Акт ВРП

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Маселка Р.А., членів Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Бурлакова С.Ю., Ковбій О.В., Мельника О.П., Спірідонової Т.В., заслухавши дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя – доповідача Пилипенка С.М., розглянувши дисциплінарну справу, відкриту за дисциплінарною скаргою Жилки Марії Петрівни на дії судді Старобільського районного суду Луганської області Пелиха Олександра Олександровича (відряджений до Воловецького районного суду Закарпатської області),

 

встановила:

 

І. Стислий зміст дисциплінарної скарги

1.1. 16 грудня 2025 року до Вищої ради правосуддя надійшла дисциплінарна скарга (вх. № Ж-4029/6/7-25) Жилки Марії Петрівни (далі – скаржниця, Жилка М.П.) стосовно судді Старобільського районного суду Луганської області Пелиха Олександра Олександровича (відряджений до Воловецького районного суду Закарпатської області) (далі – суддя Пелих О.О.).

1.2. Дисциплінарна скарга обґрунтована тим, що 1 грудня 2025 року Спеціалізована антикорупційна прокуратура та Національне антикорупційне бюро України (далі – Національне бюро) оприлюднили на власних офіційних сторінках інформацію про викриття на хабарі судді Воловецького районного суду Закарпатської області.

1.3. 4 грудня 2025 року Вища рада правосуддя задовольнила подання заступника Генерального прокурора – керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Клименка О.В. про надання згоди на утримання під вартою судді Старобільського районного суду Луганської області Пелиха О.О. (відряджений до Воловецького районного суду Закарпатської області). Надала згоду на утримання під вартою судді Пелиха О.О.

1.4. Правоохоронні органи задокументували, що суддя ОСОБА1:

- мав позапроцесуальний контакт із директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Г.В.Ф» (далі – ТОВ «Г.В.Ф.») та представником товариства у кримінальній справі № 936/1275/25, координуючи час і спосіб подання процесуальних документів, обговорюючи деталі розгляду справи та можливий результат;

- просив директора ТОВ «Г.В.Ф» та представника товариства у справі до надання йому неправомірної вигоди у розмірі 1 300 доларів США за ухвалення рішення в їхніх інтересах;

- залучив представника товариства як посередника у схемі передачі неправомірної вигоди;

- використовував статус судді, щоб переконувати учасників справи у необхідності та вигідності корупційних дій.

1.5. Скаржниця переконана, що такі дії свідчать про позапроцесуальний вплив і використання статусу судді в особистих інтересах у справі № 936/1275/25.

Поведінка судді Пелиха О.О., на думку скаржниці, порушує етичні стандарти судді.

Висловлення суддею прохання про надання неправомірної вигоди за ухвалення рішення в їхніх інтересах створює у стороннього спостерігача враження, що судові рішення можна «купити», а усі судді є корумпованими, що підриває довіру суспільства до судової влади загалом.

Обставини, описані у цій скарзі, свідчать про відсутність у Пелиха О.О. тих високих моральних якостей, яких суспільство обґрунтовано очікує від судді.

1.6. Скаржниця звернула увагу на практику Вищої ради правосуддя щодо подібних ситуацій.

1.7. Обставини, викладені у скарзі становлять суспільний інтерес та свідчать про вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку.

Про зазначене розслідування повідомляли численні засоби масової інформації.

1.8. Скаржниця вважала, що у діях судді Пелиха О.О. наявні ознаки дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першою статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояв неповаги до інших суддів, адвокатів, експертів, свідків чи інших учасників судового процес).

Скаржниця просила відкрити дисциплінарне провадження з урахуванням пріоритетності розгляду скарги та притягнути суддю Старобільського районного суду Луганської області Пелиха О.О. (відряджений до Воловецького районного суду Закарпатської області) до дисциплінарної відповідальності.

 

ІІ. Стислий зміст пояснень судді Пелиха О.О.

2.1. 5 травня 2026 року на електронну пошту Вищої ради правосуддя надійшли пояснення судді Пелиха О.О.

2.2. Суддя вважав, що скарга фактично є компіляцією матеріалів кримінального провадження та не містить самостійного значення саме для дисциплінарної відповідальності.

Зміст скарги Жилки М.П. свідчить про те, що вона не є результатом самостійного викладення обставин, а лише фактично відтворює тексти процесуальних документів сторони обвинувачення, не містить власної правової оцінки дисциплінарного проступку та доказів, що підтверджують позапроцесуальний вплив або порушення етики.

У скарзі відсутній перехід від опису кримінального провадження до юридичної кваліфікації дій судді як дисциплінарного проступку, наявні посилання на факти, які ще не підтверджені судовим рішенням у кримінальному провадженні, достовірність та допустимість яких повинна бути перевірена у судовому процесі за обвинуваченням ОСОБА1.

Зазначені у скарзі припущення фактично підміняють докази, а матеріали кримінального провадження сприймаються як встановлені факти, що суперечить принципу презумпції невинуватості та Конституції України.

Відповідно до усталеної практики Вищої ради правосуддя щодо застосування інституту дисциплінарної відповідальності суддів матеріали кримінального провадження самі по собі не можуть вважатися достатньою підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Дисциплінарне провадження має самостійний характер, оцінка поведінки судді повинна здійснюватися на підставі сукупності належних і допустимих доказів, а відомості з матеріалів досудового розслідування потребують перевірки, оцінки та підтвердження іншими доказами.

2.3. Суддя звернув увагу на те, що заяву про відставку він подав 2 грудня 2025 року, а з 3 грудня 2025 року по теперішній час перебуває на військовій службі. Подання скарги Жилки М.П. призвело до зупинення розгляду його заяви про відставку від 2 грудня 2025 року.

Суддя вважав, що скарга використовується як інструмент впливу на кадрові процедури, що суперечить принципу правової визначеності.

Право судді на відставку є самостійною конституційною гарантією незалежності судді, яка реалізується за наявності передбачених законом підстав та не ставиться у залежність від інших процедур, зокрема дисциплінарних. Ні Конституція України, ні Закон України «Про судоустрій і статус суддів» не передбачають обмеження або відкладення реалізації права судді на відставку у зв’язку з проходженням військової служби.

Отже, статус військовослужбовця сам по собі не може розглядатися як перешкода для розгляду заяви судді про звільнення у відставку.

У цьому випадку фактичним наслідком подання дисциплінарної скарги та відкриття провадження стало зупинення розгляду заяви про відставку. Така ситуація свідчить про виникнення стану правової невизначеності щодо реалізації суддею права на відставку.

Використання дисциплінарного провадження як підстави для відкладення або фактичного блокування реалізації права на відставку не передбачено законом і створює ризик порушення принципу правової визначеності, невиправданого затягування кадрових процедур, непрямого обмеження гарантій незалежності судді.

2.4. Скарга не містить необхідних відомостей, крім прізвища, імені та по батькові скаржниці. Жилка М.П. не є учасником жодного судового провадження за участі судді Пелиха О.О., не перебувала із ним у жодних процесуальних правовідносинах, не має безпосереднього сприйняття його професійної діяльності. Процедура написання та сам зміст її скарги не відповідає вимогам закону. Відсутність відомостей про особу скаржниці унеможливлює її ідентифікацію, внаслідок чого така скарга вважається анонімною, що прямо суперечить вимогам статті 107 Закону України «Про судоустрій та статус суддів». Це ставить під сумнів належність суб’єкта звернення та добросовісність подання скарги.

2.5. З урахуванням викладеного, суддя Пелих О.О. вважав матеріали скарги Жилки М.П. такими, що не відповідають мінімальним стандартам, необхідним для підтвердження дисциплінарного проступку, у зв'язку з чим необхідно відмови у його притягненні до дисциплінарної відповідальності.

 

ІІІ. Рух дисциплінарної справи

3.1. На підставі протоколу автоматизованого розподілу справи між дисциплінарними інспекторами від 16 грудня 2025 року дисциплінарна скарга передана дисциплінарному інспектору Пилипенку С.М. для проведення попередньої перевірки.

3.2. Дисциплінарний інспектор Пилипенко С.М. визначив зазначену дисциплінарну скаргу як пріоритетну відповідно до абзаців 3, 6 пункту 13.6 Регламенту Вищої ради правосуддя (дисциплінарні провадження щодо суддів здійснюються в хронологічному порядку за датою надходження з урахуванням такої пріоритетності: щодо судді, який звернувся із заявою про відставку, якщо наслідком може бути звільнення судді з посади з підстав, визначених пунктами 3, 6 частини шостої статті 126 Конституції України; якщо у скарзі наведені відомості про дії судді, що викликали значний суспільний інтерес).

3.3. 18 грудня 2025 року дисциплінарний інспектор Пилипенко С.М. звернувся до Національного бюро та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури із запитом щодо надання інформації та документів, зокрема й копій матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні № ____ від 16 жовтня 2025 року, які надавалися як додатки до клопотання заступника Генерального прокурора – керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Клименка О.В. про надання згоди на утримання під вартою судді (супровідний лист № 07/2-7804ВИХ-25 від 1 грудня 2025 року).

3.4. Зазначені документи та інформація, у тому числі, матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні № ____ від 16 жовтня 2025 року з відеозаписами, надав старший детектив Національного бюро Догойда Р. листом від 25 грудня 2025 року № 541-303/40006 разом з письмовим дозволом на розголошення відомостей досудового розслідування з метою їх використання під час здійснення дисциплінарного провадження стосовно судді Пелиха О.О. Також, матеріали досудового розслідування надала прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Дроботова Є.В. листом від 26 грудня 2025 року № 07/2-8518ВИХ-25, у якому міститься письмовий дозвіл на використання наданих копій матеріалів виключно з метою дисциплінарного провадження стосовно судді Пелиха О.О.

3.5. До Вищої ради правосуддя 6 січня 2026 року (вх. № 44/0/24-26) надійшов висновок дисциплінарного інспектора Пилипенка С.М. від 5 січня 2026 року за результатами попередньої перевірки дисциплінарної скарги Жилки М.П. разом зі скаргою та матеріалами, що зібрані під час попередньої перевірки, з пропозицією відкрити дисциплінарну справу стосовно судді Старобільського районного суду Луганської області Пелиха О.О. (відряджений до Воловецького районного суду Закарпатської області).

3.6. За результатами автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя, для розгляду висновку дисциплінарного інспектора визначено члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Маселка Р.А.

3.7. Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя ухвалою від 14 січня 2026 року № 49/2дп/15-26 відкрила дисциплінарну справу.

Підставою для відкриття дисциплінарної справи слугували обставини, що свідчили про наявність у діях судді Пелиха О.О. ознак дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Копія ухвали від 14 січня 2026 року № 49/2дп/15-26 надіслана листом від 16 січня 2026 року № 1265/0/9-26 судді Пелиху О.О. (на електронну пошту Воловецького районного суду Закарпатської області) та скаржниці Жилці М.П. (до електронного кабінету у підсистемі «Електронний суд»).

3.8. 15 січня 2026 року дисциплінарний інспектор Пилипенко С.М. звернувся до Національного бюро із запитом про надання:

1) оперативного відео, яке було поширене Національним бюро, на якому зафіксовано одержання неправомірної вигоди суддею ОСОБА1.

2) інших матеріалів, що перебувають у володінні Національного бюро, які могли бути використані як докази у дисциплінарному провадженні щодо судді Пелиха О.О. у контексті оцінки щодо дотримання ним норм суддівської етики.

15 січня 2026 року дисциплінарний інспектор Пилипенко С.М. звернувся до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України із запитом про надання доступу до суддівського досьє Пелиха О.О.

15 січня 2026 року дисциплінарний інспектор Пилипенко С.М. звернувся до Воловецького районного суду Закарпатської області із запитом про надання зборами суддів Воловецького районного суду Закарпатської області характеристики щодо судді Пелиха О.О.

3.9. 20 січня 2026 року до Вищої ради правосуддя надійшов лист Вищої кваліфікаційної комісії суддів України № 21-343/26, яким надано електронну копію досьє судді Пелиха О.О.

22 січня 2026 року до Вищої ради правосуддя надійшов лист Воловецького районного суду Закарпатської області від 21 січня 2026 року № 11/26.

2 лютого 2026 року до Вищої ради правосуддя надійшов лист Національного бюро від 19 січня 2026 року № 541-303/1719, яким надано копії окремих матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні № ____ від 16 жовтня 2025 року, у тому числі, й відеозаписи.

3.10. 18 березня 2026 року дисциплінарний інспектор Пилипенко С.М. звернувся до Спеціалізованої антикорупційної прокуратури із запитом про надання:

1) копії обвинувального акта у кримінальному провадженні № ____ від 16 жовтня 2025 року;

2) копій висновків експертизи (за наявності), у межах яких з'ясовувалося питання щодо справжності достовірності відеозаписів, які є додатками до протоколів негласних слідчих (розшукових) дій (аудіо-, відеоконтроль особи) від 5, 10, 11 листопада 2025 року, а також питання щодо автентичності голосу ОСОБА1 на цих записах.

3.11. Прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Дроботова Є.В. листом від 24 березня 2026 року № 07/2-2077ВИХ-26 надала копію обвинувального акту у кримінальному провадженні № ____ від 16 жовтня 2025 року. Також, повідомила, що у кримінальному провадженні № ____ від 16 жовтня 2025 року не проводились експертизи, об’єктами дослідження яких були аудіо-, відеозаписи, одержані під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій. Надала письмовий дозвіл на використання наданих копій матеріалів виключно з метою дисциплінарного провадження стосовно судді Пелиха О.О., а також надала дозвіл на надання цих матеріалів судді Пелиху О.О. Водночас дозволу на надання матеріалів досудового розслідування Жилці М.П. не надано з огляду на те, що вона не є учасником кримінального провадження.

3.12. Дисциплінарний інспектор Пилипенко С.М. 6 квітня 2026 року склав висновок із пропозицією притягнути суддю Старобільського районного суду Луганської області Пелиха О.О. (відряджений до Воловецького районного суду Закарпатської області) до дисциплінарної відповідальності та застосувати до нього дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.

Зазначений висновок надійшов на розгляд Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя 7 квітня 2026 року.

3.13. Розгляд дисциплінарної справи призначався на 22 квітня 2026 року, 6 травня 2026 року.

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя своєчасно й у належний спосіб повідомила суддю Пелиха О.О. та скаржницю Жилку М.П, – про дату та час засідань 22 квітня 2026 року, 6 травня 2026 року шляхом надіслання письмових повідомлень засобами електронного поштового зв’язку та розміщення відповідної інформації на офіційному вебсайті Вищої ради правосуддя.

Крім того, у зв’язку із введенням в Україні правового режиму воєнного стану, з метою забезпечення реалізації прав судді та скаржниці, визначених пунктом 13.22 Регламенту Вищої ради правосуддя, судді та скаржниці запропоновано взяти участь у засіданні в режимі відеоконференції.

3.14. 22 квітня 2026 року до Вищої ради правосуддя надійшло клопотання судді Пелиха О.О. про відкладення розгляду дисциплінарної справи. Суддя просив відкласти розгляд справи та надати достатній строк для ознайомлення з матеріалами дисциплінарного провадження, включаючи дисциплінарну скаргу та постанову про відкриття провадження.

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя задовольнила клопотання судді Пелиха О.О. про відкладення розгляду справи та відклала її розгляд на 6 травня 2026 року.

3.15. Судді Пелиху О.О. створено можливість для ознайомлення з матеріалами дисциплінарної справи про що свідчить лист керівника служби дисциплінарних інспекторів – заступника керівника секретаріату Вищої ради правосуддя від 24 квітня 2026 року № 7940/0/9-26.

3.16. Скаржниця у засідання Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя 6 травня 2026 року не з’явилася, її відсутність відповідно до частини п’ятої статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» не перешкоджає розгляду справи.

3.17. 6 травня 2026 року у засіданні Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя у режимі відеоконференції взяв участь суддя Пелих О.О., який підтвердив подані ним письмові пояснення.

Зауважив, що скарга Жилки М.П. є анонімною, оскільки визначених законом відомостей, зокрема адреси проживання, номеру засобів зв’язку, адреси електронної пошти.

Скарга Жилки М.П. та висновок дисциплінарного інспектора ґрунтується лише на матеріалах кримінального провадження, які не можуть бути єдиним джерелом доказів у дисциплінарному провадженні стосовно судді. При цьому розгляд кримінального провадження не завершений.

Серед іншого, суддя зауважив, що під час розгляду кримінального провадження поставив питання про провокацію неправомірної вигоди.

Інші доводи судді зводились до зупинення розгляду заяви про відставку. На думку Пелиха О.О., метою подання скарги є не притягнення його до дисциплінарної відповідальності, а створення умов за яких він не зможе піти у відставку.

На пропозицію члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Маселка Р.А. суддя Пелих О.О. надав пояснення щодо обставин викладених у протоколах негласних слідчих (розшукових) дій (далі – НСРД), зокрема заперечив знайомство із директором ТОВ «Г.В.Ф.» ОСОБА2 (далі – ОСОБА2).

Також, суддя зазначив, що до 15 вересня він не знав ОСОБА3 (далі – ОСОБА3).

Зауважив, що ОСОБА3 володіє закарпатським діалектом, тому важко зрозуміти її мову, що могло вплинути на процес складання протоколів НСРД.

3.18. Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, заслухавши дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя – доповідача Пилипенка С.М., дослідивши матеріали дисциплінарної справи, дійшла висновку про наявність підстав для притягнення судді Рожищенського районного суду Волинської області Сіліча І.І. до дисциплінарної відповідальності з огляду на таке.

 

IV. Обставини, що установлені під час розгляду дисциплінарної справи

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя установила такі обставини.

4.1. Відомості про суддю

Пелих О.О. Указом Президента України від 27 грудня 2001 року № 1271/2001 призначений на посаду судді Старобільського районного суду Луганської області строком на п’ять років, постановою Верховної Ради України від 22 березня 2007 року № 814-V обраний суддею Старобільського районного суду Луганської області безстроково.

Голова Верховного Суду рішенням від 29 квітня 2022 року № 60/0/149-22 відрядив суддю Старобільського районного суду Луганської області Пелиха О.О. до Воловецького районного суду Закарпатської області із 2 травня 2022 року без зазначення граничного строку відрядження.

4.2. Інформація щодо кримінального провадження № ____ від 16 жовтня 2025 року

4.2.1. Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя установила, що детективи Національного бюро здійснювали досудове розслідування, а прокурори Спеціалізованої антикорупційної прокуратури – нагляд за ним у формі процесуального керівництва у кримінальному провадженні № ____ від 16 жовтня 2025 року.

У межах зазначеного кримінального провадження заступник Генерального прокурора – керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Клименко О.В. 28 листопада 2025 року склав та підписав повідомлення про підозру судді Старобільського районного суду Луганської області ОСОБА1 (відряджений до Воловецького районного суду Закарпатської області) у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України (далі - КК України), яке вручено ОСОБА1.

18 лютого 2026 року старший детектив Національного бюро Догойда О. склав обвинувальний акт стосовно судді ОСОБА1, який затверджений прокурором другого відділу управління процесуального керівництва, підтримання публічного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Дроботовою Є.

4.2.2. До Вищого антикорупційного суду 19 лютого 2026 року надійшов для розгляду обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні, зареєстрованому в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № ____ від 16 жовтня 2025 року, за обвинуваченням ОСОБА1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України (справа № 991/1507/26).

Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 19 лютого 2026 року у цьому кримінальному провадженні призначено підготовче засідання (https://reyestr.court.gov.ua/Review/134219268).

Наразі кримінальне провадження № ____ від 16 жовтня 2025 року перебуває на стадії судового розгляду у Вищому антикорупційному суді.

4.2.3. Зі змісту копій повідомлення про підозру ОСОБА1 та обвинувального акту Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя установила таке.

Слідчий відділ відділення поліції № 2 Мукачівського РУП ГУ НП у Закарпатській області здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні № ____ від 15 вересня 2025 року згідно з частиною першою статті 246 КК України.

У цьому кримінальному провадженні слідчий звернувся до Воловецького районного суду Закарпатської області з клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна: вантажного автомобіля марки «Volvo» д.н.з. ____ з напівпричепом марки «Schmitz»» д.н.з. ____ та вантажем – 20 куб. м. круглих лісоматеріалів породи дуб. Зазначені лісоматеріали належать ТОВ «Г.В.Ф.», директором якого є ОСОБА2.

Шляхом автоматизованого розподілу справ у суді для розгляду цього клопотання визначено слідчого суддю Пелиха О.О.

Раніше суддя Пелих О.О. розглядав цивільну справу за позовом ОСОБА3.

ОСОБА1 15 вересня 2025 року у приміщенні Воловецького районного суду Закарпатської області зустрів ОСОБА3 та під час розмови дізнався, що вона знайома з ОСОБА2 та здійснює з ТОВ «Г.В.Ф.» спільну господарську діяльність. Крім того, ТОВ «Г.В.Ф.» видало ОСОБА3 довіреність на представництво інтересів товариства.

7 жовтня 2025 року Пелих О.О. постановив ухвалу про накладення арешту на тимчасово вилучене майно у кримінальному провадженні № ____, зокрема на 20 куб. м круглих лісоматеріалів породи дуб, які належать ТОВ «Г.В.Ф.», із забороною використання та розпорядження (справа № 936/1275/25).

Згодом, 4 листопада 2025 року, перебуваючи на території АЗС «Маркет», що розташована на трасі Е471 (Чоп – Київ), під час зустрічі з ОСОБА3 повідомив, що може ухвалити рішення про передання арештованого майна на зберігання ТОВ «Г.В.Ф.», та надав поради щодо підготовки відповідного клопотання. З’ясувавши орієнтовну вартість вилучених лісоматеріалів, ОСОБА1 висловив директору ОСОБА2 через представника ОСОБА3 прохання надати йому неправомірну вигоду в розмірі 1000 доларів США за прийняття відповідного рішення. Із вказаної суми ОСОБА1 запропонував ОСОБА3 залишити для себе грошові кошти в розмірі 500 доларів США за посередництво.

Під час зустрічі 8 листопада 2025 року в ресторані «McDonald’s», який розташований на вул. Лавківській, 1-М у м. Мукачеві Закарпатської області, ОСОБА1 повідомив ОСОБА3, що у разі надходження клопотання про передання майна на відповідальне зберігання ТОВ «Г.В.Ф.» у вівторок, 11 листопада 2025 року, він призначить його до розгляду на четвер або п’ятницю (13, 14 листопада 2025 року).

Згодом, 11 листопада 2025 року, перебуваючи в автомобілі марки «Dodge» моделі «Journey», д.н.з. ____, ОСОБА1 поцікавився в ОСОБА3, чи підготовлене вже клопотання, та попросив узгодити з ним дату його подання з метою уникнення розподілу клопотання до розгляду іншому слідчому судді, оскільки сам він буде перебувати в нарадчій кімнаті. ОСОБА1 також нагадав про необхідність передання неправомірної вигоди у раніше обумовленому розмірі та повідомив, що можливо ухвалить рішення про скасування арешту майна, а не про повернення його на зберігання.

ТОВ «Г.В.Ф.» 14 листопада 2025 року подало до Воловецького районного суду Закарпатської області клопотання про скасування арешту майна. Шляхом автоматизованого розподілу для розгляду вказаного клопотання визначено слідчого суддю Павлюка С.С., який 18 листопада 2025 року у задоволенні клопотання відмовив.

Під час зустрічі 18 листопада 2025 року, перебуваючи у ресторані «McDonald’s», який розташований на вул. Лавківській, 1-М у м. Мукачеві Закарпатської області, ОСОБА1 сказав ОСОБА3, що клопотання про скасування арешту майна через порушення правил автоматизованого розподілу потрапило до іншого слідчого судді, який у задоволенні клопотання відмовив. ОСОБА1 рекомендував ОСОБА3 24 листопада 2025 року повторно подати клопотання про скасування арешту майна, а за необхідності подавати його декілька разів, до визначення його слідчим суддею, та надав поради щодо підготовки клопотання.

Згодом, 19 листопада 2025 року, ОСОБА1 зателефонував ОСОБА3 та нагадав про необхідність подання до суду клопотання про скасування арешту майна.

24 листопада 2025 року ОСОБА1 попросив ОСОБА3 підвезти його 25 листопада 2025 року з м. Мукачева до сел. Воловця Закарпатської області.

Під час поїздки 25 листопада 2025 року, перебуваючи у автомобілі марки «Dodge» моделі «Journey», д.н.з. ____, ОСОБА1 сказав ОСОБА3 очікувати на його вказівку, коли можна подати клопотання про скасування арешту майна. Отримавши таку вказівку, ОСОБА3 того ж дня подала зазначене клопотання до канцелярії суду, про що повідомила ОСОБА1. Він запропонував зачекати його та підвезти до міста Мукачева. Під час поїздки ОСОБА1 повідомив про те, що саме він розглядатиме клопотання ТОВ «Г.В.Ф.» про скасування арешту майна, та про збільшення суми неправомірної вигоди до 1300 доларів США, з них 300 доларів ОСОБА1 запропонував ОСОБА3 залишити собі.

На прохання ОСОБА1 28 листопада 2025 року близько 8 год 00 хв ОСОБА3 забрала його з міста Мукачева Закарпатської області та повезла на своєму автомобілі марки «Dodge» моделі «Journey» д.н.з. ____, до сел. Воловця Закарпатської області. Під час руху ОСОБА1 поцікавився в ОСОБА3, чи має вона із собою обумовлену неправомірну вигоду, завуальовано назвавши її «конфетками». Отримавши від ОСОБА3 ствердну відповідь, ОСОБА1 знаками дав їй зрозуміти, що неправомірну вигоду потрібно передати йому. О 9 год 35 хв, перебуваючи в автомобілі марки ««Dodge» моделі «Journey» д.н.з. ____, на в’їзді до селища Воловця поблизу вулиці Карпатської ОСОБА3 передала ОСОБА1 грошові кошти в сумі 1300 доларів США. Отримавши від ОСОБА3 зазначені грошові кошти, ОСОБА1 поцікавився щодо суми та віддав їй 300 доларів.

4.2.4. Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя бере до уваги такі матеріали досудового розслідування:

1) протокол допиту свідка ОСОБА3 від 16 жовтня 2025 року

У протоколі детально описано обставини спілкування ОСОБА1 та ОСОБА3 з приводу повернення ТОВ «Г.В.Ф.» вилученої продукції (деревини, на яку накладено арешт).

Зокрема зі змісту копії протоколу допиту свідка ОСОБА3 від 16 жовтня 2025 року Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя установила таке (зміст цитат збережено): «…По дорозі до м. Мукачево ОСОБА1 питався у мене за ведення бізнесу та як зараз із заробітками по продажу деревини. В подальшому ОСОБА1 повідомив що в нього на розгляді перебуває справа щодо арешту транспортного засобу та продукції ТОВ «Г.В.Ф.», та він буде приймати рішення вивчивши всі документи. Також ОСОБА1 повідомив що потрібно надати обов’язково на суд від ТОВ «Г.В.Ф.» документи щодо купівлі продукції, та законність її походження від державного лісогосподарського підприємства, в результаті чого він зможе прийняти позитивне рішення по транспортному засобу, та в подальшому і по продукції щоб повернути її власнику. У відповідь я повідомила ОСОБА1 що всі документи обов’язково направимо я разом з директором на пошту для приєднання до справи.

Також під час розмови ОСОБА1 повідомив що дане позитивне вирішення справи буде залежати від надання допомоги йому.

Я сказала що продукція ТОВ «Г.В.Ф.» має всі законні документи щодо її купівлі та має всі документи щодо її походження від державного підприємства (договори, аукціони, товаросупровідні документи щодо походження деревини) тож вона є законною і повинна бути повернута власнику оскільки він сплатив за неї кошти державному підприємству.

Після цього ОСОБА1 сказав, що в такому випадку він вирішить справу позитивно за умови надання йому фінансової допомоги, яка необхідна йому, оскільки його дочка їде за кордон. ОСОБА1 сказав що інакше такі справи не вирішуються, та сказав мені переговорити з директором ТОВ «Г.В.Ф.» ОСОБА2 і спитати його чи готовий він надати неправомірну вигоду за позитивне вирішення справи.

У відповідь я сказала ОСОБА1 що повинна це обдумати та обговорити з директором ТОВ «Г.В.Ф.» ОСОБА2 та підрахувати чи дійсно ми зможемо надати «фінансову допомогу» для ОСОБА1. Я сказала що повідомлю ОСОБА1 про прийняте рішення пізніше.

Коли ми приїхали до м. Мукачева ОСОБА1 сказав що обов’язково ще набере мене та за можливості в нього буде прохання підвести його в суд ще одного разу. Після чого ми попрощались».

2) протокол за результатами проведення НСРД аудіо, відеоконтролю особи (відносно ОСОБА1) від 5 листопада 2025 року

НСРД проведена на підставі ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду Ногачевського В. від 22 жовтня 2025 року № 2/1070т.

У цьому протоколі зафіксовано факт обговорення між ОСОБА1 та ОСОБА3 подання до суду клопотання щодо повернення деревини на зберігання.

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя зі змісту копії цього протоколу НСРД установила таку інформацію.

4 листопада 2025 року о 7 год 54 хв суддя ОСОБА1 підходить до автомобіля, який зупинився по вул. Соборна, м. Мукачево та сідає на пасажирське місце автомобіля за кермом якого знаходиться водій ОСОБА3 У автомобілі знаходяться двоє осіб (свідок ОСОБА3 та суддя ОСОБА1). Між ними триває побутова розмова, поміж якої ОСОБА1 запитує зокрема таку інформацію:

«ОСОБА1 (суддя) – суддя Воловецького районного суду ОСОБА1;

Свідок – свідок, представник ТОВ «Г.В.Ф» - ОСОБА3».

Зміст розмови

«..ОСОБА1 – Так що надо по плану.. клопотання должно зайти.

Свідок – Но.

ОСОБА1 – Мотивоване, що так і так, нічо. Кваліфікація не помінялась, юристи знають як написати.

Свідок – та може не знають. Звонить, можеш, можеш, юристові сказати я кажу, так в смислі, як кажу до того така тупа.

ОСОБА1 – там потужні адвокати в них єсть, да, ужгородські, позивались там, ну це я чув, тоже в етой тємє. Я так краєм уха… Повернення на зберігання, арешт хай.. ну шо він, хай воно під арештом буде, на зберігання повернути фірмі.

Свідок – туй у якої взяли.

ОСОБА1 – Ну куда… Куда нада. Тут налєво (вказує напрямок руху, розмова про напрямок руху до 8 год 01 хв).

Свідок – хреново зберігається! Всьо тепер дощі

ОСОБА1 – с етим, …нужно…писать клопотання. І то шо скільки часу вже минуло, що ніде в інших…в інших схемах не приймав участі, не встановлено. Більш того, там прописать треба, в той, шо накладною, шо воно на нашу користь, что там даже навіть не знали, що там відпустили, ну гіршу деревину чим на самом деле, тобто, нє, да, накладною написали одно, обіцяли одне, а виписали гіршу.

Свідок – А тепер як на неї дощ упав, сонце пригріло, грижи наросли, ми ще гіршу.

ОСОБА1 – Ми ще, пострадали, да, від того всього дєла. Ну в таком планє, і нада, і здавать нада то клопотання.

Свідок – Це здається на суд?

ОСОБА1 – Да. Воно здається нам в канцелярію, або по почті прислать, по електронному суду можна прислать, ну до мене провадження, по тому, я назначаю розгляд.

Свідок – чим швидше!...».

О 8 год 34 хв автомобіль під’їджає до АЗС «Маркет» (траса Е471 Чоп-Київ, Свалявська ТГ), після чого заїджає на заправку та зупиняється. Свідок ОСОБА3 та ОСОБА1 виходять з автомобіля, проходять у торгове приміщення АЗС, замовляюють каву, після чого виходять з приміщення та сідають за столик.

О 8 год 39 хв 15 с розмова продовжується:

«ОСОБА1 – Так есть кому написать клопотання? А то ти так сказала.

Свідок – є, є, є, просто він мене питався що… що має бути написано? Що?

ОСОБА1 – зрозуміло, по перше по справі обставини, що слідство вже майже три місяці… ні в яких… ні яких в схемах, ні в яких інших справах..

Свідок – тіпа все законно?

ОСОБА1 – да, да, слідство все перевірило, окрім того що в нас неправильно заповнена накладна… інших якогось обставин, шо .. ну то єсть, не має. Більш того, встановлено що, що, оглядом, першим оглядом за участі спеціаліста, встановлено, що то шо ми отримали, по факту гірше, чим повинно бути. Це видно по документах (далі нерозбірливо).

Свідок – угу…

ОСОБА1 – класність деревини записано накладною одна, а по факту гірше. То само в … аналогічно… (шум проїзджаючих авто) гарно то всьо пофоткайте як воно зберігається.. це ідеально було б пофоткати.. Тоді долучити

Свідок – свіжі тіпа фотки? Шо воно мокроє.

ОСОБА1 – в яких умовах воно зберігається, тобто воно мокне, тобто у нас є умови зберігання

Свідок – короче, поняла!

ОСОБА1 – в яких умовах де воно буде зберігаться, ми його заберем, і хай воно буде під арештом, але ми його будем зберігати.

Свідок – належно.

ОСОБА1 – належним чином.

Свідок – добре, поняла. Но ОСОБА2 мінімум що обнадьожувати? Но то шо оно клопотання ше шо? Воно ся тіпа розгляне і що? Можна буде забрати?

ОСОБА1 – да так же ж, ну смисл.

Свідок – та я ся звідаю.

ОСОБА1 – на що він там планує розчитувати?

Свідок – За то? Та ну на що він має розсчитувати? Він може я дащо..

ОСОБА1 – ну так надо ж це обговорить, ну не знаю, скільки вони стоять ця деревина стоїть, ці дрова?

Свідок – ну для мене то..

ОСОБА1 – ну скільки?

Свідок – я думаю що ну десятку думаю (далі нерозбірливо)

ОСОБА1 – десятку чого? …доларов. Ну одиничку нормально… одиничку нам на двох.

Свідок – поділити?

ОСОБА1 – по п’ятсот.

Свідок – Уділите – поняла.

ОСОБА1 – ну нормально.

Свідок – нормально..

ОСОБА1 – ну на Єгипет..

Свідок – може най би ще одну арештували.. все поняла прийняла треба ми записати, бим то-то всьо не забула, та бо то то реально зберігається десь… та щи бизьме до Нового рогу заробили дащо..

ОСОБА1 – но я не думаю що то треба затягивать ето.

Свідок – ну не затяговать..

ОСОБА1 – если воно надо… Значить хай (далі нерозбірливо через шум).

Свідок – да

ОСОБА1 – у мене такі відношення з ментами. Вони считають що вони зі мною посорились. Якраз нормально.

Свідок – поняла»

О 8 год 51 хв ОСОБА3 та ОСОБА1 повертаються до автомобіля, присідають та розпочинають рух в сторону с. Нижні Ворота. Після чого звертають в напрямок смт. Воловець (далі триває побутова розмова, згодом, продовжується обговорення подання клопотання з 9 год 32 хв 40 с).

«Свідок – а мені то, то клопотання як зліплять, скинути перечитати, чи просто скидати на суд?

ОСОБА1 – бажано щоб як його да

Свідок – прочитав? Поняв.

ОСОБА1 – да, якісь можуть бути зауваження, побажання. Всьо на зв’язочку.

Свідок – Щасливенько..».

9 год 33 хв суддя ОСОБА1 виходить з автомобіля в смт. Воловець та рухається пішки у напрямку Воловецького районного суду.

3) протоколи за результатами проведення НСРД -аудіо, відеоконтролю особи від 10, 11 листопада 2025 року, від 23 грудня 2025 року

НСРД проведені на підставі ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду Ногачевського В. від 22 жовтня 2025 року № 2/1070т.

У протоколах зафіксовано факт спілкування між ОСОБА3 та ОСОБА1 щодо наявності у останнього широкого кола знайомих з числа працівників правоохоронних органів та органів місцевого самоврядування, які організовують схеми незаконного переміщення лісоматеріалів. Між ОСОБА3 та ОСОБА1 обговорюється порядок підготовки та подання клопотання про скасування арешту, зокрема і узгоджується дата його подання з метою розподілу справи саме на ОСОБА1. Також, ОСОБА3 та ОСОБА1 спілкуються щодо причин розподілу клопотання на іншого слідчого суддю, а також узгоджують подальші дії щодо повторного подання клопотання.

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя зі змісту копій цих протоколів НСРД установила таку інформацію.

«ОСОБА1 (суддя) – суддя Воловецького районного суду ОСОБА1.

Свідок – свідок, представник ТОВ «Г.В.Ф» - ОСОБА3».

8 листопада 2025 року о 12 год 16 хв ОСОБА3 передає ОСОБА1 документи, які той читає. Далі відбувається розмова:

«…Свідок – ну тіпа це дерево пропадає!.. Пішов фоткати, а там… Можна це буде зробити це так, щоб скасувати це зовсім, щоб можна було це кудась двинути, а то дуже, дуже важко з цим.

ОСОБА1 (суддя) – не ну розбирательство покажет, я вам в понеділок зареєструю, на вторник на среду призначу. І там на засіданні Ви мені покажите, ну там справа ще не закрита, я зовсім не такий, я віддать – віддам, але ну віддам.. кому там.. хазяїну, то вже вопрос техніки. Ви маєте на увазі щоби зразу продав? Нє, ну так не буде.

Свідок – не ну не зразу..але..ну..тіпа.

ОСОБА1 (суддя) – Воно так не буде, во перших це незаконно і будуть тоді мені махать отак… справа не закрита! Це розумієш це речовий доказ, а речовий доказ..питання по речовому доказу рішається з питанням про вирішення справи, коли вирок або закриття, а справа вона у них іще фактова, вона ще розслідується. Ми тільки маніпуліруєм методом зберігання, розумієш? Віддати в чисту я його не віддам, віддам пожже, коли справа уже.. а вони тянуть її ще рік.

Свідок – та який рік, воно вже там грибком покрилось.

ОСОБА1 (суддя) – я маю на увазі справа! При чому здєсь… при чом здєсь… воно піде на зберігання туда куда Ви побажаєте, тобто там де є умови, власнику на зберігання.

Свідок – ну але тіпа різати там, ще щось із ним нич не можна буде зробити?

ОСОБА1 (суддя) – ти знаєш ще нікого, на моїм 30 річним досвіді не привлекли за то що пропали речові докази, ще нічого такого в моїй практиці, наприклад, розумієш, це ж зрозуміло? Ну десь тут воно лежить десь тут лежить, в общей масі, там же не п’ять брьовен, я так розумію, а там 50 наверно 60.

Свідок – не знаю воно таке що не зберігається так як має бути!

ОСОБА1 (суддя) – ну це і є підставою..

.. ОСОБА1 (суддя) – Ви пишіть – повернути..

.. ОСОБА1 (суддя – повернути, і розрешити, а частково це я буду писать.

Свідок – так тут вот про скасування, а тут часткове, це мені адвокат скидав!

ОСОБА1 (суддя) – о тут!

Свідок – а о тут – прошу скасувати арешт з майна?

ОСОБА1 (суддя) – о вот такоє. Такоє поставлю, я вот так от пока, два-три тижні подивимся.

Свідок – ясно!

ОСОБА1 (суддя) – хай лежить..

Свідок – та бо воно лежить тай гроші лежать, робота лежить…

Продовження розмови з 12:40

ОСОБА1 (суддя) – я можу организовать Вам встречу.

Свідок – с ким?

ОСОБА1 (суддя) – С ОСОБА4!

Свідок – ОСОБА4 ето кто?

ОСОБА1 (суддя) – начальник полиции!

Свідок – но так поки я не буду знать шо по чему?

ОСОБА1 (суддя) – не но ти кажеш шо ОСОБА4 ви не працюєте…

Свідок – не но по чому там це бред..

ОСОБА1 (суддя) – ну я ж не знаю..скільки там беруть? Ну платять же?...

Продовження розмови 12.43.00

ОСОБА1 (суддя) – Давай я зайду через другого человєка, в ету тєму могу зайті через депутата який це дєло кришує.

Свідок – то ще й такі є? Господи! То я корочє отстала.

ОСОБА1 (суддя) – есть.

Свідок – щось я відстала!

ОСОБА1 (суддя) – то всьо-всьо, всьо під ним. Там настраевает там..протаптиваєт ко мнє дорожку по іншим питанням і можливо…там скорше….а він тебе в свою масу включить. Ти поняла? – і ти станеш надежним лекторатом!..

... Свідок - …короче це має адвокат подати?

ОСОБА1 (суддя) – ну понятное дело не я ж, я ж визову, я чьо-то думал что ти так сильно торопишся, но тут понятно шо оно..

Свідок – бо ОСОБА2 не є, та тот адвокат мене уже..тай дерево пропаде…

ОСОБА1 (суддя) – давай ето самоє у вівторок приїдем та зареєструєш, я у вівторок його призначу, но может там на четверг пятничку.

Свідок – угу…тобто принести мені отакий роздрукований в канцелярію…

ОСОБА1 (суддя) – тобто да, да докази фотки…клопотання. Клопотання раз, два, три в трьох екземплярах!

Свідок – Угу!

ОСОБА1 (суддя) – да, будем рухаться…

Продовження розмови 12.48.40

Свідок - ..Із цим клопотанням в трьох екземплярах і добавити фотки.

ОСОБА1 (суддя) – ну да…

Свідок – поняла…короче добре, адвокат се най там змінить, добре, добре…добре… у вівторок пємо каву…

ОСОБА1 (суддя) – Так що в нас там по етому?

Свідок – добре би було, якби було.

ОСОБА1 (суддя) – ну, а не має?

Свідок – не я кажу добре би було киби було, як має бути там написано, у вівторок, хорошо! Файно би било з понеділка, би ся вело!

ОСОБА1 (суддя) – не но дивися просто мене в понеділок відвозять. Ну а у вівторок забираєш…

ОСОБА1 (суддя) – а на хлебушек? (12 год 49 хв 16 сек)

Свідок – що на хлєбушек? Так ідемо на хлєбушек….ідемо свічки палити..на кладбіщє.

ОСОБА1 (суддя) – Так що в нас там по етому?

Свідок – добре би було, якби було.

ОСОБА1 – ну, а не має?

Свідок – не я кажу добре би було киби було, як має бути кибди там написано, у вівторок, хорошо! Файно би било з понеділка, би ся вело!

ОСОБА1 (суддя) – Ну, собирай гроші.. (12.50.50)…»

11 листопада 2025 року між ОСОБА3 та ОСОБА1 відбувається розмова наступного змісту:

«…ОСОБА1 – так что не готова подать сегодня?

Свідок – неа..

ОСОБА1 – что ти тогда..

Свідок – но так что я вже била би вам веером що я не іду, бо тот…кха…член нашой…

ОСОБА1 – но так хай подасть через подасть через електронку..

Свідок – він каже, лекше подати через електронну пошту, бо як роздрукую це не видно..та..фотки не дуже якісні..

ОСОБА1 – но так хай подає…

Розмова 11 листопада 2025 року з 9:33

… ОСОБА1 – что ми? Ну я чекаю отмашки?

Свідок – но то то якщо кажете електронно та най подає де хоче, щас я йому ще добавлю тих фоток…

ОСОБА1 – не ну в любом случае воно должно бить як положено вже в етом, в деле. В електронном ми тільки приймаємо, а розглядать ми уже будем вс шо…

Свідок – всерівно треба роздрукованое?

ОСОБА1 – Ну канєшно, фотки особєнно.

Свідок – но та треба би тих фоток було так як має бути…

ОСОБА1 Я ж думаю шо він приїде в засідання підтримувати клопотання?

Хай в засідання приїде і привезе всі фотки, всьо, всьо, всьо…

ОСОБА1 – щось обещают?

Свідок – так що нам там обещають, там не обіщають там треба казати.

ОСОБА1 – ну?

Свідок – ну, та і усьо…

ОСОБА1 – ну ми ж з тобтою вже ж обсуждали. На тищу

Свідок – так да.

ОСОБА1 – что у тебя там требивання више. Ти хочеш шоби вообще…

Свідок – у мене?

ОСОБА1 – я такий думаю читаю вчера, ну если не залишалась квалификация, тільки по бумажке то почему би и нет…»

Розмова 11 листопада 2025 року з 12:33

… ОСОБА1 – то коли клопотання? Клопотання? Завтра

Свідок – Та коли..

ОСОБА1 – сьогодні ще скинуть?

Свідок – та може да, скину йому треба ті фотки, на й їх робить, ну то просто треш, реально

ОСОБА1 – хай скидає післязавтра зранку

Свідок – післязавтра? Завтра що?...середа, четвер?

ОСОБА1 – я в нарадчу пішов.

Свідок – но супер…

ОСОБА1 – та давай…вони ж можуть завернуть дати іншому слідчому судді, раз цьому не можна.

Свідок – а, да? І такоє буває?

ОСОБА1 – в нашом суді на жаль буває..

Розмова 11 листопада 2025 року з 13:32

ОСОБА1 – Значить я отримую, призначаю.

Свідок – Ну, засідання

ОСОБА1 – І з тобой тоді свяжусь.

Свідок – Окей

ОСОБА1 – Післязавтра направляйте зранку.

Свідок – Післязавтра. Щоби не провтикала. Фоткі. Я йому скажу.

ОСОБА1 – Нагадать?

Свідок – Нє, та де. Післязавтра зранку треба направити, тоді засідання буде з понеділка.

ОСОБА1 – Ну щоб ви не направили завтра.

Свідок – Нє, завтра нє.

ОСОБА1 – Бо я відключений від програми. Так щоб не сиграть..

Свідок – Злую шутку з самим собою.

ОСОБА1 – Післязавтра я буду на місці. Я вийду з нарадчої. Десь так часов в 11 можна буде направлять.

Свідок – Ну. То то добре.

ОСОБА1 – Післязавтра в нас получається четвер.

Свідок – То вже з понеділка.

ОСОБА1 – На понеділок. Призначу.

Свідок – так добре буде. Мені так добре буде.

ОСОБА1 – Можливо. Та може…Рішим.

Свідок – Да, будете бачити по ситуації.

ОСОБА1 – ти будеш їхати? Чи цей адвокат буде їхати?

Свідок – на засідання? Чи взагалі?

ОСОБА1 – ну наприклад я винесу рішення повернути..

Свідок – ну?

ОСОБА1 – ви ж поїдете зразу його виконувати..

Свідок – но..

ОСОБА1 – но давай не будем загадувати як воно, слідчий може з’явиться може не з’явиться. Може десь, може десь може прийдеться перенести його на вівторок среда, но вообщем…ми с тобой…

Продовження розмови з 13:51

…Свідок – та чи будьмо на зв’язку? Не…після завтра ближче до обіду скинути..Чотку фототаблицю.

ОСОБА1 – І ми визначимось з датою. Можливо це не понеділок, а вівторок. Треба щоб ти приїхала і ми поїдем…».

18 листопада 2025 року між ОСОБА3 та ОСОБА1 відбувається розмова наступного змісту:

«…ОСОБА1 (суддя) – я ще…не питав, думаю, вчора не було голови. Сьогодні прийшов, тишком – нишком, вони розподілили клопотання і сьогодні його розглянули вже.

Свідок – я знаю!

ОСОБА1 (суддя) – а Ви питали?

Свідок – так адвокат казав.

ОСОБА1 (суддя) – а він ще і участь приймав?

Свідок – ну так!

ОСОБА1 (суддя) – було трошки ж ето все, та я ще мусив розглянути, бо сьогодні ще, та я питаю його, що це за діла! Що це за розподіл такий! А вона, «голова суду дав таку команду», дав таку команду чому? Тому що наполегливо просив начальник поліції. Тому що він там почуствував шо…

Свідок – шо воно від нього уходить?

ОСОБА1 (суддя) – ну понятне діло шо я не буду розказувать всі ці…а він катєгорічно..ну думаю шо… ну зробили і зробили. Зроблено незаконно. Но тим не меніє, ето делу не поможе…Які есть варіанти вихода? В понеділок подавати ще. Його можна подавати кажний день, вероятність шо оно попадьот ко мнє… До понеділка я у відрядженні, на навчання їду… не только красивий бить а і умний…

Свідок – но куда, Ви ОСОБА1..вот реально?

ОСОБА1 (суддя) – но или писать апеляційну скаргу, но це затянється бо по суті я тобі скажу це довга пєсня но..я 100 відсотків, 99,9 процента попаде на нормального суддю апеляцію не нада буде нічого рішать. То єсть нарушено право…нарушено розпридиленіє.

Свідок – угу…

ОСОБА1 (суддя) – розподіл нарушився. Дальше тоись надо…отменять і всьо..

Свідок – но так я була в льогком шокі, якщо чесно.

ОСОБА1 (суддя) – но я тоже, но я трохи відійшов, но у нас ето практикується. Ну я ж не Голова суду.. ж не буду…він бере на себе таку відповідальність, це пряме втручання, в систему…за це є відповідальність, навіть кримінальна… я ж думаю чекаю, що кажу з клопотанням у керівника апарату так а шо…чекаю, а він каже вже воно розглянуто, я говорю как розглянуто… воно не могло попасти не на мене..все шо я розглядав…воно все іде до мене…ну так рішення вже прийнято, можна оскаржувати, можна такую написать шо не поздоровиться це нарушения, це втручання. Ну таким чином Ви мене подставите…еслі направите в понеділок, нічого страшного абсолютно, це не позбавляє можливості повторно заявляти…

ОСОБА1 (суддя) – тому есть два варіанта. Подавать в понеділок подавать, єсть вероятность если воно не попадає до мене – зняти розгляд, 2-3 дні опять подавать, поки попаде до мене. Отак. Если повториться ета песня, значить обжаловать в апеляцию, подавать апеляцію…неподобство бо есть порушення типа нам стало видомо, спочатку ми звернулися, але справу розглянуто неналежним судом. Тому що ми не знали, ми думали що його не має іншого судді, який декілька разів приймав участь, і арештовував і відпускав – розбирався, а чомусь замінили, без відводу без нічого. Не об’ясняться зачем. Замість було втручання. 100 відсотково було втручання. Но зі мною таке перший раз як я тут…4 роки…перший раз таке…

ОСОБА1 (суддя) - ..На мій погляд, як би, чтоб убєдится шо це так, ще подати раз з понеділка. В понеділок я буду на місці…

ОСОБА1 (суддя) - … если, таким чином..если в понеділок воно заходить не в ті ворота, то тоді, ето самоє, тоді, я прийму рішення шо робить..скажу….

ОСОБА1 (суддя) - … но Ви до понеділка нічого не втрачаєте, або готовите нове клопотання.

Свідок - ..та готовемо нове клопотання!

ОСОБА1 (суддя) – Подаєм і дивимось! Якщо воно летить опять не до мене а…, тоді вже нічого не залишається як писать апеляційну скаргу…

ОСОБА1 (суддя) - … Надо потєрпєть до понеділка, … а адвокат який приймав участь, хай напише запит на суд, на голову суду – «як здійснювався розподіл справи?», надати мені роздруківку як здійснювався розподіл справи?...

… ОСОБА1 (суддя) – сонечко, давай я в понеділок буду на работе, осмотрюсь шо к чему..ти знаєш может всьо-таки его здать, це ж воно зайшло через електронний суд…

… ОСОБА1 (суддя) – можете, давай ми попробуєм чтоб його здать в канцилярію, отак занести його?..

… ОСОБА1 (суддя) – щоб етот не електронний суд його заносив… А щоби…

Свідок – щоб розподілили?

ОСОБА1 (суддя) – короче, давай ми зробимо наступним чином! Ви готуєте клопотання!..

.. ОСОБА1 (суддя) – в паперовому вигляді!..

.. ОСОБА1 (суддя) – І в понеділочок, ми с тобой в воскресения – созвонимся, в понеділочок ти приїдеш і ми поїдем і здамо його, … ну вот так я предлагаю. Або адвокат може, то есть нормальна людина? Щоб не болтав язиком? Мене забере і тоже прийде здасть. Но если, но вот так. И через… ну я ж не буду здавать понимаешь?..

.. ОСОБА1 (суддя) – но і буде все у нас очивидно, через півгодини, 40 хвилин, до кого воно буде..попало..

Свідок – то давайте в понеділок тоді я його здам, вместе.

ОСОБА1 (суддя) – домовились.

Свідок – Щоб я не напрягала адвоката, не знаю чи йому виходить які діла..

ОСОБА1 (суддя) – домовились.

Свідок – ….щоб як собі планувала.

ОСОБА1 (суддя) – в нього щас тільки один адвокат?

Свідок – сьогодні тіпа? Да..він собі їздить по роботі його не було…

ОСОБА1 (суддя) – значіть хай це ОСОБА2..

Свідок – но..

ОСОБА1 (суддя) – чому через три дня опять подає, значіть до розгляду клопотання, «ну, я як господарь, хазяїн, бажав би дати додаткові пояснення з приводу обставин справи, але я позбавлений був можливості, а мій адвокат не звернув на це увагу». Ну то єсть прописать, що ну не все виклав так як хотілося би.

Свідок – тіпа це в клопотанні?

ОСОБА1 (суддя) – да да, чому такий промєжуток часу? Написать що я хотів принять участь особисто в засіданні, дати додаткові пояснення з приводу обставин справи... і

Свідок – приняти участь…

ОСОБА1 (суддя) – і безпосередньо прийняти участь, цей ОСОБА2 він може донатить там на ЗСУ? Різні подяки…

Свідок – треба уточнити..

ОСОБА1 (суддя) – Дивіться я добропорядочна людина, чесний налогоплательщик, крім того я допомогаю збройним силам України

Свідок – і тут мені не дають легальний бізнес вести за який я в принципі плачу податки.

ОСОБА1 (суддя) – совершенно в точечку.

Свідок – ну..

ОСОБА1 (суддя) - …да, поняла, вот ето тоже прописать і додатково ж ксерекопії, подяка там можливо, якась там фоточка на фонє боєвого знамєні, ну як доказ. Крім того можливо розписать в мене там єсть наймані працівники, наприклад, єслі єсть…

Свідок – угу.

ОСОБА1 (суддя) - … навіть ситуація блокує роботу, заморожені капіталовложенія, не рухаються, справа не розслідується..

25 листопада 2025 року між ОСОБА3 та ОСОБА1 відбувається розмова наступного змісту:

П – суддя ОСОБА1

С – свідок ОСОБА3

«…П – ну я з керівником вчора розговарівал, мав розмову, він у відпустці но він сьогодні буде, кажу: «ти мені скаже що це? Зміни якісь ілі шо?» От єслі, кажу: «завтра воно прийде?»

С – ну

П – «Я особисто дам розпорядження», ну кажу: «дивися». Може його заінтересую трошки. Надаю його…

С – чим?

П – та ну поділюсь з ним конфетками трошки..

..П – ти клопотання взяла?

- С – да, роздруковане, доповнили цим шо ви казали

- П - Я тебе, ти будеш чекать у Воловці

- С – но

- П – я тебе смс-очку кину там «+» например

- С - Но

- П – і ти несешь здавать

- С – поняла. Хорошо…

…С – а якщо я здам сьогодні то розподіл буде до кінця тижня?

- П – розподіл буде сьогодні

- С – ага, клас, сьогодні вівторок, а воно може бути цього тижня десь поставлено чи ні?

- П – давай справимось…

- С – ай, добре, бо к вже на таких тих

- П – ми уже один раз планували..

..П – я подивлюся як у мене там сложиться, може ти мене забереш обратно, основна задача у нас сьогодні здати…».

4) протокол за результатами проведення НСРД -аудіо, відеоконтролю особи від 23 грудня 2025 року

НСРД проведена на підставі ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду Ногачевського В. від 22 жовтня 2025 року № 2/1071т.

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя зі змісту копії цього протоколу НСРД установила таку інформацію.

17 листопада 2025 року між ОСОБА1 та ОСОБА3 відбулася телефонна розмова:

«…Суддя ОСОБА1 – ну сильно не.. бо не до мене попало!

Свідок – а чого?

Суддя ОСОБА1 – но я по телефону більше нічого..

Свідок – поняла..».

19 листопада 2025 року між ОСОБА1 та ОСОБА3 відбулася телефонна розмова:

«.. Суддя ОСОБА1 - … Сегодня приеджають техники занимаются! Так что ложная тривога, я якраз з понеділка буду, то ви готовте там! .. подивимся як воно працює в понеділок, та тоді …

Свідок – коли треба подавати?..

..Свідок – но та мені готувати його всьотаки…роздрукованим?

Суддя ОСОБА1 – та так так

Свідок – но окей…»

25 листопада 2025 року між ОСОБА1 та ОСОБА3 відбулася розмова:

«.. П - ..на п’ятницю призначили

С – на п’ятницю вже призначили?

П – да…

…П – 10-ту

С – шо мені казати? Треба шоби прийшов і адвокат і ОСОБА2 чи нєт?

П – ну власник нужен, шо ми ніких історіях не замішані, шо нам фактично подали деревину, шо ми і не знали шо вона…

14:55 продовжується розмова

П – ми там як домовлялись?

С – на одиничку? Так але ви кажіть кіть у вас там ко, голова суду?

П – надо будет три листочка добавить, есть одиничка, три, тисяча триста, і тобі з того?...

28 листопада 2025 року між ОСОБА1 та ОСОБА3 відбулася розмова:

Суддя ОСОБА1 – хто в мене буде в засіданні сьогодні?

Свідок – ОСОБА2, так Ви казали щоби он прийшов. Не адвокат…

Суддя ОСОБА1 – так, так, так.

Свідок – адвокат хотів, потом щось не хотів, потом обратно хотів. Я кажу ОСОБА2, короче. Не треба тобі цього адвоката, так і так, було сказано тобі достаточно прийти.

Суддя ОСОБА1 – він все знає, що і як говорить?

Свідок – що він чесний і порядний дядя!...

… Розмова по меті з 8:32

…Суддя ОСОБА1 – ви получаєте вступну та результативну частину!... з суду, а може повний текст, ну як в…помічниці настрій буде!...

…Суддя ОСОБА1 – ви берете постанову, з постановою в міліцію іти і забераєте собі!..

…Суддя ОСОБА1 – в клопотанні долучено, то шо мокне, есть все?..

…Розмова з 9:32

..Суддя ОСОБА1 – так, що ти конфетки взяла?

Свідок – взяла, взяла, всьо чотко!

Суддя ОСОБА1 – то ищо, то ищо надо роздать!...».

Далі у протоколі описується процес ймовірного передання неправомірної вигоди судді ОСОБА1.

Зміст наведених протоколів за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії -аудіо, відеоконтролю особи від 5, 10, 11 листопада 2025 року, від 23 грудня 2025 року підтверджується відеозаписами, наданими детективом Національного бюро (копії відеозаписів додаються до матеріалів дисциплінарної справи).

5) протокол допиту свідка ОСОБА3 від 12 листопада 2025 року

У протоколі допиту зафіксовано показання ОСОБА3, яка повідомила, що ОСОБА1 консультував ОСОБА3 щодо написання клопотання про скасування арешту майна, його подання до суду та подальшого розгляду.

Зокрема зі змісту копії протоколу допиту свідка ОСОБА3 від 12 листопада 2025 року Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя установила таке (зміст цитат збережено): «…Під час руху я нагадала ОСОБА1 про те, що вилучена у ТОВ «Г.В.Ф.» деревина зберігається під дощем, на що ОСОБА1 сказав, що потрібно подати до суду клопотання, в якому це описати, що у директора ТОВ «Г.В.Ф.» є адвокати, які знають як написати таке клопотання, також сказав зазначити в клопотанні, що товариство не приймає участі ні в яких злочинних схемах, по факту товариству підпущена гірша деревина, ніж зазначена в накладній, через що товариство фактично постраждало. Клопотання потрібно надіслати до суду поштою або через електронний суд. Після надходження клопотання до суду ОСОБА1 сказав що він призначить розгляд та прийме рішення про повернення на деревини. Як пояснив ОСОБА1 рішення буду про повернення деревини на зберігання. Через півгодини ми приїхали до автозаправної станції «Марект», яка знаходиться на трасі «Київ-Чоп». Ми зайшли на територію АЗС, взяли каву та сіли за столиком на терасі.

Суддя ОСОБА1 уточнив у мене чи є кому написати клопотання, до клопотання сказав додати фото, що деревина погано зберігається. Після надходження такого клопотання ОСОБА1 сказав, що прийме рішення про повернення деревини власнику на зберігання.

Так як я не дуже розумію юридичних термінів, я уточнила чи можна обнадіювати директора ТОВ «Г.В.Ф.» ОСОБА2, що йому можна буде забрати деревину, на що ОСОБА1 відповів ствердно.

Після цього ОСОБА1 запитав мене на що готовий ОСОБА2? З розмови я зрозуміла, що він мав на увазі, яку суму неправомірної вигоди директор ТОВ «Г.В.Ф.» готовий надати за повернення деревини.

Я уточнила у ОСОБА1 яку суму йому потрібно буде передати за позитивне вирішення питання про повернення деревини.

ОСОБА1 запитав мене, яка вартість вилученої деревини. Я відповіла що вартість деревини 10 000 доларів. Почувши це ОСОБА1 сказав, що тоді директору ТОВ «Г.В.Ф.» потрібно буде передати «одиничку», тобто одну тисячу доларів США. Я зрозуміла, що таким чином ОСОБА1 порахував 10 відсотків від суми деревини. Також ОСОБА1 сказав що ці кошти будуть нам на двох, тобто кожному по 500 доларів США. Я зрозуміла, що таким чином ОСОБА1 віддає мені частину неправомірної вигоди як посереднику, він так сказав, що це мені «на Єгипет», тобто на відпочинок.

Також ОСОБА1 сказав, що не потрібно затягувати з подачею клопотання, але перед його подаче потрібно щоб він з ним ознайомився, оскільки в нього можуть бути до нього якісь зауваження…».

«..Наступна наша зустріч з ОСОБА1 відбулась 08.11.2025 біля 12 години….

…Як ми і домовились, я принесла йому текст клопотання про скасування арешту майна, ОСОБА1 взяв його та почав читати. Я запитала чи можна скасувати арешт повністю, на що ОСОБА1 відповів щоб ми подавали клопотання, він призначить засідання і оскільки справа в поліції ще не закрита, а вилучена деревина є речовим доказом то повністю скасувати арешт він не може. Однак поверне деревину власнику на зберігання…

…А через декілька тижнів ОСОБА1 сказав, що подивиться, що ще можна зробити. Також ОСОБА1 сказав, що бізнесмени самі винуваті, що дають поліції на них наїзджати, а він навпаки допомогає, за «чуть-чуть» і це нормально…

….Також ОСОБА1 пропонував познайомити мене з начальником поліції або депутатом обласної ради, які «кришують» тему перевезень деревини та отримують за це неправомірну вигоду…

…Також ОСОБА1 просив підвезти його у вівторок 11.11.2025 та подати клопотання до суду про скасування арешту майна і він призначить на четвер чи п’ятницю. Після цього ОСОБА1. Запитав чи привезла я йому «на хлєбушек». Я спочатку не зрозуміла про що він, тому він перепитав «шо там по етому», я відповіла, що грошей ОСОБА2 не передав. ОСОБА1 сказав, що б я його забрала з дому до суду у вівторок та збирала гроші.

Відтак 11.11.2025 року, я за попередньою домовленістю з ОСОБА1 під’їхала до м. Мукачево, вул. Соборна, де вже навпроти будинку 34 ждав мене ОСОБА1, ми зустрілись о 8 годині 12 хв. Останній присів до мене в авто, та ми вдвох вирушили в бік Нижніх Воріт. По дорозі спілкувались на довільні теми, побутові розмови, окрім цього ОСОБА1 питався чи готова я подавати сьогодні клопотання? У відповідь я повідомила що у зв’язку з тим, що фото продукції де зберігається продукція є не якісним, та слабо видно умови зберігання, ще адвокат допрацьовує підготовку подачі клопотання… ОСОБА1 запитував в мене мій компаньйон ОСОБА2, з яким я спільно веду бізнес, та чи обговорила я, те що він попередньо повідомив за вирішення питання щодо скасування арештів з ОСОБА2. У відповідь я повідомила ОСОБА1 що ОСОБА2 за кордоном, ще не повернувся, і буде вже скоро в пятницю-суботу…

…Так, 11.11.2025 року після 12 год. на прохання ОСОБА1 я знову під’їхала до Воловецького районного суду. ОСОБА1 сів в автомобіль, і ми вдвох вирушили в сторону м. Мукачево. Під час поїздки ОСОБА1 повідомив щоб клопотання про скасування арешту я подала або адвокат на електронну адресу, в четвер оскільки він зараз перебуває в нарадчій кімнаті і клопотання може потрапити на іншого суддю ОСОБА1 просив наперед узгодити подачу клопотання та попередити його. Також ОСОБА1 сказав, що можливо і повністю скасує арешт, але подивиться, чи прийде слідчий на розгляд і як будуть розвиватись події…».

6) протокол допиту свідка ОСОБА3 від 17 листопада 2025 року

У протоколі зафіксовано показання свідка ОСОБА3, яка повідомила, що ОСОБА1 14 листопада 2025 року намагався дізнатися в неї, чи співпрацює вона із працівниками правоохоронних органів, та про планування наступних зустрічей із ОСОБА1.

Зокрема зі змісту копії протоколу допиту свідка ОСОБА3 від 17 листопада 2025 року Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя установила таке (зміст цитат збережено): «…я в четвер 13.11.2025 року о 12.42 написала ОСОБА1 чи можна подавати клопотання про скасування арешту майна, оскільки він говорив погодити подачу, щоб воно не потрапило на іншого слідчого суддю поки він перебуває у нарадчій кімнаті. О 12.42 ОСОБА1 відповів, що так. Я повідомила ОСОБА2 про необхідність подачі клопотання, той повідомив адвоката і в подальшому адвокат через систему електронний суд подав клопотання про скасування арешту майна. 14.11.2025 о 21.33 мені на месенджер WhatsApp написав ОСОБА1 та запитав чи можу я його набрати. Так як я їхала в авто, то я відповіла чи може це почекати до завтра. Після цього ОСОБА1 надіслав мені повідомлення: «Мені сказали що ти торпеда», я відповіла, що навіть не знаю що сказати, після чого ОСОБА1 написав чи співпрацюєш ти з поліцейськими та іншими, я відповіла що ні з ким не співпрацюю, після чого ОСОБА1 видалив попередні повідомлення про торпеду та співпрацюю з поліцейськими та побажав приємних вихідних та написав що зв’яжеться зі мною у понеділок.

17.11.2025 о 13.50 ОСОБА1 набрав мене, але я не встигла підняти слухавку. Через хвилину я зателефонувала йому, ОСОБА1 повідомив мене, що справа потрапила до іншого судді. Я запитала чому так сталось (адже раніше він сам сказав, коли подавати клопотання що воно потрапило на нього), на що ОСОБА1 відповів, що розкаже деталі при особистій зустрічі, можливо це якісь рухи з поліцейської сторони. ОСОБА1 сказав, що завтра (тобто 18.11) все розтавиться на свої місця і він мене набере. Також ОСОБА1 сказав, щоб я нічого не планувала, я не зрозуміла, що він мав на увазі, можливо щоб я не готувала для нього гроші, але я не впевнена. Після чого він ще раз сказав, що набере мене».

7) протокол допиту свідка ОСОБА3 від 21 листопада 2025 року

У протоколі зафіксовано показання ОСОБА3, яка повідомила, що 18 листопада 2025 року ОСОБА1 запропонував їй повторно подати клопотання про скасування арешту майна.

Зокрема зі змісту копії протоколу допиту свідка ОСОБА3 від 21 листопада 2025 року Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя установила таке (зміст цитат збережено): «18.11.2025 ОСОБА2, керівник ТОВ «Г.В.Ф.» ближче до 13.00 повідомив мене про те, що відбулось судове засідання по розгляду клопотання про скасування арешту майна. На засіданні був присутній адвокат, розгядав клопотання інший суддя. За результатами розгляду у скасуванні арешту майна було відмовлено без права на оскарження рішення…

… ОСОБА1 повідомив мені, що клопотання про скасування арешту ТОВ «Г.В.Ф.» розподілили на іншого суддю, зробити так сказав Голова суду. Як пояснив ОСОБА1 така ситуація є незаконною, оскільки він був на місці і повинен був сам розглянути спарву, але тепер рішення вже прийнято. ОСОБА1 повідомив, що було втручання в систему розподілу справ.

Потім ОСОБА1 запропонував такі варіанти виходу з ситуації, що склалась: або подавати апеляцію, але це буде довго, або повторно подати в понеділок клопотання про скасування арешту майна (оскільки до понеділка він буде у відрядженні).

Якщо подавати апеляцію, то ОСОБА1 казав, що можна написати, про те, що було порушено розподіл, але якщо таке написати то ми його підставимо, тому ОСОБА1 рекомендував подати повторно клопотання про скасування арешту майна. ОСОБА1 роз’яснив, що його можна поадавати декілька разів, поки воно не потрапить до нього, а якщо все таки клопотання так і не потрапить до нього то лише тоді подавати апеляцію. Перед подачею апеляції ОСОБА1 рекомендував зробити адвокатський запит в суд, щоб пояснили чому справ потрапила до іншого судді.

ОСОБА1 декілька разів наголошував, що саме він мав розглянути справу, але відбулось якесь втручання. Тому, він рекомендував подати в понеділок клопотання про скасування арешту майна ще раз, а якщо воно не потрапить до нього то він скаже що робити далі, тоді вже нічого не залишиться як писати апеляційну скаргу. Після подачі клопотання в понеділок ОСОБА1 швидко зрозуміє чи саме на нього на розгляд потрапило клопотання.

Також ОСОБА1, щоб клопотання подавали не через електронний суд, а у паперовому вигляді. Окрім цього ОСОБА1 дав поради, що додатково потрібно дописати у клопотанні, а саме те, що керівник ТОВ «Г.В.Ф.» сумлінний платник податів, допомогає Збройним Силам України, що в нього є наймані працівники, а арешт блокує роботу, що справа не розслідується і рекомендував, щоб ОСОБА2 ще особисто надав пояснення. В ході розмови ОСОБА1 повідомив що збирається у відрядження до м. Чернівці, і сказав що у нього там впливові друзі – Голова суду і керівник прокуратури.

В подальшому ми домовились, що в понеділок (24.11.2025) я заберу ОСОБА1 з дому, відвезу до суду та здам клопотання в канцелярію.

19.11.2025 біля 11.30 ОСОБА1 набрав мене на месенджер WhatsApp та повідомив, що то була хибна тривога з розподілом, цим питанням вже займаються техніки. Щоб ми готували клопотання про скасування арешту майна в паперовому вигляді та подавали його до суду».

8) протокол допиту свідка ОСОБА3 від 26 листопада 2025 року

У протоколі зафіксовано показання свідка ОСОБА3, яка повідомила, що 25 дистопада 2025 року ОСОБА1 дав їй вказівку щодо часу, коли необхідно подати клопотання про скасування арешту майна, а після подання такого клопотання розказав, що воно потрапило йому на розгляд і що для його задоволення йому необхідно надати неправомірну вигоду в розмірі 1300 доларів США.

Зокрема зі змісту копії протоколу допиту свідка ОСОБА3 від 26 листопада 2025 року Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя установила таке (зміст цитат збережено): «…ОСОБА1 повідомив, що переговорить з приводу розподілу справи з якимось керівником, який у відпустці, але в понеділок має бути. ОСОБА1 сказав, що зацікавить його, поділиться з ним «конфетами», як я зрозуміла що це робиться з метою, щоб клопотання про скасування арешту майна потрапило саме на ОСОБА1.

Після цього ОСОБА1 запитав чи взяла я клопотання. Отримавши стверджувальну відповідь ОСОБА1 що маякне мені, коли можна здавати клопотання і щоб я чекала його сигналу у селищі Воловець і сказав, що може бути потреба, щоб я забрала його з селища Воловець та відвезла до м. Мукачево. Десь після 10.00 ОСОБА1 зателефонував мені і коротко сказав подавати клопотання. Після цього я пішла в приміщення Воловецького районного суду та здала в канцелярію клопотання про скасування арешту майна.

Коли я вийшла з приміщення суду то у месенджері WhatsApp написала ОСОБА1 про те що здала клопотання і зпитала чи потрібно його чекати. ОСОБА1 написав щоб я його зачекала, він буде біля 14.00…

..По дорозі ОСОБА1 повідомив мене, що подане мною клопотання про скасування арешту майна потрапило на нього і він тепер буде його розглядати. Розгляд засідання призначений на п’ятницю на 10.00. ОСОБА1 пожартував, що розгляд залежатиме від того, хто його забере в п’ятницю (тобто в день розгляду). Я запитала чи потрібен на розгляді адвокат, на що ОСОБА1 сказав, що достатньо буде, щоб був власник майна тобто ОСОБА2. Також ОСОБА1 надав поради, що потрібно сказати ОСОБА2, а саме, що там тільки неправильно заповнена накладна і ніякої незаконної діяльності немає, деревина зберігається неналежним чином, що спричиняє збитки товариству. Також ОСОБА1 запитав мене, за яку суму ми домовлялись я сказала що за одиничку (тобто за одну тисячу доларів США), на що ОСОБА1 сказав, що потрібно буде додати 3 листочка, тобто ще 300 доларів. Таким чином загальна сума неправомірної винагороди складатиме 1300 доларів США. Після цього, ОСОБА1 запитав чи повинен він з цієї суми щось віддати мені, я відповіла що нехай він саме вирішує, на що ОСОБА1 відповів, що тоді 300 доларів я залишаю собі, а йому віддаю 1000 доларів США…».

9) протокол допиту ОСОБА3 від 28 листопада 2025 року

У протоколі зафіксовано показання свідка ОСОБА3, яка повідомила обставини передання ОСОБА1 неправомірної вигоди в розмірі 1300 доларів США, частину з яких у розмірі 300 доларів США ОСОБА1 віддав їй за посередництво.

Зокрема зі змісту копії протоколу допиту свідка ОСОБА3 від 28 листопада 2025 року Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя установила таке (зміст цитат збережено): «…ОСОБА1 запитав мене, чи відомо ОСОБА2 (ТОВ «Г.В.Ф.») те, що він має розповідати на судді? Те що він говорив мені. Я відповіла так, оскільки повідомила ОСОБА2 щоб він говорив всю правду, та те що він дуже багато допоміг Збройним Силам України, і те що продукція є законною оскільки в нього є всі законні прихідні документи на купівлю її. У подальшому по дорозі ми зупинялись на АЗС «Маркет» порядк з Свалявою. На АЗС випили каву та вирушили далі в сторону Воловця. Вже при в’їзді до селища Воловець ОСОБА1 запитав мене чи взяла я «конфетки», у відповідь розуміючи що це за гроші, я повідомила так. І він сказав «це ще треба роздать». Так пригадую я запитала у нього, де зупинитись щоб передати йому. Він у відповідь сказав за мостом, відтак я продовжила рух…

… ОСОБА1 дивився на мене, тоді я протягнулась на заднє сидіння автомобіля, дістала сумку, в якій знаходився портмане, та дістала з нього грошові кошти в розмірі 1300 доларів США. Після чого суддя запитав мене чи тут одна, я повідомила що 1300, він взяв кошти відрахував 300 та повернув їх назад. Решту коштів 1000 доларів США, ОСОБА1 забрав собі, та поклав в курточку до себе. (дані кошти в розмірі 1300 доларів США, були мені надані працівниками НАБУ 27.11.25 під час проведення слідчої дії: огляд та вручення грошових коштів). В подальшому ОСОБА1, під час виходу з автомобіля повідомив що б я була на телефоні, оскільки за попереднім спілкуванням я повинна була його відвести назад в Мукачево, після винесення рішення. В подальшому ОСОБА1 пішов в сторону суда…».

10) протокол допиту підозрюваного ОСОБА1 від 8 січня 2026 року

Зі змісту копії протоколу допиту ОСОБА1 Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя установила таке.

На запитання детектива про те, що суддя може пояснити щодо пред’явленої підозри, ОСОБА1 зазначив, що визнає підозру, а фактичні обставини визнає частково.

Зокрема суддя ОСОБА1 підтвердив, що спілкувався із ОСОБА3 щодо подання клопотання про скасування арешту. Крім того, суддя спілкувався із керівником апарату та головою Воловецького районного суду Закарпатської області про те чому клопотання ТОВ «Г.В.Ф.» потрапило до іншого слідчого судді.

Допит проведений у присутності захисників, зауважень щодо змісту протоколу допиту не висловлено.

4.3. Інформація щодо надання Вищою радою правосуддя згоди на утримання судді Пелиха О.О. під вартою

1 грудня 2025 року до Вищої ради правосуддя (вх. № 12766/0/8-25) надійшло подання заступника Генерального прокурора – керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Клименка О.В. про надання згоди на утримання під вартою судді Старобільського районного суду Луганської області Пелиха О.О. (відряджений до Воловецького районного суду Закарпатської області), підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України.

Вища рада правосуддя рішенням від 4 грудня 2025 року № 2605/0/15-25 подання заступника Генерального прокурора – керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Клименка О.В. про надання згоди на утримання під вартою судді Старобільського районного суду Луганської області Пелиха О.О. (відряджений до Воловецького районного суду Закарпатської області) задовольнила. Надала згоду на утримання під вартою судді Старобільського районного суду Луганської області Пелиха О.О. (відряджений до Воловецького районного суду Закарпатської області) (https://hcj.gov.ua/doc/doc/56148).

4.4. Щодо справи № 936/1275/25

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, дослідивши відомості з офіційного вебпорталу Судової влади України та Єдиного державного реєстру судових рішень, установила, що 15 вересня 2025 року до Воловецького районного суду Закарпатської області надійшло клопотання слідчого слідчого відділення відділення поліції № 2 Мукачівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області майора поліції Комар А.В., погодженого з прокурором Воловецького відділу Мукачівської окружної прокуратури, у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № ____ від 15 вересня 2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 246 КК України, про арешт тимчасово вилученого майна.

За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа передана для розгляду слідчому судді Пелиху О.О.

Слідчий суддя Пелих О.О. ухвалою від 7 жовтня 2025 року (https://reyestr.court.gov.ua/Review/130881217) клопотання задовольнив частково.

Наклав арешт на тимчасово вилучене майно, із забороною його відчуження, зокрема, на:

- вантажний автомобіль марки «VOLVO», д.н.з. ____, який згідно з свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу належить ОСОБА5 (АДРЕСА1), який вилучено та залишено на зберігання на території пилорами ФОП ОСОБА6 за адресою: с. Н. Ворота, вул. Верховинська, 139, Мукачівського району ;

- напівпричіп марки «SCHMITZ» д.н.з. ____, який згідно з свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу належить ОСОБА5 (АДРЕСА1), який вилучено та залишено на зберігання на території пилорами ФОП ОСОБА6 за адресою: с. Н.Ворота, вул. Верховинська, 139, Мукачівського району;

- свідоцтво про реєстрацію вантажного автомобіля марки «VOLVO», д.н.з. ____ серії СТР №052092, свідоцтво про реєстрацію напівпричіпа марки «SCHMITZ» н.з. ____ серії СТР № 052091;

Наклав арешт на тимчасово вилучене майно, із забороною його використання та розпорядження, зокрема, на:

- навантажену лісопродукцію породи «Дуб» в кількості згідно з товарно- транспортними накладними 20 метрів кубічних, яка знаходиться на напівпричепі «SCHMITZ» н.з. ____ та розташована на території пилорами ФОП ОСОБА6 за адресою: с. Н.Ворота, вул. Верховинська, 139, Мукачівського району;

- товарно-транспортну накладну № Ф0086498 від 13 вересня 2025 року та видаткову накладну №Ф0086498 від 13 вересня 2025 року, які надав водій ОСОБА7.

Передав транспортний засіб – вантажний автомобіль марки «VOLVO» державний номерний знак ____, напівпричіп марки «SCHMITZ» державний номерний знак ____, свідоцтво про реєстрацію вантажного автомобіля марки «VOLVO» д.н.з. ____ серії СТР № 052092, свідоцтво про реєстрацію напівпричіпа марки «SCHMITZ» д.н.з. ____ серії СТР №052091, на відповідальне зберігання власнику ОСОБА5, мешканцю АДРЕСА1 із правом користування транспортними засобами за призначенням.

Зобов’язав власника ОСОБА5, мешканця АДРЕСА1 зберігати вантажний автомобіль марки «VOLVO» д.н.з. ____, напівпричіп марки «SCHMITZ» д.н.з. ____, свідоцтво про реєстрацію вантажного автомобіля марки «VOLVO» д.н.з. ____ серії СТР № 052092, свідоцтво про реєстрацію напівпричіпа марки «SCHMITZ» д.н.з. ____ серії СТР № 052091, які є речовими доказами у кримінальному провадженні, до набрання законної сили рішенням суду в цій справі.

14 листопада 2025 року до Воловецького районного суду Закарпатської області надійшло клопотання представника власника майна ОСОБА8 про скасування арешту майна, накладеного у межах досудового розслідування кримінального провадження № ____ від 15 вересня 2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 246 КК України.

За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа передана для розгляду слідчому судді Павлюку С.С.

Слідчий суддя Павлюк С.С. ухвалою від 18 листопада 2025 року відмовив у задоволенні клопотання представника власника майна ОСОБА8 про скасування арешту майна, накладеного у межах досудового розслідування кримінального провадження № ____ від 15 вересня 2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 246 КК України (https://reyestr.court.gov.ua/Review/131876096).

25 листопада 2025 року до Воловецького районного суду Закарпатської області надійшло повторне клопотання про скасування арешту у межах цієї справи.

За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа передана для розгляду слідчому судді Пелиху О.О.

За результатами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа передана для розгляду слідчій судді Софілканич О.А.

Слідча суддя Воловецького районного суду Закарпатської області Софілканич О.А. ухвалою від 28 січня 2026 року відмовила у задоволенні клопотання адвоката ОСОБА8, поданого в інтересах ТОВ «Г.В.Ф.», про скасування арешту майна накладеного в межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № ____ від 15 вересня 2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 246 КК України (https://reyestr.court.gov.ua/Review/133668224).

9 лютого 2026 року до Воловецького районного суду Закарпатської області надійшло повторне клопотання про скасування арешту у межах цієї справи.

За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа передана для розгляду слідчій судді Софілканич О.А.

Слідча суддя Воловецького районного суду Закарпатської області Софілканич О.А. ухвалою від 11 лютого 2026 року відмовила у задоволенні клопотання адвоката ОСОБА8, поданого в інтересах ТОВ «Г.В.Ф.», про скасування арешту майна накладеного в межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № ____ від 15 вересня 2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 246 КК України (https://reyestr.court.gov.ua/Review/133973910).

20 лютого 2026 року до Воловецького районного суду Закарпатської області надійшло повторне клопотання про скасування арешту у межах цієї справи.

За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа передана для розгляду слідчій судді Софілканич О.А.

Слідча суддя Воловецького районного суду Закарпатської області Софілканич О.А. ухвалою від 25 лютого 2026 року клопотання адвоката ОСОБА8, поданого в інтересах ТОВ «Г.В.Ф.», про скасування арешту майна, накладеного в межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № ____ від 15 вересня 2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 246 КК України, задовольнила частково. Скасувала арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Воловецького районного суду Закарпатської області від 7 жовтня 2025 року, а саме: лісопродукції породи «Дуб» в кількості згідно товарно-транспортних накладних 20 метрів кубічних; товарно-транспортну накладну № Ф0086498 від 13 вересня 2025 року та видаткову накладну № Ф0086498 від 13 вересня 2025 року, повернувши майно власнику ТОВ «Г.В.Ф.» (https://reyestr.court.gov.ua/Review/134351473).

 

V. Оцінка фактів, встановлених за результатами підготовки справи до розгляду

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя виходить із такого.

Щодо можливості використання матеріалів досудового розслідування у аспекті оцінки дотримання суддею норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду

1. Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції.

Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення (статті 1, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі – Конвенція)).

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ) не є порушенням статті 6 Конвенції притягнення до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися в контексті правил службової етики, навіть якщо особа була у кримінальному провадженні виправданою (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 6 жовтня 1982 року у справі «X. v. Austria» про неприйнятність заяви № 9295/81) чи таке провадження було закрите (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 7 жовтня 1987 року у справі «C. v. the United Kingdom» про неприйнятність заяви № 11882/85).

У рішенні від 29 червня 2017 року у справі «Affaire Terrazzoni c. France» щодо заяви № 33242/12, яка стосувалася можливості використання в дисциплінарному провадженні проти судді стенограми телефонної розмови, яка була перехопленої в межах кримінального провадження, ЄСПЛ, серед іншого, вказав, що оскаржуване втручання було здійснене відповідно до закону та мало на меті встановлення істини у зв’язку з початковим кримінальним провадженням.

У рішенні від 18 січня 2022 року у справі «Adomaitis v. Lithuania» щодо заяви № 14833/18, яка стосувалася звільнення заявника (керівника установи виконання покарань) у межах дисциплінарного провадження на підставі інформації, зібраної в кримінальному провадженні (відкрите за підозрою в тому, що заявник за плату покращував умови відбуття засудженими покарання, а також надавав їм пільги; було припинене у зв’язку з відсутністю достатніх доказів), ЄСПЛ визнав пропорційним і допустимим використання такої інформації з метою притягнення заявника до дисциплінарної відповідальності. Водночас це питання було ретельно досліджено та обґрунтовано національними судами, а заявник не заперечував проти достовірності використаної інформації.

ЄСПЛ зазначав, що стаття 6 Конвенції не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або способів їх оцінки, що є предметом регулювання національного законодавства та оцінки національними судами (рішення у справі «Мачаріка проти Чехії» від 13 лютого 2025 року, пункт 51, рішення у справі «Трофимчук проти України» від 28 жовтня 2010 року, пункт 50).

ЄСПЛ звертав увагу, що не можна, в принципі, виключати, що докази, отримані з порушеннями національного законодавства, можуть бути прийняті до розгляду. Національний суд має оцінити представлені йому докази і вагомість будь-яких доказів, які сторона хоче долучити до справи. Однак Суд має пересвідчитися, чи провадження в цілому, включаючи спосіб збирання доказів, було справедливим, як того вимагає (mutatis mutandis, рішення у справі «Шенк проти Швейцарії» (Schenk v. Switzerland) від 12 липня 1988 року, серія A № 140, с. 29, пункт 46).

Окрім того, як свідчить практика ЄСПЛ, навіть встановлення ним порушення статті 8 Конвенції при зборі доказів під час негласних слідчих дій автоматично не може свідчити про їх неприйнятність. Якщо обставини, за яких вони були отримані, не викликають сумніви щодо їх надійності та точності, а особі під час дисциплінарної процедури було забезпечено право на захист і надана можливість спростовувати достовірність доказів, надати пояснення та заперечити проти їх використання, то використання таких доказів не свідчить про порушення статті 6 Конвенції (рішення у справі «Мачаріка проти Чехії» від 13 лютого 2025 року, пункти 52 – 58, Терраццоні проти Франції від 29 червня 2017 року, пункти 57-61).

У справі SHIPS WASTE OIL COLLECTOR B.V. AND OTHERS v. THE NETHERLANDS (пункт 160 рішення) ЄСПЛ визначив критерії допустимості використання матеріалів таємного (негласного) спостереження у цілях, не пов’язаних із кримінальним провадження, зокрема:

1. передача матеріалів перехоплення поза межами первісного кримінального контексту, для якого вони зібрані, має обмежуватися матеріалами, які отримані у спосіб, який відповідає вимогам Конвенції.
2. обставини, на підставі яких здійснюється передача результатів перехоплення, мають чітко визначені у національному законодавстві;
3. закон має передбачати гарантії щодо перевірки, зберігання, використання, подальшого передання та знищення переданих даних. Нарешті, передання та використання даних перехоплення повинні підлягати ефективному контролю з боку судового чи іншого незалежного органу.

2. Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя має оцінити матеріали досудового розслідування з урахуванням вищенаведених критеріїв, визначених ЄСПЛ у справі SHIPS WASTE OIL COLLECTOR B.V. AND OTHERS v. THE NETHERLANDS.

2.1. Передача матеріалів перехоплення поза межами первісного кримінального контексту, для якого вони зібрані, має обмежуватися матеріалами, які отримані у спосіб, який відповідає вимогам Конвенції.

Кожному гарантується таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції. Винятки можуть бути встановлені лише судом у випадках, передбачених законом, з метою запобігти злочинові чи з'ясувати істину під час розслідування кримінальної справи, якщо іншими способами одержати інформацію неможливо (стаття 31 Конституції України).

Кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб (стаття 8 Конвенції).

Відповідно до частин першої, другої статті 246 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) негласні слідчі (розшукові) дії - це різновид слідчих (розшукових) дій, відомості про факт та методи проведення яких не підлягають розголошенню, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. Негласні слідчі (розшукові) дії проводяться у випадках, якщо відомості про кримінальне правопорушення та особу, яка його вчинила, неможливо отримати в інший спосіб. Негласні слідчі (розшукові) дії, передбачені статтями 260, 261, 262, 263, 264 (в частині дій, що проводяться на підставі ухвали слідчого судді), 267, 269, 269^-1, 270, 271, 272, 274 цього Кодексу, проводяться виключно у кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів.

Статтею 247 КПК України передбачено, що розгляд клопотань, який віднесений згідно з положеннями цієї глави до повноважень слідчого судді, здійснюється слідчим суддею апеляційного суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - слідчим суддею Вищого антикорупційного суду.

Частини перша та друга статті 252 КПК України передбачають, що фіксація ходу і результатів негласних слідчих (розшукових) дій повинна відповідати загальним правилам фіксації кримінального провадження, передбаченим цим Кодексом. За результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії складається протокол, до якого в разі необхідності долучаються додатки. Проведення негласних слідчих (розшукових) дій може фіксуватися за допомогою технічних та інших засобів.

За змістом частин першої, третьої та четвертої статті 256 КПК України ніхто не може зазнавати втручання у приватне спілкування без ухвали слідчого судді.

Спілкуванням є передання інформації у будь-якій формі від однієї особи до іншої безпосередньо або за допомогою засобів зв’язку будь-якого типу. Спілкування є приватним, якщо інформація передається та зберігається за таких фізичних чи юридичних умов, при яких учасники спілкування можуть розраховувати на захист інформації від втручання інших осіб.

Втручанням у приватне спілкування є доступ до змісту спілкування за умов, якщо учасники спілкування мають достатні підстави вважати, що спілкування є приватним. Різновидами втручання в приватне спілкування є:

1) аудіо-, відеоконтроль особи;

2) арешт, огляд і виїмка кореспонденції;

3) зняття інформації з електронних комунікаційних мереж;

4) зняття інформації з електронних інформаційних систем.

Стаття 260 КПК України передбачає, що аудіо-, відеоконтроль особи є різновидом втручання у приватне спілкування, яке проводиться без її відома на підставі ухвали слідчого судді, якщо є достатні підстави вважати, що розмови цієї особи або інші звуки, рухи, дії, пов’язані з її діяльністю або місцем перебування тощо, можуть містити відомості, які мають значення для досудового розслідування.

Отже, КПК України регламентує питання щодо підстав та процедури проведення НСРД, порядок надання дозволу на їх проведення, визначає порядок їх оформлення, що свідчить про наявність відповідного правового підґрунтя для їх проведення.

Наведені положення КПК України є чіткими, зрозумілими, доступними для ознайомлення, застосовуються протягом тривалого часу, тому відповідають критерію «якості закону».

НСРД під час яких встановлено факти спілкування судді ОСОБА1 із ОСОБА3 з приводу обставин справи № 936/1275/25 проведені на підставі відповідних ухвал слідчих суддів Вищого антикорупційного суду від 22 жовтня 2025 року № 2/1070т, № 2/1071т, що відповідає вимогам статті 247 КПК України.

Тобто, питання наявності підстав для проведення НСРД було предметом судового контролю з боку слідчого судді Вищого антикорупційного суду, під час якого він дійшов висновку про обґрунтованість клопотання органу досудового розслідування.

Отже, Дисциплінарна палата дійшла висновку, що вищенаведені НСРД проведені на підставі судових рішень, тобто, за наявності відповідних правових підстав, визначених КПК України.

Результати НСРД оформлені відповідними протоколами, які розсекречені відповідно до вимог законодавства про державну таємницю.

Отже, втручання у приватне спілкування ОСОБА1 та ОСОБА3 було здійснене правоохоронним органом відповідно до закону та мало на меті встановлення істини у зв’язку з початковим кримінальним провадженням.

За таких обставин, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя висновує, що НСРД, протоколи за результатами проведення яких надані дисциплінарному органу, здійснені у спосіб, що відповідає вимогам Конвенції, а саме, на підставі положень КПК України та за наявності легітимної мети, визначеної статтею 31 Конституції України та статтею 8 Конвенції.

Інші слідчі (розшукові) дії (допит свідка ОСОБА3, допит підозрюваного ОСОБА1) не потребували наявності судового рішення для їх проведення, оскільки такі здійснюються за рішенням слідчого, прокурора.

Суддя Пелих О.О. під час розгляду дисциплінарної справи не посилався на те, що такі процесуальні дії проведені за відсутності правових підстав чи з порушенням процедури, визначеної законом, як і не повідомляв про факти порушення прав людини під час їх проведення.

Тобто, суддя не надав доказів неправомірності чи свавільності проведення наведених процесуальних дій.

У цьому контексті необхідно також врахувати, що слідчий суддя Вищого антикорупційного суду Біцюк А.В. ухвалою від 12 грудня 2025 року (https://reyestr.court.gov.ua/Review/132689405) застосував до підозрюваного ОСОБА1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Слідчий суддя дійшов висновку про обґрунтованість підозри ОСОБА1. При цьому слідчий суддя не встановив фактів очевидного порушення прав людини під час проведення досудового розслідування. Також, слідчий суддя врахував, що під час розгляду клопотання підозрюваний ОСОБА1 визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.

За таких обставин, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, використовуючи матеріали досудового розслідування у аспекті встановлення наявності/відсутності у діях судді Пелиха О.О. складу дисциплінарного проступку, дійшла висновку, що відповідні процесуальні дії (НСРД, інші слідчі (розшукові) дії), проведені на відповідній правовій підставі.

Доказів на підтвердження незаконності їх проведення не здобуто.

2.2. Обставини, на підставі яких здійснюється передача результатів перехоплення, мають чітко визначені у національному законодавстві

Використання результатів НСРД в інших цілях або передання інформації врегульовано статтею 257 КПК України, згідно з якою, якщо в результаті проведення НСРД виявлено ознаки кримінального правопорушення, яке не розслідується у даному кримінальному провадженні, то отримана інформація може бути використана в іншому кримінальному провадженні тільки на підставі ухвали слідчого судді, яка постановляється за клопотанням прокурора. При цьому, передання інформації, одержаної внаслідок проведення НСРД, здійснюється тільки через прокурора.

Отже, зазначена норма не встановлює заборони на використання матеріалів НСРД в інших цілях, крім цілей кримінального провадження, а визначає спеціальний порядок у разі їх використання в іншому кримінальному провадженні. Більше того, застосування у змісті цитованої статті сполучника «або» дозволяє дійти висновку про те, що КПК України прямо передбачає передання інформації, одержаної внаслідок проведення НСРД, із дотриманням відповідної процедури – тільки через прокурора.

Розголошення відомостей досудового розслідування, у тому числі матеріалів НСРД, до завершення розслідування допускається лише з письмового дозволу слідчого або прокурора та в обсязі, який вони визнають можливим (стаття 222 КПК України). Такий дозвіл є обов’язковою умовою для передачі матеріалів іншим органам чи особам.

Дисциплінарне провадження щодо суддів здійснюється на підставі спеціального законодавства – законів України «Про судоустрій і статус суддів» та «Про Вищу раду правосуддя». Ці закони встановлюють автономну процедуру збирання, перевірки та оцінки доказів, яка не ототожнюється з кримінально-процесуальною процедурою доказування, що повністю відповідає закріпленому в чинному законодавстві України принципу пріоритету спеціального закону (lex specialis) над загальним (lex generalis). Дисциплінарна відповідальність суддів має самостійну правову природу і не є похідною від кримінальної відповідальності.

Закони, що регламентують застосування інституту дисциплінарної відповідальності суддів, не визначають положень щодо поняття «докази» та особливостей доказування у дисциплінарному провадженні стосовно суддів.

Оскільки закон безпосередньо не визначає засобів доказування у дисциплінарних провадженнях стосовно суддів, то цей перелік не є вичерпним і джерелом інформації про фактичні обставини, що мають значення для дисциплінарного провадження стосовно суддів, можуть бути й інші засоби доказування.

Окремо слід зазначити, що на відміну від органів досудового розслідування дисциплінарні органи мають значно менше процесуальних і ресурсних можливостей зі збору доказів. Ця обставина зумовлена як правовою природою дисциплінарного провадження, так і функціональним призначенням Вищої ради правосуддя, яка не наділена повноваженнями здійснювати слідчі (розшукові) дії чи НСРД, застосовувати заходи процесуального примусу або самостійно формувати доказову базу шляхом втручання у сферу приватного життя особи.

Обмеженість інструментарію збору доказів компенсується іншим механізмом – можливістю використання вже наявних доказів, отриманих у межах інших юридичних процедур, насамперед кримінального провадження. Саме тому для дисциплінарного провадження характерним є «похідний» характер доказування: Вища рада правосуддя не створює нових доказів, а витребовує, досліджує та оцінює матеріали, які зібрані уповноваженими органами в межах їхньої компетенції, за умови законності джерела їх походження.

Наведене дає підстави для висновку про те, що дисциплінарний орган у цілях здійснення дисциплінарного провадження стосовно судді може отримувати будь-яку інформацію, яка має значення для з’ясування обставин дисциплінарної справи.

При цьому, закони України «Про судоустрій і статус суддів» та «Про Вищу раду правосуддя», які визначають підстави дисциплінарної відповідальності судді та порядок дисциплінарного провадження щодо нього, не містять жодних застережень стосовно надання/використання під час здійснення дисциплінарного провадження щодо судді матеріалів НСРД.

Ключовою умовою для правомірного використання таких матеріалів є наявність письмового дозволу слідчого або прокурора.

Матеріали досудового розслідування, у тому числі протоколи НСРД, надав старший детектив Національного бюро Догойда Р. листами від 25 грудня 2025 року № 541-303/40006, від 19 січня 2026 року № 541-303/1719 разом з письмовим дозволом на розголошення відомостей досудового розслідування відповідно до вимог статті 222 КПК України з метою їх використання під час здійснення дисциплінарного провадження стосовно судді Пелиха О.О. Також, матеріали досудового розслідування надала прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Дроботова Є.В. листами від 26 грудня 2025 року № 07/2-8518ВИХ-25, від 24 березня 2026 року № 07-207/Вих-26, у яких міститься письмовий дозвіл на використання наданих копій матеріалів досудового розслідування виключно з метою дисциплінарного провадження стосовно судді Пелиха О.О.

Отже, матеріали досудового розслідування, у тому числі протоколи НСРД, отримані дисциплінарним органом за наявності письмового дозволу детектива та прокурора на розголошення відомостей досудового розслідування відповідно до вимог статті 222 КПК України.

За таких обставин, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, використовуючи матеріали досудового розслідування у аспекті встановлення наявності/відсутності у діях судді Пелиха О.О. складу дисциплінарного проступку, дійшла висновку, що відповідні процесуальні дії (НСРД, інші слідчі (розшукові) дії), проведені на відповідній правовій підставі, які, згодом, були передані органом досудового розслідування з дотриманням вимог статті 222 КПК України.

2.3. Закон має передбачати гарантії щодо перевірки, зберігання, використання, подальшого передання та знищення переданих даних. Нарешті, передання та використання даних перехоплення повинні підлягати ефективному контролю з боку судового чи іншого незалежного органу

Під час здійснення дисциплінарного провадження судді Пелиху О.О. створено умови для реалізації прав як учасника дисциплінарної справи, зокрема судді надано можливість:

1) ознайомитися із матеріалами справи, зокрема і матеріалами НСРД та відеозаписами до них. Суддя підтвердив факт ознайомлення з матеріалами дисциплінарної справи та не повідомляв про наявність перешкод у реалізації цього права;

2) надати свої заперечення щодо їх достовірності та законності. Суддя надав письмові пояснення, а також усні пояснення на засіданні Дисциплінарної палати, які він вважав за необхідне повідомити. При цьому суддя Пелих О.О. не був обмежений у праві надати будь-які пояснення на спростування обставин, встановлених дисциплінарним інспектором. Тобто, суддя Пелих О.О. був заслуханий дисциплінарним органом.

Таким чином, під час здійснення дисциплінарного провадження судді Пелиху О.О. забезпечено усі необхідні процесуальні гарантії для забезпечення справедливості процесу.

Суддя Пелих О.О. під час розгляду дисциплінарної справи не посилався на те, що матеріали досудового розслідування, зокрема і протоколи НСРД, були підроблені чи спотворені, як і не заперечував достовірність розмов між ним та ОСОБА3, зафіксованих на відповідних протоколах.

Суддя повідомляв лише про те, що протоколи НСРД викладені правоохоронним органом фрагментарно, а також на те, що ОСОБА3 говорила закарпатським діалектом, який важко зрозуміти.

Дослідження інформації, отриманої при застосуванні технічних засобів, у разі необхідності здійснюється за участю спеціаліста. Слідчий вивчає зміст отриманої інформації, про що складається протокол. При виявленні відомостей, що мають значення для досудового розслідування і судового розгляду, в протоколі відтворюється відповідна частина інформації, після чого прокурор вживає заходів для збереження отриманої інформації (частина перша статті 266 КПК України).

Отже, процесуальний закон не вимагає, щоб у протоколі НСРД викладалися усі відомості, зафіксовані під час проведення процесуальної дії. Натомість у протоколі відтворюється відповідна частина інформації, яка має значення для досудового розслідування і судового розгляду.

Щодо посилань судді на діалект ОСОБА3, то варто звернути увагу, що у матеріалах дисциплінарної справи містяться копії відеозаписів, що надані детективом Національного бюро.

Такі відеозаписи підтверджують зміст протоколів за результатами проведення НСРД -аудіо, відеоконтролю особи від 5, 10, 11 листопада 2025 року, від 23 грудня 2025 року.

Суддя Пелих О.О. не висловлював зауважень щодо змісту цих відеозаписів, зокрема і не посилався на факт їх підробки, як і не клопотав про більш детальне дослідження відеозаписів з метою підтвердження/спростування обставин дисциплінарної справи.

Таким чином, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що судді Пелиху О.О. забезпечено відповідні процесуальні гарантії для того, щоб спростувати обставини, що були зафіксовані у протоколах НСРД та відеозаписах до них.

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя детально вивчила та оцінила доводи судді, на які він посилався у якості аргументів щодо відсутності підстав для дисциплінарної відповідальності.

3. Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя враховує правові позиції висловлені:

1) в рішеннях Вищої ради правосуддя від 3 червня 2025 року № 1192/0/15-25, від 20 травня 2025 року № 1069/0/15-25, від 4 березня 2025 року № 396/0/15-25, від 17 жовтня 2024 року № 3051/0/15-24, від 27 червня 2024 року № 1995/0/15-24, від 26 грудня 2023 року № 1400/0/15-23, від 1 квітня 2021 року № 759/0/15-21, від 22 жовтня 2020 року № 2932/0/15-20;

2) у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17, від 22 січня 2019 року у справі № 800/454/17, від 8 квітня 2021 року (провадження № 11-238сап20), від 30 травня 2024 року (провадження № 11-22сап24), від 12 вересня 2024 року (провадження № 11-138сап24), від 12 грудня 2024 року (провадження № 11-168сап24), згідно з якими матеріали кримінального провадження можуть бути використані при вирішенні питання про наявність у діях судді дисциплінарного проступку; відсутність вироку, яким би було визнано особу винною у вчиненні кримінального правопорушення, склад якого передбачав би відповідні діяння, не є перешкодою для притягнення цієї особи до дисциплінарної відповідальності; у дисциплінарному провадженні діє принцип автономності, відповідно до якого дисциплінарне провадження розглядається незалежно від розгляду кримінального провадження.

Європейська Комісія «За демократію через право» (Венеційська комісія) 13 березня 2017 року на 110-й пленарній сесії прийняла Висновок № 880/2017 щодо кримінальної відповідальності суддів, у пункті 53 якого зазначено: «Кримінальна і дисциплінарна відповідальності не є взаємовиключними: дисциплінарні санкції можуть так само застосовуватися у кримінальній справі з виправдувальним вироком, крім того, той факт, що кримінальну справу не порушено через неможливість встановити кримінальну провину або факти, не означає, що відповідним суддею не було скоєно ніяких дисциплінарних порушень, саме через різний характер обох типів відповідальності»; «важливість незалежності суддів під час виконання ними суддівських функцій не означає, що судді не повинні нести відповідальності. Необхідно забезпечити баланс між їхньою недоторканністю як засобом захисту від тиску і неправомірних дій з боку органів влади та приватних осіб (функціональна недоторканність) і тим фактом, що вони не повинні бути над законом (відповідальність)»; «якщо неправомірна поведінка судді здатна підірвати суспільну довіру до судової влади, в інтересах суспільства порушити дисциплінарне провадження щодо цього судді».

Це свідчить про те, що факти, які встановлені під час розслідування кримінального провадження, можуть використовуватись у контексті з’ясування наявності підстав для дисциплінарної відповідальності судді.

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вчергове наголошує, що не досліджує питання наявності або відсутності вини судді Пелиха О.О. у вчиненні кримінального правопорушення, зокрема і не оцінює факт наявності/відсутності передачі неправомірної вигоди, оскільки перебіг кримінального провадження не має значення для розгляду питання про дисциплінарну відповідальність судді.

Це спростовує доводи судді Пелиха О.О. про те, що використання матеріалів досудового розслідування щодо нього під час здійснення дисциплінарного провадження порушує презумпцію невинуватості.

«Дисциплінарний проступок» та «кримінальне правопорушення» не є тотожними поняттями. Цілком можливим є притягнення особи за одні й ті самі дії і до дисциплінарної, і до кримінальної або адміністративної відповідальності. Це не суперечить Основному Закону України, який забороняє двічі притягати до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення (частина перша статті 61). Питання про вину особи у вчиненні злочину (кримінального правопорушення), безумовно, може вирішити лише суд. Водночас виключні повноваження встановлювати відсутність або наявність у діях судді складу дисциплінарного проступку надані дисциплінарному органу – Дисциплінарним палатам Вищої ради правосуддя (стаття 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»).

Під час дисциплінарного провадження надається оцінка лише фактам, які можуть свідчити про наявність або відсутність у поведінці судді складу дисциплінарного проступку та про ступінь його вини. Встановлені під час дисциплінарного провадження факти та обставини мають значення тільки для ухвалення рішення в рамках своєї компетенції та жодним чином не свідчать про доведеність вини особи у вчиненні адміністративних або кримінальних правопорушень.

Рішення будь-яких органів, у тому числі вирок суду, не можуть бути обов’язковими для дисциплінарного органу, який має право і водночас зобов’язаний самостійно визначити наявність у діях особи складу дисциплінарного проступку. Тим паче дисциплінарний орган не може бути обмежений у здійсненні своїх повноважень щодо дисциплінарного провадження через відсутність рішення компетентного органу в іншій процедурі, зокрема через відсутність вироку суду за фактами, які можуть бути одночасно підставами притягнення особи до кримінальної та дисциплінарної відповідальності. Так само рішення дисциплінарного органу не має жодного правового значення і для суду під час розгляду кримінального провадження чи справи про адміністративне правопорушення.

Саме таку правову позицію висловлено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 800/454/17, від 22 січня 2019 року у справі № 800/454/17, від 30 травня 2024 року (провадження № 11-22сап24), у яких Велика Палата зазначила, що обов’язкова наявність судового рішення, яким би було визнано особу винною у вчиненні кримінального правопорушення, склад якого передбачав би відповідні діяння, не є умовою для притягнення цієї особи до дисциплінарної відповідальності.

Водночас Велика Палата Верховного Суду в постановах від 12 грудня 2024 року (провадження № 11-168сап24), від 30 травня 2024 року (провадження № 11-22сап24), від 14 березня 2019 року у справі № 9901/789/18 дійшла висновку щодо можливості використання таких доказів, як протоколи НСРД, під час дисциплінарного провадження щодо судді, пославшись, зокрема, на постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 та 29 січня 2019 року (справи № 800/454/17, № 9901/728/18 відповідно), від 13 травня 2021 року (провадження № 11-197сап20).

Наразі така позиція Великої Палати Верховного Суду є актуальною та незмінною, тому обов’язкова для врахування Вищою радою правосуддя у силу приписів частини п’ятої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Велика Палата Верховного Суду не відступила від зазначеного висновку.

Отже, з огляду на наведені вище сталі правові висновки ЄСПЛ, Великої Палати Верховного Суду та Вищої ради правосуддя, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає можливим використання матеріалів кримінального провадження № ____ від 16 жовтня 2025 року для встановлення обставин вчинення суддею Пелихом О.О. дисциплінарного проступку.

Водночас Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя відхиляє доводи судді Пелиха О.О. щодо неможливості використання матеріалів досудового розслідування у межах процедури дисциплінарного провадження до ухвалення судового рішення у кримінальному провадженні щодо ОСОБА1.

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя наголошує, що матеріали кримінального провадження оцінені під час дисциплінарного провадження як матеріали дисциплінарної справи, що містять докази саме дисциплінарного проступку судді. Їм надано оцінку в сукупності з усіма іншими доказами та поясненнями судді Пелиха О.О.

Щодо кваліфікації дій судді Пелиха О.О.

Норми права, що підлягають застосуванню

1. Велика Палата Верховного Суду у пунктах 80-81 постанови від 12 вересня 2024 року у справі № 990SCGC/12/24 (провадження № 11-138сап24) виснувала, що аналіз суб’єктивних та об’єктивних ознак дисциплінарного правопорушення дає підстави визначити дисциплінарний проступок судді як винне, протиправне порушення професійних обов’язків або загальновизнаних морально-етичних вимог, які ставляться до судді, що призвело чи могло призвести до негативних наслідків, а об’єктивна сторона дисциплінарного проступку передбачає наявність умислу в діях судді, свідомого порушення ним встановлених законом вимог та настання/можливість настання негативних наслідків.

Кваліфікація діяння – це точна правова оцінка конкретного діяння, яка полягає у встановленні точної відповідності між ознаками вчиненого діяння та ознаками, визначеними законом. Юридичною підставою кваліфікації діяння є його склад. Наслідки вчинення певних дій у кожному конкретному випадку мають бути встановлені й поставлені у вину суб`єктові дисциплінарного правопорушення, якщо між його діянням і наслідками існує причинний зв’язок. Настання описаних у законі наслідків є свідченням того, що вони виконують роль обставин, які надають проступку кваліфікованого виду.

2. Незалежність судової влади є головною умовою забезпечення верховенства права, ефективного захисту прав і свобод людини і громадянина, юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Незалежність і недоторканність суддів гарантуються статтями 126, 129 Конституції України, якими визначено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Суддя повинен додержуватися присяги (частина шоста статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

З набранням чинності Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VIII текст присяги судді визначено у статті 57 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», за змістом якої особа, призначена на посаду судді, складає присягу судді такого змісту:

«Я, (ім’я та прізвище), вступаючи на посаду судді, урочисто присягаю Українському народові об’єктивно, безсторонньо, неупереджено, незалежно, справедливо та кваліфіковано здійснювати правосуддя від імені України, керуючись принципом верховенства права, підкоряючись лише закону, чесно і сумлінно здійснювати повноваження та виконувати обов’язки судді, дотримуватися етичних принципів і правил поведінки судді, не вчиняти дій, що порочать звання судді або підривають авторитет правосуддя».

Суддя зобов’язаний дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів (пункт 2 частини сьомої статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

3. Питання етики суддів визначаються Кодексом суддівської етики, що затверджується з’їздом суддів України за пропозицією Ради суддів України (стаття 58 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

У преамбулі до Кодексу суддівської етики, затвердженого ХІ черговим з’їздом суддів України 22 лютого 2013 року у редакції, що є чинною з 18 вересня 2024 року) (далі – Кодекс), вказано, що, усвідомлюючи значущість (важливість) своєї місії, з метою зміцнення та підтримки довіри суспільства до судової влади судді України вважають, що зобов'язані демонструвати і пропагувати високі стандарти поведінки, у зв'язку із чим добровільно беруть на себе більш істотні обмеження, пов'язані з дотриманням етичних норм як у поведінці під час здійснення правосуддя, так і в позасудовій поведінці.

Статтями 1-3, 5, 6 Кодексу (у редакції, що є чинною з 18 вересня 2024 року) визначено, що суддя як носій судової влади повинен бути прикладом неухильного дотримання принципу верховенства права і вимог закону, присяги судді. Суддя має усвідомлювати постійну увагу суспільства та демонструвати високі стандарти поведінки з метою зміцнення довіри до судової влади та утвердження авторитету правосуддя.

Суддя не може використовувати своє посадове становище в особистих інтересах чи в інтересах третіх осіб.

Суддя має докладати зусиль, щоб на думку звичайної розсудливої людини (законослухняної людини, яка, будучи достатньою мірою поінформованою про факти та процеси, що відбуваються, об'єктивно сприймає інформацію та обставини зі сторони) його поведінка відповідала високому статусу посади та не викликала обґрунтованих сумнівів у його доброчесності.

Суддя не повинен допускати поведінки, що створює враження про недотримання ним етичних стандартів судді.

Незалежність судді під час здійснення правосуддя є передумовою забезпечення принципу верховенства права та невід'ємною складовою справедливого суду.

Суддя повинен здійснювати правосуддя незалежно, виходячи виключно з обставин, установлених під час розгляду справи, за своїм внутрішнім переконанням, керуючись верховенством права, що є гарантією справедливого розгляду справи в суді, незважаючи на будь-які зовнішні втручання, впливи, стимули, загрози або публічну критику.

Зміст Кодексу суддівської етики свідчить про те, що в ньому окреслені стандарти поведінки судді як під час здійснення правосуддя (розділ ІІ), так і визначено, якою має бути його позасудова поведінка (розділ ІІІ) (пункт 140 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 червня 2024 року у справі № 990SCGC/2/24).

4. Бангалорськими принципами поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схваленими Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23, передбачено, що довіра суспільства до судової системи, а також до авторитету судової системи в питаннях моралі, чесності та непідкупності судових органів посідає першочергове місце в сучасному демократичному суспільстві.

Суддя виявляє та підтримує високі стандарти поведінки суддів з метою укріплення суспільної довіри до судових органів, що має першочергове значення для підтримки незалежності судових органів (пункт 1.6).

Суддя демонструє поведінку, бездоганну навіть з точки зору стороннього спостерігача. Спосіб дій та поведінка судді мають підтримувати впевненість суспільства в чесності та непідкупності судових органів. Недостатньо просто чинити правосуддя, потрібно робити це відкрито для суспільства (пункти 3.1, 3.2).

Дотримання етичних норм, демонстрація дотримання етичних норм є невід’ємною частиною діяльності суддів. Суддя дотримується етичних норм, не допускаючи прояву некоректної поведінки при здійсненні будь-якої діяльності, що пов’язана з його посадою.

Постійна увага з боку суспільства покладає на суддю обов’язок прийняти на себе ряд обмежень, і незважаючи на те, що пересічному громадянину ці обов’язки могли б здатися обтяжливими, суддя приймає їх добровільно та охоче. Поведінка судді має відповідати високому статусу його посади (пункт 4.2).

Суддя не має права використовувати чи дозволяти використовувати авторитет власної посади для досягнення особистих інтересів судді, членів його сім'ї чи інших осіб. Суддя не повинен діяти чи дозволяти іншим діяти у такий спосіб, щоб можна було зробити висновок, що будь-хто неналежно впливає на здійснення суддею його повноважень (пункт 4.9).

У Висновку № 3 (2002) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що суспільна довіра та повага до судової влади є гарантіями ефективності системи правосуддя: поведінка суддів у їхній професійній діяльності, зрозуміло, розглядається громадськістю як необхідна складова довіри до судів.

Відповідно до пункту 8 Висновку № 3 (2002) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема питання етики, несумісної поведінки та безсторонності, повноваження, що надані суддям, тісно пов’язані із цінностями правосуддя, справедливості та свободи. Стандарти поведінки, які застосовуються до суддів, випливають із цих цінностей і є передумовами довіри до здійснення правосуддя.

5. Рада суддів України у Коментарі до Кодексу суддівської етики, затвердженому рішенням Ради суддів України від 2 березня 2026 року № 14, наголосила, високі стандарти поведінки полягають у тому, що суддя як на роботі, так і поза її межами, у повсякденному житті, має демонструвати таку поведінку, щоб оточуючі люди бачили в ньому еталон порядності і справедливості – високоморальну, чесну, стриману, врівноважену людину. При цьому суддя має не лише подавати особистий приклад, а і пропагувати етичну поведінку серед оточуючих, вимагати етичної поведінки від інших.

Заборона використання посадового становища в особистих інтересах або в інтересах третіх осіб безпосередньо пов’язана з принципами доброчесності та безсторонності. Суддя не може використовувати авторитет своєї посади для досягнення будь-яких приватних переваг, створення сприятливих умов для пов’язаних осіб або отримання нематеріальних вигод. Будь-яке таке використання несумісне з природою суддівської функції та підриває довіру до правосуддя.

Незалежність суддів є основною передумовою функціонування самостійної та авторитетної судової влади, здатної забезпечити об’єктивне та безстороннє правосуддя, ефективно захистити права і свободи людини і громадянина. Принцип незалежності суддів означає процесуальну діяльність під час здійснення правосуддя в умовах, що виключають сторонній вплив на суддів. Гарантії незалежності суддів – це передбачені належні засоби мінімізації та усунення негативних впливів на суддів під час відправлення ними правосуддя, спрямовані на ухвалення законного й обґрунтованого рішення. Самостійність і незалежність органів судової влади означає, що вони виконують свої функції без жодного втручання у свою діяльність, не залежать від органів законодавчої та виконавчої влади, тому будь-який їхній вплив на судову владу повинен припинятися на етапі призначення суддів. Інституційна незалежність судової влади є передумовою незалежності та безсторонності кожного окремого судді, тоді як незалежність, безсторонність кожного з них є умовою забезпечення інституційної незалежності судової влади. Указаний взаємозв’язок покладає на кожного суддю особисту відповідальність за застосування принципу верховенства права та дотримання стандартів справедливого суду під час здійснення правосуддя. Саме через приклад справедливого правосуддя формується юридична культура в суспільстві, що сприяє формуванню довіри громадськості до судової системи та зміцненню демократичних засад у державі.

Під суддівською етикою треба розуміти певну систему базових принципів регламентації поведінки суддів у судовому засіданні, в суді та позасудової поведінки, які побудовані з урахуванням особливостей професійної діяльності судді та створені для підтримки суддівських стандартів, діють об’єктивно і незалежно з метою збільшення значущості існуючих правових норм та правил поведінки для суддів.

6. Суддя може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності за пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» лише за вчинення «етичного проступку», зокрема, під час виконання функцій судді зі здійснення правосуддя. У такому разі діяння судді повинні оцінюватися виключно через призму моральних та етичних принципів і якостей особи судді, який від імені України уповноважений владою здійснювати правосуддя, та не повинні пов’язуватися із застосуванням суддею норм матеріального та процесуального права під час ухвалення судових рішень.

Отже, підставою дисциплінарної відповідальності судді може бути не будь-яка поведінка, яка свідчить про недотримання суддею норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, а лише та, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя. Саме така поведінка становить об’єктивну сторону зазначеного дисциплінарного проступку.

7. На національному рівні «авторитет правосуддя» розуміється як сукупність об’єктивних і суб’єктивних ознак, які характеризують діяльність з відправлення правосуддя, таких як справедливість провадження, незалежність правосуддя, безсторонність, публічність, моральність, та які мають вселяти повагу до суду у громадськості в демократичному суспільстві. Під авторитетом судової влади потрібно розуміти як визнання за судовою владою видатних досягнень, здібностей, особливого становища та статусу в державі, так і значення її впливу на довіру осіб до неї. Схожою термінологією наділено і поняття «авторитет судді», який виступає як представник судової влади та є зовнішнім втіленням і подальшою демонстрацією її авторитету.

У пунктах 128-130 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Моріс проти Франції» від 23 квітня 2015 року [ВП] (заява № 29369/10) при характеристиці авторитету правосуддя зазначено, що питання стосовно функціонування судової системи, а саме інституції, яка є необхідною для демократичного суспільства, відносяться до сфери суспільного інтересу. У зв’язку з цим, слід брати до уваги особливу роль судової влади в суспільстві. Як гарант правосуддя, основоположної цінності в державі, яка керується законом, судова влада повинна користуватися довірою суспільства для успішного виконання своїх обов’язків. Тому може виникнути необхідність захистити таку довіру від нападів, які завдають серйозної шкоди і які по суті є необґрунтованими, особливо зважаючи на той факт, що на суддях, які піддаються критиці, лежить обов’язок проявляти обачність, яка заважає їм відповісти (див. Prager and Oberschlick v. Austria, 26 April 1995, § 34; Karpetas v. Greece, № 6086/10, § 68, 30 October 2012; та Di Giovanni v. Italy, № 51160/06, § 71, 9 July 2013).

Вираз «авторитет судової влади» включає в себе, зокрема, поняття того, що суди є, і здебільшого сприймаються суспільством як належний майданчик для вирішення правових спорів та встановлення винуватості чи невинуватості особи у кримінальному обвинуваченні, а також ідею, що суспільство в цілому поважає суди і впевнене в їх можливості виконувати зазначені функції (див. Worm v. Austria, 29 August 1997, § 40, та Prager and Oberschlick, згадане вище).

Йдеться про впевненість, яку повинні викликати суди в демократичному суспільстві не тільки у обвинувачених в кримінальних справах (див. Kyprianou, згадане вище, § 172), але також у громадськості в цілому (див. Kudeshkina v. Russia, № 29492/05, § 86, 26 February 2009, та Di Giovanni, згадане вище).

Оцінка обставин

1. Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя бере до уваги, що слідчий суддя Пелих О.О. ухвалою від 7 жовтня 2025 року у справі № 936/1275/25 клопотання слідчого поліції про накладення арешту задовольнив частково. Наклав арешт на тимчасово вилучене майно із забороною його відчуження.

Отже, суддя Пелих О.О. здійснював функцію слідчого судді у кримінальному провадженні № ____ від 16 жовтня 2025 року.

Відповідно до пункту 2.3.39 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 6 березня 2025 року № 7, передача судової справи раніше визначеному судді, судді-доповідачу проводиться щодо клопотань (подань, скарг), які надійшли в межах одного кримінального провадження (за номером ЄРДР), якщо інший порядок не визначений зборами суддів.

Тобто, усі наступні клопотання у межах кримінального провадження № ____ від 16 жовтня 2025 року мали розподілятися саме слідчому судді Пелиху О.О. Цю обставину підтвердив і сам суддя Пелих О.О. під час розгляду дисциплінарної справи.

2. Суддя Пелих О.О. під час розгляду дисциплінарної справи повідомив, що на відеозаписах, що є додатками до протоколів НСРД, зображений саме ОСОБА1 та ОСОБА3, а також підтвердив факт спілкування із ОСОБА3 щодо обставин справи № 936/1275/25.

Варто звернути увагу, що Пелих О.О. під час розгляду дисциплінарної справи посилався на факт наявності провокації з боку ОСОБА3. Наведена обставина свідчить, що Пелих О.О. визнає факт розмов із ОСОБА3, оскільки посилання на провокацію вказує на визнання факту спілкування. Одночасне посилання на наявність провокації та відсутність факту події спілкування з ОСОБА3 є неможливим, оскільки це взаємовиключні обставини.

Тобто, фактично суддя Пелих О.О. визнав факт спілкування із ОСОБА3 з приводу обставин справи № 936/1275/25, яка не мала жодного процесуального статусу у цій справі.

При цьому суддя Пелих О.О. не заперечував щодо обставин, зафіксованих у протоколах НСРД та відеозаписах до них, зокрема й щодо надання рекомендацій та допомоги у підготовці та поданні клопотань про скасування арешту у межах справи № 936/1275/25, не повідомляв про їх підробку чи недостовірність.

Також, факт спілкування між суддею ОСОБА1 та ОСОБА3 підтверджується копіями матерілів досудового розслідування у кримінальному провадженні № ____ від 16 жовтня 2025 року, а саме, копіями протоколів НСРД та відеозаписами до них, протоколів допиту свідка ОСОБА3 та підозрюваного ОСОБА1.

3. Таким чином, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя висновує, що Пелих О.О., використовуючи професійні знання та багаторічний досвід на посаді судді, усвідомлюючи факт, що у разі надходження у наведеному кримінальному провадженні будь-яких клопотань, у тому числі, про скасування арешту, такі будуть розподілені йому як слідчому судді:

- допускав неодноразове спілкування з ОСОБА3, яка виконувала функцію посередника між Пелихом О.О. та ОСОБА2 (директор ТОВ «Г.В.Ф.») з приводу передання арештованого майна на зберігання ТОВ «Г.В.Ф.», а згодом, і про скасування арешту, обговорюючи деталі розгляду справи та можливий результат;

- надавав ОСОБА3 вказівки щодо підготовки та подання клопотання про скасування арешту на майно, зокрема його змісту, використовуючи інформацію, яка могла бути відома судді лише завдяки службовому становищу;

- перевіряв зміст клопотання про скасування арешту, яке підлягало поданню до суду;

- надавав ОСОБА3 рекомендації щодо дати подання клопотання з метою маніпуляцій з автоматизованою системою документообігу суду, просив узгоджувати з ним дату подання клопотання.

Суддя Пелих О.О. порушив правила суддівської етики, зокрема вимоги статей 1, 2, 3, 5, 6 Кодексу суддівської етики, дотримання яких є професійним обов’язком судді, та які встановлюються з метою забезпечення суспільної довіри до судової влади.

Суддя Пелих О.О. створив враження у сторонніх осіб, зокрема і ОСОБА3, що він, використовуючи своє посадове становище судді, може забезпечити ухвалення позитивного рішення для певного учасника кримінального провадження.

Замість того, щоб відповідно до вимог законодавства демонструвати незалежність та неупередженість, суддя Пелих О.О. брав активну участь у підготовці клопотання, давав ОСОБА3 прямі настанови як вона повинна діяти, яке подати клопотання, коли саме, що потрібно виправити в тексті клопотання.

Такі дії судді Пелиха О.О. очевидно є несумісними із принципом незалежності та безсторонності судді під час здійснення правосуддя, не можуть розцінюватися як приклад неухильного дотримання принципу верховенства права і вимог закону, присяги судді. Суддя має усвідомлювати постійну увагу суспільства та демонструвати високі стандарти поведінки з метою зміцнення довіри до судової влади та утвердження авторитету правосуддя.

Крім того, суддя Пелих О.О. розповідав ОСОБА3 про можливість її знайомства з широким колом його знайомих з числа працівників правоохоронних органів та органів місцевого самоврядування, які організовують схеми незаконного переміщення лісоматеріалів, з метою вирішення проблемних питань у господарській діяльності.

Такі висловлювання судді можуть створювати враження у стороннього спостерігача, що працівники правоохоронних органів та посадові особи органів місцевого самоврядування є причетними до організації схем незаконного переміщення лісоматеріалів, що очевидно формує їх негативний образ у суспільстві та шкодить авторитету таких органів.

Дії судді Пелиха О.О. порочать звання судді, завдали шкоди авторитету правосуддя та ставлять під сумнів неупередженість та незалежність судової влади, чесність та непідкупність суддів, оскільки у розумного спостерігача створюється враження про готовність судді ухвалювати незаконні рішення у разі досягнення з ним домовленості.

Зміст та форма спілкування з боку судді Пелиха О.О. є цілком несумісною із наведеними вище нормативними стандартами професійної етики та доброчесності.

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя наголошує, що досліджений зміст зафіксованого спілкування між суддею Пелихом О.О. та ОСОБА3 свідчить про те, що таке виходить поза межі побутового спілкування, не узгоджується із завданнями судочинства, принципом незалежності та статусом судді, що свідчить про недотримання ним норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.

Тривалість, інтенсивність зустрічей та спілкування свідчить про наявність відповідної загальної скоординованої мети неправомірної діяльності, а отже і про умисний грубий характер порушень, які допустив суддя Пелих О.О.

У результаті подальшого викриття та суспільного резонансу його поведінка очевидно завдала непоправної шкоди авторитету правосуддя, оскільки підірвала суспільну довіру до справедливості здійснення правосуддя не лише окремими суддями, але й відповідними судовими установами.

У цьому аспекті Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя враховує, що поведінка судді мала суспільний розголос та отримала відображення у засобах масової інформації, зокрема про це свідчать такі публікації:

1) «Суддю Воловецького райсуду викрито на хабарі» (https://glavcom.ua/country/criminal/suddju-volovetskoho-rajsudu-vikrito-...);

2) «Вилучили 1300 доларів: на Закарпатті суддю підозрюють у хабарництві» (https://suspilne.media/uzhhorod/1178498-vilucili-1300-dolariv-na-zakarpatti suddupidozruut-u-habarnictvi/);

3) «Закарпатського суддю підозрюють у хабарництві» (https://pravo.ua/zakarpatskoho-suddiu-pidozriuiut-u-khabarnytstvi/);

4) «Суддю Воловецького районного суду підозрюють в одержані хабаря за «потрібне» рішення» (https://mukachevo.rayon.in.ua/news/853527-suddyu-volovetskogo-rayonnogo-...);

5) «На Закарпатті на хабарі викрили суддю Воловецького райсуду» (https://zaxid.net/na_zakarpatti_na_habari_vikrili_suddyu_volovetskogo_ra...).

Отже, встановлені обставини дають підстави для висновку, що суддя Пелих О.О. допустив поведінку, яка порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.

Висновок щодо наявності/відсутності у діях судді Пелиха О.О. складу дисциплінарного проступку

Підстава для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності вважається встановленою Дисциплінарною палатою (Вищою радою правосуддя) за результатами розгляду дисциплінарної справи, якщо докази, надані та отримані в межах дисциплінарного провадження, є чіткими та переконливими для підтвердження існування такої підстави.

Чіткими та переконливими є докази, які з точки зору звичайної розсудливої людини у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин, що є підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності (частина шістнадцята статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»).

Ураховуючи встановлені обставини під час розгляду дисциплінарної справи, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що у діях судді Пелиха О.О. наявний склад дисциплінарного проступку, що передбачений пунктом 3 частини першої статті 106 Закону «Про судоустрій і статус суддів» (допущення суддею поведінки, що порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду).

Оцінка інших доводів судді Пелиха О.О.

1. Суддя звернув увагу на те, що заяву про відставку подав 2 грудня 2025 року, а з 3 грудня 2025 року по теперішній час перебуває на військовій службі. Подання скарги Жилки М.П. призвело до зупинення розгляду його заяви про відставку від 2 грудня 2025 року. Суддя вважав, що скарга використовується як інструмент впливу на кадрові процедури, що суперечить принципу правової визначеності.

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя установила, що Вища рада правосуддя рішенням від 20 січня 2026 року № 75/0/15-26 зупинила розгляд заяви Пелиха О.О. про звільнення з посади судді Старобільського районного суду Луганської області (відряджений до Воловецького районного суду Закарпатської області) у відставку на час розгляду дисциплінарних скарг Чижик Т.В. від 15 грудня 2025 року (вх. № Ч-444/38/7-25), Жилки М.П. від 16 грудня 2025 року (вх. № Ж-4029/6/7-25).

Доводи судді у цій частині фактично зводяться до незгоди із рішенням Вищої ради правосуддя від 20 січня 2026 року № 75/0/15-26 щодо зупинення розгляду заяви Пелиха О.О. про звільнення з посади судді Старобільського районного суду Луганської області (відряджений до Воловецького районного суду Закарпатської області) у відставку.

Варто звернути увагу, що оцінка правомірності цього рішення виходить за межі завдань дисциплінарного провадження та не належить до компетенції дисциплінарного органу.

Суддя Пелих О.О. не позбавлений можливості оскаржити зазначене рішення у судовому порядку.

За таких обставин, доводи судді у цій частині відхиляються як необґрунтовані.

2. Суддя Пелих О.О. посилається на те, що скарга не містить необхідних відомостей, крім прізвища, імені та по батькові скаржниці. Жилка М.П. не є учасником жодного судового провадження за участі судді Пелиха О.О., не перебувала зі ним у жодних процесуальних правовідносинах, не має безпосереднього сприйняття його професійної діяльності. Відсутність відомостей про особу скаржниці унеможливлює її ідентифікацію, внаслідок чого така скарга вважається анонімною, що прямо суперечить вимогам статті 107 Закону України «Про судоустрій та статус суддів». Це ставить під сумнів належність суб’єкта звернення та добросовісність подання скарги.

Надаючи оцінку цим доводам судді Пелиха О.О., Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя враховує таке.

За правилами частин другої та шостої статті 107 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» дисциплінарна скарга подається у письмовій формі та повинна містити такі відомості:

1) прізвище, ім`я, по батькові (найменування) скаржника, його місце проживання (перебування) або місцезнаходження, поштовий індекс, номери засобів зв`язку;

2) прізвище, ім`я, по батькові та посада судді (суддів), щодо якого (яких) подано скаргу;

3) конкретні відомості про наявність у поведінці судді ознак дисциплінарного проступку, який відповідно до частини першої статті 106 цього Закону може бути підставою для дисциплінарної відповідальності судді;

4) посилання на фактичні дані (свідчення, докази), що підтверджують зазначені скаржником відомості.

Дисциплінарна скарга підписується скаржником із зазначенням дати її підписання.

Дисциплінарну справу щодо судді не може бути порушено за скаргою, що не містить відомостей про наявність ознак дисциплінарного проступку судді, а також за анонімними заявами та повідомленнями.

Право громадян, юридичних осіб, органів державної влади та місцевого самоврядування на звернення зі скаргою щодо дисциплінарного проступку судді (дисциплінарною скаргою) передбачене законом з метою інформування Вищої ради правосуддя як органу, відповідального за формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, про відомі їм факти і обставини неналежної поведінки судді.

При цьому ініціатива зазначених осіб є не єдиним джерелом такої інформації, оскільки, як зазначалося вище, дисциплінарна справа може бути порушена і за власною ініціативою дисциплінарного органу.

Вимоги щодо зазначення у скарзі інформації, яка дозволяє ідентифікувати скаржника, та заборона розгляду анонімних скарг передбачені законом з метою дисциплінування осіб, які звертаються зі скаргами, забезпечення добросовісності звернень та можливості притягнення таких осіб до відповідальності за надання недостовірної або завідомо неправдивої інформації щодо дій судді.

Варто наголосити і на тому, що підставою притягнення судді до дисциплінарної відповідальності є не скарга на його дії, а факт допущення таким суддею порушення закону, яке містить склад дисциплінарного проступку.

Подібну правову позицію Велика Палата Верховного Суду висловила у постанові від 17 січня 2019 року в справі № 11-864сап18.

На стадії попередньої перевірки скарги у дисциплінарного інспектора не було жодних підстав вважати її анонімною, оскільки вона містить інформацію, яка дозволяє ідентифікувати особу-скаржниці: її прізвище, ім’я, по батькові, адресу, номер телефону, електронну пошту. Скарга подана у електронній формі через підсистему «Електронний суд», що передбачає проходження процедури авторизації та підписання кваліфікованим електронним підписом.

Крім того, підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності є не скарга на його дії, а факт допущення суддею порушення закону, яке містить склад дисциплінарного проступку.

З огляду на це, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя відхиляє доводи судді Пелиха О.О. щодо анонімності скарги Жилки М.П.

Щодо строку дисциплінарного стягнення

Дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше трьох років із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці чи здійснення відповідного дисциплінарного провадження (частина одинадцята статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Ураховуючи те, що події, що досліджуються відбувалися у листопаді 2025 року, тому строк притягнення судді Пелиха О.О. до дисциплінарної відповідальності не закінчився.

Щодо обґрунтування виду дисциплінарного стягнення

Під час обрання виду дисциплінарного стягнення стосовно судді враховуються характер дисциплінарного проступку, його наслідки, особа судді, ступінь його вини, наявність інших дисциплінарних стягнень, інші обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Дисциплінарне стягнення застосовується з урахуванням принципу пропорційності (частина друга статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та частина п’ята статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»).

Форми вини судді

Суддя Пелих О.О. має багаторічний професійний стаж на посаді судді, тому обізнаний з установленими законом вимогами щодо стандартів етичної поведінки, покладеними на нього обов’язками судді, з огляду на що слід прийти до висновку, що він умисно допустив протиправну поведінку.

Суддя Пелих О.О. діяв умисно, оскільки не міг не розуміти та усвідомлювати неправомірності своїх дій, а також того, що така його поведінка порочить звання судді та завдає шкоди авторитету правосуддя.

Інформація щодо притягнення судді до дисциплінарної відповідальності

За результатами дослідження відомостей із суддівського досьє Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя установила, що суддя Пелих О.О. має більше 24 років досвіду роботи на посаді судді, за період діяльності ефективно здійснював правосуддя, має низький рівень скасованих та змінених судових рішень, періодично проходить підвищення кваліфікації в Національній школі суддів України.

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя рішенням від 8 жовтня 2018 року № 3083/2дп/15-18 (https://hcj.gov.ua/doc/doc/279) притягнула суддю Старобільського районного суду Луганської області Пелиха О.О. до дисциплінарної відповідальності та застосувала до нього дисциплінарне стягнення у виді суворої догани – з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом трьох місяців.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 110 Закону України «Про судоустрій і статусу суддів» суддя вважається таким, що не має дисциплінарного стягнення, якщо протягом вісімнадцяти місяців з дня ухвалення рішення про накладення дисциплінарного стягнення у виді суворої догани його не буде піддано новому дисциплінарному стягненню та підстава для нового стягнення не матиме місця протягом вказаного строку.

Отже, у силу положень пункту 3 частини першої статті 110 Закону України «Про судоустрій і статусу суддів» суддя Пелих О.О. вважається таким, що не має дисциплінарного стягнення.

Аналіз суддівського досьє та офіційного вебсайту Вищої ради правосуддя свідчить, суддя Пелих О.О. не мав інших дисциплінарних стягнень, окрім наведеного вище.

Характеристика судді

Згідно із характеристикою, затвердженою рішенням від 19 січня 2026 року № 1 зборів суддів Воловецького районного суду Закарпаської області: «…у 2023 році суддя Пелих О.О. пройшов підвищення кваліфікації суддів на тему «Кримінальна відповідальність військовослужбовці: особливості кваліфікації та призначення покарання». У 2025 році неодноразово проходив періодичні навчання суддів з метою підвищення рівня кваліфікації та брав участь у тренінгах та семінарах для суддів місцевих загальних судів.

Покладені на нього обов’язки виконує сумлінно, до роботи ставиться з належною відповідальністю, наполегливий та дисциплінований. З колегами по роботі підтримує товариські стосунки, у спілкуванні з відвідувачами суду витриманий та тактовний. Має високу здатність самостійно, не вдаючись до допомоги інших, об’єктивно оцінювати інформацію».

Обрання виду стягнення

Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).

Необхідність урахування принципу пропорційності при обранні виду дисциплінарного стягнення відповідає принципу верховенства права (стаття 8 Конституції України).

Принцип пропорційності є одним із елементів верховенства права, який означає, зокрема, що заходи, передбачені в нормативно-правових актах, повинні спрямовуватися на досягнення легітимної мети та мають бути співмірними з нею.

Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ для того, щоб втручання було виправданим, воно має бути «встановленим законом», переслідувати одну або більше легітимних цілей та бути «необхідним в демократичному суспільстві», тобто пропорційним переслідуваній меті.

Відповідно до принципу індивідуального підходу в кожному випадку необхідно вирішувати питання пропорційності з урахуванням обставин справи, оскільки в одному випадку обмеження є пропорційним, а в іншому те саме обмеження пропорційним не вважатиметься.

Як зазначено у Висновку № 3 (2002) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи про принципи й правила, що регулюють професійну поведінку суддів, зокрема етичні норми, несумісну з посадою поведінку та неупередженість (пункт 74), шкала дисциплінарних санкцій стосовно судді має відповідати принципу пропорційності.

Будь-яке дисциплінарне стягнення, що накладається на суддю, має бути пропорційним (Висновок № 27 (2024) про дисциплінарну відповідальність суддів Консультативної ради європейських суддів).

З огляду на закріплені в законі особливості статусу Вищої ради правосуддя як колегіального, незалежного конституційного органу державної влади та суддівського врядування, а також на ті завдання, які покладено на нього в силу такого статусу, обрання виду і характеру стягнення за результатами дисциплінарного провадження щодо судді, в тому числі вирішення питання щодо його пропорційності, належить до виключної компетенції цього органу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 3 жовтня 2019 року у справі № 11-638сап19).

Положеннями пункту 5.1 статті 5 Європейської хартії про закон «Про статус суддів» від 10 липня 1998 року, на яку, зокрема, посилався ЄСПЛ у рішенні у справі «Олександр Волков проти України», встановлено, що шкала санкцій, яка може застосовуватися до суддів, визначається в законі та повинна відповідати принципу пропорційності.

Законом України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено шість видів дисциплінарних стягнень, які дають змогу застосовувати до суддів дисциплінарні санкції з урахуванням принципу пропорційності. Застосування цього принципу передбачає також урахування обставин, що пом’якшують або обтяжують відповідальність, перелік яких не є вичерпним.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004, окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину. Категорія справедливості передбачає, що покарання має бути співмірним із тяжкістю злочину. Справедливе застосування норм права – це насамперед недискримінаційний підхід і неупередженість. Це означає не лише відповідність між передбаченим законом складом злочину та межами покарання, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні з тяжкістю й обставинами вчиненого діяння та особою правопорушника.

До критеріїв для застосування найсуворішого дисциплінарного стягнення щодо судді у вигляді подання про звільнення його з посади можна віднести, зокрема, такі обставини:

а) систематичність неправомірних дій судді;

б) наявність у судді непогашених дисциплінарних стягнень;

в) суспільний резонанс справи, що проявився у негативній реакції громадянського суспільства на дії судді;

г) наявність умислу судді на вчинення дисциплінарного проступку, що свідчить про зухвалість його дій;

д) настання негативних наслідків, які перебувають у прямому причинному зв’язку з діянням судді.

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя установила, що дії судді Пелиха О.О. мають умисний характер кричущих порушень норм суддівської етики та стандартів поведінки, що забезпечують суспільну довіру до судової влади.

Дії судді Пелиха О.О. призвели до настання негативних наслідків, а саме до підриву авторитету правосуддя, негативно вплинули на сприйняття цієї гілки влади такою мірою, що особа, які допустила таку поведінку, не може надалі продовжувати здійснювати правосуддя іменем України.

Зазначені події набули розголосу в медіа та викликали негативну оцінку громадськості щодо чесності та непідкупності суддів, що, безумовно, порочить звання судді, має негативний вплив на авторитет не лише суду, а й на судову владу загалом.

Суддя Пелих О.О. має позитивну характеристику від зборів суддів Воловецького районного суду Закарпатської області, не має непогашених дисциплінарних стягнень.

Значний стаж роботи на посаді судді, а також позитивна характеристика судді за місцем його роботи не спростовують негативної оцінки вчинених ним порушень.

Вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов’язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді, є підставою для звільнення судді (стаття 115 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади застосовується, зокрема, у разі вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку, грубого чи систематичного нехтування обов’язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді (пункт 1 частини восьмої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Істотним дисциплінарним проступком або грубим нехтуванням обов’язками судді, що є несумісним зі статусом судді, може бути визнаний, зокрема, факт допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, у тому числі в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших етичних норм та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду (пункт 1 частини дев’ятої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що зазначені вище дії судді Пелиха О.О. становлять істотний дисциплінарний проступок у розумінні пункту 1 частини дев’ятої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме: допущення суддею поведінки, що порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.

Таким чином, при обранні дисциплінарного стягнення враховуються встановлені обставини вчинення дисциплінарних проступків, які свідчать про умисний характер грубих кричущих порушень суддею Пелиха О.О., які призвели до підриву авторитету правосуддя, негативно вплинули на сприйняття цієї гілки влади такою мірою, що особа, яка допустила таку поведінку, не може продовжувати здійснювати правосуддя іменем України.

Застосування до судді Пелиха О.О. дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення судді з посади відповідатиме легітимній меті та буде пропорційним переслідуваній меті.

Застосування інших дисциплінарних стягнень, передбачених частиною першою статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», не буде пропоційним характеру дисциплінарного проступку та його наслідкам.

На підставі викладеного, керуючись статтями 106, 108, 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтями 34, 49, 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя

 

вирішила:

 

притягнути суддю Старобільського районного суду Луганської області Пелиха Олександра Олександровича (відряджений до Воловецького районного суду Закарпатської області) до дисциплінарної відповідальності та застосувати до нього дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.

Рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя може бути оскаржене до Вищої ради правосуддя в порядку і строки, установлені статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

 

 

Головуючий на засіданні

Другої Дисциплінарної палати Вищої

ради правосуддя

 

Члени Другої Дисциплінарної палати

Вищої ради правосуддя