Вища рада правосуддя, розглянувши заяву голови Окружного адміністративного суду міста Києва Арсірія Руслана Олександровича про відвід члена Вищої ради правосуддя Усика Григорія Івановича від участі в розгляді питання про затвердження висновку члена Вищої ради правосуддя Мельника Олексія Петровича про відсутність підстав для вжиття заходів щодо забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя за повідомленням голови Окружного адміністративного суду міста Києва Арсірія Руслана Олександровича,
встановила:
до порядку денного засідання Вищої ради правосуддя 21 травня 2026 року включено питання про затвердження висновку члена Вищої ради правосуддя Мельника О.П. про відсутність підстав для вжиття заходів щодо забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя за повідомленням голови Окружного адміністративного суду міста Києва Арсірія Р.О.
Голова Окружного адміністративного суду міста Києва Арсірій Р.О. подав заяву про відвід члена Вищої ради правосуддя Усика Г.І. від участі в розгляді цього питання порядку денного. Заявник зазначає, що 16 березня 2026 року він як голова Окружного адміністративного суду міста Києва направив до Вищої ради правосуддя повідомлення про вжиття заходів щодо забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя. У цьому повідомленні, зокрема йдеться про вчинення членом Вищої ради правосуддя Усиком Г.І. дій, спрямованих на підрив авторитету судової влади та втручання в діяльність суддів. На думку голови Окружного адміністративного суду міста Києва Арсірія Р.О., вказана обставина свідчить про конфлікт інтересів у діяльності члена Вищої ради правосуддя Усика Г.І. та про його особисту зацікавленість у розгляді вказаного вище питання порядку денного засідання Вищої ради правосуддя.
Вища рада правосуддя вважає, що заява голови Окружного адміністративного суду міста Києва Арсірія Р.О. про відвід члена Вищої ради правосуддя Усика Г.І. не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Голова Окружного адміністративного суду міста Києва Арсірій Р.О. у повідомленні зазначив, що загрозою авторитету правосуддя є публікація 13 січня 2026 року на офіційному вебсайті Вищої ради правосуддя статті під назвою: «Використання матеріалів кримінальних проваджень як доказів у дисциплінарних провадженнях щодо суддів: чи існує правова проблема?». Авторами вказаної статті є члени Вищої ради правосуддя: Усик Г.І., Бондаренко Т.З., Кандзюба О.В., Кваша О.О., Ковбій О.В., Котелевець А.В., Лук’янов Д.В., Маселко Р.А., Мельник О.П., Мороз М.В. та Сав’юк М.І.
Оприлюднення вказаної статті, на думку голови Окружного адміністративного суду міста Києва Арсірія Р.О., є позапроцесуальним волевиявленням окремих членів Вищої ради правосуддя, які водночас становлять більшість, необхідну для ухвалення Вищою радою правосуддя відповідних рішень. Твердження авторів у статті про те, що допустимість негласних розшукових (слідчих) дій встановлена «поза всяким сумнівом», свідчить про наявність у них передчасного переконання, що робить подальший розгляд дисциплінарних справ за їх участю ілюзорним та таким, що порушує право на справедливий суд. Закон України «Про Вищу раду правосуддя» не передбачає такої форми діяльності Вищої ради правосуддя чи її членів як висловлення консолідованої позиції у форматі публіцистичної статті з питань, що перебувають на стадії дисциплінарного провадження або, тим більше, подальшого судового перегляду рішень Вищої ради правосуддя.
Слід зазначити, що публікація статті є реалізацією гарантованого статтею 34 Конституції України права кожного на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.
Зміст статті базується, зокрема, на практиці Вищої ради правосуддя. Як вбачається із Узагальнення практики розгляду Дисциплінарними палатами Вищої ради правосуддя дисциплінарних справ стосовно суддів за 2024 рік Дисциплінарні палати разом з іншими доказами вчинення суддею дисциплінарного проступку використовували протоколи проведення негласних слідчих (розшукових) дій та матеріали кримінальних проваджень (правомірність використання таких матеріалів у дисциплінарному провадженні щодо судді визнається Великою Палатою Верховного Суду, та узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини). Водночас Дисциплінарні палати зазначали, що не досліджують правомірності пред’явленої судді підозри та не надають оцінки пред’явленому судді обвинуваченню, зокрема не досліджують питання наявності або відсутності вини судді у вчиненні кримінальних правопорушень, а перевіряють лише викладені в дисциплінарних скаргах обставини на предмет дотримання вимог, що ставляться до судді, та наявності в діях судді складу дисциплінарного проступку.
Конфлікт інтересів у діяльності членів Вищої ради правосуддя врегульовується в порядку, визначеному пунктом 2 частини першої, частинами третьою та четвертою статті 28, частиною другою статті 351 Закону України «Про запобігання корупції», з урахуванням положень частини п’ятої статті 20 та статті 33 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».
Член Вищої ради правосуддя зобов’язаний відмовитися від участі у розгляді питання, якщо: 1) він перебуває у родинних чи інших особистих стосунках із суддею, кандидатом на посаду судді чи прокурором, стосовно якого розглядається питання, а також особою, яка звернулася зі скаргою до Вищої ради правосуддя; 2) він особисто, прямо чи побічно заінтересований у справі, яку розглядає такий суддя; 3) за наявності іншого конфлікту інтересів або обставин, що викликають сумнів у його неупередженості (частина п’ята статті 20 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»).
Відповідно до статті 33 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» член Вищої ради правосуддя не може брати участі в розгляді питання і підлягає відводу, якщо буде встановлено, що він особисто, прямо чи побічно заінтересований у результаті справи, є родичем особи, стосовно якої розглядається питання, або якщо будуть встановлені інші обставини, що викликають сумнів у його неупередженості. За наявності таких обставин член Вищої ради правосуддя повинен заявити самовідвід.
Як убачається із зазначеної статті, підстави для відводу (самовідводу) члена Вищої ради правосуддя можна поділити на безумовні (чітко визначені законом) та оціночні (вимагають оцінки). До безумовних належать родинні відносини з особою, стосовно якої розглядається питання. Оціночними є обставини, які можуть свідчити про особисту, пряму чи побічну зацікавленість у результаті справи, інші обставини, що викликають сумнів у його неупередженості.
Факт особистої заінтересованості в результаті справи повинен ґрунтуватися на доказах. Ця підстава застосовується лише у випадку доведеності, що член Вищої ради правосуддя прямо чи опосередковано заінтересований у результаті розгляду справи. Для визначення упередженості потрібні докази, які свідчили б про наявність заінтересованості в результатах розгляду справи.
Вищою радою правосуддя не встановлено, що член Вищої ради правосуддя Усик Г.І. особисто, прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи, або інших обставин, що викликають сумнів у його неупередженості, а також наявності конфлікту інтересів в його діяльності.
Вища рада правосуддя, керуючись статтями 33, 34 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»,
ухвалила:
відмовити в задоволенні заяви голови Окружного адміністративного суду міста Києва Арсірія Руслана Олександровича про відвід члена Вищої ради правосуддя Усика Григорія Івановича від участі в розгляді питання про затвердження висновку члена Вищої ради правосуддя Мельника Олексія Петровича про відсутність підстав для вжиття заходів щодо забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя за повідомленням голови Окружного адміністративного суду міста Києва Арсірія Руслана Олександровича.
Заступник Голови
Вищої ради правосуддя
