Акт ВРП

Вища рада правосуддя, розглянувши скарги судді Київського районного суду міста Одеси Салтан Людмили Володимирівни, представника судді – адвоката Кацідима Віталія Олександровича, на рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 26 лютого 2025 року № 340/2дп/15-25 про притягнення її до дисциплінарної відповідальності,

встановила:

до Вищої ради правосуддя 11 березня 2025 року (вх. № 1138/0/6-25, № К-1424/0/7-25) надійшли скарги судді Київського районного суду міста Одеси Салтан Л.В., представника судді – адвоката Кацідима В.О., на рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 26 лютого 2025 року № 340/2дп/15-25 про притягнення її до дисциплінарної відповідальності.

Протоколами автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя від 11 березня 2025 року доповідачем за вказаними матеріалами визначено члена Вищої ради правосуддя Лук’янова Д.В.

Вища рада правосуддя ухвалою від 2 грудня 2025 року № 2593/0/15-25 клопотання судді Київського районного суду міста Одеси Салтан Л.В., представника судді – адвоката Кацідима В.О., про поновлення строку на оскарження рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 26 лютого 2025 року № 340/2дп/15-25 про притягнення судді Київського районного суду міста Одеси Салтан Л.В. до дисциплінарної відповідальності задовольнила. Поновила строк на оскарження рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 26 лютого 2025 року № 340/2дп/15-25 про притягнення судді Київського районного суду міста Одеси Салтан Л.В. до дисциплінарної відповідальності.

Суддя Салтан Л.В., адвокат Кацідим В.О., скаржник Береза М.В. повідомлені про дату, час і місце розгляду скарг судді Салтан Л.В., адвоката Кацідима В.О. на рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 26 лютого 2025 року № 340/2дп/15-25 про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

Зазначену інформацію також оприлюднено на офіційному вебсайті Вищої ради правосуддя.

Вища рада правосуддя неодноразово відкладала розгляд скарг за клопотаннями судді Салтан Л.В.

Так, у засідання Вищої ради правосуддя 16 грудня 2025 року суддя Салтан Л.В. не з’явилася, подала до Вищої ради правосуддя клопотання про відкладення розгляду справи у зв’язку з проходженням військово-лікарської комісії для визначення подальшої придатності її до військової служби у Збройних Силах України.

Вища рада правосуддя ухвалила не включати до порядку денного на 16 грудня 2025 року питання щодо скарг судді Київського районного суду міста Одеси Салтан Л.В. та адвоката Кацідима В.О. на рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 26 лютого 2025 року № 340/2дп/15-25 про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності (вх. № 1138/0/6-25, № К-1424/0/7-25).

У засідання Вищої ради правосуддя 24 березня 2026 року учасники дисциплінарного провадження не прибули, суддя Салтан Л.В. подала заяву про відкладення розгляду дисциплінарної справи у зв’язку з різким погіршенням здоров’я. У клопотанні зазначила, що 23 березня 2026 року її було терміново госпіталізовано до Комунального некомерційного підприємства (далі – КНП) «Міська клінічна лікарня № 1» Одеської міської ради з діагнозом «Есенціальна (первинна) гіпертензія. Таким чином, за станом здоров’я вона позбавлена можливості 24 березня 2026 року прийняти участь у засіданні Вищої ради правосуддя.

У засідання Вищої ради правосуддя 7 квітня 2026 року особи, які беруть участь у справі, не з’явилися. Від судді Салтан Л.В. надійшло клопотання про відкладення розгляду дисциплінарної справи у зв’язку з продовженням її лікування у КНП «Міська клінічна лікарня № 1» Одеської міської ради.

У засідання Вищої ради правосуддя 19 травня 2026 року суддя Салтан Л.В. та адвокат Кацідим В.О., які були належним чином повідомлені про розгляд скарг, не прибули, заяв про відкладення розгляду дисциплінарної справи не подавали.

Скаржник Береза М.В. у засідання Вищої ради правосуддя не з’явилася, що відповідно до частини п’ятої статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» не перешкоджає розгляду дисциплінарної справи.

Вища рада правосуддя, вивчивши скарги судді Салтан Л.В., адвоката Кацідима В.О., дослідивши матеріали дисциплінарної справи, заслухавши доповідача – члена Вищої ради правосуддя Лук’янова Д.В., установила таке.

Салтан Людмила Володимирівна Указом Президента України від 13 травня 2009 року № 317/2009 призначена на посаду судді Київського районного суду міста Одеси строком на п’ять років, Указом Президента України від 29 грудня 2017 року № 444/2017 призначена на посаду судді цього суду.

Стислий зміст дисциплінарної скарги. Підстави відкриття дисциплінарної справи

До Вищої ради правосуддя 14 та 26 червня 2023 року (вх. № Б-714/2/7-23, № Б-714/7/7-23 надійшли дисциплінарні скарги Берези М.В. на дії судді Київського районного суду міста Одеси Салтан Л.В.

У дисциплінарних скаргах зазначено, що у провадженні детективів Національного антикорупційного бюро України (далі – НАБУ) стосовно судді Київського районного суду міста Одеси ОСОБА1. перебуває кримінальне провадження № ____ від 27 березня 2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України (далі – КК України).

31 березня 2023 року судді ОСОБА1 було повідомлено про підозру в одержанні неправомірної вигоди за вчинення дій з використанням службового становища. 10 квітня 2023 року Вища рада правосуддя надала згоду на її утримання під вартою, а 13 квітня 2023 року Вищий антикорупційний суд застосував запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 2 013 000 гривень. У подальшому суддю було тимчасово відсторонено від здійснення правосуддя, а строк відсторонення неодноразово продовжувався до набрання законної сили вироком суду або закриття кримінального провадження.

Як установлено матеріалами досудового розслідування, у березні 2023 року суддя ОСОБА1 розглядала цивільну справу за позовом ОСОБА2 про стягнення грошових коштів у сумі 14 200 доларів США та судових витрат. Під час розгляду заяв про забезпечення позову та звільнення від сплати судового збору суддя ініціювала особисте спілкування з позивачем.

Надалі суддя, використовуючи своє службове становище, висловила прохання надати їй неправомірну вигоду за ухвалення судового рішення на користь позивача. Спочатку розмір неправомірної вигоди було визначено у 4 000 доларів США, а згодом збільшено до 5 000 доларів США. Позивач, не маючи наміру вчиняти протиправні дії, звернувся до НАБУ.

29 березня 2023 року суддя ОСОБА1 отримала частину неправомірної вигоди в сумі 4 000 доларів США, що за курсом НБУ становило 146 240 гривень, за сприяння в ухваленні рішення про стягнення коштів та судових витрат.

29 червня 2023 року обвинувальний акт щодо ОСОБА1 було направлено до Вищого антикорупційного суду.

Викладена інформація, на переконання скаржниці, свідчить про таку поведінку судді Салтан Л.В., яка підриває авторитет правосуддя, зокрема в частині дотримання вимог моралі, чесності, норм суддівської етики та стандартів поведінки, що забезпечують суспільну довіру до судової влади.

Фактичні обставини, які встановила Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя під час розгляду дисциплінарної справи

31 березня 2023 року в межах кримінального провадження № ____ від 27 березня 2023 року заступник Генерального прокурора – керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі – САП) Клименко О.В. склав письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України, – у висловленні прохання надати неправомірну вигоду для себе та її одержанні за дії в інтересах особи з використанням влади і службового становища. Повідомлення про підозру того самого дня вручено судді у присутності захисників.

10 квітня 2023 року Вища рада правосуддя задовольнила подання заступника Генерального прокурора – керівника САП Клименка О.В. про надання згоди на утримання судді під вартою.

13 квітня 2023 року Вищий антикорупційний суд застосував до ОСОБА1 запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 2 013 000 гривень.

Вища рада правосуддя рішенням від 13 квітня 2023 року частково задовольнила клопотання заступника Генерального прокурора – керівника САП Клименка О.В. про тимчасове відсторонення судді Київського районного суду міста Одеси Салтан Л.В. від здійснення правосуддя у зв’язку з притягненням її до кримінальної відповідальності.

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, під час розгляду дисциплінарної справи, встановила таке.

ОСОБА2 14 березня 2023 року звернувся до Київського районного суду міста Одеси з позовною заявою про стягнення з ОСОБА3 грошових коштів у розмірі 14 200 доларів США та судових витрат на правову допомогу в сумі 15 000 гривень, у якій просив звільнити його від сплати судового збору за подання позовної заяви на підставі пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір». Позивач подав також заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно відповідача.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду цих заяв визначено суддю Київського районного суду міста Одеси Салтан Л.В., судовій справі присвоєно № 947/8439/23.

17 березня 2023 року помічник судді Салтан Л.В. Месропянцева О.В. повідомила ОСОБА2, що суддя ОСОБА1 хоче особисто поспілкуватися з ним щодо поданих заяв, та попросила зателефонувати їй 20 березня 2023 року за номером телефону +38 (098) ____.

Цього самого дня суддя Салтан Л.В. розглянула подані заяви: заяву про забезпечення позову задовольнила повністю шляхом накладення арешту на нерухоме майно, що належить відповідачу; у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору відмовила, а позовну заяву залишила без руху.

За попередньою домовленістю з Месропянцевою О.В., 20 березня 2023 року ОСОБА2 зателефонував на наданий нею номер телефону +38 (098)____. Оскільки на дзвінок йому ніхто не відповів, він особисто прибув до Київського районного суду міста Одеси. У приміщенні суду за адресою: вул. Варненська, буд. 3-Б, м. Одеса, до нього вийшла Месропянцева О.В. та провела його до службового кабінету судді ОСОБА1 № 263.

Суддя ОСОБА1 почала з’ясовувати причини, з яких позивач просить звільнити його від сплати судового збору, та зазначила, що справу про стягнення грошових коштів наразі залишено без руху через несплату судового збору. Після цього вона повідомила, що можливі два варіанти вирішення питання – звільнення його від сплати збору або відмова в такому звільненні. Суддя зазначила, що їй необхідний час для вирішення, та попросила позивача залишити номер мобільного телефону для подальшої комунікації.

Під час спілкування ОСОБА2 із секретарем судового засідання судді ОСОБА1 Остапчук О.Є. 20 березня 2023 року Остапчук О.Є. сказала йому прибути до судді в понеділок, 27 березня 2023 року, о 12:30.

Приблизно в цей період (точну дату та місце досудовим розслідуванням не встановлено) у ОСОБА1 виник злочинний умисел, спрямований на висловлення прохання ОСОБА2 надати їй неправомірну вигоду для себе за вчинення в його інтересах дій з використанням наданої їй влади та службового становища, а також на одержання від нього такої неправомірної вигоди.

За попередньою домовленістю із секретарем судового засідання Остапчук О.Є., 27 березня 2023 року приблизно о 12:10 ОСОБА2 прибув до Київського районного суду міста Одеси, де ОСОБА1 особисто запросила його до свого службового кабінету.

Під час бесіди, реалізовуючи свій злочинний умисел, ОСОБА1 повідомила позивача, що відтермінує сплату судового збору, а після ухвалення рішення на його користь цей збір сплатить відповідач.

За ухвалення судового рішення про стягнення з відповідача грошових коштів у сумі 14 200 доларів США на користь позивача та понесених судових витрат на правову допомогу ОСОБА1, перебуваючи у своєму службовому кабінеті, висловила ОСОБА2 прохання надати їй неправомірну вигоду в розмірі 4 000 доларів США.

Опинившись у ситуації, коли в разі відмови надати неправомірну вигоду він ризикував отримати рішення про відмову в задоволенні позову, ОСОБА2 погодився на пропозицію. Водночас, не маючи наміру вчиняти протиправних дій, він повідомив про це правоохоронні органи, подавши заяву про вчинення злочину до НАБУ.

Крім того, під час цієї розмови ОСОБА1, усвідомлюючи протиправність своїх дій, повідомила ОСОБА2, що невдовзі йде у відпустку, у зв’язку із чим закликала його якомога швидше передати їй грошові кошти для отримання рішення на його користь.

Після цього ОСОБА1, перебуваючи у своєму службовому кабінеті, надала ОСОБА2 власний номер мобільного телефону (+38 (073) ____), написаний власноруч на клаптику паперу, та сказала зв’язатися з нею найближчим часом через месенджер WhatsApp шляхом здійснення дзвінка або надсилання текстового повідомлення.

У листуванні в месенджері WhatsApp ОСОБА1 повідомила ОСОБА2, що чекає на нього в середу, 29 березня 2023 року, чим дала зрозуміти, що саме цього дня він має передати грошові кошти.

29 березня 2023 року приблизно 12:50 ОСОБА2, виконуючи попередню вказівку Месропянцевої О.В., прибув до Київського районного суду міста Одеси (вул. Варненська, буд. 3-Б, м. Одеса) для отримання повісток у своїй справі, у тому числі для їх передання відповідачу. Месропянцева О.В. зустріла його у приміщенні суду та завела до службового кабінету судді ОСОБА1.

Перебуваючи у своєму службовому кабінеті та усвідомлюючи протиправність своїх дій, ОСОБА1 повідомила ОСОБА2, що для задоволення його позовних вимог, зокрема щодо стягнення витрат на правову допомогу в повному обсязі, вона цього самого дня очікує отримати від нього неправомірну вигоду в сумі 5 000 доларів США.

Коли ОСОБА2 пояснив, що має лише 4 000 доларів США, ОСОБА1 відповіла, що решту коштів він може передати пізніше. Вона також повідомила, що в разі неявки відповідача в судове засідання ухвалить заочне рішення на його користь та підтримає позицію позивача в апеляційному суді, якщо буде подано апеляційну скаргу.

ОСОБА1 зазначила, що повідомить ОСОБА2 телефоном про точний час і місце передачі коштів. За попередньою домовленістю між ними, 29 березня 2023 року ОСОБА2 зустрівся із суддею на проїзній частині вулиці Маразліївської, навпроти будинку № 16 у місті Одесі.

Цього самого дня о 15:07 суддя Київського районного суду міста Одеси ОСОБА1, перебуваючи в салоні свого автомобіля марки «AUDI Q8», д. н. з. ____, отримала від ОСОБА2 частину неправомірної вигоди в сумі 4 000 доларів США, що за офіційним курсом Національного Банку України на 29 березня 2023 року становило 146 240 гривень, за ухвалення судового рішення на його користь, а саме: стягнення з відповідача 14 200 доларів США та 15 000 гривень витрат на правову допомогу.

На день розгляду дисциплінарних скарг матеріали кримінального провадження № ____ від 27 березня 2023 року за обвинуваченням ОСОБА1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України, перебували у провадженні Вищого антикорупційного суду (справа № 991/5786/23).

Пояснення судді Салтан Л.В.

Салтан Л.В. у письмових поясненнях зазначила, що скаржниця у своїх скаргах посилається на обставини, які було викладено в рішеннях Вищої ради правосуддя від 10 квітня, 13 квітня, 26 травня 2023 року, та вказала, що обставини кримінального провадження свідчать про неналежну поведінку Салтан Л.В., як судді, яка підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, дотримання норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, що, на думку скаржниці, свідчить про наявність у діях судді ознак дисциплінарного проступку, передбачених пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Водночас, на переконання судді, фактичні обставини, які викладено у скаргах Берези М.В., є безпосереднім цитуванням обставин, що відображені, зокрема, у позиції органу досудового розслідування та обвинувачення.

Вказані вище обставини, як зазначила суддя, Вища рада правосуддя брала до уваги з урахуванням належних обставин та для встановлення процесуальним шляхом об’єктивної реальності й відповідності доводів, наведених у підозрі, фактичним обставинам справи.

Суддя наголосила, що матеріали кримінальної справи № 991/5786/23 наразі перебувають у провадженні Вищого антикорупційного суду, а будь-який обвинувальний вирок щодо неї – відсутній. Перевірка обставин, наведених у скаргах, триває, а тому робити висновки про її поведінку як таку, що підриває авторитет правосуддя, передчасно.

Салтан Л.В. стверджує, що не вчиняла дій, спрямованих на нівелювання авторитету правосуддя, а для оцінки її професійних якостей просила врахувати наявну характеристику з місця роботи.

У поясненнях суддя також послалася на положення пунктів 1, 2 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція), статті 62 Конституції України та статті 17 КПК України щодо презумпції невинуватості, наголосивши, що до ухвалення обвинувального вироку будь-яка оцінка її дій як неправомірних є недопустимою.

Посилаючись на практику Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ), зокрема на рішення у справах «Minelli v. Switzerland» (1983), «Englert v. Germany» (1987) та «Barbera, Messegue and Jabardo v. Spain» (1988), суддя підкреслила, що презумпція невинуватості поширюється на весь кримінальний процес, включно з досудовим розслідуванням, а будь-які сумніви мають тлумачитися на користь обвинуваченого.

З огляду на викладене Салтан Л.В. вважає доводи, наведені у скаргах Берези М.В., необґрунтованими та передчасними.

Стислий зміст оскаржуваного рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя рішенням від 26 лютого 2025 року № 340/2дп/15-25 притягнула суддю Київського районного суду міста Одеси Салтан Л.В. до дисциплінарної відповідальності та застосовала до неї дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, дослідивши обвинувальний акт від 27 червня 2023 року; протоколи негласних слідчих (розшукових) дій, якими зафіксовано факт одержання суддею належних Службі безпеки України грошових коштів від ОСОБА2 як неправомірної вигоди за ухвалення необхідного для нього судового рішення; протоколи допиту підозрюваної ОСОБА1 від 31 березня та 12 квітня 2023 року, у яких суддя визнала свою вину; а також інші матеріали кримінального провадження дійшла висновку, що дії судді ОСОБА1, яка вступила у позапроцесуальне спілкування з учасником судової справи, що перебувала у її провадженні, ОСОБА2, та діяла в його інтересах, порушують стандарти безсторонності суду та етичні норми поведінки судді, викликають обґрунтовані сумніви у здатності судді неупереджено виконувати свої функції, створюють уявлення про можливість вплинути на ухвалення судового рішення в позапроцесуальний спосіб, що завдає істотної шкоди авторитету правосуддя і порочить звання судді, а отже, свідчать про наявність підстав для притягнення судді Салтан Л.В. до дисциплінарної відповідальності.

Така поведінка судді суперечить принципам верховенства права та безсторонності і з точки зору розсудливого спостерігача викликає сумнів у справедливому та об’єктивному розгляді справи, оскільки створює уявлення про можливість впливу на судове рішення сторонніми особами.

З урахуванням сукупності встановлених обставин та пояснень судді Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що поведінка судді Салтан Л.В. є такою, що порочить звання судді, істотно підриває авторитет правосуддя та суспільну довіру до суду, і містить склад дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя урахувала характеристику голови Київського районного суду міста Одеси, відповідно до якої під час роботи суддя проявляла себе позитивно, дисциплінарних порушень не допускала, була врівноваженою, коректною та відповідальною. Проте зазначені обставини не вплинули на висновки дисциплінарного органу, оскільки характер вчиненого дисциплінарного проступку та його наслідки є особливо істотними.

З огляду на характер і зміст дисциплінарного проступку, наслідки для авторитету правосуддя, а також ступінь вини судді Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що застосування до судді Салтан Л.В. дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення з посади є пропорційним та відповідає вимогам статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

Узагальнені доводи скарг судді Салтан Л.В. та адвоката Кацідима В.О.

Не погоджуючись із рішенням Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 26 лютого 2025 року № 340/2дп/15-25, суддя Київського районного суду міста Одеси Салтан Л.В. подала скаргу, у якій просила скасувати зазначене рішення та закрити дисциплінарне провадження.

Суддя Салтан Л.В. мотивувала свою скаргу тим, що покладені в основу рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя обставини фактично відтворюють зміст повідомлення про підозру та позицію органу досудового розслідування у кримінальному провадженні № ____ від 27 березня 2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України.

Станом на день подання скарги судовий розгляд кримінальної справи (справа № 991/5786/23) триває, вирок не ухвалено, а тому встановлення будь-яких фактів, що порочать звання судді, є передчасним.

Суддя наголошує, що: визнання нею вини під час допитів 31 березня та 12 квітня 2023 року було виключно позицією захисту з метою належної оцінки ризиків під час обрання запобіжного заходу; допустимість протоколів негласних слідчих розшукових дій станом на сьогодні не встановлено та буде оцінювати суд у межах кримінального провадження; обвинувальний акт від 27 червня 2023 року не є доказом вини, а оцінка його змісту до ухвалення вироку порушує презумпцію невинуватості.

Суддя Салтан Л.В. вважає, що дисциплінарний орган не врахував положення пунктів 1, 2 статті 6 Конвенції, статті 62 Конституції України та статті 17 КПК України.

На її думку, фактичні висновки дисциплінарного органу сформовано на основі неперевірених матеріалів досудового розслідування, що суперечить практиці Європейського суду з прав людини (зокрема рішенням у справах «Minelli v. Switzerland», «Englert v. Germany», «Barbera, Messegue and Jabardo v. Spain», «Shagin v. Ukraine»).

Суддя зазначає, що дисциплінарний орган не врахував її позитивної характеристики, яку надав голова Київського районного суду міста Одеси, що свідчить про належну професійну поведінку судді та добросовісне виконання службових обов’язків.

На день розгляду дисциплінарної справи суддя Салтан Л.В. перебувала на військовій службі у складі Збройних Сил України, що, на її думку, унеможливило її участь у засіданні як особисто, так і шляхом відеоконференцзв’язку.

Скаржниця вважає, що Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя повинна була застосувати пункт 1 частини чотирнадцятої статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» та зупинити дисциплінарне провадження до завершення виконання нею військового обов’язку.

Оскільки фактичні обставини, викладені у скаргах та рішенні Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, не встановлені судом та ґрунтуються лише на матеріалах досудового розслідування, суддя вважає висновки про порушення етичних норм, підрив авторитету правосуддя та наявність проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», такими, що не відповідають об’єктивній реальності.

У зв’язку з викладеним суддя Салтан Л.В. просить скасувати рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 26 лютого 2025 року № 340/2дп/15-25 та закрити дисциплінарне провадження.

Представник судді Салтан Л.В. – адвокат Кацідим В.О., подав скаргу на рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 26 лютого 2025 року № 340/2дп/15-25, у якій виклав доводи, аналогічні тим, що містяться у скарзі судді Салтан Л.В.

У своїй скарзі адвокат також стверджує про передчасність висновків Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, посилання нею на матеріали досудового розслідування, які ще не дослідив суд, порушення принципу презумпції невинуватості, відсутність установлених фактів неналежної поведінки судді, ненадання належної оцінки позитивній характеристиці з місця роботи та неврахування обставин перебування судді на військовій службі, що, на його думку, є підставою для зупинення дисциплінарного провадження.

З огляду на наведене представник також просить скасувати оскаржуване рішення та закрити дисциплінарне провадження.

Позиція Вищої ради правосуддя щодо оцінки аргументів скарг

Ухвалюючи рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Київського районного суду міста Одеси Салтан Л.В. із застосуванням до неї дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення з посади судді, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку про наявність у діях судді Салтан Л.В. складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояв неповаги до інших суддів, адвокатів, експертів, свідків чи інших учасників судового процесу).

Не погоджуючись із рішенням Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, суддя Салтан Л.В. та її представник – адвокат Кацідим В.О., звернулися до Вищої ради правосуддя зі скаргами, у яких зазначили, що в діях судді відсутні ознаки складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», оскільки судовий розгляд кримінальної справи № 991/5786/23 триває, вирок не ухвалено, а тому встановлення будь-яких фактів, що порочать звання судді, є передчасним.

Перевіривши доводи скарг, зміст оскаржуваного рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя та матеріали дисциплінарної справи, Вища рада правосуддя встановила таке.

Дисциплінарна відповідальність за юридичною природою істотно відрізняється від кримінальної за підставами, процедурою реалізації, колом суб’єктів, а також характером і наслідками стягнень.

Згідно з висновками Верховного Суду, які викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 4 квітня 2019 року (провадження № 11-945сап18), від 19 травня 2021 року у справі № 9901/997/18 (провадження № 11-291заі20), дисциплінарна і кримінальна відповідальність належать до різних видів юридичної відповідальності, а тому їх застосування з огляду на положення статті 4 Протоколу № 7 до Конвенції, частини першої статті 61 Конституції України не є взаємовиключним.

Кримінальна та дисциплінарна відповідальність є відокремленими правовими інститутами з різними підставами, порядком застосування, колом суб’єктів, характером стягнень, а тому притягнення до дисциплінарної відповідальності скаржниці й одночасне існування кримінального провадження щодо неї не суперечать принципам справедливості і пропорційності та не є подвійним притягненням до відповідальності за одне й те саме порушення.

Питання про вину особи у вчиненні злочину (кримінального правопорушення), безумовно, може вирішити лише суд. Водночас виключні повноваження встановлювати відсутність або наявність у діях судді складу дисциплінарного проступку надані дисциплінарним органам – Дисциплінарним палатам Вищої ради правосуддя (стаття 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»). Відповідно, рішення будь-яких органів, у тому числі вирок суду, не можуть бути обов’язковими для дисциплінарного органу, який має право й водночас зобов’язаний самостійно визначити наявність у діях особи складу дисциплінарного проступку. Більше того, дисциплінарний орган не може бути обмежений у здійсненні своїх повноважень щодо дисциплінарного провадження через відсутність рішення компетентного органу в іншій процедурі, зокрема через відсутність вироку суду за фактами, які можуть бути одночасно підставами притягнення особи до кримінальної та дисциплінарної відповідальності. Так само рішення дисциплінарного органу не має жодного правового значення для суду під час розгляду кримінального провадження чи справи про адміністративне правопорушення.

Під час дисциплінарного провадження надається оцінка лише фактам, які можуть свідчити про наявність або відсутність у поведінці судді складу дисциплінарного проступку та про ступінь його вини. Встановлені під час дисциплінарного провадження факти та обставини мають значення тільки для прийняття рішення в межах своєї компетенції та жодним чином не свідчать про доведеність вини особи у вчиненні адміністративних або кримінальних правопорушень.

ЄСПЛ у своїй практиці дотримується позиції, що притягнення особи до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися під кутом зору правил службової етики, навіть якщо особа у кримінальному провадженні була виправданою (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 6 жовтня 1982 року у справі «X. v. Austria» про неприйнятність заяви № 9295/81) чи таке провадження було закрите (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 7 жовтня 1987 року у справі «C. v. the United Kingdom» про неприйнятність заяви № 11882/85), не є порушенням статті 6 Конвенції.

Гарантована пунктом 2 статті 6 Конвенції презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі (рішення ЄСПЛ від 11 лютого 2003 року у справі «Ringvold v. Norway», заява № 34964/97). Отже, зазначена гарантія не може бути поширена на дисциплінарні провадження, які згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції охоплюються поняттям спору щодо прав та обов’язків цивільного характеру (стандарти доказування в дисциплінарній процедурі та у кримінальному провадженні істотно відрізняються).

Зазначені позиції, наведені в рішеннях ЄСПЛ, Велика Палата Верховного Суду врахувала в постановах від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18), від 22 січня 2019 року у справі № 800/454/17 (П/9901/141/18).

Пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження з підстав допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояв неповаги до інших суддів, адвокатів, експертів, свідків чи інших учасників судового процесу.

Дисциплінарним проступком судді зазвичай визнається винне протиправне порушення чи невиконання суддею службових обов’язків, а також порушення спеціальних вимог та обмежень, встановлених для судді, чи загальновизнаних моральних / етичних вимог.

Відповідно до пункту 2 частини сьомої статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя зобов’язаний дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів.

Згідно із частиною шостою статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя повинен додержуватися присяги.

Складаючи присягу судді, особа, призначена на посаду судді, присягає Українському народові об’єктивно, безсторонньо, неупереджено, незалежно, справедливо та кваліфіковано здійснювати правосуддя від імені України, керуючись принципом верховенства права, підкоряючись лише закону, чесно і сумлінно здійснювати повноваження та виконувати обов’язки судді, дотримуватися етичних принципів і правил поведінки судді, не вчиняти дій, що порочать звання судді або підривають авторитет правосуддя (стаття 57 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Отже, присяга судді вимагає від нього, зокрема, дотримуватися етичних принципів і правил поведінки судді, не вчиняти дій, що порочать звання судді або підривають авторитет правосуддя.

Стандарти етичної поведінки, яких має додержуватися суддя, установлені Кодексом суддівської етики (стаття 58 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»), а також актами структурних органів міжнародних організацій (Економічна і Соціальна Рада ООН, Консультативна рада європейських суддів як дорадчий орган Ради Європи та інші). Один із таких стандартів закріплює необхідність дотримання суддею належної поведінки не лише під час здійснення правосуддя, а й поза виконанням своїх суддівських обов’язків, тобто у приватному житті:

суддя повинен бути прикладом неухильного дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду;

має докладати всіх зусиль до того, щоб на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини його поведінка була бездоганною (статті 1, 3 Кодексу суддівської етики);

дотримання етичних норм, демонстрація дотримання етичних норм є невід’ємною частиною діяльності суддів;

суддя дотримується етичних норм, не допускаючи прояву некоректної поведінки при здійсненні будь-якої діяльності, що пов’язана з його посадою;

поведінка судді має відповідати високому статусу його посади (принцип четвертого показника «Дотримання етичних норм», пункти 4.1, 4.2 Бангалорських принципів поведінки суддів);

поняття суддівської етики включає, в тому числі, принципи регламентації позасудової поведінки суддів;

зміцнення довіри суспільства до судової влади, обов’язок судді бути не лише представником влади, а й людиною з високими стандартами поведінки, які полягають у тому, щоб суддя як на роботі, так і поза її межами, в повсякденному житті був еталоном порядності і справедливості – високоморальною, чесною, стриманою, врівноваженою людиною; авторитет суду та його рішень багато в чому пов’язується з авторитетом судді, оцінкою його поведінки як у сфері судочинства, так і поза межами його професійної (службової) діяльності (Коментар до Кодексу суддівської етики, затверджений рішенням Ради суддів України від 4 лютого 2016 року № 1);

судді повинні гідно поводити себе у приватному житті (пункт 29 Висновку № 3 (2002) Консультативної ради європейських суддів).

Наведеними положеннями закріплено обов’язок судді дотримуватися високих стандартів етичної поведінки. Крім того, з огляду на наявність у судді спеціальних правових знань та, відповідно, підвищених вимог до судді він повинен додержуватися не лише утверджених у суспільстві загальноприйнятих правил етичної поведінки для кожного громадянина, а й вчиняти у певних ситуаціях усі можливі дії для встановлення істини.

Щодо стандарту доказування в дисциплінарному провадженні необхідно зазначити таке.

Законом України від 6 вересня 2023 року № 3378-IX «Про внесення змін до Закону України “Про судоустрій і статус суддів” та деяких законів України щодо зміни статусу та порядку формування служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя» (далі – Закон № 3378-IX), зокрема, статтю 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» доповнено частиною шістнадцятою, відповідно до якої підстава для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності вважається встановленою Дисциплінарною палатою (Вищою радою правосуддя) за результатами розгляду дисциплінарної справи, якщо докази, надані та отримані в межах дисциплінарного провадження, є чіткими та переконливими для підтвердження існування такої підстави.

Чіткими та переконливими є докази, які з точки зору звичайної розсудливої людини у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин, що є підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності (набрала чинності з 19 жовтня 2023 року).

Перевіряючи наявність у діях судді Салтан Л.В. складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя проаналізувала в сукупності матеріали дисциплінарного провадження, зокрема: обвинувальний акт від 27 червня 2023 року; протоколи негласних слідчих (розшукових) дій щодо судді ОСОБА1, якими зафіксовано факт отримання суддею належних Службі безпеки України грошових коштів від ОСОБА2 як неправомірної вигоди за ухвалення необхідного для нього судового рішення; протоколи допиту підозрюваної ОСОБА1 від 31 березня та 12 квітня 2023 року, у яких суддя визнала свою вину; а також інші матеріали кримінального провадження.

За результатами перевірки матеріалів дисциплінарного провадження Вища рада правосуддя встановила, що згідно з рішенням Вищої ради правосуддя від 10 квітня 2023 року про надання згоди на утримання судді Київського районного суду міста Одеси Салтан Л.В. під вартою та рішеннями Вищої ради правосуддя від 13 квітня та 1 серпня 2023 року про задоволення клопотань заступника Генерального прокурора – керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Клименка О.В. про тимчасове відсторонення судді Київського районного суду міста Одеси Салтан Л.В. від здійснення правосуддя у зв’язку з притягненням до кримінальної відповідальності за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України, суддя ОСОБА1 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України, а саме у висловленні службовою особою, яка займає відповідальне становище, прохання надати неправомірну вигоду для себе за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, дій з використанням наданої їй влади та службового становища та одержанні службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди для себе за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, дій з використанням наданої їй влади та службового становища.

Під час досудового розслідування встановлено, що ОСОБА1, обіймаючи посаду судді Київського районного суду міста Одеси, порушила присягу судді та підозрюється у скоєнні тяжкого корупційного злочину, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років, що унеможливлює здійснення нею правосуддя від імені України.

Дії судді Салтан Л.В., яка вступила у позапроцесуальне спілкування з учасником судової справи, що перебувала в її провадженні, ОСОБА2, та діяла в його інтересах, порушують стандарти безсторонності суду й етичні норми поведінки судді. Такі дії створюють уявлення про можливість вплинути на ухвалення судового рішення в позапроцесуальний спосіб та викликають обґрунтовані сумніви у здатності судді здійснювати правосуддя неупереджено. Подібна поведінка завдає істотної шкоди авторитету правосуддя та порочить звання судді.

Зафіксоване НАБУ позапроцесуальне спілкування судді ОСОБА1 з учасником справи та вимога неправомірної вигоди свідчать про недотримання суддею вимог Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Кодексу суддівської етики та Бангалорських принципів поведінки суддів, зокрема щодо чесності, незалежності, доброчесності та недопустимості використання суддівської посади у власних інтересах чи в інтересах інших осіб.

Така поведінка судді Салтан Л.В. суперечить принципам верховенства права та безсторонності і з точки зору розсудливого спостерігача викликає сумнів у справедливому та об’єктивному розгляді справи, оскільки створює уявлення про можливість впливу на судове рішення сторонніми особами.

Вказані події щодо позапроцесуального спілкування судді Салтан Л.В. та одержання неправомірної вигоди набули значного суспільного резонансу і широке висвітлення у медіа, що спричинило негативну реакцію громадськості щодо чесності та непідкупності суддів Київського районного суду міста Одеси та, відповідно, негативно вплинуло на авторитет судової влади загалом.

Отже, зазначені обставини, пояснення судді та докази в сукупності свідчать про допущення суддею Салтан Л.В. поведінки, що порочить звання судді та істотно підриває авторитет правосуддя і суспільну довіру до суду, вказані дії судді містять склад дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Ураховуючи наведене, Вища рада правосуддя дійшла висновку, що посилання судді Салтан Л.В. на відсутність у дисциплінарному провадженні допустимих доказів, які підтверджували б наявність у її діях ознак дисциплінарного проступку, є необґрунтованими.

Зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя не досліджувала питання наявності або відсутності в діях судді ОСОБА1 вини у вчиненні кримінального правопорушення, оскільки перебіг кримінального провадження не має значення для розгляду питання про дисциплінарну відповідальність судді, крім випадків, прямо передбачених Законом України «Про судоустрій і статус суддів», а діяла в межах та у спосіб, що визначені повноваженнями, наданими дисциплінарному органу законом.

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя керувалася тим, що дисциплінарний орган не оцінює доказів, які використовує сторона обвинувачення в межах кримінального провадження, щодо їх належності та допустимості, а лише надає правову оцінку обставинам наявності або відсутності в діях судді ознак дисциплінарного проступку.

Отже, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла правильного висновку про вчинення суддею Салтан Л.В. дисциплінарного проступку з урахуванням відомостей, які містяться в матеріалах кримінального провадження, однак ці висновки ґрунтуються на самостійних правових підставах, а тому доводи скарг судді Салтан Л.В. та адвоката Кацідима В.О. про недопустимість використання відомостей досудового розслідування в дисциплінарній оцінці є безпідставними.

Разом з тим, Вища рада правосуддя встановила, що вступ судді Салтан Л.В. у позапроцесуальне спілкування з учасником справи – ОСОБА2, а також одержання від нього неправомірної вигоди підтверджується показаннями самого ОСОБА2, наданими в межах кримінального провадження. Крім того, ОСОБА2 був допитаний судом у порядку статті 336 КПК України в режимі відеоконференцзв’язку з приміщення Генерального консульства України в місті Гамбург (Федеративна Республіка Німеччина). У судовому засіданні Вищого антикорупційного суду він, як свідок, підтвердив обставини безпосереднього спілкування із суддею ОСОБА1 27 березня 2023 року.

Згідно з його показаннями, суддя, перебуваючи у своєму службовому кабінеті, висловила прохання надати їй неправомірну вигоду у розмірі 4 000 доларів США за ухвалення судового рішення на його користь. Також свідок підтвердив факт передачі вказаних коштів та їх одержання суддею 29 березня 2023 року в автомобілі ОСОБА1. Ці показання були покладені в основу вироку Вищого антикорупційного суду від 6 березня 2026 року.

Вищий антикорупційний суд вироком від 6 березня 2026 року у справі № 991/5786/23 визнав суддю ОСОБА1 винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України, та призначив їй покарання у виді позбавлення волі строком на шість років із позбавленням права обіймати посади в органах державної влади строком на три роки та з частковою конфіскацією належного їй на праві приватної власності майна.

Станом на день розгляду Вищою радою правосуддя скарг судді Салтан Л.В. та її представника – адвоката Кацідима В.О. на рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 26 лютого 2025 року № 340/2дп/15-25 зазначений вирок суду не набрав законної сили. Водночас посилання судді та її представника на принцип презумпції невинуватості не впливають на оцінку обставин у межах дисциплінарного провадження, оскільки дисциплінарна відповідальність судді є самостійним видом юридичної відповідальності. Поведінка судді, що підриває авторитет правосуддя та порочить звання судді, є достатньою підставою для застосування дисциплінарного стягнення незалежно від надання кримінально-правової оцінки таким діям.

Стосовно доводів скарг судді Салтан Л.В. та адвоката Кацідима В.О. щодо незастосування пункту 1 частини чотирнадцятої статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» про зупинення дисциплінарного провадження у зв’язку з перебуванням судді на військовій службі Вища рада правосуддя зазначає таке.

Пункт 1 частини чотирнадцятої статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» встановлює, що Дисциплінарна палата може зупинити провадження, тобто має дискреційне право, а не обов’язок.

Скаржники не навели доказів того, що перебування судді на військовій службі унеможливлювало її участь у провадженні. Матеріали дисциплінарної справи не містять підтверджень об’єктивних перешкод, які робили б участь у провадженні судді або її представника неможливою.

Отже, підстави для обов’язкового зупинення провадження були відсутні.

Вища рада правосуддя не погоджується з доводами скарг щодо неврахування позитивної характеристики судді.

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя врахувала надану характеристику судді, однак обґрунтовано дійшла висновку, що з огляду на характер і зміст істотного дисциплінарного проступку, який порочить звання судді, завдав значної шкоди авторитету правосуддя та отримав широкий суспільний резонанс, застосування дисциплінарного стягнення у вигляді подання про звільнення судді з посади є пропорційним учиненому порушенню.

Ураховуючи зазначене, Вища рада правосуддя констатує правильність та обґрунтованість висновків дисциплінарного органу, що суддя Салтан Л.В. вступила в позапроцесуальне спілкування з учасником справи – ОСОБА2; висловлювала готовність діяти в його інтересах; створила враження можливості впливу на результат справи поза межами судового процесу; допустила поведінку, що завдала істотної шкоди авторитету правосуддя.

Наведені дії судді Салтан Л.В. свідчать про недотримання суддею вимог Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Кодексу суддівської етики та Бангалорських принципів поведінки суддів, зокрема щодо чесності, незалежності, доброчесності та недопустимості використання суддівської посади у власних інтересах чи в інтересах інших осіб. Об’єктивно ця поведінка підриває довіру суспільства до суду та містить ознаки проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Висновки Вищої ради правосуддя

Відповідно до пункту 2 частини десятої статті 51 Закону № 1798-VIII за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати Вища рада правосуддя має право скасувати частково рішення Дисциплінарної палати про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді та ухвалити нове рішення.

За результатами розгляду скарг на рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 26 лютого 2025 року № 340/2дп/15-25 про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Київського районного суду міста Одеси Салтан Л.В. Вища рада правосуддя дійшла висновку, що доводи скарг не спростовують правильності викладених у цьому рішенні висновків про наявність у діях судді Салтан Л.В. складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності). Однак, зважаючи на встановлені Вищою радою правосуддя нові обставини у цій дисциплінарній справі, рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 26 лютого 2025 року № 340/2дп/15-25 про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Київського районного суду міста Одеси Салтан Л.В. необхідно скасувати частково та ухвалити нове рішення, яким викласти мотивувальну частину в редакції цього рішення.

Відповідно до пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України та статті 115 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» підставами для звільнення судді є вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов’язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді.

Згідно з пунктом 1 частини дев’ятої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» істотним дисциплінарним проступком або грубим нехтуванням обов’язками судді, що є несумісним зі статусом судді або виявляє його невідповідність займаній посаді, може бути визнаний, зокрема, факт допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, у тому числі в питаннях моралі, чесності, непідкупності, дотримання інших етичних норм та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.

Частиною другою статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що під час обрання виду дисциплінарного стягнення стосовно судді враховуються характер дисциплінарного проступку, його наслідки, особа судді, ступінь його вини, наявність інших дисциплінарних стягнень, інші обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Дисциплінарне стягнення застосовується з урахуванням принципу пропорційності.

З огляду на наведене Вища рада правосуддя констатує, що Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя правильно кваліфікувала дії судді Салтан Л.В. як істотний дисциплінарний проступок. Доводи скарг не спростовують правильності встановлених дисциплінарним органом обставин та наведених в оскаржуваному рішенні висновків.

Застосоване з урахуванням принципу пропорційності дисциплінарне стягнення у виді звільнення судді з посади є таким, що відповідає вчиненому суддею дисциплінарному проступку, оскільки Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя врахувала характер дисциплінарного проступку, його негативні наслідки для авторитету судової влади, ступінь вини судді, її характеристику, стаж роботи, інші обставини, що впливають на застосування до судді виду дисциплінарного стягнення, а тому рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 26 лютого 2025 року № 340/2дп/15-25 про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Київського районного суду міста Одеси Салтан Л.В. у цій частині підлягає залишенню без змін.

Керуючись статтею 131 Конституції України, статтею 111 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», Вища рада правосуддя

вирішила:

скасувати частково рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 26 лютого 2025 року № 340/2дп/15-25 про притягнення судді Київського районного суду міста Одеси Салтан Людмили Володимирівни до дисциплінарної відповідальності та ухвалити нове рішення, яким викласти мотивувальну частину в редакції цього рішення.

В іншій частині рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 26 лютого 2025 року № 340/2дп/15-25 про притягнення судді Київського районного суду міста Одеси Салтан Людмили Володимирівни до дисциплінарної відповідальності залишити без змін.

Рішення Вищої ради правосуддя може бути оскаржене в порядку, передбаченому статтею 52 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

В.о. Голови Вищої ради правосуддя

Члени Вищої ради правосуддя