Акт ВРП

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Сасевича О.М., членів Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Кандзюби О.В., Круподері Д.О. Лук’янова Д.В., Попікової О.В., заслухавши дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя – доповідача Плескача В.Ю., розглянувши дисциплінарну справу щодо судді Коростишівського районного суду Житомирської області Щербаченко Ірини Вікторівни, відкриту за дисциплінарною скаргою Кирильчука Олега Ігоровича,

встановила:

27 жовтня 2025 року до Вищої ради правосуддя надійшла дисциплінарна скарга Кирильчука О.І. (вх. № К-5375/15/7-25) на дії судді Коростишівського районного суду Житомирської області Щербаченко І.В. під час здійснення правосуддя у справі № 935/2001/24 про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП).

Кирильчук О.І. стверджував, що суддя Щербаченко І.В. не забезпечила розгляду вказаної справи протягом п’ятнадцятиденного строку, встановленого статтею 277 КУпАП, а також зупинила провадження у справі з не передбаченої КУпАП підстави.

Кирильчук О.І. наголосив, що затягування розгляду справ про вчинення адміністративних правопорушень, передбачених статтею 130 КУпАП, створює умови для уникнення адміністративної відповідальності водіями, які керують транспортними засобами в стані алкогольного сп’яніння. Штучне затягування розгляду справ цієї категорії відбувається з метою подальшого закриття провадження у цих справах у зв’язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності.

Кирильчук О.І. зауважив, що згідно з частиною другою статті 277 КУпАП зупинення розгляду адміністративної справи допускається лише у справах про адміністративні правопорушення, пов’язані з корупцією, у разі умисного ухилення особи від явки до суду або за наявності поважних причин (хвороба, відрядження, відпустка тощо). Водночас КУпАП не передбачає можливості зупинення провадження в справах про адміністративні правопорушення, які пов’язані із забезпеченням безпеки дорожнього руху, зокрема за вчинення правопорушень, передбачених статтею 130 КУпАП.

Кирильчук О.І. також зазначив, що частина друга статті 268 КУпАП не вимагає обов’язкової участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за статтею 130 КУпАП, під час розгляду справи. Однак КУпАП не передбачає можливості зупинення строку накладення адміністративного стягнення, а закінчення цього строку є безумовною підставою для закриття провадження у справі, незалежно від наявності вини. Скаржник наголосив, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подавати письмові пояснення, докази та залучати захисника для захисту своїх прав у суді.

Ураховуючи наведене, Кирильчук О.І. дійшов висновку, що, оскільки КУпАП містить спеціальну норму щодо зупинення провадження лише в окремій категорії справ, застосування за аналогією положень статті 335 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України), яка регулює зупинення судового провадження, є неправомірним.

Законом України від 14 квітня 2022 року № 2201-ІХ «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо удосконалення порядку здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану» до КПК України внесено зміни щодо зупинення кримінального провадження. Зокрема, частину першу статті 335 КПК України викладено в редакції, яка передбачає можливість зупинення судового провадження в разі ухилення обвинуваченого від явки, тяжкої хвороби або призову під час мобілізації – до його розшуку, одужання чи звільнення з військової служби. Водночас такі зміни не було внесено до КУпАП, що, на думку Кирильчука О.І., свідчить про намір законодавця врегулювати порядок зупинення виключно кримінального провадження в умовах воєнного стану.

Кирильчук О.І. зауважив, що невнесення відповідних змін до КУпАП зумовлено різницею у правовому статусі обвинуваченого та особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Згідно з вимогами КПК України участь обвинуваченого в розгляді кримінального провадження є обов’язковою, тоді як у справах про адміністративні правопорушення така вимога встановлена лише для обмеженого переліку статей, до якого стаття 130 КУпАП не належить.

З огляду на зазначене Кирильчук О.І. стверджував, що суддя Щербаченко І.В. умисно вчинила дисциплінарні проступки, передбачені:

– пунктом 2 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» – протягом п’ятнадцяти днів з дня одержання протоколу про адміністративне правопорушення не розглянула справу про адміністративне правопорушення за частиною першою статті 130 КУпАП;

– пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» – за відсутності передбачених законом підстав зупинила провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Ураховуючи викладені обставини, скаржник просив притягнути суддю Щербаченко І.В. до дисциплінарної відповідальності.

Згідно із протоколом автоматизованого розподілу справи між дисциплінарними інспекторами Вищої ради правосуддя від 27 жовтня 2025 року зазначену дисциплінарну скаргу передано дисциплінарному інспектору Вищої ради правосуддя Плескачу В.Ю. для попередньої перевірки.

Ухвалою Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 4 березня 2026 року № 327/3дп/15-26 відкрито дисциплінарну справу стосовно судді Коростишівського районного суду Житомирської області Щербаченко І.В. з підстав наявності в її діях ознак дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 2 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

За результатами підготовки дисциплінарної справи до розгляду 16 квітня 2026 року дисциплінарний інспектор Вищої ради правосуддя Плескач В.Ю. підготував висновок із пропозицією про притягнення судді Коростишівського районного суду Житомирської області Щербаченко І.В. до дисциплінарної відповідальності та застосування до неї дисциплінарного стягнення у виді попередження з підстав наявності в її діях ознак дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 2 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (невжиття суддею заходів щодо розгляду заяви, скарги чи справи протягом строку, встановленого законом).

Про засідання Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, призначене на 13 травня 2026 року, суддю Щербаченко І.В. та скаржника Кирильчука О.І. повідомлено своєчасно й належним чином, у порядку та строки, що встановлені Законом України «Про Вищу раду правосуддя».

Суддя Щербаченко І.В. у вказане засідання не з’явилася, повідомила Вищу раду правосуддя, що не заперечує проти розгляду дисциплінарної справи за її відсутності та просила закрити дисциплінарну справу.

Скаржник Кирильчук О.І. в засідання Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя не з’явився.

Під час розгляду дисциплінарної справи член Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Попікова О.В. внесла на розгляд Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя пропозицію про відмову у притягненні судді Коростишівського районного суду Житомирської області Щербаченко І.В. до дисциплінарної відповідальності.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, заслухавши доповідача – дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя Плескача В.Ю., члена Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Попікову О.В., дослідивши матеріали дисциплінарної справи, встановила таке.

Щербаченко Ірина Вікторівна Указом Президента України від 21 травня 2007 року № 435/2007 призначена на посаду судді Калінінського районного суду міста Горлівки Донецької області строком на п’ять років. Постановою Верховної Ради України від 17 травня 2012 року № 4736-VI обрана на цю посаду безстроково, Указом Президента України від 26 вересня 2015 року № 564/2015 переведена на посаду судді Коростишівського районного суду Житомирської області.

2 липня 2024 року до Коростишівського районного суду Житомирської області надійшли матеріали про притягнення ОСОБА1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 130 КУпАП.

Судовій справі присвоєно єдиний унікальний № 935/2001/24 та відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 2 липня 2024 року її передано до провадження судді Щербаченко І.В.

9 липня 2024 року ОСОБА1 на підставі поданої ним заявки на мобільний номер телефону надіслано судову повістку про виклик у судове засідання, призначене на 1 серпня 2024 року.

1 серпня 2024 року до суду надійшла заява ОСОБА1 про відкладення розгляду справи у зв’язку з необхідністю ознайомлення з матеріалами. Того самого дня йому надіслано повістку про виклик у судове засідання на 20 серпня 2024 року.

20 серпня 2024 року справу не було розглянуто у зв’язку з перебуванням судді в нарадчій кімнаті в іншому провадженні, розгляд відкладено на 22 жовтня 2024 року, про що ОСОБА1 повідомлено шляхом надіслання смс-повідомлення.

22 жовтня 2024 року ОСОБА1 звернувся до суду із заявою про відкладення розгляду справи через його погане самопочуття. До заяви долучив копію довідки Комунального некомерційного підприємства «Коростишівська центральна районна лікарня імені Д.І. Потєхіна» Коростишівської міської ради від 18 жовтня 2024 року № 3600.

Надалі судові засідання у справі було призначено на 13, 27 листопада та 19 грудня 2024 року, у зв’язку із чим 29 жовтня, 15 листопада та 16 грудня 2024 року ОСОБА1 на мобільний номер телефону було надіслано відповідні судові повістки про виклик до суду. Однак указані судові повістки не було доставлено через тимчасову недоступність абонента.

17 грудня 2024 року ОСОБА1 особисто з’явився до суду та отримав повістку про виклик у судове засідання, призначене на 19 грудня 2024 року.

19 грудня 2024 року представник ОСОБА1 – адвокат ОСОБА2, подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв’язку з тим, що напередодні ОСОБА1 звернувся до нього із проханням надати правову допомогу в цій справі.

30 грудня 2024 року на адресу місця проживання ОСОБА1 надіслано повістку про виклик у судове засідання, призначене на 22 січня 2025 року.

15 січня 2025 року захисник ОСОБА1 – адвокат ОСОБА2, подав до суду клопотання про зупинення провадження у справі у зв’язку з проходженням ОСОБА1 військової служби. На підтвердження вказаної обставини захисник долучив до заяви:

довідку, видану командиром військової частини ____, від 11 січня 2025 року про те, що ОСОБА1 із 10 січня 2024 року перебуває на військовій службі у вказаній частині;

витяг із наказу від 13 січня 2024 року, згідно з яким ОСОБА1 приступив до виконання посадових обов’язків у військовій частині ____;

копію службової характеристики молодшого сержанта ОСОБА1;

копію військового квитка ОСОБА1, у якому є запис про те, що з 11 січня 2025 року він проходить військову службу у військовій частині ____.

Постановою Коростишівського районного суду Житомирської області у складі судді Щербаченко І.В. від 22 січня 2025 року провадження у справі зупинено до звільнення ОСОБА1 із військової служби.

Зобов’язано ОСОБА1 повідомити суд про звільнення з військової служби протягом трьох днів із дня такого звільнення.

10 листопада 2025 року ОСОБА1 звернувся до суду із заявою про надання інформації щодо стану розгляду справи.

Того самого дня суд надіслав ОСОБА1 повідомлення про виклик його до суду на 2 грудня 2025 року для актуалізації обставин, які були підставою для зупинення провадження у справі.

11 листопада 2025 року суд направив запити до Міністерства оборони України та військової частини ____ щодо перебування ОСОБА1 на військовій службі.

21 листопада 2025 року до суду надійшла заява захисника ОСОБА1 – адвоката ОСОБА2, про закриття провадження у справі у зв’язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

4 грудня 2025 року адвокат ОСОБА2 подав до суду заяву про відновлення провадження у справі.

Того самого дня постановою Коростишівського районного суду Житомирської області у складі судді Щербаченко І.В. відновлено провадження у справі.

Постановою Коростишівського районного суду Житомирської області у складі судді Щербаченко І.В. від 8 грудня 2025 року провадження у справі № 935/2001/24 про притягнення ОСОБА1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП у зв’язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

17 грудня 2025 року до суду надійшов лист від військової частини ____, згідно з яким ОСОБА1 із 15 жовтня 2024 року вважався таким, що самовільно залишив місце проходження військової служби / військову частину ____. Наказом командира військової частини ____ від 18 квітня 2025 року № 108 ОСОБА1 увільнено від займаної посади, призупинено військову службу та виключено зі списків особового складу військової частини із 24 січня 2025 року.

Стислий зміст пояснень судді Щербаченко І.В.

Суддя Щербаченко І.В. у поясненнях зазначила, що зупинення провадження у справі було зумовлено клопотанням, яке подав захисник ОСОБА1, та підтвердженим фактом проходження ОСОБА1 військової служби, що унеможливлювало розгляд справи за його відсутності без порушення права на захист.

Суддя наголосила, що з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (зокрема рішення у справах «Шмауцер проти Австрії», «Маліге проти Франції», «Енгель та інші проти Нідерландів» та інших) низка правопорушень, передбачених КУпАП, зокрема й за статтею 130, можуть розглядатися як «кримінальні» в розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Отже, у таких справах мають застосовуватися відповідні гарантії: право на захист, презумпція невинуватості та розгляд справи упродовж розумного строку.

За таких обставин суддя вважала обґрунтованим застосування за аналогією положень статті 335 КПК України та зупинення провадження до звільнення особи з військової служби, що, на її переконання, не виходило за межі суддівського розсуду та відповідало наявній судовій практиці.

У додаткових поясненнях, які надійшли на адресу Вищої ради правосуддя 26 березня 2026 року, суддя Щербаченко І.В. повідомила, що окремі інтервали між судовими засіданнями були зумовлені об’єктивними причинами, зокрема перебуванням судді в нарадчій кімнаті в іншому провадженні, відпусткою та труднощами в належному повідомленні особи, якій неодноразово не було доставлено судові повістки. Водночас суд вживав заходів для забезпечення явки особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Суддя також зазначила, що зупинення провадження не можна вважати безпідставним затягуванням розгляду справи, оскільки йдеться про зупинення провадження, а не про закриття справи, і воно не впливає на строки розгляду в розумінні закриття справи за строками, а також наслідки розгляду по суті.

На день ухвалення постанови Коростишівського районного суду Житомирської області від 22 січня 2025 року в матеріалах справи містилися клопотання захисника про зупинення провадження й офіційна довідка командира військової частини ____ від 11 січня 2025 року, згідно з якою ОСОБА1 перебував на військовій службі з 10 січня 2024 року та був призваний за мобілізацією. Суд не мав підстав ігнорувати подане захистом клопотання й офіційний документ військової частини.

Суддя наголосила, що можливість розгляду справи за відсутності особи не означає обов’язку суду розглядати її без участі такої особи за наявності клопотання захисту та об’єктивних перешкод для реалізації права на захист. Після отримання інформації про обставини, що усувають підстави для зупинення провадження, суд відновив розгляд справи та вирішив її по суті в розумні строки.

На переконання судді, твердження про втрату можливості притягнення особи до відповідальності є припущенням і не доводить наявності дисциплінарного проступку чи причинового зв’язку між її діями та можливими наслідками.

Щодо наявності підстав для притягнення судді Щербаченко І.В. до дисциплінарної відповідальності Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає за необхідне зазначити таке.

Статтею 1 КУпАП установлено, що завданням цього Кодексу є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов’язків, відповідальності перед суспільством.

Розгляд суддями справ про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачених частиною першою статті 130 КУпАП, з дотриманням визначених КУпАП положень покликаний забезпечити виконання завдань, для яких цей Кодекс прийнято.

Відповідно до положень статті 277 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається у п’ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.

Матеріали про притягнення ОСОБА1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 130 КУпАП (справа № 935/2001/24), надійшли до суду 2 липня 2024 року. Своєю чергою згідно з вимогами частини першої статті 277 КУпАП суддя Щербаченко І.В. мала розглянути справу № 935/2001/24 не пізніше 17 липня 2024 року. Натомість розгляд цієї справи закінчено 8 грудня 2025 року.

Пунктом 2 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження, зокрема, за безпідставне затягування або невжиття суддею заходів щодо розгляду заяви, скарги чи справи протягом строку, встановленого законом, зволікання з виготовленням вмотивованого судового рішення, несвоєчасне надання суддею копії судового рішення для її внесення до Єдиного державного реєстру судових рішень.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 14 листопада 2024 року у справі № 990SCGC/11/24 зауважила, що обов’язковою умовою для встановлення у діях судді ознак зазначеного дисциплінарного проступку є наявність обставин, які свідчать, що таке мало місце у зв’язку з безпідставним невчиненням суддею дій, спрямованих на забезпечення розгляду справи (заяви, скарги) у строк, визначений законом, або умисним вчиненням дій (бездіяльності), що призвело до затягування строків розгляду справи (заяви, скарги). Сам факт порушення строку розгляду справи (заяви, скарги) без встановлення вказаних обставин не може бути підставою для дисциплінарної відповідальності судді.

З урахуванням наведеного для констатації наявності в діях судді складу дисциплінарного проступку вирішальним є встановлення саме очевидної безпідставності недотримання ним процесуальних строків, визначених законом, а не лише фіксація факту їх порушення. Саме по собі недодержання таких строків може бути підставою для дисциплінарної відповідальності лише за відсутності об’єктивних причин, коли затримка є наслідком протиправної та винної бездіяльності судді.

Надаючи тлумачення приписам пункту 2 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Велика Палата Верховного Суду в пунктах 311, 312 постанови від 13 червня 2024 року у справі № 990SCGC/4/24 (провадження № 11-32сап24) дійшла висновку, що безпідставним затягуванням є усвідомлене порушення суддею процесуальних строків, вчинення / невчинення процесуальних дій, що вплинули на можливість розгляду заяви, скарги чи справи протягом строку, встановленого законом (є свідченням наявності вини у формі умислу), невжиття заходів полягає в необґрунтованому невиконанні передбачених процесуальним законодавством заходів, які були обов’язковими до виконання відповідно до закону (форма вини не впливає на кваліфікацію дій судді). Виявлення факту недотримання передбаченого законом строку розгляду справи не є безумовним свідченням наявності підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, оскільки самі по собі строки поза зв’язком із конкретною правовою ситуацією, набором фактів, умов та обставин, за яких розгорталися події, не мають жодного значення. Закінчення чи настання строку набуває (може набути) правового сенсу в сукупності з подіями або діями, для здійснення чи утримання від яких встановлюється цей строк.

На офіційному вебсайті Ради суддів України розміщено інформацію щодо орієнтовної нормативної чисельності суддів загальних місцевих судів за даними звітності за 2024 – 2025 роки (https://rsu.gov.ua/mzs-2024_4-maps, https://rsu.gov.ua/mzs-2025_4-maps). Згідно з указаною інформацією у 2024 році до Коростишівського районного суду Житомирської області надійшло 3575 справ і матеріалів. Нормативна чисельність суддів, необхідна для їх розгляду, становила 6 суддів, тоді як фактично у 2024 році правосуддя в цьому суді здійснювали 4 судді.

У 2025 році до Коростишівського районного суду Житомирської області надійшло 3502 справи та матеріали. Нормативна чисельність суддів, необхідна для їх розгляду, становила 7 суддів, тоді як фактично у 2025 році правосуддя в цьому суді здійснювали 3 судді.

Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру судових рішень у 2024 році суддя Щербаченко І.В. ухвалила 996 судових рішень, з яких: 54 вироків, 527 постанов, 415 ухвал.

У 2025 році суддя Щербаченко І.В. ухвалила 1755 судових рішень, з яких: 79 вироків, 453 постанови, 94 рішення, 1109 ухвал.

Отже, під час перебування справи № 935/2001/24 у провадженні судді Щербаченко І.В. суддя мала значне навантаження, що перевищувало нормативні показники.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила, що до дня зупинення провадження справа № 935/2001/24 перебувала у провадженні судді Щербаченко І.В. із 2 липня 2024 року до 22 січня 2025 року. У зазначений період суддя вживала заходів щодо розгляду цієї справи, зокрема шість разів призначала її до розгляду, а саме: на 1, 20 серпня, 22 жовтня, 13, 27 листопада та 19 грудня 2024 року.

Водночас розгляд справи систематично відкладався із причин, що не залежали від волі судді. Зокрема, ОСОБА1 двічі подавав клопотання про відкладення розгляду справи для ознайомлення з її матеріалами та через його погане самопочуття (підтверджено копією медичної довідки). Його представник – адвокат ОСОБА2 – також звертався до суду із клопотанням про відкладення розгляду справи, посилаючись на те, що ОСОБА1 звернувся до нього за правовою допомогою лише напередодні засідання. Двічі засідання не відбулися через недоставлення судових повісток ОСОБА1. Ще одне засідання було відкладено у зв’язку з перебуванням судді Щербаченко І.В. у нарадчій кімнаті під час розгляду іншої справи.

Проміжки часу між призначеними у справі судовими засіданнями з урахуванням значного навантаження судді Щербаченко І.В. не можуть вважатися невиправдано тривалими.

Вказані обставини підтверджують, що суддя Щербаченко І.В. до дня зупинення провадження у справі № 935/2001/24 вживала заходів для її розгляду.

Відповідно до частини шістнадцятої статті 49 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» підстава для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності вважається встановленою Дисциплінарною палатою (Вищою радою правосуддя) за результатами розгляду дисциплінарної справи, якщо докази, надані та отримані в межах дисциплінарного провадження, є чіткими та переконливими для підтвердження існування такої підстави.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя не встановила обставин, а матеріали дисциплінарної справи не містять чітких і переконливих доказів, які свідчили б про безпідставне затягування або невжиття суддею Щербаченко І.В. заходів щодо розгляду справи № 935/2001/24.

Водночас на тривалість розгляду справи вплинуло зупинення провадження, яке в цьому випадку не може бути кваліфіковано як безпідставне затягування розгляду справи чи невжиття суддею заходів щодо її розгляду в межах строку, визначеного законом, з огляду на таке.

Дисциплінарне провадження здійснюється з урахуванням конституційного принципу незалежності суддівської діяльності, відповідно до якого дисциплінарне провадження не може бути спрямоване на оцінку законності рішень суддів. Вища рада правосуддя діє в межах повноважень, визначених статтею 131 Конституції України та статтею 3 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», та не має права оцінювати законність судового рішення й перевіряти його правовий зміст.

З огляду на це постанова судді Щербаченко І.В. від 22 січня 2025 року про зупинення провадження у справі № 935/2001/24 не є предметом оцінки в межах дисциплінарного провадження з точки зору її законності. У цьому випадку надається оцінка лише діям судді під час ухвалення зазначеного судового рішення з метою встановлення наявності чи відсутності в її діях складу дисциплінарного проступку.

Статтею 277 КУпАП визначено строки розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також передбачено можливість зупинення строків розгляду адміністративних справ про адміністративні правопорушення певних категорій. Зокрема, відповідно до частини четвертої статті 277 КУпАП строк розгляду адміністративних справ про адміністративні правопорушення, пов’язані з корупцією, зупиняється судом у разі якщо особа, щодо якої складено протокол про таке правопорушення, умисно ухиляється від явки до суду або з поважних причин не може туди з’явитися (хвороба, перебування у відрядженні чи на лікуванні, у відпустці тощо).

Отже, КУпАП передбачає можливість зупинення строку розгляду виключно справ про адміністративні правопорушення, пов’язані з корупцією. Норм аналогічного змісту щодо інших категорій справ КУпАП не містить.

Водночас практика судів загальної юрисдикції свідчить, що судді нерідко застосовують аналогію закону, щоб заповнити прогалини процесуального регулювання КУпАП, наприклад для вирішення відводів чи технічної фіксації судового засідання.

У постанові від 22 січня 2025 року про зупинення провадження у справі № 935/2001/24 суддя Щербаченко І.В. зазначила, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА1 – перебуває на військовій службі у військовій частині ____ із 10 січня 2024 року, призваний за мобілізацією.

Зупиняючи провадження у справі, суддя Щербаченко І.В. зауважила, що в КУпАП відсутня норма, яка передбачала б підстави для зупинення судового провадження, тому в цьому випадку необхідно застосувати аналогію закону як засіб заповнення прогалини в законодавстві, який полягає в застосуванні врегульованих конкретною нормою правовідносин, норми закону, що регламентує подібні відносини у кримінальному процесуальному законодавстві.

Водночас суддя посилалася в постанові на практику Європейського суду з прав людини, викладену в рішеннях у справах «Надточій проти України», «Енгель та інші проти Нідерландів», «Озтюрк проти Німеччини» та «Лутц проти Німеччини», відповідно до якої справи про адміністративні правопорушення за своєю правовою природою з огляду на характер правопорушення, його кваліфікацію та суворість передбаченого покарання мають ознаки та критерії, достатні для віднесення їх до проваджень кримінально-правового характеру.

Наведене, на думку судді Щербаченко І.В., робить можливим застосування за аналогією норм закону України про кримінальну відповідальність під час вирішення питань, які напряму не врегульовані КУпАП, а саме положень частини першої статті 335 КПК України, яка передбачає можливість зупинення судового провадження, зокрема, у разі призову обвинуваченого на військову службу під час мобілізації.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає за необхідне зазначити, що відповідно до наявної практики Європейського суду з прав людини, зокрема у справах проти України, розгляд справ про адміністративні правопорушення підпадає під гарантії статті 6 Конвенції у кримінальній сфері щодо окремих правопорушень (наприклад рішення у справах «Сергій Золотухін проти Росії» (заява № 14939/03) від 10 лютого 2009 року, «Ігор Тарасов проти України» (заява № 44396/05) від 16 червня 2016 року, «Шімкус проти Литви» (заява № 41788/11) від 13 червня 2017 року, «Чернов проти України» (заява № 16432/10) від 10 грудня 2020 року. Наведене пояснюється як каральною природою положень КУпАП, так і суворістю санкцій в окремих випадках, зокрема за порушення у сфері безпеки дорожнього руху. У зв’язку із цим право мати достатній час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту, є одним із гарантованих стандартів в аспекті закріплення такого права підпунктом «b» пунктом 3 статті 6 Конвенції, а також підпунктом «b» пунктом 3 статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права. У межах адміністративно-деліктного провадження таке право потрібно розглядати як надання особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, достатньо часу для підготовки своєї позиції, отримання та подання доказів, ознайомлення з матеріалами справи.

Конституційний Суд України наголосив на додержанні положень статей 9, 33, 248, 268 КУпАП, зокрема переліку прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності (знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, під час розгляду справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця в галузі права; справа про адміністративне правопорушення розглядається у присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи), саме через призму їх оцінки як гарантій забезпечення прав суб’єктів, які притягаються до адміністративної відповідальності. В сукупності з наведеними конституційними нормами ці гарантії створюють систему процесуальних механізмів захисту вказаних осіб (пункт 4.2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010).

Аналіз змісту постанов, прийнятих у справах про адміністративні правопорушення в 2024–2025 роках та оприлюднених в Єдиному державному реєстрі судових рішень, свідчить про відсутність у зазначений період сталої єдиної судової практики щодо застосування аналогії закону, зокрема частини першої статті 335 КПК України, яка передбачає можливість зупинення судового провадження, у разі якщо особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, призвана для проходження військової служби під час мобілізації.

Деякі судді застосовували аналогію закону та зупиняли провадження у справах про адміністративні правопорушення (наприклад справи №№ 297/586/24, 702/422/24, 278/3922/24, 175/10651/25, 299/1317/25 тощо). Інші судді відмовляли в задоволенні клопотань про зупинення провадження у справі, посилаючись на те, що КУпАП передбачає зупинення строку розгляду лише у справах про адміністративні правопорушення, пов’язані з корупцією, а норм аналогічного змісту для інших категорій справ не містить.

Отже, питання зупинення провадження у справах про адміністративні правопорушення з підстав перебування особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на військовій службі в 2024–2025 роках було дискусійним.

Ураховуючи наведене, практику Європейського суду з прав людини та висновки Конституційного Суду України, а також мотиви, викладені в постанові від 22 січня 2025 року у справі № 935/2001/24, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що власне тлумачення суддею Щербаченко І.В. норм процесуального права під час зупинення провадження в цій справі не виходило за межі допустимого суддівського розсуду.

У висновках № 3 (2002) та № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету міністрів Ради Європи зазначено, що є неприйнятною можливість притягнення судді до відповідальності за здійснення своїх обов’язків, крім випадку умисного правопорушення при здійсненні судових функцій. Консультативна рада європейських суддів наголошує, що зміст конкретних судових рішень контролюється головним чином за допомогою процедур апеляції або перегляду рішень у національних судах та за допомогою права на звернення до Європейського суду з прав людини.

Тлумачення закону, оцінювання фактів і доказів, які здійснюють судді для вирішення справи, не повинні бути приводом для цивільної або дисциплінарної відповідальності, за винятком випадків злочинного наміру або грубої недбалості (пункт 66 Рекомендації CM/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов’язки).

Під час розгляду дисциплінарної справи Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила, що суддя Щербаченко І.В., зупиняючи провадження у справі № 935/2001/24, оцінила надані адвокатом ОСОБА2 докази проходження ОСОБА1 військової служби та через наявність прогалин у КУпАП здійснила власне тлумачення норм процесуального права, яке не виходило за межі допустимого суддівського розсуду.

Вказана поведінка судді, своєю чергою, не може бути кваліфікована як дисциплінарний проступок. Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя не встановила обставин, які свідчили б, що під час здійснення правосуддя у справі № 935/2001/24 суддя Щербаченко І.В. діяла з умислом чи допустила грубу недбалість.

Після відновлення провадження у справі № 935/2001/24 – 4 грудня 2025 року – суддя Щербаченко І.В. розглянула цю справу по суті через 4 дні та прийняла постанову про закриття провадження у справі у зв’язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Таким чином, як до зупинення провадження у справі № 935/2001/24, так і після його відновлення суддя Щербаченко І.В. вживала заходів щодо розгляду цієї справи.

Ураховуючи наведене, порушення суддею Щербаченко І.В. встановлених КУпАП строків розгляду справи № 935/2001/24 та зупинення провадження у справі із застосуванням аналогії права не можуть мати наслідком дисциплінарну відповідальність судді на підставі пункту 2 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» за безпідставне затягування або невжиття суддею заходів щодо розгляду заяви, скарги чи справи протягом строку, встановленого законом.

Водночас у контексті цього дисциплінарного провадження безпідставними є доводи Кирильчука О.І. про штучне затягування розгляду справ про вчинення адміністративних правопорушень, передбачених статтею 130 КУпАП, з метою подальшого закриття провадження в цих справах у зв’язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності.

Згідно із частиною шостою статті 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення правопорушень, передбачених статтею 130 цього Кодексу, може бути накладено протягом одного року з дня його вчинення. На виконання завдань КУпАП судді зобов’язані вживати всіх необхідних заходів для розгляду відповідних справ у межах зазначеного строку.

Під час розгляду дисциплінарної справи встановлено, що протокол про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 130 КУпАП, стосовно ОСОБА1 складено 28 червня 2024 року.

Отже, у разі визнання ОСОБА1 винним у вчиненні цього адміністративного правопорушення адміністративне стягнення могло бути накладено не пізніше 28 червня 2025 року.

Суддя Щербаченко І.В. завершила розгляд справи № 935/2001/24 8 грудня 2025 року, тобто після закінчення встановленого частиною шостою статті 38 КУпАП строку притягнення до адміністративної відповідальності.

Водночас закінчення строків притягнення до відповідальності не стало підставою для закриття провадження у справі. Провадження було закрито у зв’язку з відсутністю в діях ОСОБА1 складу адміністративного правопорушення, тобто з реабілітуючих підстав. Таким чином, суддя Щербаченко І.В. розглянула справу № 935/2001/24 по суті, а не формально закрила провадження з нереабілітуючих підстав.

Постанова від 8 грудня 2025 року у справі № 935/2001/24 набрала законної сили і не підлягає перевірці Третьою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя на предмет її законності. Вища рада правосуддя діє виключно в межах повноважень, визначених статтею 131 Конституції України та статтею 3 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», і не наділена повноваженнями щодо перевірки законності судових рішень або оцінки їх правового змісту.

Згідно із частиною другою статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» за результатами розгляду дисциплінарної справи Дисциплінарна палата ухвалює рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді або про відмову у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді.

Відповідно до частини шостої статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», якщо Дисциплінарною палатою ухвалено рішення про відмову у притягненні судді до дисциплінарної відповідальності, дисциплінарне провадження припиняється.

На підставі викладеного, керуючись статтею 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтями 34, 49, 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя

вирішила:

відмовити у притягненні судді Коростишівського районного суду Житомирської області Щербаченко Ірини Вікторівни до дисциплінарної відповідальності.

Дисциплінарне провадження щодо судді Коростишівського районного суду Житомирської області Щербаченко Ірини Вікторівни припинити.

Рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя може бути оскаржено до Вищої ради правосуддя в порядку і строки, встановлені статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

Головуючий на засіданні

Третьої Дисциплінарної палати

Вищої ради правосуддя

Члени Третьої Дисциплінарної палати

Вищої ради правосуддя

 На підставі пункту 10.6 Регламенту Вищої ради правосуддя рішення виготовила член Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Вищої ради правосуддя Попікова О.В.