання дитини, не є суто номінальною, а зумовлена необхідністю надання цим органом висновку, який підлягає оцінці судом у сукупності з іншими доказами з метою встановлення найкращих інтересів дитини під час вирішення спору між батьками, адже права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини та суд не може піддавати формалізму долю дитини.

Дійсно із власної ініціативи суддя Боярський О.О. залучив орган опіки та піклування до участі у справах №№ 495/2284/23, 495/2169/23, 495/5952/23, 495/1474/23, 495/8685/23, 495/1658/23, однак із матеріалів цих справ убачається, що таке залучення було номінальним, не було спрямоване на повне, всебічне та об’єктивне з’ясування всіх обставин справи, що встановила Перша Дисциплінарна палата.

Усупереч власній позиції та вимогам статей 57, 19 СК України, суддя Боярський О.О. не залучив орган опіки та піклування у цивільних справах №№ 495/10309/23, 495/12847/23, 495/571/23, 495/573/23, 495/10149/22, 495/1087/23, 495/1088/23, 495/10198/22, 495/251/23, 495/703/23, 495/10234/22, 495/10235/22, 495/259/23, 495/911/23, 495/10236/22, 495/261/23, 495/10237/22, 495/268/23, 495/750/23, 495/296/23, 495/788/23, 495/789/23, 495/801/23, 495/10499/22, 495/10514/22, 495/10527/22, 495/426/23, 495/445/23, 495/560/23, 495/561/23, 495/339/23.

Суддя Боярський О.О. не надав жодних умотивованих, логічних пояснень невчинення відповідних процесуальних дій у цих справах, незважаючи на те, що в усіх цих справах перед судом поставало питання про забезпечення найкращих інтересів дитини, а отже, залучення органу, уповноваженого оцінювати ризики та реальні обставини виникнення спору між батьками дитини, мало б становити для нього виключний пріоритет з метою забезпечення таких інтересів.

Покликання судді Боярського О.О. на невитребування судом апеляційної інстанції у справах № 495/2284/23, № 495/2169/23, а у справі № 495/2284/23 – судом касаційної інстанції, висновку органу опіки та піклування не свідчить про відсутність необхідності його витребування, адже під час апеляційного, а згодом касаційного перегляд ухвалених ним рішень у цих справах, суди в сукупності встановили й інші істотні порушення вимог матеріального та процесуального права, які виключали можливість вирішення спору по суті з урахуванням відповідних висновків.

Крім того, усупереч вимогам частини п’ятої статті 128 ЦПК України, повістку про виклик до суду уповноваженої особи Служби у справах дітей Білгород-Дністровської міської ради було вручено в день ухвалення рішення суду – 30 жовтня 2023 року, про що свідчить відповідна розписка (а. с. 18 матеріалів справи № 495/10986/23, а. с. 22 матеріалів справи № 497/10974/23), та лише 9 листопада 2023 року на адресу суду надійшли відповідні пояснення органу опіки та піклування. З матеріалів цивільної справи № 495/10290/23, зокрема пояснень Служби у справах дітей Білгород-Дністровської міської ради (а. с. 15) убачається, що «на адресу виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради (вхідний № 947 від 12.10.2023 року) надійшла ухвала Білгород-Дністровського міськрайонного суду від 19.09.2023 року, справа № 495/10290/2023, про відкриття провадження у справі та судова повістка про виклик до суду на 11.10.2023 року. Представник органу опіки та піклування не був присутній на даному засіданні у зв’язку із тим, що не отримав вчасно судову повістку, були порушені строки вручення судової повістки, передбачені ЦПК України. В порушення вимог ст. 177 ЦПК України до ухвали не додана позовна заява та копії всіх документів, що додаються до неї». Зазначені обставини свідчать про те, що метою залучення органу опіки та піклування в цих справах не було забезпечення реального виконання ними їхніх процесуальних прав та обов’язків, зокрема щодо подання відповідного висновку.

З матеріалів цивільної справи № 495/11725/23 убачається, що хоча орган опіки та піклування й надав свої пояснення по суті спору, з-поміж іншого в яких вказував про відсутність підстав для відібрання дитини в матері у зв’язку з відсутністю відповідних доказів, суд дійшов висновку про необхідність відібрання дитини в матері, не зазначивши в рішенні від 13 листопада 2023 року жодних мотивів незгоди з такими поясненнями, що свідчить про формальність залучення цього органу до участі у справі.

Про номінальність залучення органу опіки та піклування до участі у справі свідчать і матеріали справи № 495/12763/23, адже пояснення уповноваженої особи Служби у справах дітей Білгород-Дністровської міської ради надійшли до суду майже через місяць після ухвалення судового рішення в цій справі (а. с. 31), а отже, витребування висновку щодо обставин спору не було метою суду, у тому числі з метою отримання максимальної інформації щодо обставин, які мали значення в цій справі.

З матеріалів цивільної справи № 495/12102/23 убачається, що орган опіки та піклування Старокозацької сільської ради не подавав висновку чи пояснень по суті спору (а. с. 64), однак подав заяву про визнання позову, що не могло вказувати на добросовісність дій учасника справи, адже фактично в суду були відсутні будь-які належні, достатні відомості про реалізацію цим органом повноважень, визначених статтею 57 ЦПК України, статтею 19 СК України.

Ураховуючи зазначене, Вища рада правосуддя вважає, що твердження судді Боярського О.О., про те, що в деяких цивільних справах наявні пояснення і клопотання органу опіки та піклування, що вказувало на належне інформування про хід справи, свідчать про його вибірковість та загалом не спростовують обґрунтованих висновків Першої Дисциплінарної палати щодо формальності залучення такого органу в цивільних справах №№ 495/2284/23, 495/2169/23, 495/10102/23, 495/5952/23, 495/10599/23, 495/10389/23, 495/12936/23, 495/10691/23, 495/13746/23, 495/9765/23, 495/6494/23, 495/9666/23, 495/1474/23, 495/8685/23, 495/1658/23, 495/4064/23, 495/12763/23, 495/2294/23, 495/1233/23, 495/2303/23, 495/2338/23, 495/2397/23, 495/11124/23, 495/2403/23, 495/6928/23, 495/4232/23, 495/2578/23, 495/7162/23, 495/1481/23, 495/2857/23, 495/7596/23, 495/1494/23, 495/1502/23, 495/7724/23, 495/1555/23, 495/3143/23, 495/1568/23, 495/1571/23, 495/7897/23, 495/1638/23, 495/1647/23, 495/8080/23, 495/1916/23, 495/8313/, 495/1924/23, 495/9745/23, 495/1983/23, 495/1319/23, 495/2050/23, 495/1320/23, 495/2058/23, 495/2076/23, 495/2080/23, 495/2081/23, 495/2139/23, 495/1371/23, 495/6017/23 , 495/6100/23, 495/3934/23, 495/1263/23, 495/1655/23, 495/1684/23, 495/4208/23, 495/4236/23, 495/4257/23, 495/4569/23, 495/1917/23, 495/2140/23, 495/5949/23, 495/1364/23, 495/868/23, 495/10063/22, 495/10065/22, 495/1079/23, 495/624/23, 495/640/23, 495/1123/23, 495/702/23, 495/902/23, 495/10229/22, 495/1501/23, 495/335/23, 495/9651/22, 495/816/23, 495/9748/22, 495/9899/22, 495/5112/23, 495/9964/22, 495/4230/23, адже в таких справах орган опіки та піклування, усупереч вимогам частини другої статті 128, частини третьої статті 187 ЦПК України, не повідомлявся належним чином про дату, час, місце розгляду справи, йому, відповідно, не надсилалася копія позовної заяви з додатками.

Водночас Вища рада правосуддя зауважує, що Перша Дисциплінарна палата не заперечувала процесуальної можливості суду не здійснювати фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувальної техніки за умов існування обставин, які визначені частиною другою статті 247 ЦПК України, проте дисциплінарний орган під час розгляду дисциплінарної справи аналізував вчинення суддею Боярським О.О. процесуальних дій у кожній із цивільних справ з метою з’ясування ознак системності, подібності його підходу до розгляду значної кількості справ однієї категорії, що, як установлено в оскаржуваному рішенні, у сукупності з іншими встановленими дисциплінарним органом обставинами свідчило про поверхневе, формальне вирішення ним спорів у справах, які стосуються місця проживання малолітніх/неповнолітніх дітей, та свідчило про порушення основного завдання здійснення правосуддя щодо справедливого та неупередженого розгляду справи, що призвело до вирішення справ за відсутності порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб.

Не спростовують допущених суддею Боярським О.О. порушень норм матеріального та процесуального права під час розгляду вказаних вище цивільних справ його пояснення щодо обізнаності учасників цивільних справ про розгляд справи, ознайомлення їх зі змістом позовних вимог з огляду на зміст поданих (у тому числі нотаріально засвідчених) заяв – усіх без винятку про визнання позовних вимог. Адже зазначена поведінка учасників справи може лише вказувати на їхнє позасудове спілкування, яке окремо мало б бути оцінено суддею з точки зору добросовісності здійснення ними їхніх процесуальних прав або виконання обов’язків, зокрема й щодо подання доказів на підтвердження обставин, які стосуються предмета спору.

Таким чином, відповідачі фактично «штучно» створювали докази, які мали б долучатися позивачами до матеріалів позовної заяви відповідно до вимог пунктів 5, 8 частини третьої статті 175 ЦПК України, що не могло б бути проігноровано досвідченим суддею. Натомість дисциплінарний орган установив, що зазначені докази були відсутні у всіх без винятку цивільних справах.

Перша Дисциплінарна палата слушно зауважила, під час розгляду кожної із зазначених справ суддя Боярський О.О. не надав оцінки спроможності/неспроможності кожного з батьків піклуватися про дитину особисто; не встановив рівня емоційних стосунків дитини і кожного з батьків; не з’ясував бажання дитини щодо місця її проживання, навчання тощо. Рішення в цих справах містять формальний опис фактичних обставин без зазначення доказів на підтвердження тих обставин, які начебто встановив суд.

Обґрунтованими є висновки дисциплінарного органу про те, що прийняття заяви відповідачки про визнання позовних вимог без установлення реальних обставин справи, без вивчення питання, чи не суперечить таке визнання вимогам закону та чи не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, свідчило про недотримання суддею Боярським О.О. приписів частини четвертої статті 206 ЦПК України.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що визнання позову відповідачем може бути підставою для задоволення позову за сукупності умов: визнання усіма учасниками справи обставин, що мають значення для вирішення спору та не підлягають доказуванню відповідно до частини першої статті 82 ЦПК України; відсутність у суду обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин; якщо таке визнання відповідачем позову не суперечить закону та/або не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (постанови Верховного Суду від 25 травня 2022 року у справі № 675/2136/19, від 22 серпня 2023 року у справі № 521/3657/22, від 15 листопада 2023 року у справі № 130/2703/20).

Згідно зі змістом положень частин сьомої, восьмої статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Відповідно до статей 3, 18 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Згідно з визначенням, наведеним у статті 1 Закону України «Про охорону дитинства», забезпечення найкращих інтересів дитини передбачає дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров’я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності, та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку й рівня розвитку, що може її висловити.

Статтею 11 Закону України «Про охорону дитинства» встановлено, що кожна дитина має право на проживання в сім’ї разом з батьками або в сім’ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов’язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов’язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

У параграфі 54 рішення ЄСПЛ від 7 грудня 2006 року «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров’ю чи розвитку дитини.

Відповідно до абзацу другого частини першої статті 161 СК України під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов’язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров’я та інші обставини, що мають істотне значення.

Частинами першою, другою статті 171 СК України встановлено, що дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім’ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім’ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками спору щодо її місця проживання.

Аналогічні положення закріплені у статті 12 Конвенції, згідно з якою держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю.

Аналіз зазначеного національного законодавства та міжнародних стандартів, судової практики свідчить, що, приймаючи заяви від відповідачів-матерів про визнання ними позовних вимог про визначення місця проживання, із похідними вимогами про позбавлення їх батьківських прав та/або визнання їх згоди на відібрання дитини, суд зобов’язаний був з’ясувати, чи відповідає така згода матері найкращим інтересам дитини. Натомість суддя Боярський О.О. з метою з’ясування, чи така згода відповідала інтересам дитини, не вживав жодних заходів щодо з’ясування думки дітей під час вирішення питання визначення їх місця проживання та/або не мотивував відсутності необхідності з’ясовувати думку дітей з огляду на їхній вік.

Відвертим та цинічним нівелюванням вимог Закону України «Про охорону дитинства», частини третьої статті 160, частин першої, другої статті 171 СК України, Вища рада правосуддя визнає розгляд суддею Боярським О.О. цивільних справ без з’ясування думки дітей щодо визначення місця проживання та визначення місця їх проживання з батьком у випадку, якщо на час вирішення спору дитина досягла чотирнадцятирічного віку та/або була старша (наприклад, у справах № 495/5952/23 – 15 років, № 495/445/23 – 16 років, № 495/2857/23 – 17 років, № 495/2303/23 – 15 років, № 495/2139/23 – 15 років, № 495/1079/23 – 16 років, № 495/702/23 – 16 років, № 495/9748/22 – 15 років, № 495/9964/22 – 15 років), що свідчить про грубе порушення вимог статей 3, 12, 18 Конвенції про права дитини, адже у такий спосіб суд фактично позбавляв дитину можливості самостійно визначити, з ким із батьків вона бажає проживати.

Не спростовують висновків Першої Дисциплінарної палати й твердження судді Боярського О.О. про те, що перевірка правового статусу учасників справи в контексті законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію не передбачена нормами ЦПК України, а також щодо відсутності негативних наслідків у зв’язку з ухваленням ним судових рішень, адже вони не створюють визначених законом підстав для звільнення осіб з військової служби з огляду на таке.

Приватно-правовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для невиконання публічних обов’язків або створення преюдиційного рішення суду для публічних відносин (постанова Верховного Суду у складі Об’єднаної палати Касаційного цивільного суду від 5 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).

Відповідно до частин восьмої, дев’ятої статті 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім’ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Згідно із частиною другою статті 18 СК України суд застосовує способи захисту, які встановлені законом або домовленістю (договором) сторін. Способами захисту сімейних прав та інтересів, зокрема, є зміна правовідношення (пункт 7 частини другої статті 18 СК України).

Тлумачення норм сімейного законодавства свідчить, що способом захисту може бути подання позову до суду одним із батьків про зміну місця проживання дитини, яке визначено рішенням суду. Оскільки така зміна правовідношення вливає не лише на обсяг прав та обов’язків батьків щодо дитини, й торкається інтересів дитини, обраний одним із батьків спосіб захисту пріоритетно має бути спрямований саме на захист прав та інтересів дитини.

Перша Дисциплінарна палата встановила, що вирішення спору у цивільних справах, з огляду на формальність та очевидність недоліків розгляду цих справ судом, неповноту та поверхневість установлених судом обставин справ, неврахування думки дитини під час вирішення питання щодо визначення місця її проживання у справах, у яких з огляду на вік дитини суд добросовісно міг з’ясувати її думку, свідчить, що звернення батька у цих справах не мало на меті саме захист інтересів дитини.

Перша Дисциплінарна палата також установила, що в усіх без винятку рішеннях суду у цивільних справах, у яких суд вирішував питання про визначення місця проживання дітей із батьком, у резолютивній частині містили покликання на встановлений судом факт «самостійного виховання» батьком дитини, що узгоджується з конструкцією підстави відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації приписів, що визначена статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Чисельність ухвалених у 2023 році суддею Боярським О.О. рішень, з урахуванням загальновизнаних обставин повномасштабного вторгнення росії на територію України, що спричинило введення воєнного стану на території України та зумовило виконання громадянами України їх конституційного обов’язку щодо забезпечення оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, свідчить, що фактично метою звернення осіб із такими позовними вимогами було штучне створення підстав для уникнення мобілізації та безперешкодного виїзду за кордон.

Обставини ухвалення судом рішень, які містили аналогічні формулювання щодо «самостійного виховання» батьком дитини, що фактично збігалося із підставами відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та підставою звільнення з військової служби, передбаченою частиною четвертою статті 26 Закону про військову службу встановив суд апеляційної інстанції за результатами перегляду ухвалених суддею Боярським О.О. рішень у справах № 495/2284/23, № 495/2169/23.

Аналогічні обставини стверджуються матеріалами кримінальних проваджень, із яких убачається, що метою подання особами «штучних» позовів у справах № 495/13854/23, № 495/11124/23 про визначення місця проживання дитини з батьком є саме ухилення від мобілізації та звільнення від проходження військової служби і що безпосередньо суддя Боярський О.О. причетний до такої «схеми».

Оцінюючи твердження судді Боярського О.О. про безпідставність посилання Першої Дисциплінарної палати на матеріали кримінальних проваджень, зокрема НСРД, Вища рада правосуддя зауважує, що Велика Палата Верховного Суду в постанові від 14 березня 2019 року у справі № 9901/789/18 (провадження № 11-1464заі18) дійшла висновків щодо можливості використання таких доказів, як протоколи негласних слідчих розшукових дій під час дисциплінарного провадження, пославшись, зокрема, на постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 та 29 січня 2019 року (справи № 800/454/17 (П/9901/141/18) та № 9901/728/18 відповідно).

Згідно із практикою ЄСПЛ не є порушенням статті 6 Конвенції притягнення особи до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися під кутом зору правил службової етики, навіть якщо особа у кримінальному провадженні була виправданою (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 6 жовтня 1982 року у справі «X. v. Austria» про неприйнятність заяви № 9295/81) чи таке провадження було закрите (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 7 жовтня 1987 року у справі «C. v. the United Kingdom» про неприйнятність заяви № 11882/85). Гарантована пунктом 2 статті 6 Конвенції презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі (рішення ЄСПЛ від 11 лютого 2003 року у справі «Ringvold v. Norway», заява № 34964/97). Отже, зазначена гарантія не може бути поширена на дисциплінарні провадження, які згідно з статтею 6 Конвенції охоплюються поняттям спору щодо прав та обов’язків цивільного характеру (відповідно, стандарти доказування у дисциплінарній процедурі та у кримінальному провадженні істотно відрізняються). Саме таку правову позицію висловлено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18), від 22 січня 2019 року у справі № 800/454/17 (П/9901/141/18).

А отже, в межах дисциплінарного провадження обставини допущення суддею дисциплінарного проступку можуть досліджуватися та встановлюватися дисциплінарним органом на підставі матеріалів кримінального провадження, зокрема й протоколів НСРД.

Перша Дисциплінарна палата не досліджувала питання наявності або відсутності вини Боярського О.О. у вчиненні кримінальних правопорушень, у яких він підозрювався, оскільки перебіг кримінального провадження не мав значення для розгляду питання про дисциплінарну відповідальність судді.

Водночас Вища рада правосуддя зауважує, що вироком Вищого антикорупційного суду від 21 серпня 2025 року у справі № 991/7203/25, який набрав законної сили 23 вересня 2025 року, Боярського О.О., суддю Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 28, частиною першою статті 114-1 КК України, частиною третьою статті 332 КК України, частиною третьою статті 28, частиною третьою статті 368 КК України, частиною третьою статті 368 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на 6 (шість) років, з позбавленням права обіймати посади в державних органах та органах місцевого самоврядування на строк 3 (три) роки, з конфіскацією частини належного йому майна. На підставі частини другої статті 75 КК України звільнено Боярського О.О. від відбування основного покарання у виді позбавлення волі строком на 6 (шість) років, якщо він протягом 3 (трьох) років іспитового строку вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов’язки.

Зі змісту вироку суду від 21 серпня 2025 року у справі № 991/7203/25 вбачається, що [інформація, яка підлягає захисту від розголошення відповідно до статті 7 Закону України «Про доступ до судових рішень»].

А отже, Вища рада правосуддя вважає обґрунтованими висновки Першої Дисциплінарної палати про те, що суддя Боярський О.О. знав і розумів, що ухвалені ним судові рішення у вищевказаних справах є підставою для уникнення чоловіками призовного віку мобілізації під час дії воєнного стану в України та діяв упереджено, умисно не дотримувався вимог Конвенції про права дитини, цивільного процесуального законодавства та СК України під час розгляду 127-ми цивільних справ, у яких встановлювалося місце проживання дітей з батьком, що свідчить про невиконання суддею завдання цивільного судочинства, визначеного статтею 2 ЦПК України, та викликає обґрунтовані сумніви у здатності судді Боярського О.О. безсторонньо виконувати свої функції.

Вища рада правосуддя погоджується із висновками дисциплінарного органу про те, що така кількість вирішених на користь батька позовів щодо визначення місця проживання малолітньої /неповнолітньої дитини на переконання стороннього спостерігача свідчить про схему як нелегального заробітку для посадових осіб, так і уникнення мобілізації для чоловіків, які за цією схемою є єдиними опікунами для дитини (дітей).

Ухвалення суддею Боярським О.О. судових рішень з такими численними порушеннями норм цивільного процесуального законодавства, інших законів України, міжнародних стандартів у сфері здійснення судочинства нівелювало високі стандарти суддівства та правосуддя в цілому, що заподіяло істотну шкоду реноме (репутації, іміджу) як держави, так і судової гілки влади.

Така поведінка судді Боярського О.О. безумовно порочить звання судді, не забезпечує суспільної довіри до суду, викликає сумніви в чесності та непідкупності суддів, підриває високі стандарти, які пред’являються до судді у зв’язку з виконанням службових обов’язків, та авторитет правосуддя.

За результатами розгляду скарг на рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 3 лютого 2025 року № 153/1дп/15-25 про притягнення судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Боярського О.О. до дисциплінарної відповідальності Вища рада правосуддя вважає, що доводи судді Боярського О.О. не спростовують правильності викладених у цьому рішенні висновків про наявність у його діях складів дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 3, 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду; умисне допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод; умисне допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, грубого порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків).

Відповідно до пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України та статті 115 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» підставами для звільнення судді є вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов’язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді.

Згідно з пунктами 1, 7 частини дев’ятої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» істотним дисциплінарним проступком або грубим нехтуванням обов’язками судді, що є несумісним зі статусом судді або виявляє його невідповідність займаній посаді, можуть бути визнані, зокрема, факти: допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, у тому числі в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших етичних норм та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду; допущення суддею іншого грубого порушення закону, що підриває суспільну довіру до суду.

Частиною другою статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що під час обрання виду дисциплінарного стягнення стосовно судді враховуються характер дисциплінарного проступку, його наслідки, особа судді, ступінь його вини, наявність інших дисциплінарних стягнень, інші обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Дисциплінарне стягнення застосовується з урахуванням принципу пропорційності.

Ураховуючи наведене, Вища рада правосуддя вважає, що Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя правильно кваліфікувала дії судді Боярського О.О. як істотний дисциплінарний проступок, доводи скарг не спростовують правильності встановлених дисциплінарним органом обставин та наведених в оскаржуваному рішенні висновків.

Застосоване з урахуванням принципу пропорційності дисциплінарне стягнення у виді звільнення судді з посади є таким, що відповідає вчиненим суддею дисциплінарним проступкам, оскільки Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя урахувала особу судді, умисний характер цих проступків та обставини їх вчинення, їх негативні наслідки для авторитету судової влади та для іміджу держави, адже суддя фактично ухвалив значну кількість судових рішень з істотним порушенням норм права, які створювали підстави для уникнення особами мобілізації та звільнення їх від проходження військової служби, брав активну участь в організації розподілу «віялових» позовів та розгляді, ухваленні «замовних» рішень із таких підстав, та обґрунтовано дійшла беззаперечного висновку, що така поведінка судді Боярського О.О. підриває авторитет судової влади в суспільстві й негативно впливає на сприйняття цієї гілки влади такою мірою, що особа, яка допустила таку поведінку, не може здійснювати правосуддя іменем України.

Пунктом 5 частини першої статті 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» визначено, що за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати Вища рада правосуддя має право залишити рішення Дисциплінарної палати без змін.

З огляду на викладене, на підставі пункту 5 частини десятої статті 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», за результатами розгляду скарг представника судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Боярського О.О. Вища рада правосуддя вважає, що рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 3 лютого 2025 року № 153/1дп/15-25 про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності необхідно залишити без змін.

Керуючись статтею 131 Конституції України, статтею 111 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», пунктами 14.1–14.13 Регламенту Вищої ради правосуддя, Вища рада правосуддя

 

вирішила:

 

залишити без змін рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 3 лютого 2025 року № 153/1дп/15-25 про притягнення судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Боярського Олександра Олександровича до дисциплінарної відповідальності.

Рішення Вищої ради правосуддя може бути оскаржене в порядку, передбаченому статтею 52 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

 

 

Головуючий на засіданні

Вищої ради правосуддя

 

Члени Вищої ради правосуддя