Вища рада правосуддя, розглянувши заяву про звільнення Князькова Валерія Володимировича з посади судді Господарського суду міста Києва у відставку та долучені до неї документи,
встановила:
до Вищої ради правосуддя 22 квітня 2026 року (вх. № 1181/0/6-26) надійшли заява Князькова В.В. від 21 квітня 2026 року про звільнення з посади судді Господарського суду міста Києва у відставку відповідно до пункту 4 частини шостої статті 126 Конституції України та долучені до неї документи.
За результатами розгляду заяви судді Господарського суду міста Києва Князькова В.В. та долучених до неї документів установлено таке.
Князьков Валерій Володимирович, ____ року народження, громадянин України. На підставі рішення Донецької обласної ради народних депутатів від 11 травня 1993 року обраний народним суддею Ворошиловського районного народного суду міста Донецька, Постановою Верховної Ради України від 11 вересня 2003 року № 1162-IV обраний на посаду судді місцевого Ворошиловського районного суду міста Донецька безстроково, Постановою Верховної Ради України від 6 жовтня 2011 року № 3834-IV обраний на посаду судді Вищого господарського суду України, Постановою Верховної Ради України від 23 лютого 2012 року № 4457-IV обраний на посаду судді Господарського суду міста Києва.
Статтею 131 Конституції України визначено, що в Україні діє Вища рада правосуддя, яка, зокрема, ухвалює рішення про звільнення судді з посади.
На підставі статті 112 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі – Закон № 1402-VIII) суддя може бути звільнений з посади виключно з підстав, визначених частиною шостою статті 126 Конституції України. Рішення про звільнення судді з посади ухвалює Вища рада правосуддя у порядку, встановленому Законом України «Про Вищу раду правосуддя».
Частиною першою статті 116 Закону № 1402-VIII передбачено, що суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 137 цього Закону, має право подати заяву про відставку.
Згідно із частиною першою статті 137 Закону № 1402-VIII до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
Абзацом четвертим пункту 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII встановлено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
Відповідно до частини першої статті 43 Закону України від 15 грудня 1992 року № 2862-ХІІ «Про статус суддів» (у редакції, чинній на день обрання Князькова В.В. на посаду судді) кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов’язків за власним бажанням або у зв’язку з закінченням строку повноважень. Суддя також має право на відпустку за станом здоров’я, що перешкоджає продовженню виконання обов’язків.
Із матеріалів, долучених до заяви про відставку, а саме: актів обрання на посаду судді, Вища рада правосуддя встановила, що станом на день розгляду заяви про відставку суддя Господарського суду міста Києва Князьков В.В. має стаж роботи безпосередньо на посаді судді 33 роки 3 дні.
Ураховуючи, що Князьков В.В. був уперше обраний на посаду народного судді Ворошиловського районного народного суду міста Донецька у травні 1993 року, тобто до видання Указу Президента України від 10 липня 1995 року № 584/1995 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» та постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів», які в сукупності діяли 16 років, ці нормативні положення тривалий час давали заявнику право на зарахування додаткового стажу до стажу роботи на посаді судді, який дає право на відставку.
Оскільки зазначені зміни до законодавства було внесено під час роботи Князькова В.В. на посаді судді та діяли тривалий час, у нього виникли правомірні очікування щодо зарахування додаткового стажу, який дає право на відставку.
Абзацом другим статті 1 Указу Президента України від 10 липня 1995 року № 584/1995 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» визначено, зокрема, що до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.
Згідно з копіями військового квитка (__ № ____) та послужного списку (№ ____) Князьков В.В. із 3 липня 1984 року до 3 травня 1986 року проходив строкову військову службу. Отже, зарахуванню до стажу роботи на посаді судді підлягає період проходження строкової військової служби – 1 рік 10 місяців.
Князьков В.В. відповідно до копій диплома та додатка до нього (__ № ____), листа ректора Донецького національного університету імені Василя Стуса Хаджинова І.В. (вх. № 4579/0/8-26 від 7 травня 2026 року) навчався в Донецькому державному університеті (нині – Донецький національний університет імені Василя Стуса) за заочною формою з 1 вересня 1986 року до 24 червня 1992 року за спеціальністю «Правознавство» та здобув кваліфікацію юриста.
Згідно із правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 3 вересня 2020 року у справі № 9901/521/19, заочна та вечірня форми навчання у вищому юридичному навчальному закладі не зараховуються до стажу судді, який дає право на відставку.
Отже, половина строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі не підлягає зарахуванню до стажу роботи, що дає судді Князькову В.В. право на відставку.
Частиною другою статті 137 Закону № 1402-VIII передбачено, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді (статтю 137 доповнено частиною другою згідно із Законом України від 12 липня 2018 року № 2509-VІІІ «Про внесення змін до Закону України “Про судоустрій і статус суддів” у зв’язку з прийняттям Закону України “Про Вищий антикорупційний суд”»).
Системний аналіз зазначеної норми в її взаємозв’язку з абзацом четвертим пункту 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII дає підстави для висновку, що з набранням чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України “Про судоустрій і статус суддів” у зв’язку з прийняттям Закону України “Про Вищий антикорупційний суд”», яким унесено зміни до статті 137 Закону № 1402-VIII, суддям додатково до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку, підлягає зарахуванню стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Саме таку правову позицію покладено в основу рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22 листопада 2018 року, яке Велика Палата Верховного Суду залишила без змін постановою від 30 травня 2019 року у справі № 9901/805/18.
Зокрема, Велика Палата Верховного Суду погодилася з висновками колегії суддів Касаційного адміністративного суду та зазначила, що частину другу статті 137 Закону № 1402-VIII (у редакції, яка діє з 5 серпня 2018 року) потрібно тлумачити таким чином, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) судді у сфері права, який вимагається законом як мінімальний для набуття таким суддею права для призначення на посаду судді на дату такого призначення, оскільки вказана норма закону призвела до покращення правового становища суддів, надавши можливість зараховувати до стажу роботи на посаді судді їхній стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) у сфері права тривалістю, яка вимагалася законом для призначення на посаду судді станом на дату призначення їх на посаду.
Частиною першою статті 7 Закону України від 15 грудня 1992 року № 2862-ХІІ «Про статус суддів» (у редакції, чинній на день обрання Князькова В.В. на посаду судді) визначалося, що право на зайняття посади судді районного (міського), міжрайонного (окружного) суду, військового суду гарнізону мав громадянин України, який досяг на день обрання 25 років, мав вищу юридичну освіту і, як правило, стаж роботи за юридичною спеціальністю не менше двох років.
Згідно із записами у трудовій книжці (___ № ____) та послужному списку (№ С-461077) Князьков В.В. із 25 вересня 1986 року до призначення його на посаду судді (11 травня 1993 року) обіймав посади в органах внутрішніх справ.
Ураховуючи зазначене, до стажу роботи Князькова В.В. на посаді судді, що дає право на відставку, підлягає зарахуванню додатково період професійної діяльності у сфері права після здобуття ним вищої юридичної освіти, а саме: період роботи на посаді оперуповноваженого в органах внутрішніх справ із 25 червня 1992 року до 10 травня 1993 року, який становить 10 місяців 15 днів, як стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого була визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді.
Пунктом 16.3 Регламенту Вищої ради правосуддя передбачено, що при вирішенні питання про звільнення судді з посади у зв’язку з поданням заяви про відставку стаж роботи на посаді судді обраховується з дати призначення (обрання) судді на посаду по дату ухвалення Вищою радою правосуддя відповідного рішення або по дату припинення повноважень судді у зв’язку з досягненням суддею шістдесяти п’яти років.
За результатами вивчення долучених до заяви належним чином завірених копій документів щодо визначення відповідного стажу для звільнення судді Князькова В.В. у відставку, а саме: паспорта громадянина України, актів про обрання на посаду судді, трудової книжки, диплома та додатка до нього, військового квитка та послужного списку, встановлено, що до стажу роботи Князькова В.В. на посаді судді, що дає право на відставку, підлягають зарахуванню:
стаж роботи безпосередньо на посаді судді – 33 роки 3 дні;
період проходження строкової військової служби – 1 рік 10 місяців;
стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого була визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді, – 10 місяців 15 днів.
Загальний стаж роботи судді Князькова В.В., який дає йому право на відставку, становить 35 років 8 місяців 18 днів.
Отже, стаж роботи Князькова В.В. на посаді судді становить понад 20 років.
Суддя Господарського суду міста Києва Князьков В.В. має достатній для звільнення у відставку стаж роботи, встановлений статтями 116, 137 Закону 1402-VIII з урахуванням пункту 34 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону, що дає йому право на звільнення у відставку відповідно до пункту 4 частини шостої статті 126 Конституції України.
Вища рада правосуддя, керуючись пунктом 4 частини шостої статті 126, статтею 131 Конституції України, статтями 3, 30, 34, 55 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»,
вирішила:
звільнити Князькова Валерія Володимировича з посади судді Господарського суду міста Києва у зв’язку з поданням заяви про відставку.
В.о. Голови Вищої ради правосуддя
