Акт ВРП

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Сасевича О.М., членів Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Кандзюби О.В., Круподері Д.О., Лук’янова Д.В., Попікової О.В., заслухавши дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя – доповідача Садового Р.М., розглянувши дисциплінарну справу щодо судді Новоодеського районного суду Миколаївської області Кічули Василя Михайловича, відкриту за дисциплінарною скаргою Кирильчука Олега Ігоровича,

встановила:

І. СТИСЛИЙ ЗМІСТ ДИСЦИПЛІНАРНОЇ СКАРГИ

1. 15 травня 2025 року до Вищої ради правосуддя надійшла дисциплінарна скарга Кирильчука О.І. від 15 травня 2025 року № К-2600/1/7-25 стосовно дій судді Новоодеського районного суду Миколаївської області Кічули В.М. під час розгляду справи № 482/783/25 про притягнення ОСОБА1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173² Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП).
2. На обґрунтування дисциплінарної скарги Кирильчук О.І. зазначив, що суддя Кічула В.М. грубо порушив норми статті 22 КУпАП, звільнивши від адміністративної відповідальності особу через малозначність вчиненого правопорушення за наявності прямої заборони на таке звільнення.
3. На переконання скаржника, таке грубе порушення суддею закону призвело до негативних наслідків, а саме завдання збитків Державному бюджету України, оскільки особа не сплатила передбаченого санкцією статті штрафу; невиконання завдань КУпАП щодо виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення; підриву авторитету та довіри до судової влади.
4. З огляду на викладене скаржник просив притягнути суддю до дисциплінарної відповідальності.

ІІ. ПРОЦЕДУРА

5. 15 травня 2025 року дисциплінарну скаргу розподілено дисциплінарному інспектору Вищої ради правосуддя – доповідачу Садовому Р.М.
6. 11 грудня 2025 року дисциплінарний інспектор Вищої ради правосуддя – доповідач Садовий Р.М. склав висновок із пропозицією відкрити дисциплінарну справу.
7. Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя ухвалами від 14 січня 2026 року № 39/3дп/15-26 відкрила дисциплінарну справу за скаргою Кирильчука О.І. стосовно судді Новоодеського районного суду Миколаївської області Кічули В.М.
8. Відкриваючи дисциплінарну справу, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що наведені в дисциплінарній скарзі та встановлені фактичні обставини можуть свідчити про наявність у діях судді Кічули В.М. під час розгляду справи № 482/783/25 ознак дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме:

• умисне або внаслідок грубої недбалості допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, … інше грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків.

9. 23 лютого 2026 року дисциплінарний інспектор Вищої ради правосуддя Садовий Р.М. за результатами підготовки дисциплінарної справи до розгляду склав висновок із пропозицією відмовити у притягненні судді Кічули В.М. до дисциплінарної відповідальності.
10. Про засідання Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, призначене на 6 травня 2026 року, суддю та скаржника повідомлено своєчасно та в належний спосіб шляхом надіслання повідомлень і розміщення відповідної інформації на офіційному вебсайті Вищої ради правосуддя.
11. 6 травня 2026 року в засіданні Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя взяв участь дисциплінарний інспектор Вищої ради правосуддя Садовий Р.М.
12. Скаржник Кирильчук О.І. в засідання не прибув. Зазначена обставина відповідно до частини п’ятої статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» не перешкоджає розгляду дисциплінарної справи.
13. Суддя Кічула В.М. у засідання Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя не з’явився, подав клопотання про розгляд справи без його участі. Водночас зазначив, що погоджується з висновком дисциплінарного інспектора, просить відмовити у притягненні його до дисциплінарної відповідальності.
14. Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, заслухавши доповідача – дисциплінарного інспектора Садового Р.М., дослідивши матеріали дисциплінарної справи, письмові пояснення судді Кічули В.М., установила таке.

ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ ДИСЦИПЛІНАРНОЇ СПРАВИ

Відомості про суддю

15. Кічула Василь Михайлович Указом Президента України від 8 травня 2024 року № 295/2024 призначений на посаду судді Новоодеського районного суду Миколаївської області.

Обставини розгляду суддею справи № 482/783/25

16. 5 квітня 2025 року близько 19:00 ОСОБА1, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, за адресою: АДРЕСА1, вчинив щодо своєї дружини ОСОБА2 домашнє насильство, тобто умисні дії фізичного та психологічного характеру (штовхав її та ображав нецензурною лайкою, чим могла бути завдана шкода фізичному та психічному здоров’ю потерпілої), тим самим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 173² КУпАП.
17. За такі дії стосовно ОСОБА1 складено протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 608005.
18. 14 квітня 2025 року судді Новоодеського районного суду Миколаївської області Кічулі В.М. розподілено справу № 482/783/25 про притягнення ОСОБА1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173² КУпАП.
19. 2 травня 2025 року суддя Новоодеського районного суду Миколаївської області Кічула В.М. виніс постанову у справі № 482/783/25, згідно з якою:

• визнав ОСОБА1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173² КУпАП;
• звільнив ОСОБА1 від адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173² КУпАП за малозначністю, оголосивши усне зауваження;
• закрив провадження у справі про адміністративне правопорушення.

20. У постанові від 2 травня 2025 року суддя зазначив, що потерпіла «просила не притягувати ОСОБА1 до адміністративної відповідальності, оскільки вони примирилися, претензій до ОСОБА1 більше не має».
21. Водночас суддя констатував, що вина ОСОБА1 у вчиненні адміністративного правопорушення підтверджується дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами, а саме: даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 608005; даними письмової заяви та поясненнями потерпілої ОСОБА2; даними письмового пояснення ОСОБА1, який свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення визнав; іншими матеріалами справи.
22. Суддя Кічула В.М. вважав за можливе звільнити ОСОБА1 від адміністративної відповідальності згідно із частиною першою статті 173² КУпАП за малозначністю, враховуючи обставини вчинення правопорушення, особу винного, його матеріальний стан, ступінь вини, відсутність відомостей, що негативно характеризують його особу, відсутність негативних наслідків від учиненого правопорушення та претензій до нього з боку потерпілої особи, та оголосив йому усне зауваження.
23. Постанова судді набрала законної сили.

Інші відомості, релевантні до обставин справи

24. Після 2 травня 2025 року суддя Кічула В.М. не застосовував статтю 22 КУпАП у справах про притягнення осіб до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачені статтею 173² КУпАП. Зазначений факт установлено на підставі відомостей, оприлюднених у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
25. Крім того, згідно з інформацією, оприлюдненою в Єдиному державному реєстрі судових рішень та на вебсайті судової влади України, після 2 травня 2025 року ОСОБА1 не притягувався до адміністративної відповідальності.

IV. СТИСЛИЙ ЗМІСТ ПОЯСНЕНЬ СУДДІ

26. Суддя Кічула В.М. наголосив, що під час визначенні правопорушнику міри відповідальності врахував обставини справи, зокрема пояснення потерпілої, яка вказала, що не має претензій до кривдника, примирилася з ним та просить не притягувати його до адміністративної відповідальності; особу правопорушника, який за словами потерпілої, на час розгляду справи перебуває на службі в Збройних Сил України. З огляду на ці обставини вважав за необхідне звільнити особу від адміністративної відповідальності.
27. Суддя зазначив, що вважав за можливе звільнити ОСОБА1 від адміністративної відповідальності згідно з частиною першою статті 173² КУПАП за малозначністю, враховуючи обставини вчинення правопорушення, особу винного, його матеріальний стан, ступінь вини, відсутність відомостей, що негативно характеризують його особу, відсутність негативних наслідків від вчиненого правопорушення і претензій до нього з боку потерпілої особи, та оголосити йому усне зауваження.
28. Суддя пояснив, що малозначність правопорушення визначив за характером учиненого діяння, яке було спрямоване на заподіяння шкоди виключно особі потерпілої, однак вона претензій до правопорушника не мала, просила не притягувати ОСОБА1 до відповідальності. Ураховано, що оскільки з матеріалів справи вбачається, що правопорушник і потерпіла разом уживали алкогольні напої, то потерпіла могла необ’єктивно сприймати обставини події та дії правопорушника.
29. Надалі згідно з вимогами частини другої статті 284 КУпАП під час оголошення усного зауваження було винесено постанову про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.
30. Суддя зауважив, що, за його внутрішнім переконанням, усвідомлюючи психоемоційний стан військовослужбовців під час накладення на ОСОБА1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу, який міг становити від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (340–680 грн), як єдиного можливого стягнення за вказаних обставин, оскільки ні громадські роботи на строк від тридцяти до сорока годин, ні адміністративний арешт на строк до десяти діб до правопорушника, який перебуває на службі в Збройних Силах України, не могли б бути застосовані. Постанова про накладення такого штрафу, який відповідно до статті 307 КУпАП ОСОБА1 мав сплатити не пізніше як через п’ятнадцять днів з дня вручення йому постанови (що видавалось малоймовірним у разі перебування правопорушника на фронті) та надалі стягнення такого штрафу відбувалося би через органи державної виконавчої служби у подвійному розмірі, могли б викликати у ОСОБА1 негативні емоції, погіршити його психоемоційний стан з огляду на те, що він, перебуваючи на передовій, ризикує життям, а в цей час його штрафують за вчинене ним правопорушення.
31. Суддя вказав, що оскільки суди вимушені розглядати справи про адміністративні правопорушення за приписами КУпАП, який прийнято ще 7 грудня 1984 року, і який внаслідок недосконалості не містить норм, що надавали б суду повноваження стосовно можливості зупинення розгляду справи за статтею 173² КУпАП у зв’язку з перебуванням правопорушників на службі у Збройних Силах України під час воєнного стану, не містить спеціального порядку виконання таких постанов, такого як визначений у статті 300³ КУпАП, уважав за доцільне визнати ОСОБА1 винним та оголосити йому усне зауваження. Таке покарання, на думку судді, не призведе до погіршення психоемоційного стану правопорушника-військовослужбовця та водночас стимулюватиме його надалі не вчиняти правопорушення.
32. Ураховуючи викладене, суддя вважає, що посилання скаржника Кирильчука О.І. щодо умисного або внаслідок недбалості незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору не знайшли свого підтвердження, а постанова у справі про адміністративне правопорушення № 482/783/25 від 2 травня 2025 року є обґрунтованою та такою, що винесена з урахуванням обставин справи.
33. Крім того, суддя Кічула В.М. зазначив, що посилання скаржника Кирильчука О.І. на умисне або внаслідок грубої недбалості допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод або інше грубе порушення закону, що призвели до істотних негативних наслідків, також не підтвердив належним чином та спростував у вказаних поясненнях. Зокрема, застосування ним до правопорушника норм статті 22 КУпАП з можливістю звільнення від адміністративної відповідальності при малозначності правопорушення не призвело до порушення прав людини і основоположних свобод або до грубого порушення закону, які призвели до істотних негативних наслідків. Дисциплінарна скарга не містить жодних обґрунтувань, які саме порушення прав людини і основоположних свобод допустив суддя.
34. Суддя зауважив, що скаржник Кирильчук О.І. як негативні наслідки вказує лише завдання збитків Державному бюджету України, оскільки ОСОБА1 не сплатив передбачений санкцією статті штраф. Утім, у випадку накладення на правопорушника ОСОБА1 стягнення у вигляді штрафу як єдиного можливого стягнення за цих обставин, такий штраф міг становити від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто від 340 до 680 грн, що не може розцінюватись як істотні негативні наслідки, ураховуючи особу правопорушника, який є військовослужбовцем та стоїть на захисті Батьківщини під час війни.
35. Суддя вважає, що посилання скаржника Кирильчука О.І. на рішення Вищої ради правосуддя від 23 січня 2025 року, яка залишила без змін рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 11 грудня 2024 року № 3597/2дп/15-24 «Про притягнення судді Закарпатського апеляційного суду Бисаги Т.Ю. до дисциплінарної відповідальності», не може бути застосовано до правовідносин у вказаному випадку через різні обставини та суспільну небезпечність правопорушення, оскільки справа, на яку посилається скаржник, стосувалася звільнення особи від адміністративної відповідальності через малозначність у справі № 308/16778/21 про притягнення особи до відповідальності згідно зі статтею 130 КУпАП.
36. Суддя наголосив, що у справі, щодо якої розглядається дисциплінарна справа, вказані негативні наслідки відсутні, оскільки особу визнано винною; малозначність обґрунтовано відсутністю претензій потерпілої та її проханням не притягувати правопорушника до відповідальності, що не створить у громадян відчуття безкарності чи легкого уникнення покарання, а навпаки, правопорушники, які вчинили чи вчинять такі правопорушення, розумітимуть, що відповідальність настане неминуче; сума штрафу від 340 до 680 грн не може розцінюватись як істотний негативний наслідок та неспівмірна із сумою штрафу за статтею 130 КУпАП (17 000 грн).
37. Суддя Кічула В.М. зазначив, що з огляду на виникнення підозри в умисному вчиненні ним дисциплінарного проступку він зобов’язується надалі не застосовувати статтю 22 КУпАП до правопорушень, визначених у примітці до цієї статті.
38. Суддя вважає свою помилку добросовісною і такою, що не спрямована на безпідставне звільнення правопорушника від адміністративної відповідальності, тому просить не притягувати його до дисциплінарної відповідальності у зв’язку з відсутністю ознак проступку.

V. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

39. Частина друга статті 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачає, що суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання у діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і має наслідком відповідальність, установлену законом.
40. Пунктом 1 частини сьомої статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суддя зобов’язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства.
41. Згідно зі статтею 1 КУпАП завданням цього Кодексу є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов’язків, відповідальності перед суспільством.
42. Відповідно до статті 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.
43. Закони, які пом’якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають.
44. Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.
45. Стаття 23 КУпАП передбачає, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самою особою, що притягується до адміністративної відповідальності, так і іншими особами.
46. У Висновку № 18 (2015) Консультативної ради європейських суддів, зокрема, зазначено, що метою судочинства є вирішення спорів, і, ухвалюючи рішення, суд виконує як «нормативну», так і «виховну» роль, надаючи громадянам відповідне керівництво, інформацію та гарантуючи дотримання закону і його практичне застосування. Ефективна система правосуддя функціонує на благо широкого загалу суспільства, а не тільки тих осіб, справи яких розглядаються в суді.
47. Згідно з вимогами статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об’єктивне з’ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
48. Відповідно до статті 22 КУпАП при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності та обмежитись усним зауваженням.
49. Законом України від 16 лютого 2021 року № 1231-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за окремі правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху», який набрав чинності 17 березня 2021 року, статтю 22 КУпАП доповнено приміткою такого змісту:

«Примітка. Положення цієї статті не застосовуються до правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 121, частиною п’ятою статті 122, статтями 122², 122⁴, частиною третьою статті 123, частинами другою – четвертою статті 126 та статтею 130 цього Кодексу».

50. Законом України від 22 травня 2024 року № 3733-IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та інших законів України у зв’язку з ратифікацією Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок i домашньому насильству та боротьбу з цими явищами», який набрав чинності 19 грудня 2024 року, примітку до статті 22 викладено в такій редакції:

«Примітка. Положення цієї статті не застосовуються до правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 121, частиною п’ятою статті 122, статтями 122², 122⁴, частиною третьою статті 123, частинами другою – п’ятою статті 126, статтями 130, 161¹ і 173² цього Кодексу».

VІ. ВИСНОВКИ ДИСЦИПЛІНАРНОЇ ПАЛАТИ

51. Обставини, встановлені під час розгляду дисциплінарної справи, свідчать, що у справі № 482/783/25 правопорушення, передбачене частиною першою статті 173² КУпАП, учинено 5 квітня 2025 року.
52. Станом на дату вчинення правопорушення приписи статті 22 КУпАП безальтернативно вказували на заборону їх застосування у випадку вчинення особою адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 173² КУпАП.
53. Отже, під час винесення постанови у справі № 482/783/25 суддя Кічула В.М. застосував закон (статтю 22 КУпАП), не чинний як на час учинення адміністративного правопорушення (5 квітня 2025 року), так і на час вирішення питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності (2 травня 2025 року).
54. Суддя Кічула В.М. під час винесення постанови від 2 травня 2025 року не врахував змін, що відбулися в законодавстві, не застосував обмежень, визначених у примітці до статті 22 КУпАП, і закрив провадження у справі № 482/783/25 у зв’язку з малозначністю адміністративного правопорушення.
55. У письмових поясненнях суддя Кічула В.М. визнав цей факт, пояснивши, що допустив ненавмисну помилку.
56. На підставі оцінки обставин, установлених під час розгляду дисциплінарної справи, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що незастосування суддею закону (статті 22 КУпАП у редакції Закону України від 22 травня 2024 року № 3733-IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та інших законів України у зв’язку з ратифікацією Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок i домашньому насильству та боротьбу з цими явищами»), який забороняв застосовувати положення статті 22 КУпАП до правопорушень, передбачених статтею 173² КУпАП, є грубим порушенням закону.
57. Зазначений висновок Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя обґрунтовує тим, що в разі належного ставлення до виконання службових обов’язків суддя мав би бути обізнаним про зміни в законодавстві, яким керується під час провадження у справах про адміністративні правопорушення відповідно до визначеної спеціалізації.
58. Допущення зазначеного порушення, навіть якщо воно зумовлене помилкою, а не вчинене умисно (доказів умисного порушення під час дисциплінарного провадження не здобуто), вказує на наявність підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Жодне інше мотивування в постанові від 2 травня 2025 року у справі № 482/783/25 щодо можливості застосування статті 22 КУпАП, про недоліки якого повідомив скаржник, не вказувало б на застосування суддею дискреції та добросовісного суддівського розсуду під час дії встановленої законодавчої заборони щодо можливості поширення положень цієї статті на правопорушення, визначені статтею 173² КУпАП.
59. Водночас Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя враховує таке.
60. Пункт 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначає два дисциплінарних проступки, відмінних за своїм складом:

• умисне або внаслідок грубої недбалості допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод;
• умисне або внаслідок грубої недбалості грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків.

61. Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя ухвалила рішення про відкриття дисциплінарної справи щодо судді Кічули В.М. за пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», указуючи на можливу наявність в його поведінці ознак другого з наведених дисциплінарних проступків, а саме умисного або внаслідок грубої недбалості іншого грубого порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків.
62. Вказана норма пункту 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є спеціальною та визначає підставу дисциплінарної відповідальності саме в разі допущення суддею грубого порушення закону, і, якщо це порушення не спричинило порушення прав людини та основоположних свобод, відповідальність настає в тому разі, якщо таке порушення призвело до істотних негативних наслідків.
63. Негативні наслідки притаманні кожному протиправному діянню, навіть правопорушенню із формальним складом, проте вони виведені за його межі і не потребують доведення. Водночас для правопорушень із матеріальним складом установлення негативних наслідків є обов’язковим для настання юридичної відповідальності. У разі кваліфікації діяння за пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» допущене суддею внаслідок умислу чи грубої недбалості (інше) грубе порушення закону повинно призвести до негативних наслідків, які є істотними за своєю суттю.
64. Істотні негативні наслідки для цілей застосування в дисциплінарному провадженні є оціночною категорією. Для кожного правопорушення істотність спричинених негативних наслідків може визначатися з урахуванням різних критеріїв та обставин, а оцінка завжди містить суб’єктивний аспект. Згідно із практикою Вищої ради правосуддя істотними негативними наслідками визнаються, зокрема, такі: безпідставне позбавлення особи належного їй права з необхідністю докладати додаткових зусиль для його відновлення; втрата права або майна; блокування роботи державних органів тощо.
65. У цьому випадку внаслідок неправильного застосування суддею Кічулою В.М. статті 22 КУпАП настали негативні наслідки, адже особа, визнана винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, була безпідставно звільнена від адміністративної відповідальності за порушення, яке карається шляхом накладення адміністративних стягнень у виді штрафу, громадських робіт чи адміністративного арешту, та отримала лише усне зауваження судді, яке хоч і є одним зі способів виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, та має на меті запобігання вчиненню нових правопорушень, проте не має такого впливу, як адміністративні стягнення, які мали бути застосовані.
66. Водночас у цьому конкретному випадку Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, взявши до уваги обставини справи № 482/783/25, пояснення судді Кічули В.М., дійшла висновку, що негативні наслідки не є настільки істотними, щоб виправдати накладення дисциплінарного стягнення на суддю.
67. Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя також ураховує такі обставини:

• зміни у примітці до статті 22 КУпАП діяли трохи більше чотирьох місяців;
• не встановлено інших випадків застосування суддею статті 22 КУпАП у справах про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 173² КУпАП, після 2 травня 2025 року;
• після винесення постанови від 2 травня 2025 року ОСОБА1 не притягувався до адміністративної відповідальності;
• суддя Кічула В.М. раніше не притягувався до дисциплінарної відповідальності, у нього відсутні непогашені дисциплінарні стягнення.

68. Зрештою, на переконання Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, дії судді Кічули В.М. за обставин та умов, установлених під час розгляду дисциплінарної справи, не дають підстав вважати, що в цьому випадку порушення суддею закону призвело до підриву авторитету правосуддя та довіри громадян до суду.
69. У висновках № 3 (2002) та № 11 (2008) КРЄС до уваги Комітету міністрів Ради Європи зазначено, що є неприйнятною можливість притягнення судді до відповідальності за здійснення своїх обов’язків, крім випадку умисного правопорушення при здійсненні судових функцій. У пункті 25 Київських рекомендацій щодо незалежності судочинства у Східній Європі, на Південному Кавказі та у Центральній Азії (Київ, 23–25 червня 2010 року), підготовлених Бюро демократичних інститутів і прав людини Організації з безпеки і співробітництва в Європі спільно з Інститутом порівняльного публічного права та міжнародного права імені Макса Планка, зазначено, що процедура притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності повинна стосуватися підтверджених випадків порушення правил професійної поведінки, які є значними, неприпустимими та, окрім цього, ганьблять репутацію суддівства. Дисциплінарна відповідальність суддів не може бути наслідком змісту їхніх рішень або вироків, включаючи відмінності у юридичному тлумаченні між судами; наслідком прикладів суддівських помилок чи критики суддів.
70. Отже, на переконання Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, під час розгляду дисциплінарної справи не встановлено достатніх підстав для висновку, що дії судді Кічули В.М. спричинили істотні негативні наслідки.
71. За наявності факту грубого порушення норми процесуального права під час ухвалення судового рішення та за відсутності істотних негативних наслідків, спричинених цим порушенням, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя констатує, що дії судді Новоодеського районного суду Миколаївської області Кічули В.М. під час розгляду справи № 482/783/25 не містять складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
72. Ураховуючи наведене, за результатами розгляду дисциплінарної справи Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя не встановила наявності в поведінці судді Кічули В.М. складу дисциплінарного проступку, а отже, й підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.
73. Відповідно до частини шостої статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», якщо Дисциплінарною палатою ухвалено рішення про відмову у притягненні судді до дисциплінарної відповідальності, дисциплінарне провадження припиняється.
74. За таких обставин і правового регулювання Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що у притягненні судді Новоодеського районного суду Миколаївської області Кічули В.М. до дисциплінарної відповідальності необхідно відмовити, а дисциплінарне провадження – припинити.
75. Керуючись статтями 106, 108 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтями 34, 49, 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя

вирішила:

відмовити у притягненні судді Новоодеського районного суду Миколаївської області Кічули Василя Михайловича до дисциплінарної відповідальності та припинити дисциплінарне провадження.

Рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя може бути оскаржене до Вищої ради правосуддя в порядку та строки, встановлені статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

Головуючий на засіданні

Третьої Дисциплінарної палати

Вищої ради правосуддя

Члени Третьої Дисциплінарної палати

Вищої ради правосуддя