X
Введіть слово для пошуку

Акт ВРП

Україна
Вища рада правосуддя
Рішення
Київ
21.05.2026
№
959/0/15-26
Про відмову в задоволенні подання Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 10 жовтня 2024 року № 175/ко-24 про звільнення Чернова Д.Є. з посади судді Ірпінського міського суду Київської області на підставі підпункту 4 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України

Вища рада правосуддя, розглянувши подання з рекомендацією Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про звільнення Чернова Дмитра Євгеновича з посади судді Ірпінського міського суду Київської області на підставі підпункту 4 пункту 161 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України,

 

встановила:

 

до Вищої ради правосуддя надійшло (вх. № 13290/0/8-24) подання Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі – ВККСУ) від 11 листопада 2024 року № 21-6401/24 з рекомендацією від 10 жовтня 2024 року № 175/ко-24 про звільнення Чернова Д.Є. з посади судді Ірпінського міського суду Київської області на підставі підпункту 4 пункту 161 розділу ХV «Перехідні положення» Конституції України.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя зазначене подання з рекомендацією визначено члену Вищої ради правосуддя Сасевичу О.М.

Суддю Чернова Д.Є. повідомлено про дату, час і місце засідання Вищої ради правосуддя шляхом надсилання запрошення на адресу особистої електронної пошти судді та оприлюднення відповідної інформації на офіційному вебсайті Вищої ради правосуддя.

Вища рада правосуддя, вивчивши матеріали подання ВККСУ, заслухавши доповідача – члена Вищої ради правосуддя Сасевича О.М., суддю Ірпінського міського суду Київської області Чернова Д.Є., установила таке.

 

Правове регулювання кваліфікаційного оцінювання

Згідно з пунктом 12 розділу III «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Вищу раду правосуддя» питання про звільнення судді з підстави, визначеної підпунктом 4 пункту 161 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України, розглядається на засіданні Вищої ради правосуддя в пленарному складі на підставі подання Вищої кваліфікаційної комісії суддів України в порядку, визначеному статтею 56 цього Закону.

Відповідно до частини першої статті 112 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», якою встановлено загальні умови звільнення судді з посади, суддя може бути звільнений з посади виключно з підстав, визначених частиною шостою статті 126 Конституції України. Водночас згідно з пунктом 40 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» положення цього Закону застосовуються з урахуванням норм розділу XV «Перехідні положення» Конституції України.

Підпунктом 4 пункту 161 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України встановлено, що відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п’ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», має бути оцінена в порядку, визначеному законом. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади.

Частиною другою статті 83 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що критеріями кваліфікаційного оцінювання є: компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо); професійна етика; доброчесність.

Пунктом 2 частини четвертої статті 83 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що підставою для призначення кваліфікаційного оцінювання є рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про призначення кваліфікаційного оцінювання судді у випадках, визначених законом.

Частиною першою статті 85 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено кваліфікаційне оцінювання включає такі етапи: 1) складення іспиту; 2) дослідження досьє та проведення співбесіди.

Рішення про черговість етапів проведення кваліфікаційного оцінювання ухвалює Вища кваліфікаційна комісія суддів України.

Частиною третьою статті 85 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» установлено, що для цілей формування суддівського досьє (досьє кандидата на посаду судді) Вища кваліфікаційна комісія суддів України може ухвалити рішення про запровадження та проведення інших тестувань з метою перевірки особистих морально-психологічних якостей, загальних здібностей, а також про застосування інших засобів встановлення відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання.

Відповідно до частин дев’ятої, десятої статті 85 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» співбесіда полягає в обговоренні результатів дослідження досьє. За результатами одного етапу кваліфікаційного оцінювання судді Вища кваліфікаційна комісія суддів України ухвалює рішення щодо допуску судді до іншого етапу кваліфікаційного оцінювання.

Частиною п’ятою статті 83 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються Вищою кваліфікаційною комісією суддів України.

Згідно з пунктом 1 глави 2 розділу ІІ Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, затвердженого рішенням ВККСУ від 3 листопада 2016 року № 143/зп-16 (далі − Положення), відповідність судді критерію професійної компетентності оцінюється (встановлюється) за такими показниками: рівень знань у сфері права; рівень практичних навичок та умінь у правозастосуванні; ефективність здійснення правосуддя; діяльність щодо підвищення фахового рівня. Ці показники оцінюються на підставі результатів складення анонімного тестування під час іспиту (рівень знань у сфері права), виконання практичного завдання під час іспиту (рівень практичних навичок та умінь у правозастосуванні), дослідження інформації, яка міститься у суддівському досьє, та співбесіди (ефективність здійснення правосуддя та діяльність щодо підвищення фахового рівня).

Відповідність судді критерію особистої компетентності визначається за показниками тестувань особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей, такими як когнітивні якості особистості, емотивні якості особистості, мотиваційно-вольові якості особистості, і оцінюються на підставі висновку про підсумки таких тестувань (у разі їх проведення), за результатами дослідження інформації, яка міститься у суддівському досьє, і співбесіди (пункт 6 глави 2 розділу ІІ Положення).

Відповідність судді критерію соціальної компетентності визначається за показниками тестувань особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей такими, як комунікативність, організаторські здібності, управлінські властивості особистості, моральні риси особистості, чесність, порядність, розуміння і дотримання правил та норм, відсутність схильності до контпродуктивних дій, дисциплінованість, і оцінюються на підставі висновку про підсумки таких тестувань (у разі їх проведення), за результатами дослідження інформації, яка міститься у суддівському досьє, і співбесіди (пункт 7 глави 2 розділу ІІ Положення).

За правилами пункту 8 глави 2 розділу ІІ Положення відповідність судді критерію професійної етики оцінюється (встановлюється) за такими показниками: відповідність витрат і майна судді та членів його сім’ї, а також близьких осіб задекларованим доходам; відповідність судді вимогам законодавства у сфері запобігання корупції; політична нейтральність; дотримання поведінки, що забезпечує довіру до суддівської посади та авторитет правосуддя; дотримання суддівської етики та наявність обставин, передбачених підпунктами 3, 5–8, 13 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»; інших даних, які можуть вказувати на відповідність судді критерію професійної етики. Ці показники оцінюються за результатами дослідження інформації, яка міститься у суддівському досьє, та співбесіди.

Згідно з пунктом 9 глави 2 розділу ІІ Положення відповідність судді критерію доброчесності оцінюється (встановлюється) за такими показниками: відповідність витрат і майна судді та членів його сім’ї задекларованим доходам; відповідність способу (рівня) життя судді та членів його сім’ї задекларованим доходам; відповідність поведінки судді іншим вимогам законодавства у сфері запобігання корупції; наявність обставин, передбачених пунктами 1, 2, 9–12, 15–19 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»; наявність фактів притягнення судді до відповідальності за вчинення проступків або правопорушень, які свідчать про недоброчесність судді; наявність незабезпечених зобов’язань майнового характеру, які можуть мати істотний вплив на здійснення правосуддя суддею; інші дані, які можуть вказувати на відповідність судді критерію доброчесності.

Зазначені показники оцінюються за результатами співбесіди та дослідження інформації, яка міститься у суддівському досьє, зокрема: 1) інформації, наданої центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який забезпечує формування та реалізує державну антикорупційну політику, органом державного фінансового контролю в Україні, іншими органами державної влади; 2) декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування; 3) результатів перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (за наявності); 4) декларації родинних зв’язків судді та декларації доброчесності судді; 5) результатів регулярного оцінювання; 6) результатів перевірки декларації родинних зв’язків судді та декларації доброчесності судді (за наявності); 7) висновків або інформації Громадської ради доброчесності (за наявності); 8) іншої інформації, що включена до суддівського досьє.

Главою 5 розділу ІІ Положення передбачено, що застосування інших засобів встановлення відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання відповідно до статті 85 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» здійснюється за рішенням ВККСУ про проведення відповідного кваліфікаційного оцінювання. Іншими засобами встановлення відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання є, зокрема: дослідження копій окремих судових рішень, технічних записів фіксування судового засідання та журналу або протоколу судового засідання; опитування сторін, представників сторін у справах, розглянутих суддею одноосібно або у складі колегії суддів; відвідування інспектором ВККСУ відкритого судового засідання; регулярне оцінювання судді; опитування суддів суду, в якому суддя обіймає посаду, суддів судів, які переглядали рішення, винесені цим суддею, суддів судів, рішення яких переглядав цей суддя. Застосування інших засобів встановлення відповідності судді критеріям кваліфікаційного оцінювання здійснюється з урахуванням усього періоду здійснення правосуддя суддею, який підлягає оцінюванню.

Пунктами 1, 2 глави 6 розділу ІІ Положення визначено, що встановлення відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання здійснюється членами ВККСУ за їх внутрішнім переконанням відповідно до результатів кваліфікаційного оцінювання. Показники відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання досліджуються окремо один від одного та у сукупності.

Згідно з пунктом 10 розділу V Положення за результатами кваліфікаційного оцінювання судді для підтвердження відповідності займаній посаді ВККСУ ухвалює одне з таких рішень: про відповідність займаній посаді судді; про невідповідність займаній посаді судді.

Пунктом 11 розділу V Положення передбачено, що рішення про підтвердження відповідності судді займаній посаді ухвалюється у разі отримання суддею мінімально допустимого і більшого бала за результатами іспиту, а також більше 67 відсотків від суми максимально можливих балів за результатами кваліфікаційного оцінювання всіх критеріїв за умови отримання за кожен з критеріїв бала більшого за 0.

Пунктом 5 глави 6 розділу ІІ Положення визначено, що професійна компетентність (за показниками, отриманими під час іспиту) оцінюється ВККСУ у 300 балів, з яких: рівень знань у сфері права − 90 балів; рівень практичних навичок та умінь у правозастосуванні − 120 балів; ефективність здійснення суддею правосуддя або фахова діяльність для кандидата на посаду судді − 80 балів; діяльність щодо підвищення фахового рівня − 10 балів; особиста компетентність − 100 балів, соціальна компетентність − 100 балів. Критерій професійної етики − максимально 250 балів, з яких: морально-психологічні якості − 100 балів, інші показники − 150 балів. У Положенні зауважено, що цей критерій оцінюється в 0 балів за наявності доказів невідповідності судді (кандидата на посаду судді) вимогам професійної етики. Водночас відповідно до вимог пункту 5 глави 6 розділу ІІ Положення критерій доброчесності оцінюється у 250 балів, з яких: інтегративність − 100 балів, інші показники − 150 балів. Цей критерій оцінюється в 0 балів за наявності доказів невідповідності судді (кандидата на посаду судді) вимогам доброчесності.

Проходження суддею Черновим Д.Є. кваліфікаційного оцінювання

Чернов Дмитро Євгенович Указом Президента України від 12 березня 2012 року № 193/2012 призначений на посаду судді Ірпінського міського суду Київської області строком на п’ять років.

15 серпня 2017 року Чернов Д.Є. звернувся до ВККСУ із заявою щодо призначення стосовно нього кваліфікаційного оцінювання.

ВККСУ рішенням від 1 лютого 2018 року № 8/зп-18 призначила кваліфікаційне оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді, зокрема судді Ірпінського міського суду Київської області Чернова Д.Є.

Чернов Д.Є. склав анонімне письмове тестування, за результатами якого отримав 85,5 бала. За результатами виконання практичного завдання Чернов Д.Є. набрав 80,5 бала. На етапі складення іспиту суддя загалом набрав 166 балів.

ВККСУ рішенням від 20 червня 2018 року № 146/зп-18 затвердила декодовані результати першого етапу «Іспит» кваліфікаційного оцінювання суддів на відповідність займаній посаді, зокрема судді Ірпінського міського суду Київської області Чернова Д.Є. Зазначеним рішенням ВККСУ допустила суддю Чернова Д.Є. до другого етапу кваліфікаційного оцінювання суддів на відповідність займаній посаді «Дослідження досьє та проведення співбесіди».

Відповідно до положень частини третьої статті 85 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» рішенням ВККСУ від 25 травня 2018 року № 118/зп-18 призначила проведення тестування особистих морально-психологічних якостей і загальних здібностей у межах кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді, зокрема щодо судді Чернова Д.Є.

ВККСУ рішення від 3 липня 2018 року № 160/зп-18 призначила проведення другого етапу тестування особистих морально-психологічних якостей і загальних здібностей – інтерв’ю із психологом – у межах кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді, зокрема щодо судді Чернова Д.Є.

Чернов Д.Є. пройшов тестування особистих морально-психологічних якостей і загальних здібностей, за результатами якого складено висновок та визначено рівні показників критеріїв особистої, соціальної компетентності, професійної етики та доброчесності.

ВККСУ у складі колегії рішенням від 10 жовтня 2024 року № 175/ко-24 визначила, що суддя Ірпінського міського суду Київської області Чернов Д.Є. за результатами кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді набрав 490 балів. Визнано суддю Ірпінського міського суду Київської області Чернова Д.Є. таким, що не відповідає займаній посаді. Внесено Вищій раді правосуддя подання про звільнення судді Ірпінського міського суду Київської області Чернова Д.Є. із займаної посади.

Згідно з рішенням ВККСУ у складі колегії від 10 жовтня 2024 року № 175/ко-24 ефективність здійснення правосуддя суддею Черновим Д.Є. ВККСУ оцінено за показниками: загальна кількість розглянутих справ; кількість скасованих судових рішень та підстави їх скасування; інформація про рішення, постановлені за участю судді, що були предметом розгляду міжнародних судових установ та інших міжнародних організацій, за результатами якого було встановлено порушення Україною міжнародно-правових зобов’язань; кількість змінених судових рішень та підстави їх зміни; дотримання строків розгляду справ, зокрема кількість справ, розгляд яких триває понад встановлені законом строки; середня тривалість виготовлення повного тексту вмотивованого рішення, дотримання строків його виготовлення та оприлюднення в Єдиному державному реєстрі судових рішень; судове навантаження порівняно з іншими суддями у відповідному суді, регіоні з урахуванням інстанційності, спеціалізації суду та судді; підтверджена інформація щодо дотримання суддею засад і принципів здійснення правосуддя, встановлених процесуальним законом, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, а також іншими міжнародно-правовими актами та зобов’язаннями; результати регулярного оцінювання; здійснення повноважень на адміністративних посадах, в органах суддівського врядування та самоврядування; інші дані щодо ефективності здійснення правосуддя суддею, отримані ВККСУ відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

ВККСУ надала оцінку порушенню суддею строків розгляду справ (103 справи у 2015 році, 145 справ у 2016 році, 61 справа у 2017 році) та оприлюднення тексту судових рішень в Єдиному державному реєстрі судових рішень (далі – ЄДРСР, Реєстр) (28 судових рішень у 2016 році, 113 судових рішень у 2017 році).

ВККСУ, проаналізувавши строки оприлюднення судових рішень, зазначила про наявність рішень, які було оприлюднено значно пізніше, ніж це передбачено законом. Зокрема, у справі № 367/3004/16-ц постановлення ухвали − прострочено на 170 днів (ухвала про забезпечення доказів від 6 червня 2016 року, надіслано до Реєстру 1 грудня 2016 року), у справі № 367/21/17 − прострочено на 47 днів (ухвала про відкриття провадження у справі від 4 січня 2017 року, надіслано до Реєстру 27 лютого 2017 року), у справі № 367/24/17 − прострочено на 47 днів (ухвала про відкриття провадження у справі від 4 січня 2017 року, надіслано до Реєстру 27 лютого 2017 року), у справі № 367/37/17 − прострочено на 46 днів (ухвала про відкриття провадження у справі від 5 січня 2017 року, надіслано до Реєстру 27 лютого 2017 року), у справі № 367/4895/16-ц ухвалення рішення прострочено на 68 днів (рішення від 3 січня 2017 року, надіслано до Реєстру 20 березня 2017 року), у справі № 367/7100/16-ц − прострочено на 68 днів (рішення від 5 січня 2017 року, надіслано до Реєстру 20 березня 2017 року), у справі № 367/6571/16-а прийняття постанови прострочено на 62 дні (постанова від 11 січня 2017 року, надіслано до Реєстру 20 березня 2017 року).

Урахувавши вказані обставини, дослідивши досьє, за результатами проведення співбесіди із суддею Черновим Д.Є. ВККСУ оцінила цей показник у 60 балів.

Крім того, ВККСУ у складі колегії оцінила діяльність судді Ірпінського міського суду Київської області Чернова Д.Є. щодо підвищення фахового рівня за показниками: підготовка та підвищення кваліфікації судді впродовж перебування на посаді; здійснення наукової та викладацької діяльності, участь у законопроєктній роботі; наявність наукових публікацій у сфері права; участь у професійних заходах (дискусії, круглі столи, конференції тощо); наявність наукового ступеня, вченого звання.

З матеріалів суддівського досьє ВККСУ встановила, що Чернов Д.Є. підвищував свій фаховий рівень у регіональних відділеннях Національної школи суддів України впродовж 2012–2015 років та 2017–2018 років, тому за результатами дослідження досьє та проведення співбесіди ВККСУ оцінила цей показник у 10 балів.

Оцінюючи суддю Ірпінського міського суду Київської області Чернова Д.Є. за критерієм особистої компетентності, ВККСУ у складі колегії оцінила, зокрема, його когнітивні якості за показниками: логічне мислення; абстрактне мислення; вербальне мислення; загальний показник. Емотивні якості судді Чернова Д.Є. оцінено за показниками: стресостійкість; емоційна стабільність; контроль емоцій; контроль імпульсів; патопсихологічні ризики. Мотиваційно-вольові якості особистості судді Чернова Д.Є. оцінено за показниками: відповідальність; стійкість робочої мотивації; рішучість; дисциплінованість; кооперативність; здатність відстоювати власні переконання.

На підставі висновку про підсумки тестувань особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей і за результатами дослідження досьє та проведення співбесіди ВККСУ оцінила критерій особистої компетентності в 43 бали.

ВККСУ також оцінила суддю Ірпінського міського суду Київської області Чернова Д.Є. за критерієм соціальної компетентності. Зокрема, комунікативність, ораторські та управлінські здібності оцінено на підставі висновку про підсумки тестувань особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей і за результатами дослідження досьє та проведення співбесіди із суддею. Моральні риси особистості оцінено за показниками: чесність, порядність, розуміння та дотримання правил і норм, відсутність схильності до контрпродуктивних дій, дисциплінованість, лояльність. На підставі висновку про підсумки тестувань особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей і за результатами дослідження досьє та проведення співбесіди ВККСУ оцінила критерій соціальної компетентності в 61 бал.

Згідно з рішенням від 10 жовтня 2024 року № 175/ко-24 ВККСУ у складі колегії оцінила суддю Ірпінського міського суду Київської області Чернова Д.Є. за критерієм професійної етики та доброчесності.

Зокрема, морально-психологічні якості (інтегративність) за критерієм професійної етики оцінено за показниками: розуміння і дотримання правил та норм, здатність відстоювати власні переконання, дисциплінованість, повага до інших. На підставі висновку про підсумки тестувань особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей і за результатами дослідження досьє та проведення співбесіди ВККСУ оцінила цей показник у 25 балів. Загальну інтегративність (доброчесність) оцінено за показниками: чесність і порядність, відсутність контрпродуктивних дій, відсутність схильності до зловживань. На підставі висновку про підсумки тестувань особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей і за результатами дослідження досьє та проведення співбесіди ВККСУ оцінила цей показник у 25 балів.

Відповідність витрат і майна судді та членів його сім’ї, а також близьких осіб задекларованим доходам, відповідність судді вимогам законодавства у сфері запобігання корупції, політична нейтральність, дотримання поведінки, що забезпечує довіру до суддівської посади та авторитет правосуддя, дотримання суддівської етики та наявність обставин, передбачених підпунктами 3, 5–8, 13 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», та інші дані, які можуть вказувати на відповідність судді критерію професійної етики, оцінено за результатами дослідження досьє та проведення співбесіди.

Відповідність витрат і майна судді та членів його сім’ї задекларованим доходам, відповідність способу (рівня) життя судді та членів його сім’ї задекларованим доходам, відповідність поведінки судді іншим вимогам законодавства у сфері запобігання корупції, наявність обставин, передбачених підпунктами 1, 2, 9–12, 15–19 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», наявність фактів притягнення судді до відповідальності за вчинення проступків або правопорушень, які свідчать про недоброчесність судді, наявність незабезпечених зобов’язань майнового характеру, які можуть мати істотний вплив на здійснення правосуддя суддею, інші дані, які можуть вказувати на відповідність судді критерію доброчесності, оцінено за результатами дослідження досьє та проведення співбесіди.

Крім того, ВККСУ дослідила та оцінила обставини, на які посилалася Громадська рада доброчесності (далі – ГРД) у висновках від 30 вересня 2019 року та від 14 серпня 2024 року (в оновленій редакції).

ГРД у висновку від 30 вересня 2019 року вказувала, що суддя Чернов Д.Є. допускав дії (бездіяльність) або ухвалював рішення, обумовлені політичними мотивами, корпоративною солідарністю, маніпулюючи обставинами чи законодавством, або мав економічну, корупційну чи іншу особисту зацікавленість в ухваленні (неухваленні) певного рішення. Зокрема, 14 січня 2014 року він розглядав справу № 367/77/14-п про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 1222 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП) (невиконання водієм вимоги про зупинку), та ухвалив постанову про притягнення особи до адміністративної відповідальності у вигляді позбавлення права керування всіма видами транспортних засобів строком на 3 місяці. Згодом суд апеляційної інстанції постановою від 17 лютого 2014 року зазначену постанову суду від 14 січня 2014 року скасував. Відповідно до обставин вказаної вище справи особа, яку суддя притягнув до адміністративної відповідальності, 29 грудня 2013 року нібито не виконала вимог поліцейського про зупинку на 20 кілометрі автодороги АДРЕСА у селі АДРЕСА _____ району Київської області. На думку ГРД, загальновідомою є обставина, що 29 грудня 2013 року учасники руху «Автомайдан» організували автопробіг до резиденції колишнього Президента України В. Януковича «Межигір’я» в селі АДРЕСА.

ГРД вважала, що загальновідомим є факт, що стосовно власників автомобілів, які були зафіксовані на вказаній акції, працівники Державної автомобільної інспекції України (далі – ДАІ) масово складали рапорти про невиконання ними вимог інспектора ДАІ про зупинку. На підставі цих рапортів складали протоколи про адміністративні правопорушення, які направляли до судів для притягнення водіїв до відповідальності. Відповідно до даних прокуратури всі ці рапорти і протоколи були підроблені та складені під тиском. У більшості випадків працівники ДАІ, які начебто фіксували правопорушення взагалі, не були присутні на місці правопорушення та не підписували цих рапортів.

На переконання ГРД, судді ухвалювали незаконні рішення щодо осіб, які могли бути учасниками протестів, у зв’язку з незаконним впливом представників влади, зокрема Адміністрації Президента України В.Януковича.

Крім того, згідно зі статистичним дослідженням судових рішень про притягнення водіїв до відповідальності ГРД встановила особливий підхід суддів саме до справ за участю протестувальників і різку зміну підходу до вирішення цих справ. ГРД вважає, що таку аномалію у практиці застосування законодавства також можна пояснити наявністю впливу на суддів.

З урахуванням викладеного ГРД вважала, що суддя, ухвалюючи вказане рішення, знав або принаймні повинен був знати, що ухвалене ним незаконне рішення є складовою частиною політики, спрямованої на придушення масових акцій протесту під час Революції Гідності.

На думку ГРД, суддя Чернов Д.Є. також безпідставно не задекларував своєчасно своє майно чи члена сім’ї, що є ліквідним активом, дохід або значно занизив його обсяг і (або) вартість.

ГРД із матеріалів суддівського досьє встановила, що дружина судді у 2016–2018 роках отримувала соціальні виплати для догляду за дитиною, однак суддя не вказав їх у своїх деклараціях особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за відповідні роки.

В оновленій редакції висновку від 14 серпня 2024 року ГРД, крім обставин розгляду суддею Черновим Д.Є. справи про адміністративне правопорушення № 367/77/14-п, також вказала, що суддя безпідставно не задекларував своєчасно своє майно чи члена сім’ї, що є ліквідним активом, дохід або значно занизив його обсяг і (або) вартість, або безпідставно не подав інформацію для декларування членом сім’ї (пункт 2 висновку ГРД).

Зокрема, Національне агентство з питань запобігання корупції (далі – НАЗК) рішенням від 20 вересня 2019 року № 3203 встановило, що суддя – суб’єкт декларування під час складання та подання щорічної декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2017 рік зазначив недостовірні відомості про: посаду, яку займає; загальну площу та реєстраційний номер квартири, яка належить йому на праві спільної власності; загальну площу, реєстраційний номер і вартість на дату набуття квартири, яка належить йому на праві спільної власності; реєстраційний номер та вартість на дату набуття квартири, яка належить на праві власності члену сім’ї (дружині); дату набуття права та вартість на дату набуття гаража, який належить йому на праві власності; не зазначив відомостей про об’єкт нерухомості, який на будь-якому праві використовувалися члени сім’ї (дружина та діти) для проживання на кінець звітного року; дохід у вигляді соціальних виплат із відповідних бюджетів члена сім’ї (дружина), чим не дотримав вимоги пунктів 1, 2 та 7 частини першої статті 46 Закону України «Про запобігання корупції». Суб’єкт декларування зазначив недостовірні відомості, що відрізняються від достовірних на суму понад 250 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що має ознаки правопорушення, пов’язаного з корупцією, передбаченого статтею 3661 Кримінального кодексу України.

ГРД зауважувала, що суддя оскаржував рішення НАЗК від 20 вересня 2019 року № 3203 до суду (справа № 640/23353/19), допускав помилки в позовній заяві та жодного разу не усунув недоліків.

ГРД також акцентувала, що суддя занизив вартість автомобіля «Daihatsu Terios», 2010 року випуску, зазначив в щорічних деклараціях за 2020–2023 роки його вартість − 7 тисяч гривень. На переконання ГРД, на сьогодні середня ринкова ціна такого автомобіля − від 6 до 9 тисяч доларів.

ГРД також зазначала, що незрозумілим є джерело походження коштів на суму 1 000 395 грн, що в декларації за 2020 рік позначено як дохід від відчуження нерухомого майна, тоді як згідно з декларацією за 2019 рік суддя Чернов Д.Є. жодного нерухомого майна не відчужував.

Крім того, ГРД додатково надала ВККСУ інформацію, яка сама собою не стала підставою для висновку, але потребувала пояснень судді, зокрема щодо надання генеральним директором компанії «Українська національна лотерея» рекомендації судді та щодо постановлення суддею Черновим Д.Є. ухвали про відкриття провадження у справі № 367/8460/13-ц під час перебування у відпустці.

ВККСУ запропонувала судді Ірпінського міського суду Київської області Чернову Д.Є. надати пояснення щодо обставин, викладених у висновках ГРД від 30 вересня 2019 року та від 14 серпня 2024 року.

Щодо обставин розгляду справи № 367/77/14-п суддя Чернов Д.Є. у поясненнях, адресованих ВККСУ, під час співбесіди вказав, що особа, яка притягалася до адміністративної відповідальності разом із захисником у судовому засіданні заперечували її вину у вчиненні адміністративного правопорушення, посилаючись на відсутність події адміністративного правопорушення, мотивуючи це перебуванням зазначеної особи в іншому місці в момент вчинення адміністративного правопорушення. Суддя Ірпінського міського суду Київської області Чернов Д.Є. у поясненнях зауважив, що доказів на підтвердження доводів ОСОБА_1 у судовому засіданні не було надано, клопотань про допит свідків та/або витребування інших письмових доказів не заявлено. Водночас матеріали справи про адміністративне правопорушення містили протокол серії АГ2 № 116657, складений стосовно ОСОБА_1, який відповідно до статті 251 КУпАП може бути самостійним доказом у справі. Своєю чергою, відомостей, що дії працівника правоохоронного органу, який склав протокол, були або будуть оскаржені, суду надано не було. Отже, на думку Чернова Д.Є., підстав для неприйняття як доказу фактичних даних, наявних у протоколі, суд не мав, оскільки таких фактичних даних не спростували інші учасники справи.

Чернов Д.Є. також зазначав, що клопотання про оголошення перерви в судовому засіданні не було задоволено, оскільки суд розцінив його як зловживання особою своїми правами з метою перешкоджання судовому розгляду справи.

Зокрема, на думку судді, учасники розгляду справи мали можливість ознайомитися з матеріалами справи до початку розгляду справи, але не скористалися нею; матеріали справи містили лише протокол, який на виконання вимог статті 279 КУпАП оголошено в судовому засіданні; право на захист суд не порушив, оскільки у розгляді справи брав участь захисник; доказів отримання повістки в день проведення судового засідання до клопотання не долучив.

Отже, вислухавши пояснення учасників розгляду справи та дослідивши докази у справі, 14 січня 2014 року суддя виніс постанову, якою визнав ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 1222 КУпАП, та наклав адміністративне стягнення, передбачене санкцією статті 1222 КУпАП, у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на три місяці.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржила її до суду апеляційної інстанції, просила скасувати постанову судді першої інстанції та закрити провадження у справі.

Чернов Д.Є. зауважував, що судді апеляційної інстанції та суд першої інстанції (який розглядав справу після повернення її з додаткової перевірки) прийняли відповідні постанови після дослідження доказів, які не були предметом дослідження в суді першої інстанції, оскільки учасники справи їх не надали. Крім того, суд апеляційної інстанції, частково задовольнивши апеляційну скаргу, на думку Чернова Д.Є., фактично не погодився з доводами апелянта стосовно відсутності події адміністративного правопорушення, відповідно, не знайшов підстав для закриття провадження у справі за відсутності події адміністративного правопорушення. Водночас суд апеляційної інстанції, на відміну від суду першої інстанції, мав можливість допитати свідків і дослідити інші письмові докази.

Суддя також вважав за необхідне зазначити, що Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя рішенням від 5 квітня 2017 року № 723/3дп/15-17 відмовила у притягненні його до дисциплінарної відповідальності та припинила дисциплінарне провадження. Зокрема, вказаним рішенням встановлено, що, розглядаючи справу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за статтею 1222 КУпАП, суддя Чернов Д.Є. допустив очевидні порушення норм процесуального права, однак ці порушення не є такими, що безспірно свідчили про вчинення істотного дисциплінарного проступку, оскільки фактів, які вказували б на грубу недбалість чи навмисне порушення закону суддею під час розгляду судової справи та ухвалення судового рішення, не встановлено.

Крім того, суддя Чернов Д.Є. у поясненнях вказував, що Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 30 березня 2020 року у справі № 640/20861/19 визнав протиправним і скасував висновок ГРД від 30 вересня 2019 року «Про невідповідність судді Ірпінського міського суду Київської області Чернова Д.Є. критеріям доброчесності та професійної етики».

Щодо рішення НАЗК від 20 вересня 2019 року № 3203 у поясненнях суддя Чернов Д.Є. наголошував, що на звернення НАЗК надав відповідні пояснення та документи. Зазначеним рішенням НАЗК зауважило на внесенні ним деяких недостовірних відомостей, допущення ним відповідних помилок під час заповнення декларації та вжило заходів для створення в Єдиному державному реєстрі декларацій можливості подати Чернову Д.Є. щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2017 рік із достовірними відомостями, чим він і скористався.

Водночас суддя Чернов Д.Є. наголошував, що Національне антикорупційне бюро України перевірило рішення НАЗК від 20 вересня 2019 року № 3203 на предмет наявності в його діях ознак складу кримінальних правопорушень і листом від 7 лютого 2020 року № 041-188/5230 повідомило про відсутність в його діях таких ознак. Додатково Чернов Д.Є. зауважував, що за результатами здійснення повної перевірки щорічної декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2017 рік його не було притягнуто до будь-якої відповідальності.

Згідно з рішенням ВККСУ у складі колегії від 10 жовтня 2024 року № 175/ко-24 предметом оцінки ВККСУ було також повідомлення щодо інформації, яка може свідчити про недостовірність (зокрема неповноту) тверджень судді Ірпінського міського суду Київської області Чернова Д.Є. в декларації доброчесності судді за 2016 рік. У повідомленні зазначалося про недостовірність тверджень судді в пункті 17 декларації доброчесності судді, зокрема стосовно того, що обставини справи № 367/77/14-п підпадають під визначення пункту 4 частини першої статті 3 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади». Дослідивши судові рішення у справі № 367/77/14-п ВККСУ встановила відсутність будь-яких відомостей, які вказували б на те, що адміністративне стягнення накладено на ОСОБА_1 як на учасника масових акцій протесту. ВККСУ також звернула увагу на факт, що в заяві ОСОБА_2 також не наведено фактів, які підтверджували б, що ОСОБА_1 була учасником масових акцій протесту. А тому ВККСУ визнала непідтвердженою інформацію про недостовірність (зокрема неповноту) тверджень, зазначених суддею Ірпінського міського суду Київської області Черновим Д.Є. у декларації доброчесності судді за 2016 рік.

Оцінюючи обставини, наведені у висновках ГРД, зокрема, що суддя Ірпінського міського суду Київської області Чернов Д.Є. допускав дії (бездіяльність) або ухвалював рішення, зумовлені політичними мотивами, корпоративною солідарністю, маніпулюючи обставинами чи законодавством, або мав економічну, корупційну чи іншу особисту зацікавленість в ухваленні (неухваленні) певного рішення, з урахуванням його пояснень ВККСУ встановила таке.

У засіданні суддя Чернов Д.Є. повідомив ВККСУ, що ОСОБА_1 судову повістку отримала вночі перед засіданням, тобто менше ніж за добу. Суддя також зазначив, що підстав для неприйняття як доказу фактичних даних, що містились у протоколі, не мав, оскільки такі фактичні дані не спростували інші учасники розгляду справи. Чернов Д.Є. також указав, що клопотання про оголошення перерви в судовому засіданні не було задоволено, оскільки суд розцінив його як зловживання правами з метою перешкоджання судовому розгляду справи.

ВККСУ з тексту постанови Апеляційного суду Київської області від 17 лютого 2014 року у справі № 367/77/14-п встановила, що в порушення вимог статті 268 КУпАП суд першої інстанції позбавив ОСОБА_1 та її захисника можливості в належний спосіб ознайомитися з матеріалами справи, надати докази, які, на її думку, підтверджують відсутність її вини у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 1222 КУпАП.

ВККСУ наголосила, що право бути почутим є одним із ключових принципів процесуальної справедливості, передбачених статтею 129 Конституції України та статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція).

З урахуванням зазначеного вище ВККСУ дійшла висновку, що суддя Чернов Д.Є. під час розгляду справи № 367/77/14-п своїми діями позбавив ОСОБА_1 права бути почутою та права на справедливий суд, про що чітко вказано в постанові апеляційного суду.

ВККСУ наголосила, що по суті постанова судді, згідно з якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення, скасував апеляційний суд саме з огляду на недотримання наведених вище принципів судочинства. Натомість, маючи можливість підготуватися до захисту, ОСОБА_1 надала апеляційному суду ті докази, після дослідження яких і було ухвалено рішення про скасування постанови судді першої інстанції.

ВККСУ, не надаючи оцінки самому судовому рішенню, зауважила що відповідно до статей 6, 7 Кодексу суддівської етики, затвердженого рішенням ХІ з’їзду суддів України від 22 лютого 2013 року, суддя повинен виконувати свої професійні обов’язки незалежно, виходячи виключно з фактів, установлених на підставі власної оцінки доказів, розуміння закону, верховенства права, що є гарантією справедливого розгляду справи в суді, незважаючи на будь-які зовнішні впливи, стимули, загрози, втручання або публічну критику. Суддя повинен старанно й неупереджено виконувати покладені на нього обов’язки та вживати заходів для поглиблення своїх знань та вдосконалення практичних навичок.

ВККСУ беззастережно підтримала положення Коментаря до Кодексу суддівської етики, затвердженого рішенням Ради суддів України від 4 лютого 2016 року № 1, у частині того, що довіра із формуванням суспільної думки націлена на правомірні очікування громадськості на певну модель поведінки від суддів, що втілюється в ефективному здійсненні судочинства та виступає мірою реалізації завдань справедливого суду.

Оцінюючи посилання судді Чернова Д.Є. на висновки, викладені в рішенні Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 5 квітня 2017 року № 723/3дп/15-17, яким відмовлено у притягненні його до дисциплінарної відповідальності ВККСУ наголосила, що дисциплінарний орган дійшов висновку, що суддя Чернов Д.Є. безпідставно визнав ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення на підставі протоколу про адміністративне правопорушення і через очевидну недбалість порушив право особи на справедливий розгляд справи. ВККСУ урахувала висновки дисциплінарного органу про те, що суддя вчинив дисциплінарний проступок, наслідком якого може бути притягнення його до дисциплінарної відповідальності з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 83 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», тобто у зв’язку з істотними порушеннями норм процесуального права під час здійснення правосуддя.

Відповідно до змісту рішення ВККСУ у складі колегії від 10 жовтня 2024 року № 175/ко-24 ВККСУ проаналізувала практику судді Чернова Д.Є. та встановила неоднаковий його підхід до вирішення справ про притягнення осіб до адміністративної відповідальності за вчинення прапорушення, передбаченого статтею 1222 КУпАП. Зокрема, упродовж 2012–2014 років він розглянув чотири справи за вказаною статтею, з яких у справах №№ 1013/8121/2012, 367/2679/14-п, 367/3175/14-п він ухвалив постанови про накладення на особу адміністративного стягнення у вигляді штрафу. Натомість у справі № 367/77/14-п суддя Чернов Д.Є. застосував до ОСОБА_1 більш суворий вид адміністративного стягнення, а саме: позбавлення права керування всіма видами транспортних засобів строком на 3 місяці, що за наведених вище обставин свідчило про непослідовність судді в ухваленні своїх рішень. Мотиви більш тяжкого стягнення в цій справі суддя Чернов Д.Є. під час співбесіди з ВККСУ не зміг пояснити.

ВККСУ, оцінюючи відповідність судді Чернова Д.Є. критеріям доброчесності та професійної етики, врахувала також, що Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на те, що для того, щоб визначити, чи можна суд вважати «незалежним» у значенні статті 6 § 1 Конвенції, слід враховувати, серед іншого, спосіб призначення його членів і термін їх повноважень, наявність гарантій проти стороннього тиску та питання про те, чи створює орган видимість незалежності.

ВККСУ зазначила, що під час гострого соціального конфлікту в Україні з 21 листопада 2013 року до 22 лютого 2014 року саме на суд було покладено визначальну роль у забезпеченні права на мирні зібрання та гарантування інших прав людини і основоположних свобод. Суддя в межах своїх повноважень мав забезпечити дотримання об’єктивного, безстороннього, неупередженого, незалежного та справедливого розгляду справ та конституційних засад судочинства, а його судові рішення мали відповідати найвищим стандартам у частині дослідження та аналізу всіх доводів сторін.

ВККСУ зауважила, що суддя Чернов Д.Є. під час розгляду справи ОСОБА_1 недостатньою мірою дотримав вимог щодо незалежності судової влади і норм КУпАП та обрав найбільш суворий вид адміністративного стягнення – позбавлення права керування транспортними засобами, тому ВККСУ вважала зазначені обставини такими, що впливали на оцінку відповідності судді Чернова Д.Є. критерію професійної етики.

ВККСУ оцінила обставини щодо незазначення суддею Ірпінського міського суду Київської області Черновим Д.Є. у своїх деклараціях особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2016–2018 роки соціальних виплат дружини, які вона отримувала для догляду за дитиною за відповідні роки.

ВККСУ у складі колегії врахувала пояснення судді Чернова Д.Є., що дружина на той час перебувала в декретній відпустці, вона не мала можливості піти до банку й отримати довідку для з’ясування точної суми свого річного доходу (соціальні виплати), тому він подав декларації без зазначення доходів (соціальних виплат) дружини.

ВККСУ зауважила, що суддя фактично підтвердив і не заперечував факту недекларування доходів дружини у відповідних деклараціях за 2016–2018 роки, та наголосила, що суддя також не заперечував об’єктивної можливості отримання необхідної для декларування інформації про доходи члена сім’ї, проте обрав варіант подання декларації без зазначення таких доходів, що очевидно має негативний вплив і враховується під час оцінки доброчесності судді.

Оцінюючи пояснення судді Ірпінського міського суду Київської області Чернова Д.Є. щодо обставин, установлених НАЗК в рішенні від 20 вересня 2019 року № 3203, ВККСУ врахувала його пояснення щодо непритягнення його до будь-якого виду відповідальності та надання йому можливості внести виправлення до декларації, однак зауважила, що він дійсно подав виправлену декларацію з урахуванням зауважень, викладених у зазначеному рішенні.

Однак ВККСУ, порівнявши виправлену щорічну декларацію судді Чернова Д.Є. за 2017 рік із щорічними деклараціями за 2015, 2016, 2018 роки, виявила, що відомості у вказаних деклараціях судді Чернова Д.Є. відрізняються, а саме інформація про: загальну площу та реєстраційний номер квартири, яка належить йому на праві спільної власності; загальну площу, реєстраційний номер і вартість на дату набуття квартири, яка належить йому на праві спільної власності; реєстраційний номер і вартість на дату набуття квартири, яка належить на праві власності члену сім’ї (дружині); дату набуття права та вартість на дату набуття гаража, який належить йому на праві власності; не зазначено відомостей про об’єкт нерухомості, яким на будь-якому праві користувалися члени сім’ї (дружина та діти) для проживання на кінець звітного року; дохід у вигляді соціальних виплат із відповідних бюджетів, який отримав член сім’ї (дружина).

З урахуванням положень Кодексу суддівської етики, за змістом яких суддя має докладати всіх зусиль до того, щоб, на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини, його поведінка була бездоганною, пояснень судді Чернова Д.Є., який вказував на помилковість своїх дій, ВККСУ дійшла висновку про непереконливість його пояснень, адже суддя Чернов Д.Є. припускався системних помилок під час заповнення щорічних декларацій упродовж 2015–2018 років, чим порушив правила декларування, що свідчить про його несумлінне ставлення до обов’язку декларування.

Крім того, ВККСУ критично оцінила пояснення судді Ірпінського міського суду Київської області Чернова Д.Є. щодо декларування ним заниженої вартості автомобіля «Daihatsu Terios», 2010 року випуску, зокрема про те, що ціну визначено в договорі купівлі-продажу, автомобіль потребував ремонту, на його вартість могла вплинути непопулярність вказаної марки автомобіля; зазначений автомобіль знайшов за оголошенням в інтернеті, вирушив за ним до міста Дніпро, а згодом після реєстрації транспортного засобу суддя повернувся на ньому до міста Києва.

ВККСУ зауважила, що суддя Чернов Д.Є. на підтвердження своїх доводів, що автомобіль потребував ремонту, не надав жодних доказів здійснення такого ремонту, як і доказів, що саме таку суму сплатив продавцю, а отже, не спростував обґрунтованих сумнівів щодо вартості автомобіля, про які ГРД зазначено у висновку.

За таких обставин ВККСУ дійшла висновку, що вказані відомості негативно впливають на оцінку відповідності судді Ірпінського міського суду Київської області Чернова Д.Є. критерію доброчесності.

ВККСУ також оцінила пояснення судді Ірпінського міського суду Київської області Чернова Д.Є. щодо джерела походження коштів на суму 1 000 395 грн у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2020 рік.

Зокрема, суддя Чернов Д.Є. вказував, що після смерті його діда 24 грудня 2019 року він отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом на квартиру в місті Києві загальною площею 45,95 кв. м., право власності на яку було зареєстровано того самого дня. Суддя також наголошував, що 4 листопада 2020 року він відчужив згадану квартиру на підставі договору купівлі-продажу за 1 000 395 грн.

ВККСУ зауважила, що суддя Чернов Д.Є. не задекларував права власності на вказану квартиру в декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2019 рік, та наголосила, що відповідно до вимог пунктів 7, 10 частини першої статті 46 Закону України «Про запобігання корупції» він повинен був у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2019 рік у розділі ІІІ «Об’єкти нерухомості» зазначити інформацію про нерухоме майно, отримане ним як спадщину, а саме квартиру в місті Києві загальною площею 45,95 кв. м, але цього не зробив, що свідчило про порушення суддею Черновим Д.Є. правил декларування та суттєво впливає на оцінку його доброчесності.

Крім того, ВККСУ під час опрацювання суддівського досьє Чернова Д.Є. встановила неподання суддею декларації доброчесності судді за 2018 рік. Під час співбесіди суддя стверджував, що зазначену декларацію подавав, проте жодних доказів ВККСУ не надав.

ВККСУ з посиланням на приписи статей 62, 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» наголосила в рішенні, що не схвалює неподання або несвоєчасного подання суддями декларацій родинних зв’язків і доброчесності в порядку, визначеному Законом України «Про судоустрій і статус суддів», адже із цих підстав суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження, тому дійшла висновку, що подання декларації доброчесності є обов’язком судді і невиконання цього обов’язку негативно впливає на оцінку судді за критерієм доброчесності.

Урахувавши встановлені численні обставини, які свідчать про недотримання суддею Ірпінського міського суду Київської області Черновим Д.Є. певних вимог стосовно професійної етики та доброчесності, дослідивши досьє судді, висновки ГРД та заслухавши пояснення судді, ВККСУ оцінила такі критерії кваліфікаційного оцінювання, як професійна етика та доброчесність, у 50 балів кожний і дійшла висновку, що за результатами кваліфікаційного оцінювання суддя Ірпінського міського суду Київської області Чернов Д.Є. набрав 490 балів, що становить менше 67 відсотків від суми максимально можливих балів за результатами кваліфікаційного оцінювання всіх критеріїв, у зв’язку із чим дійшла висновку про його невідповідність займаній посаді.

 

Стислий зміст пояснень, наданих суддею Черновим Д.Є. Вищій раді правосуддя

Чернов Д.Є. не погоджується з оцінкою ВККСУ ефективності здійснення ним правосуддя. Він вважає, що ВККСУ не дослідила його судового навантаження порівняно з іншими суддями в період із 2012 року по 2017 року. ВККСУ оцінила строки розгляду ним справ лише за 2015–2016 роки та три місяці 2017 року, усього 309 справ (лише 5 % від загальної кількості розглянутих ним справ за вказаний період). В аналогічний спосіб ВККСУ оцінила дотримання строків надання ним електронних примірників судових рішень до ЄДРСР. ВККСУ не врахувала, що порушення строків надсилання до ЄДРСР та оприлюднення рішень не обмежило прав сторін; із цих підстав його не було притягнуто до дисциплінарної відповідальності. На його переконання, оцінка ВККСУ вказаних обставин через вісім років після їх фактичного настання суперечить принципам розумності й адекватності та не є аргументованою, оскільки ВККСУ не оцінювала складності справ, у яких ухвалювалися відповідні рішення.

Суддя Чернов Д.Є. також зауважив, що заниження балів за показники доброчесності (75 балів) та професійної етики (75 балів) – ніщо інше як політичне переслідування його за ухвалення судового рішення у справі № 367/77/14-п. Крім того, суддя наголосив, що ВККСУ в рішенні посилається на висновок ГРД від 30 вересня 2019 року про його невідповідність критеріям доброчесності, в основу якого покладено рішення у справі № 367/77/14-п. Він наголосив, що Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 30 березня 2020 року у справі № 640/20861/19 цей висновок ГРД визнав протиправним і скасував; судове рішення набрало законної сили 7 серпня 2020 року. Натомість ВККСУ проігнорувала зазначені обставини, що суперечить статті 19 Конституції України.

Стосовно обставин розгляду справи № 367/77/14-п суддя Чернов Д.Є. вказав, що ні в рішенні Апеляційного суду Київської області від 17 лютого 2014 року (суддя Габрієль В.О.), ні в постанові Ірпінського міського суду Київської області (суддя Шумко В.А.) не встановлено особи, яка дійсно перебувала за кермом транспортного засобу під час порушення Правил дорожнього руху. Суд апеляційної інстанції встановив, що ОСОБА_1 не перебувала за кермом 29 грудня 2013 року о 12:30, оскільки була на робочому місці, що підтверджувалося показаннями свідків. Проте в судовому засіданні суду першої інстанції ОСОБА_1 та її захисник, заперечуючи вину, не надали доказів на обґрунтування цих обставин, не заявляли клопотань про допит свідків та не просили суд витребувати письмові докази.

Згідно з матеріалами справи про адміністративне правопорушення, зокрема із протоколом, власник транспортного засобу не виконав законної вимоги працівника міліції про зупинку, поданої за допомогою жезла та свистка. Особа, яку притягали до відповідальності, не надала відомостей про оскарження дій працівника правоохоронного органу. Суддя Чернов Д.Є. наголосив, що підстав не приймати протокол як доказ у нього не було, оскільки фактичних даних не спростували учасники справи. Клопотання ОСОБА_1 про оголошення перерви він розцінив як зловживання правами, адже вона мала можливість ознайомитися з матеріалами до засідання, а її право на захист не було порушене.

Суддя також акцентував на суперечливості практики апеляційного суду: у справі № 361/85/14-п за аналогічних обставин постанову суду першої інстанції було залишено без змін. Це свідчить про неоднозначність практики й не може бути підставою для висновку ВККСУ про порушення ним норм права.

ОСОБА_1 фактично не була позбавлена права керування, зі скаргами про обмеження своїх прав до будь-яких державних органів, зокрема до ВККСУ та Вищої ради правосуддя не зверталася. Йому не зрозуміла підвищена увага з боку ВККСУ та ГРД до розгляду ним цієї справи.

На його переконання судді Чернова Д.Є., оновлений висновок ГРД не міг бути предметом дослідження ВККСУ, він містить недостовірні відомості щодо начебто незадекларованого ним ліквідного майна.

 

Суддя Чернов Д.Є. зазначив, що він декларував частину квартири, отриману ним за договором дарування. В цій квартирі він проживає та зареєстрований. У декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, він вказував площу цієї квартири та адресу її розташування. ВККСУ, ухвалюючи спірне рішення та врахувавши висновок ГРД в оновленій редакції, не з’ясувала джерела недостовірної інформації, на яку у висновку посилалася ГРД.

Суддя Чернов Д.Є. також наголосив, що згодом у деклараціях особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, він вказував вартість подарованого майна. Будь-яких коштів на придбання майна, отриманого за договором дарування, він не витрачав. Незаконність джерел походження майна ВККСУ не встановила, як і Національне антикорупційне бюро України (далі – НАБУ) за результатами розгляду рішення НАЗК.

Щодо заниження вартості транспортного засобу в деклараціях особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, суддя Чернов Д.Є. вказав, що договірну ціну сторони встановили з метою мінімізації сплати податків відповідно до чинного законодавства.

Суддя Чернов Д.Є. послався на пункт 189.3 статті 189 Податкового кодексу України, який визначає, що у разі якщо платник податку провадить підприємницьку діяльність з постачання вживаних товарів (комісійну торгівлю), що прийняті за договором комісії в осіб, не зареєстрованих як платники податку, базою оподаткування є комісійна винагорода такого платника податку. При цьому ціна продажу вживаного транспортного засобу визначається: для осіб, не зареєстрованих як платники податку, виходячи з ціни, зазначеної у договорі купівлі-продажу, але не нижче ринкової вартості такого засобу, розрахованої суб’єктом оціночної діяльності, уповноваженим здійснювати оцінку відповідно до закону; для платників податку виходячи з договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін. Вживаними товарами вважаються товари, що були в користуванні не менше року та придатні для подальшого користування у незмінному стані чи після ремонту, а також транспортні засоби, які не підпадають під визначення нового транспортного засобу.

На його переконання, такий підхід для укладення договорів купівлі-продажу держава встановила з урахуванням рівня життя в Україні. Міністерство внутрішніх справ України (далі – МВС України) не ставило під сумнів законність і доброчесність його дій під час реєстрації транспортного засобу.

Суддя Чернов Д.Є. зауважив, що у 2024 році законодавець із метою наповнення бюджету України встановив, що ринкова вартість визначається сторонами лише за умови продажу другого або третього транспортного засобу протягом року. Тобто такий порядок застосовується до осіб, для яких продаж транспортних засобів є підприємницькою діяльністю. На думку судді, ВККСУ та ГРД не врахували характеру цих правовідносин і дійшли хибного висновку про можливі зловживання з боку органів МВС України під час реєстрації транспортного засобу за ціною, обумовленою сторонами договору в межах першого продажу протягом року. Майже 100 % первинних правочинів на ринку автомобілів укладаються виходячи з договірної, а не ринкової вартості, що не збігається із ціною в оголошеннях. Це не може свідчити про недоброчесність громадян чи перевищення повноважень органами МВС України під час реєстрації транспортного засобу.

На думку судді Чернова Д.Є., підставою суттєвого заниження балів із мотивів недотримання професійної етики та доброчесності (з 500 балів знижено до 150 балів), визнання його таким, що не відповідає займаній посаді, виходячи із системного аналізу рішення ВККСУ, було саме ухвалення ним рішення у справі № 367/77/14-п.

У поясненнях суддя Чернов Д.Є. також зазначив, що ВККСУ встановила законність підстав набуття у спадщину квартири за адресою: АДРЕСА, а також грошових коштів у сумі 97 911,49 гривні. Суддя стверджує, що декларував зазначений об’єкт нерухомого майна. На переконання судді, несвоєчасне декларування спадщини є технічною помилкою під час заповнення декларацій за попередні періоди та не свідчить про наявність умислу щодо приховування законно набутого майна, оскільки в декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2023 рік спадщину відображено, а джерела походження доходів були законними.

Суддя Чернов Д.Є. також наголосив, що НАЗК провело повну перевірку його декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2017 рік. 20 вересня 2019 року НАЗК прийняло рішення № 3203, у якому зауважило про окремі недостовірні відомості та помилки в декларації. Цим рішенням йому надано можливість вжити заходів для подання виправленої декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2017 рік. Недоліки, вказані у рішенні НАЗК, він виправив. Згодом НАБУ за результатами розгляду обставин, викладених у рішенні НАЗК від 20 вересня 2019 року № 3203, листом від 7 лютого 2020 року № 041-188/5230 повідомило йому про відсутність у його діях ознак кримінальних правопорушень.

Висновок ВККСУ про невідповідність його займаній посаді фактично базується лише на допущенні ним незначних технічних помилок під час заповнення декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, а не на фактах умисного приховування ним доходів чи незаконності джерел їх походження.

На переконання судді Чернова Д.Є., рішення ВККСУ від 10 жовтня 2024 року є несправедливим, ВККСУ безпідставно занизила йому бали, тому він просить відмовити в задоволенні подання ВККСУ від 10 жовтня 2024 року № 175/ко-24 про звільнення його з посади судді Ірпінського міського суду Київської області на підставі підпункту 4 пункту 16¹ розділу XV «Перехідні положення» Конституції України.

У додаткових поясненнях (вх. № 1302/1/6-26) суддя наголосив, що за результатами анонімного письмового тестування він набрав 85,5 бала, а за виконання практичного завдання — 80,5 бала (загалом 166 балів). Ефективність здійснення ним правосуддя ВККСУ оцінила в 60 балів з 80 можливих, а діяльність щодо підвищення фахового рівня — в 10 балів з 10 можливих. Таким чином, критерій професійної компетентності оцінено у 236 балів з 300 можливих (78,7%), що значно перевищує 50% від максимально можливого бала, а загальний етап тестування без політичної та суб'єктивної складових становив 340 балів з 500 можливих (68%).

Суддя Чернов Д.Є. не погоджується з висновком психолога, який оцінив його особисту компетентність у 43 бали з 100 можливих. Оцінку соціальної компетентності (61 бал зі 100) він також вважає необ’єктивною, оскільки до конкретних критеріїв оцінювання (комунікативність, організаторські здібності, управлінські властивості) ВККСУ не мала жодних зауважень, що свідчить про штучне заниження балів.

На переконання судді Чернова Д.Є., за критеріями професійної етики та доброчесності він отримав абсолютно ідентичні бали без належного обґрунтування виставлення таких оцінок − по 75 балів з 250 можливих за кожен критерій. В обох випадках члени ВККСУ виставили по 50 балів з 150 можливих за безпосередні показники та по 25 балів з 100 можливих за особисті морально-психологічні якості й загальні здібності. Загальна оцінка за ці два ключові критерії становила лише 150 балів з 500 можливих (30%), що, на думку судді, свідчить про грубе порушення процедури оцінювання.

Він також наголосив, що заниження балів під час співбесіди було спричинено технічними помилками у деклараціях, які у наступних роках суддя повністю усунув. Зауваження стосувалися несвоєчасного зазначення відомостей про вартість частини квартири, у якій він проживає (отриманої за договором дарування від батьків), та несвоєчасного внесення відомостей про спадщину від діда. Вартість спадщини об’єктивно не зазначалася, оскільки вона підлягає декларуванню за нульовою ставкою.

 

Позиція Вищої ради правосуддя за результатами перевірки рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 10 жовтня 2024 року № 175/ко-24

У межах процедури кваліфікаційного оцінювання, з урахуванням мети і завдань його проведення, здійснюються з’ясування й оцінка усіх аспектів життя і діяльності судді не лише професійного характеру, а й морально-етичного. Під час останнього має бути встановлено, чи відповідає поведінка судді основоположним принципам її регламентації, високі стандарти якої визначено, зокрема, у Бангалорських принципах поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27 липня 2006 року № 2006/23, а також у Кодексі суддівської етики.

Вища рада правосуддя наголошує, що наявність у ВККСУ дискреційних повноважень та виключної компетенції щодо проведення кваліфікаційного оцінювання не може вважатися достатньою підставою для обґрунтування відсутності належних мотивів прийнятого нею рішення з огляду на значимість такого рішення, наслідком якого може бути звільнення судді із займаної посади, що стосується гарантованого статтею 8 Конвенції права на повагу до приватного життя. Отже, обсяг такої дискреції ВККСУ не може бути необмеженим і повинен підлягати зовнішньому / публічному контролю.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини надання правової дискреції органам влади у вигляді необмежених повноважень було б несумісним із принципом верховенства права, і закон має з достатньою чіткістю визначати межі такої дискреції, наданої компетентним органам, та порядок її здійснення з урахуванням законної мети такого заходу, щоб забезпечити особі належний захист від свавільного втручання (наприклад, рішення у справах «Волохи проти України», § 49, «Мелоун проти Об’єднаного Королівства», § 67).

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» ухвалення рішення про звільнення судді з посади належить до повноважень Вищої ради правосуддя.

Отже, вирішення питання про звільнення судді належить виключно до компетенції Вищої ради правосуддя після розгляду на її засіданні подання ВККСУ про звільнення судді. За результатами розгляду такого подання Вища рада правосуддя ухвалює вмотивоване рішення, яким остаточно вирішує питання щодо кар’єри судді, яке є обов’язковим для виконання, зумовлює відповідні правові наслідки і може бути оскаржене в судовому порядку.

Водночас згідно зі статтею 88 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя (кандидат на посаду судді), який не згодний із рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України щодо його кваліфікаційного оцінювання, може оскаржити це рішення в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.

Рішення ВККСУ про визнання судді таким, що не відповідає займаній посаді, саме по собі не має наслідком звільнення судді, а є лише підставою для такого звільнення. Під час розгляду подання ВККСУ про звільнення судді Вища рада правосуддя може і не погодитися з висновком ВККСУ.

З огляду на те, що процедура кваліфікаційного оцінювання, підбиття її підсумків (у ВККСУ) та застосування наслідків (рішення Вищої ради правосуддя) є стадіями єдиного провадження, рішення ВККСУ про непідтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді не має самостійних правових наслідків, а є частиною цього «кваліфікаційного» провадження.

Звільнення судді з посади є конституційною функцією Вищої ради правосуддя. У межах «кваліфікаційного» провадження Вища рада правосуддя має право перевірити вмотивованість і обґрунтованість рішення ВККСУ. У разі виявлення недоліків, що мають суттєве значення, які, зокрема, вплинули на об’єктивність оцінювання, Вища рада правосуддя не лише має право, а й зобов’язана запобігти порушенню прав судді. У такий спосіб Вища рада правосуддя забезпечує конституційні гарантії незалежності судді, складовою частиною якої є неможливість дострокового звільнення судді з підстав, прямо не передбачених Конституцією України.

Рішення, згідно з яким суддю може бути звільнено з посади, повинно бути насамперед об’єктивним і повною мірою висвітлювати інформацію щодо професійної, особистої, соціальної компетентностей судді, його здатності підвищувати свій фаховий рівень і здійснювати правосуддя в суді відповідного рівня, а також щодо відповідності судді етичним та антикорупційним критеріям.

Особливо пильно та уважно необхідно ставитися до формулювання умов, за наявності яких припиняється перебування судді на посаді. Важливо мати вичерпний перелік підстав для засвідчення нездатності судді продовжувати роботу на посаді.

У пункті 58 Рекомендації CM/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов’язки, зазначено, якщо органи судової влади встановлюють системи для оцінювання роботи суддів, такі системи мають ґрунтуватись на об’єктивних критеріях.

Подібні за змістом положення закріплено в пунктах 31–35 Висновку № 17 (2014) Консультативної ради європейських суддів (КРЄС) до уваги Комітету міністрів Ради Європи про оцінювання роботи суддів, якості правосуддя та повагу до незалежності судової влади, у якому вказано, що оцінювання судді має бути засноване на об’єктивних критеріях. Такі критерії повинні в основному складатись з якісних показників, але, крім того, можуть складатися і з кількісних показників. У кожному випадку показники, які використовуються, повинні надавати оцінювачам змогу розглянути всі аспекти, з яких складається належна продуктивність суддів.

Крім того, у пункті 29 Висновку № 17 (2014) КРЄС передбачено, що хоча порушення етичних та професійних правил і стандартів можуть розглядатися в процесі оцінювання, держави-члени мають чітко відокремлювати оцінювання від дисциплінарних заходів та проваджень. Принципи гарантій збереження постійної посади та незмінюваності суддів є усталеними ключовими елементами суддівської незалежності, і їх треба дотримуватися.

Якщо існує система формального індивідуального оцінювання, її основа і складові (критерії, процедура, наслідки оцінювання) мають бути чітко та вичерпно передбачені законодавством на рівні закону. В основі формального індивідуального оцінювання суддів мають бути об’єктивні критерії, визначені компетентним суддівським органом. Об’єктивні стандарти необхідні не тільки для виключення політичного впливу, а й з інших причин, таких як запобігання виникненню упередженості, консерватизму та протекції по знайомству, що може мати місце, коли призначення та оцінювання проводяться у довільному порядку або за особистими рекомендаціями. Ці об’єктивні стандарти мають ґрунтуватися на критеріях, що враховують кваліфікацію, високі моральні якості, компетентність та ефективність (пункти 30, 31 Висновку № 17 (2014) КРЄС).

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що орган державної влади зобов’язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії», § 36).

Відповідно до пункту 39 Висновку № 17 (2014) КРЄС джерела інформації, які використовуються в процесі оцінювання, мають бути надійними. Особливо це стосується інформації, на якій ґрунтуються незадовільні результати оцінювання. Також важливо, щоб оцінювання ґрунтувалося на достатній кількості доказів.

Отже, з огляду на наведені правові норми, а також міжнародні стандарти та рекомендації щодо оцінювання суддів рішення ВККСУ, ухвалене за результатами кваліфікаційного оцінювання, має містити обґрунтований висновок про те, за якими саме критеріями (компетентності, професійної етики або доброчесності) та на підставі яких доведених фактів, показників суддя не відповідає займаній посаді та підлягає звільненню у зв’язку з нездатністю здійснювати правосуддя на «об’єктивно визначеному мінімально прийнятному рівні».

Рішення можна вважати вмотивованим, якщо в ньому зазначено обставини, що мають значення для правильного вирішення кожного з наведених у главі ІІ Положення питань; є посилання на докази, на підставі яких ці обставини встановлено; є оцінка доводів та аргументів особи, щодо якої застосовується процедура оцінювання; є посилання на норми права, якими керувалася ВККСУ. Таке рішення повинно містити судження ВККСУ щодо професійної, особистої, соціальної компетентностей судді, його доброчесності та професійної етики, а отже, його здатності на належному рівні здійснювати правосуддя в суді відповідного рівня.

Вища рада правосуддя зауважує, що в основу висновку про невідповідність займаній посаді за критеріями доброчесності та професійної етики ВККСУ поклала фактичне допущення суддею Ірпінського міського суду Київської області Черновим Д.Є. процесуальних порушень під час розгляду справи № 367/77/14-п, застосування суддею Черновим Д.Є. інших підходів до розгляду справ аналогічної категорії, у зв’язку із чим ВККСУ констатувала недотримання ним під час розгляду цієї справи вимог щодо незалежності судової влади, вимог КУпАП, адже він застосував щодо особи у справі № 367/77/14-п найбільш суворий вид адміністративного стягнення – позбавлення права керування транспортними засобами.

Водночас, на думку Вищої ради правосуддя, встановлені ВККСУ обставини не є достатніми для визнання судді таким, що не відповідає займаній посаді, з огляду на таке.

 

 

8 січня 2024 року до провадження судді Ірпінського міського суду Київської області Чернова Д.Є. надійшли матеріали справи про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 1222 КУпАП, стосовно ОСОБА_1

Згідно з постановою судді від 14 січня 2014 року на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування всіма видами транспортних засобів строком на 3 місяці та стягнуто судовий збір.

Суд установив, що ОСОБА_1 29 грудня 2013 року приблизно о 12 год 30 хв, керуючи автомобілем марки «Geely MK Cross», державний номерний знак НОМЕР, у селі АДРЕСА на 20-му кілометрі автомобільної дороги АДРЕСА не виконала вимоги працівника міліції про зупинку транспортного засобу, чим порушила вимоги пункту 2.10 Правил дорожнього руху. Отже, ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення, передбачене статтею 1222 КУпАП. Обставини, які відповідно до вимог статей 34, 35 КУпАП пом’якшували або обтяжували відповідальність за адміністративне правопорушення, вчинене ОСОБА_1, були відсутні. У постанові судді від 14 січня 2014 року зауважено, що ОСОБА_1 та її представник у судовому засіданні вину у скоєнні адміністративного правопорушення не визнали в повному обсязі.

Суд виходив із того, що вина ОСОБА_1 у вчиненому правопорушенні підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення від 2 січня 2014 року серії АГ2 № НОМЕР, керуючи транспортним засобом, вона створила загрозу для себе.

Згодом ОСОБА_1 оскаржила постанову суду від 14 січня 2014 року з посиланням на те, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення не було враховано всіх обставин справи, односторонньо та необ’єктивно досліджено матеріали справи, безпідставно визнано її винною у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 1222 КУпАП, визнання її винною у вчиненні адміністративного правопорушення на підставі протоколу, складеного працівниками Державної автомобільної інспекції, суперечить законодавству України. Протиправним є оформлення протоколу про адміністративне правопорушення не під час вчинення порушення та на підставі незаконного рапорту. ОСОБА_1 вказувала в апеляційній скарзі, що вона не могла вчинити адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 1222 КУпАП, оскільки перебувала на чергуванні в лікарні.

Апеляційний суд міста Києва постановою від 17 лютого 2014 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково. Постанову судді Ірпінського міського суду Київської області від 14 січня 2014 року щодо ОСОБА_1 скасовано. Прийнято нову постанову, якою матеріали за протоколом про адміністративне правопорушення направлено до правоохоронного органу для проведення додаткової перевірки.

Суд апеляційної інстанції керувався тим, що суд першої інстанції у повному обсязі не з’ясовував усіх обставин справи, позбавив ОСОБА_1 та її захисника можливості належним чином ознайомитися з матеріалами справи та надати докази на підтвердження відсутності її вини у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 1222 КУпАП. У судовому засіданні суд апеляційної інстанції допитав свідків, які вказували, що ОСОБА_1 не перебувала на місці події, оскільки цілодобово чергувала в лікарні, та осіб, які безпосередньо складали протокол про адміністративне правопорушення та які в судовому засіданні суду апеляційної інстанції не підтвердили факту, що саме ОСОБА_1 не виконала вимог працівника міліції про зупинку транспортного засобу 29 грудня 2013 року.

Ірпінський міський суд Київської області постановою від 14 березня 2014 року на підставі статті 247 КУпАП закрив провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за статтею 1222 КУпАП, ураховуючи відсутність безспірних доказів на підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення.

Допущені суддею Черновим Д.Є. порушення під час розгляду справи № 367/77/14-п були предметом оцінки в дисциплінарному провадженні щодо судді, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя рішенням від 5 квітня 2017 року № 723/3дп/15-17 відмовила у притягненні до дисциплінарного відповідальності судді Ірпінського міського суду Київської області Чернова Д.Є., припинила дисциплінарне провадження у зв’язку із закінченням установлено законом строку для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, проаналізувавши обставини розгляду справи № 367/77/14-п та поведінку судді Чернова Д.Є., встановила, що суддя безпідставно визнав ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення на підставі протоколу про адміністративне правопорушення і через очевидну недбалість порушив право ОСОБА_1 на справедливий розгляд справи.

Розглядаючи справу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за статтею 1222 КУпАП, суддя Чернов Д.Є. допустив очевидні порушення норм процесуального права, однак, як наголосив дисциплінарний орган, ці порушення не були такими, що безспірно свідчили про вчинення істотного дисциплінарного проступку, оскільки фактів, які вказували б на грубу недбалість чи навмисне порушення закону суддею під час розгляду судової справи та ухвалення судового рішення, не встановлено.

З огляду на характер порушення, допущеного суддею Черновим Д.Є. під час розгляду справи № 367/77/14-п, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що суддя Чернов Д.Є. вчинив дисциплінарний проступок, передбачений пунктом 1 частини першої статті 83 Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (істотне порушення норм процесуального права при здійсненні правосуддя, пов’язане, зокрема, з відмовою у доступі особи до правосуддя з підстав, не передбачених законом, порушення вимог щодо розподілу та реєстрації справ у суді, правил підсудності чи підвідомчості, необґрунтоване вжиття заходів забезпечення позову).

Водночас Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, урахувавши наслідки, що настали за результатами вчиненого діяння, дані про особу судді, винесення ним лише однієї постанови у справі про притягнення до адміністративної відповідальності в період із 21 листопада 2013 року до 11 квітня 2014 року, що, безумовно, не свідчить про системність його дій та упередженість під час розгляду вказаної справи, вважала, що застосування до судді Чернова Д.Є. дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення з посади за вчинення істотного дисциплінарного проступку не було непропорційним вчиненому дисциплінарному проступку.

Вища рада правосуддя зауважує, що кваліфікаційне оцінювання за законом не є дисциплінарним провадженням; це, попри певну схожість, сутнісно різні, відмінні процедури. На стадії кваліфікаційного оцінювання відповідний компетентний орган не встановлює і не кваліфікує наявності в діях судді складу дисциплінарного проступку, що є обов’язковою складовою процедури дисциплінарного провадження. На цій стадії відбувається оцінювання фактів (явищ) минулої поведінки судді в сенсі виявлення і визначення [нових] якостей (характеристик, ознак чи рис) судді, на підставі яких формується висновок про його здатність бути суддею (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2022 року у справі № 9901/57/19).

ВККСУ не встановила відомостей, які вказували на те, що адміністративне стягнення накладено на ОСОБА_1 у справі № 367/77/14-п як на учасника масових акцій протесту, про що безпосередньо зауважено в рішенні від 10 жовтня 2024 року № 175/ко-24. Аналогічні обставини не вбачаються з копій матеріалів судової справи, долученої до матеріалів дисциплінарної справи щодо судді Чернова Д.Є., та не встановлені Вищою радою правосуддя під час розгляду дисциплінарної справи щодо судді.

Натомість ВККСУ невмотивовано пов’язала допущення суддею Черновим Д.Є. у період із 21 листопада 2013 року до 22 лютого 2014 року вказаних вище процесуальних порушень як таких, що свідчать про незабезпечення ним «права на мирні зібрання, гарантування інших прав людини і основоположних свобод, зокрема й недотримання ним об’єктивного, безстороннього, неупередженого, незалежного та справедливого розгляду справ та конституційних засад судочинства». Тобто ВККСУ абсолютизувала факти порушення норм процесуального права під час розгляду будь-яких категорій справ, що перебували у провадженні суду, як таких, що не відповідають вимозі справедливості судового розгляду, застосувала презумпцію вини судді, посилаючись лише на факт розгляду ним справи про адміністративне правопорушення під час Революції Гідності.

Санкція статті 1222 КУпАП на час розгляду суддею Черновим Д.Є. зазначеної справи передбачала накладення на водія у випадку невиконання ним вимог працівника міліції про зупинку транспортного засобу штрафу від дев’яти до одинадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від трьох до шести місяців.

Відповідно до статті 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність.

ВККСУ, проаналізувавши обставини, викладені в постановах судді Чернова Д.Є., ухвалених у трьох інших справах про адміністративні правопорушення, зокрема й у тій, яка не стосувалася допущення особою порушень пункту 2.4 Правил дорожнього руху, дійшла висновку про допущення суддею порушення норм КУпАП у зв’язку із застосуванням до особи найсуворішого виду адміністративного стягнення.

Водночас Вища рада правосуддя акцентує, що право на судовий захист включає, зокрема, можливість оскарження судових рішень в апеляційному та касаційному порядку, що є однією з конституційних гарантій реалізації інших прав і свобод, захисту їх від порушень і протиправних посягань, в тому числі від помилкових і неправосудних судових рішень (Рішення Конституційного Суду України від 8 квітня 2015 року №3-рп/2015).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 17 березня 2021 року у справі № 800/372/16 зазначила, що саме лише порушення норм процесуального права не може вважатися діянням, що порочить звання судді, порушує присягу чи є несумісним з посадою судді. Інший підхід призвів би до того, що будь-яке процесуальне порушення судді за бажанням могло бути розтлумачене дисциплінарним органом як достатня фактична підстава для обвинувачення у порушенні присяги та призвести до звільнення його з посади. Це звело б нанівець гарантії незалежності суду.

З пояснень судді Чернова Д.Є. вбачається, що в судовому засіданні особа заперечувала вину, проте на спростування обставин події правопорушення не надала суду першої інстанції будь-яких доказів та не заявляла клопотання про виклик свідків. Відповідні докази було надано лише в суді апеляційної інстанції, що мало наслідком скасування постанови судді від 14 січня 2014 року.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи зазначену постанову судді від 14 січня 2014 року, не встановив обставин умисного порушення суддею Черновим Д.Є. норм КУпАП у частині застосування до особи адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами. Негативні наслідки у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 3 місяці до ОСОБА_1 не застосовувалися, оскільки постанова судді від 14 січня 2014 року не набрала законної сили та скасована судом апеляційної інстанції.

Вища рада правосуддя зауважує, що з огляду на правову природу інституту апеляційного перегляду судових рішень саме на суд апеляційної інстанції покладено обов’язок перевірити: чи накладено адміністративне стягнення правомочним органом; чи наявні в діях особи ознаки проступку, за який законом передбачена адміністративна відповідальність, та чи встановлена її вина; чи не закінчився строк давності для притягнення до адміністративної відповідальності; чи є правильними висновки органу (посадової особи), який виніс постанову, про тяжкість вчиненого проступку та обтяжуючі обставини; чи враховано пом’якшуючі обставини та майновий стан винного.

Безпосередня оцінка законності та обґрунтованості адміністративного стягнення, накладеного суддею, не входить до дискреційних повноважень ВККСУ, оскільки є виключною компетенцією апеляційного суду в порядку, визначеному главою 24 розділу IV КУпАП, та, відповідно, не є показником оцінювання критеріїв доброчесності та професійної компетентності відповідно до вказаного вище Положення.

Вища рада правосуддя встановила, що рішення ВККСУ не містить будь-яких мотивів, з яких ВККСУ дійшла висновку, що суддя Чернов Д.Є. не дотримав гарантій незалежності суду під час вирішення справи № 367/77/14-п з урахуванням тих системних порушень, які допускали судді в Ураїні у вказаний вище період під час розгляду справ, про що неодноразово наголошував Європейський суд з прав людини в рішеннях «Шморгунов та інші проти України», «Луценко та Вербицький проти України», «Кадура та Смалій проти України», «Дубовцев та інші проти України», «Воронцов та інші проти України».

Вища рада правосуддя також зауважує про усталену практику Великої Палати Верховного Суду щодо оцінки поведінки суддів, що стосується ухвалення ними судових рішень у справах про адміністративні правопорушення в період із 21 листопада 2013 року до дня набрання чинності Законом України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні». Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12 грудня 2019 року у справі № 800/623/16 (800/98/16) наголосила, що характер допущених суддею процесуальних порушень не свідчив про порушення ним присяги судді, а містив ознаки дисциплінарного проступку, який на час його вчинення міг би кваліфікуватися за частиною першою статті 83 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» як істотне порушення норм процесуального права при здійсненні правосуддя.

Аналогічно викладеним у висновках Великої Палати Верховного Суду суддя Чернов Д.Є. допустив процесуальні порушення у справі № 367/77/14-п, які є дисциплінарним порушенням, проте не свідчило про порушення присяги або про невідповідність судді займаній посаді. Винесення суддею Черновим Д.Є. постанови у справі № 367/77/14-п про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за статтею 1222 КУпАП та подальше скасування цієї постанови за результатами її апеляційного перегляду також не може бути розцінено як невідповідність судді критеріям доброчесності та професійної етики.

Отже, порушення суддею Черновим Д.Є. норм процесуального права під час розгляду справи № 367/77/14-п щодо ОСОБА_1, зокрема в частині застосування адміністративного стягнення в межах санкції статті 1222 КУпАП, та скасування апеляційним судом винесеної в цій справі постанови не може бути підставою для визнання судді таким, що не відповідає займаній посаді, та мати наслідком звільнення судді з посади.

Крім того, Вища рада правосуддя вже зауважувала щодо неоднозначності підходів ВККСУ до визначення відповідності суддів критеріям професійної етики та доброчесності у випадку ухвалення суддею рішення суду під час Революції Гідності у справі про адміністративне правопорушення, яке згодом скасував суд апеляційної інстанції, адже в одному випадку ВККСУ визнала дії судді такими, що не свідчать про порушення суддівської етики, оскільки суддя ухвалювала рішення на підставі наявних матеріалів справи без ознак упередженості чи недоброчесності (рішення ВККСУ від 29 січня 2024 року № 33/ко-24), а в інших – аналогічна ситуація була оцінена з позиції існування сумнівів у доброчесності судді (рішення ВККСУ від 28 жовтня 2024 року № 187/ко-24).

Вища рада правосуддя наголошує, що правова та фактична подібність справ, у яких судді ухвалювали рішення, які згодом скасовувала апеляційна інстанція, вимагає застосування єдиних стандартів оцінки доброчесності, що не було дотримано під час ухвалення рішення від 10 жовтня 2024 року № 175/ко-24, яким суддю Ірпінського міського суду Київської області Чернова Д.Є. визнано таким, що не відповідає займаній посаді.

Оцінюючи висновки ВККСУ щодо недбалого ставлення судді Ірпінського міського суду Київської області Чернова Д.Є. до обов’язку декларування, зокрема в частині недекларування соціальних виплат, які отримувала його дружина в період 2016–2018 років, майна, отриманого у спадщину, допущення суддею системних помилок під час заповнення декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, Вища рада правосуддя зауважує таке.

За правилами частини першої статті 46 Закону України «Про запобігання корупції» в декларації зазначаються, зокрема, відомості про: об’єкти нерухомості, що належать суб’єкту декларування та членам його сім’ї на праві приватної власності, включаючи спільну власність, або знаходяться у них в оренді чи на іншому праві користування, незалежно від форми укладення правочину, внаслідок якого набуте таке право; цінне рухоме майно, вартість якого перевищує 100 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня звітного року, що належить суб’єкту декларування або членам його сім’ї на праві приватної власності, у тому числі спільної власності, або перебуває в її володінні або користуванні незалежно від форми правочину, внаслідок якого набуте таке право.

Відповідно до рішення НАЗК від 20 вересня 2019 року № 3203 за результатами повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2017 рік суддя Чернов Д.Є.:

у розділі 2.1 «Інформація про суб’єкта декларування» відобразив недостовірні відомості стосовно своєї посади, зокрема вказав у полі «Тип посади» вказав, що його посада відноситься до посад державної служби категорії «А», чим не дотримав вимог пункту 1 частини першої статті 46 Закону України «Про запобігання корупції»;

у розділі 3 «Об’єкти нерухомості» зазначив недостовірні відомості щодо загальної площі та реєстраційного номера квартири за адресою: АДРЕСА. Зокрема, у декларації він вказав загальну площу квартири 37 кв. м, реєстраційний номер – невідомо. Натомість відповідно до договору дарування квартири площа становить 75,6 кв. м, реєстраційний номер – НОМЕР;

у розділі 3 «Об’єкти нерухомості» зазначив недостовірні відомості щодо загальної площі, реєстраційного номера квартири та вартості квартири за адресою: АДРЕСА. у декларації він вказав загальну площу 61,6 кв. м, вартість на дату набуття та реєстраційний номер – невідомо. Натомість відповідно до договору дарування квартири вартість на дату набуття 1/2 частини квартири становила 1 194 320 гривень;

у розділі 3 «Об’єкти нерухомості» зазначив недостовірні відомості про реєстраційний номер і вартість на дату набуття квартири, яка належала його дружині. Зокрема, у декларації вказав, що реєстраційний номер і вартість невідомі, проте згідно з договором дарування реєстраційний номер НОМЕР, вартість – 16 291 гривня;

у розділі 3 «Об’єкти нерухомості» не зазначив вартості гаража, хоча відповідно до договору дарування його вартість становила 2000 гривень;

у розділі 11 «Доходи, у тому числі подарунки» не зазначив суми нарахованих дружині соціальних виплат у розмірі 20 520 гривень.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово роз’яснювала, що легітимна мета вимірювання доброчесності полягає у здобутті доказів умисного порушення норм суддівської етики чи свідомого нехтування стандартами поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, а також допущення поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя (постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2024 року у справі № 990/92/24, від 14 листопада 2024 року у справі № 990/139/24, від 20 червня 2024 року у справі № 990/2/24).

У рішенні від 10 жовтня 2024 року № 175/ко-24 ВККСУ визнала суддю Чернова Д.Є. таким, що не відповідає займаній посаді, зокрема, через недбале та несумлінне ставлення до обов’язку декларування належного йому майна.

Недбалість є морально-етичною характеристикою особи, що полягає в байдужому (несумлінному) ставленні особи до своїх обов’язків, що може мати негативні наслідки і за певних обставин може бути поставлено у провину такій особі.

На противагу недбалості, добросовісність свідчить, що особа діє сумлінно, з належним ставленням до своїх обов’язків.

Однак рішення ВККСУ в цій частині не містить належного мотивування, фактів, що помилки, яких припустився суддя під час заповнення декларацій, мають характер недобросовісної (неусвідомленої) помилки, а саме недбалого ставлення до обов’язку щодо подання відповідної декларації, або що суддя Чернов Д.Є. мав намір приховати інформацію про своє майно, що може негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади в разі його призначення на посаду судді.

Обґрунтовуючи власні висновки ВККСУ лише зазначила про встановлення розбіжностей між декларацією особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2017 рік та деклараціями за 2015, 2016, 2018 роки в частині відомостей про загальну площу та реєстраційний номер квартири, яка належить йому на праві спільної власності; загальну площу, реєстраційний номер і вартість на дату набуття квартири, яка належить йому на праві спільної власності; реєстраційний номер і вартість на дату набуття квартири, яка належить на праві власності члену сім’ї (дружині); дату набуття права та вартість на дату набуття гаража, який належить йому на праві власності; не зазначено відомостей про об’єкт нерухомості, який на будь-якому праві використовувався членами сім’ї (дружиною та дітьми) для проживання на кінець звітного року; дохід у вигляді соціальних виплат із відповідних бюджетів, отриманий членом сім’ї (дружиною).

Водночас ВККСУ не надала жодної оцінки обставині, що, хоча НАЗК в рішенні від 20 вересня 2019 року № 3203 встановило, що суб’єкт декларування зазначив недостовірні відомості, які відрізняються від достовірних на суму 250 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що є ознакою правопорушення, пов’язаного з корупцією, передбаченого статтею 3661 Кримінального кодексу України, проте надало судді Чернову Д.Є. можливість подати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2017 рік із достовірними відомостями.

У виправленій декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2017 рік із достовірними відомостями суддя Чернов Д.Є., зокрема, зазначив про отримання дружиною соціальних виплат у розмірі 20 520 гривень.

З наданого суддею Черновим Д.Є. листа НАБУ від 7 лютого 2020 року № 041-188/5230 установлено, що після отримання вказаного рішення НАЗК від 20 вересня 2019 року № 3203 відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань не було внесено у зв’язку з тим, що в рішенні НАЗК не наведено конкретних, об’єктивних і фактичних відомостей, які вказували б на наявність ознак кримінальних правопорушень, підслідних НАБУ.

Крім того, у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2020 рік суддя Чернов Д.Є. задекларував у розділі 11 «Доходи, у тому числі подарунки» отримання ним доходу у вигляді спадщини в розмірі 95 409 гривень, доходу від відчуження успадкованого ним нерухомого майна в розмірі 1 000 395 гривень, а в розділі 14 «Видатки та правочини суб’єкта декларування» – відомості про припинення права власності на підставі правочину від 4 листопада 2020 року. Отже, поведінка судді Чернова Д.Є. не була спрямована на умисне приховування факту успадкування квартири в місті Києві загальною площею 45,95 кв. м чи її відчуження.

Натомість рішення ВККСУ від 10 жовтня 2024 року № 175/ко-24 не містить докладного аналізу та мотивів відхилення доводів судді Чернова Д.Є. про те, що він вживав заходів щодо усунення недоліків у деклараціях, а допущення ним недоліків під час декларування не було умисними, спрямованим на приховування доходів, які він набув на законних підставах, і витрат, про що надав відповідні правовстановлюючі документи як до НАЗК, так і безпосередньо до ВККСУ.

Вища рада правосуддя, оцінюючи твердження ВККСУ стосовно заниження суддею вартості автомобіля «Daihatsu Terios» 2010 року випуску враховує правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 14 листопада 2024 року у справі № 990/139/24, що придбання особою майна за ціною, нижчою за середньоринкову вартість аналогічних товарів (зокрема транспортних засобів), саме по собі не свідчить про недоброчесність судді. Це можливо лише за наявності фактичних даних, які доводять вчинення особою протиправних дій, що можуть трактуватися як нечесність, невідповідність рівня життя судді або членів його сім’ї задекларованим доходам чи наміри приховати дійсну вартість майна з інших підстав.

Відповідно до договору купівлі-продажу транспортного засобу від 6 листопада 2020 року № НОМЕР, укладеного між Черновим Д.Є. та ОСОБА_3 (суб’єкт господарювання, що здійснює оптову та роздрібну торгівлю транспортними засобами на підставі договору комісії, укладеного із власником, та перебуває на обліку в Головному сервісному центрі Міністерства внутрішніх справ України за № НОМЕР від 21 січня 2014 року), Чернов Д.Є. отримав у власність транспортний засіб марки «Daihatsu Terios», 2010 року випуску. Згідно з пунктом 189.3 статті 189 Податкового кодексу України цей автомобіль підпадає під визначення вживаного транспортного засобу. За домовленістю сторін ціна об’єкта правочину становила 7000 гривень.

Згідно з актом огляду від 6 листопада 2020 року № НОМЕР ідентифікаційні номери складових частин транспортного засобу відповідають номерам, зазначеним у товарно-супровідній документації.

Актом технічного стану транспортного засобу або його складової частини, що має ідентифікаційний номер № НОМЕР від 6 листопада 2020 року встановлено, що пробіг автомобіля на момент продажу становив 234 578 км, зовні мав дефекти, а знос – 94 %.

Вища рада правосуддя зауважує, що рішення ВККСУ не містить належного обґрунтування причин ігнорування доказів, наданих суддею Черновим Д.Є. на підтвердження вартості придбаного автомобіля. Натомість висновки щодо невідповідності судді Чернова Д.Є. критерію доброчесності ґрунтуються на припущеннях ВККСУ щодо стану транспортного засобу, які не базуються на будь-якій інформації, отриманій у порядку, установленому Положенням чи Законом України «Про судоустрій і статус суддів».

У рішенні ВККСУ відсутні посилання на дані про середню вартість автомобіля відповідної марки, моделі та року випуску, отримані у встановленому законом порядку (від профільного вебсайту оголошень із продажу транспортних засобів та/або Міністерства економіки України).

Вища рада правосуддя також зазначає, що відповідно до пункту 5 глави 6 розділу ІІ Положення ефективність здійснення суддею правосуддя або фахова діяльність для кандидата на посаду судді максимально може бути оцінена ВККСУ у 80 балів.

ВККСУ в рішенні від 10 жовтня 2024 року № 175/ко-24 наголосила, що ефективність здійснення правосуддя суддею Черновим Д.Є. оцінено за показниками: загальна кількість розглянутих справ; кількість скасованих судових рішень та підстави їх скасування; інформація про рішення, постановлені за участю судді, що були предметом розгляду міжнародними судовими установами та іншими міжнародними організаціями, за результатами якого було встановлено порушення Україною міжнародно-правових зобов’язань; кількість змінених судових рішень і підстави їх зміни; дотримання строків розгляду справ, зокрема кількість справ, розгляд яких триває понад встановлені законом строки; середня тривалість виготовлення повного тексту вмотивованого рішення, дотримання строків його виготовлення та оприлюднення в Єдиному державному реєстрі судових рішень; судове навантаження порівняно з іншими суддями у відповідному суді, регіоні з урахуванням інстанційності, спеціалізації суду та судді; підтверджена інформація щодо дотримання суддею засад і принципів здійснення правосуддя, встановлених процесуальним законом, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, а також іншими міжнародно-правовими актами та зобов’язаннями; результати регулярного оцінювання; здійснення повноважень на адміністративних посадах, в органах суддівського врядування та самоврядування; інші дані щодо ефективності здійснення правосуддя суддею, отримані ВККСУ відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Вища рада правосуддя наголошує, що ефективність суддів та судової системи – необхідна умова для захисту прав кожної особи, виконання вимог статті 6 Конвенції, правової визначеності та віри громадськості у верховенство права. Ефективність − прийняття якісних рішень упродовж розумного строку після справедливого розгляду справ. Судді зобов’язані забезпечувати ефективне управління справами, за які вони несуть відповідальність, включаючи виконання рішень, які входять до їх юрисдикції. Органи влади, які відповідають за організацію та функціонування судової системи, зобов’язані забезпечувати суддям умови, що дають їм змогу виконувати свою місію та досягати ефективності, захищаючи й поважаючи незалежність і неупередженість суддів (розділ V рекомендації CM/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов’язки).

Судді повинні усвідомлювати особисту відповідальність за розгляд справ у встановлені законом строки, за якість розгляду справ, не допускати фактів зволікання, вживати всіх необхідних заходів з метою неухильного дотримання процесуальних строків, у тому числі щодо виготовлення текстів судових рішень, оскільки недотримання судом строків розгляду справ порушує засади здійснення судочинства, гарантовані законами та Конституцією України, і негативно впливає на ефективність правосуддя та на авторитет судової влади. Строки, встановлені процесуальним законом, є обов’язковими як для учасників судових процесів, так і для судів, їх дотримання є одним із завдань судочинства.

Водночас організація ефективної роботи судової системи є відповідальністю держави, а не окремих суддів чи судових органів. Це означає, що держава не може виправдовувати тривалість проваджень нестачею суддів чи адміністративними проблемами.

Вища рада правосуддя зауважує, що сам факт порушення строку розгляду справи чи оприлюднення тексту судового рішення в ЄДРСР не може свідчити про неефективність здійснення суддею правосуддя, адже відповідно до Положення, ефективність оцінюється за сукупністю різних показників, а не лише за загальною кількістю справ, розглянутих із порушенням строків, чи загальною кількістю судових рішень, надісланих до ЄДРСР із порушенням строку.

Рішення ВККСУ від 10 жовтня 2024 року № 175/ко-24 містить посилання на загальний показник справ, розглянутих суддею Черновим Д.Є. у період 2015–2017 років, із порушенням строку розгляду, та загальний показник судових рішень, оприлюднених у ЄДРСР із порушенням строку. Окремо ВККСУ зауважила про справи зі значними порушеннями строків оприлюднення судових рішень.

Проте в рішенні від 10 жовтня 2024 року № 175/ко-24, усупереч вимогам Положення, відсутні мотиви оцінювання ефективності здійснення суддею Черновим Д.Є. правосуддя у 60 балів з урахуванням показників судового навантаження судді Чернова Д.Є., наявних у матеріалах суддівського досьє.

Згідно з інформацією Ірпінського міського суду Київської області, що міститься в матеріалах суддівського досьє, показники ефективності здійснення судочинства суддею Черновим Д.Є. є такими: у 2012 році середньомісячне навантаження судді становило 74,9 (по суду − 78,8; по регіону − 67,4); у 2013 році – 107,7 (по суду − 75,4; по регіону − 61,3); у 2014 році – 106,0 (по суду − 82,4; по регіону − 57,8); у 2015 році – 98,3 (по суду − 74,4; по регіону − 55,7); у 2016 році – 128,1 (по суду − 89,4; по регіону − 51,7); у 2017 році – 2,7 (по суду − 84,1; по регіону − 57,0).

Інформація про ефективність здійснення судочинства суддею Черновим Д.Є. під час виконання ним повноважень свідчить, що рівень навантаження судді перевищував середні показники навантаження суддів Ірпінського міського суду Київської області та суддів Київської області загалом.

Ураховуючи, що показник судового навантаження судді Чернова Д.Є. перевищував аналогічні показники суддів Ірпінського міського суду Київської області, необґрунтованим є оцінювання ВККСУ за показником «Ефективність здійснення суддею правосуддя» судді Чернова Д.Є. у 60 балів із 80 можливих. ВККСУ в рішенні не обґрунтувала виставлення такого бала.

Водночас Вища рада правосуддя зауважує, що рішення ВККСУ від 10 жовтня 2024 року № 175/ко-24 в частині надання оцінки поведінці судді Чернова Д.Є. (зокрема щодо неподання ним декларації доброчесності за 2018 рік) містить мотиви, які ґрунтуються на належних і достатніх фактичних даних, є логічно пов’язаними з установленими ВККСУ обставинами, тому Вища рада правосуддя погоджується, що невиконання суддею обов’язку, передбаченого пунктом 3 частини сьомої статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» може негативно вплинути на оцінку судді за критерієм доброчесності. Водночас допущення такого порушення не може слугувати єдиною підставою для визнання судді таким, що не відповідає займаній посаді.

З огляду на обставини, встановлені під час перевірки рішення ВККСУ від 10 жовтня 2024 року № 175/ко-24, Вища рада правосуддя зазначає, що вказане рішення про невідповідність судді Ірпінського міського суду Київської області Чернова Д.Є. займаній посаді є немотивованим та необґрунтованим.

Ураховуючи викладене, Вища рада правосуддя дійшла висновку про наявність підстав для відмови в задоволенні подання ВККСУ про звільнення Чернова Д.Є. з посади судді Ірпінського міського суду Київської області за результатами кваліфікаційного оцінювання.

Відповідно до пункту 201 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів», якщо Вищою радою правосуддя відмовлено в задоволенні подання Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про звільнення судді у зв’язку з його невідповідністю займаній посаді, суддя вважається таким, чию відповідність займаній посаді не оцінено відповідно до підпункту 4 пункту 161 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України.

У такому разі оцінювання відповідності такого судді займаній посаді продовжується Вищою кваліфікаційною комісією суддів України в пленарному складі із стадії, що визначена Вищою радою правосуддя у рішенні про відмову в задоволенні подання про звільнення такого судді.

Якщо Вищою радою правосуддя не визначено таку стадію, оцінювання продовжується із стадії, визначеної Вищою кваліфікаційною комісією суддів України, з урахуванням мотивів рішення Вищої ради правосуддя про відмову в задоволенні подання про звільнення такого судді, включаючи рішення, прийняті Вищою радою правосуддя до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України “Про судоустрій і статус суддів” та деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедур суддівської кар’єри».

Вища рада правосуддя, керуючись статтею 131, підпунктом 4 пункту 161 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України, пунктами 20, 201 розділу ХII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтями 3, 30, 34, 56, пунктом 12 розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Вищу раду правосуддя»,

 

вирішила:

 

відмовити в задоволенні подання Вищої кваліфікаційної комісії суддів від 10 жовтня 2024 року № 175/ко-24 про звільнення Чернова Дмитра Євгеновича з посади судді Ірпінського міського суду Київської області на підставі підпункту 4 пункту 161 розділу ХV «Перехідні положення» Конституції України.

Визначити, що Вищій кваліфікаційній комісії суддів України у складі колегії необхідно продовжити оцінювання судді Ірпінського міського суду Київської області Чернова Дмитра Євгеновича на відповідність займаній посаді з другої стадії (етапу) «Дослідження досьє та проведення співбесіди».

 

Голова Вищої ради правосуддя

Григорій УСИК

 

Члени Вищої ради правосуддя 

Юлія БОКОВА
Тетяна БОНДАРЕНКО
Сергій БУРЛАКОВ
Олег КАНДЗЮБА
Оксана КВАША
Олена КОВБІЙ
Дмитро КРУПОДЕРЯ
Дмитро ЛУК’ЯНОВ
Віталій МАХІНЧУК
Олексій МЕЛЬНИК
Микола МОРОЗ
Ольга ПОПІКОВА
Максим САВʼЮК
Олександр САСЕВИЧ
Тетяна СПІРІДОНОВА